Живопис раннього Відродження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство культури і туризму України

Національна академія керівних кадрів культури

Житомирський інститут культури і мистецтв

Реферат на тему:

«Живопис раннього Відродження»

Виконала

Мирончук О.О.

Житомир, 2013

План

Вступ

1. Живопис раннього Відродження

Список використаної літератури

Вступ

Відродження, або Ренесанс (фр. Renaissance -- «Відродження») -- культурно-філософський рух кінця Середньовіччя -- початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності.

За своєю основою Ренесанс - антифеодальний за спрямуванням (Лазарев В.Н., Ротенберг І.Е та інші), йому властивий гуманістичний світогляд, звернення до культурної спадщини античності, її «відродження» (звідси і походження терміну). Його провісниками виступили поет Данте, художник Джотто та інші. Але родоначальниками Відродження вважаютьсяФранческо Петрарка (1304--1374), автор «Книги пісень» і Джованні Бокаччо (1313--1375), автор «Декамерону». В малярстві піонером була Флорентійська школа на чолі з Філліппо Брунеллескі (1377--1446), Донателло (1386--1466), Мазаччо (1401--бл.1428). Це період так званого «Раннього Відродження». Таким чином, перша в історії людства культура, антифеодальна за спрямуванням, виникла в італійських містах - державах, що першими стали на капіталістичний шлях розвитку економіки і вибороли політичну незалежність у аристократії та князів церкви. Останні - перейшли на позиції підтримки нової ідеологічної течії, водночас або породжуючи компромісні форми між ренесансними настановами і католицизмом, або обмежуючи розповсюдження гуманізму. Відомі ренесансні центри навіть в Італії (Флоренція, Венеція, Ріміні, Падуя, почасти Рим) існували в тісному оточенні феодальних князівств і феодальних державних утворень на Європейському континенті.

Найповніше і найпослідовніше еволюція Відродження проходила в Італії. Відродження -- це могутній культурний рух у межах XIV -- початку XVII ст., в ході якого відбулося подолання духовної диктатури і деспотії церкви, виникла нова культура, звернена до земних справ, прагнення людей до щасливого життя, а також нова система національних літератур, нова філософія і наука; небувалого розквіту досягло у ту пору образотворче мистецтво.

Раннє Відродження (італ. il primo Rinascimento) є періодом епохи Відродження (XIV-XVII ст.), в основі якого лежить принцип гуманізму, утвердження гідності і краси реальної людини, її розуму та волі, її творчих сил. Істинною метою мистецтва, на думку італійців, мало стати відтворення живого людського тіла. Усе інше, за словами Мікеланджело, порожня забава, яку можна надати меншим талантам. «Для мистецтва потрібне одне, - говорив Челліні, - уміти чудово виписати чоловічий і жіночий торс». Людське тіло представлено в їхніх картинах здоровим, енергійним, атлетичним. Воно схоже з античним тілом Греції. Кожний м'яз, суглоб, хвилястий вигин тіла вивчений до найдрібніших подробиць, переданий з надзвичайною досконалістю. Раннє Відродження умовно поділяється на два етапи - проторенесанс та саме Раннє Відродження.

Відродження закінчилось у 1530р., коли Італію захопили німці. Дана епоха називалася Відродженням тому,що відроджуються в мистецтві античний ідеал прекрасної гармонійної людини, образ людини стає основним в мистецтві.

відродження живопис античність

1. Живопис раннього Відродження

На етапі раннього Відродження надзвичайного поширення отримав фресковий живопис. Більшість італійських художників цього періоду - саме фрескісти. Творчість деяких з них ми знаємо тільки завдяки фрескам. Реформи фрескового живопису, розпочатіДжотто, стають школою для поколінь італійських митців. Монастирі змагаються в запрошенні на роботи відомих художників. Фрески-шедеври вкривають як стіни старих, ще готичних споруд, так і нових і в провінціях, і в мистецьких центрах. Фресками прикрашали як церкви, так і палаци, церковні і домашні каплиці, суспільно значущі споруди, як фасади, так і інтер'єри. Сюжети - Старий Заповіт ( Створення Адама ), сцени життя Марії і стасті Христові ( Благовіщення, Таємна вечеря, Поцілунок Юди, Розп'яття, Оплакування Христа ), танок смерти чи її тріумф, алегорії ( Алегорія мудрого правління ), міфічні персонажі ( Геракл, Сівілли ), батальні сцени ( «Перемога імператора Костянтина над Максенцієм»), фіксація подій папського двору ( «Заснування Ватиканської бібліотеки папою Сикстом IV»), значущі події дрібних герцогських дворів тощо.

Серед найбільш значущих фрескові цикли -

Мазаччо ( Каплиця Бранкаччі, «Диво з динарієм», «Вигнання з раю Адама і Єви» 1426-1428 рр, Флоренція )

Фреска Мазаччо «Диво з динарієм»

Андреа дель Кастаньо ( Вілла Пандольфіні, Ланьяйя, «Таємна вечеря», трапезна монастиря Сант Аполлонія, 1445-1450-ті рр.,Флоренція)

Кастаньо, Таємна вечеря

П'єтро Перуджино (Сикстинська каплиця, « Христос передає ключі від рая Апостолу Петру») та багато інших.

Перуджино, Сикстинська каплиця, « Христос передає ключі від рая Апостолу Петру»

В період 1490--1520 рр. живопис Італії переживає справжній розквіт і вищу фазу свого розвитку. Ще в повну силу працюють талановиті представники кватроченто -- Доменіко Гірляндайо, Сандро Боттічеллі, Перуджино, Джованні Белліні. Але підросла і активно захоплює провідні позиції в мистецтві нахабна нова генерація митців, що мало рахується з живими авторитетами нещодавнього мистецького минулого. Їх значно менше, ніж майстрів 15 століття (кватроченто за італійцями), але їх обдарованість і майстерність -- майже недосяжні. Їх перелік не перевищує і 10 осіб, але всі вони -- велетенські таланти, титани Відродження, серед яких - Леонардо да Вінчі, Джорджоне, Тиціан, Рафаель Санті, Мікеланджело Буонарротті.

Пізнє Відродження в Венеції додасть ще постаті Паоло Веронезе та Тінторетто.

Вже за життя цих майстрів їх твори стануть взірцями, а картони Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, фрески Рафаеля в Ватикані, картиниДжорджоне, портрети роботи Тиціана і Тінторетто стануть школою для поколінь художників як у самій Італії, так і далеко за її межами, якому б століттю чи мистецькому напрямку вони б не належали.

У добу кватроченто вражає щедрість, багатоманітність художньої творчості, що полилася наче з рогу достатку. Архітектура, скульптура і живопис у цю добу переходять з рук ремісників до професійних майстрів. Художник своєю творчістю стверджує свою власну індивідуальність у мистецтві

Художників високо цінували. Члени родини Медичі були меценатами й справжніми шанувальниками мистецтва, особливо Козімо Медичі та його онук Лоренцо. Римські папи, герцоги, іноземні королі змагалися за честь запрошувати італійських художників до свого двору.

Флорентієць Мазаччо -- художник мужнього енергійного стилю. Він помер дуже молодим, але встиг зажити слави основоположника живопису кватроченто своїми розписами у капеллі Бранкаччі. У цьому ансамблі він досяг небувалого до нього, майже скульптурного відчуття міцних фігур.

У його фресках -- еволюція, яку пережив живопис з часів Джотто. У картинах відчувається реалізм, що виявляється у фарбах, у знанні анатомії, перспективи. Є ще деяка скупченість в угрупуванні, але в той же час задній план розроблений ретельніше і природніше. Архітектурні правила, симетрія в розташуванні частин картини приймають живіші форми.

Діяльність Мазаччо (справжнє ім'я Томмазо ді Джованні ді Симоні Кассаї) мала велике значення для історії італійського живопису. У його картинах відчувається благородність, витонченість, гармонія тонів.

Список використаної літератури

1. Мистецтво раннього Відродження. - М.: Мистецтво, 1980. - 257 с.

2. Історія мистецтва: Ренесанс. - М.: АСТ, 2003. - 503 с.

3. Яйленко Є. В. Італійське Відродження. - М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2005. - 128 с.

4. Данилова І.Є. Італійська монументальний живопис, М, «Образотворче мистецтво», 1970

5. «Історія зарубіжного мистецтва». (Під редакцією Кузьміної М. Т., Мальцевої Н. Л.), М. «Мистецтво», 1971

Размещено на Allbest.ru