Культурно-цивілізаційна ідентифікація українського народу

У третьому підрозділі визначаються підходи до порівняльного аналізу української та західноєвропейської культурно-цивілізаційних ідентичностей. Дисертант, досліджуючи традиційні цінності західноєвропейської цивілізації, робить висновок, що духовно-ціннісні засади культури Європи є унікальним синтезом класичної грецької paideia, римської влади законів та концепцій держави, християнської спільноти та індивідуалізму германських народів. Усе це підтверджує те положення, що економіка найтіснішим чином пов'язана із свободою особи, з її приватною ініціативою. Але все-таки найголовнішою ціннісною орієнтацією Європи була зорієнтованість на розум, ratio, який не тільки характеризував тривалість розвитку філософської думки, але й пронизував усі сфери життя. Ці ціннісно-світоглядні настанови щодо діяльності були базовими для формування ідентичностей західноєвропейських народів, і жодна з них не може розглядатися окремо від інших.

У результаті порівняння українських та західноєвропейських духовно-ціннісних орієнтацій можна вказати на їх антиномічність. "Зняття" цієї антиномічності є підґрунтям для успішної реалізації євроінтеграційного курсу України. Це передбачає державну підтримку таких морально-соціальних та психологічних якостей, як індивідуалізм та почуття власника, самодостатня цінність людської особистості, самоототожнення індивідів не з певною етнічною спільнотою, а з українською політичною нацією, цивілізаційна ідентифікація кожного громадянина з індустріально розвинутим простором (ракетно-космічний комплекс, літако-, судно- та танкобудування).

Дисертант характеризує нові стилі життя, що зламали традиційні цінності і зазначає, що Україна не змогла перейняти західні технології настільки, щоб стати постіндустріальною державою, але засвоїла зовнішні манери та стилі життя в руслі курсу наздоганяючої модернізації. Державно визначений вектор у бік модернізації цінностей, різке відхилення від базових принципів українського національного характеру "зумовлює" девальвацію у суспільній свідомості критеріїв моральності, продукує індивідуалізм (щоправда, поза відтворення індивідуальності) та егоїзм. Унаслідок цього зростає фрагментарність української культурно-цивілізаційної ідентичності, втрачається контроль над соціальним розвитком та здатністю до стратегічного планування.

Висновки

Концептуальним стрижнем результатів нашого дослідження є ідея самобутності культурно-цивілізаційної ідентичності українського народу, яка має необособлений та транзитивний характер і визначає Україну як пограничний, порубіжний культурно-цивілізаційний тип, який існує на розломі цивілізацій. Проведений у даному дослідженні соціально-філософський аналіз основних чинників культурно-цивілізаційної ідентичності українського народу в історичній ретроспективі дав можливість зробити такі висновки:

1.Визначено, що належність до певного народу (тобто етнонаціональна ідентичність) не завжди була домінантою культурно-цивілізаційної ідентифікації. Не менш важливими були такі різновиди ідентифікації, як-то громадська, станово-класова, релігійна, державницька. З огляду на це культурно-цивілізаційна ідентифікація пов'язана з усією тривалістю культурно-історичного буття народу, а тому певним чином включає в себе вищевказані види ідентифікації, які поперемінно переважають і виступають складовими культурно-цивілізаційної ідентифікації.

2.На підставі аналізу концепцій М. Данилевського, О. Шпенглера, А. Тойнбі, К. Ясперса, Й. Хейзенги та інших дослідників доходимо висновку щодо тенденції становлення глобальної вселюдської цілісності в разі збереження спадкоємності цивілізаційного розвитку в поєднанні з існуванням унікально одиничного, регіонально особливого, що породжує розмаїття суперечливих диференціацій, відмінностей в їх постійній боротьбі, у результаті якої гинули окремі цивілізаційні форми, але все-таки виживала цивілізація загалом.

3.Хрещення Русі було кульмінаційним моментом становлення східно-православної культурно-цивілізаційної ідентичності. Занепад Київського князівства, розмежування українського народу чужими державно-політичними утвореннями перетворило його на уламок східно-православної цивілізації з латентною ("дрімаючою") культурно-цивілізаційною ідентичністю. Водночас об'єднання північно-східних слов'ян навколо єдиновладного центра за золотоординським зразком стало підґрунтям для формування російської (євразійської) культурно-цивілізаційної ідентичності.

4.У результаті дослідження ролі релігійно-конфесійної належності українського народу визначено, що православ'я було домінантою ознакою його культурно-цивілізаційної ідентифікації. Якщо прийняття християнства визначало становлення східно-православної цивілізації, то конфесійний поділ на православ'я і греко-католицизм сприяв культурно-цивілізаційному розлому України.

5.У польсько-литовську добу православна віра була тим духовним оберегом, тією незгладимою лінією розмежування між русинами й поляками, що архаїзувала культурно-цивілізаційну ідентичність українського народу. Відсутність же суміжної лінії між українцями й росіянами пізніше призвела до того, що Наддніпрянська Україна звернулась до Росії за допомогою не стільки заради фізичного врятування, скільки - в ім'я збереження своєї культурно-цивілізаційної ідентичності.

6.Українському національному характерові притаманна амбівалентність: архетипи неба й землі, жіночого й чоловічого, духа й тіла, східного й західного, які функціонують за принципом періодичної взаємозамінності. Визначена амбівалентність психологічних рис народу - одна з онтологічних засад порубіжності його культурно-цивілізаційної ідентичності.

7.Визначено, що національний характер, ментальність і державний устрій взаємозумовлюють один одного. Якщо ключ до розуміння національної історії полягає у врахуванні психологічних рис народу (особливо в доленосні переломні моменти історії), то тоді важливим є не тільки фактологічне розуміння історії, але й урахування національного характеру в інтерпретації історичних фактів. Однак культурно-цивілізаційна ідентифікація українського народу однозначно не детермінована особливостями його психічної вдачі.

8.Якщо культурно-цивілізаційна ідентичність у межах російської цивілізації визначалася, в основному, соціально-політичною спрямованістю, то культурно-цивілізаційний процес на українських землях у польсько-литовську добу відбувався під впливом ідей Відродження, Реформації, Контрреформації, а також тяжіння до центрів світової торгівлі, а тому мав переважно соціокультурний характер.

9.У козацько-гетьманську добу не була сформована стійка чиновничо-бюрократична система - основа всіх цивілізацій. Її самопідтримання здійснювалось переважно через усепроникну систему воєнно-похідної держави. Слід зазначити, що інновації царського уряду не знаходили адекватний відгук у діяльності гетьманської адміністрації задля збереження культурно-цивілізаційної ідентичності українства, що, наприклад, вдалося в Польщі, Фінляндії, які зберігали свою автономію до 1917 р.

10.У добу Української революції 1917 - 1920 рр. швидкоплинні зміни державно-політичних утворень - УНР, Українська держава, Директорія, ЗУНР - обумовили незавершеність процесу становлення української культурно-цивілізаційної ідентичності. Реалізація радянсько-соціалістичного вибору перетворила Україну на індустріально-аграрну складову радянської (квазі)цивілізації з латентною українською культурно-цивілізаційною ідентичністю, радянською за формою, але українською за змістом.

11.Географічно - у центрі Європи, у метаісторичному сенсі Україна опинилася на культурно-цивілізаційному розломі по лінії Схід - Захід. На її території західноєвропейська та російська (євразійська) цивілізації не тільки зустрічаються, вступають у взаємодію, але й багаторазово переломлюються в характері і долі народу цього краю. Міфологеми східно-західної полюсності як історично ретроспективні смисли продовжують обумовлювати суперечності і парадокси сучасної української культурно-цивілізаційної ідентичності.

12.Буттєвість українського народу на кордонах європейського й євразійського культурно-цивілізаційних ареалів актуалізувала не стільки "розколотість" українського народу, скільки "розколотість" (рядопокладених у ньому різночасових і несумісних в одній перспективі змістів) його культурно-цивілізаційної ідентичності. Подібний дискурс ставить під сумнів власну тотожність в "європейськості".

13.Процес глобалізації прагне подолати "регіонально-цивілізаційне" і "локальне", що корелюється із утратою українцями своєї традиційної культурно-цивілізаційної ідентичності внаслідок нерефлексованої переорієнтації на прагматично-утилітарні цінності. Під час взаємодії України з процесами глобалізації останні виступають як активний, динамічний початок, а перша, навпаки, концентрує у своїх цінностях та інститутах інерцію минулого, стійкість. Однак означені вектори такої взаємодії - адаптація - протистояння, симбіоз - синтез і т. ін., - ніяким чином не є наперед визначені. Евентуальна рівнодіюча культурно-цивілізаційного розвитку України знаходиться на розвилці еволюції / інволюції, цілісності / розпаду / збереження, становлення / зникнення української культурно-цивілізаційної ідентичності.

14.В умовах зародження партнерства / зіткнення цивілізаційних блоків (США - Європейський Союз - Російська Федерація) політико-управлінська еліта України як порубіжної країни з багатоплановою гетерогенністю самої української спільноти повинна вибудовувати відносини стратегічного партнерства з вищезазначеними цивілізаційними блоками на засадах рівнонаближеності або рівновіддаленості, тобто використовувати наявний транзитивний ресурс для збереження своєї культурно-цивілізаційної ідентичності.

15.Досліджена сутність феномена культурно-цивілізаційної ідентичності українського народу, яка розглядається як суперечливий багатоаспектний і багатоступінчатий процес, що одночасно містить елементи конкретно-історичного минулого, специфічного сучасного і поліваріантного майбутнього. Тобто принципова незавершеність культурно-цивілізаційної ідентичності українського народу спроектована як у майбутнє, так і в минуле. Майбутнє постає в його відкритості спектру можливостей, які реалізуються в діяльності людей. Минуле - історична ретроспектива культурно-цивілізаційної ідентичності українського народу - остаточно не завершена, подальша її "добудова" неминуче змінить зв'язки, значення й смисли, які в майбутньому будуть включені в нові конструкції історичної цілісності.

У даній праці не було розглянуто ряд проблем, які мають велике значення для розвитку філософії української історії. По-перше, існує важлива і складна сфера дослідження - історична реконструкція соціально-психологічних картин різних історичних епох, які пережив український народ. З цим, по-друге, дійсно пов'язана і проблема реконструкції різних етапів українського державотворення з огляду на ментальність нашого народу. По-третє, не менш важливе значення має застосування епістеміологічного аналізу для реконструкції механізмів раціональної / ірраціональної поведінки людей, що передбачає застосування особливої процедури обмеженої ідентифікації. По-четверте, актуальним є дослідження нереалізованих настанов до діяльності українського народу та його еліти як актів можливого.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Культурно-цивілізаційна ідентифікація українського народу: Монографія. -Д.: Дніпропетр. регіон. ін-т держ. упр. УАДУ при Президентові України, 2002. - 216 с. (13,47 д.а.).

Статті у виданнях, що затверджені ВАК України як фахові:

Глотов Б.Б. Глобалізація як феномен культурно-цивілізаційного розвитку України // Вісн. Дніпропетр. ун-ту. Філософія. Соціологія. Політологія. -Д.: ДНУ, 2008. - Вип. 17. - С. 88 - 93 (0,5 д.а.).

Глотов Б.Б., Калитюк Л.О. Християнізація Русі як засада становлення східно-православної цивілізації // Філософія, культура, життя: Міжвуз. зб. наук. пр. - Д.: Дніпропетр. держ. фінанс. акад., 2007. - Вип. 28. - С. 65 - 77 (0,4 д.а.).

Глотов Б.Б. Пошук Україною нової культурно-цивілізаційної ідентичності та європейський вибір // Вісн. Дніпропетр. ун-ту. Філософія. Соціологія. Політологія. - Д.: ДНУ, 2006. - Вип. 13. - С. 118 - 125 (0,4 д.а.).

Глотов Б.Б. Спроба порівняльного аналізу української та західноєвропейської ідентичності // Філософія, культура, життя: Міжвуз. зб. наук. пр. - Д.: Дніпропетр. держ. фінанс. акад., 2006. - Вип. 27. - С. 26 - 35 (0,5 д.а.).

Глотов Б.Б. Вплив православ'я на формування ментальності українського народу // Філософія, культура, життя: Міжвуз. зб. наук. пр. Спец. вип. - Д.: Дніпропетр. держ. фінанс. акад., 2005. - С. 121 - 129 (0,4 д.а.).

Глотов Б.Б., Вегеря С.М. Взаємодія політики і релігії в цивілізаційній приналежності українського народу // Філософія, культура, життя: Міжвуз. зб. наук. пр. - Д.: Дніпропет. держ. фінанс. акад., 2004. - Вип. 24. - С. 27 - 31 (0,4 д.а.).

Глотов Б.Б., Луценко С.А. Православний духовний персоналізм // Філософія, культура, життя: Міжвуз. зб. наук. пр. - Д.: Дніпропетр. держ. фінанс. акад., 2004. - Вип. 23. - С. 37 - 45 (0,4 д.а.).

Глотов Б.Б. Модернізація України в контексті європейської інтеграції // Філософія, культура, життя: Міжвуз. зб. наук. пр. - Д.: Дніпропетр. держ. фінанс. акад., 2003. - Вип. 20. - С. 186 - 192 (0,4 д.а.).

Глотов Б.Б. Міфологічне моделювання культурно-цивілізаційного буття українського народу // Філософія, культура, життя: Міжвуз. зб. пр. - Д.: Дніпропетр. держ. фінанс. ін-т, 2002. - Вип. 19. - С. 139 - 147 (0,4 д.а.).

Глотов Б.Б. Культурно-цивілізаційна самобутність українського народу в історичній ретроспективі // Філософія, культура, життя: Міжвуз. зб. пр. - Д.: Наука і освіта, 2002. - Вип. 15. - С. 209 - 215 (0,4 д.а.).

Глотов Б.Б. Релігія як чинник культурно-цивілізаційної ідентифікації українського народу в добу Гетьманщини // Філософія, культура, життя: Міжвуз. зб. пр. - Д.: Дніпропетр. держ. фінанс. ін-т, 2002. - Вип. 12. - С. 231 - 238 (0,4 д.а.).

Глотов Б.Б. Український національний характер як світоглядно-психологічна засада традицій державотворення // Філософія і соціологія в контексті сучасної культури: Зб. наук. пр. - Д.: РВВ ДНУ, 2000. - С. 88 - 95 (0,4 д.а.).

Глотов Б.Б. Філософсько-методологічні засади культурно-цивілізаційного буття українського народу // Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - 2000. - № 1 (9). - С. 78 - 80 (0,3 д.а.).

Глотов Б.Б. Трансформація України в західноєвропейську цивілізацію: традиції та інновації // Вісн. Дніпропетр. ун-ту. Філософія. Соціологія. Політологія. - Д.: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 1999. - Вип. 4. - С. 87 - 91 (0,4 д.а.).

Глотов Б.Б. Психологічні риси українського народу як світоглядно-психологічна засада процесів державотворення // Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - 1999. - № 5 (7). - С. 71 - 75 (0,5 д.а.).

Глотов Б.Б. Україна в культурно-цивілізаційному вимірі // Уряду України. Президенту, законодавчій, виконавчій владі. Україна на порозі третього тисячоліття: духовність як основа консолідації суспільства. Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників / Керівники авторського колективу: А.І. Комарова, О.М. Рудакевич. - К.: Науково-дослідний інститут "Проблеми людини", 1997. - Том 6. - С. 142 - 144 (0,4 д.а.).

Глотов Б.Б. Проблема трансформації України в західноєвропейську цивілізацію // Актуал. пробл. духовності: Зб. наук. матеріалів / Голов. ред. Т.А. Хорольська. - К.: Кривий Ріг, 1997. - Вип. ІІ. - С. 157 - 165 (0,5 д.а.).

Глотов Б.Б., Матюхіна О.А. Засади української національної ідеї // Уряду України. Президенту, законодавчій, виконавчій владі. Україна на порозі третього тисячоліття: духовність як основа консолідації суспільства. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників / Керівники авторського колективу: А.І. Комарова, В.Г. Табачківський. - К.: Наук.-дослід. Ін-т "Проблеми людини", 1999. - Т. 15. - С. 88 - 95 (0,6 д.а.).

Глотов Б.Б. Україна як культура і як цивілізація // Державність. Всеукр. Громад.-політ. журн. - 1996. - № 2 (17). - С. 14 - 16 (0,4 д.а.).

Глотов Б.Б., Матюхіна О.А. Архетипи колективного несвідомого українського народу // Вісн. Держ. ун-ту "Львівська політехніка". Вісн. українознав. № 309. - Л.: Держ. ун-т "Львівська політехніка", 1995. - С. 66 - 71 (0,3 д.а.).

Глотов Б.Б. До підстав української національної ідеї // Політол. вісн.: Наук.-аналіт. зб. / Відп. ред. Ф.М. Кирилюк. - К., 1994. - Вип. ІІ. - С. 76 - 82 (0,4 д.а.).

Глотов Б.Б. Суперечливість процесу національного відродження на Україні // Питання соціально-політичних наук. Республік. міжвід. наук. зб. Вип. 82. - К., 1991. - С. 49 - 54 (0,4 д.а.).

Глотов Б.Б. Держава як форма самовизначення народу // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. / Редкол.: С.М. Серьогін (голов. ред.) та ін. - Д.: ДРІДУ УАДУ. 2001. - Вип. 3 (6). - С. 40 - 46 (0,4 д.а.).

Глотов Б.Б. Традиції місцевого самоврядування в культурно-цивілізаційному бутті українського народу // Вісн. Укр. акад. держ. упр. при Президентові України. - 2000. - № 3. - С. 392 - 395 (0,4 д.а.).

Глотов Б.Б. Розвиток міст у добу Гетьманщини // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. / Редкол.: С.М. Серьогін (голов. ред.) та ін. - Д.: Дніпропетр. регіон. ін-т УАДУ при Президентові України. 2002. - Вип. 3 (9). - С. 247 - 254 (0,4 д.а.).

Глотов Б.Б. Методологічні засади культурно-цивілізаційного виміру історичного буття українського народу // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. / ДФ УАДУ - Д., 2000. - Вип. 1 (1). - С. 120 - 124 (0,3 д.а.).

Глотов Б.Б., Луценко С.А. Європейська ідентичність та українська ментальність // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. / Редкол.: С.М. Серьогін (голов. ред.) та ін. - Д.: Дніпропетр. регіон. ін-т НАДУ при Президентові України, 2003. - Вип. 2 (12). - С. 18 - 26 (0,3 д.а.).

Глотов Б.Б., Луценко С.А. Державотворчий процес у добу Хмельниччини // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. / Редкол.: С.М. Серьогін (голов. ред.) та ін. - Д.: Дніпропетр. регіон. ін-т НАДУ при Президентові України, 2003. - Вип. 4 (14). - С. 3 - 13 (0,3 д.а.).

Глотов Б.Б., Серьогін С.М. Системний характер кризи в Україні та державна влада // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України (Львів. філіал) / За заг. ред. А.О. Чемериса. - Л.: ЛФ УАДУ; Кальварія, 1999. - Вип. 2. - С. 37 - 41 (0,3 д.а.).

Глотов Б.Б., Серьогін С.М. Ознаки кризи державної влади в Україні // Актуал. пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України (Одеський філіал) / За заг. ред. І.М. Попової, О.П. Якубовського. - О.: "АстроПринт", 1999. - Вип. ІІ. - С. 29 - 33 (0,3 д.а.).

Глотов Б.Б., Нікова В.Л. "Найлучче народові тоді, коли ним правлять добре…" // Вдосконалення системи державного управління соціально-економічними та політичними процесами в регіоні (на прикладі півдня України): Зб. наук. пр. / Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. - О.: ОЦНТЕІ, 1998. - С. 196 - 201 (0,3 д.а.).

Глотов Б.Б., Матюхіна О.А. Психологічні риси українського народу в державотворчому вимірі // Вісн. українознав. - № 296. - Л.: Держ. ун-т "Львів. політехніка", 1995. - С. 62 - 66 (0,3 д.а.).

Глотов Б.Б., Матюхіна О.А. Міфологічний світогляд та психологічні риси українського народу // Зб. наук. пр. - Л.: Держ. ун-т "Львів. політехніка", 1994. - С. 24 - 28 (0,3 д.а.).

Глотов Б.Б. Історична доля українського народу // Державність. - 1994. - № 1 - 2. - С. 48 - 49 (0,3 д.а.).

АНОТАЦІЯ

Глотов Б.Б. Культурно-цивілізаційна ідентифікація українського народу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2008.

Дисертація присвячена соціально-філософському аналізу проблеми культурно-цивілізаційної ідентичності українського народу в історичній ретроспективі. На підставі аналізу концепцій А. Тойнбі, Ф. Фукуями, С. Ґантінгтона обґрунтовується теза про те, що релігія - ідеологія - цінності, - це такі чинники діяльності етносів як суб'єктів історичного процесу, коли кожний наступний чинник заперечує попередній у контексті діалектичного заперечення. У результаті дослідження ролі релігійно-конфесійної належності українського народу визначено, що православ'я було домінантною ознакою його культурно-цивілізаційної ідентифікації. Якщо прийняття християнства сприяло становленню східно-православної цивілізації, то конфесійний поділ на православ'я і греко-католицизм зумовив культурно-цивілізаційний розлом України. Зроблено висновок, згідно з яким хоча географічно Україна перебуває в центрі Європи, але в метаісторичному плані вона опинилася на культурно-цивілізаційному розломі по осі Схід-Захід. На її території західноєвропейська і російська (євразійська) цивілізації не тільки зустрічаються, але й вступають у взаємодію і багаторазово переломлюються в характері і долі українського народу. Міфологеми східно-західної полюсності як історично ретроспективні смисли продовжують зумовлювати суперечності і парадокси сучасної української культурно-цивілізаційної ідентичності.

Ключові слова: ідентифікація, культура, цивілізація, релігія, ідеологія, національний характер, держава, система світоглядно-ціннісних орієнтацій.

АННОТАЦИЯ

Глотов Б.Б. Культурно-цивилизационная идентификация украинского народа. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Днепропетровский национальный университет, Днепропетровск, 2008.

Диссертация посвящена социально-философскому анализу проблемы культурно-цивилизационной идентичности украинского народа в исторической ретроспективе. В ней определены такие признаки украинской культурно-цивилизационной идентификации, как религиозно-конфессиональная принадлежность, национальный характер и государство как форма самоопределения народа. На основании анализа концепций А. Тойнби, Ф. Фукуямы, С. Хантингтона обосновывается тезис о том, что религия - идеология - ценности, - это такие факторы деятельности этносов как субъектов исторического процесса, когда каждый следующий фактор отрицает предшествующий в контексте диалектического отрицания. В результате исследования роли религиозно-конфессиональной принадлежности украинского народа определено, что православие было доминантным признаком его культурно-цивилизационной идентификации. Если принятие христианства содействовало становлению восточно-православной цивилизации, то конфессиональное деление на православие и греко-католицизм определяло культурно-цивилизационный разлом Украины. Нестабильность государственно-политических форм самоопределения украинского народа обусловили незавершенность процесса становления украинской культурно-цивилизационной идентичности. Во взаимодействии Украины с процессами глобализации последние выступают как активное, динамическое начало, а первая, наоборот, концентрирует в своих институтах и ценностях инерцию прошлого. Тем не менее векторы данного взаимодействия - адаптация - противостояние, симбиоз - синтез и т.д., - никоим образом не определены заранее. Эвентуальная равнодействующая культурно-цивилизационного развития Украины находится на развилке тенденций эволюции / инволюции, целостности / распада / сохранения, становления / исчезновения украинской культурно-цивилизационной идентичности. Сделан вывод, что хотя географически Украина находится в центре Европы, однако в метаисторическом плане она оказалась на культурно-цивилизационном разломе по оси Восток-Запад. На её территории западноевропейская и российская (евразийская) цивилизации не только встречаются, но и вступают во взаимодействие и многократно преломляются в характере и судьбе украинского народа. Мифологемы восточно-западной полюсности как исторически ретроспективные основы продолжают обусловливать противоречия и парадоксы современной украинской культурно-цивилизационной идентичности.

Ключевые слова: идентификация, культура, цивилизация, религия, идеология, национальный характер, государство, система мировоззренческо-ценносных ориентаций.

SUMMARY

Glotov B.B. Cultural and civilization identification of the Ukrainian people. - Manuscript.

Dissertation for receiving degree of Doctor of Philosophy sciences on speciality 09.00.03 - social philosophy and philosophy of history. - Dnipropetrovsk National University, Dnipropetrovsk, 2008.

The dissertation is devoted to the social and philosophical analysis of the problem of cultural and civilization identity of the Ukrainian people in historical retrospective. In the course of investigation there was determined such signs of the Ukrainian cultural and civilization identification as religious membership, national nature and state as a form of the people self-determination. On the basis of analysis of concepts by А. Toynbee, F. Fukuyama, S. Huntington thesis that religion - ideology - values are such factors of ethnos activity as subjects of the historical process, when each following factor neglects the previous one in the context of the dialectical denial, is grounded. As the result of this research of the role of religious membership of the Ukrainian people, it is defined that orthodoxy was the dominant characteristic of its cultural and civilization identification. If adopting Christianity assisted in formation of eastern - orthodox civilization, then religious division on orthodox and Greek Catholicism defined cultural and civilization break-up of Ukraine. The conclusion has been made according to which, geographically - in the centre of Europe, in metahistorical perspective, Ukraine has appeared on the cultural and civilization break-up on the axis East - West. On its territory Western European and Russian (Eurasian) civilizations not only meet, but interact and are refracted many times in the nature and fortune of the Ukrainian people. Myths of the eastern-western poling as historically retrospective basis continue to determine contradictions and paradoxes of modern Ukrainian cultural civilization identity.

Key words: identity, culture, civilization, religion, ideology, national nature, state, system of philosophical and valuable orientations.

Размещено на Allbest.ru