Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет культури і мистецтв

УДК 792.077 + 37.032

Спеціальність 13.00.06 - теорія, методика і організація культурно-просвітньої діяльності

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Педагогічні умови формування творчої особистості режисера аматорського театрального об'єднання

Гусакова Ніна Миколаївна

Київ - 1999

Дисертацією є рукопис.

Дисертацію виконано в Київському національному університеті культури і мистецтв, Міністерство культури і мистецтв України, м. Київ.

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України, іноземний член Російської академії освіти Чепелєв Василь Іванович, Київський національний університет культури і мистецтв, професор кафедри педагогіки та психології.

Офіційні опоненти:

- доктор педагогічних наук, професор, заслужений працівник вищої школи України Кондратюк Олександр Пантелеймонович, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ, головний науковий співробітник;

- кандидат педагогічних наук, доцент Подкопаєв Володимир Петрович, Український центр культурних досліджень, генеральний директор.

Провідна установа - Інститут проблем виховання АПН України, лабораторія виховної роботи в інтернатних установах.

Захист відбудеться "22" червня 1999р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради. Д 26.807.02 у Київському національному університеті культури і мистецтв за адресою: 252133, вул. Щорса,36 ауд.209.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету культури і мистецтв (252133, Київ-133, вул. Щорса, 36).

Автореферат розіслано "22"травня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Е.І. Булатова

Анотації

Гусакова Н.М. Педагогічні умови формування творчої особистості режисера аматорського театрального об'єднання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.06 - теорія, методика і організація культурно-просвітньої діяльності. - Київський національний університет культури і мистецтв. - Київ, 1999.

Робота присвячена комплексному дослідженню проблеми формування творчої особистості режисера аматорського театрального об'єднання. У дослідженні розроблено теоретичну модель творчої особистості режисера-педагога. Обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови підвищення ефективності підготовки майбутнього режисера-педагога до здійснення поліфункціонального характеру праці в аматорських театральних об'єднаннях.

Основні результати дослідження знайшли практичне застосування у навчально-виховному процесі системи вищої гуманітарної освіти, в організації та методиці культурно-просвітньої діяльності аматорських театральних об'єднань.

Ключові слова: творча діяльність, творча особистість, функції режисера-педагога, соціально-культурна сфера, аматорське театральне об'єднання.

Гусакова Н.Н. Педагогические условия формирования творческой личности режиссера любительского театрального объединения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.06 - теория, методика и организация культурно-просветительной деятельности. - Киевский национальный университет культуры и искусств. - Киев, 1999.

Работа посвящена комплексному исследованию проблемы формирования творческой личности режиссера любительского театрального объединения. В исследовании разработана теоретическая модель творческой личности режиссера-педагога. Обоснованы и экспериментально проверены педагогические условия повышения эффективности подготовки будущего режиссера-педагога к осуществлению полифункционального характера труда в любительских театральных объединениях.

Основные результаты исследования нашли практическое внедрение в учебно-воспитательный процесс системы высшего гуманитарного образования, в организации и методике культурно-просветительной деятельности любительских театральных объединений.

Ключевые слова: творческая деятельность, творческая личность, функции режиссера-педагога, социально-культурная сфера, любительское театральное объединение.

Gusakova N. M. Pedagogical conditions of formation creative personality of amateurish theatre union producer.

Dissertation for the candidate of pedagogic sciences degree in specialization 13.00.06 - theory, methods and organization of cultural-enlightened activity. - Kiev National University of Culture and Arts - Kiev, 1999.

Scientific work is devoted to the complex research of formation a creative personality of amateurish theatre union producer problem. Theoretical model of creative personality of producer-teacher is developed in this research. Pedagogic conditions of raising effectiveness of preparing future producer-teacher for doing polyfunctional work in amateurish theatre unions are well-grounded and experimentally-proved.

Main results of the research are used in teaching-up-bringing process of high humanitarian education, in organisation and methods of cultural-enlightened activity in amateurish unions.

In this scientific work one examines the meanings and peculiarities of key concepts, such as "creativity", "creative activity", "creative personality", as well as terms of "functions of producer-teacher", "social-cultural sphere", "amateurish theatre union" are defined more exactly.

Versatile activity of producer as a teacher is examined. This work gives new adequate requirements to possibilities of creativeness, peculiarities of characteristics and skills of formation of tezaurus of knowledge of the future specialists, their mobile usage in new and not standard conditions, giving evidences of scientific-pedagogical style of thinking, real readiness for solving pedagogic problems in sociocultural environment.

Theoretical model of creative personality of teacher-producer is worked out in the research. Its entire structure defines some sub-structures: direction of personality, individual cultural peculiarities (experience); characteristics and skills of personality, self-creativeness of personality. Orientation on the theoretical model gives a possibility to fulfil regulative function in pedagogic management of creative development of the future producer of amateurish theatre union in the process of producer development as a professional, teacher, and creator.

On the basis of criterional-evaluational approach for the formation of creative producer-teacher personality, this scientific work works out and gives characteristics of its level indices: creative, reconstructive, and reproductional.

Level of student's readiness for social-cultural activity in amateurish theatre unions is analyzed. Different characteristics of components of creative personality of future producer-teacher formation are defined, which gives reasons to say that there is a necessity of pedagogical-directed teaching on the basis of productive methods.

It is proved by researches that the intensity of the process of formation a creative personality of producer-teacher is guaranteed by the following conditions:

realisation of the course "Pedagogics of amateurish theatre activity" in program of teaching in high educational establishments, developed by the author;

carrying out intercoordinational relations with profile courses;

integration of producer courses and psychological-pedagogical cycles;

successful co-operation creative process with cultural-up-bringing activity in amateurish theatre union;

management of this process from scientific-based positions as united organisational pedagogic system;

According to its ideas, principles, content, and technology of studying, provided pedagogic conditions guarantee the effectiveness of preparing producer-teachers for making different social-cultural activities in amateurish theatre unions.

It is proved in the research that in the process of practice made by student-producers they were able to do a polyfuctional character of creative activity in amateurish theatre union. Following functions are characterised: prognosis, diagnostic, organisational, up-bringing, educational, analytical-research, communicative, and enlightened.

Usage of different-topics repertory provides the raising of effectiveness of creative activity of future producers which makes some influence on activity of amateurish theatre unions participants, on formation of their knowledge, skills and creative co-operation with partners, and on development a positive moral-psychological climate in collectives.

Management of the process of formation a creative personality of producer-teacher favoured to strengthen humanist student's positions, which revealed in the process of social-cultural activity in amateurish theatre unions.

The research gives quantitative and quality analysis of experimental results which supports the necessity of provided organisational - methodical system in which dominates the formation of creative personality of producer-teacher while getting a high education and in practical management of amateurish theatre unions.

The dissertation is finished by conclusions, which generalize the results of scientific research, list of used sources, and additional material.

Key words: creativity, creative activity, creative personality, functions of producer-teacher, social-cultural sphere, amateurish theatre union.

Загальна характеристика роботи

Актуальність та ступінь дослідженості проблеми. В Державній національній програмі "Освіта" (Україна XXI століття) визначаються стратегічні завдання перебудови системи освіти в Україні, головними з яких є створення умов для формування творчої особистості громадянина, реалізації його духовного, професійного потенціалу в навчальному процесі, підготовки нової генерації творчих кадрів у системі вищої гуманітарної освіти з орієнтацією на здійснення ними багатогранної діяльності в соціально-культурній сфері.

Процеси демократизації та гуманізації суспільства в українській державі створюють нові умови вибору шляхів життєдіяльності кожної особистості, реалізації її можливостей, здібностей, таланту, активної участі в творчих звершеннях.

Важливість та складність окреслених завдань щодо формування творчої особистості майбутнього фахівця режисерської спеціальності як митця, вчителя, вихователя, керівника аматорського театрального об'єднання посилюють актуальність дослідження. Особливої уваги ця проблема набуває в системі вищої культурологічної освіти, підготовки спеціаліста режисера-педагога, спроможного здійснювати поліфункціональну творчу діяльність в аматорському театральному об'єднанні.

Аналіз філософської, психологічної, педагогічної, культурологічної, театрознавчої літератури дає можливість розглядати проблему підготовки висококваліфікованих режисерів-педагогів у ракурсі нового гуманістичного підходу до розробки національної системи підготовки педагогічних кадрів у сфері театрально-художньої творчості, включаючи й аматорську. Система спирається на наукові дослідження природи творчості (О.Н. Лук, В.О. Моляко, Я.О. Пономарьов, О.К. Тихомиров, К. Роджерс та ін.); процесуальність творчості (А.В. Брушлинський, Л.С. Виготський, О.М. Матюшкін, К.С. Станіславський та ін.); формування творчої особистості (Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, К.К. Платонов, С.Л. Рубінштейн та ін.); теорію системно-структурного аналізу психолого-педагогічних явищ (В.П. Беспалько, Ф.Ф. Корольов та ін.); концепцію професійного становлення сучасного спеціаліста з вищою освітою (А.М. Алексюк, І.А. Зязюн, Н.В. Кузьміна, В.О. Сластьонін, В.Г. Слюсаренко та ін.); гуманістичну особистісно-орієнтовану парадигму (Г.О. Балл, І.Д. Бех, О.Я. Савченко, В.І. Чепелєв та ін.); основи професійної театральної культури режисера (К.С. Станіславський, В.І. Немирович-Данченко, Л.С. Курбас, А.В. Ефрос та ін.).

Виховання творчої особистості гуманного, демократичного суспільства вимагає перебудови системи підготовки майбутніх режисерів-педагогів. Проте, пануючий довгий час у практиці управління вищою школою предметно-технократичний підхід сприяв засвоєнню певної суми професійно значущих знань, умінь і навичок, формуючи репродуктивно-виконавський тип мислення й поведінки, не сприяв розвитку самостійності, ініціативи, прояву індивідуальної художньої творчості студентів, особливо в роботі з аматорськими театральними колективами.

Сучасні підходи до проблем навчально-виховного процесу у вищій школі орієнтовані на формування творчої особистості, на пошук ефективних умов, забезпечуючих продуктивність виховної системи вищого навчального закладу як відкритого взаємодіючого організму, спрямованого на розгляд особистості як динамічного утворення, її просторово-часових взаємозв'язків з навколишнім світом, як джерела суб'єктивності у її вищому прояві - творчості. Така система, на думку О.В. Киричука, М.Г. Колесника, В.О. Лісовської, В.О. Моляко та інших, повинна сприяти самопізнанню, самооцінці, самоактуалізації професійно-творчого потенціалу особистості в процесі її підготовки до творчої діяльності.

Проблема творчості розглядається в філософських та соціологічних дослідженнях Г.С. Батіщева, В.П. Іванова, Б.М. Кедрова, П.Ф. Кравчука, А.Г. Спіркіна та інших з позицій дієвого підходу при створенні особистістю якісно нових матеріальних і духовних цінностей. Творчість особистості вони характеризують, як складне, суперечливе, багатогранне, суспільно організоване явище.

У психолого-педагогічній науці формування творчої особистості стало предметом вивчення відомих дослідників В.І. Андрєєва, А.В. Брушлинського, Л.С. Виготського, Н.В. Кичук, О.М. Леонтьєва, О.М. Матюшкіна, Я.О. Пономарьова та зарубіжних вчених Е. Берна, А. Маслоу, К. Роджерса та інших. Вони доводять, що при існуючій тенденції гуманізації освіти все більшого значення набуває роль суб'єкта діяльності.

Педагогічну діяльність як творчий процес досліджували В.І. Загвязинський, В.О. Кан-Калик, Н.В. Кузьміна, М.М. Поташник та інші. З широкого кола проблем педагогічної творчості дослідники окреслювали питання, пов'язані з педагогічним пошуком, застосуванням креативних, нестандартних прийомів у діяльності (В.О. Лісовська), суб'єктивно-емоційною сферою та особистісно-орієнтованою розвиваючою взаємодією об'єкту та суб'єкту навчального процесу, спрямованих на творчість (С.О. Сисоєва), оптимальною реалізацією випереджаючих моделей діяльності педагога на основі соціального "замовлення" і логіки розвитку педагогічної науки (Н.В. Кичук, М.І. Шевченко). Питання педагогічної майстерності як творчого процесу висвітлено в працях відомих вітчизняних дослідників колективу Полтавського педагогічного інституту під керівництвом І.А. Зязюна. Педагогічну майстерність вони розглядають як вищий рівень творчості у професійній педагогічній діяльності вчителя, як синтез сформованості його наукових знань, умінь, навичок та особистісних творчих якостей. режисер педагог особистість театральний

Використання театрального мистецтва у практиці педагогічної освіти з актуалізацією на розвиток творчого потенціалу майбутнього фахівця розглядали дослідники В.Ц. Абрамян, Р.Х. Баталов, А.Й. Капська, Н.Г. Ксенофонтова та інші. На рівні взаємодії театрального та педагогічного процесів автори здійснили дослідження особливостей творчої діяльності педагога в ракурсі театральної системи К.С. Станіславського.

Творчий досвід видатних діячів театрального мистецтва К.С. Станіславського, В.І. Немировича-Данченка, традицій українського театру і його кращих представників В.С. Василька, Л.С. Курбаса, П.К. Саксаганського, Г.П. Юри сформувалися в чітку театрально-сценічну систему для наукових узагальнень щодо підготовки кадрів і висвітлення ролі національного мистецтва в духовному збагаченні учасника колективу і глядача, відродженні української культури. Ці питання розкрили в своїх дослідженнях Р.Г. Коломієць, П.І. Кравчук, В.О. Неллі, Л.С. Танюк, М.С. Терещенко та інші.

Специфіка культурно-дозвіллєвої діяльності як різновиду творчої діяльності в умовах вільного часу, визначається доцільністю впровадження в її зміст та структуру різноманітних форм, методів, засобів, педагогічних впливів, забезпечуючих формування творчого потенціалу особистості. Сутність культурно-дозвіллєвої діяльності виявляється, насамперед, у вільному виборі того чи іншого напрямку особистісної діяльності, принциповій її "відкритості", творчому спрямуванні (М.М. Поплавський, О.В. Сасихов, Є.І. Смирнова, В.І. Чепелєв та ін.). Це дозволяє стверджувати, що культурно-дозвіллєві заклади, до складу яких входять і аматорські театральні об'єднання, володіють значним педагогічним потенціалом творчого розвитку кожного учасника.

Реальна практика діяльності культурно-дозвіллєвих закладів доводить, що стає актуальною розробка проблеми виховання молоді засобами різних мистецтв. В цьому зв'язку театральне мистецтво виступає важливим складником процесу гуманного, морального, естетичного, художнього виховання молоді. Тому орієнтація на підготовку режисерів-педагогів, спроможних здійснювати широкий спектр художньо-творчої роботи з учасниками аматорських театральних об'єднань, є важливою й нагальною потребою сьогодення.

Теоретичний аналіз літератури засвідчив, що в сучасних умовах соціально-культурна діяльність майбутнього режисера аматорського театрального об'єднання набуває якісних відмінностей, що зумовлено факторами нової орієнтації вищої школи на розвиток творчих можливостей студентів, демократизації та гуманізації системи вищої освіти, на пошук нестандартних форм і методів, педагогічних технологій в розвитку творчої особистості фахівця. В той же час на основі проведеного аналізу наукової літератури було виявлено протиріччя між сучасними вимогами щодо формування творчої особистості майбутнього режисера як педагога, керівника аматорським театральним об'єднанням і реальним станом підготовленості його в системі вищої освіти, недостатнім відображенням цих аспектів у змісті підготовки фахівців; між наявним і необхідним рівнями фахової підготовки щодо педагогічного керівництва аматорським театральним об'єднанням; між підвищенням значущості творчої діяльності керівника аматорським театральним об'єднанням в соціокультурному середовищі і репродуктивним рівнем її реалізації на практиці з боку студентів-режисерів.

Проблема формування творчої особистості режисера-педагога в соціально-культурному аспекті його діяльності з аматорським театральним об'єднанням ще недостатньо досліджена як в теоретичному, так і в методичному плані і потребує подальшого дослідження та обґрунтування шляхів удосконалення підготовки майбутніх фахівців у системі вищої гуманітарної освіти.

Враховуючи об'єктивну необхідність та актуальність визначеної проблеми підготовки творчої особистості майбутнього режисера-педагога з орієнтацією на поліфункціональний характер художньо-творчої діяльності з аматорським театральним об'єднанням, недостатню дослідженість проблеми і значущість її вирішення для практики, темою дисертації було обрано: "Педагогічні умови формування творчої особистості режисера аматорського театрального об'єднання".

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною "Концепції кафедри менеджменту культурно-дозвіллєвої діяльності Київського національного університету культури і мистецтв з проблеми вдосконалення підготовки фахівців соціально-культурної діяльності".

Об'єкт дослідження - підготовка режисера-педагога аматорського театрального об'єднання.

Предмет дослідження - процес формування творчої особистості майбутнього режисера-педагога.

Мета дослідження - теоретичне обгрунтування та експериментальна перевірка педагогічних умов формування творчої особистості майбутнього режисера-педагога.

Мета обумовила завдання дослідження:

Проаналізувати стан досліджуваної проблеми в науковій літературі та практиці.

Розробити теоретичну модель творчої особистості майбутнього режисера-педагога.

Визначити критерії та рівні сформованості творчої особистості майбутнього режисера-педагога.

Перевірити експериментально розроблену модель творчої особистості режисера-педагога в умовах науково-методичної системи на етапі навчання і в процесі педагогічного керівництва аматорським театральним об'єднанням.

Розробити науково-методичні рекомендації щодо удосконалення підготовки майбутніх режисерів до творчого підходу у роботі з аматорським колективом.

Методологічна основа дослідження ґрунтується на положеннях теорії пізнання, зокрема, на врахуванні єдності загального, особливого та одиничного у соціально-культурній діяльності; теорії особистості, яка дозволила представити модель творчої особистості як багатогранну динамічну структуру із властивими їй підструктурами, а також на принципах філософії освіти, що дало змогу виявити суперечності розвитку творчої особистості залежно від соціально-культурологічних факторів; положень психолого-педагогічної науки щодо творчого розвитку особистості спеціаліста в процесі його підготовки.

Організація дослідження. Дослідно-експериментальною роботою було охоплено 137 студентів денної та заочної форм навчання, 28 викладачів навчальних закладів вищої освіти, а також діячів театральної сфери, керівників аматорських театральних колективів - 61 чоловік.

У формуючому експерименті брали участь 54 студенти: 27 студентів-режисерів у експериментальній групі та 27 студентів-режисерів у контрольній групі. Експеримент проводився на базі кафедри режисури Київського національного університету культури і мистецтв та в аматорських театральних об'єднаннях: "Екіпаж" Київського міжнародного університету цивільної авіації та самодіяльному театральному колективі Будинку культури села Вікторівка Миронівського району Київської області.

Дослідно-експериментальне дослідження проводилось з 1992 року по 1998 рік у три етапи.

На першому етапі (1992-1993 рр.) основну увагу було зосереджено на аналізі наукової літератури, виявленні методологічних і теоретичних основ дослідження, розробці курсу "Педагогіка аматорської театральної діяльності" для студентів експериментальної групи режисерської спеціалізації.

На другому етапі (1994-1995 рр.) проводився констатуючий експеримент, метою якого було виявлення стану підготовки майбутніх режисерів до творчої роботи з аматорським колективом. На цьому етапі було розроблено теоретичну модель творчої особистості майбутнього режисера-педагога та розроблено й охарактеризовано критерії її оцінки у рівневому визначенні. У процесі дослідницької роботи автором здійснено апробацію розробленого курсу "Педагогіка аматорської театральної діяльності" для студентів режисерської спеціалізації.

На третьому етапі (1996-1998 рр.) було здійснено формуючий експеримент, під час якого було перевірено оптимальність та ефективність науково-обгрунтованої системи формування творчої особистості майбутнього режисера-педагога відповідно до науково обґрунтованої моделі, визначено місце розробленого автором курсу "Педагогіка аматорської театральної діяльності" в підготовці майбутнього режисера до керівництва аматорськими театральними об'єднаннями.

Методи дослідження. Для реалізації поставлених завдань, досягнення мети було використано комплекс методів дослідження: аналіз наукової літератури з проблеми дослідження, узагальнення досвіду діячів театрального мистецтва, усне і письмове опитування, включене та опосередковане педагогічне спостереження, діагностичні, проблемні та творчі завдання, методи педагогічного моделювання, педагогічний експеримент, математично-статистичне опрацювання експериментального матеріалу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше розроблено і теоретично обґрунтовано модель творчої особистості майбутнього режисера-педагога як основи підготовки майбутнього фахівця до здійснення діяльності поліфункціонального характеру в соціально-культурній сфері; визначено і експериментально перевірено умови, що забезпечують творчу спрямованість теоретичної та практичної підготовки студентів-режисерів; відповідно до розробленої моделі, розкрито критерії та рівні сформованості творчої особистості майбутнього режисера-педагога в системі навчання і в педагогічному керівництві аматорським театральним об'єднанням.

Практичне значення. Результати дослідження сприятимуть удосконаленню процесу підготовки творчого режисера, можуть бути використані у розробці навчальної літератури, науково-методичних матеріалів, нових технологій навчання та підвищенні кваліфікації працівників культурно-дозвіллєвих установ, а також у створенні програм для освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти фахівців соціокультурної сфери.

На основі одержаних результатів автором розроблено і впроваджено: спецкурс "Педагогіка аматорської театральної діяльності" для студентів-режисерів Київського національного університету культури і мистецтв; науково-методичні рекомендації з питань педагогічної підготовки майбутніх режисерів до поліфункціонального характеру діяльності в соціокультурній сфері.

Основні концептуальні положення і рекомендації щодо формування творчої особистості майбутнього режисера-педагога впроваджувались в систему фахової підготовки студентів Київського національного університету культури і мистецтв, у практику роботи аматорських театральних об'єднань: "Екіпаж" Київського міжнародного університету цивільної авіації та самодіяльного театрального колективу Будинку культури села Вікторівка Миронівського району Київської області.

Особистий внесок автора полягає: у теоретичному обґрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми; розробці теоретичної моделі творчої особистості режисера-педагога; організації та проведенні експериментальної роботи; розробці курсу "Педагогіка аматорської театральної діяльності", програм практики студентів-режисерів у аматорських театральних об'єднаннях.

Вірогідність результатів дослідження забезпечено методологічним обґрунтуванням його вихідних позицій, застосуванням комплексу методів, адекватних об'єкту, предмету, меті та завданням дослідження, репрезентативністю вибірки, статистичними методами обробки експериментальних даних, поєднанням кількісного і якісного аналізу здобутих експериментальних результатів.

Апробація результатів дослідження здійснювалась шляхом їх опублікування у наукових працях. Основні положення і результати дослідження було обговорено на Всеукраїнських науково-творчих конференціях: "Художня культура: проблеми, перспективи". - Київ, 1995р.; "Проблеми розвитку педагогічних здібностей студентів". - Київ, 1995р.; "Художня культура та проблеми підготовки кадрів". - Київ, 1996р.; на щорічних науково-практичних конференціях Київського національного університету культури і мистецтв (1995-1998рр.), на засіданнях кафедри режисури, менеджменту культурно-дозвіллєвої діяльності.

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення у п`яти одноосібних публікаціях: трьох статтях у наукових журналах та двох - у збірниках наукових статей.

Структура дисертації обумовлена логікою наукового пошуку і складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.

Загальний обсяг роботи складає 156 сторінок. Список використаних джерел включає 253 найменування, з них 4 іноземною мовою. У роботі вміщено 5 таблиць, 2 графіка, 7 додатків.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження, його методологічну основу, охарактеризовано організацію, етапи, методи дослідно-експериментальної роботи, розкрито наукову новизну, практичне значення, наведено відомості про особистий внесок автора, вірогідність апробації дослідження, публікації.

В першому розділі "Теоретичні основи формування творчої особистості майбутнього режисера-педагога" розглянуто стан проблеми у філософській, психолого-педагогічній, театрознавчій, методичній та мистецькознавчій літературі; визначено основні напрямки підготовки майбутнього режисера до педагогічної діяльності в соціокультурній сфері; охарактеризовано особливості художньо-творчої та соціально-педагогічної взаємодії в роботі режисера; викладено теоретичну модель творчої особистості майбутнього режисера-педагога.

Постановка та вирішення питань підготовки майбутніх фахівців режисерської спеціалізації до здійснення ними широкого діапазону соціокультурної діяльності, з одного боку, є теоретичним аналізом сутності культури як соціального феномену, тих нових явищ й процесів, котрі обумовлені практикою суб'єктів цієї діяльності, визначенням особливостей предметно-перетворювальної діяльності спеціаліста в конкретних умовах духовного виробництва (Ю.В. Борєв, Є.В. Волкова, В.П. Дьомін, Б.С. Єрасов, М.С. Каган, В.П. Пірадов та ін.).

З іншого боку - вирішення питань, пов'язаних з якістю підготовки фахівців у системі вищої школи, з урахуванням завдань гуманітаризації та гуманізації освіти, опори на національну культуру, з впровадженням нових технологій, ефективних методів і форм навчання, виховання і розвитку особистості з акцентуалізаціяю на конкретну спеціалізацію (Г.О. Балл, І.Д. Бех, С.У. Гончаренко, А.О. Гончаров, Б.Е. Захава, З.Я. Корогодський, Ю.І. Мальований, М.М. Поташник, О.Я. Савченко, С.О. Швидка та ін.).

Соціокультурний попит на якісний ценз підготовки спеціалістів сприяє подальшій розробці концепцій, принципів, методів, змісту вищої освіти в аспекті парадигми культуротворчості (І.А. Зязюн).

В працях відомих діячів театрального мистецтвам - К.С. Станіславського, В.С. Василька, Б.Е. Захави, М.Й. Кнебель, В.О. Львова-Анохіна, Г.О. Товстоногова, О.Ф. Шагіної та ін. розкривається багатоплановість творчої режисерської діяльності в напрямках: театрально-естетичному, психолого-педагогічному, творчо-виконавському, театрально-просвітницькому, соціально-педагогічному.

У сучасних дослідженнях розробляються питання удосконалення підготовки майбутніх режисерів у системі вищої гуманітарної освіти: наукової організації навчального процесу (Л.А. Волков); методики викладання теоретичних дисциплін (А.О. Гончаров); врахування індивідуально-диференційованого підходу щодо активізації творчої діяльності тих, хто навчається театральному мистецтву (З.Я. Корогодський); практичного навчання студентів режисерської спеціалізації (О.Ю. Клековкін); впровадження проблемного навчання в процес викладання театральних дисциплін (Л.М. Мартинова). Разом з тим, синтетичний характер діяльності спеціаліста режисерського профілю висуває вимоги цілісності, єдності та взаємозв'язку фахових, загальноосвітніх, культурологічних й педагогічних компонентів у структурі його підготовки у вищому навчальному закладі культури.

На основі проведених узагальнень наукової літератури доведено, що актуалізація педагогічних аспектів формування творчої особистості майбутнього режисера аматорського театрального об'єднання є пріоритетним напрямком у визначенні змісту та форм цієї підготовки.

У дослідженні розкрита органічна єдність творчих процесів - режисерського та педагогічного. Так, дослідники В.В. Норенко, О.Д. Попов, Р.X. Симонов, М.М. Строєва зазначають, що художньо-творча та педагогічна діяльність режисера носить об'єктивно-суб'єктивний характер, при цьому процес взаємодії педагогічної та художньої творчості, зміст та результат включають безпосередню дію особистості, тобто суб'єкта творчості, з його характерологічними індивідуальними особливостями, інтелектом, мисленням, здібностями, емоційно-вольовою сферою тощо. Проявляється ця взаємодія як у режисерській, так і в педагогічній творчості, оскільки в цих видах діяльності безпосередній творчий процес реалізується через особистість, через певну систему художніх засобів, через механізм взаємодії художньої та педагогічної творчості, що забезпечує формування творчої особистості майбутнього режисера як фахівця, митця, вихователя.

Л.С. Курбас, В.І. Немирович-Данченко, К.С. Станіславський, Г.П. Юра зазначають, що діяльність режисера-педагога віддзеркалює його творчий потенціал й тому особливої актуальності набуває формування творчої особистості режисера аматорського театрального колективу.

Дослідники В.І. Андрєєв, І.Г. Канєвська, Н.В. Кичук, П.Ф. Кравчук, В.О. Моляко, Я.О. Пономарьов та ін. у різних аспектах розкривають поняття "творчість", "творча особистість", "творча діяльність", доповнюючи широкий спектр їх глибинного тлумачення в науковій літературі. Автори доводять, що на формування творчої особистості впливають як загальні, так і конкретні педагогічні закономірності, обумовлені історичним характером їх розвитку. В той же час, процес становлення творчої особистості має свої специфічні закономірності. При цьому загальний, конкретний, індивідуальний аспекти, які впливають на формування творчої особистості, знаходяться у діалектичній єдності і виступають як загальне, особливе і одиничне. Творча особистість майбутнього режисера-педагога - це суб'єкт творчих соціальних відносин та свідомої творчої діяльності в соціокультурному просторі.

Спираючись на концептуальні положення педагогіки творчості, в дослідженні була розроблена й теоретично обґрунтована модель творчої особистості майбутнього режисера-педагога.

У цілісну системно-структурну модель творчої особистості майбутнього режисера-педагога включено компоненти її підструктур, а саме:

гуманістична та соціокультурна спрямованість; формування орієнтаційно-мотиваційної сфери;

індивідуальна культура: індивідуальний художньо-творчий та педагогічний досвід; наукові знання з фахових, психолого-педагогічних дисциплін; творчі уміння; логіко-педагогічні аспекти діяльності в ракурсі театрального мистецтва; практичне володіння методиками науково-педагогічного пошуку, навчання, виховання, співтворчості;

характерологічні властивості та якості: емоційно-вольова сфера та її типові особливості; особистісні властивості: увага, фантазія, уявлення, асоціації та особливості їх регуляції;

самотворчість: саморозвиток, самореалізація.

Розроблена теоретична модель творчої особистості майбутнього режисера-педагога стала основою для регулювання процесу його художньо-творчої та педагогічної підготовки до практичної діяльності. При цьому акцентувалась увага на формування такої системи відносин майбутнього фахівця з соціокультурною дійсністю, стрижнем якої є творчість:

здійснення цілеспрямованої орієнтації на соціально-культурну діяльність студентів-режисерів з актуалізацією на аудиторію в умовах аматорського театрального об'єднання;

забезпечення сформованості банку фахових і педагогічних знань, практичних умінь для ефективного виконання поліфункціонального характеру соціокультурної діяльності майбутнього режисера як керівника, організатора, виконавця, педагога, вихователя;

розвиток особистісних властивостей та якостей, необхідних для продуктивного здійснення художньо-творчої та педагогічної діяльності, творчого мислення, наукового обґрунтування соціокультурних завдань, самостійного творчого пошуку нових, оригінальних ідей та шляхів їх реалізації в нестандартних ситуаціях.

Діяльність майбутнього режисера-педагога визначається здійсненням ним педагогічних впливів на встановлення гуманістичних, доброзичливих, морально-етичних стосунків у мікросоціумі - аматорському театральному об'єднанні, на формування системи ціннісних орієнтацій учасників цих об'єднань, на забезпечення здорового їх соціального оточення, позитивну взаємодію у спілкуванні, на активізацію соціокультурної діяльності з установкою на успіх.

У дослідженні вихідним було положення про те, що науковий, системний характер становлення й розвитку майбутнього режисера-педагога в соціальних інститутах культурологічного профілю, а також соціально орієнтована, поліфункціональна діяльність в аматорських театральних об'єднаннях сприяють формуванню його творчого потенціалу.

У другому розділі - "Дослідно-експериментальна робота по формуванню творчої особистості майбутнього режисера-педагога аматорського театрального об'єднання", - насамперед розглянуто стан підготовки майбутніх фахівців цього профілю.

При проведенні констатуючого експерименту з урахуванням того, що ступінь виявленості ознак прояву компонентів сформованості творчої особистості майбутнього режисера-педагога у різних студентів не однаковий, було розроблено її критерії і показники за трьома рівнями: творчий (рівень фахової підготовки визначає адекватність сформованості творчого потенціалу майбутнього режисера-педагога); реконструктивний (педагогічні можливості студентів не в повній мірі визначаються в процесі професійної режисерської діяльності, а також у реалізації особистісних властивостей та якостей); репродуктивний (недостатність чіткого виявлення творчості в педагогічній діяльності).

У дослідженні були визначені проблеми, з якими стикаються безпосередньо в навчальній діяльності викладачі-режисери. До найбільш характерних були віднесені такі труднощі: недостатня мотивація студентів на педагогічну діяльність в аматорському театральному об'єднанні (77%); недостатня педагогічна компетентність (87,5%); названі труднощі у здійсненні педагогічного творчого пошуку у навчанні (73,5%); недостатність сформованості професійних знань й прояву мобільності їх застосування в педагогічній діяльності (63%); обмеженість кола творчих дій студентів у професійно-процесуальних стосунках (59,5%); невпевненість, тривожність у партнерських відносинах (56%).

Під час опитування студентів-режисерів було встановлено, що вони не мають впевненості в успіху своєї педагогічної діяльності: в організації роботи з аматорським театральним колективом (63,3%); у здійсненні педагогічного керівництва процесом підготовки і постановки вистави або окремих фрагментів (49,6%); у роботі з різними типологічними групами аматорів-виконавців (43,9%); у створенні ансамблевої взаємодії партнерів (52,5%). Студенти-режисери відзначали, що відчувають труднощі в здійсненні аналітичної роботи над літературно-драматичним твором (38,8%); в пошуку засобів художньої виразності адекватно образній концепції театральної вистави (36,7%); невмінні гнучко варіювати прийомами управління емоційно-вольовим станом (39,6%); у пошуку нестандартних ефективних засобів вирішення виконавських завдань (28,8%). Опитувані визнали за необхідне формування спеціальних педагогічних знань і практичних умінь, оскільки характер діяльності режисера відзначається складністю й багатогранністю завдань, які стоять перед ним як керівником, організатором, виконавцем, педагогом, вихователем аматорського театрального об'єднання.

Проведене дослідження показало, що існуючий стан підготовки майбутніх режисерів-педагогів до соціально-культурної діяльності в аматорських театральних об'єднаннях потребує удосконалення.

На етапі формуючого експерименту було зосереджено увагу на опануванні студентами-режисерами цілісного художньо-творчого процесу роботи над постановкою вистав з одного боку, та проведення цього процесу як педагогічного - з іншого. Домінантою навчально-виховної роботи виступила художньо-творча діяльність студентів, яка мала дослідницький характер: вибір репертуару, його обґрунтування з установкою на цінність, високохудожність, педагогічну доцільність; здійснення розширеного режисерського аналізу п'єси; творче вирішення задуму вистави; побудова логіко-структурної композиції; трактування і втілення режисерської концепції; узагальнення здійсненої роботи, критична оцінка її результативності. Крім того, значна увага приділялась самокорекційній та самостверджувальній діяльності, а також і запровадженню ідеї режисерської концепції в практику; формуванню професійних умінь оцінювати ефективність розроблених стратегічних напрямків в постановці вистави. Стратегічні підходи, за допомогою яких здійснювався цей процес, були спрямовані на виконання студентами евристичної, дослідницької, оцінкової діяльності в соціокультурному середовищі.

Виходячи із сутності особистісно-діяльнісного підходу, були запропоновані й впроваджені такі способи педагогічної співтворчості як діалог, дискусія, колективне обговорення проблемних питань, спільна творча робота на різних етапах постановки вистави, аналіз її результативності, що дозволило здійснити суб'єкт-суб'єктні відносини в ланцюгу: викладач - студент; викладач - студенти; а потім студент - студент, студент - група студентів та інші міжособистісні стосункові форми (тріадні, полісуб'єктні). Співтворчість також надала можливість конкретизувати управління творчою діяльністю студентів-режисерів з урахуванням індивідуальних можливостей кожного.

В дослідженні враховувались й ті обставини, що формування творчої особистості майбутнього фахівця повинне здійснюватися за допомогою інтеграції всіх навчальних дисциплін "Режисура", "Акторська майстерність", "Сценічне мовлення", "Сценічний рух", "Методика роботи з театральним колективом" для забезпечення системного засвоєння знань студентів-режисерів в орієнтації на художньо-творчий й педагогічний характер практичної діяльності в аматорському театральному об'єднанні.

Дослідженням доведено, що спрямованість практики студентів на вивчення стану і тенденцій розвитку аматорських театральних об'єднань, їх ролі, місця у вихованні особистості, визначення особливостей соціокультурного середовища, в якому вони організовували і здійснювали свою роботу, сприяло підвищенню їх фахової підготовки. В ході практики студенти проводили педагогічну діагностику як на рівні цілісного процесу художньо-творчої діяльності аматорського театрального об'єднання, так і на індивідуально-персоналізованому - кожного з учасників об'єднання.

У процесі соціально-педагогічного аналізу студенти виявляли труднощі, недоліки, що мали місце в плануванні, організації, проведенні та результативності здійсненої роботи.

Соціально-педагогічний патронаж було здійснено з безпосередніми учасниками цих об'єднань, що мають особисті проблеми. Була розроблена індивідуальна програма для кожного з них, з метою надання їм соціально-педагогічної підтримки в художньо-творчому театрально-аматорському мікросоціумі.

Позитивний результат у практичній діяльності майбутніх режисерів-педагогів забезпечувався системою здійснених ними виховних заходів: вивчення нахилів та інтересів учасників аматорських театральних об'єднань шляхом проведення бесід, індивідуальних занять, дискусій з тематики, що найбільш цікавила молодь, сумісна художньо-творча діяльність та інше.

Студенти ефективно вирішували ключові соціально-педагогічні проблеми в процесі виконання програми практики, а саме:

організація ділового і міжособистісного спілкування, їх соціалізація, формування гуманістичних відносин;

індивідуальний підхід як засіб актуалізації потенційних можливостей у всіх сферах соціокультурної діяльності;

соціокультурна орієнтація всіх видів творчої діяльності та спілкування;

співробітництво;

оволодіння технологією художньо-творчої та соціально-педагогічної діяльності.

Під час практики враховувались такі параметри роботи студентів-режисерів, як: стабільність (тривала періодичність), змінність (короткоперіодичність) виховних впливів на учасників аматорських театральних об'єднань.

Проведене дослідження дозволило виділити й охарактеризувати функції, які здійснюються майбутнім режисером-педагогом в соціокультурному середовищі:

прогностична - програмування процесу розвитку діяльності аматорського художньо-творчого колективу та окремих його суб'єктів, проектування особистісної програми самотворчості та життєдіяльності;

діагностична - виявлення характерологічних особливостей та якостей суб'єктів художньо-творчого процесу, їх творчих можливостей та здібностей; здійснення "соціально-педагогічної" діагностики суб'єктів взаємодії (потреби, мотиви, інтереси, ціннісні орієнтації, коло спілкування);

організаторська - організація різних видів діяльності членів аматорського театрального колективу, власної діяльності і поведінки режисера-педагога в процесі безпосередньої взаємодії з аматорами;

виховна - забезпечення цілеспрямованого впливу на поведінку і діяльність суб'єктів виховання; повноцінне використання у виховному процесі засобів і можливостей театральної художньо-творчої діяльності, виховного потенціалу мікросередовища, творчих можливостей самої особистості як активного суб'єкта виховного процесу;

освітня - здійснення продуктивної системи навчальної діяльності в різних видах та формах соціальних інститутів культурологічного профілю; надання можливості учасникам художньо-творчих театральних об'єднань розширювати фонд фахових знань, практичних умінь та навичок; оволодіння методами суб'єкт-суб'єктних відносин, а також самоосвіти та самоудосконалення;

аналітико-дослідницька - здійснення науково-творчого пошуку в досягненні художньо-творчих завдань та мети, що пов'язані з художньо-творчою, педагогічною, соціокультурною діяльністю; самоаналіз, самооцінка, самоудосконалення;

комунікативна - забезпечення оптимальної педагогічної взаємодії в роботі з ексклюзивними та віковими групами аматорських творчих театральних об'єднань;

просвітницька - забезпечення трансляції режисерського досвіду взаємодії театрально-мистецької та соціально-педагогічної діяльності в соціокультурний простір.

Здійснення студентами експериментальної групи програми практики показало динамічну результативність її компонентних структур в поетапній реалізації. Вся діяльність студентів була зорієнтована на гуманізацію та демократизацію художньо-творчого, навчально-виховного процесів як цілісного, системного утворення.

Для визначення ефективності підготовки творчої особистості майбутнього режисера-педагога в дослідженні були використані різнопланові завдання, виконання яких визначало критеріально-рівневий підхід до кожного аспекту педагогічної діяльності студентів експериментальної та контрольної груп.

Результати дослідження наводяться в таблиці №1.

Таблиця №1. Показники рівнів творчого розвитку студентів

Рівень	Діагностичний зріз	Проміжний зріз	Контрольний зріз
	ЕГ%	КГ%	ЕГ%	КГ%	ЕГ%	КГ%
Репродуктивний	89	81	11	67	0	41
Реконструктивний	11	19	56	26	37	37
Творчий	0	0	33	7	63	22

Наведені дані показують, що співвідношення рівнів сформованості творчої особистості майбутнього режисера аматорського театрального об'єднання в експериментальній групі значно вищий, ніж в контрольній. Зафіксовано позитивні результати в здійсненні студентами експериментальної групи продуктивної, творчої, цілеспрямованої, багатоаспектної соціально-культурної діяльності в аматорських театральних об'єднаннях, що свідчить про сформованість їх особистісного творчого потенціалу. Водночас не було відзначено значні зміни у студентів контрольної групи.

Порівняння одержаних даних показників експериментальної та контрольної групи дозволяє зробити висновки про ефективність розробленої науково-методичної системи формування творчої особистості майбутнього режисера-педагога та доцільність її використання в навчально-виховному процесі вищого навчального закладу.

Результати здійсненого дослідження дозволили сформулювати висновки:

1. Формування творчої особистості майбутнього режисера-педагога, спроможного здійснювати широкий спектр художньо-творчої, соціально-педагогічної, просвітницької, виконавської діяльності в соціокультурному середовищі є важливим завданням розбудови національної освіти в Україні, вимагає переосмислення підготовки режисера в системі вищої фахової освіти з орієнтацією на підвищення рівня творчого потенціалу спеціаліста.

2. Співвідношення між розробленою дисертанткою нормативною моделлю творчої особистості режисера-педагога та реальною моделлю надавала можливість діагностувати, корегувати, спрямовувати педагогічні впливи на творчий розвиток та самоудосконалення майбутнього фахівця. Доведено, що концептуальне моделювання творчої особистості майбутнього режисера-педагога з орієнтацією на дозвільну діяльність в установах культури відкриває можливості для подальшого проведення емпіричних досліджень не тільки в межах конкретного напрямку художньо-творчої діяльності, а й в загальній системі профілюючої галузі знання - педагогіки, театральної педагогіки, педагогіки соціально-культурної діяльності, художньої творчості.

3. Дослідженням доведено, що педагогічний потенціал впливу театрального мистецтва на молодь в умовах аматорських об'єднань використовується не в повній мірі через недостатню підготовленість студентів-режисерів до педагогічного керівництва творчим розвитком учасників цих колективів.

4. Підвищенню продуктивності взаємозв'язку художньо-творчої, педагогічної, соціально-культурної діяльності студентів-режисерів сприяло впровадження в процес теоретичних і практичних занять, дослідницьких методів, діалогу, творчих дискусій, а також введення в навчальну практику розробленого автором спецкурсу "Педагогіка аматорської театральної діяльності", метою якого було розширення інтегративних знань в театрально-мистецькій, культурологічній, соціально-педагогічній, соціально-культурній галузях. У процесі формування студентів тезаурусу знань реалізовувалась спрямованість творчої діяльності як системи відносин до сутності соціокультурної реальності, в якій набула нових змін структура особистісних творчих якостей майбутнього режисера-педагога. В опануванні студентами-режисерами технологією педагогічного керівництва художньо-творчою діяльністю аматорським театральним об'єднанням здійснювався процес самотворчості, в якому проявлялась особистісна "Я-концепція".

5. Керівництво процесом формування творчої особистості майбутнього режисера-педагога сприяло утвердженню гуманістичних позицій студентів в роботі з аматорським театральним об'єднанням й надавало можливість розвитку їх творчої індивідуальності.

6. Встановлено закономірність: формування творчої особистості майбутнього режисера-педагога обумовлене гармонійною взаємодією та взаємодоповненістю фахової і педагогічної підготовки на основі реалізації принципу творчості.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми.

Подальшого вивчення потребують: теоретико-методологічні основи взаємодії дозвіллєвих державних та громадських організацій у вирішенні соціально-культурних проблем населення, зокрема молоді; система професіоналізації кадрового потенціалу в організації та здійснення багатопрофільної культурно-просвітньої роботи; проблема обміну міжнародним досвідом організації соціально-культурної роботи з різними категоріями населення.

Основний зміст дисертації відображено публікаціях

Гусакова Н.М. Професія - режисер // Українська культура. - 1998. - №9-10. - С.26-27.

...