Книжкова палата України та її документні фонди

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Гуманітарний інститут

Кафедра історії та документознавства

Контрольна робота

з дисципліни: "Документно-інформаційні фонди"

на тему: "Книжкова палата України та її документні фонди"

Виконала:

Студентка 2-го курсу

Групи ДК-222

Синькевич Лада Львівна

2013

Книжкова палата України - це наукова неприбуткова установа у сфері видавничої справи та інформаційної діяльності, заснована на загальнодержавній власності і підпорядкована Державному комітету телебачення і радіомовлення України, яка керується у своїй діяльності законодавчими та нормативними актами України, наказами Державного комітету телебачення і радіомовлення України та Статутом.

Книжкова палата України є Національним агентством України Міжнародної стандартної нумерації книг (ISBN) та Міжнародної стандартної нумерації нотних видань (ISMN).

Книжкова палата України створена з метою:

- забезпечення інтересів держави у нарощенні інтелектуального та інформаційного потенціалу, сприяння розвитку національної культури, науки, освіти, книговидавничої та бібліографічної справи;

- повного статистичного обліку, комплектування й зберігання всієї друкованої продукції - документальної пам'яті України;

- проведення наукознавчих, книгознавчих та бібліографічних досліджень;

- створення автоматизованої інформаційно-бібліографічної мережі України, баз даних бібліографічної й реферативної інформації; видання бібліографічних покажчиків, реферативних журналів й науково-аналітичних оглядів;

- наукова діяльність-бібліографічна реєстрація видань України, систематизація, індексація документів, створення інформаційного ресурсу поточної та ретроспективної бібліографії;

- статистичний облік видань України, формування відомостей, що характеризують динаміку та тенденції у видавничій справі;

- ї комплектування й зберігання недоторканого фонду Державного архіву друку, що нараховує понад 13 млн. одиниць зберігання, починаючи з 1917 року;

- розроблення та обґрунтування короткострокових і довгострокових прогнозів розвитку видавничої та бібліографічної справи;

- розроблення організаційних і методичних принципів державної бібліографії;

- актуалізація і оптимізація Універсальної десяткової класифікації українською мовою й адаптування до інформаційних потреб України;

- створення стандартів у галузі видавничої й бібліотечної справи;

- вивчення книжкового ринку, його регіональних особливостей, впровадження міжнародної стандартної нумерації видань;

- створення і введення довідково-пошукового апарату, ведення системи каталогів;

- формування баз даних довідкової інформації, впровадження нових інформаційних технологій.

Історія: 24 січня 1919 року головою Ради Народних Міністрів УНР В. Винниченком за поданням Міністра Народної Осві-ти проф. І. Огієнка ухвалено Закон про утворення Головної Книжної Палати в м. Києві.

1920 року в Харкові при Всеукраїнському державному видавництві засновано Бібліографічний відділ. 3 серпня 1921 року НКО УСРР затвердив тимчасове положення про Центральний бібліографічний відділ Всеукраїнського державного видавництва.

27 червня 1922 року постановою Ради Народних Комісарів УСРР організовано Українську книжкову палату в Харкові при Державному видавництві УСРР.

1 серпня 1934 року постановою ВУЦВК і Ради Народних Комісарів УСРР Українська книжкова палата отримує права і назву Державного бібліографічного інституту.

27 червня 1938 року постановою ВУЦВК УРСР Державний бібліографічний інститут перейменовано в Книжкову палату УРСР.

23 червня 1972 року за заслуги в розвитку науки й культури Книжкову палату УРСР нагороджено Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР.

23 січня 1974 року постановою Ради Міністрів УРСР Книжковій палаті України присвоєно ім'я Івана Федорова.

25 серпня 1989 року в зв'язку з закінченням будівництва комплексу Книжкової палати УРСР у м. Києві наказом Державного комітету УРСР у справах видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі на базі видавництва "Реклама", Книжкової палати УРСР та її друкарського цеху створено Республіканське бібліографічно-видавниче об'єднання "Книжкова палата УРСР ім. Івана Федорова".

25 лютого 1992 року наказом Державного комітету України по пресі РБВО "Книжкова палата УРСР ім. Івана Федорова" перейменована в Національне науково-виробниче об'єднання "Книжкова палата України".

25 березня 1996 року наказом Міністерства України у справах преси та інформації об'єднання реорганізовано в державну науково-культурну установу "Книжкова палата України".

5 червня 1997 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про видавничу справу", в якому статтею 27 визначено функції Книжкової палати України.

10 грудня 2003 року Розпорядженням Кабінету Міністрів України Книжковій палаті надано статус державної наукової установи.

Книжкова палата України розпочинає розроблення концепції проекту "Автоматизована система централізованого обслуговування бібліотек України електронною державною бібліографією" (АС "Елдербі"). Проект є подальшим розвитком проекту "Централізована каталогізація" і передбачає надання бібліотекам повного бібліографічного опису видань України в електронному вигляді у міжнародних комунікативних форматах, сумісних з програмним забезпеченням автоматизованих інформаційно-бібліотечних систем (АІБС), використовуваних бібліотеками. Метою проекту є універсалізація та підвищення наукового рівня бібліографічного опису в каталогах (як електронних, так і карткових) бібліотек України, уникнення дублювання процесів бібліографічної реєстрації та систематизації видань кожною бібліотекою.

У перспективі передбачається створити зведений електронний каталог бібліотек України з ідентифікатором місцезнаходження кожного видання та об'єднати бібліотеки в національну інформаційно-бібліотечну мережу. Першим етапом роботи над проектом є збирання інформації про АІБС, у яких працюють бібліотеки, та визначення форматів обміну бібліографічною інформацією, необхідних для імпорту записів до АІБС. Виходячи з вищезазначеного, звертаємося до бібліотек з проханням заповнити, вказавши об'єктивні відомості про електронні каталоги, бази даних й АІБС та надіслати її до Книжкової палати України на ім'я керівника проекту - заступника директора з наукової роботи, тел. (044) 292-01-84, 292-64-73, поштою на адресу: 02660, Україна, м. Київ, просп. Ю. Гагаріна, 27 або електронною поштою на адресу: (тема повідомлення - Проект "Елдербі"). Самоцінність цієї колоритної наукової структури України визначається дуже просто: збереження і збільшення нагромаджених людством знань, їх поширення у просторі й часі. Орієнтир діяльності - інформаційні потреби кожного окремо взятого індивідуума. Мета - збільшення інтелектуального та інформаційного потенціалу нації, збереження національної бібліографії, централізована каталогізація видань. Таким є "нестандартний" бік життєдіяльності Книжкової палати України ім. Івана Федорова - тієї самої наукової установи, з ім'ям якої пов'язані хрусткі цифри статистики на газетних шпальтах і "розуміння" українського книговидавця.

Історія нашої Книжкової палати нерозривно пов'язана з історією розвитку видавничої справи та бібліографії України. Можливо, саме тому, пильніше придивившись до цієї наукової структури, яка займається не лише каталогізацією, систематизацією та розробкою методичних принципів державної бібліографії, а й роботою міждержавного рівня, ми зможемо зазирнути за узвичаєний "статистичний облік" і дізнатися, чим же насправді є Книжкова палата України. По коментарі з цього та інших питань "ДТ" звернулося до її директора - професора, академіка Міжнародної академії інформатизації Миколи Сенченка:- Книжкова палата - унікальна установа, в якій зберігаються газети, журнали, плакати, книжки та інші друковані матеріали, видані на території України, починаючи з 1917 року (правда, по 1939 рік у нас не було матеріалів Західної України, бо її приєднали тільки 39-го, і з тієї ж причини по 1954 рік немає матеріалів Криму). На сьогодні ми є найбільшим сховищем друкованої продукції України. У нас зібрано понад 13 мільйонів одиниць зберігання - ні в кого стільки немає.

Якщо говорити про найбільшу бібліотеку країни - Національну бібліотеку ім. Вернадського, яка також є одержувачем обов'язкового примірника, то, на жаль, велика пожежа 1964 року забрала "життя" 250 тисяч книжок. Згоріла в основному "україніка". І хоча потім ці фонди намагалися поповнювати (свого часу я був її директором), але далеко не завжди це вдавалося. Тому сьогодні Книжкова палата - єдиний державний архів, який має повне зібрання друкованої продукції України. Однак ми не лише збираємо друковану продукцію і зберігаємо її. Діяльність Книжкової палати забезпечує інформування суспільства про випущену видавничу продукцію через систему державної бібліографії. Щомісяця ми друкуємо так звані літописи - державні бібліографічні покажчики різних друкованих видань, наприклад, ведемо Літопис книг - це перелік усіх книжок, виданих на території України за місяць. Слід зазначити, що щомісяця до нас надходить близько ста книжок, кожну з яких ми повинні опрацювати і внести в літопис. Крім того, ми робимо літописи журнальних, газетних статей, картографічних видань, літописи нот, авторефератів, дисертацій. Для всіх бібліотек вони як лоцман у морі української друкованої продукції.

Як наукова установа Книжкова палата випускає журнал під назвою "Вісник Книжкової палати", зарахований ВАК України до наукових видань, проводить наукові дослідження, вивчає книгу, веде електронний каталог усіх книжок, виданих за роки незалежності (він доступний усім дослідникам). На жаль, поки що ми не можемо розпочати створення ретроспективного каталогу, до якого мають бути внесені всі книжки, що містяться у фондах Державного архіву друку Книжкової палати, а їх понад 855 тисяч.

Передбачається, що бібліографічна ретроспективна інформація має бути влита в загальний електронний каталог, але для цього необхідні кошти на придбання комп'ютерної техніки. Окрім цього, ми щороку видаємо близько п'яти тисяч різних довідок про те, коли і ким були створені та чи інша газета, журнал. Наприклад, недавно до нас по допомогу звернулася Розівська районна державна адміністрація, на території якої 1923 року були поселення німецьких колоністів. Її цікавило, коли і якою мовою вперше почала виходити районна газета під назвою "Штіме дес колектівістен" (Stime des kollektivisten) (із 1923 по 1939 рік це була люксембурзька) і чи існують її україномовні примірники.

Що потрібно, аби попрацювати з вашими фондами? Всю інформацію ми надаємо платно. Але ця послуга недорога - така ж, як і для звичайних бібліотек. Якщо говорити про супровідні документи, то тому, хто захоче попрацювати з нашими фондами, необхідно надати офіційний лист своєї організації з обґрунтуванням і мотивацією роботи.

Якщо йдеться про колекційне видання накладом, скажімо, 20-30 примірників, видавець зобов'язаний надавати примірник бібліотекам. З усіх одержувачів обов'язкового примірника лише Книжковій палаті і національним бібліотекам обов'язково має доставлятися примірник малотиражного видання (до 100 примірників). Закон не робить винятку для колекційних видань. На жаль, видавці таких книжок не утруднюють себе надсиланням обов'язкового примірника, при цьому вони не лише порушують законодавство, а й позбавляють суспільство можливості отримати інформацію про існування таких видань, і роблять вони це або через свою непоінформованість, або з копійчаної економії. Якщо видання не надійшли у Книжкову палату, то вони не фіксуються в системі державної бібліографії, часто зникають із наукового і професійного обігу, так і не знайшовши своїх читачів. наукова видавнича інформаційна бібліотека

Я вам скажу, що сьогодні багато видавців, особливо молоді, не завжди розуміють значення обов'язкового примірника. Не завжди замислюються над тим, що всі книжки або журнали, котрі сюди надходять, зберігаються на століття. Наш фонд унікальний ще й тим, що тут зберігається 32-тисячна колекція заборонених у СРСР книжок. Заборонених із-різних причин. Наприклад, виїхав автор за кордон і став "неблагонадійним", або у виданні міститься інформація, що закликає до повалення тодішнього ладу чи відверто критикує його. У цьому фонді є твори Миколи Зерова і книжки, які він редагував, укладав, і навіть ті, для яких писав вступні статті; збірки казок і оповідання Оксани Іваненко; твори Олеся Донченка; Олександра Дорошкевича; п'ять видань підручника "Історія української літератури"; матеріали з'їзду письменників України за 1927 рік і маса іншої літератури. Це справді унікальний фонд.

А скільки коштує Україні її Книжкова палата? Нас зазвичай недофінансовують, причому дуже істотно. На нинішній рік наш бюджет - 2 мільйони 306 тисяч гривень, але, якщо чесно, нам потрібно удвічі більше. Мені вже набридло боротися за це фінансування.

Якщо хочуть, хай закривають Книжкову палату, і не буде жодних проблем. Щодня до нас іде величезний потік літератури - близько тисячі газет, трьохсот журналів і ста книжок, і всі їх треба опрацювати, внести в комп'ютер. Де, наприклад, ви зможете дізнатися про те, які рецензії публікували, які видання і яким накладом виходили? Наша робота - справді незамінне джерело інформації... Історія Книжкової палати України - це історія самої України. Попри перебування нашої країни у складі радянських соціалістичних республік, палата зуміла зберегти свою національну унікальність, тому що її фонди поповнювалися лише тією літературою, яка видавалася на території України. Тоді як у Національній бібліотеці ім. Вернадського та інших національних бібліотеках цей матеріал зберігається разом з матеріалами, що надходили з усіх республік Радянського Союзу. Наші фонди - це національне надбання, документальна пам'ять України.

Сьогодні завдяки електронному каталогу будь-яке видавництво може отримати повну інформацію про те, що і яким накладом видавалося на території України, починаючи з 1991 року. Перевести весь 13-мільйонний фонд Книжкової палати на електронні носії дорого. Але це єдина можливість зберегти національну історію. А з погляду збереження історії країни - це дорого? Гадаю, що ні...

Наскільки я знаю, у середньому переведення однієї книжки коштуватиме близько 20 доларів. 20 доларів - це ще й мало. Але у нас є й інші варіанти. Наприклад, недавно ми почали працювати з Гарвардським університетом, у якому є Інститут українських студій і який дуже цікавлять українські газети 30-х років. Ми дали їм перелік усіх газет, які зберігаються в наших фондах. Не виключено, що в найближчому майбутньому вони захочуть перевести всі ці газети на електронні носії (у кожному разі, така пропозиція з їхнього боку вже прозвучала). І що? Ми не заперечуватимемо? - Ні. Умови для нас вигідні: вони повинні виготовити і передати нам дві копії. Звісно, було б непогано всі книжки з історії України (чи з якоїсь іншої, не менш цінної галузі знань) перевести на електронні носії інформації. Повірте мені, на них був би попит. А ви прораховували, скільки це коштуватиме і скільки часу це забере?- Звісно, прораховували. Це дороге задоволення. Ми прикидали: якщо глобально розпочати цю роботу, то на кожне наше видання піде три-п'ять доларів. Тобто на оцифровування нашого 13-мільйонного фонду знадобиться десь 65-70 млн. дол. Про тривалість важко казати. Все залежатиме від устаткування. Правда, не слід забувати, що термін зберігання оптичних дисків невідомий. Якщо ми знаємо, що плівка зберігається сто років, то для електронного носія інформації цього терміну ніхто не знає.

Крім того, не слід забувати ще про одну проблему, про яку тепер говорять у всіх бібліотеках світу, а в Україні мовчать, - це окислення паперу.

Сьогодні документи з фондів можуть перетворитися на пил. Та ж таки бібліотека Конгресу США проводить роботи з декислотизації своїх книжок. А це значно дорожче, ніж те ж таки переведення книжок на електронні носії. Зберігаючи документальну пам'ять України для майбутніх поколінь, Книжкова палата як найбільший інформаційно-бібліографічний центр країни не повинна забувати і про перехід від галактики Гуттенберга до світу електронних книжок, повнотекстових баз даних щодо газет, журналів та інших видів друкованої продукції.

Размещено на Allbest.ru