Українська вишивка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проектна робота

«Українська вишивка»

учениці 6-Г класу

гімназії «Троєщина»

Чумак Марії

Вчитель: Осадча Н.М.

Київ 2013

Вишивка - один з масових і найбільш улюблених видів народного мистецтва. Українська вишивка являється одинм із видів народного декоративного мистецтва українців, це орнаментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі, виконане різними ручними або машинними швами. Важко уявити український національний побут без вишивки.

Вона є складовою частиною народного костюма, активно використовується в сучасному одязі, надаючи йому своєрідності і неповторності. Спочатку вишивка виглядала зовсім не так, як ми звикли її бачити сьогодні. Це були звичайні стежки, якими зшивали клапті тканини, хутра, шкіри. Є археологічні свідчення, що вже на ранніх етапах розвитку людина став робити спроби прикрасити своє житло і предмети побуту. Нею прикрашали вбрання, рушники, серветки під ікони, скатерті, постільну білизну і навіть взуття. Але узори вишивок, як правило, були не тільки простими прикрасами одягу та інтер'єрно-обрядових тканин, основне призначення вишивки - це оберіг від усього поганого, а саме: від блискавки, від бездітності, від неврожайності, від нещастя, уроків та інших чар зловмисних людей.

Розміщення вишивки було не випадковим. Наприклад, в одязі орнамент розташовувався там, де відкривався доступ до тіла, а саме - в низах рукавів, на горловині або комірі, подолі або подолах одягу. Кожен колір несе своє значення, кожна фігура у вишивці усе несе своє значення, свою ауру, свою енергетику. Вишивали головні убори - очіпки, намітки, хустини, а також сорочки, кожухи, свитки, корсетки, киптарі, спідниці, рушники, скатертини тощо. Вишивальними матеріалами були тканини домашнього і фабричного виготовлення (вовняні, льняні, полотняні, перкаль, коленкор, батист, китайка, шовк, кумач тощо). Для гаптування використовували ручно-прядені і фабричні нитки: заполоч, біль, гарус, шовк та інші; металічні золоті й срібні нитки, корали, перли, коштовне каміння, бісер; металеві пластинки - лелітки, ґудзики, намистинки, блискітки, сап'янові стрічки, монети тощо.

Історія народної вишивки в Україні іде коренями в глибину століть . Дані археологічних розкопок і свідчення мандрівників і літописців підтверджують, що вишивання як вид мистецтва в Україні існує з незапам'ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів.

У процесі історичного та культурного розвитку на Україні у кожній місцевості утворились характерні орнаментальні мотиви і композиції, найбільш улюблена і поширена колірна гама, специфічні техніки виконання. Можна багато говорити про рiзнi орнаменти на рушниках та сорочках, про їх рiзноманiтнiсть, про їх древню символіку, котра для нас вже мало доступна й зрозуміла. В різних областях України існують свої орнаменти вишивок, кружев, мережок, ниток, свої особливості вишивання, за ними можна зрозуміти, з якого куточка України той чи інший рушник.

До XVII ст. візерунки були геометричні, вони переважають в західних областях України, а в східних - на Донбасі, на Кубані частіше вишивають гладдю. Вже після козаччини стали з'являтися стилiзованi квіти, калина, рідше - птахи: голуби, солов'ї, пiвнi та жар-птиці. Стали вишивати рiзнi написи, якi часто вказували на призначення рушника: “Хлiб-сiль”, “Козацькому роду нема переводу” тощо…

Вже з дитинства дiвчаток в наших родинах привчають шити й вишивати, рокiв з шести мама чи бабуся показують, як тримати голку, вишивати на полотнi хрестиком узори так, щоб на зворотному боцi не було жодного - боронь Боже! - вузлика. На вечорницях дівчата готували собi придане, в тому числі й рушники для свого весілля - на щастя, на долю, для сiмейного оберегу. Добре, коли на весільних рушниках чи весільному вбранні вишита саме калина.

вишивка побут калина одяг

Символи води і сонця здавна символізували найважливіше - життєдайну силу, необхідну для земного життя та процвітання. Символи води зображували у формі букви S, а символи сонця - у формі квітки. Вишиті символи калини благословляють на продовження роду. Листя хмелю також використовують в весільній тематиці - це символ буяння молодості. Мак здавна використовується в українських оберегах - він має чарівну силу і захищає від зла. Таку ж силу має вишите на сорочці зображення маку - жіночий символ чистоти, цнотливості, дівочої вроди. У той час як зображення дубу використовувати слід на чоловічих вишиванках. Дуб символізує чоловічу енергію та силу. Квіти чи зорі, які вишивають нескінченним узором-смужкою символізують постійне оновлення, безкінечність.

Дуже важливими є правильний вибір символів для сорочок-вишиванок: на дитячому одязі, приміром, не повинно в жодному разі бути весільних символів, доречними будуть орнаменти квітів, метеликів, пташок (усі вони символізують побажання здоров`я). На чоловічих вишиванках не має бути жіночих символів і навпаки.

В Україні близько 100 видів і технічних прийомів вишивання (гладь, хрестик, низь, бегунец, плетіння і т.д.). Композиційне виконання української вишивки відрізняється безмежною фантазією, колоритом.Українські вишиванки мають один спільний для всіх земель стиль, але мають і відмінності в кожному регіоні Україні.

Сорочки на Полтавщині вишиваються головним чином білими нитками, дуже рідко червоними або сірими. Манішки білих сорочок у старих зразках прикрашалися білим візерунком, виконаним гладдю. Візерунок обводився чорними або кольоровими смугами. Техніка вишивання - шов "уперед голкою", "хрестик", шов "за голкою".

Техніка вишивання Харківської області має дуже багато загального з формами вишивки, що установилися в центральних областях України, але їй властиві і зовсім своєрідні поліхромні орнаменти, створювані напівхрестиком або хрестиком. Ці орнаменти вишивають переважно грубою ниткою, унаслідок чого візерунки створюють враження рельєфних.

Вишивки Полісся - простій і чіткі по композиції. Ромбоподібна лінія геометричного візерунка повторюється кілька разів . Вишивка червоною ниткою по білому-сірому тлу льняної полотнини - графічно чітка.

Своєрідною вишивкою здавна славилася Волинь. Візерунки геометричні, чіткі і прості по композиції. Чіткість ритму підсилюється однобарвністю вишивок, виконаних червоною ниткою на білій-сірій полотнині. Вишивки північної Волині вражають своєю вишуканою простотою. У південних районах області переважають рослинні мотиви.

Для Чернігівської області характерні білі вишивки. Геометричний або рослинний орнамент вишивається білими нитками або ж із украпленням червоного і чорного. Виконується дуже дрібними стібками, що нагадує бісерні вишивки, характерні для чернігівських сорочок.

Вишивкам Київщини властивий рослинно-геометризований орнамент зі стилізованими гронами винограду, кольором хмелю чи восьмипелюстковими розетками, ромбами, квадратами. Основні кольори вишивок Київщини - білий, коралово-червоний, відтінений чорний .

У південних областях України техніка вишивки має багато загального з устояними формами центральних районів, однак їй властиві і цілком своєрідні поліхромні орнаменти, виконувані напівхрестиком або хрестиком.

Для подільських сорочок характерні барвистість і розмаїтість швів. Типовим є мережка "павучками", якою примережують вставки на рукави, клинці. Використовується і кольорова мережка - "шабак". В орнаментах подільських вишивок переважає один колір - чорний з великим або меншим украпленням червоного, синього, жовтого або зеленого. Найбільш поширені одноколірні (червоні і чорні) вишиванки, рідше - двох - і триколірні .

На півдні Тернопільської області типовою є вишивка бавовняними нитками зі згущеними стібками: окремі елементи обводяться кольоровими нитками, що забезпечує високий рельєф і колірний ефект. Такі вишивки розміщають уздовж усього рукава повздовжніми або скошеними смугами від полички до краю рукава.

Велике багатство технік вишивання характерно для Вінницької області: низь, хрестик, вишивка розписом, настилання, верхошов (верхоплут), зерновий висновок , вирізування; різноманітні види чорних, білих і кольорових мережок. Поряд з основними швами застосовуються і допоміжні - вишивка розписом, шов "уперед голкою", контурні шви, якими обрамляють і з`єднують окремі елементи композиції.

Характерною рисою етнографічного району Карпат і Прикарпаття є велика кількість окремих частин регіону зі своїм колоритом. Кожне село відрізняється від інших своєрідністю вишивки, багатством орнаменту і неповторністю квітів.

У народній вишивці Львівської області використовуються різноманітні типи візерунків. У південних районах орнамент вишивок геометричний, біле тло не заповнюється, що додає візерункам прозорість і легкість.

На Буковині крім рослинних і геометричних мотивів користуються зооморфною, вишиваною гладдю (білою), дрібним хрестиком, штаповкою, крученим швом. Вишивальний матеріал - бісер, шовк, вовна , срібні і золоті нитки, металеві блискітки.

Гуцульські вишивки характеризуються розмаїтістю геометричних і рослинних візерунків, безліччю композицій, багатством сполучень квітів, головним чином червоного з жовтий і зеленим, причому домінує червоний колір . Два або три відтінки жовтого кольору прояснюють вишивку і додають їй золотавий відблиск.

Для вишивок Закарпаття характерним є мотив зиґзаґ ("кривуля") у різних техніках виконання. Колірна гама вишивок досить широка: червоний сполучається з чорним (при цьому виділяється один колір - чорний або червоний), застосовуються як білий, так і багатобарвний орнаменти.

Отже, вишивання - це поширений вид декоративного й ужиткового мистецтва на території всієї України, який змінювався впродовж всього часу та мав свої особливості у кожному регіоні. Вишивка являлась не просто красивим орнаментом на одязі, взутті та білизні, а несла у собі значення оберега. Це класичний вид українського народного мистецтва, який цінується й розвивається і сьогодні.

Східне Закарпаття

Полтавщина та Київщина

Дніпропетровщина

Буковина

Размещено на Allbest.ru