Матеріальна і духовна культура трипільської цивілізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Матеріальна і духовна культура трипільської цивілізації

Не знати історії - значить завжди бути дитиною. (Цицерон)

Неможливо говорити про знання української історії і не згадувати при цьому трипільську культуру. Наше минуле багате яскравими сторінками - і Трипілля, безумовно, є однією з найперших таких сторінок.

Трипільську культуру відносять до числа найдавніших на Землі - вона розвинулася 7500 років тому й існувала задовго до цивілізацій стародавнього Шумеру, Єгипту та Китаю.

Улітку 1893-го видатний археолог Вікентій Хвойка розкопав на столичній вулиці Кирилівській (теперішня Фрунзе) невідому досі кераміку з різноманітними візерунками - намальованими й вибитими. Зазвичай таку відносили до доби енеоліту (IV-III тис. до н. е.), адже для зображень на глині потрібні були певні вміння, які з'явилися у людей саме в той період. Але таких знахідок ще було замало, щоб говорити про певну археологічну культуру. Та в 1896-1897 роках під час розкопок в околицях містечка Трипілля, на південний захід від Києва, Хвойка натрапив на кілька поселень із подібно розмальованою керамікою. Він не знав, що подібні до знайдених у Трипіллі речі відкопували вже мало не століття - в австро-угорській тоді Галичині. А 1822 року поблизу сіл Кошилівці та Більче-Золоте, нинішня Тернопільщина, відкрили печеру Вертеба з такими ж старожитностями. 1884-го, у кар'єрі поблизу села Кукутень на півночі Румунії, дослідник Теодор Бурада знайшов схожий глиняний посуд і теракотові фігурки.

Саме завдяки селищам Трипілля і Кукутень давня цивілізація отримала свою назву, яка використовується з початку ХХ століття (в Україні частіше вживають «трипільська культура», в Румунії - кукутенська). Часто можна побачити назву «трипільско-кукутеньска культура», що, звичайно, також є цілком правильним.

За сучасними дослідженнями межі трипільської культури поширювалися від Слобідської України до Словаччини, від Чернігівщини до Чорного моря та Балканського півострова.

трипільський культура релігія

Важливо, що це була перша в Україні культура землеробів та гончарів, вона мала атрибути цивілізації, тобто пішла далі первісного суспільства.

Трипільці першими почали будувати справжні будинки - двоповерхові, з дерев'яним каркасом, печами і декількома кімнатами (зазвичай один або два покої та сіні, але зустрічаються і багатопокєві хати), великого розміру (до 4-5 м у ширину і до 15-20 м у довжину), розмальовані ззовні і всередині. Для накриття даху використовували очерет. У будинках знаходилось багато посуду - не лише для зберігання їжі, а й для персонального споживання. Тобто уже тоді люди не їли всі зі спільного горщика, а мали кожен свою миску і столові прибори (знайдено багато кістяних та керамічних ложок, певно, були і дерев'яні), що свідчить про високий рівень культури трипільців.

Багатипокоєвість трипільського житла, його поділ на кілька покоїв, більший за новітню селянську хату розмір, - усе це вказує, що трипільська хата була призначена для більшої родини, ніж "вузька" родина наших часів. Немає сумніву, що у трипільській хаті жили родичі, але для кожної малої родини виділявся окремий покій. Трипільці жили у великих хатах, але на окрему родину припадала житлова площа менша, ніж нею користується родина сучасного селянина.

Одяг мали переважно тканий: знайдено кілька зразків пряжі, як правило, з рослинних волокон - льону, конопель, кропиви й інших рослин, а також зі справжньоі вовни. З'являються ткацькі верстати, в господарствах меншає кількість шкрібачок для обробки шкір - отже, народ починає вдягатися в текстиль і полишає брудну роботу зі шкірами. Шкірянки залишилися лише як верхнє, святкове або ритуальне вбрання. Завдяки глиняним статуеткам та зображенням людей на посуді можемо зробити висновок, що трипільці носили одяг різної довжини (до колін, до щиколоток), на талії перехоплювали його паском; руки були відкриті, без рукавів; взуття різноманітне - сандалії, постоли, чобітки, чоботи з довгими халявами й підв'язками під колінами.

Одне з поселень трипільських часів (на урочищі Коломийщина, біля села Халеп'я, у районі м. Трипілля) розкопано повністю. Як показали розкопки, властивою особливістю селища трипільських часів було те, що житла в цьому селищі були розташовані по колу. Отже, середина селища становила вільну, незабудовану площу. Це був майдан, який слід припускати, був для розташування великої рогатої худоби. Доводиться гадати, що стадо заганялось на цей майдан і тут в колі (замкненому житлами) худоба знаходила собі безпеку і охорону від нападів диких тварин. Етнографічні дані вказують, що такий спосіб побудови селищ, з житлами, розташованими по колу і майданом-загоном для худоби у середині, є характерний для скотарських народів. Він трапляється ще й нині у південноафриканських народів (селище-загін; село-крааль).

Худоба була спільна, громадська, але продукти поділялися між всіма родинами. Левову частку стада складали корови і воли. Також у трипільців також були коні, свині, вівці, кози, собаки. Велике значення мало полювання на оленя, дику свиню, сарну.

Майже у кожному трипільському житлі археологи знаходять від 30 до 200 високохудожніх керамічних виробів - блюдечок, мисочок, глечиків, кубків, амфор, кратероподібних фруктівниць. Якість посуду бездоганна - він тонкий, гладенький, майстерно розфарбований у білий, чорний, червоний і темно-каштановий кольори. знаками. Не виключено, що егейсько-трипільська художня кераміка дала поштовх виникненню античної кераміки, яка з'явилася в 2000-1850-х роках до н. е.

Один з небагатьох параметрів, за яким трипільська культура не «дотягує» до того, щоб бути визнаною в офіційній науці однією з перших цивілізацій - орнаментальна система, відома завдяки залишкам трипільської кераміки. Це була мова символів, яка не встигла перетворитися в писемність. Але у ній відчувається якась потужна енергетика, щось більше, аніж просто намальовані знаки. У декоративному мистецтві трипільців можна побачити накреслення найсильніших сакральних знаків, таких як хрест, інь-янь (дві змії, що зливаються в нескінченному коловороті гармонії й руху насправді вперше зустрічаються саме у трипільців), сварга (солярний знак, тобто знак сонця). До речі, свастика, значення якої спаплюжилося через неминучу асоціацію з німецьким нацизмом, у багатьох світових культурах, в тому числі і в трипільскій, використовувалася як символ сонця, руху, життя як безперервного циклу.

Релігія трипільців має багато спільного з віруваннями половини тодішньої Європи: вшановування Великої Богині й божеств в образі бика та місяця. Імовірно, у них були й релігійні центри. Можливо, як зараз до Лаври, раніше ходили кудись на територію нинішньої Словаччини чи до печери Вертеба на Тернопільщині. До наших країв приносили мушлі з Егейського моря, з яких робили прикраси. На трипільських фігурках богиня Мати-Земля іноді постає з піднятими руками - як і слов'янська богиня родючості Мокоша, як і Софіївська Оранта. Культ Богині-Матері спільний для Трипільської цивілізації й спорідненої цивілізації Криту. Звідти він перейшов у античність і відродився в поклонінні одній із найбільш шанованих богинь Риму й Греції - Матері богів і смертних Кібелі. Однак, попри всі спільні риси стародавніх сакральних поглядів, трипільське суспільство йшло своїм шляхом, створило й розвинуло власні релігійні уявлення й власні ритуали.

Особливе місце в житті трипільців належало Храму. Він був яскраво розфарбований, з орнаментом, високими арками, хрестоподібним вівтарем і жертовною чашею. Н. Бурдо, яка займалася реконструкцією сакрального комплексу Трипілля, дійшла висновку, що в основі трипільського храму втілено ідею Відродження: через певні ритуали людина прагнула досягти безсмертя своєї душі.

Головною особливістю мови Трипілля, на думку вчених, були переважно слова з відкритими складами. Відбитки такої ж мовної структури виявлено на Криті й у Малій Азії. Це свідчить про те, що мова носіїв Трипільської культури, швидше за все, належала до групи давніх чорноморсько-середземноморських.

Отже, логічним висновком є той факт, що наша історія набагато глибша і цікавіша, ніж прийнято вважати. І зараз, в добу гноблення українського духу, нам вкрай важливо про це не забувати.

Размещено на Allbest.ru