Традиції писанкарства в Україні
Розвиток писанкарства на Україні в історичному ракурсі. Основні регіональні особливості українських крашанок. Технічні та художні властивості виготовлення розфарбованих яєць. Семантика народних символів, що традиційно використовуються у писанкарстві.
| Рубрика | Культура и искусство |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.12.2013 |
| Размер файла | 66,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
21
1. Розвиток писанкарства на Україні в історичному ракурсі
Яйце існувало у повір'ях і побуті багатьох народів як символ сонця, яке займало перше місце в дохристиянських культах. Шанування яйця було зумовлене уявленнями про весняне відродження творчих сил природи. У стародавніх народів були поширені оповіді про яйце як джерело життя і всесвіту. Металеві зображення яєць зберігали в храмах, яйця закопували на місці побудови міст.
Пташине яйце, розписане мініатюрним орнаментом, називають писанкою. Назва її походить, пояснює Пожоджук Д., від слова "писати", тобто прикрашати орнаментом [14, c.87]. Оздоблюються писанки геометричним, рослинним, зооморфним (риби, птахи, звірі, людина), пейзажним орнаментами, християнськими символами. Писанка -- одна зі стародавніх форм українського народного розпису, у якому наші пращури втілювали свої прагнення, віру.
Зрештою, ряд дослідників з цього питання дійшли висновків, що писанки характерні майже для всіх європейських народів, як і для давніх народів Африки та Азії (під час розкопок знайдено розписані страусині та гусячі яйця, в тому числі й глиняні, а також золоте яйце страуса, датоване 3300 р. до н. е., що свідчить про початок писанкарства ще в далекому доісторичному періоді [8, с.443]. Багато народів світу шанували яйце і мали власну атрибутику його возвеличення, у багатьох стародавніх народів збереглися перекази, в яких яйце виступає джерелом життя, світла, тепла, навіть зародком усього Всесвіту. Досліджуючи матеріали археологічних експедицій з вивчення трипільської культури (V--II тис. до н. е.), вчені побачили на кераміці орнаментальні малюнки, які дуже нагадують орнамент на сучасних українських писанках. Так, біля села Лука Врублівецька, показують дослiдження Романець П., було знайдено декілька керамічних яєць з так званими торохкальцями -- маленькими камінчиками, що вільно торохтіли всередині яйця, їх використовували як засоби, що відлякують злих духів [15, с.249]. Завдяки цій важливій знахідці вчені змогли визначити, коли почав розвиватися рослинний і геометричний орнамент. У І тисячолітті н. е., коли відбувався перехід від первіснообщинного ладу до феодалізму, мистецтво східних слов'ян було важливою потребою побуту, що виявилося в орнаментах, які мали певний зміст у системі язичницьких вірувань. Декоративні візерунки, створені людиною, мали призначення -- оберігати її від лиха, допомагати в житті та праці. На території України писанкарство набуло найбільшого поширення за часів Київської Русі, в X--XIII ст. Запроваджуючи християнство на Русі, пояснює Макарова Т., церква вдало використала язичницькі вірування і народні звичаї, в тому числі й святкування Великодня навесні як пробудження всього живого на землі, що збіглося з християнськими пасхальними святами на честь воскресіння Ісуса Христа [11, с. 307]. На думку Павлюка С., за період з XIIIдо другої половини XIXстоліття у писанкарстві майже не виникає нових елементів, що можна пояснити певними iсторичними причинами [21, с.71]. Найдавніші писанки, виготовлені з курячих яєць, зберігаються в музеях і датовані другою половиною XIX-- початком XXст. Вони мають характерні ознаки кожного регіону їх виготовлення.
В Україні писанки відзначаються поліфункціональністю, виконуючи обрядову, ігрову, декоративну та інші функції. Обрядова функція писанки пов'язана зі святкуванням перших днів Пасхи. Зі свячених писанок починався великодній обід, їх дарували на знак поваги, любові, з побажанням добра. Писанки були своєрідним оберегом у хаті, тому їх намагалися зберегти до наступної весни.
Писанки служили об'єктом забави для дітей та молоді. Також з писанками чинили магічні дії. Цілком доречні з цього питання дослідження Осадца Т., присвяченi вивченню писанки як одного з передових елементiв переважної кiлькостi святкових обрядiв [13, с.57]. Але, повідомляють дослiдження Климник С., у 20--30-х роках XX ст., у часи войовничо-атеїстичної пропаганди, писанки були зараховані до шкідливих культових атрибутів, а ті, хто їх виготовляв, заслуговували зневаги, висміювання, а пізніше -- покарання [7, с.140]. Таким чином, виготовлення писанок припинилося у центральних та східних, а потім і західних областях, за винятком віддалених карпатських сіл. Таки у 60-х роках XXст. у зв'язку з посиленням інтересу до народного мистецтва відновилося й писанкарство. Навесні, перед великодніми святами, у Вижниці, Косові та Коломиї народні майстри продавали писанки на ярмарках, сприяючи цим стихійному виникненню писанкарського промислу. Проте писанкарство не сягало далі Прикарпаття і відроджувалося дуже повільно, оскільки було майже повністю забуте і втрачене. Але, вже у 70-х роках писанки як твори народного мистецтва вже експонувалися на виставках. З'явилися приватні колекції писанок [5, с.306]. Відновилося виготовлення писанок із дерева, відоме у XVIII--XIXст.
У 80-х роках, пише Iванченко П., до писанкарства звертаються професійні художники, народні майстри старшого покоління.
У містах виникають музеї писанок (м. Коломия). Великі експозиції писанок має Львівський музей етнографії та художніх промислів України -- понад 11 000 штук з 20 областей України. Українські писанки можна побачити за межами України: в Лондонському королівському музеї, у Санкт-Петербурзі в колишньому музеї етнографії народів СРСР, в музеях Праги і Кракова.
Нові знахідки зроблені в останні роки. Знахiдки археологiв вiдзначено у працi Пантус Н., який повідомляє що дві керамічні писанки було знайдені під час археологічних розкопок влітку 1983 року біля села Липове Талалаївського району Чернігівської області, які проводила експедиція Інституту археології Національної Академії наук України під керівництвом О.П.Моці за участю співробітників Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського. Вони знаходились у різних місцях поховання часів Київської Русі [8, с.316].
Ще одна писанка віднайдена науковим співробітником відділу археології Чернігівського історичного музею ім. В.В.Тарновського О.В.Шекуном під час обстеження давньоруського поселення біля села Сибереж Ріпкинського району на Чернігівщині. Влітку 1987 року працівниками того ж таки відділу археології під керівництвом А.Л.Казакова на території стародавнього Передгороддя, також знайдена керамічна писанка з глиняною кулькою всередині. Оздоблена вона полив'яними фігурними скобками між лініями, що з'єднують полюси яйця. В цьому випадку попередньо зроблені в глині заглиблення заповнили поливою. Оболонка яйця досить товста (7-8 мм) [8, с.334]. Подібні зразки були знайдені і в інших місцях.
Спостерігаючи та аналізуючи ці знахідки, дослідники приходять до висновків, що вони свідчать про високий рівень розвитку керамічного виробництва на Чернігівщині за часів Київської Русі. І це зовсім не випадково. Адже тоді в Чернігові велось інтенсивне муроване будівництво. Були зведені такі видатні пам'ятки давньоруської архітектури як Спаський, Борисоглібський та Успенський собори, П'ятницька та Іллінська церкви. Це ж саме можна сказати про інші міста Чернігівської землі. Підлога споруд часто викладалась керамічними плитками, вкритими жовтою та зеленою поливами, тобто якраз такими, які використовувались для оздоблення писанок [1, с.113].
Хоча писанкарство було пов'язано i з iншими видами мистецтва, зауважує Сумцов М., перші серйозні дослідження цього виду народного мистецтва започаткувались ще в XVII ст. [20, с.192]. Писанкарство виникло як своєрідне відображення уявлення людини про Всесвіт. Ще з часів язичництва для одних орнаментальна писанка символізувала світ, що пішов від яйця, була схемою його побудови, іншим вона нагадувала сонце, служила його символом (згадаймо, наші предки - язичники -- то сонцепоклонники, які за головного бога мали Сонце). З прийняттям християнства почалося витравлювання колишньої релігії, внаслідок чого загинуло багато стародавніх пам'яток -- храмів, скульптур, рукописів, власне, загинула ціла культура. Але християнство не змогло здолати багатьох атрибутів і ритуалів язичництва: згадаймо язичницьке свято Івана Купала, писанки, що стали атрибутом християнства, символом Великодня.Дослідження візерунків писанок XVI--XVIIст. свідчать про те, що кожний з них -- це не просто орнамент-фантазія окремих людей. Візерунки мали алегоричний зміст і відповідали іграм-молитвам на святі весни -- гаївкам, веснянкам -- та іншим звичаям і ритуалам [21, с. 202].Наші пращури вірили, що писанка має магічну силу, наділяли її особливою святістю, яка приносить добро, щастя, здоров'я, захищає людину від усього лихого, і відповідно розмальовували ту чи іншу писанку.Важко не погодитись з думкою Воропай О., що своїм походженням писанка пов'язана зі стародавніми народними обрядами, ще язичницькими, присвяченими весняному пробудженню природи, зародженню життя, початку сільськогосподарських робіт. Поширений здавна в Україні звичай розписувати пташине яйце пов'язаний із дохристиянським народним обрядом зустрічі весни. За елементами розпису писанки починаючи з архаїчних елементів, що символізують зображення сонця -- джерела всього сущого на землі, а також квітки, зірки, води, дерева, серця, риби, бджоли тощо, можна простежити дуже довгий, складний і цікавий шлях розвитку українського народного розпису [4, с.365].
У народі кажуть, що писанка -- це енциклопедія українського народного орнаменту. Писанка в минулому, згідно з повір'ями, лікувала людей, охороняла житло від блискавки й пожежі, сприяла родючості фруктових дерев, мала різноманітне культове призначення. Такою писанка увійшла і в усну народну творчість: пісні, казки, прислів'я. Невипадково писанка стала традиційним елементом цілої низки звичаїв, пов'язаних із весняними святами.
2. Регіональні особливості української писанки
Кожен із регіонів України має свій вид орнаментики з характерними особливостями і за змістом, і за формою, і за кольоровою гамою. Взагалі за своєю композицією писанки могли бути дуже різноманітними, часом дуже оригінальними. Так, Семенцов А. з цього приводу викладає думки, що писанки Поділля (кінець XIXст.) мають типові, рослинно-геометричні орнаменти. Колорит стриманий, переважають чорний, червоний та білий кольори. Писанки Київщини і Полтавщини надзвичайно багатобарвні: ясно-зелені, жовті з червоним, коричневим, зеленим і чорним розписом. Цікаві писанки майстра Ю. Безпалька з с. Червона Мотовилівка на Київщині, розписані "зірками", "курячими лапками", "трикутниками". Часто трапляються в них квітковий орнамент, а також композиція з вазонами [17, с.122]. У композиціях писанок Дніпропетровщини майстерно поєднані геометричний і рослинний мотиви. Таким чином виникає яскрава і виразна гама з інтенсивних кольорів. Серед писанок Черкащини виділяються писанки, виконані технікою "воскового письма"; як символ нового життя виразно читається мотив сходу сонця. На Тернопільщині вражають красою коричневі, червоно-білі, темно-червоні писанки з с. Присівці і м. Зборів, розписані "хвильками", "сосонками", "безконечником", стилізованими розетками, багатопелюстковими квітами. Писанки Прикарпаття, особливо Космача, Калуша, Яворова, Косова, захоплюють складністю орнаменту і насиченістю кольорової гами з характерними жовтими, червоними і чорними барвами [17, с.164]. Що ж до самого звичаю писати писанки, то в Наддніпрянській Україні він, на превеликий жаль, занепадає. Причин цьому є багато, а найголовніша з них -- економічний занепад селян за останнє тридцятиліття. Завдала великої шкоди і остання війна, бо найкращі зразки писанок, які зберігалися в музеях, знищені. Так, у київському музеї з колекції числом понад 17 тисячписанок не збереглось ані однієї!
Західна Україна, а в першу чергу Гуцульщина, ще плекають мистецтво писанок.
Найкраще зберіглися традицii писанкарства на Чернiгiвщинi. Для писанок Чернігівщини характерний чіткий орнамент графічно витонченого малюнка, заповненого червоним та чорним кольорами з білим контуром. Для чернігівських писанок характерна різноманітність технічних прийомів. Найбільшого поширення набула традиційна воскова техніка, яка дозволяла виконувати орнаменти в кілька кольорів.
Український вчений-етнограф Адруг А. у своїй працi “Писанки Чернігівщини” описує традиційний для жителiв Чернiгiвщини процес створення та добору необхiдного для розпису писанки матерiалу. Так, в своїй роботі писанкарка використовувала не дуже складне приладдя - горщик з воском, черепок з тліючим вугіллям для розтоплювання воску, саморобна писачка і барвники. Фарби виготовляли вдома або використовували куплені. Частіше їх готували із місцевих рослин [1, с.144]. А саме, жовта фарба - це відвар із кори дикої яблуні, лушпиння цибулі, іноді із квіток бузини. Синя виходила із відвару товкачиків, гречаної полови, сухих квітів синьої мальви. Зелену фарбу отримували із ягід чорниці чи дикої бузини (змішували їх з жовтою фарбою), із бруньок осини чи верби, із листя жита, пролісків чи моху, або з квітів темно-брунатної рожі в поєднанні з жовтим барвником. Чорна фарба з сизим відблиском виходила із кори вільхи або з молодого листя чорноклена. Червона фарба добувалась із місцевої кошенілі чи "червеця". Мармурова одержувалась із суміші навару сухого листя з сотовим медом. Нерідко замість неї використовували кольоровий папір чи ситець. Для червоної і синьої фарби часто брали анілінові барвники.
Для знебарвлення використовували хлібний, буряковий чи капустяний квас або розчин галуну (квасци). Тому писанки називають ще галунками. Знаряддям для оздоблення писанок слугувала писачка - тонка жерстяна трубочка довжиною до 1 см, яку закріплювали за допомогою ниток у розщеплену з одного боку невеличку паличку. Ці трубочки робили самі майстрині із тонкої жерсті чи фольги, яку загинали на голці [2, с.83].
Ось як розповідала Текля Дончиха про цю роботу: "Писанки роблять увесь великий піст. Як вже яка жінка уміє, так до неї і несуть, щоб вона писала. Кожна писанка по шагу. Зеленить у чорній рожі, бо є і всіляка рожа. Із яблуні наріже кірки, і зварить - і жовте буде. Достає з-під скла бляшки (з образа) і робить кисточки на голці: ущипне кришечку тієї бляшки да на голці скачає, вмочає в віск да й пише" [2, с.102].
Орнаментика писанок Чернігівщини - то справжнє буяння краси оточуючої природи, фантазії майстрів, їх творчої уяви, непересічного народного таланту. Цiлком доречним є дослiдження Онищук О., якi свiдчать, що переважна більшість орнаментальних мотивів з'явилась ще в первісному мистецтві. Спіральні, ромбічно-меандрові узори, що близькі до "баранячих рогів", а також "безкінечник" були поширені на різьблених предметах з бивня мамонта, віднайдених на стоянці первісної людини біля села Мезин Корейського району на Чернігівщині доби пізнього палеоліту (40-10 тисяч років тому). В часи енеоліту (ІV-ІП тисячоліття до н.е.) в основному завершилось формування геометричної орнаментики. Ранні зразки негеометричного трактування рослинних зображень зустрічаються з IV тисячоліття до н.е. [12, с.246]. Набагато пізніше - за нового часу з'явились натуралістичні зображення "вазонів", "гілок", "дубового листя".
З-під вправних рук писанкарів виходили неперевершені твори народного мистецтва. Узагальнення форм, вдалі колористичні вирішення декоративних розписів писанок ставлять досягнення народних писанкарів поряд з кращими творами вишивальниць, ткачів, гончарів. За характером орнаментальних мотивів і стилем виконання писанки мають багато спільного з розписами хат, скринь, посуду, композиціями на кахлях, народними вишивками й тканинами. Писанки - одна з цікавих сторінок народного декоративного мистецтва.
3. Технічні та художні особливості українських писанок
3.1 Техніка виготовлення писанок
Матеріалом для писанки є пташине яйце. За технікою виконання сучасній писанці передувала крашанка-- яйце, пофарбоване в один колір рослинними фарбами. Пізніше з'явилася крапанка,яка побутує і досі й використовувана техніка є й досi незмiнною. Цілком доречні з цього питання дослідження Макарової Т.: “Яйце опускають у фарбу, потім крапають на нього гарячим воском. Коли віск вихолоне, яйце кладуть у темнішу фарбу. Після цього яйце опускають у гарячу воду, де віск сходить з нього, залишивши різної величини і форми крапочки по кольоровому тлі” [11, с. 356].
Із кінця XIXст. поряд із писанками, стверджує Лозко Г., створюються дряпанки і мальованки.
Дряпанка-- це крашанка, на якій орнамент видряпано голкою або металевим стержнем.
Мальованка-- це яйце, розписане фарбами за допомогою пензля.
Часто в оздобленні писанок використовують поєднання двох і більше прийомів розпису (крапанка, писанка, дряпанка) [10, с.202].
Фарбувалися писанки рослинними фарбами (навари лушпиння цибулі, листя, різноманітного коріння, кори дерев, наприклад дуба), органічними речовинами тваринного походження, а з початку XXст. -- аніліновими фарбами.
Техніку воскового письма застосовували й у виготовленні писанок.Але тут віск не накрапується, а накладається тоненьким писачком, що має вигляд дерев'яної палички з маленькою бляшаною трубочкою на кінці, ледь товщою від голки. Орнаментальні лінії наносять розтопленим воском. Віск застигає, і яйце кладуть у найсвітлішу фарбу, переважно жовту. В місцях, де були воскові лінії, фарба не візьметься -- там залишаться чисті лінії природного кольору шкарлупи. Після цього наносяться воскові лінії вже на жовті поверхні, а яйце кладеться у темнішу фарбу і т. д.
Білі писанки (галунки), що належать за словами Павлюка С. до найвишуканіших мистецьких творів нашого народу, трапляються здебільшого на Київщині та Чернігівщині [21, с.219]. Після нанесення кольорового орнаменту решту поверхні яйця знебарвлюють міцним капустяним квасом або галуном, і тоді на сніжно-білому тлі розквітають неперевершеної краси та яскравості малюнки.
Традиції писанкового розпису розвивалися в Україні здавна. Мотиви й елементи розпису тут тісно пов'язані з життям, побутом, звичаями і фольклором народу. Цим видом мистецтва займалися переважно жінки.
Кожна писанкарка має в своїй уяві певний план, схему розташування орнаментальних елементів на поверхні писанки.
Цілком доречні з цього питання дослідження Скорика М. Побудову орнаментальної композиції на сферично-яйцевидній поверхні писанки вчений зводить до таких етапів:
а) поділу поверхні писанки вздовж навпіл;
б) поздовжнього поділу "меридіанами" на сегменти;
в) поділу впоперек навпіл;
г) поділу на поперечні "широтні" паси з самостійним оформленням "бігунів";
д) одночасного поділу "меридіанами" та "широтами";
е) поділу на чотири сферичні чотирикутники, центри яких розташовані у шаховому порядку;
є) поділу поверхні писанки на 24 та 48 клинчиків;
ж) діагонального поділу писанки з діагональним напрямом орнаментів.
Розроблені схеми дають можливість створювати безмежну кількість декоративних композицій в оздобленні писанок. І вже в ході розпису майстриня розцвічує цю схему безліччю композиційних варіантів, що народжуються в процесі творчості [18, с.21]. Розпис - тривалий та кропіткий процес. Приступаючи до розпису писанки, готують необхідні матеріали: писачок, бджоляний віск, свічки, біле куряче яйце, фарби, скляні баночки з широкими шийками, малий пензель, серветки, олівець, лак, гумові рукавички та стояк для яйця. Спочатку налагоджують "писачки". У скляних баночках або череп'яних мисочках розводять фарби, виготовлені з кори і корінців різних дерев та кущів.
Колесник Н. так описує цей процес: “Вибирають чисте біле гладеньке яйце без тріщин і плям, якщо потрібно, можна вимити яйце водою і витерти серветкою. Інколи обробляють яйце оцтом, розсолом квашеної капусти або галуном. Відтак вибирають орнамент і тупим олівцем геометричне ділять яйце. (За бажання можна намалювати орнамент олівцем на білому яйці: якщо ці лінії легкі, вони зникнуть, коли писанку буде закінчено). У черпачку розігрівають віск. Умочивши писачок у розтоплений віск, наносять ним контур перших ліній орнаменту або закривають певні площини потрібної конфігурації, що мають бути білими. Потім обережно кладуть яйце в ложку й опускають у барвник найсвітлішого кольору, переважно жовтого. Яйце має залишатись у холодному барвнику протягом 5--7 хвилин, потім його виймають з барвника і легенько витирають чистими серветками [8, с.74].
Після цього на жовтій поверхні шкарлупи знову розтопленим воском покривають писачком ті частини узору, які мають залишитися жовтими, й опускають у барвник темнішого кольору, припустімо оранжевого і т. д.
Поступове накладання воском що далі, то нових елементів орнаменту й опускання яйця у барвники все нових і нових кольорів утворює дуже вишукані й складні композиції. Після закінчення всього процесу яйце опускають у холодний найтемніший барвник, як правило синій або чорний. Завершивши фарбування писанки, її виймають і витирають чистою серветкою. Коли фарби висохнуть, писанку ставлять у гарячу піч (або тримають над свічкою). З неї стікає віск, який витирають серветкою, доки на яйці нестане воску і проступлять чарівні кольори писанки” [8, с.80].
Таким чином, техніка воскового письма при виготовленні писанок дає змогу створювати дуже складні за малюнком, виключно ефектні й багаті за кольором орнаментальні композиції.
3.2 Семантика народних символів, що використовуються у писанкарстві
Єдність і гармонія різних форм народного мистецтва в комплексі традиційно-побутової культури забезпечувалися завдяки їх іконографічній і кольоровій спільності. Так, розписи, керамічні вироби, декоративні тканини доповнювали і збагачували одне одного. Ті ж орнаментальні сюжети, але в різних сполученнях, чергувалися і повторювалися у різьбленні, стінописі, ткацтві. Найбільш давніми серед них є геометричні мотиви, які походять від давніх язичницьких вірувань і культів. Найпростіші архаїчні мотиви -- лінії, кола, хрести, ромби, квадрати, крапки -- прикрашали глиняний посуд первісних людей, вироби з каменю, дерева, кісток. Ряд дослідників цього питання дійшли висновків, що ці орнаменти становили первинний шар в іконографії народів світу [9, с.12]. Погоджуючись з цiєю думкою ми дiйшли висновкiв, що стилістична єдність стосується не тільки геометричної орнаментики, але й пізніших образотворчих надбань рiзних народiв.
Звернення до археологічних матеріалів, їх детальний аналіз і співставлення з етнографічними даними дозволили встановити стадіальну послідовність розвитку давньої символіки, розкрити змістове значення мотивів та їх трансформоване відображення у традиційній орнаментиці. Одним з первинних мотивів, стверджує Сумцов М., вважається ромбо-меандровий візерунок, який був у пізньопалеолітичному мистецтві символом мамонта-блага [20, с.199]. Хрестоподібні кола, фігури, розетки слугували символами вогню, сонячного божества. Ідея кола, властива всім народам, зокрема стародавнім слов'янам, зосереджувала космологічні грані язичництва, світоглядне уявлення про місце людини в світі. Далі відбулося переосмислення солярного значення хреста і розетки: хрест став символом християнства, а розетка у рослинних орнаментах сприймалася за узагальнений, стилізований образ квітки. Дослiдник з питань символiки Романець П. прийшов до висновку, що в орнаментах українського народного мистецтва збереглися до сьогодні не лише елементи первинної символіки, але й пізніші іконографічні мотиви, пов'язані зі світоглядом стародавніх слов'ян. Серед них -- сюжетні композиції, побудовані на образах язичницьких богів, які уособлювали сили природи: жіноча постать з піднятими руками -- "велика богиня", заступниця ("берегиня") життя на землі, яка сприяє зародженню життя, плодючості. Вона зображується разом із підвладними їй стихіями у колі вершників, із птахами в руках. Сюжет "великої богині" був поширений у міфології та iконографії землеробських народів Середземномор'я, Малої Азії, Кавказу. Погоджуючись з цiєю думкою можна вiдмiтити, що мотив у російських візерунках іноді ототожнюють з Мокошшю -- богинею давньоруського язичницького пантеону, яка була покровителькою жіночих занять, зокрема прядіння і ткацтва [15, с.143]. Серед геометризованих рослинних мотивів найчастіше зустрічалися багатопелюсткові розетки, їхню основу становив народний землеробський календар: пелюстки розетки у чергуванні з кучериками означали місяці року. Рослинний світ народного мистецтва ввібрав у себе все розмаїття та барвистість живої природи. Найдавніші зразки рослинної орнаментики збереглися в декорі культової архітектури X--XIII ст., у малюнках заголовних літер літописів.На думку Скорика М., у зображенні рослин, що вертикально піднімаються на рушниках, килимах, декоративних розписах, дослідники вбачають відгомін первісного культу "світового дерева" ("дерева життя"), симетрія якого означала встановлення зв'язків між частинами світу (Землі, небесної та інших сфер) і припинення хаосу [19, с.98]. В'юнка гілка малювалася у вигляді нескінченної хвилястої стеблини, від якої у різні боки ритмічно відгалуджуються листя, бруньки, квіти, грона винограду. Між геометричними, зооморфними, антропоморфними і рослинними орнаментами чіткі межі не простежуються: рослинні сюжети могли бути виконані у геометричних формах і навпаки [19, с.22].
Для розуміння давніх нашарувань в іконографії народного мистецтва має значення аналіз композиційних основ орнаментики. Триярусне розміщення орнаментальних мотивів несе певне змістове навантаження -- у ньому відбилися космогонічні й світоглядні уявлення стародавніх слов'ян про будову Всесвіту. Боплан Г. зазначає, що образ Всесвіту втілювався і в об'ємно-просторовій композиції житла. Дах і коник, яким воно завершувалось, співвідноситися з небесною сферою.Осмислюючи Всесвіт, людина намагалася захистити себе від ворожого впливу непізнаних сил. Для цього вона вдавалася до орнаментів як своєрідних замовлянь. Атропеїчні (захисні) функції виконували різьблені й мальовані мотиви на фасадах і в інтер'єрах житла, декоративні тканини, дрібна пластика, писанки тощо [3, с. 270].
Усі орнаменти можна поділити на геометричні та "образні", або "фігурні", які створюють символи чи узагальнюють ритмічне уявлення про те, що майстер бачить у природі. У зв'яку з втратою певних матерiальних джерел, змiнами у навколишньому свiтi, а перш за все свiтовiдчуттi людини, на думку Костюкевича В., значення та зміст багатьох символів ми вже не зможемо розшифрувати і тому сприймаємо їх як суто декоративні елементи [9, с. 17].
Одним з найпоширеніших елементів у писанковому орнаменті українців Щербакiвський В. вiдзначає зображення сонця. Сонце -- джерело світла, символ життя. Це найдавніший і найпоширеніший орнаментальний мотив, форми його графічного зображення необмежені. Сонце зображується іноді як коло, рожа, спіраль; часом воно спокійне, іноді в русі, деколи промінне.
Культ Сонця у наших пращурів був чи не найголовнішим. Бога Сонця улещували зображеннями на писанках. Це були різноманітні хрестики й зірочки різної величини, жовті і червоні плямочки. Серед інших геометричних узорів драбинка -- символ пошуків кращого життя, решето -- символ відокремлення добра від зла, доріжки -- символ вічності [22, с. 48]. Християнські мотиви у писанковому розписі з кінця XIX-- початку XXст. в Україні набули значного поширення. Християнські мотиви спочатку обмежувались написами "Христос воскрес" або "X. В.". Цікаво вирішені в писанкарстві зображення розп'яття Ісуса Христа, капличок, хоругов, "Серця Христа", які на писанці займають центральне місце в композиції. Тож, більшість дохристиянських, символів було пристосовано до нової віри, інтерпретація їх змінилася. Так, крапки, які символізували зорі на небі або зозулині яйця (символ весни) стали символом сліз Матері Божої, риба -- первісне символ здоров'я -- символізує Ісуса Христа, хрест, який колись був суголосним з чотирма сторонами світу, набув християнського значення. Трикутник спочатку репрезентував трійцю -землю, небо й вогонь -- нині він є символом Бога-Отця, Бога-Сина і Бога-Духа Святого [14, с.101].
Одним з найпоширеніших елементів в народній орнаментиці, а в писанковій зокрема, є "Дерево Життя". У народних віруваннях існував фантастичний зв'язок між людиною і деревом, адже дерево -- це диво з див: восени воно помирає, а навесні оживає. Коли навесні з бруньок на верхівці гілки з'являлися три нові пагони, люди сприймали їх як триєдиний символ продовження роду (батько -- мати -- дитина). "Дерево Життя" вишивали на великих рушниках, створюючи неперевершені українські орнаменти, а на писанках вони набували лаконічної форми загальновідомих нині "вазонів" і "трилисників" стверджує Лозко Г. [10, с.183]. На українських писанках крім "Дерева Життя" дуже часто зображають "ружі", "яблуневий цвіт", "виноград", "огірочки" та інші рослинні символи.
Важко не погодитись з думкою Селiвачова М., стосовно провiдного значення тваринних мотивiв. Тваринні мотиви писанок мали подвійне значення: вони покликані надати їхнім власникам найкращих рис звірів, наприклад здоров'я та силу, а також забезпечити довге й плідне життя для тварин. Малювали оленів, баранів, коней, риб і птахів абстрактно і по-різному в одному й тому ж регіоні; інколи писанкарки відтворювали лише символічні елементи зображень тварин: заячі вуха, курячі лапки, вовчі зуби, ведмежі лапи. Доволі популярними писанковими мотивами були зображення коня, який символізував силу й витривалість, та оленя, що уособлював довге життя і заможність. Птахів вважали вісниками весни, а особливо вдалим і улюбленим пташиним мотивом писанкової орнаментики є ластівка, яка виступає і самостійно (у формі орнаментальної стрічки), і в поєднанні з іншими мотивами. У народному світобаченні ластівка є символом весни, урожаю, щастя [16, с.73].
В українському писанкарстві зображали навіть комах. Наприклад, бджола є символом працьовитості, чистоти душі. Працелюбність бджоли відзначено у приказці: "Працьовитий як бджола". Так, Воропай О. відзначає тiсний зв'язок використовуваних у писанкарствi мотивiв з народними уявленнями. У народному розумінні бджола належить до тих комах, яких не можна вбивати, а якщо вона впала у воду -- її треба врятувати, покласти на сонце, зігріти. Мотив павука -- це символ наполегливості, терплячості та художнього промислу. В минулому ця комаха мала визначне культове значення. Віддавна павука вважали корисним, його наділяли позитивними властивостями, поважали й охороняли.Метелик символізує безжурне дитинство, а також перехід душі у вічне життя [4, с.178].
Ми дійшли висновків, що писанка - вiдображення свiтосприйняття людини i народу в цiлому. Символiка, що використовується для оздоблення яйця, має тiсний зв'язок з побутом, а її видозмiна та переосмислення є одним з найкращих показникiв еволюції людського розуму на лонi історії.
Список використаних джерел
писанка крашанка український народний традиційний
1) Адруг А. Писанки Чернігівщини: історія та сучасність. - Чернігів, 2005 .- 380 с.
2) Адруг А. Писанки Чернігівщини // Народна творчість та етнографія. - 1990 .-№4. - 360 с.
3) Боплан Г. Л. Опис України. - Львів: Каменяр, - І990. - 357 с.
4) Воропай О. Звичаї нашого народу. - Т.1. - К.: Оберіг, І99І. - 378 с.
5) Іванченко Ю. Писанки на Україні / Ю. Іванченко // Хата. - 1996. - 400 с.
6) Кириченко М. Український народний декоративний розпис. - К., 2006. -
290 с.
7) Климник С. Писанка // Наша культура. - Ч. 4-5. - 1953. - 390 с.
8) Колесник Н. Є., Пантус Н. Ф. Писанкарство: Історія, досвід, техніка та методика виконання. - Житомир, 2004. - 280 с.
9) Костюкевич В. Послання предків: про що розповідають писанки /
В. Костюкевич // День. - 2005. - 348 с.
10) Лозко Г. С. Українське народознавство. - 3- є видання, 2005. - 446 с.
11) Макарова Т.И. О производстве писанок на Руси // Культура Древней Руси. - М.: Наука, 1966. - 465 с.
12) Онищук О. Писанки Чернігівщини // Писанка. - 1994. - № 4-5. - 315 с.
13) Осадца Т. Про українські писанки / Т. Осадца // Українська культура. - 1999. - №3/4. - 382 с.
14) Пожоджук Д. Символіка української писанки // Українське слово. - 2001. - Ч. 15. - 301 с.
15) Романець П. Писанка і прадавні джерела українського народного мистецтва // Міжнародний з'їзд писанкарів. - К., 1992. - 343 с.
16) Селівачов М.Р. Домінантні мотиви української народної орнаментики // Народна творчість та етнографія. - І990. - №2. - 273 с.
17) Семенцов А. Писанки нашого краю //Деснянська правда, 1992. - 440 с.
18) Скорик М.М. З джерел писанкового орнаменту // Народна творчість та етнографія. -1988. - №4. - 375 с.
19) Скорик М. З джерел писанкового орнаменту: Питання генезису рослинних мотивів // Наша культура. - Варшава. - 1980. - №3. - 290 с.
20) Сумцов Н. Писанки // Киевская старина. -1990. - 290 c.
21) Українське народознавство: Навчальний посібник / за ред.. Павлюка С. П. - 2 - є видання, перероблене і доповнене - К.: 2004. - 320 с.
22) Щербаківський В. Основні елементи орнаментації українських писанок // Праці відділу українознавства. - К.: Оттава, 1990. - T. 7. -279 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Історія виникнення та поширення писанкарства на Україні. Ознайомлення із розмаїттям орнаментики та кольорів у виготовленні писанок в різних регіонах України. Технічні та художні особливості оздоблювання яєць. Вивчення семантики народних символів.
курсовая работа [74,6 K], добавлен 07.10.2010Історія виникнення писанки як одної зі стародавніх форм українського народного художнього розпису. Обрядові, ігрові, декоративні функції писанки. Створення крашанки, дряпанки і мальованки. Виготовлення керамічних розписаних яєць в Київській Русі.
презентация [1,1 M], добавлен 10.03.2019Народне декоративно-прикладне мистецтво як органічна складова національної культури, що базується на етнічній специфіці та народності. Історія розвитку та традицій писанки, як атрибуту культових народних обрядів, пов'язаних із весняним пробудженням землі.
статья [14,9 K], добавлен 09.11.2010Зародження фольклорного танцю. Найдавніші сліди танцювального мистецтва в Україні. Зв’язок українських традицій з річним циклом. Весняні обряди та звичаї. Українське весілля і танець. Відношення запорожців до танцю. Бойові традиції Запорозької Січі.
курсовая работа [35,7 K], добавлен 15.04.2012Декоративно-ужиткове мистецтво як один із видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості. Поняття та технологія підготовки писанки, використовувані методи та прийоми, обладнання. Символіка кольорів. Типи писанок.
презентация [3,3 M], добавлен 27.03.2019Історія зародження писанкарського мистецтва. Таємниці розпису яєць. Технологія виготовлення крапанок, дряпанок, мальованок. Особливості використання знаків вогню, води, християнських, рослинних і тваринних символів. Старовинні способи приготування фарб.
курсовая работа [6,2 M], добавлен 10.06.2014Розвиток освіти та науки в Україні. Українське мистецтво XIX ст. Розвиток побутової української пісні у XIX ст. Особливості та етапи національно-культурного розвитку України у XX столітті. Основні тенденції розвитку сучасної української культури.
реферат [18,6 K], добавлен 09.05.2010Історія дослідження мистецтва писанкарства. Духовна культура українського народу у писанковій обрядовості. Змістові особливості писанки на Дніпропетровщині, поєднання в них як геометричного, так тваринного і рослинного мотивів; значення кольорів.
творческая работа [5,9 M], добавлен 25.10.2016Розвиток образотворчого мистецтва в Україні з прадавніх часів і до наших днів. Творчість членів "Товариства пересувних художніх виставок". Cимволіка побутового жанру, настінного (петриківського) розпису у М. Пимоненка, К. Білокур, М. Приймаченко.
творческая работа [21,1 K], добавлен 01.12.2010Зимові свята на Україні. Святий Миколай як однин з найбільш шанованих в країні святих. Різдвяні традиції та "Вертеп". Свято Святого Василя. Водохреща як засвідчення таїнства Святої Трійці. "Голодна кутя". Масляна, головні особливості святкування.
презентация [2,0 M], добавлен 30.01.2015Формування загальноєвропейської культурної традиції в погляді на культурний розвиток людства. Засади європейської культури. Формування культурологічної думки в Україні в XVII-XVIII ст. Культурна проблематика в українській суспільній думці ХІХ-ХХ ст.
лекция [29,5 K], добавлен 06.02.2012Організація метабібліографії в Україні. Особливості покажчиків бібліографічних посібників. Типологічна диференціація метабібліографічних посібників. Внесок бібліографів Львівської національної наукової бібліотеки України у становлення метабібліографії.
дипломная работа [105,3 K], добавлен 26.08.2014Дослідження архітектурного, живописного та скульптурного мистецтва Київської Русі. Особливості розвитку іконопису, фрескового живопису, мозаїки. Вишивка як одне з найдавніших народних ремесел в Україні. Культурно-просвітницька діяльність Петра Могили.
контрольная работа [25,5 K], добавлен 05.02.2013Огляд процесу формування мистецтва, яке є засобом задоволення людських потреб, що виходять за межі повсякдення. Аналіз історії народної вишивки, особливостей техніки та візерунків. Опис розвитку ткацтва, килимарства, писанкарства, художнього плетіння.
реферат [1,2 M], добавлен 18.02.2012Вишитий рушник на стіні як український народний звичай. Рушник - супутник і оберіг. Символіка українського орнаменту. Вишивка як мистецтво особливого бачення світу, яке втілюється за допомогою художніх засобів. Регіональні особливості вишивки в Україні.
реферат [49,7 K], добавлен 30.11.2013Танець-модерн в Україні наприкінці XX століття. Тенденції розвитку сучасного балетного театру. Зміни техніки виконання танцю в стилі модерн в Європі і Америці. Створення української академія балету. Особливості розвитку нових шкіл танцю-модерн в Україні.
статья [289,5 K], добавлен 31.08.2017Історія зародження та розвитку трипільської культури, скіфського мистецтва та язичництва в Україні. Розгляд християнізації Русі як двигуна нового культурного процесу держави. Вдосконалення архітектури, іконопису, живопису в Україні в XIV-XVII століттях.
реферат [29,5 K], добавлен 09.09.2010Становлення систематичних класифікацій з давнини до середини XIX ст., особливості їх розвитку наприкінці XIX – у XX ст. Типи систематичних документних класифікацій. Характеристика документних систематичних класифікацій, які використовуються в Україні.
курсовая работа [64,6 K], добавлен 07.10.2010Орнаментальні мотиви, знаки та принципи композиції української кераміки. Добування і приготування глини. Виготовлення посуду та кахлів. Технологія виготовлення кераміки. Техніка точіння на гончарному крузі. Осередки гончарства в Західній Україні.
реферат [21,3 K], добавлен 21.11.2013Історія виникнення в Україні шкільного театру як різновиду театрального мистецтва. Художнє відображення життя за допомогою сценічної дії акторів перед глядачами. Особливість вертепу як народного театру ляльок. Розвиток української національної культури.
презентация [924,9 K], добавлен 17.12.2015
