Розвиток сучасної моди у модельній зачісці на основі українського національного стилю

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Характеристика історичної епохи (стилю)

У наш час українські перукарі повинні мати уявлення про національні зачіски, їхнє різноманіття. В сучасній моді зачісок не часто можна побачити хоча б маленький слід національних мотивів. Зараз, при радикальній зміні поглядів на національну українську спадщину, є можливість відтворити найкращі народні традиції. Сучасний український майстер зачіски повинен відтворити в своїх моделях національні риси. Джерелом розробок можуть бути не тільки національні зачіски, а й одяг, прикраси, головні убори. Об'єднуючи нові розробки моделей зачісок з одягом, з'являється можливість створити новий образ української моди.

Український народний костюм, головні убори, зачіски, взуття формувалися під впливом кліматично-географічних, соціально-економічних обставин, складностей політичного й культурного розвитку. Поступово утворилися композиційно-структурні закономірності вбрання, образна система декору, яскрава кольорова гама.

Стійкішим щодо збереження і розвитку виявився селянський образ. Створюючи справжні шедеври мистецтва, народні майстри надзвичайно тонко відчували лінії, силует, форми, пропорції, ритм, колір, і гармонію окремих частин витвору. Впродовж століть вироблялися традиції народного моделювання.

Суспільно-економічний і культурний розвиток давньоруських земель і політичні умови визначили процес відособлення окремих частин давньоруської народності й виникнення передумов для зародження на її основі українського, російського та білоруського народів. Близькість цих народів і мовою, й місцем проживання, і характером та історією викликала спільність багатьох видів одягу і зачісок.

Наслідуючи іноземні зразки, українське дворянство носило одяг, оздоблення та зачіски, в яких самобутні українські елементи поєднувалися з польсько-литовськими та угорськими.

Українські прикраси, що доповнювали одяг і зачіски, були колоритні, неповторні, зберігаючи в собі фольклорне тепло народу. Якщо використовувати у сучасній моді національні зразки, то можна створити сучасні силуети весільних, святкових, фантазійних, вечірніх і повсякденних зачісок.

Важливим етапом розвитку народних традицій є творча співпраця художників - модельєрів, конструкторів, технологів і виконавців. Тепер необхідно, щоб до цієї групи творців приєдналися і модельєри-перукарі. Тільки тоді створені моделі будуть дійсно єдиним ансамблем в образі нашого сучасника. Так, якщо взяти за основу весільне вбрання молодої з Гуцульщини кінця ХІХ ст., то можна розробити сучасну весільну зачіску за сучасними технологіями

Жінки на Поліссі мистецьки пов'язували хусткою голову, прикрашаючи її голову квітами. Якщо скористатись подібним рішенням, можна створити дуже цікаву вечірню зачіску.

Жінки Станіславської області на початку ХХ ст. захоплювались оплітками, що у наш час можна з великим успіхом запозичити для моделювання зачісок для нареченої.

Улюблениця українського народу Роксолана навіть за межами батьківщини залишилася людиною, якій і досі намагаються наслідувати. Свою любов до неньки - України ця жінка пронесла через усе своє життя. У портретному зображенні Роксолани, одягненої за східним стилем, простежується український настрій і колорит, який легко можна перетворити в сучасні мотиви.

Рис. 1. Роксолана

На Лемківщині на початку ХХ ст. зачіски жінок були дуже ошатними. Як і попередні зачіски, вони можуть стати яскравим прикладом для створення нових моделей.

На Західному Поділлі на початку ХХ ст. дівчата носили такі зачіски, які й сьогодні можуть послугуватися моді. Модифікація таких зачісок може дати дуже цікаві молодіжні варіанти.

Певні основні елементи українського народного вбрання були сформовані ще в княжі часи та пізніше майже не змінювалися. Одяг українців залежав від місця проживання та матеріального становища населення. За місцевістю можна вирізнити і особливості одягу певних регіонів України, таких як: Волинь, Поділля, Полісся, Покуття, Гуцульщина, Бойківщина, Лемківщина, Слобожанщина, Полтавщина та власне Піддніпрянська Україна. Одяг розподілявся на святковий і буденний, зимовий і літній. Сукно для одягу було дорогим, полотно робили у хатніх умовах.

Українська національна зачіска як композиція. Вишита сорочка -- є найдавнішим одягом в Україні, сорочки носили жінки і чоловіки. Сорочки шили з двох шматків полотна і була вона досить довгою, вишитою біля шиї та на рукавах. У жіночій сорочці найдавніший вишитий елемент був рукав, а саме його верхня частина-- «полик. Бойки та Лемки мали розпірку з лівого боку. Верхня частина сорочки була з тонкого полотна, нижня з грубого і називалася -- підточка або надточка. Сорочки вишивали на «поликах» -- поперечною смугою завтовшки 10-15см, на зап'ястках, та біля шиї, жіночі сорочки були вишиті також на подолі. Чоловіча сорочка колись була простою без вишивки і носили її по штанах. З часом почали вишивати.

Запаска (дерга, опинка, горботка, обгортка, фота) -- незшитий поясний жіночий одяг, прямокутний кусок вовняної або шовкової тканини з зав'язками. Давніше носили тільки одну запаску, в 19 ст. носили вже дві одну ззаду і одну спереду, яку одягали замість фартуха. Дівчата носили тільки чорну запаску, а заміжні жінки ще один кусок шерстяної тканини -- "попередницю "-- спереду синього кольору. Плахта -- святковий одяг, кусок тканини 4м, з кольорової вовни, в клітинку, деколи з вишивкою в клітинках.

Фартух (передник, попередниця, запаска) -- на півночі носили білі, на Волині вишивали фартухи. Найбагатше оздоблені були фартухи на Поділлі, Підгірцю та в Карпатах.

Спідниця (літник, димка, фарбанка) -- були ткані або полотняні, з вибитим узором або без узору.

Штани (шаровари, ногавиці, гачі) -- чоловіча частина одягу. Були полотняні, а також суконні. Штани могли бути вузькі, до яких носили сорочку на випуск; або широкі, тоді сорочку заправляли в середину.

Свита (сердак, полотнянка, юпка, чамарка)-- вбрання верхньої частини тіла, рід сучасного пальто, переважно білого кольору, кроєм подібна на бойківський сердак, мала в залежності від регіону різноманітну форму і довжину, носили свиту на Поліссі, Волині, козацькій Україні.

Кобеняк (опонча, бурка, чуганя, бунда, гугля, манта, гуня, сіряк, кирея) -- верхній плечовий широкий одяг без стану, рід сучасного плаща з відлогою (каптур, бородиця, богородиця, кобеняк)

Кептар (коцовейка, гуцуляк, бунда, катанка, лейбик, горсик) -- частина одягу без рукавів. Носили жінки і чоловіки. В 19 ст. кептар був як білий кожушок, без коміра або з невеликим. Гуцули мали розшиті кептарі, бойки взагалі не вишивали. В деяких регіонах кептар був з повстіі називався -- катанка.

Кожух (байбарак, бекеша, шуба, губа) -- хутряний одяг, подібний на кептар, але з рукавами і довший. Кожухи були довгі та короткі, з рукавами або без них. Кожух покритий сукном називали також байбарак, бекеша, жупан.

Взуття: із взуття носили личаки, постоли, ходаки, черевики або чоботи. Личаки робили з лика, носили на Півночі. Постоли робили зі шкіри з шнурками, носили переважно на Волині і Чернігівщині. Чоботи червоні, жовті, рідше зелені з сап'янової шкіри-- називали сап'янці.

Шапка -- шапки носили баранячі, з сукна або шкіряні. Шкіряну шапку називали капелюх, шапку з баранів -- кучма, шапку з вухами -- клепання. Капелюх з соломи називали бриль. Жіноча шапочка мала назву кораблик.

В давнину на Русі дівчата носили розпущене волосся, з часом почали заплітати в коси, в дві, а за Дніпром в чотири коси. Жінки покривали голови очіпком . Зверху по очіпку носили обруса боперемітку (намітку). Намітка була шовкова або лляна; з часом почали носити також хустки, хустки спочатку були білі, пізніше почали носити різних кольорів.

Вінок - з живих квітів у волоссі носили маки, чорнобривці, волошки, рожі (мальви), восени -- жоржини та крокуси. На правобережній Україні стрічки в великій кількості прив'язували до вінка і спускали по плечах, на Чернігівщині стрічок було менше їх прив'язували у ряд до поперечної стрічки і вони йшли від шиї по спині.

Чоловіки в Давній Русі носили довге волосся, в козацькі часи голови почали голити, залишаючи тільки «оселедець», який закладали за вухо. Бороди такий елемент зачісок, як коси. Їх використовують у вечірніх, весільних, святкових та повсякденних зачісках. Зачіски у поєднанні із костюмами давали неперевершений результат у створенні будь-якого образу (рис. 2).

Рисунок 2 - Зачіска української народності

Стиль зачіски: Романтичний з елементами фолькльора,

Класифікація по модності: консервативна;

За призначенням: Романтична (весільна, випускна);

Компоненти зачіски:

- анфас (круг);

- профіль (конус);

Візуально дана форма у вигляді конуса, виглядає легко

Лінії форми зачіски: Вертикальна. Величина форм: форма легка, так як зачіска форми конуса. Колір і фактура: колір -світлий, візуально робить масу легше.

2 Характеристика основних напрямів розвитку сучасної моди у модельної зачісці на основі жіночих українських національних зачісок

Стиль - це у загальному, розумінні -- усталена форма художнього самовизначення епохи, регіону, нації, соціальної або творчої групи або окремої особистості. Поняття стилю є центральним в історії літератури та мистецтва, однак поширюється і на інші види людської діяльності, перетворюючись в одну з найважливіших категорій культури в цілому, у динамічно мінливу суму її конкретних історичних проявів.

У наш час мистецтво плетіння косичок стало не просто віянням моди. Кіски стали частиною культури через свою оригінальність , а тепер ще й широкої поширеності . Кіски приваблюють дівчат і жінок різного віку , а чоловіки задивляються на такий красивий і цікавий вид зачіски. Популярність кісок росла поступово. Всі звикли бачити маленьких дівчаток з косами , а жінки більш дорослого віку в наш час якось соромилися заплітати косички , побоюючись виглядати нерозумно і не доречно. Але зараз з'явилося стільки видів плетіння , що жінка в будь-якому віці може підібрати для себе потрібний варіант коси і виглядати дуже елегантно і яскраво.

Сучасні коси цей витвір мистецтва, безліч нових прийомів і різноманітних способів прикраси дає можливість фантазувати і придумувати нові види кіс. Вони дуже сильно відрізняються від « застарілого » варіанту тугих бабусиних кісок. Всім знайома французька коса може стати стильною вечірньої зачіскою , якщо застосувати до неї прийом розпускання коси або попередньо зробити , наприклад , начісування або накрутити волосся . Існує кілька способів зробити косу „розпущеної”. Такий прийом плетіння кіс підійде для повсякденного життя, а так само для виходу в світ. Різноманіття прикрас зроблять вашу косу неповторним шедевром, який не залишить нікого байдужим. Замість гумок можна використовувати стрічки, в косичку вставити квіти, гребені, невидимки з прикрасою і навіть пір'я. Кіски можуть бути зухвалим, стильним і сміливим прикрасою жіночої голови, а так само і елегантною, стриманою зачіскою.

Кіски - один із трендів в зачісках сезону весна-літо 2009: згадуємо таємниці плетіння косичок і просимо подруг заплести волосся, як у шкільні роки! У моді зараз і недбала, практично розплетена коса, французька косичка, колосок і кіски з боків.

Які види кісок існують:

- Традиційна коса - коса з трьох пасом.

- Французькі кіски (дракончик) - це кіски, які плетуться від верхівки. Існує безліч різновидів таких кіс.

Плететься кількома способами: найпоширенішими вважаються звичайне плетіння із 3 - х пасом або французька косичка.

- Коса « Риб'ячий хвіст» - це той же колосок;

- Косичка з 4-х пасом;

- Коса, укладена вісімкою;

Рисунок 3

- об'ємні коси;

Рисунок 4

- Мереживна або ажурна коса;

Рисунок 5

- Кіски - джгути, які закручені вперед.

- Коса з джгутів.

- Коса - чубчик , бохо.

- Плетіння кісок з вузлів.

- Перевернута французька косичка.

Також стильно прикрасити кіски атласною стрічкою і камінням, стразами. Зробити це просто, після того, як косичка вже заплетена, візьміть циганську голку, Протягніть у вушко стрічку і акуратними рухами протягнути через прядки стрічку.

Також плетення широко використовується в весільних зачісках, випускних зачісках, видовищних зачісках и т. д.

При виборі зачіски з кіс , необхідно враховувати густоту і товщину волосся , адже погодьтеся , безглуздо будуть виглядати рідке волосся заплетене у дві тугі коси. Але сучасна техніка плетіння може обіграти і цю неприємність.

Існує вільна техніка плетіння , яка дозволяє навіть самі негусті волосся перетворити в досить привабливу зачіску.

Так само сучасні майстри вдаються до такого способу , як вплітанням у ваш шевелюру окремих пасом , що підходять під ваш колір або контрастних - все залежить від стилю зачіски.

Для дівчат з тонкими волоссям оптимально підійде «французька коса» - це косиця , попередньо заплетена звичайним способом , але з витягнутими прядками , які надають візуально більший обсяг.

3. Вихідні дані моделі

Для того, щоб змоделювати зачіску будь - якого стилю, необхідно враховувати індивідуальні особливості фігури моделі, типу обличчя, форми обличчя, типу профілю.

Рисунок 6 - Фото моделі

Модель Маша середнього зросту, має струнку фігуру. Розмір обличчя пропорційний до її зросту. Їй 16 років.

Профіль обличчя - це контур обличчя, голови, який можна побачити збоку.

Модель має випуклий профіль обличчя - такий профіль відрізняється згладженою лінією чола й підборіддя. Такий профіль потребує локонів або чілки в області чола. Нехай волосся облягає гладенько на потилиці та об'ємно обмежує щоки у напрямку до підборіддя.

Маша має квадратну форму обличчя.

Верхня третина обличчя:

- чоло - середнє по висоті: не потребує коригування.

Середня частина обличчя:

- очі - нормально поставлені: не потребують коригування;

- вуха - невеликі;

- ніс - із горбинкою: для коригування такого носу потрібна асиметрична зачіска.

- нижня щелепа - округла: для коригування округлої нижньої щелепи потрібні прямі лінії в області щелепи.

- Довжина волосся моделі більше ніж 4. Колір волосся біля коренів 5/0, на довжині - 6/0. За ступенем пошкодженності волосся відноситься до другої групи - це нормальне волосся, середнє за товщиною, еластичне, блискуче, пружне; до цієї групи відносяться усі відтінки русявого кольору.

Характеристика обраної зачіски:

Стиль зачіски: весільна зачіска з романтичним напрямком.

Класифікація за модністю: модна зачіска - стандарт, установлений законодавцями моди, користуються великим попитом.

За призначенням зачіска є повсякденною святковою - пов'язана з урочистостями в житті людини: весіллями, випускними вечорами, ювілеями. Це нарядні вечірні зачіски.

Компоненти зачіски: за формою зачіска овальна. Форма зачіски - це загальний контур зачіски, видимий під певним кутом зору. Для оцінки об'ємної форми важливі два ракурси: вигляд зачіски в анфас та вигляд збоку; в зачісці присутні діагональні лінії - це локони, такі лінії часто використовують для підкреслення або навпаки, приховання якихось рис обличчя, а також для привертання уваги до зачіски. В емоційному плані вони створюють відчуття руху, спливання; горизонтальні лінії - це коса, дані лінії відповідають за ширину в зачісці, бо вони впадають в око, починаючи з центральної точки і до самого її кінця, створюючи відчуття спокою і монументальності; за своєю масою зачіска легка, бо має нечітку фактуру, також її легкість підкреслена світлим кольором волосся; силует зачіски є напівприлеглий, тобто на фронтальній зоні він прилягає, а на потиличній зоні, навпаки, відступає. Силует - це площинне здорове сприйняття об'ємної форми, чітко обмеженої контурами. Напівприлеглий силует - це поєднання особливостей скульптурного та декоративного силуетів;

Композиція моделі зачіски характеризується такими лініями: силуетні або контурні лінії - ці лінії відповідають за розкриття задуму композиції, створення зовнішнього обрису форми зачіски, визначають пропорції та виражають напрям моди. Конструктивні лінії - це технологічні, непомітні, окремі деталі. Конструктивно - декоративні лінії - такі лінії використовують при побудові форми, та відповідають за естетичне вирішення моделі. І останній вид ліній - це декоративні - вони є вирішальними при розробці фасону, різні елементи оформлення локонів, та елементи деталей складнішої конфігурації.

Усі лінії мають бути взаємопов'язані та взаємозумовлені загальним композиційним задумом і будь-які з них можуть бути головними чи другорядними, залежно від композиції зачіски.

Колір у зачісці відповідає за візуальне сприйняття зачіски. Образна виразність зачіски багато в чому визначається кольоровим рішенням моделі. За допомогою кольору можна створити структуру та лінії, пов'язати різні елементи зачіски. Певні тони здатні викликати певні реакції. Світлі і теплі відтінки створюють ілюзію великого об'єму волосся. Темні й холодні кольори, навпаки, візуально зменшують зачіску, надають їй більшої гладкості та обтічності. Чорний колір добре тримає композицію, підсилює виразність, різко окреслює силует зачіски. При зміні освітлення колір може змінюватися.

Композиційні засоби та композиційні зв'язки: одним із головних завдань у творчому процесі створення зачіски є знаходження форми, вигляду та поєднання елементів, їх співвідношень і зв'язків, які передають функціональні та художні якості цієї зачіски.

Пропорції - це співвідношення елементів зачіски, те, на чому будується вся композиція. На співвідношенні 1:1 будуються найпростіші геометричні форми - квадрат, куб. співвідношення 1:2, 1:3 та інші дають у прямокутній формі повторення квадрата ціле число разів. Пропорційна зачіска конкретної людини в рамках історичного стилю або модного циклу визначається масштабністю. Кожен модний цикл задає свій масштаб.

Симетрія - це повна рівність однієї половини цілого другій половині, повна відповідність за розташуванням і величиною всіх деталей, ліній та інших елементів композиції, що входять у зачіску, відносно осі симетрії. Симетрія несе в собі спокій, рівновагу окремих частин і деталей у зачісці. І в симетрії і в асиметрії необхідною умовою гармонійності зачіски є врівноваження асиметричних частин відносно осі рівноваги.

Ритм - це рівномірний тип змін, що повторюється, або рух у зачісці. Швидкий ритм - це чітко виражені переходи; плавний ритм - плавні лінії переходу (хвилясте волосся).

Нюанс - відношення однорідних елементів, схожих між собою.

Контраст - відношення з яскраво вираженими нерівностями порівнюваних однорідних елементів.

За своїми типами зачіски бувають:

Зворотні - це коли усе волосся зачісується назад. Підходить для чоловіків і жінок. Виконується на довгому та короткому волоссі.

Ацентральні - все волосся спрямоване від маківки в різні боки відповідно до напрямку його росту. Виконується на волоссі різної довжини. Такий тип зачісок підходить як для чоловіків, так і для жінок. В обраній мною зачіски я використала саме ацентральний тип.

Концентровані зачіски - підходять для жінок на довгому волоссі. Усе волосся вичісується до маківки.

Передні зачіски - усе волосся спрямоване вперед, до чола. Волосся на потилиці має бути довшим ніж на тім'яній зоні. Такий тип зачісок дуже рідко зустрічається.

А також є індивідуальні зачіски - вони виконуються з урахуванням індивідуальних особливостей людини.

Отже, для того, щоб виконати будь - яку зачіску, необхідно враховувати індивідуальні особливості клієнта, ріст, вік, рід діяльності. Також, потрібно дотриматись усіх законів композиції: усі компоненти зачіски мають бути підпорядковані призначенню зачіски; в зачісці має бути присутнім композиційний центр; усі компоненти співвідносяться між собою, а також з обличчям і фігурою людини.

4. Технологічна послідовність виконання зачіски (розробка технологічної карти)

Технологічна послідовність виконання зачіски - це описання послідовності виконання зачіски, які інструменти та матеріали для цього використовують, а також підготовчі та заключні етапи.

Загальні підготовчий та заключний етапи у виконанні перукарських робіт.

Роботам, які проводяться перед початком і після завершення перукарської операції, приділяється значна увага як невіддільним складовим процесу обслуговування.

Підготовчий етап складається з підготовки робочого місця, інструментів, матеріалів, апаратури, запрошення клієнта та консультації з ним, здійснення в його присутності необхідних гігієнічних і дезінфікуючих робіт.

Щоб підготуватися до роботи без поспіху, бажано бути на робочому місці завчасно, за 15 хвилин до початку робочого дня.

До обслуговування першого клієнта необхідно:

- розмістити інструменти на робочому столі з правого боку в певному порядку з урахуванням частоти їх використання;

- розташувати ножиці, бритви, гребінці, щітки, електричну машинку у верхній шухляді правої тумбочки, на спеціальній підставці на туалетному столику або на пересувному столику;

- розмістити у столику приладдя: у вищих касетах - бігуді, коклюшки; у нижчих касетах - приладдя, яке використовується рідко;

- перевірити робочий стан апаратури;

- отримати чисту білизну, парфумерію, матеріали;

- чисту білизну викласти на поличках тумбочки;

Починаючи обслуговування кожного клієнта, потрібно:

- запросити сісти у крісло, розвернути крісло так, щоб у нього було зручно сісти, після цього стати за спинкою крісла;

- розвернути крісло до дзеркала після того, як клієнт сяде на місце;

- з'ясувати бажання клієнта щодо послуг і проконсультувати щодо обраної послуги;

- вимити руки з милом у присутності клієнта;

- продезінфікувати інструмент;

- обгорнути серветкою або одноразовим комірцем шию клієнта;

- укрити клієнта поверх серветки пеньюаром.

Після виконання основного технологічного процесу слід здійснити:

- заключні операції (щодо виконання стрижки):

- після виконання операції підстригання вичесати густим гребінцем зстрижене волосся;

- очистити спеціальною щіткою або шматком вати обличчя та шию клієнта від волосся;

- зняти пеньюар, підгортаючи його краї всередину, щоб зстрижене волосся не потрапило на одяг клієнта;

- зняти серветку або комірець;

- у разі необхідності вимити голову клієнта.

Після надання послуги в повному обсязі з клієнтом розраховуються за правилами, прийнятими в перукарні, дезінфікують інструмент, прибирають робоче місце, миють руки.

Інструменти - знаряддя виробництва перукаря, що використовуються для виконання різних операцій з волоссям, в результаті якого воно змінює свій стан. Під зміною стану волосся в даному випадку слід розуміти укорочення при стрижці або голінні, надання йому тієї або іншої форми за допомогою бігуді, затисків, гребінців, коклюшок, щипців, ручного фена і ін. Зміна стану волосся при допомозі інструментів може здійснюватись як на окремих ділянках волосяного покриву голови, так і на всьому волоссі.

Гребінці. Найпоширеніший і необхідний інструмент перукаря - гребінець. Без нього неможливе виконання жодної операції по обробці волосся.

Матеріали, з яких виготовляють гребінці, повинні бути стійкими до дії хімічних речовин, вживаних в перукарнях, не деформуватися від гарячої води, добре відшліфовані, оскільки задирки на зубцях можуть пошкодити зовнішній лусковий шар волосся, а також шкіру волосяного покриву. Необхідно також, щоб гребінці виготовлялися з матеріалу, не здатного накопичувати електричні заряди.

Наступна важлива вимога до гребінців - пружність матеріалу, з якого вони виготовлені. Щоб не розривати і не вискубувати спутане волосся при розчісуванні, гребінець повинен амортизувати.

Гребінці роблять з найрізноманітнішого матеріалу: рогу, дерева, слонячої кістки, черепахового панцира, різних пластичних мас (галаліту, целулоїду), каучуку, нейлону.

Враховуючи конструкцію і призначення гребінців, можна виділити наступні їх види:

- для розчісування волосся, спутаного після миття;

- для розчісування волосся при освітленні і забарвленні (зубці в таких гребінців розставлені порівняно широко, оскільки вони повинні відрізнятися великою міцністю. Часто їх виготовляють з односторонньою ручкою);

- гребінці різної довжини, ширини і товщини для розчісування волосся;

- гребінці, використовувані під час стрижки, дозволяючи виконувати тушування - м'який перехід від поголеного місця до довгих частин волосся і філірування - проріджування волосся з одночасною диференціацією довжини. Товщина зубів таких гребінців - 1/20 мм, 1/10 мм, 1/5 мм, 1 мм, і 3 мм (частіше всього використовуються гребінці із зубцями завтовшки 1/20 або 1/10 мм).

Табл. 1

№ з/п	Назва інструменту	Опис та функції інструменту	Зображення
1	Гребінець з широкими зубцями	В гребінця із звичайною ручкою рідкі зубці, і тому нею зручно користуватися при забарвленні та розчісуванні волосся. Середня довжина гребінця 18-20 см, а також інші показники, ідентичні показникам гребінців описаних вище конструкцій.
2	Гребінець з ручкою - «хвостиком»	Призначений для розподілу волосся на пасма і розчісування при накручуванні на бігуді, коклюшки і т. д. Вони також дуже зручні при укладанні волосся, тобто при оформленні зачіски. Цими гребінцями зачісці додають остаточну форму і оформляють локони. Зубці гребінця повинні бути частими, що поступово стоншуються від основи до кінців, а кінці зубців що злегка закруглюють, щоб виключалася небезпека пошкодження шкіри голови при розчісуванні. Довжина таких гребінців звичайно не перевищує 18-20 см.
3	Електрощипці	Складається з пластмасової ручки, на якій кріпиться валик і жолобка. До жолобка кріпиться ричажок, кабельний шнур, вилка. Робочі частини покриті нікелем, який є непровідником електричного струму, має гарну, гладку поверхню і естетичний вигляд. Перукареві потрібні щипці з різними діаметрами.

Пристосування відрізняються від інструментів тим, що лише сприяють виконанню операції. Вони грають допоміжну роль.

Табл. 2 - Пристосування, які використовують для виконання зачіски

№ з/п	Назва пристосування	Функція	Зображення
1	Затискачі	Пристосування різної форми, виготовлені з металу, гуми, пластмаси та інших матеріалів, за допомогою яких створюється зачіска. Використовуються при завивці волосся, стрижці. Використовуються при завивці волосся, стрижці.
2	Шпильки	Аксесуар для створення зачісок.
3	Невидимки	Аксесуар для створення зачісок.

Табл. 3 - Матеріали, які були використані при створенні зачіски

1	Пінка для волосся	Пінний фіксатор не тільки закріплює волосся так, як це необхідно, а й надає зачісці більший об'єм, що особливо важливо для тонкого волосся..
2	Лак для волосся	Його використовують для остаточного закріплення зачіски після укладання.

Табл. 4 - Технологічна послідовність виконання зачіски весільного стилю

№ з/п	Технологічна послідовність виконання зачіски	Зображення
1	Пiдготовляємо волосся для зачіски, накручуємо його на гофре та Т.З. видiляємо П пробором.
2	Т.З. накручуємо на електрощiпцi.
3	У П.В. Зробимо зигзагообразний проділ.
4	Заплiтаємо ажурну кіску. плетемо до Н.З.З.
5	Аналогічно також видiляємо проділ, заплiтаємо другу косу.
6	На В.З.З. робимо начіс для того щоб зробити об'єм на цій дiлянцi, укладаємо волосся на бік.
7	Укладаємо волосся та закрiпляємо його невидимками.
8	На В.З. заплiтаємо косу та робимо її ажурною, укладаємо у вигляді квітки.
9	Заплiтаемо ажурну косу та укладаємо на неї залишене накручене волосся.

5. Охорона праці

Приміщення перукарень не повинні розташовуватись без окремого входу, в підвальних приміщеннях, там, де немає світла (вікон). Велика увага приділяється оформленню інтер'єру та вітрині перукарні, робочі зали повинні бути обладнані повним комплектом необхідного устаткування, інструментів та пристроїв. Для зручності у жіночих залах бажано установити туалетні столики без раковин, а для миття та фарбування волосся, хімічної завивки виділити приміщення зі спеціальними раковинами та кріслами.

Інструменти та пристосування повинні бути чистими, відповідно до санітарно - гігієнічних норм. Дезінфікувати інструменти можна за допомогою ультрафіолетової стерилізації, кварцові стерилізатори та стерилізатори підвищеного тиску, які повинні бути сертифіковані в Україні і дозволені в використанні відповідними органами. Необхідно вчасно робити дезінфекцію інструментів. Існує два види знезаражування:

- стерилізація;

- дезінфекція.

Стерилізація - це найефективніший спосіб знищення бактерій за допомогою високої температури.

Дезінфекція - це знищення бактерій за допомогою спеціальних розчинів - дезінфектантів. Одні з них мають тільки бактерицидні властивості (знищують бактерії), інші - фунгіцидними (знищують грибки), треті - володіють обома якостями.

Електроапаратура й електроінструменти перевіряються шляхом зовнішнього огляду; звертається увага на справність заземлення й ізоляції проводів, наявність оголених струмоведучих частин.

Категорично забороняється зберігати легкозаймисті і горючі речовини в безпосередній близькості від нагрівальних приладів.

При роботі з гарячою водою обов'язково стежити за її температурою.

При порізах застосовувати кровоспинні речовини. При фарбуванні волосся й інших робіт з хімічним складом обов'язково користуватися гумовими рукавичками.

У спеціально відведеному місці повинна знаходитись медична аптечка з необхідними засобами для надання першої долікарської допомоги.

Кожна перукарня повинна бути обов'язково обладнана вогнегасниками з розрахунку один вогнегасник на 100 м2 площі, але не менш одного на перукарню.

Перукарня повинна бути оснащена водопроводом, каналізацією, системами опалення та вентиляції, освітленням та електропостачанням.

Електроустаткування, електроапарати й електроінструменти повинні бути в справному стані.

Перукар повинен пройти: медичний огляд раз на півроку, рентген раз на рік і інструктаж по виконанню санітарних норм і правил, та правил пожежної безпеки.

Робоче місце перукаря має бути організоване таким чином, аби виключити будь-яку можливість нещасного випадку.

Робоче місце повинно бути обладнане спеціальною тумбочкою або полицею для інструментів, яку необхідно розташувати так, щоб вони не заважали при роботі з клієнтом. На робочому місці не повинні знаходитися сторонні особи. Не можна користуватися мобільними телефонами під час роботи з клієнтом.

Висновки

Створення красивої сучасної зачіски - справа не проста. І роль перукаря у створенні загальної гармонії ліній з урахуванням індивідуальностей клієнта є інколи вирішальною. Кожна людина вдається до послуг перукаря в надії на те, що він на основі своїх знань і вимог сучасної моди, професійного досвіду і особистого смаку створить вишукану зачіску або стрижку.

Почесна і відповідальна робота майстрів перукарською справи. Від їхніх професійних знань, досвіду і вміння працювати з людьми багато в чому залежить культура обслуговування клієнтів. Ці працівники мають бути людьми творчого складу, володіти гарним смаком, бути чутливими, уважними і чуйними до клієнтів. Дуже важливими у професії перукаря є вміння міркувати, здатність швидко знаходити індивідуальний підхід до кожного клієнта.

У структурі особистості майстра, задоволеного своєю працею, формується певна система ціннісних орієнтацій, нахилів, яка багато в чому визначає успіх обслуговування клієнтів. Треба мати на увазі, що психологічна структура особистості працівника сфери обслуговування, звичайно ж, значно складніша за структуру його професійної діяльності, бо вона вбирає все багатство його зовнішньої і внутрішньої життєдіяльності: пізнання, спілкування і праця. Перукар - професія особлива. Йому доводиться постійно звертатися до клієнтів, виявити такт, витримку, спокій. Дуже важливим засобом успішності діяльності перукаря є його професійна поведінка, що становить неодмінну умову для здобуття симпатії і приязні клієнтів.

Хороший майстер вміє одразу збагнути, чого хоче клієнт, навіть якщо той не зовсім чітко і зрозуміло викладає своє прохання про характер стрижки чи зачіски. Справжній спеціаліст вміє поєднувати сучасний напрям моди з індивідуальними особливостями клієнта. Так, визначальна риса перукарського мистецтва полягає в тому, що зачіска має підкреслювати індивідуальність клієнта, гармоніювати з його зовнішністю і при цьому відповідати духові часу.

Майстерність виявляється і чисто зовнішньо. Приємно дивитися, як працівник швидко, але без метушливості обслуговує клієнта. Працівник контактної зони - це обличчя підприємства побутового обслуговування його професійні знання, широта кругозору багато в чому визначають репутацію колективу.

Коли клієнтка каже, що хотіла б зачіску на власне весілля на основі фольклорного українського стилю, то майстер повинен знати, чим він характеризується.

Український стиль дуже гармонійно виглядає на весіллях, святах. Вiдрiзняється вiд усіх стилів своїм рiзноманiттям кiс. Цей стиль дуже популярний и зараз.

В наш час існують багато різновидів кic, і до кожного виду є своя техніка виконання. А для створення зачісок використовується цілий ряд інструментів, пристосувань, та матеріалів.

перукарський весільний зачіска український

Список використаних джерел

1. Сургай Л.С., Шевелюк С.Б. Перукарське мистецтво: Підручник у 3 кн. / За заг. ред. В.Ф. Орлова. ?К.: Грамота, 2005. ? 352с

2. Орлова В.Ф. Перукарське мистецтво: Підруч. для учнів професійно?технічних навч. закладів. ? К.:Грамота,2005. ? 352с.

3. Сафіна Л.А., Тухбатулліна Л.М., Хамматова В.В. Дизайн костюма. - Ростов н/Д: «Фенікс», 2006. - 390с.

4. Сиромятникова И.С. История прически. - Изд. 2?е,доп. ? М.: Искусство, 1989. ? 303с. Фоліо, 2009. ? 478с.

Размещено на Allbest.ru

...