Творчість Чарлі Чапліна в контексті сміхової культури XX століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

36

«Творчість Чарлі Чапліна в контексті сміхової культури XX століття»

Зміст

комічний драматичний актор чаплін кінематограф

Вступ

1. Становлення Чарльза Чапліна як особистості і актора

1.1 Дитинство Чарлі Чапліна

1.2 Перехід Чапліна з театру в кіно

2. Творчість Чарлі Чапліна

2.1 Етапи та специфіка творчості Чапліна

2.2 Найвідоміші фільми великого майстра

3. Феномен успіху знаменитого Чапліна

3.1 Переплітання комічного і драматичного в творчості Чапліна

3.2 Вплив Чарлі Чапліна на розвиток світового кінематографу

Висновок

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність дослідження. Сміх зачіпає всі сторони людського життя, ми сміємося, коли нам добре, коли не хочемо показати власний страх, біль, переживання. Особливо це виявляється в присутності інших людей, перед якими ми намагаємося «зберегти» обличчя - як кажуть японці.

Сміхова культура XX століття має низку особливостей. Розширюється спектр висміюваних явищ в порівнянні з попередніми періодами: поряд з бульварним, поверхневим висміюванням всього незрозумілого виникають нові форми сміхової культури, орієнтовані на високоосвічену аудиторію, на вимогливого читача і глядача. Сміхова культура несе на собі відбиток часу, коли загострюються протиріччя між цивілізаціями і йде формування глобальної культури.

Різноманіття відтінків сміху (гумор, сатира, іронія, сарказм, жарт, насмішка, каламбур) відображає багатство дійсності. Форми і міра сміху визначаються і об'єктивними властивостями предмета, і світоглядними принципами людини, її ставленням до світу, і національними традиціями культури народу.

Взаємодія людини з реальним світом складна і різноманітна. Обставини швидкоплинні і мінливі, а людина, залишаючись самою собою, в кожній ситуації відповідає і не відповідає собі, вона та ж і разом з тим інша. Всі елементи сміхової культури пов'язані з відмінностями людських відносин, а вони складають рушійну силу культури.

Саме тому темою своєї курсової роботи я вибрала «Творчість Чарлі Чапліна в контексті сміхової культури ХХ століття». Важко навіть оцінити той величезний внесок, який вніс у розвиток культури цей маленький чоловічок з паличкою у величезних черевиках, широченних штанях і казанку.

Чарлі Чаплін - людина-легенда. У вік комп'ютерів і немислимих спецефектів його чорно-білі німі фільми давним-давно стали класикою кінематографа, вражають так, як ніколи не справить враження самий наворочений голлівудський блокбастер.

Фільми Чапліна абсолютно особливі. Він виступав у ролі сценариста, режисера, актора і композитора одночасно. Напевно, саме ця божевільна любов до своєї справи в поєднанні з безмежним універсальним талантом Чарлі зробила його фільми справді безсмертними. Вони до цих пір змушують глядача сміятися і плакати, дозволяють поглянути іншими очима на дрібні життєві негаразди і, подібно до героя Чапліна - Бродяга, не здаватися і не падати духом.

Актуальність дослідження полягає у необхідності відродження духовної культури, у вивченні та залученні до витоків розвитку світового кінематографа.

У сучасному світі низька і вульгарна «сміхова» культура придбала безпрецедентний розмах в масовій культурі, що сприяє поганогму вихованню молоді. Масова культура є комерційним товаром, способом збагачення будь-якою ціною. Вона знеособлює духовну діяльність людини. Чарлі Чаплін ще на самому початку розвитку кінематографа зумів своєю творчістю проголосити любов до людини, доброту, утвердив образ "маленької людини" як соціальну норму.

Чарлі Чапліна не забувають, але найважливіші сторони його творчості сучасними мистецтвознавцями і кінокритиками не висвітлюються, вони навмисно відправлені в тінь суспільної уваги. Зображення бродяги в широких штанях і з маленькими вусиками виродилося в порожній бренд. На телебаченні воліють демонструвати глядачеві лише ранні короткометражки Чарлі - «комедії ляпасів», в яких майбутній геній лише формувався як режисер і актор. А опис його творчого шляху часто зводиться до розмов про його численні шлюби, дітей, і до пліток про «бурхливе особисте життя» Чапліна. Ідейний зміст творів великого режисера залишається прихованим, сучасна кінокритика всіма силами намагається витіснити його роздумами про художні прийоми Чапліна, про його новаторство - про що завгодно, тільки не про головне. Іншими словами мистецтвознавці прагнуть говорити тільки про форму його картин, і не в якому разі не про зміст.

Ті почуття і думки, які великий комік вкладав у свої фільми, зараз просто є ідеологічно не бажані. За них Чарлі довелося багато вистраждати за життя, вони ж - головна причина його «покарання» і тепер.

Мета роботи: виявлення особливостей «сміхової» культури ХХ століття через призму творчості Чарлі Чапліна; особливостей творчої діяльності великого коміка, вивчення його творчих прийомів.

Об'єкт дослідження: виявлення сутності смішного у фільмах Чарлі Чапліна.

Предмет дослідження: біографія та фільмографія Чарлі Чапліна періоду 20-60 років ХХ століття.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати літературу та джерела з теми дослідження.

2. Висвітити особливості «сміхової» культури ХХ століття за допомогою творчості Чарлі Чапліна.

3. Охарактеризувати та проаналізувати особистість Чапліна та його роботи.

4. Виявити характерні ознаки творчості майстра.

5. Дослідити вплив Чарлі Чапліна на розвиток світової кіноіндустрії.

Інформаційну базу дослідження склали підручники, наукові публікації з обраної тематики, публікації у пресі, матеріали науково-практичних конференцій, власні спостереження.

Методи дослідження. Курсова робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У ході написання роботи використовувалися метод порівняння, системного підходу й аналізу.

Структура роботи: курсова робота складається з вступу, трьох розділів та висновків до них. Підсумком всієї роботи являються висновки. Загальний обсяг праці складає 43 сторінок. При написанні роботи було використано двадцять джерел спеціальної літератури та інформація з електронних джерел.

1. Становлення чарльза чапліна як особистості і актора

1.1 Дитинство Чарлі Чапліна

Чарлі Чаплін народився 16 квітня 1889 року в Лондоні. Незабаром після народження Чарлі його батьки розійшлися; діти залишилися під опікою матері, Ханни Херрієтт Хілл, яка виступала у вар'єте. Через декілька років вона втратила голос і в 1896 році була вимушена залишити сцену. Брати Сід і Чарлі (разом з матір'ю) опинилися у робочому будинку в Ламбеті, а потім їх віддали в школу для сиріт і бідних дітей.

Чарлі вперше виступив на сцені у 1894 році, у віці п'яти років, коли його номер замінив номер його матері в програмі мюзик-холу. У кінці 1898 року він вступає до дитячої танцювальної групи «Вісім ланкаширських парубків» (англ. The Eight Lankashire Lads). Це так вплинуло на творчу манеру актора, що згодом критики називали фільми Чапліна «фільмами-балетами». На Різдво 1900 року «Ланкаширські парубки» брали участь в пантомімі «Попелюшка». Чаплін у костюмі кішки вперше отримав можливість розсмішити глядачів. Весною 1901 року Чаплін покидає трупу «Ланкаширських парубків». 9 травня 1901 року у віці 37 років помирає батько Чапліна. Чарлі рідко відвідує школу, працює продавцем газет, помічником лікаря, у друкарні, тощо, але ніде довго не затримується через юний вік.

У 1903 році він у віці 14 років отримує постійну роботу в театрі і роль посильного Біллі у п'єсі «Шерлок Холмс». У цей час Чаплін був практично безграмотним. Коли йому вручили текст ролі, він боявся, що його попросять прочитати вголос декілька абзаців. Роль йому допоміг вивчити брат Сідні.

Протягом декількох років Чарлі також грав у вар'єте. З 16 років Чаплін регулярно вправлявся у грі скрипці, беручи уроки у театрального диригента, і займаючись по 4-16 годин на день.

21 лютого 1908 року отримав місце актора в театральному підприємстві Фреда Карно, яке постачало готові скетчі й пантоміми для цілого ряду мюзик-холів, і незабаром стає одним з ключових акторів у низці постановок (деякі з них він пізніше адаптував для екрану).

1.2 Перехід Чапліна з театру в кіно

Протягом періоду з 1900 до 1913 року Чаплін змінив кілька труп, кілька стилів, придбав досвід і майстерність справжнього театрального актора.

28 листопада 1913 відбувся останній виступ Чапліна на театральній сцені. Підписавши контракт з фірмою "Кістоун", Чаплін назавжди покинув театр і став кіноактором.

Перехід Чапліна з театру в кіно був для нього не тільки "зміною професії": він по суті справи означав еміграцію з Англії в США. Відхід з англійського театру в американське кіно був, отже, явищем вторинним, не причиною, а наслідком.

Існує дуже поширена думка, що і сам Чаплін, і героя творчості Чапліна слід шукати лише в американському кінематографі, що, нарешті, Чаплін і театр полярні один одному в усіх можливих сенсах.

У світлі викладених вище фактів творчої біографії Чарльза Спенсера Чапліна легенда про його "суто кінематографічне" походження виявляється неспроможною. У кінематограф Чаплін - професійний театральний актор з тринадцятирічним стажем - приніс не тільки віртуозну майстерність естрадного актора, але і реалістичні традиції англійської клоунади, традиції демократичних народних театрів. У всеозброєнності цього мистецтва, яке передбачає якесь сатиричне чи скептичне ставлення до "загальноприйнятого", з'явився Чаплін в американському кіно.

Цьому відношенню до "загальноприйнятого" Чаплін вчився не тільки у Дена Лейно, Літтл Тітча і Фреда Карно. Його інтереси не обмежувалися мистецтвом сучасних йому естрадних акторів. Він уважно і пильно вивчав життя і звички мешканців Кеннингтона, Ламбета і Іст-Енду. Найдрібніші деталі костюма, невловимі відтінки ходи, манера розмовляти та жестикулювати, наздоганяти переповнені пасажирами омнібуси або лайка з сусідами - все це цікавило Чапліна, в усьому цьому він бачив прояв певних характерів, що склалися в атмосфері жебрацьких кварталів Лондона.

На все життя він запам'ятав жалюгідного сліпого жебрака, який незмінно стояв біля сирої, покритою цвіллю стіни мосту Ватерлоо, його не менш жалюгідну хвору собаку, яка згорнулася калачиком біля ніг старого, святенницький вигляд проповідників з Армії порятунку, смішну "качину" ходу старого візника, який доглядав за кіньми у приміському шинку, похмурі постаті вуличних шарманщиків і акробатів, торговця фруктами з жадібними, голодними очима і розпухлим від водянки животом, обірваних дітлахів, що грають на задвірках камінням і трісками, і солідних "боббі" - поліцейських подібних знакам оклику, розставлених на кутах та перехрестях...

Запам'яталися Чапліну і "декорації" лондонських околиць, згодом відтворені ним у студіях "Маджестік", "Лоун Стар" та "Ла-Бреа": високі, понуро одноманітні сірі будинки з маленькими підсліпуватими вікнами, вузькі, брудні, давно не метені тротуари, купи сміття і залізного брухту на пустирях, лотки з овочами і фруктами, вивіски молитовних будинків Армії порятунку. Соціальні та класові суперечності були знайомі Чапліну з самого юного віку. Та обстановка, те середовище, та атмосфера, під впливом яких складався характер молодого артиста, його суспільні симпатії, його політичні погляди, його естетичні смаки, його ставлення до життя і людей були одночасно обстановкою, середовищем і атмосферою, в яких зародився , виріс і з'явився роком пізніше на екранах США знаменитий Чарлі.

Двадцятичотирирічний Чарльз Спенсер у 1913 р. ще далеко не до кінця визначився як художник і людина, але вже тоді в його характері і в його творчому методі були чітко помітні риси майбутнього Чапліна - гуманіста, реаліста і демократа.

2. Творчість чарлі чапліна

2.1 Етапи та специфіка творчості Чапліна

Перший фільм з участю Чапліна був поставлений в 1914 році. Останній, у якому він знімався як актор у 1957 році. Історія не знала ще настільки тривалої, прижиттєвої акторської слави. І слава ця з останньої його роллю аж ніяк не скінчилася. Світ не перестав цікавитися Чапліном.

Понад півстоліття тривала в художній кінематографії епоха Чапліна. Коли він почав зніматися в Голлівуді, це місто було жалюгідною провінційної дірою. З тих пір він став гігантською фабрикою ілюзій і снів, центром промисловості, яка зайняла одне з провідних місць не тільки на Американському континенті, а й в усьому світі.

Тисячі зірок за ці півстоліття зійшли і згасли на небосхилі Голлівуду, в тому числі і зірок комедії - найпопулярнішої галузі кіно. А зірка Чапліна продовжує горіти незгасним полум'ям.

Чим же викликана, чим обумовлена ??ця тривалість епохи Чапліна в кінематографії? Його незвичайною майстерністю? Так, Чаплін - великий художник, чудовий артист, майстерність якого пов'язана з традиціями демократичного масового мистецтва минулих століть - з клоунадою, пантомімою, цирком.

Але сказати, що секрет тривалості епохи Чапліна у його майстерності - отже далеко не повністю відповісти на поставлене питання.

Детальною і конкретною розробкою сценаріїв, кожен з яких вражає багатством положень, епізодів, ліній, трюків? Так, Чаплін - чудовий сценарист і режисер. Деякі з його сценаріїв ("Вогні великого міста", "Нові часи", "Диктатор" є справжніми шедеврами кінодраматургії. Але і ця відповідь буде неповною.

"Я можу точно сказати, - розповідав Чаплін про перші роки роботи в Голлівуді, - коли у мене вперше з'явилася думка додати своїм комедійним фільмам ще один вимір. У картині "Новий воротар" був епізод, коли господар виганяє мене з роботи. Благаючи його вчинити милосердя, я починав показувати жестами, що в мене купа дітей, один одного менший. Я розігрував цю сцену блазнівського відчаю, а тут же стояла наша стара актриса Аліса Девенпорт і дивилася на нас. Я випадково глянув у її бік і, на свій подив, побачив її в сльозах.

- Я знаю, що це має викликати сміх, - сказала вона, - але я дивлюся на вас і плачу.

Вона підтвердила те, що я давно вже відчував: я мав здатність викликати не тільки сміх, а й сльози ".

Про те, що фільми Чапліна представляють собою своєрідне поєднання смішного і зворушливого, згадується у всіх статтях, книгах, рецензіях, присвячених його творчості. Так, можливо, в цьому полягає розгадка секрету, про який ми говоримо? Так, те, що він має здатність "викликати не тільки сміх, а й сльози", частково пояснює секрет Чапліна, силу впливу його мистецтва. Але це все ж не істина, а тільки одна з здогадок на шляху до істини.

Які б пояснення ми не пропонували, жодне з них не дасть нам вичерпної відповіді на поставлене вище питання. І для того, щоб вирішити "загадку Чарлі", необхідно перш за все відповісти на інше питання. У чому сенс творчості Чапліна? У чому його пафос?

Як і будь-який великий художник, він створив свій, особливий світ, в якому живе постійний герой - Чарлі, живуть, радіють, люблять, страждають інші персонажі його фільмів. Яким законам підпорядкований цей світ? Як рухається і розвивається його історія?

Згадуючи стрічки Чапліна, ми майже ніколи не згадуємо окремих положень і трюків. Зрозуміло, не можна забути його маску (казанок, величезні рівні черевики, безглузду ходу), але ми миттєво і безпомилково впізнаємо характер - великодушність, інфантильність, невлаштованість, пустотливе лукавство, легковажність. І ми пам'ятаємо не тільки характер, а й долю, постійну і безжальну. Ми знаємо, що герою Чапліна не щастить, що які б блага і багатства не були в його розпорядженні, він все одно втратить їх і піде, віддаляючись від глядача по безлюдній дорозі. Іноді у нас з'являється відчуття, що ми добре, майже інтимно з ним знайомі. Він розділив всі жалі, всі біди кількох поколінь людей. Він був волоцюгою і безробітним. Він виступав у ролі місіонера і агента "Армії порятунку", він ночував під мостами й у нічліжках, він був призваний в армію і довгий час провів в окопах першої світової війни, він випробував безліч професій: підмітав вулиці і стояв біля конвеєра на величезному сучасному заводі ,був боксером і нічним сторожем в універмазі, працював у цирку і сидів у в'язниці, шукав золото і крав.

Згадуючи фільми Чапліна, ми згадуємо його життя. Вона триває з картини в картину, як ніби це єдина біографія вигаданої Чапліном людини.

Звичайно, глядач, якому довелося побачити лише один фільм з участю Чапліна, отримає досить чітке уявлення про майстерність і головну тему цього актора. Але справжній сенс його творчості розкривається тільки при зіставленні всього ним створеного.

Образ Чарлі і ті ідеї, які втілені в цьому образі, на відміну від творчості інших комедійних акторів кіно, іноді не вичерпуються сюжетом окремого фільму. Чарлі бере участь у дійсному, у тих подіях, які проходять перед глядачем, але йому належить і майбутнє. Ось чому фільми Чапліна, як правило, не мають кінця. Багато разів повторювався фінал цих фільмів - відхід від глядача по дорозі, кудись в глибину кадру - завжди означав одне і те ж: життя цієї людини не скінчилося, він йде назустріч новим пригодам, новим прикрощам і радощам. Ми завжди знаємо про Чарлі більше, ніж розповідав фільм, і завершення фільму зовсім не означає завершення долі.

Чаплін досконало володіє великим мистецтвом смішного. Це твердження сьогодні звучить банально, воно зустрічається в десятках статей і книг, присвячених творчості актора.

У героя фільмів Чапліна дивні відносини з долею і з світом. Одухотворена і нежива природа, речі і люди виступають проти нього.

Змінюються історичні епохи - всі вони для нього однаково несприятливі.

Феномен Ч. Чапліна є уособленням теорії «авторського кіно». Його художній доробок назавжди залишиться в історії світового кіномистецтва як яскравий взірець інтерпретації категорії «комічного». Творчий шлях Чарлі Чапліна включає в себе три етапи.

Перший - це період становлення митця, коли відбувалося накопичення

досвіду, йшло активне експериментування у галузі форми і стилю, образної структури. Логічним підсумком пошуків Ч. Чапліна стали фільми «Бродяга» (додаток 2), «Малюк», «Пілігрим», «На плече» та ін.

Другий етап - це розквіт таланту кіномитця, про що переконливо засвідчив вихід на екрани його визнаних шедеврів - «Вогні великого міста» та «Нові часи».

Перший і другий етапи творчості Ч. Чапліна об'єднує між собою образ бродяги Чарлі - самого режисера.

Третій етап у спадщині митця - етап високого професіоналізму, що асоціюється з фільмами «Великий диктатор», «Король у Нью-Йорку». «Месьє Верду» та ін.

2.2 Найвідоміші фільми великого майстра

«Малюк» - перший повнометражний авторський фільм Чапліна

«Малюк» - американський німий фільм, перша повнометражна режисерська робота Чарлі Чапліна. Це один з кращих фільмів першого періоду творчості знаменитого коміка. (додаток 3)

Мати-одиначка (Една Первіенс) залишає новонароджену дитину в багатому автомобілі в надії забезпечити йому краще життя.Однак автомобіль викрадають два бандити. Виявивши дитину на задньому сидінні, вони залишають його між помийних баків на звалищі в нетрях.

Дитину випадково знаходить Волоцюга (Чарлі Чаплін) із трущоб. Зовсім не уявляючи, що робити з немовлям, але не бажаючи залишати його на смітнику, він намагається підкинути його в чужу дитячу коляску, віддати іншим людям, але нічого із задуманого йому не вдається. Зрештою Бродяга вирішує віднести дитину до себе в комірчину.

Проходить чотири роки. Малюк (Джекі Куган) підріс і допомагає Бродязі по господарству - вони разом заробляють на життя. Малюк розбиває вікна, а скляр-Бродяга, який «випадково» опинився поряд, ставить нові. Так триває, доти, доки їх не ловить на місці злочину поліцейський. Втеча від поліції, бійки з місцевими хуліганами, напівголодне існування - життя Бурлаки і Малюка не можна назвати легким, але вони чудово розуміють один одного і живуть справжньою родиною, як батько і син.

Однак незабаром хлопчик занедужує. Запрошений лікар виявляє, що хлопчик не усиновлений і є по суті безпритульним. Він повідомляє про це в «Товариство заступництва безпритульних дітей», і чиновники під охороною поліції приходять в комірчину Волоцюги, силою відбирають у нього Малюка і відвозять в кузові вантажівки. Бродяга наздоганяє автомобіль, майже дивом повертає Малюка і ховається з ним у нічліжці.

У цей час мати Малюка, що стала за цей час відомою актрисою, розміщує в газеті оголошення: тому, хто знайде її сина обіцяно винагороду. Оголошення потрапляє на очі господаря нічліжки, де ховаються Малюк і Бродяга. Вночі, коли Бродяга засинає, господар краде дитину і відносить її до поліцейського відділку.

Прокинувшись і не виявивши Малюка, Бродяга кидається шукати його, але безуспішно. Змучений, він засинає на ганку своєї комірчини, двері якої забиті і опечатані. Йому сниться сон, що він і Малюк померли і потрапили в Рай. Тут все так само, як і в житті: ті ж нетрі, тільки повиті білими квітами, ті ж бродячі собаки, ті ж бандити і поліцейські, тільки у всіх у них тепер білі балахони і ангельські крила. Всі ведуть себе добре, ніхто Бурлаку та Малого не ображає. Однак через недогляд апостола Петра в Рай проникають чорти, які провокують дебош. Ангели-поліцейські намагаються навести порядок, починають стріляти і «вбивають» Бурлаку, відправляючи його назад на Землю.

Бродяга прокидається від того, що його вхопив за комір поліцейський. Його кидають в поліцейську машину і везуть не в тюрму, як можна було очікувати, а в якийсь багатий особняк. Тут його чекають щасливі і вдячні Малюк і його мама.

Зйомки фільму почалися в липні 1919 року. Спочатку фільм отримав назву «Безпритульний», проте вже в процесі роботи над ним, Чарлі перейменував його в «Малюк».

Чарлі настільки захопився зйомками, що порушив усі можливі терміни здачі роботи, і його контракт зі студією «First National» був під загрозою розірвання.

Студія все ж таки дала Чарлі додатковий час на завершення фільму, коли побачила процес зйомок і гру Джекі.

Зйомки фільму зайняли 154 робочих дні, а ще 118 робочих днів потрібно на його монтаж. Прем'єра фільму відбулася в Нью-Йорку 21 січня 1921 року.

Фільм став етапним і для творчості Чапліна, і для всього німого кінематографа.

Це був перший повнометражний авторський фільм Чапліна, який довів, що його стилістика і постановочний підхід цілком здатні існувати не лише у звичному для публіки короткому метрі. Комедійні епізоди поєднувалися у фільмі з лірикою, драматизмом сюжету, жорсткою соціальною критикою і метафоричними кадрами. Чапліну вдалося реалістично показати життя міських «низів».

«Малюк» і зараз залишається одним з найбільш відомих творів Чапліна.

Цим фільмом Чарлі також фактично створив Джекі Кугана як актора, а також сформував тематику більшості майбутніх його фільмів.

«Вогні великого міста» - самий репрезентативний фільм творчості Чапліна

Серед яскравих фільмів другого періоду творчості Чапліна хотілося б відзначити фільм «Вогні великого міста». Класика на всі часи - картина, що увійшла до списку 100 кращих американський фільмів. (додатки 4)

Фільм є німим, хоча і знятий після закінчення епохи німого кіно. При цьому супроводжується музикою і звуковими ефектами.

Картина займає перше місце в списку серед 10-и кращих романтичних комедій за версією AFI. У 1991 році стрічка була включена в Національний реєстр фільмів США.

Картина мала величезний успіх, і значно випередила за касовими зборами найпопулярніші звукові фільми того часу.

Дія фільму "Вогні великого міста" відбувається в епоху американського "просперіті", а герой фільму безуспішно шукає роботу, намагається зібрати гроші, блукає. Настають роки кризи, "нові часи", але для Чарлі ніщо не змінилося. І ці невдачі - результат не тільки байдужості, жорстокості, несправедливості, безсердечності оточуючих його людей. Ні, вода і вогонь, земля і небо, каміння та трави, вулиці міста, немов одухотворені істоти, ставляться до людини в ламаному казанку і великих рівних черевиках з не меншою жорстокістю і безсердечністю, ніж люди.

Чаплін, знімаючи «Вогні великого міста», взявся за улюблену тему - відношення між бідняком і багачем, між «нижчим» і «вищим» станом. Багач зарозумілий і навіть близько не бажає підпускати до себе бродягу, але варто йому тільки напитися як вони стають з бідняком найближчими друзями.

Герой Чарлі, не дивлячись на всі труднощі свого життя, доброзичливий до всіх і всюди прагне прийти на допомогу. Здається, він заряджає глядача своєю внутрішньою силою і добротою.

Другу сюжетну лінію складає розповідь про відносини між волоцюгою і сліпою квіткаркою, яка приймає його за заможного джентльмена. Герой Чапліна прагне допомогти їй і роздобути кошти на лікування від сліпоти. Медицина і нормальні умова життя - це те, чого позбавлені бідні. Чаплін відтворює на екрані долю мільйонів трудящих, які ведуть боротьбу за існування. Бродяга намагається заробити, щоб його нещасна знайома могла оплатити оренду житла. Але його всюди викидають і дурять, і йому так нічого і не вдається. Не можна бути чесним у нечесному світі - одна з основних думок, які висловлюють картини Чапліна. І волоцюзі доводиться викрасти гроші у свого багатого «друга». Він допомагає сліпій квіткарці, а його відправляють у в'язницю.

По суті, він не зробив нічого злочинного, він не вкрав ці гроші, а тільки відновив справедливість. Бродяга просто повернув біднякові те, чого його позбавив багач. Але закони, прийняті в суспільстві, захищають багатіїв, а аж ніяк не справедливість Незабаром бродяга виходить на свободу, історія не закінчується трагічно. «Адже якщо не падати духом і боротися, рано чи пізно все буде добре», - така мораль чаплінівськіх комедій.

Чаплін писав про сюжет фільму: «Сюжет фільму мені підказала історія циркового клоуна, що втратив зір в результаті нещасного випадку. У нього була маленька дочка, дуже хвора і нервова, і перед випискою з лікарні лікар попередив його, що він повинен приховувати сліпоту від дочки до тих пір, поки вона не зміцніє достатньо, щоб винести цей удар, який буде їй зараз не під силу. Вдома клоун ходив по кімнаті, спотикаючись, наштовхуючись на меблі, а дівчинка весело сміялася. Проте все це було дуже вже сентиментально, і в «Вогнях великого міста» сліпота клоуна перейшла до дівчини-квіткарки ».

Зйомки фільму почалися 31 грудня 1927 року і тривали близько трьох років. Робота над фільмом йшла під час Великої депресії. До того часу звукове кіно існувало вже кілька років, так що у Чапліна з'явилася можливість самому писати музику для своїх фільмів. Фільм був завершений 22 січня 1931 року. Перший показ відбувся 30 січня 1931року в Лос-Анджелесі.

Цей фільм можливо самий репрезентативний для творчості Чапліна-актора, режисера і сценариста, зроблений на вершині його слави. Він з'являється в безлічі амплуа: клоун-Волоцюга, атлет, коханець, юродивий дурник, балетний танцюрист, великий трагік і мім.

Після «Вогнів великого міста» у творчості Чарлі Чапліна настала тривала перерва. Він сумнівався, що якщо його черговий фільм теж буде німим, то він не буде мати успіху.

"Король у Нью-Йорку" - зла їдка сатира.

Звертаючись до третього періоду творчості знаменитого Чапліна, згадаємо фільм «Король у Нью-Йорку».

"Король в Нью-Йорку" - кінофільм Чарльза Чапліна, який вийшов на екрани в 1957 році (додаток 5). У цьому фільмі Чарлі Чаплін взяв на себе роль короля у вигнанні, який прибуває в Нью-Йорк, повний райдужних планів забезпечити мир у всьому світі, але швидко грузне в розлюченій корисливості й політичній параної Америки тих років.

"Король у Нью-Йорку" - зла їдка сатира, спрямована проти способу життя, властивого країні, де Чаплін прожив кілька десятиліть. Артист в цьому фільмі не відмовився від своєї комедійної майстерності. Однак за кожним комічним епізодом постає велика і серйозна політична тема. Герой фільму, скинутий із престолу король, приїжджає в Сполучені Штати Америки з найкращими надіями та ілюзіями. Сюжет фільму - історія краху всіх надій і ілюзій. Залишившись без засобів до існування, він змушений зніматися в рекламі. Під час візиту в одну зі шкіл король знайомиться з Рупертом Макабі (Майкл Чаплін) - сином американських комуністів. Король звинувачується у зв'язках з комуністами, і постає перед слуханнями Комісії з розслідування антиамериканської діяльності.

Герой опиняється в країні, де панують дивні звичаї, в суспільстві, охопленому страхом, де ніхто не позбавлений від підозр комісії з розслідування антиамериканської діяльності, де найсвітліші почуття, навіть любов, знівечені користю і розрахунком, де все продається і купується, де десятирічних дітей перетворюють на донощиків та інформаторів, де мистецтво зганьблено і запаскуджено. У фільм "Король в Нью-Йорку" включено багато гірких епізодів епохи життя Чапліна в США.

Фільм був знятий в Англії на студії «Шеппертон» і не демонструвався в США до 1973 року.

Після фільму "Король в Нью-Йорку" Чаплін протягом шести років писав мемуари. Його об'ємиста книга "Моя біографія" вийшла в 1964 році і відразу ж почала перекладатися на різні мови. Вона мала великий читацький попит, і одне видання слідувало за іншим.

3. Феномен успіху знаменитого Чапліна

3.1 Переплітання комічного і драматичного в творчості Чапліна

Кожен з фільмів Чапліна представляє собою свого роду каталог невдач і нещасть. Герой їх - людина, народжена під знаком нещасливої долі. Правда, у нього з цією долею дивні відносини.

Він прагне її обдурити, перехитрити. Він часто хитрує, він здатний навіть на дрібну крадіжку. При цьому всі непорядні вчинки він робить в ім'я зворушливої мети , яка безперечно заслуговує симпатії глядача. І все ж, які б зусилля не докладав він, щоб перехитрити незавидну долю, йому це не вдається, невдача переслідує його, невдача стає законом його існування. Чарлі мандрує життям в пошуках спокою та щастя. Але кожен раз щастя його виявляється уявним.

Цей невдаха ходить по світу з видом Гарун-аль-Рашида, що приносить людям щастя. Але ось що цікаво, що характерно майже для всіх фільмів Чапліна: кожен раз ця турбота про чужих людей стає джерелом його власних нещасть. Кожного разу, рятуючи інших, влаштовуючи їх долі, приносячи їм щастя, він тим самим приносить прикрощі та невдачі самому собі.

Цей сюжетний мотив вдосконалюється і розвивається з картини в картину.

Така парадоксальна і драматична доля Чарлі. Переходячи з фільму у фільм, він не накопичує ніякого досвіду, не збагачується ніякою життєвою, обивательською мудрістю егоїста, не пристосовується, не стає байдужим до чужих нещасть і бід. Ніякі пригоди не здатні озлобити його серце. Примирення з навколишньою дійсністю для нього принципово неможливе. Йому чужі користь, прагнення експлуатувати чужі слабкості і вади, він не хоче бути нічиїм паном.

Він нічого не нажив і нічого не придбав, не засвоїв жодного з вовчих законів того суспільства, в якому йому доводиться жити.

Підкинута дитина, за якою доглядає Чарлі, порятунок дівчини-служниці, сліпа квіткарка і дружба її з волоцюгою - всі ці ситуації перебувають на межі сентиментального.

Але справа в тому, що Чаплін ніколи не дозволяє собі бути сентиментальним. Кожного разу він жорстоко і нещадно знижує зворушливість сцен комічними подробицями, комічним вирішенням ситуації. До людей, з якими зустрічається Чарлі Чаплін-сценарист і режисер ставиться без жодної іронії. Він не висміює їх, не зображує карикатурно.

Іронія, сміх, дотепність, сарказм Чапліна спрямовані переважно на самого героя. Він іронізує над маленьким чоловічком, висміює його, навіть знущається над його проблемами та радощами. Він ні на секунду не дає своєму герою забутися, помріяти, подумати, навіть побачити сон. Та й навіщо?

Адже уві сні Чарлі бачить ті ж жахливі події, які він щойно пережив наяву. Той самий величезний, звіроподібний чоловік ганяється за ним, щоб побити, і Чарлі доводиться застосовувати безліч смішних вивертів, щоб врятуватися від переслідувача.

Один з критиків писав про Чапліна, що всі його фільми будуються на контрасті комічного і драматичного. Інший - що в його фільмах комічне і драматичне так переплетені, так пов'язані, що виявляються в близькій спорідненості. Але ж, коли глядач дивиться фільми Чапліна, він сприймає насамперед комічні елементи. Чаплін для публіки насамперед великий комедійні актор. Драматичний початок виступає в його фільмах у формі комічного. Ці два начала співіснують не за принципом контрасту або спорідненості - комічне стає тією формою, в якій існує драматичне.

Чаплін переключив комічне в поетичне, зробив комічний трюк елементом високої поезії. У його фільмах комічне перестало бути низьким, побутовим, грубим, безглуздим, яким виступало воно в ранніх комічних стрічках, створених американською кінематографією епохи розквіту. Воно стало змістовним і значним.

Є бродячий і неодноразово використаний в художній прозі сюжет про смішного актора, який все життя прагне зіграти трагічну роль. Коли йому, нарешті, цю роль доручають, він виявляється настільки смішним (він не може не бути смішним, таке в нього обличчя, хода, постать, кривляння - він смішний від природи), що публіка в самих патетичних місцях сміється до упаду. Цей актор приречений на комічне, його доля - бути смішним, але для нього самого ця доля трагічна, і свою природу коміка він сприймає як прокляття. Герой Чапліна весь час знаходиться в такому ж становищі. Смішне стало його долею, фатумом. Він приречений на смішне, як на страждання. Ось він сидить в ресторані і благодушно затягується сигарою. У центрі залу танцюристи виконують танець апашів. По ходу танцю апаш, ревнуючи партнерку, кидається на неї, тягне за волосся, ледь не б'є. А Чарлі, який трохи випив, здається, що це не танець, що він зобов'язаний заступитися за беззахисну жінку. І він починає бійку з апашем. Всі знущаються над ним, його благородний порив викликає сміх.

Ось він в окопах війни чотирнадцятого року (додаток 6). Всім надійшли листи, а йому немає жодного рядка. Сумний, стоїть він за спиною одного з солдатів, з хвилюванням пробігає сторінки отриманого листа. Чарлі починає разом з ним читати лист, радіє, коли дізнається про веселі події, що відбувалися в чужій сім'ї, засмучується, прочитавши про сумні. Але солдат, який отримав лист, зовсім не запрошував його в співучасники своїх сімейних неприємностей і радощів, він грубо проганяє Чарлі.

Ось Чарлі - безробітний. Єдина можливість влаштуватися - це вступити на службу в поліцію. Одягнувши поліцейський мундир, він іде на чергування і затримує жінку, яка намагалася щось вкрасти з лотка. Вона плаче і говорить, що голодна. Чарлі зворушений. Непомітно він краде сам і передає вкрадене жінці. Він смішний навіть тоді, коли пожалів і допоміг голодній людині. Смішний тому, що, допомагаючи, він порушив свій службовий обов'язок і не затримав злодійку. Смішний подвійно, тому що, ставши полісменом, він одночасно стає злодієм. Смішне стало його долею. Він втягнений у прокляте коло розбіжностей і невідповідностей, які кожен раз приводять його до комічного результату.

Суперечності переслідують його в усьому, пронизують все його життя. Протиріччя між смішним героєм і драматичною ситуацією, між його щирими і благородними внутрішніми мотивами і тими об'єктивними результатами, до яких призводять ці спонукання, між його уявленнями про життя і реальним життям, між мрією і дійсністю.

Уявлення героя фільмів Чапліна про себе і уявлення світу про нього не збігаються. Проте герой Чапліна зовсім не фантазер, не приписує собі неіснуючі чесноти й гідності. Він дійсно добрий і великодушний, готовий віддати ближньому останню сорочку, рятує людей від нещасть, приносить їм успіх. Але світ, в якому він живе, не помічає його, сміється і знущається над ним, прирікає його на важкі особисті невдачі.

Суперечності пронизують і характер чаплінівського героя. Спробуйте підшукати визначення для його психологічних, побутових, інтелектуальних властивостей.

Всі вони будуть суперечити одне одному. Це людина горда і жалюгідна, чесна і шахраювата, зухвала і боязка, наївна і хитра, енергійна і млява, боягузлива і хоробра. Ніщо людське йому не чуже - ні слабкості, ні гідності, але головним чином тому, що в боротьбі внутрішніх його якостей завжди перемагає і тріумфує високе й шляхетне, що образ його підпорядкований свідомості високого призначення людини, що він рішуче відчужений від оточуючої його життєвої прози, користі, розрахунку.

Людське і людяність - ось сенс і тема образу Чарлі, тема творчості Чапліна.

Мистецтво Чапліна мало і має мужність нагадувати про високе призначення людини, про людяність, як про обов'язкову, споконвічному властивість суспільства.

Слава принесла Чапліну гроші, власну студію, а головне, - відносну незалежність (до пори до часу). Тим не менше в докладному відтворенні ним навіть років свого найвищого тріумфу виразно відчувається, в якій духовній самоті прожив великий художник майже всі сорок років свого перебування у Сполучених Штатах. А розповідь про останні з них пронизана вже гіркотою і болем.

Оточуючий Чапліна світ відрізнявся великою кількістю порожньої мішури, вульгарністю, лицемірством, несправедливістю, стражданнями, безперервними приниженнями людської гідності. У Голлівуді панували магнати капіталу, бізнесмени та їхні ставленики, а на екрані - супермени.

"Супербойовики, - зауважував Чаплін, - майже не вимагають від акторів і від режисерів ні уяви, ні таланту. Тут потрібні лише десять мільйонів доларів, численні натовпи статистів, костюми, складні установки і декорації. Стверджуючи могутність клею та полотна, нічого не варто пустити за течією Нілу томну Клеопатру, загнати в Червоне море двадцять тисяч статистів і обрушити трубним звуком стіни Єрихону, - все це зведеться лише до вміння будівельників та декораторів ... Головною темою цих видовищ є надлюдина. Герой стрибає, стріляє, б'ється і любить незрівнянно краще за всіх. І це стосується всіх якостей, крім однієї: здатності мислити ".

Так, талант - рідкість. І не тільки: він також часто антагоніст панівних норм. (Не випадково Голівуд, що увічнює імена видатних кінодіячів бронзовими літерами на спеціально відведеному для цього тротуарі, не зарахував самого великого з них до тих, хто гідний "Променаду слави"). Тому поява таланту в мистецтві і представлялася Чапліну трагічною. Печаттю трагедії були відзначені в більшості і його власні комедії.

До числа небагатьох винятків відноситься самий останній чаплінівській фільм, "Графиня з Гонконгу" (1967), знятий на найбільшій англійській студії "Пайнвуд". Створення цього фільму частково пояснювалося все тією ж , що з'явилася у комедіографа схильністю до ностальгії.

Безсумнівно, Чапліну не потрібен був такий фільм. Але всієї своєю репутацією, він, звичайно, не ризикував - за його спиною височіла не перевершена ніким громада Чаплініади. Вона витримала навіть вагу запізнілих почестей, які після виходу "Графині з Гонконгу" раптом посипалися з різних країн. Спочатку Франція подарувала Чапліну за видатні заслуги у світовій кінематографії звання Командора ордена Почесного легіону.

Потім Голлівуд нагородив почесним "Оскаром", для отримання якого Чаплін, незважаючи на зарік ніколи не ступати на американську землю, все ж спеціально літав у США. Королева Англії подарувала йому звання Командора ордена Британської імперії. У Канаді вийшов фільм "Самий смішний чоловік на світі", що представляв собою в основному монтаж уривків з колишніх стрічок.

Нарешті, вже за кілька місяців до смерті Чапліна, 25 грудня 1977 року, голлівудським кінематографістам після чотирирічної боротьби дозволили випустити на екрани цікавий фільм про його життя і творчість - "Джентльмен-волоцюга".

Сам Чаплін присвятив свої останні роки роботи над варіантами нових сценаріїв різного ступеня їх готовності (загальна кількість їх досягало мало не двох десятків), складання альбому "Моє життя у фільмах", що вийшов в світ у 1974 році, а також озвучення повнометражних німих фільмів

Комедійне мистецтво Чапліна відрізняють сила громадянського темпераменту, глибина думки, творча сміливість і новаторство, щедрість таланту.

К.С. Станіславський зазначав, що "в кожній хорошій комедії ... завжди є елемент сатири". Чаплін з логічною послідовністю розвивав і поглиблював у своєму мистецтві сатиричні риси, властиві його кращим раннім творам. Але такий розвиток не додало чаплінівському сміху однотонності звучання, а скоріше, навпаки, збагатило новими відтінками.

Хорошому жарту у нього, як і раніше, відповідають веселощі, ліричному гумору - лагідна усмішка, доброзичливій ??пародії - мудра посмішка, дотепному шаржу і карикатурі - відкрита насмішка. До цього додавався бойовий гротеск з нищівним їдким сарказмом. І весь цей каскад сміху незмінно розкривається по-різному, його спалахи нескінченно варіюються по яскравості і потужності.

Як будь-який великий художник Чаплін прагне відобразити особливості епохи, в яку він живе.

Комічне і трагічне, піднесене і нице, прекрасне й потворне виступали в його фільмах не тільки в якості естетичних категорій, які протистояли одна одній, але одночасно тисячами ниток взаємопроникали одна в одну. Комічне при цьому далеко не завжди означало веселе, і сміх часто звучав крізь сльози і гнів. Комедійний жанр мистецтва як своєрідна форма оцінки художником сутності життєвих явищ має безліч граней, і Чаплін користувався цим розмаїттям з воістину віртуозною майстерністю.

3.2 Вплив Чарлі Чапліна на розвиток світового кінематографу

Незважаючи на те, що німе кіно поступилося місце звуковому, акторська і режисерська техніка Чапліна мала значний вплив на багатьох комічних акторів. Найпомітніше цей вплив простежується в творчості французького актора і режиссера Жака Таті, який знімав звукові фільми, широко і з великим успіхом використовуючи прийоми німого кіно (наприклад, «Канікули пана Юло»).

Своєрідним послідовником Чапліна можна також вважати гонконзького актора і майстра бойових мистецтв Джекі Чана, який використовує витончену техніку трюка для створення цілих каскадів комедійних ситуацій.

У свій час (1926-1929 рр.) видатний український режиссер Олександр Довженко написав сценарій «Цар» для Чарлі Чапліна, який був сатирою на Миколу ІІ. Це трагікомічний фарс про безглуздя війни, коли солдата, що ніколи не воював засуджують до страти, а потім посмертно нагороджують. Відповіді на пропозицію Довженко не отримав.

Також у цей час Довженко пише інший сценарій «Загублений Чаплін», про Чарлі Чапліна на безлюдному острові. Однак і цей сценарій не був втілений у фільм.

Серед вітчизняних акторів «українським Чарлі Чапліном» найчастіше називають двох майстрів кіномистецтва: Дмитра Капку і Миколу Яковенка.

Також у схожому жанрі (німе кіно) творить українське творче об'єднання Маски (комік-група).

Ось слова Чапліна про самого себе, сказані задовго до переїзду його в Європу: "Я люблю трагедію. Я люблю трагедію тому, що в основі її завжди є щось прекрасне. А для мене прекрасне - найцінніше, що я знаходжу в мистецтві і житті. З комедією варто повозитися, якщо там знайдеш ось це прекрасне, але це так важко ... Я знаю, що з мого фільму "Пілігрим" публіка в Європі йшла зворушена до сліз. І це тому, що в Європі мене розглядають як митця справжнього життя ".

І сьогодні ми дійсно знаємо і любимо Чапліна як митця справжнього життя.

У майстерності цього комічного актора є глибина і мудрість. Тому і сьогодні цінуємо і любимо його високе мистецтво. І хоча його вже давно немає в живих, ми до цих пір сміємося і плачем разом з його героями.

На одній з прес-конференцій Чапліну було поставлено питання: «Чому ви не взяли американського громадянства?» (У нього збереглося англійське). Чарлі відповів наступним чином: «Не бачив причин до того, щоб змінювати своє підданство. Я вважаю себе громадянином світу ». (додаток11)

Так! Бути громадянином світу було для Чапліна принципом життя. Основна частина його фільмів відноситься до часу німого кіно, а його мова зрозуміла кожному, в будь-якому куточку земної кулі. Але головне - це тематика його картин.

Вони розповідали про маленьких людей з великим серцем. Вони говорили про проблеми простих людей - мільярдних масах трудящих: робітників, службовців, бездомних бродяг. Ці проблеми поширені повсюди і не можуть залишити байдужим жителя будь-якої країни світу.

Чаплін пішов з життя в 1977 році, але фільми його живі і нітрохи не постаріли. Проблеми, які ставлять перед глядачем його картини, актуальні й донині. Суспільство, як і раніше розділене на багатих і бідних, і масштаб цієї поляризації неухильно зростає.

Що стосується фільмів Чарлі Чапліна, то вони як і раніше залишаються цілющим джерелом, з якого кожному можна і потрібно черпати оптимізм і нові сили для боротьби за інше життя.

Висновок

Чарлз Спенсер Чаплін - це ім'я назавжди залишиться символом неповторної майстерності буфонади і яскравої іронії. Він був явищем воістину наднаціональним. Ейзенштейн удостоїв його титулу «Його Величність Дитя». Для Фелліні він був «Адамом, від якого всі ми ведемо родовід».

«Чаплін великий, недосяжний Учитель величезної армії кінематографістів, - говорив про Чарлі Чапліна відомий режисер Ельдар Рязанов, - Вплив його не тільки в мистецтві. Він і в житті. Він розчинений в усьому, що оточує, нас. Просто ми не завжди віддаємо собі звіт, ми не завжди розуміємо, що саме нас обняло, обнадіяло, підняло настрій, підтримало. А це щось таке, що залишив нам у спадок Чарлі Чаплін. І крізь строкаті події сторіччя як ледве помітне сяйво проступають трагічні, пронизливі, променисті очі і ніжна, сором'язлива усмішка великого клоуна, опромінюючи і зігріваючи наше грізне двадцяте століття ». А це є не менеш актуальним і сьогодні.

Тільки час в змозі дати вичерпну оцінку цій особистості - самотньому аристократу духу, коміку не за професією, а за світовідчуттям. Американський інститут громадської думки визначив трьох найзнаменитіших людей усіх часів. На першому місці - Ісус Христос, на другому - Чарлі Чаплін і на третьому - Наполеон. Завдяки Чапліну ми стаємо кращими, сильнішими і щирішими. Він вчив нас не боятися підступних каверз долі і долати власну нікчемність, цинізм і жорстокість. Він знав, що життя - це трагедія, коли бачиш його крупним планом, і комедія, коли дивишся на нього здалеку. І ми з вдячністю усвідомлюємо - без нього світ був би значно блідішим.

Чаплін, як ніхто інший, зумів прокласти свій шлях в історії «сміхової» культури ХХ століття. У першу чергу тому, що ніколи не застосовував штамповані прийоми комічних фільмів. Він створював комедію з середини. Те, що бачила публіка, виражало його думки і почуття, і комедійний ефект виникав із-за взаємозв'язку цих думок і почуттів з тим, що відбувалося навколо.

Великий режисер і актор передусім намагався постати перед глядачами у ролі людини, яка потрапила у незручне становище. Ще більш комічною здається людина, що потрапила у смішне становище, але відмовляється визнати це і наполегливо намагається зберегти свою гідність.

Чарлі Чаплін завжди прагнув бути економним. Наприклад, якщо яка-небудь одна дія може викликати два окремих вибухи сміху, то вона набагато цінніша, ніж дві окремі дії, що ведуть до того ж результату.

Він часто користувався любов'ю публіки до контрастів. Загальновідомо, що люди люблять бути між добром і злом, багатим і бідним, щасливцем і невдахою, що їм подобається в один і той же час сміятися і плакати.

Таке ж значення, як контрастам, він надавав несподіваному. Він не будував сюжетну основу фільму на несподіванках, але намагався домогтися цього ефекту окремими вчинками.

Завжди є небезпека пересолити у смішному. Дивлячись деякі фільми і п'єси, глядачі так сильно і від душі регочуть, що під кінець вибиваються з сил. Заморити публіку сміхом - межа мріянь багатьох акторів. Чаплін вважав за краще, так би мовити, розсипати сміх по залу.

Будучи вже зрілим художником, Чаплін дивувався, коли його називали коміком: «насправді я цілком серйозна людина».Це підтверджує зміну тональності його картин - від легких комедій до драми і трагіфарсу.

Провівши свого героя різних етапами життєвого шляху, вірячи в дотепність глядача, Чаплін і сам став персонажем життєвої драми, яку не варто спрощувати. Самий мудрий підхід до творчості великого режисера-гуманіста - крізь канву його фільмів, де все сказано про автора.

Його слова: «Не можна гадати, коли прийде натхнення. Треба як би пробивати йому дорогу, як ніби вас притиснули спиною до стіни і ви змушені битися. Я думаю, що перш за все необхідно відчувати творче горіння », -служать поштовхом для роботи над собою.

Він вірив у силу мистецтва кіно і вважав: «Поки я живий, я буду створювати фільми. Я не вірю в технічні трюки, у всі ці «наїзди» кінокамери на вуха і на ніздрі кінозірок. Я вірю в міміку, я вірю в стиль. Дехто вважає мене старомодним, дехто - сучасним».

Список використаної літератури

ПОСИЛАННЯ НА КНИГИ:

1. Авенаріус Г.А. Чарльз Спенсер Чаплін. Нарис раннього періоду творчості. - М., 1960. - С.40.

2. Аристарко Г. История теорий кино. - М., 2010. - С.58.

3. Балаж Б. Кино. Становление и сущность нового искусства. - М., 1968. - С.87.

4. История зарубежного кино. Т. 1-3. - М., 1965-81. - С.97.

5. Коміки світового екрану. Збірник. - М.: "Мистецтво", - 1966. - С.32.

6. Кукарін А.В. Чарльз Чаплін і його фільми. - М: "Наука", 1966. - С.82.

7. Куракін А. В. Чарлі Чаплін. Видання друге, доопрацьоване і доповнене. - М.: Видавництво "Мистецтво", 2008. - С.146.

8. Соболев Р. П. Как кино стало искусством. - К.: «Мистецтво», 1975. - С.56.

9. Чаплін Ч. Моя біографія (Переклад З. Гінзбурга). - С.134.

10. Юренев Р. Н. Чудесное окно. Краткая история мирового кино. - М.: «Просвещение», 1983 - С.145.

11. Кушниров М. Светлый путь, или Чарли и Спенсер. (Г.Александров и Л.Орлова). - М.: 1998. - С.45.

12. Левин Е. О художественном единстве фильма. - М.: Искусство, 2010. - С.23.

...