Стріт-арт на сьогодні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Криворізький педагогічний інститут ДВНЗ

«Криворізький національний університет»

Факультет мистецтв художньо-графічне відділення

Кафедра образотворчого мистецтва

Стріт-арт

Виконав

студент денного відділення ХГ-09-1-1

Лаврішко Сергій Юрійович

Науковий керівник:

Старший викладач Красюк І.А.

Кривий Ріг - 2012



План

мистецтво художник модернізм

Вступ

Розділ 1. Історичні відомості, процес зародження та становлення сучасного мистецтва

1.1 Основні тенденції розвитку західноєвропейського мистецтва ХХ століття

1.2 Мистецтво ХХ ст. перші кроки до стріт-арту

1.3 Вандалізм, графіті - початкова, несвідома форма стріт-арту

Висновок до розділу 1

Розділ 2. Стріт-арт на сьогодні

2.1 Видатні представники та засновники світового стріт-арту

2.2 Рівень розвитку та популярність стріт-арту в Україні та країнах СНД

Висновок до розділу 2

Висновки



Вступ

Актуальність дослідження. Зростаюча необхідність у самовираженні та творчій співпраці між художниками різних країн змушує задуматись про доцільність дослідження «молодих» нових напрямків сучасного мистецтва, а саме стріт-арту.

Ще досить недавно, до 1960х років двадцятого століття, ніхто не думав що молодь буде розмальовувати аерозольною фарбою (для автомобілів) стіни, а згодом і вагони метро. І вже точно ніяк не очікував що так звані «вандали», що писали свої імена на стінах будинків, еволюціонують в художників-екстремістів котрі будуть малювати в усіх можливих місцях, без обмежень, від закинутих будівель до стін парламентів та військових літаків, ризикуючи іноді власним життям ,а головне без матеріальної зацікавленості. Їхні малюнки будуть вже не прості написи, а майстерні художні витвори, котрі до того ж, згодом, будуть цінуватись в грошовому еквіваленті на рівні з історичними шедеврами світового мистецтва. Ще досить молодий та малодосліджений але вже досить популярний прояв сучасного мистецтва котрий швидко набуває масштабності і має представників ледь не в усіх куточках світу.

Звісно не могло все початись від простого бажання залишити про себе пам`ятку і банального захоплення від роботи системи аерозольного розпилення фарби. Цьому передувало довге еволюціонування у мистецтві, з усіма його протестами й революційними відмовами від старого.

Стріт-арт набрав неабияких обертів за останні роки в усьому світі але історія знає не один приклад такого епатажного «одноденного» мистецтва. Отже, саме тому необхідно дослідити це явище, і розібратись чи є воно взагалі проявом мистецтва чи просто новомодна тенденція котра дала змогу комусь заробити мільйонних статків.

Об'єкт дослідження - історія, та діяльність художників доби модернізму та постмодернізму (кінця XIX ст.-XX ст. ), та у її контексті представників стріт-арту.

Предмет дослідження - особливості стріт-арту як виду мистецтва.

Мета роботи: ознайомитись з історією виникнення стріт-арту, виокремити найвидатніших представників, визначити вплив і взаємодію західноєвропейського мистецтва по відношенню до країн СНД.

Завдання дослідження:

проаналізувати літературу;

визначити специфіку стріт-арту;

дослідити процес розвитку стріт-арту;

дослідити процес зародження стріт-арту на території країн СНД.

Методи дослідження:

опрацювання наукових джерел з дослідження розвитку стріт-арту;

перегляд та опрацювання документальних фільмів;

аналіз робіт інтернаціональних митців;

узагальнення досвіду художників напрямку стріт-арт.

Принципи: робота виконана на основі принципів науковості, системності, об`активності та структурності.

Структура роботи: складається зі вступу двох розділів, висновків.

Розділ 1. Історичні відомості, процес зародження та становлення сучасного мистецтва

1.1 Основні тенденції розвитку західноєвропейського мистецтва ХХ століття

Наприкінці XIX століття виникає абсолютно нова стильова течія у мистецтві - модернізм, що призводить до радикального перелому в поглядах на роль мистецтва. Виниклі у західній культурі авангардні напрямки мистецтва поставили під сумнів категорію прекрасного, вона перестала бути не тільки визначальною, але навіть і необхідною для мистецтва[16]. На противагу їй комуністична ідеологія, не відмовляючись від категорії прекрасного, висунула на чільне місце принцип партійності мистецтва, що пов'язував мистецтво з революційною боротьбою робітничого класу і вимагав від митця «правдивого історично-конкретного зображення дійсності в її революційному розвитку».

Модернізм досить умовне позначення періоду культури кінця ХIХ-середини ХХ ст. тобто від імпресіонізму до нового роману і театру абсурду. Нижньою хронологічною межею модернізму є "реалістична", або позитивістська, культура ХХ ст. верхньою - постмодернізм, тобто 1950-1960-і рр. Не слід плутати мистецтво модернізму і авангардне мистецтво, хоча деколи грань між ними провести важко [5, с. 68]. Типовими мистецтвами модернізму є символізм, експресіонізм і акмеїзм. Типовими мистецтвами авангарду є футуризм, сюрреалізм, дадаїзм. Головна відмінність між модернізмом і авангардом полягає в тому, що хоча обидва напрямки прагнуть створити щось принципово нове, але модернізм народжує це нове виключно в сфері художньої форми (кажучи в термінах семіотики), у сфері художнього синтаксису і семантики, не зачіпаючи сферу прагматики[8]. Авангард зачіпає всі три області, роблячи особливий наголос на останній. Авангард не можливий без активної "художньої антиповедінки", без скандалу, епатажу. Модернізму це все не потрібно. У сфері прагматики модерніст поводиться, як звичайний художник чи вчений: він пише свої чудові картини, романи чи симфонії і звичайно не прагне утвердити себе перед світом таким активним способом, як це роблять авангардисти. Навпаки, для модерніста швидше характерний замкнутий спосіб життя, а якщо модерністи об'єднуються в якісь гуртки, то ведуть вони себе виключно тихо і навіть академічно. Взагалі поняття модернізм тісно пов'язано не тільки з мистецтвом, а й з наукою і філософією. Недарма багато ранніх модерністів були вченими і філософами - Валерій Брюсов, Андрій Білий, В'ячеслав Іванов. Не можна не вважати проявами модернізму в культурі ХХ ст. такі ключові явища, як психоаналіз, теорію відносності, квантову механіку, аналітичну філософію, структурну лінгвістику, кібернетику і не можна не вважати модерністами Зигмунда Фрейда, Карла Густава Юнга, Альберта Ейнштейна, Гейзенберга та ін. Модернізм, Якщо його розглядати як таке комплексне рух в культурі ХХ ст., Відштовхувався насамперед від "реалістичного", позитивістського світосприйняття ХIХ ст. [4, с. 74].

Світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття ХХ століття приходить на зміну модернізму - постмодерн. Цей напрям -- продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем -- світоглядно-філософських, економічних, політичних. В епоху постмодерну мистецтво розглядають як відкрите поняття, що у вільний спосіб об'єднує предмети, що не мають виразних спільних рис, а лише мають щось, що не можна окреслити вичерпними критеріями. Визначальними для творів мистецтва при цьому можуть вважатися або мета, з якою вони були створені, (за висловом Дональда Юдда -- мистецтвом є те, що вважає себе мистецтвом) або визнання того чи іншого твору мистецькими колами чи певними інституціями. В останньому випадку важливим стає сучасний стан теорії мистецтва, місце і час, в контексті якого з'являється той чи інший твір. В усіх випадках відкритого визначення відсутність формальних критеріїв відриває мистецтва від естетичного оцінювання[9].

Поняття «постмодернізм» у сучасному значенні охоплює передовсім тенденції або явища у мистецтві, які з'явилися в останній третині ХХ ст. і на початку ХХІ ст. Латинське post - префікс, що означає наступність, французьке modern - сучасний, найновіший. Тобто у самій назві терміна підкреслюється, що постмодернізм з'являється після модернізму. Однак точніше було б сказати, не після модернізму, а він просто не такий, як модернізм. Це вже щось інше.

Порівняльна таблиця «модернізм-постмодернізм» за Брайніним-Пассеком

Модернізм	Постмодернізм
Скандальність	Конформізм
Антиміщанський пафос	Відсутність пафосу
Емоційне заперечення попереднього	Ділове заперечення попереднього
Первинність як позиція	Вторинність як позиція
Оціночне у самоназві: «Ми - нове»	Безоціночне в самоназві: «Ми - все»
Декларована елітарність	Недекларована демократичність
Переважання ідеального над матеріальним	Комерційний успіх
Віра у високе мистецтво	Антиутопічність
Фактична культурна спадкоємність	Відмова від попередньої культурної парадигми
Виразність кордону мистецтво-немистецтво	Все може називатися мистецтвом

1.2 Мистецтво ХХ ст. перші кроки до стріт-арту

Декрет № 1 «О демократизации искусств (заборная литература и площадная живопись)» гласит:

«Товарищи и граждане, мы, вожди российского футуризма -- революционного искусства молодости -- объявляем:

1. Отныне вместе с уничтожением царского строя отменяется проживание искусства в кладовых, сараях человеческого гения -- дворцах, галереях, салонах, библиотеках, театрах.

2. Во имя великой поступи равенства каждого пред культурой Свободное Слово творческой личности пусть будет написано на перекрестках домовых стен, заборов, крыш, улиц наших городов, селений и на спинах автомобилей, экипажей, трамваев и на платьях всех граждан.

3. Пусть самоцветными радугами перекинутся картины (краски) на улицах и площадях от дома к дому, радуя, облагораживая глаз (вкус) прохожого [6].»

«Художники и писатели обязаны немедля взять горшки с красками и кистями своего мастерства иллюминовать, разрисовать все бока, лбы и груди городов, вокзалов и вечно бегущих стай железнодорожных вагонов.

Пусть отныне, проходя по улице, гражданин будет наслаждаться ежеминутно глубиной мысли великих современников, созерцать цветистую яркость красивой радости сегодня, слушать музыку -- мелодии, грохот, шум -- прекрасных композиторов всюду.

Пусть улицы будут праздником искусства для всех.»

-- Владимир Маяковский, Давид Бурлюк, А. Каменский [6].

Найбільш значними модерністськими тенденціями були: імпресіонізм, модерн, експресіонізм, постімпресіонізм, фовізм, кубізм, футуризм. А також більш пізні течії - абстрактне мистецтво, дадаїзм, сюрреалізм. У вузькому сенсі модернізм розглядається як рання сходинка авангардизму [3, с. 87].

Комплекс явищ у мистецтві першої третини XX ст., якому притаманне прагнення до радикального оновлення змістовних та формальних принципів творчості, і як наслідок, відмова від канонів мистецтва епох, що передували йому. Авангардизм проявився у цілій низці течій та шкіл (фовізм, кубізм, футуризм, абстракціонізм, дадаїзм, сюрреалізм, експресіонізм, конструктивізм, імажизм) -- торкнувся різних царин мистецва (живопис, скульптура, архітектура, література, музика, кіно).

Мистецтво авангардизму складне і суперечливе, воно містить у собі продуктивні пошуки нових художніх форм і бачення світу. Серед його експериментів є невдалі «одноднівки», данина швидкоплинній моді, але залишається й те, що визначило нові імпульси в культурі нашого часу [2, с. 57].

Абстракціонімзм, абстрактне мистецтво, безпредметне мистецтво, конфігуративне мистецтво -- одна з течій авангардистського мистецтва. Виникла на початку ХХ ст. Філософсько-естетична основа абстракціонізму -- ірраціоналізм, відхід від ілюзорно-предметного зображення, абсолютизація чистого враження та самовираження митця засобами геометричних фігур, ліній, кольорових плям, звуків. Напрям сучасного абстрактного мистецтва в скульптурі і живопису виник в Європі та Північної Америці в 1910--1920 рр. [10]

Абстракціонізм у наші часи звичайно описує мистецтво, що не відображує предмети реального світу, але використовує тіні та кольори для надання настрою. Представник 1923 р Кандинский, Василий Васильевич (1866-1944) (3)

Символізм (фр. symbolisme, з грец. симболон -- знак, ознака, прикмета, символ) -- літературно-мистецький напрям кінця ХІХ--початку ХХ ст., основоположники якого, базуючись на ідеалістичній філософії Шопенгауера, «теорії несвідомого» Едуарда Гартмана і поглядах Фрідріха Ніцше, проголосили основою мистецької творчості символ -- таємну ідею, приховану у глибині всіх навколишніх, а також і потойбічних явищ, що її можна розкрити, збагнути й відобразити тільки з допомогою мистецтва.

Основною рисою символізму є те, що конкретний художній образ перетворюється на багатозначний символ.(5)

Фовізм (від фр. fauve - дикий) - течія у французькому живописі. Група художників (Анрі Матісс, Альбер Марке, Жорж Руо, Андре Дерен, Рауль Дюфі, Моріс де Вламінк) на певний час присвятила себе надзвичайно емоційній манері творчості, яка характеризувалася підвищеною художньою виразністю, стихійною динамікою живопису, інтенсивністю кольору. В пейзажах, інтер'єрних сценах, натюрмортах фовізм виражав себе різким узагальненням об'ємів, простору, малюнку.(6)

Футуризм -- це мистецтво антигуманізму, яке має відбити настання часу техніки. Спрямування футуризму можна виразити трьома «М»: місто, машина, маса. Дві головні ознаки футуризму: по-перше, нове мистецтво зовсім не цікавиться людиною. Психологізм оголошується анархізмом. Психологізм -- характерна риса міщанської літератури, яка вмирає. Якщо цікавить душа -- пізнай машину. По-друге, для цього мистецтва характерний виключний динамізм, опоетизування руху, швидкості, зорові пошуки засобів зображення руху.

Дадаїзм як міжнародний напрямок став вираженням морального, соціального та політичного протесту європейського мистецтва проти божевілля першої світової війни. Воно зародилося в Цюріху в середовищі анархуючої інтелігенції, сприйняла першу світову війну 1914-1918 рр. як розв'язування в людині одвічних звірячих інстинктів, а розум, мораль, естетику - як їх лицемірне маскування. Наслідуючи поведінки цивілізованих держав в ході кривавої бійні, дадаїсти обрали своєю зброєю нігілізм. В цілому прихильники руху пропагували альтернативне уявлення про сутність мистецтва. Багато художників порвали з кубізмом і дружньо взялися населяти свої роботи всілякими механізмами. Деякі взагалі залишили пензлі і повністю переключилися на нові художні форми - конструкції, колажі та фотомонтажі - або присвятили себе театру чи кіно [1, с. 65].

Експресіонізмом називають мистецтво, яке ставить за мету підкреслене вираження душевних станів художника, його почуттів і настроїв. Хоча слово «expression» французьке і означає «вираз» вперше назву цієї течії було вжито в Німеччині. Вже Ван Гог, а потім фовісти і деякі інші майстри тієї епохи прагнули до сильної виразності, але назва «експресіонізм» вживається переважно по відношенню до німецького мистецтва, де він отримав найбільш чисте втілення.

Картина для експресіоністів була лише засобом, за допомогою якого вони сподівалися вирішити суспільні протиріччя своєї епохи. Вони хотіли вразити глядача, пробудити його почуття, навчити і направити його. Але в той же час самі вони опинились в зачарованому колі: їх не задовольняли існуючі порядки, але виходу з положення вони знайти не могли. Результатом був стан пригніченості, розчарування і досади, невдоволення всім сущим, нездатність побачити в світі щось інше крім зла і потворності. Для вираження поривів почуття експресіоністи використовували або кричучо яскраві фарби, або, навпаки, похмурі брудні тони, неспокійні і недбалі рухи пензля, різкі і спрощені форми, свідомі їх спотворення [1, с. 35].

Сюрреалісти вважали, що творча енергія виходить зі сфери підсвідомості, яка проявляє себе під час сну, гіпнозу, хворобливого марення, раптових осяянь, автоматичних дій (випадкове блукання олівця по паперу та інше).

Глядач, піддаючись переконливості ілюзорною живопису, втягується в лабіринт обманів і нерозв'язних загадок: тверді предмети розтікаються, щільні набувають прозорість, несумісні об'єкти скручуються і вивертаються, масивні обсяги набувають невагомість, і все це створює образ неможливий в реальності. Загальні особливості мистецтва сюрреалізму фантастика абсурду, алогізм, парадоксальні поєднання форм, зорова нестійкість, мінливість образів. Головною метою сюрреалістів було через несвідоме піднятися над обмеженістю як матеріального, так і ідеального світу, продовжити бунтарство проти вихолощених духовних цінностей буржуазної цивілізації. Художники цього напряму хотіли створити на своїх полотнах реальність, невідображаючу дійсність, підказану підсвідомістю, але на практиці це часом виливалося в створення патологічно відразливих образів, еклектику і кітч [1, с. 47].

Конструктивімзм (від лат. constructio -- побудова) -- авангардистський метод (стиль, напрямок) в образотворчому мистецтві, архітектурі, художньому конструюванні, літературі, фотографії, оформлювальні на декоративно-прикладному мистецтві, що отримав розвиток в 1920-початку 1930 років. Характеризується суворістю, геометризмом, лаконічністю форм і монолітністю зовнішнього вигляду.

Прагнучи поєднати мистецьку творчість з виробництвом, Конструктивімзм відкидає практично не вмотивовану декоративність, схематизує мову мистецтва. В образотворчому мистецтві та літературі прихильники конструктивізму надавали великого значення техніцизму, штучним конструктивним формам, абстракціям тощо.

Паблік-арт (від англ. Public art -- «публічне мистецтво») вживають до будь-якої мистецької роботи, яку було виконано в публічному місці з доступом для загального огляду, як правило поза приміщенням. Паблік-арт не обмежений фізичними об'єктами, до його створення залучають танці, процесії, вуличні театри, поезію.

Перформанс (від англ. performance -- вистава, спектакль) -- одна з форм акціоністського мистецтва, де твором вважають дії автора, за якими глядачі спостерігають у режимі реального часу. В основі перформансу лежить уявлення про творчість як спосіб життя.

Хепенінг (англ відбувається) - форма сучасного мистецтва, що представляє собою дії, події або ситуації, що відбуваються за участю художника, але не контрольовані ним повністю. Хепенінг зазвичай включає в себе імпровізацію і не має, на відміну від перформансу, чіткого сценарію. Одне із завдань хепенінгу - подолання меж між художником і глядачем.

Концептуальне мистецтво - мистецький рух постмодернізму, що склався в кінці 1960-х років під впливом дадаїстів, майстрів поп-арту й мінімального мистецтва. Концептуалісти ставлять своїм завданням перехід мистецтва від виконання художніх творів до вільних від матеріального втілення «художніх ідей» (т. з. концептів -- загальних уявлень). Творчість осмислюється концептуалістами як близький по духу хепенінгу, але статично зафіксований процес залучення глядача в «гру ідей». Це оформляється у вигляді графіків, діаграм, схем, цифр, формул, написів тощо.

Поп-амрт (англ. pop-art, скорочення від англ. popular art) -- напрям в образотворчому мистецтві 1950--1960-х років, що виник як реакція на абстрактний експресіонізм та використовує образи продуктів вжитку. Образ, запозичений у масовій культурі, переміщується в інший контекст.



1.3 Вандалізм, графіті - початкова, несвідома форма стріт-арту

Вандалімзм -- у буквальному сенсі слова: зловмисне руйнування або пошкодження культурно-історичних пам'ятників, інших матеріальних і культурних цінностей, приватних або суспільних об'єктів майна.

Слово має походження від назви вандали -- древні німецькі племена, відомі своїм нападами на Рим і його провінції і величезними руйнуваннями, які цьому заподіювалися.

Умисне знищення або пошкодження чужого майна передбачене статтями 89, 145, 245 КК України. Крім того, за певних умов ці дії можуть кваліфікуватися як диверсія (ст.60), масові безпорядки (ст. 71), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 78), потрава посівів і пошкодження насаджень (ст. 159), незаконна порубка лісу (ст. 160), глум наддержавною символікою (ст. 187 2), умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу (ст. 189 5), хуліганство (ст. 206), знищення і зруйнування пам'яток історії та культури (ст. 207), жорстоке поводження з тваринами (ст. 207 1), глум над могилою (ст. 212). Перелічені види злочинної поведінки можуть набувати ознак вандалізму.[11. 89-245]

Агресія, спрямована на стіни, краще агресії, спрямованої на людину. До речі, агресії в графіті не більше, ніж любові, будь-яких інших почуттів і набагато менше, ніж в офіційних засобах інформації -- газетах, телебаченні. Як форма побутування низової культури графіті культивують цілий ряд традицій визначених міських субкультур. Це в меншій мірі стосується слов'янської культури, ніж, наприклад, традицій великих міст Північної і Південної Америки, де графіті -- сприймалось як безумовний елемент кримінального життя міста, знак конкретних підліткових угруповань, символ їхніх територій.

Графіті походить й від грецького слова «Graphein» означаючий «писати», і від італійського слова «Graffito» - «дряпати», а історія цього терміна переносить нас до доісторичної людині, що малює на стіні печери. Це явище, по видимому, було викликано людським бажанням спілкування - «Графіті являє собою пристрасть людини до спілкування».

Графіті стало стихією, що змінила зовнішній вигляд вулиць наприкінці ХХ століття, і згадування цього слова викликає в уяві людини безліч різних образів. «Графіті - це мистецтво або вандалізм? наслідок занепаду або його причина?». Сфера ставлення до графіті широка й суперечна.

Необхідно відзначити, що багато райтерів називають свої роботи скоріше «райтингом» (листом), ані ж «графіті».

Перенесемося в Нью-Йорк початку 1960-х, коли молодий Julio з 204 street (район міста невідомий), почав писати свій "tag" (nickname; псевдонім) Julio 204 у метро. ДО 1968 року його тэгом були підписані усі частини міста. Але саме явище писати графіті знайшло популярність, коли молодий 17 річний грек Demitrios з Washington Heights - району Manhattan- А ставив тэг "Taki 183" по всьому Нью-Йорку, особливо в підземці. В 1971 р. репортер з 'New York Times' з метою довідатися зміст цього послання знайшов Taki і взявав у нього інтерв'ю. Стаття 'Taki 183 spawns pen pals' стала першою з роду статей, присвячених графіті.

Протягом наступного року й після виходу згаданої статті феномен самовираження молоддю за допомогою розписування підземки зріс до такої міри, що це стало цілим рухом, і згодом його стали назвати хіп хоп графіті.

Історія графіті достовірна до цієї крапки, і була розказана багато разів у різних публікаціях. Однак, у міру розвитку графіті й становлення більш популярною культурою, оповідання стає більш заплутаним і неоднозначним.

У часи зародження графіті райтери та поїзда мали майже духовний зв'язок один з одним. Підземка була сполучною системою для графіті, вона була іконою для графіті райтерів, які прагнули, щоб їх роботи побачила й публіка й інші райтери.

Райтеры створили «альтернативну систему спілкування для хлопців, котрі так чи інакше, мали доступ до широких проспектів вуличної інформації».

У райтерів були лінії метро, яким вони віддавали перевагу в залежності від поверхні поїздів і їх маршрутів. Кращі райтери міста завжди поглядали на 5 і 2 номер Lexington Avenue Express, як на вагони вищого сорту для своїх робіт, які об'їжджали великі території міста. Це допомагало бути визнаними та стати відомими. Небезпека, що перебуває під напругою "3 рейки", імовірність бути арештованим і інші неприємності лише додавали адреналіну й бажання зробити "кидок" ('getting up).

Графіті також писали й на стінах, будинках, але підземка мала таку величезну привабливість, що була поза конкуренцією - "Візуальна доступність, величезна кількість відвідувачів і зв'язок з іншими такими ж хлопцями по місту". Підземка також підкреслювала спрямованість і рух - чого складно досягтися на стінах, вона вносила життя в нерухливі букви.

Існує сім фундаментальних форм графіті, хоча існує безліч, більше тисячі різних стилів, форми однозначно визначаються серед графіті райтерів. Форми характеризуються складністю, розташуванням і своїми розмірами. Ієрархічний порядок графіті форм представлений нижче:

TAGS (теги) - вже згадувані теги є nickname- ом райтера, розписом псевдоніма й найпростішою формою графіті. Теги використовуються для того, щоб ім'я райтера було "на очах", чим їх в нього більше, тим більше "слава" райтера. Хоча більшість тегів виглядають схоже, для знаючої людини, тег як відбиток пальця - єдина у своєму роді суміш усіх елементів райтера.

THROW-UPS - (фроу-апс) - "начерк" - більш розвинена форма тэга, яка звичайно швидко наноситься на поверхні поїздів та стін, за допомогою балона. Райтери звичайно використовують bubble letters (букви-міхури) для того, щоб накидати ім'я з 2-3 букв.

Зазвичай використовуються два кольори, один для outline (контуру), а інший для fill-in (заповнення). Ця форма є найбільш швидким способом створення більших шматків робіт.

PIECES - шматки, картини - це термін, використовуваний для шедеврів (masterpieces).

Шматки вважаються найбільш видатною формою графіті. В шматках використовується більше кількість літер, аніж в начерках і вони виконані більш ретельно. Super Кооl 223 - це йому приписується створення першого masterpiece в 1972, за допомогою технології 'fat cap' (насадок, що дають широку лінію). Super Kool зрозумів, що, замінивши "рідну" насадку на широку, зняту з балона з піною для волосся, він зможе покрити більшу поверхню швидко й без проблем. Ці технічні інновації сприяли перетворенню графіті в більш широко відому форму мистецтва.

Коли вагони підземки почали крити шматком у весь розмір вагону, покриваючи вікна, зародилися ще кілька форм:

TOP TO BOTTOMS (від верху до низу) - це визначення стосується шматків, які покривають вагон з верху донизу, але не по всій довжині вагона.

END TO ENDS (від краю до краю) - судячи з назви - робота, покриваюча вагон від одного кінця до іншого, але не повністю по висоті.

WHOLE CARS (цілий вагон) - це повністю зафарбований вагон метро - від верху до низу й від краю до краю (включаючи вікна). Перший "цілий вагон" зробив в 1973 Flint 707, це було подвійно вражаюче, оскільки шматок був виконаний в 3-D. "Цілий вагон" - досить більша поверхня, це 20 футів (609,6см) у довжину й 12 футів (365,76см) у висоту, близько 20 балонів фарби й вісім або більш годин роботи. Так що ця робота найчастіше виконувалася групою райтерів або "crew".

Усі ті, хто робили частину шматка були поділені між собою в відповідності з досвідом і положенням у команді. Дизайн (конструкцію - контур і кольору) планувався райтерами заздалегідь в "black books" (зошити з начерками). Через велику кількість фарби необхідної на вагон, райтери часто крали фарбу необхідну для роботи.

Райтери, що зробили "цілий вагон" були шановані серед інших райтерів, особливо коли вагон був виконаний у гарному стилі. В середині 1970- х "цілі вагони" дійсно стали графіті шедеврами, що включають у себе: карикатури, фони, послання (деякі містили соціальну критику, наприклад шматок Lee "Stop the Bomb" в 1972), різні дії (сценки) і добре відомі мультиплікаційні персонажі узяті з американської поп культури. Андеграундний комічний художник Vaughn Bode (1941-1975), помітно вплинув на велику кількість райтерів, які використовували його персонажів у своїх шматках.

WHOLE TRAINS (цілий поїзд) - незадовго до створення першого "цілого поїзда" - "the freedom train" ("поїзд волі"), який створили 4 липня 1976 року Caine, Mad 103 і Flame One, "цілий вагон" вважався найвищою досяжною формою графіті. Життя "поїзда волі" була дуже коротка - з'явилося регулярне обслуговування поїздів і він був перефарбований уже наступного дня.

Однак, цілі потяги були рідкістю, в основному райтери в пошуках своєї слави робили по два вагона (відомими під назвою "worms" - черви).

Через те, що все більше й більше молоді ставили свої теги, з'явилася необхідність розбудовувати унікальний стиль, різні розміри й кольори які залишаються й розвиваються від однієї роботи до іншої. Vulcan описує це: "Найважливіше це стиль! Він визначає тебе".(Writing From The Style Underground 5).

У середині 1970- х, виразні стилі написання букв стали головним об'єктом райтерів - це стало особливо доречним після того, як райтер з Філадельфії Top Cat 126 прибув в Manhattan, несучи із собою свій особливий стиль написання букв, який він перейняв в іншого райтера, легендарного Cornbread. Внаслідок, багато райтерів Manhattan- у перейняли цей стиль "довгих, тонких, тісно впакованих букв стоячих на маленьких платформах ..., що мають також прізвисько 'Broadway Elegant'" (castleman 55) стилі, які могли сказати накиданому оку райтера про район міста автора тієї або іншої роботи.

Інші райтери воліли створювати свій власний стиль, даючи їм ретельно продумані імена. Якщо Super Kool 223 створював свій шматок як нову форму графіті, то Phase II зламав рамки форми (обмежуючі її для інших стилів) своїми "bubble letters" (які він називав "softie letters"(м'які букви)) і іншими як "Phasemagorical phantastic" (із зірками), "bubble cloud" (із хмарами).

Phase II говорить у своєму постійному стовпчику в "Guide to Reality": "Для нас це було спортом, зі своїми правилами й статутом, де все регулювалося тими, хто вмів створювати й вносити нове" (Phase II). Почалася так звана «style war» - війна стилів серед райтерів, це був період часу, що розбурхав мир графіті, це було жорстоке змагання, потік ідей у сцену, що стрімко розвивало графіті. Райтери були дуже критичні до кожної чужої роботи. Оригінальність, рух букв, техніка спреінгу, чіткість контурів і використання деталей - невід'ємні частини при створенні "burner" ("запалюючого" шматка).

Стилі і техніка використовувані райтерами включали wildstyle (дикий стиль - майже непрочитний стиль з буквами, що переплітаються, і з певним напрямом), 3D, fading (плавно змінні кольори), зламані букви, готичні і комп'ютерні (Kase 2) шрифти і нові модифікації старих стилів, як наприклад 3-D з тінями. wildstyle - був часто нерозбірливий для людей далеких від граффіті. Це додавало інтерес до граффіті. Dondi, один з перших райтерів, говорить що він використовує wildstyle коли пише для інших райтерів, коли він пише на публіку то використовує прямі літери (Chalfant & Cooper 70-71) [13].

Оригінальні ідеї завжди були метою райтерів, ніхто не хотів прославляти себе "biting" (художнім плагіатом). Між райтерами траплялися конфлікти, коли один звинувачував іншого в плагіаті.

Слава може прийти до райтера декількома шляхами - райтер може здобути широку популярність за допомогою засобів масової інформації (інтерв'ю, фотографії в газетах, роботи в кліпах і т.д.). Taki 183 був першим, хто досяг слави таким шляхом.

Райтери, які досягли слави називаються Королями. Вони можуть бути 'King of Style'; 'King of the Insides'; 'King of the Line'. Слава весь час змінюється, змінюється відповідно і король. IN, який пройшовся по всьому місту бомбивши в підземці, був проголошений деякими райтерами, як 'King of Everything'.

Хоча стиль, колір, розмір і форма важливі, сам процес - робота з поверхнями стоїть на першому місці. 1970-і роки були видатними для граффіті в плані бомбінга - це були роки винаходів. Це були роки, коли починалася історія граффіті і її розвиток до наших днів.

Висновок до розділу 1

Отже, наприкінці XIX століття в історії мистецтва відбувається переламний момент, виникають дві основні течії модернізм та постмодернізм. Радикальні зміни у мистецтві поставили під сумнів категорію прекрасного. Мистецтвом є те, що вважає себе мистецтвом. З цього моменту виникає безліч експеремеитальних напрямків та жанрів в образотворчому мистецтві. А вже з середині ХХ-го століття поступово, до рангу мистецтва зводиться вандалістське захоплення - графіті, котре згодом еволюціонує у стріт-арт.



Розділ 2. Стріт-арт на сьогодні

2.1 Видатні представники та засновники світового стріт-арту

Пиньйон-Ернест, Ернест (Pignon-Ernest, Ernest)

Народився 1942р, Ніцца. Французький художник. З 15 років заробляв на життя малюванням, виконуючи різні замовлення преси, архітектурних і театральних майстерень. Зблизився з Беном, Арманом, Малавалем (художниками так званої "Школи Ніцци"). Розчарувавшись у традиційних видах мистецтва як ізольованих від життя, став працювати in situ ("на місці"), звертаючись безпосередньо до людей на вулицях, магістралях і площах. Піньон-Ернест роздруковує зображення методом шовкографії на великих аркушах, полотнищах тканини і розміщує їх в міському середовищі, часто - в пам'ятних, історичних місцях. До сторіччя Паризької комуни він розклав в місцях "кривавої тижня" 2000 фотографій жертв антифашистської демонстрації (1972), збільшивши їх до натурального розміру. 800 примірників фотографії негритянської родини за гратами вторглися у святкування побратимства Ніцци з містом апартеїду Ле Кап (1975). В 1978 портрет Артюра Рембо в повний зріст (у вигляді сучасного юнака в куртці та джинсах) зустрічав перехожих на вулицях Парижу і дорогах, по яких мандрував поет. У 1988 Піньон-Ернест здійснив великий проект в Неаполі, розмістивши в нішах, на стінах міста фігури і групи, запозичені з картин Караваджо на євангельські теми. Великі чорно-білі зображення в роботах Піньон-Ернеста - тіні минулого, зустрічаються віч-на-віч з сучасниками.[12]

Основною частиною стріт арту є графіті (інакше спрей-арт), але не можна вважати, що стріт-арт це і є графіті. До стріт-арту також відносяться постери (некомерційні), трафарети, різні скульптурні інсталяції та інше. У вуличному мистецтві важлива кожна деталь, дрібниця, тінь, колір, лінія. Найголовніше в стріт-арт - не привласнити територію, а втягнути глядача в діалог і показати різну сюжетну програму [14].

На даний момент, найпопулярнішим митцем стріт-арту у світі вважається художник під псевдонімом «Бенксі».

Бенксі, художник, 35 або 36 років. - ідол і кумир всіх молодих художників, що працюють у напрямку стріт-арту. Він загадковий і таємничий. Ніхто не знає його справжнього імені, ніде немає його фотографій. У цьому виявляється його неформальність і екстремальність. Його ідеї випереджають час, їм розмальована маса заборонених місць. Тому анонімність художнику тільки на руку - поліція ніде не може його знайти і зібрати про нього відомості.

Ніхто не знає деталей його біографії. За деякими джерелами Бенксі родом з Брістоля. Йому 36 років. Графіті Бенксі захопився десь наприкінці 90-х років. Тривалий час він просто малював, але поступово його роботи ставали дедалі масштабнішими. Завдяки цьому Бенксі швидко став популярний у Брістолі й Лондоні. Згодом йому стало складніше ховатися від поліції. І тоді він додумався малювати за допомогою трафаретів, щоб прискорити процес творчості, щоб промальовування кожного фрагмента не займала дуже багато часу. І це не раз рятувало його від зіткнення з поліцією. Малюнки Бенксі закликають до свободи, миру, носять гостросоціальний характер. Їх тематика дуже актуальна. Найчастіше на малюнках зображені люди і тварини. На його роботах відсутні традиційні теги, їх зміст - це відповідь на певні події, які демонструють соціальну оцінку. В силу багатьох причин роботи художника незаконні, тому він і приховує свою особистість від суспільства.

Міжнародна популярність прийшла до Бенксі після того, як він таємно розмістив свої роботи на стінах найбільших музеїв в Англії та Штатах. Співробітники Британського музею лише через кілька днів помітили підроблений наскельне малюнок, потайки розміщений Бенксі, який увійшов в постійну експозицію музею! Крім того, художник примудрився розмістити свої роботи на березі Йордану, не звертаючи уваги на постріли з боку ізраїльтян! Це характеризує Бенксі як особистість, котра має глобальні політичні погляди. При цьому художник здатний на немислимі і абсолютно непередбачувані трюки - одного разу в 2006 році 500 копій компакт-дисків Періс Хілтон були потай замінені дисками самого Бенксі з його реміксами та обкладинкою. Але саме цікаве в цій ситуації те, що диск Бенксі виявився кращим. Так як ні один його диск, куплений за помилку, не було повернено.

З аукціону роботи художника йдуть за 30-600 тисяч доларів, причому моментально. У 2006 році співачкою Крістіною Агілерою була придбана картина "Королева Вікторія як лесбіянка" і ще два принта. Трафарет Зеленої Мона-Лізи з фарбою, що капає з її очей, був проданий за 57 тисяч. Якщо ви хочете подивитися роботи Бенксі, то відвідайте Брістольський і Лондонський зоопарки, Нью-Йоркський музей сучасної історії, музей Metropolitan,, Бруклінський музей, лондонську галерею "Тейт". Бенксі приголомшливо затребуваний у світі сучасного мистецтва, за його роботи люди готові віддавати шалені гроші. А інтерв'ю з ним - мрія кожного поважаючого себе журналу.

BANKSY:

У мене немає ніякого бажання показати себе публіці. Я просто намагаюся зробити так, щоб мої роботи виглядали добре, але я не намагаюся виглядати добре сам. До того ж я просто переконаний, що правда може виявитися гірким розчаруванням для декотрих 15-річних підлітків.

Стань кращим у мистецтві обману - і тобі не доведеться ставати кращим більше ні в чому.

Люди або люблять мене, або ненавидять, або їм на мене начхати.

Пам'ятай: злочин проти власності - не є справжній злочин. Люди дивляться на полотно і захоплюються тим, як за допомогою мазків пензля передана думка. Люди дивляться на графіті і захоплюються тим, як за допомогою водостічної труби ти заліз туди, куди тобі було потрібно.

Баланс Святого Грааля - це коли ти витрачаєш на виготовлення картини менше часу, ніж люди витрачають на її розглядання.

Люди кажуть, що графіті - це жахливо, безвідповідально і по-дитячому. Але це тільки в тому випадку, якщо воно зроблено належним чином.

Графіті - це одне з небагатьох засобів самовираження, яке ти можеш собі дозволити, навіть якщо ти не маєш нічого. І навіть якщо ти не розправишся за допомогою графіті зі світовою бідністю, ти можеш примусити когось посміхатися, поки він ссить.

Річ, яку я ненавиджу в індустрії реклами найбільше, - це те, що вона притягує до себе найрозумніших і діяльних молодих людей, залишаючи нам в якості художників тупих і самозакоханих. Сучасне мистецтво - це зона лиха. Ніколи ще в історії людства настільки багато чого не було зосереджено в руках настільки незначної кількості людей для того, щоб сказати так мало.

Графіті перемагає інші види мистецтва, тому що стає частиною міста, інструментом орієнтування. Типу: «Я буду чекати тебе в тому пабі, де через дорогу ця стіна, на якій намальована мавпа з бензопилою».

Це дуже розчаровує: коли ти розумієш, що кращі колекціонери твоїх робіт - це співробітники поліцейського управління.

Головна проблема поліцейських полягає в тому, що вони роблять те, що їм скажуть. Вони тільки й можуть сказати: «Вибач, приятель, але я виконую свою роботу».

Деякі люди стають поліцейськими для того, щоб світ став кращим. Деякі люди стають вандалами для того, щоб світ виглядав краще.

Найбільш жахливі злочини на планеті відбуваються не тими людьми, хто повстає проти правил, а тими, хто їм слідує. Саме ті люди, хто дотримується правил, скидають бомби і вирізають села.

Саме ті люди, які прокидаються рано вранці, і несуть світові війну, смерть і голод.

Тільки коли буде зрубано останнє дерево і коли буде отруєна остання річка, - тільки тоді людина зрозуміє, що вічне цитування індіанських прислів'їв робить його схожим на ляльку.

У нас так мало того, що ми можемо сказати іншим, і так багато на це часу.

Ви ж знаєте, що хіп-хоп зробив зі словом «ніггер»? Так от: я хочу зробити те ж саме зі словом «вандалізм» - повернути його.

Немає нічого більш поширеного в світі, ніж неуспішні, але талановиті люди. Тому старайся покинути будинок до того, як ти виявиш щось, що змусить тебе в ньому залишитися.

Більшість матерів готові зробити все заради своїх дітей, крім того, щоб дозволити їм бути самими собою.

Деякі люди ніколи не проявляють свою ініціативу - до тих пір, поки хтось не попросить їх про це.

Я малював щурів цілих три роки, а потім хтось сказав мені: яка це талановита анаграма слова «мистецтво» (англ. rat і art відповідно. - Esquire). І мені довелося прикинутися, що я знав про це все життя.

Якщо ти хочеш, щоб когось дійсно забули, відлий з бронзи його зросту статую і постав її в центрі міста. А далі вже неважливо, наскільки ця людина була великою - тільки п'яний виродок, який бажає потренувати свої альпіністські навички, змусить людей помітити його.

Жили якось в лісі ведмідь і бджола - найкращі в світі друзі. Все літо безперервно з ранку до ночі бджола збирала нектар, а ведмідь валявся на спині, ніжачись на сонці у високій траві. А коли прийшла зима, ведмідь зметикував, що їсти йому тепер нічого. І він подумав: «Напевно, працьовита бджола поділиться зі мною своїм медом». Він став шукати бджолу, але ніде не міг її знайти. Тому що бджола померла від гострого коронарного синдрому, викликаного стресом.

З моєї точки зору, єдина річ, на яку варто дивитися в більшості музеїв, - це школярки на екскурсії.

Завжди краще просити вибачення після, ніж дозволу перед.[15]



2.2 Рівень розвитку та популярність стріт-арту в Україні та країнах СНД

Графіті -- це насамперед закодований текст, символіка якого відбиває визначені події культурного, політичного або громадського життя соціуму, членами якого є його виконавці. Саме контекст розкриває основний зміст того, про що говориться в конкретному графіті, підкреслюючи приналежність одиничного до загальної традиції. Так, винятково в контексті політичних подій кінця 1980-х -- початку 1990-х років в Україні можна пояснити існування безлічі написів: "СРСР -- так", "СРСР -- ні", "Україна -- уперед", а також малюнків з перекресленою радянською символікою. Ці написи дозволяють простежити реакцію на ті або інші політичні події не тільки локального, але й світового масштабу (війна в Іраку, наприклад, одержала відображення на стінах міста; у 2003-2004 роках зафіксована значну кількість написів і малюнків, присвячених цій тематиці, -- від тривіальних до складних малюнків і трафаретів, автори яких є як прихильниками, так і супротивниками війни.

Отже, нерозривність з культурним контекстом і символістику складають головні ознаки графіті як явища традиційної культури, тому для його розуміння і тлумачення насамперед необхідно знати соціальне тло, що ховається за конкретним написом або малюнком. Неможливо порівнювати історичні графіті Софії Київської, написи на вулицях сучасного Харкова і малюнки на вулицях Тулузи або Чикаго. Єдине, що їх поєднує, -- це спонтанність і неофіційність виникнення і визначена асоціальність характеру побутування, пов'язана, по-перше, з тим, що графіті -- візуальне мистецтво, а по-друге, з елементом примусовости, властивим цьому напівлегальному, за природою, явищу.

Активізація написання графіті, популярність нових для нашої культури стилів, використання запозичених знаків і символів -- це унікальне свідчення того, що офіційна культурна замкненість сучасної України, бажання визначених кіл шукати зв'язку тільки зі своїм минулим, не впливає на свідомість рядових українців тотально, завжди залишається "вікно", крізь яке можна при бажанні утекти від культурної замкнутості, відчути духовне єднання з представниками інших культур і традицій. Спонтанний розвиток словесної творчості й образів, втілених у графіті, підтверджує наявність міцних зв'язків з міською субкультурою інших країн. Запозичаючи традицію іншомовної, іноетнічної, соціально віддаленої поп-культури, ми як би вибираємося з власного гетто, занурюємося у світ нових символів і образів.

У вивченні графіті перетинаються інтереси кримінологів, культурологів, фольклористів, психологів, соціологів. Світ сучасних графіті -- це прояв внутрішнього життя наших сучасників. Це форма існування традиційної субкультури міста, феномен, що нараховує сторіччя, незалежно від нашого до нього ставлення.

Думка експерта Ігора Поносова:

У 2005 році я вирішив висвітлювати російський стріт-арт: головним проектом була книга «Objects». Матеріал було збирати важко: у той час активність на вулиці була дуже низька. Коли в 2009-му вийшла третя за рахунком книга - матеріал на неї я збирав більше року, - я вирішив, що в Росії стріт-арт помер.

Фатальна помилка російського вуличного мистецтва в тому, що воно просто не пройшло свій шлях. На Заході була зовсім інша історія. Коли графіті просочилося в цивілізовані райони Нью-Йорка, воно викликало обурення у громадян. Був конфлікт, який уряд вирішував жорсткими методами. З розвитком дизайну і культури споживання графітчики змінили теги на логотипи-образи, які з часом стали нести все більше сенсу. Стріт-арт виявився концептуальним - а тому легко проник в галереї, де знайшов собі ще й багато послідовників.

У Росії стріт-арт став просто черговий модною калькою з Заходу: мало хто задумався про сенс всієї цієї течії. Тим, хто намагався щось робити, проблем додавала графіті-тусовка. Тим, хто пише слова шрифтами «Wild», «Throw Up», «Old School», виявилося складно зрозуміти покоління постграффіті. Графітчики вирішили: якщо їх більше, то графіті - єдина можлива форма мистецтва на вулицях. Все звелося до кидання понтів між учасниками конфлікту. За рідкісним винятком, стріт-арт зараз - це питання самоствердження, а не мистецтва. Незабаром, боюсь, мало що зміниться. Єдиний шлях до відродження російського стріт-арту - вихід професійних художників з галерей на вулицю. Тільки вони зможуть дати поштовх до самоствердження вуличного мистецтва [7].

Висновок до розділу 2

Отже, стріт-арт, як і будь який інший визначний жанр мистецтва, має свою повноцінну історію з масивним підґрунтям, свої школи, течії та засновників і відомих представників, що правда велика частина з них бажає лишатись анонімними, це є специфікою стріт-арту так як він є «напівлегальним» мистецтвом Стріт-арт ще досить молодий, свій розвиток він неприпинно продовжує з кожни днем неухильно набираючи популярності в усих куточках світу.



Висновки

Стріт-арт посуті (вуличне мистецтво) - образотворче мистецтво, відмінною рисою якого є яскраво виражений урбаністичний стиль. Стріт-арт, принаймні у початковій його формі, а не зпапльюженій сьогоденній, не мав ані матеріальної зацікавленості, ані захопницького інтересу, як це було з графіті. Стріт-арт благородна, безкорисна форма мистецтва місією якого євиховання людства: спрямування зусиль на досягнення політичних, економічних, соціальних чи якихось інших змін; це тактика, ціль якої підірвати та знищити основні механізми масової культури та реклами, введені великими корпораціями. Стріт-арт приклад ненасильницької прямої дії, спрямованої шляхом емоціонального впливу змінити суспільство в кращу сторону.

Размещено на Allbest.ru

...