Національні зачіски України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ

РЕФЕРАТ

з історії костюму та зачіски

на тему: «Національні зачіски України»

ЗМІСТ

Вступ

Характеристика національних зачісок України

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Як зберегти і передати нащадкам найкращі надбання національної культури, які протягом століть були створені українським народом? Що треба зробити сьогодні, аби й завтра не висихало джерело народної творчості? Прикро, але у нашому побуті все менше національних традицій, люди не відчувають свого коріння і часто орієнтовані на уніфіковану та стандартизовану масову моду, культуру. В сучасній моді зачісок не часто можна побачити відбиток національних мотивів. У наш час українські перукарі повинні мати уявлення про національні зачіски, їхнє розмаїття. В попередніх навчальних програмах з вивчення історичних зачісок більше уваги приділялося давньоруській традиції прибирання голів, а вона мала один-єдиний елемент - косу.

Тепер погляди на національну спадщину радикально змінилися і є можливість відтворити найкращі народні традиції. Сучасний майстер зачіски, працюючи в Україні, повинен відтворювати в своїх моделях національні риси. Джерелом нових розробок можуть бути не тільки національні зачіски, а й одяг, прикраси, головні убори. Об'єднуючи нові розробки моделей зачісок з одягом, з'являється можливість створити новий образ української моди.

Із сивої давнини, із ледь примерклих з часом фресок, із легенд, казок, пісень і наукових досліджень приходять до нас образи та настрої далекого минулого. Український народний одяг, головні убори, зачіски, взуття формувалися під впливом кліматично-географічних, соціально-економічних обставин, складностей політичного й культурного розвитку. Поступово утворилися композиційно-структурні закономірності вбрання, образна система декору, яскрава кольорова гама.

ХАРАКТЕРИСТИКА НАЦІОНАЛЬНИХ ЗАЧІСОК УКРАЇНИ

Уривчастість відомостей і обмежений іконографічний матеріал, що дійшов до нас від періоду Київської Русі, не дозволяє дати детальний аналіз зачісок, які побутували на території першої держави стародавніх східних слов'ян. Немає сумніву, що на формування народних зачісок мали вплив родові традиції, язичницькі вірування, християнська релігія, тісні зв'язки Київської Русі із Візантією та Західною Європою.

Київська Русь - стародавня слов'янська держава IX - початку XII ст. Утворилася внаслідок об'єднання земель полян, деревлян, дреговичів, радимичів та інших племен під владою київського князя. Міжусобні чвари, напади кочовиків призвели до послаблення давньоруської держави та її подальшого розпаду.

Про характер зачісок вищої знаті й княжої челяді, а також скоморохів дають уявлення фрески XI ст. на стінах Софії Київської та мініатюри у того­часних книжках (дод.1).

Протягом ХІ-ХVI ст. сформувався новий чоловічий образ із невеличкою бородою від скроні до скроні, напівкруглими, опущеними донизу вусами і довгим або середньої довжини волоссям, часто під­стриженим рівним півколом «під горщик».

Під впливом християнської релігії вже у домонгольський період сформувалися жіночі й дівочі зачіски, не схожі одна на одну. Заміжні жінки мали ховати волосся під головним убором (дод. 1 ). Простоволосими вони могли з'являтися лише перед своїми чоловіками.

Дівчата в Україні, як правило, ходили з косами або розплетеним волоссям. Волосся відрощували довгим - це було ознакою дівочої краси. Маленьким дівчаткам коси не заплітали, їх починали заплітати приблизно з шести років.

Дівчата-підлітки носили такі ж зачіски, як і дорослі. Вони заплітали волосся в одну або дві коси, вплітаючи до них кісник.

Регіональні особливості яскраво проявлялися у святкових зачісках. Практичність зачісок поступалася місцем естетичній функції. Святкові зачіски дівчата намагалися робити складними, гарними, ошатними, але при цьому суворо дотримувалися традицій свого регіону.

Особливо це помітно в оформленні весільних обрядів. Найкращою прикрасою дівчини був вінок.

Характерним доповненням до дівочих і весільних вінків було пташине пір'я. На українському весіллі вінок виконував ту саму роль, що й фата в інших народів. У весільний вінок обов'язково вплітали барвінок як символ довгого кохання. Урочистим моментом весілля на Київщині було розплітання дівочої коси.

Весілля було великою подією, яка змінювала весь життєвий уклад. Заміжні жінки вже не прикрашали голову стрічками та квітами. Ці прикраси, як правило, знімали з молодої ще на весіллі й надягали на голову дівчатам, майбутнім нареченим.

Традиція заплітати косу була характерна для всієї України, але існувала різниця між тим, як це виконували на Лівобережжі та Правобережжі. На Лівобережжі по буднях дівчата робили прямий проділ, розчісували волосся на два боки і заплітали дві коси. Заплетеними косами обкручували голову у вигляді вінка. В неділю або свята заплітали одну косу, вплітаючи в неї декілька кольорових стрічок. На Правобережжі по буднях дівчата також обвивали голову косами, а у неділю та свята заплітали на потилиці дві коси і спускали їх без стрічок уздовж спини.

На Закарпатті дівчата заплітали волосся в одну косу, а спереду напускали пасма, начоси на кути чола. Нижні кінці начосів заплітали у «дрібниці» наче орнаментом, і ними доповнювали зачіску.

На Гуцульщині та Бойківщині дівчата використовували уплітки - сплетені у вигляді кіс, скручені вовняні нитки черв­ного кольору, їх вплітали у коси і в кінці об'єднували в одну велику китицю, що звивалася майже до землі.

Слід підкреслити, що в Україні жінки заплітали коси по-різному; дівочі коси оздоблювали національними прикрасами.

У свята дівчата прикрашали коси квітами і дрібним пір'ям, яке вмочували в розтоплений віск і наклеювали позліткою («шумихою»). Поверх них накладали різнокольорові шовкові стяжки, опускаючи кінці на плечі.

Чоловічі зачіски в Україні розрізнялись оформленням та довжиною волосся. Найкоротше волосся чоловіки носили у степових районах України: на Херсонщині, Таврії, у Причорномор'ї; трохи довшим воно було на Поділлі, Київщині. Подовжене во­лосся зустрічалося переважно в Західній Україні, найдовше - на Бойківщині.

У старі часи популярними були стрижки «під ворота», «під скобу», «під макітру».

Історія Запорозької Січі - особлива сторінка в житті й по­буті України. Запорозькі козаки носили «оселедець» або чуб.

Бороди голили, залишаючи тільки вуса. Деякі запорожці, що мали дуже довгі вуса, закручували їх за вуха.

Нині в Україні відроджуються найкращі національні традиції. На основі національної української зачіски можна створити неповторні сучасні силуети повсякденних, вечірніх, фантазійних, весільних зачісок. Важливим етапом у розвитку національної моди стає творча співпраця художників-модельєрів, стилістів, технологів. До цих майстрів мають приєднатися й перукарі - практичні пропагандисти моди.

ВИСНОВКИ

зачіска народний український

Таким чином, виявлено при аналізі історії зачісок, що на формування народних зачісок мали вплив родові традиції, язичницькі вірування, християнська релігія, тісні зв'язки Київської Русі із Візантією та Західною Європою. У домонгольський період жіночі й дівочі зачіски, не схожі одна на одну. Заміжні жінки мали ховати волосся під головним убором. Дівчата в Україні, як правило, ходили з косами або розплетеним волоссям. Регіональні особливості яскраво проявлялися у святкових зачісках. Особливо це помітно в оформленні весільних обрядів.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Будур Н. История костюма. - М.: Олма-Пресе, 2001.

2. Васіна З. Український літопис. Вбрання. - Т. 1. - К.: Мис­тецтво, 2003. 26 с.

3. Золотов Ю. Французский портрет XVIII ст. - М.: Иск, 1968.

4. Иллюстрированная инциклопедия мод/ Под ред. Л. Кибаловой. Прага: Артия, 1986. - 320 с.

5. Кирсапова Р. Сценический костюм и театральная публика в России XIX ст. - М.: Артист, 2000.

6. Коконова Й., Самсонадзе Н. Женщина й ее платье: Век XX. М.: Инкомбук, 2000. - с. 63.

7. Костюм / Под ред. Ф. Ф. Комиссаржевского. - СПб 1910. - 176 с.

8. Матейко К. М. Український народний одяг. - К.: Науко­ва думка, 1996.

9. Матейко К. М. Український народний одяг: Етнографіч­ний словник. - К.: Наукова думка, 1996. - 112 с.

10. Мода й стиль. Современная єнциклопедия. - М.: Аваита, 2002.

11. Плаксина 3. Б. й др. История костюма, стили и направле­ння. - М.: 2003.

12. Пономарьжов А. Українська минувшина. - К.: Либідь, 1993.

13. Стамеров К. К. Нариси з історії костюмів. Ч. 1, 2. - К.: Мистецтво, 1978. - 192 с.

14. Стельмащук Г. Г. Традиційні головні убори українців. - К.: Наукова думка, 1993. - 168 с.

15. Українське народне мистецтво: Вбрання / Під ред. В. Г. Бі­лозуба та ін. - К., 1961.

16. Ясіевич В. Про стиль і моду. - К.: Мистецтво, 1968.

Додаток 1

Рисунок 1 - Зачіски та головні убори юнаків-городян часів

Рисунок 2 - Зачіска та прикраси дівчини часів Київської Русі

Додаток 2

Стилізовані українські зачіски

Размещено на Allbest.ru