Богослужебний спів в музичній культурі Чернігівщини на початку ХХ століття

Дослідження феномена богослужебного співу, його структури та традицій в Чернігівському регіоні на початку ХХ століття. Музично-просвітницька діяльність Братського хорового руху, організація аматорських церковних хорів в Чернігові та селах губернії.

Рубрика Культура и искусство
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 27.04.2014
Размер файла 49,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна музична академія України імені П.І. Чайковського

УДК 008(477.51) [783] "19"

17.00.01 - теорія та історія культури

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства

Богослужебний спів в музичній культурі Чернігівщини на початку ХХ століття

Дорохіна Любов Олексіївна

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Ніжинському державному педагогічному університеті ім. Миколи Гоголя Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор мистецтвознавства, професор Тишко Сергій Віталійович, Національна музична академія України ім. П.І.Чайковського, кафедра теорії та історії культури

Офіційні опоненти

- доктор мистецтвознавства, професор Шамаєва Кіра Іванівна, Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського, кафедра загального та спеціалізованого фортепіано

- кандидат мистецтвознавства, доцент Чекан Олена Ернстівна, Ніжинський державний педагогічний університет ім. Миколи Гоголя, кафедра музичної педагогіки

Провідна установа - Одеська державна музична академія України ім. А.В. Нежданової, кафедра історії музики та музичної етнографії

Захист відбудеться "25" грудня 2002 року о 1530 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.005.01 в Національній музичній академії України імені П.І. Чайковського (252001, м. Київ - 1, вул. Архітектора Городецького, 1-3/11, ауд.36).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського.

Автореферат розіслано "19" листопада 2002 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.М. Коханик

Анотації

Дорохіна Л.О. Богослужебний спів в музичній культурі Чернігівщини на початку ХХ століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.01 - теорія та історія культури. - Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського, Київ, 2002.

Дисертацію присвячено дослідженню феномена богослужебного співу, його структури, а також розвитку та стабілізації традицій цього явища в Чернігівському регіоні на початку ХХ століття. Реконструйовані й позначені основні напрямки розвитку богослужебного співу в музичній культурі Чернігівщини: концертна діяльність, музична освіта в духовних навчальних закладах, Братський хоровий рух, музично-просвітницька діяльність. Вперше у вітчизняному музикознавстві відкрито та описано Братський хоровий рух у досліджуваному регіоні, що проявився в повсюдній організації аматорських церковних хорів. У науковий обіг введені імена деяких видатних регентів - організаторів і керівників провідних храмових хорів Чернігова й губернії: М. Ступницького, Г. Іванцова, П. Зеленецького, Л. Тополя та деяких інших.

Матеріалом аналізу в дисертації виступають численні архівні документи та матеріали періодики того часу, а також музичні хорові зразки, які складали репертуар Братських хорів.

Ключові слова: богослужебний спів, регент, Братські хори, репертуар, духовний концерт.

Дорохина Л.А. Богослужебное пение в музыкальной культуре Черниговщины начала ХХ века. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.01 - теория и история культуры. - Национальная музыкальная академия Украины им. П.И. Чайковского, Киев, 2002.

Диссертация посвящена исследованию феномена богослужебного пения, его структуры, а также развитию и стабилизации традиций этого явления в Черниговском регионе в начале ХХ столетия.

Реконструированы и классифицированы основные направления развития богослужебного пения в музыкальной культуре Черниговщины: концертная деятельность, музыкальное образование, Братское хоровое движение, музыкально-просветительская деятельность.

Пограничное расположение региона способствовало особенно оживленным и интенсивным в этой зоне межэтническим взаимосвязям. Самым непосредственным образом это сказалось на развитии богослужебного пения. В первом десятилетии ХХ века формам певческой деятельности и репертуарному направлению черниговских храмовых хоров были свойственны черты традиционности, что явно характерно для украинских регионов и мало соответствует распространенной в то время в России тенденции к возрождению церковно-певческой культуры на новых основаниях ("Московская школа").

1912-1917 годы на Черниговщине отмечены небывалым расцветом церковно-певческого движения. Назначение на должность руководителя епархии епископа Василия способствовало приглашению в Чернигов музыкально-грамотных регентов, получивших специальное регентское образование в Санкт-Петербурге - М. Ступницкого и И. Примакова. Михаил Ступницкий, назначенный регентом архиерейского хора, в короткий срок провел его реорганизацию, поставил на высокий профессиональный уровень вокально-хоровую работу, коренным образом изменил направление исполняемого репертуара, расширил границы богослужебно-певческой деятельности хора.

Впервые за многие годы в Чернигове стало традиционным проведение духовных концертов. Архиерейский хор стал регулярно пополнять свой репертуар произведениями современных авторов - композиторов Нового духовного направления (А. Кастальский, П. Чесноков, С. Смоленский, А. речанинов). Это, в свою очередь, оказало влияние на содержание репертуара и формы богослужебно-певческой деятельности хоров духовных учебных заведений Чернигова.

Впервые в отечественном музыкознании в исследуемом регионе открыто и описано Братское хоровое движение, которое проявилось в повсеместной организации любительских церковных хоров. Созданные по инициативе Черниговского Братства святого Михаила князя Черниговского (1915) для введения общенародного пения в храмах, Братские хоры значительно оживили культурную жизнь во многих уездах губернии. Именно они стали главными очагами музыкального просвещения прихожан.

Показаны основные исторические вехи в развитии Братского хорового движения, даны более или менее развернутые характеристики деятельности черниговских регентов начала ХХ столетия - организаторов и руководителей ведущих храмовых хоров Чернигова и губернии: М. Ступницкого, Г. Иванцова, Л. Тополя, П. Трисвятской и др. Классифицированы виды певческой деятельности хоров (участие в богослужениях, торжественных актах, народно-нравственных чтениях, духовных концертах). Обозначены направления репертуара, его границы. Вокально-хоровой анализ репертуара позволил определить исполнительский уровень церковных любительских хоров.

В научный обиход введены доселе неизвестные и малоизвестные музыковедам и культурологам архивные документы и материалы, исторические факты, по которым можно проследить основные тенденции развития богослужебного пения на Черниговщине в начале ХХ века.

Ключевые слова: богослужебное пение, регент, Братские хоры, репертуар, духовный концерт.

Dorokhina L.O. Sacred singing in the musical culture of Chernihiv Region at the beginning of the 20th century. - Manuscript.

Thesis for a candidate degree in the field of art studies, by speciality 17.00.01 - theory and history of culture. - Chaikhovsky National Musical Academy of Ukraine, Kyiv, 2002.

The thesis is devoted to the study of the phenomenon of sacred singing, its structure, development and stabilization in Chernihiv Region at the beginning of the 20th century. The author reconstructs and determines the main directions in the development of sacred singing in the musical culture of the region: concert activity, musical education, Fraternity choral movement, musical enlightenment activity. It is for the first time in the musical studies of this country that the thesis describes the Fraternity choral movement in Chernihiv region which displayed itself in the organization of amateur church choirs. The names of outstanding precentors, organizers and leaders of church choirs, are introduced into scientific use. Some of them are M. Stupnitsky, G. Ivantsov, P. Zelenetsky, L. Topol.

The materials of analysis are numerous archive documents and periodicals of the time as well as musical choral samples of the repertoire of the Fraternity choirs.

Key words: sacred singing, precentor, Fraternity choirs, repertoire, sacred concert.

Загальна характеристика дисертації

Актуальність теми. Підвищена увага до комплексних досліджень в галузі культурології, постійне розширення сфери наукових інтересів та залучення все нових ракурсів загальновідомі. З цієї точки зору надзвичайно продуктивним здається дослідження богослужебного співу Чернігівщини початку ХХ століття як складової національної української культури, що розвивалася в умовах тісних міжслов'янських зв'язків. Особлива увага сучасної гуманітарної науки, по-перше, до богослужебної традиції і, по-друге, до проблем регіональних досліджень, має, здається, своє досить вичерпне пояснення. Визнання богослужебної практики як важливого культуротворчого фактора і, відповідно, Церкви як могутнього культурного центра всіх попередніх епох, здається, уже ні в кого не викликає сумніву. В той же час, регіональний аспект у дослідженнях такого роду розроблений ще недостатньо. Між тим, саме визначення розмаїтості історичного розвитку регіонів України, залежність цього розвитку від різних факторів - як зовнішніх, так і внутрішніх, - дозволяє створити максимально повну і цілісну картину культурного процесу на всій території нашої країни.

Недостатня вивченість феномена богослужебного співу, його історії обумовлює актуальність дослідження цього явища, особливо на Чернігівщині - одному з найважливіших та найстаріших культурних регіонів України. Необхідним, на наш погляд, сьогодні виступає не стільки вже узагальнення і систематизація дослідженого і проаналізованого, але й розширення фактологічної бази, введення в науковий обіг великого джерелознавчого матеріалу, що досі не аналізувався (програми концертів, архіви, донедавна закриті для користування, неопубліковані спогади, реконструйовані біографії регентів і діячів хорового мистецтва Чернігівщини початку ХХ століття, повідомлення про культурно-просвітницьку діяльність релігійно-філософських об'єднань, Братства святого Михаїла кн. Чернігівського тощо).

Зв'язок роботи з науковими програмами. Тема дисертації виконувалася в рамках дослідження кафедри історії культури Ніжинського державного педагогічного університету ім. Миколи Гоголя з теми "Література та культура Полісся".

Об'єктом дослідження є богослужебний спів Чернігівщини початку ХХ століття.

Предмет дослідження - зміст, форми, особливості розвитку богослужебного співу Чернігівщини на початку ХХ століття.

Мета дисертаційного дослідження є з'ясування місця, ролі регіонального богослужебного співу в історії культури України та музикознавстві. Реалізація цієї мети передбачає основні завдання дослідження, для вирішення яких необхідно:

· розробити класифікацію та систематизацію функціонування богослужебного співу у культурному середовищі, яка коригується умовами певного регіону та певного історичного періоду;

· обґрунтувати методику реконструкції художнього життя минулого, зокрема, виконавських можливостей храмових хорів на основі аналізу їхнього репертуару;

· простежити процес опису та аналізу богослужебного співу на сторінках періодичних і церковних видань того часу та створити на цьому ґрунті міцну фактологічну базу дослідження;

· виявити найвизначніші художні явища композиторської та музично-виконавської творчості, які формували загальну картину богослужебного співу у музичній культурі Чернігівщини на початку XX століття;

· висвітлити роль богослужебної практики в просвітницькій діяльності видатних регентів досліджуваного періоду;

· простежити аматорський співацький рух на Чернігівщині, зокрема, створення Братських хорів і їхню роль у загальному музично-виконавському і освітньо-виховному процесі;

· виявити загальну роль богослужебного співу у системі освіти та дослідити тенденції становлення теоретико-методичних основ богослужебного співу на матеріалі методичних розробок, посібників, а також богослужебного і педагогічного репертуару початку ХХ століття.

Хронологічні межі дослідження - 1900 - 1917 рр. Безумовно, інші періоди в історії України можуть також здатися пліднішими щодо розглядуваної проблеми. Але робота в архівах Києва, Чернігова, Ніжина показала, що найбільшу кількість архівних матеріалів, які мають для нас певний інтерес, повідомлень у періодичній пресі й інших документів позначено саме періодом 1900 - 1917 рр. Можна припустити, що це пов'язано з загальним підйомом в усіх сферах соціально-культурного життя того часу, коли демократичні зрушення в суспільстві сприяли інтенсифікації культурних процесів у різних регіонах України. Це, у свою чергу, знайшло відображення в періодиці, архівних та інших вцілілих документах. Ми обмежуємо саме такі хронологічні рамки дослідження через закономірну неповноту архівів після 1917 року, коли нова влада прагнула знищити все невідповідне "духові епохи".

Методологічним фундаментом даної дисертації стали дослідження та наукові праці:

· з історії та теорії української та російської хорової музики і в першу чергу - богослужебного співу (І. Гарднер, Н. Герасимова-Персидська, В. Іванов, Ю. Кєлдиш, А. Лащенко, Є. Лєвашов, В. Мартинов, М. Рахманова, М. Юрченко);

· дослідження з теорії та історії української культури минулого (Д. Антонович, О. Грушевський, М. Грушевський, В. Ерн, Я. Ісаєвич, С. Нечуй-Левицький, І. Огієнко, І. Франко) та сучасності (І. Ляшенко, М. Попович, В. Скуратівський);

· філософські та богословські аспекти вивчення богослужебного співу та його місця у культурному житті (М. Бердяєв, С. Булгаков, М. Лосський, В. Медушевський, О.Г. Флоровський);

· естетичні аспекти проблеми (Ю. Борєв, М. Каган, Т. Лєвая, С. Шип);

· регіональні аспекти вивчення музичної культури (С. Мамаєв, О. Правдюк, С. Тишко, К. Шамаєва).

Крім того, ми спираємося на роботи відомих дослідників історії культури Чернігівщини минулого та сучасності: Б. Грінченка, М. Грушевського, а також Г. Самойленка, А. Коваленка, О. Васюти, Т. Демченко, В. Оніщенко, Л. Студьонової. Як фундамент для власних узагальнень у значній кількості залучалися письмові спогади і зауваження діячів, причетних до описуваного процесу, архівні матеріали і матеріали періодики: місцевої, київської, петербурзької, московської та ін.

Матеріалом дослідження є насамперед архівні фонди Чернігівського обласного Державного архіву (Р.-65, Ф.649, Ф.678, Ф.679, Ф.712) і матеріали дореволюційної періодики, як місцевої (зокрема, часописи Чернігівської єпархії "Вера и жизнь" і "Черниговские епархиальные известия", газети "Черниговское слово", і "Черниговский церковно-общественный вестник"), так і центральної ("Русская музыкальная газета", "Хоровое и регентское дело" тощо); а також щоденники, спогади, програми концертів, інші відомості про культурне життя Чернігівщини початку ХХ століття. Крім цього, з необхідністю залучалися партитури хорових концертів, оперних хорів, обробки народних пісень, що виконувалися різними колективами того часу. Це дозволило визначити рівень професіоналізму того чи іншого колективу, вписати його до загальної структури богослужебного співу цього регіону.

Наукова новизна одержаних результатів:

· вперше в українському музикознавстві проблеми богослужебного співу розглядаються в регіональному аспекті;

· реконструйовані та класифіковані основні напрямки розвитку богослужебного співу в музичній культурі Чернігівщини: концертна діяльність, музична освіта, Братський хоровий рух, музично-просвітницька діяльність;

· в результаті комплексного вивчення проблеми, встановлені зв'язки між сприйняттям і усвідомленням богослужебного співу представниками різних суспільних шарів, що співіснували на початку століття в межах Чернігівщини: від традиційної релігійної свідомості - до філософського осмислення процесів, розповсюдженого у світській культурі, від розуміння богослужебного співу "зсередини" (духовні особи, регенти і т.п.) - до "мирського" сприйняття співу культурним обивателем;

· визначено місце і роль богослужебного співу Чернігівщини в загальнокультурному процесі - як у контексті розвитку етнічної спільноти України, так і у плані складової тодішнього історичного утворення, тобто Російської імперії;

· вперше у вітчизняному музикознавстві відкрито та описано Братський хоровий рух у досліджуваному регіоні, що проявився в повсюдній організації аматорських церковних хорів;

· в науковий обіг уведені імена деяких видатних регентів - організаторів і керівників провідних храмових хорів Чернігова й губернії: М. Ступницького, Г. Іванцова, П. Зеленецького, Л. Тополя та деяких інших.

· уперше впроваджені невідомі та маловідомі архівні документи та матеріали, історичні факти, за якими можна позначити основні тенденції розвитку богослужебного співу на Чернігівщині на початку ХХ ст.

Практична значимість роботи полягає в можливості використання її положень у навчальному процесі (історія та теорія культури, історія музики, хорознавство, хорова література, літургіка і богослужебний спів), а також у широких можливостях розповсюдження її досвіду на подальші дослідження культури інших регіонів України та взагалі у галузях теорії та історії культури, історії української музики. Крім того, важливим для практиків-регентів і хормейстерів є виклад принципів організації аматорських хорових колективів, які спостерігаються у період розквіту хорового руху в Україні, поповнення репертуару.

Апробація роботи проходила на засіданнях кафедри історії культури та кафедри вокально-хорової майстерності Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя, на вузівських (Ніжин, 1995, 1996, 1998, 1999, 2002), міжнародних (Ніжин, 1994, 2001; Чернігів, 2002) наукових конференціях. Теоретичні положення і практичні результати дослідження використовувалися автором як у курсах хорознавства та хорової літератури, так і у власній хормейстерській роботі (Ніжинський державний педагогічний університет ім. Миколи Гоголя, Ніжинське училище культури і мистецтв ім. М. Заньковецької, хор міського товариства "Просвіта", самодіяльний хор Ніжинського механічного заводу тощо).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 4 статті, з них 3 - в наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота обсягом 189 сторінок складається зі Вступу, трьох Розділів, Висновків, Додатку і Списку використаних джерел, що нараховує 184 позиції та Додатків обсягом 6 сторінок.

Зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, окреслюється основна проблематика роботи, формулюються завдання дослідження та положення, що виносяться на захист і дається короткий загальний огляд роботи.

Розділ 1 ("Теоретичні та історичні передумови вивчення богослужебного співу в регіональному аспекті") складається з чотирьох підрозділів і розглядає теоретичні проблеми дослідження богослужебного співу.

Підрозділ 1.1. ("Функції музики в суспільстві і проблематика теорії та історії богослужебного співу") відштовхується від відомого тезису про те, що релігія у принципі не допускає використання мистецтва поза культом. Тут варто згадати теорію релігійного образу, що систематично викладена Іоанном Дамаскіним у трьох розділах. Йдеться найперше про загальну теорію образу в онтологічному та гносеологічному аспектах. Далі згадаємо теорію зображення, візуального і вербального і, нарешті, теорію ікони як антропоморфного зображення, що виконує сакрально-культові функції. За цими напрямами Іоанн Дамаскін виділяє дидактично-інформативну, коммеморативну, декоративну, анагогічну, харизматичну та, нарешті, поклонну функції.

Окремі положення викладеної теорії можуть бути використані і уточнені в іншій ситуації, на перший погляд, дуже віддаленої від давніх богословських встановлень, тільки що наведених нами: йдеться про теорію С.Шипа, що підводить підсумок довгим дискусіям. Згідно цієї теорії, до функцій мистецтва, зокрема музичного, відносять: експресивну, сигнально-комунікативну, пізнавальну, сугестивну, магічну, суспільно-організаційну, ціннісно-орієнтаційну, виховну та гедоністичну. Нас цікавить, які саме функції музичного мистецтва домінують в галузі богослужебного співу.

Координація функцій богослужебного співу як явища, з одного боку, релігійного, а з іншого - і власне музичного, з подробицями розглянуто в тексті даного розділу.

У підрозділі 1.2. ("Філософське пробудження" як складова частина вітчизняної культури межі ХІХ-ХХ століть") наводиться аналіз історичного філософського контексту, в якому, власне, і відбувалася еволюція богослужебного співу. Інтелектуальна практика перших десятиліть ХХ століття - складне багаторівневе явище, де надзвичайно важливу роль відіграють процеси оновлення у філософії, богослов'ї, історії та інших гуманітарних науках. Вченими-філософами, православними мислителями минулого й сучасності (М. Бердяєв, О.Г. Флоровський, С. Булгаков, М. Лосський) цей період активних релігійних зрушень характеризується як час релігійно-філософського та культурного "ренесансу".

Кінець ХІХ - початок ХХ століття відмічено надзвичайно яскравим та стрімким злетом, що охопив усі галузі художнього життя. Ідеї національного відродження, думки про долю вітчизни, живий інтерес до її національного минулого об'єднували представників різних галузей художньої культури. Яскравого втілення це явище набуло також у музичному мистецтві, зокрема у духовній музиці. Музично-духовна творчість композиторів т. зв. Московської школи - С. Смоленського, О. Кастальского, П. Чеснокова, О. Гречанінова, С. Рахманінова та інших відкрила новий напрямок у православній духовній музиці, нову науково-художню школу, пов'язану з посиленням фольклорного начала. В центрі уваги композиторів Московської школи була розробка мелодичної спадщини знаменного розспіву, звернення до найстаріших шарів пісенної творчості.

Отже, нова хвиля суспільного підйому на початку ХХ століття охопила всі області культурного життя. Показово, що рамки поняття "духовність" значною мірою розсуваються; як буде показано далі, до сфери духовного відродження відносяться не тільки прояви релігійності, а й особливий інтерес до свого минулого - наприклад, фольклорного.

Підрозділ 1.3. ("Деякі загальні особливості розвитку духовної музики в Україні на початку ХХ сторіччя") встановлює параметри динаміки культуротворчих процесів в Україні в аспекті формування національної ідеї.

Мистецька ситуація в Україні наприкінці ХІХ та на початку ХХ століття визначалась кількома характерними ознаками.

Перші десятиліття ХХ сторіччя в історії української музики охарактеризовані як "хоровий період" - позначений насамперед безпосередньою емоційністю, яскравим мелодизмом. Найбільшого втілення це явище дістало в обробках української народної пісні, хорових п'єсах та кантатах. Менш інтенсивно цей процес розгортався в галузі духовної музики. Однією з причин можна вважати недостатньо розвинуту в Україні відповідну інфраструктуру: солідну теоретичну базу, професійно-музичну освіту. Крім того, ще діяла заборона на виконання як у храмі, так і в концертах, духовних творів українською мовою; все це також гальмувало процес розширення духовного репертуару. Все ж можемо бачити україномовні авторські Літургії (К. Стеценко, М. Леонтович, О. Кошиць), але шлях до виконавців вони знайшли пізніше.

Однак, історія музичної культури не вичерпується композиторською творчістю, містячи в собі якнайменше виконавську та музично-імпровізаційну. Виконавська діяльність відкриває яскраву сторінку в музичному житті України того часу. Характерна ознака - це створення хорових колективів: аматорські хори у великих містах і повітах, хори духовних і світських навчальних закладів, численні професійні храмові хори являли собою значні, не тільки за кількістю, але й за якістю, виконавські сили.

Розвитку виконавського напрямку сприяли гастролі кращих хорових колективів під керівництвом М. Лисенка, К. Стеценка, М. Леонтовича, Г. Давидовського, О. Кошиця, Я. Яциневича, В. Надєждінського, Ф. Попадича та ін. Неодноразово виступав в Україні і відомий хор О. Архангельського.

Широкого розповсюдження набула в цей час така форма релігійної, точніше - культурно-музичної просвіти прихожан, як позабогослужебні релігійно-моральні та богословські читання. Вони стають продовженням руху релігійно-філософського відродження, одним з яскравих його проявів; невід'ємною частиною цих зібрань був хоровий спів.

Помітне місце в культурно-музичному житті України досліджуваного періоду займали духовні концерти, що організовувалися у великих містах та сільських приходах. Репертуар залежав від рівня співацької підготовки хористів, а також диригентських можливостей регента, його музичних смаків та загальної культури. Отже, професіоналізація регентів, їхнє навчання сприяло розквітові хорової діяльності; у свою чергу, це стало характерною особливістю музичного життя України того періоду.

У підрозділі 1.4. ("Чернігівський регіон: специфічні особливості культуротворчого процесу на початку ХХ сторіччя") наголошується на унікальності географічного положення Чернігівщини, тобто, знаходженні на кордоні трьох держав (нині) та, відповідно, національно-культурних регіонів: на північному заході Чернігівський регіон межує з Білоруссю, на півночі з Росією. Саме цим обумовлені пожвавлені міжетнічні взаємозв'язки і взаємовпливи. Прикордонне розташування регіонуВизначаючи Чернігівський регіон як лімітрофну територію ми усвідомлюємо відсутність чіткого прикордонного розподілу в означений нами період дослідження. Щоразу, вживаючи це визначення, ми маємо на увазі культурний регіон. обумовило розвиток його культурних традицій. Це означало, зокрема, те, що Чернігівщина за своїм географічним положенням могла успадкувати деякі риси культурного розвитку північно-східних областей; крім того, не можна не враховувати досить самостійного шляху розвитку регіону, зокрема, пізнішого чи, навпаки, "випереджаючого" вияву певних культурних тенденцій, як врешті-решт і було.

На початку ХХ століття Чернігівська губернія займала досить велику територію (46 тис. кв. верст). До її складу належало 15 повітів; мусимо враховувати, що деякі населені пункти та повіти, які раніше входили до складу Чернігівської губернії, нині належать Росії, або іншим областям України.

Міське життя на Чернігівщині в цей час практично не відрізнялося від інших провінційних міст, однак культурна його гілка мала свої регіональні властивості. В контексті зростання музичної культури регіону особливу роль відіграло утворення громадських об'єднань культурно-мистецького спрямування - Чернігівського, Ніжинського, Новгород-Сіверського і Кролевецького музично-драматичних товариств. Вони сприяли постановці оперних спектаклів, проводили концерти, літературно-музичні вечори як власними силами, так і шляхом залучення різноманітних гастролюючих музикантів, організовували відкриття при товариствах музичних класів.

Втім, попри всю інтенсивність, у світському концертно-театральному житті досліджуваної епохи відчувається наліт провінційності. Певною мірою він компенсований у духовному мистецтві, що нерідко піднімається за масштабами та формами до рівня кращих столичних зразків. Це відбилося, наприклад, в реорганізації М. Ступницьким чернігівського архієрейського хору. Саме цей провідний храмовий колектив став ініціатором проведення духовних концертів як у Чернігові, так і за його межами; причому до цього виду музичної діяльності були залучені хори всіх духовних навчальних закладів Чернігова.

Становить певний інтерес ще одна виявлена нами особливість розвитку богослужебно-співацьких традицій Чернігівського регіону в другому десятилітті ХХ століття. Як свідчать сучасні дослідники, у 1914 - 1917 роках наступила вимушена пауза в культурному житті України. Репресії проти всілякого прояву національного духу, події, пов'язані з Першою світовою війною - головні причини того. Але, як це не парадоксально, на Чернігівщині саме в цей час спостерігається розквіт концертно-виконавської діяльності провідних професійних храмових хорів, що виявилося в організації концертів духовної музики. Крім того, саме на цей період припадає небачений раніше ні на Чернігівщині, ні в інших губерніях могутній розвиток Братського хорового руху, що знайшов свій прояв у створенні церковних аматорських хорів.

Розділ 2 ("Професійна традиція богослужебного співу в діяльності провідних храмових хорів та хорів духовних навчальних закладів Чернігова") розглядає основні види богослужебно-співацької діяльності провідних храмових хорів та хорів духовних навчальних закладів Чернігова. Дуже важливим у цьому розділі є встановлення класифікаційних та структурних закономірностей у розвитку регіонального хорового співу.

Підрозділ 2.1. ("Найважливіші храмові хори Чернігова: місце у духовному житті міста. Михайло Ступницький - видатний регент, організатор хорового руху"). Вивчення архівних документів і періодики того часу виявило наявність у Чернігові до 1917 року двох провідних професійних храмових хорів - архієрейських Троїцького та Єлецького. Нами встановлено, що історія їхньої богослужебно-співацької діяльності розгалужується на два періоди - до 1912 року та з 1912 по 1917 роки. Крім того, до 1912 року в архівних джерелах частіше згадується Єлецький архієрейський хор, а з 1912 по 1917 роки - Троїцький. Стан церковно-співацької справи у хорах був під пильною увагою настоятелів - єпископа Чернігівського і Ніжинського (він же архієрей) та єпископа Новгород-Сіверського (він же вікарій, тобто помічник архієрея). Документи, виявлені в Чернігівському архіві, свідчать, що пошукувачі місця співаків проходили суворий відбір: крім наявності музичного слуху і гарного голосу, необхідним було добре знання нотної грамоти. богослужебний спів церковний хор

У результаті дослідження встановлено, що види богослужебно-співацької діяльності провідних храмових хорів міста в різні періоди мали свою специфіку як у кількісному, так і в якісному відношеннях. Загалом, 1900 - 1912 роки відзначені вираженою традиційністю: домінуюча роль належала співу в храмах під час богослужінь. Крім того, хори брали участь в урочистих актах і народних та богослужебних читаннях. Однак, обмежене коло духовної музики, яку виконували хори, включало лише повсякденні піснеспіви і деякі твори композиторів "старої" Петербурзької школи. Тому слід зазначити, що такий напрямок репертуару не міг належною мірою сприяти вихованню у парафіян широкого слухацького досвіду. Відповідно, стан церковно-співацької справи в Чернігові на початку другого десятиліття ХХ століття не відповідав загальному підйому духовної культури в цілому по країні. Дослідження акцентує увагу на тому, що в першому десятиріччі ХХ століття єпархією управляли єпископи Антоній та Нестор, погляди яких на стан та сутність храмового співу не передбачали прогресивних новаторських рішень.

У 1912 році на посаду керівника Чернігівської єпархії був призначений єпископ Василій (Богоявленський). З його ініціативи до Чернігова було запрошено регента о. Михайла Ступницького - кращого учня І. Тернова, регента митрополичого хору Олександро-Невської Лаври у Санкт-Петербурзі. Архівні документі та періодика засвідчують, що за короткий час М. Ступницький провів реорганізацію Троїцького архієрейського хору, об'єднавши його з хором Спасо-Преображенського собору, зумів належним чином організувати вокально-хорову роботу, піднявши тим самим виконавський рівень архієрейських півчих на якісно новий щабель.

У свою чергу, позитивно змінився і репертуарний напрямок хору. М. Ступницький цілеспрямовано пропагував духовну музику композиторів нового напрямку - Московської школи. Репертуар хору збагатився досить складними обробками духовних піснеспівів С. Смоленського, О. Кастальського, П. Чеснокова, О. Гречанінова та інших композиторів. Урізноманітнилися й види співацької діяльності архієрейського хору за межами храмів. Крім традиційних народних читань і урочистих актів, хор став активним учасником духовних концертів, організатором яких був М. Ступницький.

Підрозділ 2.2. ("Духовні концерти як фактор музичної освіти прихожан") містить інформацію про те, в яких містах і коли проводились духовні концерти, які хори брали в них участь, хто із видатних регентів ними керував, з яких творів складався репертуар. Актуальним є виявлення зв'язку чернігівських духовних концертів із загальними тенденціями цього виду духовно-музичної діяльності, що існували в Україні та Росії на початку XX сторіччя.

У даному підрозділі також розглядається діяльність церковно-співацького Благодійного товариства, створеного 1903 року в Чернігові. Завдяки його діяльності, у місті в першому десятилітті спостерігається відновлення традицій концертів духовної музики. Організатор Товариства, видатний композитор та хормейстер О. Архангельський неодноразово приїздив до Чернігова з метою організації духовних концертів. Саме він керував об'єднаними церковними хорами під час виступів. Кількість півчих, що брали участь у об'єднаних хорах (167 і 178 чоловік - ці цифри наближаються до максимальних, які І. Гарднер дає для столиць і великих центрів), та виконання досить складного репертуару (духовні твори О. Архангельского, Д. Бортнянського, О. Львова, М. Римського-Корсакова, П. Турчанінова) дозволяє говорити про те, що в Чернігові були зосереджені досить великі співацькі сили, здатні виконувати не тільки традиційний богослужебний репертуар, але й духовні твори концертного стилю.

В подальшому виконавська діяльність хору церковно-співацького Благодійного товариства розвивалась під керівництвом регента Г. Зосимовича. Виявлено, що в першому десятиріччі століття концерти духовної музики в Чернігові не стали традиційним явищем, але деякі з них набули великого музично-просвітницького значення. Насамперед це стосується організації концерту присвяченого духовно-музичній творчості А. Веделя. Значення цієї події в культурному житті Чернігова важко переоцінити: після 1900 року в губернському місті це був перший концерт, спеціально присвячений українській духовній музиці. Це дає підстави припустити, що саме він заклав базу для розширення репертуару храмових хорів за рахунок здобутків українських композиторів. Відтоді чернігівські духовні концерти стали центром концентрації зусиль тих, хто виступав за становлення української музики та української культури в межах православної культурної традиції.

Завдяки прогресивним поглядам і ліберальній діяльності нового керівника єпархії - єпископа Василія, духовно-культурне життя Чернігова з 1912 року значно пожвавилось. Традиція чернігівських духовних концертів отримала яскраве продовження і відновлення в музично-співацькій діяльності архієрейського хору, реорганізованого в 1912 році М. Ступницьким, про що вже йшлося у підрозділі 2.1. Докорінно оновлюються програми духовних концертів. Зразково поставлена М. Ступницьким вокально-хорова робота дозволила хору готувати до кожного виступу нову і досить складну, різнопланову програму. Вперше місцева аудиторія отримала можливість познайомитися з новими духовними композиціями сучасних авторів - представників Нового напрямку духовної музики, які раніше тут не виконувалися. Крім власне естетичного, ці концерти набули й інструктивного та освітнього значення.

Важливим є питання співвідношення традиційного (Д. Бортнянський, А. Ведель, О. Львов, П. Турчанінов та ін.) та нового (О. Гречанінов, О. Кастальський, П. Чесноков та ін.) напрямків у репертуарі. У процесі дослідження виявлено домінуючу тенденцію до встановлення певної рівноваги цих напрямків у реальних програмах концертів.

У підрозділі 2.3. ("Богослужебний спів у духовних навчальних закладах Чернігова") розглядається богослужебно-співацька діяльність хорів духовних навчальних закладів Чернігова ХХ ст. - Духовної семінарії, Духовного училища та Жіночого єпархіального училища; встановлено особи регентів, класифіковано види хорової діяльності; проаналізовано репертуарний напрямок хорів, на підставі чого зроблено висновок про їхню професійну майстерність.

За своїм змістом духовні навчальні заклади Російської імперії були не лише богословськими школами. Вони повинні були обов'язково забезпечувати учнів теоретичними знаннями і практичними уміннями "совершать богослужение пением" (термін І. Гарднера). Саме з цією метою в духовних навчальних закладах викладався церковний спів. За умов регулярної системи занять учні могли придбати комплекс богослужебно-співацьких знань, необхідних для регентської роботи.

Традиційно при домових церквах навчальних закладів існували храмові хори із учнів та окремих службовців. Відмічається, що до 1912 року в Жіночому єпархіальному училищі та чоловічому Духовному училищі дуже гострою була проблема регентів. Їхня постійна зміна не сприяла розвитку хорів навчальних закладів. Крім того, відчувалася відсутність належної уваги у цій справі та слабка зацікавленість керівництва Чернігівської єпархії у розширенні поля співацької діяльності та оновленні репертуарного напрямку храмових хорів взагалі. Але призначення на посаду регентів І.Примакова (регентську освіту він отримав в Петербурзькій Співацькій капелі) та М. Ступницького значно підняло професійний рівень хорів, докорінно змінило стан богослужебного співу в духовних навчальних закладах.

Виявлено, що у другому десятиріччі XX століття хорові колективи духовних навчальних закладів Чернігова були здатні виконувати не тільки традиційний богослужебний репертуар, але й складні духовні композиції тогочасних авторів - наприклад, М. Компанєйського ("Тропарь святому Кресту"), Ф. Мяснікова ("Хвалите имя Господне"), "Кондак и икос из акафиста Казанской Божьей Матери" (переклад П. Мироносицького), "Во царствии Твоем" О. Кастальського.

Стало традиційним влаштування світських музичних вечорів з виконанням класичних зразків: хори з опери М. Глінки "Жизнь за царя", хорові твори Ф. Мендельсона, С. Рахманінова, П. Чайковського та обробки народних пісень. Все це музично розвивало та естетично збагачувало хористів (вихованців Духовної семінарії та учнів Єпархіальних училищ) та сприяло культурно-музичній освіті парафіян.

Незважаючи на заборону виконання музики з українськими текстами, цей репертуар все-таки існував. Важливо відмітити, що цей рух мав витоки у середовищі богослужебного співу, де вже сформувалися перші професійні навички хорового виконання.

Розділ 3 ("Роль Братських хорів Чернігівщини в становленні традицій загальнонародного співу в храмах, в аматорському хоровому русі та в музичній освіті прихожан"). Братський хоровий рух є дійсно унікальним явищем в цілому по Україні. Це проявилось в організації аматорських храмових хорів як у губернському центрі, так і в найвіддаленіших провінціях Чернігівщини. У музичній освіті це означало, насамперед, зростання музичної освіченості парафіян, їхнього прилучення до класичних духовних та світських зразків.

Підрозділ 3.1. ("Історія та організаційна структура Братського хорового руху Чернігівщини на початку ХХ сторіччя. Проблема підготовки регентів"). Організація та діяльність на Чернігівщині так званих Братських хорів у другому десятиріччі ХХ століття - явище у своєму роді незвичайне, до цього часу музикознавцями та культурологами не досліджене. Чернігівська періодика та архівні документи містять надзвичайно цінні, а інколи і унікальні для сучасності матеріали про їхню діяльність.

Створення церковних Братських хорів ініціювалося Братством св. Михаїла у Чернігові, яке було засновано 1888 року єпископом Веніаміном і проводило помітну просвітницьку діяльність в губернії. Для цього було створено 15 Комітетів, що відповідали за "організацію різних сторін життя людини", надаючи різноманітну методичну та організаційну допомогу. Такий Комітет існував і по керівництву Братськими хорами. До його складу входили провідні регенти Чернігова (П. Бугославський, Г. Зосимович, Г. Іванцов, І. Примаков та ін.). Очолював Комітет регент архієрейського хору М. Ступницький.

Як свідчать знайдені документи, Братські хори повинні були стати основою для започаткування загальнонародного співу в храмах. Безпосередня участь у ньому давала можливість прихожанам глибше знайомитися з музикою, проникаючи в сутність виконуваних духовних творів, сприяючи залученню великої кількості людей. Відомо, що в деяких регіонах Росії та у західних областях України участь прихожан у загальнонародному співі також мала досить широке розповсюдження. У Москві, наприклад, влаштовувалися спеціальні курси головщиків, які готували організаторів та керівників для цього яскравого явища. Братські хори на Чернігівщині стали своєрідним "колективним головщиком" у загальнонародному масовому співі. Саме цим чернігівський варіант відрізнявся від такого ж співу інших регіонів України та Росії, коли керівна роль під час богослужінь відводилася спеціально підготовленим головщикам (тобто так званим "початковим співакам", так би мовити, заспівувачам світського хору). Засновники церковних аматорських колективів бачили в них організуючу ланку, якої не вистачало за умови "стихійного", звичайно ж, далеко не завжди збалансованого співу під час богослужіння.

Підготовка регентів - головна проблема, яку повинні були вирішувати організатори народних храмових хорів. Аналіз архівних джерел дає можливість зробити висновок, що регентів на Чернігівщині помітно не вистачало. До деякої міри цю проблему допомагали вирішувати регентські церковно-співацькі педагогічні курси вдосконалення регентської майстерності. Крім того, в 1916 році в Чернігові було відкрито духовну музично-співацьку школу, керівником якої був призначений М. Ступницький. Ця подія відповідала духові та вимогам того часу, оскільки світська та духовна періодика приділяла значну увагу питанням музично-співацької освіти.

Підрозділ 3.2. ("Розповсюдження Братських хорів у повітах та селах Чернігівської губернії. Особливості хорового складу"). Аналізуючи матеріали Чернігівської періодики та єпархіальні видання 1915-1917 років, вдалось встановити, що організація Братських хорів у більшості повітів проходила досить активно. Встановлені прізвища регентів, які керували аматорськими храмовими хорами, відзначено види їхньої співацької діяльності. Вивчення архівних документів виявило, що практично кожного місяця періодичні видання Чернігівщини друкували повідомлення про організацію нових хорів у повітах губернії.

Високого рівня здобув хоровий рух у Чернігові. В губернському місті було створено два Братських хори - міський та Соборно-приходського Братства. Керував колективами відомий в Чернігові регент Г. Іванцов. Виявлено, що під час проведення церковних свят Братські хори Чернігова об'єднувались в один величезний хор, у складі якого було декілька сотень учасників. Широкого розповсюдження набув хоровий рух у повітових містах і селах губернії. Причому в деяких з них Братські хори було створено у кожному з приходських храмів; нагадаємо, що в багатьох населених пунктах існувало кілька приходів. Найбільш активно організація хорів проходила у Сосницькому, Конотопському, Борзнянському та Ніжинському повітах. Як свідчать архівні джерела, в 1912-1917 роках на Чернігівщині у 12 повітах з 15 було створено аматорські церковні хори. Склад їх співаків коливався від 20 до 300 чоловік; цікаво, що їхніми керівниками часто ставали жінки (Н. Симплікевич, П. Трисвятська, О. Андрієвська).

Що ж до якісного параметру складу, то крім мішаних хорів, часто використовувались однорідні - чоловічі й жіночі.

Підрозділ 3.3. ("Методика організації репетиційної роботи".) У цьому підрозділі висвітлено різні організаційні моменти співок та закономірності репетиційної роботи любительських храмових хорів.

Про результати своєї роботи та свої досягнення священики дописували в газету, ділячись власним досвідом; багато що з їхніх спостережень лишаються актуальними до цього часу. Так, найбільш традиційним було проведення хорових занять 2-3 рази на тиждень. Цікаво, що деякі регенти суворо контролювали відвідування репетицій. Процес навчання співу та розучування піснеспівів проводився, зазвичай, від простого до складного. Як повідомляли священнослужителі, вокально-хорова робота починалася з одноголосного співу. Однак це відбувалося не тільки тому, що учасники хорів не були, як правило, знайомі з нотною грамотою і не володіли елементарними співацькими навичками. Такий підхід до роботи з початковим хором є правильним та необхідним методом, визнаним регентами дореволюційного періоду; він отримав теоретичне обґрунтування в працях авторитетних хормейстерів XX ст. (К. Пігров, А. Болгарський, Л. Байда).

Відомо, що деякі керівники хорів мали помічників-псаломщиків. Це давало змогу проводити роз'єднані репетиції, тобто працювати окремо з групами жіночих та чоловічих голосів. Як правило, більшість Братських хорів починали вокально-хорову роботу та розучування піснеспівів по слуху, з голосу регента. У такому випадку важливим було не знизити зацікавленості хористів нетрадиційним видом виконавства - співом по нотах.

Вирішувалася й проблема методичного забезпечення репетицій. Братство св. Михаїла випускало спеціальні брошури, що стосувалися організації та методів роботи з хоровими колективами. Окрім того, корисними, на наш погляд, були відповідні публікації у місцевій пресі.

Підрозділ 3.4. ("Репертуар Братських хорів: традиції та їхнє поновлення; проблема співвідношення літургійної та світської музики. Значення дискусії про Братський хоровий рух в церковній та світській періодиці 1915-1917 рр. у становленні основ професіоналізму хорового мистецтва Чернігівщини") розкриває принципи підбору репертуару, який виконувався Братськими хорами. Наводиться аналіз творів з метою виявлення їхнього співацького рівня.

Загальна картина репертуару Братських хорів дозволяє констатувати, що серед них були колективи кардинально різні за своїм виконавським рівнем. Відповідно, репертуар був часом досить строкатим, включаючи як звичаєві духовні піснеспіви, призначені для щоденного виконання, так і досить складну авторську музику. Основу репертуару більшості Братських хорів складали звичайні осмогласні піснеспіви. Але існували колективи, у репертуарі яких були масштабні духовні концерти А. Веделя ("На реках Вавилонских", "Покаяния отверзи ми двери"), О. Архангельського ("Господи, услыши молитву мою"), циклічні форми яких містять темпові, фактурно-динамічні, ритмічні складності, а також припускають різноманітні форми звуковедення. Так, наприклад, показником професійного рівня хору села Хмельниці були масштабні духовні концерти А. Веделя, зокрема, "На реках Вавилонских". Музично-виразні засоби цих творів вимагали від співаків не просто уміння читати "з листа", але й наявності певних досить високих вокально-хорових навичок. Ми не можемо точно встановити, який саме з двох концертів (ля-мінорний чи до-мінорний) на текст 136-го псалма був у репертуарі Хмельницького хору, тому в дисертації надається аналіз обох концертів з точки зору основних засобів виразності та пов'язаних з ними вокально-хорових труднощів та особливостей виконання.

В дисертації наголошується на принциповій особливості Чернігівського регіону у виборі піснеспівів порівняно з повсюдною на той час традицією всенародного співу в храмах України та Росії. За свідоцтвом І. Гарднера, під час загальнонародного співу виконувались, як правило, деякі постійні піснеспіви Літургії (Символ Віри, Отче наш) та значно менш певні змінні піснеспіви Всенощної та Літургії за допомогою кононарха. На Чернігівщині ж якраз переважали змінні піснеспіви, що значно збагачувало репертуар та надавало більше можливостей для хорів брати участь у богослужіннях, різних церковних святах та присвячених їм хресних ходах.

Провідним напрямком у репертуарі Братських хорів було виконання духовних творів композиторів "старої" і "нової" Петербурзької школи: О. Архангельського, М. Виноградова, Г. Ломакіна, П. Турчанінова та ін. Однак найчастіше включалися до репертуару здобутки українських композиторів А. Веделя та Д. Бортнянського. Виявлено, що у загальних репертуарних списках твори цих авторів посідали принципово різне місце.

Крім духовних, Братські хори виконували також світські музичні твори, зокрема, хори з опер П. Чайковського, М. Глінки, хорові твори та обробки українських та російських народних пісень.

Даний підрозділ містить вокально-хоровий та виконавський аналіз різноманітних за тематикою творів ("Херувимська №7" Д. Бортнянського; "Закувала та сива зозуля" П. Ніщинського, "На море утушка" з опери "Опричник" П. Чайковського, "Прибаутки" О. Нікольського), які належали до репертуару найбільш активних за виконавською діяльністю аматорських колективів, з метою виявлення їхнього співацького рівня.

Керівництво Чернігівської єпархії не прагнуло обмежувати церковні аматорські хори богослужебним співом і всіляко вітало виконання ними народної музики та класичних творів. Ці події постійно висвітлювались у періодиці, знаходячись у центрі уваги культурної спільноти Чернігівщини.

У Висновках підводяться підсумки проведеного дослідження.

Особливості розвитку богослужебного співу на Чернігівщині початку ХХ століття багато в чому зумовлені специфікою її географічного розташування. Межове положення регіону сприяло надзвичайно пожвавленим та інтенсивним міжетнічним зв'язкам. Чернігівщина акумулювала потужний вплив різних регіональних культурних традицій; найбезпосередніше це відбилося на розвиткові богослужебного співу.

Відзначимо головні специфічні закономірності, що діяли у прикордонному регіоні.

З 1900 до 1912 року як формам співацької діяльності, так і репертуарній направленості чернігівських храмових хорів були властиві риси традиційності, що насамперед характерно для українських регіонів і мало відповідає розповсюдженій у тогочасній Росії тенденції до відродження церковно-співацької культури на нових засадах (Московська школа).

...

Подобные документы

  • Розгляд модернізму як системи художніх цінностей. Аналіз соціально-політичних обставин в Україні на зламі віків. Визначення основних ідейний орієнтацій українського модернізму. Виникнення літературно-мистецьких об'єднань в кінці ХІХ-початку ХХ століття.

    лекция [150,3 K], добавлен 22.09.2010

  • Авангардизм – напрямок у художній культурі 20 століття. Його батьківщина та основні школи. Нове в художній мові авангарду. Модернізм - мистецтво, яке виникло на початку XX століття. Історія українського авангарду, доля мистецтва та видатні діячі.

    курсовая работа [48,8 K], добавлен 20.02.2009

  • Характеристика і розгляд співпраці громадського діяча Є. Чикаленка з російським істориком Д. Яворницьким. Аналіз їхніх мемуарів, щоденників та листування. Відзначення позитивного впливу обох діячів на розвиток української культури початку XX століття.

    статья [19,0 K], добавлен 14.08.2017

  • Актуальність дослідження, визначення його об’єкта, предмета, мети, завдання, хронологічні межі та джерельна база. Особливості еволюції сфери гостинності Києва другої половини ХІХ – початку ХХ ст. в контексті становлення і розвитку туризму в Україні.

    автореферат [36,8 K], добавлен 27.04.2009

  • Історичні умови й теоретичні передумови появи науки про культуру. Основні підходи до вивчення культур в XIX - початку XX століття. Перші еволюціоністські теорії культур, метод Е. Тайлора. Критика теорії анімізму, еволюційне вивчення культури Г. Спенсера.

    реферат [30,2 K], добавлен 16.06.2010

  • Становлення та розвиток професійного театру в Полтаві з початку його існування з ХIХ століття і діяльність перших акторів, драматургів міста. Порівняння того театру з сучасним, тих драматургів з драматургами нашого часу, тих режисерів з сучасниками.

    курсовая работа [74,5 K], добавлен 02.04.2008

  • Вивчення біографії, життєвого та творчого шляху відомих архітекторів XIX століття: Бекетова О.М., Бернардацці О.Й., Городецького В.В. та ін. Видатніші гравери та художники цього періоду: Жемчужников Л.М., Шевченко Т.Г., Башкирцева М.К., Богомазов О.К.

    реферат [5,1 M], добавлен 28.06.2011

  • Розвиток українського кіно у 20-х роках ХХ століття. Початок культурної революції. Пропагандистська роль кіно в умовах диктатури пролетаріату. Київська студія екранної майстерності. Досягнення українського кіно. Міжреспубліканське співробітництво.

    реферат [79,8 K], добавлен 26.01.2009

  • Балет Росії на межі двох століть, особливості та напрямки його розвитку. Найвидатніші викладачі, які працювали над методикою викладання класичного танцю, початку двадцятого століття: Х. Йогансон і Е. Чеккетті, А. Ваганова та М. Тарасов, В. Тихомиров.

    курсовая работа [114,6 K], добавлен 04.04.2015

  • Передумови і труднощі культурного піднесення XVI–XVII століття. Особливості релігійної ситуації в Україні. Розвиток літератури і книгодрукування, створення учбових закладів, формування нових галузей науки. Становлення професіональної художньої культури.

    реферат [40,6 K], добавлен 08.12.2010

  • Зміст жанру "музична кінострічка", її роль в контексті культури першої половини ХХ століття. Музичний кінофільм як форма для екранізації мюзиклів, оперет. Особливості впливу музичних кінострічок на розвиток естрадно-джазового вокального мистецтва.

    статья [23,0 K], добавлен 24.04.2018

  • Англійське мистецтво початку XIX століття. Виникнення нових художніх напрямків. Видозміна пізніх форм бароко в декоративний стиль рококо. Творчість Вільяма Хогарта. Кращі досягнення англійського живопису XVIII ст. Просвітительський реалізм в літературі.

    контрольная работа [36,3 K], добавлен 14.12.2016

  • Основні риси і різноманітність художнього життя періоду "Срібного століття". Розвиток нових літературних напрямків: символізму, акмеїзму та футуризму, та їх основоположники. Історичні особливості та значення Срібного століття для російської культури.

    реферат [39,4 K], добавлен 26.11.2010

  • Кобзарське відродження на Кубані на початку XX століття, опис основних історичних факторів, що зробили можливим таке відродження. Вирішення кобзарями ряду педагогічно-теоретичних проблем, їхня концертна діяльність. Видатні постаті бандуристів.

    реферат [33,5 K], добавлен 20.09.2010

  • Загальна характеристика сучасної західної культури: особливості соціокультурних умов та принципів її формування та розвитку. Модернізм як сукупність напрямів в культурі ХХ століття, його характерні риси. Відмінності та значення постмодернізму в культурі.

    контрольная работа [23,1 K], добавлен 05.06.2011

  • Принципи історично-порівняльного, проблемно-хронологічного, культурологічного та мистецтвознавчого аналізу української народної хореографічної культури. Організація регіональних хореографічних груп. Народний танець в діяльності аматорських колективів.

    курсовая работа [50,8 K], добавлен 03.01.2011

  • Українське меценатство ХVII-XVIII ст., як цікавий соціокультурний феномен. Благодійна діяльність Івана Мазепи (книговидання, храмобудування). Благодійницька та видавничо-просвітницька діяльність братів Зосимів у Ніжині. Меценати Чернігівського колегіуму.

    реферат [47,3 K], добавлен 03.06.2011

  • Реформи в суспільному і політичному житті Італії на початку ХVIII століття, їх характер та оцінка впливу на культурну сферу взагалі, і особисто на театр. Створення літературної комедії вдач, яка виражала б і обстоювала просвітницькі погляди на життя.

    реферат [19,1 K], добавлен 16.04.2013

  • Театральне і культурне життя як на професійному, так і на аматорському рівні кінця XIX - початку XX століття у Харкові. Театральні діячі у становленні українського та російського модерного драматичного мистецтва. Виникнення і розвиток кінематографу.

    реферат [24,4 K], добавлен 16.03.2008

  • Загальна характеристика стану і найбільш яскравих представників музичної культури ХІХ століття. Характеристика української музичної культури як складової культури України ХІХ століття. Українська музика і українська тема в зарубіжній музиці ХІХ століття.

    контрольная работа [28,4 K], добавлен 03.02.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.