Стильова еволюція творчості В.І. Зарецького в контексті мистецького нонконформізму 60-80-х років ХХ століття

зарецький творчість нонконформізм мистецький

У ЗАГАЛЬНИХ ВИСНОВКАХ ВИКЛАДЕНО ОСНОВНІ ПІДСУМКИ РОБОТИ НАД ТЕМОЮ І ЗАЗНАЧЕНО, ЩО:

1. Мистецтвознавче та культурологічне висвітлення мистецького нонконформізму доводить невирішеність ряду проблем, зокрема пов'язаних з відсутністю методики аналізу його мистецького типу та характерних особливостей.

2. Виявлено сутність і особливості феномену мистецького нонконформізму, а саме - його національна основа в контексті відновлення засад вільної, незаангажованої творчості та мистецької свободи, що дозволило експериментування з матеріалами, техніками, предметами, стилями, які здавалися втраченими для радянського мистецтва; доведено пріоритет творчої індивідуальності; розглянуто шляхи пошуку формальних засобів; простежено процес формування центрів нонконформізму. Значення українського нонконформізму полягає у тому, що він допоміг культурі з тоталітарної, ідеологічно-замкненої перетворитися на відкриту, вільну, творчу. Це були незгода із загальноприйнятою схематичною формою художнього мислення, намір здолати її стандарти стереотипного догматизму і взамін цій безособовій формі дати особову, індивідуальну і тим самим діалектично змістовну.

3. Визначено своєрідність центрів мистецького нонконформізму як об'єднання творчих індивідуальностей митців. Вони, під впливом ряду історико-культурних факторів, сформували характерну образотворчу традицію з власними стилістикою та творчими методами, тобто - мистецькі школи. Одеську школу вирізняло романтично-археологічне начало, медитативність, символізм та відсутність відкритого протистояння тоталітарній системі. Для Львова залишалися характерними рафіновано-філософське осмислення дійсності, орієнтація на західноєвропейське мистецтво, інтелектуальна насиченість. Київська школа відрізнялася найбільшою політизованістю. Як офіційна столиця Київ був центром конформістської культури, тому протистояння естетик та конфлікт цінностей тут загострювалися. Він був генератором створення громадських та мистецьких обєднань. Тут мистецьке спрямування шістдесятників розвивалося як певний колективний пошук модерного стилю, нових художніх засобів. Цей своєрідний колективізм хоча і був благотворним, але постав одним з інерційних факторів впливу старої свідомості.

4. Аналіз стану мистецтвознавчого та культурологічного висвітлення стильової еволюції творчості В. Зарецького виявив відсутність осмислення цієї проблеми як складової мистецького нонконформізму, дав змогу простежити процес становлення стилю художника, стильових впливів, підтвердив оригінальність та новаторську сміливість його творів, індивідуальність стилю митця. Доведено, що не було вивчено роль В. Зарецького як яскравого представника київської школи “шістдесятництва”, який як голова КТМ “Сучасник” був офіційною постаттю і мав бути провідником саме конформістської естетики, але, водночас, парадоксально, як художник-новатор був залучений до кола нонконформістської культури.

Як представник київської школи, В. Зарецький не був радикально налаштованим противником академічно-реалістичного спрямування. Еволюція його як митця відбувалася у межах дозволеного. Трактування цілковито “конформістського” тематичного жанру на межі 50-60-х рр. відбувається то в бік монументально-декоративної форми, то динамізму і сміливого кольору, то символічного підтексту усієї композиції. В. Зарецький творив під впливом українського народного мистецтва, модерну, уособленого творчістю Г. Клімта, іконопису як українського, так і побаченого крізь призму “клімтової” форми, імпресіонізму та експресіонізму в їхньому кольоровому аспекті та ін. Саме цей складний комплекс взаємовідносин художніх напрямів і стилів лежить в основі стильової еволюції творчості В. Зарецького.

Доведено, що постать митця посідає провідне місце в київській школі нонконформізму. У складному творчому шляху В. Зарецького відбилися тенденції розвитку всього українського мистецтва того часу.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1.Графіка В. Зарецького 50-80-х років: поетика і семантика часу // Вісник КНУКіМ: Зб. наук. пр. - Вип. 1. - К., 1999. - С. 43-54. - Серія “Історія”.

2.Образотворче мистецтво 60-х: мистецтвознавчий дискурс // Вісник КНУКіМ: Зб. наук. пр. - Вип. 2. - К., 2000. - С. 37-51.

3.Шістдесятництво: філософія та естетика опору // Україна у ХХ столітті: уроки, проблеми, перспективи: Зб. наук. пр. за матеріалами наук.-практ. конф. МІЛП. - К., 2001. - С. 526-547.

4.Шістдесятництво як явище культури // Вісник КНУКіМ: Зб. наук. пр. - Вип. 4. - К., 2001. - С. 94-113.

5.Стильова еволюція творчості В. Зарецького: історіографічний аспект // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: Зб. наук. пр.: Наук. зап. Рівненського держ. гуманіт. ун-ту. - Вип. 6. - Рівне: РДГУ, 2001. - С.76-88.

6. Нонконформізм як явище культури 60-х років // Сучасність. - 2002. - № 12.- С. 50-64.

7. Формування естетичної думки та творча особистість (ХIХ-ХХ століття)// Питання культури півдня України: Наукові записки КНУКіМ з проблем культурології/ Ред. колегія: Поплавський М.М., Федорук О.К., Єнтіс Л.С. та ін. - С. 221-223.

8. Шістдесятництво як явище культури// Культурна політика в Україні у контексті світових трансформаційних процесів: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф./ Загальна ред. Подкопаєва В.П., Чернець В.Г.; наук. ред. - упоряд. Різник О. О. - К.: ДАКККіМ, 2001. - С. 82-84.

9. Історіографія нонконформізму в українському образотворчому мистецтві 60-80-х років ХХ століття// Україна: національна ідея: Матеріали міжнародної наукової конференції. - Київ. міжнар. ун-т, Ін-т історії НАНУ, Укр. православна церква Київ. патріархату. - К, 2002. - С. 351-364.

АНОТАЦІЯ

Медведєва Л.В. Стильова еволюція творчості В.І. Зарецького в контексті мистецького нонконформізму 60-80-х років ХХ століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.01 - теорія та історія культури. - Київський національний університет культури і мистецтв, м. Київ, 2003.

Дисертацію присвячено питанню вивчення стильової еволюції творчості В.І. Зарецького 60-80-х років ХХ століття в контексті мистецького нонконформізму. Вперше у вітчизняному мистецтвознавстві зроблено спробу об'єднати суто мистецьку проблематику з культурними та соціополітичними реаліями свого часу. У роботі проаналізовано стан мистецтвознавчого та культурологічного висвітлення поставленої проблеми; з'ясовано головні тенденції розвитку і сутнісні особливості феномену “мистецького нонконформізму” в Україні; зумовлено розвиток нонконформістських тенденцій соціополітичними подіями; запропоновано дефініцію поняття “мистецький нонконформізм”; висвітлено стильову еволюцію творчості В. Зарецького, процес становлення стилю художника, стильові впливи, оригінальність та новаторську сміливість його творів, визначено індивідуальний стиль митця; вивчено роль В. Зарецького як яскравого представника київської школи шістдесятництва, його педагогічну діяльність, значення теоретичного доробку. Дисертація є першою спробою теоретично обґрунтувати формування мистецької особистості В. Зарецького в контексті культурно-мистецьких процесів 60-80-х років ХХ століття в Україні.

Ключові слова: мистецький нонконформізм, шістдесятництво, стильова еволюція, “стиль Зарецького”, тоталітаризм.

АННОТАЦИЯ

Медведева Л.В. Стилевая эволюция творчества В. И. Зарецкого в контексте художественного нонконформизма 60-80-х годов ХХ столетия. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.01 - теория и история культуры. - Киевский национальный университет культуры и искусств, г. Киев, 2003.

Диссертация посвящена изучению стилевой эволюции творчества

В.И. Зарецкого 60-80-х годов ХХ столетия в контексте художественного нонконформизма. Впервые в отечественном искусствоведении осуществлена попытка объединения сугубо художественной проблематики с культурными и социополитическими реалиями своего времени. В работе осуществлен анализ состояния искусствоведческого и культурологического исследования поставленной проблемы; выявлены главные тенденции развития и характерные особенности феномена "художественного нонконформизма" в Украине; установлена сложная взаимосвязь конформизма и нонконформизма как двух культурных реалий; предложена дефиниция понятия "художественный нонконформизм"; освещена стилевая эволюция творчества В. Зарецкого как яркого представителя киевской школы шестидесятничества, его педагогическая деятельность, гражданская позиция. Диссертация является первой попыткой теоретически обосновать формирование художественной личности В. Зарецкого в контексте культурно-художественных процессов 60-80-х годов ХХ столетия в Украине.

Доказано отсутствие общей методики анализа художественного типа нонконформизма. Определены его характерные особенности, такие как национальная основа в контексте развития советского искусства, приоритет творческой индивидуальности, поиск формальных средств, формирование художественных центров.

Определена своеобразность центров художественного нонконформизма в Киеве, Львове, Одессе, тенденции, развитие которых характерны для “эпохи шестидесятничества” в Украине.

Анализ состояния искусствоведческого и культурологического освещения стилевой эволюции творчества В. Зарецкого доказал отсутствие осмысления этой проблемы в контексте художественного нонконформизма. Рассмотрен процесс становления стиля художника, который впервые назван "стилем Зарецкого". Изучена роль В. Зарецкого как яркого представителя киевской школы шестидесятничества. В. Зарецкий довольно поздно отыскал свой стиль и не был радикально настроенным противником академически-реалистического направления. Расцвет его таланта состоялся в 70-е и 80-е годы, а в 60-е он постепенно и умеренно отступал от старого искусства. На творчество художника влияли: украинское народное искусство, сецессия, олицетворенная творчеством

Г. Климта, иконопись как украинская, так и увиденная сквозь призму климтовской формы, импрессионизм и экспрессионизм в их цветовом аспекте и др. Именно этот сложный комплекс взаимоотношений художественных направлений и стилей лежит в основе стилевой эволюции творчества В. Зарецкого.

Ключевые слова: художественный нонконформизм, шестидесятничество, стилевая эволюция, "стиль Зарецкого", тоталитаризм.

ANNOTATION

Medvedyeva L.V. Style evolution of the works of V.I. Zaretsky in 1960-70th in the context of artistic nonconformism. - Typescript.

Fine art Ph. D thesis specialized in the theory and history of culture - 17.00.01. - Kyiv National University of Culture and Art, Kyiv, 2003.

The Ph. D thesis is devoted to the study of style evolution of the works of V.I. Zaretsky in the 1960-70th in the context of artistic nonconformism. The attempt to combine particular artistic problems with the cultural and socio-political reality of that time was made for the first time. The state of fine art and cultural elucidation of presented problem was analyzed in this work; the main tendencies of the development and essential peculiarities of the phenomenon of the “artistic nonconformism” in Ukraine were clarified; the development of nonconformist tendencies influenced by socio-political events was conditioned; the style evolution of the works of V. Zaretsky, the formation of his style, style influences, originality and innovative courage of his works were conditioned, the individual style of the artist was determined; the role of V. Zaretsky as a bright representative of Kyiv School of Shistdesyatnytstvo was studied. The Ph. D thesis is the first attempt to substantiate theoretically the formation artistic personality of V. Zeretsky in the context of cultural-artistic processes in Ukraine in the 60-70th of the XX century.

Key words:

Artistic nonconformism, shistdesyatnytstvo, style evolution, “the style of Zeratsky”, totalitarianism.

Размещено на Allbest.ru