Ковальчук О.В. История живописного факультета НАИИА и его роль в воспитании художников и формировании национальной школы живописи 1917-1941 годов. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.05. - изобразительное искусство. - Национальная академия изобразительного искусства и архитектуры, Киев, 2003.

Диссертация посвящена изучению преподавания живописи в Национальной академии изобразительного искусства и архитектуры. История формирования живописной школы в академии анализируется как целостное явление украинской культуры в непосредственной связи с тенденциями развития искусства. В данной работе в должном объеме подан анализ малоизученных периодов. Результатом систематизации архивной и литературной информации о методах преподавания специальных и вспомогательных дисциплин создана целостная картина эволюции методологии на живописном факультете НАИИА и ее влияние на профессиональный уровень подготовки студентов. Проведено сравнительный анализ дипломных работ выпускников разных годов, а также ряд студенческих учебных постановок и курсовых заданий по композиции. Проанализировано ряд живописных произведений художников-педагогов и раскрыто взаимосвязь их творческих и педагогических методов. Показано влияние на формирование украинской школы живописи таких художественных течений, как бойчукизм, конструктивизм, спектрализм, социалистический реализм и других.

Ключевые слова: живопись, педагогика, реформирование, пролеткульт, социалистический реализм, академизм, бойчукизм, авангардизм, формализм, мастерская.

Ostap V. Kovalchuk. History of the Fine Arts Faculty of National Academy of Fine Arts and Architecture of Ukraine, and its role in the national painting school formation - manuscript.

Thesis on a doctor's degree by speciality 17.00.05. - fine arts. National Academy of Fine Arts and Architecture of Ukraine, Kyiv, Ukraine, 2003

The thesis is dedicated to investigation of the history of painting teaching in the National Academy of Fine Arts and Architecture of Ukraine. The history of the Ukrainian painting school formation has being researched in connection with the art development tendencies as composite phenomenon in the Ukrainian culture. Sufficient material on historical events of the previously forbidden periods (numerous reorganisations and reforms during pre-war time) is presented and analysed in this manuscript. A lot of archive and literary information on the teaching methods used in main and supplementary courses has been systematised. As a result, the entire picture of the methodology evolution at the Fine Arts Faculty has been created, and its influence on the students' professionalism was analysed. Comparative analysis of diploma works painted by students graduated in different years, and a number of student studio works and compositions was performed. A large array of teaching artists' works is analysed, and the relationship between their creative and pedagogical methods is shown. The influence of such kinds of art as: boychukism, constructivism, spectralism, social realism and others on the Ukrainian painting school formation is shown and analysed.

The total volume of dissertation is over 179 pages, nevertheless it is well structured. The main text is divided into four chapters, framed with an introduction and conclusions. Such a division was made according to different periods in the history of the Academy, each having its own character.

In the first chapter main stages of the history of the Academy from early period after the organisation until the beginning of the Second World War are highlighted, and a role of the Academy in formation of Ukrainian art elite is discussed. Special attention has been paid to the grounding and rise-up periods of the Academy, also reorganisation into the Plastic Art Institute and fusing with Kyiv Architectural Institute into the Kyiv Art Institute have been thoroughly described and their historical meaning is analysed.

The second chapter deals with the teaching methods and programs of the Academy professors and atelier leaders. Different approaches and principles of their pedagogic work are compared and appreciated. General education courses, students were taught out of professors ateliers, are well studied as well.

Chapter number three gives more information on the Painting faculty history between the reorganisations of the Academy into the Plastic Art Institute and Kyiv Art Institute. More attention is paid to results of the reforms on the faculty. Activities of professors and rectors, working on the faculty those years, are analysed in details.

The last, fourth, chapter is dedicated to events in-between of the organisation of Kyiv Art Institute and the beginning of the war. In particular: centralisation of an entire art education system, changes in pedagogical personnel, and role of some Russian painters in reorganisation of teaching processes. All the advantages and disadvantages of different pedagogical methods had been used in the academy during those years are analysed.

Supplementary materials contain analysis of some of the teachers' and students' works that played key role in the Ukrainian painting school formation. For more easiness, over eighty illustrations mentioned in the main text of the dissertation are presented in supplementary materials.

In the dissertation conclusions main scientific results and ideas of present work are clearly listed and generalised. Considerable attention is paid to the revealing of the influences of political situation and artists` personalities on some trends in teaching process and painting in general.

More then two hundred thirty references collected in the list of used literary origins can be helpful for future researchers. Many of them are just articles spread over numbered magazines and newspapers of 20th and 30th years of XX century, and are not easy to find in other sources or monographies.

One of the key roles of Ukrainian painting school in a global cultural development of those years is shown and proofed in the research. In soviet time the role of Ukrainian painters in a global art processes and trends was artificially minimised and considered to be a part of soviet or Russian art only. Because of that, detailed analysis of relationships between Ukrainian and western art schools has been performed. It was shown that they had been developing simultaneously ad in close interaction. At the beginning of the last century Ukrainian painting was an avant-garde art phenomenon, and influenced world culture strongly. Ukrainian avantgardists and monumentalists started a new period in the painting.

Main results of this research could be used to work out new pedagogical programmes on painting for universities. Scientific data, obtained here, can be a material for theoretical courses of history of Ukrainian fine arts and pedagogic. A large volume of information concerned to the Fine Art Faculty history can help in future formation of teaching methods and concepts. The materials gathered in presented work will enable to generalise the educational and social processes that have been taking place in the Academy on a present moment and in historical overview.

Keywords: painting, pedagogic, proletcult (proletarian culture), social realism, academism, boychukism, avantgardism, formalism, studio.

Предмет дослідження - історія формування української живописної школи на прикладі живописного факультету НАОМА 1917-1941 років. В роботі аналізуються структура факультету, форми і методи роботи, викладацький склад, його естетичні та педагогічні концепції, стилістика творів педагогів і студентів, їхня роль у художньому процесі України. Також розглянуто вплив на навчальний процес державних, партійних і громадських структур та художньої критики.

Стан вивченості досліджуваних проблем. Період з 1917 до 1941 року не раз знаходив відображення у спеціальній літературі, монографіях з історії мистецтва. За час існування навчального закладу було видано ряд праць, які торкаються проблем його історії. Заснування та основні етапи розвитку української школи живопису висвітлені у книгах "Становлення соціалістичного реалізму" В. Афанасьєва та "Вірність традиціям" П. Говді. У радянський час за об'єктивних політичних умов не можна було глибоко аналізувати бойчукізм та інші нетрадиційні педагогічні системи, тому тільки в загальних рисах було подано аналіз періоду заснування і становлення навчального закладу. Основну увага дослідники звертали на розвиток реалістичної школи.

Період заснування УАМ у мистецтвознавчій літературі висвітлено досить поверхово, окремі дані знаходимо здебільшого в періодиці 80-90-их років. Це спогади сучасників, колишніх студентів, мемуари засновників академії. живопис мистецтво академія культура

Роки існування КХІ повніше відображено у періодиці та архівних джерелах. Глибокому розумінню особливостей цього періоду допомагають історичні матеріали тогочасної преси. Зокрема журнал "Митецько-технічний ВИШ", що був виданий у КХІ. Статті І. Врони, П. Горбенка, К. Сліпка-Москальцова, Є. Холостенка поряд з документальною мають велику мистецтвознавчу цінність.

Рецензії та огляди виставок, у яких активну участь брали викладачі і студенти, також допомагають з'ясувати роль навчального закладу у мистецькому житті країни. У статтях С. Єфимовича, К. Сліпка-Москальцова, Є. Холостенка, В. Хмурого подано відомості про участь художників у мистецьких об'єднаннях.

Період з 1930 до 1934 року найменше висвітлений у мистецтвознавчій літературі. Дискусії про створення пролетарського виробничого мистецтва, свого часу нав'язані партійним керівництвом країни, у світлі подальших історичних подій отримали неоднозначну оцінку з боку партійних ідеологів. Внаслідок цього тривалий час дані проблеми не розглядалися дослідниками радянського мистецтва. Отже, історію Київського Інституту Пролетарської Мистецької Культури передусім треба вивчати за розрізненими публікаціями у тогочасній пресі та кількома книгами, які показують перебудову навчального процесу з класових пролетарських позицій.

Події та факти, що вивчаються у третьому та четвертому розділах, знайшли ширше відображення в літературі. Це публікації В. Денисова, Г. Родіонова, В. Чаговця, що торкаються проблем виховання мистецьких кадрів і виставкової діяльності інституту. Цінним документальним матеріалом є виступи викладачів Ф. Кричевського, К. Трохименка, О. Шовкуненка у пресі. Професорам присвячені збірники: "Карпо Трохименко. Художник про себе; автобіографія" й "Олексій Шовкуненко та його учні", упорядковані І. Блюміною, "Ф. Кричевський. Спогади. Статті. Документи", упорядкований Б. Піанідою, та інші. Проте викладацька діяльність українських художників-реалістів потребує більш повного систематизованого вивчення. Аналіз даного періоду розвитку української школи живопису у згаданій літературі мав однозначне тлумачення. Так, централізація навчальних програм і відродження методів російського академічного живопису отримали позитивну оцінку, тому що відповідали ідеологічному курсові, продиктованому партійним керівництвом країни.

Всі реформи, що пережила академія, відображено в літературі здебільшого з ідеологічної, а не наукової точки зору. Автори передусім наголошували на загальних суспільно-політичних процесах, не зосереджуючись на специфіці педагогічних методів, характерних для того чи іншого періоду.

1994 року вийшов перший випуск наукового збірника-щорічника "Українська академія мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці". У виданні опубліковано чимало спогадів студентів і викладачів, які були записані, опрацьовані та підготовлені до друку М. Криволаповим та іншими співробітниками КДХІ у 80-их роках. Так, проблеми історії навчального закладу були висвітлені у статті А. Чебикіна "Українська академія мистецтва: традиції, сучасність, перспективи" 1994 року. Етапи розвитку вітчизняної мистецтвознавчої школи показані у статті М. Криволапова "До питання розвитку українського мистецтвознавства у ХХ ст." Надруковано ряд досліджень, що висвітлюють педагогічну діяльність окремих викладачів академії.

З нагоди відзначення вісімдесятиріччя заснування УАМ 1997 року було видано збірник "Українська академія мистецтва. Історія і сучасність", в якому опубліковано статті "Академічні засади - основа вишколу митця" А. Чебикіна та "З історії художньої освіти в Україні" М. Криволапова. 2002 року до вісімдесят п'ятої річниці у збірнику "Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури" вміщено статтю Л. Прибєги "Історія і сьогодення Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури". Невеликий обсяг даних публікацій, пов'язаний із браком коштів на видання фундаментальних наукових праць, є причиною того, що автори торкаються лише окремих проблем історії академії, а всеохоплюючого дослідження становлення живописного факультету, глибокого аналізу системи підготовки живописців ми не маємо.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з науковими планами кафедри теорії та історії мистецтва Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, зокрема з відпрацюванням стратегії наукового вивчення проблем українського живопису ХХ сторіччя та історії НАОМА, а також з науковими планами кафедри живопису і композиції НАОМА.

Практичне значення отриманих результатів даного дослідження полягає в тому, що розробка поставлених питань дозволить осмислити ті процеси, які відбуваються на сучасному етапі в НАОМА і мистецькій освіті в цілому. Положення, висвітлені у роботі, дадуть змогу вивчати методологічну систему викладання профільних художніх дисциплін та допоміжних предметів на живописному факультеті в їхньому історичному розвитку. Нові наукові дані, отримані в процесі дослідження, можуть бути використані в теоретичних лекційних курсах з історії українського образотворчого мистецтва та педагогіки, а також при розробці нових педагогічних програм із живопису у вищих навчальних закладах.

Методи дослідження. У роботі на основі аналізу відомих і нових матеріалів, архівних документів відтворено історію викладання живопису в академії. Так, відомості про головні етапи розвитку навчального закладу досліджені за допомогою аналізу тогочасної періодики, ділового та приватного листування, документації, мемуарів. Аспекти вивчення технічних та теоретичних допоміжних предметів аналізуються як за програмами та навчальними планами, так і за тогочасними підручниками та методичними посібниками. При дослідженні викладання фахових дисциплін застосовується аналіз курсових і дипломних робіт студентів та творів викладачів. Враховуючи той фактор, що переважна більшість оригіналів станкових, а особливо монументальних творів досліджуваного періоду не дійшла до нашого часу, аналіз здійснюється на основі фотознімків, репродукцій та підготовчих матеріалів (композиційних ескізів, начерків). Процес створення та технологічні особливості деяких втрачених робіт простежуються за допомогою вивчення документальних свідчень (спогади очевидців, пояснювальні записки до дипломних робіт, критика в періодиці) та шляхом порівняння з уцілілими творами цих авторів. Ідеологічні дискусії та їхній вплив на педагогічний процес досліджено за допомогою аналізу програмних документів мистецьких об'єднань та протоколів засідань їхніх осередків, що функціонували у ВУЗі.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати викладено на науково-практичній конференції "120 років з дня народження М. Бойчука" (Київ, 2002 р.) та знайшли відображення в чотирьох публікаціях у виданнях, акредитованих ВАК України.

Структура дисертації. Обсяг основного тексту дисертаційної роботи становить 179 сторінок. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, висновків, приміток та списку використаних джерел (240 найменувань). У тексті - 3 таблиці. Додатки включають текстовий матеріал, перелік ілюстрацій та самі ілюстрації (83 найменування).

Другий розділ має назву "Внесок Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури у виховання художньої еліти України (1917-1941)". Тут розглянуто головні етапи історії академії протягом зазначеного періоду. Ідея створення УАМ виникла в липні 1917 року на четвергах Д. Антоновича, де збиралася творча еліта Києва. Голова Центральної Ради М. Грушевський і Генеральний секретар освіти І. Стешенко підтримали цю ідею. У серпні 1917 року розроблено статут навчального закладу і визначено викладацький склад, у жовтні обрано Раду академії, до якої ввійшли художники М. Бойчук, М. Бурачек, М. Жук, В. Кричевський, Ф. Кричевський, А. Маневич, О. Мурашко, Г. Нарбут, а також окремі члени організаційної комісії: Д. Антонович, П. Зайцев, Д. Щербаківський. Запрошення до викладання художників-педагогів, чиї погляди формувалися під впливом різних зарубіжних шкіл, стало позитивним чинником у розбудові нової художньої школи, сприяло збагаченню вітчизняної художньої педагогіки.