Книговидавнича справа Поділля: тенденції розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Книговидавнича справа Поділля: тенденції розвитку

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Загальна характеристика дослідження

Актуальність теми дослідження. Ґрунтовне вивчення та критична, науково виважена оцінка попереднього досвіду книговидавничої справи як окремих регіонів, так і України в цілому потрібні для утворення комплексного дослідження, в якому було б викладено правдиву історію книговидання держави.

В умовах сучасної перебудови книговидавничої справи в Україні усвідомлюється необхідність у наукових працях, що аналізували б історичну практику книговидавничої діяльності минулого. У цьому контексті дослідження книговидавничої справи Поділля, що особливо активно розвивалась з другої половини ХІХ ст. і до початку 30-х років ХХ ст., дозволяє виявити регіональні особливості організаційної та виробничої діяльності з утворення книговидавничого репертуару (далі - КР), здійснити типологічні та тематичні його характеристики. Оскільки книжкова продукція Поділля значною мірою сприяє збереженню історичної та культурної пам'яті народу, є джерелом інформації та одним із факторів розвитку духовної культури регіону, особливий інтерес становить історія створення, поширення та використання як окремих неперіодичних видань, так і книжкової продукції, результати її функціонування в краї. Економічний, суспільний, політичний, науковий та культурний розвиток даної території зумовлював цільове призначення та мовну ознаку виданих книг.

Актуальність теми полягає у тому, що аналіз книговидавничої справи Поділля з використанням новітніх досягнень книгознавчої науки дозволяє висвітлити недостатньо досліджені сторінки вітчизняної історії регіонального книговидання. З його допомогою реально здійснити історико-книгознавчу та бібліографічну реконструкцію КР регіону другої половини ХІХ - початку 30-х років ХХ ст., що суттєво розширить джерельну базу поділлєзнавчих студій, а також фактографічну базу не лише українського книгознавства, але й історичної регіоналістики та поділлєзнавства. Виявлені нові відомості про книговидавничу діяльність діячів української культури І. Огієнка, Ю.Сіцінського, В. Отамановського, В. Гагенмейстера уможливлюють сучасну оцінку їх внеску у розвиток книжкової культури України.

Окремі аспекти книговидавничої справи Поділля від другої половини ХІХ до початку ХХ ст. було частково висвітлено у статтях Й. Ролле та Ю.Сіцінського. Період 1917-1923 років почасти знайшов відображення в монографічному дослідженні Т.Ківшар про український книжковий рух, а також дисертаційній роботі Н. Марченко, присвяченій книговиданню для дітей. Різним аспектам радянського книговидання в Україні, зокрема, на Поділлі, значну увагу приділяли українські книгознавці 20-80-х років ХХ ст., працям яких більшою чи меншою мірою, але притаманний заідеологізований підхід до аналізу матеріалу. Ю. Меженко вивчав репертуар української книги 1917-1927 років. М. Агуф, М. Коваль, А. Козаченко та В.Ігнатієнко досліджували особливості формування української радянської книги, а В.Білозуб виявив проблеми організації видавничої справи в радянській Україні, вивчаючи тематику та цільове призначення книжкової продукції. О. Молодчиков визначив особливості розвитку української радянської книговидавничої справи, приділяючи особливу увагу випуску літератури громадсько-політичного спрямування. Д. Гнатюк і Т.Ківшар зосередилися на питаннях технічного забезпечення книгодрукування, аналізі КР, реорганізації структури видавничої системи УРСР 50-70-х років ХХ ст.

Наукові розробки українських істориків І. Крип'якевича, С.Білоконя, Л. Баженова, В. Прокопчука, І. Сесака, а також краєзнавців А. Паравійчука, Є. Назаренка, О. Ерн, О. Яцюк подають фактичні відомості про видавничі організації та видання Поділля.

Методика дослідження книговидавничої справи регіону певною мірою розроблена в працях російського книгознавця М. Малихіна та його учнів Е. Ахунджанова (Узбекистан), А. Алекперова (Азербайджан), Р. Гузаїрова (Башкортостан), Т.Ківшар (Україна), В.Кіріяка (Молдова), а також В. Волкової (Росія), А. Карімуліна (Татарстан), Д. Каунаса (Литва), Є. Умецької (Білорусь). Особливості реконструювання «репертуару провінційної книги» подано в публікаціях Н. Аверіної. Наукову цінність в рамках досліджуваної теми становлять праці М. Сенченка та М. Низового з проблем статистики друку.

Отже, незважаючи на певне висвітлення окремих аспектів проблеми, нагромаджений фактичний матеріал з історії книговидавничої справи Поділля другої половини ХІХ - початку 30-х років ХХ ст., узагальнюючого історико-книгознавчого дослідження досі не існує, що і викликало необхідність його проведення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у відповідності з основними напрямами «Програми розвитку краєзнавства на період до 2010 р.», затвердженої рішенням сесії Вінницької обласної ради від 7 листопада 2002 р., згідно з планом науково-дослідної роботи Вінницького обласного краєзнавчого музею на 2000-2005 роки, схваленим на засіданні науково-методичної ради Вінницького обласного краєзнавчого музею від 21 вересня 1999 р., а також із загальною концепцією наукової діяльності Київського національного університету культури і мистецтв, комплексною науковою темою кафедри бібліотекознавства - «Бібліотечна україністика».

Хронологічні межі дослідження охоплюють період від другої половини ХІХ ст., часу відновлення книговидання в краї внаслідок розвитку капіталістичних відносин в Російській імперії, і до початку 30-х років ХХ ст., коли книговидавнича справа в регіоні зазнала кардинальних змін, зумовлених реорганізацією видавничої справи в УСРР.

Географічні межі збігаються з адміністративно-територіальними кордонами Центрального і Східного Поділля, де у досліджуваний період існувала Подільська губернія.

Об'єктом дослідження є книговидавнича справа Поділля.

Предметом дослідження є закономірності та особливості розвитку книговидавничої справи регіону з другої половини ХІХ до початку 30-х років ХХ ст.

Мета дисертаційної роботи: комплексно проаналізувати розвиток книговидавничої справи Поділля досліджуваного періоду та дослідити його тенденції.

Відповідно до мети дисертації були визначені завдання:

- з'ясувати стан наукового вивчення проблеми та джерельної бази дослідження;

- вивчити передумови розвитку книговидання досліджуваного періоду;

- розглянути розвиток книговидавничої справи у контексті історії регіону;

- охарактеризувати структуру книговидавничої мережі, виявити провідних видавців;

- здійснити історико-книгознавчу й бібліографічну реконструкцію КР Поділля;

- провести тематико-типологічний аналіз КР;

- виявити тенденції розвитку книговидавничої справи краю.

Методологічною основою роботи є дотримання комплексного підходу до вирішення поставлених завдань, що ґрунтується на принципах історизму, повноти та наукової об'єктивності.

Методи дослідження. В ході дослідження застосовано порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, структурно-системний методи, а також загальнонаукові методи теоретичного та практично-пошукового дослідження (аналіз і синтез, індукція та дедукція) - для зіставлення та узагальнення здобутих даних. Для опрацювання книжкової продукції застосовано бібліографічний, аналітико-тематичний, типологічний і статистичний методи.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що:

- вивчено історію книговидавничої справи Поділля досліджуваного періоду, що заповнює певну прогалину у дослідженні вітчизняної книжкової справи;

- введено до наукового обігу новий фактичний матеріал про книговидання регіону, що дозволяє розширити фактологічну базу українського книгознавства і поділлєзнавства;

- відтворено КР Поділля другої половини ХІХ - початку 30-х років ХХ ст., що доповнює джерельну та історіографічну бази українського книгознавства і регіональних наукових студій;

- охарактеризовано книговидавничу мережу краю, що додає відомості про географію та динаміку книгодруку;

- з'ясовано роль місцевих видавничих осередків, а також політичних, громадських та культурних діячів у розвитку книговидання регіону, що уможливлює сучасну оцінку їх діяльності в галузі регіональної книговидавничої справи;

- здійснено аналіз тематики книжкової продукції та визначено основні типи видань краю, що забезпечує повноту КР за змістом та цільовим призначенням;

- виявлено основні тенденції, характерні риси розвитку книговидавничої справи Поділля досліджуваного періоду, що сприяє вивченню її самобутності, аналізу історії регіональної книжкової справи України;

- закладено основи для подальшого вивчення регіональних особливостей книговидавничої справи України.

Практичне значення роботи полягає в тому, що відтворений КР краю доповнює національну бібліографію України, розширює джерельну та історіографічну бази регіональних студій, допомагає поділлєзнавцям у вивченні історії, економіки, етнографії, літератури, мистецтва та культури краю.

Отримані в дослідженні результати можуть бути використані у навчальних курсах «Історія української культури», «Історія української книги», що викладаються у вищій школі України, а також при підготовці спецкурсів «Історія Поділля», «Історія культури Поділля», «Історія регіональної книги» - у вищих навчальних закладах Вінницької та Хмельницької областей. Матеріали дослідження можуть становити інтерес при написанні спеціальних та узагальнюючих праць, підручників і навчальних посібників з історії української книги та книговидання, історії культури Поділля.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри бібліотекознавства Київського національного університету культури та мистецтв, під час виступів на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу, докторантів, аспірантів та студентів Київського національного університету культури та мистецтв (2000, 2002), на VIII Всеукраїнській науковій конференції «Історичне краєзнавство і культура» (Харків, 1997), на Х Подільській історико-краєзнавчій конференції (Кам'янець-Подільський, 2000), Всеукраїнській науковій конференції «Поділля у контексті української історії» (Вінниця, 2001).

Публікації. Результати наукового дослідження відображені у 8 статтях, з яких 4 - у наукових фахових виданнях, 4 - матеріали наукових конференцій.

Структура дисертації відтворює логіку дослідження, його мету та основні завдання і складається із вступу, чотирьох розділів, висновків (обсяг 186 сторінок), списку використаних джерел та літератури (334 назви, 29 сторінок), чотирьох додатків (обсяг 294 сторінки): 1 діаграма, 5 статистичних таблиць, перелік видавництв Поділля, реконструйований КР регіону, що становить 3 136 назв неперіодичних видань.

Основний зміст дисертації

книговидання видавець край

У Вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, хронологічні та географічні межі, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, подано визначення базового терміну дослідження «книговидавнича справа», під яким ми розуміємо частину видавничої справи, пов'язану з виготовленням і розповсюдженням неперіодичних видань.

У першому розділі - «Історіографія та джерельна база дослідження» - розглянуто стан наукового вивчення теми та здійснено аналіз джерельної бази.

Висвітлення книговидання регіону досліджуваного періоду розпочав польський історик ХІХ ст. Й. Ролле у працях, присвячених історії переважно польських друкарень Поділля XVII - 70-х років ХІХ ст. Пізніше вітчизняний історик, громадсько-культурний діяч Ю.Сіцінський розширив хронологічні межі вивчення до початку ХХ ст., коло його наукових інтересів становила історія російського, молдавського, єврейського і польського книговидання на Поділлі. Дослідження книговидавничого руху доби Української революції (1917-1920) та перших років радянської влади, в т. ч. і Поділля, започаткував український книгознавець Ю. Меженко, який, поряд з іншими висновками, відзначав видавничий доробок і вінницької «Просвіти», проте помилково вважав, що в краї нічого значного впродовж кам'янецького періоду Директорії УНР не було надруковано. М. Суслопаров, характеризуючи кам'янець-подільські видання 1917-1920 років, звернув увагу на складний і суперечливий за ідеологією характер розвитку книговидання, зумовленого частою зміною влади у місті. Були й спроби аналізу анонімними авторами діяльності місцевих видавництв, що існували впродовж 1919-1920 років. Студіюванню книжкової продукції регіону 20-х років ХХ ст., наприклад, Кам'янець-Подільської художньо-промислової школи, присвячені праці мистецтво-знавця В.Січинського.

Розгортання краєзнавчого руху у 60-х роках ХХ ст. стимулювало появу публікацій краєзнавців Поділля, в яких вони, розглядаючи історію громадських організацій, діяльність окремих особистостей, аналізували також їх книго-видавничий доробок. Зокрема, Є. Мазурик, досліджуючи Товариство подільських лікарів, описав їх ініціативи, а також політичні та економічні проблеми, що виникали у зв'язку із виданням книг, а А. Паравійчук, серед іншого, вивчав внесок М. Грейма, Ю.Сіцінського, В. Гагенмейстера у розвиток книговидання краю.

Поглиблення уваги вчених до регіональних проблем історії України, що спостерігалося з кінця 80-х років ХХ ст., сприяло появі праць, де було висвітлено книговидавничу діяльність окремих видавничих організацій краю. Так, Ю. Земський в історіографічних дослідженнях зробив огляд краєзнавчих видань Подільського єпархіального історико-статистичного комітету, І. Сесак проаналізував процес підготовки до друку Подільською губернською народною управою підручників, С.Білокінь розглянув видання Кам'янець-Подільської художньо-промислової школи, а О. Яцюк, на основі досягнень сучасної історичної науки, дослідила видавничу діяльність вінницької «Просвіти». Певне значення у нагромадженні фактичного матеріалу мають праці Є. Сохацької, Л. Третяка, в яких вони з урахуванням видань, що впродовж тривалого часу зберігалися в спецхранах бібліотек, охарактеризували книжкову продукцію Кам'янець-Подільського державного українського університету.

В монографіях Л. Баженова й В. Прокопчука, присвячених розвитку історичного краєзнавства Поділля ХІХ - ХХ ст., значна увага приділялася виявленню видань місцевих краєзнавчих осередків і краєзнавців. Результати їхніх досліджень засвідчили позитивний вплив регіональних студій на розширення тематики КР.

Наукові розвідки С. Баженової, І. Винокура, В. Корнилова, С. Кота, Л. Одинокої, Л. Шпильової сприяли визначенню ролі громадських, наукових і культурних діячів Поділля Й. Ролле, Ю.Сіцінського, В. Отамановського, В. Гагенмейстера у розвитку книговидання краю. Дослідження Б. Андрусишина, А.Зінченка, М. Лихогляда, Л. Раковського, М. Вороша, присвячені окремим виданням регіону досліджуваного періоду, дали можливість вивчити проблеми підготовки їх до друку.

Введення у 90-х роках ХХ ст. до наукового обігу нових, з ідеологічних мотивів раніш недоступних для дослідників документальних масивів, критичне переосмислення історіографії сприяли підготовці вітчизняними вченими ґрунтовних досліджень з окремих аспектів розвитку книговидавничої справи України. Зокрема, в монографії Т.Ківшар «Український книжковий рух як історичне явище (1917-1923)» комплексно проаналізовано особливості національного книговидання, визначено його головні центри, тенденції, правові засади, а також подано відомості про КР і видавничі осередки Поділля. У працях Н. Зелінської розкривається історія наукового книговидання в Україні, в т. ч. і на Поділлі. В рамках досліджуваної проблеми слід відзначити роботу С. Кравця, який прагнув до всебічної, позбавленої ідеологічних нашарувань оцінки радянського видавничого руху 20-х років. В дослідженнях О. Левчук, яка вивчала діяльність кооперативних видавництв в радянській Україні, розглядала їх в організаційно-історичному аспекті, наголошувалося на встановленні політичного контролю за книговиданням. Публікації Ю. Шаповала та О. Федотової дали можливість простежити етапи становлення органів радянської цензури, їх діяльність в Україні у галузі книговидання. Цінністю вказаних праць, серед іншого, є фактичний матеріал щодо розвитку книговидавничої справи регіону.

Джерельну базу дисертації складають архівні документи, виявлені видання, що вийшли друком на Поділлі у досліджуваний період, бібліографічні покажчики, каталоги та картотеки бібліотек, архівів і музеїв регіону, а також періодична преса, мемуарна література.

Опрацювання фондів Кам'янець-Подільського державного міського архіву (далі - КПДМА) надало можливість залучити до наукового обігу нову інформацію з теми дисертаційного дослідження. Документи з Ф. 228 «Канцелярія подільського губернатора», Ф. 292 «Кам'янець-Подільське міське поліцейське управління» дозволили простежити методи та форми контролю за книговидавничою справою регіону до 1917 року. У межах досліджуваної теми значний інтерес становили Ф. 233 «Подільське губернське земство», Ф.Р-582 «Кам'янець-Подільський державний український університет» та Ф.Р-302 «Кам'янець-Подільський інститут народної освіти», що містять фінансові звіти про видавничу діяльність цих організацій, відомості про підготовку видань до друку. Матеріали Ф. 3333 «Особовий фонд Ю.Сіцінського» розкривають з достатньою повнотою творчий спадок вченого в галузі книгознавства та бібліографознавства.

Документи Державного архіву Вінницької області (далі - ДАВО), що містять Ф.Р-925 «Подільський губернський виконавчий комітет ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів», Ф.Р-2625 «Подільський губернський ревком», Ф.Р-147 «Подільська губернська планова комісія», Ф.Р-151 «Вінницька міська рада робітничих і червоноармійських депутатів», Ф.Р-886 «Повітові виконкоми рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів», допомогли отримати суттєві факти про особливості реорганізації книговидавничої справи Поділля радянської доби. У Ф.Р-254 «Подільська губернська народна освіта» було виявлено інформацію про діяльність цензорів у регіоні, біографічні дані діячів книжкового руху Поділля. Фактичний матеріал щодо авторського складу регіону радянського періоду віднайдений у Ф.Р-522 «Вінницький окружний комітет профспілки працівників освіти» та Ф.Р-256 «Вінницька окружна інспектура народної освіти». Діяльність регіональних відділень Державного видавництва України характеризували матеріали нарад, фінансова документація, епістолярій, що знаходяться у Ф.Р-157 «Вінницьке відділення Державного видавництва України» та Ф.Р-2833 «Тульчинське відділення Державного видавництва України». У Ф.Р-198 «Поліграфічне об'єднання Поділля» містилися дані про стан поліграфічної промисловості регіону 20-х років ХХ ст.

Суттєву складову джерельної бази дослідження становлять 3 136 книг і брошур, більшість з яких переглянуто de visu. Їх було видано на Поділлі впродовж другої половини ХІХ - початку 30-х років ХХ ст. українською, російською, польською та єврейською мовами. Вони утворюють КР, реконструйований дисертантом. Опрацювання КР дозволило виявити та вивчити книжкову продукцію переважної більшості видавців регіону, її мовний склад, а також тематико-типологічну структуру, визначити динаміку та географію книгодруку. Водночас обмеженість статистичних відомостей про вартість, наклад, а також обсяг видань зумовила здійснення аналізу книжкової продукції краю, в основному, за кількістю назв книг, оскільки цей «універсальний світовий показник, що визначає обсяг і ефективність книжкового виробництва» (Б. Ленський), характеризує рівень розвитку книговидання, дозволяє дати оцінку загальнокультурної ситуації (М. Сенченко) в краї.

З метою більш повної бібліографічної реконструкції КР Поділля опрацьовано каталоги та фонди Національної бібліотеки України імені В. Вернадського, Національної парламентської бібліотеки України, Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. К.Тімірязєва, Хмельницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Островського, бібліотеки і фондові колекції Вінницького й Хмельницького обласних краєзнавчих музеїв, Кам'янець-Подільського історичного музею. Цінними в даному контексті виявилися фонди бібліотек ДАВО, КПМДА та Кам'янець-Подільського державного університету.

В ході дослідження використовувалася також електронна база даних генерального алфавітного каталогу книжкового фонду Російської національної бібліотеки (Санкт-Петербург) з метою виявлення видань Поділля.

Уточнити КР краю допомогли бібліографічні покажчики «Книжная летопись» (1907-1917), «Літопис друку УСРР» (1924-), «Україномовна книга у фондах Національної бібліотеки України імені В. Вернадського. 1798-1916» (вип. 1-4, 1996-2001), «Україномовна книга у фондах Національної бібліотеки України імені В. Вернадського. 1798-1923» (вип. 5, 2002), «Книга в Україні. 1861-1917» (вип. 1-5, 1996-2003), «Україномовна книга. 1808-1923» (вип. 1-2, 1996-1998), «Друкований зведений каталог україномовної книги державних бібліотек та музеїв України. 1798-1923» (вип. 1-2, 1999-2003), «Російськомовна книга у фондах Національної парламентської бібліотеки України. 1861-1923» (вип. 1, 1999), «Репертуар української книги. 1798-1916» (вип. 1-6, 1995-2002), «Книги українською мовою із фондів Харківської ДНБ ім. В. Короленка. 1798-1916» (вип. 1-5, 1995-1998), «Українська книга у фондах Одеської ДНБ ім. М. Горького. 1574-1923» (вип. 1-5, 1991-1995), «Книги Української РСР (1917-1923)» (1959), а також краєзнавчі бібліографічні покажчики, друковані каталоги подільських бібліотек і книгарень краю.

Особливу наукову цінність являє біобібліографічний довідник Л. Баженова «Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ-ХХ ст.» (1993), що став джерелом бібліографічної та просопографічної інформації із зазначеної теми.

Аналіз періодичних видань «Киевская старина» (1882-1907), «Книгарь» (1917-1920), «Подольские губернские ведомости» (1838-1920), «Подольские епархиальные ведомости» (1862-1905), «Справочный листок Подольского общества сельского хозяйства и сельскохозяйственной промышленности» - «Подольский хозяин» (1899-1917), «Врачебно-санитарная хроника Подольской губернии» (1907-1915), «Экономическая жизнь Подолии» (1913-1919), «Освіта» (1918-1919), «Наш шлях» (1918-1919), «Життя Поділля» (1918-1919), «Свободное слово» - «Подольское слово» (1918-1919), «Шлях» (1919), «Хвиля» (1920), «Вісти» (1920-1922) дозволив розширити джерельну базу дисертації, отримати відомості про книговидавничу діяльність в краї, інформацію про окремі видання регіону.

З метою розширення фактичної бази дослідження було використано мемуари і спогади політичних, громадських і культурних діячів України Д. Дорошенка, Л. Биковського, С.Сірополка, М. Плевака, Б. Антоненка-Давидовича, а також уродженців Поділля В. Приходька, Ю. Гудзія, П. Покутського, В. Свідерської. З огляду на суб'єктивність сприйняття історичних подій, інформація вимагала критичного осмислення, перехресної перевірки та уточнення на основі інших документальних джерел.

Отже, в узагальнюючих працях з історії книговидавничої справи України та в окремих краєзнавчих дослідженнях лише фрагментарно розглядалося книговидання Поділля, тому актуалізується потреба проведення комплексного історико-книгознавчого вивчення історії та тенденцій розвитку книговидавничої справи регіону другої половини ХІХ - початку 30-х років ХХ ст. В процесі дослідження з урахуванням досягнень сучасної історичної науки було сформовано його джерельну базу, що дало змогу ґрунтовніше вивчити зазначену проблему, виконати поставлені наукові завдання.

У другому розділі - «Розвиток книговидавничої справи у контексті історії Поділля» - розглядається історія книговидавничого руху в регіоні на тлі політичних, соціально-економічних та культурних процесів, що відбувалися в краї впродовж другої половини ХІХ - початку 30-х років ХХ ст.

Виявлено, що у період, що передував дослідженому, випуск книг ініціювали власники друкарень, надаючи перевагу виданням релігійної тематики, здебільшого таким, що раніш вийшли друком поза межами регіону, а світське книговидання розвивалося у контексті польської культури. Як підтвердив мовний аналіз КР, книги друкувалися 10 мовами, але української серед них не було, тобто друкарі намагалися задовольняти духовні потреби основних національних громад краю, крім корінної. Після приєднання Поділля до Російської імперії законодавчі обмеження й посилення державного контролю російської влади над книговидавничою справою регіону сприяли її занепаду у 30-40-х роках ХІХ ст.

У другій половині ХІХ ст. ситуація змінилася: соціально-економічні, політичні реформи зумовили потребу у створенні та тиражуванні різнопланової літератури. Зміцнювалася матеріальна база книговидання: впроваджувалося машинне виробництво, збільшувалася кількість та потужність друкарень. Як засвідчило дослідження, в регіоні з 50-х років спостерігалось становлення систематичного світського книговидання, а також формування авторського складу з подолян. Реформи 60-70-х років утвердили капіталістичні відносини в Російській імперії й зумовили необхідність поширення інформації, зокрема, регіональної. Зміни в економічному, освітньому та культурному житті Поділля викликали пожвавлення книговидавничого руху, що знайшло свій вияв у тенденції до збільшення випуску кількості назв книг у період до початку Першої світової війни (1914). Книги видавалися в 31 з 47 населених пунктів краю, де існували друкарні. Основним центром книгодрукування був Кам'янець-Подільський, але помітним було також примноження видавничої продукції у Вінниці, що пов'язане із зростанням її ролі в економіці та культурі регіону. Поступово відбувалось зміцнення поліграфічної бази друку у повітових центрах, що сприяло активізації книговидавничої діяльності.

Дослідженням встановлено, що, на відміну від інших регіонів, зокрема, Волині, для Поділля другої половини ХІХ ст. була характерна сувора цензура мови книговидання. З політичних міркувань під забороною опинилося книгодрукування польською та українською мовами, хоча українське слово зберігалося у російськомовних наукових виданнях з краєзнавчої тематики. Розвитку єврейського книговидання в краї перешкоджало чинне законодавство, що запровадило до нього податкові та громадянські обмеження. З огляду на імперську національну політику, цілком зрозуміло, що за мовним складом у КР переважали російські друки.

В ході дослідження виявлено, що тільки на початку ХХ ст. в регіоні почався книгодрук українською мовою, відродилося книгодрукування польською та єврейською. Українська Центральна Рада, Гетьманат, Директорія УНР формували законодавчу базу, а також надавали фінансову допомогу українським видавництвам для зміцнення друкарської бази та придбання паперу. Так, на Поділлі кредити отримали видавництва «Дністер», «Зірка», «Правобережна філія Українського видавництва в Катеринославі», видавничий відділ Подільської губернської народної управи. Державна підтримка української мови, намагання задовольнити зростаючий попит корінного населення на інформацію рідною мовою спричинили переважання україномовного книгодрукування в регіоні. Відкриття Кам'янець-Подільського державного українського університету, діяльність Директорії УНР, розташування Української Галицької армії на теренах краю також сприяли пожвавленню національного книговидавничого руху. Активна участь в ньому українських політичних, громадських, наукових і освітніх діячів, що перебували на Поділлі, позначилася на розширенні тематики видань, підвищенні їх якості.

Велику увагу приділяли книговидавничій справі більшовики, вбачаючи у ній ефективний засіб агітації та пропаганди комуністичних ідей. Опрацьований архівний матеріал дає підстави стверджувати, що впродовж 1919-1920 років в регіоні при черговій спробі встановлення радянської влади витримувався курс на одержавлення книговидавничої справи. Наприкінці 1920 року економічна дестабілізація спричинила кризу у поліграфічному виробництві. Почасти для її подолання, а також з ідеологічних причин друкарні краю було націоналізовано і зосереджено у 12 повітових, а з 1925 року - в 6 округових центрах (Вінниця, Кам'янець-Подільський, Проскурів, Могилів-Подільський, Тульчин, Гайсин), якими й було обмежено географію книгодруку. Водночас відбувалося становлення системи радянського книговидання. Після запровадження непу, з пожвавленням економіки регіону, почалось зростання видання книг за кількістю назв, що тривало до 1928 року. Для поліпшення оформлення книжок видавці (Кабінет виучування Поділля, Вінницька окружна комісія для увічнення пам'яті М. Коцюбинського) запрошували до співпраці професійних художників, зокрема, М. Жука, В. Касіяна, О. Кульчицьку, В.Сільвестрова. Головним осередком книгодрукування стала Вінниця як адміністративний центр губернії, основною мовою книгодруку залишалася українська. Вивчення КР виявило, що творчий доробок подолян попередніх років позитивно вплинув на піднесення культури книжкового виробництва у радянський період.

Загалом, розвиток книговидавничої справи Поділля досліджуваного періоду мав поступальний, спадковий характер переважно в напрямку становлення систематичного світського, а також україномовного книговидання. Перетворення у політичному, соціальному, економічному та духовному житті краю значною мірою зумовлювали трансформацію книговидавничої діяльності. Аналіз зібраних відомостей дозволив дійти висновку, що скасування непу, розгортання політичних репресій, припинення активної діяльності громадських товариств, посилення централізації книговидавничої справи в УСРР призвели до скорочення книговидання в регіоні на початку 30-х років.

У третьому розділі - «Структура книговидавничої мережі регіону» - характеризується формування книговидавничої мережі Поділля досліджуваного періоду, визначається роль окремих організацій і діячів в її розвитку.

Дослідженням виявлено, що основу книговидавничої мережі краю складали видавничі організації, тобто установи, статутом яких поряд з іншими видами діяльності було передбачено підготовку і випуск неперіодичних видань. Дисертантом зібрано інформацію про 352 організації регіону, що здійснювали у досліджуваний період книговидання та підготували до друку 93% назв КР. Для аналізу книжкової продукції вони були згруповані за напрямом їх основної діяльності: а) урядові установи; б) органи місцевого самоврядування; в) громадські організації; г) наукові установи; ґ) навчальні заклади; д) комерційно-виробничі підприємства; е) релігійні організації. Така систематизація допомогла глибше вивчити характер їхньої книговидавничої праці.

Відновлення та розвиток книговидання регіону в другій половині ХІХ ст. пов'язані з видавничою діяльністю урядових установ, що мали для цього достатні фінансові можливості та підтримку вищих органів влади. Серед них вирізнявся активністю Подільський губернський статистичний комітет, що впродовж 1859-1912 років видав 118 окремих друків з географії, статистики, демографії, медицини, історії, археографії, етнографії та звичаєвого права Поділля. З появою інших осередків вивчення краю комітет обмежився щорічним випуском основного видання - офіційного статистичного «Обзора Подольской губернии».

Провідну роль у відродженні книговидання регіону у другій половині ХІХ ст. відігравала також Подільська православна єпархія, про що свідчить видання 357 книг (11,4% назв КР). Основний їх масив був підготовлений співробітниками редакції часопису «Подольские епархиальные ведомости» та членами Подільського єпархіального історико-статистичного комітету. Особливістю книжкової продукції була наявність, поряд з релігійною літературою, і історичної, археографічної, археологічної, етнографічної та мистецтвознавчої. Варто відзначити участь подільського духівництва у підготовці в 1905-1906 роках першого випуску Євангелій українською мовою. Тривалий час організатором і координатором книговидавничої діяльності єпархії був Ю.Сіцінський. У досліджуваний період книжкова продукція інших конфесій (католицизму, іудаїзму) на Поділлі була представлена поодинокими виданнями. Книговидання всіх релігійних організацій в краї з 90-х років зменшувалося, доки у радянський час через атеїстичну позицію партійно-державного керівництва республіки, яке розгорнуло антирелігійну боротьбу, не опинилася під забороною.

На початку ХХ ст. чільне місце у книговидавничому русі регіону належало земським установам, що видали 558 книг (17,8% назв КР) з економіки, медицини, сільського господарства краю та організаційних питань діяльності земства. У роки Української революції (1917-1920) для забезпечення учнів українськими підручниками був створений видавничий відділ Подільської губернської народної управи (колишньої земської), результатом зусиль працівників якого став випуск 30 книг майже зі всіх предметів, що вивчалися в школі.

Формуванню книговидавничої мережі сприяла діяльність наукових установ регіону: Кам'янець-Подільського наукового при ВУАН товариства, Кабінету виучування Поділля при Вінницькій філії Всенародної бібліотеки України ВУАН, Вінницької сільськогосподарської дослідної станції. Книжкова продукція (93 назви) відображала тематику досліджень цих установ, переважно в галузі природничих та суспільних наук. Заслуговує на особливе відзначення видавнича активність Кабінету виучування Поділля. Прагнучи створити з окремих спеціалізованих тематичних видань своєрідну «Енциклопедію поділлєзнавства», його співробітники на чолі з істориком, бібліотекознавцем та бібліографом В. Отамановським впродовж 1924-1930 років надрукували 26 книг даної тематики.

Помітний внесок у розвиток книговидавничої справи Поділля зробили і місцеві навчальні заклади. Дослідженням виявлено, що серед них особливо вирізнявся Кам'янець-Подільський державний український університет. За підтримки ректора, видатного українського вченого, церковного і культурного діяча І. Огієнка в цьому вищому навчальному закладі було створено два спеціалізовані підрозділи: видавнича рада університету та видавничий відділ ради студентських представників. Діяльність видавничої ради університету спрямовувалась на організацію друкування наукових студій викладачів. Підсумком її роботи стали два випуски «Записок» Кам'янець-Подільського державного українського університету, а також 13 книжкових видань з історії, археографії, української літератури, астрономії, фізики, а також питань релігії. До завдань видавничого відділу ради студентських представників входила підготовка до друку навчальної літератури з тих предметів, що викладалися в університеті. Всього було видано 14 навчальних посібників, зокрема, з математики (М. Столяров), морфології рослин (Н. Гаморак), гістології (П. Бучинський), економічної географії України й географії Сходу Європи (В. Геринович), української історіографії (П. Клепатський), слов'янознавства (М. Драй-Хмара), літературознавства (В. Перетц), історії української мови (І. Огієнко) та літературний альманах «Буяння».

У друкарні іншого навчального закладу - Кам'янець-Подільської художньо-промислової школи - з 1921 року під керівництвом директора В. Гагенмейстера видавалися книги, що містили матеріали шкільних етнографічних польових експедицій, зображення краєвидів і пам'яток архітектури Поділля. В цих виданнях (45 назв) вперше за допомогою численних ілюстрацій характеризувалися побут та народне мистецтво подолян.

Розширенню книговидавничої мережі регіону сприяла видавнича діяльність громадських організацій, а саме: партійних осередків, національних (українських, російських, польських, єврейських громад) та благодійницьких товариств. На початку ХХ ст. вони здійснювали видання агітаційної та пропагандистської літератури. Згодом, після утвердження радянської влади, більшість громадських організацій було ліквідовано, а серед новоутворених вирізнялися книговидавничою активністю губернські та округові комітети партії більшовиків та комуністичної спілки молоді, що стали провідними видавцями краю цього періоду.

Для щорічного поширення інформації про свій фінансовий стан випуск книг здійснювали і комерційно-виробничі підприємства: акціонерні товариства, банки, товариства взаємної допомоги, кредитові спілки, що також були у складі книговидавничої мережі регіону.

У дослідженні розглянуто ще один тип видавця - видавництва, яким належить 5% назв КР. Виявлено, що з їх діяльністю пов'язано становлення випуску української книги в краї. Їх активна праця припала на добу Української революції (1917-1920), але постійні зміни влади в регіоні, брак коштів, фахівців обмежили діяльність 18 видавництв випуском однієї-двох книг, тільки 6 («Дністер», «Правобережна філія Українського видавництва в Катеринославі», «Червона Галичина» - Кам'янець-Подільський; «Воля», «Наука», Подільська філія Всеукрдержвидаву - Вінниця) постійно видавали книжкову продукцію. Спеціалізованими на одному виді літератури були видавництва «Червона Галичина» (політична), «Сатира і гумор» (сатирична), «Зірка» (дитяча); решта - друкували книги універсального змісту, за мовним складом книжкової продукції переважали українські друки. Після чергової реорганізації видавничої справи УСРР 1922 року видавництва Поділля майже припинили книговидання.

Виявлено, що 2% загальної кількості назв КР Поділля було видано завдяки 52 фізичним особам. Випуск книг ініціювали місцеві письменники, друкуючи власні твори, та діячі українського й польського національних рухів, які поширювали просвітницьку літературу, а також підприємці, зокрема, власники книжкових крамниць, замовляючи такі комерційно вигідні видання, як путівники, календарі. Видавнича діяльність фізичних осіб у радянський час обмежувалася чинним законодавством, тому їхня приватна ініціатива майже зникла.

Отже, за досліджуваний період до структури книговидавничої мережі регіону входили видавничі організації, видавництва та фізичні особи. Поширеним типом видавця стали видавничі організації, що надрукували основний масив книжкової продукції Поділля.

У четвертому розділі - «Тематико-типологічний аналіз книговидав-ничого репертуару Поділля» - охарактеризовано основні напрямки друкування книжкової продукції за тематикою й типами видань.

Вивчення КР свідчить, що найпоширенішим на Поділлі був випуск економічної книги (34,4% назв КР), переважно прикладного характеру. Її зміст відображав здебільшого соціально-економічне та господарче життя регіону. Серед інших видань цього виду літератури варто відзначити курси лекцій вченого-економіста, екс-прем'єр-міністра Уряду УНР С. Остапенка з теорії економіки, викладача Кам'янець-Подільського державного українського університету Й. Шимоновича з історії розвитку промисловості в Україні, викладача Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту І. Олійника про економіку сільського господарства Поділля.

Наступну групу за кількістю назв складали політичні книги (12% КР), друкування яких активізувалося в регіоні на початку ХХ ст., коли поширилася діяльність політичних та національних громадських організацій. Численні друки 1917-1920 років, що випускалися представниками різноманітних партій та організацій, свідчать про існування плюралізму, певної терпимості владних структур до ідеологічних переконань авторів. Натомість зміст видань радянського періоду відповідав тільки більшовицькій ідеології.

Зменшення кількості назв книг релігійного спрямування (10% назв КР) було зумовлено спочатку секуляризацією суспільства, а згодом забороною їх друку у відповідності з атеїстичною політикою радянської влади. Серед видань цієї тематики популярними були богослужбові, історико-релігійні книги, описи поточних подій у релігійному житті краю.

Зібрані дані дають підстави стверджувати, що випуск сільськогосподарської літератури (7,9% назв КР) був налагоджений на межі ХІХ - ХХ ст. земськими установами, громадськими товариствами та іншими організаціями, зацікавленими у підготовці й поширенні галузевої інформації. Видання містили поради з питань агрономії, ветеринарії та зоотехніки, поширювали відомості про найсучасніші аграрні технології, розвиток галузей сільського господарства й досвід найкращих господарів регіону. Активно друкувалися книги викладачів Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту М. Величковського, Б. Дудолькевича, С. Плюйка про теоретичні проблеми агрономії та тваринництва, про стан сільського господарства Кам'янецької округи. У праці професора С. Городецького «Сільське господарство Поділля. Ч.І. Перед світовою війною» вперше було узагальнено матеріал про аграрний розвиток регіону.

Медичні видання (6,3% назв КР) представлені книгами про вдосконалення організації медичної справи, впровадження нових методів лікування та спеціалізованої медичної допомоги, обмін досвідом, також на їх сторінках було висвітлено епідеміологічну ситуацію в краї та подано поради населенню щодо дотримання правил гігієни з метою профілактики інфекційних захворювань.

У 60-х роках ХІХ ст. було розпочато друкування історичної літератури (4,7% назв КР): видано збірники документів та наукові розвідки з історії Поділля XVI - ХІХ ст., окремих його міст, містечок і сіл. Не втратили наукової цінності і сьогодні книги В. Гульдмана «Памятники старины Подольской губернии», С. Дложевського «Последние дни господства турок в Каменце и передача города Польше», І. Шиповича «О границах бывшей Брацлавщины», В. Якубовича «Мещане и селяне Брацлавского староства в борьбе с польской старостинской властью за свободу и земельную собственность в XVI-XVIII в.». Ю.Сіцінський підготував праці «Бакота, древняя столица Понизья», «Материалы для истории цехов на Подолии», «Исторические местности Подолии и их достопримечательности», «Нариси з історії Поділля». Тематика історичних друків розширялася у 1917-1920 роках за рахунок видання книг з історії України, а у радянську добу - історико-партійної літератури.

Основу юридичної літератури краю (4,6% назв КР) складали статути організацій, необхідні для їх реєстрації, та законодавчі матеріали, що друкувалися міністерствами Директорії УНР.

У досліджуваний період книгодрук художньої літератури (4,3% назв КР) почався у 70-х роках ХІХ ст. Видавалися праці переважно місцевих літераторів Ф. Рутковського, О. Баржицького, В. Тарноградського. Активний випуск класичних творів українських письменників Т. Шевченка, Марка Вовчка, С. Руданського, М. Старицького, В. Стефаника, І. Франка, іншомовних - А. Чехова. Л. Андрєєва, Жорж Занд, Е. По, О. Уайльда, Г.-Х. Андерсена в українських перекладах здійснювався в добу Української революції (1917-1920).

Про різноманітність тематики книжкової продукції досліджуваного періоду свідчить також наявність видань природничого (3% назв КР), мистецтвознавчого (2,9% назв КР), педагогічного (1,8% назв КР), бібліотекознавчого (1,2% назв КР), технічного (0,8% назв КР), військового (0,7% назв КР), фізико-математичного (0,6% назв КР), етнографічного (0,3% назв КР) змісту.

Важливо відзначити, що результати тематичного аналізу КР засвідчили краєзнавчу спрямованість книжкової продукції краю досліджуваного хронологічного періоду.

Дослідженням виявлено, що на Поділлі типологія видань за цільовим призначенням в наближеному до сучасної класифікації вигляді склалася тільки на початку ХХ ст. Встановлено, що у книгодрукові краю переважали офіційні (46,7% назв КР), наукові (21% назв КР) та громадсько-політичні книги (14% назв КР). Поширеність офіційних видань пояснюється необхідністю розповсюдження інформації про діяльність організацій і тим, що дозвіл на їх випуск в дореволюційний період давала місцева влада без звернення до цензурного комітету. Велику кількість наукових видань зумовила синкретичність їх тогочасної форми. Впродовж тривалого часу до цього типу видань належали книги, що мали виробничий, науковий та популяризаторський характер водночас. Адже у регіоні окремі чітко визначені науково-популярні та виробничо-практичні видання з'явилися тільки наприкінці ХІХ ст. Активізацію випуску громадсько-політичних друків викликало загострення суспільно-політичних і національних проблем в Російській імперії на початку ХХ ст.

У структурі КР Поділля також були представлені науково-популярні (4,7% назв КР), довідкові (4,4% назв КР), навчальні (3,2% назв КР), літературно-художні (3,1% назв КР) та виробничо-практичні (1% назв КР) видання.

Отже, впродовж досліджуваного періоду тематико-типологічна структура КР регіону урізноманітнювалася, але на початку 30-х років ХХ ст. з централізацією видавничої справи в УСРР цей процес було призупинено.

Результати здійсненого дослідження дозволили дійти таких висновків:

1. Розвиток книговидавничої справи Поділля другої половини ХІХ - початку 30-х років ХХ ст. не був предметом історико-книгознавчого дослідження, однак накопичений певний фактичний матеріал і достатня джерельна база дозволили повною мірою вирішити завдання, сформульовані у дисертаційній роботі.

2. На початку досліджуваного періоду в книговиданні Поділля спостерігався певний застій, зумовлений, по-перше, архаїчністю його засад, оскільки випуск книг ініціювали власники друкарень, які орієнтувалися на задоволення потреб частини місцевого населення та видання літератури вузького тематичного спектру (переважно релігійного спрямування), по-друге, законодавчими обмеженнями російської влади й посиленням державного контролю за книгодруком.

3. Визначальними факторами, що впливали на розвиток книговидання Поділля другої половини ХІХ - початку 30-х років ХХ ст., стали роз'єднання друкарських і видавничих функцій, комерціалізація діяльності друкарень, розширення книговидавничої мережі та її структури, прагнення видавців задовольнити інформаційні та інтелектуальні потреби ширших верств населення регіону, випуск оригінальних місцевих видань, а також зосередження друку в адміністративних центрах краю.

Розвиток книговидавничої справи регіону характеризувався: а) становленням професійної діяльності в галузі книговидання; б) формуванням авторського складу краю з подолян; в) систематичним випуском світської книги, зокрема краєзнавчого характеру; г) виникненням системи регіонального радянського книговидання; ґ) активністю видавничих організацій; д) появою та поширенням випуску україномовної книги; е) структуруванням системи типів видань за цільовим призначенням.

4. До складу книговидавничої мережі Поділля впродовж досліджуваного періоду входили 352 видавничі організації, 24 видавництва та 52 фізичні особи. Основний масив книжкової продукції регіону було створено завдяки книговидавничій діяльності таких організацій, як Подільський губернський статистичний комітет, Подільська православна єпархія, Подільська губернська земська (народна) управа, Кам'янець-Подільський державний український університет, Кам'янець-Подільська художньо-промислова школа, Кабінет виучування Поділля. Активними діячами книговидавничого руху в регіоні були особи, пов'язані з діяльністю цих організацій, зокрема, відповідальний секретар Подільського губернського статистичного комітету В. Гульдман, редактор неофіційної частини «Подольских епархиальных ведомостей» і голова Подільського єпархіального історико-статистичного комітету Ю.Сіцінський, головноуповноважений Директорії УНР і ректор Кам'янець-Подільського державного українського університету І. Огієнко, директор Вінницької філії Всенародної бібліотеки України ВУАН В. Отамановський, директор Кам'янець-Подільської художньо-промислової школи В. Гагенмейстер. Вирізнялися якістю книжкової продукції видавництва «Дністер» на чолі з В. Сочинським і «Правобережна філія Українського видавництва в Катеринославі», керівником якого був С. Мигалевський.

5. В результаті здійснення історико-книгознавчої та бібліографічної реконструкції КР Поділля виявлено, описано, класифіковано й систематизовано 3 136 неперіодичних видань, що вийшли друком в краї впродовж другої половини ХІХ - початку 30-х років ХХ ст. українською, російською, польською та єврейською мовами. Аналіз КР дозволив отримати документальні дані про книжкову продукцію майже кожного видавничого осередку регіону, її мовний склад, тематико-типологічну структуру, динаміку та географію книгодруку, що сприяє відтворенню об'єктивної історії книговидання та визначенню тенденцій його розвитку.

6. Тематико-типологічна структура КР Поділля розвивалася поступово, на її еволюцію значною мірою впливали зміни у політичному, соціально-економічному, громадському та культурному житті регіону. У КР поширеною була економічна, політична, сільськогосподарська, медична, історична й історико-релігійна, юридична та художня література переважно краєзнавчого характеру. Основними типами видань за цільовим призначенням були офіційні, наукові та громадсько-політичні.

7. Виявлено, що провідною тенденцією розвитку книговидавничої справи Поділля від другої половини ХІХ до початку 30-х років ХХ ст. було розширення видавничої діяльності, що відбилося як у зростанні випуску кількості назв книг (за винятком 1914-1920 років), так і у використанні мов основних національних громад регіону (української, російської, польської та єврейської), а також подальшому формуванні тематико-типологічної структури КР, поповненні та розвитку авторського складу краю, поширенні географії книгодруку, поліпшенні культури художнього оформлення видань, а також зміцненні поліграфічної бази.

Тенденція до збільшення сфери книговидання виявилася в еволюції структури книговидавничої мережі регіону, а саме: появу нових типів видавців - видавничих організацій та видавництв, а також примноження їх кількості. Книговидавнича мережа мала тенденцію до зосередження переважно в адміністративних, економічних, освітніх та культурних центрах регіону - Кам'янці-Подільському та Вінниці.

Отже, здобуті результати дають можливість відтворити історію книговидавничої справи Поділля другої половини ХІХ - початку 30-х років ХХ ст., дозволяють простежити послідовність, динаміку та тенденції її розвитку. Дисертаційна робота не вичерпує всіх аспектів окресленої проблеми. Подальшого поповнення та доопрацювання потребує КР, на часі поглиблення його тематико-типологічного аналізу, проведення ширших просопографічних досліджень щодо учасників книговидавничого руху Поділля, вивчення впливу польської та єврейської громад на розвиток книговидання.