4. На основі нових архівних документів виявлено місцеві осередки іконопису (Харків, Охтирський Троїцький монастир, Сумський чоловічий монастир, Лебедин, Конотоп, Ромни, Вільшани, Борисівка тощо). Подано нові дані про іконописну майстерню В. Свідерського у Харкові. Звертається увага на зв'язок з Києво-Лаврською майстернею як важливим джерелом отримання мистецької освіти та використання її надбань слобожанськими іконописцями. Підкреслюється важливе значення останніх у розвитку художнього життя Слобожанщини в окреслений відрізок часу.

5. Виявлено в музеях, приватних колекціях, друкарських відбитках слобожанські ікони ХVІІ- початку ХІХ ст., проведено їхню класифікацію, розглянуто коло сюжетів та іконографію як складову образної системи. Аналіз молільних образів Христа і Богородиці, євангельських сцен, зокрема пасійних, а також найшанованіших в регіоні святих показав, що поруч з наслідуванням візантизуючої традиції спостерігається активне впровадження нових іконографічних схем із західноєвропейського мистецтва. Як і в цілому в українській художній культурі, розробляються образи Бога Отця, новозавітної Трійці, Непорочного Зачаття, Богоявлення, навколо правомірності яких спостерігаються розходження між богословами Східної і Західної Церкви. Розкрито, що поширений в регіоні сюжет „Богородиці семистрільної” є інтерпретацією сюжету „Мater Dolorosa” в європейському мистецтві, а також особливий вплив Мурільйо на іконографію Богородичних сцен. Розглянуто як суто регіональні відгалуження Одигітрії ікони Казанської-Пісчанської, Височинської та Каплунівської Богородиці. Виявлено, що поширені на Слобожанщині сюжети „Плоди страждань Христових” та „Не ридай мене мати зрящи во гробу” відсутні у західних регіонах України. Показано, що на Слобожанщині, як і в цілому в тогочасному українському мистецтві, активізується розвиток образів, культ та іконографія яких пов'язані з патріотичними ідеями часу, зокрема „Покрови Богородиці”, „Охтирської Богородиці”, Св. Миколая, архангела Михаїла тощо. Розглянуто питання символічного ускладнення образної структури слобожанських ікон.

6. Аналіз художньо-образної системи слобожанського іконопису показав, що найвагоміше слово в період, що розглядається, було сказано бароко, як і в цілому в українському мистецтві, а цей стиль найкраще відповідав національному характеру, втілював український менталітет. Поширення бароко в регіоні, його стильових ознак визначалося особливостями духовного життя епохи. Зростаюча потреба у відтворенні безпосередніх життєвих вражень в іконописі Слобожанщини супроводжувалась специфічними рисами у трактуванні простору, форм та пропорцій людини, достовірності рухів, поширенням конкретності в зображені персонажів священної історії та еволюційній багатогранності їхніх характерів, змінами в кольоровій системі. Разом з тим посилюється алегоричність, символічне значення образів. Звернення до новацій західного мистецтва лягло на самобутній місцевий ґрунт, перехрещуючись з традиціями українського сакрального живопису у проявах різних місцевих шкіл, принесених переселенцями, з поствізантійською традицією, що призводило до оригінальних переплетень архаїзмів і новацій. Регіональна специфіка виявляється і у ставленні до орнаментальних форм та їх трактування. Декорування одягу персонажів та предметів побуту, динаміка рослинних орнаментальних мотивів різьбленого золоченого тла та окладів ікон є складовою образної системи слобожанського іконопису, надаючи йому пишності та спорідненості з Полтавським регіоном. Вплив останнього позначився і на розповсюджені рис рококо -- стилю, який впевнено заявив про себе в Україні в 30-х рр. ХVІІІ ст. з появою іконостасу Спасо-Преображенської церкви у Великих Сорочинцах.

7. Висвітлено, що наступний етап стильової еволюції -- класицизм, що запроваджувався російським урядом в художній освіті та культурі Слобожанщини з др. пол. ХVІІІ ст., був чужим українському менталітету і останнім кроком в національному знеособленні іконопису в регіоні. Втім, відлуння такого яскравого явища, яким було тут українське бароко, нагадувало про себе і пізніше, з поширенням романтизму. Спираючись на компаративістський підхід, визначено, що іконопис Слобожанщини як своєрідне регіональне мистецьке явище, займає особливе місце в загальному процесі розвитку українського образотворчого мистецтва. Дисертація відкриває перспективи для подальших наукових досліджень сакральної культури Слобожанщини. Матеріали і результати роботи можуть бути використані у відповідних навчальних програмах і курсах, а також при написанні нової історії українського мистецтва.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Перлина слобожанського іконопису // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. -- Харків: ХХПІ, 1997. -- № 5. -- С. 104 -- 106.

2. Домова церква при харківському комерційному училищі // Матеріали міжнародної наукової конференції до ювілею професора Ю. Бойко-Блохина. -- Харків: ХДУ, 1998. -- С. 171 -- 173.

3. Храм Христа Спасителя в Борках // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. -- Харків: ХХПІ, 1998. -- № 2. -- С. 79 -- 81.

4. Особливості духовного життя на Слобожанщині // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. -- Харків: ХХПІ, 1998. -- № 6. -- С. 86 -- 90.

5. Про деякі особливості розвитку слобожанського іконопису // Вісник Харківського художньо-промислового інституту. -- Харків, 1999. -- № 1. -- С. 71 -- 82.

6. Вплив московської колонізації на церковне мистецтво Слобожанського краю наприкінці ХVІ -- ХVІІ століть // Міжнародна наукова конференція: Перші Слобожанські читання. -- Харків, 1999. -- С. 164 -- 166.

7. Регенерація слобожанської ікони у світлі проблем відродження української національної культури // ІV Міжнародний конгрес україністів: Мистецтвознавство, кн. 2. -- Одеса-Київ: Вид-во Асоціації етнологів, 2001. -- С. 152-156.

8. Традиції релігійного живопису Слобожанщини у викладанні пластичних мистецтв в недільній школі при Свято-Дмитріївському храмі м. Харкова // Діалог культур: Україна у світовому контексті -- Львів: Світ, 2000. -- С. 238-246.

9. Про деякі локальні особливості іконописної спадщини Слобожанщини // Вісник ХДАДМ. -- Харків, 2001. -- № 5. -- С. 36 -- 38.

10. Про деякі особливості художньої творчості слобожанських іконописців // Вісник ХДАДМ. -- Харків, 2002. -- № 6. -- С. 106 -- 108.

11. Роль місцевих осередків та проблеми осмислення іконописної спадщини Слобожанщини на поч. ХVІІ- ХVІІІ ст. // Вісник ХДАДМ. -- Харків, 2004.-№ 1.-С. 21-29.

12. Вплив харківської школи мистецтвознавства на формування художньо-естетичних засад у контексті дизайнерської освіти ХНПУ ім. Г. С. Сковороди // Вісник ХДАДМ. -- кн. 2. -- Харків, 2005. -- № 1. -- С. 210 -- 215.

13. Ремінісценції західноєвропейських традицій в народному іконописі Слобожанщини // Матеріали міжнародної наукової конференції „Дизайн-освіта 2005: Тенденції розвитку та інтеграція в європейський освітній простір” -- Харків, 2005. -- С. 86 -- 95.

Анотація

Паньок Т.В. Стильова еволюція в іконописі Слобожанщини ХVІІ -- початку ХІХ століття. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства зі спеціальності 17.00.05 -- образотворче мистецтво. -- Харківська державна академія дизайну та мистецтв. Харків, 2005.

Дисертацію присвячено вивченню слобожанського іконопису ХVІІ- поч. ХІХ ст. та його стильовій еволюції. Вперше становлення регіональної іконописної школи розглядається у контексті формування слобожанина як етнокультурного типу та релігійної культури українських переселенців. Визначаються місцеві іконописні осередки та їхня роль у культурному житті краю. Аналізуються іконографія та стильові особливості іконопису в регіоні, виняткове значення українського бароко в його культурі. Розкрито зв'язок між запровадженням класицизму та втратою національної своєрідності іконописом Слобожанщини. Виявлено місце слобожанської ікони в історії українського мистецтва зазначеного періоду. Введено в науковий обіг низку невідомих раніше творів та нових імен слобожанських майстрів -- іконописців.

Ключові слова: Слобожанщина, українське мистецтво, іконопис, іконостас, еволюція стилю.

Аннотация

Панёк Т.В. Стилевая эволюция в иконописи Слобожанщины ХVІІ -начала ХІХ веков. -- Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.05 -- изобразительное искусство. -- Харьковская государственная академия дизайна и искусств. Харьков, 2005.

Диссертация посвящена изучению слобожанской иконописи ХVІІ-нач. ХІХ в. и его стилевой эволюции. Впервые становление иконописного искусства в регионе рассматривается в контексте религиозной культуры украинских переселенцев. Анализ духовной жизни слобожанина как регионально-культурного типа проведен в связи с особенностями монастырского и храмового строительства, формированием иконостаса, развитием иконописи. Показано преобладание украинских национальных традиций в культуре переселенцев. Определены местные иконописные очаги и их роль в развитии художественной культуры Слобожанщины. Приводятся новые имена местных иконописцев.

В музеях, частных коллекциях, в репродукциях дореволюционных изданий выявлены слобожанские иконы ХVІІ- нач. ХІХ ст., проведена их классификация, рассмотрен круг сюжетов и иконография. Показано, что вместе с наследованием византизирующей традиции наблюдается активное введение новых иконографических схем из западноевропейского искусства. В частности, рассматриваются образы Бога Отца, новозаветной Св. Троицы, Непорочного Зачатия, Богоявления, вокруг правомерности которых наблюдались расхождения между богословами Восточной и Западной Церкви. Показано особое влияние картин на религиозную тему Мурильо на Слобожанщине и причины этого. Рассмотрены распространенные в регионе сюжеты „Плоды страданий Христовых” и „Не рыдай мене мати зрящи во гробе”, отсутствующие в западных регионах Украины. Показано, что на Слобожанщине в период её активного заселения активизируется развитие образов, культ и иконография которых связаны с патриотическими идеями времени. Раскрыты вопросы символического усложнения образной структуры иконописи в регионе. Подчеркнуто значение Киево-Лаврской мастерской в развитии слобожанской иконы в ХVІІ- пер. пол. ХVІІІ в.

Проанализировано соответствие стилевых процессов в иконописи Слобожанщины стадиальному развитию украинской сакральной живописи и особое значение стиля украинского барокко. Раскрыто, что оригинальное переплетение архаизмов и инноваций в результате перекрестных влияний западных, поствизантийских и украинских традиций в проявлениях различных местных школ, принесенных переселенцами, ложилось на самобытную местную почву, что и стало основой региональной специфики слобожанской иконописи. Подчеркнуто влияние Полтавского региона в распространении черт рококо на Слобожанщине. Следующий этап стилевой эволюции -- классицизм, который внедрялся царским правительством в художественное образование и художественную культуру региона, был чуждым украинскому менталитету и способствовал утрате национального своеобразия местной иконописи. Однако отзвуки украинского барокко напоминали о себе и позже, с распространением романтизма.

Показано место слобожанской иконы в истории украинского изобразительного искусства как своеобразного регионального явления. В научный обиход введены неизвестные ранее иконы и новые архивные материалы.

Ключевые слова: Слобожанщина, украинское искусство, иконопись, иконостас, эволюция стиля.

Annotation

Panyok T. V. Style Evolution the Icon-Рainting of Slobozanshina in the XVII th -- Early XIХ th Centuries. -- Manuscript.

The dissertation in obtaining the scientific degree of candidat history of art in speciality 17. 00. 05. -- Fine Arts. -- Kharkiv State Academy of Design and Arts. Kharkiv, 2005.

The peculiarities of religious life in Slobozanshina, local, original, church -- ceremonial traditions which defined the land history and influenced the art of the first settlers are discovered in dissertation. The knowledge about local icon-painting groups and icon -- painters of the region and outstanding meaning of Ukrainian baroque in its culture are observed there. The peculiarities of region iconostas, Moscow and west Ukrainian icon-painting influence and the establishment of our national iconography are discovered. The following unknown earlier new names of Slobozan icon-painters are introduced for the first time. History and style evolution of Slobozanskaya icon in XVII -- beg. XIХ centuries is analysing.

Key words: Slobozanshina, ukrainian art, icon-painting, iconostas, evolution of style.

Размещено на Allbest.ru