Типологія та художньо-стильові особливості українського екслібриса XVII-першої третини XX ст.

Бурхливий розвиток української графіки в 20-ті роки ХХ ст. сприяв активній співпраці Російського товариства друзів книги в Москві, Ленінградського товариства бібліофілів та Українського наукового інституту книгознавства Всеукраїнської Академії наук у Києві, довколо яких гуртувалися колекціонери. Члени товариств публікують на сторінках “Бібліологічних вістей” наукові праці, дослідження дореволюційного й сучасного їм книжкового знака, практикують огляди виставок, інформують про екслібрисні аукціони, публікують рецензії на видання, присвячені екслібрисові, монографії про художників, що працювали в цьому жанрі. Після закриття часопису “Бібліологічні вісті” та утвердження пріоритету держави (партії) в галузі художньої творчості, тоталітаризації мистецтва, інтерес до колекціонування набуває значного піднесення на західноукраїнських землях у Львові.

ХХ ст. по праву можна вважати століттям колекціонування і вивчення екслібрисів в Україні. Колекціонери книжкових знаків сприяли визначенню художньо-естетичних вимог до їх зовнішнього вигляду, канону, досліджували й поширювали мистецтво екслібриса.

У Висновках підбито підсумки дослідження, зокрема зазначається, що:

Український екслібрис є складовою частиною поняття “мистецтво книги” й розглядається як цілісне й непересічне явище. Аналіз стану його вивчення в історичних джерелах, мистецтвознавчій, бібліофільській літературі, переконливо засвідчує, що вітчизняний книжковий знак розвивався в рамках загальноєвропейських мистецьких стилів. Охарактеризовано зміст мистецтвознавчих досліджень, присвячених українському книжковому знаку, який привертає увагу вчених уже з перших років XX ст. Окреслено основні принципи, за якими здійснювалися наукові розробки з історії українського екслібриса.

Генезис українського екслібриса розглянуто в контексті розвитку європейського мистецтва книжкового знаку. Проведено періодизацію українського екслібриса. Досліджено основні етапи його розвитку: рукописний екслібрис, мальований (протоекслібрис), відтиснутий на обкладинці (суперекслібрис) і наклеєний на форзац книги (друкований).

На підставі типологічного аналізу екслібриса визначено, що український книжковий знак набув у XVI-XVII ст. ознак протоекслібриса. Досліджено, що протоекслібриси з`являються в Україні у вигляді мальованих гербів, здебільшого органічно поєднаних із оформленням сторінки і цілком відповідають принципам оформлення тогочасної книги. Здебільшого їх виконання пов`язано із урочистою подією - передачею в дарунок церкві дорогоцінної книги. У XVII ст., разом з поширенням такого жанру художньої літератури як панегірик, до протоекслібриса додавався вірш на герб. Виявлено, що з шести відомих на сьогодні рукописних пам`яток з протоекслібрисами, лише дві зберігаються на теренах України.

Досліджено, що суперекслібриси були важливим елементом українського художнього палітурництва як мистецького феномену в контексті європейського інтролігаторства. Його розквіт припадає на XVI-XVIII ст., після чого настає період занепаду, що траває до початку XX ст. Основою для суперекслібрисів слугували шкіри, які відзначалися різноманітністю сортів, розфарбувань та вичинок. Використовували також пергамент під замшу, телячу шкіру, різнокольорові сап`яни. Художня індивідуальна оправа підкреслювала матеріальність, виразність фактур і кольору палітурних матеріалів оздоблення книги.

Встановлено, що друкований екслібрис, започаткований у XVII ст., носив геральдичний характер, проте широкого розповсюдження він набув лише з XVIII ст., як логічне продовження кращих традицій графіки книги. Характерними ознаками ранніх книжкових знаків є перевантаження деталями, іноді з ускладненим рисунком. Вони виконувались у стилі бароко і рококо в техніках глибокого друку - офорті і різцевій гравюрі на міді. У XIX ст. урізноманітнюється палітра графічних технік, зокрема, з`являється літографія, дереворит, а наприкінці століття цинкографія, ліногравюра. Доведено, що український екслібрис є специфічною інформативною системою, в якій візуальні знаки, виражені графікою, кольорами, композиційно-просторовими співвідношенями тощо, мають символічний підтекст.

Виявлено, що з кінця XIX ст. до праці над екслібрисом долучилися українські художники київської, харківської та одеської художніх шкіл, а також з освітою, яку набули в мистецьких центрах Європи. Визначено й дано оцінку стану розвитку українського друкованого екслібриса у першій третині XX ст., який набув яскравих національних ознак. Звернення митців до стилю модерн, з його прагненням перетворити життя на витвір мистецтва, сприяло зверненню художників-екслібрисистів до народного мистецтва. Доведено, що українські митці долучали до європейського спадку власні національні здобутки не стільки в галузі тематики, скільки в характері, декоративності, настрою, своєрідної ритміки. Особливо плідними були 1920-ті роки, які ознаменувалися розвитком національної школи екслібриса.

Проаналізовано важливий етап у розвитку екслібриса, пов`язаний з колекціонуванням. Перші збирачі були й першими дослідниками книжкових знаків, а іноді й їх авторами. Простежено співпрацю російських і українських колекціонерів і дослідників екслібриса, які вивчали і пропагували книжковий знак на виставках і в часописах, сприяли підвищенню його художнього рівня.

Вивчення типології та художньо-стильових особливостей українського екслібриса XVII-першої третини XX ст. підтверджує, що ця глибока культурологічна проблема не вичерпується межами одного дослідження і вимагає подальших наукових розробок.

Основні публікації

1. Нестеренко П.В. Український екслібрис XVI-XX століть. Концептуальні засади розвитку та періодизація // Матеріали до українського мистецтвознавства: Зб. наук. пр. - К., 2002.- Вип. 1.- C. 163-169.

2. Нестеренко П.В. Графічні техніки в екслібрисах ХX ст. // Мистецтвознавство України: Зб. наук. пр. - К.: СПД Кравчук В.К., 2003. - Вип. 3.- C. 348-355.

3. Нестеренко П.В. Видавничий і друкарський знак // Наук. Записки НаУКМА: у 3-х частинах - К.: Видавничий дім “КМ Академія”, 2003. - Т. 22. - Ч. I. - Гуманітарні науки. - C. 133-138.

4. Нестеренко П.В. Перший український екслібрис: історія атрибуції. // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: Зб. наук. пр. - К.: Міленіум, 2004. - Вип. 2. - С. 94-97.

5. Нестеренко П.В. Мистецтво шрифту в екслібрисі // Мистецтвознавство України: Зб. наук. пр. - К.: СПД Кравчук В.К., 2004. - Вип. 4.- С. 326-333.

6. Нестеренко П.В. Геральдика в мистецтві протоекслібриса // Вісник Української академії геральдики, товарного знаку та логотипу. Наук.-попул. довід. вид. - К., 2005. - № 58. - С. 16-22.

7. Нестеренко П.В. Український екслібрис XVIII ст. як складова частина європейських культурних цінностей // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: Зб. наук. пр. - К.: Міленіум, 2005. - Вип. 3. - С. 89-96.

8. Нестеренко П.В. Рукописні екслібриси XVI-XVII століть як ознака самобутності в мистецтві рукописної книги // Праці Центру пам`яткознавства. Вип. 8 / Центр пам`яткознавства НАН України та УТОПІК. - К., 2005. - С. 231-238.

9. Нестеренко П.В. Геральдичний суперекслібрис як засіб індивідуального оформлення книги // Вісник Української академії геральдики, товарного знаку та логотипу. Наук.- попул. довід. вид. - К.,2005. - № 59. - С. 12-20.

10. Нестеренко П.В. Українські екслібриси XVII-XVIII століть як складова частина європейських культурних цінностей // Вісник Української академії геральдики, товарного знаку та логотипу. Наук.- попул. довід. вид. - К., 2006. - № 61. - С. 22-33.

Размещено на Allbest.ru