Стильові виміри творчості Василя Барвінського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівська державна музична академія ім. М.В. Лисенка

УДК 78.092УБ-26

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Стильові виміри творчості Василя Барвінського

Спеціальність 17.00.03 - музичне мистецтво

Назар Лілія Йосифівна

Львів 2007

Загальна характеристика роботи

стиль творчість Василь Барвінський

Актуальність теми. В українській музичній історії особливе місце займає спадщина Василя Барвінського (1888 - 1963). Видатний композитор, педагог, піаніст, критик, культурно-громадський діяч В. Барвінський творив в гроні провідних митців України і Європи - М. Лисенка, В. Новака, Е. Жак-Далькроза, Б. Бартока, К. Шимановського, Б. Лепкого, О. Новаківського, О. Кошиця, П. Козицького, В. Косенка, Л. Ревуцького. Він був аніматором музичного життя Західної України, автором перших в українській музиці Прелюдій (1908 р.), першої в ХХ ст. української Фортепіанної сонати (1910 р.), однієї з перших Віолончельних сонат (1926 р.), першим почав роботу над українським Фортепіанним концертом (1917, закінчив в 1938 р.), та ін.. В. Барвінський першим в світі використав перемінні метри (“Прелюдія методом Далькроза” -1915 р.) майже на сорок років випередивши систему варіабельних швидкостей Б.Бляхера. Вперше в Європі, рівночасно з Ч.Айвзом і Г.Коуелом, застосовує кластери, гру затисненим кулаком. Один з перших українських композиторів, які отримали світове визнання: твори видавалися в Європі, США, Японії (“Рeters”, “Universal Edition”, “Nakamura”), звучали на багатьох світових сценах, в радіо- та телепередачах (Відень, Ляйпціг, Берлін, Стокгольм, Турін, Прага, Варшава, Краків, Нью-Йорк, Буенос-Айрес, Мехіко, Торонто та ін.). На зорі телебачення в Лондоні 21 травня 1937 року транслювався концерт з творів В.Барвінського та Н. Нижанківського у виконанні піаністки Любки Колесси.

Інтерпретаторами творчості В.Барвінського були митці різних національностей. Німецький органіст М. Грілль переклав вагому частку фортепіанних творів композитора для органу та записав платівки з його фортепіанними творами, на Міжнародному конкурсі коляд перше місце в Європі посіла “Небо і земля” В.Барвінського у виконанні хору Мюнхенського радіо в 1998 р.. “Колискова” В. Барвінського, перекладена О.Кошицем для хору, стала бестселлєром епохальної діяльності капели.Завдяки гармонічним вартостям та мелодичним візерункам, вона врізалася в людську пам'ять як “найбільше, осягнене коли-небудь чоловіком чудо” (Brasil, Сorreiro Paulistano, 17.09.1923).

В національній музичній науці дотепер не осмислена вся багатогранність і значення його творчості, і на це є історичні причини. В.Барвінський пройшов хресну дорогу зі своїм народом до національної Голготи: десять років мордовських концтаборів та жахливий факт спалення режимом практично всіх рукописів мали залишити нам у спадок “композитора без нот”, як з гіркотою охарактеризував себе сам автор після повернення з заслання. Та учні В. Барвінського піаністи Р. Савицький, Д. Гординська-Каранович, а також Л. Колесса, Г. Левицька, скрипаль Р. Придаткевич, співаки І. Маланюк, М. Сокіл, Є. Зарицька, М. Менцинський, М. Скала-Старицький, І. Козловський не дали загинути творам українського композитора.

Відтак, актуальність теми зумовлена недослідженістю творчості В. Барвінського в багатьох ракурсах, неприйнятних в попередній історико-культурній парадигмі, відсутністю розгляду багатогранної творчої палітри митця. Необхідно проаналізувати недавно віднайдені та малознані твори, які становлять невід'ємну частку композиторської стилістики в цілому, висвітлити нові факти життєвої та творчої біографії. Здобутки в українознавстві, етнокультурології, релігієзнавстві, поступ світової музикологічної думки дозволяють по-новому підійти до вивчення та осмислення постаті митця та його музичного стилю.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертація виконана згідно планів науково-дослідницької роботи кафедри історії музики, відповідає темі №3 “Українська музика в контексті світової музичної культури” перспективного тематичного плану науково-дослідницької діяльності ЛДМА ім. М.В.Лисенка.

Метою дослідження є висвітлення стильових вимірів творчості В.Барвінського в контексті культурно-історичної епохи першої третини ХХ століття, з урахуванням етнонаціонального, духовно-етичного та світського первнів його стилю, визначення ролі та значення композитора в історії української музики.

Завдання дослідження полягають у наступному:

- простежити цілісне мистецько-духовне явище - творчість В. Барвінського як одного з генераторів та рушіїв музично-культурних процесів України у першій третині ХХ ст.;

- розглянути постать та стилістику мистця в аспекті трьох кардинальних первнів: автентичному, релігійному та світському в тривимірному історико-часовому континуумі (минуле-сучасне-майбутнє);

- проаналізувати жанрову музичну палітру та визначити місце і роль творчості В.Барвінського в розвитку та становленні багатьох жанрів національної музики;

- здійснити аналіз творів різних жанрів з точки зору принципів формотворення, засобів виразності, з позицій взаємопоєднання національних та загальноєвропейських традицій музичного мистецтва, визначаючи при цьому ступінь новаторства композитора;

- виявити характерні особливості та індивідуальні риси творчості В. Барвінського в контексті художньо-естетичних напрямків першої третини ХХ ст.;

- ввести в науковий обіг невідомі та маловивчені твори В.Барвінського, залучити нові факти з творчої біографії митця;

- визначити роль В.Барвінського в розвитку української музики та структурі художнього національного стилю.

Об'єктом дослідження є стильові тенденції розвитку західно-української музичної культури першої половини ХХ ст.

Предметом дослідженням є стильові виміри творчості В.Барвінського.

Теоретико-методологічною основою дослідження став комплексний системний підхід зумовлений багаторівневою природою досліджуваного явища - стильових вимірів творчості композитора. Залучені історіографічний, джерелознавчий та компаративний методи, які дозволяють визначити місце композитора в контексті європейських і національних традицій, ретроспективно відтворити картину минулого, прогнозуючи при цьому і шляхи майбутнього. Для аналітичних студій використані методи структурно-семіотичний та системно-структурний. Синтетичний характер дослідження викликає цілеспрямоване висвітлення взаємозв'язків філософсько-естетичних, культурологічних, психологічних, етнологічних, релігійно-онтологічних та музикознавчих аспектів, локалізованих на персональний стильовий рівень В. Барвінського.

Матеріалом дослідження слугують твори композитора різних жанрів, передусім маловідомі та нововідкриті - деякі Прелюдії для фортепіано, сольні та хорові Обробки народних пісень, “Пісні з Богогласника”, Кантати, Фортепіанний концерт та ін. Базою дослідження стала епістолярна спадщина композитора, та його музикознавчі та критично-публіцистичні статті В.Барвінського, рукописи неопублікованих творів. Більшість цих джерел вводиться в науковий обіг вперше.

Наукова новизна дослідження. В дисертації вперше висвітлюються:

- творчість В.Барвінського як цілісне явище західноукраїнської музичної культури в контексті національної та європейської музики першої третини ХХ ст.;

- творча індивідуальність та стилістика композитора через три генеральні площини, які відіграють роль первнів творчої особистості митця: етногенетичну, релігійну та світську;

- концепт природи як мегатекст українського мистецтва першої половини ХХ ст. та його значення в творчості В.Барвінського;

- світоглядні засади митця та аналіз творів на релігійну тематику;

- переломлення у творчості композитора художньо-естетичних напрямків першої третини ХХ ст. в аспекті епохи модернізму;

- стильові ідіоми українського символізму крізь призму стилістики композитора;

- риси вітаїзму як питомо національної культурно-відроджинецької тенденції першої третини ХХ ст. в творчості В. Барвінського;

- спектр національних та європейських традицій, перетворених в композиторському стилі;

- прояви сучасних композиторських технік ХХ ст. у творчості В.Барвінського;

- вплив комплементарного характеру діяльності митця на стильові особливості творчості;

- зв'язки В.Барвінського з видатними діячами культури: А.Шептицьким, Й.Сліпим, В.Щуратом, Б.Лепким, Р.Купчинським, О.Новаківським, Е.Жак-Далькрозом,Б.Бартоком, К.Шимановським та ін.;

- доля творчої спадщини В.Барвінського у вимірі акціональності.

Практичне значення дослідження полягає у використанні матеріалів дисертації у курсі історії української музики вищих музичних та музично-педагогічних закладів, складанні спеціальних курсів - “Українська музика першої третини ХХ ст.”, в курсах культурології, краєзнавства, історії мистецьких стилів, в музикознавчих, культурологічних, релігієзнавчих, педагогічних дослідженнях.

Музикознавчу базу склали праці сучасників композитора С.Людкевича, Б.Кудрика, З.Лиська, В.Витвицького; сучасних вчених С. Павлишин, Ю. Булки, Л. Кияновської, Н. Кашкадамової, Л. Ніколаєвої, М. Загайкевич, О.Смоляка, Р. Стельмащука, Г. Жук, Р.Савицького-мол., присвячених безпосередньо творчості В.Барвінського. Аналіз творів здійснено на основі праць В. Задерацького, М. Арановського, М. Бонфельда, І. Ігнатченка, Ю. Созанського.

Розгляд індивідуального стилю зроблено в ракурсі праць М.Михайлова, Б.Яворського, В.Холопової, Б.Шеффера, О.Самойленко, А.Лєсовіченко, в аспекті національного стилю - Н.Горюхіної, І.Котляревського, О.Козаренка, І.Ляшенка, С.Тишка та ін..

В широкому спектрі міжпредметних зв'язків і суміжних наук, залучених для створення цілісної концепції дослідження стилістики композитора, використано праці з: філософії (Д.Чижевський, В.Липинський, І.Бичко, В. М.Бердяєв), етнопсихології та менталітету (К.Г.Юнг, Дж.Ліндсей, П.Дільцербахер, Ю.Липа, П.Кононенко, О.Кульчицький, В.Храмова, М.Шлемкевич, В.Янів, О.Бенч-Шокало, Б.Савчук, Л.Герасимчук), етнології (Хв.Вовк, В.Гошовський, Т.Шухевич, І.Мацієвський, І.Земцовський), релігієзнавства (А.Бергсон, У.Томпсон, Дж.Сантаяна, Р.Уолш, П.Паренте, Ж.Марітен, А.Шептицький, І.Огієнко, Й.Сліпий, Ю.Макселон, Т.Шпідлік, С.Авєрінцев, М.Рибачук, М.Кашуба) проблем музики та релігії (В.Медушевський, В.Холопова, Н.Семенікін, П.Флоренський); художньо-естетичних концепцій (І.Мірчук, І.Дзюба, Л.Левчук, М.Ільницький, Д.Сараб'янов, С.Яроцінський, Ю.Лавріненко, Т.Левая, І.Савицька, Р.Хічкок).

Апробація результатів дослідження. План та розділи дисертації обговорювалися на засіданні кафедри історії музики Львівської державної музичної академії ім.М.В.Лисенка. Окремі положення дисертації були представлені у вигляді доповідей, що обговорювалися на науково-практичних конференціях: V Міжнародна наукова конференція “Musica Galiciana” - Ряшів, 2000.; Наукова конференція “Музикознавчі студії - 2004”, ЛДМА ім.М.Лисенка; Всеукраїнська конференція “Василь Барвінський в контексті європейської музичної культури” - Тернопіль, 2002; Всеукраїнська науково-методична конференція “Формування творчої особистості в інформаційному просторі сучасної культури” - Харків, 2005; Науково-практична конференція “Виконавсько-педагогічні принципи Василя Барвінського та його послідовників, як складова частина Львівської піаністичної школи” - Львів, 2006; Науково-методична конференція “Історія становлення й розвитку професійного музичного мистецтва Львова” - ІМЦО м.Львова - Львів, 2006; Наукова конференція “Музикознавчі студії - 2007” - Львів, 2007.

Публікації. Основні теоретичні положення та результати дослідження викладені у 7 (семи) наукових статтях, три з яких опубліковані у провідних фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що охоплює 400 позицій, додатків. Повний обсяг дисертації 290 с., обсяг основного тексту - 180 с.

Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, формулюються об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження, розкрито наукову новизну дисертації, її практичне значення, подано огляд наукових джерел за обраною темою, наводяться відомості щодо апробації результатів дисертації та публікації автора.

Розділ 1. Формуючі засади композиторського стилю В.Барвінського складається з двох підрозділів.

1.1 Категорія стилю в сучасному музикознавстві та адаптація засад менталітету до розгляду творчої постаті митця. Індивідуальний стиль композитора розглядається в контексті інноваційних аспектів сучасного музикознавства, окреслюється ареал “мета-стилю” митця як наслідок його багатогранної діяльності. Обґрунтовується позиція щодо провідних стильових вимірів творчості В.Барвінського.

Ідеї етноцентризму в ракурсі національної проблематики трактують менталітет як основу націотворчих ідей та світоглядних засад української культури. В. Барвінський виявляє в різних аспектах своєї діяльності ментальні особливості українства: кордоцентризм, інтровертивний екзистенціоналізм, універсалізм з чільними архетипами матері та лицаря; феномен природи, фольклор як “ментально-креативні фактори” (МКФ) - складові творчої сфери (А.Лєсовіченко). Виміри в часовому континуумі (минуле-сучасне-майбутнє), горизонтальній площині (рівень локальний - пан-національний - світовий), стильовій динаміці, пов'язаній з життям та творчістю композитора впродовж зміни кількох суспільно-історичних формацій обгрунтовують закономірності стилю В. Барвінського як “індивідуальної, історично нової, досконалої і цілісної художньої системи, що визначається соціо-культурними умовами та рисами особистості автора, як один з факторів типізації музики” (В.Холопова).

1.2 Первні творчої особистості: автентичний, релігійний, світський. За ознаками соціальної ролі музики виділяється кілька блоків, що охоплюють все поле музичної культури. В різних історичних епохах сталими залишаються три провідні блоки, які визначаються як первні творчої особистості: а) соціогенетичний блок; b) блок релігійного мистецтва; c) блок світського мистецтвa.

В.Барвінський - один з перших професійних композиторів Галичини поруч з С.Людкевичем, Н.Нижанківським, В.Витвицьким, Б.Кудриком, З.Лиськом, М.Колессою та ін. створює нову соціально-культурну площину в західноукраїнській музиці. Його творчість розвивається передусім як професійна індивідуальна композиторська діяльність на базі світського первня. Релігійний первень, формуює світоглядні засади та творчі інтенції митця. Автентичний первень демонструє нове співвідношення “фолькор і композитор” - переорієнтовуючись в сторону глибинного індивідуалізму у стосунку до етногенетичних начал. Розгляд творчості у трьох аспектах став провідним у визначенні стильових пріорітетів музики В.Барвінського та дозволив окреслити “мета-стиль” композитора.

Розділ 2. Автентичний первень творчості В.Барвінського має два підрозділи.

2.1 Концепт природи в музично-виразовій системі В.Барвінського. Звукова вербалізація природного ландшафту, пейзажистика - одна з визначальних рис творчості В.Барвінського, який “змальовує звуками всю пасторальність української психіки. Його музика - це інтимне стоплення з красою природи” (І.Ковалів). Виходячи з світовідчуття сковородинівського типу - антеїзму - В.Барвінський постає в суголоссі націо-культурного процесу свого часу, трактуючи природу як рівноправний персонаж, що перестає бути тлом, отримуючи тлумачення онтологічної життєтворчої сили, наділеної індивідуальністю (М.Коцюбинський, Леся Українка, Г.Хоткевич, І.Стравинський, А.Вернадський). Злам звукового стереотипу відбувся в одному з перших творів композитора - Пасторальній прелюдії Fis-dur для фортепіано. Антеїстичне трактування природного середовища у вимірі національного світобачення пояснює “специфічний український імпресіонізм” В.Барвінського.

Способи втілення образів природи в творчості композитора - натуралістичний (імітативно-сонорний); фольклористичний (глибинно-архетипний); імпресіністично-вітаїстичний (лірико-живописний); символістичний (знаково-семантичний) - дають імпульси до новаторства. Віталістичне (А. Бергсон) звуковідтворення спричиняє кластери (“Жаб'ячий вальс”) та багатоканальну, сповнену голосів природи, перцептивну просторову площинність. Фольклор як звукова “стенографія” співжиття етносу та біосу виявляє глибинні закони природи через архітектоніку автентичних моделей, імітація народного інструментарію фактурно і фонічно збагачує звукову матерію. Ліризація природного простору в етноментальному світовідчутті проявилася на рівні імпресіоністично-вітаїстичного звукопису: пульсуюча статика, мерехтіння ладо-гармонічних нюансів, колоризація з виходом в несподівані гармонічно-тональні структури, згущення чи розрідження хроми, техніка світлотіні (“Колискова” на сл.Г.Чупринки). Міфологеми, символи природи (семантичні знаки “хвилі”, “вітру” та ін.) дозволяють вибудувати складні семантично-змістовні конструкції з метафоричним підтекстом, що визначає В. Барвінського як представника символізму. Феномен природи як питома ментальна універсалія присутній в епіцентрі творчості композитора, піднімається на гносеологічний рівень пізнання природи і буття людини в ній (“Місяцю-князю” на сл.І.Франка, “Ой, поля, ви, поля” на сл. О.Кониського).

2.2 Фольклорний ареал творчості В. Барвінського. Задіяння композитором майже всієї жанрової палітри українського фольклору виявляє своєрідну розосереджену епічність. Визначаються провідні концентри стильових тяжінь композитора в автентичній сфері. Звернення до колискових пісень (один з улюблених жанрів композитора, в якому В.Барвінський дає цікаві різновиди) на світоглядному рівні втілює архетип Матері; на музичному - архаїчність, скупі коливні контури статично пульсуючого простору, осягнення рівня синтезії та ретроспективних станів. Яскравою ознакою колядок стає ладова комбінаторика, білінгвіальність фольклорного та церковного. Весільні ладканки, приспівки, пісні, втілені через жанр етнографічних картин (“Українське весілля”) демонструють спосіб прирощення чільного обряду українців до великої часової перспективи. Ліричні пісні експонують глибинну екзитенцію та кордоцентризм, позначений експресією, яка доходить гіпер-, пост-, над-експресивних станів; лірико-пісенна природа мелодизму є однією з домінантних рис. Думи, лірницькі пісні виявляють рівень історичної пам'яті, символіка знаково-семантичних кодів (думний лад, імітація бандурної чи лірницької гри) відіграє суттєву смислову функцію в багатьох творах (“Лірники”, “Дума про Нечая”, Віолончельна соната). Імпровізаційність виявляється на рівні типу фактури та драматургії (поемність, рапсодичність). Історико-патріотичні пісні (козацькі та пісні визвольних змагань) разом з попередніми епічними жанрами “працюють” на архетип лицарства, особливо проявляючись в зоні творчості соціалітарного блоку, а закличні маршово-поступальні інтонації стають одним з пан-знаків індивідульного почерку. Галерея народних танків демонструє синтез автентичних первістків з новим баченням руху та пластики як способу “динамічно-рухового упорядкування цілості” (Е.Жак-Далькроз), коломийка постає як один з архетипів руху (В.Гошовський), що знайде своє втілення в творчості Н.Нижанківського, М.Колесси, М.Скорика.

Продовжуючи традиції, закладені М.Лисенком, В.Барвінський виходить на рівень “багатоканального кореспондування” з народними першоджерелами, стаючи одним з представників неофольклоризму поряд з Б.Бартоком, К.Шимановським, М.де Фалья, Я.Сібеліусом, Е.Вілла-Лобосом та ін. Композитор знаходить індивідуальні шляхи “єднання” з фольклорним світом. Втілення фольклорних первістків в художньому цілому проявляються на рівні жанру. “Портрет пісні” (І.Земцовський) транслюється на “портрет стилю”( жанр обробки, типи мініатюр - Пісня; Колискова; частини циклів фольклорної орієнтації, варіації на народну тему). У тематичних структурах превалює поспівковий тематизм, ладо-мелодична формула стає конструктивною одиницею, розшаровуючись у фактурній вертикалі, фігураційний тематизм виявляє риси імпровізаційно-варіантних інструментальних награвань. У способах тематичного розвитку переважають варіантно-варіаційний, екстенсивний (колоризування, мікрозміни) типи. Використання прийомів контрасної поліфонії, стрічкового багатоголосся; принципів повторності (динамічної, остінатної, репетитивної), підголосокової техніки формує особливі знаки авторського письма: характерний каданс-доспівування з терцевою або секстовою вторами на тлі утриманих октав, орнаментальну “мережку”, що виростає з теми та огортає її. Перемінні метри, акцентуація, ритмічне моделювання, варіативність метро-ритмічного чинника виходять з принципів народної метро-ритміки. Ладогармонічному мисленню В. Барвінського притаманні ладова варіантність і перемінність, використання характерних ладів, розщеплення ступенів, одночасне накладання натуральних та змінених (змішані лади), ефекти висотної змінності (з народного виконавства). Поліладові, політональні сполучення, акордові паралелізми, гармонічні педалі, інтеграція горизонталі та вертикалі за принципом інтонаційної спільності творять своєрідне розуміння В. Барвінським “етнічного тембро-звукового ідеалу” (І.Земцовський).Ударність (“бомбастика”) та дзвоновість (радше дзвоніння голосів природи) постають як прамузичні темброві форми.

У світлі тогочасних пошуків виміру національного фольклоризму (М.Леонтович, О.Кошиць, В.Косенко, Л.Ревуцький) спостерігається спрямованість В.Барвінського і до “нової простоти” через спосіб втілення фольклорних примітивів, і до постановки глобальних питань екологічного порядку - збереження біо- та етносфери в урбанізованому цивілізаційному просторі ХХ ст.. Дані ідеї фокусуються в музиці для дітей, позначеній рисами етнопедагогіки.

Розділ 3. Духовно-етичні домінанти творчості В.Барвінського.має три підрозділи:

3.1 Витоки формування та становлення релігійної свідомості митця. Представник подвижницького християнського роду, В.Барвінський став послідовником його національно-християнських ідеалів. Свідченнями цього є епістолярна спадщина, згадки сучасників і учнів В.Барвінського, життєвий шлях, творча позиція та багатогранна діяльність митця. Так постає психологічна модель персональної релігійності В.Барвінського - алоцентризм інтегрального типу (за Ю.Макселоном).

Значний вплив на духовно-ідейні засади та творчість мали стосунки А.Шептицького та В.Барвінського, якому композитор присвятив “Урочисту кантату” та цикл “Пісень з Богогласника”. В надзвичайно скрутних умовах життя, апелюючи до найголовнішого інстинкту життєзбереження, релігійність постає провідною аксіомою, свого роду “архе” цього інстинкту. Одним з перших творів, написаних у концтаборі є молитва “Отче наш”, а листи цього періоду є незаперечним свідченням віри митця. Незважаючи на важкі випробування долі (чи не єдиний в світі композитор, твори якого було знищено режимом ще за життя), В.Барвінський після повернення додому займає свідому культурно-суспільну позицію. Будучи “ворогом народу”, звертається з листом до О.Корнійчука з проханням вшанувати премією ім.Т.Шевченка посмертно М.Лисенка та Ст.Людкевича. Життєвий приклад композитора підтверджує високу духовність В.Барвінського, що є домінантою світоглядного стилю, і безпосередньо впливає на музичний стиль.

3.2 Твори В.Барвінського на релігійну тематику. В циклі “Пісень з Богогласника” (1944 р.в.) композитор, спираючись на богогласницькі наспіви оперує широкою шкалою засобів хорового письма: середньовічна мозаїчна техніка, мікро-фуга (викладена в перших 5 тт. пісні “Про Пилата”), принципи барокового концертуючого письма та кантового багатоголосся, поєднання різних типів поліфонії - контрасної, імітаційної, підголоскової, характерне для ХХ ст. накладання хорових масивів, мінімалізм як прояв сакрального музичного мислення.

“Урочиста кантата на честь Митрополита А.Шептицького” (1917 р.) є цікавим зразком необарокової модифікації кантатного жанру. Принципи партесного концерту та лірницько-думний компонент єднаються з засадами західноєвропейського поліфонічного письма (фугато). Лірико-емоційна співність мелодики з насиченою гармонічною вертикаллю надає драматичної експресії, що дозволяє вибудувати спадкоємну лінію: А.Ведель - М.Лисенко - Д.Січинський - В.Барвінський. Особливою сонорною барвою кантати стає хорова імітація дзвонових звучань (подібно до С.Рахманінова).Цей прийом створює враження одночасного звучання дзвонів багатьох церков, як алегорію зустрічі звільненого з полону митрополита цілодобовим дзвонінням у всіх церквах краю.

В.Барвінський створює унікальний цикл фортепіанних мініатюр “Колядки і щедрівки”. Користуючись принципом в'язанки, композитор нанизує одну за одною мініатюри, які рефлективно відтворюють ауру Різдва, осягаючи рівень настроєво-психологічної ретроспетиви - розважання-медитації над народженням Христа. В ньому представлені архаїчні колядки з Галичини, Лемківщини, Закарпаття і Великої України, церковні коляди та народні щедрівки, маланкові пісні, охоплюючи весь цикл зимових святкувань українців.

3.3 Особливості прояву релігійного в музиці композитора. У світських творах виявляється взаємодія двох типів свідомості - релігійної та світської, передбаченої досвідом європейської культури як стосунок Антропоса (за С.Авєрінцевим) до світу та “світські моделі онтологізму” (за Л.Зайцевою). Пограничними межами екстраполяційного об'єму внутрішнього відчуття Бога виступають в творчості В.Барвінського два світські солоспіви.

Псалмодування-речитація, риси театрального монологу, наближення до кобзарської манери виконання, маршові елементи, барокові тирати, рокотання литавр, бандурні гліссандо, хорал, гімн в наскрізній драматургічній лінії творять грандіозне симфонічне полотно - монументальну вокальну поему “94 Псалом Давида” (в переспіві П.Куліша). Для фактурно-просторового вирішення екстатичної концепції “Пісні пісень” (сл. В.Маслова-Стокіза - представника галицької неотомістичної групи “Логос”) В.Барвінський задіює три площини (арфові переливи в партії фортепіано, речитатив голосу та винятково високе звучання засурдиненої скрипки), що символізують земне-людське-небесне, зливаючись в середньому розділі у співне фугато, а повертаючись до початкового викладу стрімко осягають жаданий екстаз - зустріч з Творцем.

Серед характеристичних ознак релігійного світобачення мистецької одиниці є втілення містично-екстатичних станів (І.Арістова), які засвідчують рівень духовного розвитку. У В.Барвінського це а) злиття душі з Богом-суб'єктом - релігійно-містичний екстаз (“Пісня пісень”, фрагменти Фортепіанної сонати, сольні обробки коляд “Що то за Предиво”, “Ой, дивнеє нарождення”); b) єднання індивідуальної душі з Природою - антеїстичний екстаз-апофеоз (динамічно піднесений у Фортепіанному концерті та медитативно-просвітлений у Пасторальній прелюдії, звукописний у Скерцо Фортепіанної сонати. c) боготворіння людини, досягнення духовної гармонії з іншою людиною -любовний екстаз (фортепіанний цикл “Любов”, кульмінаційні зони Віолончельної сонати, “Щаслива будь” на сл. Б.Лепкого); d) апофеотичне злиття з оточуючим світом, як втілення істини в реальних явищах - емблемах духовного життя та діалог земного і небесного - характерні для В.Барвінського (піднесено-гімнічні кульмінації: кантата “Наша туга, наша пісня”, вокальна поема на сл. І. Франка “Сонет”, Фінал “Української сюїти”, Кода Фортепіанного концерту).

Творчість композитора репрезентує два типи онтологічних моделей картини світу та людської д:уші мозаїчно-станова у розмаїтих проявах (цикл Прелюдій, Секстет, цикл Обробок народних пісень для фортепіано) та динамічно-активна з принципами сходження, осягнення, здобуття та осмислення явищ (“Українська сюїта”, Фортепіанний концерт, Фортепіанна соната). Схрещуючись між собою, особливо у масштабних полотнах, проектується концепційний рівень синергетичної моделі.

Національна духовна традиція втілюється у В.Барвінського крізь призму релігійної української професійної музичної культури тривалої традиції з опорою на паралітургічні жанри в синтезі західноєвропейських технік та фольклорних первістків.“Ментальна релігійність” (О.Марченко) дозволяє простежити зв'язок української релігійності з національною культурою, а за В.Янівим релігійність українців є неодмінною константою етнопсихологічної структури. В.Барвінський виявляє наступні ознаки ментально-релігійного порядку:

- кордоцентризм - кардіогнозія (пан-ліризація музичного простору виходить з ментальних засад і приводить до одного з кардинальних типів релігійного “бачення серцем” (Т.Шпідлік), продовжуючи національні традиції типово української “філософії серця” Г.Сковороди, П.Юркевича, А.Шептицького, Й.Сліпого);

- двовір'я (за І.Огієнком) - у музичному вимірі автентика постає у тісному сплаві з сакральним, що типове для східноукраїнської традиції (церковні твори М.Леонтовича, К.Стеценка, О.Кошиця). Архетип матері змикається в релігійно-духовному значенні з Богородичним культом (Коляди і Колискові). Архетип лицаря-подвижника виявляється в ідеї національного самостановлення крізь призму індивідуального виміру особистості за допомогою релігійних чинників (Прелюдія b-moll названа ученицею В.Барвінського піаністкою М.Крушельницькою “Молитвою за Україну”, “94 Псалом Давида”).

Антропософські, неотомістичні ідеї проявилися і через евритмію як пластику духу, і нову систему символів (духовна значимість семантики дзвону, тиші). Релігійні пошуки символізму (срібно-змережані Богородичні образи О.Новаківського, релігійні константи Б.Лепкого) та новий містицизм вітаїзму-антеїзму підтверджують, що В.Барвінський сповідував “ідею перетворення світу силою мистецтва” (М.Хвильовий) на релігійних засадах.

Розділ 4. Світський первень в творчості Василя Барвінського має 4 підрозділи, перший з них ділиться на три підпункти.

4.1.1 Переломлення художньо-естетичних напрямків ХХ ст. в творчості композитора. В.Барвінський в контексті епохи модернізму. Визначаючи себе як “поміркованого модерніста”, композитор здобув освіту в Празі, формуючись в аурі європейських культурних процесів. Неоромантизм, імпресіонізм, сецесія, експресіонізм, фольклоризм, вітаїзм, тенденції “нової простоти”, цілий ряд нео-векторів сплелися в стилістиці композитора. Ускладнює процес типологізації автономність більшості творів, для яких автор обирає комбінації несподівано різноманітних засобів, однак, завжди доцільних у втіленні ідеї.

У В.Барвінського яскраво виявляються провідні засади модернізму. Експериментаторство проявилося вже в перших творах Празького періоду, даючи винахід кластеру та варіабельних швидкостей, ладо-тональна свободу, конструювання нових співвідношень компонентів форми через багатоплощинні фактурні вирішення, демонструючи пошуки нових систем організації звуку та звукового простору. Культ краси та естетика стилю приводить до декоративності, яка в музиці В.Барвінського постає як провідна видова риса - емансипація мелодичних ліній та їх переплетень в звукових орнаментах (орнаментальна мережка). Полімелодизм відкриває нові горизонти перед гармонічним та поліфонічним баченням форми. Деталізація прогресує на всіх параметрах музичної мови, стає потужним виразовим засобом, впливаючи на логіку розвитку фактури. Індивідуалізація часу є характерною ознакою композиторського звуковідчуття. викликає іноді враження Полістилістича строкатість спричинена асиміляцією моделей різних культурних в стилістичній системі одного твору. Провідним типом є полімелодична дихаюча, мінлива, переливна фактура, мірилом якої у Барвінського стає підголоскова техніка, що виходить з національних джерел. Такий тип тканини диктує новий вимір - комплементарність, щільність якої досягається зонами згущення і розрідження, а зітканість найменших деталей творить неподільність, що вцілості тяжіє до статики.

4.1.2 Символістичні тенденції творчості В.Барвінського. Ідеї символізму композитор прочитує в національному вимірі через власну художню концепцію. Довголітня співпраця Б.Лепкого та В.Барвінського дозволяють провести спільний знаменник під ідейно-естетичною платформою “молодомузівців” та творчими інтенціями композитора. Символізм В. Барвінського тяжіє і до метафоричності, і до імпресіоністичної манери, і до експресіоністичного вислову, виявляючи при цьому стилізацію та синтез найрізноманітніших елементів. Характерні риси символізму присутні в творчості композитора: синкретизм різних видів мистецтв (літературність сюжетів, живописний пейзаж, жанр настроєвої вокальної картини: “В лісі” на сл.Б.Лепкого, малярське трактування хроми); поляризація способів висловлювання - наявність в одному творі антиномічних начал, поєднання непоєднуваного, гіперконтрастність. що призводить до багатоканальності, витончено-делікатної манери письма у масштабних жанрах (фреска і детальне нюансування). Музична мова набирає рис психографічності, сповнена емоційних“психологічних жестів” (А.Чехов). Ознакою є і звукові символи: тиша, дзвін, фанфара-заклик, рокотання литавр, хвиля, бандурна або лірницька перегра, мінорний сумовитий “золотий хід” рогів-трембіт.

4.1.3 Національна природа вітаїзму і В.Барвінський. Мислення себе невід'ємною, неподільною часткою цілої України, сповідуючи ідеї соборності, композитор прагне збалансувати культурні процеси та виробити єдину лінію розвитку національного мистецтва. В загальнонаціональній площині культури найближчими до В.Барвінського постають ідеї вітаїзму, як уособлення віри в життя, енергії національного самоутвердження. Асимілюючі та життєствердні тенденції вітаїзму зуміли синтезувати найрізноманітніші течії і напрямки, виробляючи власний національний образ світу - український вимір модернізму. Багатоманітність тогочасних мистецьких процесів зводиться під знаменник вітаїзму, в якому “серце-всесвіт” крізь “ горобину ніч” творить “вогнистий дієз” - “цільний образ нецільного, роздертого, антитетичного життя” (Ю.Лавріненко). Феноменом українського модернізму як великого синтезу, що й репрезентує вітаїзм, є творчість П.Тичини, де відбувається злиття гри, пластики, кольору, символу і руху. До цього прагне і В.Барвінський в ренесансній одухотвореності націотворчої ідеї, сприйнятті життя як найбільшого дару, відкритті етногенетичного начала з велетенською історичною традицією через центробіжну вісь козацької доби (необароко). Вітаїстичні закономірності світобачення проявилися у: a) кордоцентричній основі лірики, співмірній з осердям вітаїзму; b) багаточисленних, сповнених світлоритмами і життєрадісною енергією гри, танцювально-народної стихії, сторінок творчості; d) концепції per aspera ad astra з поетизацією життєствердного начала - однією з найбільш типових рис стилю композитора (Прелюдії, Фортепіанна соната, цикл “Любов”, “Українська сюїта”). Естетично-художнім універсалом В.Барвінського можна вважати Фортепіанний концерт, увінчаний вітаїстичною кодою з всеперемагаючою темою Pronunciata - темою благої вісті.

4.2 Роль традиції в індивідуальному стилі композитора. За рівнем перетворення традицій В.Барвінський - один з найцікавіших митців першої половини ХХ-го ст. в українській музичній культурі. Причини багатої “полістилістики” в аспекті кореспондування з минулим полягають в: - універсалізмі та відкритості монізму української психіки - ментальні риси, які дозволяють охоплювати широкий спектр історичної традиції та вільно оперувати всіма здобутками людської культури;

- геополітичному положенні Галичини (Львова), яке виявляється у схрещенні багатьох національних культур;

- європейській професійній музичній освіті, що уможливила розширення горизонтів українського композитора у пізнанні минулих культурних епох та сучасних світових тенденцій.

Засвоєння традицій у В.Барвінського проходить на рівнях синтаксичних елементів, музичного знаку, прямої цитати, узагальних через логіко-композиційні прийоми. Перетворення традиції в сплаві різнорідних елементів характеризується як полілінгвіальний принцип (Я.Сібеліус).

4.3 Проекція нових технік ХХ ст. у творчості В.Барвінського. Яскраве новаторство проявляється на рівні технік, які задіяні композитором практично на всіх площинах музичної мови. В категоріях часу і руху - варіабельні або прогресуючі швидкості, динамічна варіативна, іноді тотальна остінатність, зони ритмічної щільності (В. Задерацький), ритмічне варіювання, комбінаторика та метро-ритмічне моделювання (сольні обробки “Вийшли в поле косарі”, “Ой, ходила дівчина”, Фуга Фортепіанної сонати, “Дощик”, хор “Шевченкова хата”). Ознаками музичної матерії є мікротематизм, опора на фольклорні первістки, екстенсивний тип викладу. Паралелізми (К.Дебюссі, М.Равель), кластери (“Урочиста Кантата”), тонке нюансування, що при стабільності мотиву проектує хромоформи, як в О.Мессіана (сольна обробка “Ой, зійди, зійди”); розширення тональних меж до наддалеких тональностей (М.Регер, О.Скрябін), еліптичні ланцюги, почасти гіпертрофована гармоніча вертикаль (Віолончельна та Фортепіанна сонати, Прелюдія F-dur); емансипація секунди, що приводить до явища гіперпростору, стереофонічних ефектів (сольна обробка “По садоньку ходжу”) та міні-кластерів - новаторські прозріння композитора. Характерними є також континуальний тип викладу, використання поліфонічних технік давніх майстрів та нова поліфонічно-фактурна площинність (співна поліфонія через підголосковість). На рівні формотворення превалює площинна драматургія, ущільнення форми через тип монтажної техніки (передбачення кліпу - розробка Фортепіанного концерту, сольна обробка “Полетів бим на край світа”); аугментування форми через зони пульсуючої статики. Ознаки медитативного мислення гравітують до- проекції концептуальної “тихої форми” (1 ч. Фортепіанної сонати).

4.4 Вплив комплементарного характеру діяльності В.Барвінського на стиль композитора. Постать В.Барвінського в українській культурі набуває символічного значення, адже він охопив різні види діяльності, кожен з яких має дотичність до стилю композитора. Високий піанізм вплинув на рівень висловлювання у фортепіанній музиці, нове бачення партії інструменту в камерних та вокальних творах. Факти диригування В.Барвінським хорами просвітянського типу пояснююють виникнення популярних хорів, обробок, засвідчуючи соціалітарну заангажованість в суспільно-культурних процесах. Ще одним доказом цього є громадсько-суспільна позиція митця: здобувши грунтовну європейську освіту, В.Барвінський свідомо приймає обов'язки ректора ВМІ ім. М.Лисенка, очолює СУПроМ, активно пропагує українську музику, займається проблемами освіти, є ініціатором розширення сітки філій ВМІ по всій Галичині, що стало артефактом в європейській освіті (Ст.Людкевич). Плеяда учнів композитора (а це видатні піаністи свого часу) засвідчують В.Барвінського як фундатора української піаністичної школи Галичини. Педагогічна діяльність спричинилася і до появи низки дидактичних творів для дітей, що становлять високохудожні мистецькі зразки. В критично-публіцистичній спадщині фокусуються світоглядні та мистецькі погляди В.Барвінського, а отже, мають безпосередній стосунок до стильових пріоритетів. Власне багатогранність діяльності митця стала однією з причин збереження музики композитора у живому звучанні (акціональність). В час повного мовчання на Батьківщині, його твори виконувалися на сценах майже всіх континентів. Завдяки відданим учням, виконавцям, сподвижникам творчості композитора, його музика повертається додому, де починає нове життя у звуковому просторі України.

У Висновках підсумовано результати дослідження.Розгляд творчості В.Барвінського в трьох аспектах - автентичному, релігійному та світському дозволив комплексно розкрити складові композиторського стилю. Виявлено, що кожен з первнів має глибоко укорінені ментально-генетичні передумови, що яскраво проявилося у творчості митця.

Проаналізовано жанрову музичну палітру, в якій вперше в українській музиці виникають нові жанрові різновиди (новий тип мініатюри в Прелюдіях, жанри колядок та інструментальної обробки, новий тип обробки народної пісні, вокально-симфонічне фольклорне дійство, симфонічна рапсодія), шляхом синтезу досягаються нові етимологічні якості існуючих жанрів (вокальна настроєва картина, симфонізований концерт поемного типу, концепційна соната, жанрова картинно-психологічна сюїта, новий тип програмності).

При аналізі творів виявлено: знаково-виразову систему через індивідуальні пан-знаки (каданс-доспівування, кластери, декоративна мережка, ладова гра, полілінгвіальність) та символи (тиша, дзвін-дзвіночок, сумовита трембіта, рокотання литавр, колисковість та ін.); ембріональність, мінімалізм, повторність екстенсивного та інтенсивного типу, ліризація музичного простору як провідні засади і методи роботи з музичним матеріалом; нові принципи формотворення (багаторівневі форми, синтез форм) та типи драматургії (наскрізність, стадіальність, апофеознізність, “тиха драматургія”, медитативна становість, кадрово-монтажна техніка).

Художник ренесансного типу, універсаліст, в утвердженні ідей соборності став своєрідним рефлєктором української музики ХХ ст., одним з її високодуховних національних представників. Василь Барвінський поєднав широкий спектр художньо-естетичних напрямків свого часу, переплавивши велетенський пласт національної та світової традиції, накреслюючи нові шляхи подальшого розвитку музичного мистецтва.

Результати дослідження відображені в наступних працях

1. Розвиток української музичної освіти та виховання в Галичині першої половини ХХ століття // Musica Galiciana - Rzeszow,WWSP, 2000 - T.V - S. 231 - 247.

2. Обробки народних пісень для сольного співу В.Барвінського // Василь Барвінський. (Статті та матеріали). - Дрогобич: Відродження, 2000 - С.8-22.

3. Витоки та становлення релігійної свідомості митця (на прикладі творчості В.Барвінського) // Вісник Львівського університету/ Серія мистецтвознавство. - Львів: ЛНУ. 2002 - Вип.2.- С. 236-252.

4. Три неопубліковані прелюдії Василя Барвінського // Василь Барвінський в контексті європейської музичної культури. - Тернопіль: Астон. 2003 -С.13-25

5. Штрихи до творчого портрету Василя Барвінського. // Формування творчої особистості в інформаційному просторі сучасної культури. - Сімферополь-Харків, 2005 - С.111-117.

6. Спостереження над стилем В.Барвінського. Первні творчої особистості як культурологічного феномену: автентичний первень // Мистецтвознавство України: Зб.наук.пр. - Київ: Академія мистецтв України, 2006 - Вип.6-7. - С.141-161.

7. Твори Василя Барвінського у світовому музичному виконавстві (проблема акціональності) // Виконавсько-педагогічні принципи Василя Барвінського та його послідовників як складова частина Львівської піаністичної школи. - Львів, 2006 - С.62-78.

Анотація

Назар Л.Й. Стильові виміри творчості Василя Барвінського. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 - Музичне мистецтво. - Львівська державна музична академія ім. М.В.Лисенка. - Львів, 2007

Основним завданням дисертації є аналіз стильових вимірів творчості В.Барвінського, осмислення всієї її багатогранності та значення в українській культурі. Тому в дисертації простежується цілісний мистецько-духовний феномен Василя Барвінського як одного з рушіїв музично-культурних процесів України у першій третині ХХ ст. з точки зору особливостей українського менталітету як основи національного стилю, розглядається постать та стилістика митця в аспекті трьох кардинальних первнів становлення творчої особистості: автентичному, релігійному та світському в тривимірному історико-часовому континуумі (минуле-сучасне-майбутнє). Досліджуються впливи на світогляд та стиль музики В.Барвінського ментальних особливостей національного українського характеру, розглядається концепт природи як мегатекст українського мистецтва першої половини ХХ ст., його значення в творчості В.Барвінського. Розглядається жанрова музична палітра, визначається місце і роль творчості В.Барвінського в становленні та розвитку багатьох жанрів національної музики. Здійснюється аналіз творів різних жанрів з точки зору принципів формотворення, засобів виразності з позицій взаємопоєднання національних та загальноєвропейських традицій музичного мистецтва, ступеня новаторства композитора, вперше вводяться в науковий обіг невідомі та маловивчені твори В.Барвінського, залучаються нові факти з творчої біографії митця, формулюються стильові засади композиторського письма. Постать митця розглядається в широкому полі художньо-естетичних напрямків першої третини ХХ ст., а також визначається роль В.Барвінського в структурі художнього національного стилю. Запропоновано виходи на подальші напрями осмислення взаємодії опозицій: „митець - суспільство”, „митець - нація”, парадигми „митець і час”, оскільки концепція роботи розмикається на можливість подальших студій у різних напрямах гуманітарної науки.

Ключові слова: стильовий вимір, національний стиль, менталітет, автентичний первень, композитор і фольклор, концепт природи, духовно-етичні домінанти, релігійна свідомість, модерн, символізм, вітаїзм.

Аннотация

Назар Л.Й. Стилевые измерения творчества Василия Барвинского. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.03 - Музыкальное искусство. - Львовская государственная музыкальная академия им. Н.В. Лысенко. - Львов, 2007

Основным заданием диссертации является анализ стилевых измерений творчества В.Барвинского, осмысление всей его многомерности и значения в украинской культуре. Поэтому в диссертации прослеживается целостный художественно-духовный феномен Василия Барвинского как одного из активных деятелей, инспирирующих музыкально-культурные процессы Западной Украины первой трети ХХ ст. с точки зрения особенностей украинского менталитета как основы национального стиля, рассматривается деятельность и стиль художника в аспекте трех кардинальных начал становления творческой личности: автентичном, религиозном и светском в трехмерном историко-временном континууме (прошлое - настоящее - будущее). Исследуются влияния на мировоззрение и стиль музыки В.Барвинского ментальных особенностей национального украинского характера, рассматривается концепт природы как мегатекст украинского искусства первой половины ХХ ст. и его значение в творчестве В.Барвинского, отношение композитора к фольклору как к автентичному началу, формирующему его национальный стиль. В аспекте религиозного начала и его роли в становлении стиля композитора отмечается влияние неотомизма, формирование духовно-этических доминант в русле религиозного мировоззрения, а также взаимодействие духовного и светского начал на уровнях и художественного мышления, и системы выразительных средств. Особенное место отводится жанровой музыкальной палитре и определению значения творчества В.Барвинского в становлении и развитии многих жанров национальной музыки. Осуществляется анализ произведений разных жанров с точки зрения принципов формообразования, средств выразительности с позиций взаимодействия национальных и общеевропейских традиций музыкального искусства, степени новаторства композитора, впервые вводятся в научное обращение неизвестные и малоизученные произведения В.Барвинского, раскрываются новые факты из творческой биографии художника, формулируются стилевые принципы его композиторского письма. Творчество и деятельность композитора рассматривается в широком контексте художественно-эстетических направлений первой трети ХХ ст., среди которых особая роль отводится модерну, символизму и витаизму, а также определяется роль В.Барвинского в структуре художественного национального стиля.

Предлагаются дальнейшие магистральные пути изучения личности художника в глобализированном обществе современности, в том числе следующих значимых оппозиций: “художник - общество”, “художник - нация”, парадигмы “художник и время”, поскольку концепция диссертации целенаправленно обращена в сторону дальнейших научных исследований в различных направлениях гуманитарной науки.

Ключевые слова: стилевое измерение, национальный стиль, менталитет, автентичное начало, композитор и фольклор, концепт природы, духовно-этические доминанты, религиозное сознание, модерн, символизм, витаизм.

Summary

Nazar L.Y. Stylistic measurement of Vasyl Barvinsky's creation. - Manuscript.

The dissertation for a scientific degree of the candidate of art sciences, speciality 17.00.03 - musical art. - M. Lysenko Lviv State Academy of Music. - Lviv, 2007.

The dissertation is devoted to the analysis of stylistic measurement of V.Barvinsky's creation and its great importance in Ukrainian culture. The V.Barvinsky's phenomenon and his contribution in the formation of the Ukrainian musical and cultural processes in the first third of the XX-th century are examined in this work. His figure and stylistic parameters are researched in three cardinal aspects of development of his creative personality: authentic, religious and secular. It is made in such historical continuum: “past - modernity - future”.

The author considers the influence of the mental peculiarities of national Ukrainian character to V.Barvinsky's creation. The paper is dedicated to the role of music by V.Barvinsky in the national music style development. Unknown pieces by V.Barvinsky, new facts from his biography are under consideration. It opened a new page of the national music style.

Key words: stylistic measurement, national style, mentality, authentic initialed, composer and folklore, concept of nature, spiritual and esthetic dominants, religious consciousness, modern, symbolism, vitality.