Книга в епоху Середньовіччя

Размещено на http://www.allbest.ru/

КНИГА В ЕПОХУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

План

1 Роль середньовіччя в історії культури

2 Західноєвропейська рукописна книга

3 Візантійська рукописна книга

4 Книга у південних і західних слов'ян

5 Писемність і книга на арабському Сході

середньовіччя візантійський книга арабський

Центром книжкової культури в ранньому середньовіччі стали монастирі. Першим таким центром був знаменитий Віваріум, заснований римським патрицієм і сенатором Кассіодором. Середні віки, середньовіччя , прийняте в історичній науці означення періоду світової історії, що йде за історією стародавнього світу і передує новій історії .

Поняття «середні віки» (лат. буквально - середній вік) з'явилось в ХУ-ХУІ ст. у італійських істориків-гуманістів (Ф. Бьондо та інші), затвердилось у науці з ХУІІІ ст. Середні віки - епоха зародження, розвитку і розпаду феодалізма, межею між стародавнім світом і середніми віками. Є розруха рабовласницької Римської імперії (умовна дата 478); між середніми віками і новою історією - Англійську буржуазну революцію в ХУІІ ст.

Термін «середні віки», що виник стосовно до історії країн Західної Європи, застосовується по відношенню і до інших регіонів світу (хоча епоха середньовіччя і час існування в них феодалізму не завжди співпадають). Наука, що вивчає історію Середнього віку - медієвістика.

Хронологічні межі книжкової культури середньовіччя досить близько співпадають з двома найважливішими винаходами, з корінними технічними переворотами в книжковій справі. Можна сказати, що середньовічна книга починається з витіснення свитка кодексом, а закінчується винаходом друкарства.

Культура Західної Європи в епоху раннього середньовіччя (V--X ст.) знаходилась під сильним впливом християнської церкви, яка з форми протесту на зорі її виникнення перетворилася на державну релігію. Навчання читанню і письму велося на латині -- мові вченої еліти, за апробованими церквою підручниками. В подальшому церква вдавалася до публічного спалення шкідливих книг, а то й і їх авторів, переписувачів, володарів.

Виробництво книг зосереджувалось в монастирях, де монахи переписували головним чином богослужбові й богословські книги латинською мовою. Відносна більша відкритість нової форми книги, зручність відшукування в ній потрібного місця, яке підлягає прочитанню в певний день і час, сприяли утвердженню кодексу в християнському богослужінні й в монастирському побуті. Тим самим його розповсюдження виявилось пов'язаним з успіхами християнства. Скрипторій (майстерня по переписуванню книг) і бібліотека стали обов'язковою частиною будь-якого середньовічного монастиря. Ще одним, вже не специфічно християнським типом книги, для якого виявилась особливо зручною відкрита форма кодексу, був, очевидно, збірник законів, юридичний довідник, використовуваний вибірково, врозбивку. Недарма за ним назавжди закріпилося і саме це слово -- кодекс.

Закінчений рукопис потрапляв на перевірку і порівняння з оригіналом коректору. Вносити від себе якісь зміни або доповнення було заборонено, вимагалося давати точну копію. Після перевірки книга потрапляла до художників. Рубрикатори відмічали початок фраз червоною фарбою -- т. зв. червоний рядок. Інші художники, ілюмінатори, прикрашали рукопис на вільних, спеціально пропущених місцях ініціалами, орнаментами, мініатюрами.

Заповнені пергаменні аркуші рівняли, складали (фальцювали) в зошити, кожен з яких помічали римською цифрою за порядковим номером -- кустодами (лат. кустос -- сторож). Кустоди заміняли пагінацію, тобто суцільну нумерацію сторінок, якої в рукописних середньовічних книгах ще не було. Щоб не переплутати, в кінці кожного аркушу записували перше слово наступного листа -- це називалося рекламант. Середньовічні рукописи не мали також окремих заголовних аркушів -- т. зв. титулів. Назва твору стояла на першій сторінці книги і в більш детальному вигляді в кінці книги -- в колофоні, де вона супроводжувалась відомостями про час і місце написання і про самого переписувача.

Щоб зберегти рукописи від пошкоджень і руйнування, їх оздоблювали оправою на ручних верстатах. Кришки робили спочатку з дерев, пізніше з картону, обтягнутого шкірою, а цінні богослужбові примірники оправляли в цільні металеві оклади з чеканкою. На шкіряних оправах робили за допомогою особливих штампів сліпе тиснення, пізніше застосовували тиснення сріблом, золотом. Кришки оправи з боку обрізу обов'язково мали застібки, які боронили блок книги від короблення, проникнення вологи і пилу.

В деяких випадках, з огляду на нестачу пергамену, старий текст, який вважали вже не потрібним, зішкрябували ножем і на тому ж матеріалі писали новий текст, що більш відповідав вимогам часу. Пергаментні книги, в яких текст був написаний зверху іншого - змитого або зішкрябаного, називаються палімпсестами. Вчені останнім часом намагаються прочитати знищений текст, який звичайно має більшу літературну й історичну цінність, ніж написаний пізніше зверху, як правило, богословський або біблійний текст.

Саме слово «Біблія» в перекладі з грецької означає книга. Біблія в, сьогоднішньому розумінні виникла на Близькому Сході, в Палестині, але вона ввібрала в себе досвід і мрії багатьох народів. Біблія являє собою збірник релігійних, історичних і літературних текстів, написаних в різний час і в різних місцях, різними людьми і дуже різних за змістом. Приблизно в І ст. давні літературні пам'ятки були піддані редагуванню вчених і священнослужителів, причому частина їх була відкинута, інша ж включена до складу Біблії, яка з того часу набула значення головної релігійної книги іудаїзму (Вітхий завіт) і християнства. Біблія складається з двох частин -- Ветхого завіту, написаного в XII--II ст. до н.е. давньоєврейською і частково арамейською мовами, і Нового завіту, написаного в І--II ст. н.е. грецькою В середні віки Біблія була перекладена і неодноразово переписувалася латиницею. У перші віки нашої ери латинська абетка складалася тільки з великих, прописних літер. Ця форма називається маюскул (від лат. «трохи більший»). Такі великі, чітко окреслені літери називаються ще капітальним письмом. Згодом з'являється маюскульне письмо, в якому відчувається прагнення писати безперервно -- т. зв. унціал. У Ш ст. н.е. в історії латиниці відбувається визначна подія -- народжуються рядкові літери - мінускул. Писалися вони набагато швидше, легко з'ясовуючись одна з одною. Замість точних ліній, яких вимагало написання квадратних літер, з'являються округлі. З поч. IX ст. розповсюдження набуває т. зв. «каролінгський мінускул», красивий, зручний і простий.

В мистецтві північної Франції і західної Німеччини виробився особливий стиль, який називається готичний. В ньому знайшло своє вираження прагнення середньовічної церкви увести людину від реального житія до неба, де на неї чекає нагорода за перенесені на землі нещастя і страждання. В рукописній книзі готичний стиль виявився перш за все в зміні характеру шрифтів, а саме: гармонійно заокруглені форми латинського шрифту змінилися в малюнках готично загостреними, з різко вираженими подовженими підсічками. В орнаментації книг, в мініатюрах і навіть в малюнках оправ з'явились у великій кількості готичні архітектурні мотиви. Щоб прискорити процес письма, а також зекономити дорогоцінний матеріал, при переписуванні зливали дві або три суміжні літери (ці зв'язані літери називаються лігатури) і умовно скорочували найбільш часто вживані слова, т. зв. абревіатури. Поряд з літературою латинською мовою, зрозумілою лише вузькому колу високоосвічених людей, у всіх країнах Європи розвивається література національними мовами. З'являються героїчні поеми, любовні вірші, романи, новели, казки, байки, політичні памфлети, драми.

ПИТАННЯ КОНТРОЛЮ

1. Назвіть хронологічні межі книжкової культури середньовіччя.

2. Де зосереджувалось виробництво книг?

3. Що таке скрипторій?

4. Куди потрапляв закінчений рукопис?

5. Що таке кустоди?

6. Де стояла назва твору?

7. Що робили для збереження рукописів від пошкоджень і руйнування?

8. Що означає слово Біблія?

9. З яких букв складалася латинська абетка?

10. Коли народилися рядкові літери - мінускул?

11. Який особливий стиль виробився у Франції і Західній Німеччині?

Размещено на Allbest.ru