Українська символіка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мета: Ознайомити дітей з традиційною символікою українського народу, сформувати уявлення дітей про криницю-журавель, улюблені квіти та дерева (мальви, калину, вербу). Продовжити знайомити з українською народною іграшкою, як виробом мистецтва. Використовувати легенди та перекази. Виховувати почуття гордості за рідний край, прищеплювати любов до усної народної творчості, до національних звичаїв. Активізувати словник дітей словами: подвір'я, криниця, джерельце, сопілка, кухлик, коромисло.

Матеріал: макет українського подвір'я і хати, криниця-журавель, іграшки українські. Хід заняття

У кожного з вас є бабуся. У мене теж є бабуся. Вона дуже старенька і живе в невеликому українському селі. Там немає багатоповерхових будинків, а стоять невеликі глиняні хатинки, вкриті соломою. І сьогодні я запрошую вас у подорож до нашого села.

А ось на нас чекає хатинка білесенька. Заходьте, діточки, на подвір'ячко, та роздивимося навкруги. Хатинка така чепурненька, бо видно господиня гарна. У народі кажуть: «Хата господинею красна». А хто знає ще прислів'я про хату? символіка традиційний мистецтво легенда

«Яка господиня така й хата»; «Хату руки держать». Працьовита видно господиня живе у цій хаті, бо вибілила її, квіти намалювала. Не забула й коло хати квітів насадити. Хто знає як ці квіти звуться? Та це мальви. А якого вони кольору? Так, білі та рожеві. Бабуся так старалася нас зустріти, навіть лаву доріжкою заслала, та, мабуть, втомилася і пішла відпочивати. Та нехай спочине, а ми залишимося на подвір'ячку і подивимося як тут гарно.

А ось і бабусина старовинна криниця, вона зроблена з каменю й дерева. В середині криницю викладали камінням, а зверху обставляли дерев'яними колодами. Каміння брали коло річок, бо воно повинно бути гладеньким, як наші долоньки. З криниці люди беруть воду. Криниці бувають різні: круглі й дерев'яні, кам'яні квадратні. А оце криниця-журавель. Про таку криницю поміж людей ходить така легенда. Сядьте, діточки, на лаві та послухайте:

--- Колись у сиву давнину мале хлоп'я заблукало у лісі. Захотілося йому пити. Хлопчик натрапив у лісі на глибоку криницю, але зовсім знесилився і не міг дістати звідти води. Аж тут з'явився у небі журавель. Спустився журавель коло криниці і нахиливши свою довгу шию дістав води з неї. Хлопчик напився і подякував журавлеві. Це дало йому сили, і хлопчик знайшов стежку додому. На пам'ять про доброго птаха люди й почали ставити біля криниці дерев'яних журавлів, за допомогою яких спускали відро й набирали воду.

-- Діти, а хочете відчути себе маленькими журавлями? То підходьте до мене. Журавлі люблять місце, де росте висока трава. Покажіть як вони ходять. А пограти хочете? То пограємо в гру «Довгоносий журавель».

-- А що ви знаєте про журавлів?

-- Восени журавлі відлітають в теплі країни, а весною повертаються додому, на батьківщину.

-- У народі кажуть, що журавлі на крилах весну приносять. Хто знає віршика про журавля?

Облітав журавель сто морів, сто земель,

Облітав, обходив, крила й ноги натрудив

Ми спитали журавля: -- Де найкраща земля?

Журавель відповідає: -- Краще рідної немає.

І справді краще і миліше рідного краю немає.

Сідайте на лаві, та спочиньте, мене послухайте. В народі кажугь: де вода -- там і життя. Місце для криниці в кожному селі шукали по-своєму. Скажімо, дід, який знався на цьому ходив усюди і де була густа та висока трава, прикладав вухо до землі, слухав чи шумить вода. Якщо він це чув, там копали криницю. Вода в ній була чиста, холодна і смачна.

А для чого людям потрібна вода? Що нею роблять? Так, її п'ють, нею миють, перуть, беруть для приготування їжі.

-- Як ви гадаєте, чи в кожному дворі стояла криниця? Справді, раніше на все село могла бути одна або дві криниці.

-- А ви хочете відвідати води з криниці. Тоді ходімо принесемо водиці.

(Господиня брала коромисло, вішала дерев'яні відра та йшла до криниці. Діти допомагають зробити, те саме, промовляючи, що вони роблять).

Підійшли до криниці.

-- Давайте попросимо у криниці, щоб дала нам водиці.

Дівчинка каже;

Ой люба криниця,

Дай нам водиці,

Щоб здоров'я мати,

Людей шанувати.

А тобі -- відерце,

Соснове серце

З дном дубовим

З обручем ясеновим.

Дістаю з криниці заздалегідь приготовану воду, подаю воду з кухлика, промовляючи:

Із криниці-студениці,

Що під вишнею в саду,

Я водиці-льодяниці

У відерце наберу

Дам напитися, освіжитися

Я малятам холодку

їм водиця-льодяниця

Буде завжди до смаку.

Чи смачна вода? (Діти п'ють і дякують).

З криниці вода завжди холодна й чиста, тому що із землі б'є джерело. Смачнішої води, ніж джерельної, немає ніде. Хто бачив де-небудь таке джерело? Дитина читає вірш М. Чепурної.

Лісове джерельце,

Добре в нього серце.

Всім дає водиці:

І звірятку й птиці,

Дереву й травині,

Квітці і людині,

Тому не мліє

Дзюркотить, радіє.

Із лісів дзвінкою

Витіка водою.

Діти, ви мабуть помітили, що коло криниці росте калина. Завжди коло води садили якесь дерево -- чи калину, чи вербину, чи вишнину, і в народі прийнято на згадку про себе коло води садить дерева. Давайте і ми на згадку про цю днину посадимо ось тут вербину.

(Саджають вербину у відро з піском, поливають його).

Підходять ближче до хати, ставлять на місце відра і коромисло. Вихователь знаходить там іграшки.

-- Поглянемо, дітки, що я тут знайшла. Та це ж іграшки, Мабуть до бабусі приїздили маленькі онуки, гралися тут, та й забули їх. Погляньте які вони гарні. Як ви думаєте хто їх виготовляв? Так, цю ляльку пошила або бабуся, або мама цих діточок. Як я була маленькою, приїздила до бабусі, вона теж робила для мене таку ляльку.

А що це за пташка. Та вона не проста, вона ще й свистіти може. Хто цю іграшку зробив? Так, майстри. А з чого зроблена пташка? З глини. Гляньте, як її прикрасили, щоб вона була приваблива. А це що за іграшка, Про неї я загадаю загадку:

Голосок тоненький має

Всіх маляток звеселяє

Ви на ній всі граєте,

Хто вона -- впізнаєте?

Не палочка, не гілочка

Звуть мене -- (сопілочка).

Сядьте, діточки, тихенько і послухайте, що я про сопілочку розкажу.

-- У однієї дівчини Галі був товариш Іванко. Пішли вони одного разу до річки. Світило сонечко, трава зеленіла, пташки співали. Зрізав Іванко гілочку з верби і вирізав з неї сопілочку, Прикрасив її і почав на ній грати, а Галя танцювати. А ви хочете пограти з сопілочкою? Тоді ставайте швиденько, заспіваємо.

(Співають «Я зроблю сопілочку...» Т.Коваля).

Молодці дітки, гарно співали.

-- А тепер і додому час вирушати, Хоч бабусю ми так і не побачили, але ми ще до неї приїдемо в гості.

Размещено на Allbest.ru