Основні функції бібліографічного опису, анотації та реферату

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Основні функції бібліографічного опису, анотації та реферату

Вступ

За формулюванням, наданим у ДСТУ 2394-94, анотація - це «стислий коментар чи пояснення щодо документа чи його змісту, а іноді навіть його короткий опис, що додається, як правило, у вигляді примітки після бібліографічного опису документа». Проте більш вдалим є визначення анотації з «Короткого термінологічного словника із бібліографознавства та соціальної інформатики», згідно з яким анотація - коротка характеристика документа з погляду його змісту, призначення, форми та інших особливостей. Анотація містить узагальнену характеристику первинного документа, вона не переказує його зміст, на відміну від реферату, а розкриває тематику твору, його читацьку адресу, інші ознаки, які можуть цікавити користувачів. Більшість анотацій дають оцінку первинному документу, вказують на його значення, місце серед інших. Складання анотацій, мабуть, найбільш творчий і суб'єктивний процес з усіх процесів аналітико-синтетичної обробки документів, він найменше формалізований і тому вимагає від анотатора найвищого професіоналізму.

Можна вважати, що елементи анотування виникли в глибоку давнину, коли використовували розгорнуті назви творів, що містили певну характеристику їх. Багато книг мали передмови й післямови, в яких часто подавали детальну характеристику змісту, причини написання, призначення, розповідалося про авторів.

Анотування в сучасному розумінні виникло з потреб бібліографічної діяльності. З появою значної кількості видань, щоб полегшити орієнтацію читачів у їхньому потоці, виникла необхідність здійснювати кваліфікований аналіз, короткий переказ, авторитетну оцінку публікацій.

1. Бібліографічний опис: поняття, функції

Бібліографічний опис є сукупністю відомостей про документ, наведених за певними правилами, встановлюють порядок розташування один за одним областей і елементів, призначених для загальної характеристики документа і його ідентифікації. З бібліографічного опису можна отримати інформацію про автора, назву, зміст, призначення, обсяг та інші особливості документа, що роблять його відмінним від інших.

В бібліотечно-бібліографічній практиці застосовуються різні види бібліографічних описів, залежно від таких ознак, як об'єкт опису і повнота набору елементів:

опис багатотомного видання (наприклад, зібрання творів певного письменника називається зведеним;

опис складової частини видання (статті з газети чи журналу, твору, входить в яку-небудь збірку або тому зібрання творів і т. п.) називається аналітичним. В аналітичному описі завжди присутні дві частини, що включають різні відомості: перша - про складову частину, а друга - про видання, в якому вона опублікована. Застосовуються різні види аналітичних описів, які розрізняються залежно від того, в якому виданні опублікована складова частина.

бібліографічний опис однотомного видання (наприклад, книги певного автора) називається монографічним.

Бібліографічний опис є основним елементом бібліографічного запису. Всі інші елементи - анотація, індекс, рубрика тощо - включаються до запису за потребою. Тому бібліографічний запис може складатися лише з одного бібліографічного опису. В цьому випадку понятійний зміст термінів «бібліографічний опис» і «бібліографічний запис» збігаються.

В деяких інформаційно-бібліографічних виданнях і на каталожних картках бібліографічний опис супроводжується класифікаційними індексами, певними довідками.

Терміни індексації - це класифікаційні індекси і предметні рубрики. Класифікаційний індекс - це умовне позначення схеми класифікації, до якого за змістом відноситься цей твір друку. В найзагальнішому розумінні класифікаційний індекс є умовним позначенням розділу класифікації, до якого відноситься документ за своїм змістом. Класифікаційний індекс виражається в цифровій, буквеній або змішаній формі (засобами класифікаційної інформаційно-пошукової мови - ІПМ) і встановлюється за допомогою спеціальних таблиць.

Предметна рубрика - це елемент ІПМ, який є коротким формулюванням питання (предмету), що складає основний зміст документа (на природній мові).

Посилання - це запис, що пов'язує між собою частини документа, бібліографічні записи, класифікаційні розділи, предметні рубрики.

2. Анотація та її структура

Анотація (від лат. annotatio - зауваження, помітка) - це коротка, стисла характеристика письмового твору.

Анотуванням називається процес виявлення її організації (компоновки) у структурно цілісний текст відомостей, які, доповнюючи бібліографічний опис, характеризують зміст, ідейно-політичну спрямованість, призначення, походження, оформлення та інші особливості творів друку. Завдяки анотаціям підвищується інформативність бібліографічних записів і бібліографічного посібника в цілому.

Анотації бувають двох типів - довідкові та рекомендаційні. В основі цього поділу лежить суттєва ознака - функціональне призначення анотацій (див. дод. 3).

За способом розкриття змісту твору, то анотується (формальна ознака), анотації поділяються на загальні аспектні; за обсягом літературно-документального матеріалу, що анотується (також формальна ознака), - на аналітичні, індивідуальні й групові (зведені).

Довідковою називається анотація, яка уточнює й поширює інформацію, що міститься в бібліографічному описі, з метою кращої орієнтації читача в тематиці, змісті, призначенні твору друку. Довідкові анотації полегшують вибір творів, але не виконують безпосередніх завдань. Залежно від характеру бібліографічного посібника, для якого призначена анотація, й особливостей твору, що анотується, довідкова анотація може бути короткою, утвореною з кількох слів або фраз, і розгорнутою, оціночною за своїм характером. Інколи довідкова анотація містить простий перелік творів або розділів, що становлять той чи інший збірник або ту чи іншу монографію.

Різновидом довідкової анотації є так звана пояснювальна анотація, яка доповнює бібліографічний опис відсутніми в ньому відомостями, необхідними для орієнтації в тематиці і змісті твору друку. Вона включається безпосередньо в текст бібліографічного опису і, будучи взята в квадратні дужки, займає в ньому місце другої назви твору. Найчастіше такі анотації зустрічаються у виданнях державної бібліографії.

Рекомендаційною називається анотація, яка цілеспрямовано характеризує тематичні, змістові й формальні вартості твору друку відповідно до його цільового й читацького призначення. Така анотація пропагує твір, виходячи із завдань суспільства і інтересів читачів, визначає місце конкретного твору в систематичному читанні. Рекомендаційна анотація нерідко насичена ілюстративно-пізнавальним матеріалом, взятим із першоджерела.

Загальною називається анотація, яка всебічно характеризує твір, створює досить повне й чітке уявлення про його автора, тему, зміст, призначення тощо. Найчастіше такі анотації вживаються в універсальних й тематичних рекомендаційних посібниках, у виданнях видавничо-книготорговельної бібліографії, у друкованих анотованих картках.

Аспектна анотація, навпаки, характеризує твір друку лише в певному розрізі, зумовленому характером і темою бібліографічного посібника.

Аналітичною прийнято називати анотацію, що характеризує або розкриває зміст частини твору (розділу, параграфу, сторінки), яка, на відміну від статті із збірника, не може бути відокремлена й описана як самостійний твір.

Індивідуальною називається анотація, присвячена лише одному окремому моно виданню чи одній окремій публікації в збірнику, журналі, газеті; груповою, або зведеною, - анотація, що характеризує кілька творів друку, близьких між собою в тематичному, хронологічному, типологічному чи якомусь іншому відношеннях, не дивлячись на те, належать вони одному й тому ж авторові чи кільком різним авторам, опубліковані окремо чи в збірниках.

Оскільки кожна анотація наділена всіма видоутворюючими ознаками, за якими систематизуються анотації в цілому, то одна й та ж анотація може бути одночасно довідковою і загальною, довідковою і аналітичною, аспектною і груповою і т. ін. Отже, кожне окремо взяте термінологічне визначення тієї чи іншої анотації (довідкова, рекомендаційна, аналітична тощо) відбиває або підкреслює лише один бік, одну властивість певної анотації, на якій акцентується увага. Якщо ж треба дати всебічну характеристику тієї чи іншої анотації, то перераховуються всі її видові особливості, тобто анотація характеризується за всіма трьома розділами класифікаційної схеми.

Анотація складається із внутрішньо цілісних частин анотаційного тексту, або елементів, якими є:

а) відомості про автора,

б) характеристика ідейно-політичної спрямованості твору,

в) характеристика центральної теми (основного змісту) твору,

г) відомості про тип видання і його структуру,

д) характеристика форми викладу матеріалу,

е) відомості про призначення твору,

є) характеристика художньо-поліграфічного й редакційно-видавничого оформлення книги,

ж) методичні вказівки (поради) щодо вивчення та використання твору.

Кількісний склад елементів конкретної анотації залежить від багатьох чинників, серед яких найважливіше значення мають:

а) читацька адреса анотації,

б) повнота і якість бібліографічного опису,

в) бібліографічний контекст посібника,

г) зміст і характер твору, що анотується,

д) тип самої анотації.

Як показують наведені приклади, довідкові анотації, в порівнянні з рекомендаційними, більш формалізовані й складаються здебільшого з двох-трьох основних елементів - відомостей про автора, про тип і структуру видання, про тему та зміст твору.

анотація бібліографічний реферат

3. Сутність реферату та його функції

Слово реферат латинського походження і означає - доповідати, оповіщати. Згідно з найдавнішим визначенням, реферат - це стислий виклад змісту наукового документа. Як і анотація, реферат має повну змістову й частково формальну залежність від первинного документа.

Науковці розглядають реферат як інтегральну модель документа, семантичні особливості якого він подає в максимально ущільненому вигляді. Ця інтегральна модель дає змогу здійснювати інформаційний пошук, орієнтуючись на предмет, тему й методологію проведення роботи, на її результати, галузь застосування тощо.

Отже, реферат можна зарахувати до інтегральних моделей, в яких інформацію подають в узагальненому вигляді.

Реферат широко застосовують у науково-інформаційній діяльності і, зокрема, в автоматизованих системах пошуку документів та інформації, він є також складовою бібліографічного запису. Реферат дає можливість скласти пошуковий образ для будь-якої інформаційної мови без додаткового опрацювання першоджерела.

Основні функції реферату як вторинного документа:

- інформативна - реферат подає цілісну, узагальнену інформацію про зміст документа і усуває необхідність читання його повного тексту, якщо документ має для читача другорядний інтерес;

- пошукова - реферат використовується в інформаційно-пошукових, у тому числі й автоматизованих системах для пошуку документів та інформації;

- індикативна - надання користувачам інформації про невідомі, але релевантні їхнім запитам документи з характеристикою основних змістових ознак;

- довідкова - реалізується представленням у рефераті конкретних фактичних відомостей;

- комунікативна - перегляд рефератів із певної галузі (проблеми чи питання) сприяє одержанню відомостей про напрямки й результати наукових досліджень, про проблеми, над якими працюють вчені, про нові методики тощо;

- сигнальна - виявляється у повідомленні про публікацію або ж надходження до фонду нових документів;

- прогностична - виявляється при проведенні аналізу змісту рефератів основного потоку документів із певної галузі, коли можна прогнозувати її розвиток, виявити виникнення нових проблем, напрямів наукових досліджень тощо.

Науковці зазначають, що у процесі координатного індексування зазвичай ключові слова вибираються не з тексту первинного документа, а з тексту рефератів, що дає змогу скоротити час і зусилля при індексуванні. На основі рефератів можна здійснювати систематизацію і предметизацію документів

Підготовка друкованих реферативних документів потребує точного визначення самого поняття реферат, а також певної уніфікації процесу роботи над ним.

На відміну від анотації, що, як правило, відповідає на запитання, про що повідомляється в первинному документі, реферат покликаний лаконічно відповідати на запитання, що саме повідомляється в первинному документі.

Відповідно, провідною ознакою реферату, як уже зазначалося вище, є інформативність - здатність коротко передати зміст первинного документа, на відміну від індикативності, яка значно більше відповідає анотації. Спільність реферату й анотації полягає в представленні користувачеві основного змісту документа. Саме через це користувач вибирає з-поміж багатьох документів однорідної тематики ті, які безпосередньо його цікавлять.

Інформаційні установи створюють різні реферати для задоволення різноманітних наукових і професійно-виробничих потреб спеціалістів, що й зумовило появу певних різновидів цих документів. Внутрішню класифікацію рефератів проводять на основі виокремлення загальних (суттєвих) рис, властивих будь-якому з них, а також одиночних (специфічних) рис, властивих окремим їх видам. Загальні (суттєві) риси вирізняють реферати серед інших видів інформаційних документів, специфічні риси окремих рефератів відрізняють один вид реферату від іншого.

Щоб виявити суттєві риси реферату, науковці визначили й вирізнили його властивості як науково-інформаційного документа, а саме:

1) це - документ вторинний, утворений від первинного;

2) він містить скорочений виклад інформації, утвореної в процесі згортання первинної інформації;

3) його зміст залежний від змісту вихідного документа (зміст реферату - це основні фактичні відомості й висновки з реферованого документа);

4) його призначення - оперативно ознайомлювати з масивом первинних документів, тобто виконувати різноманітні інформаційні функції для користувача.

У різних за своїм цільовим призначенням рефератах ці суттєві риси виявляються по-різному. Різниця насамперед полягає в тому, з якою глибиною згорнуто в рефераті зміст первинного документа: чи в рефераті подано основний зміст первинного документа, чи лише вказано на те, про що йдеться у вихідному документі. Інакше кажучи, реферат, призначений для передачі фактичних даних про нові досягнення науки і практики, має бути достатньо повним за змістом, щоб не було необхідності обов'язково звертатися до першоджерела; якщо ж реферат виконує функцію пошуку документа в інформаційно-пошуковій системі, то його зміст не обов'язково має відзначатися повнотою переказу усієї корисної інформації первинного документа.

Отже, два реферати, складені на основі одного й того ж самого первинного документа, будуть різні. Для першого виду домінуючою буде інформативність, для другого - вказівність (індикативність). За цими ознаками, тобто за глибиною розкриття змісту інформації, поданої в первинних документах, реферати поділяють на два види - інформативні та індикативні.

Інформативний реферат максимально повно розкриває зміст первинного документа. Структура його тексту може бути такою: 1) предмет дослідження, 2) мета роботи, 3) умови, 4) основні результати дослідження, 5) пропозиції автора щодо застосування результатів дослідження, 6) основні характеристики процесів чи виробів тощо.

Висновки

Вся історія розвитку принципів бібліографічного опису, дозволила зробити висновки, що опис друкованих витворів - далеко не така проста справа, як це уявляють. Розробка сучасної теорії та методики бібліографічного опису вимагає від бібліографів, бібліотечних працівників і вчених різних країн чимало зусиль.

Бібліографічний опис є сукупністю відомостей про документ, наведених за певними правилами, встановлюють порядок розташування один за одним областей і елементів, призначених для загальної характеристики документа і його ідентифікації. З бібліографічного опису можна отримати інформацію про автора, назву, зміст, призначення, обсяг та інші особливості документа, що роблять його відмінним від інших.

Задача бібліографічного опису - це забезпечення впровадження автоматизованих технологій, ефективність пошуку та використання всіх типів документів у видавництвах як в нашій країні так і за кордоном.

Анотуванням називається процес виявлення її організації у структурно цілісний текст відомостей, які, доповнюючи бібліографічний опис, характеризують зміст, ідейно-політичну спрямованість, призначення, походження, оформлення та інші особливості творів друку. Завдяки анотаціям підвищується інформативність бібліографічних записів і бібліографічного посібника в цілому.

Реферат широко застосовують у науково-інформаційній діяльності і, зокрема, в автоматизованих системах пошуку документів та інформації, він є також складовою бібліографічного запису. Реферат дає можливість скласти пошуковий образ для будь-якої інформаційної мови без додаткового опрацювання першоджерела.

Список використаних джерел

1. Загальне бібліографознавство: Навчально-метод. посібник для студ. вищих навч. закл. / Рівненський держ. гуманітарний ун-т. Кафедра бібліотекознавства і бібліографії / Галина Миколаївна Швецова-Водка (уклад.). - Рівне, 2003. - 167 с.

2. Ломачинська І. Бібліографознавство: Навч. посіб. для дистанц. навч. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини «Україна». - К.: Університет «Україна», 2004. - 300 с.

3. Швецова-Водка Г.М. Загальне бібліографознавство (Основи теорії бібліографії): Навч. посібник для студ. ін-тів культури / Рівненський держ. ін-т культури. - Рівне, 2005. - 183 с. Шиманов, А. Є. Аннотирование і реферування у справі: конспект лекцій А.Є. Шиманов - М.:МГУП, 2004. - 131 з.

4. Лутовинова В.І. Анотування як процес аналітико-синтетичної переробки інформації: метод. посіб. / В. Лутовинова. - Х.: 2003. - 44 с.

5. Савіна І.А. Бібліографічний опис документа / І.А. Савина. - К: Професія, 2006. - 272 с.

6. Шиманов А.Є. Анотування і реферування у справі: конспект лекцій А.Є. Шиманов - К.: МАУП, 2004. - 131 з.

Размещено на Allbest.ru