Історія становлення та розвитку іспанського народного костюму

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Іспанський костюм, мода Іспанії - охоплює період самобутнього існування моди Іспанії в XV - XIX віках. У вужчому сенсі іспанська мода - стиль жорстких каркасних костюмів, прийнятий при дворі іспанських Габсбургів в XVI, - XVII столітті і що зробив надзвичайний вплив на моду інших європейських королівських дворів.

Іспанський народний костюм, в тому виді, який він став фактом образотворчої культури, склався в XVIII, - XIX ст. Його формуванню сприяла культура махо - соціального шару іспанських чепурунів з простолюддя, що підкреслювали своє походження.

На форму іспанського костюма, як і всієї культури і мистецтва Іспанії XV-XVI ст., впливали історичні та суспільні чинники. Серед них перш за все це ідеали войовничого лицарства, що прославляли силу, спритність, доблесть, честь, а надто утвердилися в період арабського панування в XIV-XV ст.; суворий етикет іспанського королівського двору і суворий фанатичний аскетизм католицької церкви. Саме ці чинники зумовили суперечливу естетику іспанського костюма, яка, з одного боку, стверджувала типове для Ренесансу підкреслення природних форм і пропорцій фігури, з іншого-вимагала сховати «грішну плоть», заборонити оголення тіла, змінити пластичні м'які округлі контури фігури кутастими жорсткими лініями. В іспанському костюмі вперше в європейському костюмі застосовується каркас.

У чоловічому костюмі це стьобана прокладка (вата, тирса, кінське волосся), на яку натягували всі головні частини одягу: закритий, щільно прилягаючий короткий коле і короткі, до колін, кулясті штани.

У жіночому костюмі з'являється корсет з лози або металевої сітки, покритий зверху і знизу ватою і простьобаний з тканиною. За допомогою накладки з кінського волосся створювали плоский конус торсу, ховаючи природну опуклість грудей.

За допомогою бюска (вузької дерев'яної або металевої пластинки, яку прикріплювали до корсета) стають більш щільними живіт і візуально завужували талію. Нижню частина жіночої фігури ховав другий конус-воронкоподібний металевий вертюгаден, на який натягалася спідниця. У чоловічому та жіночому костюмах лінія плеча штучно розширювалася плечовими валиками і посадженою головкою рукава. Специфічним елементом футлярних, манірного каркасного костюма, який сковував поворот голови, змушував її завжди триматися піднятою догори, був брижжевий комір. У іспанському костюмі зникає довгий чоловічий одяг, залишаючись тільки в форменого, і тим самим остаточно затверджується розрив між формами чоловічого та жіночого одягу.

1. Тканини, колір, орнамент

Найбільш поширеними в іспанському костюмі були візерункові (ткані, вишиті, набивні) тканини. Характерний малюнок - великі медальйони-клейма з зображенням стилізованих тварин, символів християнської релігії, геральдичні мотиви. У візерунку використовувалося багато золота і срібла на насиченому кольорі фону. Візерункові тканини прикрашалися й різноманітними нашивками, парчевими стрічками, золотими шнурами, мереживом, що нашивалися по вертикалі або діагоналі.

Наприкінці XVI ст. модними стали темні тони в одязі: сірий, червоний, фіолетовий, зелений, коричневий; гладкі тканини, монохромне рішення костюма. Чорний колір широко використовувався в одязі без траурної символіки.

Чоловічий костюм.

Основними частинами іспанського чоловічого костюма були сорочка, коле, на стегнах штани, верхній одяг.

Сорочка під наглухо закритим колетом не грала важливої декоративної ролі в костюмі, за винятком брижжевого коміра і високих манжет з полотна або батисту, оброблених мереживами.

Колет - короткий до талії або до стегон одяг прилеглого силуету з застібкою спереду на гудзики, з відрізною баскою. Комір - стійка. Рукава - вузькі довгі з наплічними валиками.

Колет.

Простьобаний на жорсткій прокладці. У Наприкінці XVI ст. з'являється коле «з гусячим чревом» - пансерон, в якому нижня, опущена на живіт частина переда підбивалася кінським волоссям.

На стегнах штани також підбивалися кінським волосом, були кулястої форми. Часто їх обробляли вертикальними смугами декоративної тканини, які прикріплялися вгорі і внизу і вільно звисали по всій довжині.

Верхній одягом служили плащі та ропи типу італійської сімари. Ропа - розпашний одяг з декоративними висячими рукавами і наплічниками. Її носили розстебнутою або застебнутою високо під шию.

Жіночий костюм.

За естетичним уявленням іспанців ХVI ст. ідеальною вважалася худа і струнка жіноча фігура. Відносини ширини спідниці до зросту 1:1,5, довжини ліфа до довжини спідниці 1:2. Голова укладається у фігурі 7 разів. Трикутний силует костюма з чіткими і графічні зовнішніми контурами робить фігуру стійкою і монументального.

Жіноча сорочка, так само як і чоловіча, майже не було видно з-під сукні. Брижжевий комір мав специфічну форму: не монолітну кругову, а розкриту спереду, відкриває шию - комір Стюарт. Однак використовувалася і замкнута форма брижжі різної ширини і способу драпірування.

На початку XVII в. бриджі трансформуються у великий стоячий веєроподобний комір Медічі.

Сукня іспанки було відрізним по талії з глухим закритим ліфом на корсеті. Ліф спереду закінчувався довгим гострим мисом. Крій його був складним: конструкція з відрізним бочком і витачками. Природна лінія грудей сплощена за допомогою ватяної або волосяної прокладки.

Сукня часто прикрашалося нагрудною вставкою-сіткою з позолочених шнурів і перлинних ниток.

Pізноманітними були рукава: вузькі довгі (до зап'ястя) з наплічника; подвійні, верхній з іншої тканини з розрізами по всій довжині, донизу розширений.

До ліфу сукні звичайно пришивалися дві спідниці на воронкоподібне вертюгадене. Верхня мала спереду трикутний розріз або застібку на петлі і банти.

Цей декоративний прийом у моделюванні жіночого костюма отримає свій подальший розвиток і збагачення в ХVII ст.

Основними видами верхнього плаття були ропи, плащі, мантильї. Ропа - орний цільнокроєний одяг без рукавів або з короткими рукавами і буфірованними наплічниками. Її носили розстебнутою або застібали високо під шию.

Мантілья - накидка-покривало з чорної або білої тонкої тканини або мережива.

В іспанському жіночому і чоловічому костюмах широко поширені були навісні прикраси: перлинні намиста, ювелірні пояси, сережки, перстні, ланцюги, камеї.

2. Західноєвропейські костюми XV-XVI століть

Західноєвропейські костюми Франції, Німеччини, Англії розвиваються в епоху Відродження під впливом Італії, а потім Іспанії. Проте були і свої специфічні риси національного розвитку.

Чоловічий костюм.

Основні частини чоловічого костюма були ті ж, що і в італійського та іспанського. Проте в його силуеті значно різкіше виявлялися горизонтальні лінії, перебільшуванні обсяги. Надмірним було захоплення розрізами, якими рясно прикрашалися коле, штани, головні убори, взуття, рукавички.

Розрізи на тканини прийшли в моду з костюма ландскнехтів-солдатів найманої армії, які звичайно прорізали свою трофейний одяг у місцях плечових, ліктьових і колінних згинів для зручності руху. Підвищений інтерес до них як до засобу декоративного прикраси одягу дуже швидко поширився в костюмі Західної Європи, особливо в костюмі Німеччини. Розрізи довжиною 5-8 см у формі овалу, серця, трикутника, ромба мали у своєму розпорядженні вертикальними або діагональними рядами по всій поверхні тканини. Тканина підкладки випускалася через розрізи, створюючи буфи різної величини і форми. З середини XVI ст. до підкладки пришивали смуги тканини, які декоративно звисали по всій довжині одягу.

У зв'язку з широким використанням розрізів та об'ємної орнаментації в моді були однотонні гладкі тканини: оксамит, атлас, сукно. Кольорова гама різноманітна і яскрава.

На початку XVI ст. в чоловічому костюмі поверх панчох-штанів стали носити верхні короткі на стегнах штани. Панчохи-штани відрізали вище колін, натягували на верхні штани і підв'язували декоративними стрічками-підв'язками.

Верхнім чоловічим одягом було Шауб - орне, розширеного силуету, на підкладці, а також плащ. Одяг доповнювалася плоскими головними уборами, широконосим взуттям типу «коров'яча морда».

Прикраси широко використовувалися як в чоловічому, так і в жіночому костюмі. Це були масивні намиста з підвісками у кілька рядів, браслети, ланцюги, кільця, сережки.

У французькому придворному костюмі XVI ст. робилися спроби фемінізованого чоловічого костюму, запозичуючи деталі і елементи жіночого костюму. Красунчик-«міньйон» декольтовані груди, завивали волосся, носили сережки, надягали жіночі головні убори та муфти.

Жіночий костюм.

Жіночий західноєвропейський костюм також розвивається спочатку під впливом моди Італії, а потім Іспанії. Однак у Франції розуміння жіночої краси було інше. Пишнота повнотілих італійок, худорлявість і манірність іспанок однаково не задовольняють вишуканий смак француженок. Використовуючи жорстку форму каркасного костюма пірамідального силуету, вони створюють свої пропорції і колірне рішення. Форма вертюгадена стала не воронкоподібною, як в Іспанії, а барабанною, циліндричною, спідниці на відміну від іспанських пишно драпірували. Довжина спідниці була коротшою іспанської - до кісточки.

Декольте зберегло типову для Ренесансу форму широкого і глибокого вирізу, який оформлявся вставкою і жорстким віялоподібним мереживним коміром.

У Німеччині ще довго зберігається г-подібний готичний силует в жіночому костюмі, відсутня каркасна основа. У співвідношенні обсягів немає характерного для цієї епохи прагнення силуету до горизонталі.

В англійському жіночому костюмі найбільш сильними були іспанський та французький вплив.

іспанський костюм модний мантілья

3. Епоха Реконкісти

Ситуація, що склалася на Піренеях в епоху Реконкісти, є унікальною: в одному котлі змішалися спадкоємці власне середньовічних іспанців-вестготів, вплив арабського костюма, а також, оскільки в боротьбі брали участь лицарі інших країн, поширювалися форми італійського і французького костюма:

Елементи готичного костюма:

* взуття з довгими шкарпетками,

* головні убори, наприклад, капірот,

* довге сюрко без рукавів.

Іспанські елементи:

* собреропа (букв. "на одяг") - чоловічий верхній одяг, накидка,

* абриго,

* хубон - рід куртки,

* плащ - зазвичай одна сторона драпірувалася на плечі, довжина залежить від соціального положення.

* боеміо - плащ, що мав форму круга, розріз розташовувався на правому плечі і скріплювався пряжкою,

* касака - урочистий одяг, широкий, довгий, з довгими відкидними рукавами,

* ропілья.

Риси своєрідності в жіночій сукні Іспанії з'являються у середині XV століття. Вона має різко підкреслену тонку талію, від якої вгору і вниз розходяться променеподібні складки. Часто використовувалася пелеринка. Волосся гладко причісувалося з прямим проділом і однією косою.

* вестидо (букв. "сукня") - вільна довга сукня. Надівалася на сорочку.

* кофья-де-папос - традиційний жіночий головний убір з тонкого білого полотна.

Складався з двох частин, наколки, що покривала голову, пришитої до металевого каркаса, обтягнутої тією ж матерію, а також своєрідно задрапірованої хустки.

* трансадо - жіночий головний убір. Верхівку пов'язували тканиною, в яку потім завертали косу, перевиту згори хрестоподібно чорною стрічкою. Зберігся до 1520-х рр., на деякий час запозичувався італійками. Іноді трансадо з'єднувався з невеликим тюрбаном.

* веспайо - головний убір з прозорої білої тканини, покривав лоб, голову і ззаду спускався на плечі. Згори покривала надівали вузький обруч з коштовностями.

Конструктивне рішення костюма.

В костюмі епохи Відродження широко використовуються досягнення крою попередньої епохи. У жіночому італійському Котт до деталей переда додається передній центральний клин спідниці, вшивають високо на лінії талії і створює фалди і розширення. Необхідний обсяг на опуклість грудей створюється плавною лінією верхній частині ліфа, що проходить через центр грудей до середини переду на лінії талії. Сполучаючись з декоративною вставкою, ці лінії утворюють трикутник. Середній шов спинки вище лінії талії має великий прогин, який разом з відрізний талією забезпечує найбільш повне прилягання в цій частині виробу і, крім того, акцентує високе положення лінії талії в силуеті.

Підкроєна овально лінія пройми має великий припуск на свободу по глибині і ширині. Нестабільне з'єднання з рукавом шнурівкою або іншим декоративним способом не вимагає відповідності обливу рукава довжині пройми. Велика щілина між ними є засобом декоративного рішення костюма.

У деталях крою коле ясно відчуваються округлі лінії силуету абстрактної схеми чоловічої фігури. Великі припуски в плечової частини полички, спинки, рукавів розраховані на жорстку об'ємну прокладку.

4. Розповсюдження моди

Часті подорожі, розвиток торгівлі, культурні зв'язки між країнами сприяли посиленої взаємного впливу в мистецтві, запозичення зовнішніх форм побуту.

У зближенні форм костюма європейських країн епохи Відродження велике значення мало поширення моди. Виникла в епоху розвинутого середньовіччя мода як короткочасне панування певних форм в рамках загального художнього стилю починає поширюватися в різних формах не тільки всередині країни, а й за її межами.

Першими попередниками сучасних малюнків мод є портрети знаті, на яких докладно виписуються найдрібніші деталі одягу.

Німецький дипломат Сигізмунд Герберштейн, що служив при дворах багатьох країн, у тому числі і в Росії, видає в 1560 р. у Відні автобіографію, супроводжуючи її своїми портретами в польських, іспанських, російських і турецьких костюмах.

В Аугсбурзі купці Шварц (батько і син) замовляють свої акварельні портрети в усіх костюмах, які вони коли-небудь носили протягом всього життя. Уся збірка складається з 140 малюнків.

У Парижі в 1562 р. видаються малюнки національних костюмів народів світу - копії листів Енеї Віко.

В Італії Чезаре Вечелліо видає збірку малюнків для мережив, яким користуються набойщики тканин у всіх європейських країнах.

Наявність різноманітних форм розповсюдження моди допомагає посиленню впливу і запозичення костюмів різних народів; мода поступово набуває інтернаціональні риси.

5. "Золоте століття" (XVII століття)

У моді тривала традиція колишнього століття - костюма-броні. Тільки з другої половини XVII століття в Іспанію проникає вплив французької моди, наприклад, декольте.

Чоловічий костюм.

* Поколенні пишні штани, зав'язані під колінами бантом (зникають "барильця").

* хубон, частенько з висячими відкидними рукавами і наплічними валиками.

* крохмальний комір.

* панчохи.

* плащ.

"До середини століття форма чоловічого костюма трохи спростилася, а деякі модники почали носити французький "мушкетерський" костюм". Розкішний комір грангола зникає, змінившись невеликим відкладним коміром (зокрема, під впливом законів про розкіш).

Жіночий костюм.

Зберігаються традиції попереднього століття. Збільшуються спідниці.

"Прості жінки носили спідницю яскравого кольору, кофту-сорочку, рукави якої засукували до ліктя, і кольоровий корсаж на шнуруванні. Зачіска була простою: волосся носили довге, розчісували його на проділ, а косу укладали на потилиці "кошиком". Жінки з народу теж носили мантилью, яка, як і віяло, була обов'язковим доповненням костюма".

Взуття.

Носили туфлі, часто з оксамиту, пряжки золоті або срібні. "Особливою славою користувалися іспанські чоботи з білої шкіри, вузькі і дуже високі, такі, що заходили за коліно".

Висновки

Формування самобутності іспанського костюму в різні історичні періоди зазнавало впливу європейських країн і, навпаки, оригінальні риси іспанської моди зробили свій внесок в культуру Європи.

У 1700 році помер останній король з династії Габсбургів і на престол був зведений онук Людовика XIV.

У зв'язку з цим сталося "офранцуження" іспанського костюма з повною переорієнтацією на актуальну тоді французьку моду, що диктується Версалем, як говорять дослідники: "іспанська мода злилася із загальноєвропейською".

Кінець XVIII - почало XIX століття.

Аморальність життя простонародних чепурунів махо, що виставляється напоказ, їх пісні і танці (з тамбуринами, кастаньєтами і гітарами) були надзвичайно привабливими для вищого суспільства. Часто аристократи обирали з їх середовища собі коханок і коханців. До 1770-м рр. "махаїзм" перетворився на поголовне захоплення у вищих кругах. Крім того, в цей період історії Іспанії, характерний засиллям офрансеадо ("офранцужених", прибічників правлячої династії - Іспанських), махо своїм костюмом і поведінкою підкреслювали, окрім усього іншого, і національну самоідентичність.

Його можна прослідкувати в портретах аристократії, що збереглися,: благородні сеньйори із задоволенням використовували елементи національного костюма у своєму гардеробі, і ця тенденція в епоху, коли в іншій Європі панував ампір, мала досить масовий характер. Мода досягла навіть королівського двору - наприклад, збереглися ряд портретів королев, що позують в мантильях.

Список використаних джерел

1. М.Н. Мерцалова. Костюм разных времен и народов. Т.1. М., 1993. С. 307--362.

2. Людмила Кибалова, Ольга Гербенова, Милена Ламарова. Иллюстрированная энциклопедия моды. 1987.

3. Н.М. Каминская. Костюм эпохи Возрождения.

4. Киреева Е.В. История костюма. История костюма.

5. Ruth M. Anderson. Hispanic Costume: 1480--1530.

6. James Laver. Breve Historia Del Traje Y La Moda.

Размещено на Allbest.ru