Характеристика трипільської культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Походження та виникнення трипільців

2. Загальні риси трипільської культури

2.1 Кераміка трипільців

2.2 Орнаментація трипільців

2.3 Знаки - символи трипільської кераміки

Висновки

Список літератури

Додатки

Вступ

Варто згадати слова Д.Гуменної,яка казала :

"…І яке ж здивування наше, коли читаємо у Геродота, що на тих самих

теренах, де процвітало трипілля, через 1500 років далі живуть хліборобські племена, які сіють зернові культури та збирають врожай не тільки для себе, а ще й на продаж. Це племена, що населяють середнє

Подніпров'я, Побужжя, Подністров'я…"

Тема Трипільської культури в Україні, безперечно, є актуальною на сьогодні, бо, по-перше, до сьогодні вона повністю не вивчена, досі йдуть розкопки трипільських поселень й стосовно цієї тими у вчених залишається багато суперечностей в тих чи інших аспектах, по-друге, ця культура є складовою частиною цивілізації Старої Європи, але й найголовніше це те, що Трипільська культура безпосередньо пов'язана із українським народом та займає значне місце в археології України.

Трипільська культура - багатогранна і самобутня. Щодо Трипілля існує безліч суперечливих точок зору. Але коли йдеться про культуру цих племен, навіть найбільші скептики вимушені визнати, що трипільська культура - це передусім кераміка,яка є безсумнівним світовим феноменом.

На Україні Трипільська культура збереглась у пережитках і залишила по собі виразні сліди.

Український народ зберіг свою етнічну спорідненість із старожитною людністю Пра-України. До останніх часів сільські жінки й молодиці розмальовують хати, комини, печі тощо. У килимарстві, гончарстві, дереворізьбі, вишивках -- дуже багато геометричних та рослинних орнаментів (званих по-народному циганською вулицею, безконечником, кривулькою, кучериками, троєчками,гачками тощо),які виразно нагадують орнамент палеолітичної та неолітичної діб на Україні.

Особливості трипільської кераміки полягають у тому,що вона має своєрідність виділятися своїми орнаментами,візерунками,особливим малюнком та способами,засобами їх створення та нанесення.Тому досить важливо з'ясувати особливості виникнення та розвитку трипільців та їхньої культури,а також визначити загальні їх риси.

Яскрава, витончена кераміка, розписана багатобарвними фарбами, глиняні скульптури, що зображують людей, тварин, птахів, моделі будинків, човнів, саней і багато інших виробів складають унікальний внесок у світову скарбницю старожитностей.

1. Походження та виникнення трипільців

Початок трипільської доби в Україні сучасна історична наука датує першими сторіччями V, або навіть кінцем VI тисячоліття до н.е. Тривала ця доба понад два тисячоліття.

Питання про походження трипільської культури остаточно ще не вирішене: вважають, що вона має генетичний зв'язок (особливо раннє трипілля) з балканською культурою. Місцеві племена Подністров'я і Побужжя творили трипільську культуру вже за часів неоліту (буго-дністровська неолітична культура). Період IV - початку III тисячоліття до н.е.- час найбільшого розвитку трипільської культури.

Крім України, трипільці займали величезні простори Східної Європи: їхні поселення знайдені в Словаччині, Румунії, на Балканському півострові.

Існує досить вагома система доказів визначної ролі трипільців у формуванні сучасного населення України. Це перш за все висновки Вікентія Хвойки, наукові дослідження Віктора Петрова, Омеляна Партацького, Вадима Щербаківського, та ін.

В Україні виявлено понад тисячу пам'яток трипільської культури. Вони згруповані у трьох районах: найбільше в Середній Наддністрянщині, Надпрутті та Надбужжі, менше у Наддніпрянщині.

Періодизація Трипілля не має одностайності серед істориків. Це пояснюється тим, що наприкінці III тисячоліття до н.е. трипільці, мабуть, були підкорені іншими племенами, тому їхні матеріальні пам'ятки зазнали змін, що утруднює ідентифікацію їх з трипільськими.[ 1 ]

Щоб краще зрозуміти механізм заснування Трипільської цивілізації, уявіть собі, що подібний процес відбувається сьогодні. Скажімо, в якомусь мегаполісі сформувалася громада людей з наміром «почати нове життя». Вони дослідили наявні технології, відібрали ті, які вважали найкращими для себе, продали все непотрібне, покинули своє місто і побудували на вільній території свій передовий екополіс. Він буде суттєво відрізнятися від старого міста, але не тому, що переселенці винайшли щось принципово нове, а тому, що вони об'єднали вже наявні здобутки в нову систему.

Якщо до цього технологічного концентрату додати передову організацію і передовий світогляд, то це буде місто нової цивілізації. За його успішним прикладом згодом почнуть творитися нові міста, причому вихідцями не тільки з цього екополісу, а й з інших старих міст. Очевидно, що почне поширюватися мода на запропонований новою громадою стиль життя, світогляд, організацію, технології. Археологи, які через багато тисячоліть досліджуватимуть заснування цієї цивілізації, також констатуватимуть, що «нові люди» не прийшли з сусідніх територій, а також не були продуктом розвитку місцевого сільського населення. То звідки ж взявся цей цивілізаційний десант? Відповідь нам уже відома: новий світ заснувала громада, які здійснила Великий Перехід.[ 2 ]

Племена трипільської культури жили в поселеннях(протомістах). В основному це були родові або племені тривалі поселення, що нараховували кілька десятків садиб.(мал.1)

Досить цікавими були трипільські селища. Вони розташовувалися поблизу рік на рівних місцях. Селища мали чітке планування - всі будови були розташовані кількома рядами або концентричними колами навколо великого майдану, на якому стояли одна або декілька споруд-святилищ. Від майдану радіально розходилися вулиці. Житла трипільців були наземними і різними за площею. Часто житла мали піддашшя. Вінка були невеликими та округлими. В кожній хаті містилися піч, лежанка, сімейний вівтар-жертовник. Вівтар мав вигляд великого хрестоподібного в плані глиняного підвищення, розписаного різнобарвними фарбами, де стояв культовий посуд та глиняні жіночі фігурки. Зовні стіни розмальовувалися вертикальними смугами червоного, жовтого, білого кольорів. Розмальовувалися карнизи вікон та дверей, стіни всередині. Таким чином, житло трипільської культури дуже нагадує українську сільську хату минулого століття.[ 3 ]

2. Загальні риси трипільської культури

Трипільська культура була відкрита чеським археологом Вікентієм Хвойкою більше ста років тому на Правобережжі України. Ця подія мала велике значення для вченого світу. З-під землі вдалося дістати пам`ятки культури, настільки відмінної від звичних нам зразків "первісного" суспільства, що можна було переписувати всю історію сучасної цивілізації.

Колос, звичайно ж, устояв. Історія сучасної цивілізації, з її завоюваннями, помпезними соборами і кривавими революціями, не похитнулася. Та перша крапля, що підточувала камінь людської зарозумілості, упала на, здавалося б, непорушний граніт. Зовсім поряд з великим мегаполісом столиці України - Києвом, було знайдено зразки матеріальної культури, що гармонічно співіснувала свого часу з навколишнім світом.

Зразки ці свідчили, що ми тільки починаємо підкрадатися у своєму розумінні ролі і місця людини на Землі, до того рівня мислення, який побутував у період, названий дослідниками кам`яним віком. Швидше за все, це трапилося не випадково в час, коли здіймалась на ноги сучасна антропологія, а в суспільстві почали міцнішати голоси з закликом пильніше подивитися на ще не втрачені знання малодосліджених народів віддалених куточків планети. Матриця планетарного знання почала поступово все більше відкриватися для всіх спраглих до знань з першоджерела.

Дивним чином фрагменти культурної спадщини давніх трипільців легко і гармонійно укладалися до концепції знань арійських племен Індії і мали безліч прямих паралелей з системами знань великої кількості давніх культур різних куточків світу: від Гірського Алтаю у Росії до пустелі Сонора у Мексиці.

Спроби науково вивчати культуру давнього Трипілля неминуче приводять до традиційних спекуляцій термінами і поняттями. Предмети матеріального вжитку і зразки духовного життя давніх людей намагаються оцінювати з точки зору сучасних уявлень про всесвіт. Та зрозуміти світ наших мудрих предків можна тільки перейнявши їх систему координат, їх спосіб мислення і їх прозірливий погляд на світ. У цьому зв`язку надзвичайно цікавими видаються порівняльні дослідження різноманітних подібних культур як далекого минулого, так і найближчого сучасного.

Предметом вивчення у нашому випадку виступають різноманітні речі хатнього вжитку, як то черепки, горщики та інша кераміка, виконана, як зараз би сказали, у модерновому ключі. Малюнки і зображення при уважному погляді не можуть не вразити нас глибиною і якимось прихованим змістом, над розгадкою якого б`ється уже не одне покоління археологів, етнографів та антропологів. Ці дослідження у своїх розгадках виходять з того величезного значення, яке надавалося в давні часи зображенню. Поза всяким сумнівом, і вчений світ це однозначно підтверджує, що необхідність надати символу зовнішню подобу з означуваним предметом і штовхала цих людей на створення зображень речей, на які хотіли справити магічну дію.

Помилки і вкрай негативні результати досліджень західноорієнтованих антропологів полягали в їх позиції "оцінювача" чужого способу життя. Часто такі дослідження виходили з пріоритету власної культури і переваги західного способу життя. Таке ставлення, що виявлялося у певній мірі неприкритого расизму і пихатої зарозумілості, здатне тільки на створення відразливого враження про західні цінності. А що, якщо ми помиляємося? Що якщо давні, незнайомі нам цивілізації знаходилися на набагато вищому рівні інтелектуального розвитку, аніж ми зі своїми чадними авто і пральними машинами?

Дуже небезпечною помилкою вважає французький антрополог Клод Леві-Строс виведену ним "формулу хибного еволюціонізму". Принципову відмінність давніх культур від сучасних технічно розвинутих цивілізацій він бачить не у тому, що ті не розвивалися, а у тому, що історія їх розвитку не супроводжувалася накопиченням винаходів, але орієнтувалася на збереження первісних способів установлення зв`язку з природою. Набагато більш вірогідним видається складний і мудрий спосіб життя наших предків, аніж неуцький погляд на їх життя як на "часи дикунства".

Існують різні думки щодо походження трипільської культури.Безліч дослідників вважало, що це було автохтонне населення (предки слов'ян), яке проживало на території Середньої Наддніпрянщини. Чи є така думка абсолютно вірною? Адже автохтонна культура, яка існувала до трипільської, була відкрита лише у 40-50-х pp. XX ст. українським археологом В. Даниленком, і лише тоді стало можливим говорити про її спорідненість з трипільською. Крім того, за П. Третьяковим, праслов'яни у IV-III тисячоліттях до н.е. існували на u1087 північніших землях. Тому, напевно, гіпотеза В. Маркевича та В Даниленка, за якою місцеві племена дністровського варіанту буго-дністровської культури були швидко асимільовані боянськими (балкано-дунайськими) прийшлими племенами, і трипільська культура - не що інше, як синтез цих двох культур, здається більш ймовірною Внесок до цієї теорії зробив і В. Збенович, який приєднався до думки своїх попередників, але стверджував про відсутність впливу буго-дністровської культури, що також цілком можливо.[ 4 ]

Складна історія не дає про себе забути ні на мить. Трипільська культура, з її величчю і пишнотою, високим гуманізмом і образом того "відкритого суспільства", про яке тільки говорять сучасні політики, дає можливість нам поглянути в минуле у спробі розпізнати наше майбутнє.(мал. 2)

Дослідниця трипільської культури Докія Гуменна у своїй роботі "Минуле пливе у прийдешнє" згадує про місця найбільшого розквіту Трипілля так:

"Поселення, досліджуване в районі села Майданецького, розкинулося на площі у три квадратових кілометри (270 гектарів). Воно мало чітке планування. Житла розміщалися по 12-15-х еліпсах.

…Тепер про самі житла. Від них нині залишилися шари перепаленої глини, бо поселення загинуло від пожежі. Вони являли собою глинобитні будівлі з вертикальним розвитком у два-три поверхи…Було виявлено близько двох тисяч жител, визначені точні розміри кожного з них. Все давало підстави вважати, що населення протоміста становило понад 15 тисяч осіб.

…пишна Володимирівка видається бідним присілком гіганта-протоміста Майданецького.

Слідом за Майданецьким виявлено було з літака ще один такий гігант - Доброводи. Розташований на 250-х гектарах.

За ним ще один: Таллянку. 400 гектарів.

Всі три лежать недалеко Гуманя й Володимирівки. Всі три загинули від пожежі."[ 5]

У той самий час, коли археолог С.Бібіков розкопував на Дністрі трипільські поселення тисячолітньої давнини на українських землях творилася своя історія. 1947 року світ дізнався про прадавнє трипільське поселення Луку-Врублівецьку. 1947 року українські села пережили черговий голодомор, який продовжував нищити нащадків трипільської культури. Чорне крило нещастя накрило ці правічні землі. 1933 року в голодоморі загинуло близько 10 мільйонів людей. Потім була Друга світова війна. І нарешті голод 1947 року.

Найбільше від цих жахів постраждали діти. За підрахунками спеціалістів серед загиблих було 36 відсотків дітей. Цвіт і надія України. Її майбутнє.

1991 року на правічних трипільських землях, в українському селі Тальянки на Черкащині було виявлено поховання 4-х дітей віком від 4 до 14 років сім'ї Загребельних. 1993 року відомий археолог І.Черняков самотужки зробив із дуба їм пам'ятник, використовуючи мотиви трипільських статуеток. Це перший пам'ятник всім загиблим під час лихоліть дітям України - загубленого сучасного, втраченого майбутнього.(мал..3)

Існує проект спорудження каплиці біля цього пам'ятника. На думку ініціаторів це має виключне значення, бо таке увіковічення пам'яті загиблих дітей у географічному центрі України, найбільш багатому за природними умовами лісостепового регіону, відомому зосередженням найбільших у Стародавньому Світі "протоміст" найдавнішої землеробської трипільської цивілізації IV-III тисячоліть до нашої ери, започаткує єднання духу народу у просторі і часі. Адже ці діти поховані на території найбільшого трипільського поселення, яке має стати заповідником[ 6 ]Успадкувавши певну суму елементів матеріальної культури трипільців, українці лише змінили свій антропологічний тип, що аж ніяк не заперечує їхньої автохтонності на нашій землі, адже автохтонність -- це не лише наслідок біологічної зміни поколінь. Такі явища відомі й серед інших народів, наприклад, турки зберегли свою мову, але втратили антропологічний тип (з монголоїдів перетворилися в європеоїдів).

Слід зазначити, що ряд учених ототожнювали трипільців з пеласгами: так академік Олексій Соболевський вважав трипільців-пеласгів предками кіммерійців і скіфів, Єгор Классен та Дмитро Чертков підтверджували гіпотезу про ідентичність трипільців з пеласгами. Українські вчені в діаспорі (В'ячеслав Липинський, Вадим Щербаківський, Юрій Липа та ін.) продовжували вважати трипільців етнічними предками українців, однак їхні праці в Україні були маловідомі.

Популяризатором знань про пеласгів у нас в Україні став Олександр Знойко. Його праця «Міфи Київської землі та події стародавні», що вийшла в світ уже після смерті автора, була сприйнята неоднозначне. Особливо різкої критики вона зазнала від фахівців, які не визнали книгу науковою.[ 7 ]

2.1 Кераміка трипільців

Особливо відома трипільська кераміка. Орнаменти на ній непогано збереглися до нашого часу і зараз вважаються традиційно українськими. Саме орнаменти зробили трипільську кераміку знаменитою. Поєднання окремих знаків-символів дозволяло трипільцям записувати в орнамент цілі «тексти». Символіка трипільців налічує понад 300 окремих знаків і блоків.

Випалена на вогні глина була першим штучним матеріалом. (мал..4)Виготовлення глиняного посуду стало чи не найбільшим досягненням наших пращурів. Саме кераміка є однією з найколоритніших сторінок трипільської культури. Попри найзагальніші, візиткові риси, має вона і яскраві окремоплемінні варіанти. За формою посуду, сировиною, технологією виготовлення, способами та видами оздоблення визначають час та місце виробництва посуду, його ареал, загальний ступінь культури людей, що його виготовили. Наразі доведено, що племена мисливців і рибалок виготовляли господарський посуд, оздоблений штампованим орнаментом, а трипільські племена землеробів і скотарів -- плоскодонний зі спірально-меандровим орнаментом.(мал 4) Спершу переважала ліпна кераміка, що пояснює значну товщину стінок посуду. Глиняну стрічку сплющували і накручували по спіралі на завчасно виготовлене денце, згладжуючи і затираючи нерівності рукою або дерев'яною паличкою.(мал. 5) [ 8 ]

Судини

Серед усього різноманіття форм переважає склянкоподібні чи горщикоподібні посудини усіляких розмірів, деякі з них за пропорціями наближаються до глеків без ручки або кринок.(мал. 6,7)

Трапляються і широкогорлі амфори, кухлики з однією ручкою, мініатюрні посудинки з покришками. С. М. Рижов виділяє 16 типів трипільського керамічного посуду, зокрема за формою: конічний, біконічний, сферо- та усіченоконічний; кратеро-, бінокле-, кубко-, амфоро-, грушевидний та вазоподібний; лійчастий; гострореберний; з плавним та різким профілем; з усіченоконічною горловиною; з Горщики утопленими вінцями; напівсферичні миски.[ 9 ]

Слід наголосити, що трипільський кольоровий розпис кераміки -- то явище унікальне, яке практично не повторюється в інших культурах. На думку багатьох дослідників, трипільська орнаментика мала релігійно-магічне навантаження і використовувалась як своєрідний запис світоглядної інформації. Коли дивишся на прикарпатські писанки та килимові візерунки Поділля, спадає на думку, а чи не передалися генетично нашим сучасникам, носіям наступних культур, вміння, здібності, творчість і майстерність трипільського ужиткового мистецтва.(мал.8).[ 10 ]

Класифікують кераміку трипільців таким чином:

За цільовим призначенням (використання кераміки)

Часто дослідники класифікують кераміку на столовий і кухонний посуд, вказуючи, що це є ознакою технології виробництва [11], оскільки ми не можемо в повній мірі знати цільове використання тієї чи іншої посудини. Найпростіша класифікація за цією ознакою передбачає поділ на столову та кухонну кераміку. Вона зустрічається абсолютно у всіх дослідників, що працюють з трипільським посудом. Вважається, що кухонний посуд використовувався, як тара або для приготування їжі. Але тонкостінний посуд, що ми відносимо до категорії “столовий”, у деяких випадках використовувався як кухонний, тобто ставився в піч, на вогнище. Це підтверджується слідами нагару на зовнішніх та внутрішніх частинах посуду [12].

Іноді горщики, прикрашені зображенням собаки, відносяться до ритуальної групи посуду або ж до столової. С. Бібіков, вважав, що ці зображення мали на меті захищати їжу в горщиках від псування, від шкідників та інше.[ 13 ]

Якщо зі столового посуду виокремлюють (досить спірно) ритуальний посуд, то чому з кухонного не виокремлюють тарний? Оскільки до категорії “кухонний посуд” попадають вироби з абсолютно іншим призначенням (зерновики, наприклад).

В цілому, класифікація за цільовим (функціональним) вжитковим призначенням кераміки є умовною, оскільки у рамках кожної групи завжди є посудини з деякими ознаками іншої групи .Між тим ця схема - поділ на кухонну та столову, використовується і спрощує опрацювання матеріалу, не дивлячись на свою недосконалість.

За технологічними ознаками :

Технологія дуже тісно пов'язана з цільовим призначенням посуду, напевно саме тому ці ознаки досить часто переплітаються у деяких класифікаціях. трипільський кераміка орнаментація тотем

Докладніше дослідження техніко-технологічних ознак і побудова на їх основі класифікації кераміки дозволяють прослідкувати специфіку обробки сировини, виявити деякі відмінності у виготовленні посуду. Ознаки, що характеризують особливості сировини, у комплексі з іншими можуть бути показниками не лише технічного рівня виробництва кераміки, але і зв'язків різних груп трипільського населення.Для визначення рівня керамічного виробництва характерні постійність у виборі матеріалу (сировина та домішки) та навики виробництва[14].

На думку спеціалістів, навики у гончарстві можуть бути такими, що швидко реагують на інноваційні втручання інших технологічних традицій і змінюються, вбираючи в себе нові риси, традиції, та більш сталі - субстратні. Навики відбору сировини та підготовки формувальної маси відносяться до перших. Ці навики, з одного боку, вказують на “консерватизм” у виробництві, а з іншого - дозволяють фіксувати змішання різних традицій виробництва кераміки. Саме тому найбільш традиційними та консервативними є технологічні.

За морфологією (формою посуду):

Морфологічні та функціональні ознаки посуду багато в чому залежать від специфіки господарства та побуту. Слід зазначити, що єдиної номенклатури форм посуду досі не існує, і кожний дослідник підходить до цього питання суб`єктивно. Часто під одним тим самим терміном “амфора”, “глек” і т. д. розуміють абсолютно різний посуд. Крім того, не існує чіткої межі між посудом різних типів; існують перехідні їх форми. Зазвичай дослідники розглядають форми посуду, не пов`язуючи їх з технологією та орнаментацією.Для побудови морфологічних типів бракує точності, в першу чергу повної уніфікації термінологічного апарату. Надзвичайно ускладнює працю з матеріалом невизначеність термінів, коли, наприклад, один той самий горщик в публікаціях різних авторів подається як “бомбоподібний”, “котлоподібний”, “кулястий” та ін. Необхідне вдосконалення термінологічного апарату, який застосовується. Массон В. М. справедливо вказує, що стильове та сюжетне різноманіття археологічних публікацій робить їх важкодоступними для строгого аналізу і вони багато в чому нагадують той досить розповсюджений в гуманітарних науках жанр, який один з дослідників назвав “милими теревенями” [ 15 ].

За стилістикою (орнаментацією):

Стилістичні ознаки найбільш динамічні. Крім того, орнамент несе складне знакове навантаження, що відображає світогляд давнього населення (орнаментальні класифікації успішно розробляються багатьма дослідниками ).

За орнаментацією посуду намагався створити свою класифікацію і О. Кандиба [16 ]. Він поділив кераміку на три групи: посуд А - не орнаментований та грубий, посуд В - орнаментований та С - з гребінцевим орнаментом. Останню групу він трактує як чужорідну.

Максимально детальна, струнка класифікація необхідна. Тому зрозуміла увага дослідників до цієї проблеми. Ці розробки базуються не на всій сукупності відомостей про трипільський посуд, а на матеріалах якоїсь одної чи декількох пам`яток, які не завжди можуть вирішити класифікаційні завдання, у зв'язку зі своєю бідністю чи невиразністю. Це веде до фрагментарності таких типологічних екскурсів, до втрати загальної перспективи. Відсутність єдиних для всіх дослідників методологічних правил породжує суб'єктивізм, щодо виокремлення та назв виробів. Останні деколи розподіляються не за сукупністю ознак. Між тим виокремлені різновиди мають існувати не самі по собі, а у супідрядному зв'язку на основі певних закономірностей. Суб'єктивізм та неточність, плутанина термінів та пробіли обов'язкові при виокремлені типів, якщо не побудована схема типологічної класифікації .

Логічна та правильна побудова класифікації трипільської кераміки - дуже важлива методологічна дослідницька процедура. Вона має враховувати всі основні ознаки та показувати їх взаємозв'язок. В основі такої схеми має бути найсуттєвіша ознака чи набір ознак. Така схема може базуватися, наприклад, на розподілі рівнів процесу виробництва. При цьому необхідна певна послідовність операцій за попередньо окресленою схемою. Тобто, має бути побудована супідрядна система шляхом встановлення порядку між частинами цілого, на основі тих чи інших закономірностей.

На вершині цієї багатоступеневої супідрядної класифікації може бути збірне поняття - посуд. У нашому випадку схема розподіляється на 5 рівнів, що підпорядковані принципу послідовності етапів виготовлення посуду. Оскільки структуру цієї схеми визначає процес виробництва, то на верхньому рівні градації будуть технологічні ознаки (структура та вміст керамічного тіста) як такі, з яких починається виготовлення посуду і які обумовлюють інші ознаки. Окрім тонкоструктурного та грубоструктурного (з домішками) тіста існує ще багато перехідних варіантів, які у нашій схемі окреслюються знаком питання і мають продовження на наступних таксономічних рівнях. Завданням нашої ілюстрації є не перерахунок усіх можливих варіантів та типів, а показ принципу класифікації. Всі не вказані варіанти позначаємо знаками питання.

На другому рівні - розподіл за цільовим призначенням, яке перебуває у супідрядній залежності від технології виробництва. Окрім столового, кухонного, ритуального та тарного, під знаком питання припускаються інші групи посуду, які можна виокремити, виходячи з його функціонального призначення.

На третьому таксономічному рівні - подальше розгалуження за використанням. Слід чітко розрізняти призначення та використання, оскільки перший термін є ширшим, збірним і включає в себе другий. На цьому рівні, як і на попередніх, під знаками питання припускається існування інших типів, які не окреслені в схемі, але виокремлюються чи можуть бути виокремленими.

На четвертому рівні - розподіл за формами. Вони супідрядні попередньому таксономічному рівню, який базується на використані посуду. Варіанти форм дані лише для горщиків.

На п'ятому рівні виступають стилістичні ознаки, які зумовлені технологією, цільовим призначенням та формами. Орнаментація, на противагу консервативній технології, є дуже динамічним явищем, швидко реагує на впливи інших культурних традицій та змінюється. Крім цього, орнаментація визначає локальні особливості культури. Технологія є сталішою, характерною для великих територій. Саме тому стилістичні ознакиперебувають на нижньому рівні класифікаційної схеми.

Трипільська орнаментика дуже складна, тому, щоб уникнути зайвої громіздкості, посуд за цією ознакою спочатку розподіляється на орнаментований та неорнаментований; перший в свою чергу розгалужується на заглиблений та мальований. Подальший поділ орнаменту не проводиться, оскільки це завдання окремої класифікації. Орнаментація супідрядна попередньому таксономічному рівню, що містить форми посуду. На кожному рівні можуть перебувати і інші ознаки, які виносяться за межі схеми - метрика, випал і т. д. Вони доповнювали б класифікаційну схему.

2.2 Орнаментація трипільців

Трипільську кераміку за якістю перевершували лише китайські вироби, але й вони програвали у оздобленні орнаментом. Малюнки на гончарних виробах переважно мають вигляд спіралі та її елементів у сполученні з різними знаками, серед яких трапляються зображення сонця, місяця, тварин і рослин.

Найпопулярнішими орнаментальними елементами були спіраль, меандр та канелюри, поширеним був поліхромний розпис чорною, білою та червоною мінеральними фарбами. Виділяють такі найвживаніші способи орнаментації: ямки, гребінцеві вдавлення, рельєфні композиції, відбитки шнура або текстилю, рельєфні шишечки, валики по шийці або плечиках, наліпні дужки, насічки, прокреслення зигзагоподібних ліній із кольоровим розписом чи без нього. Зчаста вплітаються реалістичні зображення рослин, тварин, людини або частин її тіла. У ранньому періоді орнамент наносили іноді і на сиру глину за допомогою керамічних штампиків.

у загальній системі орнаментації глиняного посуду трипільців виділяють щонайменше 18 схем: хрестовидні; фістонні; метопні і тангентні композиції; горизонтальні S-видні та похилі дуги; вертикально роз'єднані і так звані негативні овали; совиний лик; волюти з листочками на кінцях; трикутники з витягнутими вершинами; так звана лицьова схема; хвилясті стрічки; коса сітка; фриз; комети; концентричні кола; похилі дуги; канелюри; меандри тощо. Звичайно, трипільська культура знала локальні способи орнаментації посуду. Наприклад, різне поєднання смугових (фриз, облямування, бордюр), хвилястих та ламаних ліній. У межиріччі Південного Бугу та Дністра кольоровий розпис був звичайним явищем, а от у Середньому Подніпров'ї не знайдено жодного розписаного черепка.

Для орнаментації трипільської кераміки характерні трьохярусні композиції, які свідчать про триярусний поділ світу на землю, небо та "небеса” (або "верхнє небо”), якими управляла велика космічна володарка. Вона зображалася на посуді у вигляді "личин” з очима-сонцями.(мал. 9).[ 17].

У світогляд трипільців ввійшли всі чотири виміри: довжина, ширина (земля розорана "повздовж і поперек”), висота (висота світу, який зникає в "небесах”), час (безперервний рух світу). Орнаментація трипільців була суспільним явищем, яке давало можливість розповісти про відношення до світу та об'єднати людей для різних спільних дій. Вона складалася із окремих знакових систем, розвивалася самостійно, являла собою один із центрів розвитку піктографії і існувала в першу чергу як засіб магічного спілкування з вищими силами.

Трипільські піктографічні знакові системи, за дослідженнями вчених, ще не були справжньою писемністю, тобто не передавали графічно слова, вони були підказкою тому, хто говорив, засобом для кращого запам'ятовування і відтворення якихось повідомлень.

За символами-знаками трипільців стоять їхня духовність, їхні сонцепоклонницькі святощі, тотеми. Що ж пошановували і що задобрювали трипільці? Які сакральні об'єкти найчастіше зафіксовані у їхній орнаментиці?

За даними багатьох дослідників, найчастішими символами носіїв Трипільської культури були Сонце і тур-бик. А на символи води в окремих групах трипільських поселень припадає 33% від усіх відомих знаків, на символи дощу - 16%, на символи тварин - 14%, на символи дерева - 16%.

Учені знаходять в українських обрядових піснях сонцепоклонницького походження відлуння ще первісної епохи у їхніх космогонічних мотивах початку Світу, Прадерева, відмикання ключами Неба, Землі, Вирію. Вражає, що у тих наших прадавніх піснях оспівуються з тією ж частотністю ті ж самі символи, які опоетизували у своїй орнаментиці носії Трипільської культури. Символи-образи таких наших пісень є ніби розвоєвим продовженням символів трипільських орнаментів, їхніми варіантами у словесності.

Серед найчастіших трипільських знаків-символів дослідники виділяють символи Сонця і його колообігу. Ось що пише про цей трипільський символ М.Відейко: "Одноярусні композиції найчастіше складалися з таких елементів, як коло, овали з "променями", відтінки спіралі. Напрям руху композиції - зліва направо... Таким чином утворюється орнамент, який названий Б.Рибаковим "безперервний біг Сонця" і може бути витлумачений як відображення плинності часу".(мал.10)

Відзначає символи Сонця та його колообігу і В.Мицик: "Ось на посудині з Піщаної воно (Сонце) йде в кругообігу. Ці чотири фази, тільки в іншому відображенні, є в оздобленні виробів з поселень Майданецького, Тальянок, Добровод, Томашівки, точнісінько як, у тій веснянці співається: "Колом, колом Сонце вгору йде". Географію трипільських поселень, на посуді з яких є символ колообігу Сонця, можна значно розширити такими поселеннями, як Володимирівка, Касанове, Кліщів, Коновка-Пуцита, Независько, Попудна, Стара Буда, Яблоня та ін.[ 18 ].

2.3 Знаки - символи трипільської кераміки

За символами-знаками трипільців стоять їхня духовність, їхні сонцепоклонницькі святощі, тотеми. Що ж пошановували і що задобрювали трипільці? Які сакральні об'єкти найчастіше зафіксовані у їхній орнаментиці?

За даними багатьох дослідників, найчастішими символами носіїв Трипільської культури були Сонце і тур-бик. А на символи води в окремих групах трипільських поселень припадає 33% від усіх відомих знаків, на символи дощу - 16%, на символи тварин - 14%, на символи дерева - 16%.

З-поміж виставлених для огляду трохи більше як 350 трипільських пам'яток у Національному музеї історії України та Музеї Інституту археології НАН України, зображення Сонця та його колообігу є на 33, Місяця - на 11, води - на 25, дощу - на 29, дерева - на 15, тура-бика - на 33, оленя, змії, собаки, птахів - на 5-10 пам'ятках. Понад 700 замальовок трипільського посуду оприлюднив у таблицях до своєї праці "Гончарство племен Трипільської культури" С.Рижов. Там знову ж таки переважають зображення перерахованих знаків-символів: Сонця і його коло обігу - на 90, води й дощу - на 40, Місяця - на 40, Зірок - на 4, дерева - на 6, тура-бика - на 17, змії, хорта, птахів - на півдесятка посудинах.

Символи трипільців перегукуються із традиціями українського народного декоративного мистецтва. На думку В.Щербаківського, "Наші трипільці мусять нарешті одержати по заслугах те, чого вони варті... Вони, власне, склали весь фольклор, який маємо, всі народні обряди, вірування і інше, майже всю усну словесність".

Учені знаходять в українських обрядових піснях сонцепоклонницького походження відлуння ще первісної епохи у їхніх космогонічних мотивах початку Світу, Прадерева, відмикання ключами Неба, Землі, Вирію. Вражає, що у тих наших прадавніх піснях оспівуються з тією ж частотністю ті ж самі символи, які опоетизували у своїй орнаментиці носії Трипільської культури. Символи-образи таких наших пісень є ніби розвоєвим продовженням символів трипільських орнаментів, їхніми варіантами у словесності.

З-поміж майже 450 наших обрядових пісень сонцепоклонницького походження, оприлюднених у збірках "Золотослов" та "Небо України", Сонце і його колообіг оспівують 55 пісень, Місяць - 50, первовічні води - 38, дощ - 28, дерево (Райдерево, Самбірдерево) - 57, птахів (райських птахів) - 60, тура-бика - 20, оленя, козу, куну, змію - 5-10 і інше.

Серед найчастіших трипільських знаків-символів дослідники виділяють символи Сонця і його колообігу. Ось що пише про цей трипільський символ М.Відейко: "Одноярусні композиції найчастіше складалися з таких елементів, як коло, овали з "променями", відтінки спіралі. Напрям руху композиції - зліва направо... Таким чином утворюється орнамент, який названий Б.Рибаковим "безперервний біг Сонця" і може бути витлумачений як відображення плинності часу". [ 19 ]

Оця трипільська трисутність космогонічних сил як символ життя буйно розвинулася в українській обрядовій поезії, де в єдиному сюжетному вузлі оспівуються Сонце, Місяць і дощ як життєдайні сили, як щедрі гості господаря, як три товариші, а чи й царі.

Хвалиться же, хвалит ясний Місяченько,

Як я взийду опівночи, освічу гори й скалоньки.

Хвалиться же, хвалит яснеє Соненько,

Як я взийду... Освічу весь Світонько.

Хвалиться же дробен дожджичок,

Як паду три рази в маю,

Я оброшу жито, пшеницу і вшелякую пашницу.

Три гості сидять, три товариші.

Єден товариш - ясне Сонечко,

Другий товариш - та Місяченько,

Третій товариш - та дробен дощик.

Три царі стоять ... та й перечуться...

Тото й один цар - світлий Місяцю,

А то другий цар - ясноє Сонце,

А то третій цар - дрібненький дощик.

Висновки

Трипілля, як висока цивілізація, як і всі високі цивілізації, припинила своє існування тоді, коли це стало завгодно Історії. Але якщо придивитися до виробів місцевих племен наступних поколінь - культур бронзового століття: "ямників", "катакомбників", "зрубників", ми помітимо, що на їхньому посуді присутні трипільські символи. Вони чітко виявляються й у кераміці залізного віку (скіфо-грецького періоду), на сірих вазах Черняхівської культури. Той же орнамент, ті ж сільськогосподарські технології, такі ж самі обряди. Навіть зараз в Україні можна зустріти обмащені глиною, яскраво розфарбовані "трипільські" мазанки, а символіка українських візерунків на рушниках і сорочках має прототипи у трипільських керамічних розписах - 180 поколінь між українцями й трипільцями пов'язані тисячами ниточок традицій, спільних цінностей, вірувань і тисячами павутинок ментальності.

Невелика кількість достовірних свідчень про життя трипільців пояснюється браком матеріальних надбань тієї доби. У вчених багато запитань до життєвого устрою трипільської культури.

Проіснувавши близько 2 тисяч років, трипільська культура зникла, асимілювалася з іншими культурами, які у різні періоди історії займали панівне становище на українських землях. Причиною занепаду цивілізації була економічна криза. Трипільці не знали озимих, і літній неврожай призводив до голоду. Спочатку їх виручало мисливство, але невдовзі всі природні ресурси було вичерпано: диких тварин відстріляли, коріння з'їли, навіть слимаків і черепах не залишилося (запечена черепаха, до речі, вважалася великим делікатесом). Гнані голодом люди покидали нажиті місця.

На мою думку славетна Трипільська культура, а точніше - цивілізація, відіграла надзвичайно велику роль у закладенні основ духовного, суспільно-політичного, виробничого і культурного життя, які були згодом сприйняті мешканцями інших регіонів планети. Зберігшись у пережитках, трипільська культура залишила по собі виразні сліди. Відкрита більше ста років тому, вона далі викликає безліч питань, на велику частину яких так і не знайдені відповіді. Пам'ятки трипільської культури заслуговують на їх збереження і скрупульозне вивчення, бо вони є досягненням людства і належать йому, а трипільська кераміка стала значним поштовхом до розвитку української культури.

Список літератури

1. Лановик Б.,Лазарович М. "Історія України ".- Тернопіль "Економічна думка", - 2000. Аркас М. Історія України-Русі. - К., 1990.

2. Чмихов М.. Джерела язичництва України-Русі.(Упорядкування Валентини Чмихової)/ Журнал «ІНДОЄВРОПА»: Тематичний випуск. -- 7506 (1998--1999). -- Кн. 1--4.

3. Дорошенко Д. “Нарис Історії України”. В2-хТ. Т-1. Видавництво “Дніпрова хвиля” -Мюнхен .“Глобус” Київ,1991.

4. .Кравич Д.П,Овсійчук В.А,Черепанова С.О”Українське мистецтво''/Львів-2003/255 c.

5. Відейко М. Ю. Тема Трипільської культури у сучасному “праісторичному” міфотворенні. -- Археологія, 2005, №2.

6. . Відейко М. Ю. Шляхами трипільського світу. -- К.: Наш час, 2007. - С. 61.

7. Попович М. Нарис історії української культури . - К,1998.

8. Збенович В.Г. Позднетрипольские племена Северного Причерноморья. - Киев.-175 с.

9. Бибиков С.Н. Раннетрипольское поселение Лука-Врубливецкая на Днестре. К истории ранних земледельческо-скотоводческих племен на Юго-востоке Европы. - Москва-Ленинград. - 460 с. 13. Бібіков С.М. Теріоморфні зображення в орнаментиці Трипілля (трипільський “звіриний стиль”) // Археологія. - Київ. - № 2. - С. 6-11.

10. Бобринський А.А. Гончарство Восточной Европы. Источники и методы изучения. - Москва. - 272 с.

11. Массон В.М. Исторические реконструкції в археологи // АН КиргССР, Ин-т истории. - Фрунзе. - 92 с.

12. Кандиба О.О. Шипинці. Мистецтво та знаряддя неолітичного селища. - Чернівці. - 208 с.

13. Газета "День”, №125, вівторок, 31 липня 2007.

14. Губерначук С.О. “Знаки-символи трипільських орнаментів і символи-образи українських обрядових пісень'' - Київ. - Доповідь на Всесвітньому Конгресі.

Додатки



Посудина з наліпом у формі стилізованого бичка знайдена у трипільському поселенні в урочищі Ріпниця біля міста Ржищева Київської області.

Размещено на Allbest.ru

...