Скляні вироби доби класицизму

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"

Кафедра «Історії України

та етнокомунікації»

Реферат

з дисципліни «історія і теорія мистецтва»

на тему:

«Скляні вироби доби класицизму»

Виконала:

Студентка групи СМ-21

Бодак О.М.

Прийняла:

доц. Базилевич В.В.

ЛЬВІВ - 2015

Вступ

У ХУІІ ст. поряд зі стилем бароко, який виразив неспокій та сумнів доби, екзальтоване світосприймання нащадків ренесансу, виник ще один стиль, суголосний раціоналізмові доби - класицизм. Спершу він виникає у Франції на гребені піднесення французької нації, яка в другій половині віку стала наймогутнішою абсолютистською монархією Європи. У освічених колах суспільства на початку ХУІІ ст. сформувався погляд, що не зрікаючись католицької побожності, людина повинна плекати свою внутрішню свободу на основі раціоналізму.

Класицизм - це мистецтво героїчної громадянськості. Прекрасне виступає в ньому як чітке, розумне, логічне, без суперечностей, притаманних реальному життю. Мистецтво класицизму тяжіло до ідеалізованих абстрактних образів, зображувало облагороджену реальність, базуючись на позачасовій красі творів античності. Класицистичні канони - це єдність місця, часу і дії та жорстка ієрархія високих (трагедія, епічна драма, ода) та низьких (комедія, сатира, байка, жанрова побутова картина) жанрів.

У XIX ст. Богемські майстри стали розвивати виробництво накладного і кольорового скла, що залишило великий відбиток в історії виготовлення скловиробів. Розвиваючись і удосконалюючись, технологія виробництва скла відкриває все нові властивості цього прекрасного матеріалу. Дивний матеріал - скло. Дивний він і в інших художніх виробах, потрібно лише знати до нього підхід, уміти вгадувати його чарівні можливості, які, звичайно ж, нам відкриті ще далеко не повністю. Так, одним з нових напрямів в області скловиробів у наш час виступають скляні конструкції, які за короткий час знайшли популярність майже по всьому світу.

класицизм богемський скловиріб кольоровий

Скляні вироби в Росії

У XVIII - першій половині XIX століття вази, кухлі, склянки з кольорового скла могли дозволити собі купити тільки дворяни і купці. Але навіть висока вартість предметів не була гарантом самоокупності скляних заводів. На кращих мануфактурах Росії виробництво виробів з кольорового скла було збитковим і підтримувалося виключно турботою власників підприємств про власний престиж. В історії становлення виробництва російського кольорового скла є одна особливість: біля витоків виробництва цих виробів були не іноземні, а російські фахівці. Досліди зі створення кольорового скла почав в 1749 році Михайло Ломоносов. Він розробив рецепти палітри смальти і музичного скла, що складалося з 112 основних тонів і понад тисячу різноманітних відтінків. У 1753 році їм була заснована Усть-Рудицька фабрика з виробництва смальти, бісеру та стеклярусу. В асортименті значилися також "гуртки, склянки, підноси, чорнильниці, пісочниці, чашки бірюзового, синього та білого скла".

У 1753 році почали варити кольорове скло, секрет якого був отриманий від Ломоносова, на Петербурзькому (майбутньому Імператорському) скляному заводі. Тут до 1770 кольорове скло стали широко застосовувати для виготовлення столового посуду і освітлювальних приладів. А в кінці XVIII століття посуд, жирандолі, люстри, бра стали звичними предметами в інтер'єрах палаців аристократії. Це тим більше дивно, що естетика раннього класицизму була вельми байдужа до кольору. Скляні вироби випускали Імператорський, Бахметєвський, Орловський і Дятьковський заводи, але найкращі предмети вироблялися все ж Імператорським заводом. Тут робили посуд з молочного, синього, бірюзового, смарагдово-зеленого, фіолетового і червоного скла, в той час як провінційні мануфактури обмежувалися головним чином виробництвом синього і фіолетового. З кінця 1780-х років форма і декор предметів витримувалися в класицистичному стилі, а на периферійних підприємствах прихильність цій стилістиці збереглася аж до 1840-х років.

На межі XVIII-XIX ст. ускладнився столовий етикет, і це спричинило зміну і збільшення різноманітності посуду. На зміну штофам прийшли карафи і глеки, замість кубків - келихи, фужери, чарки, стакани. Кожна посудина призначався для певного напою: горілки, вина, пива, шампанського, квасу. Час для створення повномасштабних скляних сервізів ще не прийшов, хоча вже створювалися невеликі набори, що складаються з графина і однотипних чарок, об'єднані спільною орнаментацією. Розміри скляного посуду стали менші, тепер вона призначалась для більш інтимного користування. Змінилися і форми предметів, особливо для напоїв: графини придбали конусоподібний, який плавно розширювався до низу вигляд, зверху вони були увінчані каплеподібною пробкою; чарки повторювали форму графинів "з точністю до навпаки". Колірна палітра російського кольорового скла багата палітрами західного, щодо форми - російське скло не повторює західні зразки. У зв'язку з цим фахівцями висловлювалися припущення, що "дизайн" російського скла епохи класицизму розробив відомий архітектор. Найчастіше називається ім'я Камерона.

Наприкінці XVIII століття російські майстри навчилися робити золочення на скляних виробах рідким золотом з подальшим випалюванням. На початку XIX століття форма графина трохи обтяжується, на горлі з'явилися рельєфні обручі, а між ними - "пальці" шліфування. Нижня частина графина тепер огранована дрібною пальцевою гранню, пробка ж часто виконана у формі багатогранника. Спростився і став стриманішим розпис. Основний орнаментальний мотив - трилисник, що заповнює всі горіння площини. Центральний пояс, як правило, складався з пальмет і меандру, усередині якого розташовувалася олійна гілка.

Другим за значимістю і кількістю випущених виробів з кольорового скла був завод Бахметьєва. Виготовлені тут предмети легко впізнати, зустрічаються досить часто і дуже популярні серед колекціонерів. Розписи на Бахметєвскому склі відрізнялися вільною, розкутою манерою; золото поєднувалося з сріблом. Переважали гірлянди з бантами, написані легко і живо, майже ескізно. На виробах XVIII століття часто зустрічаються зображення комах. Майстри заводу любили наносити пам'ятні написи: "На спомин дня одруження"; "Не розбий щоб пам'ятати"; "З ніжністю приймаю тебе як друга". Особливе місце в історії кольорового скла займають вироби з "кістяної матерії" - так в XVIII столітті називали молочне скло, бо в його склад вводили кістяну муку. В силу своєї близькості до фарфору воно передбачало іншу систему декорування. Молочне скло спочатку виробляли тільки на Імператорському заводі. До початку 1830 років розпис золотом втрачає елегантність, стає більш недбалим і квапливим, мазок майстра - великим, щільним. З'являються китайські мотиви, зображення російських народних танців. Наприкінці 1820 років інтерес до кольорового скла відродився з новою силою. В моду входить історизм. Так, 20-ті і 30-ті роки відзначені зверненням до давньогрецького мистецтва, пару десятиліть потому популярними стають вироби "в Китай", в 70-ті приходить мода на "наукову" манеру повтору предметів східного мистецтва - "іранський", "сирійський" , "японський", "китайський" стилі, "ісламське" скло.

Размещено на Allbest.ru