Психологічний аналіз літературного твору М.А. Булгакова "Майстер і Маргарита"

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. М.П. ДРАГОМАНОВА

РЕФЕРАТ

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРНОГО ТВОРУ М.А. БУЛГАКОВА «МАЙСТЕР І МАРГАРИТА»

Виконала:

Студентка спеціальності «Практична психологія»

Інституту педагогіки і психології

Дрозд Вікторія Юріївна

Перевірив:

Професор Остащук Іван Богданович

Київ

2014

Зміст

Вступ

1. Історія написання і видання

1.1 Перша редакція

1.2 Друга редакція

1.3 Третя редакція

1.4 Історія публікацій роману

2. Аналіз твору

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Майстер і Маргарита -- багатоплановий, поліфонічний роман Михайла Опанасовича Булгакова, званий іноді фантастичним. На його сюжет зроблено безліч театральних постановок і декілька фільмів (у Югославії, Польщі, Швеції, Росії).

Роман (булгакознавці його називають ще меніппеєю і вільною меніппеєю) «Майстер і Маргарита» за життя автора не публікувався. Вперше він вийшов в світ тільки у 1966 році, через 26 років після смерті Булгакова, з купюрами, в скороченому журнальному варіанті. Тим, що цей твір дійшов до читача, суспільство завдячує дружині письменника Олені Сергіївні Булгаковій, яка у важкі сталінські часи зуміла зберегти рукопис роману.

Цікаво, що сам Булгаков був упевнений, що роман «Майстер і Маргарита» ніколи не буде опублікований за радянської влади, диктування роману дружині було чимось на зразок спроби зв'язатися з далекими нащадками. Але письменник помилявся -- хоч і з тридцятирічною затримкою, роман був опублікований, що викликало ефект бомби, яка вибухнула серед радянської інтелігенції.

За численними виписками, що збереглися в архіві, з книг видно, що джерелами відомостей з демонології для Булгакова послужили присвячені цій темі статті Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона, книга М. А. Орлова «Історія стосунків людини з дияволом» (1904) і книга письменника Олександра Валентиновича Амфітеатрова (1862--1938) «Диявол у побуті, легендах і в літературі середніх віків».

1. Історія написання і видання

1.1 Перша редакція

Час початку роботи над «Майстром і Маргаритою» Булгаков у різних рукописах датував то 1928, то 1929 р. У першій редакції роман мав варіанти назв «Чорний маг», «Копито інженера», «Жонглер з копитом», «Син В.», «Гастроль». Перша редакція «Майстра і Маргарити» була знищена автором 18 березня 1930 р. після отримання звістки про заборону п'єси «Кабала святенників». Про це Булгаков повідомив в листі до влади: «І особисто я, своїми руками, кинув в піч чернетку роману про диявола.».

Робота над «Майстром і Маргаритою» поновилася в 1931 р. До роману були зроблені чорнові нариси, причому тут вже фігурували Маргарита і її тоді безіменний супутник -- майбутній Майстер, а Воланд набув свого буйного почту.

1.2 Друга редакція

Друга редакція писалася автором до 1936 р. і мала підзаголовок «Фантастичний роман» та варіанти назв «Великий канцлер», «Сатана», «Ось і я», «Чорний маг», «Копито консультанта».

1.3 Третя редакція

Третя редакція, почата в другій половині 1936 р., спочатку називалася «Князь темряви», але вже в 1937 р. з'явився добре відомий тепер заголовок «Майстер і Маргарита». У травні -- червні 1938 р. повний текст вперше був передрукований. Авторська правка тривала майже до самої смерті письменника, Булгаков припинив її на фразі Маргарити: «Так це, отже, літератори за труною йдуть?».

1.4 Історія публікацій роману

За життя автор читав у себе вдома окремі епізоди роману близьким друзям. Значно пізніше філолог А. З. Вуліс писав роботу про радянських сатириків, і пригадав забутого сатирика, автора «Зойчиної квартири» і «Багрового острова». Вуліс дізнався, що жива вдова письменника, і встановив з нею контакт. Після певного періоду недовір'я, Олена Сергіївна врешті дала почитати рукопис «Майстра». Приголомшений Вуліс розповів про нього багатьом, після чого по літературній Москві пішли чутки про великий роман. Це привело до першої публікації в журналі «Москва» в 1966 (тираж 150 тис. примірників). Там були дві передмови: Костянтина Симонова і Вуліса. Виправлений текст роману вийшов окремим виданням в 1973 році, а остаточний текст опублікований в 2-му томі зібрання творів, що вийшов 1989 року. роман редакція сюжет

Булгакознавство пропонує три концепції прочитання роману: історико-соціальну (В. Я. Лакшин), біографічну (М. О. Чудакова) і естетичну з історико-політичним контекстом (В. І. Нємцев).

2. Аналіз твору

Мандруючи протягом шкільних років сторінками літератури, на моєму шляху зустрічалося безліч цікавих й інтригуючих творів на найрізноманітніші теми. Звичайно, мене вражали твори, в яких підіймалися проблеми суспільства і як щільно перепліталися вони з проблемами сучасності, і тема кохання, що є популярною в усі часи. Зокрема, найбільше запали в душу мені твори XХ століття, які мали сюжетно-психологічну напруженість, такі як: роман «Майстер і Маргарита» М.Булгакова, оповідання «Перевтілення» Ф.Кафки, роман «Запахи. Історія одного вбивці» П.Зюскінда, повість-притча «Старий і море» Е.Хемінгуея та інші.
Твори, у яких тонко досліджується психологія людини в тих чи інших обставинах, у яких розповідається про силу справжнього кохання та нездоланність людської особистості не можуть залишити байдужим читача. 
З усіх геніальних творінь відомих письменників, для себе я виокремила поліфонічний роман М.Булгакова «Майстер і Маргарита».

Талант М. А. Булгакова дав російській літературі чудові твори, які стали відображенням не тільки сучасної письменнику епохи, а й справжньою енциклопедією людських душ. На початку 20-х років ним був задуманий роман «Інженер з копитом», але з 1937 року автор дає йому іншу назву - «Майстер і Маргарита». Роман виявився останньою книгою М. Булгакова. І написаний він так, наче автор, заздалегідь відчуваючи, що це його останній твір, хотів вкласти в нього без залишку всю свою нестримність фантазії, всі свої найголовніші думки і відкриття, всю свою душу. «Майстер і Маргарита» - творіння незвичайне, небачене досі в російській літературі. Це неймовірний, шалено талановитий сплав гоголівської сатири і дантівської поезії, сплав високого і низького, смішного і ліричного.

Неординарність твору полягає в тому, що у романі представлено чергування двох сюжетних ліній, що розвиваються паралельно одна одній. Дія першої відбувається в Москві тридцятих років ХХ століття, друга є викладом подій Євангелія, а саме -- тих його частин, що стосуються суду над Ісусом Христом і його страти. Кожна сюжетна лінія по-своєму особлива.
У романі «Майстер і Маргарита» панує щаслива свобода творчої фантазії при всій строгості композиційного задуму. Сатана править великий бал, а натхненний Майстер, сучасник Булгакова, творить свій безсмертний роман - працю всього свого життя. Там прокуратор Іудеї відправляє на страту Христа, а поряд метушаться, пристосовуються, зраджують близьких цілком земні громадяни, що населяють Садові і броні вулиці 20-30-х років нашого століття. Сміх і печаль, радість і біль перемішані там воєдино, як в житті, але в тій високого ступеня концентрації, яка Доступна лише казці, поемі. «Майстер і Маргарита» і є лірико-філософська поема в прозі про любов і моральний обов'язок, про людяність зла, про істинність творчості, яка завжди є подоланням нелюдяності, поривом до світла і добра.

Події в «Майстрі і Маргариті» починаються «одного разу навесні, в годину небувало спекотного заходу, в Москві, на Патріарших ставках». У столиці з'являються Сатана і його свита.

Дияволіада, один з улюблених авторських мотивів, тут, в «Майстрі і Маргариті», настільки реалістична, що може служити блискучим прикладом гротескно-сатиричного оголення протиріч живої дійсності, навколишніх персонажів роману. Воланд грозою проноситься над булгаковської Москвою, жорстоко караючи ницість, брехливість, підлість, жадібність. Особливу правдоподібність подій автор додає, закінчуючи роман епілогом, в якому розповідає про життя своїх героїв протягом декількох наступних років. І ми, читаючи його, чітко уявляємо собі як сидів під липами на Патріарших ставках співробітника Інституту історії та філософії професора Івана Миколайовича Понирєва, охопленого непереборним занепокоєнням під час весняного повного місяця. Однак чомусь, після того як буде перегорнуто останню сторінку роману, виникає непереборне відчуття легкого смутку, яке завжди залишається після спілкування з Великим, не важливо, чи це книга, фільм або спектакль.

Сама ідея помістити в Москву 30-х років князя тьми і його свиту, що уособлює ті сили, які не піддаються ніяким законам логіки, було глибокою новаторською ідеєю. Воланд з'являється в Москві, щоб «випробувати» героїв роману, віддати належне Майстру і Маргариті, яка зберегла любов і вірність один одному, покарати хабарників, корисливих людей та зрадників. Суд над ними вершиться не за законами добра, вони постануть не перед людським судом. Суддею їм буде час, як стало воно суддею для жорстокого п'ятого прокуратора Юдеї Понтія Пілата. За думки М. А. Булгакова, в ситуації, що склалася зі злом боротися слід силами зла, щоб відновити справедливість. У цьому - трагічний гротеск роману. Воланд повертає Майстру його роман про Понтія Пілата, який Майстер спалив в нападі відчаю і страху. Міф про Пілата і Ієшуа, відтворений в книзі Майстра, переносить читача у початкову еру духовної цивілізації людства, стверджуючи думку про те, що протиборство добра зі злом - вічне, воно криється в самих обставинах життя, в душі людини, здатної на підвищені пориви і поневоленої помилковими, минущими інтересами сьогоднішнього дня.

Фантастичний поворот сюжету дозволяє письменнику розгорнути перед нами цілу галерею персонажів вельми непривабливого вигляду. Раптова зустріч з нечистою силою здирає маски лицемірства з усіх, а саме: Берліоза, Латунского, Майгеля, Никонора Івановича та інших. Сеанс чорної магії, який Воланд зі своїми помічниками дає в столичному вар'єте, в буквальному і переносному сенсі «оголює» деяких глядачів.

Чи не диявол страшний автору і його улюбленим героям? Диявола, мабуть, для М. А. Булгакова дійсно не існує, як не існує боголюдина. У його романі живе інша, глибока віра в людину і людяність, непорушні моральні закони. Для М. А. Булгакова моральний закон є частиною душі людини і не повинен залежати від релігійного жаху перед прийдешнім відплатою, прояв якого можна легко помітити в безславної загибелі начитаного, але безсовісного атеїста, який очолював Массоло.

І Майстер, головний герой булгаковської книги, створив роман про Христа і Пілата, теж далекий від релігійності у християнському, канонічному сенсі цього слова. Ним написана на історичному матеріалі книга величезної психологічної виразності. Цей роман про роман як би сконцентрував у собі протиріччя, які приречені вирішувати і підтверджувати правоту своїх рішень всім своїм життям наступні покоління.

Майстер в романі не зміг здобути перемогу. Зробивши його переможцем, М. Булгаков порушив би закони художньої правди, змінив би своєму почуттю реалізму. Але хіба песимізмом віє від фінальних сторінок книги? Не забуваэмо, що на землі після Майстра залишився учень, прозрілий Іван Понира, колишній Бездомний; на землі після Майстра залишився роман, якому судилося довге життя.

«Рукописи не горять», - вимовляє один з героїв роману. М. А. Булгаков і справді намагався спалити свій рукопис, але це не принесло йому полегшення. Роман продовжував жити. Майстер пам'ятав його напам'ять. Рукопис була відновлена. Після смерті письменника вона прийшла до нас і скоро знайшла читачів у багатьох країнах світу.

Нині творчість Михайла Опанасовича Булгакова отримало заслужене визнання, стало невід'ємною частиною нашої культури. Однак далеко не все осмислено та освоєно. Читачам його романів, повістей, п'єс судилося по-своєму зрозуміти його твори й відкрити нові цінності, що криються в глибинах авторського задуму.

Мені здається, цим твором М.Булгаков хотів нам донести найпотаємніші його переживання й почуття (від почуття кохання - до переживань щодо проблем суспільства). Не даремно говорять, що цей роман є і завжди буде «сучасним», тому що питання, які там підіймаються відносяться до вічних. Наприклад, питання жадоби й прагнення збагатитися за рахунок інших, пошуки сенсу життя чи гармонії людини та світу, гармонія душ закоханих.

Сам роман можна поділити на три світи: земний (Москва 30-х рр.), космічний (Воланд та його свита) та біблійний (історія про Ієшуа Га-Ноцрі та Понтія Пілата). Світи, на перший погляд, здаються такими різними, але вони всі взаємопов'язані між собою. У всіх частинах автор наголошує на тому, що живучи на землі, люди не думають про Бога, вони відставляють на задній план вічні цінності заради своїх злободенних проблем.

Найтрагічнішою й найзагадковішою лінією мені здався біблійний сюжет, що розгортається в уяві Майстра. «Найстрашніша вада - це боягузство» - одна з найголовніших тем роману. Вона стосується Понтія Пілата, що через своє боягуство відправляє на Ієшуа, саме воно підштовхує на зраду і підлість. Істина Га-Ноцрі полягала у тому, що лише добро може змінити світ, саме через неї він і постраждав, адже в Єршалаїмі треба вірити лише у кесаря.

Моїм улюбеним персонажем твору є Воланд - князь темряви. Він з'явився серед людей, немов каральний меч, проте він карав лише тих, хто відступив від норм моралі (хабарників, донощиків, ледарів..) Хоч він і представник темної сторони, та йому притаманні благородні риси. Його репліка «Рукописи не горять» - головний мотив твору, у ньому поєднуються й безсмертя людського духу, добра, любові.

Сам Майстер - творець, який лиш страждав протягом свого життя і навіть пішов у клініку для душевнохворих, він своєрідний шукач сенсу життя. Цей герой здався мені слабкодухим і лише завдяки коханню до Маргарити він отримав спокій. Спокій митця у гармонії душ його з коханою.

На мою думку, цей роман глибоко психологічний, адже кожний персонаж грає велику роль, немає нічого зайвого, і недостач також немає. У ньому настільки все продумано до дрібниць, що навіть немає що критикувати.

Я захоплююсь цим витвором мистецтва, тому що роман повчає, застережує і знайомить з «вічним» минулим. Люди не мають думок щодо змін на краще, як і раніше, всі прагнуть лише збагачення, утримують свої егоїстичні настрої й не борються зі своєю лінню.

Сам Булгаков так і не відкрив нам особистого ставлення до роману, не відкрив істинного сюжету й сенсу, ми можемо лише здогадуватись про них. Цей шедевр літератури ми можемо розглядати з різних сторін, зате як в минулому, так і в майбутньому він буде зрозумілим.

Висновок

Отже, темна містика цього твору проти волі й свідомості проникає в душу читача. А насиченість загадками й таємницями заставляє перечитувати його знову й знову, щоразу відкриваючи в ньому щось нове і нове. Я декілька разів читала цей роман, справді, дуже важко відірватися від книги. Не даремно не один кінорежисер знімав фільми за сюжетом цього твору, і в кожному помічається індивідуальний погляд на сенс книги. У ньому немає неправильної думки щодо сюжету, адже таке враження, що цей роман сам знаходить підхід до кожного з читачів. 

Список використаної літератури

1. Сайт, присвячений роману(рос.), (англ.), (фр.), (нід.)

2. Булгаковська енциклопедія -- сайт, присвячений життю і творчості письменника(рос.)

3. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%B9%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80_%D1%96_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B0

Размещено на Allbest.ru