Руська трійця" та її роль у розвитку української культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка

Кафедра Історії України

ІНДЗ

з предмету: Історія української культури

На тему: “Руська трійця”та її роль у розвитку української культури

Підготувала:

студентка 033 групи

Історичного факультету

Доленко С.М.

Суми - 2015

Зміст

Вступ

1. Заснування “руської трійці” та перші роки діяльності

2. Учасники організації

3. “Русалка Дністрова”

4. Культурний внесок “Руської трійці”

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми: Члени гуртка “Руська трійця” внесли вагомий внесок у формування національної свідомості українського народу в 30-40-ті рр. XIX століття, також їх вплив поширився на наступні етапи розвитку української культури.

Маркіян Семенович Шашкевич, Іван Миколайович Вагилевич та Яків Федорович Головацький - творці відомої “Русалки Дністрової”, яка започаткувала нову народну літературу на західноукраїнських землях, новий напрям у розвитку народної освіти, шкільництва і педагогічної думки. Ідея єдності українських земель пронизувала всі наукові, літературні і публіцистичні праці діячів “Руської трійці” основою всієї їхньої творчості була глибока народність, гуманізм патріотизм.

Дослідження проблеми самоствердження української нації набуває особливої ваги саме сьогодні. І це, закономірно, адже держава існує, а національна ідея українського державотворення ще не скрізь і не всіма сприймається належним чином. А саме утвердження національної ідеї серед українства і є моральним рушієм у справі формування нових структур суспільної свідомості, оновленні ментальності української нації в її духовно-культурній, суверенній і політичній єдності.

Об'єкт дослідження: національне відродження на західноукраїнських землях 30-40 рр. ХІХ ст.

Предмет дослідження: діяльність членів гуртка “Руська трійця” та їхній альманах “Русалка Дністровая”

Хронологічні межі: 1832- 1843 рр. є періодом діяльності товариства.

Мета: Дослідити діяльність членів гуртка, з'ясувати особливості та результати їх праці, а також їх значення у розвитку української культури, та формування національної свідомості українського народу.

Завдання:

o Вияснити причини і мету заснування “руської трійці”;

o Дослідити долю учасників товариства;

o Показати, яким чином твори збірника “Русалка Дністровая” могли сприяти розвитку національної свідомості української нації;

o Висвітлити значення культурного внеску “Руської трійці”.

Українською історіографією та літературознавством проведений глибокий аналіз і значна наукова розробка дослідженої проблеми. Кожна праця має свої особливості, що визначалися умовами розвитку суспільства в цілому та історичної науки зокрема. Слід відзначити дослідників, які займались вивченням “Руської трійці” та альманаху “Русалка Дністровая”.

Серед них відомі праці М. Возняк “Маркіян Шашкевич як фольклорист”, В. Бєлінського “Літературно-критичні статті” [2], В. Астахова, М. Танов “Деражавні, політичні та громадські діячі України: політичні портрети” [1], М. Гуменюк, С. Малець “За часів Маркіяна Шашкевича” [9], Є. Кравченко “М.Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький”[5].

Цікавим і корисним для подальших історіографічних досліджень є погляд на це питання Ф.Стеблія “Яків Головацький - діяч українського національного відродження” [15] він дійшов висновку, що саме середина 40-х років XIX ст. стала тією межею, яка відділяє наукову стадію національного руху в Галичині від двох інших - організаційної (культурної) та політичної.

Багато статей які розкривають особливості діяльності товариства, написав М. Ткачук особливу увагу він звернув на діяльність та працю кожного із членів товариства, так у статті “Байки Маркіана Шашкевича” [16] він описав не лише праці за час діяльності гуртка, а весь літературний здобуток М. Шашкевича, а в статті “Світло “Русалки Дністрової””[17] розкрив просвітницьке значення діяльності товариства.

Всі вони відзначали особливості відродження на Західній Україні, зокрема його порівняно ранній початок, ніж у Наддніпрянській Україні, більш широку соціальну базу, значну роль духовенства.

1. Заснування “руської трійці” та перші роки діяльності

Назву “Руська трійця” угрупування отримало тому, що його засновниками були троє друзів-студентів Львівського університету і водночас вихованців греко-католицької духовної семінарії: М. Шашкевич (1811-1843), І. Вагилевич (1811-1866), Я. Головацький (1814-1888).

Вони активно виступили на захист рідної української мови (термін "руська" для галичан означав українська).

Перебуваючи під значним впливом ідейних впливів романтизму, національно-визвольних змагань поляків, творів істориків (Д. Бантиш-Каменського), етнографів (М. Максимовича) та літераторів (І. Котляревського) з Наддніпрянської України, члени “Руської трійці” своє головне завдання вбачали в піднесенні статусу української мови, розширенні сфери ЇЇ вжитку і впливу, прагненні “підняти дух народний, просвітити народ”, максимально сприяти пробудженню його національної свідомості.

Свою діяльність члени гуртка розпочали з вивчення життя, традицій та історії власного народу. Із записниками в руках Я. Головацький та І. Вагилевич побували в багатьох містечках та селах Галичини, Буковини та Закарпаття. Наслідком цього своєрідного “ходіння в народ” стали не тільки численні добірки матеріалів з народознавства, фольклористики, історії та мовознавства, а й знання реального сучасного становища українського народу під іноземним гнітом.

Молоді патріоти шукали свій власний шлях допомоги пригніченому народові. Зокрема, під час своїх етнографічних подорожей вони контактували з польськими підпільниками, які готували антиурядовий виступ, але “Руська трійця” не пішла за революційними змовниками, зосередивши зусилля на культурницько-просвітницькій діяльності [1,c.225].

Першою пробою сил для членів гуртка став рукописний збірник власних поезій та перекладів під назвою “Син Русі” (1833), у якому вже досить чітко пролунали заклики до народного єднання та національного пробудження. Наступним кроком “Руської трійці” став підготовлений До Друку збірник “Зоря” (1834), який містив народні пісні, оригінальні твори гуртківців, історичні та публіцистичні матеріали. Лейтмотивом збірки було засудження іноземного панування, уславлення визвольної боротьби Народу, оспівування козацьких ватажків - Б. Хмельницького та С. Наливайка. Прозвучав у збірці і заклик до єднання українців Галичини і Наддніпрянщини.

Слід зазначити, що видання цієї книжки було заборонене і віденською, і львівською цензурою. Перша намагалася придушити молоді паростки українського руху в Галичині, побоюючись, що він у перспективі може стати проросійським. Друга, відображаючи інтереси консервативних лідерів греко-католицької церкви, виступила не стільки проти змісту, скільки проти форми: поява книжки українською мовою посягала б на монополію та авторитет мови церковнослов'янської [1,c.228].

Для молодих авторів забороненої “Зорі” розпочався період переслідувань, обшуків, доносів, звинувачень у неблагонадійності. Принципове звинувачення було сформульоване директором львівської поліції: “Ці безумці хочуть воскресити... мертву русинську національність”. Проте навіть у цих несприятливих умовах члени “Руської трійці” не припинили активної діяльності. Вони, ламаючи консервативну традицію, що передбачала виголошення офіційних церковних промов латинською, польською чи німецькою мовами, водночас у трьох церквах Львова прочитали релігійно-моральні проповіді українською мовою. “Трійчани” енергійно виступали проти латинізації письменства, всіляко підтримували повернення рідної мови в побут національної інтелігенції.

У 1836 р. М. Шашкевич підготував підручник для молодших школярів - “Читанку”, написаний живою розмовною українською мовою (термін “читанка” належить самому М. Шашкевичу).

2. Учасники організації

На час створення гуртка “Руська трійця” М. Шашкевич, Я. Головацький та І. Вагилевич були семінаристами. Молоді люди майже весь вільний час проводили в бібліотеці, що відкрилася в давньому монастирському комплексі напроти семінарії. Вони приймають давньослов'янські імена (Шашкевич - Руслан, Вагилевич - Далибор, Головацький - Ярослав) і клянуться, що будуть служити “на користь народу, на благо відродження української словесності” [3,c13].

Маркіян Семенович Шашкевич народився 6 листопада 1811 року в селі Підлісся Золочівського повіту на Львівщині в сім'ї священика. Початкову освіту здобув у дяка, потім навчався в Золочівській німецькій школі, у Львівські та Бережанській гімназіях.

З 1829 року юнак навчається у Львівській духовній семінарії і водночас є слухачем філософського відділу університету. Але традиційна наука не цікавила його. Я. Головацький згадував пізніше: “Він все тужив за чимось, чого в школах не вчили, чого не знаходив ні в старих, ні в нових словесностях”. У гімназійний період Маркіян почав писати вірші.

21 лютого 1831 року Шашкевича було виключено з семінарії за порушення семінарського режиму й “вільнодумство”. Розгніваний батько відмовився від сина. Тому Маркіян залишився у Львові в дядька по матері Захара Авдиковського. У ці роки Шашкевич активно займається самоосвітою. Читає все, що стосується слов'янських культур, знайомиться з “Енеїдою” І. Котляревського, граматикою О. Павловського, зі збіркою народних пісень М. Максимовича.

1833 року помер батько Шашкевича, треба було дбати про сім'ю. Він знову поступив у семінарію і потім (1838) став попом на селі.

На літературну ниву Шашкевич вступив 1835 року, надрукувавши у Львові “Оду до Цісаря Франца” і “Голос галичан”. Наступного року вийшла в Перемишлі польською мовою полемічна брошура Шашкевича “Азбука і абецадло”. Це була відповідь патріота на намагання української шляхти ввести в українську мову польську абетку. Маркіяну Шашкевичу належать понад тридцять віршів, незавершена поема “Перекинчик бісурманський”, казка “Олена”, переспіви та переклади з давньоруської, чеської, сербської, польської та грецької. Дбаючи про розвиток народної освіти поводир “Руської трійці” склав 1836 року першу “Читанку” українською мовою. Незважаючи на настійну потребу для дітей, її вороже зустріла цензура. Тільки 1850 року “Читанку” видав у Львові Яків Головацький і відтоді вона з успіхом використовувалась в початкових школах Галичини.

Матеріальні нестатки, постійне цькування властей вкрай погіршили здоров'я Шашкевича (з студентських років він хворів на сухоти). 1842 року поет перебрався до Новосілок й остаточно занедужав. Смерть молодшого сина спричинила в нього тяжкі переживання і сприяла загостренню туберкульозу. Втратив зір і слух, паралізований він ще кілька місяців страждав. 7 червня 1843 року Маркіян Шашкевич помер.

Для нащадків не збереглося жодного прижиттєвого портрета Маркіяна Шашкевича. Його усний портрет подає Микола Устинович: “Шашкевич був середнього росту, тонкою будови і м'ягеньких рис лиця. Синє і сумне є око., юно русе волосся і ніжність постави надали його подобі щось дівочого. Високе його чоло було уже в молоді роки пописане плужком глибоких думок... На лиці одбивалась якась-то тужливість і терпіння...”

В особі Шашкевича в українську літературу ввійшов талановитий поет, перекладач, патріот, гуманіст, людина високою культури й громадянської мужності. Провідний мотив творчості Шашкевича - заклик до національного єднання на демократичній основі, ідея захисту рідної мови, культури. Маркіян Шашкевич справедливо вважався одним із основоположників громадянської лірики в українській літературі. Тема національного відродження органічно єдналася у нього із закликом до боротьби проти суспільної реакції [7,c.31-32].

Іван Миколайович Вагилевич народився 2 вересня 1811 року в с. Ясеневі Горішньому (зараз в Рожнятівському районі) на Прикарпатті. Навчався в Львівській семінарії. У двох своїх поетичних творах українською мовою та кількох польською виступив послідовним романтиком. Плідно займався етнографічним дослідженням бойків, гуцулів та лемків. Вагилевич писав як українською, так і польською мовами (наприклад, “Думи” - поезії в прозі, побудовані на ремінісценціях “Слова о полку Ігоревім” - написані саме польською мовою). Письменник досліджував “Слово...”, переклав його українською та польською мовами. Крім того, працював над перекладами з чеської, редагував газету “Дневник руський”. Написав “Граматику малоруського язика”, видану в 1845 р. Вагилевич збирав матеріали для словників, зокрема українсько-німецько-латинського.

Останні роки життя працював архівістом. На основі біографії Вагилевича Я. Захар'ясевич написав повість “Учений”. Помер Іван Миколайович 10 травня 1866 р. у Львові [17,c.14].

Яків Федорович Головацький народився 29 жовтня 1814 р. в с. Чепелі, тепер Бродовського району. Одночасно з навчанням в семінарії Головацький був слухачем філософського факультету Львівського університету. Він багато подорожував по Галичині, Закарпаттю та Буковині, збираючи фольклор та вивчаючи народний побут. У 1834-35 рр. Головацький навчався в духовній академії в Кошіці та в університеті в Будапешті. У 1842-48 рр. Був сільським священиком. З 1848 р. - викладач, а з 1863 року - ректор Львівського університету. У 1867 році переїхав до Вільно, де працював головою Археографічної комісії. Перу Якова Головацького належать статті про І. Котляревського та І. Квітку-Основ'яненко, розвідки про видатних літераторів давнини Лазаря Барановича та Феофана Прокоповича. У 1849 р. письменник видав свою “Граматику руського язика”. Головацький плідно займався історичними дослідженнями та бібліографією, склав “Географический словарь западнославянских и югославянских земель и прилежащих стран” (1847), видавав “Народне песни Галицкой и Угорской Руси” в трьох томах (1878); йому також належить ряд романтичних віршів. Помер Я. Головацький 13 травня 1888 року у Вільно [13,c.226].

Вони започаткували новий етап у розвитку національного руху на західноукраїнських землях в дусі романтизму. Породжене в добу романтизму, угрупування мало виразний слов'янофільський і будительсько-демократичний характер. Учасники його вживали прибрані слов'янські імена (Шашкевич -- Руслан, Вагилевич -- Далібор, Головацький -- Ярослав, його брат Іван -- Богдан, Ількевич -- Мирослав і т. д.). Члени “Руської трійці” “ходили в народ”, записували народні пісні, оповіді, приказки та вислови. Цікаву подорож Галичиною та Буковиною здійснив Я. Головацький. Закарпаттям подорожував І. Вагилевич, який проводив агітаційну роботу серед селян, закликаючи їх боротися за свої права. За це його заарештували і заборонили з'являтися на Закарпатті.

3.”Русалка Дністрова”

У квітні 1834 року до львівської цензури було подано збірку “Зоря”, девізом якої були слова - “Світи, зоре, на все поле, закіль місяць зійде”. Але на той час у Львові не було цензора, який би займався українськими виданнями. Тому “Зорю” було відправлено до Відня, до відомого цензора грецьких і слов'янських книг - Вартоломея Копітара. Він не став брати на себе відповідальність за дозвіл чи заборону опублікування збірки і відправив її до Львова з таким висновком:

“1. Наша Галичина має понад 2 мільйони русняків, а Угорщина мільйон, що дуже прихильно привітають це видання у своїй мові.

2. Так само привітає його 6-7 мільйонів російських русняків тієї самої мови.

3. Отже, його круг діяння простягається на 9-10 мільйонів душ!

4. Але треба брати до уваги, що наші й російські поляки дивитимуться з заздрістю і ненавистю на цю досі не упривілейовану літературу...”

Після повернення збірки до Львова остаточною рецензією була заборона. Її рукопис не зберігся. Відомо, що розпочиналася вона портретом Б.Хмельницьког роботи Івана Вендзіловича. У ній вміщувалися фольклорні записи та оригінальні твори гуртківців, життєпис Б.Хмельницького та літературна обробка колядки “Хмельницького обступленіє Львова” Шашкевича. Гуртківці усунули з правопису збірки Ь та Ы, а замість них послідовно вживали Ь та И [9,c.344].

А в 1836 р. нарешті вдалося опублікувати альманах “Руської трійці” під назвою “Русалка Дністрова” (хоча на титульні сторінці стоїть дата 1837). В "Русалці Дністровій" найповніше реалізувалися прогресивно-романтичні та літературно-наукові погляди М. Шашкевича та його товаришів. До її складу ввійшли народні пісні, власні оригінальні твори, переклади з сербського та уривки з “Каледворського рукопису”, а також статті літературно-критичного, фольклористичного й історіографічного характеру. На цей раз гуртківці вирішили піти в обхід львівської цензури і у вересні 1836р. Головацький переслав рукопис “Русалки” сербському культурному діячеві, з яким познайомився під час свого перебування у Будапешті, Георгію Петровичу. У Будапешті її і було надруковано. Львівський цензор В. Левицький заборонив поширення цієї збірки: 800 примірників, надісланих до Львова, були конфісковані. До читачів потрапило тільки 200 примірників (а інші 600 до 1848 р. зберігалися у львівському цензурному комітеті). Автори активно відстоювали фонетичний правопис, і, хоча в самій назві альманаху вони використали Ь, але читалася вона вже як І. Вони також відмовились від Ъ та Ы, застосували Є, а також вперше вжили ЙО, ЬО, які вживаються й зараз.

Це видання рішуче поривало з церковно-книжною літературою, яка побутувала тоді на Галичині, і започатковувала нову літературу - народною мовою і на народній основі. До її появи переважала церковно-схоластична “високоштильна поезія” та принципи шкільного класицизму. “Русалка Дністрова" відкривала перспективу розвитку прогресивної науково-літературної діяльності на західноукраїнських землях”. Шашкевич, Вагилевич і Головацький своєю “Русалкою” впроваджували ідеали романтизму [14,c.38].

Найяскравіше їхні романтичні погляди відбилися у ліричній поезії. У розумінні суспільних явищ “Трійця” значною мірою відштовхувалась від позицій Просвітництва, але на діалектику людини і світу, суб'єкта і об'єкта, часу і вічності, індивідуума і природи вони вже мали яскраво виражений романтичний підхід. Їхня поезія значною мірою вплинула і спонукала до подальшого розвитку усю наступну західноукраїнську поезію, збагативши її новими елементами. У поезії Вагилевича відчувається вплив польського і німецького романтизму періоду “Бурі й натиску”. Через свою поезію діячі “Руської Трійці” знайомили своїх земляків з кращими надбаннями романтизму західного і східного. Все, що вони пропонували, було новим і незвичним: їхня історична концепція, орієнтація на фольклор, використання у творах народної мови, обстоювання народності мистецтва, - але виявилось прогресивним для подальшого розвитку літератури у Західній Україні. Це була нова література на народній основі, і нерідко її героєм виступав сам народ або його представник. У творчості “Руської трійці” (найвиразніше у Шашкевича) втілено три основних типи героя: романтично-історична постать ватажка народних мас; романтично-психологічний тип непересічної індивідуальності, яка страждає у пошуках особистого щастя, і просвітительсько-романтичний тип сучасної освіченої молодої людини, яка прагне служити національно-культурному відродженню рідного народу.

4. Культурний внесок “Руської трійці”

Значний внесок був зроблений діячами “Руської трійці” в розвиток етнографії та фольклористики на західноукраїнських землях. На їх етнографічну діяльність значною мірою вплинули твори західних та східних етнографів та фольклористів. Серед них чеські збірки:“Краледворський рукопис”(1818) та “Зеленогорський рукопис”(1819) (чеські підробки під народну поезію) В.Ганки та Й.Лінди (Шашкевич і Вагилевич переклали окремі уривки українською мовою) та збірки російського фольклору К.Данилова, М.Чуркова, М.Попова та ін. М.Шашкевич активно збирав зразки народнопоетичної творчості, кілька його записів увійшли до збірки В.Залеського. І.Вагилевич займався дослідженням карпатських етнічних груп - бойків, гуцулів та лемків. Йому належать фольклорно-етнографічні та історичні розвідки, присвячені зокрема українській міфології та символиці. Їх третій товариш, Яків Головацький, був насамперед ученим-славістом - фольклористом, етнографом, літературознавцем, істориком, мовознавцем, бібліографом. Йому належать такі праці як “Поділ часу у русинів”, “Слова вітання, благословенства, чемності і обичайності у русинів”, “Очерк старославянского баснословия, или Мифологии”. Разом з Вагилевичем він також заклав основи українського карпатознавства [4,c.6].

Навчаючись в університеті, діячі “Трійці” активно знайомились з творами європейського відродження. Львів у той час був одним із центрів слов'янської літератури та науки. До їх послуг була бібліотека Інституту Оссолінських, читальний зал якої відкрився у 1832 р., та приватні колекції. Яків Головацький так писав про молоді роки Шашкевича: “Книгохранилища університетские і Оссолинського достарчали не мало поживи для єго все больше лакнучого духа”. Там вони мали змогу ознайомитись з творами Й. Добровського, П. Шафарика, Ф. Челаковського, Ф. Палацького й П. Шафарика. Особливо на їхню творчість вплинула романтична поема останнього “Дочка Слави”, з якої Вагилевич переклав українською мовою окремі сонети, та стаття того ж таки автора “Про літературну взаємність між слов'янськими племенами і говірками” (1836), на яку в свою чергу сильно вплинули проромантичні погляди Гердера. Шашкевич, Вагилевич і Головацький цікавилися історичними, етнографічними, філологічними творами сербських, чеських, польських, російських та ін. дослідників. Їх також цікавила література: творчість “української школи” у Польщі (Шашкевич переклав українською мовою уривок з поеми С. Гощинського “Канівський замок”), творчість Котляревського, Квітки-Основ'яненко, а літературно-етнографічні збірки, які видавалися на Східній Україні [4,c.7].

Окрім ознайомлення з творами діячів слов'янського романтизму, гуртківці налагоджували і особисті стосунки з деякими з них. Вже на початку 1835 року, перебуваючи у Будапешті, Яків Головацький близько зійшовся з сербськими діячами Георгієм Петровичем (завдяки якому побачила світ "Русалка Дністрова"), Теодором Павловичем, з хорватом Ф.Курелацом, а його наставником у вивченні слов'янських мов, літератур, фольклору та етнографії став Ян Коллар. Він також підтримував зв'язки з В. Ганкою, Я. Коларом, М. Максимовичем, О. Бодянським, І. Срезневським, П. Лукашевичем та П. Шафариком. З 1836 року розпочалося листування П. Шафарика й І. Вагилевича. У своїх листах Вагилевич подав багатий фактаж стосовно української мови, її особливостей, розвитку та діалектів, зокрема галицьких. Шафарику належить визначна роль у розвитку чесько-українських взаємин. Він листувався з С. Головацьким, О. Бодянським та Могильницьким, систематично публікував у журналі “Casopis ceskego museuma” матеріали з української етнографії, фольклору, палеографії. Вагилевич також листувався з Максимовичем та Погодіним. Шашкевич мав особисті зв'язки з В.Залеським, чеськими письменниками і вченими, на той час львів'янами, Я. П. Коубеком і К. Ф. Запом [6,c.155].

Нерідко твори наших авторів (як “Русалка Дністрова”) друкувалися за кордоном. Але в цілому, нова література на народній мові, яка виникла завдяки діяльності “Руської трійці”, орієнтувалася на Східну Україну. Західноукраїнські діячі пропагували возз'єднання України і створення єдиної літературної мови. Наслідуючи діячів “Трійці” українською мовою почали писати цілий ряд прогресивних українських письменників, найвизначнішим з яких безсумнівно є Іван Якович Франко, предтечею якого Нахлік вважає М. Шашкевича, як митця, що зумів синтезувати у своїй творчості громадські мотиви з ліричними інтонаціями, фольклор та літературу, а також успішно поєднувати літературну та громадську діяльність. Українською мовою писали М. Черемшина, Л. Мартович, В. Стефаник та багато інших. Жанр новели, в якому пізніше так плідно працював Стефаник, започаткував на західноукраїнських землях М. Шашкевич своєю казкою “Олена”, в якій опрацьовано новелістичний фабульний матеріал. Головний герой - легендарний ватажок опришків Медведюк, образ якого гіперболізовано, а весь твір носить на собі печать таємничості.

альманах русалка гурток свідомість

Висновок

У 30-40-х рр. XIX століття створюється і починає діяти громадсько-культурне об`єднання романтиків “Руська трійця”. Ініціатори створення “Руської трійці” прагнули внести революційні зміни в тогочасну літературу шляхом впровадження в неї народної мови. Вони займалися збиральницькою, дослідницькою, видавничою й публіцистичною діяльністю в сфері широкого кола гуманітарних наук (народознавства, фольклористики, мовознавства, літературознавства, історіографії та інше), а також літературно-художньою та перекладацькою діяльністю. Їхні виступи були спрямовані на утвердження живої розмовної мови в літературі, на створення цією мовою шкільних підручників, на впровадження рідної мови в повсякденний ужиток інтелігенції тощо.

“Русалка Дністровая” - збірка, видана в 1837 році в Будапешті, авторами якої були Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький. Це перша народна книга, що поклала початок новій демократичній культурі на західноукраїнських землях. Її зміст пронизаний тяжінням до традицій власної державності та політичної незалежності, возвеличенням національно-визвольної боротьби, поетизацією народних героїв (Морозенка, Довбуша, козаків, гайдамаків). Після виходу в світ «Русалки Дністрової» діяльність «Руської трійці» припиняється, але все ж таки поступ у національному відродженні продовжується.

Діяльність “Руської Трійці” в Галичині мала величезне прогресивне значення. Все, що вони пропонували, було новим і незвичним. Їхня історична концепція, орієнтація на фольклор, використання у творах народної мови, обстоювання народності в мистецтві - все це відкривало перспективу розвитку прогресивної науково-літературної діяльності на західноукраїнських землях. Це була нова література на народній основі і не рідко її героєм виступав сам народ.

Список використаної літератури

1. Астахова К.В., Танов М.І. Державні, політичні та громадські діячі України: політичні портрети / К.В. Астахова, М.І. Танов // - К.: Видавничий Дім, 2002. - 476 с.

2. Бєлінський В., Літературно-критичні статті. / В. Бєлінський // - К.: Видавничий Дім, 1953. - С. 81.

3. Галущак М., Четвертий із “Руської трійці” / М. Галущак // Україна молода. - 2011. - 7 грудня. - С. 10.

4. Ганущак О., Апостол національного пробудження. До 200-річчя Маркіяна Шашкевича / О. Ганущак // Літературна Україна. - 2011. - 17 лист. - С. 1,13.

5. Гуменюк М.П., Кравченко Є.Є., М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький. / М. Гуменюк, Є. Кравченко // - Л.: Класика, 1962. - С. 45-68.

6. Іваничук Р., Феномен “Руської трійці” / Роман Іваничук // Літературна Україна. - 2011. - 27 жовтня. - С. 6-7.

7. Ільницький М., Маркіян Шашкевич у поетичних текстах Івана Франка / М. Ільницький // Слово і Час. - 2011. - №11. - С. 60-64.

8. Кирчів Р.Ф., Етнографічно-фольклористична діяльність "Руської Трійці" / Р.Ф. Кирчів // ? Київ : Наукова думка, 1990 . - 339 с.

9. Малець С. За часів Маркіяна Шашкевича. // С. Малець - Л.: Центр Європи, 2003. - С. 31- 41.

10. Музиченко Я., Будитель “П'ємонту”. 6 листопада - 200 років від дня народження Маркіяна Шашкевича / Я. Музиченко // Україна молода. - 2011. - №11. - С. 14.

11. Нахлік Є. Нова література в Західній Україні / Є. Нахлік // Історія української літератури ХІХ століття: Підруч.: У 2 кн. / За ред. М. Жулинського. - К.: Либідь, 2005. - Кн. 1. - 394 с.

12. Павличко Д., Маркіян Шашкевич і сучасна Україна / Д. Павличко // Літературна Україна. - 2011. - №12. - С. 6-7.

13. Різник Л., Пам'яті Маркіяна Шашкевича / Л. Різник // Літературна Україна. - 2008. - №8. - С. 6.

14. Салига Т., “…живий мотор, що прилучив Галичину до всеукраїнського руху…” / Т. Салига // Дивослово. - 2011. - №11. - С. 57-59.

15. Стеблій Ф. Яків Головацький -- діяч українського національного відродження. / Ф. Стеблій // - Л.: Промінь, 1996. - 466 с.

16. Ткачук М., Байки Маркіяна Шашкевича / М. Ткачук // Українська мова та література. - 2005. - №39. - С. 38-40.

17. Ткачук М., Світло “Русалки дністрової” / М. Ткачук // Дзеркало тижня. - 2007. - №10. - С. 21.

18. Худицький В., Маркіян Шашкевич - той, хто говорив з Господом / В. Худицький // Дзеркало тижня. - 2011. - №11. - С. 13.

19. Шалата М., До 200-річчя Івана Вагилевича / М. Шалата // Літературна Україна. - 2011. - №9. - С. 14.

20. Шпак В., Будитель Галичини. Маркіян Шашкевич / В. Шпак // Урядовий кур'єр. - 2011. - №11. - С. 19.

Размещено на Allbest.ru