Дизайн світильників провідних італійських і німецьких виробників: засоби художньої виразності та перспективи використання досвіду в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ДИЗАЙНУ І МИСТЕЦТВ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства

ДИЗАЙН СВІТИЛЬНИКІВ ПРОВІДНИХ ІТАЛІЙСЬКИХ І НІМЕЦЬКИХ ВИРОБНИКІВ: ЗАСОБИ ХУДОЖНЬОЇ ВИРАЗНОСТІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ДОСВІДУ В УКРАЇНІ

Спеціальність 17. 00. 07 - дизайн

ПОГОРЕЛЬЧУК ВОЛОДИМИР АНАТОЛІЙОВИЧ

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у Харківській державній академії дизайну і мистецтв

Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор, член-кореспондент Академії мистецтв України Даниленко Віктор Якович Харківська державна академія дизайну і мистецтв, ректор

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, доцент Кузнецова Ірина Олексіївна Національний авіаційний університет, завідувач кафедри комп'ютерних технологій дизайну

кандидат мистецтвознавства, Сергеєва Наталія Вікторівна Черкаський державний технологічний університет, доцент кафедри дизайну

Захист відбудеться «10» лютого 2010 р. о 13-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 64.109.01 при Харківській державній академії дизайну і мистецтв за адресою: 61002, м. Харків, вул. Червонопрапорна, 8

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Харківської державної академії дизайну і мистецтв за адресою: 61002, м. Харків, вул. Червонопрапорна, 8

Автореферат розіслано «9» січня 2010 р.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

дизайн світильник виразність інтер'єр

Актуальність теми дослідження. Світовий дизайн розвивається швидкими темпами. Одними з його лідерів є європейські країни. В цих країнах, серед іншого, активно еволюціонує така дизайнерська ділянка, як проектування світильників - адже без якісного штучного освітлення європейське суспільство існувати не бажатиме. Без цього не мислиться сьогодні і проектування сучасних інтер'єрів. При цьому найбільш яскраво цю ділянку презентують Італія та Німеччина, бо вони найнаочніше демонструють два характерні для Європи, але суттєво різні підходи до створення дизайнерського продукту, а саме: функціональний підхід, притаманний Німеччині, та образно-емоційний -Італії. Ці підходи одночасно доповнюють та протистоять одне одному, створюючи широкий простір для творчих експериментів у проектуванні освітлювальних систем.

З огляду на це, українському дизайну світильників конче потрібен досвід саме зазначених країн для глибокого вивчення його з подальшим визначенням напрямків використання. Цим зумовлюється актуальність даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими темами. Робота здійснюється згідно плану підготовки наукових кадрів в Харківській державній академії дизайну і мистецтв, а також є складовою частиною держбюджетної теми «Методологія інноваційного дизайну у контексті науково-технологічного прогресу і глобальної екологічної кризи», реєстраційний № 0107U002131.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розкриття принципів формоутворення світильників побутового призначення провідних італійських та німецьких виробників із можливістю використання їхнього досвіду до умов сучасної вітчизняної дизайнерської практики в Україні.

Для досягнення зазначеної мети слід було розв'язати такі завдання:

- визначити стан вивченості проблеми;

- окреслити історичні етапи та основні тенденції використання світильників на території Європи, а також узагальнити новітній європейський досвід виробництва світильників;

- виокремити основні підприємства Італії та Німеччини, що характеризують принципові відмінні підходи до проектування сучасних світильників;

- виділити основні напрями дизайну світильників Італії та Німеччини та на цій основі зробити їх порівняльний аналіз;

- окреслити засоби художньої виразності у проектуванні світильників та характер їх функціонування у сучасних житлових та офісних інтер'єрах;

- впровадити у науковий обіг низку нових імен, явищ та дизайнерських проектів;

- схарактеризувати використання зарубіжної продукції в Україні;

- окреслити реальні можливості використання досвіду італійських та німецьких виробників у практиці вітчизняного дизайну.

Об'єкт дослідження становлять світильники провідних італійських та німецьких фірм, запроектовані та втілені у виробництво в період 1990-х - 2000-х років.

Предметом дослідження є основні художньо-проектні ідеї та особливості формоутворення світильників провідних італійських та німецьких виробників із урахуванням можливостей застосування цього досвіду у практиці вітчизняного дизайну.

Хронологічні межі роботи окреслені періодом від 1990-х років ХХ ст. до сьогодення, тобто найновішими здобутками у галузі проектування світильників. Однак для огляду та висвітлення історичного досвіду виробництва і застосування світильників в європейських країнах у роботі залучені матеріали, що сягають найдавніших часів.

Географічні межі визначаються територіальним розташуванням підприємств з виробництва світильників на території сучасної Італії та Німеччини з подальшим проведенням порівняльного аналізу, а також регіонами та окремими містами України, де світильники були застосовані.

Основними методами дослідження були:

- генетичний - дозволив дослідити процеси виникнення та становлення нових явищ, зокрема, у даному випадку, еволюцію конструкцій, форм, декору тощо;

- порівняльний - дозволив встановити аналогії та розбіжності у проектуванні виробів;

- історично-типологічний - який на основі аналізу фактологічного матеріалу дозволив провести типологію світильників;

- проектно-образних аналогій - дозволив визначити певні стилістичні відмінності давніх та сучасних світильників;

- системного структурування об'єктів - за допомогою якого розглядались групи виробів, які співвідносяться між собою як гармонійна система побудови інтер'єру, що дозволяє досягати органічного контакту з навколишнім архітектурним середовищем.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що в роботі вперше:

- узагальнено новітній європейський досвід проектування світильників з наступним аргументованим відокремленням у його межах провідних італійських та німецьких виробників;

- здійснено порівняльний аналіз двох принципово відмінних європейських концепцій проектування світильників та окреслено їх найхарактерніші риси;

- проаналізовано особливості формоутворення окремих груп світильників, художні засоби та можливості їх функціонування у сучасному архітектурному середовищі;

- впроваджено низку нових імен та явищ у галузь дизайну;

- критично досліджено приклади реального використання зарубіжної продукції в організації інтер'єру та екстер'єрного середовища українськими проектантами;

- обґрунтовано можливості засвоєння та інтерпретації проектно-конструкторських ідей сучасних провідних виробництв Італії та Німеччини, їх доцільного розвитку та перспективи створення конкурентоспроможної продукції в Україні.

Практичне значення. роботи полягає у використанні її результатів як методологічної бази для подальших досліджень у галузі мистецтвознавства з дизайну та ефективного використання зарубіжного досвіду у проектно-художній практиці українських дизайнерів. Матеріали дисертації знайдуть своє місце при підготовці фундаментальних праць з історії дизайну та декоративно-ужиткового мистецтва, при написанні навчальних посібників, методичних вказівок з дисциплін «Проектування», «Макетування», «Історія дизайну» у вищих навчальних закладах дизайнерського спрямування України. Окремі положення та наведені професійні засоби формоутворення світильників знайдуть своє втілення при розробці аналогічної продукції на вітчизняних підприємствах, при проектуванні та оздобленні сучасних житлових приміщень, офісів, установ.

Особистий внесок здобувача полягає у аналізі досвіду німецьких та італійських дизайнерів, аналізі спеціальної літератури та виробничого досвіду у галузі проектування світильників. Особливу увагу заслуговує окреме використання методів проектування італійських та німецьких виробників в проектному досвіді українських дизайнерів. Усі наукові результати, що виносяться на захист, отримані особисто автором. Автором розроблено більш ніж 50 інтер'єрів із використанням світильників італійських та німецьких виробників.

У статтях, що написані у співавторстві, доробок автора складає: [1] - організаційні та дизайнерські аспекти проектування світильників на основі сучасних джерел світла; [3] - аналіз типів і видів об'єктів світлотехніки в контексті стилю середовища життєдіяльності людини; [5] - методика вибору типу світильника відповідно до задач дизайн-проектування; [6] - аналіз тенденцій та новацій в проектуванні сучасних об'єктів світлотехніки на основі матеріалів виставки «МІЛАН-2007».

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та результати дисертаційної роботи були висвітлені у доповідях:

- науково-методичній конференції професорсько-викладацького складу та аспірантів інституту за підсумками науково-творчої роботи за 1997 рік, м. Харків, ХХПІ, 1998р.;

- міжнародній науково-методичній конференції «Актуальні питання підготовки та перепідготовки фахівців у галузі дизайну та ергономіки в сучасному суспільстві», м. Харків, ХХПІ, 1998р.;

- міжнародних науково-методичних конференціях «ДИЗАЙН-ОСВІТА», м. Харків, ХДАДМ (2006, 2007, 2008, 2009);

- наукових конференціях професорсько-викладацького складу за підсумками роботи у 2005-2006, 2006-2007, 2008-2009 н.рр., м. Харків, ХДАДМ.

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 6 наукових праць, у тому числі 4 статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України..

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації складає 263 сторінок, основна частина роботи викладена на 153 сторінках, 147 рисунків, 134 найменувань літературних джерел, обсяг додатків -88 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У ВСТУПІ дається загальна характеристика роботи, обґрунтована актуальність теми, визначені об'єкт і предмет дослідження, визначені новизна і практичне значення одержаних результатів, а також наведені данні щодо апробації результатів.

У РОЗДІЛІ 1 «СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБЛЕНОСТІ ТЕМИ. ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ» проаналізовано джерела і стан наукової розробки теми та окреслено основні методи, які використовувалися у процесі проведеного дослідження.

1.1. Джерела дослідження та огляд стану наукової розробленості теми.

Література, що розкриває історичні аспекти та сучасний стан проектування світильників, особливості їхнього використання у предметно-просторовому середовищі, представлена таким чином. До першої виведеної групи належать дослідження вітчизняних та зарубіжних авторів присвячені розгляду національних шкіл дизайну у Німеччині та Італії, а також загальним проблемам розвитку проектно-художньої культури у Європі. Серед них дослідження теоретика дизайну Т.Агапової. Дослідженню практики дизайну у Німеччині присвячені статті Л.Жадової, В.Глазичева, В.Аронова, О.Бойчука та наукове дослідження І.Привалової. З позиції стилістичних особливостей італійського дизайну, що розглядаються у контексті проектування світильників, є робота теоретика дизайну Г.Кур'єрової. Другу групу презентують статті у спеціалізованих періодичних зарубіжних та українських виданнях, каталоги відомих фірм-виробників освітлювальної техніки та збірки конкурсів, що проводяться у галузі дизайну світильників. До джерел слід також віднести додаткові історичні матеріали, зібрані в українських музеях, що засвідчують певні етапи розвитку світильників, еволюцію форм та засобів їх декорування. Значну частину джерел становить дослідження реальних сучасних об'єктів, де у комплексному вирішенні розглядаються світильники відомих виробників.

До вивчення європейських освітлювальних приладів одним з перших звернувся австрійський вчений Л.Бенеш. В ілюстративній частині своїх праць він представляє різні типи світильників, де використовуються техніки кування, лиття і точіння. Варто відзначити низку праць російських учених. Зокрема, характер російської освітлювальної арматури XVIII-XIX століття розкривають А.Дамский, К.Соловйов, А.Червякова, С.Розанцева, Є.Рачук, Н.Беленцева та інші. Стислий за способом висвітлення матеріалу виклад історії лампи дає відомий польський дослідник Й.Голубец. Важливий матеріал знаходиться в альбомі, присвяченому колекції королівського замку у Кракові, на Вавелю та в узагальнюючій праці польського вченого Й.Грабовського.

Окремі пам'ятки освітлювальних приладів містяться у виданнях народного мистецтва Білорусії, Чехії та Моравії, Угорщини та Болгарії. Короткі відомості про розвиток європейських освітлювальних приладів можна почерпнути у виданнях довідково-енциклопедичного характеру. Найбільший інтерес у цьому відношенні представляє енциклопедична стаття дослідника Д.Стара. З погляду дизайну більш сучасних світильників ХХ століття актуальною є праця Жеральда Гасіо-Талабо.

Одна з перших публікацій українських дослідників стосовно формоутворення та історії розвитку світильників в Україні була написана у Харкові 1927 року Р.Даньковською. У повоєнний період освітлювальні прилади згадувалися у публікаціях працівників львівського Музею етнографії та художнього промислу АН України. До цієї теми звертався, зокрема, Л.Долинський та значний внесок зробив відомий учений П.Жолтовський. Завдяки його дослідженням відомості про металеві свічники стали надбанням узагальнюючої «Історії українського мистецтва». Про українські керамічні та дерев'яні світильники написано значно менше. Так само скупі відомості про освітлювальні предмети Гуцульщини та Покуття подає К.Матейко, Ю.Лащук, П.Мусієнко, А.Будзан, М.Моздир та О.Слободян.

У фундаментальній праці М.Станкевича «Українське художнє дерево XVI-XX ст.» виділені типологічні групи традиційних свічників. У історичному розрізі досліджуваної проблеми найбільшу цінність становить дисертаційне дослідження М.Маркович, присвячене українським художнім світильникам XVI-XX ст.

Ситуація з матеріалами, які стосуються сучасного проектування та досвіду використання світильників, є значно складнішою. Основну масу таких матеріалів складають статті у вітчизняних та зарубіжних періодичних виданнях, а саме Я.Ленца, І.Гречко, І.Івахнюк, Р.Одрехівський, О.Галич, К.Ладенко, І.Мішинов, О.Ануфрієва. Вони переважно висвітлюють окремі аспекти проблеми, творчість окремих дизайнерів, облаштування окремих архітектурних середовищ. Деякі монографії висвітлюють загальні правила та закономірності освітлення, гігієнічні норми тощо. Окрему важливу групу інформаційних матеріалів складають каталоги відомих європейських фірм, зокрема, італійських та німецьких виробництв.

1.2. Методи дослідження. Основним методологічним підґрунтям у процесі роботи служили принципи історизму, типології, системності. Використані наступні методи: генетичний (досліджує процеси виникнення та становлення нових явищ, зокрема, у даному випадку, еволюцію конструкцій, форм, декору тощо), порівняльний (складає своєрідну сукупність порівняльних засобів, які дають можливість установити аналогії та розбіжності у проектуванні виробів) та історично-типологічний метод, що на основі аналізу фактологічного матеріалу дозволяє провести типологію світильників. Як найважливіший метод для визначення певних стилістичних відмінностей давніх та сучасних світильників у роботі застосовувався метод проектно-образних аналогій. Використаний також метод системного структурування об'єктів, за яким розглядаються групи виробів, які співвідносяться між собою як гармонійна система побудови інтер'єру, що дозволяє досягати органічного контакту з навколишнім архітектурним середовищем.

У РОЗДІЛІ 2 «ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК В ЄВРОПІ ОСВІТЛЮВАЛЬНИХ ПРИЛАДІВ (ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО КІНЦЯ ХІХ СТ.)» розкрито історичний аспект теми, показано роль штучних джерел світла в житті людини, етапи еволюції форм світильників.

2.1. Від найпримітивніших джерел світла до перших дизайнерських шедеврів. Найпримітивнішим освітлювальним засобом давньокам'яного віку є звичайне вогнище. Первісні освітлювальні прилади були впроваджені у епоху неоліту з появою постійного житла. До найпростіших засобів освітлення належить лучина. Смолоскип становить практично досконалішу будову лучини. Уже в III тис. до н.е. існували олійні лампи та світильники. Із VІ століття до н.е. відомі керамічні світильники. До числа найдавніших канделябрів VII-VI ст. до н.е. належать знайдені в етруських гробницях. У Стародавньому Римі побутували також круглі та багатокутні ліхтарі, керамічні та бронзові лампи.

У середньовічний період продовжують свій розвиток храмові освітлювальні прилади. З ХІ ст. з'явились так звані панікадила. До кінця І тис. свічник в Європі мав універсальне призначення, однак вже на початку ІІ тис. його функції набули різного характеру. Так у ХІІ ст. виступає група вівтарних свічників, які виготовляли з дорогоцінних металів, золоченої бронзи, карбованої міді з емаллю. Так звані монументальні великодні свічники з'явилися у ІV ст. та майже без видозмін протримались до XIV ст. У період пізнього середньовіччя були дуже популярними свічники, які використовували виключно у церковних процесіях. У Німеччині в XIII-XIV ст. майстри працювали в латуні або міді. У Каталонії з'явились свічники з кованого заліза. У Франції, Бельгії та Італії відомі ковані короноподібні світильники із тонким чотирикутним стрижнем, який опирається на триногу. У XIV-XV ст. у Реймській області під час пасхальної вечері запалювали ковані свічники трикутної форми, що містили тринадцять свічок.

Освітлювальні прилади дістають значне поширення у період Ренесансу. Окреслюється їх поділ за сакральним та світським інтер'єром. Більше уваги звертається не стільки на утилітарну зручність, скільки на засоби їх декорування. У Італії виникає новий тип вищого вівтарного свічника. Німецькі майстри консервативно зберігали готичний тип невисокого свічника.

В XVІ ст. у будинках багатих італійських міщан з'являються свічники нової форми на незвично широкій та вигнутій дугою чашоподібній основі, вкритій широкою посудиною. У Німеччині довший час залишались популярними фігурні свічники. У XVI ст. найоригінальнішим типом освітлювальних приладів виявився канделябр, який складався з двох симетричних широких чаш з'єднаних держаком.

Більшого поширення у період Ренесансу набули рефлектори. Вони відбивали світло та водночас прикрашали стіну. Німецькі рефлектори мали один або два ріжки. У XVI ст. ліхтарі, що освітлювали коридори, сходи та іноді зали палаців обвішувалися штучними гірляндами, майстерно виготовленими з кольорових металів.

2.2. Принципи пластичного вирішення світильників за період доби бароко - до винайдення електрики. Період бароко дав нову естетичну концепцію обладнання інтер'єру, виявив нові можливості для розвитку освітлювальних приладів, що спричинили відкриття в галузі фізики. Нове джерело освітлення стало можливим завдяки Іоану та Зохиму Бехеру, які почали виробляти газ із вугілля. До традиційних металів долучили нові матеріали: олово, порцеляна та фаянс, які дали широкі можливості у технічному та декоративному вирішенні освітлювальних приладів. У середині XVIII ст. на зміну тектонічним формам світильників приходять рослинні мотиви та фантастичні створіння.

Найпростішим освітлювальним приладом XVІІІ ст. був настільний односвічник, оздоблений профілюванням чашечки, стрижня та підставки. Також були поширені дво-, три- або багатосвічкові настільні світильники, так звані канделябри. В Україні найбільшого поширення набули плоскі канделябри, на яких свічки розміщені в один ряд. В Італії та Німеччині у XVІІІ ст. створені кращі зразки бронзових та срібних канделябрів.

У 1730-1770-х рр. у Європі настає захоплення китайською тематикою. До різновидів канделябрів того часу відносяться жирандолі, які з другої половини XVІІІ ст. отримують широке застосування у світських парадних інтер'єрах. Ще одним різновидом освітлювальних приладів XVIII ст., які пишно оздоблювали, були настінні свічники типу бра. До окремої великої групи підвісних світильників належали люстри. У XVIII ст. великим успіхом користувались венеційські люстри. В Україні у XVIII ст. люстри або павуки були дуже поширені у побуті заможних верств населення.

На зламі XVIII-XIX ст. з появою стилю ампір приходять серйозні зміни у розвитку форм та декору освітлювальних приладів. У свічниках знову з'явилися колоноподібні стояки-стрижні, гладкі чашечки та прості основи, а для прикрас застосовували акант, лаврові гірлянди, пальмети, намистинки тощо. На противагу масовому виробництву створювались унікальні зразки освітлювальних приладів відомими у всій Європі майстрами. У ХІХ ст. з'явився новий тип світильника для гри у карти - це два або декілька розташованих по колу свічники із розписними абажурами.

Численні винаходи удосконалили технологію виготовлення та оздоблення освітлювальних приладів. У першій половині ХІХ ст. свічки все ще залишаються важливим джерелом світла та впевнено конкурують із олійною лампою Аргана, однак близько 1860 р. ці два типи освітлення витіснила гасова лампа.

2.3. Вплив електричних джерел світла на формоутворення світильників. Винахід гасової лампи у середині ХІХ ст. вплинув на розвиток світильників. 1840-1890-ті рр. у створенні світильників були періодом стильової імітації.

Докорінні зміни у конструюванні та проектуванні світильників пов'язані з появою електрики. Перші дугові електричні лампи знайшли практичне застосування для святкового освітлення Всесвітньої виставки (1885 р.) та паризької опери. Вони були надто яскраві та у шість разів дорожчими від газових світильників, тому не придатними для побутового використання. Значне здешевлення електричного освітлення, у порівнянні з газовим, настає у 1906 р. після впровадження у лампі розжарювання вольфрамової спіралі.

Дивовижний світ форм та оздоблення модернових світильників виник з кількох джерел: відкритої на той час крито-мікенської культури, неповторно-витонченого пластичного мистецтва Японії та в деяких випадках - народних національних художніх традицій. У цей період виникли проблеми створення нових освітлювальних приладів. Декотрі з цих проблем успішно розв'язав німецький архітектор Петер Бернс. Послідовником мистецьких ідей П. Бернса був його учень Вальтер Гропіус, який в 1919 році у Веймері заснував дійсно першу школу дизайну - Баухауз. Тут було започатковано новаторський конструктивно-функціональний підхід до проектування освітлювальних приладів промислового виробництва.

РОЗДІЛ 3 «ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДИЗАЙНУ СВІТИЛЬНИКІВ ПРОВІДНИХ ІТАЛІЙСЬКИХ ТА НІМЕЦЬКИХ ВИРОБНИКІВ» є одним з найголовніших у роботі. У ньому виявляються основні напрями проектування світильників Італії та Німеччини, принципи та концепції діяльності провідних виробництв, проводиться їх порівняльний аналіз. Розглядаються найяскравіші приклади виробів, що продукуються провідними італійськими та німецькими фабриками.

3.1. Історичне коріння формування національних шкіл дизайну Італії та Німеччини. Якщо казати про формування самого поняття та основоположних засад дизайну ХХ століття, необхідно звернутися до низки видатних художників та архітекторів, які концентрувалися навколо відомого центру мистецької освіти - Баухауз. З діяльністю Баухауз пов'язані такі видатні імена, як Ханс Майер, Людвіг Міс Ван дер Рое, Василь Кандинський, Пауль Клее та багато інших.

Основною ідеєю діяльності німецької школи Баухауз від самого початку було максимальне привнесення мистецтва у масове виробництво. Маніфестом того часу може служити девіз першої виставки проектів Баухауз, яка відкрилася у 1923 році: «Мистецтво і технологія - нова єдність». Баухауз багато у чому визначив стиль не тільки своєї епохи, але й розвиток творчості у сферах декоративно-ужиткового мистецтва, дизайну та архітектури впродовж усього ХХ ст. Розробники оригінальних за своєю конструкторсько-морфологічною побудовою промислових виробів дали величезну кількість інновацій. Їх моделі характеризувалися недорогими матеріалами та високими естетичними якостями. Розробки Баухауз випереджували час. Її прототипи й сьогодні є об'єктом натхнення дизайнерів. Практиковані Баухауз гармонія мистецтва, архітектури, ремесла та філософії у поєднанні з раціоналізмом повсякденного життя залишається унікальним явищем, а концепція лаконічних та чітких ліній в дизайні інтер'єру до цього часу знаходить своїх шанувальників. Концепції Баухауз радикально змінили вигляд будинків та предметів, що їх «населяють». Цей рух був глибоко німецьким за своєю проектною концепцією, але загальносвітовим за своїм ідеологічним значенням.

На відміну від Німеччини, у довоєнній та повоєнній Італії не існувало спеціальної дизайнерської освіти. Більшість проектантів тут були архітекторами, а тому мали змогу працювати вільно, «розкуто», не дотримуючись суворо встановлених правил та законів. Поняття «італійська лінія» стало загальновідомим та визначало особливості стилю, який перекликався з популярним раніше американським «стрімлайном», що у часи відбудови економіки та господарства, подібно до Італії, вплинув й на повоєнний німецький дизайн. Зважаючи на конкретні історичні обставини затяжного посттоталітарного періоду, модерний рух в Німеччині виявився особливо тривалим та переріс у своєрідну традицію, яка до цього часу у сфері німецького дизайну продовжує шанувати позанаціональні чесноти Баухауз та Ульму.

Якщо у Німеччині панувала аскетична ідея «хорошої форми», то в Італії, у повоєнний час, виникає концепція «гарного дизайну». Особливо важливе місце тут займає індивідуальність дизайнера та неповторність кожного запроектованого ним виробу. Італійська «радість експерименту» знайшла, насамперед, бурхливий прорив у всеосяжному використанні необмеженої кольорової палітри та пластичних можливостей нових матеріалів, які з'явилися у середині 1960-х рр. Перевага шляху, обраного італійськими дизайнерами, дуже швидко стала очевидною, коли теорії раціоналізму та принципи функціоналізму вже не могли давати адекватної відповіді на запити суспільства, яке швидко змінювалося. Воно підлягало все помітнішому впливові радикальної молодіжної субкультури.

1980-ті рр. в усьому світі стали десятиріччям дизайну. Він почав відігравати ключову роль не тільки в маркетингу та рекламі, але й у формуванні особистого стилю споживача. Італійський дизайн тоді вкотре підтвердив репутацію авангардного явища у світовій проектно-художній культурі.

3.2. Тенденції розвитку та специфіка діяльності провідних італійських фірм-виробників світильників. Характерною ознакою діяльності сучасних італійських підприємств стала їх відкритість, яка передбачає широке залучення для реалізації оригінальних ідей, разом з місцевими італійськими дизайнерами, талановитих проектантів з усього світу. Типовий приклад у цьому відношенні становить відома фірма «Artemide», розташована у передмісті Мілана. Засноване у 1958 році Ернесто Жісмонді та Сержіо Мацца підприємство, за час свого існування здобуло значну популярність. Своєрідними «іконами» італійського дизайну, представленими у найбільших музеях світу стали, зокрема, світильник «Tizio», створений Річардом Саппером у 1972 р. та світильник «Tolomeo», запроектований Мішелем де Луччі та Жанкарло Фассіна у 1986 р., виробництва компанії «Artemide».

Показовою з позицій сучасного промислового дизайну Італії є продукція «Targetti». Компанія виробляє та організує збут більше 3 тис. найменувань продукції, - установок та систем освітлення, які відрізняються оптимальним поєднанням технології та дизайну, унікальною здатністю вписуватися у будь-який архітектурний контекст. Однією з основних переваг у конкурентній боротьбі компанії є сучасний дизайн. На світовому ринку вона є третім за величчю лідером у сфері освітлення приміщень та будівель. За свої вісімдесят років існування компанія вписала одну з найважливіших сторінок в історію дизайну, технології та культури освітлення. Зокрема, ім'я «Targetti» носять перший «екранований» плафон, вмонтоване підсвічування, метало-галогенний прожектор, перша й найбільша освітлювальна система на самонесучих проводах - «Structura» та система електроосвітлення низької напруги «Structurella», унікальна, цілком інноваційна система «Mondial F1». Більшість світильників компанії «Targetti» вирізняється простотою конструкції, ясністю та виразністю дизайнерського вирішення.

Не менш цікавим для нашого дослідження є досвід компанії «Flos». Заснована у 1962 році, «Flos» входить до числа найбільших італійських підприємств з виробництва світлотехніки. Відома вона також своїми інноваціями та оригінальними технічними рішеннями, спрямованими у майбутнє. Фірма нараховує у своєму каталозі вироби, які стали справжніми віхами у розвитку дизайнерського мистецтва. Яскравим прикладом служить відомий світильник «Arco», дизайн якого в 1962 році був розроблений братами Ахілле і Пьерджакомо Кастільоні.

Керівники компанії підходять до дизайну як до одного з елементів всеохоплюючого пошуку нових технічних рішень. Компанії вдається знаходити дизайнерів, людей з творчими здібностями, які поділяють той підхід до роботи, що сповідує «Флос».

3.3. Особливості дизайну світильників провідних німецьких фірм. Так само, як проектування світильників у Італії виявляє явні аналогії із загальними рисами, властивими італійському дизайну, насамперед на рівні його емоційності та артистичності, у Німеччині формується дизайн світильників, пов'язаний з історією розвитку місцевого дизайну. Там сьогодні виробництвом та оригінальними дизайнерськими розробками світильників займається чимало фірм. Однією з прогресивних сучасних компаній вважається «BRUCK Leuchten», заснована у 1968 р. Тут живуть перспективою і, зважаючи на глобальні тенденції, планують завершити процес трансформації фірми у інтернаціонально-орієнтовану брендову компанію, яка пропонує своїм клієнтам індивідуальні світлові рішення для ділового світу. Фірма спеціалізується на різних світлових рішеннях для офісів, робочих місць, зустрічей, місць відпочинку або громадських територій. «Bruck» виготовляє світильники характерного дизайну, який у багатьох випадках передбачає поєднання з природним атмосферним світлом.

Інше відоме німецьке підприємство, яке пропонує сьогодні споживачам великий діапазон світильників - це компанія «Zumtobel». Впродовж багатьох років його фахівці ставлять перед собою мету - за допомогою світла створити простір для нових вражень, полегшити роботу, поліпшити комунікації та підвищити безпеку. При цьому важливим є те, що в роботі враховується рівень відповідальності перед навколишнім середовищем. Для досягнення згаданої мети «Zumtobel» вже 50 років розробляє передові та індивідуальні рішення освітлення, в яких у рівній мірі враховуються ергономічні, економічні та екологічні вимоги, використовуються естетичні ефекти світла. Комплексні світлові рішення компанії «Zumtobel» створюють різноманітні світлові ефекти, що дозволяють відчути гармонію світла та архітектури. Особлива увага компанії приділяється прикладним дослідженням в галузі енергоспоживання. Поєднання оптимальної якості освітлення, інновацій та дизайну становлять естетичну вагомість джерел світла, пропонованих «Zumtobel». До числа найпопулярніших виробів компанії належать системи світлових смуг «Tecton», офісного освітлення «Light Fields», зональні світильники «Heliodisc», системи світильників «Vivo» та «Solar II», системи регулювання світла «Luxmate Emotion».

Ще одним представником німецьких виробників є фірма «Schmitz-Leuchten». Заснована у 1932 р., вона належить сьогодні до провідних німецьких виробників систем освітлення. Її виробнича програма пропонує освітлення для внутрішнього та зовнішнього застосування. Функціональний дизайн з чіткою, доцільною естетикою та високим стандартом якості відрізняють її продукцію. Компанія також пропонує унікальні шинні системи освітлення. До числа помітних успіхів компанії належать унікальні технологічні новинки. Так, наприклад, у її модельному ряді представлений світильник, здатний пересуватися по стелі за бажанням господаря.

3.4. Художньо-пластичні відмінності дизайну світильників Італії та Німеччини. Основу відмінностей у сучасному проектуванні світильників Італії та Німеччини, як вже зазначалося вище, становлять загальні тенденції, зумовлені специфічними обставинами повоєнного часу, а саме той факт, що після Другої світової війни італійський дизайн зміг у швидкому часі знайти власні шляхи розвитку, які базуються, в першу чергу, на пріоритетах неповторного емоційного виразу та яскравої індивідуальності проектанта. Німецький дизайн, який володіє досвідом місцевої професійної школи Баухауз, повертається до її основоположних принципів та надалі дотримується засад неофункціоналізму. Не пориваючи з основоположними принципами функціоналізму та ужитковості, італійський дизайн завжди трактується, насамперед, як важлива галузь загальної національної культури. Саме він проявляв виразні ознаки нестандартного мислення, «стійкість щодо ненаслідування штатного дизайну загальноєвропейського зразка, затисненого у догми функціоналізму».

Помітні здобутки італійських проектантів безпосередньо пов'язані із особливим настроєм та емоційною піднесеністю, які у значній мірі базуються на місцевій ментальності: «італійська радість експерименту у поєднанні з сильною орієнтацією на експорт зробили країну провідною дизайн-нацією». Ці тенденції, які можна прослідкувати у витворах проектантів до сьогоднішнього дня, стали характерною рисою італійського дизайну та вирізняють його на тлі інших європейських та світових тенденцій.

Успіх італійського дизайну, безумовно, головним чином полягає у тому, що виробники зробили ставку на дизайнерів, як яскравих творчих особистостей та надали їм повну свободу. Створювані ними форми є настільки небаченими, а матеріали і технології - незвичайними, що на них не насмілюються виробники інших країн.

Під час аналізу продукції італійських підприємств складається враження про необмежені можливості вільного польоту дизайнерської думки. Досконалість технологічного втілення задумів не сковує проектантів, а надає виробам довершеності, виразності образного вирішення та, разом з тим, практичності у використанні. Тут сповідується модель пошуку точок дотику між додатковими технологічними перевагами та стилістичною привабливістю. Отже особливо важлива роль у процесі відводиться проектувальникам, дизайнерам. Разом з тим, технологічні нововведення та інновація виробничого процесу є життєво важливими складовими діяльності фірм.

Увесь різновид світильників різноманітного призначення й функціонального використання, запропонований сьогодні німецькими компаніями, також є наслідком результативної праці дизайнерів-проектантів. Їх вироби відрізняє продуманість конструкції, легкість у повсякденному використанні та ефективність. На думку німецьких дизайнерів у світильнику головними є зручність та утилітарність, образність. Унікальні пластичні вирішення, ефектні поєднання різних матеріалів тут поступаються місцем функціоналізму. Німецькі дизайнери проектують світильники, які гармонійно поєднують технічні інновації та сучасний дизайн, дотримуються спеціальних концепцій, покликаних створювати оптимальний баланс між ергономічними, економічними та екологічними аспектами освітлення. Вони зважають, у першу чергу, на потреби людини, її індивідуальні очікування, потреби та відчуття, на особистість, якій потрібне світло для орієнтації у просторі, для роботи та комфорту, забезпечуючи її професійним інноваційним освітленням для приміщень будь-якого типу.

Можна констатувати, що незаперечну першість у Німеччині утримують проекти відверто функціонального спрямування. Головну роль в них відіграє ретельно продумане конструктивне вирішення, доречна ергономіка, максимальна ефективність використання конкретних матеріалів. У порівнянні із цими якостями, образно-пластичний бік конкретного виробу переважно опиняється на другорядних позиціях.

РОЗДІЛ 4 «ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ВИКОРИСТАННЯ ОСВІТЛЮВАЛЬНОЇ АРМАТУРИ ЗА КОРДОНОМ ТА ПРАКТИЧНИЙ ДОСВІД УКРАЇНСЬКИХ ДИЗАЙНЕРІВ» присвячений розгляду основних принципів та концепції застосування світильників, використанню цих принципів на практиці у розробках українських інтер'єрів а також засобів адаптації досвіду зарубіжних виробників в Україні, у тому числі шляхом організації конкурсу «Світло» із залученням до журі представників відомих виробників світлотехнічної продукції.

Будь-яке вивчення досвіду зарубіжних дизайнерів та архітекторів становить цінність лише у тому випадку, якщо воно може бути спроекційоване на вітчизняну ситуацію. Така проекція мусить включати основні правила використання освітлювальної арматури, методику доцільного вибору світильників у тих чи інших ситуаціях, можливості розвитку вітчизняної промисловості та реального конкурування на світовому ринку як продуктів, так і ідей, а також перспективи застосування в організації сучасних українських інтер'єрів та екстер'єрів зарубіжної продукції. За умов сьогоднішнього перехідного періоду, українські підприємства не можуть випускати належний обсяг конкурентоздатної продукції, світильники різного ґатунку. Разом з тим, цілком очевидним тут є факт великих потенційних можливостей, насамперед, у галузі проектування світильників.

4.1. Тенденції та новації в проектуванні сучасних об'єктів освітлювальної техніки. Наприкінці ХХ - початку ХХІ сторіччя міжнародні тематичні виставки з дизайну стали одним з потужних напрямків формування громадської думки щодо тенденцій, які актуалізуються у світовому виробничому процесі. Найпрестижніші виставкові акції відбуваються у світовій столиці дизайну Мілані (Італія).

На міжнародній виставці «МІЛАН-2007» були задані певні основні тенденції та вимоги до освітлювальної арматури. По-перше, світильник сприяє досягненню комфорту у середовищі шляхом забезпечення санітарних норм освітлення для людської діяльності та відпочинку. По-друге, навіть у вимкненому стані світильник залишається об'єктом предметного оточення людини та впливає на його організацію, створення стилю та характеру. По-третє, світильник, або певний світлотехнічний об'єкт дозволяє створювати локальні або загальні світові ефекти, які впливають на трактування середовища та здатні, таким чином, частково або повністю сприяти переосмисленню цілей і задач, які воно вирішує.

У межах виставки Salone Internazionale del Mobile відбулося бієнале світла Euroluce 2009 в Мілані. У виставковому центрі були представлені роботи кращих італійських, німецьких, іспанських, французьких та інших світових виробників освітлювальних приладів. Euroluce покликана надавати відповіді на питання, які задасть завтрашній день, чітко характеризувати, на що потрібно орієнтуватись у майбутньому. Тема екології тут не поступалася по актуальності дизайну.

Про переваги LED-технологій дизайнери активно почали дискутувати на початку ХХІ ст., а масштаб їх вживання в межах Euroluce 2009 довів: це безперечний та головний тренд. До загальних тенденцій виставки можна віднести стрімке просування у галузі світлового дизайну, вживання нових високоефективних джерел світла, у тому числі компактних, використання нових матеріалів, розробку та впровадження новітніх систем управління, що дозволяють забезпечувати різні програми освітлення. Останні роки виробники демонструють все більше новинок, дивують дизайнерськими рішеннями та новими фактурами, а головне, - відкривають нові перспективи і напрямки в сфері освітлення.

4.2. Зарубіжні світильники у контексті розвитку сучасного інтер'єру в Україні. Реальність сьогодення практично виключає можливість міцного буття єдиної нормативної системи естетичних критеріїв. Тим більше марними є спроби синтезувати таку систему засобами професійної діяльності. Будь-які штучні норми, що несуть печатку специфічності групової професійної свідомості, неминуче вступають у протиріччя з фактично існуючими тенденціями культури. Художня творчість, яка має за мету задоволення масових потреб, може ефективно виконувати свої соціальні функції лише ґрунтуючись на виявленні і вивченні цінностей, що мають значення для певних соціокультурних груп, і певного адресування того, що робиться.

Важко виділити певні специфічні, у тому числі національні межі сучасного українського інтер'єру. Характерна для нього різноманітність часом межує з протиріччям. Так, на рівні використання меблевих, сантехнічних, декоративних, освітлювальних та інших брендів Україна рухається паралельно з Європою, а оздоблення ексклюзивного інтер'єру часто зводиться до застосування переважно іноземних виробів і технологій. Оснащення та оздоблення інтер'єру суто українськими матеріалами та предметами часто унеможливлюється через брак продукції суто українського виробництва високої якості. Це перешкоджає створенню цілісних, суто українських проектів.

З іншого боку, існує також і певна регіональна відмінність оформлення інтер'єрів, в тому числі пов'язана із ціннісними категоріями і орієнтацією різних дизайнерських шкіл. Так, наприклад, Харківська академія дизайну і мистецтв орієнтує фахівців високого рівня на використання новітніх технологій та матеріалів, на вміння створити, побачити, оцінити предмет як такий і, часом, від нього вибудувати концепцію інтер'єру. Львівська академія мистецтв велику увагу приділяє розвитку ремесел та традиційних промислів. Тому для проектів, що створюються та реалізуються у Західній Україні, нерідко використовуються вітражі, кування, різьблення по дереву, вироби гончарства тощо.

4.3. Всеукраїнський конкурс дизайну світильників «Світло» як адаптація досвіду провідних європейських дизайнерів. Конкурс «Світло» - перший, і поки що єдиний в Україні, конкурс такого кшталту. Він буквально висвітлив стан проектної думки в сучасній Україні, її рівень, потенціал, конкурентоспроможність. Його особливістю стала орієнтованість на промислове виробництво, що надало заходу професійного забарвлення. Організований за класичною схемою, він став неабияким стимулом демонстрації потенціалу українського предметного дизайну. Чітко визначені умови та зрозумілі усім теми, наявність призового фонду для різних номінацій, забезпечення змагання як українським журі так і незалежною експертизою з боку італійських виробників і експорт-менеджерів провідних світових брендів, що випускають освітлювальну техніку, підняли рівень дійства до сучасно-європейського. У конкурсі брало участь 167 авторів, які в цілому представили 195 робіт. Конкурс «Світло» продемонстрував, що, з одного боку, досвід провідних європейських дизайнерів стрімко адаптується у вітчизняному дизайні, з іншого - неабиякий високий рівень та потенціал українського дизайну, вміння українських дизайнерів проектувати на рівні своїх європейських колег, володіння достатньою долею креативності, смаку та професіоналізму, що гідно оцінили члени міжнародного журі.

ВИСНОВКИ

1. Вивчення літератури за темою свідчить, що більшість джерел присвячено загальним проблемам застосовування освітлювальних приладів. Деякі літературні джерела дозволяють розкрити місце світильників в контексті інтер'єрів, їхнє пластичне вирішення та художнє оздоблення, панівні стильові ознаки. Ціла низка робіт присвячена вивченню, загальному опису різноманітних видів освітлювальних приладів. Наукових праць, спеціально присвячених дослідженню засобів художньої виразності в дизайні світильників італійських та німецьких виробників з огляду на використання їхнього досвіду в Україні, - майже не виявлено.

2. Показано, що історичні етапи у створенні світильників зумовлюються еволюцією технічних винаходів, а саме: вогнище, лучина, свічка, газові та гасові лампи, електричні лампи розжарювання, за цим люмінесцентні та металогалогенні лампи, світловоди та світлодіоди, а також найсучасніші енергозберігаючі джерела світла «Сід». Засоби художньої виразності при створенні світильників співпадали із панівними в кожну історичну добу художніми засобами. Зокрема це стосується новітнього європейського досвіду проектування світильників у добу постмодернізму.

3. Визначено, що основними підприємствами Італії та Німеччини, які характеризують відмінні підходи до проектування сучасних світильників, є «Artemide», «Targetti», «Flos» (Італія), «Bruck Leuchten», «Zumtobel», «Schmitz-Leuchten» (Німеччина). Встановлено, що основа відмінностей у сучасному проектуванні світильників Італії та Німеччини сягає своїм корінням тенденції, зумовленої специфічними обставинами перших двох десятиліть після Другої світової війни. Тоді італійський дизайн швидко знайшов власні шляхи розвитку, які базуються, в першу чергу, на пріоритетах емоційного виразу та яскравої індивідуальності. Натомість німецький дизайн, який володів досвідом відомої школи Баухауз та Ульмської школи, повертається до їхніх основоположних принципів та надалі дотримується неофункціоналізму. Ідеї, які панують у Італії, виявляються більш відповідними для напрямків «антидизайну», «радикального дизайну» та інших нових пріоритетів, встановлених епохою постмодернізму.

4. Виявлено основоположні засади проектування світильників в італійській школі та завдяки порівняльному аналізу визначено їх відмінності від присутнього у Німеччині раціоналізму та функціоналізму. В Італії переважає характерна відкритість до експерименту, свіжість та оригінальність ідей, нескінченна фантазія, несподівані пластичні вирішення та сміливі образно-асоціативні ходи. Незважаючи на спільність творчого простору та сьогоднішню активізацію глобальних процесів, італійський дизайн до цього часу зберігає характерні риси, набуті ним з 50-х років минулого століття. Постійна відкритість до експерименту дозволяє зберігати свіжість та оригінальність ідей, знаходить рішення, які відповідають вимогам сучасності, що вповні стосується сфер виробництва освітлювальних приладів.

5. Показано, що діапазон творчих пошуків засобів художньої виразності тими дизайнерами, які співпрацюють з італійськими фірмами, вирізняється надзвичайною широтою. Він включає джерела світла суто функціонального призначення та масового використання, вироби, виконанні на основі нових інтерпретацій формотворчих принципів біоніки, характерних ознак стилю «техно» або ж традиційних класичних форм. Окрему групу становлять світильники, які можуть сприйматися як унікальні арт-об'єкти та використовуватися для ефективної індивідуалізації сучасного архітектурного середовища.

Визначено, що у Німеччині дизайнери ставлять перед собою дещо іншу мету: за допомогою світла створити простір для нових вражень, полегшити роботу, поліпшити комунікацію та підвищити безпеку. Основна увага приділяється комплексним рішенням, здатним створювати різноманітні світлові ефекти та відчути гармонію світла та архітектури. Паралельно з проектуванням, компанії приділяють особливу увагу прикладним дослідженням у галузі енергоспоживання. Поєднання оптимальної якості освітлення, технологічних інновацій та сучасного дизайну становлять естетичну основу джерел світла, пропонованих німецькими виробниками.

6. В наслідок роботи над дисертацією у науковий обіг впроваджено низку нових імен (Eric Sole (Ерік Солє), Andrea Anastasio (Андре Анастасіо), Gae Aulenti (Гае Ауленті), Paolo Targetti (Паоло Таргетті), Nicolas Grimshaw (Ніколас Грімшоу), Massimo Losa Ghini (Массімо Лоса Джині), С.Вергунов, С. Кангеларі, Ю. Морозюк, А. Старожилов, П.Погорєлов) та дизайнерських проектів («Collection 2900», «STchu-moon», «Chic Marsel», «Bolla», «Brix SR»,«Charles», «Pilot», конкурсні проекти «Світло»).

7. В ході даної роботи було виявлено, що на рівні використання освітлювальних приладів Україна рухається паралельно з європейськими країнами, але те, що предметний дизайн зводиться здебільшого до вписування іноземних виробів у місцеві інтер'єри, унеможливлює процес повноцінного розвитку в даному напрямку та перешкоджає створенню цілісних, суто українських проектів. Сучасний світовий досвід свідчить про великі можливості інтеграції міжнародного проектного бізнесу. В цьому сенсі очевидні перспективи має співпраця вітчизняних проектантів з міжнародними компаніями, в тому числі й зі згаданими виробниками світильників Італії та Німеччини.

8. Визначено, що досвід провідних європейських дизайнерів стрімко адаптується у вітчизняному дизайні. Про це свідчить проведений в Україні перший конкурс дизайну світильників «Світло», що продемонстрував високий рівень та потенціал українського дизайну. Натомість виявлено, що безліч ідей у галузі предметного дизайну в Україні не втілюються у життя, або предмети виготовляються в одиничному екземплярі для конкретного проекту. Вітчизняний дизайн не розвинувся у ефективну складову індустріального процесу, як це існує у більшості розвинених країн. Розвиток такої складової потребує відповідних дій у вирішені даної проблеми на державному рівні.

9. Подальші дослідження доцільно вести у такому напрямку: включити до кола питань, що розглядаються, не лише світильники, а загалом освітлення як таке, тобто як цілісний специфічний об'єкт дизайнерської праці. Разом із цим доцільно розширити географічні межі дослідження, додавши вивчення північноамериканського та японського дизайну в цій галузі.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Погорельчук В.А., Голобородько В.М. До вирішення питання вибору джерел світла в контексті дизайн-проектування об'єктів світлотехніки // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. пр. - Х.: ХДАДМ, 2006 - № 12. - С. 21-25.

Погорельчук В.А. Дизайн світильників в Італії та Німеччині: історичне коріння сучасних відмінностей // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. пр. - Х.: ХДАДМ, 2008 - № 6. - С. 80-84.

Погорельчук В.А., Звоник А.А. Об'єкт світлотехніки в контексті стилю середовища життєдіяльності людини // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. пр. - Х.: ХДАДМ, 2009 - № 13. - С. 114-120.