Комунікаційні засоби формування правової культури бібліотечних фахівців

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

УДК [34:008:007]:023.4(477)(043.3)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій

КОМУНІКАЦІЙНІ ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ БІБЛІОТЕЧНИХ ФАХІВЦІВ

27.00.03 - книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство

КОВАЛЕНКО ІРИНА ПАВЛІВНА

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській державній академії культури, Міністерство культури і туризму України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Соляник Алла Анатоліївна, Харківська державна академія культури, декан факультету бібліотекознавства та інформатики, професор кафедри книгознавства та фондознавства

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Петрова Людмила Григорівна, Київський національний університет культури і мистецтв, Професор кафедри книгознавства і бібліотекознавства

кандидат педагогічних наук, Пасмор Надія Петрівна, Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, м. Харків директор бібліотеки

Захист відбудеться «4» березня 2010 р. о 13.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.807.02 в Харківській державній академії культури 61057, м. Харків-57, Бурсацький узвіз, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської державної академії культури за адресою: 61057, м. Харків-57, Бурсацький узвіз, 4

Автореферат розісланий «3» лютого 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Тортіка О.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Ефективність проведення сучасних суспільно-політичних та економічних реформ залежить від рівня правової культури українського суспільства, в якому право має стати вищим регулятором діяльності повсякденного життя кожного громадянина. Необхідною умовою підвищення рівня правової культури суспільства є високий ступінь правової поінформованості населення. Найнадійнішим та загальнодоступним комунікаційним каналом поширення правової інформації є бібліотеки. Як базовому елементу соціокомунікаційної інфраструктури суспільства їм належить провідна роль у генеруванні, впорядкуванні та наданні в користування правових інформаційних ресурсів, виконанні ціннісно-орієнтаційної та правосоціалізуючої функцій, що зумовлює необхідність суттєвого підвищення рівня правової культури бібліотечно-інформаційних кадрів.

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена необхідністю вирішення основних протиріч між: а) стрімким розвитком інформаційно-правового поля бібліотечної галузі, високим рівнем інтеграції інформаційного права до сфери соціальних комунікацій та низьким рівнем правової культури сучасних бібліотечних фахівців, які є професійними посередниками в системі інформаційно-правових відносин; б) об'єктивною необхідністю створення бібліотеками України єдиного інформаційно-правового середовища та низьким рівнем володіння бібліотечними фахівцями системою комунікаційних засобів, які забезпечують ефективний обмін правовою інформацією в суспільстві; в) нагальною необхідністю розроблення цілісної системи комунікативних засобів формування правової культури фахівців бібліотечно-інформаційного профілю і майже повною відсутністю теоретичних засад вирішення означеної проблеми в сучасному бібліотекознавстві. Окреслені протиріччя актуалізують наукову проблему дисертаційного дослідження.

Система комунікаційних засобів ефективного формування правової культури фахівців бібліотечно-інформаційного профілю за умов демократизації суспільства, активізації процесів правотворення та правовикористання, високого рівня інтеграції інформаційно-правового середовища України до глобального інформаційного простору ще не була предметом окремого дисертаційного дослідження. Це дає підстави вважати, що розроблення теоретико-методичних засад формування правової культури бібліотечно-інформаційних фахівців є актуальною теоретичною і методичною проблемою, успішне вирішення якої має важливе соціальне та професійне значення, сприятиме підвищенню якості функціонування бібліотечного соціального інституту. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з реалізацією законів України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», Національної програми правової освіти населення та ін.

Дисертаційна робота виконана в межах науково-дослідницької теми Харківської державної академії культури «Документально-комунікаційні структури суспільства: інноваційні стратегії розвитку» (державний реєстраційний номер 0109U000512), безпосередньо пов'язана з науково-дослідницькою темою факультету бібліотекознавства та інформатики ХДАК «Бібліотечно-інформаційне забезпечення науки, виробництва, освіти, культури й управління».

Мета дисертаційного дослідження -- розроблення теоретико-методичних засад формування правової культури бібліотечних фахівців.

Відповідно до мети визначено такі завдання дисертаційного дослідження:

- розкрити комунікаційну сутність діяльності бібліотек щодо формування правової культури,

- з'ясувати стан наукової розробленості проблеми формування професійної правової культури;

- визначити методологічні засади дослідження, обґрунтувати необхідність застосування системи комунікаційних засобів формування правової культури фахівців бібліотечно-інформаційного профілю;

- дослідити сучасний стан правової культури бібліотечних фахівців, визначити чинники її формування в Україні;

- реконструювати змістові та структурні особливості професійного сегмента правової культури бібліотечних фахівців;

- запропонувати систему комунікаційних засобів, що сприятимуть підвищенню ефективності й результативності формування правової культури бібліотечних фахівців.

Об'єкт дослідження -- правова культура бібліотечних фахівців.

Предмет дослідження -- система комунікаційних засобів формування правової культури бібліотечних фахівців в умовах інтеграції комунікаційного простору.

Методи дослідження. Для досягнення мети й вирішення завдань дисертації застосовано комплекс загальнонаукових дослідницьких підходів і методів. Методологічна база дослідження зумовлена міждисциплінарним характером теми, її основу складають базові положення соціокомунікативного, системного, аксіологічного, соціокультурного підходів до з'ясування сутності, змісту, структури правової культури, особливостей, чинників та засобів її формування в бібліотечних фахівців як комунікаційних посередників, які забезпечують цілеспрямований обмін правової інформації в суспільстві.

На різних етапах дослідження використовувалися відповідні методи: джерелознавчий пошук та аналіз основних публікацій з теми дослідження -- для визначення стану розробленості наукової проблеми; метод моделювання -- для розроблення структурно-функціональної моделі правової культури; соціологічні методи (анкетування, опитування, спостереження) -- для виявлення рівня правової культури фахівців бібліотечно-інформаційного профілю.

Теоретичну базу дослідження складають ідеї, підходи й концепції, викладені в наукових працях вітчизняних і зарубіжних учених у галузі соціальних комунікацій і бібліотекознавства. Серед них: В. Ільганаєва, Н. Кушнаренко, В. Клюєв, А. Соколов, Ю. Столяров, А. Чачко, Г. Швецова-Водка та ін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що це перша дисертаційна робота, в якій обґрунтовано теоретико-методичні засади формування правової культури бібліотечних фахівців в поєднанні з реалізацією бібліотеками завдань формування правової культури суспільства.

Наукова новизна виявляється в тому, що в дисертації вперше:

- розкрито соціально-комунікаційну сутність правової культури, яка формується в процесі використання бібліотечними фахівцями системи комунікаційних засобів, що забезпечують цілеспрямований обмін правовою інформацією в суспільстві та в його бібліотечній підсистемі, створюючи ефективне інформаційно-правове середовище;

- обґрунтовано систему комунікаційних засобів, опанування яких сприяє підвищенню ефективності й результативності формування та розвитку системних складових правової культури бібліотечних фахівців в умовах інтеграції єдиного комунікаційного простору;

- розроблено класифікацію комунікаційних засобів формування правової культури бібліотечного фахівця, доведено, що їх система має поєднувати документноресурсні, інформаційно-сервісні й організаційно-управлінські комунікаційні засоби;

- визначено особливості змісту та структури професійного сегмента правової культури фахівців бібліотечного профілю, зумовлені специфікою об'єктно-предметної сфери діяльності бібліотеки як соціокомунікаційної установи; доведено, що когнітивним ядром правової культури бібліотечних фахівців є інформаційне право, яке регулює суспільні відносини, пов'язані з функціонуванням інформації в суспільстві. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що його висновки і практичні рекомендації є теоретико-методичною основою організації роботи бібліотек України щодо забезпечення системного, ефективного й результативного процесу формування правової культури фахівців бібліотечного персоналу та користувачів. Розроблена дисертантом система комунікаційних засобів формування правової культури бібліотечних фахівців може використовуватися в процесі: подальшого дослідження проблем професійної правової культури; удосконалення діяльності бібліотек як суб'єктів правотворення, правозастосування та правовикористання бібліотечного законодавства; розроблення державних стандартів вищої бібліотечно-інформаційної освіти України, методичного забезпечення окремих професійно-орієнтованих дисциплін правознавчого циклу; підвищення кваліфікації бібліотечних фахівців.

Окремі наукові результати дисертаційного дослідження використано і реалізовано в навчальному процесі факультету бібліотекознавства та інформатики Харківської державної академії культури для удосконалення навчально-методичного забезпечення підготовки бакалаврів і спеціалістів освітнього напряму «Книгознавство, бібліотекознавство і бібліографія», розроблення авторського курсу «Бібліотечне право», про що свідчить акт про впровадження.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою здобувача. Основні теоретичні положення та розробки, що характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне та практичне значення його результатів, одержані дисертантом особисто. Публікації у співавторстві відсутні.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження було оприлюднено в доповідях та повідомленнях дисертанта на IV міжнародній науково-практичній конференції «Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики» (Київ, 2007 р.), міжнародній науковій конференції «Освіта, культура та мистецтво в добу цивілізаційної глобалізації» (Харків, 2007 р.), V міжнародній науково-практичній конференції «Наука і соціальні проблеми суспільства: освіта, культура, духовність» (Харків, 2008 р.), міжнародній науковій конференції «Соціальні комунікації в стратегіях формування суспільства знань» (Харків, 2009 р.), щорічній всеукраїнській науково-теоретичній конференції молодих учених «Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття» (Харків, 2007 -- 2009 рр.).

Текст дисертації, її основні наукові положення, висновки і рекомендації обговорено на засіданні кафедри книгознавства та фондознавства Харківської державної академії культури.

Публікації. Основні теоретичні положення, висновки і результати дисертаційної роботи викладено в 13 одноосібних публікаціях, з них 6 статей -- у наукових фахових виданнях України, 7 тез доповідей на міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження, логікою викладення матеріалу, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Текс дисертації проілюстровано 8 рисунками та 8 таблицями. Загальний обсяг дисертації -- 260 сторінок, основний текст -- 191 сторінка, 7 додатків на 34 сторінках, список використаних джерел -- 349 найменувань на 34 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми та її зв'язок з науковими програмами і планами, визначено об'єкт, предмет, мету й завдання дослідження, його методологічні та теоретичні основи, розкрито наукову новизну і практичне значення, наведено відомості про апробацію результатів дисертації, публікації дисертанта.

У першому розділі «Правова культура як результат інформаційно-комунікаційної взаємодії в професійному бібліотечному просторі», який складається з двох підрозділів, досліджено стан наукової розробки проблеми, визначено методологічні підходи та методи дослідження. Відтворення еволюції наукових поглядів фахівців на сутність об'єкта дослідження дозволило з'ясувати, що до категоріального апарату бібліотекознавства поняття правової культури ввійшло на початку 90-х рр. XX ст. У контексті вдосконалення правового забезпечення діяльності бібліотек проблему підвищення правової культури бібліотечно-інформаційних фахівців розглядали українські бібліотекознавці Т. Вилегжаніна, І. Давидова, В. Загуменна, В. Ільганаєва, Н. Пасмор, Л. Петрова, Т. Прокошева, М. Сенченко, Г. Солоіденко, Л. Філіпова, І. Шевченко, Г. Шемаєва, І. Усенко, Я. Чепуренко, а також провідні російські науковці І. Багрова, І. Бачило, О. Бойкова, Ю. Гриханов, І. Джерелієвська, Є. Кузьмін, В. Клюєв, Ю. Столяров, І. Суслова, В. Фірсов та ін. Виявлено, що означена проблема ще не була предметом самостійного дисертаційного дослідження. Наукове осмислення проблем формування правової культури фахівців бібліотечно-інформаційного профілю лише розпочинається. Теоретичною базою для розроблення концептуальних засад формування правової культури бібліотечних фахівців на основі застосування цілісної системи комунікаційних засобів стали ідеї таких сучасних бібліотекознавців як В. Ільганаєва, І. Давидова, Н. Кушнаренко, А. Соляник, А. Чачко, Г. Швецова-Водка, а також російських науковців -- Т. Берестової, Е. Генієвої, А. Дулатової, Н. Зінов'євої, С. Єзової, А. Каптерєва, В. Клюєва, А. Соколова, Ю. Столярова, Я. Шрайберга та ін.

Теоретичним підґрунтям визначення змісту базових компонентів правової культури є праці науковців, що розробляли проблеми з'ясування її сутності та структури. Серед них: М. Антонович, Ю. Битяк, Д. Бойко, В. Бурмістров, І. Дмитрієнко, В. Лазарєв, С. Максимов, В. Нерсесянц, Н. Осипова, М. Панов, А. Піголкін, А. Семітко, Р. Сербин, О. Скакун, А. Скуратівський, С. Сливка, Ю. Тодика, М. Требін, І. Яковюк та ін. Значний вплив на формування наукового світогляду автора, розроблення ним структурно-функціональної моделі правової культури фахівців певної професійної групи мали результати наукових досліджень В. Владимирової, В. Головченко, В. Гриньової, О. Данільян, О. Копієвської, О. Менюка, В. Одарія, М. Подберезського, В. Правотворова, В. П'ятенко, Г. Троцко, М. Щербаня та ін.

Компаративний аналіз методологічних підходів до визначення сутності правової культури з позицій правознавства, філософії, культурології, психології, педагогіки, соціології, теорії соціальних комунікацій дозволив довести, що поняття правової культури є відносним і багатозначним, його зміст детермінується особливостями об'єктно-предметного середовища певної галузі знань та суспільного виробництва. Здобутки розвитку теорії соціальних комунікацій уможливили визначити, що правова культура бібліотечного фахівця як система правових знань, правосвідомості та правомірної поведінки формується в процесі використання ним різноманітних комунікаційних засобів, які забезпечують цілеспрямований обмін правової інформації в суспільстві загалом та його бібліотечній підсистемі зокрема.

Розробленню теоретичних засад формування правової культури бібліотечних фахівців сприяло застосування методології соціокомунікативного, системного, соціокультурного, аксіологічного підходів. Обґрунтовано, що правова культура є складним суспільним явищем, яке супроводжує увесь стрій правовідносин у суспільстві. Як певний комплекс стереотипів правової свідомості та поведінки, притаманний окремим індивідам та соціальним групам, правова культура формується та виявляється лише в умовах здійснення соціальної комунікації. Гносеологічний потенціал соціокомунікативного підходу дозволив глибше розкрити сутність правової культури як комунікаційного феномену через реконструкцію понять «комунікаційний процес», «комунікаційна взаємодія», «комунікаційний простір», «правова комунікація».

Підкреслено, що комунікаційні процеси пронизують усі сфери життєдіяльності соціуму, є необхідною умовою соціогенезу і соціалізації кожного окремого індивіда. Особистість взаємодіє із системою цінностей, накопичених людством у галузі права і виявляються у правовій реальності завдяки сприйняттю та засвоєнню правової інформації, яка надходить по каналах соціальної комунікації і, функціонуючи в суспільстві, утворює інформаційно-правове середовище. Реконструкція структури правової комунікації дозволила визначити її основні інституціональні складові: соціальні інститути -- суб'єкти правотворчості (органи влади та управління, місцевого самоврядування), які встановлюють норми права; генерують джерела права (нормативно-правові акти, угоди), що обов'язково мають бути опубліковані у формі офіційних документів, оприлюднені, доведені до відома виконавців через соціально-комунікаційні канали: радіо, телебачення, офіційні Інтернет-сайти, пресу й інші документальні джерела правової інформації; суб'єкти права -- споживачі правової інформації й виконавці правових норм. Підкреслено, що визначення ступеня дієздатності прийнятих законів та рівня їх правовиконання теж здійснюється на основі аналізу відповідної правової інформації, тобто основою процесів правотворення, правозастосування та правовикористання є соціокомунікаційна взаємодія.

Доведено, що важливим засобом підвищення ефективності формування правової культури членів суспільства є налагодження дієвого механізму функціонування правової інформації по комунікаційних каналах, забезпечення її максимальної повноти, оперативності, достовірності та комплексності. Найнадійнішим каналом, який гарантує безплатний та оперативний доступ до опублікованої офіційної, популярної і спеціалізованої правової інформації для кожного громадянина, незалежно від його майнового та соціального статусу, є мережа наукових і публічних бібліотек, які кваліфіковано формують упорядковані фонди нормативних правових документів та публікацій правознавчої проблематики, володіють значним арсеналом бібліотечних засобів поширення правової інформації, правової соціалізації населення, формують континуальний та багаторівневий інформаційно-комунікаційний простір.

У другому розділі «Особливості змісту і структури правової культури бібліотечних фахівців», який складається з двох підрозділів, визначено систему чинників формування правової культури бібліотечного персоналу; здійснено рубрикацію когнітивного поля професійного сегмента правової культури бібліотечного фахівця.

Обґрунтовано, що на формування професійного сегмента правової культури бібліотечного фахівця впливають дві основні групи чинників: зовнішні (соціальні) та внутрішні (особистісні). Серед зовнішніх чинників найважливішими є механізм правового регулювання функціонування бібліотечної галузі як складної системи правових засобів та інструментів управління правовідносинами суб'єктів права: бібліотек і держави, співробітників бібліотек і користувачів, керівників бібліотек і бібліотечного персоналу, бібліотечних фахівців і партнерів по інформаційному ринку (видавців, книгорозповсюджувачів, Інтернет-провайдерів, рекламодавців, виробників та власників інформаційних ресурсів, систем, технологій, програмних засобів їх забезпечення та ін.). Правовідносини в бібліотечно-інформаційній сфері виникають на основі і за наявності юридичних фактів, які трансформуються в правила поведінки при здійсненні бібліотечними фахівцями основних напрямів діяльності бібліотек, пов'язаних із формуванням бібліотечного фонду, обслуговуванням користувачів, управлінням бібліотечним персоналом, забезпеченням матеріально-технічної бази. До внутрішніх (особистісних) чинників, що суттєво впливають на формування правової культури бібліотечного персоналу, належать: рівень фахової та правової свідомості учасників інформаційного виробництва; рівень і зміст їх фахової підготовки, специфіка функціональних обов'язків, моральні якості. Відзначено, що такі риси професійної свідомості вітчизняних бібліотечних фахівців, як інертність, пасивність, прагнення не протидіяти тим стереотипам, що сформувалися в минулому, відсутність рефлексії щодо місця бібліотек у сучасному інформаційному суспільстві, нездатність впливати на владу, обстоюючи свої професійні інтереси й права, гальмують ефективність формування професійно-правової культури українського бібліотечного загалу.

На основі аналізу результатів анкетування близько трьохсот працівників бібліотек різних типів та видів із восьми регіонів України, проведеного з метою визначення ступеня сформованості складових правової культури фахівців бібліотечно-інформаційного профілю, встановлено низький рівень сформованості правових знань, морально-психологічних якостей та налаштованості респондентів на правомірну поведінку, констатовано високий рівень правового нігілізму сучасних бібліотекарів, відсутність умінь і навичок ефективного використання кодексів базових галузей права, інформаційно-правових систем, баз даних офіційних джерел правової інформації.

У розробленій структурно-функціональній моделі правової культури бібліотечного фахівця, яка поєднує когнітивний, аксіологічний та діяльнісний компоненти, виокремлено професійну складову. Доведено, що зміст професійної складової кожного структурного компонента правової культури бібліотечного фахівця відбиває специфіку об'єктно-предметної сфери його діяльності, виробничих завдань та посадових обов'язків. Визначено міжгалузеву спрямованість бібліотечного та інформаційного права -- ядра когнітивного компонента правової культури бібліотечного фахівця. Визначено, що специфіка професійної правової культури фахівців бібліотечно-інформаційного профілю полягає і в тому, що вони не лише мають демонструвати правомірну поведінку в особистісному та суспільному житті (як і всі інші громадяни), але й керуватися правовими настановами, виконуючи свої професійні обов'язки: задовольняючи правові інформаційні потреби користувачів бібліотек, створюючи їм комфортне інформаційне-правове середовище, генеруючи новітні інформаційні продукти й послуги, набуваючи навички правової соціалізації населення. На основі ефективного використання інформаційного потенціалу фондів правової документації та арсеналу бібліотечних засобів правової соціалізації, бібліотекар має великий потенціал щодо виконання ціннісно-орієнтуючої функції, формування в населення систематичної потреби в правовій інформації, сприяючи таким чином засвоєнню населенням правових норм і цінностей, зростанню громадської правосвідомості і підвищенню правової культури суспільства в цілому. Підкреслено, що правова культура фахівців бібліотек має бути невід'ємною складовою їх високого професіоналізму та фахової майстерності.

У третьому розділі «Система комунікаційних засобів формування правової культури бібліотечних фахівців», який складається з трьох підрозділів, охарактеризовано специфіку документноресурсних, інформаційно-сервісних, організаційно-управлінських комунікаційних засобів, що сприяють підвищенню ефективності функціонування бібліотечно-правового середовища.

Зазначено, що сукупний бібліотечний фонд правової документації України є базовим комунікаційним засобом формування правової культури як бібліотечних фахівців, котрі його генерують, так і користувачів бібліотек, для яких він є головним джерелом задоволення інформаційних потреб правової проблематики. Найцінніша частина сукупного електронного та нонелектронного фонду правової документації кумулюється корпоративними зусиллями універсальних наукових та спеціальних бібліотек юридичного профілю під методичним керівництвом Національної юридичної бібліотеки України. Саме через бібліотечні інформаційно-правові ресурси держава забезпечує конституційні гарантії громадян України на вільний доступ до всіх загальнодержавних та регіональних правових актів.

Обґрунтовано, що формування когнітивного, аксіологічного та діяльнісного компонентів правової культури бібліотечних фахівців відбувається за умов розвитку їх правової активності, залучення до опанування всього арсеналу бібліотечних засобів правової соціалізації населення, закріплення й поглиблення правових знань, навичок пошуку, оцінки, відбору, аналітико-синтетичної обробки правової інформації, створення інформаційно ємного і комфортного правового середовища, яке забезпечує користувачам бібліотек оперативний доступ до правової інформації, її відкритість та постійну актуалізацію. Найважливішими комунікаційними засобами ефективного формування бібліотечних фондів правової документації є «Класифікатор галузей законодавства України», «Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів України», джерела офіційного оприлюднення нормативно-правових актів, бібліографічні джерела правової інформації як інструмент селекції та документопостачання бібліотечних фондів правової документації.

Доведено, що в умовах стрімкого генерування правових Інтернет-ресурсів бібліотека має передбачити наявність у фонді правової документації ресурсів двох видів -- власного генерування (або внутрішніх) та запозичених (або зовнішніх), придбаних у комерційних виробників правових інформаційно-пошукових систем, залучених з інших бібліотек або ресурсів Інтернету через телекомунікаційні системи дистанційного доступу. Цінними джерелами правової інформації є офіційні Інтернет-портали, присвячені висвітленню діяльності вищих загальнодержавних та регіональних органів державної влади й управління, судової влади, органів місцевого самоврядування. Здійснюючи постійний моніторинг контенту офіційних та спеціалізованих ресурсів Інтернету правознавчої проблематики, бібліотекар має відбирати з них ті, які користуються найбільшим попитом користувачів, відповідають профілю їх інформаційних потреб, що дозволяє формувати систему безплатних і постійних джерел поповнення власно бібліотечних правових ресурсів або забезпечення постійного доступу до зовнішніх онлайнових ресурсів та створення регістрів репозитаріїв відкритого правового контенту Інтернету.

Підкреслено, що унікальні можливості оперативного надання користувачам бібліотек вірогідної правової інформації забезпечують автоматизовані інформаційно-пошукові правові системи, в яких інформація оновлюється майже щоденно, можливий її миттєвий пошук за будь-яким реквізитом документа чи його тематикою. Поширеними на сучасному інформаційному ринку є вітчизняні інформаційно-пошукові правові системи «Нормативні акти України» (НАУ), «Ліга. Закон», а також їх зарубіжні аналоги «Кодекс», «Гарант», «Консультант Плюс», CELEX, SCAD, EPOQUE та ін. Важливою складовою правової культури сучасного бібліотечного фахівця є набуття навичок використання інформаційно-правових систем такого класу. Найефективнішими комунікаційними засобами індивідуального, групового, масового правового інформування користувачів, їх довідкового обслуговування (виконання фактографічних запитів, бібліографічних та аналітичних довідок) є створення бібліотечними фахівцями електронних продуктів інформаційно-аналітичного типу (правових БД, електронних дайджестів правових текстів, оглядів правових документів, аналітичних довідок чинного законодавства та ін.).

Визначено, що рівень розвитку правової культури бібліотечних фахівців залежить від ступеня сформованості в них правосвідомості, законослухняності, відповідальності, справедливості, порядності, толерантності, поваги до прав людини, розуміння її цінності й індивідуальності, а також відданості своїй справі, потреби у правовій самоосвіті та самовдосконаленні. Ці якості необхідно формувати в бібліотечних фахівців із застосуванням усього арсеналу організаційно-управлінських комунікаційних засобів. Найефективнішими комунікаційними засобами стимулювання потреби в правовій самоосвіті та самосвідомості бібліотечно-інформаційних фахівців є ті, що ґрунтуються на інтерактивному підході, дискусійності, емоційності, розширюють та поглиблюють правові знання, сприяючи творчому нестандартному мисленню, виробленню навичок оперативного вибору правильних рішень у складних виробничих ситуаціях. Серед таких форм: турніри знавців бібліотечного права, творчі конкурси, ерудит-лото, аукціони правових знань бібліотекарів, захист творчих правових проектів, семінари-тренінги та майстер-класи щодо знання та особливостей застосування бібліотечного законодавства, пошуку інформації в довідкових правових базах даних та профільних ресурсах Інтернету. Наголошено на необхідності створення мультимедійного інформаційно-комунікаційного середовища формування правової культури бібліотекарів, організованого на базі спеціалізованого Інтернет-порталу «Бібліотечне законодавство України». Контент порталу варто структурувати за такими тематичними розділами: «Банк правових актів»; «Електронні довідково-правові системи»; «База даних правил стандартизації й сертифікації бібліотечно-інформаційних продуктів і послуг»; «Форум для обміну досвідом бібліотечних фахівців щодо правозастосовної та правотворчої діяльності»; «Консультації юриста з проблем правового регулювання бібліотечно-інформаційної діяльності»; «Каталог корисних посилань на бібліотечні Інтернет-ресурси правознавчої проблематики» та ін. Важливою складовою мультимедійного середовища означеного порталу має стати розроблений дисертантом дистанційний модуль «Бібліотечне право», спрямований на здобуття бібліотечними фахівцями знань, набуття умінь та навичок щодо правового регулювання всіх напрямів бібліотечно-інформаційної діяльності. Ефективним комунікаційним засобом підвищення ефективності формування правової культури бібліотечних фахівців є їх участь у професійному русі -- адвокасі бібліотек, спрямованому на консолідацію зусиль бібліотечного загалу щодо обстоювання своїх професійних прав та інтересів через удосконалення чинного бібліотечного законодавства, поліпшення ефективності державної бібліотечної політики, підвищення в суспільстві іміджу бібліотечного соціального інституту.

ВИСНОВКИ

У процесі дослідження досягнуто мету дисертації, вирішено всі поставлені завдання, що дозволило дійти основних наукових висновків.

1. В умовах розбудови в Україні демократичної правової держави, її євроінтеграції та входження до світового інформаційно-комунікаційного простору суттєво актуалізується необхідність розроблення теоретико-методичних засад формування правової культури бібліотечних фахівців. Об'єктивна необхідність концептуального осмислення ролі правової культури бібліотечних фахівців як найкваліфікованіших та найавторитетніших комунікаційних посередників між світовим документним ресурсом правової інформації та її користувачами є загальновизнаною. Сучасні бібліотеки мають забезпечувати цілеспрямований обмін правовою інформацією між суб'єктами правотворення, правозастосування та правовикористання, формувати континуальний, нелінійний та багатосередовищний комунікаційно-правовий простір, який підтримує різні умови здійснення комунікаційної взаємодії, усуває часові й просторові обмеження доступу користувачів до правових ресурсів.

В умовах стрімкого розвитку й ускладнення інформаційно-правового поля бібліотечної галузі, інституалізації таких нових комплексних галузей права як інформаційне та бібліотечне, необхідності формування системи правового забезпечення, з одного боку, -- конституційних гарантій громадян України на безперешкодний доступ до інформації, а з іншого -- дотримання законодавства про авторське право, виникає об'єктивна необхідність суттєвого підвищення рівня правової культури сучасних бібліотечних фахівців.

Однак, незважаючи на актуальність, в українському бібліотекознавстві відсутні ґрунтовні дослідження, в яких би розроблялися концептуальні засади формування правової культури фахівців бібліотечно-інформаційного профілю.

2. Відтворення еволюції наукових поглядів фахівців на сутність, компонентний склад та зміст складових правової культури, особливості її формування в соціальних груп різної професійної спрямованості дозволило виявити певну недооцінку сучасним українським бібліотекознавством значущості розроблення теоретичних засад цілеспрямованого і системного формування правової культури фахівців бібліотечно-інформаційного профілю, встановити загальне й специфічне в її змісті й структурі, обґрунтувати необхідність поглибленого вивчення професійної складової, визначити систему комунікаційних засобів підвищення ефективності формування правового бібліотечного менталітету. Аналіз фахової літератури та ресурсів Інтернету свідчить, що, окрім статей автора дисертації, існує обмежене коло публікацій, в яких фрагментарно висвітлюються проблеми правового регулювання бібліотечної діяльності. Комунікаційні засоби формування правової культури бібліотечних фахівців ще не були предметом дисертаційних досліджень, що свідчить про недостатню вивченість цієї актуальної наукової проблеми й необхідність наукового осмислення теоретико-методичних засад її вирішення.

3. Використання методології соціокомунікативного, системного, соціокультурного, аксіологічного підходів у комплексі з класифікаційним, термінологічним, соціологічним методами, методом концептуального моделювання дозволили запобігти фрагментарності й описовості наукової розробки проблеми формування правової культури фахівців бібліотечно-інформаційного профілю, розробити концептуальне знання щодо її сутності, змісту, компонентної структури, моделі та комунікаційних засобів ефективного формування.

Бібліотека як спеціалізована соціокомунікаційна система, здійснюючи інформаційну взаємодію між суб'єктами правової комунікації на основі організації обміну правовою інформацією в суспільстві, кваліфіковано здійснює селекцію правової документації, долучаючи її до своїх фондів, формує єдине багаторівневе інформаційно-правове середовище, цілеспрямовано управляє потоками правової інформації з метою активного її споживання користувачами, засвоєння правових знань, переведення їх у світоглядні орієнтири та тверді настанови щодо дотримання правових норм у особистому житті та професійній діяльності. Активна участь бібліотек як суб'єктів господарювання на інформаційному ринку в процесах правотворення, правозастосування та правовикористання зумовлює створення внутрішнього й зовнішнього інформаційно-правового середовища бібліотеки, оперування більшим фрагментом професійно-правового простору, потребує якісного підвищення рівня професійно-правових знань, цінностей та вмінь їх застосування. Визначення сутності правової культури бібліотечного фахівця як комунікаційного феномену базується, з одного боку, на визнанні комунікаційної природи її формування, а з іншого -- на необхідності організації ефективного управління процесом формування правової культури на основі постійного корегування його змісту та системи комунікаційних засобів інформаційної взаємодії.

4. За результатами проведеного дисертантом соціологічного дослідження рівень правової культури сучасних фахівців бібліотечного профілю не можна визнати задовільним. З'ясовано, що обсяг правових знань бібліотечних працівників зростає в міру набуття ними професійного досвіду, але в цілому залишається низьким. У 73% бібліотекарів ці знання фрагментарні й поверхові, майже відсутня практика їх застосування в особистісній та професійній діяльності. За результатами анкетування співробітників бібліотек, майже 65% респондентів продемонстрували недостатні знання основ таких галузей права як кримінальне, цивільне, трудове, фінансове, виявили слабкі навички використання комунікаційних засобів правового регулювання інформаційно-сервісної, організаційно-економічної та підприємницької діяльності бібліотеки, ефективного використання в професійній діяльності норм рекламного законодавства, авторського права. Про низький рівень правосвідомості бібліотечних фахівців свідчить їх інертність та пасивність у процесах правотворення та правовикористання, слабка консолідованість бібліотечної громадськості в процесі обстоювання своїх прав і професійних інтересів, лобіювання необхідності вдосконалення чинного бібліотечного законодавства. Викликає занепокоєння високий ступінь правового нігілізму сучасного бібліотечного працівника, який виявляється в скептичному ставленні до реальних можливостей права, невірі у ефективність законодавчої системи України щодо захищеності конституційних прав і свобод громадян. Результатом існуючих деформацій правосвідомості бібліотечно-інформаційних фахівців є недостатнє використання ними правового інструментарію, відсутність упевненості в необхідності дотримання вимог законності, відверте недооцінювання соціальної і особистої цінності права, байдуже ставлення до ролі й можливостей бібліотек у правовій соціалізації населення, нерозробленість механізмів залучення бібліотечної громадськості до участі в правотворчій діяльності, широкому обговоренні профільних законопроектів, консолідованому обстоюванні своїх професійних прав та інтересів.

5. У системі чинників, які впливають на формування правової культури фахівців бібліотечно-інформаційного профілю, особливу увагу необхідно звернути на об'єктивні несприятливі чинники соціально-комунікаційного середовища, які гальмують цей процес: недосконалість правотворення, порушення процедур широкого демократичного обговорення законопроектів; неякісність чинного бібліотечного законодавства, його суперечливість та неузгодженість з нормативними актами фундаментальних галузей права, декларативність багатьох важливих правових положень, необхідність суттєвої модернізації базових законодавчих документів; ігнорування органами державної влади ухвалених нормативних актів у сфері бібліотечної діяльності; невідповідність українського законодавства міжнародно-правовими зобов'язанням у частині гарантованого доступу до інформації та культурних цінностей; недостатнє врахування інтересів бібліотек у законах, що регулюють суспільно-економічні сфери життя, зокрема в податкових і фінансово-бюджетних.

6. Формування високого рівня правової культури фахівців бібліотечно-інформаційного профілю зумовлює об'єктивну необхідність визначення її структури та змістовного наповнення через розроблення структурно-функціональної моделі. Визначено, що базовими компонентами моделі є когнітивна (система правових знань, умінь і навичок їх використання), аксіологічна (комплекс правових цінностей, переконань та морально-психологічних настанов на правомірну поведінку), діяльнісна (дотримання норм, правил, правових приписів у особистісному та професійному житті). Важливою детермінантою змістовного наповнення базових компонентів професійного сегмента правової культури бібліотечного фахівця є специфіка його професійної діяльності, яка виявляється в знанні та розумінні тих правових явищ, що відбуваються в інформаційно-комунікаційній галузі суспільного виробництва.

Рубрикація змісту професійно-правового сегмента когнітивного компонента правової культури фахівців бібліотечно-інформаційного профілю дозволила визначити міжгалузеву спрямованість правових знань сучасного бібліотечного працівника, який має знати основні норми не лише базових галузей права (конституційного, громадського, адміністративного, кримінального), але й спеціальних галузей (трудове, підприємницьке, інформаційне, інтелектуальне, комп'ютерне, рекламне, екологічне право), які тією чи іншою мірою регулюють окремі напрями діяльності бібліотек. Особливості об'єктно-предметної сфери діяльності бібліотеки як соціокомунікаційної установи зумовлює те, що змістовим ядром когнітивного компонента професійно-правової культури бібліотечних працівників є інформаційне право, яке регулює суспільні відносини, пов'язані з функціонуванням інформації в суспільстві.

7. Бібліотека як комунікаційний посередник між створювачами та користувачами правової інформації забезпечує їх взаємодію через застосування системи комунікаційних засобів. Опанування цих засобів бібліотечними фахівцями сприяє залученню їх до участі в правовій комунікації та зумовлює формування в них певного рівня правової культури як системи правових знань, правосвідомості та правомірної поведінки. Чим різноманітнішою є система комунікаційних засобів, які створює чи використовує бібліотечний фахівець у процесі організації цілеспрямованої взаємодії між суб'єктами правової комунікації, тим вищим є рівень його правової культури.

В умовах ускладнення об'єктно-предметного середовища сучасної бібліотечної діяльності, розширення комунікаційних зв'язків і професійно-правового простору бібліотечні фахівці мають опановувати цілісну систему документноресурсних, інформаційно-сервісних, організаційно-управлінських комунікаційних засобів, що сприяють формуванню їх правової культури.

8. Підсистема документноресурсних комунікаційних засобів пов'язана с генеруванням бібліотечного фонду правової документації, до неї належать засоби: моделювання бібліотечного фонду правової документації (класифікатори галузей законодавства та правових актів України, офіційні правові БД; еталонні фонди й електронні каталоги бібліотек юридичного профілю); селекції, замовлення й придбання офіційних та неофіційних правових видань (каталоги передплатних агентств, видавництв і книготорговельних установ, зокрема електронних, які спеціалізуються на документах юридичного профілю, традиційні та електронні засоби книжкової торгівлі, передплати, документообміну, постачання обов'язкового примірника офіційних нормативно-правових документів, копіювання та ін.); засоби наукової обробки, організації та надання в користування бібліотечного підфонду правової документації як сукупності електронних та нонелектронних документів і тісно пов'язаних з ними довідкових, наукових, науково-практичних видань, що охоплюють усі сфери правової діяльності (форми сумарного й індивідуального обліку, кадастри правових документів, інформаційно-пошуковий та довідково-бібліографічний апарат ядра фонду нормативно-правових актів, спеціалізованих періодичних видань правової тематики).

9. Опанування підсистеми інформаційно-сервісних комунікаційних засобів формування правової культури бібліотечних фахівців відбувається в процесі задоволення інформаційно-правових потреб користувачів, забезпечення їм безперешкодного доступу до правової інформації та знань. До цієї підсистеми належать засоби: генерування, систематизації, актуалізації та оперативного пошуку правової інформації, її передавання по телекомунікаційних мережах (бібліографічні та реферативні БД правової тематики, інформаційно-пошукові правові системи, Інтернет-ресурси тематичних порталів юридичної проблематики); засоби правового інформування користувачів бібліотек, їх довідкового обслуговування (інформаційно-аналітичні продукти власної генерації, зовнішні інформаційно-правові продукти й послуги). Найефективнішими серед цього класу комунікаційних засобів є комп'ютерні інформаційно-правові системи вітчизняного та зарубіжного виробництва, опанування яких суттєво підвищує рівень правової культури бібліотечних фахівців.

10. На основі підсистеми організаційно-управлінських комунікаційних засобів формується такий рівень правової культури бібліотечного фахівця, який характеризується його вмінням не лише осмислено відтворювати правові знання, творчо застосовувати їх у професійній та життєвій практиці, але й самостійно підтримувати їх на належному рівні, брати активну участь в удосконаленні існуючих законодавчих норм, законно обстоюючи свої права та свободи. До цього класу комунікаційних засобів належать засоби: підвищення професійно-правової компетентності бібліотечних кадрів (інтерактивні, дискусійні, евристичні, тренінгові, ігрові форми підвищення правової кваліфікації); стимулювання потреби в правовій самоосвіті та самовихованні; залучення до активної правотворчої діяльності завдяки розвиткові адвокасі бібліотек.

Найефективнішим комунікаційним засобом стимулювання потреби в підвищенні правової культури є створення корпоративного онлайнового ресурсу електронної правової бібліотеки, організованої на базі спеціалізованого Інтернет-порталу «Бібліотечне законодавство України». Ядром змістовного контенту мультимедійного середовища цього порталу має стати дистанційний навчальний модуль «Бібліотечне право», як ефективний інструмент системної інтеграції загально-правових та професійно-правових знань бібліотекарів. Опанування цього модуля бібліотечними працівниками сприятиме прирощуванню міждисциплінарного знання, що виникає на стику наук, набуттю вмінь та навичок щодо правової регламентації всіх основних напрямів діяльності сучасної бібліотеки і загалом -- підвищенню ефективності формування всіх компонентів правової культури бібліотечного фахівця.

11. Важливою умовою стимулювання розвитку правової культури бібліотечних фахівців є інтенсифікація професійної комунікації на основі їх залучення до активної участі в суспільному житті трудового колективу, свідоме делегування їм певних управлінських функцій, мотивація розвитку законослухняності, принциповості, організаторських та лідерських якостей, відповідальності за прийняття рішень та результати їх виконання. Участь в управлінні колективом допоможе молодим фахівцям ефективніше працювати в команді, визначати пріоритети, стратегічні завдання і тактику їх виконання, набувати певного соціонормативного досвіду взаємодії з оточуючим середовищем, застосування чинного законодавства в процесі обстоювання своїх прав, що особливо важливо для формування в майбутніх бібліотечних менеджерів правового менталітету, впевненості в необхідності правової поведінки та її рефлексії.

Розвиткові правової активності бібліотечно-інформаційних фахівців як показника високого рівня сформованості їх правової культури сприятиме поширення в Україні професійного руху з адвокасі бібліотек -- консолідованої, координованої системної роботи щодо обстоювання бібліотекарями своїх професійних прав та інтересів через удосконалення чинного бібліотечного законодавства, підвищення ефективності державної бібліотечної політики, формування в суспільстві гідного іміджу бібліотеки як унікального соціокультурного та комунікаційного інституту.

Проведене дослідження не вичерпує повністю проблем формування правової культури бібліотечних фахівців. Перспективні напрями подальшої розробки проблеми передбачають:

- визначення найефективніших комунікаційних засобів мотивації правової самоосвіти та самосвідомості бібліотечних фахівців;

- вивчення зарубіжного досвіду формування правової культури бібліотечних працівників через розвиток адвокасі бібліотек;

- визначення нових комунікаційних можливостей інформаційно-комп'ютерних технологій як інструменту формування когнітивної та діяльнісної складових правової культури бібліотечних фахівців.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у фахових виданнях:

1. Коваленко І.П. Феномен правової культури та чинники її формування в студентів бібліотечно-інформаційного профілю / І.П. Коваленко // Вісн. Харк. держ. акад. культури : зб. наук. пр. - Х. : ХДАК, 2007. - Вип. 20. -- С. 128-134.

2. Коваленко І. Професійна складова формування правової культури майбутніх фахівців бібліотечно-інформаційної сфери / І. Коваленко // Вісн. Кн. палати. - 2007. - №3. - С. 31-34.

3. Коваленко І.П. Модель правової культури фахівців бібліотечно-інформаційної сфери / І.П. Коваленко // Вісн. Харк. держ. акад. культури : зб. наук. пр. - Х. : ХДАК, 2007. - Вип. 21. - С. 131-138.

4. Коваленко І.П. Правова культура студентів бібліотечно-інформаційного профілю як критерій модернізації фахової освіти / І.П. Коваленко // Вісн. Кн. палати. - 2008. - №11. - С. 21-23.

5. Коваленко І.П. Правовий контент підготовки фахівців бібліотечно-інформаційного профілю / І.П. Коваленко // Вісн. Харк. держ. акад. культури : зб. наук. пр. - Х : ХДАК, 2009. - Вип. 24 - С. 130-137.

6. Коваленко І. П. Система комунікаційних засобів формування професійної правової культури бібліотечних фахівців / І.П. Коваленко // Вісн. Харк. держ. акад. культури : зб. наук. пр. - Х. : ХДАК, 2009. - Вип. 28. - С. 158-166.

Матеріали та тези конференцій

7. Коваленко І.П. Правова культура студентів бібліотечно-інформаційного профілю як елемент освітнього простору / І.П. Коваленко // Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття : матеріали наук. конф. молодих вчених, 24-25 квітня 2007 р. - Х. : ХДАК, 2007. - С. 241-243.

8. Коваленко І. П. До проблеми співвідношення інформаційного та бібліотечного права / І .П. Коваленко // Освіта, культура та мистецтво в добу цивілізаційної глобалізації: матеріали міжнар. наук. конф., Харків, 22-23 листопада 2007 р. / заг. ред. В.М. Шейка та ін. - Х. : ХДАК, 2007. - С. 200-201.

9. Коваленко І.П. Методологічні аспекти формування правової культури майбутніх фахівців бібліотечно-інформаційної сфери / І.П. Коваленко // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики : матеріали ІV між нар. наук.-практ. конф., Київ, 21-23 травня 2007 р. - К., 2007. - С. 271-273.

10. Коваленко І.П. Механізм формування правової культури фахівців бібліотечно-інформаційного профілю / І.П. Коваленко // Стратегічні напрями розвитку підприємств харчових виробництв, ресторанного господарства і торгівлі : тези доповідей міжнар. наук.-практ. конф., присвяченої 40-річчю Харк. держ. ун-ту харчування та торгівлі, 17 жовтня 2007 р. - Х. : ХДУХТ, 2007. -- Ч. 2. - С. 251-252.

11. Коваленко І. П. Детермінанти багатозначності поняття «правова культура» / І. П. Коваленко // Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття : матеріали всеукр. наук.-теор. конф. молодих учених, Харків, 24-25 квітня 2008 р. - Х. : ХДАК, 2008. - С. 78.

12. Коваленко І.П. Компетентнісний підхід до формування правової культури студентів бібліотечно-інформаційного профілю / І.П. Коваленко // Наука і соціальні проблеми суспільства: освіта, культура, духовність : матеріали V міжнар. наук.-практ. конф., 20-21 травня 2008 р., у 2-х ч. - Х. : ХНПУ, 2008. - Ч. 2. - С. 176-178.

13. Коваленко І.П. Соціокомунікаційний аспект формування правової культури / І.П. Коваленко // Соціальні комунікації в стратегіях формування суспільства знань : матеріали міжнар. наук. конф., 26-27 лютого 2009 р. : у 2-х ч. - Х. : ХДАК, 2009. - Ч. 2. - С. 181-183.