Мистецтво витинанки в Україні кінця ХХ – початку ХХІ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

УДК 745.54.048 (477)

Спеціальність 17.00.06 - декоративне і прикладне мистецтво

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Мистецтво витинанки в Україні кінця ХХ - початку ХХІ століття

Тихонюк Олена Володимирівна

Івано-Франківськ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Київському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука.

Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор, член-кореспондент НАМ України Станкевич Михайло Євстахійович, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри дизайну і мистецтвознавства (м. Івано-Франківськ).

Офіційні опоненти:

- доктор мистецтвознавства, старший науковий співробітник, Селівачов Михайло Романович, Мистецький інститут художнього моделювання і дизайну, професор кафедри декоративного мистецтва (м. Київ);

- кандидат мистецтвознавства, старший науковий співробітник, Івашків Галина Михайлівна, Інститут народознавства НАН України, старший науковий співробітник Музею етнографії та художнього промислу (м. Львів).

Захист відбудеться 11 червня 2010 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.08 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Т.Шевченка, 79.

Із дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ, вул. Т.Шевченка, 79).

Автореферат розіслано 07 травня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат мистецтвознавства О.Д. Чуйко.

Анотація

Тихонюк О.В. Мистецтво витинанки в Україні кінця ХХ - початку ХХІ століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.06 - декоративне і прикладне мистецтво. Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. Івано-Франківськ, 2010.

Дисертація присвячена висвітленню художніх, технологічних і функціональних особливостей витинанки сучасних українських художників.

У роботі досліджено етапи розвитку цього виду творчості, з'ясовано причини його популярності, трансформацій. Проаналізовано стилістику та композиційні прийоми творів. Окреслено основні напрямки розвитку сучасної професійної витинанки - традиційний і новаторський. Визначено можливості застосування витинанки в художній практиці. Висвітлено творчість провідних витинанкарів, у мистецтвознавчий обіг введено новий пласт творів.

У дослідженні доведено, що українська професійна витинанка кін. ХХ - поч. ХХІ ст. - самобутнє мистецтво з характерними художніми ознаками та закономірностями розвитку.

Ключові слова: професійна витинанка, "витинана графіка", орнаментальність, фольклоризм, художня виразність, симетрія, ажурність, силует, традиції, новаторство.

Аннотация

Тихонюк Е.В. Искусство вырезанки в Украине конца ХХ - начала ХХІ века. - рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.06 - декоративное и прикладное искусство. - Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника. - Ивано-Франковск, 2010.

Диссертация посвящена изучению художественных, технологических и функциональных особенностей искусства бумажной вырезанки украинских художников.

Проведен критический анализ литературных источников по теме диссертации, изложены основные методы исследования и использующиеся источники.

В работе освещены истоки возникновения и движущие силы, которые стали причиной развития этого вида творчества. Рассмотрены соответствующие культурные мероприятия, деятельность отдельных мастеров, исследователей, коллекционеров относительно их влияния на распространение вырезанки в Украине. Проанализированы художественные особенности современной вырезанки, ее графический язык и технику исполнения в сравнении с украинским народным бумажным декором. Прослежена взаимосвязь функциональных изменений бумажных украшений с эволюцией их пластических решений, композиции, стилистики, художественной выразительности. Рассматриваются основные композиционные приемы, которые используются в вырезанке кон. ХХ - нач. ХХІ вв.

Дана сравнительная характеристика стилистики, композиционных приемов отдельных групп произведений. Обозначены основные направления развития современной профессиональной вырезанки, как в станковых, так и в утилитарных произведениях - традиционный и новаторский. Для традиционного характерны: устоявшиеся композиционные и технологические приемы, симметрия, ритм и равновесие, обилие растительных и животных изображений, близкая к народной манере стилизация, декоративность, вариации билатеральных мотивов. Новаторские черты проявляются в усложнении композиций, детализации, натурализме, авторская стилизация подобна гравюре или искусству силуэта. Важным аспектом современных изменений есть частичный переход вырезанки в сферу станкового искусства.

Анализируется индивидуальный творческий путь основных мастеров в контексте общекультурных процессов Украины. В искусствоведческий оборот введено ряд новых работ. Искусство бумажной вырезанки раскрыто как отображение мировоззрения творцов, как рафинированный, интеллектуальный импульс в процессе воплощения художественного образа. Прослежены идеи и концепции, нашедшие выражение в бумажной вырезанке - это возрождение национальных декоративных традиций, поиски аутентичной семантики и пластики, поиски своеобразного графического языка. Определены типологические группы современных вырезанок в зависимости от иконографических, стилистических, художественных качеств, способов изготовления, восприятия.

Определены возможности использования художественного вырезывания в смежных сферах. Доказаны преимущества и рациональность такого использования на конкретных примерах функционирования вырезанки в педагогической практике, полиграфии, оформлении архитектурной среды, дизайне. Раскрыты дидактические возможности этой техники, обосновано ее введение в учебные программы. Вырезанка представлена как своеобразный вид графики, использующийся для оформления книг, журналов, а также в графическом дизайне. Обращено внимание на использование изделий из вырезаной бумаги в авторских дизайнерских объектах.

В исследовании доказано, что украинская профессиональная вырезанка кон. ХХ - нач. ХХІ века - это вполне сформировавшаяся особая разновидность искусства с характерными художественными признаками и закономерностями развития. Актуальность данной техники объясняется простотой исполнения, широкими пластическими возможностями, выразительностью, гармоничностью, художественным качеством, доступностью для восприятия.

Ключевые слова: профессиональная вырезанка, "вырезная графика", орнаментальность, фольклоризм, художественная выразительность, симметрия, ажурность, силуэт, традиции, новаторство.

Annotation

Tykhoniuk O.V. Art of paper cut in Ukraine end of the XX century - beginning of the XXI century. - Script.

Thesis on competition scientific degree of Candidate of Fine Arts Sciences - (Ph. D) speciality 17.00.06 - decorative and applied art. Precarpathian Vasyl Stefanyk National University, Ivano-Frankivsk, 2010.

Dissertation depicts artistic, technological and functional features of paper cut made by the Ukrainian рrofessional artists.

The work discovers developing and transformation in professional paper cut out designs, explores matters which caused their popularization and transformation. Guided thought comparative analysis of the works in their stylistics and compositional input. Depicted general trends in the development of the contemporary professional paper cut. Distinguish two different approaches - classical and innovative. Ways of application and its means of expression were described. Depicted oeuvre of the leading paper cut masters and brought in the fine art history new layer of works.

Key words: professional paper cut, cut out graphic, ornamentality, folkloristic, expressivity, symmetry, tracery, silhouette, traditions, innovations.

1. Загальна характеристика роботи

Українська витинанка відома з середини ХІХ ст. як самобутнє мистецьке явище, частина хатнього паперового декору, що ввібрав у себе образно-поетичний світогляд народу, неповторний національний колорит і символічну мову орнаментики.

В останній третині ХХ ст. техніка витинання почала широко використовуватись у творчих пошуках професійних художників. Вона вимагає ретельного графічного відбору, чіткості силуету, лаконічності образу. При мінімалізмі виражальних засобів вельми широкою є тематична й образна насиченість сучасних витинанок.

На поч. ХХІ ст. витинанка розвивається як інноваційне переосмислення мистецької традиції, набуває ознак станкової графіки, зберігаючи при цьому глибинну етнічну сутність. Її розглядають як зразок різних методів формотворення, експериментування з технікою, композицією, стилістикою та комбінування з іншими видами мистецтва. В наш час, коли новітні технології впевнено утверджуються у мистецькій сфері, художнє вирізання з паперу не втрачає своєї актуальності. Для професійних авторів витинанка виступає засобом втілення їх творчих ідей і концепцій. Завдяки світобаченню та професіоналізму сучасного митця ідеї народного мистецтва отримують нове звучання.

Актуальність теми. Витинанка - вид декоративного мистецтва, одна з яскравих граней української культури. Зі зростанням зацікавленості проблемами національного мистецтва виникає потреба в дослідженні сучасних трансформацій народних традицій. Саме в графічній мові витинанки можна простежити синтез прикладного й станкового мистецтв. Ажурні паперові твори розкривають індивідуальність художника, фіксують найтонші порухи його підсвідомості, відображають світоглядні позиції митця.

У вітчизняному мистецтвознавстві ґрунтовною науковою працею з означеної теми є монографія М. Станкевича "Українські витинанки", видана у 1986 р. Упродовж 25 років, які минули відтоді, витинанка в Україні зазнала значних стилістичних і пластичних трансформацій. Основною рушійною силою сучасного мистецтва витинанки стала творчість саме професійних майстрів. Їхні роботи відзначаються високою художньою якістю, оригінальною авторською мовою, розкривають взаємозв'язок змісту та форми. Інтерес до витинанки у художньому середовищі особливо зріс протягом останнього десятиліття, розширилося застосування цього виду мистецтва.

Вивчення витинанки сучасних професійних художників є актуальним дослідницьким завданням, зумовленим такими чинниками:

1) у кін. ХХ - на поч. ХХІ ст. витинанка переживає етап піднесення, не посівши, однак, належного місця в мистецькій ієрархії цінностей;

2) витинанка як галузь професійної творчості на новітньому етапі у науковій літературі висвітлена частково та неповно;

3) персоналії митців, їхній творчий доробок потребують комплексного осмислення й узагальнення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану підготовки кадрів вищої кваліфікації та планів науково-дослідної роботи Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука.

Мета роботи - висвітлити витинанку українських художників кін. ХХ - поч. ХХІ ст. як самобутнє, цілісне мистецьке явище.

Реалізація мети передбачає виконання таких завдань:

- розглянути теоретичні засади обраної теми;

- простежити еволюцію професійної витинанки в Україні упродовж другої пол. ХХ - поч. ХХІ ст.;

- висвітлити художні особливості окремих типологічних груп творів;

- визначити традиційні елементи національного декоративного мистецтва, що вплинули на специфіку української художньої витинанки;

- охарактеризувати основні напрямки сучасної професійної витинанки, простежити її новаційні тенденції;

- з'ясувати можливості застосування витинанки та її засобів виразності в художній практиці.

Об'єкт дослідження - мистецькі процеси появи, популяризації та трансформації витинанки українських художників, її художньо-стильові особливості та засоби виразності, способи практичного використання цієї техніки у поліграфії, оформленні архітектурного простору та в педагогічній діяльності.

Предметом дослідження є витинанки українських професійних художників другої пол. XХ - поч. XXІ ст.

Географічні рамки охоплюють майже всю територію України. Перевагу в дослідженні мають витинанкарі, які проживають у головних регіонах поширення витинанки - Поділлі та Подніпров'ї. У зв'язку з локалізацією професійних майстрів здебільшого в обласних центрах, взято до уваги: Вінницю, Дніпропетровськ, Житомир, Київ, Луцьк, Львів. Особлива увага надана Могилеві-Подільському Вінницької області, де відбуваються симпозіуми витинанки.

Хронологічні межі дослідження охоплюють 80-ті рр. XХ - поч. XXІ ст. Для ґрунтовного аналізу практичного використання витинанки звертаємось до прикладів сценографії і оформлення поліграфічної продукції кін. 1970-х рр. З метою визначення мистецьких явищ і тенденцій, що мали вплив на формування професійних творів витинання, розглянуто паперові прикраси поч. ХХ століття.

Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українському мистецтвознавстві:

- комплексно досліджено творчість професійних художників, які працюють у техніці витинанки; висвітлено творчість витинанкарів у контексті мистецьких процесів зазначеного періоду;

- з'ясовано принципи формотворення та виявлено композиційні трансформації витятих з паперу зображень на сучасному етапі;

- розкрито прикладне значення витинанки даного періоду, уточнено основні галузі практичного використання витинанки з її унікальними засобами виразності;

- верифіковано взаємозв'язок засобів художньої виразності зі змістом творів;

- розширено типологію творів новими типологічними групами: витинанка-ікона, витинанка-іграшка, витинанка-писанка, витинанка-листівка;

- впроваджено в науковий обіг нові твори і значний фактологічний матеріал.

Практичне значення. Теоретичний, історичний, ілюстративний матеріал дослідження може бути використаний у науковій та педагогічній діяльності, для створення навчальних посібників з фахових дисциплін, при укладанні лекцій з історії мистецтва, при підготовці спеціалізованих курсів і семінарів. Одержані результати дисертаційного дослідження можуть знадобитися для підготовки праць з історії сучасного українського декоративного мистецтва, а також для подальших досліджень української витинанки та її професійної течії.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та окремі аспекти дисертаційної роботи висвітлювались автором на таких наукових форумах: науково-практична конференція молодих дослідників, студентів і науковців "Творення образу в українському мистецтві" у доповіді "Витинання як засіб образотворення у сучасній книжковій графіці України (на прикладі проекту оформлення поезій Б.-І. Антонича)", 24 травня 2007, Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука; науково-практична конференція "Михайло Бойчук в українському і світовому мистецтві" у доповіді "Традиція та новаторство у витинанці подільських митців кінця ХІХ - початку ХХІ століття", 29 листопада 2007, Київ, Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука; всеукраїнська науково-практична конференція "Україна: від самобутності - до соборності" у доповіді "Вплив українського фольклору на тематику східно-подільської витинанки сер. ХХ - поч. ХХІ ст.", 22-23 травня 2008, Київ, Державна академія керівних кадрів, культури і мистецтв; Всеукраїнська науково-практична конференція "Мистецька освіта України: історія, сьогодення, поступ" у доповіді "Використання техніки витинання в освітньому процесі вищих мистецьких навчальних закладів", 27-28 листопада, 2008, Київ, Будинок Національної спілки художників України; міжнародна науково-практична конференція "Наукові дослідження - теорія та експеримент '2009" у доповіді "Мистецькі та культурні процеси кін. ХІХ - першої пол. ХХ ст., які спонукали виникненню професійної витинанки в Україні", 18-20 травня, 2009, м. Полтава; науково-практична конференція "Українська сакральна культура і світ" у доповіді "Сакральний образ у витинанці", 27 листопада, 2009, Київ, Національний заповідник Софія Київська.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових статей загальним обсягом 4,2 д.а., із них 6 - у виданнях, рекомендованих ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, переліку використаних джерел (244 позиції) та додатку. Додатком є список майстрів (60 імен) і альбом ілюстрацій (120 одиниць). Повний об'єм дисертації налічує 197 сторінок.

2. Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, предмет, об'єкт, географічні і часові параметри, наукову новизну, практичне значення дослідження.

У першому розділі "Історіографія дослідження, методика та джерела" здійснено критичний аналіз літературних джерел за темою дисертації, викладено основні методи дослідження, висвітлено джерельну базу роботи.

Інтерес до витинанки як виду народного мистецтва виник наприкінці ХІХ ст. на Західній Україні та в прилеглій Польщі. Це були короткі згадки в місцевій періодиці. На теренах України одна з перших таких публікацій належить І. Франку (1894). Згадки про оздоблення інтер'єру селянських хат паперовими прикрасами знаходимо у працях А. Зарембського (1928), В. Гагенмейстра (1930), Б. Бутніка-Сіверського (1967), А. Зiнов'єва (1971), Й. Злотника (1976), Л. Строковського (1977), Н. Кочережка (1978), Н. Нікуліної (1980). Витинання досліджували також зарубіжні вчені Й. Грабовський (1955), І. Чарнецька (1957), П. Джонсон (1958), А. Блаховський (1986). На сьогодні єдиним ґрунтовним дослідженням народної витинанки в Україні є книга М. Станкевича "Українські витинанки" (1986). Переважна більшість наступних публікацій базуються на цій праці. Творчість окремих митців висвітлено здебільшого в періодиці. Творчість професійних витинанкарів вивчали мистецтвознавці Л. Рожко-Павленко, Г. Гірник, А. Шевчук, Г. Міщенко, Д. Шинкаренко. Отже, огляд літературних джерел виявив, що серед мистецтвознавчих праць немає узагальненого дослідження про творчість сучасних професійних художників у техніці витинанки.

У дисертації застосовувалися такі наукові методи: мистецтвознавчий аналіз, порівняльно-історичний, генетичний метод, структурно-семіотичний, описовий і типологічний. У загальнотеоретичному осмисленні порушених у дисертації проблем автор опиралася на концептуальні дослідження українських і зарубіжних вчених А. Блаховського, О. Ганцкої, Ю. Грабовського, Р. Захарчук-Чугай, М. Некрасової, М. Селівачова, М. Станкевича, О. Федорука.

Джерельною базою дисертації стали оригінальні роботи, надані авторами й експоновані на виставках. Розглянуто витинанки, що знаходяться в колекціях Музею декоративного мистецтва ім. М. Руденко (Могилів-Подільський), Хмельницького обласного краєзнавчого музею, Житомирського обласного краєзнавчого музею, Дніпропетровського художнього музею, Запорізького обласного художнього музею, у фондах Вінницької національної спілки майстрів народного мистецтва та фондах Могилів-Подільського будинку народної творчості.

У другому розділі "Особливості витинанки професійних майстрів" визначено основні аспекти побутування витинанки на сучасному етапі, проаналізовано її пластичні трансформації, інноваційні збагачення та причини популяризації.

2.1. Культурні процеси, які спонукали до виникнення та популяризації професійної витинанки. Розглянуто етапи розвитку української витинанки в контексті загальномистецьких тенденцій, зокрема професійного інтерпретування народних зразків. Висвітлено чинники, що зумовили виникнення професійної витинанки: від зацікавлення інтелігенції селянськими паперовими прикрасами наприкінці ХІХ ст. та їх тодішнього експонування до перших витятих виробів суто виставкового призначення у другій пол. ХХ ст. Визначено роль народних майстрів і аматорів у становленні професійної витинанки 1960 - 70-х рр., відзначено наукову діяльність М. Станкевича та кураторську О. Петриченка. Зокрема, 1969 у Києві було організовано виставку "Витинанки села Саїнка", що породила нову хвилю зацікавлення цим видом мистецтва. Наступну велику ретроспективу витинанки, вже усіх регіонів України, влаштував 1981 р. М. Станкевич у Львові. З'ясовано причини поширення паперовитинання наприкінці ХХ ст. Розглянуто відповідні мистецькі заходи, діяльність окремих митців, дослідників, колекціонерів, з'ясовано їхній вплив на популяризацію витинанки. Зокрема проаналізовано результати симпозіумів витинанкарів, проведених у м. Могилів-Подільський на Вінниччині. Висвітлено особливості мистецтва витинанки на поч. ХХІ ст. Зауважено активізацію виставкової та педагогічної діяльності художників у галузі витинанки, а також популяризації цього виду мистецтва засобами масової інформації.

2.2. Пластичні та композиційні трансформації. Висвітлено художні особливості сучасної витинанки, її графічну мову та техніку виконання у порівнянні з народною українською витинанкою. Простежено взаємозв'язок функціональних змін паперових прикрас з еволюцією їх пластичних рішень, композиції, стилістики, тематичної спрямованості. Розглянуто основні композиційні прийоми, які використовуються у витинанці кін. ХХ - поч. ХХІ ст., зокрема домінантні різновиди симетрії й асиметричні зображення. Відзначено роль професійної підготовки майстра, його обізнаності в основах композиції, пластичній анатомії та рисунку. Класифіковано твори за способом їхнього виготовлення та відмінностями у сприйнятті. Простежено експерименти з технікою виконання, констатовано якісні зміни в інструментах, матеріалах та способі виготовлення. Поєднання витинанки з технічними прийомами інших видів мистецтва (мистецтва силуету, колажу, декупажу, аплікації, естампа) розглянуто у стилістичному й технічному аспектах.

У третьому розділі "Традиції національного декоративного мистецтва як основа для розвитку української витинанки" проаналізовано творчість витинанкарів, які в якості першоджерела використовують традиційну витинанку, первісну пластику, а також засоби народного мистецтва загалом. Аналізується трансформація деяких традиційних мотивів, їх інтерпретація.

3.1. Народна українська витинанка у творчості професійних майстрів. Простежено один із традиціоналісських шляхів розвитку сучасної витинанки. Для нього характерне відтворення традиційних зразків паперових оздоб, їх композиційної структури, мотивів, стилістики шляхом безпосереднього переймання досвіду народних майстрів або наслідування автентичних зразків. Розглянуто орнаментально-декоративні твори в техніці витинання, виконані зі збереженням локальних особливостей народних паперових прикрас. Першочерговим при цьому є вивчення та вдосконалення технічної майстерності: підвищується її якість, витончуються деталі, збільшується кількість дрібних елементів. Визначено роль традиційних осередків паперовитинання, зокрема петриківського та подільського. Проаналізовано творчість майстрів О. Цимбалюк, Л. Бабіч, Л. Стельмах та ін., витинанки яких позначені мінімальною видозміною форми й іконографії основних мотивів. витинанка декоративний мистецтво художній

3.2. Архаїчна пластика як збереження автентичності витинанки. Розглянуто застосування автентичної художньої мови витинанки шляхом поглиблення її знаково-символічного характеру, розкрито суть загальномистецьких напрямів "неоміфологізм" і "неопримітивізм" стосовно цієї техніки. В контексті першого напрямку розглянуто витинанки свідомо спрощених абрисів, побудова яких ґрунтується на принципах формотворення доісторичного мистецтва, давньої символіки та ідей, притаманних міфологічному світогляду (С. Танадайчука, А. Бєлова, К. Хилюк, О. і Л. Альошкіних). Другий напрям - це відображення навколишньої дійсності шляхом імітації селянської наївної манери виконання, із зумисно підкресленими узагальненнями та неточностями - представлено доробком С. Алієва-Ковики та Ю. Дунаєвої. Відзначено технологічні особливості та стилістичну манеру окремих майстрів. Наслідуючи пластику первісних тотемічних зображень чи імітуючи грубо і нашвидкуруч виконане різьблення, митці намагаються доторкнутись етнічних глибин мистецтва. Для таких витинанок характерна вузька тематична спрямованість, натомість з'являються різноманітні варіації популярних тем.

3.3. Вплив народного декоративно-прикладного мистецтва на художньо-естетичні засади професійних витинанкарів. Висвітлено "фольклористичні" тенденції в сучасній витинанці, що мають вияв в акумулюванні національних художніх традицій. При цьому засвоюються окремі засоби виразності народних зразків і визначаються закономірності їх художнього сприйняття. Такий підхід втілений у композиціях асоціативного характеру, декоративних панно. Проаналізовано творчі засади провідних витинанкарів, представників цього напрямку. До інтерпретацій селянських хатніх прикрас і народного декору в цілому професійні автори витинанок звернулися в кін. 1970-х рр. У композиціях В. Васильєвої, Л. Стебловської та В. Корчинського узагальнено регіональні особливості української витинанки, закладено підвалини методологічних концепцій цього виду мистецтва. На зламі ХХ - ХХІ ст. фольклористичний напрям розвивають витинанкарі Е. Левадська, О. Шинкаренко, Л. Мікурова. Для їх творів властиві стилістичні запозичення з декоративного розпису, текстилю, різьби по дереву тощо, прикметними є також посилення естетичного навантаження цих робіт, філігранність виконання.

У четвертому розділі "Новаційні тенденції в українській витинанці" простежено зміни в стилістиці, композиції, тематиці професійної витинанки, що відбулися за останні двадцять п'ять років, проаналізовано формальні і технічні експерименти, розкрито концепцію окремих творів.

4.1. Сюжетно-жанрові зображення. Виокремлено такі різновиди жанрових зображень у техніці витинання: композиції з літературним підтекстом, витинанки сакрального змісту та пейзажні мотиви із визначенням їхнього походження і джерел наслідування. Досліджено художні особливості композицій І. Зяткіної, О. Негоди-Бучківської, Т. Крамаренка, Ж. Баркар. Характерними рисами їх творів є оповідність, ілюстративність, тематичне наповнення, а також детальне моделювання елементів, збереження біологічних ознак зображень, доповнення написами. Композиції релігійного змісту з'являються у витинанках українських художників, починаючи з 1990-х рр. "Витинанки-ікони" Д. Мимрика, О. Шумиліної, Н. Гуляєвої, Ю. Дунаєвої наближені до візантійських іконописних канонів. В архітектурних і пейзажних мотивах спостерігаються тенденції до натуралізму й ускладнення композиції, реалістичні інтерпретації "дерева життя", документальні відтворення архітектурних споруд.

4.2. Образно-асоціативні твори станкового характеру. Розкрито образотворчі можливості витинанки у створенні художнього образу, простежено набуття витинанкою специфічних рис графічного мистецтва. За основними принципами формотворення серед таких творів можна виділити три групи. Перша - це аплікативні, переважно асиметричні композиції. Вони можуть бути ажурними, силуетними чи поєднувати ці дві якості. Провідним представником цього напряму є Л. Мазур. Змістове наповнення її робіт - алегоричне переосмислення образу чи поняття. Висвітлено етапи формування її мистецької мови, внесок майстрині у розвиток витинанки в Україні. Друга група - одинарні та накладні, виключно симетричні композиції з довільно стилізованими зображеннями на сучасні теми. Ці твори є зразком втілення актуальних ідей і концепцій на основі традиційної структури. На використанні дзеркальної двоосьової симетрії базуються формотворчі пошуки Д. Альошкіної, Ю. Кафарського, Д. Власійчука. Художні властивості витинанки переосмислив і поклав у основу концептуального бачення А. Пушкарьов. Третя група - одинарні ажурні асиметричні витинанки. В мистецькій критиці вони визначаються як "витинана графіка". Це твори М. Теліженка, Н. Гуляєвої, Н. Откович, Л. Тєптяєвої та ін., які позбавлені художніх особливостей народної витинанки задля розширення її образотворчих можливостей.

4.3. Арт-об'єкти із застосуванням витинання. Проаналізовано приклади втілення новітніх просторових ідей та концепцій, виконаних у техніці витинання. Розглянуто виникнення безпредметних ажурних зображень. Досліджено транспарентні витинанки - площинні паперові композиції без тла, призначені для наскрізного сприйняття, основним засобом виразності яких є ажурність. Складні образи передає О. Турянська у своїх витинанкових експериментах з простором і світлом. Її арт-об'єкти в техніці вирізування поєднують формотворчі засади традиційної витинанки та новітній мистецький досвід. Інший підвид мистецьких паперових об'єктів - об'ємно-просторові композиції - виникають як наслідок відмови від площинного зображення та розширення образних можливостей витинанки. Паперові тривимірні форми виконує Я. Галькун, І. Асушевська, Т. Барабаш. Особливістю їхніх творів є зв'язок з селянським ажурним декором шляхом збереження автентичних засобів виразності.

П'ятий розділ "Застосування витинанки в дизайні та художньо-педагогічному процесі" присвячено практичному використанню витинанки, вдалому впровадженню її художніх засобів в інші мистецькі галузі. На прикладі відповідних об'єктів доведено переваги згаданої тенденції.

5.1. Витинанка у вищих художніх навчальних закладах. Розкриваються дидактичні властивості витинанки й обґрунтовується важливість її запровадження до навчальних програм художньо-графічних факультетів педагогічних вузів, декоративно-прикладних спеціальностей, на кафедрах дизайну та книжкової графіки. Проаналізовано методичні рекомендації та конкретні приклади функціонування витинанки в освітньому процесі. Визначено ряд переваг щодо використання техніки витинання у навчальних завданнях. Це простота виконання в поєднанні з широкими виражальними можливостями витинанки; полегшення засвоєння теоретичних знань з основ композиції, кольорознавства та формотворення.

5.2. Поліграфічна продукція. Висвітлено витинанку як своєрідний вид графіки, що використовується для ілюстрування дитячих книжок, поетичних і фольклорних видань, часописів, а також у графічному дизайні. Простежено ґенезу такого функціонування: згадано приклади поліграфічного оформлення за допомогою мистецтва силуету кін. ХІХ ст., визначено роль витинанки в сучасній поліграфії. Досліджено зв'язок витинанкового оформлення зі стилем і символікою тексту, визначено образотворчі можливості витинанки та її художні особливості у розкритті ідеї книги. Такі мотиви як дерево життя, птахи (півні), "козаки", використані М. Павловою в оформленні фольклорних творів, набувають ілюстративних рис. На поч. ХХІ ст. композиції для оформлення книг витинає З. Косицька, З. Богдан, Н. Гуляєва та ін. Ілюстрації-витинанки, виконані професійними художниками, вирізняються вільним композиційним і стилістичним трактуванням - декоративна мова паперових оздоб нерідко поєднується з натуралізмом мистецтва силуету. Графік О. Грищенко попередньо витинає зображення для своїх проектів, акцентуючи на етнічному характері витинанки.

5.3. Організація архітектурного простору. Досліджено впровадження витинанки та її художніх особливостей для оформлення громадських приміщень, театральної сцени, культурних масових заходів, вітрин торгівельних об'єктів. Наведено приклади декорування середовища із застосуванням характерних для витинанки мотивів і засобів виразності. Для композиційної цілісності об'єкта використовуються такі якості витинанки, як модульність, підпорядкованість частин цілому, ритмічна організованість, чистота конструкції, виразність і простота візуального сприйняття. Згадано оформлення дитячих вистав Л. Безпальчою та О. Рачковською. Вдало оперує декоративними можливостями витинанки телевізійний художник-постановник Н. Яблунівська. Досвід дизайнера інтер'єру та витинальниці поєднала О. Турянська при оздобленні весільних зал і громадських приміщень. Акцентовано увагу на підборі відповідних матеріалів і технік виконання в кожному із згаданих проектів.

5.4. Об'ємні ажурні конструкції витинанки. Розглянуто використання витинанки у рукотворних дизайнерських об'єктах (іграшки, святкові прикраси, декоративна пластика малих форм, листівки). Автор розглядає джерела походження об'ємних паперових виробів, окреслює галузі їх застосування, тематику. Витинанкові птахи-іграшки створюють Т. Мороховець, С. Костукевич, О. Шинкаренко та ін. Прикладні можливості витинанки апробовані також у дизайні авторських листівок, що мають вигляд як площинного зображення, наклеєного на основу, так і мережаних висічок, що декорують площину чи можуть утворювати об'єм при розгортанні. Витинанкові листівки є у творчому доробку Л. Стебловської, С. Костукевич, Я. Галькун, Л. Тєптяєвої, З. Косицької.

Висновки

На основі проведеного дослідження приходимо до комплексного висвітлення сучасної української витинанки як своєрідного художнього явища. При цьому отримані такі результати:

Історіографічний аналіз виявив, що поодинокі мистецтвознавчі згадки про народну витинанку трапляються з кін. ХІХ ст. Вони були систематизовані у монографії М. Станкевича "Українські витинанки". Саме в цій праці витинанку професійних художників виділено в окрему групу. Огляд пізнішої літератури показав, що персоналії таких митців як Л. Мазур, В. Корчинський, М. Теліженко, С. Танадайчук досліджені частково. Стосовно творчості інших витинанкарів знаходимо лише поодинокі короткі згадки. Узагальнюючого дослідження про професійну витинанку в Україні немає.

Встановлено, що професійні художники зацікавилися мистецтвом витинання з паперу на поч. 1980-х рр. До цього спонукали такі чинники як діяльність колекціонерів, дослідників, експонування творів, тенденція до відродження народних художніх традицій, поширення витинання у вищих художніх навчальних закладах.

Аналіз конкретних творів дозволив окреслити композиційні трансформації української витинанки, виконаної художниками, у порівнянні зі зразками традиційних паперових прикрас. Зокрема зникають такі композиційні структури, а відтак і типологічні групи як фіранки, розетки з рапортним повтором більш, ніж із чотирьох сегментів, стрічкові рапорти ("хороводи"), натомість розштрюється використання обертової симетрії, віддзеркалення самодостатніх мотивів та сюжетів, а також ажурних асиметричних зображень. Застосовується комбінування паперових мережив з оригінальною графікою, аплікацією та колажем.

У наші дні витинанка, як в Україні, так і за її межами, зазнала піднесення.

Актуальність даної техніки в сучасній мистецькій практиці пояснюється низкою причин:

- типові для витинанки художні якості - широкі пластичні можливості, декоративність, графічна чіткість, гостра художня виразність - відкривають можливості для формальних пошуків сучасних митців і втілення широкого спектру ідей;

- інтенсивність сучасного життя, еклектизм навколишнього середовища, зовнішній інформаційний тиск немовби у відповідь спонукають митця до формального відбору, чіткої організації візуального ряду творів. Закономірним є звернення до орнаментально структурованих, врівноважених, гармонійних композицій та лаконічних, іноді примітивних зображень, легких для сприйняття;

- сформована в надрах народної культури як високохудожнє явище, витинанка дозволяє сучасним митцям творити в тісному зв'язку з національними традиціями.

- важливою умовою поширення професійної витинанки (як і давніх паперових прикрас) є простота, швидкість виконання, доступність матеріалу.

Таким чином, витинання у ХХ-ХХІ ст. стало унікальною технікою, яка змогла об'єднати митців, що отримали професійну освіту різноманітного спрямування - графіків, живописців, скульпторів, дизайнерів, майстрів декоративно-прикладного мистецтва. З'ясовано місце професійної витинанки у системі мистецтв: вона функціонує в усіх видах декоративного мистецтва, за винятком монументально-декоративного.

За способом виготовлення й особливостями сприйняття вирізняємо: площинні (близько 80%), об'ємно-просторові (15%), ажурні (транспарентні) (5%), рельєфні (менше 1%).

При окресленні основних напрямків розвитку сучасної професійної витинанки як у станкових, так і в утилітарних творах, виділяємо два стилістично-протилежних підходи - традиційний і новаторський. Для традиційного характерно: сталі композиційні й технологічні прийоми, відчуття матеріалу, симетрія, ритм і рівновага, популярність рослинних і тваринних зображень, близька до народної манера виконання, стилізація, декоративізм, інтерпретація усталених, переважно білатеральних, мотивів.

Аналіз окремих творів згаданого напрямку дозволив визначити три основні групи:

1) відтворення традиційної народної витинанки;

2) наслідування архаїчної пластики та застосування автентичної художньої мови витинанки шляхом поглиблення її знаково-символічного характеру;

3) акумулювання традицій народних майстрів витинанки й інших видів декоративно-прикладного мистецтва.

Тематика таких творів розкривається через орнаментальні, знакові форми, а їх стилістика здебільшого носить фольклорний характер.

Яскраво виражені новаційні риси з'являються в українській витинанці у 1990-х рр. і стають масовими на початку ХХІ ст. Вони проявляються в ускладненні композиції, стилістичному наближенні до гравюри, мистецтва силуету, деколи до деталізації, натуралізму. Важливим аспектом новаційних змін є наближення витинанки до станкового мистецтва: техніка виступає виразником ідеї та змісту. Підтвердженням цьому є поява в царині витинання сюжетних сцен, літературних персонажів, пейзажів, натюрмортів, сакральних зображень, образно-асоціативних композицій. Смислове наповнення творів значно розширилось, набуло концептуального звучання, оскільки за допомогою витинання сучасні митці розкривають складні образи та поняття. Названі формотворчі принципи дозволяють характеризувати площинні витинанки новаторського напрямку як "витинану графіку". Паралельно розвивається техніка витинання просторових об'єктів, зразків актуального мистецтва (контемпорарі арт). Для них характерна узгодженість із інтер'єром, ажурність і здатність організовувати простір.

Серед творів витинанкового мистецтва ХХІ ст. поширені традиційні мотиви: "дерево", "вазон", "козаки", "баби", "птахи" ("півні"), "корова", "віл", "кінь". Останніми роками у витинанці виникли нові концептуальні зображення: "писанка", "козак Мамай", архітектура, міфологічні персонажі, екзотичні тварини, сакральні образи.

Витинані композиції у творчості професійних митців є результатом їх рафінованого світогляду, інтелектуального імпульсу в процесі художнього втілення образу. У багатьох випадках маємо справу із формотворчою аскезою - за допомогою мінімальних засобів досягають оптимальної візуальної та концептуальної виразності. У витинанці сучасних художників втілено ідеї відродження національних декоративних традицій, пошук автентичної семантики та пластики, віднайдення своєрідної образної мови, прихованих у художніх якостях техніки та матеріалу.

Застосування техніки витинання в різних галузях мистецької діяльності зумовлене часовими рамками, мірою популярності та домінуючими засобами виразності. На теренах України найактивнішого застосування техніка витинання набула у педагогічній практиці. У професійній діяльності викладачів художніх навчальних закладів витинанка як об'єкт формальних пошуків набуває популярності на початку ХХ ст. Про стабільність такої тенденції можемо говорити, починаючи з 1990-х рр., коли відповідні практичні завдання були внесені у навчальні програми художньо-графічних факультетів педагогічних вузів на кафедрах декоративно-прикладного мистецтва, дизайну та графіки. Проаналізовані приклади вказують на доцільність запровадження завдань у техніці витинанки та на їх користь у становленні й розвитку майбутнього митця.

З 1960-х рр. з'являються книги, оформлені з використанням техніки витинанки. Їх виконують спершу народні та самодіяльні майстри, згодом і професійні. Спостерігаємо спорідненість паперового декору з графічним мистецтвом, зокрема гравюрою, завдяки таким якостям, як чіткість силуету, контрастність, виразність, площинність.

Витинанку застосовують також в оформленні архітектурного середовища, в якості святкових прикрас та іграшок, у сувенірній продукції, рукотворних дизайн-об'єктах. Актуалізація витинанки в галузі дизайну на початку ХХІ ст. зумовлена відродженням обрядових традицій та масових народних заходів.

Дослідження професійної витинанки кін. ХХ - поч. ХХІ ст. доповнює вивчення сучасного українського декоративного мистецтва. За межами даної праці залишилась творчість народних, самодіяльних майстрів, а також використання витинанки у художньому вихованні дітей, підлітків (школи, гуртки, художні студії), що не входило до завдань дисертації. Перспектива подальшого дослідження нашої теми може стосуватись згаданих проблем, а також поглибленого розгляду української витинанки в загальноєвропейському контексті.

Список публікацій за темою дисертації

1. Грищенко О. Техніка витинанки в оформленні української книги / О. Грищенко // Мистецтвознавство '07(02): Науковий збірник. - Львів: СКІМ, 2007. - №2. - С. 75-83.

2. Грищенко О. Українська витинанка кін. ХХ - поч. ХХІ ст.: тема, історіографія наукового дослідження / О. Грищенко // Мистецтвознавство '07(01): Науковий збірник. - Львів: СКІМ, 2007. - С. 69-77.

3. Тихонюк О. Витинанка в художньо-педагогічному процесі / О. Тихонюк // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. - випуск 15-16. - 2009. - С. 212-217.

4. Тихонюк О. Витинанка українських художників: розмаїття шляхів / О. Тихонюк // Мистецтвознавство України: Збірник наукових праць. - Київ: ІПСМ АМУ; КЖД "Софія". - 2009. - Випуск 10. - С. 65-70.

5. Тихонюк О. Композиційні трансформації української витинанки кін. ХХ - поч. ХХІ століття / О. Тихонюк // Мистецтвознавство '09: Науковий збірник. - Львів: СКІМ, 2009. - С. 265-276.

6. Тихонюк О. Нове звучання традицій витинанки / О. Тихонюк // Мистець. - 2009. - №10. - С. 3.

7. Тихонюк О. Паперове мереживо українських художників / О. Тихонюк // Образотворче мистецтво. - 2009. - №3. - С. 104-105.

8. Тихонюк О. Східно-подільська витинанка кін. ХХ - поч. ХХІ ст.: традиції та новаторство / О. Тихонюк // Мистецтвознавство '08: Науковий збірник. - Львів: СКІМ, 2008. - С. 199-210.

Размещено на Allbest.ru