Перший сезон львівської філармонії (1902-1903 рр.) у контексті філармонічного руху

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівська національна музична академія ім. М.В. Лисенка

УДК 78:78.082.4-06.078(477.83)"1902/1903"

26.00.01 - теорія та історія культури

(мистецвознавство)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата мистецтвознавства

Перший сезон львівської філармонії (1902-1903 рр.)

у контексті філармонічного руху

Савка Андрій Михайлович

Львів - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі академічного інструментального виконавства Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника Міністерства освіти і науки України (м.Івано-Франківськ).

Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор Круль Петро Франкович, завідувач кафедри академічного інструментального виконавства Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, (м. Івано-Франківськ)

Офіційні опоненти:

доктор мистецтвознавства, професор Смоляк Олег Степанович, завідувач кафедри музикознавства, методики музичного виховання та акторської майстерності Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, (м. Тернопіль)

кандидат мистецтвознавства, Назар Лілія Йосифівна асистент кафедри музичного мистецтва Львівського національного університету ім. І.Франка, вчитель-методист ЛССМШ ім. С.Крушельницької (м. Львів)

Захист відбудеться 12 березня 2010 року о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.869.01 у Львівській національній музичній академії ім. М.В. Лисенка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Нижанківського, 5, другий поверх, малий зал.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Львівської національної музичної академії ім. М.В. Лисенка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Нижанківського, 5

Автореферат розіслано 10 лютого 2010 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат мистецтвознавства, доцент О.Т. Катрич

Анотації

Савка А.М. Перший сезон Львівської філармонії (1902-1903 рр.) у контексті філармонічного руху. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01 - теорія та історія культури (мистецтвознавство). Львівська національна музична академія імені М.В. Лисенка. Львів, 2010.

В роботі висвітлено одне з особливих мистецьких явищ духовної традиції Галичини - перший сезон Львівської філармонії 1902-1903 рр., який розглядається в руслі світового філармонічного процесу та в парадигмі культурних запитів і потреб суспільства на зламі ХІХ-ХХ століть.

Діяльність Львівської філармонії у досліджуваному сезоні розглядається за наступними параметрами: виконавських складів; репертуару (місцевих і гастролюючих музикантів); жанровою та типологічною класифікацією концертів; музично-критичного дискурсу; соціокультурними вимірами функціонування даної інституції в суспільстві.

Фокусуючи провідні вектори розвитку філармонічного руху як потужного рушія духовного прогресу, широка амплітуда художньо-мистецького спектру концертного сезону Львівської філармонії 1902-1903 рр. розмикає магістральні шляхи для подальших досліджень культурологічного порядку відповідних напрямів гуманітарних наук.

Ключові слова: філармонічний рух, перший сезон, Львівська філармонія, Галичина, концертне життя, виконавство, музична критика.

Савка А.М. Первый сезон Львовской филармонии (1902-1903гг.) в контексте филармонического движения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 26.00.01 - теория и история культуры (искусствоведение). Львовская национальная музыкальная академия имени Н.В. Лысенко. Львов, 2010.

В работе отражено одно из особенных явлений искусства духовной традиции Западной Украины - первый сезон Львовской филармонии 1902-1903 гг., рассматриваемого в русле мирового филармонического движения, симптоматика которого, как социально-художественного процесса исследуется в парадигме культурных потребностей общества на рубеже ХІХ-ХХ столетий. мистецький філармонія музичний

Определение критериев и признаков филармонического движения, которое, начавшись в Европе ХVII века, связано с его интенсивным развитием на современном этапе концертной жизни. Создание и расширение масштабной сети филармонических учреждений в мире разрешает рассматривать этот процесс как мощное художественно-культурное движение. Во время его активного развертывания на протяжении ХІХ-го века (Англия, Россия, Германия, Португалия, Греция, Норвегия, Венгрия, США, Япония, Австралия) на переломе ХІХ-ХХ в. единовременно с филармониями Лейпцига, Мюнхена, Праги, Варшавы, Мадрида, Стокгольма открывается Львовская филармония, первый сезон которой можно по праву считать весомым явлением в национальной и мировой музыкальной культуре.

Деятельность Львовской филармонии в данном сезоне, отмеченном высокой степенью активности (выступления свыше ста выдающихся артистов с мировым именем в более 140 концертах, в которых было исполнено огромное количество (около 700) музыкальных произведений разных жанров и стилей: симфонических, инструментальных, вокальных, хоровых и кантатно-ораториальных произведений всего за семь с половиной месяцев), разрешает рассматривать его как определенный феномен в рамках общеевропейского филармонического движения. Возглавляемый выдающимся дирижером Л. Челянским, который за год до создания Львовской филармонии, вместе с А. Дворжаком организовал Филармонический оркестр в Праге, восполнил практическое отсутствие исполнительской базы симфонической музыки в данном регионе. Наряду с Л. Челянским в сезоне 1902-1903 гг. начинают свою дирижерскую карьеру впоследствии известные мастера Г. Мельцер и С. Людкевич, последний из которых дебютирует и как композитор-симфонист.

Среди концертирующих солистов, выступивших в первом сезоне Львовской филармонии всемирно известные певцы: Дж. Беллинчони, С. Курц, В. Гуэрини, А. Бончи, М. Саммарко, А. Мишуга, С. Крушельницкая, Я. Королевич-Вайдова; пианисты: Й. Сливинский, В. Курц, З. Стойовский, И. Фридман, Л. Годовский, М. Розенталь, Ф. Блюмфильд-Зейслер, Й. Гофман; скрипачи: П. Сарасате, Э. Соре, В. Бурместер, Я. Коциян, Я. Кубелик, Б. Губерман, С. Барцевич, Ф. Ондржичек, а также выдающиеся композиторы-дирижеры: Г. Малер, Р. Штраус, Л. Перози, Р. Леонкавалло, М. Карлович, которые учитывали в своих гастрольных турах Львовскую филармонию как один из мощных центров филармонического движения.

Сущность данного явления исследуется по следующим параметрам: исторических предпосылок возникновения филармонии в геокультурном пространстве Галичины; функциональных особенностей институонализации филармонии как определенной модели концертной жизни; конкретизации основных аспектов деятельности посредством анализа исполнительских составов, репертуарной политики (местных и гастролирующих музыкантов), жанровой и типологической классификации концертов; музыкально-критического дискурса; социокультурных измерений функционирования данной институции в обществе.

Фокусируя ведущие векторы развития филармонического движения как мощного двигателя духовного прогресса на примере научного изучения широкой амплитуды художественного спектра концертного сезона Львовской филармонии 1902-1903 гг., открываются возможности определения магистральных путей для последующих исследований социально-культурологического порядка соответствующих направлений гуманитарных наук.

Ключевые слова: филармоническое движение, первый сезон, Львовская филармония, Галичина, концертная жизнь, исполнительство, музыкальная критика.

Savka A. The first season of Lviv philharmonic society (1902-1903) in the context of philharmonic movement. - Manuscript.

Thesis for a degree of Ph.D. in History of Arts majoring in 26.00.01 - cultural theory and history (History of Arts). Lviv National Academy of Music named after Lysenko, M. Lviv, 2010.

The research work highlights one of the most special artistic phenomena of spiritual tradition of Galychyna - the first season of Lviv philharmonic society within 1902-1903 which is taken in the mainstream of world philharmonic process and in the paradigm of cultural needs and demands of the society at the turn of the 19-20th century.

The activity of Lviv philharmonic society in the season under study is viewed according to the following criteria: casts, repertoire (of local and touring musicians); genre and typological classification of the concerts; musical and critical discourse and socio-cultural dimensions of functioning of the given institution in society.

Focusing on the main development vectors of philharmonic movement as a powerful spiritual progress stimulus, the wide range of artistic spectrum of Lviv philharmonic society concert season of 1902-1903 opens the floodgates for further cultural researches in the corresponding branches of the Humanities.

Key words: philharmonic movement, first season, Lviv philharmonic society, Galychyna, concert life, performance, music criticism.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Вивчення мистецьких надбань окремих регіонів зумовлено інтенсивним пошуком нових концептуальних засад відродження і розвитку української культури. Сьогодні особливої ваги набувають джерелознавчі, історіографічні, краєзнавчі праці, в яких досліджуються особливості національної спадщини, культури, освіти, мистецтва тощо. Унікальний факт надзвичайно активної діяльності Львівської філармонії у першому сезоні є своєрідним феноменом тогочасного концертного життя, який дав колосальний імпульс для культурного розвитку української музики і загальноєвропейського культурного простору.

У соціокультурних процесах функціонування музичного мистецтва провідну роль відіграє поширення та популяризація музичних творів. При цьому активізація концертного життя є одним з яскравих проявів філармонічного руху. Визначення критеріїв та особливостей філармонічного руху, який розпочався ще у XVII ст. та інтенсивно розвивається у наші дні, становить насущну потребу сьогодення. У насичений та складний час глобалізації третього тисячоліття модифікуються різноманітні культурного життя, зокрема, музична. Створення та існування масштабної сітки філармонічних установ у цілому світі уможливлює визначення цього процесу як потужного мистецько-культурного руху. В час його активного розгортання впродовж ХІХ ст. (Англія, Росія, Німеччина, Португалія, Греція, Норвегія, Угорщина, США, Японія та Австралія), на зламі ХІХ-ХХ ст. поряд з філармоніями Ляйпціґа, Мюнхена, Праги, Варшави, Мадрида, Стокгольма відкривається Львівська філармонія, перший сезон якої 1902-1903 рр. став вагомим явищем у національній та світовій музичній культурі.

Видатний диригент, який за рік до виникнення Львівської філармонії спільно з А.Дворжаком організував Філармонічний оркестр у Празі (1901 р. - рік заснування Чеської філармонії), - Людвік Челянський - очолив Львівський симфонічний оркестр. Завдяки йому цей колектив за сім з половиною місяців дав більше 140-а концертів, виконавши значну кількість складних музичних полотен, що представили практично усе світове музичне мистецтво різних країн та епох. У цьому сезоні були репрезентовані симфонічні, вокально-симфонічні, хорові, інструментальні та вокальні твори. Значна частина виконань були прем'єрними для львів'ян.

Впродовж першого сезону у Львівській філармонії виступили відомі музиканти світової слави - скрипалі: П. Сарасате, Е. Соре, В. Бурместер, Я. Коціян, Я. Кубелік, Б. Губерман, С. Барцевич, Ф. Ондржічек; вокалісти: Дж. Беллінчіоні, С. Курц, В. Гуеріні, А. Бончі, М. Саммарко, О. Мишуга, С. Крушельницька, Я. Королевич-Вайдова; піаністи: Й. Слівінський, В. Курц, З. Стойовський, І. Фрідман, Л. Годовський, М. Розенталь, Ф. Блюмфільд-Зейслер, Й. Гофман; композитори-диригенти: Г. Малєр, Р. Штраус, Л. Перозі, Р. Леонкавалло, М. Карлович, котрі у своїх гастрольних турах зараховували Львівську філармонію до потужних центрів філармонічного руху. Перший сезон Львівської філармонії став відправною точкою подальшої кар'єри М. Горшовського, Т. Каррено-Тальяп'єтри, Я. Кубеліка, Я. Коціана (перші гастролі), А. Агревича, Б. Пантео, М. Натровського, а також Г. Мельцера та С. Людкевича як диригентів.

З нагоди створення філармонії був відреставрований один з кращих залів Львова - Скарбківський театр (орендар Л. Літинський, архітектор та інженер Я. Балабан), котрий почав нову епоху своєї діяльності. Відремонтований та оформлений за останнім словом техніки та дизайну (інженер Е. Балк, живописці С. Батовський, Л. Вейн) вважався одним з кращих європейських залів: налічував 1240 місць, освітлюваний 780 лампами, з центральним опаленням, рухомою естрадою (160 кв.м.), великим концертним органом, фойє, зимовим садом, фонтанами, цукернею, буфетами та рестораном - розкіш сецесійної Європи перевершувала сподівання львів'ян і відповідала високим вимогам світових зірок.

Тогочасна українська та польська преса (в особах провідних критиків О. Бережницького, С. Берсона, Н. Вахнянина, Я. Ґалля, С. Невядомського, Я. Скшидлевського, М. Солтиса) вичерпно висвітлювала події, що відбувалися у Львівській філармонії, відкриваючи тим самим нову сторінку в розвитку музично-критичної думки.

Відродження культурної пам'яті про видатних діячів музичного мистецтва, що провадили свою діяльність на теренах Галичини в період зламу ХІХ-ХХ ст., - один з вагомих аспектів даного дослідження. Спеціального вивчення досвіду явищ концертного життя такої інтенсивності як перший сезон Львівської філармонії у 1902-1903 рр, в українському музикознавстві не існує. На сучасному етапі розвитку філармоній (у період їх трансформації, виникнення нових форм та модифікацій) є надзвичайно актуальним осмислення досвіду минулого та перетворення кращих традицій філармонічного руху.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно плану роботи кафедри академічного інструментального виконавства Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника відповідно темі № 2 (реєстр. № 0106v008758) "Проблеми координації українського і світового досвіду інструментально-виконавського мистецтва: специфіка національного". (2009-2012 рр.)

Мета даного дослідження полягає у комплексному та системному аналізі діяльності Львівської філармонії у контексті європейського філармонічного руху в першому концертному сезоні 1902-1903 рр. з охопленням наступних важливих моментів: джерелознавча та археографічна проблематика, описання соціальної та мистецької сутності досліджуваного явища.

Даній меті підпорядковані основні завдання дисертації:

- аргументувати та визначити критерії, особливості й іманентні риси філармонічного руху як потужного процесу концертного музичного життя в цілому, адаптуючи його засади до явищ національного порядку;

- розглянути історичні передумови для розвитку концертного життя Львова зазначеного періоду, з огляду на геополітичне положення міста як базу гастрольно-виконавської діяльності митців світового та європейського рівнів;

- обґрунтувати значення створення філармонії для динаміки розвитку мистецького життя як однієї з перших на території України концертних організацій подібного типу;

- відобразити досягнення виконавців різних музичних сфер у даному сезоні (вокальної, скрипкової, фортепіанної, камерно-інструментальної, хорової, вокально-симфонічної, диригентської), а також вивчити діяльність симфонічного оркестру;

- описати різноманітні типи концертів та репертуар вітчизняних і гастролюючих музикантів досліджуваного сезону;

- провести джерелознавчий аналіз критичних статей періодичних видань, (Львів, Варшава, Краків) та архівних документів (ЦДІА у Львові); охарактеризувати постаті львівських критиків і оцінити їх внесок у розвиток музично-критичної думки того часу;

- виявити закономірності діяльності першого сезону Львівської філармонії як соціологічного явища культури в загальному розвитку музичного концертного процесу - філармонічному русі.

Об'єктом дослідження є філармонічний рух на зламі ХІХ-ХХ ст.

Предмет дослідження - музичне мистецтво Львова зазначеного періоду та перший концертний сезон Львівської філармонії 1902-1903 рр.

Методи дослідження: аналітичний - у вивченні мистецтвознавчої, культурологічної літератури, архівних описів, періодичних видань, історичної та довідкової літератури; теоретичного моделювання - для узагальнення і систематизації розмаїття форм діяльності Львівської філармонії; наукової реконструкції - у вивченні джерельних, переважно архівних матеріалів; компаративний - у порівнянні першого сезону Львівської філармонії в контексті загальних принципів філармонічного руху; історіографічний - у дотриманні хронології дослідження та відтворення "портретної характеристики" першого концертного сезону 1902-1903 рр.; культурологічний - при дослідженні специфічних рис у розвитку концертного музичного життя Галичини та культурно-міграційних процесів, пов'язаних з філармонічним рухом; соціологічний (статистичні показники) - у визначенні критеріїв філармонічного руху, його соціологічної бази, як одного з потужних чинників соціокультурного процесу на ринку музично-культурної продукції через дослідження діяльності першого сезону Львівської філармонії 1902-1903 рр.

Теоретично-музикознавчою базою стали роботи українських та закордонних музикознавців, котрі зверталися до загальних проблем зазначеного історично-культурного періоду, а саме в сфері музичного життя Галичини - Л. Мазепи, Т. Мазепи, Л. Кияновської, М. Загайкевич, М. Черепанина, А. Терещенко, Ю. Булки, З. Штундер, П. Медведика, Л. Ничай, М. Воловець, J. Reissa, Z. Jachimeckiego, L. Ernardta та мистецтвознавців - Я. Ісаєвича, Ф. Стеблія, О. Граб, О. Семчишин-Гузнер, Т. Костенко, О. Лань, О. Ноги, В. Проскурякова, Ф. Тера, Ю. Ярмаша, J. Wiczkowskiego, F. Jaworskiego, а також інших авторів, які опрацьовували окремі ділянки музичного життя Галичини: Д. Колбіна, Н. Кашкадамової, Ю. Волощука, В. Токарчука, Г. Блажкевич, Т. Старух, Ю. Ваф'ї, А. Карпяка, Л. Мороз, Е. Нідецької, М. Жишкович, Т. Куржевої, О. Дражниці, В. Откидача, О. Паламарчук, В. Щепакіна, L. Blaszczyk.

Питання концертної діяльності, зокрема, філармонічного руху піднімаються в працях Є. Дукова, Ю. Стахової, Т. Бурдейної-Публіки, в культурологічних вимірах частково заторкуються в роботах А. Лєсовіченка, Т. Чередниченко, Ж. Марітена, С. Шипа.

Праці з теорії та методології критики Б. Асаф'єва, Р. Грубера, В. Каратигіна, Ю. Келдиша, Є. Назайкінського, Ю. Рагса, О. Зінькевич, Ю. Чекана, Н. Южанина, Н. Кобрин, М. Галушка, І. Крупського, С. Романюка, Ю. Шаповала, А. Сохора, Я. Горака, О. Німилович, В. Брюховецького, Ю. Бурляя, S. Jarocinski, J. Jarowicki, М.Dziadek дозволили окреслити функції та значення музичної критики у становленні та функціонуванні Львівської філармонії.

У процесі роботи використані праці із загальної соціології та соціології культури (передусім її музичних розділів) Б. Слющинського, І. Безгіна, А. Сохора, О. Семашка, Л. Іоніна, Л. Кадцина, Є. Борінштейна, О. Костюка, С. Лєша, М. Шведа, З. Ластовецької-Соланської, Н. Черниш, Ф. Кольбера.

Матеріал даного дослідження спирається на архівні документи, різноманітні періодичні видання, передусім львівських україномовних газет "Руслан" та "Діло", видання, що виходили у Львові польською мовою - "Dziennik Polski", "Kurjer Lwowski", "Gazeta Lwowska", "Wiek Nowy", "Przegl№d", "Slowo Polskie", "Wiadomosci artystyczne", "Tygodnik Muzyczny i Teatralny", "Przegl№d Muzyczny, Teatralny i Artystyczny", варшавських - "Echo Muzyczne, Teatralne i Artystyczne", "Tygodnik illustrowany", фондів Центрального Державного Історичного Архіву у Львові. Енциклопедичні видання, бібліографічні показники та довідники, електронні бібліотеки та інші новітні інформаційні джерела, лексикони та монографії становили необхідну джерельну базу для ідентифікації тих чи інших персоналій, фактів та даних.

Наукова новизна дослідження полягає у вперше досліджених аспектах українського музикознавства:

- визначено критерії та особливості філармонічного руху як соціокультурної категорії музичного концертного життя в цілому, запропоновано окреслення поняття "філармонічний рух" з урахуванням діапазону його функціонування в часових та геополітичних параметрах;

- розглянуто історію створення та концертну діяльність Львівської філармонії у першому сезоні 1902-1903 рр. і його значення для динаміки музично-концертного життя Галичини та філармонічного руху в цілому;

- запропоновано принципи соціокультурного аналізу функціонування філармонії, що полягають в описі програм та складанні репертуарних таблиць на основі архівних джерел і періодики; у створенні біографічного покажчика виконавців; у диференціації концертної діяльності - вперше описано різні типи концертів, які проходили у філармонії тощо;

- введено в історичні дослідження львівської культури нові імена світового рівня - Марія Сольдат-Реґер (скрипка) - Австрія; Лоренцо Перозі (композитор та диригент) - Італія; Фанні Блюмфільд-Зейслер та Берта Маркс-Гольдшмідт (фортепіано) - США, Англія, які гастролювали в даному концертному сезоні у Львівській філармонії;

- проаналізовано матеріали провідних періодичних видань того часу, охарактеризовано постаті львівських критиків (С. Невядомського, С. Берсона, Я. Ґалля, О. Бережницького, М. Солтиса та ін.) та окреслено їх внесок у розвиток музично-критичної думки;

- виявлено закономірності функціонування культурно-соціального предмету дослідження - концертної організації, а саме Львівської філармонії, в контексті світового філармонічного руху.

Практичне значення дослідження полягає у можливості його використання у матеріалах спеціальних курсів вищих мистецьких навчальних закладів, зокрема, історії концертного виконавства скрипалів, піаністів, вокалістів, диригентів і т.п. Робота може сприяти формуванню репертуару сучасних концертних установ та окремих митців, спираючись на кращі традиції виконавства та концертного життя - філармонічного руху. Дослідження може стати основою для методологічних пошуків педагогів-практиків, концертуючих музикантів та стимулом для подальших соціокультурних наукових розвідок.

Апробація результатів дослідження. План та розділи дисертації обговорювались на засіданні кафедри академічного інструментального виконавства Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Окремі положення дисертації були представлені у вигляді доповідей, що обговорювалися на науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції "Культуротворча парадигма українського націєтворення" - Івано-Франківськ, ІМ ПНУ, 2005; Всеукраїнській науково-практичній конференції "Українська культура в контексті сучасних наукових досліджень та практичних реалій" - Київ, ДАКККіМ, УЦКД, 2006; Всеукраїнській науково-практичній конференції "Культурологічний дискурс сучасного світу: від національної ідеї до глобалізаційної цивілізації - Київ, УЦКД, 2007; Всеукраїнській науково-практичній конференції "Музичне виконавство України: національні, регіональні та інтегративні аспекти" - Івано-Франківськ, ІМ ПНУ, 2007; Третій Всеукраїнській науково-практичній конференції "Стан і перспективи розвитку духовної культури особистості в умовах розгортання глобалізаційних процесів" - Рівне, РДГУ, 2007; Всеукраїнській науково-практичній конференції "Художньо-освітній простір України в контексті новітньої історії" - Київ, УЦКД, 2007; Науковій конференції "Музикознавчі студії - 2007" - Львів, ЛДМА, 2007".

Публікації. Результати дослідження викладені у 6 одноосібних статтях, 4 з них - у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (385 найменувань), додатків. Повний обсяг дисертації - 335 с., з них основного тексту - 178 с.

Основний зміст дослідження

У Вступі обґрунтовано актуальність та визначено стан наукової розробки проблеми, сформульовано об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну роботи, її практичне значення та методологічні засади, подано інформацію про апробацію результатів дослідження.

Перший розділ "Науково-теоретичні та історико-культурологічні засади явища філармонічного руху" складається з чотирьох підрозділів.

1.1. "Історіографічний огляд стану опрацювання проблеми" присвячено аналізу джерельної бази досліджуваної проблеми. Філармонічний рух як вид концертної діяльності отримав об'ємний масив описової та критично-музикознавчої літератури. Однак системний та структурований аналіз даного явища вимагає задіяння не лише наукових розробок статистичного чи довідникового характеру, а й широкого кола досліджень, що спираються на філософські, соціологічні, краєзнавчі, історіографічні, культурологічні концепції останніх десятиліть. Для висвітлення художньо-культурного життя досліджуваного періоду використано роботи істориків, театрознавців, мистецтвознавців та ін. При встановленні персоналій першого філармонічного сезону було використано об'ємну джерельну базу монографічної, довідкової та енциклопедичної літератури, а також документи, серед яких статистичні формуляри, афіші, програмки-буклети тощо. Розгляд філармонії як полінаціональної структури базується на роботах вітчизняних та іноземних авторів. Огляд наукової літератури з проблем філармонічного руху в контексті музичної культури дає підстави стверджувати, що подібна наукова ділянка в українському музикознавстві досліджується вперше.

1.2. "Соціологічні аспекти зародження і формування філармонічного руху в світовій культурі". Оскільки філармонічний рух (далі ФР) насамперед явище соціального порядку, є необхідним його розгляд з точки зору соціології. Підйом концертного життя в музичній культурі Європи XVII - XVIII ст. характеризується як соціальна інновація (за Є. Дуковим). Саме інновації здатні породжувати соціальні рухи найширшого спектру, які в процесі свого розвитку проходять чотири стадії: занепокоєння, зворушення, формалізації та інституціоналізації. Соціальні рухи слугують способом зміни суспільства, а в динаміці свого розвитку можуть перетворюватися у соціальні інститути або організації. Концертне виконання музичних творів як соціалітарний блок музичної діяльності (за А. Лєсовіченком) виявляє ряд соціологічних функцій. Однією з передумов його існування є наявність стаціонарної установи, де відбуваються концерти. Характерною ознакою процесу зародження та розвитку філармоній є їх підкреслена публічність та загальна доступність.

З XVII ст. функції публічного мистецького центру виконував оперний театр, де інструментальна музика звучала в антрактах, інструментальні вставки вводилися і в процес богослужінь. В цьому ж столітті Болонська Філармонічна Академія стала першим закладом, який поряд з освітою займався активною концертно-пропагандистською діяльністю, даючи поштовх до появи подібних утворень "гібридного" типу (Словенія-Любляна, Норвегія-Берген, Україна- Львів, Німеччина-Ляйпціг, Нідерланди-Амстердам). Протягом наступних століть відбулася подальша демократизація культурного життя, в якому поступово кристалізується ФР, наділений специфічними особливостями (розгортання в часі, задіяння різних соціальних верств населення, задоволення певних ідейно-естетичних потреб, широка географічна амплітуда, міграційні та інтегративні процеси, інспірація композиторської творчості, реалізація іманентного економічно-соціального порядку, поглиблення професіоналізації). Складовими ФР як такого є три зони концертного життя: філармонічні товариства, філармонічні оркестри та власне філармонії, які існують паралельно і незалежно або переростають одні в одних. Поряд з філармоніями в широкооб'ємному процесі концертного життя функціонують також концертні зали з різноманітними власними назвами на зразок філармоній (Ґевандгаус, Карнегі-Холл та ін.).

Зародившись у XVII-XVIII ст., ФР охопив велику кількість міст Європи, Америки та Азії. Так у ХІХ - на поч. ХХ ст. ФР поступово поширюється в таких країнах: Росії (1802), Англії (1813), Україні (спроби - 1817 р. в Харкові та 1833 р. в Києві, 1842 р. - відкриття філармонії в Одесі), Португалії (1822), Франції (1828), Греції (1834), Австрії, США (1842), Норвегії (1846), Угорщині (1853), Монако (1856), Іспанії (1866), Румунії (1868), Бельгії (1871), Чехії - Брно (1870), Фінляндії (1882), Польщі (1901), Україні - Львів, Швеції (1902). Впродовж ХХ ст. ФР охоплює щораз нові країни й континенти, активно розвиваючись і в третьому тисячолітті.

1.3. "Симптоматика виникнення філармонії в музичному житті Галичини ХІХ-го століття". Упродовж ХІХ ст. багате музичне життя Львова підготувало достойний ґрунт для появи філармонії як культурно-музичного явища. Передумовами виникнення Львівської філармонії (далі ЛФ) стали: вимогливі соціально-мистецькі запити львів'ян, полікультурна мистецька палітра Львова, діяльність різноманітних музичних товариств та їх активна концертна практика, розвиток музичної освіти та інтенсифікація оркестрового музикування, фінансова та громадсько-організаційна спроможність міста, наявність стаціонарного приміщення, міграційні тенденції в музичному виконавстві Європи та активна включеність Львова у даний процес. Інтегративність вищезгаданих явищ та усвідомлення їх соціумом відбувалося через сферу музичної критики.

Однією з передумов розвитку ФР є функціонування музичних товариств філармонічного типу, якими була переважна більшість музичних об'єднань Галичини ХІХ ст. Серед них: Галицьке музичне товариство (1838 р. заснування), "Лютня" (1881), "Ехо" (1887), "Гармонія"(1875), яка мала власний симфонічний оркестр, "Боян" (1891), що залучав до співпраці військові оркестри, "Руська бесіда", "Зоря", "Просвіта" і "Сокіл". Кожне з цих товариств популяризувало музичне мистецтво та сприяло розбудові концертного життя.

Впродовж ХІХ ст. у Львові функціонує кілька типів оркестрів, діяльність котрих готує появу філармонії як концертної організації. 1.Театральні симфонічні оркестри - високопрофесійні колективи, що включали симфонічні твори як додаток до основної діяльності оркестру та складову театральних спектаклів. Серед визначних диригентів, під керівництвом котрих звучала симфонічна музика силами театральних оркестрів, - Ю. Ельснер, Я. Медеріч-Галлюс, К. Ліпінський, Л. Челянський та ін. Симптоматично, що часто саме оперні диригенти стають ініціаторами створення філармонічних симфонічних оркестрів. 2.Оркестри музичних товариств, що поставали перед проблемою плинності кадрів у колективах та аматорством. Проте, саме у виконанні цих колективів прозвучали симфонічні твори багатьох європейських композиторів. Так, товариство св. Цецилії, засноване Ф.К. Моцартом, у 1826 р. репрезентувало "Реквієм" В.А. Моцарта, що стало знаковою подією для музичного життя цілої Європи. Велику кількість концертів дав оркестр "Товариства друзів музики", очолюваний Й. Рукґабером у 1834-1838 рр. До програм оркестру "ГМТ" впродовж його існування постійно входили симфонічні твори. 3.Військові оркестри також не рідко грали інструментальну музику. Окрім самостійних концертів, вони часто об'єднувалися з оркестрами товариств та театральними колективами для виконання складніших симфонічних творів. Оркестр 15-го полку піхоти (диригент Ф. Конопасек) у співпраці з товариством "Лютня" виконав "Stabat Mater" Дж. Верді, Симфонію №5 П.Чайковського. У репертуарі оркестру 30-го полку піхоти під керівництвом К. Ролля окрім західноєвропейської музики були і твори українських композиторів (Симфонія соль мінор М. Вербицького, кантата "Б'ють пороги" М. Лисенка та ін.). Найбільше української симфонічної музики прозвучало у виконанні оркестру 80-го полку піхоти, очолюванного диригентом Ф. Фрідріхом. Оркестр 95-го полку піхоти на чолі з диригентами А. Форкою, Зестером та Розкошни мав у репертуарі твори галицьких композиторів.

У різнонаціональній львівській пресі постійно фігурували думки та заклики про нагальність створення філармонії, зокрема у своїх статтях до цього спонукали провідні музичні критики того часу Н. Вахнянин, С. Невядомський, Я. Ґалль.

Таким чином, появу філармонії у Львові підготували: загальнокультурне піднесення краю; розбудова сітки музичних установ; діяльність оркестрів музичних товариств, театрів, військових частин; провокативні заклики львівської преси; інтенсифікація гастрольно-концертних виступів музикантів світового масштабу.

1.4. "Заснування та функціонування концертної установи "Львівська філармонія" у 1902-1903 рр.". Офіційний початок функціонування Львівської філармонії зафіксований 17 березня 1902 р. договором про оренду театру Скарбка між Л. Літинським та Л. Геллєром. Останній, талановитий антрепренер та організатор, став директором нової мистецької установи. Переобладнанням Скарбівського театру займався архітектор Я. Балабан, який оновив приміщення, надав йому необхідних для даного закладу елементів розкоші та комфортабельності. Головним диригентом став Л. Челянський, який зібрав високопрофесійний оркестр (68 чол.), що складався переважно з молодих випускників Празької консерваторії (більше 50 осіб).

Дирекцією ЛФ було заплановано провести 120 концертів (30 великих симфонічних, 30 симфонічних та 60 популярних), а відбулося понад 140, які поділялися на великі симфонічні за участю знаменитих солістів; симфонічні, в яких обов'язковою була симфонічна музика та популярні з доступними програмами. Також пройшов ряд "надзвичайних концертів" (авторські, благодійні та приурочені до певних подій). Протягом тижня в ЛФ проходили виступи щонайменше двох європейських виконавців (два великі симфонічні концерти), один симфонічний, один-два популярні. Перед початком сезону ЛФ анонсувала виступи близько ста зірок світового рівня, з яких Львів відвідали дві третини запрошених. Натомість, одну третину виповнили не менш знамениті музиканти, серед яких М. Геллєр, С. Курц, В. Ґромбчевський, М. Розенталь, Ф. Блюмфільд-Зейслєр, Е. Соре, Б. Губерман, Я. Коціан, Г. Малєр, М. Карлович квартет М. Сольдат-Реґер та ін.

Після закінчення сезону на базі ЛФ було організовано оперно-філармонічну трупу, в складі якої були такі зірки як О. Мишуга, С. Крушельницька, А. Дідур, великий хор театру Ля Скала. Успішне турне (Краків, Варшава, Лодзь, Вільно) мало продовжитися містами Росії (Петербург, Москва, Харків, Київ, Одеса), проте виступи відбулися лише в Петербурзі, що став останнім пунктом гастрольної поїздки. Повернувшись додому, оркестр ЛФ потрапляє у фінансові труднощі і, практично, припиняє свою діяльність (останні два концерти були, фактично, гастрольними). Сама ЛФ існує як концертна організація, однак, втрачає свій високопрофесійний статус (фактичне завмирання концертів симфонічної музики та виступів іменитих музикантів з оркестром). Спроби віднови оркестру тривають аж до 1939 р. (оркестр ПМТ організовано в 1921 р., на базі якого в 1933 р. створено оркестр Львівської філармонії - диригент А.Солтис). У 1939 р. було відкрито Львівську обласну державну філармонію (диригенти І. Паїн та М. Колесса). За перший сезон відбулося 60 концертів. Згодом, у повоєнні роки (з 1944 р.) діяльність ЛФ безупинно продовжується та впевнено входить у третє тисячоліття як одна з потужних одиниць світового ФР.

Другий розділ "Діапазон діяльності першого сезону Львівської філармонії 1902-1903 рр." складається з трьох підрозділів.

2.1. "Значення філармонії для поширення та популяризації симфонічної музики. Провідні диригенти львівської філармонічної сцени". Мистецька одиниця, якою став оркестр Львівської філармонії, практично компенсувала відсутність виконавської бази симфонічної музики. За один сезон (сім з половиною місяців) було представлено більше 300 симфонічних полотен широкого жанрового спектру: симфонії, симфонічні увертюри, поеми, сюїти, картини, п'єси, концерти для різних інструментів, попурі, увертюри та фрагменти з оперної, театральної та балетної музики. Виконуючи одну з головних функцій ФР - репрезентативну, охоплюючи широку національну (практично всі провідні європейські національні школи) та жанрово-стильову перспективу симфонічної музики, цей сезон стає прем'єрним для львівської публіки. Знаковими можна вважати виконання восьми симфоній Л. ван Бетговена (крім Дев'ятої), 4-6 симфонії П. Чайковского, а в своєрідному філармонічному циклі вагнерівских концертів прозвучали симфонічні фрагменти майже з усіх опер цього композитора.

Перший сезон Львівської філармонії активно включється у процес ФР, поширюючи та популяризуючи симфонічну музику в об'ємній часовій площині - твори різних епох, а також сучасні полотна - Г. Малєра, Р. Штрауса, А. Брукнера, Я. Сібеліуса, Н. Гаде, Ю. Свенсена, М. Карловича, Ж. Носковского, Г. Мельцера, З. Стойовского, З. Фібіха, Р. Леонкавалло, Л. Челянського, С. Людкевича та ін., завдяки чому ЛФ змогла відіграти важливу інтегративну роль.

Віртуозний симфонічний оркестр, як акомпанемент, притягував солістів найвищого рангу, що дало змогу ознайомити львів'ян з кращими зразками інструментальних концертів у надзвичайно фаховому прочитанні. Твори даного жанру різних композиторів виконували скрипалі В. Бурместр, Я. Коціян, Я. Кубелік, Ф. Ондржічек, П. Сарасате, Е. Соре, С. Барцевич, Б. Губерман; піаністи - Л. Годовський, І. Фрідман, Г. Мельцер, В. Курц та інші. Прозвучали також концерти для духових інструментів, віолончелі і, навіть, дзвіночків.

Провідна роль при цьому належала першорядним диригентам, завдяки яким і відбувся з таким непотьмареним блиском перший сезон ЛФ. Л. Челянський продиригував 114 концертів, в яких прозвучала велетенська кількість шедеврів світової музики. Блискучий інтерпретатор та активний сподвижник сучасної музики, Л. Челянський вирізнявся демократичними поглядами та невичерпною енергією. Саме йому оркестр ЛФ завдячує таким високим рівнем виконавства. Диригентами були також Г. Ярецький, а пізніше Г. Мельцер, який, будучи віртуозним піаністом, починає диригентську кар'єру саме у ЛФ, згодом тріумфально продовжуючи її в Європі.

Визначними подіями для музичної громадськості Львова стали гастролі Р.Штрауса, який з однієї репетиції з велетенським успіхом продиригував П'яту симфонію Л. ван Бетговена, а також репрезентував у власному виконанні свої симфонічні твори: "Смерть і просвітлення", "Дон-Жуан" та любовну сцену з симфонічної поеми "Без вогню", в яких оркестр під "енергетичною сугестією видатного музиканта звучав як множество артерій і сітка дрібних жилок єдиного організму" (Я. Ґалль). З не меншим тріумфом пройшли гастролі Г. Малєра. Молодий оркестр, на думку критиків, склав іспит з мистецької зрілості, виконавши Сьому симфонію та "Леонору" Л. ван Бетговена, "Римський карнавал" Г. Берліоза, ряд симфонічних фрагментів з опер Р.Вагнера та Першу симфонію Г. Малєра, під геніальною батутою останнього, який як ніхто з диригентів умів "входити в душу кожної музичної композиції" (Н. Вахнянин) і є "майстром понад майстрами, адже його спосіб диригування є проявом найвищого мистецтва" (Я. Скшидлевський).

Як диригенти з авторськими програмами в першому сезоні ЛФ виступили італійські композитори Лоренцо Перозі та Руджеро Леонкавалло. Зокрема, останній, виявляючи себе, на думку львівської преси, як досконалий диригент, визначив доленосне рішення С. Людкевича стати композитором. Отже, перший сезон ЛФ став симфонічним композиторським та диригентським дебютом корифея української музики.

2.2. "Інструментальна музика в першому сезоні Львівської філармонії (фортепіанний, скрипковий та камерний репертуар)". На львівській філармонічній сцені виступили зірки світової та європейської слави - Й. Гофман, З. Стойовський, Й. Слівінський, С. Айзенбергер, І. Фрідман, М. Розенталь, Л. Годовський, Ф. Блюмфільд-Зейслєр, В. Курц, Г. Мельцер, вундеркінди - М. Горшовський та Г. Морштинівна, останні почали свою зіркову кар'єру саме з виступів у цьому сезоні. Серед інших виконавців імена С. Рісегарі, Т. Каррено-Тальяп'єтри, Г. Оттавової, М. Тужанської, Л. Ротмелівни. Сольні програми представили концертмейстери відомих музикантів - Б. Маркс-Гольдшмідт (П. Сарасате), Майєр-Мар (В. Бурместер), Р. Фрімль (Я. Кубелік).

Не менш вражаючою є зіркова плеяда скрипалів, що концертували у ЛФ. Практично щомісяця Львів відвідували видатні скрипалі, а саме Я. Коціан, С. Барцевич, Е. Соре, В. Бурместер, Ф. Ондржічек, Я. Кубелік, П. Сарасате, Б. Губерман; тепер маловідомі М. Сольдат-Регер, Н. Бауер-Лехкнер (альтистка, близький друг та особистий біограф Г. Малєра), А. Геллєр, Б. Пантео; пробували свої сили молоді А. Аргевич, М. Натровський, Е. Вольфсталівна.

Поряд з виконавцями-солістами на львівській сцені виступали різноманітні камерні ансамблі: віденський "Квартет Сольдат-Регер", берлінське "Голандське тріо". Цікаво, що більшість камерних творів були представлені ансамблями солістів - концертмейстерів оркестру, які часто виступали і сольно.

Вражає амплітуда виконаного репертуару, адже фортепіанні та скрипкові сольні речиталі чергувалися з виконанням концертів з оркестром чи сольними виступами в мішаних концертах. Часто одні й ті ж музичні твори звучали у виконанні різних артистів, що давало змогу львів'янам спостерігати різні інтерпретаційні моделі. За один сезон були репрезентовані провідні європейські виконавські піаністичні та скрипкові школи, які відіграли важливу роль у розвитку і становленні галицької музичної культури в цілому. Так, зокрема, Й. Москвичів став згодом учнем С. Барцевича, Є. Перфецький, Р. Придаткевич - О. Шевчіка, учнями якого були Я. Кубелік та Я. Коціан.

Дане дослідження варто продовжити в аспекті вивчення впливів на становлення українського фортепіанного та скрипкового мистецтва, адже такий наплив зіркових виконавських сил світового масштабу всього за один сезон ЛФ є унікальним і безпрецедентним явищем в історії не лише національного концертного життя, але і в загальному плині світового ФР.

2.3. "Вокальні, вокально-симфонічні та хорові твори першого сезону філармонії Львова". Дві третини з усіх концертів першого сезону відбулося за участю видатних вокалістів. Провідні солісти світових оперних театрів часто поєднували оперні ангажементи з філармонічними виступами, які давали можливість більш глибоко та всебічно розкрити творчу індивідуальність (порівняно з одним оперним образом). Слухачі мали змогу ознайомитися з багатьма зразками оперної та камерної музики, адже видатні співаки експонували широку панораму різноманітних жанрів: арії з опер, романси та пісні, виявляючи багатство репертуару.

Видатні солісти міланської "Ля Скала" Дж. Беллінчіоні, В. Гуеріні, А. Бончі, М. Саммарко, примадонна віденської опери С. Курц, та соліст тієї ж опери Ф. Наваль, солістка Стокгольмської та Паризької опер Е. Гольмштрандт, солістка італійських театрів Генуї та Венеції Р. Пінкерт, імениті польські співаки, солісти Варшавської опери Я. Королевич-Вайдова, В. Громбчевський, О. Бандровський, соліст Празької опери С. Оржельский, українці - О. Мишуга та С. Крушельницька - становлять ще одну плеяду зірок світового масштабу першого сезону ЛФ.

Не маючи власного хорового колективу, ЛФ, завдяки хорам різних музичних товариств ("Академічний хор", хори "Лютні", "Бояну", "Сокола"), виконала в першому сезоні низку хорових та вокально-симфонічних творів. Це кантати Г. Ярецького, Ш. Гуно, Ф .Давіда, П. Машинського, М. Лисенка, Г. Топольницького, З. Носковского, "Вечірня" Л. ван Бетховена; ораторії Г.Ф. Генделя "Самсон", Л. Перозі (відомого композитора початку ХХ ст., керівника Сікстинської капели) трилогія "Муки Христа", "Тайна вечеря", "Смерть збавителя", "Мойсей" та ін. Цікавим явищем стало виконання хорових сцен з опер Р. Вагнера (3 акт "Загибелі богів" - один з найпотужніших з цілого циклу "Нібелунгів"), Р. Леонкавалло (велика церковна сцена для 2-х хорів з 3-го акту опери "Медичі"). У першому сезоні ЛФ були представлені хорові твори С. Невядомського, П. Машинського, М. Щепанського, С. Берсона, Г. Ярецького, О. Бородіна, М. Лисенка, С. Людкевича. Поєднання традиційно сильних галицьких хорів та висококласного оркестру забезпечило високий рівень виконання вокально-симфонічних творів.

Третій розділ "Музично-критичний дискурс діяльності першого сезону Львівської філармонії 1902-1903 років". Публіцистично-критична думка на межі ХІХ-ХХ ст. стала не лише основною джерельною базою даного дослідження, але виступає як один з інтенсивних рушіїв та дійових осіб першого сезону ЛФ.

Серед тогочасних періодичних видань найяскравіше висвітлювали дану тему: львівські україномовні газети "Руслан", "Діло"; польські: "Dziennik Polski", "Kurjer Lwowski", "Gazeta Lwowska", "Wiek Nowy", "Przegl№d", "Slowo Polskie", "Wiadomosci artystyczne", "Tygodnik Muzyczny i Teatralny", "Przegl№d Muzyczny, Teatralny i Artystyczny", а також частково варшавські - "Echo Muzyczne, Teatralne i Artystyczne" і "Tygodnik illustrowany". Налічуємо понад 500 критичних статей, присвячених першому сезону ЛФ, що дало змогу відтворити ретроспективну модель даного історико-культурного явища.

Провідними критиками часто були імениті композитори, музикознавці, високопрофесійні музиканти - Н. Вахнянин, Я. Ґалль, С. Невядомський, М. Солтис, Я. Скшидлевський, С. Берсон, О. Бережницький, С. Мелінський, Р. Кічман, Е. Вальтер, Ф. Нейгаузер, С. Бурса, Л. Грудер.

Вповні виконуючи свої провідні функції (інформаційну, освітньо-виховну, просвітницьку, аксіологічну, інтерпретаційну, комунікативну, регулятивну, прогностичну, ретроспективну) тогочасна критика задовольняла практичні культурні запити суспільства, поєднуючи художнє володіння словом зі становленням наукового термінологічного апарату.

Для висвітлення діяльності ЛФ першого сезону тогочасними критиками була використана широка палітра жанрів, серед яких: інформаційні (анонси, дописи, анотації, репортажі), аналітичні (рецензії, огляди, статті), "поетичні" художньо-публіцистичні (нариси, роздуми, есе). Спостерігаються в тогочасних ЗМІ явища хронікальності: існування окремих рубрик "Львівска фільгармонія" ("Руслан" - 98 статей), "Філармонія Львівська" ("Dziennik Polski" - 87 статей), "Філармонія" ("Wiek Nowy" - 79 статей), "З філармонії" ("Przegl№d" - 106 статей) тощо.

Серія проблемних гостросоціальних полемічних статей про закриття ЛФ (Н. Вахнянин, М. Солтис, О. Бережницький,) піднімається до сфери політичної публіцистики, чим засвідчує явище філармонії як певної соціально необхідної інституції.

Значення критичної думки та її вплив на філармонічну діяльність полягали у літописанні даного мистецького процесу, вихованні та просвіті публіки (опис та аналіз творів, дані про композиторів і виконавців, характеристики стилів епохи), встановленні високих оціночних критеріїв, впливі на репертуарну політику тощо. Власне критика була рефлектором всіх подій, що відбувалися у першому сезоні ЛФ.

Четвертий розділ "Соціокультурні виміри філармонічного руху на прикладі першого сезону Львівської філармонії." Спостереження та висновки попередніх розділів стосовно рівня і потреби в музичній культурі зазначеного історичного часу, діяльності музичної інституції нового типу у питаннях стану, змісту та ефективності пропаганди музичного мистецтва філармонією як соціальною установою, а також репертуарної політики, якісного кадрового складу, особливостей слухацької аудиторії та проблем сприймання музичної продукції, дозволяють із загально-локальної перспективи соціокультурних процесів Львова з виявленням точки опори - перший сезон ЛФ - вийти на параметри ФР як одного з потужних засобів культурного прогресу світового масштабу. В даному розділі окреслено соціокультурний простір Галичини у загальномистецькому аспекті для висвітлення загальнокультурної проблематики та визначення якісного рівня культурних запитів тогочасного суспільства. Остання третина ХІХ-поч. ХХ ст. - одна з найінтенсивніших сторінок у розвитку мистецько-культурного життя Львова, що проявлялося у схрещенні різнорідних ідеологічних течій та взаємопропорційній розмаїтості мистецьких напрямків, які ускладнювалися полікультурною природою багатонаціонального міста. Львівській міській культурі того часу властиві характерні риси ментальності Відня та інших визначних центрів імперії, а інтенсифікація мистецького життя та інспірація городян справами культури, мистецтва, освіченості набрали неймовірних обертів, що свідчить про певну стадію зрілості соціуму, зростання його духовних потреб, а це - один з первинних аспектів у появі та розповсюдженні ФР як одного з доволі високих щаблів заанґажованості суспільства музичною справою.

Серед найважливіших ділянок розвитку культури Львова на межі століть як невід'ємного тла для розбудови філармонічного осередку з обов'язковим атрибутом - пристосованим для концертних потреб стаціонарним приміщенням - найперше постає питання архітектури. В період галицької автономії (1870-1910 рр.) формується власна архітектурна школа, відбувається активна забудова міста.

У 1900 р. відкрито Великий Театр, що виконував функції загально-мистецького осередку, діяльність театру "Руської бесіди" гуртувала довкіл себе різні верстви українського населення, а основна частка виконання музики належала ГМТ, в якому, однак, більше приділялось уваги становленню консерваторії. Вагомим явищем для подальшого розвитку музичного життя стало утворення в 1903 р. "Музичного товариства імені Миколи Лисенка" з утримуваним інститутом. Оскільки сфера камерного та симфонічного музикування була мало заанґажована на тогочасному музичному ринку, фундаментального значення набуває поява філармонії у 1902 р., завдяки чому інтенсифікувалося концертне життя міста, адже концерти блискучого першого сезону "залишили тривалий слід в музичній культурі міста" (Л. Мазепа). Втрата ж високопрофесійного оркестру, ліквідованого по закінченні першого сезону, стала відчутним ударом по музично-концертному житті Львова.

Ще одним аспектом вияву підйому зацікавленості соціуму справами музичного мистецтва є розвиток освітніх установ ("рекордна кількість на загальноєвропейському тлі" за С. Людкевичем), появу яких інспірувала філармонія, а швидше, впливала на рівень музичної освіти, з іншого боку - поширення занять музикою (існування поряд близько 70-ти шкіл у зазначеному періоді) було фундаментальним ґрунтом для появи концертної організації даного типу. Окреслення культурних запитів соціуму виявляє його активність власне у музичній сфері. Значний відсоток середовища становили аматори, проте розвиток музичної культури спирався на високопрофесійні кадри, часто музикантів зі світовим іменем, присутність яких автоматично викликала високий рівень освіченості і виконавських сил, і критиків-музикознавців, і публіки.