Модерний танець жінок-балетмейстерів заходу ХХ століття: культурологічний аспект
Теоретико-методологічні аспекти дослідження модерного танцю жінок-балетмейстерів Заходу. Паралелі у формуванні ідей фемінізму та пошуку виразних засобів у танцювальному мистецтві. Класифікаційні критерії виразних засобів модерного й постмодерного танцю.
| Рубрика | Культура и искусство |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.07.2015 |
| Размер файла | 49,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ
26.00.01 -- теорія та історія культури
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства
МОДЕРНИЙ ТАНЕЦЬ ЖІНОК-БАЛЕТМЕЙСТЕРІВ ЗАХОДУ
ХХ СТОЛІТТЯ: КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
Шабаліна Олена Миколаївна
Харків -- 2010
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі культурології Харківської державної академії культури Міністерства культури і туризму України
Науковий керівник доктор мистецтвознавства, доцент Чепалов Олександр Іванович, Харківська державна академія культури, професор кафедри мистецтвознавства, літературознавства та мовознавства
Офіційні опоненти:
доктор мистецтвознавства, професор Веселовська Ганна Іванівна, Київський інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України, завідувач відділу науково-творчих досліджень,інформації та аналізу
кандидат мистецтвознавства, доцент Косаковська Леся Петрiвна, Інститут мистецтв Волинського національного університету імені Лесі Українки, доцент кафедри хореографії
Захист відбудеться «28» жовтня 2010 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.807.01 у Харківській державній академії культури за адресою: 61057, м. Харків, Бурсацький узвіз, 4, Мала зала.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської державної академії культури за адресою: 61057, м. Харків, Бурсацький узвіз, 4.
Автореферат розіслано « 27 » вересня 2010 р.
Учений секретар спеціалізованої вченої ради Ю. І. Лошков
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
модерний танцювальний балетмейстер
Актуальність теми. У сучасному світі соціокультурні та художні виміри тілесності набувають нового значення. Особливо це стосується культури модерного та постмодерного танцю, які склалися відповідно протягом першої та другої половини ХХ ст. і базуються на принципах тілесності.
Тілесність і життєвість у модерній хореографічній культурі не відкидаються та не вуалюються (як того потребують закони класичного танцю), а використовуються як найадекватніше відображення людськості як такої та індивідуального прояву особистості. Танець, по суті, стає тією межею між тілесним і духовним зосередженням тілесно-духовного, що найповніше відтворює художньо-екзистенціальні виміри людського буття. Тому в сучасному вітчизняному культурологічному дискурсі все більшого значення набуває проблема наукового осягнення сучасної хореографічної культури, її ідейно-естетичних джерел і практик. Ця проблема в Україні є вельми актуальною, оскільки в процесі становлення власної художньої культури та спробах залучення до європейської спільноти українським митцям необхідно зрозуміти джерела сучасної художньої мови, стильових форм і засобів їх утілення. Відповідно це стосується зразків сучасної хореографії США та Західної Європи, тому що вітчизняні хореографи подекуди копіюють їх без належного творчого і наукового аналізу й смислової відповідності менталітету нації. Позбавлені живої конкретики буттєвості та зв'язків з життям суспільства, такі копії не мають позитивного впливу на розвиток вітчизняної хореографічної культури. Згідно із загальними тенденціями оновлення хореографічного мистецтва ХХ ст., ця робота має виокремити ті креативні модерні чинники, які пояснюються довготривалими процесами жіночого розкріпачення у ХХ ст., та надає можливість усвідомити глибинні причини оновлення пластичної мови танцю.
Суттєво, що серед дисертацій з гендерної тематики, захищених у Білорусі, Казахстані, Росії та Україні немає жодної роботи подібної тематики з хореографічного або іншого сценічного мистецтва. Таким чином, робота заповнює лакуну у важливій ділянці духовно-екзистенціального досвіду, що стосується природно-тілесної сфери людини взагалі й участі жіноцтва в культуротворчих процесах свого часу. Специфіка дослідження в тому, що воно актуалізує тенденції жіночого руху, які на певному етапі розвитку культури привели до конкретних змін життєвих завдань людської діяльності та, у свою чергу, способів художнього існування танцю. Таким чином, танець є способом вираження цих зразків у конкретних сферах людської діяльності. Тема дослідження в широкому сенсі доводить активну роль людської особистості (зокрема жінки) в організації відносин у суспільстві та створенні продуктів культури.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота відповідає темі науково-дослідної роботи Харківської державної академії культури «Вітчизняна та світова культура: історико-теоретичні аспекти» (Державний реєстраційний номер 0109V000511) і темі «Філософські проблеми культури, компаративістські дослідження культури» плану наукових досліджень кафедри культурології на період 2006-2010 рр., затвердженому рішенням вченої ради Харківської державної академії культури від 27.02.2006 р. (протокол № 8).
Мета і завдання дослідження. Мета -- визначити закономірності та результати творчого пошуку балетмейстерів Заходу, зокрема роль жінок-хореографів у поширенні креативних ідей модерного й постмодерного танцю ХХ ст.
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:
- з'ясувати смислове поле проблеми становлення модерного танцю жінок-балетмейстерів Заходу, дослідити основні підходи до розвитку постмодерного танцю в соціокультурному дискурсі ХІХ-ХХ ст.
- визначити теоретико-методологічні аспекти дослідження модерного танцю жінок-балетмейстерів Заходу ХХ ст.;
- виявити ідейні та художні закономірності виникнення мистецького авангарду (в т.ч. вільного танцю) у творчості жінок-балетмейстерів ХХ ст.
- простежити паралелі у формуванні ідей фемінізму та пошуку виразних засобів у танцювальному мистецтві відповідних історичних і часових періодів;
- знайти класифікаційні критерії виразних засобів модерного й постмодерного танцю з огляду на їх образно-стильову інноваційність;
- надати відповідне тлумачення стильовим категоріям пошуку жінок-балетмейстерів з позицій становлення культури ХХ ст.;
- зробити аналіз сюжетних та образних рішень композицій, створених жінками-балетмейстерами;
- провести компаративний аналіз аспектів експресивності у творчості жінок-балетмейстерів і їх колег-чоловіків.
Об'єктом дослідження є хореографічна культура США та Західної Європи ХХ ст.
Предмет дослідження - креативність жіночого доробку в розвиткові модерного та постмодерного танцю ХХ ст.
Методи дослідження. Стратегією даного дослідження передбачено, що проведене попередниками вивчення соціально-філософських засад фемінізму є водночас зразком для наукового осягнення значення культурницького доробку жінок-балетмейстерів Заходу ХХ ст. З огляду на це та через певну термінологічну невизначеність і дискусійність наукового дискурсу, необхідним було використання комплексного підходу до зазначеної проблеми та у вирішенні сформульованих завдань.
Така методологія надала можливості ґрунтовно вивчати об'єкт дослідження в різноманітних аспектах і проявах, для чого використовувалися переважно компаративістський, історичний та синтетичний методи. Семантичне осмислення танцю здійснювалося через отримання інформації про синтактику танцю мовою самого танцю. Інтегративний характер дослідження визначався постановкою проблеми - не лише з'ясувати побудову танцю, але й доказово висвітлити всі можливі аспекти феномену, що вивчається, зокрема його культурологічну, етнографічну, історичну ґенезу. Методологія мистецтвознавчого рівня аналізу базується в роботі на миследіяльнісному підході до аналізу твору мистецтва як «відкритої системи» і на комунікативному підході, який дозволяє розглянути сферу роботи хореографа як «поле комунікації».
Хронологічні межі дослідження визначені метою і завданням роботи, тобто 1910-1990 рр., що позначають піки першої, другої та третьої хвиль фемінізму у ХХ ст.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в якісно нових результатах вивчення фактології розвитку хореографічного мистецтва Заходу у ХХ ст. та введенні до наукового обігу інтерпретаційних стратегій, що досі не використовувалися в комплексному культурологічному аналізі, зокрема пошуку пріоритетів у масштабах і значенні внеску жінок-балетмейстерів у загальний процес розвитку хореографічного мистецтва. Таким чином, у дисертації вперше:
- узагальнені та систематизовані теоретико-методологічні підходи в дослідженні становлення модерного танцю жінок-балетмейстерів Заходу ХХ ст.;
- визначені нові теоретико-методологічні засади дослідження модерного танцю жінок-балетмейстерів Заходу (новітнього періоду) на основі зіставлення основних методологічних підходів;
- обґрунтована необхідність використання ресурсу взаємовпливу культурних парадигм у дослідженні креативності жінок - балетмейстерів в розвиткові модерного танцю ХХ ст.;
- розглянуто доробок сучасних балетмейстерів під кутом зору належності до жіночого руху, тобто паралельно історії фемінізму;
- виявлено креативні ідеї «тілесності» та намагання в художній реалізації вільного танцю (так званої «мови тіла»);
- проведено порівняльний аналіз аспектів експресивності у творчості жінок-балетмейстерів та їх колег-чоловіків;
- комплексно досліджено соціальні й культурні джерела впливу емансипованих жінок-хореографів Заходу на становлення нового танцю ХХ ст.;
- дістало подальшого розвитку вивчення зразків танцювальної культури США та Західної Європи, які креативно впливали на розвиток сучасного танцю у світовому масштабі.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження мають скласти певну методологічну базу для подальшого теоретичного дослідження культурологічних проблем розвитку сучасного танцю.
Матеріали дисертації можуть використовуватися у викладанні мистецтвознавчих та культурологічних дисциплін студентів бакалаврату та магістратури, зокрема «Історія світової художньої культури», «Основи теорії культури», «Хореологія», «Історія хореографічного мистецтва», «Мистецтво балетмейстера» та ін., допомагати в розробці методології навчання стилів сучасного танцю, а також слугувати культурологічним дослідженням інших видів і жанрів мистецтва та порівняльному аналізу художніх надбань епохи.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи оприлюднювалися в доповідях на 13 міжнародних і республіканських конференціях: «Українська культура в контексті сучасних наукових досліджень та практичних реалій» (Київ, ДАККіМ, грудень 2006); «Национальные и этнические приоритеты в решении социально-экономических проблем мировой культуры и цивилизации» (г. Новосибирск, Международная славянская академия. Западно-Сибирское отделение, 2007); «Культура та інформаційне суспільство ХХІ ст.» (Харків, ХДАК, квітень 2007 р.); V мистецтвознавчі читання пам'яті В. Айзенштадта (Харків, ХДАК, жовтень 2008 р.); науково-теоретичній конференції молодих учених «Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття» (Харків, ХДАК, квітень 2009 р.); Науково-теоретичній конференції «Австрійська музична культура на перехресті епох і традицій» (Харків, ХДАК, травень 2009 р.); Гендерних студіях 2009 р. (м. Суми), а також на міжкафедральних семінарах у Луганському інституті культури і мистецтв та засіданнях кафедр культурології і сучасної хореографії Харківської державної академії культури.
Публікації. Основні результати дослідження викладено в 17 публікаціях: 9 статей, з яких 6 надруковані у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України; 8 - тези доповідей на міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (310 найменувань). Загальний обсяг дисертації -- 209 сторінок, основний зміст подано на 181 сторінці тексту.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено предмет та об'єкт дослідження, сформульовані його мета і завдання, наукове та практичне значення, визначена структура роботи, окреслено тему й завдання дослідження, охарактеризовано його джерельну базу, розкрито наукову новизну отриманих результатів, наведено їх апробацію та перелік публікацій.
У першому розділі «Теоретико-методологічна та історіографічна база вивчення танцю ХХ ст. крізь призму жіночого руху», що складається з трьох підрозділів, виокремленні теоретико-методологічні основи дисертаційного дослідження, висвітлено теоретичні засади й обґрунтовано інтерпретаційну стратегію дослідження, де запропоновані підходи до гендерних і феміністських питань у постіндустріальну епоху. Така базова основа надає підстави для опрацювання категоріального апарату дослідження в контексті соціально-мікродинамічних та організаційно-регулятивних аспектів культури (інтереси й потреби прихильників гендерного руху, соціальні інституції в причинах виникнення суто жіночого танцю, функціональна взаємозалежність різних стилів хореографічного мистецтва та зміна естетичних норм і цінностей).
У підрозділі 1.1 «Тілесність як фактор гендерної історії та засіб самовисловлення особистості» розглядається значення тіла як інструменту соціального вираження особистості і танцю як засобу трансляції культурно-значущої інформації в конкретній культурній парадигмі з часів канонічного позаминулого до феміністського ХХ ст., коли створення танцю відбувалося в конкретних соціально-політичних і культурних контекстах. Зокрема доведено, що в попередніх дослідженнях була наявна як віктимізація (тобто ставлення до жінки, як до жертви несприятливих соціальних умов), так і уславлення жінок. Таким чином виявлено необхідність розширення спектра культурних уявлень щодо гендерної ідентичності. Також доведено, що в гендерному розумінні можна розглядати створення хореографічної структури і стилістики танцю через аспекти жіночих образів на балетній сцені. Переглянуто міф про жіночу пасивність, якому насправді протистояло прагнення донести до публіки думки про те, що жінка почуває себе досить комфортно в тілесному плані з погляду здорових потенцій, активності, енергії. Доведено, що в цей період значно змінилася гендерна ідентичність та розуміння гендера як культурного символу, пов'язане з тим, що стать людини має не тільки соціальну, а й культурно-символічну інтерпретацію.
У підрозділі 1.2 «Проблеми візуальної та вербальної репрезентації жіночого танцю в науковій думці ХХ ст.» наведено аналіз джерел та наукової літератури з тематики дослідження, зокрема її зв'язків з філософсько-світоглядною базою модернізму та постмодернізму.
Розуміння жіноцтва як особливого суб'єкта історії привело до усвідомлення необхідності не тільки ревізії існуючих термінів та методів історичного опису, але й зміни дослідницької парадигми.
Оскільки андроцентризм у західній культурі репрезентує чоловіка як людину взагалі, а жінку -- як "підвид" людини взагалі, ментальність людини й чоловіка збіглися, а ментальність жінки сприймається відокремлено. Цю думку спростовує історія хореографічного мистецтва ХХ ст., з якої очевидно, що «в жодній ділянці мистецтва жінка не досягла такого значення і таких чоловічих позицій, як у танці» (М. Пастернакова). Наголошується, що стиль деяких представниць модерного танцю першої чверті ХХ ст. вирізнявся поєднанням універсальної ритмопластичної структури з національною образністю, де переважала духовна складова. Це стосується, насамперед, українських послідовниць модерного танцю. Незважаючи на дунканівські та вігманівські “щеплення”, вони поєднували прийоми відтворення фольклорної хореографії зі стилістикою класичного балету.
Послідовниці художніх імпресіоністських і філософських принципів А. Дункан (калокогатія) й експресіоністських експериментів М. Вігман відшукували для своїх танців ознаки природного походження, не захоплюючись при цьому фізичною складовою руху. Доказова система роботи дозволяє дійти висновку, що ці прагнення повністю відповідали ідеалам фемінізму й водночас стосувалися нового ставлення до тіла, що виражає внутрішній стан людини та її зворотний зв'язок із соціумом і світом через тіло й рухи.
У підрозділі 1.3 «Теоретико-методологічні основи дисертаційного дослідження», зважаючи на досить широку історичну панораму досліджуваних явищ у становленні хореографічної культури ХХ ст., використано історичний метод. За його допомогою розкрито особливості створення індивідуальних шкіл танцю окремими балетмейстерами-жінками та охарактеризовано принципи індивідуалізації в практиці хореографічного жанру в цілому. У такий спосіб в розділах 2 і 3 висувається на перший план історико-ґенетичний метод як засіб отримання нових понять через зазначення їх походження, а також аналіз місця, способу та причин виникнення відповідних явищ у різних процесах.
У методологічне ядро дослідження для аналізу причинно-наслідкових особливостей виникнення та становлення сучасної хореографії ввійшов також компаративістський метод, який слугував у виявленні подібності й відмінності між явищами, що вивчаються. Знадобилися також елементи біографічного методу (для відображення найсуттєвіших подій у суспільній і культурній діяльності окремих персоналій). Крім того, були залучені методи культурно-історичного, художньо-естетичного та філософського аналізу хореографічної мови жінок-балетмейстерів з виокремленням прикмет креативності (новітності) виразних засобів. Для узагальнення різноманітних суб'єктивних ідей західних, російських і вітчизняних дослідників у галузі сучасної хореографії з позицій гендерних досліджень використовувався синтетичний метод.
Другий розділ дисертації «Революційні та еволюційні зміни в сучасній хореографічній культурі США». У підрозділі 2.1 «Інкультурація особистості в модерному танці від А. Дункан до М. Грехем» акцент на феміністському рухові в США викликаний тим, що саме в цій країні він виявився найуспішнішим у соціальному й феміністсько-культурному значенні. Таким чином для цього періоду була властива інкультурація як процес додання особистості загальної культурної компетентності стосовно стандартів того суспільства, у якому вона живе. Найвідкритіше феміністські ідеї почали висловлюватися в сучасній хореографії.
Оскільки тіло є інтуїтивним інструментом свідомості, виникла сучасна система технічних засобів. З одного боку, вона була подібною до старої, з іншого - базувалася не на внутрішній координації тіла (яка є короткочасною), а на глибокій творчій комунікації з людиною ХХ ст. Це було трансформацією імпресіоністських форм в аскетичніші та простіші. Танець відбивав еволюцію людського мислення. Роздуми М. Грехем про мистецтво танцю базуються на постулатах філософії, психології й історії мистецтва взагалі. Особливо істотними для неї є мотивації танцю, з яких виникають принципи управління тілом, як інструментом висловлення внутрішньої природи людини. М. Грехем наполягає, що жоден хореограф не винаходить рухів -- він виявляє ті з них, що є важливими та необхідними для тіла, а результатом цього виявлення є емоційні рухи, що стають технічними елементами.
Доведено, що бачення танцю А. Дункан (1877-1927) та її послідовниць М. Грехем, Д. Хамфрі та М. Вігман пов'язувалося, переважно, з рухом жіночої емансипації. А. Дункан слушно стверджувала, що її мистецтво було символом вивільнення жінки від прихованих обмежень нового пуританства. Водночас танець американської школи модерну висловив, перш за все, трагічний стан людини в період соціальних потрясінь, тоді як А. Дункан утілила світовідчуття епохи модерну, спрямованої до гармонії.
У підрозділі 2.2 «Танцювальна терапія як ланка між культурою та психологією особистості жінки» розглянуто ще один інноваційній аспект сучасного жіночого танцю, який визначає можливості його використання в межах соціальної психології, лікувальної терапії й психотерапії. Доведено, що танцювальна психотерапія є відгалуженням тілесно орієнтованої психотерапії (ТОП), основою якої став принцип зцілення людини через роботу з тілом.
У Європі танцювальна психотерапія виникла у 20-х рр. ХХ ст. Танцівниця Ельза Гіндлер заклала основи для тілесного підходу до психотерапії, який пізніше названо терапією концентрованого руху («konzentrative Bewegungstherapie» -- КВТ). Терапія руху спрямована на здійснення вільного вибору в методах сприйняття, вираження та дії тіла, засобах оцінки невербальних форм самовираження. Перш за все, ідеться про два основні теоретичні аспекти: розкриття конфліктів та отримання емоційного позитивного досвіду через сприйняття руху. Танцювально-рухова терапія - це використання експресивного руху як засобу, за допомогою якого індивід може долучитися до процесу особистісної інтеграції й зростання. Цей напрям базується на положенні про існування певного взаємозв'язку між рухом та почуттям, за допомогою різноманітнішої кількості рухів люди переживають можливість ставати спонтаннішими й адаптованішими істотами. Через танець і рух внутрішній світ кожної людини стає відчутним. Танцювальний рух у цій методиці є витратою, що приносить задоволення, а енергії, що виникають у русі, - вільні асоціації, відбиття внутрішніх процесів.
Суттєво, що піонерами танцтерапії були чотири професійні танцівниці, хореографи і танцпедагоги: представниця танцю модерн М. Чейз, і учениці М. Вігман: Л. Еспенак, М. Уайтхауз та Т. Шуп. Це переконливо свідчить, що підвалини танцювальної терапії слід шукати саме в танці модерн.
У підрозділі 2.3 «Нові культурні парадигми в становленні жіночого постмодерного танцю (Т. Браун, Л. Чайлдс, М. Рензі, Т. Тарп та ін.)» розглянуто паралель з початком другої хвилі фемінізму останньої чверті ХХ ст., коли значно активізувалася художня сфера жіноцтва, зокрема в галузі образотворчого мистецтва та руху на підтримку постановок у театрі п'єс нa жіночі теми режисерами-жінками.
На цьому тлі виокремлюється творча діяльність жінок-балетмейстерів, котрі без гучних декларацій та формального об'єднання висували креативні ідеї розвитку мистецтва в ракурсі нових філософських і соціальних зрушень. Як приклад наведені зразки хореографії Т. Браун, яка досліджувала взаємодію інтелекту й інстинкту, парадокси логіки та алогізму, глибоке взаємопроникнення сьогодення і минулого, збіг абстрактної форми з міфічною дією та межу між видимим і невидимим.
У висновках до розділу підкреслено, що феміністський рух у США був, насамперед, опором пуританським забобонам. Останні не тільки заважали активній участі жінок у суспільному житті, а й гальмували процес розкріпачення свідомості жіноцтва.
Процес оновлення інтерпретативних підходів до явищ і подій відбувався через розвиток ритміки, звернення до неоантичних (А. Дункан) і східних (Р. Сен-Дені) традицій, декоративно-видовищної складової (Л. Фуллер) та інших чинників. Вочевидь, творці сучасного танцю від А. Дункан до М. Грехем були також борцями за емансипацію жінок, але робили це не через політику, а через танець, тобто рольові моделі суспільного життя.
«Американський ракурс» вивчення основної проблеми дисертаційного дослідження переконливо доводить, що оновлення форм і стилістики в хореографічному мистецтві ХХ ст. частіше за все ініціювало жіноцтво.
У третьому розділі «Новітні форми хореографічного мистецтва Західної Європи: соціокультурний аспект» розглянуто соціокультурну ситуацію, коли на межі 70-80-х рр. ХХ ст. остаточно сформувалися основні напрями фемінізму: ліберально-реформістський, соціалістичний та радикальний, а в художній літературі й видовищних мистецтвах переважали при цьому не пропаганда соціально-економічних і юридичних реформ, а проблема патріархату як системи чоловічого домінування над жінками. Доведено, що саме ця тема стає провідною у творчості більшості хореографів-жінок Західної Європи впродовж останніх десятиліть ХХ ст. Серед них виокремлюються П. Бауш, С. Лінке, Д. Хойєр, які користувалися такими засобами виразності, що особливим чином виокремлювали активну й енергетично потужну сутність їх мистецьких пошуків. Ці пошуки властивості, насамперед, пов'язувалися з експресіонізмом.
У підрозділі 3.1 «Експресивність як сучасний аспект розвитку театру танцю на прикладі творчості М. Вігман, Д. Хойєр, П. Бауш, С. Лінке» розглянуто стильові проблеми експресивності як сучасного аспекту розвитку театру танцю. Аналіз культурно-історичних передумов створення новітніх форм хореографічного мистецтва Західної Європи дозволяє дійти висновків, що, оскільки основою експресіонізму були індивідуалізм і потреба свободи особистості, це знаходило відгук у пошуках жіночого художнього авангарду, особливо в модерн-танці, який повністю базується на танцювальних системах великих виконавців ХХ ст.
Підвищена й підкреслена виразність ставала нормою завдяки істотним ознакам експресіоністичного мистецтва: неприйняття будь-якої гармонії, врівноваженості, стійкості та суворості форм, прагнення відкрити зворотній бік явища, використати природність і антиприродність, навіть знайти красу потворного. Так, М. Вігман відкрито відмовилася від традиційно «гарних» рухів, вважала потворне достойним вираження в танці, тому її вистави вирізнялися крайнім напруженням і динамічністю форми.
Послідовницею принципів М. Вігман, котра наголошувала, що саме «зміст визначає форму», була П. Бауш. Насамперед вона змінила форму композицій «театру танцю», які не будувала за класичною арістотелівською схемою, а складала з багатьох суперечливих деталей.
Доведено, що доробок П. Бауш - одне з найвизначніших культурних надбань сучасної Німеччини. І хоча вона відмовлялася бути зарахованою до статусу феміністки та заперечувала будь-яке соціальне або політичне підґрунтя своїх робіт, П. Бауш можна поставити поряд з такими видатними представниками жіночого руху, як А. Дункан, М. Грехем, а в Німеччині М. Вігман, Г. Палука, М. Вогельсанд, Д. Хойєр, С. Лінке, яких хвилювала доля жінок у буденному стані та водночас екзистенціальні проблеми і суспільна мотивація.
У підрозділі 3.2 «Гендерні аспекти французького та шведського “contemporary”(К. Сапорта, Р. Шопіно, К. Карлсон, Е. Лілья)» висвітлено нові культурні парадигми в становленні жіночого постмодерного танцю, які були запозичені, переважно, з американського досвіду.
Із змісту розділу очевидно, що не тільки США переживали феміністський бум у сфері візуальних мистецтв (хоча те, що відбувалося там, набуло найбільшого розголосу). У Британії, Німеччині, Австралії, Данії, Швеції, Франції з початку 70-х рр. ХХ ст. також активізувалася діяльність художниць, які обрали для себе суто феміністські вподобання. Це можна простежити на прикладах творчості К. Сапорта, Р. Шопіно, К. Карлсон, К. Армітаж (Франція) Б. Кулберг, Б. Окесон, Б. Егерблад, К. Капріолі, Е. Лілья (Швеція).
У цьому художньому процесі стильові проблеми вирішуються на користь «танцюючого інтелектуала», хоча багатошарова хореографія співвідноситься як з розумом, так і з емоціями. Інтелектуальні інтенції формуються за допомогою тіла, часу та простору. Вони сповнені посилань на французьких філософів і психологію фемінізму. Креативні композиції балетмейстерів-жінок створюють образні структури тілесної емансипації та почасти використовують при цьому пластично-смислові антиномії: чоловік-жінка, тіло-інтелект, натура-культура. Вони характерні створенням на сцені своєрідної моделі суспільства за допомогою суто танцювальних паралелей.
Підрозділ 3.3 «Жіночий танець Сходу як чинник мультикультурних процесів» дозволяє усвідомлювати, що жіночий танець є чинником мультикультурних процесів, що набувають усе більшої значущості в культурному житті націй, отримують міжетнічні культурні відносини. При цьому спостерігається як «європеїзація» східної культури (переважно завдяки класичним зразкам західноєвропейського мистецтва), так і експансія культурних зразків Латинської Америки, Африки та східних країн у зворотному напрямку. Хореографічне мистецтво, що не потребує вербального спілкування, має в цьому процесі першочергове значення. Такі культурні зразки, як латиноамериканські танці (зокрема танго) або танці Близького Сходу (переважно, танець живота) є визначальними в хореографічному віддзеркаленні типових культуротворчих процесів. Останні особливо пов'язані з процесами жіночого руху.
У той час, як у соціальному, зафіксованому й дискурсивному процесах феміністські митці та працівники культури можуть брати участь у виконанні складних суттєвих завдань, цього ж вимагають і жінки, які виконують танці Сходу. Вони підтверджують ті особливості, що стосуються непатріархального вираження гендерності й тіла. Інакше кажучи, жінки-виконавиці belly dance наполягають на тому, що підкреслення жіночності нехтує вивченням зв'язків танцю з етнічною приналежністю, соціальними прошарками та гендерними відносинами.
ВИСНОВКИ
1. У мистецьких зразках (зокрема хореографічних) ХХ ст. виявляється статус і роль жінки в межах гендерної історії, а також - з погляду історії ментальностей. Таким чином специфіка уявлень про жінку через сферу тілесності відіграє першочергову роль у процесі самонабуття людиною екзистенціального досвіду. Термін «фемінізм», розглянутий в ракурсі дослідницької практики, оснований на артикуляції жіночого погляду на жіночу систему цінностей і допомагає знайти пріоритети в пошуках внеску жінок-балетмейстерів у загальний процес розвитку хореографічного мистецтва.
2. Проблема ідентифікації, дослідження «жіночої» хореографії сприймається як конструювання жінкою-балетмейстером світу засобами мистецтва (концептуального, особливо саморефлективного). Жінка завжди репрезентує дві точки зору - перша нав'язана їй домінуючою в суспільстві ідеологією (тобто «чоловічим» поглядом на світ), інша відображає думки й почуття власної (тобто репресованої) соціальної групи. Характерно, що саме ця обставина є «двигуном» драматургічних конфліктів у більшості хореографічних композицій феміністської спрямованості.
3. Один з найвпливовіших напрямів пластичного мистецтва, модерний танець, тісно пов'язаний з прагненням жіночої незалежності, не був би спроможним розвиватися без цього суспільного руху. Його творці, видатні жінки А. Дункан, М. Вігман, М. Грехем, були водночас визнаними борцями за звільнення жінок, але робили це не через політику, а саме через танець. У роботах Д. Хемфрі та М. Грехем проблема жіночих прав часто відбивала занепокоєння, але не була прямим відгуком на конкретну соціальну колізію. Зокрема М. Грехем, котра не робила жодних суто феміністських заяв, сучасники сприймали як найсміливішу в руйнації конвенційних уявлень про жіночність.
4. Виступи першої представниці німецького «виразного» танцю (Ausdruktanz) Гертруди Лейстіков та учениці Е. Жак-Далькроза і Р. Лабана М. Вігман довели, що новий танець Німеччини значно відрізняється від досвідів А. Дункан та її послідовників, оскільки не має естетичних ідеалів Давньої Греції й користується іншими засобами виразності. Тут нові теми і ритми диктували закони експресіонізму, під знаком якого формувалися практично всі жанри мистецтва Німеччини початку ХХ ст.
5. Для багатьох жінок театральний танець будь-якого виду став неприйнятним, оскільки танець - мистецтво чистої фізичної присутності, у якому жінки найбільше дорівнюються власним тілам. Жінки, котрі були провідними в постмодерному танці, прагнули продемонструвати, що вони мають розум так само, як і тіло. Це частково пояснює застосування розмовної мови в постмодерному танці, так само як привселюдний показ тіла і поширюється на східні форми жіночого танцю, які використовуються в різних естетичних і соціальних аспектах.
6. Постмодерний жіночий танець має чітко окреслені стильові ознаки. Упродовж багатьох десятиліть зразки як класичного балету, так і модерного танцю, так само обмежували участь тіла в рухах, які не відповідали усталеним моделям. Першість тілесної орієнтації піддавалася сумніву, тоді як виконавці експериментували з новими видами нетанцювальних рухів. Також сумнівним було підпорядкування тіла бажаним хореографічним формам.
7. Художні трансакції модерного танцю (Європа - Америка) виявляють як суттєві розбіжності цього виду мистецтва на обох континентах, так і подібні ознаки, викликані спорідненістю розвитку обох шкіл модерного танцю. Постмодерні балетмейстери-феміністки нині продовжують стирати межі артистичних можливостей, використовуючи танець як політично потужний мистецький інструмент.
8. Наявність рефлексивного відношення до патріархальних художніх практик увиразнила феміністські ідеї в сучасному мистецтві. Таким чином, феміністське мистецтво ставало політикою за допомогою мистецтва, проголошуючи установки, які усвідомлювалися як маніфест, програма, ідеологія, що потім кодувалося в художніх формах. Таким чином, фемінізм з різновиду так званого «жіночого мистецтва» став політично значущим явищем, тобто вихідною умовою для інтерпретації та розуміння. Саме тому фемінізм потребує визнання власного універсального принципу - тільки в цьому разі він може знайти себе як практичне втілення соціально-філософських настанов.
9. З огляду на історію жіночого тіла та різних засобів, які використовувалися в художніх формах у постмодерному танці, у спостереженнях сучасного хореографічного процесу важливо зрозуміти, яким чином це відбиває потреби суспільства і як танець відповідає на вимоги того, аби бути середовищем змін. Важливо, що в танці, на відміну від царини візуальних мистецтв, фемінізм та постмодернізм розвивалися поряд і в тандемі, використовуючи в процесі розвитку подібні інструменти й засоби.
10. В останні десятиліття ХХ ст. стало звичайним для сучасного танцю та деякої частини класичного балету вільніше відображати соціальні відносини, розбіжності статевих і гендерних характеристик, їх знакових особливостей за допомогою рухів та ін. У цей час стилістичні прийоми модерного танцю певною мірою себе вичерпали, що пов'язувалося з бурхливим розвитком рок-музики та виникненням нової танцювальної лексики, яка відбивала тенденції молодіжної субкультури.
11. Нині танець розглядається як складний і багатогранний феномен, що має культурологічний і соціально-психологічний статуси в суспільстві, які визначають можливості його використання в межах соціальної психології, лікувальної терапії й психотерапії. Танець - це не тільки відображення життя, це - саме життя, як доводить історія хореографічного мистецтва ХХ ст.
12. Вочевидь, жоден з означених зразків хореографії не може або не повинен бути зменшеним просто до феміністських вимірів. Фемінізм - один з багатьох факторів впливу, виявлених і відображених у роботі. Але фактом залишається те, що модерний та постмодерний танець, імовірно, єдині художні форми, у яких буквально втілені різні стадії феміністської свідомості. Робота доводить, що прояви жіночого начала в танці XX ст. відповідають жіночому началу в реальних культурних феноменах XX ст., посилюючи тенденції їх розвитку.
СПИСОК ОСНОВНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Шабаліна О. М. Книга М. Пастернакової «Українська жінка в хореографії» як спроба осмислення творчості емансипованих сучасниць / О. М. Шабаліна // Культура України : зб. наук. пр.. -- Х. : ХДАК, 2007. -- Вип. 19. -- С. 168-173.
2. Шабаліна О. М. Джадсонівська “революція танцю” та пластичні інновації Триші Браун / О. М. Шабаліна // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури : зб. наук. пр. -- К. : ДАКККіМ, КНУ ім. Т. Шевченка. -- Міленіум, 2007. -- Вип. ХVII. -- С. 235-239.
3. Шабаліна О. М. Наречені з дерев'яними очима (Образи жіночності в роботах жінок-балетмейстерів Західної Європи) / О. М. Шабаліна // Проблеми сучасності : культура, мистецтво, педагогіка : зб. наук. пр.. -- Х.-Луганськ : СтильІздат, 2007. Т. 2. -- С. 190-200.
4. Шабаліна О. М. Використання емоційної сутності особистості у формуванні образу “Я” в сучасному хореографічному мистецтві / О. М. Шабаліна // Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка : зб. наук. пр. -- Х.-Луганськ : СтильІздат, 2005. -- С. 353-360.
5. Шабаліна О. М. Значення інноваційних засобів для розвитку творчого мислення балетмейстера / О. М. Шабаліна // Методичні особливості формування професійних якостей студентів : зб. наук. пр. -- Х. : Стиль-Издат, 2004. -- С. 250-259.
6. Шабаліна О. М. Формування естетики рухів у студентів інституту культури і мистецтв засобами хореографії / О. М. Шабаліна // Розвиток інноваційних процесів у навчально-виховних закладах : зб. наук. пр. -- Х. : Стиль-Издат, 2004. -- С 273-280.
7. Шабаліна О. М. Психолого-педагогічні аспекти формування естетичної культури особистості засобами сучасного хореографічного мистецтва / О. М. Шабаліна // Підготовка творчої особистості у мистецьких вищих навчальних закладах : зб. наук. пр. -- Х. : Принт Дизайн, 2003. -- С. 255-260.
8. Шабаліна О. М. До питання вдосконалювання координаційних здібностей / О. М. Шабаліна // Здоров'я та його сучасні детермінанти: культура здоров'я, фізичне виховання, фізична реабілітація, спорт : матеріали всеукр. наук.-практ. конф. (27-28 листопада 2009 р., м. Луганськ) : зб. ст. -- Луганськ : Вид-во держ. закладу Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченко, 2009. -- С. 246-251.
9. Шабаліна О. М. Естетичні аспекти експресіонізму в хореографії / О. М. Шабаліна // Развитие образовательных процессов и становление гражданина в контексте европейской интеграции. Международная научно-практическая конференция : сб. ст. -- Луганск : Янтар, 2004. -- С. 420-427.
10. Шабаліна О. М. Сучасний танець. Жіноча домінанта / О. М. Шабаліна // Культура та нформаційне суспільство ХХ століття : матеріали всеукр. наук.-теорет. конф. молодих учених 23-24 квітня 2009 р. / Харк. держ. акад. культури. -- Х. : ХДАК, 2009. -- С. 169.
11. Шабаліна О. М. Гендерні аспекти творчості жінок-хореографів Заходу у ХХ столітті / О. М. Шабаліна // Головні проблеми державно-правового захисту жінок в Україні. Гендерні студії : матеріали І всеукр. наук.-практ. конф. для студ. та аспірантів (15 травня 2009 р., м. Суми). -- Суми, 2009. -- С. 237-241.
12. Шабаліна О. М. Вплив музичного експресіонізму на творчість хореографів Західної Європи ХХ ст. / О. М. Шабаліна // Австрійська музична культура на перехресті епох та традицій : матеріали міжнар. наук.-теорет. конф., 26-27 березня 2009 р. -- Х. : ХДАК, 2009. -- С. 132-133.
13. Шабаліна О. М. Марта Грехем -- руйнівниця стереотипів / О. М. Шабаліна // Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття : матеріали наук. конф. молодих учених, 24-25 квітня 2007 р. -- Х. : ХДАК, 2007. -- С. 192-193.
14. Шабаліна Е. Н. Танцевальные аспекты феминизма / Е. Шабаліна // Современные тенденции развития мировой культуры и цивилизации: культура, образование, экономика : материалы междунар. науч.-практ. конф., 9-11 марта 2007 г. -- Новосибирск : Архивариус-Н, 2007. -- С. 195-198.
15. Шабаліна О. М. Образи сучасниць у роботах жінок-балетмейстерів Західної Європи / О. М. Шабаліна // Мистецька освіта в Україні: традиції, сучасність, перспективи : зб. матеріалів всеукр. наук.-практ. конф. -- Луганськ : Луганськ-Арт, 2007. -- С. 484-486.
16. Шабаліна О. М. Живопис, що став музикою і танцем / О. М. Шабаліна // Молодь. Суспільство. Культура : зб. матеріалів ІІ всеукр. студ. наук.-пр. конф. -- Луганськ : Луганськ-Арт, 2007. -- С. 161-163.
17. Шабаліна О. М. Соціальні та культурні джерела впливу жінок-хореографів Заходу на становлення сучасного танцю України в першій половині ХХ ст. / О. М. Шабаліна // Українська культура в контексті сучасних наукових досліджень та практичних реалій : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 21-22 грудня 2006 р. -- К. : ДАКККіМ, 2007. -- Ч. 2. -- С. 231-233.
АНОТАЦІЯ
Шабаліна О. М. Модерний танець жінок-балетмейстерів Заходу ХХ ст. : культурологічний аспект. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01 - теорія та історія культури. - Харківська державна академія культури. - Харків, 2010.
У роботі визначено закономірності та результати творчого пошуку балетмейстерів Заходу, зокрема роль жінок-хореографів у поширенні креативних ідей модерного та постмодерного танцю ХХ ст. Використовуючи комплексний підхід до зазначеної проблеми, дослідження передбачає вивчення соціально-філософських засад фемінізму, що водночас є зразком для наукового осягнення та визначення цінності культурницького доробку жінок-балетмейстерів Заходу ХХ ст.
Дефініцію “фемінізм” розглянуто в ракурсі дослідницької практики, основаної на артикуляції жіночого погляду на світ та жіночу систему цінностей. Таким чином визначено пріоритети в пошуках внеску жінок-балетмейстерів у загальний процес розвитку хореографічного мистецтва.
Такі тенденції жіночого руху на певних етапах розвитку культури сприяли конкретним змінам життєвих завдань людської діяльності та, у свою чергу, способів художнього існування танцю. Танець, таким чином, почали сприймати як спосіб вираження цих зразків у конкретних сферах людської діяльності і доводити активну роль людської особистості (зокрема жінки) в організації відносин у суспільстві та створенні продуктів культури.
Наукова новизна дослідження полягає в якісно нових результатах вивчення фактології розвитку хореографічного мистецтва Заходу у ХХ ст. та введенні до наукового обігу інтерпретаційних стратегій, що досі не використовувалися в комплексному культурологічному аналізі.
У процесі пошуку пріоритетів у масштабах значення внеску жінок-балетмейстерів у загальний процес розвитку хореографічного мистецтва визначено, що жоден з означених зразків хореографії не може бути адаптованим до суто феміністських вимірів. Але фактом залишається те, що модерний і постмодерний танець були і залишаються усталеними художніми формами, у яких буквально втілені різні стадії феміністської свідомості. Робота доводить, що прояви жіночого начала в танці XX століття відповідають жіночому началу в реальних культурних феноменах XX ст., пояснюючи тенденції їх розвитку.
Ключові слова: хореографічна культура, балетмейстерське мистецтво ХХ ст., гендер, тілесність, модерний танець, постмодерний танець, театр танцю, танець contemporary.
АННОТАЦИЯ
Шабалина Е. Н. Танец-модерн в творчестве женщин-балетмейстеров Запада ХХ ст: культурологический аспект. - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата искусствоведения по специальности 26.00.01 - теория и история культуры. - Харьковская государственная академия культуры. - Харьков, 2010.
В работе определены закономерности и результаты творческого поиска балетмейстеров Запада ХХ ст., в частности, роль женщин-хореографов в распространении креативных идей модерн-танца и постмодерного танца. Используя комплексный подход к указанной проблеме, автор проводит параллели с социально-философскими принципами феминизма. Последний рассмотрен в ракурсе исследовательской практики, основанной на артикуляции женского взгляда на мир и женской системы ценностей. Таким образом, определены приоритеты вклада женщин-балетмейстеров в общий процесс развития хореографического искусства. Подобные тенденции женского движения на определенных этапах развития культуры привели к конкретным изменениям задач человеческой деятельности и, в свою очередь, образного существования танца. Танец в художественном измерении доказал активную роль человеческой личности (в частности женщины) в организации общественных отношений и создании продуктов культуры.
Научная новизна исследования состоит в качественно новых результатах изучения фактологии развития хореографического искусства Запада в ХХ в. и внедрении в науку о танце интерпретационных стратегий, которые до сих пор не использовались в комплексном культурологическом анализе.
Процесс поиска приоритетов во вкладе женщин-балетмейстеров в развитие хореографического искусства показал, что ни один из образцов хореографии не может быть сведен к сугубо феминистскому толкованию. Но фактом остается то, что танец в стиле модерн и постмодерн были и остаются устойчивыми художественными формами, в которых буквально внедрены разные стадии феминистского сознания. Данная работа доказывает, что проявления женского начала в танце XX столетия отвечают женскому началу в реальных культурных феноменах XX века, объясняя тенденции их развития.
Ключевые слова: хореографическая культура, балетмейстерское искусство ХХ в., гендер, телесность, танец модерн, танец постмодерн, театр танца, танец contemporary.
ANNOTATION
Shabalina E.N. The modern dance in women-ballet-masters' creative work of the West of the XX century: culturological aspect. - The Manuscript.
The dissertation for the academic degree seeking of the candidate of art science in speciality 26.00.01 - the theory and the history of culture. - Kharkiv State Academy of Culture. - Kharkiv, 2010.
The laws and the results of the ballet-masters' creative search of the West of the XX century, particularly, the role of women-choreographers in the creative ideas spreading of the modern-dance and the postmodern-dance are defined in the given work. Using a complex approach, the author draws parallels with social-philosophical principles of the feminism. The last one is discussed foreshortened of research practice, based on the articulation of women' outlook and woman's system of values.
Thus, the priorities of women ballet-masters' contribution to the general process of choreographic art development are defined. Similar tendencies of women movement at the definite stages of culture development brought to the certain changes of human activity and, in its turn, to the changes of imaginative dance existence. The dance in the artistic relation proved an active role of the human being (in particular - the woman's role) in the organization of social relations and culture products creation.
Originality of the research work is brand new results of factology study of choreographic art development of the West in the XX century and introduction of the interpretative strategies in the dance science, that still have not been used in the complex cult urological analysis.
The process of priorities search in the women ballet-masters contribution to the choreographic art development proved that there isn't any choreographic pattern that can be restricted to the strictly feminist interpretation. But there is the fact that modern dance and postmodern dance were and are stable artistic forms in which different stages of feminist consciousness are introduced. The given work proves that manifestations of feminine in the dance of the XX century correspond to the feminine in real and cultural phenomena of the XX century, explaining tendencies of their development.
Key words: choreographic culture, ballet-master's art of the XX century gender, сorporality, modern dance, post-modern dance, dance theatre, contemporary dance .
...Подобные документы
Танець-модерн в Україні наприкінці XX століття. Тенденції розвитку сучасного балетного театру. Зміни техніки виконання танцю в стилі модерн в Європі і Америці. Створення української академія балету. Особливості розвитку нових шкіл танцю-модерн в Україні.
статья [289,5 K], добавлен 31.08.2017Зародження фольклорного танцю. Найдавніші сліди танцювального мистецтва в Україні. Зв’язок українських традицій з річним циклом. Весняні обряди та звичаї. Українське весілля і танець. Відношення запорожців до танцю. Бойові традиції Запорозької Січі.
курсовая работа [35,7 K], добавлен 15.04.2012Зародження мистецтва хореографії. Вивчення впливу на розвиток класичного танцю заснування Королівської академії танцю у Франції. Характеристика розвитку класичного танцю у світі на прикладі Азербайджану, Англії, Нідерландів, Туреччини, України та Японії.
дипломная работа [125,1 K], добавлен 29.05.2022Поняття стилю "класицизм", "класичний танець". Розвиток руської школи балету. Роль стрибка в системі класичного танцю. Види повітряних піруетів. Художньо-педагогічні принципи класичного танцю, його основні поняття: вивортність, апломб, ballon, epallement.
реферат [25,2 K], добавлен 22.09.2015Витоки класичного танцювального мистецтва. Класичний танець як один із компонентів хореографічної освіти. Значення класичного танцю у хореографічному вихованні. Загальні тенденції класичного танцю та його місце у стилях бальної та народної хореографії.
курсовая работа [81,2 K], добавлен 14.10.2014Балет Росії на межі двох століть, особливості та напрямки його розвитку. Найвидатніші викладачі, які працювали над методикою викладання класичного танцю, початку двадцятого століття: Х. Йогансон і Е. Чеккетті, А. Ваганова та М. Тарасов, В. Тихомиров.
курсовая работа [114,6 K], добавлен 04.04.2015Теоретичне осмислення феномена масового популярного танцю і танцювальної культури з позицій хореографічної науки. Загальна характеристика масового сучасного танцю, історія його виникнення. Характерні риси та напрямки танцювального стилю Old Shool.
курсовая работа [50,0 K], добавлен 27.03.2019Загальна характеристика хореографічного мистецтва як одного із самих масових і дійових засобів естетичного виховання. Джерела виникнення народного танцювального мистецтва, становлення українського народного танцю. Характерний та народно-сценічний танець.
контрольная работа [28,3 K], добавлен 13.02.2011Танго - сучасний бальний танець, створений на елементах аргентинського народного танцю. Комплекс танцювальних елементів і фігур "Танго". Основне положення в парі. Положення променаду та основна позиція ніг. Детальний опис елементів танцю і фігур.
реферат [17,3 K], добавлен 13.02.2011Танець як один із видів мистецтва. Сценічна обробка народного танцю. Українське, російське, білоруське, молдавське, грузинське, болгарське, словацьке та угорське народне хореографічне мистецтво. Класифікація народних танців. Іспанський сценічний танець.
реферат [74,8 K], добавлен 25.03.2012Сутність поняття "танцювальна лексика" у народно-сценічній хореографії. Особливості формування та розвитку танцювальної культури Грузії, класифікація лексики форм. Зміст та драматургія танцю, графічне зображення. Опис танцювальних рухів та комбінацій.
дипломная работа [188,2 K], добавлен 06.03.2014Вивчення процесу розвитку танцю модерн і постмодерн за кордоном та, насамперед, у країнах СНД. Основні методики викладання зазначених танців. Характеристика груп рухів, згідно з теорією Р. Лабана: пересування, стан спокою, жестикуляція, елевація, підйоми.
курсовая работа [40,4 K], добавлен 26.10.2010Аналіз методів викладання хореографії та їх впливу на розвиток особистості дитини. Особливості організації роботи гуртка народно-сценічного танцю. Музичний супровід як методичний прийом та засоби музичної виразності. Опис обладнання приміщення для занять.
курсовая работа [61,6 K], добавлен 23.02.2014Становлення українського народного танцю. Конструктивна цілісність композиції українського народно-сценічного танцю. Поняття і принципи педагогічної танцювальної виконавської культури. Вплив екзерсису класичного танцю на формування виконавської культури.
курсовая работа [3,9 M], добавлен 30.11.2016Творець і заступник танцювального мистецтва в Індії - Шива, один із трьох великих богів індуїзму. Танцювальне мистецтво Індії. Особливості індійського танцю, тісно пов’язаного із переказами, міфами. Рухи класичних та народних танців, його стилі.
презентация [2,6 M], добавлен 31.03.2014Найхарактерніша риса художньої культури Індії. Синтез поезії, музики, хореографії. Сюжети легенд, епічних творів, підказані природою та життям як теми танців. Канонічні рухи очей, шиї, голови й інших частин тіла. Головні елементи індійського танцю.
презентация [1,5 M], добавлен 06.01.2013Теоретичні основи дослідження кольорів. Основні категорії та проблеми вчення про колір. Характеристика особливостей використання кольорів в мистецтві та дизайні. Аналіз впливу кольору на моду, на емоційний стан, настрій, самопочуття жінок та чоловіків.
курсовая работа [64,0 K], добавлен 07.10.2012Творчі пошуки та досягнення балетмейстерів останньої чверті XX століття. Сучасність російського балету та його видатні представники (балетмейстери). Авторський театр хореографа-філософа Бориса Ейфмана. Театральність та пластичність постановок майстра.
дипломная работа [3,0 M], добавлен 26.08.2013Історія розвитку індійського народного та племінного танцю як унікальної спадщини світової культури. Дослідження ролі виконавчого виду мистецтва у суспільному житті народу, ритуалах та обрядах. Особливості святкування початку та завершення збору врожаю.
статья [17,7 K], добавлен 31.01.2011Театральне і культурне життя як на професійному, так і на аматорському рівні кінця XIX - початку XX століття у Харкові. Театральні діячі у становленні українського та російського модерного драматичного мистецтва. Виникнення і розвиток кінематографу.
реферат [24,4 K], добавлен 16.03.2008
