Соціокультурна діяльність Римо-католицької церкви у контексті духовної культури Поділля

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ ім. М.В. ЛИСЕНКА

УДК 37.78.9.

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Соціокультурна діяльність Римо-католицької церкви у контексті духовної культури Поділля

26.00.01 - теорія та історія культури (мистецтвознавство)

Іскра Світлана Іванівна

Львів - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі музикознавства та інструментальної підготовки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат мистецтвознавства, доцент Верещагіна-Білявська Олена Євгенівна, Вінницький державний педагогічний університет ім. М.Коцюбинського, доцент кафедри музикознавства та інструментальної підготовки (м. Вінниця).

Офіційні опоненти:

доктор мистецтвознавства, професор Смоляк Олег Степанович, завідувач кафедри музикознавства, методики музичного виховання та акторської майстерності Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (м. Тернопіль);

кандидат мистецтвознавства, Швед Михайло Богданович, начальник відділу музичного та циркового мистецтва Міністерства культури і туризму України (м. Київ).

Захист відбудеться „24 ” вересня 2010 року о „ 11 ” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.869.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства у Львівській національній музичній академії ім. М.В. Лисенка за адресою: 79005, м. Львів, вул. О. Нижанківського, 5, поверх 2, малий зал.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівської національної музичної академії ім. М.В. Лисенка за адресою: 79005, м. Львів, вул. О. Нижанківського, 5.

Автореферат розіслано „ 20- ” серпня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат мистецтвознавства, доцент О.Т. Катрич.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертації обумовлена особливостями сучасного історичного процесу, позначеного формуванням нового культурного обличчя нації, вивільненням українського суспільства з тенет ідеологічних штампів, опануванням скарбницею духовної спадщини, доступу до якої націю було позбавлено протягом багатьох десятиліть. Становлення нової соціокультурної реальності супроводжується відродженням значних сфер духовної культури минулого. Соціокультурна діяльність сучасних релігійних спільнот, що є однією з таких галузей, відображає не лише світоглядні установки певної частини українського суспільства, але й специфічні форми його життя і комунікації. Визнання релігійних цінностей, реальне повернення свободи віросповідання з особливою актуальністю поставило питання дослідження відносин представників різних конфесій, вивчення специфіки впливу релігії на культурне життя окремих регіонів, відновлення історичної справедливості в оцінці діяльності окремих представників церкви та її громад.

На Поділлі проживають представники різних етнічних та релігійних груп, національних меншин, що впливають на своєрідність культурних тенденцій краю. Саме цим визначається необхідність широких регіональних досліджень релігійного, освітнього, культурно-мистецького досвіду Поділля. У його релігійному і культурному житті досить розлого представлена Римо-католицька Церква (РКЦ), офіційні структури якої були відновлені в Україні Папою Іваном Павлом II у 1991 році. Враховуючи історичний досвід перебування представників римо-католицьких громад на Поділлі, які довго були під тиском російської великодержавності та комуністичної ідеології, РКЦ у своїй соціокультурній діяльності зосереджується не лише на розв'язанні завдань прозелітизму, але й на проблемах формування культури і духовного світу сучасного українця.

Різноманітні аспекти соціокультурної діяльності представників та інститутів РКЦ на теренах Поділля ще й досі перебувають поза науковими інтересами культурологів. Дискурс історичної долі РКЦ представлений у працях українських та європейських вчених М. Токаржевського, Я. Ршибула, Я. Спижа, Я. Марека, Л. Гребеня, Д. Кумора, Л. Паливоди; проблем церковного землеволодіння торкаються дослідження О. Крижанівського, А. Зінченка, Г. Казмирчука, Т. Соловйової, В. Смолинського, А. Лисого, А. Опрі, М. Поповича, Г. Надтоки; історіографія польських римо-католиків на подільських землях постає у роботах Р. Дзвонковські, Д. Бовуа; їх освітянську діяльність розкриває Л. Заштовт; сучасну історію католицтва на Поділлі відтворюють A. Хлебович та Й. Шиманський. Проте у працях зазначених дослідників не здійснено комплексного і системного аналізу соціокультурної діяльності інститутів і представників РКЦ на Поділлі. До розв'язання поставленої проблеми наблизився український історик Е. Зваричук, обравши предметом власного дослідження економічну, громадську, політичну, духовну, просвітницьку і благодійницьку діяльність РКЦ на Поділлі, але обмежившись виключно представниками її духовенства і часовим відрізком з кінця XVІІІ до початку ХХ ст.

Отже, актуальними залишаються проблеми класифікації форм соціокультурної діяльності РКЦ; визначення їх регіональної специфіки на території Поділля; дослідження впливу інститутів РКЦ на духовно-культурні процеси краю; вивчення особливостей нових форм соціокультурної діяльності РКЦ за часів незалежної України.

Державні архіви Вінницької і Хмельницької областей, Центральний державний історичний архів (м. Київ), бібліотека римо-католицької духовної семінарії (м. Городок Хмельницької області) містять велику кількість матеріалів, що очікують своєї систематизації для створення узагальненої характеристики релігійної і культурної спадщини Поділля. Дослідження діяльності римо-католицької громади та її окремих представників на теренах краю є важливою складовою такої систематизації. Відтак актуальність обраної теми обумовлена необхідністю комплексного вивчення діяльності РКЦ на Поділлі, яке дозволить дослідити її вплив на сучасне культурне життя регіону. Означені аспекти стали визначальними у мотивації обрання автором теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі музикознавства та інструментальної підготовки, відповідно темі № 3 „Поділля в контексті історії України” перспективного тематичного плану науково-дослідницької діяльності ВДПУ ім. М. Коцюбинського на 2007-2012 рр.

Об'єкт дослідження - духовна культура Поділля.

Предмет дослідження - соціокультурна діяльність інститутів Римо-католицької Церкви у контексті духовної культури регіону.

Мета дослідження - комплексне вивчення форм соціокультурної діяльності РКЦ і визначення їх ролі у процесі культурного розвитку Подільського краю.

Завдання:

- виявити й опрацювати архівні та науково-історичні джерела з проблеми дослідження;

- розкрити специфіку духовної культури Поділля в історичному та українському загальнокультурному контексті;

- дослідити форми соціокультурної діяльності інститутів РКЦ на Поділлі від часу їх зародження до сучасності у контексті загального розвитку культури краю;

- виокремити етапи розвитку форм соціокультурної діяльності РКЦ у контексті духовної культури краю;

- визначити особливості соціокультурної ситуації на кожному з етапів діяльності РКЦ на Поділлі;

- класифікувати форми соціокультурної діяльності РКЦ;

- з'ясувати специфіку форм соціокультурної діяльності РКЦ на кожному етапі їх розвитку на теренах краю;

- розглянути особливості діяльності католицьких чернечих орденів на Поділлі та їх вплив на соціокультурне життя регіону;

- проаналізувати всі форми соціокультурної діяльності РКЦ на сучасному етапі;

- охарактеризувати професіоналізовані форми впливу РКЦ на духовне життя Поділля як новий вид соціокультурної діяльності.

Хронологічні межі дослідження - 90-і рр. ХХ ст. - початок ХХІ ст. В історії РКЦ на Поділлі виділяємо чотири вже завершені періоди: перший - XІV-XVI ст. (від появи перших католицьких чернечих орденів та утворення Кам'янець-Подільської дієзеції до початку освітянської діяльності єзуїтів); другий - XVII-XVIIІ ст. (від появи на Поділлі у 1611 р. єзуїтів до часу приєднання краю до Росії у 1795 р.; третій - ХІХ ст. (з часів приєднання Поділля до Росії до доби занепаду Кам'янецької дієцезії на поч. ХХ ст.); четвертий - від початку ХХ ст. до 1991 р. У зв'язку з необхідністю розкриття специфіки форм діяльності РКЦ на Поділлі до часів отримання Україною незалежності у першому розділі роботи зроблено стислий історичний екскурс у соціокультурне життя Подільського краю XІV-ХХ ст. Таким чином, хронологічні межі дослідження охоплюють п'ятий, останній період історії соціокультурної діяльності РКЦ на Поділлі.

У визначенні територіальних меж дослідження враховано, шо в різні історичні періоди до юрисдикції Кам'янецької дієцезії входили різні області,а саме Поділля не має чітко окреслених кордонів. Тому географія нашого дослідження охоплює Вінницьку та Хмельницьку області, які є складовими Подільського регіону і належать до вказаної дієцезії.

Матеріал дослідження. Вивчення соціокультурної динаміки релігійних процесів Поділля вимагає залучення різногалузевих досліджень регіону (історичних, етнографічних, культурологічних, соціологічних, мистецтвознавчих та ін.), які дозволяють охарактеризувати соціокультурні закономірності діяльності РКЦ. Конкретним матеріалом дисертації є релігійне життя Кам'янець-Подільської дієцезії.

Джерельною базою дослідження є матеріали Державних архівів Вінницької і Хмельницької областей, Кам'янець-Подільського Державного міського архіву, Центрального державного історичного архіву (м. Київ), Вінницької обласної державної універсальної наукової бібліотеки імені К. Тімірязєва, Вінницького краєзнавчого музею, бібліотеки римо-католицької духовної семінарії (м. Городок Хмельницької області), поточні документи Ватикану (Компендіум Соціальної Доктрини Церкви, Апостольські послання Івана Павла ІІ „Christifideles laici”, „Redemptoris Missio” та ін.) і Кам'янецької дієцезії, історичні та краєзнавчі дослідження. Фактологічний матеріал, використаний у дослідженні, автор отримав з українських католицьких періодичних видань („Парафіяльна газета” (Київ 1993-2009), „Аве Марія” (Вінниця, Кам'янець-Подільський, 1991-1998), „Кредо” (Вінниця, 1992-2002), „Християнське Слово” (Вінниця, 1992-2009), „Наша парафія” (Вінниця, 1998-2002), газета Вищої Духовної семінарії Святого Духа Кам'янець-Подільської дієцезїї „Vox seminarii”).

Теоретико-методологічну основу дослідження склали системний підхід і принцип історизму, що дозволяють розглядати форми соціокультурної діяльності РКЦ в якості окремої підсистеми подільської культури на певному історичному етапі її розвитку, специфіка яких визначається об'єктивними соціально-історичними і суб'єктивними чинниками. Особливості предмету дослідження спонукали до використання методу аналітико-синтетичної обробки (при опрацюванні архівних джерел); методу хронологічного аналізу (при відтворенні головних періодів розвитку форм соціокультурної діяльності РКЦ на Поділлі); історико-типологічний метод (при визначенні самих періодів діяльності у подільському регіоні); описовий метод (при аналізі діяльності окремих інститутів РКЦ); порівняльний метод (при виявленні специфіки соціокультурної діяльності РКЦ у кожний період її розвитку).

Наукова новизна полягає в тому, що дисертація є спробою комплексного дослідження діяльності інститутів РКЦ в історичному контексті духовної культури Поділля. У роботі вперше:

на основі вивчення архівних джерел та історичних досліджень проаналізовано шляхи становлення головних форм соціокультурної діяльності РКЦ на Поділлі

на основі фактологічного матеріалу відтворено панораму культурно-просвітницької діяльності РКЦ на теренах краю;

визначено основні етапи становлення і розвитку форм соціокультурної діяльності католиків та їх роль і місце у культурному житті Поділля;

здійснено оцінку результатів соціокультурної діяльності РКЦ у контексті культурного життя Подільського краю;

класифіковано форми соціокультурної діяльності РКЦ у зв'язку з їх комунікативною спрямованістю і домінуючими завданнями на масові, спеціалізовані та професіоналізовані.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що положення дослідження та оприлюднена з архівних джерел інформація можуть бути використані у процесі викладання різноманітних навчальних дисциплін (краєзнавства, історії культури, релігієзнавства тощо) у вищих і середніх навчальних закладах при вивченні тем, пов'язаних з культурою Подільського краю.

Апробація. Матеріали дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри музикознавства та інструментальної підготовки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Основні теоретичні та методичні положення дисертаційного дослідження оприлюднені на наукових конференціях різних рівнів: Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів „Слов'янське музичне мистецтво в контексті європейської культури” (Вінниця, 2005); Шостій щорічній міжнародній науково-практичній конференціій „Право і суспільство: актуальні проблеми взаємодії - шляхи європейської інтеграції” (Вінниця, 2006); Другій Міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих науковців „Слов'янське музичне мистецтво в контексті європейської культури” (Вінниця, 2007); Всеукраїнській науково-методичній конференції „Культура, мистецтво та освіта в умовах глобалізації: проблеми і перспективи розвитку” (Вінниця, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції „Polska i polacy w badaniach studentуw” (Маріуполь, 2007); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції „Релігійне життя Поділля: минуле і сучасне. До 1020-ліття хрещення Русі та 250-річчя Вінницького кафедрального Спасо-Преображенського собору” (Вінниця, 2008); Третій Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених та студентів „Слов'янське музичне мистецтво в контексті європейської культури” (Вінниця, 2009); V Всеукраїнській науково-практичній конференції „Українська культура в контексті глобалізаційних трансформацій” (Рівне, 2009).

Публікації. Основні положення всіх розділів дисертації викладено у тринадцяти одноосібних публікаціях, в тому числі у чотирьох фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, дванадцяти підрозділів, висновків, додатків, де вміщені документальні матеріали. Обсяг роботи становить 208 сторінки, з яких 187 - основного тексту. Список використаних джерел містить 259 позицій.

Основний зміст дослідження

У вступі обґрунтовано актуальність теми, об'єкт, предмет, мету і завдання, матеріал і джерельну базу дослідження; розкрито його наукову новизну і практичне значення; подано огляд наукових джерел і відомості щодо апробації результатів дослідження.

Розділ 1. „Види соціокультурної діяльності Римо-католицької Церкви та їх вплив на культурно-історичні процеси у Подільському краї” присвячено екскурсу в історію РКЦ на Поділлі та вивченню поетапного становлення її соціокультурної діяльності. У підрозділі 1.1. „Поява інститутів Римо-католицької Церкви на теренах Поділля та становлення перших видів їх діяльності” в аспекті культурно-історичних подій розглянуто процеси заснування католицьких парафій, формування дієцезії та діяльність домініканських і францисканського чернечих орденів. З їх появою розпочинається розбудова освітянської справи, організація початкового навчання у парафіяльних і монастирських школах РКЦ, що зробило вагомий внесок у духовний розвиток Поділля. Цей період можна назвати домінікансько-францисканським, адже саме ці чернечі ордени відіграли головну роль у встановленні релігійно-культурних зв'язків з автохтонним населенням краю, сприяли поширенню впливу на нього ідей католицизму, започаткували католицьке храмове будівництво. Домініканці стали засновниками дієцезії та возвели на єпископську кафедру братів свого ордену, збудували костьоли і монастирі у Барі, Брацлаві, Сокільці, Шаргороді, Браїлові, Літині, Томашполі, Смотричі, Сатанові, Кам'янці-Подільському та ін.

Одним з досягнень РКЦ стало започаткування масових форм соціокультурної діяльності у вигляді парафіяльних шкіл на Поділлі, що стало однією із сторін позитивного впливу на культуру автохтонного населення, проте розвиток католицької системи освіти розпочинається лише з появою на теренах краю єзуїтів.

У змісті підрозділу 1.2. „Розбудова системи освіти як одне з головних завдань католицьких згромаджень на Поділлі у XVIІ-XVIІI ст.” увагу зосереджено на місіонерській діяльності домініканського, францисканського, бернардинського, єзуїтського орденів. Освітянська справа як одна з головних форм масової соціокультурної діяльності РКЦ, яку здійснювали католицькі чернечі згромадження, супроводжувалась заснуванням бурс, аптек, підтримкою найбідніших верств населення, опікою ув'язнених, поранених жовнірів. На прикладі єзуїтських шкіл у Барі, Кам'янці-Подільському і Вінниці розглянуто форми соціокультурної діяльності всередині навчальних закладів.

Шкільні театри, студентські і міщанські Марійські Содаліції стали однією зі спеціалізованих форм соціокультурної діяльності РКЦ на Поділлі. Вони були звернені „всередину” РКЦ, впливали на значно меншу кількість місцевого населення, а їх рушійною силою виступали католики-миряни, які спрямовували свої сили на моральне і розумове вдосконалення особистості.

Велику роль у поширенні впливу РКЦ у Подільському краї відіграли музичні бурси, що існували у Кам'янці-Подільському (приблизно з 1620 р.), Вінниці (з 1636 р.) і Барі (з 1638 р.). Виступи учнів у церквах, на шкільних і содаліційних урочистостях повинні були залучати місцеве населення до храму, а студентів - до школи. Активна концертна діяльність музичних бурс сприяла підвищенню рівня хорового виконавства у католицьких храмах на Поділлі. Музичні бурси також представляють спеціалізовану форму соціокультурної діяльності РКЦ.

Окрім монастирських, РКЦ створила на Поділлі широку мережу парафіяльних шкіл, що підтверджують концепцію освіти як масової форми соціокультурної діяльності католиків.

У результаті огляду історії РКЦ на Поділлі у XVIІ-XVIІI ст. приходимо до висновку про те, що найвпливовішими стали саме масові форми соціокультурної діяльності, серед яких найголовнішою була організація освітньої системи, що базувалася на засадах гуманізму. Спеціалізовані форми соціокультурної діяльності РКЦ представлені у вигляді шкільних театрів і музичних бурс. Започаткування професіоналізованих форм проявились у створенні підґрунтя для професійної освіти католицьких священиків Кам'янець-Подільської дієцезії.

Підрозділ 1.3. „Релігійно-просвітницька місія РКЦ в умовах опору російському царизму у ХІХ - на початку ХХ ст.” у контексті культурної ситуації на Поділлі розглядає долю РКЦ та її шкільництва, що пройшло шлях від свого розквіту у 20-х рр. ХІХ ст. до занепаду і переходу у підпілля. Сама ж РКЦ у краї стає однією з ланок польського опозиційного руху. Після скасування Кам'янецької дієцезії (1865) і приєднання її до складу Луцько-Житомирської, згортається діяльність духовної семінарії як осередку професіоналізованої форми соціокультурної роботи. У якості прикладу вивчення масової форми розглянуто діяльність Фельштинської парафіяльної школи від часу її заснування (1753 р.) до її закриття (1864 р.), пов'язаного із занепадом парафіяльного шкільництва в кам'янецькому єпископстві.

У підрозділі 1.4. „Специфіка релігійно-суспільного життя католиків Вінниччини за часів радянського атеїзму” систематизовано й узагальнено інформацію про духовне життя католиків за часів радянської влади; відтворено картину релігійного життя краю періоду „войовничого атеїзму”; розглянуто спеціалізовану діяльність світських груп на прикладах „двадцяток”, „ружанців”, хорових колективів.

У зв'язку із забороною радянською владою масових форм роботи з молоддю, католицьке духовенство і самі миряни розвивають спеціалізовані форми релігійного виховання молоді, діяльність яких проаналізовано на прикладі організації „дітей „Корони” і „Рицарів духу”. Учнівсько-молодіжні об'єднання замінюють освітні функції парафіяльних шкіл функціями релігійно-духовного просвітництва дітей парафіян.

Архівні матеріали дали змогу визначити роль хорових колективів, що існували при католицьких храмах, у збереженні культурних традицій католицизму на теренах краю.

Розділ 2. „Розбудова діяльності подільських католицьких згромаджень у ситуації релігійного ренесансу” складається з трьох підрозділів, у яких висвітлено масові і спеціалізовані форми соціокультурної діяльності РКЦ періоду незалежної України. У підрозділі 2.1. „Відновлення діяльності інститутів РКЦ та їх вплив на культуру Поділля порубіжжя тисячоліть” процес повернення та появи на Поділлі нових чоловічих (бернардини, капуцини, христусовці, облати та інші - всього 10 згромаджень) і жіночих (альбертинки, бенедектинки, францисканки-місіонерки, уршулянки, гоноратки та інші - всього 17 згромаджень) чернечих орденів розглянуто у контексті загальнодержавних релігійних і культурних змін.

Подано хронологію відновлення парафій і загальної структури Кам'янець-Подільської дієцезії. Охарактеризовано особливості повернення професійної освіти католицького священицтва (семінарія у м. Городок), пошук нових форм культурного і релігійного просвітництва населення, що проявились у професіоналізованих формах соціокультурної діяльності РКЦ: відновленні роботи семінарії, запровадженні спеціальних вищих освітніх закладів для мирян (чотири факультети Інституту релігійних наук здійснюють підготовку органістів, журналістів, психологів і катехетів).

У підрозділі 2.2. „Діяльність католицьких спільнот мирян в умовах нової соціокультурної реальності сучасної України” охарактеризовано особливості спеціалізованих форм соціокультурної діяльності світських римо-католицьких спільнот: Францисканського Ордену Світських (ФОС), Спільноти Живого Розарію, Братства Почесної Варти Найсвятішого Серця Ісуса, Руху Світло-Життя, Круціати Визволення Людини, Оновлення в Святому Дусі, Рух Назаретських Родин, Школи Християнського Життя та Євангелізації, Неокатехуменальної дороги.

На прикладі Неокатехуменальної дороги зроблено спробу дослідити специфіку практики вокально-хорового музикування католицьких спільнот. Так, у дусі традицій, закладених її засновником - іспанським художником, поетом і музикантом Кіко Аргуельо, - пісенність Неокатехуменальної дороги походить з іспанського і мавританського фольклору, який органічно поєднується з особливостями давньоюдейських гімнів (на згадку про музикування перших християн) і ритмами стилю „фламенко”. Розглянуто колективне музикування як один з видів спільної медитації та проаналізовано музичний репертуар діючих католицьких спільнот.

Спеціалізованою формою сучасної діяльності РКЦ є й регулярні з'їзди музикантів, що проходять у м. Красилові. Їх мета - духовне виховання і професійний розвиток канторів католицьких спільнот. Тому до програми з'їздів входять молитви, участь в Євхаристії, групові заняття з теорії та історії музики, інструментальні та вокальні класи, самостійна робота над вокальними й інструментальними творами в групах, Літургійний багатоголосий спів, концерти спеціально запрошених колективів, що презентують різні стильові напрямки сучасного релігійного музикування.

У підрозділі 2.3. досліджуються „Форми рекреаційної діяльності католицьких громад на Поділлі”, до яких відносяться організація паломництв, Днів Християнської Культури, Конгресу Дітей, функціонування реколекційного дому св. Піо тощо. У цих видах роботи органічно поєднуються масові і спеціалізовані форми соціокультурної діяльності РКЦ.

Охарактеризовано особливості організації „серйозного дозвілля” як розвитку освітніх традицій РКЦ та визначено його вплив на формування духовності особистості на прикладі діяльності Школи Християнського Життя та Євангелізації у м. Красилові.

Духовна місія започаткованих братами-капуцинами Днів Християнської Культури - популяризація ідей релігійного і музичного екуменізму. Значний суспільний резонанс ці культурно-рекреаційні акції отримали завдяки їх проведенню у декількох подільських містах (Красилові, Староконстянтинові та Вінниці); залученню до участі у них відомих світських і релігійних виконавців і колективів (камерний хор під керівництвом народного артиста України В. Газінського, м. Вінниця; камерний оркестр „Арката” під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Г. Куркова, м. Вінниця; хор Вищої духовної семінарії ордену капуцинів, м. Краків, Польща; ансамбль Л. Твардовського та ін.); поєднанню концертної і лекційної програм (зокрема, лекції декана католицького коледжу св. Фоми Аквінського в Києві о. Андрія Касьяненка про взаємовідносини між православ'ям і католицизмом).

Розділ 3. „Особливості професіоналізованих форм соціокультурної діяльності Римо-католицької Церкви за часів незалежності” присвячено дослідженню шляхів реалізації соціальних і культурних програм РКЦ, спрямованих на розвиток духовної культури сучасного суспільства, і визначенню специфіки їх впровадження на Поділлі.

У підрозділі 3.1. „Християнська релігія і сучасна культура: аспекти взаємодії” подано культурологічний аналіз документів Римо-католицької Церкви, присвячених проблемам сучасної культури і мистецтва - Компендіуму Соціальної Доктрини Церкви, Апостольських послань Івана Павла ІІ „Christifideles laici” та „Redemptoris Missio”. Виявлено моральні аспекти взаємодії християнської релігії із сучасними літературою, музикою, телебаченням і кіно. В історичному дискурсі розглянуто вплив церковних музикантів на прогрес музичної культури, виявлено роль християнства у збагаченні жанрової системи музичного мистецтва.

Охарактеризовано специфіку формування моральності сучасного суспільства засобами мистецтва та погляд РКЦ на роль митця у сучасному світі.

Зміст підрозділу 3.2. „Легалізація Римо-католицькою Церквою професійної діяльності сучасних засобів масової комунікації” складає аналіз документів, у яких піднімаються питання завдань ЗМК: боротьба із засиллям бездуховності, продукції низького ґатунку у засобах масової комунікації; необхідність екуменічної співпраці в царині суспільного спілкування; медіа-освіти священиків; церковних норм написання й видання книг та статей. Розглянуто зміст „Vigilanti Cura” (енцикліки Папи Пія ХІ про кінематограф) та „Miranda Prorsus” (енцикліки Папи Пія ХІІ про кіно, радіо і телебачення) як настанову для митців. Визначено роль Декрету Другого Ватиканського Собору про засоби масової комунікації „Inter Mirifica” у формуванні обличчя католицьких ЗМК.

Аналіз змісту головних документів Римо-католицької Церкви, присвячених засобам соціальної комунікації, дозволяє зробити висновок про те, що Церква з усією серйозністю ставиться до ЗМК і розцінює їх не лише як важливий, але й обов'язковий інструмент у моральному й естетичному вихованні сучасного суспільства. У підході до ЗМК Церква наголошує на необхідності проведення досліджень, в результаті яких можливо оцінити потреби та етико-естетичні запити кожного окремого регіону, зробити аналіз наявних засобів та описати їх ресурси. Такі дослідження потрібні для створення стратегії і тактики діяльності засобів соціальної комунікації Римо-католицької Церкви у справі розбудови духовності сучасного суспільства.

Підрозділ 3.3. „Видавнича діяльність Римо-католицької Церкви на Поділлі” розкриває практичну реалізацію змісту розглянутих документів у діяльності РКЦ на Поділлі. З урахуванням соціокультурних умов сьогодення визначено головні завдання католицьких ЗМІ у сучасній Україні; висвітлено роль С. Падевського та представників ордену Братів Менших Капуцинів у становленні видавничої справи Кам'янець-Подільської дієцезії. У перші роки української державності разом з братами капуцинського ордену С. Падевський заклав основи сучасної католицької соціокультурної діяльності на Поділлі, яка охоплює сьогодні такі галузі: видавництво газет і журналів; створення власних телепрограм; створення власної аудіопродукції; дублювання відеопродукції; різні види рекреації; робота катехитичних шкіл.

Видавнича діяльність РКЦ стала першим кроком налагодження нових контактів РКЦ з населенням Поділля. Осередками католицьких видань стали Кам'янець-Подільський, Городок, Вінниця, Красилів. У підрозділі охарактеризовано спрямованість, проблематику, змістовне і художнє наповнення подільських газетних видань РКЦ: „Парафіяльної газети” (Київ, 1993-2009), „Аве Марія” (Вінниця, Кам'янець-Подільський, 1991-1998), „Кредо” (Вінниця, 1992-2002), „Християнське Слово” (Вінниця, 1992-2009), „Наша парафія” (Вінниця, 1998-2002), друкованого органу католицьких парафій Кам'янець-Подільського деканату „VІА” та інших.

Зміст підрозділу 3.4. „Культурно-просвітня діяльність католицьких згромаджень засобами радіо і телебачення” розкриває специфіку мас-медійної творчості ордену Братів Менших Капуцинів у містах Поділля, яку ми відносимо до професіоналізованих форм соціокультурної діяльності. На прикладі мультимедійної „Clara Studio” (телевізійної студії, студії анімаційних фільмів і студії звукозапису), що діє при монастирі Братів Менших Капуцинів у Вінниці, розглянуто особливості просвітницької діяльності представників РКЦ з різними віковими і соціальними категоріями реципієнтів. Охарактеризовано види професійної діяльності та специфіку художньої продукції „Clara Studio”, її змістовне і художнє наповнення.

Проекти студії звукозапису здійснюються у співпраці не лише з релігійними, але й зі світськими колективами та окремими виконавцями. Жанрова амплітуда роботи студії представлена класичною музикою, бардівською піснею, джазом, авангардними композиціями, сучасною молодіжною духовною піснею та ін.

У підрозділі 3.5. „Роль інститутів РКЦ у поширенні традицій органного музикування на Поділлі” розкрито взаємозв'язок спеціалізованих і професіоналізованих форм соціокультурної діяльності католицьких чернечих орденів і парафіяльних священиків, спрямованих на музичне просвітництво і розбудову духовності суспільства, класифіковано органи на монофункціональні та біфукціональні.

Найголовнішим досягненням сучасної соціокультурної діяльності РКЦ на Поділлі вважаємо поширення традицій концертного органного музикування, які історично не притаманні українській музичній культурі. Невелика кількість органів, що були встановлені у католицьких храмах Поділля, використовувалась майже виключно для літургійного музикування (винятком був орган костелу св. апостолів Петра і Павла у Кам'янці-Подільському, що слугував і для концертного виконання). І лише у 90-і роки ХХ ст. храмові інструменти на Поділлі починають виконувати концертні функції. Проте на сьогодні у костелах Кам'янець-Подільської дієцезії, незважаючи на значну кількість парафій, лише декілька інструментів придатні для концертного використання - це органи у містах Хмельницькому, Кам'янці-Подільському, Летичеві та Вінниці.

У підрозділі зроблено стислий історичний огляд подільського органобудівництва, охарактеризовано виконавські можливості храмових інструментів, розглянуто процес становлення вінницької органістики та зародження концертного органного музикування і фестивального руху. З відновлення у 1999 р. у м. Вінниця знищеного інструмента Будинку органної та камерної музики, розпочинається не лише літургійне, але й концертне життя відреставрованого інструмента у стінах храму Діви Марії Ангельської при парафії Братів Менших Kапуцинів. Регулярні різдвяні і пасхальні концерти органної і камерної музики привертають увагу різних верств населення міста та отримують істотний суспільний резонанс в умовах засилля концертних майданчиків міста зразками російськомовної естради, що стало типовим явищем українського концертного життя на межі тисячоліть.

У 1999 році започатковано і традицію проведення щорічного міжнародного фестивалю органної і камерної музики „Музика в монастирських мурах”. Охарактеризовано виконавське представництво і репертуар фестивалю, визначено роль польських музикантів у становленні сучасної органної культури на Поділлі. За десять років існування фестивалю в його концертах взяли участь понад 50 органістів з 14 країн світу. Співпраця концертних виконавців зі студією звукозапису сприяє популяризації органного мистецтва не лише серед католиків, але й загальної культурної громадськості Вінниці.

Основні висновки

На основі віднайдених та опрацьованих архівних і науково-історичних джерел з проблеми дослідження можна стверджувати важливість впливу різних форм соціокультурної діяльності РКЦ у наступних галузях культурного життя Поділля XІV - початку ХХ ст.: 1) Початкова освіта. Формування основ початкової світської і релігійної освіти на теренах краю шляхом було здійснено шляхом створення мережі парафіяльних шкіл. Розбудовою освітянської справи, організацією початкового навчання у парафіяльних і монастирських школах РКЦ зробила вагомий внесок у духовний розвиток Поділля. Завдяки закладанню основ світської освіти при релігійних закладах, осередки РКЦ стали носіями цінностей європейської освіти і культури та прикладом для створення православних закладів освіти. 2) Вища освіта. Зі створенням повних колегій (п'ятикласних греко-латинських шкіл з курсами філософії і богослов'я) єзуїтські навчально-виховні заклади продемонстрували становлення на теренах краю європейської системи освіти. 3) Музичне виконавство. Підвищення рівня хорового виконавства у католицьких храмах сприяло зростанню культурної зацікавленості католицизмом серед представників інших конфесій. 4) Національне життя. З однієї сторони, представники духовенства та чернечих орденів РКЦ сприяли збереженню польським населенням краю рис національної самоідентичності в умовах опору політиці русифікації та боротьби з католицизмом, запровадженої царським урядом у ХІХ ст. З іншої сторони, РКЦ стає і церквою українства, розширюючи межі національної духовної культури, що проявилось у розвитку шкільної освіти, храмовому будівництві тощо. 5) Пам'ять культури. Активність римо-католицьких громад за часів радянського атеїзму сприяла збереженню не лише конфесійних традицій на теренах краю, основ віри і виховання молоді у дусі християнських цінностей, але й історичних архітектурних пам'яток храмового будівництва.

В умовах розбудови релігійного життя у сучасній Україні до вище перерахованих додаються й нові галузі діяльності РКЦ у контексті духовної культури краю: 6) Рекреація. Організація різноманітними інститутами РКЦ „серйозного дозвілля” у вигляді паломництв, Днів Молоді, Днів Християнської культури та інших заходів стала вагомим чинником морально-естетичного впливу на формування духовного світу сучасної особистості. Під час цих заходів здійснюються основні функції соціокультурної діяльності (розвиваюча, інформаційно-освітня, культурно-творча та власне рекреаційно-оздоровча), за допомогою яких формується християнський світогляд. 7) Книгодрукування і видавництво. Завдяки розбудові періодико-видавничої справи через створення мережі парафіяльних і дієцезіальних видань, Поділля стало центром засобів масової інформації римо-католиків України. 8) Краєзнавство. Інститути РКЦ сприяють розвитку та опублікуванню краєзнавчих досліджень місцевих науковців-істориків у галузі релігійного життя Поділля. 9) Радіо і телебачення. Діяльність мультимедійної „Clara studio” сприяє створенню нового обличчя українського телебачення і радіо, в якому найновіші досягнення сучасних технологій слугують справі ствердження християнських (не вузько конфесійних), а отже - й загальнолюдських цінностей. 10) Музичне мистецтво. Масові концертні заходи, організація гастролей професійних колективів і виконавців, діяльність студії звукозапису при „Clara studio” сприяють популяризації класичного і сучасного музичного мистецтва. 11) Органне виконавство. Утримання органів, піклування про підготовку літургійних органістів, проведення концертів відомих органістів, організація міжнародних фестивалів органної і камерної музики сприяють поширенню традицій концертного використання храмових органів та демонструють плідність співпраці інститутів РКЦ з світськими владними структурами.

Авторська класифікація форм соціокультурної діяльності РКЦ на масові, спеціалізовані та професіоналізовані дозволила у дискурсі комунікативної спрямованості і домінуючих завдань розкрити специфіку їх впливу на розвиток духовної культури краю на кожному історичному етапі релігійного життя Поділля.

У процесі дослідження розкрито специфіку духовної культури Поділля, яка чи то розвивалась, чи то занепадала залежно від історичної епохи та зважаючи на особливості української ментальності. У зв'язку з цим, чітко визначено етапи розвитку форм соціокультурної діяльності РКЦ від її появи на Поділлі до теперішнього часу: перший - XІV-XVI ст.; другий - XVII-XVIIІ ст.; третій - ХІХ ст.; четвертий - з початку ХХ ст.; п'ятий - від 1991 р. до теперішнього часу.

Розкрито особливості соціокультурної ситуації та з'ясовано специфіку форм соціокультурної діяльності РКЦ на кожному етапі їх розвитку на теренах краю. У XІV-XVI ст. переважали масові форми соціокультурної діяльності, які реалізовували представники домініканського і францисканського чернечих орденів. На другому етапі до масових (розбудови освітянської справи) приєднуються спеціалізовані форми соціокультурної діяльності (Марійські Содаліції, музичні бурси і шкільні театри), а головними їх носіями стають ченці-єзуїти. У ХІХ-ХХ ст. спостерігаємо занепад масових форм, пов'язаний з історико-політичною ситуацією (ХІХ ст. - боротьба Російського самодержавства з католицизмом; ХХ ст. - спроба остаточного знищення його осередків радянською владою). Головною рушійною силою соціокультурної діяльності РКЦ у ХІХ ст. стали парафіяльні священики, а втіленням її спеціалізованих форм - підпільні школи. У зв'язку з ліквідацією католицьких храмів, закриттям парафій, репресіями священиків і активних вірян за радянських часів більшість спеціалізованих форм соціокультурної діяльності РКЦ на Поділлі здійснюють світські групи у вигляді „двадцяток”, „ружанців”, „Дітей „Корони”, „Рицарів духу”, хорових колективів.

Дослідивши форми соціокультурної діяльності інститутів РКЦ на Поділлі від їх зародження до сучасності, приходимо до висновку, що найбільший їх розвиток та розмаїття припадає на останній етап. Як і на початку історії РКЦ на теренах краю, на межі ХХ-ХХІ ст. важливу роль у розбудові духовної культури знову відіграють католицькі чернечі ордени, зокрема - францисканський орден Братів Менших Капуцинів.

У результаті аналізу всіх форм соціокультурної діяльності РКЦ на сучасному етапі можна стверджувати, що особливого значення у контексті духовної культури Поділля набувають, по-перше, професіоналізовані форми як новий вид соціокультурної діяльності; по-друге - поєднання у межах певного виду роботи різних форм соціокультурної діяльності. На зміну розбудови освітянської справи, що було одним з головних завдань чернечих згромаджень у XІV-XVIIІ ст., на межі тисячоліть приходить культурне просвітництво, що спирається на розмаїття засобів соціальної комунікації, залучення до співпраці фахівців з різних галузей культурної діяльності.

Посилений інтерес до музичної творчості, виховання власних музикантів всередині осередків РКЦ, організація масштабних заходів, де чільне місце посідає музика (Дні Християнської Культури, З'їзди музикантів, Свята релігійної пісні), реставрація органів та поширення практики їх нелітургійного використання, запровадження фестивалю органної і камерної музики - всі ці факти свідчать про усвідомлення Римо-католицькою Церквою могутнього впливу музичного мистецтва на формування духу сучасної культури та на її бажання у розбудові цього духу співпрацювати з різними соціальними і культурними інститутами на Поділлі зокрема й в Україні загалом.

Результати дослідження соціокультурної діяльності РКЦ у контексті духовного життя Подільського краю переконливо засвідчують єдність і безперервність перебігу релігійних і культурних процесів в історичному минулому і сьогоденні регіональної та національної культури.

Основні положення дисертації відображено у таких публікаціях

1. Іскра С.І. Діяльність католицьких спільнот в умовах нової соціокультурної реальності сучасної України / С.І. Іскра // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка та Національної музичної академії імені Петра Чайковського. Серія: Мистецтвознавство. - №1 (20).- Тернопіль-Київ, 2009.- С. 77-81.

2. Іскра С.І. Християнська релігія і сучасна культура: аспекти взаємодії / С.І. Іскра // Теоретичні та практичні питання культурології: Зб. наук. статей. - Вип. ХХVІ, Ч. ІІ.- Мелітополь: Видавництво „Сана”, 2009. - С. 44-49.

3. Іскра С.І. Культурно-просвітницький потенціал діяльності римо-католицького мас-медійного центру „Clara studio” на Поділлі / С.І. Іскра // Мистецтвознавчі записки: Зб. наук. праць ДАКККіМ. - Вип. 16. - К.: Міленіум, 2009. - С. 264-272.

4. Іскра С.І. Музична творчість представників римо-католицьких громад у соціокультурному просторі Поділля / С.І. Іскра // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: Зб. наук. праць: наук. зап. Рівненського державного гуманітарного університету. У 2-х т. - Вип. 15. - Рівне: РДГУ, 2009. - Т. 1. - С. 250-254.

5. Іскра С.І. Католицькі згромадження середньовічного Поділля у дослідженнях польських істориків / С.І. Іскра // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. - Вип. 10. - Серія: Історія: Збірник наук. праць / За заг. ред. проф. П.С. Григорчука. - Вінниця, 2006. - С. 338-341.

6. Іскра С.І. Соціокультурна діяльність католиків Вінниччини за часів „войовничого атеїзму” / С.І. Іскра // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. - Вип. ХІІІ. Серія: Історія: Збірник наук. праць / За заг. ред. проф. П.С. Григорчука. - Вінниця, 2008. - С. 170-177.

7. Іскра С.І. Офіційні документи римо-католицької церкви у галузі використання засобів масової комунікації / С.І. Іскра // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. - Вип. ХІV. - Серія: Історія: Збірник наук. праць / За заг. ред. проф. П.С. Григорчука. - Вінниця, 2009. - С. 302-305.

8. Іскра С.І. Культурно-просвітницька діяльність католицького ордену Братів Менших Капуцинів у м. Вінниці / С.І. Іскра // Слов'янське музичне мистецтво в контексті європейської культури: Зб. матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції студентів та аспірантів. - Вінниця, 2005. - С. 27-29.

9. Іскра С.І. Вплив мас-медійної діяльності католицького ордену Братів Менших Капуцинів на культурну ситуацію сучасного Поділля. / С.І. Іскра // Право і суспільство: актуальні проблеми взаємодії - шляхи європейської інтеграції: Зб. матеріалів шостої щорічної Міжнародної науково-практичної конференції. - Вінниця, 2006. - С. 42-43.

10. Iskra S. Rola muzykуw polskich we wspуіtworzeniu stanowienia wspуіczesnej kultury organowej na Podolu / Swietlana Iskra // Польща та поляки в дослідженнях студентів: Зб. праць Першої і Другої студентської міжвузівської науково-практичної конференції. - Маріупіль: ПДТУ, 2007. - С. 136-140.

11. Іскра С.І. Форми рекреаційної діяльності католицьких громад у соціокультурному просторі Поділля / С.І. Іскра // Культура, мистецтво та освіта в умовах глобалізації проблеми і перспективи розвитку: Зб. матеріалів Всеукраїнської науково-методичної конференції. - Вінниця, 2007. - С. 41-44.

12. Іскра С.І. Видавнича діяльність Римо-католицької Церкви у соціокультурному просторі Поділля / С.І. Іскра // Релігійне життя Поділля: минуле і сучасне. До 1020-ліття хрещення Русі та 250-річчя Вінницького кафедрального Спасо-Преображенського собору: Зб. матеріалів Всеукраїнської науково-теоретичної конференції. - Вінниця, 2008. - С. 72-78.

13. Іскра С.І. Форми рекреаційної діяльності Римо-католицької Церкви на Поділлі / С.І. Іскра / Слов'янське музичне мистецтво в контексті європейської культури: Зб. матеріалів ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених та студентів. - Вінниця, 2009. - Ч.І. - С. 33-36.

Анотація

Іскра С. І. Соціокультурна діяльність Римо-католицької церкви у контексті духовної культури Поділля. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01 - теорія та історія культури (мистецтвознавство). - Львівська національна музична академія ім. М.В.Лисенка. - Львів, 2010.

На основі комплексного дослідження процесу історичного становлення католицизму на Поділлі, формування і розвитку Кам'янець-Подільської дієцезії, аналізу видів взаємодії представників католицької церкви з автохтонним населенням, їх впливу на культурне життя краю здійснено класифікацію форм соціокультурної діяльності РКЦ в залежності від їх комунікативної спрямованості і домінуючих завдань на масові, спеціалізовані та професіоналізовані. Виділивши основні етапи розвитку форм соціокультурної діяльності РКЦ від її появи на Поділлі до теперішнього часу, автор розкриває особливості соціокультурної ситуації та з'ясовує специфіку відповідних форм діяльності РКЦ на кожному етапі їх розвитку на теренах краю. Так, у XІV-XVI ст. переважали масові форми соціокультурної діяльності (розбудова освітянської справи), у XVІІ-XVIІІ ст. до них приєднуються спеціалізовані (Марійські Содаліції, музичні бурси і шкільні театри), а у ХІХ-ХХ ст. настає занепад масових і нове втілення спеціалізованих форм соціокультурної діяльності представників католицької церкви (підпільні школи).

Вивчення розмаїття форм соціокультурної діяльності РКЦ у період незалежної України дозволило прийти до висновку про те, що особливого значення у контексті духовної культури Поділля набувають професіоналізовані форми та поєднання у межах певного виду роботи різних форм соціокультурної діяльності. На зміну розбудови освітянської справи, що було одним з головних завдань перших чернечих згромаджень на теренах краю, на межі тисячоліть приходить культурне просвітництво, що спирається на розмаїття засобів соціальної комунікації, залучення до співпраці фахівців з різних галузей культурної діяльності та широке використання надбань музичного мистецтва як рушійної сили у процесі формування духу сучасної культури.

Ключові слова: Римо-католицька Церква, Кам'янець-Подільська дієцезія, Поділля, соціокультурна діяльність, чернечі ордени, музична бурса, орган, фестиваль, мас-медіа.

Аннотация

Искра С. И. Социокультурная деятельность Римско-католической Церкви в контексте духовной культуры Подолья. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата искусствоведения по специальности 26.00.01 - теория и история культуры (искусствоведение). - Львовская национальная музыкальная академия им Н.В.Лысенко. - Львов, 2010.

Предмет данного исследования - социокультурная деятельность представителей и институтов Римско-католической Церкви на Подолье в её историческом развитии. С целью комплексного изучения форм социокультурной деятельности РКЦ на Подолье, автор исследует огромный пласт архивных источников, раскрывает специфику духовной культуры региона, классифицирует формы социокультурной деятельности, прослеживая их становление и развитие от XІV ст. до современности.

Системный подход и принцип историзма позволяют рассматривать массовую, специализированную и профессионализированную формы социокультурной деятельности в качестве самостоятельной культурной субсистемы региональной культуры на конкретном историческом этапе её развития, специфика которого определяется объективными социально-историческими и субъективными факторами.

Диссертация стала первой попыткой комплексного исследования деятельности институтов РКЦ в историческом контексте духовной культуры Подолья, в котором проанализированы пути становления главных форм социокультурной деятельности РКЦ; воссоздана панорама культурно-просветительской деятельности католиков в регионе; определены основные этапы становления и развития форм социокультурной деятельности РКЦ и её роль в культурной жизни края; дана оценка результатов этой деятельности; классифицированы формы социокультурной деятельности в связи с их коммуникативной направленностью и доминирующими задачами на массовые, специализированные и профессионализированные.

В результате исследования можно утверждать важность влияния разных форм социокультурной деятельности РКЦ в следующих отраслях культурной жизни Подолья XІV - началу ХХ ст.: 1) формирование основ начального светского и религиозного образования; 2) становление европейской системы образования; 3) повышение уровня хорового исполнительского в католических храмах; 4) сохранение польским населением края черт национальной самоидентичности в условиях сопротивления политике русификации и борьбы с католицизмом; 5) сохранение исторических архитектурных достопримечательностей храмового строительства во времена советского атеизма; 6) развитие и распространение идей „серьезной рекреации”; 8) содействие развитию краеведческих исследований; 9) создание нового образа украинского телевидения и радио; 10) популяризация классического и современного музыкального искусства; 11) распространение традиций концертного использования храмовых органов, организация международных фестивалей органной и камерной музыки.

Результаты исследования социокультурной деятельности РКЦ в контексте духовной жизни Подолья убедительно подтверждают единство и непрерывность развития религиозных и культурных процессов в историческом прошлом и настоящем региональной и национальной культуры.

Ключевые слова: Римско-католическая Церковь, Каменец-Подольская диецезия, Подолье, социокультурная деятельность, монашеские ордена, музыкальная бурса, орган, фестиваль, масс-медиа.

...