Філософсько-естетичні та соціокультурні аспекти чайної церемонії (китайська та японська моделі)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

УДК [930.85:641.87](510+52)(043.3)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата культурології

Філософсько-естетичні та соціокультурні аспекти чайної церемонії (китайська та японська моделі)

Спеціальність 26.00.01 ? теорія та історія культури

ЧУ ФЕНЛЕЙ

Харків ? 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент Білецький Ігор Павлович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, доцент кафедри теорії культури і філософії науки

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, доцент Алфьорова Зоя Іванівна, Харківська державна академія культури, декан факультету кіно-, телемистецтва

кандидат мистецтвознавства, доцент Рибалко Світлана Борисівна, Харківська державна академія дизайну та мистецтв, професор кафедри теорії та історії мистецтв

Захист відбудеться « 14 » жовтня 2010 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.807.01 у Харківській державній академії культури (61057, м. Харків, Бурсацький узвіз, 4)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської державної академії культури ( 61057, м. Харків, Бурсацький узвіз, 4).

Автореферат розісланий « 13 » вересня 2010 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Ю. І. Лошков

чайний культура китайський японський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Серед явищ культури Далекого Сходу, що привертають увагу європейців, особливе місце посідає чайна церемонія. Традиція чаювання, як власне і назва цього напою в європейських мовах (tee, чай), були запозичені з Китаю. Водночас у європейських культурах філософсько-естетичний та етичний зміст чайного ритуалу виявився втраченим.

Унаслідок культурної революції, що знищила багато досягнень класичної культури, чайна церемонія була призабута й у самому Китаї. Процес культурного відродження в КНР сприяв поверненню із забуття спадщини минулого, зокрема чайної церемонії. Останнє десятиріччя відзначено виникненням чайних будинків і павільйонів, спробами реконструювати форму і зміст цієї чудової традиції.

Водночас відзначається посилення інтересу до чайної церемонії в європейських країнах. Так, наприклад, у Парижі, під егідою ЮНЕСКО у 2004 р. проходила акція на захист чайної церемонії, на якій уперше виступили майстри з Окінави, що запропонували окінавську модель чайного дійства «буку-буку-ча» (Буль-буль-чай). Якщо в європейських столицях організовуються школи чайної церемонії, то вони переважно репрезентують тільки одну школу - Ура Сенке, в той час як у самій Японії їх понад 300, не говорячи вже про існування чайної культури на її батьківщині в Китаї і різних «місцевих варіантах» - на Тайвані, у Кореї, на Окінаві.

Однак нечисленна популярна література, поодинокі візити майстрів з Китаю і Японії не дозволяють скласти цілісне уявлення про чайну церемонію, її філософсько-естетичний і соціокультурний зміст. Дефіцит інформації і фахівців породжують деформовані уявлення про це унікальне явище світової культури. Крім того, загальгуманітарний і виховний зміст чайної церемонії, її духовний і творчий потенціал мають і певний соціокультурний інтерес як духовно-естетична парадигма. Як писав Окакура Какудзо: «Дотепер людство зустрічалося лише за чашкою чаю. Це - єдина азіатська церемонія, що користується всесвітньою повагою».

Тому уявляється актуальним проведення комплексного дослідження чайної церемонії - від зародження в Китаї культури вирощування чайного дерева до готування напою і перетворення його на особливу модель творчості і соціального спілкування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану підготовки наукових кадрів кафедри теорії культури і філософії науки Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Крім того, окремі аспекти дослідження стали складовою державної програми досліджень «Схід і Захід у художньому просторі України: національна спадщина та іншокультурний обмін» (затверджений рішенням ученої ради ХДАДМ, протокол №3 від 26.12.06 і Наказом МОН України, протокол № 732 від 27.10.06, державний реєстраційний номер 0107U002132).

Мета та завдання дослідження. Мета полягає у виявленні філософсько-естетичного й етичного змісту чайної церемонії, визначенні особливостей її китайської та японської моделей. Для досягнення мети необхідно вирішити такі завдання:

- проаналізувати дослідницьку літературу, присвячену чайній церемонії, визначити стан вивченості питання;

- з'ясувати джерела зародження чайної культури в Китаї, виявити основні етапи її розвитку, визначити філософсько-естетичну основу чайного ритуалу, його основні принципи;

- здійснити порівняльний аналіз китайської і японської моделей чайної церемонії, визначити характерні ознаки кожної з моделей, виявити спільне і відмінне в них;

- систематизувати наявні дані про чайну церемонію від моменту її зародження до сьогоднішнього дня, виявити причини формування двох різних дискурсів чайного ритуалу, умови й особливості його функціонування на сучасному етапі;

- скласти комплексне уявлення про Шлях чаю як теорії та практики, проаналізувати результати практичного навчання чайної церемонії;

- виявити вплив чайної церемонії на розвиток художньої культури, визначити акценти в моделюванні художнього середовища в Китаї та Японії;

- систематизувати термінологічний корпус чайної церемонії в її китайському і японському варіантах, скласти термінологічний словник.

Об'єктом дослідження є чайна церемонія в її китайському і японському варіантах, предметом дослідження - її філософсько-естетичні та соціокультурні аспекти.

Межі дослідження визначаються метою роботи. Дослідження охоплює період від перших згадок про чайну церемонію і до початку ХХІ ст. Географічно робота охоплює тільки два регіони - Китай і Японію.

Методи дослідження. Для досягнення мети дослідження були використані теоретичні методи, що дозволили осмислити фактологічний матеріал у контексті поставленої проблеми. У роботі застосовувався насамперед історико-культурологічний підхід, зокрема виклад наукових фактів здійснювався в контексті загальноісторичного процесу й основних тенденцій розвитку культури. Крім того, використаний метод компаративістського аналізу, за допомогою якого виявлене загальне і відмінне в японському і китайському дискурсах чайної церемонії. Різноманіття джерел потребувало застосування методів систематизації, класифікації й узагальнення, прийомів текстологічного й образно-стилістичного аналізу.

Для реалізації ідеї дисертації використаний комплексний підхід до обробки фактографічних матеріалів, що дозволило осмислити китайську і японську моделі чайної церемонії в розмаїтті інтертекстуальних зв'язків. Методологічну основу проведеного дослідження складають принципи історизму, об'єктивності і системності.

У роботі були використані і практичні методи дослідження, серед яких особиста участь у чайних церемоніях різних шкіл, а також упровадження отриманих результатів дослідження в розробку культурних і освітніх програм, присвячених мистецтву Китаю і Японії.

Науковою базою для вирішення поставлених завдань слугували матеріали китайських досліджень (праці Вань Цун Жень, Вань Го Дін, Вань Цзян Лін, Гуан Цзян Пін, Дін Юй Тао й ін.), фрагменти текстів знаменитих майстрів чаю, музейні колекції Пекіна і Японії.

Крім того, в роботі використані матеріали інтерв'ю з майстром чайної церемонії Сунага Юкіко (Японія), результати участі в роботі школи Ямато (Японія) і практичних занять з чайної церемонії в Пекіні. Виявлення взаємозв'язків чайної церемонії з різними явищами культури потребувало залучення до кола аналізованих джерел багатьох літературних і художніх творів («чайна поезія» і «чайні розповіді», «Сон у Червоному теремі», зразки живопису, графіки, здобутків мініатюрної пластики Китаю і Японії).

Наукова новизна одержаних результатів. Представлена дисертаційна робота є першою спробою в Україні і пострадянських країнах комплексного аналізу чайної церемонії, її історії, теорії і практики. Наукова новизна отриманих у процесі дослідження результатів полягає в тому, що:

- вперше в представленій дисертаційній роботі здійснено комплексний аналіз чайної церемонії, виявлено її філософсько-естетичні і соціокультурні аспекти;

- систематизоване й проаналізоване широке коло публікацій з чайної церемонії китайською, японською, англійською і російською мовами;

- уведені до наукового обігу нові матеріали з сучасної практики чайної церемонії Китаю і Японії; узагальнено матеріали теоретичних трактатів великих майстрів чаю;

- виявлено основні принципи чайної церемонії і характер їхнього трактування в Китаї і Японії. Доведено, що розбіжності між китайською і японською моделями чайного дійства визначають змістом поняття гармонії;

- виявлено культуротворчу роль чайної церемонії; переосмислено її культурно-естетичні основи, що дозволило вийти на новий рівень її трактування;

- визначено особливості чайної церемонії як художнього моделювання середовища; виявлені розходження засобів такого моделювання в Китаї і Японії;

- проаналізовано принципи і прийоми художнього моделювання спілкування в чайній церемонії.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертаційної роботи можуть використовуватися як під час розробки теоретичних дисциплін (культура Далекого Сходу, історія світової художньої культури, культурологія, історія мистецтва, філософія), так і в практиці чайної церемонії; при розшифровці сюжетів у творах китайського і японського мистецтва, а також розробці культурних програм, присвячених країнам Далекого Сходу.

Апробація результатів дослідження. Основні матеріали проведеного дослідження викладені в доповідях на всеукраїнській конференції «Дизайн-освіта 2005 (Харків, ХДАДМ, 7 - 10 квітня 2005), конференції викладачів ХДАДМ (Харків, ХДАДМ, 19 - 20 квітня 2005), конференції студентів і молодих учених ХДАДМ (Харків, ХДАДМ 22-23 квітня 2006; 23 - 25 квітня 2007; 24-25 квітня 2010), на міжнародній науковій конференції «Дизайн-освіта-2007» (Харків, ХДАДМ, 24 - 25 квітня 2007), науковому семінарі кафедри філософії культури (Харків, ХНУ, 29 листопада 2006), науковому семінарі «Конфуціанство в культурі країн Далекого Сходу» (Київ, НАУКМА, 26 лютого 2007); опубліковані в збірниках матеріалів конференції молодих учених (ХДАДМ, 2004, 2006, 2007).

Крім того, матеріали дисертації були використані в публічних лекціях «Чайна церемонія: історія, теорія, практика», що проводилися в рамках проекту «Країна Аматерасу» (Харків, Художній музей, 16, 26 листопада 2006) а також у процесі складання методичного матеріалу для екскурсоводів.

Текст дисертації, її основні наукові положення і результати обговорені на засіданні кафедри теорії культури і філософії науки Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (Харків, ХНУ, 19 вересня 2007).

Публікації. Основні ідеї, положення, висновки і результати дослідження відбиті у 8 публікаціях, зокрема - у шести статтях у наукових періодичних виданнях, затверджених ВАК України й у двох збірниках тез.

Структура дисертації зумовлена поставленими в роботі метою і завданнями дослідження, логікою викладу його результатів. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, 8 підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Додатки містять термінологічний словник і альбом ілюстрацій. Основний зміст дисертаційної роботи викладено на 173 сторінках комп'ютерного тексту. Список використаних джерел містить 203 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначаються мета, завдання, об'єкт, предмет і межі дослідження. Характеризуються методи дослідження, наукова новизна, практичне значення отриманих результатів. Подано інформацію про апробації роботи, її структуру та обсяг.

Розділ 1. «Історіографія, джерела і методи дослідження чайної церемонії». У підрозділі 1.1. «Чайна церемонія в наукових дослідженнях» розглянуті основні принципи і підходи до дослідження чайної культури в цілому і чайній церемонії зокрема. У дисертації показано, що в спеціальній літературі, виданій китайською мовою, превалює практичний напрям, що має метою відродження китайської чайної церемонії як елементу традиційної культури. Звідси - перевага видань довідникового і навчального типу.

Нечисленні праці, присвячені історії і теорії чайної церемонії, висвітлюють окремі аспекти цього складного і багатогранного явища китайської культури. В останнє десятиліття спостерігається тенденція до вивчення чайної культури в цілому, однак, при цьому основна увага дослідників зосереджується на виявленні історії вирощування чаю, способів готування чайного напою, вивченні цілющих його властивостей. Чайна церемонія як особливе філософсько-естетичне дійство в подібних публікаціях залишається за межами наукового дискурсу.

У працях японських учених чайна церемонія, зазвичай, розглянута ізольовано від її китайського прааналога. Дослідники звертають увагу на ті аспекти чайної церемонії, що характерні для японської культури в цілому. Таким чином, залишаються нез'ясованими ані характер наслідування й інтерпретації теоретичних положень китайського чайного дійства в Японії, ані відмінності в практичних моделях.

У наукових розвідках європейських учених простежується тенденція вивчення чайної церемонії винятково на прикладі її японської моделі. При цьому за основу беруться теоретичні трактати японських майстрів поза зв'язком з існуючою практикою чайної церемонії, де філософсько-естетичний зміст реалізується не у вербальному, а виключно практичному сенсі. У такий спосіб спостерігається тенденція нерозмежування і нерозуміння суттєвих відмінностей між китайською і японською моделями чайної церемонії як на теоретичному, так і на практичних рівнях, відзначається не тільки відсутність комплексного підходу, але і певні лакуни, що потребують уведення до наукового обігу й осмислення фактографічного матеріалу. Останнє стосується розмаїтості шкіл чайної церемонії, їхньої історії і ступеня наслідуваності, способів передавання знань, структурних елементів чайного дійства, аналізу їх філософського й естетичного змісту.

У підрозділі 1.2. «Джерела, стратегія і методи дослідження» охарактеризовані джерельна база, послідовність етапів роботи і використаних методів наукового аналізу. У загальному обсязі джерел виділені такі групи:

1. Письмові джерела (тексти трактатів китайських і японських теоретиків, таких як Лу Юй (733-804), Такуан Сохо (ХVII ст.), Судзукі Дайсецу (1870-1966), Окакура Какудзо (1862-1913); тексти філософських трактатів, що вплинули на розвиток усієї китайської культури в цілому, і чайної церемонії зокрема; літературні тексти, в яких відбиті різні аспекти чайної культури на різних історичних етапах її розвитку: романи, новели, поезія; дослідження вчених Китаю, Японії, Росії, України, Англії, США, що присвячені різним аспектам чайної культури);

2. Результати польових досліджень: матеріали практики чайної церемонії, зібрані під час особистої участі в роботі шкіл чайної церемонії під керівництвом китайських і японських майстрів (2004 - 2006 рр); матеріали інтерв'ю із сучасними майстрами чайної церемонії;

3. Образотворчі джерела (мальовничі сувої і гравюри, кераміка, твори японської мініатюрної пластики з фондів музейних і приватних колекцій Китаю, Японії, України а також альбомні репродукції з бібліотечних фондів; фотоматеріали кінця ХІХ - початку ХХІ ст. і відеозаписи чайної церемонії).

Процес дослідження здійснювався впродовж кількох етапів: 1) збір, систематизація й аналіз досліджень, присвячених чайній церемонії; виявлення кола невисвітлених у науковій літературі питань; 2) проведення польових досліджень (практика чайної церемонії як у ролі гостя, так і в якості майстра; опитування учасників чайної церемонії); 3) формулювання проблемної ситуації, розробка робочої гіпотези дослідження; 4) збір, систематизація й аналіз теоретичних трактатів, присвячених чайній церемонії; виявлення змістовного ядра чайної церемонії, його філософських, естетичних і етичних аспектів; 5) аналіз структури чайного дійства. Пошук, систематизація і вивчення матеріалів, що стосуються складових елементів чайної церемонії; 6) порівняльний аналіз китайської і японської моделей на теоретичному та практичному рівнях; виявлення спільного і відмінного в особливостях розвитку та практики чайної церемонії на сучасному етапі; 7) формулювання результатів роботи.

У загальнотеоретичному сенсі дослідження ґрунтується на працях таких учених як Є. В. Завадська, В. В. Малявін, Є. В. Штейнер, у галузі китайської філософії, Н. С. Ніколаєвої, В. П. Мазурік, С. Б. Рибалко в галузі японської культури і дослідження Цао Фан Жень, Цень Цун Інь, Лін Цзи, Дін Юй Тао, присвячені різним аспектам чайної культури в Китаї і Японії. У розумінні історико-культурного контексту дисертаційна робота ґрунтується на дослідженнях Као Сю Хун, Окакура Тен, Гасай Кенджи, І.А. Азімова, В. В. Малявіна, Є. В. Кравцової, А. Є. Лук'янова, В. Л. Ріфтіна, Мицукуні Йошида, Макото Уеда.

У роботі застосовувався історико-культурологічний підхід, зокрема виклад наукових фактів здійснювався в контексті загальноісторичного процесу й основних тенденцій розвитку культури. Для реалізації ідеї дисертації використаний комплексний підхід до обробки фактографічних матеріалів, що дозволило осмислити китайську і японську моделі чайної церемонії в різноманітті інтертекстуальних зв'язків. Методологічну основу проведеного дослідження складають принципи історизму, об'єктивності і системності.

Специфіка проблематики дослідження зумовила використання методів систематизації, текстологічного, компаративістського і феноменологічного аналізу. Робота з літературними джерелами потребувала застосування прийомів верифікації тексту з метою адекватного трактування змісту використовуваних у роботі текстів. З урахуванням синкретичності досліджуваного явища, у роботі також застосовувалися прийоми образно-стилістичного і семантичного аналізу.

Розділ 2. «Китайська модель чайної церемонії». У підрозділі 2.1. «Джерела й основні етапи розвитку чайної культури» показано, що історія культивування чаю в Китаї налічує понад 5 тисяч років. Спочатку в давньому Китаї чай розглядали як ліки, за що він і дістав назву "божественних листів". Завдяки китайській філософії, медицині і світогляду розвиток культури чаю пройшов шлях від його вирощування і готування напою до виникнення чайної церемонії. У результаті майже трьохтисячолітнього розвитку чай став не тільки застосовуватися в медицині, але і посів важливе місце в житті інтелігенції, дворянства, ремісників, торговців, селян.

На філософській і медичній основах чай виконував суспільну функцію в період династії Цзінь (265 - 439р.н.е), в епоху Південних і Північних династій (420 - 581). Прихильники трьох учень - конфуціанства, даосизму і буддизму - використовували чаювання як модель соціального спілкування.

Завдяки даоському вченню про «золоту пігулку» чай почали сприймати як "маленькі ліки", що сприяють перетворенню в небожителів, а також як засіб знаходження вічного життя. Таким чином, функція чайного напою в китайській культурі мала чотири основні етапи розвитку: чай як ліки, чай як елемент релігійної практики, чай як утеча від світу, чай як модель соціального спілкування. При цьому кожен новий етап розвитку чайної культури використовував досягнення попередніх періодів.

Форма вживання чаю мала три етапи розвитку: заварений чай, збитий чай, запарений чай, що відповідало розвиткові технологій вирощування, збору й обробки чайного листа. Зміни в техніці заварювання чаю зумовили зміни форми чайної церемонії. Запарювання чайного листя зробило непотрібним вживання колотівки, глибокої чашки та ін., таким чином позначившись як на послідовності та формі дій, так і на розвиткові інструментарію чайної церемонії.

В історії китайської чайної церемонії не виділяються школи, майстри або напрями. Традиція зводить формування чайного дійства до Лу Юй, що написав знаменитий трактат про чай. Покровительство імператорів зумовило поширення чайної культури в середовищі аристократів, унаслідок чого вживання чаю в дружньому колі стало формою проведення дозвілля шляхетних людей.

У підрозділі 2.2. «Чайний ритуал: структура, філософія, етика» проаналізовані матеріали старовинних теоретичних трактатів, узагальнені трактування базових принципів чайної церемонії в сучасних дослідженнях. У дисертації показано, що в основі китайської чайної церемонії - чотири основні принципи: гармонія, повага, чистота, спокій. Згодом ці базові поняття, що сформували структуру чайної церемонії, набули нових тлумачень, серед яких найусталенішими варто вважати "Гармонія, тиша, радість, істина". Гармонія - це філософська основа чайної церемонії, її дух. Тиша - єдиний спосіб сформувати цю основу чайної церемонії й збагнути її філософський зміст. Радість - духовне переживання в практиці чайної церемонії. Істина - мета чайної церемонії.

Викладені принципи чайної церемонії - предмет міркування багатьох поколінь майстрів, знавців і дослідників шляху чаю. Саме в них сформульовано духовний зміст чайної церемонії, тому, незважаючи на існування письмово зафіксованого чайного канону, коментування основних принципів триває понині. Так, японські вчені узагальнили чотири основні принципи: гармонія, повага, чистота, тиша. На Тайвані, на другому з'їзді Асоціації китайського чайного мистецтва учасники узагальнили чотири основні принципи чайної церемонії в такий спосіб: чистота, повага, радість, істина. Китайські вчені розуміють ці принципи інакше. Професор Чжуан Вань Фань визначає їх так: чесність, краса, гармонія, повага. Лін Чжи - дослідник чайної культури й один із засновників організації «Шанувальники чаю гори У І Шань» - вважає, що всього сказаного ще не достатньо для розуміння чайної церемонії. Він дійшов такого висновку: «Гармонія, тиша, радість, істина». Гармонія - це центр філософської ідеї чайної церемонії, її дух. Тиша ж є єдиним способом осягти філософський зміст чайної церемонії. Радість - це духовне переживання в практиці чайної церемонії. Істина - мета чайної церемонії.

Аналіз класичних текстів і сучасних досліджень дозволяє дійти таких узагальнень у трактуванні базових принципів чайної церемонії:

Гармонія як центр філософської ідеї чайної церемонії. Китайська чайна церемонія як одне з найяскравіших явищ китайської культури основана на трьох ученнях: буддизмі, даосизмі і конфуціанстві. Поняття «Гармонія» вперше застосовується в «Іцзін» («Книзі Змін») і можна перекласти як «зберегти цілісну первісну гармонію». В Ізцін поняття первісної гармонії ґрунтується на уявленні про те, що всі речі на світі складаються з Інь і Ян. При цьому Інь і Ян координують і зберігають енергію первісної гармонії для того, щоб бути корисними всім - це правильний шлях людства.

Творець чайної церемонії Лу Юй у «Ча Цзін» («Книга про чай») писав про свою грубку, що вона зроблена із заліза, яке належить до стихії «металу»; грубку ставлять на підлогу (стихія «землі»); спалюють «дерево» (стихія «дерево»), використовують вогонь (стихія «вогонь») і воду (стихія «вода»), у результаті виходить чай. Увесь процес заварювання чаю - це процес гармонізації «п'яти елементів» - металу, дерева, води, вогню і землі, що породжують і знищують один одного. Тому Лу Юй на ніжці своєї грубки вигравіював фразу «відчувати гармонію п'яти елементів - значить перебороти сотні хвороб», - пише Лай Гун О в монографії «Філософія чаю». Таким чином, «збереження в цілісності первісної гармонії"», координування Інь і Ян, гармонії «п'яти першоелементів» стали основою чайної церемонії.

Поняття «гармонії» в чайній церемонії в буддистській, даоській і конфуціанській ідеологіях трактується по-різному. Так, наприклад, у конфуціанстві з ідеї «первісної гармонії» виводиться ідея «серединного шляху», тобто «гармонія» - це і є середина, коли все збігається, не вище і не нижче. У підсумку «гармонія» мислиться як серединний шлях.

Тлумачення гармонії конфуціанських ідеологів виявлялося цілісним. У момент заварювання чаю гармонія полягає в комбінації міри чаю та температури води; у частуванні гостей, котре здійснюється з радістю, виявляється повага до старших; процес чаювання супроводжується замилуванням чаєм (тобто необхідно продемонструвати свою скромність); середовище для чайної церемонії виявляє себе в спокої і скромності. Радіти гармонії неба і землі і є, на думку Лай Гун О, - Шлях чаю.

У даоській філософії існує ідея «об'єднання неба і людини» і «знання гармонії як постійності». Лаоцзи (604 до н.е. - 531 до н.е.) писав: «Дао народжує одне. Одне народжує два. Два народжує три, три народжує всі речі. Все охоплюється Інь, і просякається Ян, і зі світового одне (ци) утвориться гармонія (хе)». Даоси вважають, що Інь і Ян взаємодоповнюють і взаємодіють, породжуючи нове гармонічне «ци». Це гармонічне ци стає ядром життя, робить усі речі.

Даоські ідеологи розуміють «гармонію» як зближення людини з природою, прагнення до «об'єднання неба і людини», до рівня «забування речі і себе» і досягнення теорії «від чистоти вести гармонію». Ідея відповідної природі діяльності пронизує і всі рухи в чайній церемонії. Виконання ритуалу має бути природним, що досягається правильним чергуванням Інь-Ян.

У текстах буддистських проповідників трапляється таке трактування чайної церемонії: «однаковий смак мають і чай, і істини Будди». Людина від народження починає гірку подорож у світ, із плачу починає життя. Коли людина хворіє - це страждання, коли старіє - це страждання, коли вмирає - це страждання, коли скаржиться і ненавидить - це страждання, любить і прощається - це страждання. Тобто всі речі, що пов'язані з існуванням людства, зокрема духовні елементи - страждання. «У гіркого моря немає краю, якщо повернути голову, то можна побачити берег». Осягти істину - значить осягти істину народження і смерті, досягти цілісного розуміння, досягти звільнення від «горя». Гіркота чаю стосується Інь. Процес чаювання з гіркоти починається і солодким присмаком закінчується. Ця особливість чаю асоціюється в буддистів з життям людини. Чай, на думку буддистських проповідників, допомагає людині збагнути істину страждання.

Тиша - єдиний спосіб осягти філософський зміст чайної церемонії. Китайська чайна церемонія є шляхом до самого себе, до самодосконалості. Лаоцзи сказав: «Використовувати порожнечу і тишу, щоб об'єднати небо із землею і всіма речами, це небесна радість». Китайська чайна церемонія саме за допомогою чайного дійства створювала атмосферу спокою. Душа людини, перебуваючи в порожнечі і тиші, досягає проясненого стану, дух людини в порожнечі і тиші досягає очищення і сублімації, і людина в порожнечі і тиші зливається з природою, досягає «єднання неба і людини», тобто «небесної радості».

У конфуціанській ідеології тиша розглядається і як шлях до споглядання світу, неба і землі, до мислення і радості, і як шлях становлення. У буддизмі поняття "Чань» (Dhуana - спокійне мислення), зміст якого полягає в тому, щоб спокійно сидіти і споглядати світ, також дорівнює за змістом принципу тиші.

Радість - це духовне переживання в практиці чайної церемонії. У процесі чайного дійства «радість» - переживання чайної людини (шанувальника чаю). Як відзначає Дін Юй Тао, «Китайська чайна церемонія - шлях до витонченої і популярної культури, де в повсякденному житті виявляється особистість. Незалежно від рангу, віри, рівня освіти, усі можуть отримати і духовне задоволення від процесу чаювання, і радість». У процесі розвитку чайної культури можна спостерігати, як чай проникає в усі верстви суспільства. На думку китайських учених, саме радість від китайської чайної церемонії зробила її популярною серед населення, і саме ця особливість відрізняє її від японської чайної церемонії.

Істина, щирість як ціль чайної церемонії. Істина співвідноситься з даоськими категоріями «неба» і «природи». Даоські ідеологи вимагають «зберегти в собі істину і щирість», «виховувати в собі істину і щирість», «зрощувати в собі істину і щирість». У процесі китайської чайної церемонії важливо, щоб чай був справжнім, аромат і смак чаю - істинними, атмосфера подібна атмосфері в природі, посуд повинний бути зроблений зі справжнього бамбука, порцеляни або кераміки. Ставитися до людей слід зі щирістю, тобто говорити чесно, настрій має бути добросердим. Будь-яка деталь у процесі чайного дійства повинна вести до істини і щирості.

Поняття істини, щирості в китайській чайній церемонії має три смисли: прагнення до істини Дао (за допомогою чайного дійства шукати дорогоцінне значення життя людини, самовдосконалюватися), прагнення до дружби і любові (за допомогою чаювання спілкуватися з друзями), прагнення до щирості і свободи (у процесі чаювання звільнити своє серце, досягти повної щирості). Таким чином, саме життя є для людини найбільшою цінністю, це істина «Дао», тому захист і продовження життя, збереження міцного здоров'я як тіла, так і душі, життя з радістю і любов'ю - це найвище устремління китайської чайної церемонії.

Розглянуті в процесі дослідження змістовні нюанси в трактуванні базових принципів чайної церемонії не суперечать один одному і є результатом осмислення можливих варіантів досягнення першого і головного принципу - гармонії. Зміст і образ чайного дійства ввібрав у себе цілий комплекс ідей буддизму, даосизму, конфуціанства. У практиці чайної церемонії набули висвітлення і чаньське споглядання, і вчення про Тайцзі (взаємодія енергій Інь та Ян), і конфуціанська етика.

У підрозділі 2.3. «Гунфу-ча в художній культурі Китаю» на основі зіставлення сценарію й етикету чайної церемонії з особливостями керамічного посуду доведено, що розвиток чайної церемонії як особливого естетичного ритуалу вплинув на розвиток керамічного посуду, в якому цінувалися і досконалість форми, і краса каліграфії, і вишуканість клейма. Матеріали історії керамічного мистецтва свідчать, що естетична значимість чайника підтверджується традицією ставити клеймо майстра.

Як дизайнерське рішення, так і саме виникнення чайника і чашок зумовлені особливостями правил заварювання чаю та ритуалом чайного дійства. Якщо на першому етапі чайної церемонії, що практикувала порошкову заварку, у чайному інструментарії домінує чашка, то на другому етапі, пов'язаному із заварюванням чайного листя, центральне місце в ритуалі посідає чайник.

В естетичному осмисленні чайної церемонії простежується зв'язок з концепцією пейзажу «гори-води», навичками каліграфії.

Традиція чаювання вплинула і на розвиток творчих здібностей людини. Звичай завершувати чайну церемонію твором віршів (так звана «чайна поезія»), вправами в каліграфії, безсумнівно, впливав на духовний розвиток суспільства.

Розділ 3. «Японська чайна церемонія». У підрозділі 3.1. «Чайна церемонія в Японії: еволюція, структура, філософсько-естетичний зміст» проаналізовані теоретичні трактати, результати польових досліджень і наукових розвідок, присвячених японській чайній церемонії. З'ясовано, що японська чайна церемонія була сприйнята японськими ченцями з Китаю в епоху Сун (960-1279), що зумовило розвиток саме цієї моделі чаювання в Японії. Як і в Китаї, звичай споживання чаю в Японії поступово був сприйнятий аристократичним середовищем. Підтримка диктатором Хідейосі (1536-1598) чайної церемонії сприяла її подальшому поширенню в середовищі самураїв. Саме в цьому середовищі сформувалося уявлення про чайну церемонію як шлях самовдосконалення. Після революції Мейдзі (1866-1869) зі скасуванням привілеїв самурайського стану чайна церемонія набула популярності серед найширших верств населення.

Якщо китайська модель чайної церемонії в процесі свого розвитку змінювалася, відповідно до розвитку технологій вирощування, збору й обробки чаю, то в Японії зберігалася сунська модель, основана на техніці готування порошкового чаю. Політична ізоляція країни від XVII ст. визначила закріплення і розвиток зазначеної моделі. Саме спосіб заварювання чаю, що відрізняється нині в Китаї та Японії, визначає і розходження інструментарію, і послідовність дій. Збереження порошкового чаю як напою, гідного чайного ритуалу, потребувало збереження колотівки, ложечки і глибокої чашки, а з ними - і всієї розробленої символіки дій.

Дорожнеча і складність транспортування спеціального посуду для чайної церемонії з Китаю сприяли розвиткові місцевої кераміки і одночасно переосмисленню іноземної моделі в національному ключі. Серед усіх майстрів чаю, що на різних етапах розвивали культуру чаювання в Японії, японська традиція виділяє Сен-но Рікю (1522-1591). Вважається, що саме він додав чайній церемонії специфічно японські ціль і зміст, які в цілому відповідали положенням теоретичних трактатів китайських майстрів. Розробка всіх складових чайного дійства - від послідовності і форм дій до розмірів чайного будиночка, стилю його оформлення і естетичних вимог до чайного начиння також вважається доробком Сен-но Рікю. Таким чином, Сен-но Рікю за масштабом своєї діяльності і внеску в розвиток японської чайної церемонії можна порівняти із засновником китайської чайної культури Лу Юй.

Базовими принципами японської моделі чайної церемонії є принципи, вироблені в китайській чайній церемонії: гармонія, шанобливість, чистота, тиша. При цьому, якщо філософська думка Китаю розвиває й уточнює друге, третє і четверте положення чайного ритуалу, то в японській традиції подібних спроб не виявлено.

У підрозділі 3.2. «Чайна церемонія як модель соціального спілкування» показано, як поширення дзенського і конфуціанського вчень особливо позначилося на розвиткові японської моделі чаювання, що стала й однією з форм медитативної практики, і моделлю соціального спілкування. В осмисленні певних елементів чайної церемонії з позиції кардоцентризму можна простежити зв'язок з ученням сінгаку (вчення про серце, що набуло особливої популярності серед городян в епоху Токугава (1603-1867). У принципі поваги простежуються як етичні настанови Конфуція (551-479 до н.е), так і синтоїстське почуття поваги і подяки до всього навколишнього світу.

У японській чайній церемонії поняття гармонії, трактоване як досягнення духу згоди між людьми, визначило її структуру й атмосферу. В умовах міжусобиці змагання в чайній майстерності стали й засобом самовиховання воїнів, і мирним поєдинком.

Безліч шкіл чайної церемонії в сучасній Японії не виявляє принципових розбіжностей у філософії або структурі чайного дійства. Усі існуючі школи походять від Сен-но Рікю, які започаткували три напрями: Урасенке, Омотесенке і Мусякодзісенке.

Важливу роль у збереженні традиції чайної церемонії відіграло поняття хірадемае. На відміну від китайської моделі, де ключовою є даоська ідея гармонійної з природою діяльності, в японській моделі увага до форми, як вираження шанобливпого ставлення, визначила стійкість усіх елементів ритуалу.

У підрозділі 3.3.”Чайна церемонія і художнє моделювання середовища” розглядається вплив японського чайного ритуалу на розвиток різних видів мистецтва - архітектури, кераміки, ікебани, живопису, каліграфії, декоративно-прикладного мистецтва. Очевидно, розвиток значеннєвих аспектів чайного дійства в Японії набув свого вираження не у вербальній формі, не в естетичних трактатах, а в естетизації самого дійства і просторово-предметного середовища.

Моделювання простору для чайної церемонії за допомогою предметного середовища, ретельне пророблення всіх деталей дійства (аж до форми і кольору солодощів) визначили не тільки її рафінований характер, але механізм самозбереження. Виникнення «Сенке-дзюссеку» (Десять ремесел, пов'язаних з Будинком Сен) є специфічно японським явищем. Школи, що походять від Сен-но Рікю об'єднали навколо себе десять видів ремісництва: кераміку, лак, шитво, метал (карбування, лиття), лиття казанів, виготовлення керамічних вогнищ «до-буро» і набори «кайгу», виготовлення спеціального паперу, роботи з дерева, лакові та бамбукові вироби. Вимоги до кількості та якості інструментарію й антуражу створили цілий сектор економіки країни. У збереженні чайної церемонії зацікавлені не тільки адепти Шляху чаю, але і численні виробники чаю, начиння, солодощів, текстилю, посуду для чайної церемонії.

У життєздатності і трансляції традиції японської чайної церемонії в плині 400 років особливу роль відіграє система Іємото - передача знання і прав керівництва школою по лінії роду. Система Іємото є не тільки монополією в певній сфері діяльності, але й системою контролю за неухильним виконанням правил, збереження і розвитку досягнень школи. Модель Іємото, впроваджена в організацію шкіл, що виготовляють чайне начиння і протягом століть, перебувають у безпосередньому зв'язку з будинком Сен, забезпечила і єдність естетичних критеріїв, і збереження традиції.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження розвитку чайної церемонії в Китаї та Японії дозволило дійти певних висновків.

У науковій літературі, присвяченій чайній церемонії, китайське чайне дійство залишається маловивченим явищем. У працях китайських дослідників основний акцент робиться на вивченні історії, технології вирощування і заварювання чаю, у той час як культурологічні аспекти чайного ритуалу не набули належного висвітлення. У працях європейських учених китайська чайна церемонія трактується в термінах японського чайного дійства, що створює черговий образ «уявного сходу» і не наближає до розуміння суті і значення цього явища китайської культури. Порівняння китайської і японської моделей чайного ритуалу, його структури, філософсько-естетичного змісту також залишається за межами сучасних досліджень.

З'ясовано, що основою чайного ритуалу є чотири принципи, характерні як для китайської, так і японської моделей: гармонія, шанобливість, чистота, спокій. Ці чотири принципи акумулюють у собі релігійні, філософські й естетичні погляди народів Далекого Сходу. При різних трактуваннях принципів чайної церемонії ключовим поняттям як у Китаї, так і в Японії є гармонія.

У дисертації показано, що чотири принципи слід аналізувати в рамках далекосхідної традиції викладення думки, коли перша частина висловлення формулює суть явища, а друга є її поясненням. Відповідно, перший принцип визначає мету і зміст чайного ритуалу, а другий, третій і четвертий пояснюють шляхи досягнення першого. Таким чином, розбіжності в їхніх трактуваннях зумовлені розвитком уявлень про засоби досягнення гармонії. Розвиток змістовних аспектів чайного дійства в Китаї відбивається і у вербальній формі, і в естетичних трактатах, у той час як в Японії осмислення базових принципів виражається в естетизації самого дійства і просторово-предметного середовища.

Порівняльний аналіз сучасної китайської і японської моделей дозволив виявити певні відмінності. У структурі тя-но-ю відсутній такий важливий елемент, як «куштування аромату чаю», що переводить поняття «гармонії», рівноваги винятково в соціальний аспект. Водночас у ній є наявним винятково японський елемент - маніпуляції з фукуса, що мають глибокий філософський зміст і посідають у процедурі чаювання значне місце. Крім того, на відміну від китайського пра-аналога, у японській церемонії до поняття форми (хірадемае) входить філософію й естетику усіх видів дій - від відкривання фусума до заварювання чаю і миття чайного посуду.

Доведено, що визначальний вплив на стилістику китайської церемонії мало даоське вчення, а на японську тя-но-ю - конфуціанське. У Китаї основна увага спрямована на вивчення цілющих властивостей чаю, на способи його вирощування, обробки, збереження і готування, у Японії - на форму самого дійства. Відмінності в моделях чайної церемонії в Китаї і Японії пояснюються і різним трактуванням терміна „гармонія”. Якщо в Китаї поняття гармонії мислиться як рівновага між Інь-Ян, між духовним та матеріальним, то в Японії поняття гармонії трактується в соціальному контексті як створення особливої атмосфери між людьми. В обох моделях чайної церемонії простежується єдність базових принципів із практикою Тайцзі, що виражається в особливостях рухів як чергування енергій Інь і Ян, а також у «грі» світла і тіні, тиші і звука.

Показано, що саме поняття чайної церемонії в Японії не обмежується поняттям етикету поведінки під час чаювання, переростає в дещо глибший вимір, що трактується на Далекому Сході як Шлях. Термінологічна різниця в Китаї і Японії та еволюція цих понять відбиває переміщення акцентів у чайному дійстві. Якщо в Китаї цей розвиток фіксується переходом від чаювання до гунфу-ча (майстерність чаю), то в Японії - від тя-но-ю до садо (Шлях чаю).

Уточнено і детально проаналізовано вплив чайної церемонії на розвиток різних форм художньої діяльності. Виявлено, що архітектура чайних павільйонів у Китаї не набула специфічних особливостей і не відрізняється від архітектури павільйонів у саду. Основний акцент у художній сфері переносився на чайне начиння і поезію (чайні вірші). Японська чайна церемонія меншою мірою вплинула на розвиток літератури та більшою мірою позначилася на розвиткові естетичних принципів художнього моделювання середовища.

Якщо китайська чайна церемонія припускала відкритий простір (сад або відкритий тип павільйону), то японська тя-но-ю традиційно відбувалася в закритому приміщенні. Китайській моделі гунфу-ча притаманна орнаментальність оформлення - від декору альтанки, квітів, порцеляни і до жестів майстра. Японська модель утілювала строгість, скромність, при глибокому внутрішньому зосередженні. У Китаї чайний ритуал став засобом проведення дозвілля, відпочинку від повсякденних турбот, у Японії - засобом моделювання соціального спілкування.

Уперше проаналізовані такі складові японської чайної культури, як Сенке-дзюсьоку і Іємото. Виникнення «Сенке-дзюсьоку» (Десять ремесел, пов'язаних з Домом Сен) стало одним зі специфічно японських явищ культури. Розвиток системи Іємото як у середовищі чайних майстрів, так і ремісників, що виготовляли чайне начиння, зумовив не тільки єдність естетичних принципів, ідеальне втілення ідей Сен-но Рікю в кожному предметі, що використовується в ритуалі, але збереження і трансляцію базових принципів, професійних навичок і секретів школи. Система Іємото стала й економічною моделлю, що забезпечила збереження традиції в актуалізованому виді, і способом контролю якості підготовки учнів і їхньої подальшої діяльності.

Японській тя-но-ю властивий більший консерватизм і регламентованість форми, на відміну від китайської моделі, де підпорядкованість ритуалу разом з тим припускала виявлення творчої волі за принципом (дотримуючи правил, порушувати правила). У поєднанні зі строгою системою передавання знання і контролю з боку спадкоємної династії в Японії протягом століть зберігалася модель чайної церемонії, що набула остаточного оформлення в діяльності Сен-но Рікю. У Китаї, з вільнішими формою і передачею навчання, чайна церемонія сунського зразка згодом була забута, тому що чайне дійство набуло нового рівня розвитку.

Доведено, що відсутність твердої регламентації, як дійства, так і передавання знання в Китаї, визначили анонімний характер історії чайної церемонії. До сьогоднішнього дня дійшли лише фрагментарні відомості про основоположника чайного дійства Лу Юй і його трактат. Імена інших майстрів і які напрями вони представляли дотепер не збереглися. Оскільки чайній церемонії надавали покровительство імператори, в Китаї не сформувалося поняття «школа чайної церемонії». Змінюючись за формою, чаювання завжди залишалося формою проведення вільного часу.

Японська чайна церемонія внаслідок визначеності форми, має історію, де діють майстри та їхні учні, обґрунтовується внесок у розвиток чайного дійства і з моменту остаточного оформлення чайної церемонії строго дотримуються правила.

На основі здійсненого аналізу еволюції чайної церемонії в Китаї та Японії виявлено, що в Китаї простежується послідовний перехід від концепції чаювання як медичного засобу до чаювання як утечі від світу й у завершальній фазі - до чаювання як засобу проведення дозвілля. Таким чином, чай став невід'ємним елементом китайської цивілізації. Японський дискурс демонструє еволюцію від чайного ритуалу як форми медитації до моделі соціального спілкування й у завершальній фазі - як до засобу естетичного й етичного виховання. Таким чином, японська чайна церемонія стала одним з найважливіших елементів культури.

Дослідження є першим досвідом порівняння китайської і японської моделей чайної церемонії. Уявляється перспективним надалі розглянути різні місцеві варіанти цієї чудової традиції: корейської, окінавської та ін. Не менш актуальним є аналіз сучасних шкіл за межами Китаю і Японії, результатів експорту чайного мистецтва в Європу і культурні наслідки.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Чу, Фэнлей. Китайская чайная церемония и развитие керамики / Фэнлей Чу // Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистецтв. -- Х., 2005. -- № 10. -- С. 126-130.

2. Чу, Фэнлей. Чайная церемония: состояние исследованности / Фэнлей Чу // Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистецтв. -- Х., 2006. -- № 9. -- С. 101-108.

3. Чу, Фэнлей. Чайная церемония как художественное моделирование среды / Фэнлей Чу // Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистецтв. -- Х., 2006. -- № 6. -- С. 53-57.

4. Чу, Фэнлей. Чайная церемония как художественное моделирование общения / Фэнлей Чу // Наукова конференція професорсько-викладацького складу за підсумками роботи у 2005-2006 рр. 16-19 травня 2006 р. : зб. ст. / Харк. держ. акад. дизайну та мистецтв. -- Х., 2006. -- С. 116-119.

5. Чу, Фэнлей. Четыре принципа китайской чайной церемонии / Фэнлей Чу // Вісн. ХНУ. -- 2006. -- № 714-2006. -- С. 343-345.

6. Чу, Фэнлей. Чашка в контексте японской чайной церемонии / Фэнлей Чу // Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистецтв. -- Х., 2007. -- № 7. -- С. 153-158.

7. Чу, Фэнлей. Китайская чайная церемония: основные этапы развития / Фэнлей Чу // Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистецтв. -- Х., 2008. -- № 9. -- С. 91-98.

8. Чу, Фэнлей. Чайная церемония в художественной культуре Китая и Японии / Фэнлей Чу // Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистецтв. -- Х., 2009. -- № 12. -- С. 82-88.

АНОТАЦІЯ

Чу Фенлей. Філософсько-естетичні та соціокультурні аспекти чайної церемонії (китайська та японська моделі). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата культурології за спеціальністю 26.00.01 - теорія та історія культури. - Харківська державна академія культури. - Харків, 2010.

У дисертації досліджуються філософсько-естетичні та соціокультурні аспекти чайної церемонії в її китайському та японському варіантах. Висвітлені головні етапи розвитку чайної культури в Китаї та Японії. Уперше в українській науці визначені функції та базові філософські принципи китайської чайної церемонії, їх трактування за часів середньовіччя і в сучасних дослідженнях, здійснено порівняльний аналіз китайської та японської моделей чайного ритуалу. Уведено до наукового обігу матеріали, факти, імена китайських та японських майстрів, пов'язаних з чайною культурою.

Ключові слова: культура Китаю, культура Японії, китайська чайна церемонія, японська чайна церемонія, філософсько-естетичні принципи чайної церемонії, модель соціальної комунікації, художнє моделювання середовища.

АННОТАЦИЯ

Чу Фенлей. Философско-эстетические и социокультурные аспекты чайной церемонии (китайская и японская модели). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата культурологии по специальности 26.00.01 - теория и история культуры. - Харьковская государственная академия культуры. - Харьков, 2010.

В диссертации исследованы философско-эстетические и социокультур-ные аспекты чайной церемонии в ее китайском и японском вариантах. Определено, что в основе чайного ритуала лежат четыре принципа, характерные как для китайской, так и японской моделей: гармония, почтительность, чистота, спокойствие. Эти четыре принципа аккумулируют в себе религиозные, философские и эстетические воззрения народов Дальнего Востока. При различных трактовках принципов чайной церемонии ключевым понятием как в Китае, так и в Японии является гармония.

Установлено, что определяющим в стилистике китайской церемонии было даосское учение, в японской - конфуцианское. В Китае основное внимание направлено на исследование целебных свойств чая, способы его выращивания, обработки, сохранения и приготовления, в Японии - на форму самого действа. Различие моделей чайной церемонии объясняется и различной трактовкой термина гармония. В Китае понятие гармонии подразумевает равновесие между Инь-Ян, духовным и материальным, в Японии оно трактуется в социальном контексте как создание особой атмосферы между людьми. В обеих моделях чайной церемонии прослеживается единство базовых принципов с практикой Тайцзи, выражающееся в особенностях движений как чередования энергий Инь и Ян, а также в «игре» света и тени, тишины и звука.

Уточнено влияние чайной церемонии на развитие различных форм художественной деятельности. Выявлено, что архитектура чайных павильонов в Китае не предполагала специфических особенностей и сопоставима с архитектурой павильонов в саду. Основной акцент в художественной сфере переносился на чайную утварь и поэзию (чайные стихи). Японская чайная церемония в меньшей степени повлияла на развитие литературы и в большей степени наложила отпечаток на развитие эстетических принципов художественного моделирования среды. Японская модель воплощала строгость, скромность, при глубоком внутреннем сосредоточении.

Определено, что единство эстетических принципов, сохранение и трансляция правил, профессиональных навыков и секретов школы, экономическая основа обеспечивались системой Иэмото.

Проведенный анализ эволюции чайной церемонии в Китае и Японии показал, что в Китае прослеживается последовательный переход от концепции чаепития как медицинского средства к чаепитию как бегству от мира и в завершающей фазе - к чаепитию как средству проведения досуга. Таким образом, чай стал неотъемлемым элементом китайской цивилизации. Японский дискурс демонстрирует эволюцию от чайного ритуала как формы медитации к модели социального общения и в завершающей фазе - как к средству эстетического и этического воспитания. Таким образом, японская чайная церемония стала одним из важнейших элементов культуры.

...