Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

УДК 7.097:[316.774:654.1](477.54)(043.3)

26.00.04 - українська культура

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата культурології

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК НЕДЕРЖАВНОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ ХАРКІВЩИНИ В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ: СОЦІОКУЛЬТУРНІ АСПЕКТИ

Субота Євген Володимирович

Харків 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській державній академії культури,

Міністерство культури і туризму України.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Каністратенко Микола Миколайович, Харківська державна академія культури, перший проректор

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор Овчиннікова Альбіна Петрівна, Одеська національна юридична академія, професор кафедри теорії держави і права

кандидат філософських наук, доцент Сідак Людмила Миколаївна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри культурології (м. Харків)

Захист відбудеться «3» вересня 2010 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.807.01 у Харківській державній академії культури за адресою: 61057, м. Харків, Бурсацький узвіз, 4, Мала зала.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської державної академії культури за адресою: 61057, м. Харків, Бурсацький узвіз, 4.

Автореферат розісланий «2» серпня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Ю. І. Лошков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

недержавний телебачення медіаосвіта

Актуальність дослідження зумовлена як соціокультурними, так і суспільно-політичними передумовами. З часу здобуття незалежності України відбувається активне формування інформаційного простору, зокрема завдяки становленню і розвиткові недержавного регіонального телебачення. З моменту свого виникнення недержавне телебачення віддзеркалює складну картину формування мас-медіа в країні, відображає суперечливі інтереси політичних сил, окремих структур влади, є одним з важливих чинників формування громадської думки, впливає на перебіг культурних процесів у регіонах.

Постійне зростання ролі недержавного регіонального телебачення в культурно-інформаційному просторі як засобу впливу на глядацьку аудиторію в умовах політичної нестабільності і соціокультурної невизначеності в житті сучасного українського суспільства зумовлює актуальність означеної проблематики.

Актуальність заявленої теми також зумовлена недостатньою увагою дослідників до аналізу й узагальнення досвіду роботи недержавного телебачення в регіонах і на цій основі вироблення конкретних рекомендацій щодо змістовного наповнення телепрограм, основуючись на розумінні збалансованих соціокультурних потреб і запитів телеглядачів. Вирішенню означених питань сприяють дослідження діяльності недержавного телебачення у великих мегаполісах - таких як Харків, а також його ролі в культурному житті регіонів. Саме на Харківщині вперше розпочато трансляцію програм недержавними телеканалами, протягом майже двадцятирічної їх діяльності набуто значного досвіду роботи, але він ще належним чином не досліджений і не узагальнений у культурологічному аспекті. Тому аналіз становлення та розвитку недержавного телебачення Харківщини має особливу актуальність, сприяє виробленню конкретних принципів і підходів до розбудови культурно-інформаційної інфраструктури як окремих регіонів, так і всієї країни в цілому.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі культурології ХДАК згідно з науково-дослідницькою темою «Вітчизняна та світова культура: історико-теоретичні виміри» (Державний реєстраційний номер (0109V000511), науково-дослідницькою темою кафедри культурології «Історико-теоретичні аспекти світової та вітчизняної культури». Робота узгоджена з «Тематичним планом наукових досліджень кафедр Харківської державної академії культури на період 2006-2010 рр.», затвердженим ученою радою ХДАК (протокол № 8 від 27.02.2006 р.).

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Мета дослідження - соціокультурні аспекти розвитку і функціонування недержавного телебачення Харківщини в умовах незалежності України.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність послідовного вирішення таких завдань:

– здійснити термінологічний аналіз основних понять та визначити теоретико-методологічні засади дослідження;

– розкрити особливості діяльності недержавних регіональних телекомпаній у період незалежності України;

– дослідити становлення, розвиток та функціонування недержавного регіонального телебачення в Україні;

– виявити етапи становлення й основні принципи діяльності недержавного телебачення в культурно-інформаційному просторі Харківщини;

– розглянути соціокультурні аспекти діяльності недержавного телебачення Харківщини;

– визначити роль недержавного телебачення Харківського регіону у формуванні духовної культури особистості;

– означити перспективи впровадження медіаосвіти в Харківському регіоні.

Об'єктом дослідження є недержавна регіональна медіакультура України.

Предмет дослідження - соціокультурні аспекти становлення, розвитку і функціонування недержавного телебачення Харківщини в умовах незалежності України.

Методи дослідження. Дисертація ґрунтується на трьох основних методологічних підходах - історичному, соціокультурному і системному, за допомогою яких удалося з'ясувати особливості розвитку та функціонування недержавного регіонального телебачення України, зокрема Харківщини, та долучити його до кола досліджень української культури. Для розкриття теми застосовувалися методи: історичний, культурологічний, інформаційний, аксіологічний, термінологічний, проблемно-хронологічний, спостереження і порівняння. Як допоміжний використовувався описовий метод для розгляду діяльності недержавного телебачення окремих регіонів.

Теоретико-методологічною основою дисертації стали: праці з історії культури та духовності суспільства й особистості (Ж. Бодрійяр, Ю. Богуцький, Г. Дебор, М. Маклюен, Г. Маркузе, К. Розенгрен, Ю. Хабермас, В. Шейко та ін.); культурологічні дослідження проблем розвитку культурно-інформаційного простору, функціонування мас-медіа в Україні (С. Аксененко, З. Алфьорова, В. Бебик, Ю. Буданцев, Ю. Дорошенко, Б. Потятиник, В. Різун та ін.); дослідження з історії та теорії політичних і соціокультурних трансформацій в Україні періоду незалежності (В. Єгоров, В. Іванов, І. Мащенко, Ю. Омельяненко, Ф. Рудич); праці, в яких розглядаються проблеми та специфіка діяльності регіональних телекомпаній (В. Бебик, Л. Мачулін, І. Мащенко); дослідження, присвячені питанням формування духовної культури особистості (Н. Габор, Х. Ворксноп, О. Спічкін, О. Шаріков, О. Федоров), та ін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше здійснено комплексний аналіз функціонування недержавного телебачення Харківщини в умовах незалежності України:

– розкрито особливості становлення та розвитку недержавного регіонального телебачення в Україні;

– досліджено соціокультурні передумови виникнення та специфіку діяльності недержавних телеканалів у Харківській області й інших регіонах України протягом 1991-2009 рр.;

– узагальнено основні принципи діяльності недержавного телебачення в культурно-інформаційному просторі Харківського регіону;

– проаналізовано соціокультурні аспекти діяльності недержавного телебачення Харківщини, його вплив на формування духовної культури особистості;

– з'ясовано перспективи впровадження медіаосвіти в приватне телебачення України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в їх використанні під час подальшого дослідження проблем, пов'язаних з функціонуванням та розвитком недержавного регіонального телебачення України, конкретно Харківського регіону; вдосконалення діяльності недержавного регіонального телебачення, як інструменту медіакультури; впровадження суспільного телебачення. Результати дисертації доцільно використовувати в науковій, культурно-просвітницькій, педагогічній, журналістській діяльності, для підготовки узагальнюючих праць з історії культури України й окремих її регіонів, зокрема з історії телебачення; під час викладання навчальних дисциплін культурологічного спрямування, телережисури та тележурналістики у ВНЗ, при розробці, проведенні спецкурсів, спецсемінарів з історії медіакультури, підготовці навчальних посібників для викладання історії та теорії телебачення.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації оприлюднено на 4 наукових конференціях, серед яких: III міжнародна науково-практична конференція “Динаміка наукових досліджень 2004” (Дніпропетровськ, 2004), міжнародна міждисциплінарна науково-практична конференція «Сучасні проблеми науки та освіти» (Алушта, 2004), щорічна всеукраїнська науково-теоретична конференція молодих учених «Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття» (Харків 2004, 2005).

Публікації. Основні результати дослідження викладено в 9 одноосібних публікаціях, з яких 1 - стаття в науковому фаховому виданні, затвердженому ВАК України; 4 - публікації, затверджені експертною комісією ВАК України як фахові з культурології (лист № 02-76-06/928 від 30.04.2010), тези доповідей на 4 наукових конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел (290 найменувань на 24 сторінках). Основний зміст викладено на 159 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, зв'язок з науковими програмами та планами, визначено мету й завдання, об'єкт і предмет, методологічні засади дослідження. Сформульовано наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, наведені апробація результатів дослідження, публікації автора та структура дисертації.

Перший розділ «Стан наукової розробки теми» містить два підрозділи.

У підрозділі 1.1. «Термінологічний аналіз та методологічні засади дослідження недержавної регіональної медіакультури України на межі ХХ - ХХІ ст.» здійснюється термінологічний аналіз понять «телебачення», «медіакультура», «масова комунікація», «медіаосвіта». «Телебачення» - галузь науки, техніки і культури, пов'язана з передачею на відстань зображень рухомих і нерухомих об'єктів за допомогою електричних сигналів, що поширюються по каналах зв'язку; створення і масове розповсюдження аудіовізуальної інформації в певній системі взаємодії з аудиторією, а також установи й організації, що використовують технологію телебачення. «Медіакультура» розуміється як сукупність інформаційно-комунікативних засобів, вироблених людством у процесі культурно-історичного розвитку, що сприяють формуванню суспільної свідомості і соціалізації особистості. «Масова комунікація» -- це процес виробництва, розповсюдження та обміну інформації, який виконується за допомогою спеціальних устроїв та технологій; а також особливий стан суспільства, де кожен потенційно вступає в інтеракцію завдяки мовному спілкуванню з представниками цієї абстрактної спільноти. Під «медіаосвітою» розуміємо процес розвитку особистості за допомогою і на матеріалі засобів масової комунікації (медіа), результатом якого є медіаграмотність (уміння аналізувати і синтезувати просторово-часову реальність, уміння «читати» медіатекст).

Методологічною основою дослідження став соціокультурний підхід, у рамках якого становлення і розвиток недержавного регіонального телебачення розглянуто як складову сучасної української культури та з'ясовано його вплив на формування світоглядних основ сучасної людини. Історичний підхід допоміг розглянути недержавне регіональне телебачення України в його розвиткові і ґенезі. За допомогою системного підходу недержавне регіональне телебачення досліджувалося в політичному, економічному, культурно-освітньому вимірах. Згідно з інформаційним підходом, недержавне телебачення Харківщини є вагомою складовою культурно-інформаційного простору України. За допомогою аксіологічного підходу з'ясовано якість і ціннісне значення інформації, що транслюється недержавним регіональним телебаченням України, її вплив на розвиток духовної культури глядачів. Для розкриття теми застосовувалися: метод термінологічного аналізу - з метою уточнення змісту й обсягу термінів «телебачення», «медіакультура», «масова комунікація», «медіаосвіта»; проблемно-хронологічний метод уможливив виявити періоди й особливості формування регіонального телебачення в Україні; спостереження і порівняння - для цілеспрямованого вивчення функціонування різноманітних каналів недержавного регіонального телебачення Харківщини, їх впливу на глядачів; метод абстрагування спрямував дослідження недержавного регіонального телебачення в ракурс висвітлення загальнолюдських проблем; методи описового та порівнювального аналізу - для з'ясування глибинної сутності понять та явищ, яким присвячене дослідження, опису загальної медіаситуації в Україні й окремих її регіонах (Харківщина); методи соціології (анкетування, інтерв'ю, спеціальні методи опрацювання даних), статистики (теорія ймовірності, кількісні методи), а також єдність логічного й історичного як метод науково-теоретичного аналізу.

У підрозділі 1.2. «Аналіз літератури з теми дослідження» подано огляд наукових праць з проблематики дослідження та виділено основні напрями дослідження недержавного телебачення Харківщини в науковій літературі: історія становлення, розвитку і функціонування недержавних ЗМІ Україні (І. Мащенко, Л. Мачулін, В. Бебик); розвиток масової комунікації (Ю. Хабермас, В. Борєв, А. Коваленко, М. Маклюен, Ю. Буданцев); роль телебачення в політичному житті суспільства (О. Вишняк, С. Дацюк, В. Єгоров, Є. Захаров, Н. Кирилова, В. Коляденко, В. Пилипенко); проблеми медіаосвіти (К. Ворсноп, Н. Габор, Ю. Єлисовенко, Л. Мастерман, Б. Потятиник, О. Спічкін, О. Федоров, О. Шаріков). На основі аналізу виявлено недостатність комплексних досліджень соціокультурних аспектів функціонування і розвитку недержавного телебачення Харківщини в умовах незалежності України.

Другий розділ «Становлення та специфіка діяльності недержавного регіонального телебачення в культурно-інформаційному просторі України» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Соціокультурні чинники виникнення і діяльності недержавного регіонального телебачення незалежної України» виділяються три етапи розбудови Українського телебачення. 1. Децентралізація телевізійної системи України (1991-1994 рр.), пов'язана з виникненням недержавних ТРК. 2. Становлення недержавного телебачення і формування нової пропагандистської системи (1994-1998 рр.). 3. Активізація політичних капіталів у боротьбі за глядача (1998-2009 рр.) - у цей період завершується структуризація ринку інформаційних послуг громадськості, стають відомі власники телеканалів, глядачі знають, якого саме спрямування інформацію одержать на тому чи іншому каналі. Визначено характерні ознаки діяльності недержавного телебачення в Україні, а саме: відсутність чіткої законодавчої бази, об'єктивності; низький рівень технічного обладнання; орієнтація на прибуток; політична заангажованість. Як свідчить аналіз, роль недержавного регіонального телебачення в житті суспільства зводиться до наступного: телебачення за допомогою ідеології та інформації формує суспільну думку, ставлення телеглядачів до соціальних проектів, змін, що відбуваються в суспільстві; культурна політика приватних телевізійних каналів визначається за допомогою політичних (цензура) або економічних (комерційних) важелів керування; недержавне регіональне телебачення часто виконує роль головного провідника та вихователя політичної культури, здійснює публічну комунікацію, формує рейтинги політиків; воно пропагує певні ідеї, цінності, зразки поводження, ідеали, стереотипи мислення сучасної людини. Зосередження ЗМІ в руках фінансово-економічної еліти перетворило діяльність засобів масової інформації на механізм підтримки її відповідних інтересів, просування окремих особистостей на важливі посади інститутів державної влади. Дослідження свідчать, що останнім часом зростає роль недержавного телебачення в політичному житті суспільства.

У підрозділі 2.2. «Особливості створення, розвитку і функціонування українських недержавних регіональних телекомпаній» розглядаються передумови створення недержавних регіональних телекомпаній. Показано, що перші роки існування українські телекомпанії відрізнялися одна від іншої переважно формою засновництва, а не оригінальним власним телепродуктом або специфічним способом подання матеріалу. Їх засновниками ставали профспілкові, громадські організації, органи державної влади, державні підприємства, установи, заклади культури, комерційні структури, окремі громадяни, надавалися ліцензії загальнонаціональним, регіональним, місцевим телекомпаніям. Аналіз роботи ТРК в окремих регіонах України засвідчив, що найбільше їх було організовано в індустріально розвинених регіонах, там, де вже діяли державні обласні телерадіокомпанії. Найкращі можливості для розвитку телевізійного бізнесу створено в Києві, Донецьку, Дніпропетровську, Харкові, Львові, Одесі, тобто мегаполісах, де й організовано найбільше електронних ЗМІ.

У підрозділі 2.3. «Виникнення і становлення недержавного телебачення Харківського регіону» проаналізовано етапи розвитку недержавного телебачення Харківського регіону:

1) організація телекомпанії «Тоніс-Центр» та створення авторського телебачення;

2) зародження ТРК «Симон» як конкурента «Тоніс-Центру»;

3) поява музично-розважальних каналів («А/ТВК», «Фора», «Фаворит ТБ»);

4) створення ТРК «Оріон».

Доведено, що результатом раннього розвитку в Харкові недержавних електронних ЗМІ, зокрема ТБ, є формування похідної медіаінфраструктури: рекламних агенцій, продакшн студій, комп'ютерної оформлювальної анімації, розвитку теледизайнерського напряму.

Третій розділ «Місце та роль недержавного телебачення Харківщини в розвиткові культури регіону» має чотири підрозділи.

У підрозділі 3.1. «Основні принципи діяльності недержавного телебачення в культурно-інформаційному просторі Харківського регіону» визначено фундаментальні засади діяльності недержавних регіональних телеканалів: зацікавлення телеглядачів; отримання інформації; ринкова стратегія. З'ясовано, що загальними принципами привернення уваги телеглядачів є: пріоритетність і привабливість теми, неординарність фактів, їх новизна, політичний успіх та високий соціальний статус діючих у телепрограмах осіб. Проведені опитування свідчать, що глядачі віком від 17 до 25 років надають перевагу розважальним та інформаційним програмам; від 30 до 50 років дивляться інформаційні та пізнавальні програми; глядачам віком від 55 до 70 років подобаються аналітичні й інформаційні програми. З'ясовано, що інформаційні програми недержавних телеканалів Харкова практично не мають конкуренції: їх дивляться всі три вікові групи. Найбільша частка телеглядачів - люди із середньою та середньою спеціальною освітою. Приватні телеканали Харкова загалом користуються довірою телеглядачів. Телеканали „А/ТВК”, „7-канал” і „Р-1” - найудаліші комерційні проекти. Зазначено, що реклама є основою ринкової стратегії недержавних телеканалів Харківщини. Обсяг рекламного часу, що виділяється протягом однієї доби мовлення різними телеканалами Харківщини, складає від 5 до 10 % ефірного часу. Найпоширенішими видами реклами на недержавному телебаченні є: відкриті види реклами, замовні сюжети та політична реклама. Найпопулярнішим сюжетом телереклами є ігровий (46%).

У підрозділі 3.2. «Соціокультурні аспекти діяльності недержавного телебачення Харківського регіону» здійснено аналіз інформаційної складової недержавних телеканалів Харкова та розподілу уваги телеглядачів. Інформацію, що подають Харківські недержавні телеканали, можна поділити на декілька груп: 1) телефільми і серіали (відводиться 40 % ефірного часу); 2) інформаційно-аналітичні телепередачі (новини, пізнавально-інформаційні телепередачі, підсумкові аналітичні огляди за тиждень, бесіди з гостем у студії, погода та ін.) - 15-25 % ефірного часу; 3) розважальні програми (ток-шоу, гумористично-розважальні передачі, розважально-пізнавальні телепередачі, інформаційно-розважальні та ін.); 4) культурно-освітні телепередачі (а також програми релігійного спрямування); 5) соціальні програми; 6) реклама. Визначено, що найбільше часу відводиться інформаційним та розважальним телепередачам, найменше - програмам соціального та культурного напрямів.

У підрозділі 3.3 «Роль недержавного телебачення Харківщини у формуванні духовної культури особистості» досліджено вплив телебачення на формування духовної культури молоді. З'ясовано, що найбільшою увагою користуються розважальні й інформаційні авторські телепередачі. Зазначено, що соціально-інформаційний рівень таких телепередач - низький або нижче середнього. Для них характерними є прихована реклама, орієнтація на західну культуру, розважальний характер, популяризація масової культури, стереотипність мислення, пропаганда насилля та згубного способу життя. Водночас наголошено, що останнім часом у розвиткові недержавного телебачення Харківщини можна відзначити і позитивні моменти: більше транслюється авторських програм; збільшується чисельність програм соціокультурної спрямованості, існує тенденція до розширення їх глядацької аудиторії; поліпшується цінність запропонованої зарубіжної кінопродукції, поступово споживачі втрачають інтерес до неякісної продукції.

Соціологічні опитування свідчать, що значна частина молоді є здебільшого пасивним споживачем медіаінформації, що передається телеканалами, і неспроможна до її самостійного, критичного осмислення. Поступово, в процесі пасивного сприйняття телеінформації, відбувається переоцінка цінностей особистості, виникають стереотипні судження. Значною мірою до цього призводять засилля насильства на телеекранах, відсутність в ефірі цікавих освітніх, науково-популярних, культурно-просвітницьких, дитячих та багатьох інших типів програм гуманітарно-культурологічного спрямування.

У підрозділі 3.4 «Упровадження медіаосвіти в регіонах України як чинник розвитку культури телеглядачів» визначено сучасний стан телепродукції недержавних телеканалів Харківщини, як такий, що потребує системного інформаційного аналізу, а саме: ідентифікаційного, ідеологічного, етичного, аналізу стереотипів медіатекстів. Визначено, що відсутність у Харківському регіоні належної уваги до проблем медіаосвіти негативно відбивається на формуванні особистісної культури телеглядачів Слобожанщини. Тому необхідно впроваджувати в освітню систему Харкова, регіону (й усієї країни в цілому) лекційних курсів, спецкурсів і спецсемінарів, створення кіноклубів, проведення конференцій та «круглих столів», присвячених питанням медіаосвіти, а також створення інституцій, які б вирішували проблеми медіаосвіти.

Доведено, інфраструктура недержавного телебачення Харківщини потребує створення культурно-освітнього каналу. Пропонуються моделі освітнього ТБ-каналу: 1) сімейний; 2) регіональний (орієнтований на залучення дітей до соціокультурних цінностей регіону); 3) соціалізуючий (дозволяє привернути увагу молоді до ознайомлення з інформацією, що сприяє соціалізації особистості); 4) компенсуючий (у зв'язку з наявністю пропусків у базових знаннях), орієнтуючий на самоосвіту особистості; 5) професійний (дозволяє широкій аудиторії задовольнити потребу в прикладних знаннях і вміннях); 6) канал додаткової освіти й інше. Основними цілями регіонального освітнього ТБ-каналу повинні бути соціально-культурологічні: соціалізуючі, культурно-освітні, виховні, компенсаторні, інформаційно-просвітницькі, навчальні, дослідницькі, інтеграційні.

ВИСНОВКИ

У процесі дослідження досягнуто мету дисертації, вирішено всі поставлені завдання, що дає підстави для певних висновків.

1. З часу здобуття незалежності українське суспільство пройшло складний шлях соціокультурних перетворень: відійшла в минуле партійно-державна монополія на ЗМІ, відбулася їх переструктуризація, виникло недержавне регіональне телебачення, яке змогло знайти своє місце в культурно-комунікаційній системі держави та стати одним із основних постачальників інформації населенню регіонів.

2. Установлено, що процес розбудови недержавного регіонального телебачення в культурно-інформаційному просторі Україні відбувався протягом трьох етапів:

1) децентралізація телевізійної системи України (1991-1994 рр.), яка пов'язана з виникненням недержавних ТРК;

2) становлення недержавного телебачення і формування нової пропагандистської системи (1994-1998 рр.);

3) активізація регіональних політичних сил і владних структур у боротьбі за монополію на ЗМІ та вплив на глядача (1998-2009 рр.). У результаті завершилася структуризація ринку інформаційних послуг, глядачі здебільшого визначилися щодо сприйняття інформації політичного та соціокультурного спрямування на тому чи іншому телеканалі.

3. Проведене дослідження показало, що серед соціокультурних передумов та особливостей розбудови недержавного регіонального телебачення в країні можна назвати такі:

– засновниками недержавних телекомпаній ставали профспілкові, громадські організації, органи державної влади, державні підприємства, установи, заклади культури, комерційні структури, окремі громадяни;

– аналіз роботи ТРК в областях засвідчив, що найбільше їх організовано в індустріально і культурно розвинених регіонах, основних мегаполісах країни, там, де вже діяли державні облтелерадіокомпанії - Києві, Донецьку, Дніпропетровську, Харкові, Львові, Одесі;

– фундаментальними засадами діяльності недержавних регіональних телеканалів є: зацікавлення телеглядачів; отримання інформації; ринкова стратегія. До загальних принципів привернення уваги телеглядачів належать: пріоритетність і привабливість тематики телепрограм, неординарність і новизна фактів, зорієнтованість на політичний успіх та високий соціальний статус державних, громадських, культурних діячів - учасників телепередач;

– характерними особливостями діяльності недержавного телебачення в Україні є: відсутність чіткої законодавчої бази; порівняно низький рівень технічного обладнання; переважна орієнтація на прибуток; дефіцит об'єктивності у висвітленні суспільних явищ; значною мірою політична заангажованість.

4. З'ясовано, що зміст та основні організаційні принципи діяльності регіонального недержавного телебачення полягають у наступному: культурно-інформаційна політика приватних телевізійних каналів здійснюється за допомогою політичних і економічних (комерційних) важелів керування; недержавне регіональне телебачення часто виконує роль головного провідника та наставника політичної культури, здійснює публічну комунікацію, визначає рейтинги політиків, формує ідеї, цінності, зразки поведінки, ідеали, стереотипи мислення сучасної людини.

5. Доведено, що становлення недержавного телебачення Харківського регіону відбувалося в декілька етапів:

– організація телекомпанії «Тоніс-Центр» та зародження авторського телебачення;

– виникнення ТРК «Симон» як конкурента телекомпанії «Тоніс-Центру»;

– створення музично-розважальних каналів («А/ТВК», «Фора», «Фаворит ТБ»);

– створення ТРК «Оріон»;

– конкурентне співіснування приватних телеканалів у культурно-інформаційному просторі Харківщини як інструментів медіакультури.

6. Аналіз соціокультурних аспектів діяльності недержавного телебачення Харківщини, виявлення його впливу на формування духовної культури особистості на основі соціологічних опитувань респондентів свідчать про таке:

– інформаційні програми регіональних каналів Харкова практично не мають конкуренції, - їх дивляться різні вікові групи телеглядачів, але переважає група віком від 30 до 50 років, яка має середню та середню спеціальну освіту;

– найпоширенішими видами реклами на недержавному телебаченні є: відкрита; прихована («замовні сюжети»), політична; найпопулярніші сюжети телереклами: ігровий, мультиплікаційний, сюжетний, інформаційний, текстовий;

– найбільше часу приватні телеканали надають інформаційним та розважальним телепередачам, найменше - програмам соціального та культурно-освітніх напрямів;

– значна частина молоді зовсім не дивиться телепередачі недержавних телеканалів Харкова. Лише 2-3% респондентів цікавлять телепередачі культурологічного та соціального напрямів. Найпопулярнішими є розважальні й інформаційні авторські телепередачі, яким притаманні прихована реклама, орієнтація на західну культуру, розважальний характер, популяризація масової культури, стереотипність мислення, пропаганда насилля та згубного способу життя.

7. Соціологічні опитування свідчать, що значна частина молоді є пасивним споживачем медіаінформації, неспроможна до її самостійного, критичного осмислення, в процесі тісної взаємодії з медіа відбувається зміна цінностей особистості, виникають стереотипні судження. Як на державному, так і на регіональному телебаченні кардинально не вирішується проблема заборони або значного обмеження демонстрації сцен насильства на телеекранах в їх різних формах, дефіцитними в ефірі залишаються цікаві освітні, науково-популярні, культурно-просвітницькі, дитячі й інші види програм гуманітарно-культурологічного спрямування.

8. Виявлено, що в розвиткові недержавного телебачення Харківщини останнім часом відбуваються позитивні зрушення: більше транслюється авторських програм; зростає чисельність програм соціокультурної спрямованості та розширюється коло їх глядацької аудиторії; поліпшується цінність запропонованої зарубіжної кінопродукції, що транслюється телеканалами; наявною є тенденція щодо спаду інтересу глядачів до неякісної телепродукції.

9. Зазначено, що відсутність у Харківському регіоні належної уваги до проблем медіаосвіти негативно впливає на формування особистісної культури телеглядачів Харківського регіону. Тому необхідне впровадження в систему освіти Харкова і Харківщини лекційних курсів, спецкурсів і спецсемінарів, створення кіноклубів, проведення конференцій та «круглих столів», присвячених питанням медіаосвіти, а також створення культурно-освітніх організацій, які б розробляли означену тематику. Висловлена думка про необхідність створення культурно-освітнього телеканалу з метою реалізації соціокультурних, виховних, компенсаторних, інформаційно-просвітницьких, навчальних програм.

10. Аналіз стану дослідження соціокультурних аспектів діяльності недержавного регіонального телебачення в незалежній Україні свідчить, що в науковій літературі бракує ґрунтовних досліджень зі згаданої проблематики. Проведений у дисертації культурологічний аналіз дозволяє певною мірою усунути прогалини в її дослідженні. Виходячи з цього, перспективними напрямами дослідження вважаємо такі питання: визначення напрямів подальшого розвитку недержавного телебачення як порівняно нового виду медіакультури і масової комунікації, ролі недержавного телебачення в розвитку культури окремих регіонів, його місця в мас-медійній інфраструктурі регіону, шляхів оптимізації змісту інформаційних програм, напрямів розвитку культурницької і освітньої діяльності; вирішення проблеми активізації діяльності недержавного телебачення щодо пропаганди здорового способу життя, особливо дітей і молоді, реалізації програм з етико-естетичного виховання глядачів та інших актуальних питань соціокультурного розвитку українського суспільства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Субота Є. В. Особливості функціонування недержавного регіонального телебачення в політичному житті суспільства / Є. В. Субота // Вісн. Харк. держ. акад. культури : зб. наук. пр. Вип. 18. -- Х. : ХДАК, 2006. -- С. 69-75.

2. Субота Є. В. Телекомунікаційні технології запорука успішної інтеграції приватного телебачення в інформативний простір України / Є. В. Субота // Полиэтническая среда: культура, политика, образование : V ювілейний міжнародний семінар, 4-6 листопада 2004 р. Вип. V. -- Луганськ : Соціальні науки, 2004. -- С. 314-319.

3. Субота Є. В. Особливості політичного впливу приватного телебачення на аудиторію / Є. В. Субота // Мова і культура : ХІІІ міжнародна наукова конференція ім. проф. Сергія Бураго, 28.06-2.07.2004 р. Вип. 7. Т. V «Міжкультурна комунікація». -- К. : Дім Дмитра Бураго, 2004. -- С. 138-141.

4. Субота Є. В. Телевізійні новини як засіб впливу на світогляд сучасного суспільства / Є. В. Субота // Вісн. Харк. держ. акад. культури : зб. наук. пр. Вип. 16. -- Х. : ХДАК, 2005. -- С. 79-88.

5. Субота Є. В. Регіональне телебачення як засіб формування стереотипів масової культури / Є. В. Субота // Культура України : зб. наук. пр. Вип. 29. -- Х. : ХДАК, 2010. -- С. 206-214.

6. Субота Є. В. Історія зародження та становлення приватного телебачення Слобожанщини 1992 - 2002 рр. / Є. В. Субота // Динаміка наукових досліджень 2004 : матеріали III міжнар. наук.-практ. конфер., 21-30 червня 2004 р. Т. 8: “Історія”. -- Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2004. -- С. 45-49.

7. Субота Є. В. Політичний вплив засобів масової інформації на студентську аудиторію / Є. В. Субота // Сучасні проблеми науки та освіти : матеріали 5-ї міжнар. міждисциплінарної наук.-практ. конф. 30 квітня - 10 травня 2004 р. м. Алушта. -- Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2004. -- С. 223.

8. Субота Є. В. Медіакритика у засобах масової комунікації / Є. В. Субота // Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття : матеріали конф. молодих учених 24-25 квітня 2004 р. -- Х. : ХДАК, 2004. -- С. 26-27.

9. Субота Є. В. Інформаційний потік в інтегрованих комунікаціях / Є. В. Субота // Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття : матеріали конф. молодих учених. -- Х. : ХДАК, 2005. -- С. 229-230.

АНОТАЦІЇ

Субота Є. В. Становлення та розвиток недержавного телебачення Харківщини в умовах незалежності України: соціокультурні аспекти. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата культурології за спеціальністю 26.00.04 -- українська культура. -- Харківська державна академія культури. -- Харків, 2010.

Дисертацію присвячено дослідженню соціокультурних аспектів становлення та розвитку недержавного телебачення Харківщини, проблемі впливу регіонального телебачення на формування культури особистості. Дослідження ґрунтується на трьох методологічних підходах - історичному, соціокультурному і системному. Розглядаються особливості функціонування недержавного регіонального телебачення в Україні. Досліджуються соціокультурні передумови виникнення та специфіка діяльності недержавних телеканалів у Харківській області й інших регіонах України протягом 1991-2010 рр. Узагальнюються основні принципи діяльності недержавного телебачення в культурно-інформаційному просторі Харківського регіону. Аналізуються соціокультурні аспекти діяльності недержавного телебачення Харківщини, його вплив на формування духовної культури особистості. Визначаються перспективи впровадження медіаосвіти в приватне телебачення України.

Ключові слова: культура України, регіон, Харківщина, недержавне телебачення, культурно-інформаційний простір, медіакультура, медіаосвіта, культура особистості.

АННОТАЦИЯ

Субота Е. В. Становление и развитие негосударственного телевидения Харьковщины в условиях независимости Украины: социокультурные аспекты. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата культурологии по специальности 26.00.04 -- украинская культура. -- Харьковская государственная академия культуры. -- Харьков, 2010.

Диссертация посвящена исследованию социокультурных аспектов становления и развития негосударственного телевидения Харьковщины в условиях независимости Украины, проблеме влияния регионального телевидения на формирование культуры личности. Исследование основывается на трёх методологических подходах - историческом, социокультурном и системном.

Определяются характерные признаки деятельности негосударственного телевидения в Украине, а именно: отсутствие четкой законодательной базы; сравнительно низкий уровень технического оснащения; преобладание ориентации на прибыль; дефицит объективности; в значительной степени политическая заангажированность.

Содержание и основные принципы деятельности регионального негосударственного телевидения заключаются в следующем: культурно-информационная политика частных телевизионных каналов осуществляется с помощью политических и экономических (коммерческих) рычагов управления; негосударственное региональное телевидение часто выступает в роли главного проводника и воспитателя политической культуры; осуществляет публичную коммуникацию; определяет рейтинги политиков; формирует идеи, ценности, образцы поведения, идеалы, стереотипы мышления современного человека.

Становление негосударственного телевидения Харьковского региона проходило поэтапно. Информационные программы негосударственных телеканалов Харькова практически не имеют конкуренции, объем рекламного времени, которое выделяется в течение одних суток вещания разными телеканалами Харьковщины, составляет 5-10 % эфирного времени, больше всего времени частные телеканалы отводят информационным и развлекательным телепередачам, менее всего - программам социального и культурно-образовательного направлений. Для развлекательных и информационных авторских телепередач характерными являются скрытая реклама, ориентация на западную культуру, развлекательный характер, популяризация массовой культуры, стереотипизация мышления, пропаганда насилия и пагубного образа жизни.

Значительная часть молодежи является пассивным потребителем медиа-информации, не стремится к ее самостоятельному, критическому осмыслению, в процессе тесного взаимодействия с медиа происходит изменение ее ценностных установок, возникают стереотипные суждения. Отсутствие в Харьковском регионе надлежащего внимания к проблемам медиа-образования негативно влияет на формирование личной культуры телезрителей Харьковского региона. Отмечается необходимость создания образовательного канала с целью реализации социокультурных, воспитательных, компенсаторных, информационно-просветительских, учебных программ в рамках негосударственного телевидения Харьковщины.

Ключевые слова: культура Украины, регион, Харьковщина, негосударственное телевидение, культурно-информационное пространство, медиа-культура, медиа-образование, культура личности.

ANNOTATION

Subota Ye. V. Formation and Development of Non-State Television of the Kharkiv Region in the Independent Ukraine: Sociocultural Aspects. - Manuscript.

Thesis for the Degree of Candidate in Cultural Studies (speciality 26.00.04 - Ukrainian Culture). - Kharkiv State Academy of Culture. - Kharkiv, 2010.

The dissertation is devoted to the research of sociocultural aspects of formation and development of non-state television of the Kharkiv region and to a problem of influence of the regional television on the formation of personal culture. The research is based on three methodological approaches - historical, sociocultural and systemic. The peculiarities of functioning of non-state regional television in Ukraine are considered in the dissertation. Sociocultural prerequisites of the rise and specificity of work of non-state TV channels in the Kharkiv region and other regions of Ukraine during 1991 - 2010 are investigated. Basic principles of work of non-state television in cultural and informational area of the Kharkiv region are summarized. Sociocultural aspects of work of non-state television of the Kharkiv region and its influence on the forming of inner personal culture are analyzed. The dissertation determines the prospects of application of media-education to the private television in Ukraine.

Key words: culture of Ukraine, region, Kharkiv region, non-state television, cultural and informational area, media-culture, media-education, personal culture.

Размещено на Allbest.ru