Культура повсякденності в контексті "філософії Іншого" (на матеріалах спадщини Еманюеля Левінаса)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

АВТОРЕФЕРАТ

на здобуття наукового ступеня

кандидата культурології

Спеціальність 26.00.01 - Теорія та історія культури

Культура повсякденності в контексті "філософії Іншого" (на матеріалах спадщини Еманюеля Левінаса)

Шолухо Наталія Євгенівна

Харків 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській державній академії культури Міністерства культури і туризму України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Шейко Василь Миколайович, Харківська державна академія культури, завідувач кафедри культурології

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Карпенко Іван Васильович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, завідувач кафедри теоретичної і практичної філософії

кандидат філософських наук, доцент Кунденко Яна Миколаївна, Харківський національний університет радіоелектроніки, доцент кафедри філософії

Захист відбудеться 17 вересня 2010 року о 15:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.807.01 у Харківській державній академії культури за адресою: 61057, Харків, Бурсацький узвіз, 4, Мала зала.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської державної академії культури за адресою: 61057, Харків, Бурсацький узвіз, 4.

Автореферат розісланий «13» серпня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Ю. І. Лошков

1. Загальна характеристика роботи

культура повсякденність філософія левінас

Актуальність теми дослідження. Культура повсякденності, так само як і «філософія Іншого», запитувані сучасним гуманітарним знанням теми. Інтерес до окремих аспектів цих феноменів так чи інакше проявлявся впродовж кількох століть. Але наукового оформлення як у вітчизняній, так і в західній думці він набуває наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. У свою чергу, як окремі дослідницькі стратегії, культура повсякденності й «філософія Іншого» стверджують себе в другій половині ХХ ст. І вже ХХІ ст. зумовлює можливість їх поєднання і взаємовпливу.

У пошуках нового смислового простору культурних моделей посилюється інтерес як до «речового наповнення» людського існування, так і до етики, загальнолюдських цінностей, міжособистісних стосунків. Події 11 вересня 2001 року у США засвідчили хибкість концепцій майбутнього благоденства. Сучасні спалахи насильства, геноцид, теракти, що відбуваються на фоні закликів до толерантності в ставленні до інших націй і конфесій, є історико-культурним фоном остаточної переорієнтації інтересу від макроісторії і об'єктивних глобальних процесів до культури повсякденності та людських взаємин. Перетин цих двох дослідницьких стратегій приводить, зокрема, до теми Іншого як того, хто дозволяє Я конструювати універсум культури.

«Філософія Іншого» - комплекс ідей представників філософсько-культурологічної думки, що використовує Іншого як пояснювальну настанову дійсності. В інтерпретаціях різних мислителів тлумачення Іншого коливається від аналога Я і того, з ким можливе повне порозуміння, до абсолютно чужого, чия інакшість непізнавана і недоторкана.

Еманюель Левінас є одним із представників «філософії Іншого». Його думка базується на сформованому в м. Харків у роки Першої світової та громадянської війн світогляді, на досвіді свідка і жертви Голокосту, на поєднанні юдейського, російського, французького і німецького культурних світів.

Погляди мислителя досліджуються західною наукою і лише починають привертати увагу українського знання. Багатовікова історія України дозволяє усвідомити необхідність участі держави в сучасних інтеграційних процесах. Спроби країни визначитися в сучасному євроатлантичному контексті відображаються в культурі повсякденності й ставлять запитання про зустріч з Іншим на міжкультурному, державному й індивідуальному рівнях.

Визначення Арістотелем етики як практичної філософії дозволяє розглядати «філософію Іншого» Е. Левінаса в значенні можливості осмислення культури повсякденності як набутого людиною досвіду, який проявляє себе на рівні тіла, простору, мови, взаємин, а також інтерпретувати Левінаса як теоретика культури повсякденності, наріжним каменем концепції якого є Інший.

Таким чином, актуальність теми дисертації зумовлена необхідністю дослідження сучасним українським культурологічним знанням культури повсякденності як однієї з пояснювальних моделей дійсності, а також творчого доробку Еманюеля Левінаса, чия «філософія Іншого» дозволяє осмислити проблематику культури повсякденності.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційна робота відповідає темі науково-дослідної роботи Харківської державної академії культури «Вітчизняна та світова культура: історико-теоретичні аспекти» (Державний реєстраційний номер 0109V000511) і темі «Філософські проблеми культури, компаративістські дослідження культури» плану наукових досліджень кафедри культурології на період 2006-2010 рр., затвердженому рішенням вченої ради Харківської державної академії культури від 26.02.2006 р. (протокол № 8).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - дослідити специфіку концепції культури повсякденності у «філософії Іншого» Еманюеля Левінаса. Сформульована мета передбачає необхідність постановки і вирішення таких завдань:

- проаналізувати стратегії і методологію дослідження культури повсякденності в просторі євроатлантичних інтелектуальних настанов;

- експлікувати соціокультурні чинники формування «філософії Іншого»;

- з'ясувати складові концепції повсякденності у філософії М. Гайдеґґера і простежити їх вплив на формування концепції повсякденності у «філософії Іншого» Е. Левінаса;

- виявити, які елементи утворюють концепцію культури повсякденності у «філософії Іншого» Е. Левінаса;

- визначити прагматичний потенціал концепції культури повсякденності Е. Левінаса.

Об'єкт дослідження - культура повсякденності.

Предмет дослідження - концепція культури повсякденності у «філософії Іншого» Еманюеля Левінаса.

Методи дослідження відповідають меті та завданням, сформульованим у дисертації, і уособлюють собою міждисциплінарний культурологічний підхід до вивчення повсякденності у «філософії Іншого» Е. Левінаса.

Загальний виклад матеріалу дисертаційного дослідження здійснено за допомогою системно-генетичного і компаративістського підходів, що дозволило поєднати аналіз стратегій і методологію дослідження культури повсякденності в просторі євроатлантичних інтелектуальних настанов, експлікацію соціокультурних чинників формування «філософії Іншого», визначення складових концепції повсякденності у філософії М. Гайдеґґера і простеження їх впливу на формування концепції повсякденності у «філософії Іншого» Е. Левінаса; виявлення тих елементів, що утворюють концепцію культури повсякденності у «філософії Іншого» Е. Левінаса; визначення прагматичного потенціалу концепції культури повсякденності Е. Левінаса. Феноменологічний підхід уможливив проаналізувати фактичний зміст стратегій дослідження культури повсякденності, а також сформувати уявлення про повсякденну культуру не як сегмент культури і не як узагальнюючий рівень людської діяльності, а як вихідну точку для формування цілісної картини людського буття.

При аналітиці інтелектуального спадку Е. Левінаса як теоретика культури повсякденності й дослідженні інтелектуального клімату євроатлантичного простору другої половини ХХ ст. були застосовані методи термінологічного, герменевтичного, дискурсивного аналізу, семіотичний і соціопсихологічний метод, а також метод історико-культурного контекстуального аналізу.

Теоретичну базу дослідження складають концепції повсякденності як «вищої реальності» А. Щюца, «виробництва присутності» Х. Ґумбрехта, «індивідуалізованого суспільства» З. Баумана, «суспільства індивідів» Н. Еліаса, доперсонального характеру культури повсякденності Б. Вальденфельса, «вразливості любові» В. Малахова, «самодостатньої кінетики» Ю. Кристєвої.

Культурологічний підхід дозволяє вивести результати, отримані за допомогою вищезазначених методів, на метатеоретичний рівень дослідження культури повсякденності у «філософії Іншого» Е. Левінаса.

Наукова новизна отриманих результатів міститься в таких положеннях:

- комплексно проаналізовано стратегії дослідження культури повсякденності. Як основні визначено феноменологічну, соціологічну, історичну, екзистенційну школи, а також школу семіотики і структуралізму, серед них проаналізовано ті, що основуються на «філософії Іншого»;

- досліджено історико-культурний контекст формування світоглядних та філософських настанов Е. Левінаса з наголосом на роках проживання майбутнього філософа в м. Харків. Визначено не лише вплив російської літератури на майбутнього філософа, а й історичної ситуації та інтелектуального клімату Харкова 1916-1920 рр. Зазначено, що харківський проміжок життя Левінаса відобразився в ставленні до соціальних інститутів і увазі до етичного аспекту російської літератури;

- поглиблено дослідження впливу російської літератури на формування філософської думки Е. Левінаса з наголошенням на темах повсякденності й відповідальності та тілесному як рівні синхронізації появи свідомості і відповідальності;

- реконструйовано концепцію культури повсякденності у «філософії Іншого» Еманюеля Левінаса як мозаїчну, багаторівневу структуру, соматичний, жестовий, речовий і вербальний рівні якої впорядковуються через категорію Іншого як домінуючого елементу концепції;

- у соматичному вимірі концепції розглянуто тіло Іншого і тіло Третього як такі, що впливають на формування моральної свідомості Я;

- концепцію культури Левінаса співвіднесено із сучасністю. З'ясовано, що концепція Левінаса є моделлю індивідуальної поведінки, зумовленої етичною свідомістю, що виправдовує себе у взаєминах, але демонструє свою слабкість при проеціюванні на державні інститути.

Практичне значення отриманих результатів. Висновки дисертаційного дослідження мають важливе теоретичне і практичне значення для подальших культурологічних розвідок з повсякденності як простору відносин з Іншим. Отримані результати можуть використовуватися в науковій та педагогічній діяльності під час підготовки загальних і спеціальних курсів з історії та теорії культури, культури повсякденності, філософії культури, етики, релігієзнавства.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження було апробовано на міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях: міжнародній науковій конференції «Харківські філософські читання» Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (березень 2007, березень 2008, квітень 2009 рр.), міжнародній науковій конференції «Слобожанські читання» (квітень 2008, квітень 2009 рр.), міжнародній конференції «Дні науки філософського факультету 2008» Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка (м. Київ, квітень 2008 р.), міжнародній науковій конференції «Література, мистецтво і гуманітарні науки ХХІ ст. у перспективі глобалізаційних процесів» (вересень 2008 р.), всеукраїнській науковій конференції «Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття» Харківської державної академії культури (квітень 2007, квітень 2008, квітень 2009 рр.), міжвузівській науковій конференції «Национальное своеобразие в философии» Російського державного гуманітарного університету (м. Москва, грудень 2009 р.).

Текст дисертації, її основні наукові положення та висновки обговорено на засіданні кафедри культурології Харківської державної академії культури.

Публікації. Основні ідеї і положення дисертації висвітлено в 13 публікаціях, зокрема в 5 статтях у наукових збірниках, серед яких 3 статті надруковані в наукових фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України, та 2 затверджені експертною комісією ВАК України як фахові з культурології (лист № 02-76-06/930 від 30.04.2010).

Структура дисертації зумовлена її метою, завданнями і логікою дослідження. Праця складається зі вступу, трьох розділів, що містять 10 підрозділів, висновків і списку використаних джерел (260 джерел, зокрема 48 - іноземними мовами). Загальний обсяг роботи - 201 сторінка. Обсяг основної чистини тексту - 177 сторінок.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, доведено її актуальність, зазначено зв'язок роботи з основними науковими програмами, сформульовано мету і завдання, визначено об'єкт, предмет і методологічні засади дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, наведено структуру дисертації, відомості про апробацію результатів дослідження.

Перший розділ «Стратегії вивчення і методологія дослідження культури повсякденності» присвячено аналізові стратегій і виявленню методології дослідження культури повсякденності в просторі євроатлантичних інтелектуальних настанов.

У підрозділі 1.1. «Основні напрями вивчення культури повсякденності» висвітлено історію формування наукового інтересу до повсякденності. Традиція вивчення повсякденності еволюціонувала від негативного опису і побутових замальовок до відокремлення в самостійну дослідницьку лінію.

Показано, що протягом кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. склалися теоретичні і методологічні умови для виникнення та наукової розробки тем повсякденності. Позитивне ставлення до явища повсякденності в науковому знанні сформував Едмунд Гусерль у вченні про «життєвий світ» .

Серед існуючої на сьогоднішній день літератури, присвяченої вивченню повсякденності, виділено феноменологічну, соціологічну, історичну, екзистенційну школи та школу семіотики і структуралізму. Серед означених напрямів у вивченні повсякденності відокремлено ті концепції, що розкривають феномен повсякденності з центрацією уваги на Іншому. Культура повсякденності визначається в дослідженні як локус життєдіяльності людини, а проблематизація й осмислення повсякденності в культурологічному знанні досягається через узагальнення здобутків окремих шкіл з вивчення повсякденності на метатеоретичному рівні.

З'ясовано, що такий ракурс погляду дозволяє вивести ознаки культури повсякденності. Повсякденність у вимірах культурологічного знання розглядається як багаторівневе явище, існування якого уособлює щоденні практики людини, а також як інтерсуб'єктивний простір. Така позиція є здобутком феноменологічної школи. Соціологічна школа дозволила погляд на культуру повсякденності як на структуроване утворення, елементи якого впорядковано взаємодіють один з одним. Синтез просторово-тілесного й інтерсуб'єктивного світів як ознаку культури повсякденності відокремила «школа Анналів». Культура повсякденності як поле для набуття й осмислення власного досвіду суб'єкта і спілкування з іншими є здобутком екзистенційної школи. Школа семіотики і структуралізму сформувала уявлення про культуру повсякденності як про знакову систему, де чільне місце відводиться мовному виміру. Такий погляд на об'єкт дисертаційного дослідження приводить до сприйняття Іншого як того, хто конструює повсякденність.

У підрозділі 1.2. «Дослідження культури повсякденності у “філософії Іншого” Е. Левінаса» обґрунтовується вибір текстів мислителя, в яких «філософію Іншого» проблематизовано крізь призму аналітики повсякденності й використано як методологічний інструментарій у процесі осмислення етичного виміру культури. Також систематизовано вторинну літературу, в якій висвітлено певні елементи філософії Левінаса.

Проаналізовано літературу, присвячену вивченню життєвої канви Еманюеля Левінаса, що дозволило констатувати недостатній рівень дослідження років проживання майбутнього філософа в м. Харків. Також виникла необхідність синтезувати чинники впливу на формування і розвиток філософської системи Левінаса як мислителя, чия думка склалася на перехресті чотирьох культур: єврейської, російської, німецької, французької. На сьогоднішній день у науковій літературі відсутні спроби вивчення концепції культури повсякденності у «філософії Іншого» Еманюеля Левінаса. Отже, звернення до Левінаса як до теоретика культури повсякденності в контексті «філософії Іншого» демонструє можливість нового погляду на вивчення його інтелектуальної спадщини, робить її відкритим простором для подальших пошуків та інтерпретацій.

У підрозділі 1.3. «Методологічні засади дослідження культури повсякденності» розглянуто методологічну основу дослідження, яка відповідає меті та завданням, сформульованим у дисертації, і являє собою міждисциплінарний культурологічний підхід до осмислення проблем повсякденності крізь виміри «філософії Іншого» Е. Левінаса.

Другий розділ «Повсякденність та Інший у культурних світах Еманюеля Левінаса» присвячено експлікації соціокультурних чинників формування «філософії Іншого» Еманюеля Левінаса.

У підрозділі 2.1. «Єврейська традиція і “філософія Іншого” Е. Левінаса» розглянуто єврейську культуру як базову у формуванні світоглядних та наукових настанов Левінаса. Усвідомлення Левінасом належності до єврейського народу сформувалося в роки дитинства у литовському місті Ковно. Зазначено, що через подію Голокосту Левінас, як представник єврейської діаспори, почав доводити актуальність пошуку відповідей на запитання сьогодення в давній єврейській традиції. Також у філософській думці Левінаса позначився тематичний інтерес до повсякденності через посилення уваги до тіла, що зумовлено досвідом в'язня концтабору і набуло обґрунтування в Торі.

У підрозділі 2.2. «Вплив російської культури на формування світогляду Левінаса» розглянуто харківський контекст формування уявлень Левінаса про моральну природу свідомості, а також проаналізовано російську літературу щодо впливу її на ставлення майбутнього філософа до соматичної проблематики, категорії відповідальності й уявлень про повсякденність. Висвітлено життя єврейської общини і стан освіти в гімназіях Харкова в роки навчання Левінаса в одному з освітніх закладів міста. Зазначено, що з роками проживання родини Левінасів у Харкові пов'язані перший досвід соціальної активності майбутнього філософа і формування ставлення до російської літератури як до зразка художньо оформленої думки про синхронність формування свідомості Я та появи Іншого, що тісно пов'язано з тілесним у культурі повсякденності.

У підрозділі 2.3. «Відображення німецької культурної традиції у “філософії Іншого” Е. Левінаса» доведено, що уявлення Левінаса про цілісність Я сформувалося під впливом психосоматичної концепції суб'єкта, комплексно зведеної на основі думок Гусерля, Манна і Фройда. Зазначено, що феноменологія Гусерля стає методологічним інструментарієм левінасових розвідок, а екзистенційна онтологія Гайдеґґера виконує роль зразка подібних досліджень.

У підрозділі 2.4. «Французька лінія впливу на формування поглядів Е. Левінаса» висвітлено інтелектуальний клімат Франції з позицій впливу на формування думки Левінаса та можливостей його філософії знайти своїх прибічників. Справа Альфреда Дрейфуса, філософія Анрі Берґсона і спілкування з учасниками зібрань Ґабріеля Марселя остаточно сформували Левінаса як самостійного мислителя. Наведено раніше не відомі факти з останніх років викладацької діяльності Левінаса в Єврейському педагогічному коледжі, які допомагають зрозуміти, що «філософія Іншого» набуває значення в Парижі кінця ХХ ст. Показано, що філософська кар'єра Левінаса еволюціонувала від учасника лекційних і семінарських занять викладачів ВНЗ Парижа до однієї з ключових постатей інтелектуальної Франції. Прорив відбувся через зміну попередніх тем гуманітарного знання, що було зумовлено соціальними хвилюваннями травня 1968 р.

Третій розділ «Етична концепція культури повсякденності у “філософії Іншого” Е. Левінаса» присвячено дослідженню складових концепції культури повсякденності у «філософії Іншого» Е. Левінаса та визначенню її прагматичного потенціалу.

Підрозділ 3.1. «“Буття-в-світі” М. Гайдеґґера та “інтеріорність” Е. Левінаса: трансформація повсякденності в контексті появи Іншого» містить виявлення і зіставлення тих елементів у філософських системах обох мислителів, які утворюють концепції повсякденності. Аналіз здійснено на основі праць Мартіна Гайдеґґера «Буття і час» та Еманюеля Левінаса «Тотальність і Нескінченне». Наголошується на тому, що конкретизований через усвідомлення смерті й невід'ємність тілесного виміру Інший стає доцентровою силою концепції культури повсякденності Левінаса. Відповідальність Я в цій концепції має гетерогенну природу і закладається вже на просторово-тілесному рівні.

У підрозділі 3.2. «Просторово-тілесні виміри концепції культури повсякденності Е. Левінаса» тіло Іншого в концепції Левінаса розглядається як «засіб» заклику Я до відповідальності, а аморфність тіла Третього - як соціальний контекст міжособистісного спілкування, де актуалізується тематика відповідальності й осмислення справедливості. Простір, у поєднанні з височиною і глибиною, досліджено як такий, що набуває значення в суб'єктивному сприйнятті і може бути поділений між Я, Іншим і Третім, що слугує запорукою багатовимірності простору культури повсякденності в левінасовій концепції. Обґрунтовано, що Левінас, закріплюючи за жестом асиметричного руху до Іншого назву «літургії», визначає його як такий, який формує культуру повсякденності. Доводиться думка про те, що мовні практики зумовлюють межі існування культури повсякденності як інтерсуб'єктивного поля, яке дозволяє посісти цьому елементу чільне місце в концепції. Проте тілесні й жестові складові культури повсякденності не принижуються в значенні, адже мова виконує роль чинника впорядкування мозаїчності через контакт з Іншим.

Підрозділ 3.3. «Гостинність як модель культури повсякденності у “філософії Іншого” Е. Левінаса» висвітлює аналіз оселі як місця формування суб'єкта і можливої зустрічі з Іншим і Третім. Здійснюється спроба дослідження категорії гостинності як можливої моделі стосунків у культурі повсякденності на всю концепцію. Обґрунтовується уявлення про жінку як модусу існування Іншого - культурформуючого елементу концепції Левінаса. Розглядаються категорії дитини, гостя і суспільства як модуси існування Третього в контексті гостинності - локалізованого почуття відповідальності. Апелювання гостинністю як моделлю стосунків у культурі повсякденності дозволило вважати концепцію основою соціального вчення Левінаса, яке не набуло свого подальшого розвитку.

Висновки

У висновках висвітлено ключові результати проведеного в дисертації дослідження, яке уможливило дослідити специфіку концепції культури повсякденності у «філософії Іншого» Еманюеля Левінаса і досягти вирішення конкретних завдань, а саме: проаналізувати стратегії і методологію дослідження культури повсякденності в просторі євроатлантичних інтелектуальних настанов; експлікувати соціокультурні чинники формування «філософії Іншого»; визначити складові концепції повсякденності у філософії М. Гайдеґґера і простежити їх вплив на формування концепції повсякденності у «філософії Іншого» Е. Левінаса; виявити, які елементи утворюють концепцію культури повсякденності у «філософії Іншого» Е. Левінаса; визначити прагматичний потенціал концепції культури повсякденності Е. Левінаса.

1. У дисертації зазначено, що появі наукової концепції повсякденності передували фрагментарний інтерес і переважно негативне ставлення до цього явища з боку вчених. З'ясовано, що перша цілісна концепція повсякденності належить Е. Гусерлю, який створив вчення про інтенційність, що стало початком формування традиції наукового дослідження повсякденності. Подальший пласт розвідок з повсякденності в дисертації поділено на окремі школи: феноменологічну, соціологічну, історичну, екзистенційну школи та школу семіотики і структуралізму.

2. Доведено, що осмислення повсякденності у вимірах культурологічного знання здійснюється на метатеоретичному рівні з узагальненням здобутків попередніх досліджень інших галузей гуманітарного знання. В результаті культуру повсякденності можна охарактеризувати як багаторівневе явище і як інтерсуб'єктивний простір, що дозволяє ввести до проблемного кола культури повсякденності просторово-тілесний вимір і мовні практики. Така ознака культури повсякденності як структурованість допомагає під час дослідження впорядкувати всі елементи навколо єдиного логічного стрижня та встановити зв'язок між ними. Культура повсякденності як синтез матеріально-тілесного й екзистенційного світів уможливлює аналітику цього явища як просторово-речового виміру, який слугує фоном, та міжсуб'єктних стосунків, що є домінуючими. Вибір ракурсу погляду на культуру повсякденності як на культурний текст дозволяє розглянути окремі елементи та встановити зв'язок між ними.

3. У дослідженні показано, що одним із можливих шляхів осмислення культури повсякденності може стати «філософія Іншого» Еманюеля Левінаса. Історіографічний огляд первинної і вторинної літератури з вивчення спадку Левінаса свідчить, по-перше, про наявність потенціалу концепції Левінаса з позицій культурології, по-друге, про початковий рівень розробки думки філософа культурологічним знанням. Тому наголошується на доцільності аналізу культури повсякденності в контексті «філософії Іншого» Еманюеля Левінаса.

4. Дослідження історико-культурного контексту формування світоглядних та наукових настанов Левінаса дозволило назвати єврейську культуру базовою в системі поглядів майбутнього філософа, чому сприяли соціокультурні умови існування єврейської громади в литовському Ковно та виховання, отримане відповідно до традицій. Також з'ясовано, що через постійні гоніння, яких зазнавав єврейський народ, та ув'язнення Левінаса в концтаборі формується образ домівки як необхідної для відокремлення і формування суб'єкта локалізації, але який майже постійно втрачається, що згодом знайде своє відображення у створенні категорій оселі та гостинності в концепції культури повсякденності. Звернено увагу на висновок про те, що події Голокосту спонукали до осмислення Левінасом тем насильства, відповідальності і посиленої уваги до повсякденності через її тілесний аспект. Ці теми стали основою самостійної філософської концепції мислителя. Зазначено, що первісно філософ не дотримував позиції непротивлення злу насильством, натомість наголошував на активності суб'єкта у світі культури.

5. У дисертації розглянуто повсякденні реалії єврейської общини Харкова за період перебування в ньому родини Левінасів у 1916-1920 рр. Імунітет, який отримала община в роки громадянської війни, врятував життя родині Левінасів. Самі ж події 1917-1919 рр. призвели до різкої зміни акцентів у ставленні майбутнього мислителя до російської літератури щодо етичних питань, пов'язаних з тілесною проблематикою і питаннями відповідальності у культурі повсякденності.

6. Доведено, що німецька культура вплинула на Левінаса в питаннях уявлення про тіло як базовий щабель культури повсякденності, думка про що була наявна в поглядах Зиґмунда Фройда, Томаса Манна й Едмунда Гусерля. Показано, що феноменологія Гусерля стала методологічним інструментарієм для «філософії Іншого» Левінаса стосовно питань визначення місця тіла в повсякденності. Хід думок Гайдеґґера був прикладом застосування феноменології при створенні власної системи поглядів, але особисте ставлення до свого попередника із захопленням онтологією (чому сприяв історико-культурний контекст) трансформувалося в негативне (через події Голокосту), що посилило увагу Левінаса до теми відповідальності і радикалізувало етичну спрямованість його думки.

7. Визначено, що ознайомлення Левінаса з французькою культурою почалось зі здобуття ним вищої освіти і спілкування з науковцями за неформальних умов. Викладацький склад сприяв формуванню в Левінаса уявлення про інтелектуала як моральну людину, що посилило його етичну спрямованість. Під впливом нового інтелектуального середовища відбулося розширення призначення російської літератури в уявленні Левінаса: окрім джерела етичних інтенцій для «філософії Іншого», було додано обізнаність у російській літературі як можливість істотного поліпшення сприйняття філософської освіти. Теза про свободу як властивість особистості є похідною від поглядів Анрі Берґсона. Післявоєнна філософська думка Еманюеля Левінаса зазнала впливу прози Моріса Бланшо щодо питання безособового буття. Філософія Ґабріеля Марселя слугувала прикладом екзистенційного виміру повсякденності і можливості оптимістичного погляду на це явище. З'ясовано, що левінасова думка набула визнання в результаті зміщення акцентів у тематиці й методології дослідницьких стратегій.

8. З метою виявлення і дослідження елементів, які складають концепцію культури повсякденності Левінаса, було зіставлено уявлення про повсякденність у М. Гайдеґґера й Е. Левінаса. Експлікація елементів, які утворюють концепції повсякденності в обох мислителів, дозволила простежити модифікацію уявлень про повсякденність від поля безособового існування інших, взаємини з якими здійснюються через речовий вимір, до уніфікації кожного Іншого, спілкування з яким здійснюється безпосередньо, що досягається через усвідомлення смерті як смерті Іншого та гетерогенність свідомості.

9. У дослідженні доведено, що матеріально-тілесний рівень культури повсякденності наділяється значимістю через наявність у ньому відповідальності. Мовні практики як безпосередній контакт з Іншим не зменшують важливості соматичного рівня, оскільки слово, через потужний вплив юдейської думки на погляди Левінаса, наділяється ознаками сакрального, залучає тіло до участі в спілкуванні з Іншим. Аналіз тіла Іншого і Третього дозволив дійти висновку про синхронізацію соматичного існування суб'єкта й появи відповідальності як базового почуття в стосунках з Іншим, а також Третього як соціального контексту, що спонукає до справедливості.

10. Дисертаційне дослідження містить екстраполяцію образу оселі та категорії гостинності на концепцію культури, виявлену у філософській думці Левінаса. В результаті чого стало можливим розглядати думку мислителя не як слабку соціальну теорію, а як теорію культури й основу соціальності. Модус існування Іншого як жінки дозволив визначити культурформуючу роль інакшості в поглядах Левінаса на світ щоденних практик. Дитина, гість і суспільство як модуси категорії Третього зумовлюють множинність культури повсякденності в думках Левінаса.

11. Культура повсякденності в контексті «філософії Іншого» розглядається на прикладі думки Левінаса як поле щоденної діяльності суб'єкта, де відповідальність є чільним почуттям, що дозволяє персоніфікувати Іншого. Асиметричні стосунки з Іншим - основа культури повсякденності. Концепція, запропонована Левінасом, є моделлю індивідуальної поведінки, в якій рушійною силою визнання домінуючого становища Іншого є усвідомлення його привілею в порівнянні з власними потребами. Такий рівень узагальнень свідчить про універсальність концепції Левінаса.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Шолухо Н. Є. Еманюель Левінас та Жан-Поль Сартр: на перехрестях повсякденності / Н. Є. Шолухо // Культура України : зб. наук. пр. Вип. 23. Культурологія. Мистецтвознавство / Харк. держ. акад. культури ; відп. ред. В. М. Шейко. -- Х. : ХДАК, 2008. -- С. 93-104.

2. Шолухо Н. Є. Поняття жіночого як елемент культури у філософії Еманюеля Левінаса / Н. Є. Шолухо // Культура України : зб. наук. пр. Вип. 27. Культурологія. Мистецтвознавство / Харк. держ. акад. культури ; відп. ред. В. М. Шейко. -- Х. : ХДАК, 2009. -- С. 149-157.

3. Шолухо Н. Є. Інший як джерело майбутнього: етика відповідальності -- основа концепції культури повсякденності Еманюеля Левінаса / Н.Є. Шолухо // Культура України : зб. наук. пр. Вип. 29. Культурологія. Мистецтвознавство / Харк. держ. акад. культури ; відп. ред. В.М. Шейко. -- Х. : ХДАК, 2010. -- С. 76-86.

4. Шолухо Н. Є. Слід структуралізму в етиці іншого: Еманюель Левінас і Клод Леві-Строс / Н. Є. Шолухо // Мультиверсум. Філософський альманах : зб. наук. пр. / гол. ред. В. В. Лях. Вип. 73. -- К., 2008. -- С. 179-190.

5. Шолухо Н. Е. Горизонты возможного: обращённость к Другому в виртуальном пространстве / Н. Е. Шолухо // Post Office. Образи часу -- Образи світу / Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна № 813. Серія: Теорія культури і філософія науки. -- Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2008. -- С. 207-218.

6. Шолухо Н. Культура в опытах другости / Шолухо Н. // Культура та інформаційне суспільство XXI ст. : матеріали наук. конф. молодих учених, 24-25 квітня 2007 р. -- Х. : ХДАК, 2007. -- С. 30-31.

7. Шолухо Н. Е. Эммануэль Левинас: другость, тойность, культура / Шолухо Н. Е. // IV Харківські філософські читання : матеріали міжнар. конф. 29-30 березня 2007 р., Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. -- Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2007 р. -- С. 164-166.

8. Шолухо Н. Иудейская культура и «философия Другого» Эммануэля Левинаса: аналоги и противоречия / Шолухо Н. // V Харківські філософські читання : матеріали міжнар. конф., 27-28 березня 2008 р., Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. -- Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2008 р. -- С. 132-134.

9. Шолухо Н. Є. Розмаїття інтерпретацій концепції культури Еманюеля Левінаса / Н. Є. Шолухо // Дні науки філософського факультету-2008 : міжнар. наук. конф. (16-17 квітня 2008 року) : матеріали доповідей та виступів. -- К. : «Київський університет», 2008. -- Ч. IV. -- С. 122-123.

10. Шолухо Н. Є. Еманюель Левінас як теоретик культури повсякденності / Н. Є. Шолухо // Культура та інформаційне суспільство XXI століття : матеріали всеукр. наук.-теорет. конф. молодих учених, 24-25 квітня 2008 р. / Харк. держ. акад. культури. -- Х. : ХДАК, 2008. -- С. 22.

11. Шолухо Н. Тіло як аспект культури повсякденності у «філософії Іншого» (Гусерль -- Гайдеґґер -- Левінас) / Шолухо Наталія // VІ Харківські філософські читання : матеріали міжнар. наук. конф. / Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. -- Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2009. -- С. 52-54.

12. Шолухо Н. Є. Вплив німецької культури на формування філософії Еманюеля Левінаса / Н. Є. Шолухо // Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття : матеріали всеукр. наук-теорет. конф. молодих учених, 23-24 квітня 2009 р. / Харк. держ. акад. культури. -- Х. : ХДАК, 2009. -- С. 21.

13. Шолухо Н. Е. Тело как элемент концепции культуры повседневности в философии Э. Левинаса: нравственные мотивы русской литературы и феноменологическая традиция / Н. Е. Шолухо // Национальное своеобразие в философии : материалы межвуз. конф., Москва, 8-9 декабря 2009 г. / отв. ред. А. Н. Круглов. -- М. : РГГУ, 2009. -- С. 159-168.

Анотація

Шолухо Н.Є. Культура повсякденності в контексті «філософії Іншого» (на матеріалах спадщини Еманюеля Левінаса). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата культурології за спеціальністю 26.00.01 - теорія та історія культури. - Харківська державна академія культури. -- Харків, 2010.

Дисертацію присвячено вивченню концепції культури повсякденності у «філософії Іншого» Еманюеля Левінаса. Досліджуються школи з розробки повсякденності як окремої дослідницької стратегії та соціокультурний контекст формування думки Левінаса як автора теорії культури, що базується на асиметричній етиці. Висвітлено харківський культурний контекст формування життєвих і наукових настанов Левінаса.

Розглянуто тіло, жест, простір і мову як елементи етичної концепції культури повсякденності Е. Левінаса. Постать Іншого аналізується як така, навколо якої Я вибудовує культуру повсякденності. Тіло Я, тіло Іншого і тіло Третього розглянуто як такі, що формують моральну свідомість Я. Категорія Іншого в модусі жіночого досліджено як формуючий елемент культури повсякденності. Розглянуто категорію Третього в модусах дитини, гостя і соціуму як джерело множинності культури повсякденності. Оселя і гостинність є основою моделі стосунків, що дозволило осмислити культуру повсякденності у вимірах відповідальності і справедливості.

Ключові слова: культура повсякденності, культурні світи, модель культури, Інший, тіло, жест, оселя, гостинність, відповідальність, справедливість, асиметрична етика.

Аннотация

Шолухо Н.Е. Культура повседневности в контексте «философии Другого» (на материалах наследия Эмманюэля Левинаса). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата культурологии по специальности 26.00.01 - теория и история культуры. - Харьковская государственная академия культуры. - Харьков, 2010.

Диссертация посвящена изучению концепции культуры повседневности в «философии Другого» Эмманюэля Левинаса. Исследуются основные школы по изучению повседневности как самостоятельной темы для научных разработок. Доказано, что повседневность в культурологическом осмыслении рассматривается как многоуровневое явление и определяется как локус жизнедеятельности человека. Подобный подход стал возможным благодаря комплексному изучению этого феномена на междисциплинарном уровне. Также исследуется социокультурный контекст формирования мировоззренческих и научных установок Эмманюэля Левинаса. Показывается, что жизненные и философские взгляды сформировались под влиянием еврейской, русской, немецкой и французской культур. Исследован харьковский культурный контекст формирования жизненных и научных установок Левинаса. Изучена роль еврейской общины и образовательной системы Харькова в становлении будущего философа. Также исследовано влияние русской литературы на представления Левинаса об ответственности и взглядах на повседневность. Рассматривается эволюция мысли Левинаса и её распространение в интеллектуальной среде Франции.

С целью определения истоков концепции культуры повседневности в контексте «философии Другого» были выявлены и сопоставлены элементы концепции повседневности в философских системах М. Хайдеггера и Э. Левинаса. Была показана эволюция образа повседневности от негативной обезличенной массы других к конкретизированному посредством категории смертности Другому как центростремительной силе повседневности. При этом было отмечено, что Я в концепции Левинаса занимает позицию культурформирующего субъекта. Соматический, жестовый и вербальный уровни культуры повседневности реализуются в пространственных координатах как поля презентации окружающего мира Другому. Уровни культуры повседневности аккумулируются в обращении к Другому, который становится собирательной линзой разобщённости субъекта и логическим стержнем культуры.

Категории дома и гостеприимства рассмотрены как базис формирования концепции культуры повседневности. Такой ракурс позволил изучить Другого в модусе женского в качестве элемента, формирующего культуру. Кроме того, Третий в модусах ребёнка, гостя и общества был определен как обуславливающий гетерогенность природы культуры повседневности. Экстраполяция категории гостеприимности на поле культуры повседневности позволила рассматривать эту категорию как возможную модель межличностного общения. В ходе исследования было выявлено, что подобное моделирование свидетельствует о концепции культуры повседневности как основе учения об обществе, которое не получило дальнейшего развития.

Ключевые слова: культура повседневности, культурные миры, модель культуры, Другой, тело, жест, дом, гостеприимство, ответственность, справедливость, асимметричная этика.

Abstract

Sholukho N.E. Everyday life's culture in the “philosophy of the Other” (on the base of Emmanuel Levinas's heritage). - Manuscript.

Thesis for candidate degree in Culture Studies (speciality 26.00.01 - Theory and History of Culture). - Kharkiv State Academy of Culture. - Kharkiv, 2010.

The dissertation is developed to examine of the conception of everyday life's culture by Emmanuel Levinas. The direction of studies of everyday life and sociocultural context of forming a thought by Levinas such as author of theory of culture, that basic on asymmetry ethic are investigated. The analysis the Kharkov's culture context of Levanas's personal and scientific attitudes.

Considered a body, gesture and language such us ethic elements conception of everyday life's culture. The Other analyses such us that, around it the My formed the everyday life's culture. The bodies of the My, of the Other and the Third examines such us formed the morale consciousness. The category of the Third examines in detentions of the child, the guest and the society such as source of everyday life's culture multiplicity. The category of dwelling and hospitality found to relationship model, which permitted to thinking everyday life's culture in detentions of responsibility and justice.

Key words: everyday life's culture, cultural worlds, pattern of culture, the Other, body, gesture, dwelling, hospitality, responsibility, justice, asymmetry ethic.

Размещено на Allbest.ru