Хорова шевченкіана кінця ХХ – початку ХХІ століть: соціокультурний та диригентсько-інтерпретаційний аспекти (на матеріалі хорових творів М. Скорика, В. Камінського)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ

ІМ. М.В. ЛИСЕНКА

УДК 78.2У+78.471

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Хорова шевченкіана кінця ХХ - початку ХХІ століть: соціокультурний та диригентсько-інтерпретаційний аспекти (на матеріалі хорових творів М. Скорика, В. Камінського)

Спеціальність 17.00.03 - музичне мистецтво

Флейчук Христина Орестівна

Львів - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Львівській національній музичній академії ім. М. В. Лисенка Міністерства культури України

Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор Кияновська Любов Олександрівна, Львівська національна музична академія ім. М. В. Лисенка, завідувач кафедри історії музики (м. Львів)

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор Копиця Маріанна Давидівна, Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського, професор кафедри історії української музики (м. Київ)

кандидат мистецтвознавства, доцент Бермес Ірина Лаврентіївна, Дрогобицький державний педагогічний університет ім. І.Я. Франка, професор кафедри методики музичного вихованнята диригування (м. Дрогобич)

Захист відбудеться 31 травня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.869.01 у Львівській національній музичній академії ім. М.В. Лисенка за адресою: 79005, м. Львів, вул. О. Нижанківського, 5, Малий зал.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівської національної музичної академії ім. М.В. Лисенка за адресою: 79005, м. Львів, вул. О. Нижанківського, 5.

Автореферат розіслано 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат мистецтвознавства, доцент О.Т. Катрич

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Творча постать Т. Шевченка становить невід'ємну складову української та світової культури. Впродовж півтори сотні років багатогранний художній світ «Кобзаря» домінує як одна з визначальних констант національного самоусвідомлення українців, виявляючи на кожному новому історичному етапі актуальність закладених у ньому глибинних семантичних пластів.

Інтонаційний словник українського музичного мистецтва надзвичайно збагатився, «розкодовуючи» приховані смисли і символи поезії Т. Шевченка. Творчість українських композиторів кінця ХХ - початку ХХІ ст. характеризується суттєвим оновленням системи музичного мислення, постмодерним діалогом між різними стильовими пластами, багатоманітністю композиційних технік. Хорова Шевченкіана, подібно до творів на духовно-релігійні тексти, є доволі специфічною сферою, соціальний контекст якої зумовлює певну консервативність сприйняття широким суспільним загалом різного роду новаторських проявів. Традиційні виконавсько-інтерпретаційні моделі окремих композицій (як «Заповіту» Г. Гладкого чи «Реве та стогне» Д. Крижанівського у різноманітних хорових аранжуваннях) у суспільній уяві часто є взірцями трактування сенсу поезії, а відтак, і бачення самого Т. Шевченка.

В контексті окресленої ситуації з-посеред багатьох важливих чинників соціального буття сучасної музичної Шевченкіани, актуалізується особлива роль виконавця-інтерпретатора, зокрема, диригента чи хормейстера (в стосунку до вокально-симфонічних чи хорових творів на вірші Т. Шевченка), який в комунікативному ланцюгу «поет-композитор-виконавець-слухач» займає чільне місце основного «провідника» герменевтики поетичного і музичного текстів опусів від авторів (поета, композитора) - до слухача.

У цілому, широкий спектр проблематики, пов'язаної із композиціями на тексти із «Кобзаря», ґрунтовно висвітлений у численних мистецтвознавчих дослідженнях, та питання виконавської інтерпретації творів до поезій Т. Шевченка знаходять в музикознавчій літературі лише опосередковано-фрагментарне наукове відображення.

Зважаючи на появу останніми роками великої кількості літературознавчих праць, які відкрили та продовжують відкривати нові обрії глибшого проникнення в семантичне багатство віршів Т. Шевченка, і, з іншої сторони, на значний поступ в царині музичної інтерпретології, зокрема, в розробленні актуальної диригентознавчої проблематики, - назрілим є комплексне дослідження означеної сфери музичної Шевченкіани, актуальність якого зумовлена багатьма науковими та практичними завданнями, найважливішим серед яких є підвищення суспільного зацікавлення сучасним академічним мистецтвом, зокрема, хоровими творами на слова Т. Шевченка, які становлять суттєву національно-духовну константу нації.

В роботі розглядається хорова Шевченкіана сучасних львівських композиторів, лауреатів Національної премії України ім. Т. Шевченка - Мирослава Скорика та Віктора Камінського, творчість яких, незважаючи на відмінності в індивідуальній авторській стилістиці, органічно увібрала кращі традиції галицької музичної культури. Остання ж значною мірою сформувалася і завдяки феномену поезії Кобзаря, адже вона стала літературним першоджерелом для величезної кількості вокально-хорових композицій. Тому, основні положення дослідження зумовлюються авторською інтенцією названих композиторів, розглянутою як в широкому контексті сучасного трактування спадщини Т. Шевченка в соціокультурному просторі, так і в контексті еволюції багатої регіональної традиції, пов'язаної із втіленням Шевченкових ідей.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі історії музики Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка і відповідає темі № 6 «Музично-виконавське мистецтво: теорія, історія, практика» перспективного тематичного плану науково-дослідної діяльності Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка на 2007 - 2012 рр. Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої Ради Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка. Протокол засідання №4 від 28 грудня 2006 р.

Об'єкт дослідження - хорова творчість українських композиторів кінця ХХ - початку ХХІ ст.

Предмет дослідження - хорова Шевченкіана М. Скорика та В. Камінського як приклад сучасної композиторської інтерпретації поезії Т. Шевченка.

Аналітичну базу дослідження складають композиції М. Скорика та В. Камінського на слова Т. Шевченка.

Мета дослідження: визначення специфіки естетичних та методичних засад інтерпретації сучасних хорових творів на вірші Т. Шевченка на основі відстеження соціокультурного контексту їх функціонування, а також через аналіз еволюції регіональної традиції компонування опусів до поезії з «Кобзаря» та її відображення у творчості В. Камінського і М. Скорика.

Поставлена мета передбачає виконання наступних завдань:

- окреслити найважливіші аспекти трактування постаті Т. Шевченка і його поетичної спадщини у духовно-культурному просторі України на зламі ХХ - ХХІ ст.;

- визначити актуальні форми популяризації творчості поета та місце в них хорових композицій на вірші з «Кобзаря»;

- проаналізувати найновіші праці у галузі шевченкознавчої гуманістики та ввести основні їх здобутки в наукову сферу музикознавства, зокрема, в частині герменевтичного тлумачення поетичного тексту сучасних хорових композицій;

- простежити еволюцію втілення поезії Т. Шевченка у хорових творах західноукраїнських композиторів;

- проаналізувати та узагальнити тенденції, притаманні компонуванню та виконанню сучасних хорових творів на вірші Т. Шевченка;

- виявити загальноестетичні та специфічно виконавські характеристики хорових творів В. Камінського та М. Скорика на слова Т. Шевченка;

- окреслити актуальні методологічні та психологічні аспекти втілення їх інтерпретаційних версій з колективом виконавців у процесі репетицій та під час концертного виконання.

Теоретичну базу дослідження складають, насамперед, праці С. Людкевича, Ф. Колесси, Л. Пархоменко, А. Терещенко, М. Гордійчука, Т. Булат, О. Цалай-Якименко, М. Загайкевич, С. Павлишин, Л. Кияновської, О. Козаренка, Л. Корній, Л. Яросевич, Я. Якуб'яка, Н. Королюк, Н. Андрос, М. Ластовецького і багатьох інших, що охоплюють широкий спектр музикознавчої проблематики, пов'язаної із композиціями на тексти із «Кобзаря».

У висвітленні питань виконавської інтерпретації хорових творів дисертаційна робота опирається на загальні музикознавчо-теоретичні праці в галузі музичного виконавства (Н. Корихалової, В. Москаленка, О. Катрич, О. Маркової, О. Котляревської, В. Крицького), а також на праці, пов'язані зі специфікою диригентського виконавства (К. Кондрашина, Р. Кофмана, Г. Єржемського, Л. Сідєльнікова, Е. Бурого, Г. Макаренка та ін.).

Розглядаючи герменевтику поетичної частини аналізованих композицій, авторка послуговувалась літературознавчими дослідженнями Г. Грабовича, Л. Плюща, О. Забужко, І. Дзюби, Ю. Барабаша, В. Мовчанюка, П. Іванишина, В. Смілянської, Н. Чамати.

Методологічну основу дослідження становить комплексний розгляд сучасної хорової Шевченкіани, що охоплює:

- етнокультурологічний підхід у визначенні феномену Т. Шевченка;

- метод функціонального аналізу для окреслення актуальних соціокультурних форм мистецького трактування Т. Шевченка та визначення ролі хорових творів на вірші з «Кобзаря» у сучасному культурно-мистецькому середовищі;

- метод системного аналізу хорової Шевченкіани кінця ХХ - початку ХХІ ст.;

- історичний підхід у відстеженні динаміки становлення регіональної традиції компонування та виконання хорових творів на вірші Т. Шевченка;

- метод структурно-герменевтичного аналізу композицій М. Скорика та В. Камінського на слова Т. Шевченка;

- моделювання виконавсько-інтерпретаційних версій хорових творів згаданих композиторів на слова Т. Шевченка;

- експериментальний підхід, що втілився у репетиційній роботі дисертантки та концертному виконанні нею музичних творів, що становлять аналітичну базу поданої наукової роботи, із хором Заслуженої академічної капели України «Трембіта».

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що у ній:

- вперше у музикознавстві комплексно проаналізовано та узагальнено сучасні тенденції компонування хорових творів на тексти із «Кобзаря»;

- вперше проаналізовано соціальний контекст функціонування хорової Шевченкіани кінця ХХ - початку ХХІ ст.;

- визначено мистецькі форми популяризації творчості Т. Шевченка, актуальні на сучасному історико-культурному етапі розвитку України;

- висвітлено стильову динаміку трактування поезії Т. Шевченка західноукраїнськими композиторами в історичній ретроспективі та з урахуванням виконавської традиції;

- запропоновано авторський метод виконавського підходу до сучасних хорових композицій на слова Т. Шевченка, в основі якого покладено герменевтичний аналіз поетичного джерела, що полегшує виявлення закладеної у даних творах композиторської інтенції;

- окреслено найважливіші методичні та естетичні засади виконавської інтерпретації хорової Шевченкіани зламу ХХ - ХХІ ст.

Науково-практичне значення роботи полягає у можливості використання її матеріалів у навчальних курсах «Історія української музики», «Українська хорова література», «Історія хорового виконавського мистецтва» для студентів диригентського та музикознавчого факультетів вищих навчальних закладів (музичних академій, інститутів та університетів мистецтв, музично-педагогічних факультетів університетів).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювались на засіданнях кафедр хорового та оперно-симфонічного диригування, а також історії музики Львівської національної музичної академії ім. М.В. Лисенка. Висновки і результати дослідження висвітлювались у виступах на наступних конференціях: Музикознавчий конгрес «Львів музичний протягом століть» (вересень, 2006, Львів); Міжнародна науково-практична конференція «Wartoњci a realizacja dzieіa muzycznego» (жовтень, 2006, Цєшин, Польща); Наукова конференція «Музикознавчі студії - 2007» (лютий, 2007, Львів); VII Всеукраїнська науково-творча конференція студентів та аспірантів (березень, 2007, Харків); Наукова конференція молодіжної секції музикознавчої комісії НТШ у Львові (червень, 2008, Львів); Міжкафедральна диригентська наукова конференція, присвячена пам'яті Миколи Колесси (грудень, 2010, Львів).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційної роботи відображено у монографії, 4 статтях у фахових виданнях та у матеріалах конференцій.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури та додатка. Загальний обсяг дисертації - 177 сторінок, у тому числі список використаних джерел (212 найменувань) - 22 сторінки, додаток - 2 сторінки.

поетичний шевченко хоровий західноукраїнський

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначено об'єкт і предмет дослідження, сформульовано мету і завдання роботи, охарактеризовано теоретичну основу й методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення і форми апробації отриманих результатів.

У РОЗДІЛІ 1 «Трактування постаті Т. Шевченка в соціокультурному просторі кінця ХХ - початку ХХІ ст.» розглянуто загальні передумови становлення багатогранної у своїх проявах національної традиції, пов'язаної із соціокультурною інтерпретацією спадщини Тараса Шевченка; проаналізовано актуальні мистецькі форми популяризації творчості поета, здійснено огляд найновіших шевченкознавчих праць та екстрапольовано їх основні ідеї на сферу дослідження хорової Шевченкіани.

У підрозділі 1.1 «Феномен Т. Шевченка: історико-культурологічний аспект» розкрито особливості феномену Т. Шевченка як в широкому суспільно-культурному контексті романтичної доби, так і з позиції своєрідності національного трактування його творчої спадщини та життєвого шляху.

Авторкою виокремлено раціоналістичну та ірраціоналістичну природи беззаперечного домінування постаті Шевченка як сутнісної константи української національної самосвідомості.

Загальну структуру раціоналістичної складової феномену Т. Шевченка становлять:

- його позиція як громадянина, підкріплена геніальною поетичною музою, що стала свого часу для українського народу фактором національної самоідентифікації;

- ствердження поетом права української мови на повноцінний розвиток та подолання комплексу її меншевартісності щодо мов сусідніх держав;

- спричинення появи нового суспільства, яке через поетичне піднесення образу України, її національної сутності, почало усвідомлювати себе не малоросами, а українцями, - творення Шевченком національної перспективи;

- синкретизм поезії «Кобзаря», яка є не лише надбанням літературним, але не меншою мірою філософським, історичним, релігійним;

- семантична багатошаровість «Кобзаря», потенційно закладена в ньому інтерпретаційна свобода;

- внаслідок релігійних рефлексій поета, суспільне сприйняття «Кобзаря» як парадигми української духовності, «національного Євангелія».

Ірраціоналістична природа культу Шевченка виявляється у всенародній міфологізації постаті поета (з відомим образом «діда в смушевій шапці», майже ритуальним поклонінням його могилі, унікальною практикою календарних святкувань днів народження, смерті, перепоховання, обов'язковим доповненням іконічного ряду домівок його портретом); символізації образу Кобзаря (як народного співця, в піснях якого живе архетипний код української нації).

Розглянуто також сучасні тенденції трактування постаті Т. Шевченка, зокрема, й небезпечні для національної традиції намагання відвертої та прихованої дискредитації поета як морального авторитету нації.

У підрозділі 1.2 «Актуальні форми популяризації творчості Т. Шевченка» проаналізовано новітні тенденції, притаманні найрізноманітнішим мистецьким проявам, інспірованим творчістю та життєвою поставою Т. Шевченка.

В обставинах сучасного вітчизняного культурологічного простору, той, хто має професійну дотичність до Шевченкової музи (зокрема, композитори, виконавці, продюсери, менеджери проектів та ін.), часто знаходиться поміж ризиків позірної примітивізації його ідей та образів з однієї сторони та ускладненої інтелектуалізації, quasi «елітарності» - з іншої.

Так, до прикладу, у рамках фестивалів, чи просто академічних концертів періодично звучать такі глибокі музичні прочитання Шевченкових текстів як «Кантата» В. Сильвестрова, чи його ж хоровий диптих («Отче наш» і «Заповіт») або «Псалми» на слова з «Кобзаря»; ораторія «Неофіти», «Псалми» М. Кузана. Та у сьогоднішньому суспільстві ці твори не можуть розраховувати на масового слухача.

Якщо на зламі ХІХ - ХХ ст. шевченківські вечори, організовувані українськими товариствами в Галичині, зокрема, «Львівським Бояном» та іншими хоровими колективами регіону, ставали популяризаторами нових композицій, які часто після одного чи кількох виконань отримували надійну «путівку» в тривале сценічне життя, то сьогодні організатори концертів неохоче беруться виконувати сучасні твори, чи навіть уже ті, що стали вітчизняною класикою (як кантата «Заповіт» С. Людкевича), коли йдеться про виступ перед непідготованими слухачами.

Наведені факти складають уяву про загальну суспільно-естетичну проблему розділу елітарного і масового (чи популярного в широкому значенні слова) мистецтв, яка постала ще у ХХ ст., а в контексті музичної інтерпретації поезії з «Кобзаря», сприймається особливо гостро, адже консервативність сфери музичної Шевченкіани, зокрема, хорової, в історичній ретроспективі мала як свої переваги, так і втрати, а на сучасному етапі потребує істотного переосмислення.

Тому, в ситуації, що склалася, триває постійний пошук компромісів, композитори намагаються знайти такі форми втілення поезії Т. Шевченка, які б відповідали високому художньо-естетичному рівню і, водночас, могли бути відповіддю на запити сучасного пересічного слухача. На нашу думку, секрет успішного сприйняття таких творів як кантата «Гамалія» М. Скорика, кантата «Чигрине, Чигрине…» В. Камінського та його ж хору «Ой чого ти почорніло…» власне й полягає у знайденому композиторами балансі між популярно-доступним та елітарно-професійним началами. Саме такі композиції, як показує концертна практика, є сьогодні актуальними формами буття поетового слова.

Проаналізовано також нетрадиційні форми пізнання та популяризації Т. Шевченка, які поступово впроваджуються в суспільно-культурну інфраструктуру, як от різноманітні арт-проекти, освоєння його поезії сферою рок-музики, завоювання телевізійного та інтернет-простору через створення якісної документальної та художньої інформаційної продукції, пов'язаної із поетом. Реалії постмодерного соціокультурного середовища свідчать про наявність таких форм сучасного функціонування Т. Шевченка, про їх доцільність як дієвого виховного чинника, особливо в молодіжному середовищі.

У підрозділі 1.3 «Сучасні наукові інтерпретації шевченкознавчої проблематики: на перехресті літературознавства та музикознавства»здійснено огляд найновіших шевченкознавчих праць, зокрема, у точках їх перетину із музикознавчими аспектами, дотичними до предмету нашого дослідження, обґрунтовано авторську методологію виконавського розбору сучасних композицій на слова Т. Шевченка.

Наукова сфера шевченкознавства в інтерпретаціях постаті Кобзаря випереджує масову суспільну свідомість завдяки появі праць діаспорних вчених Г. Грабовича, Б. Рубчака, які друкувалися англійською мовою у США та Канаді у 80-х рр. ХХ ст. Книга Г. Грабовича «Шевченко як міфотворець» українською мовою з'явилася у 1991 році, привернувши увагу неординарністю підходу автора до Шевченкової творчості і, тим самим, давши поштовх суттєвому якісному поступові вітчизняного шевченкознавства. Істотно збагатила українську гуманістичну науку праця О. Забужко «Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу». Поставлена у ній проблема «Шевченко-міф» (окреслена ще Г. Грабовичем), з найширшим спектром власне літературознавчих, соціально-естетичних, політичних та цілого ряду інших аспектів, є надзвичайно актуальною в сучасному шевченкознавстві. Незважаючи на те, що до неї апелюють не лише підтримуючи, а й дискутуючи чи опонуючи, «міфологічний» підхід до осягнення феномену Т. Шевченка останніми десятиліттями зайняв провідне місце в літературознавчих дослідженнях Д. Наливайка, О. Гриценка, В. Мовчанюка, В. Смілянської та багатьох інших шевченкознавців. Експериментальна частина праці спирається також на монографію І. Дзюби «Тарас Шевченко. Життя і творчість». Саме це дослідження становить основну джерельну базу наукової концепції дисертації у частині тлумачення семантики поетичних текстів музичних творів.

У цьому ж контексті зацікавлення викликають дослідження В. Смілянської та Н. Чамати, зосереджені на інтерпретаціях сенсу поезії через осягнення їх структури. Смислова багатогранність «Кобзаря», спостережена літературознавцями, стає однією з основних проблем, що постають в процесі музично-виконавської інтерпретації, зокрема у виявленні композиторської фіксуючої точки зору, а звідси, відповідних виконавських вирішень. Саме «розкодування» семантичної багатошаровості, символіки поезії Шевченка постає провідним завданням інтерпретатора сучасних композицій на його тексти.

Особливо актуальний цей процес для диригентів, які для колективу є особами, що узагальнюють, репрезентують ту чи іншу інтерпретаційну версію твору, крім того, часто змушені вербально аргументувати артистам-виконавцям відповідні виконавські вирішення.

Незважаючи на те, що більшість музичних опусів на тексти Шевченка неодноразово досліджувалися (часто композиторами і виконавцями), сучасна методологія, що окрім музично-теоретичного та виконавсько-інтерпретаційного аналізу послуговується герменевтичним, не лише розкриває ширші обрії пізнання семантики Шевченкового слова виконавцями, а й полегшує сприйняття його найширшим слухацьким загалом.

Отже, досвід опрацювання сучасних шевченкознавчих досліджень (Г. Грабовича, О. Забужко, Л. Плюща, Ю. Барабаша, В. Мовчанюка, І. Дзюби, В. Смілянської, Н. Чамати) став підставою для адаптації герменевтичного методу аналізу як провідного у власних розробках інтерпретації сучасних хорових творів на слова Т. Шевченка.

У РОЗДІЛІ 2 «Хорова Шевченкіана у творчості західноукраїнських композиторів» здійснено системний аналіз хорового доробку західноукраїнських композиторів на слова з «Кобзаря» у його вертикальному історичному зрізі (від «Заповіту» М. Вербицького), окреслено сферу побутування означених творів, узагальнено їх виконавську традицію.

У підрозділі 2.1 «Хорова Шевченкіана у творчості західноукраїнських композиторів кінця ХІХ - початку ХХ ст.» висвітлено стильову еволюцію музичної інтерпретації поезії Т. Шевченка композиторами Галичини та Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Від «Заповіту» М. Вербицького, який яскраво репрезентує романтичний тип поеми-кантати, через ранні спроби втілення ліричних поезій Т. Шевченка у хорових п'єсах І. Воробкевичем (наприклад, «Огні горять»), через хорові твори Д. Січинського, позначені особистісним трагічним світосприйняттям композитора (кантата «Лічу в неволі…», хор «Минули літа молодії»); через розгорнуті вокально-симфонічні полотна «Катерина», «Тарасова ніч» Й. Кишакевича на тексти Шевченкових поем, через хорову Шевченкіану Ф. Колесси («Якби мені черевики»); через твори численних композиторів-аматорів, які перевтілювали поезію «Кобзаря» в музиці (як «Ой три шляхи широкії», «Хустина» Г. Топольницького), через кульмінаційну для історії української музичної культури кантату-симфонію «Кавказ» С. Людкевича - до «Заповіту» В. Барвінського, вирішеного модернішими музичними засобами, - хорова Шевченкіана пройшла великий еволюційний шлях. Тут викристалізувалася потужна регіональна традиція музичної Шевченкіани, яка відобразила основні стилістичні віхи розвитку музичної культури регіону періоду кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Також окреслено творчі взаємовпливи західноукраїнських митців та композиторів Великої України. Зокрема, проаналізовано їх взаємини з М. Лисенком, які на ґрунті музичного прочитання поезії Шевченка розкривали ряд спільних засад творчого мислення з композиторами Наддніпрянщини.

Проаналізовано місце та роль у національно-культурному розвитку краю систематичних шевченківських вечорів. Останні не просто популяризували композиції на вірші з «Кобзаря», - впродовж кількох десятиліть вони були головною доступною публічною формою національного мистецького життя українців Галичини.

У підрозділі 2.2 «Поезія Т. Шевченка у творчості та музично-критичній думці С. Людкевича» проаналізовано ставлення С. Людкевича як композитора, громадського діяча, музикознавця, виконавця до Т. Шевченка.

У питанні «С. Людкевич - композитор-інтерпретатор поезії Т. Шевченка» виділено малодосліджені аспекти, проаналізовано видатні зразки хорової Шевченкіани композитора з позиції диригентсько-виконавського бачення; охарактеризовано окремі опуси в контексті проблеми їх репертуарності в хорових колективах сьогодення. Систематизовано працю С. Людкевича з редагування, перекладу, підготовки до видання творів інших галицьких композиторів на вірші з «Кобзаря». Виконавська практика доводить життєздатність багатьох хорових творів на слова Т. Шевченка власне під редакцією С. Людкевича: «Огні горять» І. Воробкевича, «Хустина», а також перекладений на мішаний склад твір «Ой три шляхи широкії» Г. Топольницького, «Сонце заходить» Д. Роздольського.

Основні віхи виконавсько-диригентської діяльності С. Людкевича теж пов'язані із шевченківським репертуаром. Практична праця композитора у «Перемиському Бояні», а згодом, постійні нерозривні творчі зв'язки із «Львівським Бояном» стали одним з потужних формуючих факторів становлення С. Людкевича не лише як виконавця, але й як композитора.

Основні наукові праці доктора С. Людкевича стосовно творчості Т. Шевченка («Про основу і значення співности в поезії Шевченка», «Про композиції до поезій Шевченка», «Вокальна музика на тексти поезій «Кобзаря») становлять важливе теоретичне джерело для диригентів-виконавців. Наприклад, у третьому розділі дисертації практичне застосування отримали теоретично обґрунтовані С. Людкевичем положення про «алітерації» та «ітерації», які при усвідомленому доборі інтерпретатором відповідних виконавських вирішень, значно увиразнюють звучання хорових творів.

У цілому, стрижневим імпульсом різносторонньої праці С. Людкевича в осмисленні спадщини Шевченка, вбачаємо його наукове обґрунтування і творче втілення національного духу поезії.

У підрозділі 2.3 «Функціонування хорової Шевченкіани на західноукраїнських землях у радянський період» систематизовано найвідоміші хорові опуси на вірші з «Кобзаря», що були створені західноукраїнськими композиторами від 1939 року до середини 1980-х років. Аналіз хорової Шевченкіани означеного періоду дозволив зробити кілька узагальнень: перше - незначна кількість творів на тексти з «Кобзаря»; друге - їх висока художня якість; третє - відсутність великих вокально-симфонічних композицій на вірші Т. Шевченка; четверте - відсутність ідеологічних нашарувань.

У Шевченкіані Є. Козака природно відобразилося його основне творче покликання - опрацювання української народної пісні. Зручність теситури, досконало продумане і, водночас, органічне голосоведення, нескладна інтонаційна структура зробили обробки таких добре відомих пісень як «Думи мої», «Садок вишневий коло хати», «По діброві вітер виє», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Якби мені черевики», «Ой три шляхи широкії» незамінними у репертуарі аматорських колективів і професійних хорів.

Хоча А. Кос-Анатольському належать лише дві композиції для хору на слова Т. Шевченка («Учітеся, брати мої» та «Доле моя, доле»), проте вони стійко утримуються в репертуарі колективів. Менш доступним для виконання аматорськими хорами, зате вишуканішим інтонаційно, сучаснішим під оглядом стилістики, є твір М. Колесси на Шевченковий текст - «Думи мої», написаний ним у вісімдесятирічному віці.

У РОЗДІЛІ 3 «Виконавсько-аналітична характеристика хорової Шевченкіани кінця ХХ - початку ХХІ ст.» проаналізовано та узагальнено тенденції, притаманні компонуванню та виконанню сучасних хорових творів на вірші Т. Шевченка; виявлено загальноестетичні та специфічно виконавські характеристики Шевченкіани В. Камінського та М. Скорика; окреслено актуальні методологічні та психологічні аспекти втілення інтерпретаційних версій опусів з колективами виконавців у процесі репетицій, які мають безпосередній вплив на їх концертне виконання.

У підрозділі 3.1 «Загальний огляд хорової Шевченкіани кінця ХХ - початку ХХІ ст.» систематизовано хорові твори на слова із «Кобзаря» новітнього періоду української історії. Серед провідних тенденцій означеної сфери композиторської творчості виявлено наступні:

1. Звернення до Шевченкових віршів, тематика яких в радянський період була небажаною чи забороненою. Антиімперські патріотичні настрої поетового світобачення відобразилися у творах «Розрита могила» Ю. Саєнка (хорова обробка Б. Ґенгала), «Стоїть в селі Суботові» М. Волинського; схоже ідейне наповнення має кантата «Посланіє» В. Гайдука.

Широко репрезентованою у новітній хоровій Шевченкіані стала та-кож духовно-релігійна тематика, що втілилася у Шевченкових переспі-вах псалмів Давида, музику до яких створили М. Кузан, А. Гнати-шин, В. Журавицький, Ю. Ланюк, М. Скорик; в ораторії «Неофіти» М. Кузана, присвяченій тисячоліттю хрещення Руси-України; у «Молитві Божій Матері» В. Зубицького для читця, мішаного хору та дзвонів; у хоровому концерті «Все упованіє моє» М. Волинського; в одній із поезій хорового циклу «Псалми на слова Шевченка» В. Сильвестрова.

Релігійні і патріотичні мотиви переплетені в кантаті «Подражаніє Осії» та композиції для баритона соло, хору і симфонічного оркестру «Благословенная в женах» (уривок з поеми «Неофіти») М. Волинського, «Диптиху», що складається із хорів «Отче наш» і «Заповіт» В. Сильвестрова.

2. Важливою тенденцією Шевченкіани перелому ХХ - ХХІ ст. стало ускладнення музичної мови переважної більшості опусів (у порівнянні із написаними у радянський період); здебільшого, їх філософський напрямок: це, наприклад, «Диптих», «Псалми на слова Шевченка» В. Сильвестрова, «Симфонія-диптих» Є. Станковича, «Містерія тиші» Г. Ляшенка та ряд інших.

3. Окрему групу становлять композиції, які з різного рівня «осучасненою» музичною мовою все-таки тяжіють до традиційно «доступного» прочитання поезії Кобзаря. Сюди віднесено кантати М. Волинського («Стоїть в селі Суботові», «Подражаніє Осії»), кантату «Ой чого ти почорніло…» Р. Демчишина, хорові твори І. Майчика («Барвінок цвів і зеленів», «Світе ясний! Світе тихий!», «Чи ми ще зійдемося знову» та ін.), С. Стельмащука («Мені тринадцятий минало», «Над Дніпровою сагою», «Човен», «Плач Ярославни»), Р. Сов'яка («За думою дума» для тенора та хору a capella).

4. Ще один напрямок хорової Шевченкіани представлений творчістю композиторів, чиї партитури детально проаналізовано у наступних підрозділах дисертації - це опуси В. Камінського (кантата «Іван Підкова», хор «Ой чого ти почорніло…»), М. Скорика (кантата «Гамалія», «Псалми»). Основна їх характеристика - опора на традицію (що передбачає органічне перетворення народнопісенних витоків поезії Т. Шевченка, демократичність виразу) в поєднанні зі свіжістю музичної мови творів, проникливим злиттям музичного і словесного начал, довершено вибудуваною формою.

У підрозділах 3.2 «Хорова Шевченкіана В. Камінського» та 3.3 «Хорова Шевченкіана М. Скорика» здійснено структурно-герменевтичний і виконавський аналіз композицій В. Камінського та М. Скорика на вірші Кобзаря. На його основі запропоновано авторський інтерпретаційний план кантати «Іван Підкова» для сопрано, баритона і мішаного хору a capella та хору «Ой чого ти почорніло…» В. Камінського, що були створені у кінці 80-х рр. ХХ ст.; а також поеми-кантати «Гамалія» для сопрано, тенора, мішаного хору та симфонічного оркестру і «Псалмів» у Шевченкових переспівах («Чи ти, мій милий Боже» - псалом 12 та «Боже, спаси мене» - псалом 53) М. Скорика, написаних уже на початку ХХІ ст.

Здійснене дослідження відобразило процес «розшифрування» тексту, контексту і підтексту хорових творів, що стало підґрунтям творення їх виконавських партитур. Усі штрихові, агогічні, динамічні та інші виконавські нюанси виведено із структурно-формотворчих, емоційно-смислових, інтонаційних та інших граней зафіксованого на папері нотно-вербального тексту.

Неодмінною умовою професійного виконавського прочитання сучасних хорових творів на слова Т. Шевченка вважається детальне витлумачення інтерпретатором часто неоднозначної семантики поезії з «Кобзаря». Такий підхід полегшує пізнання композиторського задуму, логіки розстановки ним смислових акцентів, а, отже, «легалізує» численні виконавські ремарки, які не просто формально узгоджуються із авторською інтенцією, але й значно увиразнюють донесення до слухача художньо-образної концепції творів. Щойно сформульована теза у випадку хорової Шевченкіани отримує до того ж особливе соціокультурне наповнення, мотивоване у попередніх розділах даної дисертаційної роботи.

У висновках узагальнено системний розгляд специфіки естетичних та методичних засад інтерпретації сучасних хорових творів на вірші Т. Шевченка на основі аналізу соціокультурного контексту їх функціонування, а також еволюції регіональної традиції компонування опусів до поезії з «Кобзаря» та її трансформованого відображення у творчості В. Камінського і М. Скорика, що дозволяє констатувати:

1. На сучасному історичному етапі розвитку України трактування постаті і творчості Т. Шевченка виявляється співзвучним найширшому колу естетико-соціальних проблем постмодерного культурного простору. Саме тому поступово впроваджуються нетрадиційні форми пізнання та популяризації Т. Шевченка, як от арт-проекти, освоєння його поезії сферою рок-музики, завоювання телевізійного та інтернет-простору через створення якісної документальної та художньої інформаційної продукції, пов'язаної із поетом.

Натомість, у сфері традиційної музичної Шевченкіани, зокрема, детальніше проаналізованої нами, хорової, - відбувається поляриза-ція репертуарних запитів різних соціальних груп слухачів, що, відповідно, стимулює композиторів завойовувати ширшу слухацьку аудиторію через компромісне узгодження «високого» і «популярного», «модерну» і «традиції». Власне такими характеристиками наділені опуси М. Скорика та В. Камінського, розглянуті у дисертаційній роботі.

2. Аналіз нових шевченкознавчих праць у їх проекції на предмет дисертації засвідчує особливу доцільність введення актуальних літературознавчих концепцій у сферу музичної інтерпретології, екстрапольованої в контексті нашого дослідження на проблематику диригентознавства.

3. Музичні версії Шевченкового слова від останньої чверті ХІХ ст. до сучасності стали своєрідним відображенням культурної еволюції нації і тенденція індивідуалізації його символів і сенсів залишається і надалі актуальною. Впродовж усього періоду, окресленого межами кінця ХІХ ст. - початку ХХІ ст., музичні інтерпретації віршів з «Кобзаря» становили одну з опор національної самоідентифікації українців.

4. Аналітичний огляд сучасних хорових творів на вірші Т. Шевченка дозволив узагальнити наступні їх характеристики:

- збагачення тематики завдяки можливості інтерпретації релігійних та патріотичних текстів з «Кобзаря», а, отже - розширення семантичного поля хорової Шевченкіани;

- суттєве ускладнення музичної лексики;

- заглиблено-філософський характер більшості композицій;

- повернення до глибинних національно-ментальних пластів, - як у формі прямих апеляцій до етнофольклорних елементів, так і в опосередкованих алюзіях, наприклад, до інтонацій думи.

5. Партитури композицій М. Скорика та В. Камінського, розглянуті у дисертації, адекватно і переконливо розкривають різні рівні поетичного змісту: філософський, етичний, емоційний, асоціативний. Глибина і ефектність їх «живого» звучання досягається цілим рядом виконавських ремарок, наприклад, агогічних змін темпу, урізноманітнення штрихів, артикуляційних нюансів та іншого, покликаних якнайдостойніше репрезентувати авторські задуми поета і композитора у їх семіотичній єдності.

6. Базовою умовою виконавського прочитання сучасних хорових творів на Шевченкові вірші визначено «розшифрування» інтерпретатором композиторської концепції тлумачення поетичного слова, бажання пізнати авторські акценти в його музичній інтерпретації. Вміння диригентів найдокладніше відчитати суб'єктивно інтерпретовані композиторами приховані смисли Шевченкового слова вважається першим ключем до створення переконливих виконавських концепцій.

Для створення семантично містких інтерпретаційних версій партитур на слова Т. Шевченка необхідним є також глибокий герменевтичний та структурний аналіз літературного першоджерела, який надає додаткові можливості застосування тембрових, агогічних та багатьох інших виконавсько-виразових засобів, пов'язаних зі смисловими тонкощами поетичного тексту.

7. Одним з найважливіших етапів у послідовному процесі приготування колективу до концертного виконання сучасних хорових творів на слова Т. Шевченка визначено період самостійної роботи диригента над партитурою. Як показано у здійсненому дослідженні, лише добре продумана інтерпретатором концепція виконання стає запорукою цікавого у творчому плані та методично ефективного репетиційного процесу.

Виконавська концепція опусу, сформована диригентом ще до початку репетиційного процесу, сприяє усвідомленню виконавцями всієї палітри емоційно-образних відтінків твору, відчитаних маестро за режисурою поета і композитора. Адже, на відміну від шедеврів світової класики, сучасні композиції, в тому числі і на слова Т. Шевченка, ще не мають сформованої виконавської традиції, а разом з тим сама спадщина поета нерідко отримала вже в попередні історичні періоди низку тлумачень-міфів, не завжди адекватних і позитивних для проникнення в його глибинний задум. Тож метою диригента і виконавців повинно стати не лише донесення до слухача продуманого і художньо виправданого музичного образу сучасного твору, але й своєрідна «реконструкція» первинних смислів поетичного тексту Шевченка, на основі якої виникають новітні композиторські концепції.

Основні положення дисертації викладено в публікаціях

Pankiewycz K. Problematyka pracy nad partytur№ chуraln№ wspуіczesnych kompozytorуw lwowskich / K. Pankiewycz // Wartoњci w muzyce. Studium monograficzne. - Katowice : W-wo Uniwersytetu Њl№skiego, 2008. - Т. І. - S. 104-112.

Flejczuk K. Wspуіpraca kompozytora i dyrygenta w procesie tworzenia interpretacji utworu muzycznego / K. Flejczuk // Wartoњci w muzyce. Studium monograficzne. - Katowice : W-wo Uniwersytetu Њl№skiego, 2009. - Т. ІІ. - S. 119-124.

Флейчук Х. Хорова Шевченкіана: проблеми диригентської інтерпретації (на матеріалі хору В. Камінського «Ой чого ти почорніло...») / Х. Флейчук // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти : зб. наук. статей ХДУМ ім. І. П. Котляревського / [відповід. ред. Л. В. Шаповалова]. - Харків : Вид-во ТОВ «С.А.М.», 2010. - Вип. 28. - С. 249-259.

Флейчук Х. Кантата «Гамалія» М. Скорика на слова Т. Шевченка (естетико-соціальні та виконавсько-інтерпретаційні аспекти) / Х. Флейчук // Музичне мистецтво : зб. наук. статей. - Донецьк-Львів : Юго-Восток, 2010. - Вип. 10. - С. 250-258.

Флейчук Х. Хорова Шевченкіана кінця ХХ - початку ХХІ ст.: проблеми диригентської інтерпретації (на прикладі хорових творів М. Скорика, В. Камінського) : монографія / Христина Флейчук. - Львів : Сполом, 2010. - 128 с.

Панкевич Х. Інтерпретаційна версія музичного твору як результат співавторства композитора і диригента / Х. Панкевич // Музичне і театральне мистецтво України в дослідженнях молодих мистецтвознавців : Матеріали VII Всеукраїнської науково-творчої конференції студентів та аспірантів (Харків, 14-15 березня 2007 р.) / [відповід. ред. І. С. Драч]. - Харків : [ХДУМ ім. І. П. Котляревського], 2007. - С. 27-29.

Анотація

Флейчук Х. О. Хорова Шевченкіана кінця ХХ - початку ХХІ століть: соціокультурний та диригентсько-інтерпретаційний аспекти (на матеріалі хорових творів М. Скорика, В. Камінського). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 - музичне мистецтво. - Львівська національна музична академія ім. М. В. Лисенка. - Львів, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню виконавсько-інтерпретаційної проблематики сучасних хорових творів на вірші із «Кобзаря» у контексті соціокультурних проявів феномену життя і творчості Т. Шевченка.

У роботі розглянуто загальні естетико-соціальні передумови національної традиції мистецького вшанування Т. Шевченка, виявлено актуальні для сучасного соціокультурного простору форми популяризації його творчості; здійснено огляд найновіших шевченкознавчих праць та екстрапольовано їх основні ідеї на музикознавчу сферу дослідження хорових творів на його вірші.

У дисертації систематизовано та узагальнено тенденції, притаманні компонуванню та виконанню хорової Шевченкіани періоду кінця ХХ - початку ХХІ ст.

Завдяки здійсненому аналізу опусів М. Скорика та В. Камінського, які є яскравими прикладами сучасного композиторського трактування поезії із «Кобзаря», виявлено загальноестетичні та специфічно виконавські характеристики новітньої Шевченкіани. Запропоновано авторську концепцію розв'язання методико-психологічних проблем, пов'язаних із зародженням виконавсько-інтерпретаційних версій сучасних хорових творів на вірші Т. Шевченка в уяві диригента та втіленням їх із артистичними колективами.

Ключові слова: хорова Шевченкіана, соціокультурне середовище, герменевтичний аналіз, інтерпретація, виконавська концепція.

Annotation

Fleychuk H. O. The choral works to T. Shevchenko's lyrics of late XX - early XXI century: the social and cultural, the conducting and interpretative aspects (on the material of the choral works by M. Skoryk, V. Kaminskyy). - Manuscript.

Thesis for a Ph.D. degree in art history in the speciality 17.00.03 - musical art. - Lviv National Music Academy named after M. Lysenko. - Lviv, 2011.

The thesis is devoted to researches of the performing and interpretative problems of the modern choral works to T. Shevchenko's lyrics in the context of the social and cultural display of the poet's life and creative activity phenomenon.

The general esthetical and social preconditions of the national tradition of T. Shevchenko's art honor have been considered in the work and the actual forms of his creative activity popularization in the modern social and cultural space have been discovered.

The analytical review of the newest works devoted to T. Shevchenko has been done. Their main ideas have been extrapolated on the musicological sphere of the researches of the choral works by T. Shevchenko's lyrics. The experience of the work at the literal researches by O. Zabuzhko, I. Dsiuba, V. Smilanska, N. Chamata, Y. Barabash, V. Movchaniuk and others became the basis for the adaptation of the hermeneutical analysis as the main in our own researches of the modern choral works to T. Shevchenko's lyrics.

Due to the systematical analysis of the choral works by composes of the West Ukraine to the lyrics from «Kobzar» (from «Testament» by M. Verbytskyy to the newest opuses), the regional style evolution typical for the composing and performance of the choral works to T. Shevchenko's lyrics of late XX - early XXI century have been discovered.

Owing to the analysis of the M. Skoryk's and V. Kaminskyy's opuses as the striking example of the treatise of the poet's lyrics by the contemporary composes, the general esthetical and specifically performing descriptions of the new choral works to T. Shevchenko's lyrics have been revealed. The deciphering of the ambiguous, multilevel semantic of the poems from «Kobzar» and discovering of the composes' point of view in their interpretation is considered to be the basic condition of the choral works' to the Shevchenko's lyrics interpretation.

The author conception of the solution of the methodological and psychological problems connected with the appearance of the performance and interpretative versions in the conductor's mind and their realization with the artistic body during the rehearsal-time and the concert performance have been offered.

Among the performance generalizations regarding the choral works to T. Shevchenko's lyrics of late XX - early XXI century, it has been marked out the necessity of understanding of the whole palette of the emotional and figurative nuances of the works read by a conductor from the poet and composer direction as well as the nuances conditioned by the own conductor's performance model created on this basis.

Unlike the world classic masterpieces, modern works - including those to words from T. Shevchenko - still do not have a formed performance tradition. At the same time, the poet's heritage has quite often got a series of interpretational myths. The latter are not always adequate and positive for the penetration into the deep message of the author's poetry. Therefore the main conductor's and performers' goal has been determined to be not only bringing the considered and artistically reasonable musical image of a modern work to audience but also a peculiar «reconstruction» of the primary meaning of the Shevchenko's poetry which is a basis for creation of novel composer concepts.

Keywords: the choral works to T. Shevchenko's lyrics, the social and cultural space, hermeneutical analysis, interpretation, performance conception.

Аннотация

Флейчук К. О. Хоровая Шевченкиана конца ХХ - начала ХХІ века: социокультурный и дирижерско-интерпретационный аспекты (на материале хоровых произведений М. Скорика, В. Каминского). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.03 - музыкальное искусство. - Львовская национальная музыкальная академия им. Н. В. Лысенка. - Львов, 2011.

Диссертация посвящена исследованию дирижерско-интерпретационной проблематики современных хоровых произведений на стихи из «Кобзаря» в контексте социокультурных проявлений феномена жизни и творчества Т. Шевченко.

В работе рассмотрены общие эстетико-социальные предпосылки национальной традиции художественных форм уважения Т. Шевченко; выявлены актуальные для современного социокультурного пространства формы популяризации его творчества; совершен обзор новейших шевченковедческих трудов и экстраполяция их основных идей на музыковедческую область исследования хоровых произведений на его стихи.

В диссертации систематизированы и обобщены тенденции, характерные для компонирования, а также исполнения хоровой Шевченкианы периода конца ХХ - начала ХХI века.

Анализ опусов М. Скорика и В. Каминского, как ярких примеров современной композиторской трактовки поэзии «Кобзаря», позволил выявить обобщенно-эстетические и специфически исполнительские характеристики современной Шевченкианы. Предложена авторская концепция решения методико-психологических проблем, связанных с зарождением исполнительских интерпретационных версий современных хоровых произведений на стихи Т. Шевченко в воображении дирижера, а также их воплощением с артистическими коллективами.

Ключевые слова: хоровая Шевченкиана, социокультурная среда, герменевтический анализ, интерпретация, исполнительская концепция.

Підписано до друку 18.04.2011 р. Формат 60х84/16.

Папір офс. Гарнітура Times New Roman.

Друк на різографі. Умовн. друк. арк. 1,0.

Наклад 100 прим. Зам.18-04-040.

Друк ПП «Арал»,

79026 м.Львів, вул. Козельницька, 4

тел. (032) 298-03-80.

Размещено на Allbest.ru

...