Оригінальна інструментальна бандурна творчість в аспекті жанрово-стильової еволюції

Історія розвитку бандурного репертуару. Систематизація жанрів і форм оригінальної бандурної творчості в історичній ретроспективі та на сучасному етапі. Урахування соціокультурних передумов функціонування інструмента в національному музичному середовищі.

Рубрика Культура и искусство
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 30.07.2015
Размер файла 52,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА

АКАДЕМІЯ ім. М.В. ЛИСЕНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства

Оригінальна інструментальна бандурна творчість в аспекті жанрово-стильової еволюції

Спеціальність 17.00.03 - Музичне мистецтво.

Ніколенко Олена Іванівна

Львів - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії музики Львівської національної музичної академії ім. М.В. Лисенка Міністерства культури України.

Науковий керівник:

кандидат мистецтвознавства, доцент Мельник Лідія Олександрівна Львівська національна музична академія ім. М.В. Лисенка (м. Львів)

Офіційні опоненти:

доктор мистецтвознавства, доцент Драч Ірина Степанівна проректор з наукової роботи Харківського державного університету мистецтв ім. І.П. Котляревського (м. Харків)

кандидат мистецтвознавства, доцент Дутчак Віолетта Григорівна завідувач кафедри народних інструментів і музичного фольклору Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника (м. Івано-Франківськ)

Захист відбудеться 14 квітня 2011 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої рада К.35.869.01 Львівської національної музичної академії ім. М.В. Лисенка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Нижанківського, 5.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Львівської національної музичної академії ім. М.В. Лисенка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Нижанківського, 5.

Автореферат розісланий “ 11 ” березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат мистецтвознавства, доцент Катрич О.Т.

Загальна характеристика дисертації

Актуальність дослідження. Розвиток бандурного репертуару має складну історію, позначену різновекторними тенденціями та пошуками. Якщо у фольклорній традиції бандура трактується, насамперед, як акомпануючий вокалу інструмент, то у зв'язку з вдосконаленням конструкції інструмента, процесами академізації народно-інструментального виконавства загалом, розвитком форм концертної практики, професіоналізації фахової музичної освіти вона здійснила значний поступ до найрізноманітніших сольних та ансамблевих форм музикування. Це зумовило появу обширного дидактичного і концертного репертуару, який фіксує основні здобутки еволюційних процесів у новій академічно-інструментальній іпостасі бандури.

При значній кількості досліджень у галузі бандурного мистецтва оригінальна інструментальна бандурна творчість (композиторів і виконавців) досі не стала предметом концептуальних наукових розвідок. Проте осмислення основних тенденцій бандурного інструментального виконавства видається в наш час актуальним у зв'язку зі стрімким зростанням кількості високопрофесійних різножанрових і різностильових оригінальних інструментальних творів для бандури та бандурних ансамблів у доробку сучасних українських композиторів і в концертних програмах виконавців останнього двадцятиліття.

У процесі формування інструментального репертуару для бандури історично найдавнішими стали фольклорно орієнтовані жанри: танцювальні композиції та в'язанки-віночки, сюжетно-програмні твори, а також привнесені потребами придворного музикування переклади і транскрипції, згодом жанрове коло бандурної творчості розширюється, з'являються оригінальні авторські концертні жанри, притаманні романтичній традиції (концертні п'єси, рапсодії, сюїти, вільні варіації, фантазії). Із розбудовою бандурної фахової академічної музичної освіти в Україні відбувається опанування численних нових жанрів, форм творів для бандури й ансамблів за її участю. У наш час ці твори становлять важливу і кількісно об'ємну частину бандурного виконавського репертуару сучасності та є невід'ємною складовою інструментального музичного мистецтва України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертацію виконано відповідно до програми наукових досліджень ЛНМА ім. М.В. Лисенка, згідно з темою № 3 (“Українська музика в контексті світової музичної культури”) перспективного плану наукової дослідницької діяльності ЛНМА на 2007-2012 рр.

Мета роботи - систематизація жанрів і форм оригінальної бандурної творчості в історичній ретроспективі та на сучасному етапі з урахуванням соціокультурних передумов функціонування інструмента в національному музичному середовищі.

Відповідно до поставленої мети в роботі вирішуються наступні завдання:

- простежити еволюційний процес формування інструментального виконавського професіоналізму бандурного мистецтва впродовж XVII - початку XXІ століть;

- здійснити огляд і періодизацію концертної інструментальної творчості для бандури митців України та української діаспори;

- визначити стильові та жанрові пріоритети кожного періоду;

- розглянути взаємозв'язок оригінальної інструментальної творчості українських композиторів для бандури із виконавською практикою.

Об'єкт дослідження - українська інструментальна бандурна традиція ХVІІ - початку ХХІ ст.

Предмет дослідження ? оригінальна інструментальна творчість українських композиторів для бандури соло чи ансамблю з її участю.

Методологічну базу дослідження становлять праці, присвячені таким аспектам:

жанровій системі автентичних носіїв лірницько-кобзарської традиції (М. Лисенко, Ф. Колесса, М. Привалов, Г. Хоткевич, Я. Шуст, М. Щоголь, Ф. Лавров, А. Омельченко, Б. Кирдан, М. Будник, С. Грица, Н. Супрун, А. Горняткевич, В. Кушпет, К. Черемський, Б. Жеплинський, К. Чеченя, М. Підгорбунський, М. Хай, О. Савчук);

Методологічну базу дослідження становлять праці, присвячені таким аспектам:

жанровій системі автентичних носіїв лірницько-кобзарської традиції (Л. Кияновська, О. Герасименко, В. Дутчак, О. Нирко, О. Герасименко-Олійник, Л. Яросевич, О. Бистрицька, О. Легкун, Б. Жеплинський, Д. Ковальчук, Т. Лазуркевич, М. Буцько, М. Литвин, М. Шевченко, С. Кочерга, Н. Сулій, К. Майбурова, А. Муха, О. Зінькевич);

фаховій освіті та бандурним виконавсько-педагогічним школам України та діаспори (В. Мішалов, В. Дутчак, М. Долгов, О. Дубас, Т. Чернета, І. Панасюк);

органологічним, музикознавчим і технічно-виконавським проблемам бандурної творчості (М. Давидов, А. Горняткевич, І. Зінків, О. Олексієнко, В. Кушпет, Н. Брояко, Л. Мандзюк, Н. Морозевич, І. Дмитрук, І. Панасюк,);

концертній, гастрольній діяльності бандуристів-виконавців, конкурсно-фестивальному руху (О. Герасименко, Н. Волощук, Е. Нідецька, О. Попович, С. Чернецька).

Основними методами, застосованими в дослідженні, є:

історичний - при розгляді процесу становлення та еволюції інструментальної концертної творчості для бандури в українському професійному музичному мистецтві;

аналітичний ? при вивченні наукової літератури, періодики та музичних джерел;

теоретичний ? у вивченні концептуальних засад творчої та виконавської діяльності окремих представників бандурного мистецтва;

інструмент бандурний репертуар музичний

компаративний ? при порівнянні способів творчого опосередкування фольклорних і академічних жанрів через призму індивідуального авторського стилю.

Наукова новизна дослідження. Уперше цілісно розглянуто оригінальну інструментальну творчість українських композиторів для бандури в її жанрово-стильовій еволюції, визначена спадкоємність і основні етапи розвитку в тісному взаємозв'язку із соціальними функціями цієї групи творів у виконавському процесі, вдосконаленням конструкції інструмента, професіоналізацією фахової освіти та концертної практики.

Матеріали дослідження становлять оригінальні композиції для бандури соло, однорідних і мішаних бандурних ансамблів українських композиторів та інструменталістів-практиків (С. Баштана, А. Гайденка, О. Герасименко, Р. Гриньківа, М. Дремлюги, В. Зубицького, В. Кирейка, А. Коломійця, Г. Менкуш, К. Мяскова, Ю. Олійника, І. Шамо, З. Штокалка та ін.), матеріали етнографічних і фольклористичних досліджень, аудіозаписи автентичних та реконструйованих форм бандурної інструментальної традиції, епістолярій, розвідки та спогади визначних виконавців і дослідників інструментального бандурного виконавства, публікації в періодиці.

Практичне значення дослідження полягає в можливості використання його матеріалів у роботі над інструментальними творами на заняттях із фаху, лекціях з українознавства, історії української музики, української народної музичної творчості, бандурного педагогічного репертуару, історії виконавства на народних інструментах, тематичних лекційних циклах, спецкурсах на музичних факультетах вищих навчальних закладів культури й мистецтва, курсах підвищення кваліфікації, а також при підготовці підручників, методичних рекомендацій до репертуарних збірників та іншої навчально-методичної літератури з музичного навчання й виховання, анотацій до аудіозаписів і при веденні концертних програм. Аналітичні розділи можуть послужити базою в роботі виконавців над інструментальними композиціями в підготовчий передконцертний період.

Особистий внесок здобувача. Введено в науковий обіг аналіз низки новітніх бандурних композицій, що належать до досліджуваної жанрової групи, серед них - неопублікованих творів, що пройшли успішну апробацію в концертній практиці. Матеріали, висновки, положення представленої праці узагальнюють окремі наукові напрацювання в галузі історії бандурного виконавства, педагогіки і творчості, виводять на позиції принципово нової оцінки народного за походженням інструмента з позицій його суто інструментальної природи академічного плану та доповнюють наукове дослідження української музичної культури.

Апробація. Окремі положення роботи були представлені в доповідях на таких наукових конференціях: Всеукраїнська науково-практична конференція “Українське академічне народно-інструментальне мистецтво в контексті сучасної музичної соціокультури" (22-23 листопада 2007 р., м. Київ), науково-практична конференція “Українське кобзарство - історія, сучасність та перспективи" (15-16 червня 2009 р., м. Ялта).

Друга міжнародна науково-практична конференція “Народно-інструментальне мистецтво на зламі ХХ-ХХІ століть" (25-28 березня 2009 р., м. Дрогобич), Всеукраїнська науково-практична конференція: до 70-річчя кафедри народних інструментів Київської консерваторії (НМАУ) ім. П.І. Чайковського (22 жовтня 2009 р., м. Київ), наукова конференція “Молоде музикознавство-2009" (17 грудня 2009 р., м. Львів).

Публікації.

Результати дослідження висвітлені у восьми одноосібних наукових публікаціях, збірках наукових праць і матеріалах конференцій, серед них три статті у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації.

Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаних джерел, що містить 291 позицію, серед них 84 позицій нотографії та додатків. Загальний обсяг 243 с., обсяг основного тексту 177 с.

Основний зміст дослідження

У вступі обґрунтовується актуальність теми, розкриті сутність і стан її наукової розробки, формулюються мета й завдання дисертації, характеризується її новизна, теоретико-методологічна база, теоретичне та практичне значення. Конкретизовано практичну цінність наукової праці, наводяться відомості щодо апробації основних її положень.

РОЗДІЛ 1 “Бандура в українській музичній традиції” поділяється на два підрозділи. Перший ? “Бандурна інструментальна музика у працях дослідників фольклорного і професійного виконавського мистецтва та творчості минулих століть і сучасності” ? присвячено розгляду джерельної бази, аналізу рівня наукового осмислення проблематики дослідження. Охарактеризовано праці та матеріали, дотичні до кола проблем дисертації, спрямовані на осмислення, насамперед, кобзарського (поміж них й інструментального) репертуару у філософському (Т. Мартинова, О. Савчук), фольклористично-філологічному (Ф. Лавров), педагогічному (О. Гданська) аспектах, з позицій історії культури (А. Омельченко, О. Дубас, М. Підгорбунський, К. Черемський) та етнофольклористики (М. Хай). Дисертаційні дослідження музично-академічного спрямування присвячені технічно-виконавським проблемам (Н. Брояко, В. Мішалов), ансамблево-виконавській творчості (Л. Мандзюк), історії фахової освіти (О. Дубас), творчому доробку окремих визначних митців (О. Олексієнко, І. Панасюк).

Безпосередньо інструментальній сфері приділено увагу в дослідженнях жанру перекладу для бандури (І. Дмитрук), де, проте, не висвітлюється оригінальна інструментальна творчість, та найближчій за тематикою праці Н. Морозевич, в якій дотичній проблематиці до досліджуваного аспекту присвячено підрозділ 2.1 “Інструменталізм бандурної творчості" та меншою мірою підрозділ 2.3 “Твори для тріо бандуристок”. Наявність численних наукових розвідок, які розглядають часткові аспекти обраного напрямку дослідження (окремі часові періоди, регіони, творчі особистості та колективи, жанрові групи і засоби виразовості), а також великого різножанрового переліку творів українських митців різних періодів дає підстави для певних узагальнень, реалізації спроби вияву спільних закономірностей, характеру еволюційних процесів у становленні основних чинників професіоналізації та академізації бандурного виконавства і творчості, створення цілісної аргументованої жанрово-стильової панорами чинників, які вплинули на формування оригінального інструментального бандурного репертуару. У наступному підрозділі “Короткий історичний огляд формування засад інструментального бандурного виконавства" класифікуються інструменти, що зумовили формування бандурного репертуару в його історичній еволюції (кобза, старосвітська бандура та торбан), а також окреслено соціально-комунікативну функцію, специфіку виконавської традиції, репертуарні та жанрові особливості бандурного інструменталізму у старцівсько-кобзарському, козацько-січовому, придворному, концертно-аматорському музикуванні, проаналізовано ансамблеві форми виконавства, становлення гастрольно-концертної практики, перші спроби запровадження академічної фахової освіти на інструменті та виникнення дидактичного репертуару.

РОЗДІЛ 2 “Основні фактори формування оригінального інструментального бандурного репертуару” містить три підрозділи, з яких перший ? Виготовлення бандур та вдосконалення інструмента" ? розглядає розвиток оригінальної інструментальної бандурної творчості в його взаємозв'язку з конструкцією інструмента і його виконавськими характеристиками - від старосвітської бандури з діатонічним строєм, з основами акордових функцій на басах через численні конструктивні нововведення та експерименти майстрів і виконавців О. Корнієвського, В. Овчиннікова, М. Злобінцева (Домонтовича), М. Кропивницького, Г. Хоткевича, А. Паплинського, К. Німченка, Л. Гайдамаки, С. Дрімцова та ін. Вагомим чинником пошуків на шляху хроматизації інструмента стала діяльність капел бандуристів і фахових навчальних закладів, для потреб яких працювали В. Тузиченко, К. Німченко, Г. Палієвець, В. Ємець, Ю. Сінгалевич, І. Скляр, Р. Гриньків, представники діаспори В. Гляд, В. Вецал, М. Лісковський, С. Ластович-Чулівський, А. Чорний, брати Гончаренки (хроматичні бандури з металевими струнами та кілками, рухомими металевими поріжками для кожної струни, важелями для перестроювання і модератором, ексцентричним валиком, системою металевих обручків, а також оркестрові різновиди інструментарію тощо). Автор понад 40 моделей бандур В. Герасименко започаткував серійне виробництво бандур “Львів'янка” з яворовим клепковим корпусом кількох моделей, розробив експериментальні бандури харківського типу з різними варіантами механізмів для перестроювання тональностей та з двома площинами струн у басів і приструнків й окремими системами механізмів їх перестроювання.

Черговий підрозділ “Професіоналізація фахового викладання гри на бандурі та формування дидактичного репертуару” містить аналіз формування провідних осередків професійної педагогіки від її зародження у цеховій кобзарській традиції, січових школах, Києво-Могилянській академії, колегіумах, монастирських кобзарських осередках. Ранніми формами централізованої фахової колективної академічної бандурної освіти в ХХ столітті є студії, гуртки, класи та курси бандури при клубах і національно-мистецьких осередках, а також при виконавських колективах. Запровадження викладання бандури в музичних навчальних закладах і освітньо-педагогічні потреби спонукали до створення кобзарських підручників, самовчителів, хрестоматій дидактичного спрямування, до яких входили й оригінальні твори, а згодом - до формування потужного навчально-концертного репертуару та відповідної методичної літератури провідними фахівцями київської, харківської, львівської й одеської бандурних шкіл і пізніше сформованих регіональних осередків у Полтаві, Чернівцях, Криму, на Кубані, в Луцьку, Івано-Франківську, Донецьку та ін. У третьому підрозділі Напрямки розвитку концертного виконавства на бандурі та в бандурних ансамблях ХХ - поч. ХХІ ст. розглянуто створення низки оригінальних сольних інструментальних композицій для своїх концертних програм бандуристами-виконавцями, педагогами та майстрами-конструкторами в контексті створення капел, ансамблів і розвитку сольного виконавства. У 50-60-их рр. ХХ ст. митцями, що збагатили інструментальний репертуар для бандури в тісній співпраці з виконавцями, стали Г. Китастий, А. Коломієць, В. Кирейко, М. Дремлюга, К. Мясков, В. Зубицький, А. Муха, Б. Фільц. У 70-90-их рр. ХХ ст. відбувається остаточне закріплення за бандурою значення самодостатнього інструмента академічного професійного виконавства і водночас накреслюються тенденції до відродження автентичного кобзарства, які набудуть значного розвитку в роки незалежності. Високоосвічені виконавці-віртуози, камерні колективи, професійні капели виводять бандурне мистецтво на міжнародний рівень, а творчість фахових композиторів кількісно починає переважати мистецькі пошуки бандуристів-практиків. Збагачуються образна (витончена споглядальність, психологізм), стильова (імпресіонізм, неоромантизм, неофольклоризм, необароко, фовістська архаїка, риси естради та джазу), жанрова сфери (різновиди сонати, концерту, парні поліфонічні цикли), оновлюється музична мова (розширена тональність, поліладовість, сонористика, алеаторика). У роки незалежності бандурне мистецтво набирає якісно нового масштабу та державного статусу, свідченням чого стали стрімкий розвиток сольного бандурного концертного виконавства, організація та проведення конкурсів і фестивалів різних рівнів. Це дає можливість продемонструвати кращі здобутки в галузі виконавства, педагогіки, методики, стимулює композиторську творчість. Найсучасніші композиції для бандури та бандурних ансамблів продовжують концепцію розвитку репертуару в напрямку збереження етнічної самобутності засобами новітнього музичного мислення. Актуальними стали теми філософського осмислення історичних надбань і національних цінностей у масштабному, епічному ключі, розвивається експериментальне новітнє музичне мистецтво, де бандура інтегрована у виконавський склад як важливий тембровий чи семіотично-символічний чинник. Знаковими явищами сьогодення є налагодження тісної співпраці з виконавцями діаспори та утвердження альтернативного до професійного академічного напрямку бандурного виконавства і творчості процесу відновлення автентичних кобзарських традицій у нових суспільних умовах ? новітнє кобзарство.

У РОЗДІЛІ 3 “Провідні жанри оригінальної інструментальної бандурної музики у творчості сучасних українських композиторів” виявлено, що інструментальний бандурний репертуар сучасності формується у сплаві напрацьованих академічних принципів мислення, композиційних і технічних прийомів, сформованих у музиці для інших інструментів та опосередкування у нових суспільних, естетико-художніх, філософсько-ціннісних умовах надбань традиційного кобзарства та інструментального бандурництва. Аналіз оригінальних інструментальних композицій здійснюється за жанровим принципом, що зумовило структурування розділу на п'ять підрозділів. У першому ? “Мініатюри та концертні п'єси" фігурують твори митців різних поколінь, що презентують найрізноманітніші підходи до інтерпретації виразових можливостей інструмента, стильових і жанрових орієнтирів. Це свідчить про входження оригінального інструментального бандурного репертуару в європейський камерно-інструментальний контекст. Представлено різножанрові мініатюри (“Веснянка” для двох бандур В. Кирейка, “Серенада" В. Зубицького, “Імпромптю” З. Штокалка, “Арія-канцона" І. Шамо) та масштабні нециклічні композиції (концертні п'єси та рондо). Вони часто базуються на фольклорному тематизмі або наділені програмними заголовками, що зумовлює їх яскраву жанровість, сюжетність, театралізацію (Концертна п'єса на теми двох українських пісень “Пісня про Байду" та “Ой ходила дівчина бережком” для бандури та фортепіано К. Мяскова, “Українське Різдво” Ю. Олійника). Наступний структурний підрозділ “Варіації, фантазії та рапсодії” розглядає жанри, близькі кобзарсько-бандурницькій традиції, оскільки поєднують ознаки фольклорних в'язанок як основи тематизму та імпровізаційного фантазування у процесі їх розвитку. А масштабна контрастно-складова форма на матеріалі різножанрових фольклорних тем лежить в основі віночків, в'язанок, багатотемних танцювальних композицій. Такими є фактурні варіації, варіації-фантазії, концертні варіації на фольклорні теми, рапсодії та їх синтетичні поєднання (Варіації на українську народну тему “Пливе човен" бандуриста та композитора С. Баштана, Концертні варіації для бандури і фортепіано та Концертна фантазія “Ятрань" для ансамблю бандуристів О. Герасименко, “Весняна фантазія” для бандури соло Г. Менкуш). Третій підрозділ “Сюїтні цикли" розглядає менш чисельний жанр у бандурній творчості, що почав формуватись від 60-70-х рр. ХХ ст. і став свідченням опосередкування європейської інструментальної традиції. Як і соната, сюїта стала полем творчого експерименту в опануванні особливостей формотворення та різнотипної стильової орієнтації. Сюїтні цикли створено для найрізноманітніших складів: бандура соло, бандура і фортепіано, дует бандур, мішаний ансамбль, бандура з оркестром. Вони наділені ознаками неостилістик (необароко, неофольклоризм, неоромантизм) та їх поєднань. Для них, незалежно від виконавського складу, характерне поєднання рис камерності та концертності з огляду на особливості будови циклу й наявності віртуозних каденцій і тематичних взаємозв'язків. Більшості творів притаманна узагальнена програмність. У трактуванні жанру та будові циклів присутні установки на партитний тип, романтичний цикл програмних мініатюр, постмодерний полістилістичний експериментальний цикл-триптих. Відбір стильових орієнтирів, виразових засобів, освоєння принципів архітектоніки, робота з тематичним матеріалом стали професійним підґрунтям для виникнення оригінальних сонатних композицій для бандури у творчості українських митців. Усе це розкрито в четвертому підрозділі “Жанрові різновиди сонатності (соната, концерт, концертино, соната-поема)". Вони розглядаються на прикладі “Української сонати” для бандури та фортепіано C-dur (сонатна форма поемного типу з розгорнутим епізодом Andante на новій, лірико-епічній темі і динамізованою репризою піднесено-урочистого характеру) та ансамблевої композиції “Поема-спогад" для двох бандур (композиція сонатно-поемного типу) А. Коломійця, трьох сонат для бандури соло М. Дремлюги та сонати В. Зубицького. “Українська соната” А. Коломійця та композиції М. Дремлюги тяжіють до фольклорного та орієнтованого на нього оригінального тематизму в межах лірико-епічної сонатно-симфонічної моделі. Дуетна композиція А. Коломійця трактує сонатно-поемну форму з позицій концертування. Натомість твір В. Зубицького експонує сонатний жанр як поле для новаторського експерименту з численними сонорними та тембральними знахідками.

Трактування бандури як солюючого інструмента в композиціях із оркестром свідчить про впевнене утвердження жанру концерту (концертино) в галузі академічного інструментального бандурного виконавства (Концерт для бандури з симфонічним оркестром М. Дремлюги, Концертино № 2 К. Мяскова, Концерт для бандури з оркестром „Перебендя” А. Гайденка). Зразки цієї групи скомпоновані для різнотипних складів (бандури соло, бандури і фортепіано та двох бандур) та форм (розширена і концентрована сонатна циклічність, поемність, симфонізм різних видів із використанням монотематизму, лейтмотивізму, рис концерту-монологу, інструментального театру), що свідчить про послідовне та сформоване опанування закономірностей камерно-інструментального мистецтва академічного плану, під час якого відбувалися введення у творчий і виконавський арсенал нових прийомів виконавства, принципів формотворення, привнесення до бандурного репертуару стильових ознак академічної інструментальної культури попередніх епох і новітнього музичного мистецтва сучасності. З іншого боку - фольклорна семантика, професійні напрацювання кобзарсько-бандурницької виконавської практики, закономірності музичної мови та розвитку форм органічно накладались на цей пласт, опановуючи вже усталені та утворюючи нові форми синтезу з європейською інструментальною традицією.

Завершальний підрозділ “Експериментальні жанрові різновиди для мішаних складів" висвітлює виразні тенденції до оновлення у трактуванні ансамблевих та сольно-оркестрових жанрових різновидів. Мішані інструментальні ансамблі у складі з бандурою цілковито укріплюються у виконавському репертуарі від 90-х рр. ХХ ст., що свідчить про окреслену жанрову групу як про тенденцію сьогодення. Це виражається у використанні нециклічних форм для солюючих інструментів з оркестром, стилізації чи вторинної фольклоризації виразових засобів, введення у жанр концерту вокального начала (солістів, хору), звертання до ансамблю бандур і поєднання бандури з естрадними виконавськими колективами.

У висновках підсумовано основні положення дослідження. Констатовано специфічну періодизацію інструментального бандурного виконавства. Власну хронологію має й розвиток інструментального бандурного репертуару. До XVII ст. переважає сольна форма виконавства (танці, віночки, в'язанки, інструментальні перегри в епічних жанрах). У XVII?XVIII ст. поряд із сольною формою практикується музикування шляхетських капел. У репертуарі - переклади європейської класики, фольклорно-танцювальні інструментальні композиції сюїтного типу. ХІХ ст. позначене утвердженням романтичного спрямування в бандурній традиції: імпровізаційність, віртуозність, пошуки нових форм виразових засобів, привнесення в кобзарський репертуар позаетнічних танцювальних і пісенно-романсових творів романтично-ужиткового плану. Наприкінці ХІХ-початку ХХ ст. формуються основи академічного сольного, ансамблевого та оркестрового виконавства, концертний і навчальний репертуар (варіації, рапсодії, фантазії, програмні п'єси) на фольклорному матеріалі переважно виконавцями, педагогами та майстрами бандур, зародження оригінальної композиторської творчості для сольного виконання на бандурі та для капел бандуристів.

40-60 рр. ХХ ст. ? залучення в мистецький процес фахових композиторів у тісній співпраці з виконавцями-віртуозами. Опанування великими концертними формами (варіації, концертні фантазії, рапсодії, поеми, концертні п'єси на фольклорні теми), сонатними циклами (соната, концерт) з поєднанням європейських традицій та етнічно-традиційних рис, великим спектром різновидів романтичної мініатюри (елегія, експромт, ноктюрн, етюд, балада, цикл мініатюр).

60-90 рр. ХХ ст. - нова фольклорна хвиля та неофольклоризм (зокрема, інструментальна фольклорна обробка) у поєднанні з необароковими жанрами і поліфонічними прийомами розвитку (прелюдії та фуги, партити і старовинні сюїти, пасакалії) для бандури соло, бандури та фортепіано, дуету бандур, бандури з оркестром. Планомірний і цільовий розвиток дидактичної літератури різних рівнів та виконавських складів на основі аранжувань, перекладів й оригінальної композиторської творчості.

Сучасний період ? новаторські експериментальні жанри та виконавські склади (камерні ансамблі мішаного типу, нетрадиційні концертні форми, твори для бандури з камерним, естрадним оркестром, струнним квартетом, оркестром народних інструментів, синкретичні та проміжні жанри: драма, кантата, концертні форми з вокалом чи хором), опанування імпресіоністичних, популярно-естрадних, джазових засобів, стилістики постмодернізму, новітніх композиторських технік (сонористика, алеаторика, колаж, політональність, поліфонія пластів, принципи інструментального театру), реконструкція з рукописів й аудіозаписів зразків новаторського виконавського репертуару 20-40-х рр. ХХ ст. (Г. Хоткевича, Ю. Сінгалевича, З. Штокалка).

Оригінальний інструментальний бандурний репертуар має досить широку стильову палітру. Найчисленнішими в ньому є твори неоромантичного спрямування. Його ознаками є звертання до жанрів, характерних для епохи романтизму:

камерно-салонні (романтична програмна інструментальна мініатюра і цикл мініатюр, вальс, елегія, ноктюрн, експромт, інтермецо, капричіо, з єдиним провідним настроєм-образом та інтимно-сповідальним характером музичного висловлювання;

великі форми віртуозно-концертного спрямування (соната, поема, концерт, концертні варіації, фантазії, п'єси, етюди, рапсодії, рондо) з ідейно-образною глибиною, великою емоційною амплітудою, масштабністю форми, застосування принципів гри-змагання, свободою у трактуванні форми, безпосередністю та імпровізаційністю у виборі способів викладу, демонстрацією технічних і виражальних засобів інструмента.

Меншою мірою представлені композиції неофольклористичної стилістики (переосмислення засобами сучасної музичної мови та композиторських технік жанрових, структурних, розвиткових, ладогармонічних та інтонаційно-ритмічних ознак думи, балади, танцювально-пісенного фольклору, звуконаслідування бандурою інших фольклорних музичних інструментів і народно-виконавських колективів у поєднанні з акордикою нетерцової структури, нетиповими інтервальними (квартовими, квінтовими, септимовими) та акордовими дублюваннями провідних мелодичних ліній, бітональністю, поліпластовістю, алеаторикою, сонористикою тощо); необарокової стилістики (прелюдії, парні цикли, сюїти, партити та пасакалії з широким застосуванням поліфонічних форм і засобів розвитку, а також прийомів стилізації); нечисленними є зразки, орієнтовані на імпресіонізм, поп-, джаз-, ф'южн, постмодерн.

З інструментальних жанрів бандурного виконавського репертуару найчисельнішими є варіації, фантазії, програмні концертні п'єси та інструментальні мініатюри різних типів (романтичні твори салонно-концертного репертуару та орієнтовані на фольклор програмні п'єси).

Серед фольклорних орієнтирів, притаманних бандурному мистецтву, слід виділити аспекти принципів роботи з фольклорним матеріалом, притаманні академічному музичному мистецтву взагалі та специфічні ознаки, похідні від кобзарсько-бандурницької традиції виконавства минулого.

У способах опосередкування фольклорного матеріалу використовуються засоби романтизму фольклорного напряму - т. зв. “гердерівського”, насамперед, у творчості митців 20-40-х рр. ХХ ст. і в композиціях представників діаспори та неоромантизму фольклорного спрямування, у яких фольклорний тематизм привнесено у сформовані академічні інструментальні форми та жанри романтичної доби (програмної мініатюри, танцювальної п'єси, прелюдії, етюду, інтермецо, експромту, концертної фантазії, варіації, п'єси). Поряд із цим застосовуються принципи неофольклоризму з його орієнтиром на недоторканість значного комплексу виразових засобів фольклорного першозразка у поєднанні з модерністю технічно-композиційних прийомів. З 50-60-х рр. ХХ ст. зустрічаємо зразки творчості “нової фольклорної хвилі" ? твори без прямого фольклорного цитування, однак із тонким добором семантичних ознак конкретних етнічних, жанрових прототипів, традиційних фольклорно-виконавських прототипів у виборі образності, виразових засобів, прийомів виконання, звуковидобування, інтерпретації (хоча, слід зауважити, що перші зразки подібних установок зустрічаємо ще у творчості Г. Хоткевича).

Привнесеннями кобзарської традиції є значна частка професійних творів, жанрово орієнтованих на традиційний виконавський репертуар цього напрямку виконавства. Це - різнотематичні танцювальні композиції та в'язанки, похідні від них варіації, сюїти, рапсодії, а також концертні п'єси на підставі фольклорного тематизму. Вибір матеріалу фольклорних цитат відображає пріоритети кобзарського репертуару (епічні, історичні, ліричні, жартівливо-танцювальні жанри). У сучасний період спостерігається тенденція до жанрової опори на балади та думи. У них практично відсутній календарний, родинно-обрядовий і звичаєвий фольклор (чумацькі, бурлацькі, рекрутські, заробітчанські пісні тощо), виняток складають гаївкові хороводні танцювальні мелодії, в інтерпретації яких акцентується не обрядове, а жанрово-танцювальне начало. Істотною ознакою інструментального репертуару є його вокальність - наявність у фактурній організації провідної тематичної лінії пісенно-вокального походження та підпорядкованого їй супроводу. Пісенність проникає й у процес формотворення, який зумовлює особливості архітектоніки композиції (наприклад, подвійні варіації чи будова теми за принципом “куплет-приспів”). Функції акомпанементу, як і у кобзарській традиції, не лише фігуративно оформлена гармонізація, але й носій певного жанрового начала та ілюстративно-живописних засобів (декоративні пасажі, просторові ефекти, імітації бандурою звучання інших музичних інструментів і звуків навколишнього світу: дзвонів, крапель, вітру, дзюркотіння та ін.), а також емоційно-психологічного підтексту. Вони підкреслені зміною фактурних типів, ладовою специфікою, агогічними та специфічними технічно-виконавськими прийомами. Характерними є звертання до контрастно-складових форм і варіантно-варіаційних способів розвитку, будова складніших форм часто поєднується з ними або з них випливає (варіаційність викладу основних тем у межах експозиції, проміжні форми, у яких поєднуються рондо, концентрична, складна тричастинна форма, зразки складних безрепризних форм, співставлення контрастних розділів за принципом “думки-шумки”). Між розділами форми та у процесі її розгортання часто використовуються віртуозно-імпровізаційні епізоди-зв'язки, іноді виділені авторами як cadenza, які є похідними від кобзарських перегр між розділами-уступами епічного твору. Орієнтація на ладові особливості, притаманні кобзарським “лебійським" ладам. Найчастіше зустрічається альтерування IV, VI, VII ступенів, розщеплені III та VII ступені, паралельна та одноіменна перемінності, ознаки модальності. Грані розділів форм нерідко підкреслені не лише жанровим, але й тонально-ладовим контрастом, що також належить до специфічно-фольклорних способів викладу.

Розгляд напрацювань українських митців у галузі оригінальної інструментальної творчості для бандури спрямовує до таких перспективних напрямків дослідження:

історичного аспекту формування бандурної методики та дидактичної літератури;

концертних форм ансамблевого, капелянського, жіночого виконавства більш ранніх періодів;

діяльності бандурних майстрів, еволюції конструктивних змін інструмента та їх взаємозв'язку з композиторською творчістю;

творчості та концертної практики виконавців із когорти традиційного кобзарства, бандурництва, діаспори тощо.

Розвиток новітнього кобзарства накреслює перспективу наукового пошуку.

Інструментальний бандурний репертуар українських композиторів - важлива складова камерно-інструментального мистецтва сучасності, яка відгукувалась на глибинні процеси в розвитку інструментарію, фахової освіти та виконавського рівня, сфера творчості, у якій відбувались і відбуваються пошуки нових форм виразовості та формотворення.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях

1. Кушнір О. Формування засад академічної інструментальної бандурної творчості та виконавства (XV-поч. ХХ ст.) / О. Кушнір. // Наукові збірки ЛНМА ім. М.В. Лисенка: Музикознавчі студії. - Львів, 2008. - Вип.18. - С.147-155.

2. Кушнір О. Виготовлення та вдосконалення бандур як важливий чинник професіоналізації бандурного мистецтва / О. Кушнір. // Наукові збірки ЛНМА ім. М.В. Лисенка: Музикознавчі студії. - Дрогобич, 2009. - Вип.21. - С.39-48.

3. Ніколенко О. Сюїта у бандурному доробку українських композиторів сучасності / О. Ніколенко. // Збірник наукових праць Інституту мистецтв ВНУ ім. Лесі Українки та НМАУ ім. П.І. Чайковського: Музикознавчі студії. - Луцьк, 2010. - Вип.5. - С.89-100.

4. Кушнір О. Інструментальні концертні жанри бандурного репертуару. // Українське академічне народно-інструментальне мистецтво в контексті сучасної музичної соціокультури: зб. матеріалів Всеукр. наук. - практ. конф. / Ред. - упор. М.А. Давидов. ? К., 2007. ? С.38-44.

5. Кушнір О. Твори великої форми у процесі становлення українського інструментального педагогічного репертуару бандуриста / О. Кушнір. // Проблеми педагогіки мистецтва: Кобзарське мистецтво: зб. статей. - Ялта: РВВ РВНЗ КГУ, 2008. - Вип.3. - С.38-43.

6. Кушнір О. Сюїта у бандурному доробку українських композиторів сучасності / О. Кушнір. // Проблеми сучасної педагогічної освіти: Педагогіка і психологія: зб. статей. - Ялта: РВВ РВНЗ КГУ, 2009. - Вип.2. - С.141-150.

7. Кушнір О. Різновиди оригінальних бандурних ансамблів у контексті українського академічного камерно-інструментального мистецтва. // Народно-інструментальне мистецтво на зламі ХХ ? ХХI століть: зб. матеріалів ІІ-ї міжнар. наук. - практ. конф. / ред. - упор.А. Душний, С. Карась, Б. Пиц. ? Дрогобич: Просвіт, 2009. ? С.80-85.

8. Ніколенко О. Експериментальні форми камерних ансамблів із бандурою / О. Ніколенко. // Матеріали Всеукр. наук. - практ. конф.: до 70-річчя кафедри народних інструментів Київської консерваторії (НМАУ) ім. П.І. Чайковського: зб. наук. статей / [ред. - упоряд. М.А. Давидов]. ? К., 2010. - С.110-118.

Анотація

Ніколенко О.І. Оригінальна інструментальна бандурна творчість в аспекті жанрово-стильової еволюції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03. - Музичне мистецтво. - Львівська національна музична академія ім. М.В. Лисенка. - Львів, 2011.

У дисертації здійснено розгляд становлення і розвитку інструментального бандурного виконавства та хронологію інструментального бандурного репертуару, зумовлені поступовим конструктивним вдосконаленням інструментарію, форм концертного музикування в його сольних, ансамблевих і капельних формах, становленням центрів фахової музичної освіти та формуванням методичних напрацювань. Аналіз оригінальної інструментальної бандурної творчості ґрунтується на взірцях доробку В. Кирейка, С. Баштана, О. Герасименко, В. Зубицького, М. Дремлюги, І. Шамо та ін., серед яких композиції різних жанрів і стильових орієнтирів (неоромантизму, неофольклоризму, нової фольклорної хвилі, необароко, джаз-, поп-, ф'южн - стилістик у поєднанні з привнесенням кобзарської традиції та надбаннями європейського академічного інструменталізму).

Ключові слова: бандурне виконавство, концертний репертуар, оригінальна інструментальна творчість, стильові орієнтири, кобзарська традиція.

Аннотация

Николенко Е.И. Оригинальное инструментальное творчество для бандуры в аспекте жанрово-стилевой эволюции. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.03. - Музыкальное искусство. - Львовская национальная музыкальная академия им. Н.В. Лысенко. - Львов, 2011.

В диссертации осуществлено рассмотрение становления и развития инструментального бандурного исполнительства и хронологии инструментального бандурного репертуара, обусловленные постепенным конструктивным совершенствованием инструментария, форм концертного музицирования в его сольных, ансамблевых и капельных формах, формированием центров профессионального музыкального образования и становлением методических наработок.

В процессе формирования инструментального репертуара для бандуры основополагающими являются фольклорно ориентированные жанры: танцевальные композиции и вязанки-веночки, сюжетно-программные произведения, а также привнесённые потребностями образования придворного направления переложения и транскрипции, далее - оригинальные авторские концертные жанры, присущие романтической традиции (концертные пьесы, рапсодии, сюиты, свободные вариации, фантазии). И, наконец, с развитием бандурного профессионального академического музыкального образования в Украине - овладение большой группой новых жанров, форм, составов для бандуры и ансамблей с её участием. В наше время эти произведения составляют важную и количественно существенную часть бандурного исполнительского репертуара современности и являются неотъемлемой составляющей инструментального музыкального искусства Украины.

Анализ оригинального инструментального бандурного творчества осуществлён на основании образцов наследия В. Кирейко, С. Баштана, О. Герасименко, В. Зубицкого, М. Дремлюги, И. Шамо и др., среди которых композиции разных жанров и стилевых ориентиров (неоромантизма, неофольклоризма, новой фольклорной волны, необарокко, джаз-, поп-, фьюжн стилистики в сочетании с привнесениями кобзарской традиции и достижениями европейского академического инструментализма).

Констатирована специфическая периодизация инструментального бандурного исполнительства и хронология развития соответствующего репертуара, осуществлен анализ стилевой палитры и особенности жанровых групп. Среди инструментальных жанров бандурного исполнительского репертуара самыми многочисленными являются вариации, фантазии, программные концертные пьесы и инструментальные миниатюры различных типов (романтические произведения салонно-концертного репертуара и фольклорно-ориентированные программные пьесы).

Очерчены проявления фольклорных ориентиров, присущих бандурному искусству, аспекты принципов работы с народномузыкальным материалом, присущие академической традиции вообще и специфические признаки, производные от кобзарско-бандурницкой традиции исполнительства прошлого: разнотемные танцевальные композиции и вязанки (и производные от них вариации, сюиты, рапсодии, а также концертные пьесы на основании фольклорного тематизма). Выбор материала фольклорных цитат отражает приоритеты кобзарского репертуара (эпические, исторические, лирические, шуточно-танцевальные жанры). В современный период наблюдается тенденция к жанровой опоре на баллады и думы.

Инструментальный бандурный репертуар украинских композиторов - важная составляющая камерно-инструментального искусства современности, чутко откликающаяся на глубинные процессы в развитии инструментария, специального образования и исполнительского уровня, сфера творчества в которой происходили и происходят поиски новых форм выразительности и формообразования.

Ключевые слова: бандурное исполнительство, концертный репертуар, оригинальное инструментальное творчество, стилевые ориентиры, кобзарская традиция.

Annotation

Nikolenko O.I. Original instrumental works for Bandura in terms of genre and stylistic evolution. - Manuscript.

Thesis for the Degree of Doctor of arts, specialty 17.00.03. - Musical Art. - Mykola Lysenko National Musical Academy of Lviv. - Lviv, 2011.

The thesis presents a review of formation and development of instrumental Bandura performance and a chronology of Bandura instrumental repertoire, due to the gradual improvement of constructive tools, forms of concert music in its solo, ensemble and band (kapella) forms, the development of centres of professional musical education and the formation of methodological developments. Analysis of original instrumental works for Bandura is based on samples of works of V. Kyreyko, S. Bashtan, O. Herasymenko, V. Zubytsky, M. Dremlyuha, I. Shamo etc., including the works from various genres and stylistic reference points (neoromanticism, neofolklorizm, new folk wave, neobaroque, jazz-, pop-, fusion - style, combined with introducing kobzar tradition and heritage of European academic instrumentalism.

Key words: Bandura performance, concert repertoire, original instrumental works, stylistic reference points, kobzar tradition.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Дизайн як вид проектної творчості. Проблема співвідношення ремесла й дизайну. Історія та напрямки розвитку дизайну. Винахід друкуючого верстата Гуттенберга. Започаткування ідей промислового проектування. Причини бурхливого розвитку промислового дизайну.

    реферат [245,3 K], добавлен 08.12.2010

  • Дослідження виникнення та розвитку в Україні перших гуртів бандуристів у 1918-1934 рр. Визначні постаті кобзарсько-бандурного мистецтва, аналіз репертуару гуртів кобзарів, лірників, бандуристів. Гастрольні подорожі перших гуртів бандуристів в Україні.

    статья [22,1 K], добавлен 24.04.2018

  • Поняття гуманізму, полісу та цивілізації, їх сутність і особливості, історія зародження та розвитку, вживання та значення на сучасному етапі. Опис життя та побуту кіммерійських племен, що мешкали на Україні в I ст. до н.е., їх внесок в культуру країни.

    контрольная работа [38,9 K], добавлен 06.05.2009

  • Леся Українка (справжнє ім'я: Лариса Петрівна Косач-Квітка) — українська письменниця, перекладач, культурний діяч; біографія. Жанри творчості: поезія, лірика, драма, проза, публіцистика; відомі збірки поезій; участь в українському національному русі.

    творческая работа [17,1 K], добавлен 14.12.2010

  • Історія розвитку перукарського мистецтва. Напрямки моди на сучасному етапі. Розробка моделі зачіски стилю Бароко. Технологічна послідовність її виконання. Створення образу макіяжу. Інструменти, пристосування і косметичні засоби перукарських робіт.

    курсовая работа [37,2 K], добавлен 16.02.2013

  • Творча спадщина І.Ю. Рєпіна. Українські мотиви в творчості Майстра. Кордоцентризм, як вираз української ментальності у творчій скарбниці І.Ю. Рєпіна. Історія створення полотна "Запорожці пишуть листа турецькому султану". Портретний живопис І.Ю. Рєпіна.

    курсовая работа [73,5 K], добавлен 17.01.2010

  • Умови народження та еволюція розвитку школи німецького експресіонізму, формування його феномену на теренах світового кіномистецтва. Особливості постановки кадру та акторської гри в німецьких фільмах. Вплив експресіоністського стилю на кіно різних країн.

    курсовая работа [38,8 K], добавлен 03.11.2012

  • Аналіз творчого композиторського мислення Г. Верьовки в контексті становлення та формування виконавської репертуарної політики. Специфіка становлення художньо-естетичних принципів функціонування народного хору, формування виконавського репертуару.

    статья [20,0 K], добавлен 24.04.2018

  • Життєвий шлях та початок творчості Юліана Буцманюка, його духовні і національні особливості у жовківській спадщині. Розписування стінопису катедрального храму св. Йосафата, проект іконостасу. Високий рівень творчості Буцманюка в галузі монументалістики.

    курсовая работа [61,0 K], добавлен 20.07.2011

  • Електронна бібліотека (ЕБ) як ефективний засіб оптимального інформаційного забезпечення суспільства в умовах інформатизації. Історія виникнення та розвитку ЕБ. Українські ЕБ: створення, розвиток та використання. Авторське право в середовищі ЕБ України.

    курсовая работа [59,4 K], добавлен 28.03.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.