Театральне життя Волинського воєводства: 1921–1939 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Спеціальність 07.00.01 - історія України

ТЕАТРАЛЬНЕ ЖИТТЯ ВОЛИНСЬКОГО ВОЄВОДСТВА:

1921-1939 рр.

СТЕПАНЮК СОФІЯ МИКОЛАЇВНА

Луцьк - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі нової та новітньої історії України Волинського національного університету імені Лесі Українки Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

Гаврилюк Олександр Никифорович,

Волинський національний університет імені Лесі Українки, доцент

кафедри нової та новітньої історії України.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Кондратюк Костянтин Костянтинович,

Львівський національний університет імені Івана Франка, професор

кафедри новітньої історії України;

кандидат історичних наук, доцент

Доброчинська Валентина Анатоліївна,

Рівненський державний гуманітарний університет,

доцент кафедри історії України.

Захист відбудеться 21 вересня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 32.051.03 у Волинському національному університеті імені Лесі Українки за адресою: 43021, м. Луцьк, вул. Шопена, 24, ауд. 38.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Волинського національного університету імені Лесі Українки за адресою: 43021, м. Луцьк, вул. Винниченка, 30 а.

Автореферат розіслано “_____” ____________ 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук, доцент В.В. Надольська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Творення, збереження і розвиток культури - це складова частина історичного процесу. Сьогодні, коли Україна йде шляхом незалежності, визначення напрямів розвитку національної культури, її пріоритетів є важливим завданням. Його успішне розв'язання можливе на основі вивчення та критичної оцінки набутого досвіду. У зв'язку з цим особливої актуальності набувають проблеми філософського, історичного, мистецтвознавчого осягнення художньо-культурної сфери життя українського суспільства в новітній час.

Невід'ємною складовою частиною цієї галузі є театральне життя. Складним і суперечливим у його розвитку був міжвоєнний період (1921-1939 рр.). У той час західна частина Волині знаходилася під владою Другої Речі Посполитої й функціонувала у її складі як Волинське воєводство. Його культурне життя значною мірою залежало від польських урядових кіл. Останні, реалізуючи власну внутрішню політику, робили усе можливе, щоб відгородити край від політичних і культурних впливів радянської України та Східної Галичини, скеровували культурне життя у вигідне для себе русло. Однак, попри суспільно-політичний фактор, соціально-економічні негаразди, багатонаціональне театральне мистецтво регіону переживало період розквіту.

Причина цього полягала у надзвичайно вагомій ролі театру в житті волинського суспільства міжвоєнного двадцятиліття. Він став однією з головних розваг та форм позашкільної освіти. Непересічним було значення театрального мистецтва як потужного засобу виховання громадянської, патріотичної позиції, естетичних смаків населення. У середовищі інтелектуальної, фінансової, керівної еліти вважалося престижним ходити до театру, писати рецензії, брати участь у діяльності театральних товариств. Решта мешканців регіону - представники різних національностей та соціальних прошарків - охоче відвідували спектаклі, а нерідко й самі ставали учасниками аматорських вистав.

Отже, значна роль театру у культурному житті Волинського воєводства, а також відсутність всеохопного дослідження цього явища потребують його ґрунтовного вивчення та виваженого наукового висвітлення усіх аспектів театрального життя Волинського воєводства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках наукових тем “Українсько-польські відносини на Волині (20-40-ві роки ХХ століття)” кафедри вітчизняної історії Волинського державного університету імені Лесі Українки (номер державної реєстрації 0198U000404) та “Західне Полісся: історія та культура” кафедри новітньої історії України Волинського національного університету імені Лесі Українки (реєстраційний номер 0103U000656).

Мета і завдання дослідження. У дисертації поставлено мету: спираючись на наукову літературу, архівні документи, матеріали преси, спогади, дослідити театральне життя Волинського воєводства у міжвоєнний період (1921-1939 рр.) як своєрідне, невід'ємне і значуще у суспільному та культурно-мистецькому житті явище.

Для досягнення мети визначено такі завдання:

– проаналізувати стан наукової розробки теми та джерельну базу дослідження;

– з'ясувати основні тенденції розвитку театру в Другій Речі Посполитій як складової частини загальнодержавного культурного процесу, характер політики польської влади на Волині щодо театрального мистецтва;

– охарактеризувати аматорський театральний рух у середовищі національних груп населення міжвоєнної Волині, вплив окремих громадських організацій на розвиток аматорського й професійного театру;

– проаналізувати виступи на Волині гастролюючих театрів, зокрема визначити найменування та творчий рівень колективів, що приїздили на терени воєводства, і дати характеристику найвідомішим із них;

– окреслити характер і напрям діяльності стаціонарних драматичних сцен на Волині у першій половині 1920-х рр.;

– висвітлити процес організаційного становлення і діяльності Волинського українського театру, його місце та роль у громадсько-політичному житті краю;

– оцінити театральні новації польського Волинського театру;

– узагальнити основні здобутки та нереалізовані можливості театрального життя Волинського воєводства як невід'ємної частини суспільно-культурних процесів, його значення для естетичного та громадського виховання населення регіону.

Об'єктом дослідження стали культурні процеси у Волинському воєводстві 1921-1939 рр.

Предметом дослідження є витоки, розвиток, особливості та наслідки діяльності аматорських, професійних і приїжджих театрів як складової частини культурного і громадсько-суспільного життя Волині у 1921-1939 рр.

Територіальні межі дослідження охоплюють Волинське воєводство в адміністративних кордонах 1921-1939 рр.; у ряді випадків вони поширюються на території, де проходили гастролі волинських театральних труп.

Хронологічні межі дисертації визначено її тематичною спрямованістю й охоплюють 1921-1939 рр. Вони починаються з утворення Волинського воєводства (19 лютого 1921 р.), де у різних формах активно розвивалося театральне життя, і завершуються припиненням діяльності існуючих театрів на території краю (вересень 1939 р.) у зв'язку з початком Другої світової війни та встановленням радянської влади.

Методи дослідження. Для розкриття теми застосовано принципи історизму, об'єктивності, науковості та достовірності висвітлення історичних подій. Принцип історизму дав змогу зрозуміти особливості суспільно-політичних процесів у Другій Речі Посполитій. Принцип об'єктивності став основою неупередженої оцінки діяльності театральних колективів.

У роботі над дисертацією, розробці та викладі її концепції, положень та висновків використано методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, класифікації, систематизації, періодизації, проблемно-хронологічний, порівняльний, статистичний, систематизації та узагальнення й інші методи. Вони використовувалися для визначення варіативності проявів театрального життя у краї та його концептуальної єдності. Застосування методу індукції забезпечило можливість сформулювати авторську інтерпретацію сутності діяльності театральних колективів, відповідні висновки до розділів та дисертації загалом, довести консолідуючу роль театрального життя у суспільно-політичному житті мешканців краю. Використання діалектичного методу створило умови для висвітлення досліджуваних подій і їх результатів у динаміці, взаємовпливах, причинно-наслідкових зв'язках з урахуванням обставин часу. Метод періодизації дав змогу виокремити етапи розвитку волинських театрів, а відтак реалізувати важливе завдання: простежити еволюцію їхньої сценічної діяльності, яка значною мірою була реакцією на зміни в репертуарній політиці європейських театрів. Використання статистичного методу створило умови для визначення динаміки кількості сценічних постановок у краї, дозволило простежити зміни репертуарної політики театрів, проаналізувати фінансовий стан волинських театральних товариств. Метод систематизації та узагальнення дозволив визначити вплив театральної діяльності і на українців, і на мешканців краю інших національностей (поляків, євреїв, росіян, чехів), зокрема на формування їхніх відносин.

Особлива увага приділяється архівній евристиці та критичному відбору джерел. Аналізуючи періодичні видання, авторка врахувала, що значна їх частина відображала суто національні чи партійні погляди на культурні процеси, які відбувалися на волинській землі у міжвоєнний період. Застосування історико-соціологічного методу дало змогу з'ясувати роль театрів у формуванні світогляду мешканців краю (українців, поляків, євреїв, росіян, чехів) та їхніх стосунків. Історико-персонологічний метод застосовано для висвітлення місця і ролі окремих осіб у популяризації театральної культури та формуванні ідеології театрів. Завдяки використанню конфліктологічного методу у процесі дослідження визначено динамічну й суперечливу картину суспільно-культурного життя. Це дало змогу критично проаналізувати різні погляди на проблеми діяльності театрів у міжвоєнний період, виявити їх суперечності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній історичній науці на основі залучення до наукового обігу широкого комплексу джерел створено узагальнювальне дослідження про театральне життя Волинського воєводства впродовж 1921-1939 рр. У роботі вперше:

– здійснено синтетичне дослідження діяльності театрів на Волині в 1921?1939 рр. як своєрідного, самодостатнього явища сценічного мистецтва, невід'ємного від загальноукраїнського й загальнопольського театрального процесу в контексті міжвоєнної європейської культури;

– проведено аналіз діяльності різних сценічних колективів на території Волинського воєводства, хронологічно достовірно й умотивовано визначено етапи їх функціонування, вплив на суспільно-культурні процеси, громадянське та естетичне виховання населення;

– простежено динаміку кількості сценічних постановок у краї та зміни репертуарної політики театрів;

– окреслено театральні новації різноманітних театрів, у тому числі з інших регіонів та держав;

– обґрунтовано висновки про еволюцію сценічної діяльності волинських театральних колективів, яка значною мірою була реакцією на зміни в репертуарній політиці європейських театрів;

– вивчено та введено до наукового вжитку значну кількість не відомих досі джерел (архівних, ювілейних видань) та інших матеріалів (періодики, спогадів).

У роботі удосконалено відомості про основні тенденції розвитку театру у Другій Речі Посполитій та їхній вплив на волинське театральне життя.

Крім того, набули подальшого наукового розвитку питання про:

- використання театрального мистецтва окремими громадськими організаціями як засобу підвищення своєї ролі в суспільно-політичному житті краю;

- зростання ролі театральної самодіяльності в громадсько-політичному житті волинян.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості застосування результатів і висновків дослідження у нормативних та спеціальних курсах історії України й Польщі, історії української культури. Матеріали дисертації знадобляться для створення цілісної, якісно нової історії українського театру, підготовки видань довідкового характеру, проведення науково-просвітницьких заходів, дослідницької роботи на дотичні теми.

Особистий внесок здобувача. Під час написання наукової роботи дисертантом підготовлено у співавторстві одну наукову статтю: Кучерепа М.М. Український аматорський і професійний театральний рух на Волині (1921-1939 рр.) / М. М. Кучерепа, С.М. Степанюк // Вісн. Львів. комерц. акад. Сер. : Гуман. науки. Вип. 10 : ювіл. зб. на пошану Степана Гелея / відп. ред. І. Копич, заст. відп. ред. А. Сова. - Л. : Львів. комерц. акад., 2011. - С. 350-359 (особистий внесок здобувача - 90 %).

Апробація результатів дисертації. Дослідження обговорювалось на засіданнях кафедри нової та новітньої історії України Волинського національного університету імені Лесі Українки. Окремі аспекти роботи доповідалися на 12 міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних, наукових конференціях, конгресах і симпозіумах, а саме: міжнародних: IV Міжнародній науково-практичній конференції “Дев'яті читання пам'яті В'ячеслава Липинського” (м. Луцьк, 27 квітня 2006 р.); III Міжнародному науковому конгресі українських істориків “Українська історична наука на шляху творчого поступу” (м. Луцьк, 17-19 травня 2006 р.); Міжнародній науковій конференції “Польсько-українські зустрічі. Мова - культура - література” (м. Холм, Республіка Польща, 8?10 червня 2006 р.); І Міжнародній науково-практичній конференції аспірантів і студентів “Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє” (м. Луцьк, 18-19 квітня 2007 р.); Міжнародній науковій конференції “Українсько-польсько-білоруське сусідство ХХ століття” (м. Дрогобич, 19-20 вересня 2008 р.); Другій міжнародній науковій конференції “Українці Холмщини та Підляшшя: історична доля, духовна і матеріальна культура впродовж віків” (м. Луцьк, 29?30 квітня 2009 р.); Міжнародному науковому симпозіумі “Волинь - Підляшшя: релігія - культура, історія, мова” (м. Воля Угруська, Республіка Польща, 27-28 травня 2011 р.); всеукраїнській: XXX Всеукраїнській науковій історико-краєзнавчій конференції “Минуле і сучасне Волині та Полісся. Рух опору тоталітарним і окупаційним режимам на теренах Волинської області у ХХ ст.: Горохівщина в історії України та Волині” (Луцьк - Горохів, 14-15 травня 2009 р.); регіональних: регіональній науковій конференції “Актуальні проблеми історії західноукраїнських земель першої половини ХХ століття” (м. Рівне, 15 лютого 2006 р.); щорічних Днях науки Волинського національного університету імені Лесі Українки (м. Луцьк, 16-19 квітня 2007 р., 14-17 квітня 2008 р.); Фестивалі науки Волинського національного університету імені Лесі Українки (10-13 травня 2011 р.).

Публікації. Результати дисертації відображено у 12 публікаціях: одній монографії, семи статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України, чотирьох статтях в інших наукових виданнях та публікаціях матеріалів наукових конференцій.

Структура дисертації. Дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів (дев'яти підрозділів), висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 240 сторінок, із них основний текст - 173, додатки - 22, список використаних джерел (531 позиція) - 45 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, її зв'язок із науковими програмами; визначено мету й завдання дисертації, її об'єкт і предмет, територіальні та хронологічні межі; окреслено методи дослідження; розкрито наукову новизну одержаних результатів, їх практичне значення та форми апробації роботи.

У першому розділі “Історіографія проблеми та джерельна база дослідження” розглянуто стан наукової розробки теми та її джерельну базу.

У підрозділі 1.1 “Стан наукового вивчення теми” проаналізовано підсумки висвітлення питань театрального життя Волинського воєводства міжвоєнного періоду. Констатується, що в історіографії немає комплексного дослідження, присвяченого цим аспектам. Публікації радянської доби унаслідок тогочасної ідеологічної доктрини майже не зачіпали теми театрального життя в Західній Україні, зокрема й на Волині. Такими є роботи О. Киселя, С. Чарнецького, П. Руліна, Б. Романицького, І. Мар'яненка, Л. Мельничук-Лучко, М. Рудницького, академічне видання “Український драматичний театр: нариси історії” (за редакцією М. Рильського) тощо. Винятком став доробок Г. Хоткевича, однак він стосується наукового осмислення праці лише галицьких театрів.

Серед діаспорних видань, присвячених українській культурі та театру, проаналізовано праці Д. Антоновича, Т. Гунчака, С. Николишина, М. Семчишина, С. Чорного та інші видання. Проте неможливість доступу до архівів не дала змоги українським діаспорним дослідникам опертися на повноцінну джерельну базу.

Питання волинського театрального життя фрагментарно висвітлено у працях зарубіжних вчених, насамперед польських. Це, зокрема, роботи С. Марчака-Оборського, Я. Лорентовича, З. Рашевського, Е. Ксато. Діяльності польського Волинського театру присвячено мистецтвознавчу монографію Б. Смігельського та статтю Я. Коморовського.

Розробляти цю тему у вітчизняній історіографії почали після проголошення незалежності України. Щоправда, більшість опублікованих праць мають не історичну, а культурологічну спрямованість. Першими спробами розглянути історію театру та драматургії в Україні з нових позицій стали колективна монографія “Український театр ХХ століття”, праці М. Гринишиної, О Красильникової. Найповніший огляд розвитку українського театрального мистецтва в західноукраїнських землях 1918-1939 рр. подано у статті О. Боньковської. Мистецтвознавчий аспект цього питання розглянула І. Волицька.

Серед науковців, які торкалися окремих складників предмета дослідження, варто назвати М. Миць, С. Гаврилюк та М. Клічук, Л. Михайловського - авторів публікацій, присвячених роботі Волинського українського театру (ВУТ). Музичний аспект роботи ВУТ та тему аматорського сценічного мистецтва висвітлює монографія П. Шиманського. Про сценічно-драматичну роботу “Просвіти” міжвоєнного періоду йдеться в дослідженні І. Зуляка; у масштабі Волинського воєводства її розглядають Б. Савчук, М. Філіпович, Г. Бухало, М. Кучерепа та Р. Давидюк. Варті уваги напрацювання з цієї теми К. Кондратюка, В. Доброчинської. Розвиток російського театру на Волині дослідив С. Ткачов. Публікації І. Жилінського, В. Виткалова, О. Сістука, Б. Столярчука присвячено історії театру в Рівному.

Проведений історіографічний аналіз дозволив ствердити, що театральне життя краю не стало об'єктом спеціального наукового вивчення у вітчизняній та зарубіжній історичній науці.

У підрозділі 1.2. “Джерельна база дослідження” охарактеризовано види джерел, що їх використано для написання дисертації.

Значну цінність для дослідження склали публікації документів і матеріалів. Передусім це видання, в яких зібрано документи та матеріали, присвячені українській суспільно-політичній думці, тогочасним українсько-польським стосункам, стратегії освітньої і культурної політики польської влади. Значний інформаційно-довідковий матеріал міститься у збірниках, виданих за радянської доби.

У процесі аналізу культурного життя значну увагу було приділено вивченню документів, опублікованих у міжвоєнний період. Ця група джерел доповнюється документами, створеними державними діячами Другої Речі Посполитої, чиновниками різних рангів, які прямо чи опосередковано впливали на реалізацію курсу Варшави у сфері національних відносин. Статті, виступи, доповіді, промови, звіти, інтерв'ю, замітки М. Бобжинського, І. Дащинського, С. Грабського, Т. Голувка, М. Ратая та інших дали змогу краще зрозуміти еволюцію їхніх поглядів щодо вирішення проблем національних меншин, зокрема українців, завдань у культурній сфері.

Останніми роками з'явилися збірники документальних матеріалів та публікації документів в окремих виданнях, що їх підготували вітчизняні і зарубіжні дослідники. Вони дають можливість по-новому переосмислити різні сторони суспільно-політичних і культурних процесів міжвоєнної Волині.

Основу джерельної бази дисертації склали неопубліковані документи і матеріали, зосереджені у фондах державних архівів Волинської, Рівненської, Тернопільської областей. У дослідженні використано такі архівні матеріали: справи із фондів 36 (Луцьке повітове староство), 46 (Волинське воєводське управління), 54 (Луцьке повітове товариство “Просвіта”), 158 (Магістрат міста Луцька), 200 (Волинське українське театральне товариство) Державного архіву Волинської області; фондів 30 (Рівненське староство), 31 (Магістрат міста Рівного), 203 (Магістрат міста Здолбунів) Державного архіву Рівненської області; фондів 231 (Тернопільське воєводське управління), 348, 446 (Кременецьке повітове управління товариства “Просвіта”) Державного архіву Тернопільської області.

Збережені в архівних сховищах документи і матеріали дали змогу досить повно відтворити діяльність театральних товариств, роботу окремих театрів, простежити розвиток аматорської активності драматичних гуртків.

Цінним джерелом предмета дослідження є преса. Численні матеріали волинської періодики зберігають інформацію про діяльність професійних та аматорських театрів, гастролей місцевих і приїжджих колективів, працю театральних товариств тощо. Зокрема, у щорічних інтерв'ю з директорами театрів перед початком та наприкінці сезону подано важливу інформацію про склад колективів, репертуарну політику, організацію роботи театральних труп. Потужним змістовим наповненням вирізняються публікації, що стосуються театральної критики. Вони стали наслідком неабиякого зацікавлення театральними справами таких інтелектуалів, активних суспільних діячів волинського регіону, як Т. Ловецький, М. Тележинський, О. Ковалевський, Т. Загурський, В. Загурський, Ю. Подоський, Г. Сумовський. Їх перу належить багато інформаційних матеріалів та аналітичних статей, присвячених розвиткові місцевих театрів, рецензій на вистави. Значним доповненням до дослідження стали вміщені у періодиці повідомлення про театральні постановки, а також видання, приурочені до святкувань ювілеїв театру: брошури, спеціальні додатки до газет.

Суттєво допомогла у дослідженні театрального життя опублікована мемуарна література. Важливий наративний матеріал щодо суспільної ситуації на західноукраїнських землях було почерпнуто зі спогадів М. Теслюка, В. Мудрого, І. Кедрина, І. Макуха, Я. Гайваса, Д. Шумука, волинського воєводи Г. Юзевського. Цікавими є спогади видатного українського митця театру В. Блавацького, відомого сценографа польського театру І. Галла.

Незважаючи на суб'єктивізм означених джерел, в яких автори лише частково торкаються обраної нами теми, вони мають певну цінність та інформативність. Загалом ця література стала незамінною у процесі дослідження.

Першоджерела дають можливість заповнити прогалини історіографії і різнопланово висвітлити маловідомі сторінки історії театрального життя на Волині у міжвоєнний період.

Другий розділ “Передумови розвитку професійного театру у воєводстві” розкриває характерні риси театрального життя Польщі, на тлі якого відбувалися становлення й розвиток театрального мистецтва Волині, виокремлює регіональні чинники, що зумовлювали цей процес.

У підрозділі 2.1. “Основні тенденції розвитку театру у Другій Речі Посполитій” звернено увагу на становлення відповідальних за культуру та мистецтво державних структур, основні тенденції творчого та організаційного розвитку театрального мистецтва, умови роботи театрів національних меншин, відмінності в умовах та напрямах розвитку української театральної культури в Галичині та на Волині.

Зазначено, що міжвоєнне двадцятиріччя стало для Польщі періодом розквіту театрального мистецтва. Відкривалися стаціонарні театри, засновувались громадські товариства для підтримки театральної культури, з'явились професійні спілки акторів та директорів польських сцен, зароджувалась професійна акторська освіта. Це відбувалося незважаючи на те, що держава не надто турбувалася про культуру і мистецтво. Створене в 1918 р. відповідне міністерство було ліквідовано вже в 1922 р. Його обов'язки перейшли до департаменту мистецтва при Міністерстві релігійних віросповідань і народної освіти, а від 1931 р. - до відділу мистецтва при тому ж міністерстві.

Щодо художнього аспекту театрального життя, то слід зазначити, що у цей період впроваджувалася друга театральна реформа: відбувався відхід від реалістичного театру, з'являлись драматичні колективи нових форм, відходила в минуле епоха акторів-“зірок”, зникла посада суфлера; режисура, інсценізація виокремились в окрему професію. Разом з тим традиційною залишалася зацікавленість населення щодо участі в самодіяльних виставах, які організовували різноманітні установи - від гімназій до станцій пожежної охорони.

Поруч із польським розвивалися єврейський та український театри. Щоправда, умови їхньої діяльності були складнішими через посилену цензуру п'єс та пильний нагляд за постановками з боку поліції. Розвиток українського театрального мистецтва в умовах Другої Речі Посполитої не можна назвати цілісним. Насамперед давалися взнаки відмінності у культурному становищі українців Східної Галичини - з одного боку, та українців Західної Волині, Західного Полісся, Холмщини та Підляшшя - з другого. Вагомим фактором у цій справі виступала політика польської влади. Через спротив галицьких українців польській владі галицькому українському театрові не вдавалось отримувати дотацій; тому нові колективи занепадали за кілька років після заснування. З художнього погляду галицький театр був модернішим, тяжів до європейських творчих тенденцій і репертуару.

Щодо інших зазначених українських теренів, то власний професійний український театр з'явився лише на Волині. Він органічно вписувався в політичну програму українсько-польського порозуміння воєводи Г. Юзевського і тому порівняно безперешкодно існував понад десятиліття. Водночас, орієнтуючись на селянську аудиторію, в творчому плані він залишався морально застарілим, ставлячи український побутовий репертуар.

У підрозділі 2.2. “Аматорські колективи” йдеться про розвиток театральної самодіяльності, вплив громадських культурно-просвітницьких організацій на зростання інтересу до аматорського мистецтва серед населення, охарактеризовано найяскравіші самодіяльні колективи.

Підкреслено, що аматорський театр у Волинському воєводстві був дуже популярним. Участь у самодіяльних постановках приваблювала представників усіх соціальних верств населення. Існувала низка громадських організацій (переважно мононаціональних), які мали на меті поширення аматорського театрального руху серед мешканців воєводства. Для різних національних груп участь у таких постановках та їх перегляд мали особливе значення. Для багатьох українців вони стали важливим чинником у формуванні свого національного “я”, а для організацій “Просвіт”, що брали участь у цьому процесі національного самоусвідомлення українців, - певним способом поповнення бюджету. В той час як драматичні секції “Просвіт” заробляли кошти на утримання читалень та інші потреби, польські аматори могли демонструвати надмірність у костюмах під час благодійних спектаклів. Для військових осадників, оточених стіною антипатії корінного населення, театральне мистецтво стало улюбленою й іноді єдиною розвагою. Євреї вбачали у драматичних постановках джерело фінансової допомоги знедоленим членам своєї общини. Росіяни та чехи за допомогою аматорських спектаклів намагалися згуртовувати представників своєї національності, які мешкали у воєводстві, демонструючи при цьому багатство власної культури.

У підрозділі 2.3. “Виступи гастролюючих театрів” відтворено мережу гастрольних маршрутів приїжджих театрів та антреприз. Колективи систематизовано за національною ознакою, подано характеристику найвідоміших театрів і акторів, що виступали на території воєводства.

Підкреслено, що огляд гастролей у регіоні немісцевих театральних колективів дає можливість зрозуміти, наскільки багатим був вибір спектаклів у волинського глядача. У різний час воєводство відвідали популярні й знамениті передусім польські і єврейські, а також українські та російські театральні колективи й актори. Одначе частіше тут гастролювали антрепризи, більше орієнтовані на комерційний успіх. Траплялися також візити акторських колективів із великих міст, які ставилися до провінційної публіки відверто зневажливо, демонструючи низькоякісні, недбало підготовлені постановки. Слід зазначити, що такі спектаклі, зазвичай, зазнавали фінансових провалів та супроводжувались обурливими відгуками глядачів у пресі. польський волинський театр міжвоєнний

У третьому розділі “Драматичні сцени 1920-х рр.” проаналізовано діяльність професійних драматичних театрів, чиє існування або виникнення припадає на 1920-ті роки.

У підрозділі 3.1. “Професійні стаціонарні театри Волинського воєводства у 1920-х рр.” досліджено становлення стаціонарних професійних театрів на початку 1920-х рр. та причини занепаду більшості з них.

Указано, що 1920-ті рр. стали періодом театрального піднесення на всій території Волинського воєводства. У цей час створено нові театральні колективи у Корці, Костополі, Здолбунові, Рівному та представницьку сцену воєводства - польський Міський театр ім. Ю. Словацького в Луцьку. У цей же період Волинь ознайомилася з розважальним театральним жанром - вар'єте.

На початку міжвоєнного періоду відбувався розквіт російськомовного театрального життя в Рівному. Тут працював російський театр оперети під керівництвом Л. Зелінського, театр залізничників під керівництвом О. Боярова, трупа П. Чарського, було засновано Театр артистів російської драми (ТАРД), який пізніше гастролював територією Польщі. Професійні російські артисти-емігранти разом із місцевими митцями ставили в Рівному класику російської драми (п'єси О. Островського, Ф. Достоєвського, М. Горького, А. Чехова) та відомі світові оперети (Ж. Оффенбаха, Р. Кальмана, Ф. Легара). У 1930-х рр. внаслідок політики польської влади центр російської еміграції переноситься у Вільно, відповідно російськомовне театральне життя на Волині згасло.

Зазначено, що представницькою драматичною сценою Волинського воєводства у 1924-1926 рр. став польський Міський театр ім. Ю. Словацького у Луцьку. Створений на противагу потужним російським драматичним колективам із Рівного, театр ім. Ю. Словацького отримав власне приміщення щедро фінансувався з місцевих бюджетів. Висока платня приваблювала навіть відомих акторів. Однак, незважаючи на сприятливі умови, польський театр у Луцьку проіснував недовго. Міській владі було складно утримувати театр, який став збитковим. Основна причина його неприбутковості полягала в тому, що у Волинському воєводстві в середині 1920-х рр. не було численної аудиторії, яка б цікавилася польським драматичним мистецтвом.

Підрозділ 3.2. “Волинський український театр (1928-1939 рр.)” містить матеріал про діяльність однойменного театрального колективу.

Волинський український театр (ВУТ) під орудою М. Певного - такою була його офіційна назва - виник 1928 р. як аматорський драматичний гурток при луцькій “Просвіті”. На початку 1930-х рр. ВУТ перетворився у професійний театр. Його постійним директором був М. Певний. У 1932 р. задля організаційної та фінансової підтримки театру засновано Волинське українське театральне товариство (ВУТТ). На практиці воно займалося підтримкою українського театрального мистецтва на Волині, у т. ч. організацією аматорських гуртків, різноманітних концертів, режисерських курсів, створенням декоративно-прикладної секції та ін. Бюджет ВУТ був порівняно скромним, одначе театр працював без збитків. Середня відвідуваність становила 200 глядачів на один спектакль. Склад акторської трупи, незважаючи на її численність (близько 30 осіб), відзначався стабільністю: за 12 років існування театру тут працювало менше ніж 50 митців. Умови роботи театру диктували потребу утримувати власний хор та оркестр. За репертуарну основу М. Певний узяв побутові п'єси корифеїв українського театру та історичні драми. ВУТ ставив за мету пробудження серед українського населення патріотичного національного духу. Для цього, зокрема, усі важливі дати в історії української культури відзначали спеціальними постановками.

Більшу частину театрального сезону актори ВУТ подорожували містечками та селами Волині. Переїзди здійснювали залізницею, автомобілями, але найчастіше - підводами. Мандрівка кіньми на 20-40 км для артистів була звичною. Переїзди ускладнювала потреба транспортувати громіздкі декорації.

У четвертому розділі “Польський Волинський театр” проаналізовано діяльність створеного з ініціативи воєводської адміністрації пересувного польського колективу, що базувався в Луцьку та працював на Волині дев'ять театральних сезонів (від 1930 р. до 1939 р.). Назва “польський Волинський театр”, що фігурує в тексті, не є оригінальною. Її запропоновано для зручності, адже трупа, про яку йдеться, за час існування змінила шість назв. При цьому словосполучення “волинський театр” наявне у більшості з них.

У підрозділі 4.1. “Організація театру” досліджено організаційно-матеріальну сторону роботи колективу.

Звернено увагу на те, що польський театр на Волині розпочав свою діяльність завдяки зусиллям воєводського театрального комітету, призначеного воєводою. До його складу увійшли бургомістри шести міст та двоє представників польської інтелігенції. Театральний комітет обрав таку форму організації роботи, як пересувний театр із базою в Луцьку.

Театр відкрився 6 вересня 1930 р. У цей час у Польщі тривала економічна криза, що спричинила занепад багатьох театральних установ. Зрозуміло, що новий театр не міг самостійно виживати; тому виникла потреба створити громадську організацію за участю впливових місцевих посадовців, які б зуміли забезпечити польський театр дотаціями. З цією метою у 1931 р. й засновано Товариство польського театру на Волині, яке 1933 р. реорганізовано в Товариство підтримки театральної культури (ТПТК) на Волині. До його складу входили бургомістри, працівники адміністрації, журналісти, директор польського банку, голова аграрної палати, голова окружного земського правління та інші особи. Згідно зі статутом, мета товариства полягала у поширенні польської культури на східних окраїнах держави за допомогою живого й друкованого польського слова, музичного пісенного мистецтва й кінематографу. Дотації для театру, здобуті товариством, становили у різні роки 3000-3500 злотих на місяць. Завдяки такій підтримці колектив польського театру з 1934 р. працював без збитків, що було на той час рідкістю серед театрів Другої Речі Посполитої.

У підрозділі 4.2. “Художній колектив, репертуар, глядацька аудиторія” досліджено творчий аспект життя театру та рівень його популярності.

Відзначено, що в польському Волинському театрі працювали лише професійні актори - вихідці з інституту авангардного театру “Редута” та Державного інституту театрального мистецтва. Директорами театру були Г. Галл і Ч. Збежинський (1930-1931 рр.), А. Родзевич (1931-1938 рр.), Я. Страхоцький (1938-1939 рр.). У трупі налічувалось від 14 до 24 осіб; за дев'ять років у театрі працювало 83 особи. Зарплатня артистів становила від 250 до 800 злотих. Польські актори, які працювали у театрі за річними контрактами, окрім хорошого заробітку, отримували ще й неоціненний досвід. Випускників Державного інституту театрального мистецтва, які попрацювали кілька сезонів на Волині, охоче приймали найкращі стаціонарні театри країни.

На сцені театру ставили сучасний європейський репертуар, твори класиків польської та світової драми, сучасні польські комедії та з комерційною метою - позбавлені художньої вартості легкі фарси.

З'ясовано, що з кожним роком театр охоплював гастролями все більшу територію: від шести населених пунктів у 1930 р. до майже сорока у другій половині 1930-х рр. Останні п'ять років існування польський Волинський театр, крім Волині, гастролював у Поліському і Люблінському воєводствах. Театр орієнтувався на міську публіку, відвідуючи великі міста (Рівне, Люблін, Брест) та містечка (Рожище, Олика, Клевань). Під час гастролей зала заповнювалася у середньому на 75 %. Актори подорожували залізницею, власним автобусом, а в останньому сезоні - власним залізничним вагоном. У пресі та ювілейних виданнях часто трапляються нарікання на фізично важкі умови праці акторів.

Здійснене дослідження дає змогу зробити низку висновків, які відображають основні наукові та практичні результати дисертації. У ній зроблено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення проблеми, що виявилося у комплексному вивченні театрального життя Волинського воєводства 1920?1930-х рр.

Наукова література, зібрані і проаналізовані документи і матеріали дозволили ствердити, що міжвоєнне двадцятиріччя стало для Польщі періодом розквіту театрального мистецтва. Засновувались нові театральні колективи, відбувалось становлення відповідальних за театр владних установ та громадських організацій. У театральному мистецтві під впливом загальноєвропейської театральної реформи відбувались значні творчі зміни: зароджувались нові професії, акторська освіта та ін. Набув популярності аматорський театр. Попри посилену увагу цензури, розвивався єврейський та український театр. Особливого розквіту набуло єврейське театральне мистецтво, одначе і в українському театрі відбулось чимало позитивних зрушень.

Показано, що процес зростання ролі театрального мистецтва у громадсько-політичному житті Волинського воєводства в 1921-1939 рр. не слід сприймати як щось штучне, нав'язуване чужинською владою. Цей процес став природним продовженням зацікавлення театром, що під впливом театральної реформи набув нових незвичних форм. Звичайно, усі театральні постановки підлягали пильному контролю з боку органів поліції, аби запобігти небажаній агітації чи висміюванню урядової політики. З іншого боку, місцева адміністрація, розуміючи вплив театру на масову свідомість, прагнула використовувати його як засіб пропаганди польської мови та культури, виховання толерантності серед громадян непольської національності, які кількісно переважали у Волинському воєводстві. Щоправда, контроль влади не був повним: театри усе частіше для касового успіху ставили позбавлені виховної функції фарси. Однак основним завданням Волинського українського театру було все-таки пробудження національної свідомості серед українців воєводства. Відзначено, що діяльність українських театральних колективів великою мірою вплинула на формування політичного світогляду волинян.

Встановлено, що в містах і селах Волинського воєводства активно розвивався аматорський театральний рух. Завдяки йому волиняни у міжвоєнному двадцятилітті мали можливість переглянути та особисто взяти участь у багатьох театральних постановках, що стало важливою формою позашкільної освіти населення. Для різних соціальних верств та національних груп участь у таких постановках та їх перегляд мали особливе значення. Для багатьох українців вони стали важливим чинником формування національної свідомості; а для просвітницьких організацій, що брали участь у цьому процесі національного самоусвідомлення українців, - одним із засобів поповнення бюджету. Євреї вбачали у драматичних постановках джерело фінансової допомоги знедоленим членам власної общини.

Вперше досліджено картину гастролюючих територією Волинського воєводства приїжджих театрів. Виявлено, що лише протягом 1928-1932 рр. сюди приїздило близько п'ятдесяти різноманітних колективів. Умовно їх поділено на дві групи: високохудожні театри та створені суто для комерційного успіху антрепризи. У різний час воєводство відвідали найцікавіші та найсильніші передусім польські та єврейські, а також українські та російські театри й актори.

Проаналізовано процес виникнення та занепаду різноманітних за жанром та мовою волинських стаціонарних театрів у 1920-х рр. Більшість цих театрів внаслідок політики місцевої влади та економічної кризи не змогли успішно проіснувати до 1930-х рр. Перше десятиріччя періоду характеризується бурхливим розвитком російськомовного театрального мистецтва у Рівному. Каталізатором цього процесу стала значна кількість емігрантських творчих сил, що осіли в Рівному на шляху із Радянського Союзу до Західної Європи. Традиційне зацікавлення населення російською культурою та висока якість постановок сприяла популярності російськомовних театрів Рівного на Волині. Для створення противаги російським театрам Рівного луцький магістрат заснував в Луцьку у 1924 р. представницьку сцену воєводства - польський Міський театр ім. Ю. Словацького, який, незважаючи на створені йому сприятливі умови, проіснував лише два сезони. Місто виявилось занадто бідним, щоб асигнувати збитковий театр. В новоутвореному Волинському воєводстві на той час не знайшлося чисельної аудиторії, спраглої польського драматичного мистецтва.

Виявлено, що Волинський український театр під орудою М. Певного (1928-1939 рр.), став першим місцевим драматичним колективом, що зміг проіснувати більше десяти років і виступи якого охопили усю територію воєводства. Частково це пояснюється тим, що існування окремого українського театру не суперечило політиці воєводи Г. Юзевського й місцева адміністрація не чинила спротиву (як і не надавала особливої підтримки) роботі колективу. Одначе левову частину успіху ВУТ досягнув завдяки працьовитості та самопожертві творчого складу, передусім - директора М. Певного та його дружини - провідної артистки театру Н. Певної. ВУТ мав на меті пробудити серед українського населення патріотичний національний дух. ВУТ, що попервах асоціювався з малопопулярним провладним Волинським українським об'єднанням, з часом завоював глядача навіть у радикально налаштованих проти нього повітах.

Доведено, що створений воєводською адміністрацією з метою поширення польської мови та культури пересувний польський Волинський театр (1930?1939 рр.) зумів здобути популярність серед міських жителів Волині. Він став також єдиним волинським театром, творчість якого виявилася доступною глядачам за межами регіону: у другій половині 1930-х рр. колектив гастролював й територією Люблінського та Поліського воєводств. Крім того, цей театр був однією з комерційно найуспішніших драматичних сцен міжвоєнної Польщі. Саме на його спектаклях волинські глядачі могли познайомитись із новітніми напрямами театрального мистецтва. Протягом 1930-1931 рр. у ньому створював власні експериментальні декорації видатний польський інсценізатор І. Галл. У різні роки директорами театру працювали представники двох головних відгалужень польського театрального авангарду: вихідці із театру “Редута” Г. Галл і А. Родзевич, а також Я. Страхоцький - сподвижник творця неореалістичного театру Л. Шиллера. Тут у 1935 р. працевлаштовано Г. Блонську - першого дипломованого режисера на волинській сцені.

З'ясовано, що Волинський український театр та польський Волинський театр стали двома найважливішими колективами у театральному житті воєводства 1930-х рр. Обидва мали популярність серед місцевого населення, оскільки пропонували публіці тільки якісні спектаклі. У художньому сенсі польський театр керувався модерними тенденціями, в той час як український залишався консервативнішим. Для акторів робота у волинських театрах була фізично виснажливою через постійні переїзди, відсутність у воєводстві належної інфраструктури, інші побутові обставини того часу.

Підкреслено, що польський Волинський театр орієнтувався на міського глядача; в той же час аудиторія ВУТ складалася переважно із селян. Одначе інформація про гастролі ВУТ у великих містах свідчить, що український театр у них відвідувала основна аудиторія польського Волинського театру: різнонаціональні міщани середніх достатків та представники місцевої інтелігенції.

Виявлено, що особливістю роботи театрів регіону стали доброзичливі стосунки між театральними діячами різних національностей. Проявлялося це у присутності українських акторів на ювілейних заходах польського Волинського театру, прихильних рецензіях польської преси на спектаклі ВУТ чи українських газет на виступи польської трупи.

Отже, театральне життя Волинського воєводства міжвоєнного періоду відзначалося різноманітністю. Воно було невід'ємною частиною громадсько-політичного життя регіону, й певним чином згладжувало болючі міжнаціональні проблеми міжвоєнної Волині.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНО

у монографії:

1. Кучерепа С.М. Польський театр на Волині / Софія Миколаївна Кучерепа. - Луцьк : ВМА “Терен”, 2005. - 116 с.

у наукових фахових виданнях:

1. Степанюк С.М. Польський театр ім. Юліуша Словацького в Луцьку (1930-1939 рр.) / С.М. Степанюк // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії : зб. наук. пр. // Наук. зап. Рівнен. держ. гуманіт. ун-ту. Вип. 10. - Рівне : Рівнен. держ. гуманіт. ун-т, 2006. - С. 287-293.

2. Степанюк С.М. Діяльність Волинського українського театру (1928? 1939 рр.) / С.М. Степанюк // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Вип. 17 : Українсько-польсько-білоруське сусідство: ХХ століття / НАН України, Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича ; гол. редкол. Я. Ісаєвич, упоряд. М. Литвин, В. Футала. - Л., 2008. - С. 320-327.

3. Степанюк С.М. Розвиток театру у Другій Речі Посполитій / С.М. Степанюк // Зб. навч.-метод. матеріалів і наук. ст. іст. ф-ту. - Луцьк : РВВ “Вежа” ВНУ ім. Лесі Українки, 2008. - № 14. - С. 124-129.

4. Степанюк С.М. Аматорські театральні колективи та сценічні постановки на території Волинського воєводства / С.М. Степанюк // Наук. вісн. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки. Іст. науки. - 2010. - № 1. - С. 70-77.

5. Степанюк С. Польські професійні театри на Волині (1924-1939) / С. Степанюк // Наук. зошити іст. ф-ту Львів. ун-ту : зб. наук. пр. - Л. : Вид. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2009. - Вип. 10. - С. 165-173.

6. Степанюк С.М. Гастролі немісцевих театральних колективів на території Волинського воєводства (1928-1932 рр.) / С.М. Степанюк // Іст. студії Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки. - Луцьк : ВНУ ім. Лесі Українки, 2010. - Вип. 4. - С. 78-84.

7. Кучерепа М.М. Український аматорський і професійний театральний рух на Волині (1921-1939 рр.) / М.М. Кучерепа, С.М. Степанюк // Вісн. Львів. комерц. акад. Сер. : Гуман. науки. Вип. 10 : ювіл. зб. на пошану Степана Гелея / відп. ред. І. Копич, заст. відп. ред. А. Сова. - Л. : Львів. комерц. акад., 2011. - С. 350-359 (особистий внесок здобувача - 90 %).

в інших наукових виданнях та матеріалах конференцій:

1. Степанюк С. Волинські пересувні театри в культурному житті Волині, Люблінщини і Полісся в 1928-1939 рр. / С. Степанюк // Spotkania polsko-ukraiсskie. Jкzyk - Kultura - Literatura / pod redak. Haliny Pelcjewej. - Cheіm : Instytut Nauk Humanistycznych Paсstwowej Wyїszej Szkoіy Zawodowej w Cheіmie, 2006. - S. 319-329.

2. Степанюк С.М. Польський театр на Волині в 1930-1939 рр. / С.М. Степанюк // Актуальні проблеми розвитку суспільства: історична спадщина, реалії та виклики ХХІ століття: Дев'яті читання пам'яті В'ячеслава Липинського : матеріали доп. учасн. ІV Міжнар. наук.-практ. конф. - Луцьк : [б. в.], 2006. - С. 191-196.

3. Степанюк С.М. Театральні колективи на Волині в умовах Другої Речі Посполитої / С.М. Степанюк // Історія очима молодих дослідників : зб. наук. пр. / редкол. : В. Шеретюк, Л. Галуха, П. Савчук, Р. Давидюк, М. Гон. - Рівне : РДГУ, іст.-соціол. ф-т, 2006. - С. 280-285.

4. Степанюк С. Репертуар та актори Волинського українського театру під керівництвом Миколи Певного (1928-1939 рр.) / С. Степанюк // Матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф. асп. і студ. “Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє” (18-19 квіт. 2007 р.): у 2-х т. - Луцьк : РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. - Т. 1. - С. 55-56.

АНОТАЦІЯ

Степанюк С.М. Театральне життя Волинського воєводства: 1921-1939 рр. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Волинський національний університет імені Лесі Українки. - Луцьк, 2011.

У дисертації досліджено театральне життя Волинського воєводства у 1921?1939 рр. Зроблено огляд основних тенденцій розвитку театру й театральної політики Другої Речі Посполитої. Проаналізовано передумови розвитку професійного театру на території воєводства: розвиток самодіяльного сценічного мистецтва та гастролі немісцевих театральних колективів. Досліджено становлення стаціонарних професійних театрів на початку 1920-х рр. та причини занепаду більшості з них. Значну увагу приділено російськомовному театральному мистецтву в м. Рівному та діяльності польського Міського театру ім. Ю. Словацького в Луцьку. Подана історія двох професійних пересувних воєводських театрів: Волинського українського театру та польського Волинського театру. Проаналізовано репертуар і акторський склад більшості театральних колективів воєводства. Встановлено біографії театральних діячів Волинського воєводства та їхні досягнення в цій сфері.

Ключові слова: аматорська постановка, вистава, Волинське воєводство, гастролі, культурна політика, театр, театральне товариство.

АННОТАЦИЯ

Степанюк С.Н. Театральная жизнь Волынского воеводства: 1921-1939 гг. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Волынский национальный университет имени Леси Украинки. - Луцк, 2011.

В диссертации на основе архивных источников, довоенной периодики и специальной литературы комплексно исследована театральная жизнь Волынского воеводства в 1921-1939 гг.

Сделан обзор театральной политики и главных тенденций развития драматического искусства на территории Второй Речи Посполитой. Установлено, что для Польши период 1921-1939 гг. стал расцветом театрального искусства. Были открыты новые стационарные театры, основаны общественные союзы по поддержке театрального искусства, профсоюзы актеров и директоров польских сцен. Под влиянием общеевропейских процессов внедрялась вторая театральная реформа, имевшая целью отход от реалистического театра. Режиссура, инсценизация стали самостоятельными профессиями. Это позволило сделать вывод, что, несмотря на некоторые цензурные ограничения, театральная жизнь Польши переживала этап бурного развития. Особое внимание в диссертации уделено политике воеводской администрации в сфере культуры и искусства.

...