Видова та типологічна трансформація сучасних святково-обрядових заходів (на матеріалі Придніпровського регіону України)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

УДК 394.2(477.6)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата культурології

Видова та типологічна трансформація сучасних святково-обрядових заходів (на матеріалі Придніпровського регіону України)

26.00.04 - українська культура (галузь науки - культурологія)

Чуйко Світлана Іванівна

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській державній академії культури Міністерства культури і туризму України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Босенко Тетяна Валентинівна, Харківська державна академія культури, доцент кафедри культурології. святковий обрядовий етнокультурний

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Проценко Ольга Петрівна, Харківський державний технічний Університет будівництва та архітектури, Завідувач кафедри філософії;

кандидат мистецтвознавства Оленіна Олена Юріївна, Національна музична академії України ім. П. І. Чайковського, докторант (м. Київ).

Захист відбудеться «11» вересня 2009 року о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.807.01 у Харківській державній академії культури за адресою: 61057, м. Харків, Бурсацьких узвіз, 4, Мала зала.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківської державної академії культури за адресою: 61057, м. Харків, Бурсацький узвіз, 4.

Автореферат розісланий «28» липня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г. Д. Панков.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На сучасному етапі державотворення в Україні актуальними є формування національної ідентичності, здійснення політики порозуміння та консолідації. Важливу роль у цьому процесі відіграють святково-обрядові заходи, які завдяки використанню художньо-образних засобів виразності, дозволяють зробити значимими для суспільства ключові події загальнонаціональної історії та культури.

Святково-обрядова діяльність та її головний елемент - свято - завжди були невід'ємною часткою духовної сфери соціуму. Поєднуючи в собі різні семіотичні системи, акумулюючи міфологічні, релігійні, філософські погляди і пошуки, відображаючи зміни взаємовідносин особистості й суспільства, свята пронизують культурні поля різних епох від минулого до майбутнього. Святкова обрядовість - явище складне та багатогранне. З одного боку, свята й обряди - найархаїчніша форма культури, яка немовби консервує етнічні звичаї, вірування, мораль і ретранслює їх від пращурів до нащадків; а з іншого - свята гнучко видозмінюються під впливом суспільно-політичних трансформацій. Можна констатувати, що сучасна святково-обрядова сфера є поліфонічним поєднанням різноманітних типів та видів святкових заходів.

Дослідження трансформацій видів і типів святкових заходів допоможе скласти чітке культурологічне уявлення про стан сучасної сфери свят в Україні, сприятиме вирішенню наступних культурологічних проблем: 1) виявленню традиційних цінностей, національних зразків культури, їх джерел; 2) визначенню механізмів культурного наслідування; 3) виявленню взаємозв'язку традицій та інновацій; 4) вивченню видової і типологічної варіативності сучасних святкових заходів.

Свята й обряди неодноразово були об'єктом наукових розвідок зарубіжних і вітчизняних учених. Зокрема, проблемам традиційної обрядової культури українців присвячені праці О. Курочкіна, К. Сосенко, О. Воропая, В. Скуратівського, Н. Здоровеги, В. Борисенко, Т. Гаєвської та ін. Соціальна природа свят висвітлена в працях С. Безклубенка, В. Бодака, Д. Ентіс та ін. Питання сценарно-режисерських основ сучасних свят розробляли С. Деркач, В. Зайцев, В. Матушенко, Ю. Перенчук. Історичну еволюцію свят розглядали Л. Малоока, Л. Узунова, О. Пенькова, О. Ліманська. Попри досить широке висвітлення теми свят та обрядів у науковій літературі, необхідно зазначити, що нині відсутні дослідження видових трансформацій і типології сучасної святкової обрядовості. Цим і зумовлена актуальність вибору теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі культурології Харківської державної академії культури та здійснена відповідно ,,Тематичного плану наукових досліджень кафедр Харківської державної академії культури на період 2006-2010 рр.”, затвердженого вченою радою ХДАК (протокол № 8 від 27. 02. 2006 р.), а також постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2004 р. №1692-IV „Збереження і використання культурної спадщини на 2004-2010 рр.”.

Мета і завдання дослідження. Мета - дослідити сутність видових та типологічних трансформацій сучасних святкових заходів та їх вплив на процеси культуротворення в Україні.

Поставлена мета зумовлює необхідність вирішення таких завдань:

- проаналізувати найсуттєвіші структурні компоненти феномену свята та їх трансформацію в процесі еволюції;

- визначити типологічні моделі свят і простежити їх історичну динаміку;

- виявити вплив глобалізаційних процесів на святково-обрядову сферу в Україні;

- визначити тенденції розвитку сучасної святкової обрядовості в українській культурі;

- виявити роль сучасного свята у формуванні етнокультурної ідентичності, зверненні до загальнолюдських цінностей та подальшому процесі державотворення в Україні.

Об'єкт дослідження - святково-обрядові заходи українського народу.

Предмет дослідження - видові та типологічні трансформації святково-обрядових заходів у сучасній вітчизняній культурі.

Методи дослідження зумовлені специфікою наукового аналізу його предмета і ґрунтуються на засадах сучасної методології соціально-гуманітарного пізнання. Застосовуються: 1) культурологічний підхід - для аналізу феномену з точки зору його соціокультурних особливостей у певний історичний період; 2) структурно-функціональний - для дослідження морфології свята, його функцій у соціокультурному просторі й аналізу подальших трансформаційних процесів; 3) аналізу та синтезу, у результаті використання якого виразніше вимальовуються видо-типологічні особливості святково-обрядових заходів не тільки минулих епох, але й сучасності; 4) соціологічні методи, а саме: анкетування та інтерв'ювання - для дослідження відношення реципієнтів до проведення різних видів і типів сучасних видовищ; 6) метод типологічного моделювання для побудови моделей свят.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації досліджені видові та типологічні трансформації святкової обрядовості внаслідок кардинальних змін вектора соціально-політичного й економічного розвитку України за часів незалежності, зокрема:

- виокремлено, надано назву та введено до наукового обігу групу інноваційних святкових заходів: «бізнес-свят» (презентації, святкові заходи в торговельно-розважальних комплексах і центрах);

- проаналізовано й уточнено найсуттєвіші структурні компоненти феномену свята, а саме: міфологія, обряд, ритуал, символи, культи та простежено їх трансформацію;

- визначено наступні типологічні моделі свят: ,,Язичницьке свято”, ,,Християнське свято”, ,,Революційне свято”, ,Тоталітарне свято” та простежено їх історичну динаміку;

- виявлено вплив глобалізаційних процесів на святково-обрядову діяльність в Україні, які спричиняють утвердження у вітчизняному соціокультурному просторі характерних для Заходу свят комерційної спрямованості (презентації, святкові заходи в торгівельно-розважальних центрах і комплексах) та ,,запозичених” свят (Хелоуїн, День Святого Валентина тощо);

- розкрито характерні ознаки видо-типологічних трансформацій сучасних святково-обрядових заходів, які полягають у новоутворенні, ,,запозиченні” свят і зміненні культурних смислів у групі заходів, якій надано назву ,,залишки свят радянської доби”;

- визначено тенденції розвитку сучасної святкової обрядовості, а саме: а) відродження традиційних народних свят та утілення в культурних кодах сучасних свят різних видів процесу поглиблення національних пріоритетів; б) зростання загальнодержавного значення релігійних християнських свят; в) під впливом глобалізації свято стає предметом економічної зацікавленості, перетворюється на продукт ,,індустрії розваг”; ґ) утверджуються новітні свята доби Незалежності (День Соборності, День українського козацтва й ін.), зростає їх вагоме значення у формуванні етнокультурної ідентичності, загальнолюдських моральних цінностей у подальшому процесі державотворення в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає в поглибленні й упорядкуванні наукового знання про феномен свята, що надає змогу прогнозувати шляхи розвитку вітчизняної святкової обрядовості. Розроблена типологічно-видова класифікація сучасних святково-обрядових заходів є підґрунтям для формування сценарно-режисерських основ постановки святкових видовищ. Отримані результати можуть застосовуватися в подальших наукових дослідженнях святково-обрядових заходів як складової духовної культури українців, а також у викладанні дисциплін ,,Історія свят і обрядів в Україні”, ,,Режисура театралізованих заходів”, ,,Методика підготовки і проведення театралізованих заходів” у ВНЗ різних рівнів акредитації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження оприлюднені автором у вигляді доповідей і повідомлень на 5 наукових конференціях: молодих учених ,,Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття” (м. Харків, ХДАК, 2006, 2007 рр.); міжнародній науковій конференції ,,Освіта, культура та мистецтво в добу цивілізаційної глобалізації” (ХДАК, 2007 р.); всеукраїнських науково-практичних конференціях ,,Українська культура в контексті сучасних наукових досліджень та практичних реалій” (м. Київ, ДАКККіМ, 2006, 2007 рр.). Дисертація обговорювалася на кафедрі культурології ХДАК.

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження відображені в 11 друкованих працях, 4 з яких - наукові статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 5 тез доповідей.

Структура дисертації зумовлена метою й завданням дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи - 221 сторінка, у тому числі: основний текст - 196 сторінок, додатки - 6 сторінок, список використаних джерел (250 найменувань, зокрема 5 - іноземною мовою) - 18 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено його об'єкт і предмет, охарактеризовано методи наукового аналізу, розкрито наукову новизну і практичне значення дослідження, наведено відомості про апробацію отриманих результатів та публікації.

У розділі 1 „Теоретичні основи дослідження видової та типологічної трансформації сучасних святково-обрядових заходів” узагальнюються погляди науковців на заявлену тему, а також уточнюються основні поняття та обґрунтовується методика подальшого дослідження.

У підрозділі 1.1 „Історіографія та джерельна база дослідження” подається аналіз джерел та літератури вітчизняних і зарубіжних авторів, дотичної до досліджуваної проблеми. З'ясовано, що ґрунтовні історико-культурні дослідження регіону здійснив ще на початку ХХ ст. видатний український історик Д. Яворницький, котрий дослідив археологічні пам'ятки Надпоріжжя, починаючи з доби неоліту. Його наукові розробки стосовно звичаїв, традицій запорізьких козаків мають велике значення для розуміння культурних традицій Придніпров'я. У сучасний період народний весільний обряд південних районів Середнього Подніпров'я досліджувала В. Борисенко, а вечорниці - В. Біляцька. Їх праці висвітлюють народні святкові традиції краю.

За науковими підходами фахову літературу з теорії та історії святкової обрядовості українців у роботі поділено на групи. До першої групи належать дослідження фольклорно-етнографічного спрямування, які започаткували в другій половині ХІХ ст. українські фольклористи О. Потебня, М. Сумцов, П. Чубинський та ін. Їх наукові розвідки стосувалися міфології, символіки народних свят. Ці ж проблеми були розроблені в працях І. Нечуя-Левицького, М. Драгоманова і М. Грушевського, котрі збагатили науку висновками про особливості світогляду й святкової культури українців. Надзвичайно цінні описи традиційних свят містяться в книгах О. Воропая, В. Скуратівського, С. Килимника, що сприяє осмисленню зв'язку народних свят із циклічністю природи та символічно-художнього означення в них соціально значущих подій. О. Курочкін, досліджуючи новорічні обряди українців ,,Коза” і ,,Меланка”, простежив їх генетичні джерела, виявив зв'язок із європейською карнавально-маскарадною культурою.

Наступну групу складають праці А. Іваненко, М. Кузьменко, В. Сапіги та ін., присвячені християнським святам. Їх розробки надали загальнометодологічне підґрунтя для створення типологічної моделі ,,християнського свята”. Третю групу складають публікації, що виокремлюються в значний прошарок літератури соціологічного спрямування, де свято визначається як суспільний інститут, що є виразником певних ідеалів, традицій, устрою життя (Я. Білоусов, С. Безклубенко, А. Беніфанд, В. Бодак, К. Жигульський, Л. Єнтіс, А. Руднєв та ін). До наступної групи належать роботи із соціальної педагогіки, в яких свято розглядається як тип соціального зв'язку з метою активного впливу на особистість (Д. Генкін, А. Конович, В. Борисенко, М. Гримич). В останній групі праць розкривається методична основа проведення сучасних масових свят, технологію їх підготовки на ґрунті вітчизняних сценарно-режисерських традицій (В. Зайцев, В. Матушенко, С. Деркач). Методологічним підґрунтям для розуміння перетворень у сфері сучасних свят у контексті глобалізації склали праці В. Шейка.

Матеріали всіх вищезазначених досліджень стали підставою для узагальнення еволюційного шляху розвитку свят українців та розуміння святкової обрядовості Придніпровського регіону як складової загальнонаціональної святкової культури.

У підрозділі 1.2 ,,Морфологія свята як фундамент дослідження типологічних трансформацій феномену” обґрунтовуються методологічні засади дослідження, а саме структурно-функціональний метод, висвітлений у працях К. Леві-Стросса, Б. Малиновського, Е. Кассірера, А. Ван-Геннепа, М. Бахтіна та ін. Як модель, котра слугуватиме своєрідним ,,морфотипом” або початковою формою, відносно якої простежується змінення феномену, було визначено ,,першосвято” (В. Топоров). На підставі проведеного структурного аналізу виділені наступні компоненти ,,першосвята”: міф, магія, обряди, ритуали, культи, символи. Встановлена ієрархія взаємовідносин між ними та зроблений висновок, що базовими елементами системи ,,першосвята”, які зумовлюють її цілісність та внутрішні зв'язки, є міф і обряд.

У підрозділі 1.3 ,,Понятійно-категоріальний апарат дослідження” уточнені основні поняття дослідження, такі як: вид, тип, типологія, класифікація святково-обрядових заходів. Зазначається, що тип розуміється як найвищий підрозділ у систематиці; форма, узагальнена модель, яка поєднує характерні ознаки, притаманні певним групам святково-обрядових заходів, а типологія - як метод наукового пізнання, що ґрунтується на розділенні систем об'єктів та їх групуванні за допомогою узагальнень.

Поняття вид святкових заходів у контексті сучасних культурологічних трактувань співвідношення феноменів ,,тип” і ,,вид”, підпорядковується поняттю ,,типу” і є основною структурною одиницею в систематиці.

Уточнено, що типологія виявляє себе в побудові ,,ідеальних моделей” (М. Вебер), а класифікація святково-обрядових заходів - у розділенні на групи емпіричного матеріалу. Класифікувати свята та обряди - означає віднести їх до певного виду заходів. Класифікація святкової обрядовості є складною науковою проблемою й нині вчені не прийшли до прийняття якоїсь однієї класифікації. Але вітчизняні й зарубіжні науковці пропонували різні підходи, котрі дозволяли ввести певну систематизацію у святкових дійствах.

Уточнено, що одними з перших серед вітчизняних досліджень свят були розвідки відомого етнографа ХІХ ст. І. Снєгірьова. Він поділяв свята на рухомі (не мають точної дати) і нерухомі, а також виключні (пов'язані з виключною подією), вітчизняні і запозичені.

Болгарський учений М. Мізов пропонував поділяти свята на заходи, по-перше, за основними сферами суспільного життя (політичні, культурні, побутові, релігійні), по-друге - від особистості й суспільних груп. Ця лінія об'єднувала особистісні, сімейні, племінні, народно-національні, міжнародні свята.

У 1960-х рр. В. Брудний пропонує свою класифікацію святкової обрядовості. Він поділяє обряди на чотири групи. Першу групу складають масові народні обрядові свята (проводи зими, зустріч весни, свято врожаю). До другої групи належать особистісно-побутові обряди (звіздини, одруження, похорон). Третя група - особистісно-громадянські обряди (повноліття, вручення паспорта, проводи в армію). Четверта група - особистісно-трудові обряди (посвята в професію, вшановування передовиків праці, ветеранів; ювілеї; проводи на пенсію тощо).

К. Жигульський як першу ознаку класифікації свят називав час, на який вони припадають. За цією ознакою він виокремлює періодичні (календарні, які відзначають щороку в один і той же день) і неперіодичні заходи (разові події). Наступна ознака - поділення свят у порядку їх виникнення. Відповідно до неї, він називає свята старі і нові. Окрему категорію, за К. Жигульським, складають релігійні свята.

Уточнено, що, на думку одного із відомих вітчизняних вчених середини ХХ ст. Д. Генкіна, найоптимальнішим варіантом є поділення святкових заходів за ознакою масштабу спільноти, яка їх святкує. Керуючись цим принципом, він виокремлює три групи свят: всезагальні, що відповідають наймасштабнішим подіям; локальні, викликані подіями, що мають значення для невеликої спільноти; особистісні (мають значення для окремої особистості, родини, невеликої групи людей).

Зазначено, що в Україні в 90-ті рр. класифікацію свят розробляє С. Деркач. Вона запропонувала такі ознаки: тематика, масштаб, місце проведення, віковий склад учасників, належність до соціальних груп, сценарно-режисерське вирішення, пори року.

Серед розробок ХХ ст. виділено пропозиції М. Орлика, М. Заковича, В. Зоца, Г. Цибуляка. Ці науковці обґрунтували класифікування святкових заходів їх ціннісно-смисловими засадами, тобто головними вважаються ті цінності, ідеї, норми, настанови, які доносять до людей святково-обрядові заходи за допомогою символів, ритуалів та інших виразних засобів. Зазначається, що вищенаведене визначення базових елементів феноменів з позицій їх ціннісної природи, найбільше відповідає сучасному культурологічному підходу до сутності явищ. Означені науковці розділили святково-обрядові заходи на такі групи: 1) суспільно-політичні; 2) релігійні (церковні); 3) традиційні народні; 4) сімейно-побутові.

На підставі проведеного уточнення основних понять дослідження, вищезазначені групи пойменовано видами святкових заходів. Кожен вид поєднує відносно самостійну гілку заходів, яку можна розглядати розгорнутою в горизонтальній системі координат. Дослідниця вибудовує класифікаційну схему у вертикалі й у групі суспільно-політичних свят виокремлює:

- загальнодержавні та локальні; (за ознакою масштабу спільноти, що святкує);

- святкові заходи в приміщенні та ,,просто неба” (за просторовим вирішенням);

- молодіжні, дитячі, для ветеранів тощо (за віковим складом учасників).

Указано, що розділення заходів за різними ознаками можна ще продовжити. Це буде: а) гендерна ознака; б) ознака приватності - публічності; в) підготовлені - імпровізовані заходи тощо.

У розділі 2 ,,Типологічно-видова еволюція святково-обрядових заходів” аналізуються зміни, які відбуваються в процесі історичної еволюції з такими типологічними моделями свят як: ,,язичницьке”, ,,християнське”, ,,революційне”, ,,тоталітарне”. Простежено історичні трансформації основних видів народної святкової обрядовості: календарно-виробничих і сімейно-побутових свят.

У підрозділі 2.1 ,,Язичницьке свято” як базовий тип традиційних свят українців” розкривається поняття ,,язичництво” як народна, етнічна релігія, найвищою ідеєю якої було обожнювання природи, Всесвіту, філософія вічного життя (Г. Лозко). Уточнено, що язичницька обрядовість представлена такими видами свят як: календарно-виробничі та сімейно-побутові. Календарні аграрні свята й обряди були тісно пов'язані із солярним циклом, приурочувались до певних моментів річної зміни сезонів (зимові, весняні, літні, осінні). Обрядоформуючими подіями року були: весняне рівнодення, літнє сонцестояння, осіннє рівнодення та зимове сонцестояння. Відповідно до них проводилися святкові ритуально-магічні дійства, які були масовими, а, часто, й оргаїстично-еротичними.

Сімейне життя українців супроводжувалося багатьма сімейно-побутовими обрядами, які в образно-символічній формі визначали його певні етапи. В узгодженості з природним циклом складалося все життя людини й комплекс сімейної обрядовості, який поєднує родильні, весільні та похоронні й поминальні обряди.

Виокремлено історичний тип свята - ,,язичницьке свято” й зазначено, що воно сформувалося в гущині народу, існувало як вираз етнічної картини світу й відображало гармонію взаємовідносин людини з довкіллям. Свято ритмізувало все життя общинника-селянина, акумулювало в собі вироблені століттями звичаї та традиції. Структура цього типу свята не має відмінностей від побудови ,,першосвята”, тому що складається із тих же елементів (міф, культи, магія, обряди, ритуали, символи, гра). Міфологічно-ритуальні та рекреаційно-розважальні (грища, рядження тощо) компоненти ,,язичницького свята” стали базовою основою традиційних свят українців. Установлено, що язичницькі свята виконували: комунікативну, регуляторну (темпоральну), компенсаторну, аксіологічну, соціальної консолідації та художньо-естетичну (сенсоформуючу) функції.

У підрозділі 2.2 ,,Вплив християнізації на типологічно-видову динаміку народної святкової обрядовості” зазначається, що прийняття християнства відчутно вплинуло на формування української святково-обрядової сфери, а також на народну етику, естетику й світосприйняття, започаткувавши новий тип ментальності українців та інший тип культури.

Виявлено, що вплив християнства на язичницьких святах позначився відмиранням реліктових еротичних ритуалів, які мали оргаїстичний характер. Язичницький обрядовий розгул почав суперечити моралі суспільства, яке ,,перестало вірити в магію” (В. Пропп). Поступово трансформувалися основні види народної обрядовості: календарно-виробничі та сімейно-побутові свята. У сфері календарно-виробничих свят утверджується складне переплетіння дохристиянських та християнських вірувань (двовір'я). Стародавні язичницькі обрядові персонажі, які більшою мірою втілювали сили природи, були замінені біблійними та євангельськими, які в народній свідомості асоціювалися з стародавніми божествами й отримали їх функції помічників у селянському господарстві. Нового осмислення в дусі християнської міфології набули окремі обряди та їх елементи. Християнський святковий календар не тільки увібрав язичницьку основу, але відбулося й збагачення народних свят християнською семантикою та символікою. Трансформується й сфера сімейно-побутових обрядів, у якій починають переважати церковне хрещення, вінчання й поховальні обряди.

Виділено тип свята: ,,християнське свято”, яке ґрунтується на укоріненій потребі особистості і суспільства у вірі в Бога, на особливому світосприйманні з позицій Богоцентризму. Структурними елементами ,,християнського свята” є міфологія, культи, символи, ритуали, церемонії, втілені в принципово інших візуально-смислових системах, ніж у язичницьких обрядах. Спостерігається втрата притаманної архаїчним святам магії. Для магії й релігії є спільним визнання зумовленості людського буття надприродними силами, але магія й релігія по-різному розуміють сутність цієї зумовленості. Релігійна свідомість визнає підпорядкованість божественній волі (хоча визнає й за людиною певну свободу), а магічна свідомість заявляє про себе, як про силу, здатну керувати надприродними сутностями та природою.

Функціональними інваріантами християнського свята є аксіологічна, комунікативна, регуляторна та сенсоформуюча функції. Установлено, що по відношенню до світської влади релігійні свята виконували легітимізуючу функцію.

У підрозділі 2.3 ,,Типологічно-видові змінення свят та обрядів за радянських часів” обґрунтовуються типологічні моделі ,,Революційного свята” та ,,Тоталітарного свята”. Зазначається, що, на відміну від сакральних моделей (язичницького і християнського) свят, революційне та тоталітарне були феноменами десакралізованої культури. ,,Революційне свято” не виникло з потреби народу в ньому, а було штучно створене більшовицькою верхівкою. Визначені його характерні особливості:

· використання багатовікових надбань релігійних святково-обрядових заходів, з яких запозичувалися зовнішня ефектність, величність, містеріальність дії;

· створення „культу” вождів, що виражалося в оформленні святкових дійств портретами, скульптурними зображеннями „ідолів” - вождів;

· використання досвіду й виразних прийомів проведення свят у Франції (1789-1799 рр.), а саме: принцип залучення народних мас до дії (народна хода, всілякі „клятви”, виконання революційних пісень, винесення і підтримка „вироків” буржуазії, міжнародному імперіалізму та ін.); ,,задіювалися” абстрактні, узагальнені сатиричні персонажі: Капітал, Російський купець, Банкір та інші;

· запозичення традицій західноєвропейських карнавалів;

· використання традицій вітчизняних „балаганних” видовищ із їх народною сміховою культурою.

Простежено, що в перші пожовтневі десятиріччя в ,,країні рад” розпочинається кампанія з ,,модернізації” традиційних свят. Держава активізувала процес трансформування старої обрядовості, оголосивши її ,,пережитками минулого”. Під поняття ,,пережитків минулого” підпали не тільки суто церковні обряди, але й народні календарні та сімейно-побутові свята, які ввібрали християнську символіку та ритуали.

Досліджено, що ,,революційне свято” трансформується в ,,тоталітарне”. Цей процес детермінізували загальні суспільно-політичні зміни в СРСР, який з 30-х рр. перетворюється на тоталітарну державу. Нівелювання особистості за часів тоталітаризму відбувалося на фоні створення підкресленої величі масових свят радянського періоду, а саме: Першотравневих і Жовтневих демонстрацій. Святкування включали ходу трудящих; костюмовані колони з використанням макетів, емблем, прапорів, портретів членів політбюро ЦК КПРС тощо. У подібних святкуваннях простежені „заорганізована” масовість, культ партії та її вождів, прагнення за допомогою святкового ритуалу впливати на стабілізацію суспільних процесів.

У розділі 3 ,,Інноваційні перетворення святкової обрядовості в Придніпровському регіоні України” досліджуються трансформаційні процеси у сфері сучасних свят і обрядів у Придніпров'ї. Виокремлено основні інноваційні видо-типологічні моделі, характерні для святотворення доби Незалежності.

У підрозділі 3.1 ,,Вплив глобалізаційних процесів на видо-типологічні трансформації святкових заходів у Придніпровському регіоні України” зазначається, що з кінця ХХ ст. Україна долучилася до загальносвітових глобалізаційних процесів, які виявляють себе в економіці, політиці, культурі. Одним із глобалізаційних чинників, котрий сприяє трансформаціям свят у Придніпровському регіоні, є розвиток торгівлі. Характерною прикметою часу стало функціонування ТРК (торговельно-розважальних комплексів) та ТРЦ (торговельно-розважальних центрів). У м. Дніпропетровську - це ,,Гранд-Плаза”, ,,Dafi ”, ,,Караван”, ,,Материк”, ,,Новий міст-сіті центр” тощо. Їх співвласниками є великі зарубіжні торговельні компанії такі як: Adidas, BGN, Fabiani, Dirk Bikkembergs, Armani, Tommy Hilfiger, Axara, Sasch, Etam тощо. У світовій практиці, уже давно, для успішного продажу товарів у великих супермаркетах проводяться видовищні заходи з метою приваблення покупців.

Проаналізовано проведення в м. Дніпропетровську таких заходів як: ,,Свято пива”, ,,Свято вина”, ,,Свято хутра”. Виокремлено характерну особливість цих заходів - ,,бізнес-спрямованість”. Головна їх мета - забезпечити зацікавленість покупців до продукції певних виробників, або іншими словами - засобами мистецтва сприяти досягненню економічного прибутку. Подібні святкові заходи отримали авторську назву ,,бізнес-свята”. Докорінна сутнісна відмінність традиційних для 1970-х рр. ,,трудових свят” (,,Посвята в робітники”, вшановування передовиків виробництва, ювілеї підприємств тощо) від ,,бізнес-свята” полягає в тому, що сучасне ,,бізнес-свято” обслуговує приватні інтереси власника, або власників певної фірми й є одним із засобів проведення комерційної діяльності. Подібного не спостерігалося раніше в ,,трудових” чи ,,професійних святах”.

Розглядається явище „запозичення” святково-обрядових заходів, як своєрідний прояв глобалізаційних процесів. Ідеться про проведення в Придніпровському регіоні „Хелоуїна”, „Дня Святого Валентина”, „Свята матері”, „Дня Європи” тощо. Вищезазначені заходи виокремлюються в групу, названу „запозичені свята”.

Аналізується новоутворений тип заходів і свят доби Незалежності. До цієї типологічної моделі належать: День Незалежності, День Соборності України, День пам'яті жертв голодоморів і політичних репресій, День українського козацтва тощо. Новоутворені ,,свята доби Незалежності” мають значний виховний потенціал, сприяють формуванню національної гідності, відродженню історичної пам'яті, зменшують вплив на суспільство спадщини радянської доби.

У підрозділі 3.2 ,,Збагачення ціннісно-смислових характеристик і художньої форми сучасних святково-обрядових заходів у Придніпровському регіоні” зазначається, що мас-медіа, комп'ютерні технології уможливили проникнення на терени ,,пострадянського простору”, зокрема й регіону, ,,ерзац-зразків” масової культури. Тому актуальним є, по-перше, відродження народних свят, які є вираженням багатющої самобутньої культури українців; а, по-друге, потребують свого збагачення як внутрішній зміст, так і художня форма різних видів інноваційних театралізованих видовищ.

Досліджено, що процес відродження національної святкової культури в Придніпров'ї формується зусиллями багатьох фахівців і художніх колективів. Великий доробок у справі пропагування національної обрядовості, підвищення художнього рівня проведення святкових заходів належить Запорізькому обласному центру народної творчості (ОЦНТ) та Дніпропетровському обласному методичному центру клубної роботи (ОМЦКР). Серед заходів останніх років, до яких доклали зусиль фахівці із Запорізького центру народної творчості всеукраїнські фестиваль козацького мистецтва ,,Козацькому роду нема переводу”, фольклорний фестиваль ,,Сила України” та багато іншого.

Кропіткою працею працівників Дніпропетровського ОМЦКР забезпечується проведення фольклорних фестивалів, різноманітних свят як у м. Дніпропетровську, так і в усій області. Серед святкових заходів, до яких доклали зусиль фахівці ОМЦКР, ХІІ фольклорний Міжнародний танцювальний фестиваль ,,Орлятко збирає друзів” (художній керівник ансамблю ,,Орлятко” - О. Соколовський). На святі, крім українських колективів, глядачі могли подивитися танцювальні колективи з Македонії, Польщі, Словакії. Фестиваль пройшов за підтримки Дніпропетровської державної адміністрації.

Фахівці ОМЦКР допомагають у проведенні фестивалю ,,Різдвяна зірка” Дніпропетровському районному будинку культури. На цьому заході, який проводиться щорічно, відбуваються конкурси-огляди ,,Вертепів”, колядницьких гуртів, традиційних різдвяних драм.

На Дніпропетровщині відроджується й пропагується народна творчість, діє програма розвитку туризму та культури, розрахована на 2009-2012 рр. Відродження народних свят у Придніпров'ї є складовою загального процесу формування етнокультурної ідентичності, притаманний сучасному етапу розвитку української культури.

Висновки

1. Аналіз морфології феномену в аспекті його ґенези, виявив своєрідну ,,проформу” або первинний тип свята - ,,першосвято”. У ,,першосвята” виокремлено такі компоненти: міф, обряди, ритуали, магія, культи, символи. Установлено, що ,,першосвято” являє собою складну синкретичну багаторівневу систему, в якій культи, обряди, ритуали, символіка утворюють поліфонічний ,,текст свята”, котрий сприймається не тільки на свідомому рівні, але й впливає на підсвідомість особистості. Базовими елементами, що зумовлюють цілісність системи, є міф і ритуал. ,,Першосвято” є морфотипом, порівняно з яким наочніше виявляються трансформації феномену.

Простежена еволюція святкової обрядовості у вітчизняній культурі, як на хронологічному, так і на структурному рівнях. При цьому визначено, що в історичному процесі трансформацій свято втрачає спочатку магію, потім релігію як свої структурні складові. Інші структурні елементи святково-обрядових дійств (ритуали, символіка, культи, міфологія) є ,,матричними”, консервативними константами, які трансформуються тільки у своєму візуально-смисловому виразі, залежно від соціальних орієнтирів суспільства.

2. Означені такі типологічні моделі: ,,Язичницьке свято”, яке особливим сакрально-художнім чином урегульовувало трудовий і життєвий цикли людини та Природи; ,,Християнське свято” - збагатило духовний світ українців християнськими цінностями, радикально позначилося на формуванні ментальності та світогляду нашого народу; ,,Революційне свято” - приклад соціально заангажованого дійства, яке було засобом ідеологічного впливу на пролетарські маси; ,,Тоталітарне свято” - продукт певного етапу розвитку суспільства, своєрідний інструмент панівної тоталітарної ідеології. Встановлено, що еволюція свят у ХХ ст. мала два різноспрямовані вектори розвитку, а саме: 1) секуляризацію; 2) використання сакральних елементів, таких як міф і культи, але вже на якісно іншому рівні ,,політичного міфу” й ,,культу особи”.

3. Трансформаційні процеси в сучасній святково-обрядовій сфері детерміновані тенденціями загальносвітового масштабу, внутрішніми змінами соціуму, зрушеннями на рівні особистості та її найближчого оточення. Основними напрямами розвитку святкової обрядовості нашого часу є: 1) продовження секуляризаційних процесів, що виявляється в превалюванні світських цінностей в аксіології свят; 2) комерціалізація святкових заходів, перетворення їх на засіб отримання прибутку; 3) кількісне зростання релігійних свят, що пов'язано з активізацією й розширенням діяльності церков різних конфесій.

4. Надано аргументацію, що трансформація форм святкової культури пов'язана зі зміною об'єкта, наділеного сакральним змістом: від сакралізації божественного (первісна культура) суспільство переходить до сакралізації світського. Об'єктом сакралізації сучасного офіційного свята залишається держава в усіх її проявах (Конституція, Незалежність, Соборність), але символіка свята зазнала змін, порівняно з ,,радянською добою”. На перший план вийшли нові символи: тризуб, жовто-блакитний прапор, сорочки-вишиванки тощо. Ціннісною основою державних свят є ідеали незалежності та національного відродження.

5. Модифікація свята в сучасному суспільстві виражається в різноспрямованих тенденціях: з одного боку, зменшується ступінь формалізації процедури свята, а з іншого - стає утилітарнішим характер святкувань. Сучасне свято є предметом економічної зацікавленості й інформаційного обміну, сприяє поширенню культурних практик і стандартизованих моделей поведінки.

6. Обґрунтовано, що одним із проявів трансформацій є утвердження в нашому соціокультурному просторі групи ,,запозичених свят” (Хелоуїн, День Європи, День Святого Валентина та ін.), а також новоутворення „бізнес-свят” (презентації, святкові заходи в ТРК і ТРЦ). Подібні видовища характерні для Заходу. Виникнення цих свят в Україні є вираженням світових глобалізаційних процесів. Вплив глобалізації проявляється в уніфікації проведення подібних свят у світовій постановочній практиці та в Україні. „Бізнес-свята” - приклад типу технологічно створеного заходу (використовуються PR-технології, елементи психо-тренінгів, найсучасніша звукоакустична та світлова апаратура). Організатори таких свят мають на меті досягнення економічного прибутку за допомогою засобів художньої виразності. „Бізнес-свята” значно поступаються народним святковим заходам у своїх ціннісно-смислових засадах. Народне свято адаптує людину до гармонійного співіснування з природою, акумулює і ретранслює мораль, традиції. „Бізнес-свято” побудовано на меркантильних інтересах, які „маскуються” яскравою видовищною формою, компенсуються „розважанням” глядача. „Бізнес-свято” за своєю формою тяжіє до видовища, тому що як технологічно створений організаторами захід, воно не може реалізовувати глибинну активність мас, які традиційно були співтворцями всезагального свята.

7. Виявлено, що типологічні моделі таких ,,перфектних свят” як 8 березня та 1 травня також трансформуються. Вони набувають нових культурних смислів та сучасної художньої форми. Міжнародний жіночий день 8 березня, започаткований як свято солідарності жінок-пролетарок у боротьбі за свої права, в наш час перетворився на свято жіночості, ціннісною основою якого є суспільний ідеал фемінності; День міжнародної солідарності трудящих трансформується у Свято весни та праці.

8. Значно поширилися релігійні святкові заходи, причому не тільки православних конфесій. Підвищується роль народних свят і обрядів. Вагоміше місце в духовному житті суспільства починають займати нові заходи і свята доби Незалежності (День Соборності, День українського козацтва, День пам'яті жертв голодоморів і політичних репресій та ін.).

9. Збагачення сучасних святково-обрядових заходів вбачається в пропагуванні духовного вдосконалення, зокрема, християнських цінностей, а також широкому використанні народних традицій (моральних норм, зразків художнього й ужиткового мистецтва) як засобу національної самоідентифікації, скарбниці української ментальності. Фольклорне свято розглядається як фактор відродження й розвитку національної культури.

В Україні склалася принципово нова ситуація, коли всі види сучасних святково-обрядових заходів повинні вирішувати складні соціокультурні завдання: сприяти формуванню нової картини світу, притаманної добі Незалежності, а також діалогу різних релігійних конфесій; розвивати національну ментальність; долати стереотипи радянської доби; допомагати переорієнтовуватися на європейські й світові цінності.

До перспективи роботи можна віднести подальші дослідження масштабної проблеми національного менталітету, як складової основи свят і своєрідності виявлення основних духовних констант етносу протягом історичного розвитку святкової обрядовості в Україні.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Чуйко С. І. Історична ретроспектива розвитку масових видовищних заходів в Україні кінця ХХ - початку ХХІ ст. / С. І. Чуйко // Грані : наук.-теор. і громад.-політ. альманах / гол. ред. С. В. Шевцов. Ї Дніпропетровськ : ДНУ, 2008. Ї № 2. Ї С. 13-18.

2. Чуйко С. І. Особливості сучасних святкових заходів для молоді / С. І. Чуйко // Культура України : зб. наук. пр. / Харк. держ. акад. культури ; відп. ред. В. М. Шейко. Ї Х. : ХДАК, 2008. Ї Вип. 23 : Серія : Культурологія. Мистецтвознавство. Ї С. 165-177.

3. Чуйко С. І. Соціологія сучасного свята / С. І. Чуйко // Грані : наук.-теор. і громад.-політ. альманах / гол. ред. С. В. Шевцов. Ї Дніпропетровськ : ДНУ, 2007. Ї № 4. Ї С. 116-122.

4. Чуйко С. І. Методика проведення „Бізнес-свят” / С. І. Чуйко // Вісн. КНУКіМ. Серія : Мистецтвознавство : зб. наук. пр. / Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. Ї К., 2007. Ї Вип. 16. Ї С. 146-153.

5. Чуйко С. І. Святково-обрядова сфера Трипілля / С. І. Чуйко // Вісн. КНУКіМ. Серія : Мистецтвознавство : зб. наук. пр. / Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. Ї К., 2006. Ї Вип. 15. Ї С. 88-95.

6. Чуйко С. І. Особливості сучасної святкової діяльності / С. І. Чуйко // Питання культурології : зб. наук. ст. / Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. Ї К., 2006. Ї Вип. 22. Ї С. 231-239.

7. Чуйко С. І. Про коріння святково-обрядової діяльності на території сучасної України / С. І. Чуйко // Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття : матеріали наук. конф. молод. учених, 25-26 квіт. 2006 р. Ї Х. : ХДАК, 2006. Ї С. 69.

8. Чуйко С. І. Особливості сучасної святкової діяльності в Україні / С. І. Чуйко // Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття : матеріали наук. конф. молод. учених, 24-25 квіт. 2007 р. Ї Х. : ХДАК, 2006. Ї С. 29-30.

9. Чуйко С. І. Особливості сценарно-режисерських розробок сучасних святкових заходів для молоді / С. І. Чуйко // Освіта, культура та мистецтво в добу цивілізаційної глобалізації : матеріали міжнар. наук. конф., 22-23 листоп. 2007 р. Ї Х. : ХДАК, 2007. Ї С.186-187.

10. Чуйко С. І. Типологія сучасних святкових заходів / С. І. Чуйко // Українська культура в контексті сучасних наукових досліджень та практичних реалій : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 20-22 груд. 2006 р. Ї К. : ДАКККіМ, 2007. Ї Ч. 2. Ї С. 118-120.

11. Чуйко С. І. Особливості сценарно-режисерських розробок корпоративних свят / С. І. Чуйко // Інформаційно-культурний простір: європейський вибір України : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 7-8 грудня 2007 р. Ї К. : ДАКККіМ, 2008. Ї С. 108-110

Анотації

Чуйко С. І. Видова та типологічна трансформація сучасних святково-обрядових заходів (на матеріалі Придніпровського регіону України). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата культурології за спеціальністю 26.00.04 - українська культура. - Харківська державна академія культури. - Харків, 2009.

У дисертації, на основі структурно-функціонального аналізу святкової обрядовості в Придніпровському регіоні, досліджені видові та типологічні трансформації сучасних святкових заходів, які виявляються в новоутворенні свят, ,,запозиченні” та зміненні застарілих ціннісних засад у моделях ,,залишків свят радянської доби”.

У роботі розкрито культурно-історичні аспекти еволюції святкової обрядовості українців від часів язичництва до сучасності; здійснено комплексний аналіз язичницьких свят; виявлено вплив християнізації на розвиток святкової сфери в Україні; простежені особливості святкової обрядовості в десакралізованій культурі; розроблені такі типологічні моделі як: „Язичницьке свято”, „Християнське свято”, „Революційне свято”, „Тоталітарне свято”.

Ключові слова: святково-обрядова культура українців, традиційні свята українців, інноваційні свята, трансформація.

Чуйко С. И. Видовая и типологическая трансформация современных празднично-обрядовых мероприятий (на материале Приднепровского региона Украины). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата культурологии по специальности 26.00.04 - украинская культура. - Харьковская государственная академия культуры. - Харьков, 2009.

В диссертации на основании структурно-функционального анализа праздничной обрядовости в Приднепровском регионе исследованы видовые и типологические трансформации современных праздничных мероприятий, которые проявляются в новообразовании праздников, ,,заимствовании” и замене устарелых ценностных основ в типологических моделях ,,остатков праздников советской эпохи”.

В работе раскрыты культурно-исторические аспекты эволюции праздничной обрядовости украинцев со времён язычества до современности; осуществлён комплексный анализ языческих праздников; выявлено влияние христианизации на развитие праздничной сферы в Украине; прослежены особенности праздничной обрядовости в десакрализованой культуре; выделены такие типологические модели как: ,,Языческий праздник”, ,,Христианский праздник”, ,,Революционный праздник”, ,,Тоталитарный праздник”.

Для того, чтобы нагляднее выявить суть трансформационных процессов, в качестве модели, с которой будут производиться сравнения каждого нового типа праздника, был избран ,,первопраздник”, то есть начальная типологическая ,,проформа”. Анализ эволюционирования обрядовости по сравнению с исходной моделью ,,первопраздника” дал возможность выделить универсальные и эпизодические компоненты структуры феномена. Компоненты, которые проявляют признаки универсалий это: 1) миф, 2) обряд, 3) ритуал, 4) культы, 5) символика. Выявлено, что все эти компоненты проявляют себя в двувекторной системе: вертикали, которая является выражением исторического существования феномена и пронизывает культурные поля многих эпох, а также горизонтали, в которой они являются вариабельным выражением определённой культуры (язычества, христианства или культуры советского периода).

Выявлено, что современный официальный праздник выступает средством конструирования национальной идентичности и государственной консолидации. Модель, названная автором ,,Праздник эпохи Независимости”, основывается на новых ценностях, среди которых Соборность, Демократия, Независимость.

Ключевые слова: празднично-обрядовая культура украинцев, традиционные праздники украинцев, инновационные праздники, трансформация.

Chuyko S. I. Aspectual and typological transformation of the modern festively-rituals actions (on the material Prydniprovskogo region of Ukraine). - Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of culturology on the specialty - 26.00.04. - The Ukrainian culture. - Kharkiv State Academy of Culture. - Kharkiv, 2009.

In the dissertation on the grounds of structured-functional analysis festive - rituals in Prydniprovsky region are investigated aspectual and typological to transformations modern festive actions, which reveal itself in: new formation holiday, "borrowing" and change outdated axiological grounds in typological model "remainder holiday radyanska epoch".

In work reveal; open cultural-history aspects to evolutions festive-rituals Ukrainian from times paganism before contemporaneity; the complex analysis pagan holiday will realized; the revealed influence Christians on development of the festive sphere in Ukraine; observed particularities festive rituals in the desacralis culture; it is designed such typological models as: "Pagan holiday", "Christian holiday", "Revolutionary holiday", "Totalitarian holiday".

The keywords: Festively-ritual culture of Ukrainian, traditional holidays of Ukrainian, innovations holidays, transformation.

Размещено на Allbest.ru

...