Функція мови як засобу комунікації: культурологічний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Функція мови як засобу комунікації: культурологічний аспект

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата культурології

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження визначається тим, що на сучасному етапі розвитку суспільства взаємозв'язок проблем культури і мови перебуває в центрі його якісних змін. Мовно-культурологічні процеси, що відбуваються під впливом формування інформаційного суспільства, набувають визначного культурологічного значення, оскільки з ними пов'язані найважливіші аспекти самоідентифікації суспільства. Вирішення фундаментальних проблем, пов'язаних з креативним потенціалом мовно-культурних процесів, може бути науково обґрунтованим і дієвим, коли проблеми мовно-культурних засад суспільства розглядатимуться в тріаді «культура-мова-суспільство», тобто при культурологічному підході до проблем мови як продукту й атрибута культури.

Останнім часом, під впливом тотальної комунікативності інформаційного суспільства, культурологічні дослідження стали особливо наголошувати на подальшому вдосконаленні методології підходу до мовно-культурних явищ, визначна роль відводиться при цьому синергетиці. Принципово нових ознак набула взаємодія культур. Вона переросла в таке їх перехрещування, що це веде до виникнення самостійних культурних утворень з відповідними їй мовними аналогами. З набуттям нової культурної якості міжособистісних і міжетнічних мовно-комунікаційних зв'язків перед мовою, з культурологічної точки зору, постають нові завдання, що стосуються дослідження і практичного використання мовно-культурних явищ різного типу - конвергентних, тих, що мають генетичний зв'язок у процесі взаємно впливового культурного розвитку, і виниклих у процесі запозичення. Одне із ключових місць у цій системі завдань посідає проблема мовно-культурного простору комунікації, його ознак, особливостей використання та впливу на здійснення мовою її комунікативної функції. Для України всі ці питання набувають особливого значення, оскільки з ними пов'язані найважливіші аспекти культурної самоідентифікації особистості і суспільства в умовах становлення і розвитку державності.

Слід зважати також, що в сучасному суспільстві існує значна кількість «культурних травм», причина яких - викривлення культурологічної складової мовної комунікації. Однією з передумов виправлення цього стану є наукове пізнання під кутом зору новітніх здобутків культурології тих змін, що відбулися в змістові і механізмах реалізації функції мови як засобу комунікації. У такій ситуації висновки дослідження мають не тільки наукове, але й практичне значення. Практичний аспект полягає й у необхідності вироблення чітких критеріїв підходу до проблем мови з позицій закономірностей і вимог культурології.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою наукової тематики гуманітарних кафедр Національного фармацевтичного університету: «Культура, свідомість, мова в інформаційному суспільстві» шифр ВН 02.00061.91 в період 2005-2010, що входить до державного плану наукових досліджень університету.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комунікативна функція мови в умовах інформаційного суспільства: культурологічний аспект. Відповідно до цієї мети були поставлені і вирішені такі завдання:

уточнити систему понять і принципів діяльнісного підходу до мови як феномену культури;

обґрунтувати культурологічні джерела суперечностей мовно-комунікаційних процесів, що відбуваються в сучасному суспільстві, та шляхи їх подолання;

розкрити ключову культурологічну значимість слова в системі мовної комунікації;

виявити можливості використання фундаментальних положень синергетики стосовно дослідження культурологічних аспектів мовної комунікації;

визначити принципи синергетики в дослідженні функції мови як засобу комунікації;

установити загальне і специфічне з культурологічної точки зору в системі мовної комунікації інформаційного суспільства;

дослідити наслідки маніпуляції мовно-комунікативними засобами в інформаційному суспільстві для стану культури;

проаналізувати структуру культурного простору функціонування мови.

Об'єктом дослідження є мова як феномен культури при здійсненні нею функції засобу комунікації.

Предмет дослідження - культурологічні аспекти функції мови як засобу комунікації в інформаційному суспільстві.

Методи дослідження. Під час написання дисертації використано такі методи: метод діяльнісного підходу до мови як до феномену культури та її ролі як засобу комунікації; нормативно-ціннісні методи - для пояснення культурологічної природи мовних висловлювань; системний - для впорядкування та встановлення ієрархії культурологічних явищ, що зумовлюють цінність мови як засобу комунікації для стану культури в цілому; структурно-функціональний, що використовувався з метою дослідити особливості культурологічного призначення мови як засобу комунікації; порівняльний - для виявлення змін у культурологічному змісті мови при змінах стану культури суспільства; вторинного аналізу культурно-емпіричної інформації, що використовується в комунікаційних процесах інформаційного суспільства; синергетичний - для дослідження нелінійних процесів культурологічних змін у процесі переходу до нових станів суспільства, особливо інформаційного.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в обґрунтуванні та запровадженні комплексного міждисциплінарного підходу щодо дослідження культурологічних аспектів комунікативної функції мови. До результатів і теоретичних висновків, що мають наукову новизну, належать такі:

уперше

- обґрунтована роль мовно-культурного конструкта як енергетичного джерела мовної комунікації при використанні культурно значущих слів;

- здійснене системне застосування принципів синергетики (універсального еволюціонізму) для аналізу культурологічних суперечностей мови як засобу комунікації;

- установлена трирівнева структура культурного простору, в якому функціонує мова в інформаційному суспільстві;

удосконалено

- методологію підходу до мови як до феномену культури в процесі мовної комунікації на засадах використання принципу конструктів;

- культурологічні підходи до слова і його структурних складових як інструментів культурологічного впливу в процесі комунікації;

- принципи систематизації культурологічних суперечностей процесу комунікації за допомогою мови;

набули подальшого розвитку:

система понять, за допомогою яких аналізуються культурологічні аспекти мовної комунікації (мовна культурно-комунікативна проблемна ситуація, мовно-культурний конструкт);

розкриття причин культурологічних суперечностей мови як феномену культури;

культурологічний підхід до проблем мовної комунікації в Україні в умовах нелінійного суспільного розвитку.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність щодо використання результатів проведеного дисертаційного дослідження зумовлена завданнями, які постали перед сучасним суспільством у зв'язку з фундаментальними змінами в мовній комунікації під впливом нових інформаційних засобів і технологій. Сформульовані в дисертації висновки і пропозиції можна використовувати:

- у науково-дослідній сфері для заповнення існуючих прогалин у методології пізнання культурологічних аспектів мовних форм комунікації завдяки активнішому використанню принципів і методів синергетики;

- у сфері практичної мовно-комунікативної діяльності є доцільним використання сформульованих у дисертації ознак, форм і методів мовної маніпуляції свідомістю та способів нейтралізації її руйнівного культурного впливу;

- у навчальному процесі під час створення програм і проведення занять з навчальних дисциплін «Теорія та історія культури», «Семіотика культури», «Культурологія», «Філософія культури», «Філософія мови».

Апробація результатів дисертації. Одержані в процесі дисертаційного дослідження основні наукові положення, висновки і рекомендації доповідалися на таких міжнародних, всеукраїнських і вузівських наукових і науково-практичних конференціях: міжнародних сковородинівських читаннях «Проблеми раціональності в кінці XX століття» (Харків, 1998 p.); VII міжнародній науковій конференції «Мова і культура» (Київ, 1998 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Гуманізація вищої освіти та виховної роботи» (Харків, 1998 p.); міжнародних конференціях «Мова. Культура. Суспільство» (Ялта, 1998-1999 рр.); II Російському філософському конгресі (Єкатеринбург, 2000 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції «Культура, свідомість, мова в інформаційному суспільстві» (Харків, 2007 p.); XIX Харківських суспільно-політичних читаннях (Харків, 2007 p.); міжнародній науковій конференції «Правова культура і громадянське суспільство в Україні: стан і перспективи розвитку» (Харків, 2007 p.); всеукраїнській науково-практичній конференції «Українська культура та ментальність: самобутність в умовах глобалізації» (Сімферополь, 2009 р.); XI міжнародній науково-практичній конференції «Молодь в умовах нової соціальної перспективи» (Житомир, 2009 p.).

Публікації. За матеріалами дисертації надруковано 19 наукових праць: 2 статті в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 3 - зараховані експертною радою ВАК України як фахові з культурології (лист №02-77-06/137 від 26.01.2011 р.), 14 тез доповідей на міжнародних і всеукраїнських конференціях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел (229 найменувань). Загальний обсяг дисертації - 191 сторінка. Основний зміст викладено на 157 сторінках, додатки - 10 сторінок.

Основний зміст дисертації

культурологічний комунікація синергетика мовний

У вступі розкривається актуальність теми дослідження, вказується на зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами, формулюються мета і завдання дослідження, його об'єкт і предмет, визначені методи, наукова новизна, практичне значення отриманих результатів та їх апробація, публікації автора.

У першому розділі «Культурологічний дискурс взаємовідносин культури і мовної комунікації» аналізується ступінь наукової дослідженості проблеми, визначаються основні напрями її вивчення, розглянуто процес становлення культурологічного підходу до відносин культури і мовної комунікації, виявлено сучасні можливості методології дослідження комунікативної функції мови на засадах культурологічного трактування загальнонаукових підходів до дослідження.

У підрозділі 1.1 «Методологічні засади культурологічних підходів щодо функції мови як засобу комунікації» з'ясовуються особливості культурологічного і філософського дискурсів стосовно поняття «мовна комунікація» на різних етапах становлення та розвитку культурології як наукового напряму. Кожен етап здійснював свій фундаментальний внесок.

Перший етап - стихійно-науковий, що зародився в стародавній Греції і започаткував дослідження передумов культури самого мовного спілкування. Продовження цього етапу характеризується тим, що проблеми мови розглядалися виключно в контексті загальнофілософських уявлень. Власне культурологічний етап дослідження мови і мовної комунікації пов'язаний з іменем І. Гердера, який розглядав мову як форму існування культури і джерело культурної спадкоємності. В подальшому безпосереднім попередником сучасних культурологічних поглядів на мовну комунікацію стала філософія життя. Її представники В. Дільтей, Г. Зіммель, О. Шпенглер обґрунтували ідеї, що культурна реальність збігається з поняттям життя як способу буття людини, а роль мовного спілкування полягає в розширенні самосвідомості і життєвого досвіду, виникнення ж самої мови й усіх мовних контактів має суспільну діяльнісну природу.

З'ясовано особливості наступного етапу. Його течії не є однорідними, але всім їм притаманний синтетичний характер досліджень з акцентом на культурологічних аспектах і прагненні основуватися на реальному досвіді мовної комунікації та вдосконаленні його, що відбилося в працях Р. Якобсона, Ю. Лотмана, У. Еко, К. Леві-Стросса, Б. Малиновського і розробників та прихильників моделей Ж. Бодрійяра, Ж. Дерріди, М. Бахтіна.

В умовах інформаційного суспільства традиційні проблеми набули нових якостей, а поряд з ними виникли і проблеми так званого нелінійного (непередбачуваного) характеру. Проблемам викривлення мовної комунікації та їх культурологічним аспектам присвячені праці С. Кара-Мурзи, Г. Міллера. Зважаючи на гуманітарні аспекти використання синергетики, в працях Д. Чернявського, Т. Григор'євої розглянуті її методологічні можливості стосовно складових культури.

Уже викристалізувалися типові ознаки нового етапу дослідження культурологічних аспектів мовної комунікації, в розробці яких активну участь беруть вітчизняні вчені. Центральним пунктом стала розроблювана в працях М. Дяченка, С. Пролеєва, В. Шейка, О. Шила методологія підходу до культурних явищ в умовах міжцивілізаційних культурних змагань та розривів траєкторії культурного розвитку. Культурологія розглядає мовне спілкування вже зважаючи на гуманітарні аспекти використання синергетики з особливим акцентом на проблемах викривлень культурологічної мовної комунікації. Аналіз методологічних засад культурологічних поглядів на мову як засіб комунікації здійснено через огляд моделей комунікації. Наукові узагальнення і висновки підрозділу базуються на огляді 32 моделей семіотичних, мовно-культурологічних і соціально-психологічних типів.

Підрозділ 1.2. «Мова як продукт і атрибут культури» присвячений виявленню взаємозалежності існування культури і мови на засадах реалізації комунікативних якостей мови. При цьому культура розуміється як неуспадкована колективна пам'ять, а мова є продуктом культури, який не лише відображає і моделює світ, але й моделює і самого користувача нею. На основі цього формулюємо висновок, що мова, з культурологічної точки зору, є первинною феноменологічною даністю. Водночас у підрозділі обґрунтовується критичне ставлення до гіпотези Сепіра-Уорфа, яка декларує пряму зумовленість культурних досягнень того чи іншого народу особливостями його мови. Наявність будь-яких виключно мовних параметрів не може фундаментально вплинути на оточуючий нас світ.

У процесі дослідження епохи італійського Відродження і переломних культурних епох в інших країнах обґрунтовано висновок, що механізм взаємозв'язку мови і культури особливо наочно виявляє себе в так звані «переломні періоди», а мова, завдяки пов'язаним з нею можливостям комунікації, надає імпульсу для діяльнісного ставлення до навколишньої дійсності. Мовне спілкування при цьому є всеосяжною системою діалогічних спілкувань окремих суб'єктів. Згідно з концепцією Р. Якобсона і Ю. Лотмана, ці спілкування за своїм змістом є не що інше, як культурно змістовні опозиції, які структурують простір культури. Зазначено, що культурна значущість цих опозицій зумовлена діалогічним характером мовно-комунікаційного спілкування. Діалог завжди передбачає бачення свого опонента не як ворога і не як свою повну подобу, а як інше, він потребує визнати можливість існування на засадах іншої культури й іншої логіки, інших правил спілкування.

Використання мови містить такі творчі можливості, які і кількісно, і якісно незрівнянно вищі, ніж проста діяльність відокремлених індивідів, завдяки їй відбувається фіксація узагальнених культурних надбань, які можна назвати «родовими потенціями» культурно зумовленої діяльності.

Виявлено, що в залежності від ціннісних орієнтирів мовного спілкування мовна комунікація створює в кожній конкретній ситуації лише їй притаманну систему вираження, а новаторство в мовному спілкуванні прагне виражати себе в «ламанні» певних канонів спілкування. Але, як доводиться в дисертації, цей суперечливий процес прийнятний лише в тому разі, коли таке «ламання» відбувається у зв'язку з вимогами культури суспільства і не перетворюється на комунікативне гальмо. Природнішим є процес надання культурно зумовленим комунікативним канонам нових ознак завдяки новому підходу до явищ культури.

Мовні і культурні комунікативні можливості розглядаються через здійснення їх поведінки. Мовні вчинки, які є більше культурною, ніж мовною дією, визначають характер, зміст і форму мовної культури. Теоретичним підсумком розгляду мови як продукту й атрибута культури є сформульоване в дисертації положення, що на першочергову увагу заслуговують не стільки абстрактні культурологічні підходи до мовної комунікації, скільки ті, що ґрунтуються на діяльнісних засадах. Мова при цьому є основним способом існування, усвідомлення і розвитку культури як певного простору діяльності.

Предмет аналізу в підрозділі 1.3. «Культурологічний зміст комунікативної функції мови» - мовна система як цілісний і конкретний культурний феномен, що є основним носієм і засобом передачі культурно необхідної інформації. Зазначено, що результатом системної участі мови у творенні культурологічної картини світу є формування поряд з пізнавальною свідомістю особистості і свідомості мовної. На їх ґрунті і формуються різні мовно-комунікативні структури.

Обґрунтування наявності і дослідження таких структур дозволили дійти висновку, що мовно-комунікаційні зв'язки, з культурологічної точки зору, як і розвиток культури в цілому, мають тенденції до гармонійності. Основою досягнення гармонійності є ціннісна складова мовної комунікації як її провідна культурологічна компонента. Слід зважати, що цінності еволюціонують зі зміною культурних засад життя, ідей, течій, проте, мовна система завжди існує як цілісний культурно-історичний феномен. При цьому передача культурної спадщини розглядається як складний і суперечливий процес, оскільки вона не зводиться до досягнень лише конкретної національної культури, а охоплює й загальнолюдські досягнення співіснуючих інших культур. Загальнолюдське - це та ланка, завдяки якій виникає духовна можливість спілкування культур, мовно-комунікаційних контактів їх представників. Водночас особливістю процесу мовної комунікації є не лише те, що він може бути явищем загальнокультурним, а й те, що загальнокультурне реалізується через особистісний, індивідуальний характер комунікації, кожен її учасник повинен пройти всі її етапи самостійно.

У дисертації обґрунтовано висновок, що однією із засад культурологічного аспекту процесу комунікації є широке явище, яке ввібрало в себе як гносеологічні, так і комунікативні аспекти - парадигми. Парадигма стосовно культури містить основні стратегічні елементи, які інтерпретують культурологічну природу об'єкта спілкування і можуть бути фундаментом культурно-доцільної практичної діяльності. Відповідно до цього культурний аспект мовної комунікації стає реальним досягненням культури, коли охоплює певне коло людей, котрі засвоїли і визнали цей аспект. Висновок щодо парадигмального характеру опанування здобутків культури в процесі мовної комунікації зводиться до того, що це оволодіння втілюється, насамперед, у способі бачення і завжди супроводжується стосовно конкретного мовного суб'єкта певною мовною поведінкою.

Підрозділ 1.4. «Синергетична складова дискурсу взаємовідносин культури і мовної комунікації» присвячений методологічним аспектам аналізу нинішнього кризового стану культури, що пов'язаний із можливістю одночасного втручання у внутрішній світ мільйонів людей за допомогою вигаданих або нав'язаних стереотипів культурної поведінки. Принципове положення, на якому базується підрозділ, полягає в тому, що до методологічних засад аналізу мовної комунікації в умовах нелінійного культурного розвитку, на думку автора, належить синергетика як теорія самоорганізації перехідних процесів.

Поняттям, яке має особливе значення для дослідження переходів від одного типу культурної складової мовного спілкування до іншого, автор вважає біфуркацію або катастрофу - стрімкоподібну зміну якості певної системи. Доведено, що стосовно культурної складової мовної комунікації біфуркація не є належністю лише сучасної епохи, вона виникає завжди, коли відбуваються глибокі якісні зміни в засобах масової комунікації. Водночас виявлено, що біфуркація у сфері культури, яка настала наприкінці ХХ ст., набула стосовно мовної комунікації специфічних ознак: перетворення масових засобів комунікації в окрему гілку влади, зокрема й у сфері культури, набуття процесом комунікації ознак індустрії, виникнення можливостей перетворення віртуальних ситуацій у процесі комунікації на фактор реального впливу на стан культури як окремих особистостей, так і цілих суспільств або цивілізацій.

Наступним поняттям, якому автор надає особливого аналітичного і методологічного значення при дослідженні культурної складової мовної комунікації, запропоноване поняття емерджентності. Сутність його, як це визначено в дослідженні, полягає в тому, що сукупна ефективність діяльнісного і культурного об'єднаного співтовариства людей перевищує ефективність суми індивідуальних досягнень його учасників. Це означає, що існує синергетично обґрунтований висновок, згідно з яким в залежності від наявності характеру культурних зв'язків сукупна ефективність системи зростає або зменшується швидше, ніж кількість її учасників.

До понять синергетики методологічної значущості стосовно культурологічного аспекту мовної комунікації запропоновано віднести поняття малих флуктуацій (випадкових відхилень), ентропії (втрати будь-якою системою значущих якостей), інформації, яка на методологічному рівні розглядається як відтворення розмаїття одного об'єкта в іншому в результаті їх взаємодії. Доведено, що стосовно мовної комунікації діє закон необхідної розмаїтості, сформульований У. Ешбі, згідно з яким інформація не може передаватися в більшому обсязі, ніж дозволяє кількість розмаїтості. З'ясовано, що система мовної комунікації являє собою, якщо використовувати оціночні критерії синергетики, велику систему. Тобто вона містить такі сторони, рівень реалізації яких зовнішній спостерігач не може оцінити. У свою чергу, це створює такі «ніші» в мовній комунікації, в межах яких може виникнути свідоме перекручення певних культурологічних аспектів.

У другому розділі «Феноменологія культурологічних аспектів мовної комунікації» розглядаються сукупність мовних і культурологічних явищ, які у своїй єдності забезпечують культурологічну спрямованість мовної комунікації, а також принципи об'єднання їх у механізм функціонування. Рушійною силою і передумовою необхідності такого механізму, згідно з дисертацією, є культурологічні суперечності мовної комунікації і необхідність їх постійного вирішення, оскільки подолання одних суперечностей завжди приводить до виникнення нових.

У підрозділі 2.1. «Діяльнісно-культурологічна система мовної комунікації» метою мовної комунікації є участь у діянні. Вираженням його необхідності є запропоноване в дисертації поняття «мовна культурно-комунікативна проблемна ситуація», під якою розуміється потребуюче змін реальне співвідношення вимог культури і реальної поведінки учасників комунікації в конкретних відносинах між собою. Обґрунтовано положення, що глибинним джерелом культурологічних проблемних ситуацій є менталітет, тобто сукупність установок, схильностей і готовності індивіда або певної спільноти певним чином діяти, мислити, відчувати і сприймати світ. Незбіг загальнокультурного й особистісного стосовно мовної комунікації завжди містить потенційну можливість суперечності. Практичним засобом вирішення таких суперечностей є, як це обґрунтовується в дисертації, мовно-культурний конструкт, тобто такий підхід особистості до оцінюваних культурних явищ у процесі мовної комунікації, на підставі якого виникає реальне, діяльнісне ставлення до неї. Конструкт є регулятивним механізмом дій кожної людини, і стосовно будь-якої культурної ситуації, що виникає під час мовної комунікації, існує свій конструкт. Сформульовано висновок, що мовна комунікація щодо мовного і культурного буття людини має не лише відбиваючий, але й креативний характер.

Підрозділ 2.2. «Слово в системі мовної комунікації як явище культури» присвячений аналізові слова як ключового елементу всіх культурних аспектів мовної комунікації. На основі ідей М. Бубера з'ясовано, що використання слова має комунікативно подвійний характер, оскільки існують слова основні і звичайні. Доведено, що в усіх словах без винятку зустріч усіх можливих пластів буття культури забезпечується не лише відбиттям культурного змісту слова в цілому. В дисертації особлива увага приділена аналізові культурного змісту різних структурних ланок слова - фонеми («звукової оболонки»), семеми («сфери значущості»), морфеми («найменшої значущої частки слова і джерела енергії впливу на все речення»). На основі такого аналізу обґрунтовано, що елементи слова є певною єдністю, в кожній ланці якої, як у зародку, можливі всі зумовлені культурою форми узагальнення і розуміння дійсності. Така єдність, що пов'язана з потенційними можливостями слова, створює культурний простір його використання в процесі мовної комунікації. Структурний аналіз можливостей слова як явища культури доводить, що предметна сутність слова є похідною від його глибинної культурологічної сутності.

Підрозділ 2.3. «Культурологічні суперечності мовної комунікації» має значне методологічне значення, оскільки одним із аспектів аналітичного підходу до явищ культури автор вважає вияв суперечностей певного явища або процесу, а також розуміння шляхів їх подолання. Із побудови мови на засадах класичної комунікаційної схеми «адресант-адресат» і автокомунікації (тобто спрямованості адресанта на самого себе) між цими типами культурної орієнтованості мовної комунікації неминуче виникає певна суперечність. На основі здійсненого аналізу сформульовано висновок, що вона не є непереборною, оскільки існує глибинна єдність обох типів комунікації як продукт певного типу культури. Специфічні мовні культурно-комунікаційні колізії виникають при використанні художньої мови. Автор пояснює їх існування тим, що твір і художня мова містять інформацію, яка потребує під час її передачі особливих мовних процедур, що створюють бар'єр на шляху її словесної і культурної інтерпретації. Суперечності виникають і при мовній комунікації різних культур та мов. Ключовим моментом їх вирішення є вказана адаптація, що, на думку автора, часто не враховується стосовно не стільки нового мовного, скільки культурного середовища. Адекватність сприйняття подібної ситуації забезпечується лише відповідністю нової культурної інформації загальнолюдським цінностям. Суб'єкт вирішення будь-яких суперечностей - мовна особистість, яка, за визначенням автора, є суб'єктом реалізації вимог культури в процесі мовної комунікації і характеризується одночасно стійкими ціннісними орієнтаціями, завдяки яким мова розглядається як фактор ідентифікації самої особистості, що дає поштовх до її культурно і соціально значущих дій.

Третій розділ «Компонента культури в мовній комунікації інформаційного суспільства» є аналітичним результатом використання визначених і започаткованих понять та закономірностей щодо реалізації культурологічних аспектів мовної комунікації стосовно тієї культурної ситуації, яка існує в сучасному інформаційному суспільстві.

У підрозділі 3.1. «Загальне і специфічне в системі та просторі мовно-культурної комунікації інформаційного суспільства» висвітлено декілька ключових проблем. Перша з них стосується самого поняття «інформація». На відміну від сигнального і безконтекстного підходу, інформація розглядається як здійснення впливу одного об'єкта на інший, унаслідок чого відбуваються певні зміни в них обох. Комунікаційний потенціал інформаційного суспільства надає можливість у процесі мовної комунікації залучити практично безмежні пласти впливових досягнень культури. Але поряд з цим у процесі мовної комунікації виникають загрози інформаційно-технологічного характеру, загострюються суперечності загального й особистісного в культурі. Це створює умови для маніпуляції культурним вибором людини, яка руйнівним чином впливає на культурний світ особистості.

Другою проблемою є визначення специфіки мовно-культурного простору інформаційного суспільства. Доведено, що цей простір має три рівні. Перший з них - це первісні, зумовлені реальною креативною діяльністю ланки мовної комунікації. Другий рівень - це культурно-комунікаційні мовні зв'язки, які створені людською культурою і керуються її логікою. Третій рівень - культурно-комунікаційні мовні зв'язки, що виникають як зв'язки виключно інформаційні і створені людиною під впливом не стільки реальних явищ, скільки уявлень про них. З'ясовано, що третій рівень має віртуальну природу і може зростати безмежно за принципом фракталів.

Третя проблема стосується системостворюючої ланки мовної комунікації як феномену культури в інформаційному суспільстві. Доведено, що такими ланками є культурно-етичні системи, які лише специфічним чином моделюються в такому суспільстві, котре, у свою чергу, не може відмінити їх регулятивної ролі, а, як свідчить практика, здатне лише «травмувати» їх.

У підрозділі 3.2. «Культурологічні аспекти мовно-комунікативних проблем маніпуляції свідомістю» аналізується найзагрозливіший, на думку автора, процес негативного впливу інформаційного суспільства на культурологічний аспект мовної комунікації - маніпуляція свідомістю за допомогою викривлення її культурних складових. При цьому вважаємо, що маніпуляція - не обман, а спокуса, вона організується не за допомогою логіки, а через використання впливу тих засобів, що їх дає культура, зокрема і мовна комунікація як її феномен. Визначено і подано механізм маніпулювання свідомістю за допомогою мовно-комунікаційних засобів, які надає інформаційне суспільство. Головним маніпулятивним наслідком функціонування цього механізму, з точки зору впливу на культуру, є абсолютний релятивізм, тобто нав'язування, під гаслом свободи особистості і нібито впроваджень досягнень культури, відмови від будь-яких культурних настанов. Особливо небезпечним є розгляд відхилень від фундаментальних моральних і культурних вимог як чогось природного і загальноприйнятного.

Висновки

У процесі дослідження культурологічних закономірностей функціонування мови як феномену культури в комунікаційних процесах та трансформацій їх прояву, що відбуваються в умовах інформаційного суспільства, дійшли таких основних наукових висновків.

1. На основі здійсненого в дисертації теоретико-методологічного аналізу відносин культури і мовної комунікації доведено, що їх розвиток є єдиним процесом, який пройшов декілька етапів, і є продуктом тривалого історичного розвитку. З'ясовано, що розвиток відносин культури і мовної комунікації, по-перше, відбувається на засадах, які постають у формі своєрідних адіабатичних інваріантів (змін, що не руйнують сутності процесу або явища) культурологічної складової мовної комунікації. По-друге, перехід від одного етапу до іншого завжди відбувається як нелінійний процес, із суттєвим розривом поступовості, з високими передумовами невизначеності. Все це зумовлює необхідність використання сучасних методологічних підходів, що концентровано виражаються в основних положеннях синергетики в гуманітарному варіанті її застосування.

2. Незважаючи на суттєву різницю в розвиткові культурологічної складової мовної комунікації на різних її етапах, незмінними залишаються: оцінка мови як феномену культури, культурна зумовленість типів мовного спілкування, спрямованість мови як феномену культури на таке спілкування, що дозволяє людині реалізувати її культурний і діяльнісний потенціал. Вихід в інформаційному суспільстві за межі реалізації цих аспектів є глибинною причиною кризових явищ, що особливо болісно відбилися на культурній складовій мовної комунікації.

3. Дослідження культурологічних аспектів мовної комунікації підтвердило існування комунікативно зумовлених загальних елементів у мові й культурі. Орієнтуючись на це положення, обґрунтовано, що опора на пошук і закріплення ціннісних орієнтацій, які базуються на загальновизнаних стандартах культури, є основою установлення мовно-комунікаційного контакту. Нехтування будь-яким з цих елементів, особливо незбіг ціннісних орієнтацій у мові і культурі людини, є глибинним джерелом культурологічних суперечностей мовної комунікації і призводить до фрустрації особистості в процесі цієї комунікації.

4. Загальні елементи в мові і культурі зумовлюють специфіку культурологічних аспектів механізму мовної комунікації. Доведено, що рушійною силою функціонування цього механізму є потребуюче змін реальне співвідношення вимог культури і реальної поведінки учасників мовної комунікації в конкретних відносинах між собою, змін, що породжені суспільством або викликані до життя конкретними особистостями. Основуючись на цьому аспектові дослідження, до наукового обігу вводяться такі поняття, як мовна культурно-комунікативна проблемна ситуація і мовно-культурний конструкт. Кінцевим культурологічним результатом дії цього механізму є вплив на становлення і розвиток культурного менталітету. Без урахування цього аспекту дії мовно-культурного механізму неможливо зрозуміти і вплинути на культурологічні процеси в мовній комунікації.

5. Формою існування мови є слово. Доведено, що слово має глибокий культурологічний смисл як певна структурна система. Про її рівень свідчить якість мовлення, що залежить не просто від звуків, але й від культурної завантаженості кожної зі структурних ланок слова (фонеми, морфеми, семеми). У загальній формі цю закономірність першими відзначили антропологи, зокрема Ш. Летурно. Сучасна дійсність, особливо мовні аспекти культури дискотек (і масової культури загалом), підтверджують цю закономірність. Культурно-комунікативне значення цієї закономірності полягає в тому, що, основуючись на неї, можна розхитати мовний простір особистості і таким чином зробити її безпорадною перед засобами маніпуляції в процесі комунікації або, навпаки, усуваючи огрубіння і примітивне в слові вплинути на позитивні культурологічні аспекти мовної комунікації.

6. З'ясовано, що основоположною реальною ланкою реалізації культурологічних аспектів мовної комунікації в конкретних умовах є мовно-культурний конструкт. Згідно зі смислом загального поняття конструкта, його конкретний мовно-культурний різновид характеризує культурно зумовлене відбиття взаємозалежності характеру спілкування і пов'язаних з ним на підставі попереднього досвіду дій та культурної їх сумісності. Саме мовно-культурний конструкт реалізує не лише відбиваючу дійсність, але й самостійний креативний характер мовної комунікації.

7. Підвищення в інформаційному суспільстві статусу і реального значення віртуально зумовлених мов сприяють якісним змінам у культурно-комунікаційному мовному просторі. Здійснене дослідження цього простору дозволило виявити його структуру й особливості в інформаційному суспільстві. Мовний простір містить: а) типові безпосередні культурно-комунікаційні мовні зв'язки людей, пов'язані з їх діяльністю; б) культурно-комунікаційні мовні зв'язки, що свідомо створені людською культурою і керуються її логікою, в) культурно-комунікаційні мовні зв'язки, які створюються безпосередньо конкретними людьми та в конкретних ситуаціях, як зв'язки інформаційні, що мають власну логіку. Характер культурно-комунікаційного простору інформаційного суспільства зумовлює надзвичайно велику роль віртуальної компоненти в цьому просторі. Ця компонента має ознаки фракталів (явищ, які розширюються виключно через зростання їх однорідностей) і тому є одним із джерел культурологічних суперечностей і викривлень при здійсненні мовної комунікації.

8. Оскільки можливості культурологічного підходу в інформаційному суспільстві щодо виконання мовою комунікативної функції найефективніше можна виявити за допомогою синергетичного підходу, методологічною засадою такого підходу є поняття інформації, яку слід розглядати як передачу, сприйняття й відтворення розмаїтості одного об'єкта в іншому. Це означає, що і стосовно культурологічної складової мовної комунікації діє закон необхідної розмаїтості, сформульований У. Ешбі. Сутність цього закону полягає в тому, що інформація не може передаватися в більшому обсязі, ніж це дозволяє розмаїтість суб'єкта, що передає. Отже, не можна очікувати культурного багатства мовної комунікації, якщо сам суб'єкт комунікації є культурно вбогим. Спроби штучно забезпечити культурне розмаїття при мовній комунікації лише поглиблюють цю убогість.

9. Керуючись методологічним положенням про те, що атрибутивною ознакою будь-якого наукового дослідження є виявлення в досліджуваному об'єкті суперечностей, розробка принципів їх пізнання, формулювання закономірності руху цих суперечностей та шляхів їх вирішення, системно досліджена сукупність суперечностей, які пов'язані з культурологічною компонентою мовної комунікації. Системостворюючими суперечностями всієї їх сукупності є суперечності між зовнішньою комунікацією типу «адресант-адресат» і автокомунікацією, тобто такою, що спрямована адресантом на себе самого; між представниками різних культур і мов; між культурними можливостями і вимогами конкретних мовних особистостей. Основою системного вирішення цих суперечностей є орієнтація на культурно-мовну особистість та її цінності, а основними закономірностями такого вирішення їх у сучасних умовах фундаментальних культурних змін є реалізація принципу свободи у сфері культури і нелінійність підходу до мовно-комунікативного спілкування як форми опанування культури.

10. Після здобуття Україною незалежності основною ціннісною ідеєю культури, яка зумовлює основоположні засади культурологічної складової мовної комунікації, стала національна. Її становлення і реалізація - сутнісна атрибутивна ознака всіх культурологічних форм мовної комунікації, проте, іноді цей процес відбувається в латентній і не завжди усвідомленій формі. Фундаментальна роль національної ідеї в мовно-культурній комунікації зумовлена тим, що вона втілює споконвічне прагнення народу до свободи і незалежності, гідного способу життя, можливості самостійно вирішувати свою долю, визначати власну культурну й історичну перспективу. Оскільки мова є засобом збереження і передачі соціокультурної інформації, їй належить ключова роль у забезпеченні життєвості національної ідеї.

11. Здійснений у дисертації аналіз мовно-культурних моделей європейського і вітчизняного підходів до вирішення проблеми взаємозв'язку культури і мови дозволяє дійти висновку, що самостійна розробка філософських і культурологічних аспектів питань мовної комунікації як явища культури здійснюється в цілому вітчизняною наукою з позицій європейського підходу. Основою цього підходу є визнання фундаментальної взаємозалежності і взаємної визначеності життя та культури. Замість одностороннього акцентування якогось аспекту культури і впливу його на всі культурні явища, сучасне бачення реальності культури і мовних комунікацій має ґрунтуватися на світоглядному кредо: і життя, і культура. Цим зумовлена методологічна вимога підходу до мови як особливого життєвого явища в системі культури.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Кулакова О.М. Міжкультурна комунікація як спосіб спілкування / О.М. Кулакова // Актуальні проблеми духовності: зб. наук. пр. / відп. ред. Я.В. Шрамко. - Кривий Ріг: КДПУ, 2005. - Вип. 6. - С. 389-396.

2. Кулакова О.М. Діяльнісно-культурологічна система мовної комунікації / О.М. Кулакова // Гілея (науковий вісник): зб. наук. пр. / гол. ред. В.М. Вашкевич. - К.: УАН ТОВ «НВП «ВІР», 2009. - Вип. 29. - С. 258-264.

3. Кулакова О.М. Культурологічні суперечності мовної комунікації / О.М. Кулакова // Культура України: зб. наук. пр. / відп. ред. М.В. Дяченко. - Х.: ХДАК, 2009. - Вип. 28: Мистецтвознавство. Філософія. - С. 81-92.

4. Кулакова О.М. Компонента культури в мовній комунікації інформаційного суспільства / О.М. Кулакова // Науковий вісник / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Х.: ХНПУ, 2009. - Вип. 32: Серія: Філософія. - С. 90-99.

5. Кулакова О.М. Культурологічні аспекти комунікативної функції мови / О.М. Кулакова // Культура України: зб. наук. пр. / відп. ред. М.В. Дяченко. - Х.: ХДАК, 2010. - Вип. 29: Мистецтвознавство. Філософія. - С. 112-124.

6. Кулакова О.Н. Национально-языковая политика государства: теоретический аспект / О.Н. Кулакова // Экономика, общество, рынок: научные записки. - Х.: ХИУ, 1998. - Вып. 3. - С. 114-117.

7. Кулакова О.Н. Проблема связи языка и общества как предмет изучения социолингвистики / О.Н. Кулакова // Вестн. Харьк. гос. политехнич. ун-та. - Х.: ХГПУ, 1998. - Вып. 12. - С. 197-200.

8. Кулакова О.М. Проблема двомовності в практиці навчального процесу/ О.М. Кулакова // Педагогічна майстерність викладачів фармацевтичного вузу в сучасних умовах: наук.-метод. конф. Тези доповідей. - Х.: УФА, 1998. - С. 46.

9. Кулакова О.М. Співвідношення понять «мова» і «культура» в соціолінгвістичному аспекті / О.М. Кулакова // Проблема раціональності наприкінці ХХ століття: матеріали V Харк. міжнар. Сковородинівських читань, 29-30 вересня 1998 р. - Х.: УВС, 1998. - С. 288-289.

10. Кулакова О.Н. Билингвизм как языковая ситуация / О.Н. Кулакова // Функциональная лингвистика: язык в современном обществе: материалы междунар. конф., 5-9 октября 1998 г. - Симферополь: CLC, 1998. - С. 81-82.

11. Кулакова О.Н.А.А. Потебня о роли языка в жизни народа / О.Н. Кулакова // ХХІ век: будущее России в философском измерении: материалы второго Российского филос. конгресса, 7-11 июня 1999 г. Т.4. Ч. 1: Философия духовности, образования, религии. - Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, 1999. - С. 235-236.

12. Кулакова О.М. Філософія мови / О.М. Кулакова // Функциональная лингвистика. Язык. Культура. Общество: материалы конф., 4-8 октября 1999 г. - Симферополь: CLC, 1999. - С. 85-87.

13. Кулакова О.М. Проблема ціннісних орієнтацій поколінь / О.М. Кулакова // Молодь в умовах нової соціальної перспективи: матеріали ІІ міжнар. наук.-практ. конф., 13-14 березня 2000 р. - Житомир: ЖДПУ, 2000. - С. 49-50.

14. Кулакова О.М. Національне виховання студентської молоді / О.М. Кулакова // Сучасні аспекти виховного процесу у вищих навчальних закладах України: матеріали міжрегіональної наук.-практ. конф., 26-27 жовтня 2000 р. - Львів: ЛДМУ, 2000. - С. 67-68.

15. Кулакова О.М. Мовно-комунікаційні аспекти здійснення демократії в глобалізованому суспільстві / О.М. Кулакова // Проблеми глобалізації та геополітичний вектор розвитку України: матеріали ХІХ Харківських політологічних читань. Збірник тез, червень 2007 р. - Х.: НЮАУ, НДІ ДБМС, 2007. - С. 113-115.

16. Кулакова О.М. Цивілізаційні витоки поглядів на мову як засіб комунікації / О.М. Кулакова // Культура, свідомість, мова в інформаційному суспільстві. Сер.: Наука: матеріали всеукр. наук.-практ. конф., 19-20 квітня 2007 р. - Х.: НФаУ, 2007. - С. 83-85.

17. Кулакова О.М. Мова як продукт культури / О.М. Кулакова // Українська культура та ментальність: самобутність в умовах глобалізації: матеріали всеукр. наук.-практ. конф., 13-15 лютого 2009 р. - Сімферополь: Центр розвитку освіти, науки та інновацій, 2009. - С. 34-39.

18. Кулакова О.М. Суперечності виховного впливу мовного спілкування в контексті культури інформаційного суспільства / О.М. Кулакова // Сучасні аспекти виховання студентської молоді: матеріали всеукр. наук.-практ. конф., 19-20 березня 2009 р. - Х.: ХНАМГ, 2009. - С. 74-76.

19. Кулакова О.М. Культурологічний зміст мовно-комунікаційної орієнтації молоді / О.М. Кулакова // Молодь в умовах нової соціальної перспективи: матеріали ХІ міжнар. наук.-практ. конф., 25-26 березня 2009 р. Ч. 1. - Житомир: ЖЕГІ, 2009. - С. 50-52.

Размещено на Allbest.ru