Фортепіанні цикли для дітей у творчості українських композиторів: образно-художній аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ

імені А.В.НЕЖДАНОВОЇ

УДК 786.2 (477)

Спеціальність 17.00.03. - Музичне мистецтво

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства

ФОРТЕПІАННІ ЦИКЛИ ДЛЯ ДІТЕЙ У ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ: ОБРАЗНО-ХУДОЖНІЙ АСПЕКТ

Тимощук Олександра Євгеніївна

Одеса - 2011

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі мистецтв Київського національного університету культури і мистецтв Міністерства культури і туризму України

Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, доцент Фадєєва Катерина Володимирівна, Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського, кафедра загального та спеціалізованого фортепіано

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор Кияновська Любов Олександрівна, Львівська національна музична академія ім. М. В. Лисенка, завідувач кафедри історії музики

кандидат мистецтвознавства, провідний науковий співробітник лабораторії новітніх технологій Савчук Ігор Борисович, Інститут проблем сучасного мистецтва, Академії мистецтв України (Київ)

Захист відбудеться “19” січня 2011 р. о «14-00» год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.857.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства в Одеській державній музичній академії ім. А.В. Нежданової за адресою: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, 63, малий зал.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеської державної музичної академії ім. А.В.Нежданової за адресою: 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, 63.

Автореферат розіслано «17» грудня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат мистецтвознавства, доцент А.Д.Черноіваненко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Актуальність дослідження. У творчості українських композиторів значне місце, окрім, звісно, оперно-симфонічної, камерної музики відводиться інструментальним творам для дітей, серед яких вагому частку становлять фортепіанні цикли. Такі опуси В. Косенка, Ж. Колодуб, М. Скорика, В. Сильвестрова, Л. Грабовського, В. Бібіка, М. Степаненка, Г. Саська, О. Костіна, І. Щербакова та Г. Гаврилець є не лише логічним продовженням досягнень Р. Шумана, К. Дебюссі, М. Равеля, П. І. Чайковського та С. Прокоф'єва, але й цінним самобутнім явищем у музичній культурі. Попри це вони не стали об'єктом ретельних досліджень спеціалістів. У національному музикознавстві досі немає комплексного аналітичного дослідження доробку саме українських композиторів у галузі фортепіанної музики для дитячого виконання (із урахуванням особливостей розвитку мислення та піаністичної майстерності дітей) та сприйняття в інтерпретації професійних музикантів. Не визначено головних рис драматургії таких збірок, не зроблено їх типізації, не виявлено національних ознак музичної мови, особливостей образного змісту тощо.

Фортепіанні цикли для дітей українських композиторів зазвичай вивчалися як дидактичний матеріал для розвитку професійно-виконавських здібностей учнів дитячих музичних закладів. Останнім часом спостерігається інтерес до проблеми специфіки дитячого сприйняття такого роду композицій з точки зору музичної психології (В. Драганчук, Г. Побережна та ін.). Приклади відомих зразків фортепіанної літератури для дітей наводилися у наукових дослідженнях, в яких висвітлюються принципи програмності в українській інструментальній музиці (О. Фрайт, Н. Хінкулова). Аналіз таких опусів проводиться у монографіях, присвячених творчості одного композитора (С. Павлишин, Л. Кияновська, О. Олійник та ін.). Поодинокими є наукові праці та статті, в яких збірки, написані українськими авторами для юних виконавців, розглядаються як специфічний різновид циклу мініатюр (В. Клин, О. Олійник, Ю. Вахраньов, В. Бєлікова). Однак, у процесі становлення і формування фортепіанного репертуару для дітей викристалізовувався основний жанровий еквівалент таких творів, яким став фортепіанний дитячий альбом (А. Булкін). Отримавши з розвитком виконавського мистецтва свою класичну форму у ХІХ столітті, він зберіг свої властивості (циклічну форму, найменшою жанровою одиницею якої є програмна мініатюра, образно-емоційний склад, близький до світу дитини та певні технічні й художні завдання) і до сьогодні, що свідчіть про його самобутність у музичній культурі.

Початком розвитку навчальної фортепіанної літератури в українському музичному мистецтві став репертуар, заснований на фольклорних зв'язках, де головну роль відігравали пісенні варіації. Поступово, із засвоєнням європейських піаністичних традицій та поетизацією існуючих жанрів відбулося збагачення образно-тематичного змісту творів, адресованих дітям. Згодом, породжені фольклорною творчістю та романтичною естетикою засади створення фортепіанного дитячого альбому стали відкритими для трансформацій. Вони знайшли своє продовження і в сучасній композиторській творчості українських митців, яка у цьому ракурсі залишається невивченою. Відтак, виникла потреба поглибленого осмислення та дослідження особливостей і самобутніх рис фортепіанних циклів для дітей у творчості українських композиторів-“пасіонаріїв” задля формування цілісної уяви про тенденції їх еволюціонування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі мистецтв Київського національного університету культури і мистецтв. Дослідження здійснено в межах “Державної програми охорони та збереження нематеріальної, культурної спадщини на 2004 - 2008 роки”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 року за № 1732 та є складовою комплексної наукової теми “Актуальні проблеми трансформаційних процесів в культурі України” кафедри мистецтв Київського національного університету культури і мистецтв. Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради КНУКіМ (протокол засідання №5 від 19 травня 2005 року). фортепіанний композитор молодший музичний

Мета дослідження - виявлення концептуальних засад та особливостей створення українськими композиторами фортепіанних циклів, призначених для виконання дітьми молодшого та старшого віку.

Завдання дисертації:

- розглянути історію виникнення та розвитку фортепіанної літератури для дітей у світовій музичній культурі;

- створити ретроспективну періодизацію фортепіанної творчості українських композиторів у цій галузі;

- виявити спільні та відмінні риси фортепіанних циклів для дітей національних та зарубіжних композиторів;

- узагальнити новаторські тенденції, притаманні фортепіанній музиці для дітей українських авторів ХХ століття.

Об'єкт дослідження - фортепіанні цикли для дітей українських та зарубіжних авторів.

Предмет - образно-художні особливості фортепіанного дитячого альбому національних композиторів ХХ століття.

Методи дослідження:

1. За допомогою аналітичного та мистецтвознавчого методу дослідження проведено порівняльний аналіз фортепіанних циклів для дітей українських авторів з аналогічними опусами композиторів-попередників, а також виявлено новаторські тенденції у створенні національними митцями подібного репертуару.

2. Історико-культурологічний та біографічний підходи дозволили відтворити ретроспективну періодизацію творчості українських композиторів у галузі музики для дітей.

3. Завдяки пошуковому методу дослідження вдалося віднайти та розглянути в дисертації твори для дитячого виконання сучасного українського композитора Г. Гаврилець, які існують лише в рукописному варіанті.

Теоретична база. Дисертантом досліджено праці А. Альшванга, Б. Асаф'єва, Л. Гаккеля, М. Друскіна, К. Зєнкіна, Н. Копчевського, А. Корто, М. Лонг, І. Мартинова, А. Мілки, М. Смирнової, И. Форкеля, Т. Шабаліної, присвячені розвиткові фортепіанного репертуару для дітей у творчості зарубіжних композиторів; проаналізовано навчальні посібники та дисертації українських музикознавців М. Дремлюги, М. Степаненка, Н. Кашкадамової, Н. Ревенко, Л. Свірідовської, в яких зображена історія становлення та еволюціонування національної фортепіанної музики; у зв'язку з потребою детального простеження особливостей мови і стилю українських композиторів вивчено наукові праці Л. Кияновської, О. Козаренка, Б. Сюти, Б. Фільц.

Впритул до розв'язання подібної до досліджуваної проблеми наблизився музикознавець А. Булкін, який у дисертації “Фортепіанний дитячий альбом: шляхи становлення, поетика жанру” дійшов висновку, що в різних авторських стилях (у творчості композиторів Р. Шумана, П. Чайковського, Ж. Бізе, А. Лур'є, Т. Куллака, К. Рейнеке, С. Борткевича) жанрові ознаки фортепіанного дитячого альбому демонструють стабільність. Дослідник також запропонував видове поділення на лірико-споглядальні (зі “сценарно-ігровим” підтекстом, наскрізною програмністю, посиленням звукової колористики тощо) та лірико-розповідні (з узагальнюючим характером музичних образів та вербальних програм, дидактичним типом поетики циклу, наскрізною ідеєю життєвого шляху людини і митця) фортепіанні дитячі альбоми.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше у вітчизняному музикознавстві:

- проведено аналіз історії виникнення та розвитку фортепіанної літератури для дітей;

- створено ретроспективну періодизацію творчості українських композиторів у цій галузі;

- виявлені основні тенденції у модифікації нових підходів українських композиторів ХХ століття до створення фортепіанних циклів для дитячого виконання.

Практичне значення дослідження. Дисертація обговорювалася та рекомендована до захисту кафедрою мистецтв Київського національного університету культури і мистецтв. Матеріали дослідження оприлюднювалися в доповідях та використовувалися в курсах лекцій “Сучасна українська музика”, “Методика викладання гри на фортепіано”, “Теорія та історія виконавсько-педагогічного репертуару”. Музично-теоретичний аналіз фортепіанних творів для дітей сучасних українських композиторів може використовуватися у навчальному процесі на уроках спеціального фортепіано в дитячих музичних закладах.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження оприлюднювалися в доповідях на восьми наукових конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Духовна культура як домінанта українського життєтворення” (Київ, ДАККіМ, вересень 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Трансформаційні процеси в сучасній українській культурі” (Київ, КНУКіМ, квітень 2007 р.), Міжнародній науковій конференції “Україна - Світ: від культурної своєрідності до спорідненості культур” (Київ, ДАКККіМ, грудень 2005 р.), Міжнародній науковій конференції “Українська культура в контексті сучасних наукових досліджень та практичних реалій” (Київ, ДАКККіМ, грудень 2006 р.), Міжнародній науковій конференції “Искусство глазами молодых” (Красноярськ, Росія, Державна академія музики та театру, квітень 2009 р.), Міжнародній науковій конференції “Молодь у сучасному світі: філософсько-культурологічні виміри” (Київ, КНЛУ, квітень 2009 р.), Міжнародній науковій конференції “Культурно-мистецьке середовище: творчість та технології” (Київ, ДАКККіМ, листопад 2009 р.), Міжнародній науковій конференції “Мова і культура” ім. проф. Сергія Бураго (Київ, Інститут філології КНУ ім. Т. Шевченка, червень 2010 р.).

Публікації: Основні теоретичні та практичні положення дисертації висвітлені в шести статтях, серед яких п'ять надруковано у фахових збірниках, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів (шести підрозділів), висновків, додатку з нотних прикладів і списку використаних джерел (160 найменувань). Обсяг основного тексту становить 154 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання роботи, визначено об'єкт, предмет й основні методи дослідження, окреслено ступінь розробленості проблеми, розкрито наукову новизну роботи, практичне значення її результатів, наведено відомості про їх апробацію.

У розділі 1 “Історія виникнення та розвитку фортепіанної музики для дітей” розглянуто етапи становлення навчальної літератури для дитячого музикування.

У підрозділі 1.1. “Формування виконавського репертуару в добу клавіру” проаналізовано джерела зародження музики для дітей, яка пов'язана з розвитком клавірного мистецтва спочатку у творчості клавесиністів (Ф. Куперена, Ж. Ф. Рамо, Г. С. Льоляйна, О. Гіббонса, В. Бьорда), а потім Й. С. Баха. Його принципи навчання відтворено в “Нотних зошитах”, дво- та триголосних прелюдіях і фугах, інвенціях та фантазіях, а також “Добре темперованому клавірі”. У зв'язку з цим нами репрезентовано два погляди науковців щодо бахівської методи укладання збірок: про поетапність розташування творів - від простих до складніших (О. Алексєєв, Н. Калініна, Н. Копчевський) та компонування їх на зразок сімейних альбомів, вага яких зросла в добу романтизму (А. Мілка, Т. Шабаліна).

У підрозділі 1.2. “Фортепіанна музика для дітей у творчості композиторів ХІХ століття” висвітлено основні форми та жанрові трансформації, які зазнав репертуар для дітей у творчості композиторів-романтиків.

У пункті 1.2.1. “Тема дитинства в творчості Р. Шумана та П. Чайковського” розглянуто специфічний жанровий різновид циклу мініатюр - фортепіанний дитячий альбом (А. Булкін), який містить низку певних стилістичних ознак (циклічну форму у вигляді “нової сюїти” без обмежень щодо кількості частин циклу та узагальненням нових для сюїти жанрів: маршу, елегії, ноктюрну, скерцо, романсу; образно-художній зміст, максимально наближений до світу дитини; укладання творів за принципом зростання ступеня складності тощо).

Вперше тема дитинства набула вагомого значення в творчості Р. Шумана, який повертався до неї протягом усього життя. Музика циклу “Дитячі сцени” (1838 р.) розрахована не на дітей, а на дорослих, про що свідчить ускладнена фактура його творів та автобіографічний підтекст, пов'язаний з історією кохання Р. Шумана до Клари Вік. П'єси про дитинство в збірці відіграють роль інтермедій між композиціями з життя композитора. “Альбом для юнацтва” (1848 р.) написаний не про дітей, а для дітей, для їхніх виконавських можливостей і музичного виховання. Яскравим тому підтвердженням є поради автора у вигляді “Життєвих правил” для музикантів. Композитор вперше залучає до збірки низку творів, що відображають специфіку музичних занять: від простих “легеньких п'єс” до етюду, від хоралу й пісеньки у формі канону до фуги. За теорією дослідника А. Булкіна, “Дитячі сцени” містять ознаки лірико-споглядального типу фортепіанного дитячого альбому, а “Альбом для юнацтва” - лірико-розповідного.

У “Дитячому альбомі” П. Чайковського (1878 р.) п'єси поєднано у своєрідні міні-цикли, позначені єдиною сюжетною лінією. Перший з них - калейдоскоп ігор та образів, які змальовують насичений подіями день з життя дитини (“Ранкова молитва”, “Зимовий ранок”, “Гра в коники”, “Мама”, “Марш дерев'яних солдатиків”, “Мужик на гармоніці грає”, “Камаринська”, “Нянина казка”, “Баба-яга”, “Шарманщик співає”, “У церкві”). Другий - ляльковий цикл (“Хвороба ляльки”, “Похорони ляльки”, “Вальс”, “Нова лялька”). Третій блок композицій утворений танцювальними та пісенними творами: “Мазурка”, “Російська пісня”, “Італійська пісня”, “Старовинна французька пісенька”, “Німецька пісенька”, “Неаполітанська пісенька”. Провідною в циклі є не споглядальність, а своєрідне поетапне переживання разом з ліричним героєм його долі. Тож збірка російського композитора відноситься до лірико-розповідного типу фортепіанних дитячих альбомів.

У пункті 1.2.2. “Музика для дітей у творчості французьких композиторів-імпресіоністів К. Дебюссі та М. Равеля” висвітлені принципи її компонування. Попри чимало спільного у доробку обох композиторів, твори кожного з них вирізняються неповторністю стилю та особливостями композиторського письма. К. Дебюссі затверджував своїм мистецтвом ідеали, що суперечили канонам класики, а М. Равель, навпаки, тяжів до традицій XVIII - XIX століть, наповнюючи їх новим змістом. Така відмінність простежується в циклах “Дитячий куточок” К. Дебюссі та “Моя матінка-гуска” М. Равеля, які написані композиторами у 1908 році. Перший з них - це блискуча, пройнята авторською іронією сюїта. А “Дитячий куточок” є твором, в якому втілений наївний і мудрий, казковий і реальний, веселий і сумний, а загалом чудовий і добрий світ дитинства. Проте насиченість фактури, використання композитором складних виконавських прийомів та осучасненої техніки педалізації не розраховані на маленького виконавця. Тому цикл К. Дебюссі можна віднести до лірико-споглядального різновиду фортепіанного дитячого альбому.

Збірка М. Равеля “Моя матінка-гуска” є яскравою серією музичних ілюстрацій до казок Ш. Перро з однойменною назвою. Вона укладена за принципом сюїти, де програмні твори з епіграфами та поясненнями щодо форми та змісту написані у жанрі старовинного танцю павани (“Павана Сплячої красуні”), скерцо (“Погануля, імператриця китайських статуеток”), вальсу (“Розмова Красуні з Чудовиськом”), хоралу (“Чарівний сад”). Перевагу композитор-імпресіоніст віддає звукозображальним характеристикам у вигляді передачі ходи сумного Хлопчика-мізинчика, який змушений мандрувати в пошуках хлібних крихт; залучення в мініатюрі “Принцеса-погануля” пентатоніки та цілотонової гами; зіставлення звучання на колористичній педалі крайніх регістрів фортепіано задля змалювання казкових образів у композиції “Розмова Красуні і Чудовиська”. З огляду на це можна стверджувати, що збірка “Моя матінка-гуска” наділена ознаками лірико-споглядального типу фортепіанного дитячого альбому.

У підрозділі “1.3. Фортепіанні опуси для дітей у творчості російських композиторів ХХ століття С. Прокоф'єва та С. Майкапара” проаналізовано образний зміст збірок “Дитяча музика” та “Бірюльки”. Цикл С. Прокоф'єва “Дитяча музика” (1935 р.) складається з творів, присвячених яскравим картинкам природи (“Ранок”, “Дощ і веселка”, “Вечір” та “Ходить місяць над луками”), дитячим забавам (“Хода коників-стрибунців”, “П'ятнашки) та переживанням (“Каяття”, “Соромно стало”). Вони насичені різноманітними враженнями з життя дитини у літній день. Новим є бачення С. Прокоф'єва проблеми зіставлення звуку та кольору. Яскравість фарб та свіжість гармонії в нього виникає завдяки пристрасній любові до дисонансів, якими композитор прикрашає прості консонантні акорди, перетворюючи їх на кластерні побудови. У прокоф'євській збірці “Дитяча музика” важливого значення набуває ідея гри. Тож цьому циклу притаманні ознаки лірико-споглядального типу фортепіанного дитячого альбому.

Цикл С. Майкапара “Бірюльки” (1934 р.) навпаки є класичним зразком лірико-розповідного фортепіанного дитячого альбому, укладеного у вигляді методичного посібника, який знайомить початківців з усіма 24-ма тональностями. Серед творів з чотирма та більше ключовими знаками є розгорнуті ліричні мініатюри: повільна “Легенда”, чарівний “Романс”, романтична балада “Вершник у лісі”, поліфонічний твір “Прелюд і фугетта”, імпресіоністичні замальовки “Луна в горах”, “Хмари пливуть”, граціозний “Гавот”, жвава технічна п'єса “Навесні”, твір на казковий сюжет “Семимильні чоботи” і поспішна токкатина “На ковзанці”. Зі зростанням кількості ключових знаків відбувається ускладнення фактури творів.

У розділі 2 “Українська фортепіанна музика для дітей” створено її ретроспективну періодизацію від зародження у XVIII столітті до розквіту у творчості сучасних композиторів; проведено порівняльний аналіз циклів українських композиторів для дитячого виконання зі збірками зарубіжних авторів, розглянутих у розділі 1.

У підрозділі 2.1. “Розвиток виконавсько-педагогічного репертуару наприкінці XVIII - на початку ХХ століття” висвітлено етапи становлення навчальної фортепіанної літератури, яка пов'язана з розквітом інструментальної музики. Першим документом, що підтверджує існування в Україні на ту пору музичного виконавства на клавішних інструментах, вважається “Книжка…” (1599 р.) видатного українського письменника-полеміста І. Вишенського, в якій містяться відомості про професію органіста та регаліста. Детальні поради щодо гри на органі з'явилися в “Граматиці музикальній” М. Дилецького, виданій вперше у м. Вільно в 1677 році. Інструментальні твори для музикування на органі, а також клавесині та клавікорді покладено в основу рукописної збірки, залученої до обкладинки “Уставів божественної літургії” (1680 р.) київського митрополита К. Жоховського.

Починаючи з 80-х років XVIII століття, у музичний побут України поступово входить фортепіано. Головним джерелом розвитку української фортепіанної музики на ранньому етапі була народна пісня й танець. Згодом виник жанр “пісень з варіаціями”, видатним майстром якого вважається В. Заремба, котрий під назвою “Українські мелодії” видав 18 творів імпровізаційного та варіаційного плану. Справжнього професійного рівня за художніми якостями українська навчальна література досягла у творчості М. Лисенка, який створив три опери для дітей, побудовані на казковій, народнопісенній основі: “Коза-дереза” (1888 р.), “Пан Коцький” (1891 р.), “Зима і Весна” (1892 р.). Важливо, що фортепіанна партія супроводу до цих творів є цілком прийнятною для дитячого виконання.

У підрозділі 2.2 “Українська фортепіанна музика для дітей (20-і - 30-і роки ХХ століття)” охарактеризовано основні події в історії українського музичного мистецтва у ракурсі перебудови й розгортання дитячої музичної освіти в державі. У 1928 році виникла перша вітчизняна “Школа фортепіанної гри” за редакцією педагога С. Шевченка, яка, на відміну від закордонних видань, була повністю побудована на основі народнопісенного матеріалу. У 20-і роки побачили світ фортепіанні п'єси професійних композиторів Н. Нижанківського, С. Людкевича та М. Колесси, вийшла друком збірка для маленьких виконавців В. Барвінського “Наше сонечко грає на фортепіано”. Ці твори сприймаються, як приклад продовження національних традицій, започаткованих М. Лисенком, та засвоєння прогресивних тенденцій нового європейського мистецтва, що походять від музики для дітей Б. Бартока, К. Орфа, З. Кодая, побудованої винятково на фольклорному матеріалі.

У пункті 2.2.1. “Тема дитинства в творчості В. Косенка” розглянуто цикли композитора, написані для юних виконавців. Перші його твори для наймолодших “4 дитячі п'єси” датуються 1928 - 1930 роком створення. Наступним став “Збірник дитячих п'єс для фортепіано”, а вершиною у творчості композитора вважається збірка “24 п'єси для фортепіано” (1936 р.), мініатюри якої наділені яскравою образною змістовністю, близькою до дитячого сприйняття. А це - і традиційні лялькові персонажі (“Не хочуть купити ведмедика”, “Купили ведмедика”, “За метеликом”), і різнопланові замальовки природи (“На узліссі”, “Пастораль”, “Ранком у садочку”, “Дощик” “У похід!”, “Казка”,), і сюжетно-ігрові сценарії (“Скакалочка”, “Балетна сценка”, “Марш юних будьонівців”). Не забуває автор і про канонічні для такого роду музики жанри, про що свідчать твори “Вальс”, “Полька”, “Мазурка”. Попри неуникне звеличення ідеалів радянського минулого музична мова циклу В. Косенка пронизана фольклорними інтонаціями у п'єсах “Українська народна пісня”, “Мелодія”, “Танцювальна”. Окрему групу становлять більш складні за задумом і технічним навантаженням твори “Мелодія”, “Етюд”, “Гумореска”, “Токкатина”, які спрямовані розвивати в дітей відчуття специфіки жанру. Цикл “24 п'єси для фортепіано” В. Косенка є близьким за стилем написання та рівнем майстерності до фортепіанних альбомів Р. Шумана та П. Чайковського. Однак збірка українського композитора вирізняється сучасністю музичної мови та інтонаційною близькістю до української народної творчості, збереженням суто романтичної орієнтації та приналежністю до лірико-розповідного типу фортепіанного дитячого альбому.

У підрозділі 2.3. “Фортепіанні цикли для дітей сучасних українських композиторів” подано тлумачення терміну “сучасні композитори”, а також створено систематизацію їхньої творчості в царині фортепіанної музики для дітей. Спираючись на ідею музикознавця О. Дьячкової, яка розподілила сучасних вітчизняних композиторів - корифеїв симфонічної музики на три плеяди: шістдесятники, сімдесятники та вісімдесятники, нами у дисертації запропоновано аналогічну класифікацію для творчості митців, які плідно працювали в галузі створення репертуару для дитячого виконання в 60 - 80 роках ХХ століття.

У пункті 2.3.1. “Опуси для дітей композиторів-“шістдесятників” М. Скорика та Ж. Колодуб” розглянуто цикл “З дитячого альбому” М. Скорика, створений у 1965 році з характерним проявом рис неофольклоризму, прихильником якого є композитор. Численні коломийкові, епічно-розповідні звороти, які криються в емансипації синкопованого ритму західноукраїнського походження, у типових мелодико-гармонічних, ритмічних, фактурних моделях, наближають збірку композитора до стилістики творів Б. Бартока з його фундаментальним творінням під назвою “Мікрокосмос”. Інновацією в збірці М. Скорика є суміщення композицій на суто фольклорну тематику (“Народний танець”, “Лірник”) із “модерновими” мініатюрами (“Естрадна п'єса”, “Жартівлива п'єса”). Таким чином відбувається зближення розважального та академічного мистецтва. Наведене розмаїття тем та сюжетів свідчить про наявність ознак лірико-розповідного типу фортепіанного дитячого альбому.

“Дитячий альбом” (1996 року видання) Ж. Колодуб, на відміну від збірки М. Скорика, не вирізняється наскрізною фольклоризацією. Він є взірцем класичної музики для дітей із залученням лялькових образів на зразок збірок П. Чайковського, Р. Шумана та В. Косенка, використанням жанрових творів (пісня, танець), яскравих картинок зі світу дитини із запровадженням сучасних прийомів написання (джазових ритмів та гармоній, постукувань руками по кришці фортепіано тощо). У творах даного циклу переважає рух та дієвість, що дозволило віднести його до лірико-розповідного типу фортепіанного дитячого альбому.

У пункті 2.3.2. “Фортепіанні збірки композиторів-авангардистів Л. Грабовського, В. Бібіка та В. Сильвестрова” окреслено стилістичні паралелі між опусами цих авторів та класичними зразками їхніх попередників. Цикл Л. Грабовського “Строкаті аркуші”, виданий у 1983 році, належить до раннього періоду творчості композитора. Сповідуючи принципи раціоналізму, Л. Грабовський у своїй творчості досягає разючої чистоти стилю, математичної вивіреності та сонористичної барвистості контрапунктичних побудов, що виникають від “розщеплення” звукового простору на декілька площин. Попри це його цикл “Строкаті аркуші” написаний у традиційному напрямі. Хоча в музиці для дітей автор не уникає модернових несподіванок. Свою збірку він уперше розпочав невеличкою “Ранковою сонатиною”. П'єса “У сутінках” містить блюзові ритми, гармонії та інтонації. “Східний наспів”, “Мініатюрний марш” та “Маленька сарабанда” - це найменші композиції збірки. У “Мініатюрному марші” збережено всі жанрові ознаки маршу, але нотний запис твору наочно нагадує взірець пуантилістичної музики. У п'єсі “Маленька урочиста сарабанда” композитор використовує нестійкі альтеровані септ- та нонакорди. Продовженням старовинної тематики є композиція “Канон”. Завдяки поєднанню поліфонічного мислення зі сучасними гармонічними рішеннями ця п'єса є найскладнішою в збірці й вимагає від піаніста розвинутих виконавських навичок. Остання композиція “Арія” побудована на тонкому відчутті тембрального забарвлення звучання. Твори збірки “Строкаті аркуші” умовно поділяються на дві частини: традиційні композиції для дітей молодшого шкільного віку та авангардні - для юнацтва. Тяжіння музичних образів до узагальнення, а також наближення до дидактичного принципу укладання творів циклу без використання народнопісенного матеріалу дозволило віднести збірку “Строкаті аркуші” до лірико-розповідного різновиду фортепіанного дитячого альбому.

Контрастною до цього циклу є “Музика для дітей” В. Бібіка, видана у 1983 році. Схематичність нотного запису у вигляді сучасних позначень техніки педалізації, графічних вказівок щодо напряму голосоведіння, численних авторських ремарок, на зразок “клавішу натиснути беззвучно”, “грати, імітуючи звучання клавесина”, “Glissando” струнами у цьому регістрі”, свідчать про модерністичну спрямованість фортепіанного циклу. Проте композиційний задум збірки відзначений традиційністю. Початкові твори “Світанок” та “Ранкові дзвони” ніби відкривають новий день із життя дитини, насичений яскравими образами та переживаннями, втіленими в композиціях. Мальовничими картинками наближення ночі - пори відпочинку та сну - є твори “Мерехтіння зірок” та “Колискова”. У цьому плані “Музика для дітей” В. Бібіка нагадує “Дитячий альбом” П. Чайковського. Новацією є залучення до циклу п'єс українського автора ілюстративно-розповідного характеру з використанням прийомів сонористики - наслідування звучання дзвону (“Про давнину”), що ніби лине в повітрі, або відлуння (“Звуки в полях”). Отже, “Музика для дітей” В. Бібіка має ознаки лірико-споглядального типу фортепіанного дитячого альбому, що виявляє її спільність з “Дитячою музикою” В. Сильвестрова №1 (1973 р.).

Особливо яскравою сторінкою згаданого циклу стали ліричні твори “Колискова”, “Старовинна мелодія” та “Вдячність”, які вирізняються простотою викладу, прозорістю фактури та унікальністю сильвестрівської мелодики. Їх основою є вертикальне чотириголосся, що нагадує хорал з особливою “кантовістю” фактури, де великої ваги набувають доволі тривалі затримання в кожному з голосів, які на колористичній педалі утворюють фонові ефекти, що нагадують бриніння струн бандури або ж специфічну акустику храму з довгим згасанням звуків. Використання в композиції “Подив” великого розмаїття засобів музичної виразності зумовлене самою назвою та її відтворенням у зображальній лексиці. Широкий діапазон ілюстративних музичних прийомів автор застосував у “Фантастичній сонатині”, яка має програмну назву (Дракон і птах). В основі її сюжету - образно-асоціативне наслідування фантастичних персонажів, подібно до твору М. Равеля “Розмова Красуні з Чудовиськом” зі збірки “Моя матінка-гуска”, де діалогічний розвиток тем вибудовано за принципом контрастності, який наприкінці нівелюється. У такий спосіб український композитор відтворив символічну для казкових сюжетів тему перемоги добра над злом. У порівнянні з класичними зразками збірка “Дитяча музика” №1 В. Сильвестрова відзначена нетрадиційною драматургією, адже тут домінує тема сну, спочинку після денної активності, що є новаторським у створенні фортепіанної музики для дітей.

У пункті 2.3.3. “Фортепіанні цикли для дітей М. Степаненка, Г. Саська та О. Костіна” зроблено аналіз збірок композиторів 70-х років XX століття. Серед них значне місце посідає “Дитячий альбом” (1980 року видання) М. Степаненка, твори якого розміщено за сталим принципом поступового ускладнення технічного та смислового навантаження. Збірка відкривається п'єсою “Перший пролісок”, а завершується твором “Взимку на тройці”. Між ними - композиції, присвячені літньо-осінньому періодові. Тут відчутні народнопісенні ритмо-інтонації. Між п'єсами існують тональні та інтонаційні зв'язки. Три сонатини та “Маленька сюїта про звірів” - твори великої форми, переважно класичного напряму з типовим сонатним allegro, де переважає яскравий тематизм фольклорного забарвлення. Серед них тільки “Українська сонатина” - з програмною назвою. Завершується збірка циклом розгорнутих композицій під загальною назвою “Ескізи”. З огляду на таку драматургію укладання творів, в основі якої - дидактичний принцип диференціації за рівнем складності, ми дійшли висновку, що фортепіанний “Дитячий альбом” М. Степаненка належить до лірико-розповідного типу.

Збірка Г. Саська “Мозаїка” (1983 р.) складається, як і цикл М. Степаненка, з трьох частин: семи п'єс, сюїти “Граю джаз” та наступних семи композицій для дітей старшого віку. Серед творів з цікавими картинними назвами (“Синички за вікном”, “Перший пролісок”, “Весняний дощик”, “Метелики над квітами”, “Мережива”, “Джерельце”) є п'єси з фантастично-казковими заголовками (“Льодовий палац Снігової королеви”, “Дідусева казка”) та композиції із фольклорним забарвленням (“Народне сказання”, “Веснянка”, “Поліфонічна п'єса”, “Токката”). Такі мальовничі нотки у відтворенні пейзажів та звукозображальний тип викладу фактури, який має “імітаційні” особливості відтворення природи, а також етнохарактерні назви творів; типова ладовість та ритмічна організація музичного матеріалу циклу містять ознаки лірико-споглядального різновиду фортепіанного дитячого альбому.

Цикл “Андрійкова карусель” (1998 р.) О. Костіна складається з 9 творів: “Карусель, на якій гойдаються діти”, “Так-так-так...”, “Тік-так, тік-так, тік-так”, “Олина каблучка”, “Алло-алло-алло...”, “Улюблений кіт Макс”, “Дзиґа”, “Гойдалки”, “Колискова”. До кожної музичної композиції автор підібрав дитячі вірші знаних, переважно російських поетів С. Маршака, А. Барто та ін. Подібний прийом полегшення сприймання дітьми музичного тексту використовував французький композитор-імпресіоніст М. Равель, який до творів добирав епіграфи з відомих казок. За розміщенням композицій цей фортепіанний цикл нагадує “калейдоскоп” образів та назв, більшість з яких вирізняється наслідуванням процесу функціонування технічних та механічних пристроїв. Звернення О. Костіна до сучасних винаходів цивілізації виявилося у пошуках нових засобів музичної виразності при написанні фортепіанної музики для дітей. Зважаючи на оповідне спрямування збірки, її твори віднесені нами до лірико-розповідного типу фортепіанного дитячого альбому.

Другий цикл О. Костіна “Андрійкові іграшки” (2001 р.) містить 6 п'єс: “Слоненя”, “Черепашка”, “Папуга”, “Баран”, “Втомлений Дід Мороз” та “Веселий потяг”. Насамперед, вражає майстерність сучасного українського композитора, з якою він підбирає музичний матеріал для композицій, що базуються на простій, але милій дитячій пісеньці чи мелодії з танцю. Протягом усього твору ведеться активна мотивна робота, зокрема, за рахунок залучення дитячих російських пісень, на зразок “У лісі, лісі темному”, завдяки чому створюється невимушена атмосфера гри, здатна зацікавити маленького виконавця. У відповідності запропонованій нами диференціації, цикл творів “Андрійкові іграшки” належить до лірико-розповідного типу фортепіанного дитячого альбому.

У підрозділі 2.3.4. “Твори для дітей представників молодшої ґенерації композиторів І. Щербакова та Г. Гаврилець” проаналізовано композиції цих авторів, написані для дитячого виконання. У “Дитячому альбомі” (2002 р.) І. Щербакова відчутні паралелі з творчістю композиторів-романтиків Ф. Шопена, О. Скрябіна та С. Рахманінова, про що свідчить неоромантична спрямованість (типово романтична терцевість, яка резонує з квартовою фактурою, велика кількість трелей та фігуративних пасажів тощо). Посилення концертного характеру мініатюр циклу: “Елегія київських пагорбів”, “Серцо”, “Waltz triste”, “Казка-страшилка на ніч” (фантазійна поема) наближає його до фортепіанного дитячого альбому лірико-споглядального типу.

Фортепіанні п'єси композиторки Г. Гаврилець “Елегія”, “Відлуння”, “Гравітації” та “Іmpromtu” написані протягом 90-х років. Кожна з них виявляє себе як самодостатній зразок фортепіанної музики для дітей, в якій вдало поєднуються фольклорний матеріал та сучасні авангардні прийоми. Зокрема в музичному матеріалі “Гравітацій” Г. Гаврилець, як і в творах “З дитячого альбому” М. Скорика, не обходиться без використання синкопованих ритмів та остинатних повторень в акомпанементі в графічному вигляді, а також без мелодичних октолей та септолей, звучання яких дещо нагадує бриніння струн бандури. Мова творів композиторки несе сильний енергетичний заряд, який і формує світ музики Г. Гаврилець.

Важливо зазначити, що українська фортепіанна література для дітей не вичерпується зразками згаданих у дисертації композиторів. До її створення зверталися також В. Кирейко, А. Караманов, Б. Фільц, К. Цепколенко, Ю. Іщенко, В. Птушкін, М. Чембержі та ін. Одночасно до збагачення фортепіанного виконавсько-педагогічного репертуару приєднувалися і провідні митці української діаспори США та Канади - В. Безкоровайний, М. Фоменко, І. Соневицький, М. Кравців-Барабаш, Р. Савицький.

Результати проведеного дослідження фортепіанного репертуару українських композиторів для дітей дозволяють зробити такі

ВИСНОВКИ

У дисертації відтворено картину розвитку фортепіанної музики для дітей, створеної композиторами минулих епох, починаючи від XVIII століття й завершуючи доробком сучасних українських митців.

1. Аналіз образно-художнього змісту найкращих зразків фортепіанних збірок для дітей дозволив усвідомити діапазон змін, які відбулися протягом кількох століть у творах Й. С. Баха, Р. Шумана, П. Чайковського, К. Дебюссі, М. Равеля, С. Прокоф'єва, С. Майкапара, В. Сильвестрова, Л. Грабовського, В. Бібіка, М. Степаненка, Г. Саська, Ж. Колодуб, О. Костіна, І. Щербакова та Г. Гаврилець.

Концептуальним у проведеному дослідженні стало визначення “фортепіанний дитячий альбом” як специфічний жанровий різновид циклу мініатюр. Його зародження відбувається у творчості композиторів-романтиків ХІХ століття Р. Шумана та П. Чайковського.

2. Ретроспективна періодизація фортепіанних збірок для дітей створена у відповідності до теорії поділу фортепіанних дитячих альбомів на лірико-споглядальні та лірико-розповідні, запропонованої українським музикознавцем А. Булкіним. Така ж класифікація фортепіанних циклів для дітей у творчості українських композиторів дозволила стверджувати, що запроваджені композиторами-романтиками ще на початку ХІХ століття форма та традиційні жанрові ознаки фортепіанного дитячого альбому широко вживані вітчизняними авторами; еволюціонування фортепіанного дитячого альбому в Україні протягом ХХ століття відбувалося під впливом західноєвропейської та російської музичних культур.

З розвитком музичної мови в царині інструментальної навчальної літератури на початку ХХ століття фортепіанні цикли для дітей у творчості українських композиторів значно розширили межі усталених канонів компонування таких збірок. Це зумовлено, з одного боку, впливом традицій народного музикування, а з іншого - інтелектуалізацією професійного авторського мислення, що знайшло відображення у стилістичному оновленні, яке відбулося внаслідок розширення образної інтонаційно-тематичної сфери; привнесенні до фортепіанного дитячого альбому нового змісту, нових семантичних та структурних характеристик.

Широка палітра засобів музичної виразності - від традиційних і до сучасних - свідчить про те, що фортепіанна творчість українських композиторів для дітей знаходиться в постійному динамічному розвитку.

3. Фортепіанні цикли для дітей сучасних національних композиторів в авторських мовленнєвих кодах та стилістичних системах - це універсальні твори зі складним смисловим навантаженням та своєрідною специфікою виконання. Свідченням цього є зміна пріоритетів при створенні музики для дитячого виконання, яка орієнтована на зрілого, досвідченого виконавця, здатного в юному віці мислити образно-художніми категоріями дорослого.

На підтвердження наведеного вище зазначимо, що відбулося: введення до циклу мініатюр великих форм - сонати, сонатини (В. Сильвестров, М. Степаненко); відхід від традиційних дитячих образів та забав, звернення до музики минулих епох (В. Сильвестров, Л. Грабовський, І. Щербаков); вихід за межі традиційної назви “Дитячий альбом” завдяки використанню програмних заголовків (Л. Грабовський, Г. Сасько, О. Костін); впровадження сучасних авангардних технологій, прийомів письма, новітніх музично-танцювальних форм, звернення до музики естрадного напрямку (Ж. Колодуб, М. Скорик, В. Бібік, О. Костін, Г. Гаврилець); залучення до створення фортепіанного репертуару для дітей видатних українських композиторок Ж. Колодуб, Г. Гаврилець, Б. Фільц, М. Кравців-Барабаш.

Узагальнюючи, зазначимо, що фортепіанний дитячий альбом у творчості українських композиторів протягом ХХ століття набув певних стильових, мовно-інтонаційних та формотворчих ознак. У дослідженні обґрунтовано думку про існування національного жанрового типу фортепіанного дитячого альбому, що моделює найбільш особливі та стійкі риси, які продовжують розвиватися у творчих лабораторіях молодих авторів ХХІ століття. Фактично дана дисертація є першою у вітчизняному музикознавстві спробою наукового осмислення фортепіанних творів для юних виконавців українських композиторів у контексті розвитку виконавсько-педагогічного репертуару.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Тимощук О. Особливості драматургії циклу “Дитяча музика” №1 В. Сильвестрова / О. Тимощук // Мистецтвознавство : Вісник КНУКіМ : [збірник наукових праць / ред. колегія М. М. Поплавський, С. Д. Безклубенко, Б. В. Деменко та ін.]. - К., 2005. - Випуск 13. - С. 125-134.

2. Тимощук О. Дитячі фортепіанні цикли “Андрійкова карусель” та “Андрійкові іграшки” сучасного українського композитора О. Костіна : традиційність та новаторство / О. Тимощук // Питання культурології : Вісник КНУКіМ : [збірник наукових праць / ред. колегія М. М. Поплавський, С. Д. Безклубенко, В. Й. Борисенко, Б. В. Деменко та ін.]. - К., 2005. - Випуск 21. - С. 201-209.

3. Тимощук О. З історії розвитку дитячої фортепіанної музики” / О. Тимощук // Культура і сучасність : Альманах ДАКККіМ : [збірник наукових праць / ред. колегія В. А. Бітаєв, Л. О. Аза, В. Г. Антонюк, А. П. Лащенко та ін.]. - К., 2006. - №2. - С. 138-145.

4. Тимощук О. Сучасність крізь традиції : дитяча фортепіанна музика українських композиторів-авангардистів / О. Тимощук // Мистецтвознавство : Вісник КНУКіМ : [збірник наукових праць / ред. колегія М. М. Поплавський, С. Д. Безклубенко, Б. В. Деменко та ін.]. - К. 2006. - Випуск 15. - С. 83-88.

5. Тимощук О. Фортепіанний дитячий альбом у творчості українських композиторів : до проблеми жанрової інтерпретації / О. Тимощук // Мистецтвознавство : Вісник КНУКіМ : [збірник наукових праць / ред. колегія М. М. Поплавський, С. Д. Безклубенко, Б. В. Деменко та ін.]. - К., 2008. - Випуск 19. - С. 75-80.

6. Тимощук А. Е. "Детский альбом" И. Щербакова / А. Е. Тимощук // Мир в художественных отражениях : [cборник статей / ред. О. Ю. Колпецкая, М. М. Гохфельд.]. - Красноярск : Красноярская государственная академия музыки и театра. - 2010. - С. 31-35.

АНОТАЦІЯ

Тимощук О. Є. Фортепіанні цикли для дітей у творчості українських композиторів: образно-художній аспект. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03. - Музичне мистецтво. - Київський Національний університет культури і мистецтв, Міністерство культури і туризму, Київ, 2010.

Дисертація присвячена вивченню особливостей та самобутніх рис фортепіанних циклів для дитячого виконання композиторів-“пасіонаріїв” українського музичного мистецтва. Фактично, дане дослідження є першою у вітчизняному музикознавстві спробою наукового осмислення фортепіанних творів українських композиторів для юних виконавців у контексті розвитку виконавського репертуару.

У дисертації зроблено порівняльний аналіз класичних фортепіанних альбомів Р. Шумана та його послідовників із подібними опусами українських авторів, завдяки чому виявлено тенденції спадковості та зв'язок з аналогічними творами західноєвропейських та російських композиторів. Також обґрунтовується думка про існування національного жанрового типу фортепіанного дитячого альбому.

Дослідження сприятиме подальшому розвитку та вдосконаленню фортепіанного репертуару для дітей та переосмисленню його як самобутнього й унікального, цілісного жанрового явища зі своїм спектром засобів виразності.

Ключові слова: українські композитори, фортепіанний репертуар, фортепіанні цикли для дітей, дитячий альбом, тип драматургії, диференціація за рівнем складності.

АННОТАЦИЯ

Тимощук А. Е. Фортепианные циклы для детей в творчестве украинских композиторов: образно-художественный аспект. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.03. - Музыкальное искусство. - Киевский национальный университет культуры и искусств, Министерство культуры и туризма, Киев, 2010.

Диссертация посвящена исследованию особенностей и самобытных черт фортепианных циклов для детей композиторов украинского музыкального искусства. Фактически это первая в отечественном музыковедении попытка научного осмысления фортепианных произведений для юных исполнителей украинских композиторов в контексте развития фортепианного репертуара. В диссертации впервые, путем ознакомления с историей становления, развития и расцвета фортепианной литературы для детей украинских авторов, обосновывается мысль о существовании национального жанрового типа фортепианного детского альбома. Для него характерно отдаление от традиционных детских образов, обращение к музыке прошлых эпох (В. Сильвестров, Л. Грабовский, И. Щербаков); выход за пределы традиционного названия "Детский альбом", благодаря использованию программных заголовков (Л. Грабовский, Г. Cасько, А. Костин); внедрение современных авангардных технологий, приемов письма, новейших музыкально-танцевальных форм, обращения к музыке эстрадного направления (Ж. Колодуб, М. Скорик, В. Бибик, А. Костин, А. Гаврилец).

Рассмотрение фортепианной музыки для детей украинских композиторов позволило провести систематизацию их творчества в сфере фортепианной музыки для детского исполнения. Для создания ретроспективной периодизации таких сборников была использована теория классификации фортепианных детских альбомов музыковеда А. Булкина по разновидности драматургии - лирико-повествовательной и лирико-созерцательной.

Впервые в ходе сравнительного анализа классических образцов фортепианных детских альбомов зарубежных композиторов - основателей классического фортепианного детского альбома, дается определение традиционным и новаторским чертам, воплощенным в творчестве украинских авторов, в виде использования фольклорного материала на уровне мелоса и ритмо-интонаций (В. Косенко, М. Скорик, А. Гаврилец), внедрения авангардных техник (Л. Грабовский, В. Бибик, В. Сильвестров) и современных изобретений в области драматургии. К примеру, в “Детской музыке” №1 В. Сильвестрова развитие событий из детского мира начинается не с “Утренней сонатины”, как в Л. Грабовского, или пьесы “Рассвет”, как у В. Бибика, а c напевной “Колыбельной”. Такой композиционный прием - типичный для семантики произведений В. Сильвестрова середины 70-х годов. Ведь само состояние сна, отдыха после дневной активности, перенесение в другое измерение, в некоторой степени адекватно медитации, значение которой выросло в зрелый период творчества композитора. В этом ракурсе пьесы цикла “Современный танец”, “Благодарность”, “Удивление”, “Старинная мелодия”, “Фантастическая сонатина” воспринимаются как калейдоскоп ярких картинок-сновидений. Завершается “Детская музыка” №1 веселой, светлой “Утренней песенкой”.

Данное исследование позволит переосмыслить отношение музыковедов и исполнителей к детским фортепианным циклам, как к «несерьезному», детскому учебно-инструктивному материалу и поднять его художественную значимость на высшую ступень в иерархии общепризнанных музыкальных форм и жанров.

Ключевые слова: украинские композиторы, фортепианный репертуар, фортепианные циклы для детей, детский альбом, тип драматургии, дифференциация по уровню сложности.

Tymoshchuk O. Piano cycles for children in Ukrainian composers' oeuvres: figurative and artistic aspect. Manuscript.

Thesis for obtaining candidate's degree in the speciality of 17.00.03 Art of Music. Kyiv National University of Culture and Arts, Ministry of Culture and Tourism, Kyiv, 2010.

The thesis is dedicated to the research of the peculiarities and original features of piano cycles for children, created by Ukrainian composers. Practically this thesis is the first attempt in Ukrainian musicology to present a scientific interpretation of Ukrainian composers' piano pieces for young performers in the context of development of piano repertoire for children.

In the research the comparative analysis of the classical piano albums for children by R. Schumann and his followers with similar opuses of Ukrainian composers was made, and due to this the trends of inheritance and relation to the analogous compositions by Western Europe and Russian composers have been revealed. Also the opinion that there exists a national genre type of piano album for children is justified in this thesis.

This research will contribute to the further development and improvement of piano repertoire for children and its perception as original and unique, integral genre phenomenon with its own spectrum of means of expression.

Keywords: Ukrainian composers, piano repertoire, piano cycles for children, children's album, type of dramaturgy, differentiation depending on the level of difficulty

Размещено на Allbest.ru