Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет культури і мистецтв

УДК (7+008) (477. 81)

26. 00. 01 - Теорія та історія культури

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства

КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКЕ ЖИТТЯ РІВНЕНЩИНИ ПЕРІОДУ ДЕРЖАВНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Виткалов Сергій Володимирович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Київському національному університеті культури і мистецтв, Міністерства культури України, м. Київ.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор Поплавський Михайло Михайлович, Київський національний університет культури і мистецтв, ректор

Офіційні опоненти:

- доктор мистецтвознавства, проф. Іваницький Анатолій Іванович - ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, провідний науковий співробітник відділу етно-музикознавства

- кандидат мистецтвознавства Ігнатова Лариса Петрівна, Волинський національний університет ім. Лесі Українки, доцент кафедри історії, теорії мистецтв і виконавства

Захист відбудеться "9" червня 2011 року о "14. 00" годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 807. 02 у Київському національному університеті культури і мистецтв (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36, ауд. 209).

Із дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету культури і мистецтв (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36).

Автореферат розісланий "5" травня 2011 р.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради проф. Л.Г. Петрова

Анотації

Виткалов С.В. Культурно-мистецьке життя Рівненщини періоду державної незалежності України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 26. 00. 01. "Теорія і історія культури". - Національний університет культури і мистецтв. - Київ, 2011.

Дисертація виявляє особливості культурно-мистецького поступу Рівненщини під впливом суспільно-політичних трансформацій, що відбуваються в краї від часу здобуття Україною державної незалежності. Акцентовано увагу на ролі спеціальної освіти, фольклорних витоках сучасного художнього життя, національних меншин у відродженні культурних традицій, музейних установ у збереженні культурної спадщини. На прикладі музичного, театрального, кіно-фото мистецтва розкриваються особливості культурного поступу Рівненщини. Аналізується значення фестивального руху в питаннях збереження національно-культурних традицій, розглянуто форми культурного обслуговування населення. Обгрунтовано висновок про те, що національно-культурні зрушення, розпочаті 1991 р., мали суттєвий вплив на розвиток духовного життя західноукраїнських теренів, активізували культурно-мистецьку діяльність населення.

Ключові слова: культурно-мистецьке життя, Рівненщина, періодична преса, західноукраїнські терени.

Выткалов С.В. Художественная жизнь Ровенщины в период государственной независимости Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 26. 00. 01 - "Теория и история культуры". - Национальный университет культуры и искусств. - Киев, 2011.

Исследование посвящено выявлению особенностей художественного развития одной из специфичных в культурном контексте областей западной Украины - Ровенщины под воздействием общественно-политических изменений, возникших с провозглашением государственной независимости.

Для анализа привлекаются периодические издания края, на страницах которых рассматриваются интересующие нас проблемы. Автор класифицирует их как: издания гуманитарного профиля, в которых анализируется художественное разнообразие культурной жизни; научная периодика, монографическая и справочная литература.

Акцентировано внимание на роли специального образования в организации художественной деятельности, раскрывается роль Ровенского факультета Киевского института культуры (открытого в 1971г.) в подготовке соответствующих кадров, которые изменили духовный климат края, возглавив художественные коллективы, учреждения культуры, методические службы в регионе.

Прослеживаются тенденции, наметившиеся в культурологическом образовании в связи с увеличением количества подобных институтов в республике, сформировавшихся при различных типах ВУЗов. Подтверждается мысль о фольклорных истоках современной художественной жизни края, что выявляется во многих формах художественного творчества, восприятии народной культуры населением; а также роли национальных меньшинств, проживающих в области в возрождении їх культурных традиций; значении музейных учреждений в сохранении культурного наследия.

На примере музыкального, театрального, кино-фото искусства в разделе Ш показано особенности культурного возрождения Ровенщини. Анализируется фестивальное движение и его роль в сохранении национально-культурных традиций; рассмотрены формы культурного обслуживания населения, возникшие в этот период. Внимание уделяется роли СМИ в стимулировании культурной деятельности. Обоснован вывод о том, что национально-культурные изменения, возникшие в 1991 г., оказали существенное влияние на развитие духовной жизни западно-украинских территорий, активизировали художественную жизнь, что повлекло за собой рождение новых идей в театральной, музыкальной жизни общества, которые, в свою очередь, обусловили формирование новых видов художественных коллективов, литературных изданий, расширили доступ к новым источникам информации путем создания различных форм донесения научных сведений к потребителям.

Ключевые слова: художественная жизнь, Ровенщина, периодические издания, западно-украинские земли.

Vytkalov S. V. Artistic life of Rovenschiny in the period of state independence Ukraine. - Manuscript.

Dissertation on the competition of graduate degree of candidate of study of art on specialty 26. 00. 01 is "Theory and history of culture". - The National university of culture and arts. - Kiev, 2011.

Dissertation is devoted the exposure of features of cultural and art development of Rovenschiny under act of social and political transformations, what be going on in an edge in connection with proclamation of state independence Ukraine. Attention is accented on the role of the special education, folk-lore sources of modern artistic life, roles of national menshinstv in questions revival of own cultural traditions, museum establishments in a process maintenance of cultural legacy.

On the example of functioning musical, theatrical, the cinemas-photos of art open up the feature of cultural revival of Rovenschini. The role of festival motion and his role is analyzed in the maintenance of national and cultural traditions, the most perspective forms of cultural maintenance of population, arising up in this period, are considered. The special attention is spared opening of role of mass medias in stimulation of cultural activity in an examined period.

Obosnovann conclusion that national and cultural changes, arising up in Ukraine after 1991, rendered substantial influence on development of spiritual life western - Ukrainian territories, activated cultural and art activity of population.

Key words: artistic life, Rovenschina, magazines, western Ukrainian earths.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Рисою наукового життя сучасної України є розширення регіональних досліджень культури в усіх сферах її побутування.

Вивчення історико-культурних процесів у регіональному їх прояві, як відомо, є важливою передумовою відтворення цілісної картини загального стану справ, проблем і тенденцій у культурі країни. Особливої актуальності цей напрям досліджень набуває нині в Україні, оскільки у попередню добу розробка національно-культурної проблематики не стимулювалася. Відтак зокрема й через це такий культурно-розмаїтий регіон, яким є Волинь (а не лише територія сучасної Волинської обл.), досі не став предметом зацікавлень науковців. Про це свідчить аналіз дисертаційного каталогу Національної Бібліотеки України ім. В. Вернадського: серед кількох дисертацій, дотичних до культури заявленого регіону, жодна не базується на матеріалах, що характеризують культурно-мистецьке життя Рівненщини. Такий стан засвідчує і база даних Консорціуму "Історична Волинь", метою зацікавлень засновників якого є інформація про культурно-мистецькі події, постаті, пам'ятки, створені на території Великої Волині будь-якого історичного періоду: з волинської проблематики за весь час в Україні захищено 89 дисертацій і в жодній з них Рівненщина не становила предмету дослідження. Цим і зумовлений вибір теми даної дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках наукової проблеми Київського національного університету культури і мистецтв, зокрема теми "Трансформаційні процеси в культурі та мистецтві України" (держреєстр №0107U009539).

Хронологічні межі дослідження охоплюють період державної незалежності України (1991-2011), коли трансформується мережа традиційних культурно-освітніх закладів, розгортаються сучасні культурно-мистецькі процеси, здійснюються спроби їх теоретичного осмислення.

Географічні межі охоплюють територію Рівненської області.

Мета роботи - відтворити загальну картину сучасного культурно-мистецького життя на Рівненщині, з'ясувати проблеми та тенденції.

Завдання:

- з'ясувати стан наукової розробки досліджуваної проблеми;

- виявити та проаналізувати джерельну базу;

- узагальнити науково-теоретичні й методологічні підходи до досліджуваної проблеми;

- виявити умови розвитку культури на Рівненщині;

- відстежити трансформаційні процеси у культурній сфері регіону.

Об'єктом роботи є культурно-мистецьке життя України періоду державної незалежності.

Предмет дослідження - стан, проблеми та тенденції сучасного культурно-мистецького життя Рівненщини.

Теоретичні та методологічні засади дослідження. Методологія дослідження ґрунтується на загальних та спеціальних методах пізнання в галузі мистецтвознавства. Основним методом роботи є культурологічний метод і метод аналізу, який дав можливості виявити характерні риси культурно-мистецького життя; хронологічний і ретроспективний методи використовувалися під час аналізу культурно-мистецьких процесів у сфері аматорства (образотворчого, вокально-хорового, музичного тощо).

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що:

- вперше регіональна культурно-мистецька проблематика Рівненщини стає предметом комплексного наукового дослідження;

- уточнено витоки мистецького життя краю та шляхи їх розвитку;

- з'ясовано, що саме культурологічна освіта, започаткована 1971р. на Рівненщині в формі культурно-освітнього факультету Київського інституту культури, заклала підвалини майбутніх культурно-мистецьких процесів у краї;

- встановлено, що завдяки освітній діяльності зокрема аматорство Рівненщини зберегло своє тематичне розмаїття і за роки державної незалежності розширило форми побутування, знайшовши втілення у кіно-фотомистецтві, різних видах театральної творчості, мистецькій діяльності національних меншин тощо;

- проаналізовано стан і форми культурно-мистецької активності в краї;

- виявлено особливості роботи музеїв зі збереження пам'яток культури і мистецтва;

- окреслено провідні тенденції, що намітилися в культурно-мистецькому житті Рівненщини.

Практичне значення дослідження. Основні положення та висновки цього дослідження можуть бути використані для вивчення й порівняння культурно-мистецької спадщини інших регіонів держави. Результати роботи можуть використовуватися в навчальних курсах з історії мистецтва, української культури, прикладної культурології, для практиків культурно-дозвіллєвої сфери та в подальших наукових пошуках.

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом публікації матеріалів, окремих положень та висновків у наукових виданнях, виступів з доповідями на науково-практичних конференціях. Результати дослідження апробовані на 2 міжнародних ("Краків-Львів: книги, часописи, бібліотеки ХІХ-ХХІст. ", Krakow, 2009), "Фундаментальні і прикладні дослідження культурології" (К., 2009), 8 Всеукраїнських, зокрема "Молодь і проблеми входження України у світовий культурний простір (Рівне, 2005); "Культуротворчий потенціал молоді і перспективи культурної інтеграції людства у ХХІ ст. " (Рівне,2006); "Культурологічний дискурс сучасного світу: від національної ідеї до глобалізаційної цивілізації" (К., 2007); "Стан і перспективи розвитку духовної культури особистості в умовах розгортання глобалізаційних процесів" (Рівне, 2007); "Культура ХХІ ст. : стан, проблеми, перспективи" (Рівне, 2008), "Українська культура в добу глобалізаційних трансформацій" (Рівне, 2009); "Історична Волинь і проблеми духовного відродження України" (Рівне, 2010), "Духовна культура України: реалії та перспективи" (Рівне, 2010) та 8 звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу РДГУ 2004-2011рр. Матеріали дисертації використовувалися автором під час читання курсу "Українська культура". Дисертацію обговорено на засіданні кафедри мистецтв Київського національного університету культури і мистецтв.

Публікації. Положення та висновки дисертаційного дослідження відображено в 11 статтях фахових видань, із них 8 за напрямом.

Структура та обсяг дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу та загального висновку, списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи складає 218 с. (у т. ч. 186 с. основного тексту); використаних робіт - 503, з яких 177 найменувань одноосібних праць.

Основний зміст дослідження

У Вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, рівень її наукової розробки; визначено мету, завдання, предмет та об'єкт дослідження, вказано наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, а також форми і характер їх апробації.

Розділ І "Культурно-мистецьке життя Рівненщини як об'єкт наукового дослідження" має 2 підрозділи, перший з яких "Джерельна база та наукова періодика" присвячений аналізу джерельної бази дослідження. Це, зокрема, поточні архіви управління культури Рівненської ОДА й окремих райвідділів культури, Обласного центру народної творчості, двох Академічних театрів, національних історико-культурних заповідників та національного історико-меморіального комплексу "Поле Берестецької битви", обласного краєзнавчого музею, у яких зосереджено статистичні звіти про діяльність установ культури, дані про репертуар мистецьких об'єднань, матеріали стосовно репетиційного процесу, довідки про керівників художніх колективів, звіти з різноманітних нарад, листування керівних структур з установами культури, фінансово-статистичні звіти, що дають змогу виявити тенденції ставлення до культурної сфери, напрями регіональної державної політики. Важливу складову джерельної бази становлять бібліографічні покажчики музичних творів місцевих авторів, а також матеріали польових досліджень народної хорової творчості, публікації у зб. "Новинки краєзнавчої літератури", "Хроніка культурно-мистецького життя Рівненщини", довідники "Хто є хто на Рівненщині", в яких чимало інформації про діяльність місцевих митців; звіти обласних відділень творчих спілок: композиторів, художників, письменників, краєзнавців; їх інформаційні буклети; картотеки обліку майстрів народної творчості і їх творів; звіти з експонувань, проспекти експозицій виставок, а також мистецькі альбоми місцевих фотоклубів і галерей ("Час", "ЗУЗА", "Простір фото", Art-кафе "Сальвадор Далі"), що є центрами художніх виставок ("1-5 міжнародні салони художньої фотографії "Фотовернісаж на Покрову 2006-2010", "Рівне: на європейських перехрестях", "Я люблю своє місто", "Фотомайстри світу у Рівному", "Обличчя Планети Земля", "Народні джерела", "Рівненський край", "Культурна спадщина Рівненського краю" тощо); каталоги міжнародних мистецьких Осінніх салонів "Золота ЗУЗА", І-Ш Всеукраїнського творчого конкурсу "Різдвяна ЗУЗА", проведених 2008-2010 рр. ; програми 7 фестивалів "Різдвяні піснеспіви" з репрезентацією колядок та шедрівок різних регіонів; цикли телепередач "Музичний барометр" (літо 2010 р.), спрямовані на виявлення витоків джазового мистецтва в краї, характеристику його носіїв; спогади учасників культурного процесу, зосереджені у збірниках, упорядкованих місцевими краєзнавцями Б. Столярчуком, О. Гайдабурою, А. Дацковим ("Незабутні постаті хорового мистецтва Рівненщини", "Ритми Рівненського джазу", "Митці Рівненщини", "Фольклористи Рівненщини", "Контрабасисти Рівненщини" тощо), О. Булигою ("Поєднані Волинню"), В. Луцем (А. Іваненко "Воспоминания"), В. Ковальчуком ("Етнокультура Рівненсько-го Полісся"), В. Виткаловим ("Декоративно-прикладне мистецтво Рівненщини"); фільмотеки кіноклубів "Горинь" (м. Рівне), "Азалія" (м. Гоща), "Дубно"; спогади їх керівників - Ю. Калюха, В. Рябунця, М. Бабака тощо.

Цінним джерелом до матеріалів, що характеризують культурно-мистецьке життя Рівненщини, виявились публікації у періодичних виданнях: а) часописах гуманітарного спрямування, де питання, що стали предметом дисертаційного дослідження, висвітлюються епізодично та б) науковій періодиці, у якій ці питання розглядають фахівці (викладачі місцевих ВНЗ, краєзнавці тощо).

Загальна кількість періодичних видань у краї 389. Серед тих, що регулярно висвітлюють культурно-мистецьке життя - "Мистецькі грані", "Вісті Рівненщини", "Рівне вечірнє", "Волинь", "Сім днів", "Літопис Заходу", "Дубровицький вісник", "Замкова гора", "Вісник Дубенщини", "Надслучанський вісник", "Народна творчість" та ін. І хоча тематичне розмаїття їх досить строкате, загалом вони дають змогу охопити широкий спектр культурно-мистецького життя населення (виставкова діяльність РОКМ, картинних галерей, фотоклубів; звітні заходи мистецьких колективів, музейних установ, проблеми існування галузі; критична інформація про ставлення до мережі керівників області тощо).

У виданнях наукового характеру ("Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку", "Актуальні питання культурології"; "Актуальні питання вітчизняної і всесвітньої історії", "Волинь моя" (часопис міжнародного громадського об'єднання "Волинське братство"), зб. краєзнавчого товариства "Спадщина" (м. Острог), Рівненського і Волинського товариств краєзнавців НСКрУ, "Архітектурна спадщина Волині", "Волинь історична" публікуються аналітичні статті мистецтвознавчого й загально культурологічного спрямування (особливості мистецької освіти на Волині, творчість окремих діячів культури (О. Калустьяна, А. Андрухова й ін.), їх творів, еволюція народного інструментарію тощо), які, відіграючи певну роль як джерела, являють водночас і важливу частину історіографії досліджуваної проблеми.

Матеріал 2 підрозділу - "Монографічна та довідникова література", виходячи з його проблематики, умовно поділено на 3 частини. До першої належать публікації, що акцентують увагу на характеристиці культурно-мистецького життя доби незалежності України. До другої - праці, що хоча й з'явилися в досліджуваний період, предметом осмислення мають інший історичний час, а сучасні процеси у духовному житті краю послужили лише поштовхом цього процесу. Третю частину складають публікації загально-українського формату, у яких місцева мистецька проблематика також знаходить своє втілення.

Серед праць І групи монографії В. Виткалова, Я. Вернюк, В. Давидюка, І. Жилінського, Я. Поліщука, Л. Савчин, А. Дацкова та ін., в яких акцентовано увагу на тенденціях культурного поступу доби, творчості місцевих митців, розкриваються проблеми театрального мистецтва Рівненщини, зокрема й аматорського; гастрольна діяльність, форми співпраці мистецьких колективів із творчими одиницями зарубіжжя. Зокрема В. Виткалов ("Українська культура: сторінки історії ХХ ст. ") розглядає організаційно-методичні аспекти діяльності ОЦНТ, фестивальний рух, тенденції культурно-мистецького процесу, зв'язки художніх колективів з зарубіжжям та ін., оминаючи питання аналізу художнього доробку місцевих митців, роль творчих спілок. І. Жилінський, не зважаючи на заявлену назву книги ("Історія театрального мистецтва Рівненщини"), увагу приділяє аналізу репертуару місцевого театру, відгукам про це у пресі, характеристиці окремих акторів, уникаючи розгляду аматорського руху в області, його проблем та перспектив. Я. Поліщук ("Мандрівка крізь віки: нариси історії міста") акцентує на організаційно-культурному чинникові в історії міста, залишаючи осторонь питання його сучасного мистецького розвитку. Я. Вернюк ("Волинь у фольклористичних дослідженнях ХІХ-ХХ ст. ") досліджує фольклорний чинник Волині, торкаючись й терену, що є предметом нашого зацікавлення. Це стосується і розвідок В. Давидюка ("Генеалогія українського фольклору") та Л. Савчин ("Мистецтво обрядової культури в гуманітарному просторі України"), які зосереджуються на характеристиці обрядової культури краю. У працях А. Дацкова "Творчих щедрот оберіг", "…Цим і живу" аналізується діяльність художніх колективів лише міського будинку культури. Отже, грунтовного дослідження мистецького життя Рівненщини фактично немає.

ІІ групу репрезентують монографічні розвідки Н. Стоколос, Л. Мантики-Степанова, Г. Каневської, В. Виткалова, О. Джури, Н. Супрун-Яремко, Г. Дем'янчука, В. Войтовича, А. Жив'юка, В. Перуніна, Т. Пархоменко та ін., окремі збірки документального характеру Т. Пономарьової та Б. Столярчука, проблематика яких хоча й базується на культурно-мистецькому чинникові, його ролі у становленні й розвитку мережі художньої освіти, формуванні національної свідомості, творчих характеристик окремих постатей, утім у переважній більшості виходить за часові межі обраного для розгляду періоду. Сюди віднесемо й розвідки (А. Українець, О. Прищепи, І. Пащука, П. Савчука та ін.), що розглядають історико-краєзнавчі, етнографічні аспекти розвитку того чи іншого населенного пункту краю, в яких чимале місце посідає інформація культурно-мистецького спрямування. Із певним застереженням до цієї групи віднесемо біографічні збірники, упорядковані Б. Столярчуком, друком яких формується джерельна база культурного процесу Рівненщини. Цей матеріал, зібраний з повідомлень періодичної преси, особистих контактів упорядника з митцями, художніми керівниками колективів, спогадів учасників, а також архівів установ культури і мистецтв, навчальних закладів дає підстави бачити витоки й культурне тло, на якому формується духовна культура сучасної Рівненщини. З певною умовністю до мистецтвознавчих видань віднесемо розвідки фахівців краю: з сфери народного архітектурного зодчества Рівненщини - А. Данилюка, в працях якого є матеріал про зразки художнього оформлення народного й сакрального будівництва, стильових ознак, мистецької еволюції в архітектурі тощо; В. Рожка й С. Козака - предмет уваги яких - архітектурна спадщина Волині, зокрема й Рівненщини; Б. Прищепу і Ю. Нікольченка, де проблематика літературно-мистецької та декоративно-ужиткової спадщини в локальному плані розглядається також. Звернемо увагу й на праці, предметом уваги їх авторів (З. Марчук, Р. Цапун, Я. Вернюк, С. Шевчук) є мистецтвознавчий аналіз трансформаційних процесів, що відбуваються сьогодні у народній культурі. Наголосимо на розвідках, друкованих з нагоди ювілеїв установ культури області (А. Дацков), де є інформація про художні колективи, еволюцію репертуару, нові форми організаційно-мистецької діяльності.

Оригінальною є збірка нарисів про Рівненський Академічний музично-драматичний театр від часу його заснування й до сьогодення (1995 р.). Утім зібраний тут матеріал складається переважно зі спогадів його працівників, співробітників управлінських структур чи глядачів тощо і цікавий він лише фактажем. Акцентуємо й на офіційних довідникових виданнях Рівненської ОДА ("Національні меншини краю" та ін.), мета яких - аналіз соціокультурної діяльності національних меншин, що певним чином впливають на духовний клімат місцевої спільноти.

Ш група робіт зосереджує увагу на працях народознавчого спрямування з наголосом на широкий регіональний або загальноукраїнський формат висвітлення проблеми, де мистецтвознавчі питання є предметом розгляду. Йдеться про монографії Є. Антоновича, Р. Захарчук-Чугай й М. Станкевич (форми декоративно-ужиткового мистецтва Волині, у т. ч. й Рівненщини), Т. Кари-Васильєвої й А. Заволокіної (витоки, класифікація, характеристика складових українського костюму), М. Білан, Г. Стельмащук (західноукраїнський стрій, зокрема й одяг жителів краю), В. Войтовича (міфологічні уявлення праслов'ян і їх вияв у мистецькій практиці Рівненщини), Т. Ніколаєвої (відродження регіональних зразків (складових) українського костюму, їх використання в сучасному одязі), О. Ковальчука (ретроспектива народознавства, де наголошено на питаннях вивчення художніх пам'яток, формування історичної пам'яті, поваги до витоків тощо), Ю. Лашука (народна культура Західної України в усіх її виявах), Г. Істоміної (напрями керамічного виробництва на Рівненщині, творчість окремих майстрів, технологічні прийоми тощо), С. Китової (зразки регіонального ткацтва, різноманітні вироби "поліського серпанку") та ін. І в цьому блоці спеціальної літератури також відсутні синтетичні праці про культурно-мистецьке життя Рівненщини.

У висновках до І розділу зазначено, що доба державної незалежності стимулювала появу значної кількості періодичних видань, фахової наукової періодики, у якій окреслені процеси стають предметом зацікавлення не лише журналістів, представників органів державної влади чи працівників закладів культури, але й широкого загалу. Монографічні розвідки акцентують увагу на напрямах розгортання культурного процесу, висвітлюють забуті або невідомі сторінки вітчизняного культурно-мистецького простору. Джерельна база дослідження включає матеріали поточного архіву установ культури області, різноманітні мистецькі альбоми, каталоги виставок, мистецькі картотеки, цикли телепередач, спогади, довідникові матеріали, фільмотеки тощо. Тож наявна наукова література та джерельна база дає підстави дослідити культурно-мистецьке життя доби державної незалежності.

Другий розділ "Умови розвитку культурно-мистецького процесу Рівненщини" присвячений аналізу динаміки соціокультурних процесів у досліджуваний період і складається з 4-х підрозділів. У першому -"Освітньо-професійна складова становлення художньої культури: історико-культурний контекст" - розкривається роль спеціальної освіти, особливості її еволюції в гуманітарних закладах, роль в умовах сьогодення. З'ясовано, що заснування музичного училища (1960) та Рівненського факультету Київського інституту культури (1971) заклало грунт для зростання професійного рівня працівників культури і мистецтва регіону, створення відповідного культурного середовища, сприяло формуванню кадрового корпусу, здатного очолити різноманітні мистецькі колективи, розгорнути інші форми діяльності у відповідь на культурно-мистецькі запити населення.

Осередком цієї діяльності став факультет культурно-освітньої роботи (згодом - Рівненський інститут культури) і створені в його структурі кафедри хореографії, музичного фольклору, народно-оркестрового виконавства, декоративно-прикладного мистецтва з відповідними спеціалізаціями: "кобзарське мистецтво", "народна хореографія", "народний хор" тощо. Його художні колективи - "Горина", "Маланка", "Джерело" та ін. стали переможцями багатьох міжнародних фольклорних фестивалів в Іспанії, Франції, Італії, Польщі, Сербії, Хорватії та ін. На базі закладу проведено низку міжнародних науково-практичних конференцій з проблем сучасного фольклору; плідною виявилася робота створеної спільно з Львівською Національною музичною академією ім. М. Лисенка Науково-дослідної лабораторії музичної етнографії з вивчення зразків народної культури та підготовки Атласу фольклорної культури Полісся.

Про ефективність роботи інституту свідчить той факт, що на початку 80-х рр. Рівненська, Тернопільська, Львівська, Івано-Франківська області, як сфери реалізації його випускників, мали до 90% кадрового забезпечення установ культури з вищою фаховою освітою, що значно перевищували загальносоюзні показники. І сьогодні випускники РДІК, що очолююють відділи культури районних ОДА, аматорські колективи та установи культури, залишаються основою, на якій тримається традиційна культурно-мистецька практика регіону. На Рівненщині збережені традиційні обряди, численні форми культурної ініціативи в народно-хоровому, оркестровому, хореографічному виконавстві. Саме тому в краї і сьогодні залишається високим показник сприйняття народного мистецтва, свідченням чого є не лише кількість шкіл естетичного виховання, широкий вибір народного інструментарію у місцевих ДМШ, а також збереження у мережі установ культури Заслуженого ансамблю танцю "Полісянка", Заслужених ансамблів "Арієтта", "Едельвейс" та десятків їм подібних у районах обл.

У час трансформації вищої освіти, цей заклад, залишившись у структурі гуманітарного університету як інститут мистецтв, продовжує підготовку фахівців, орієнтованих на зразки народної культури.

У другому підрозділі "Фольклорна основа художньої культури краю" - подаються результати аналізу історико-культурного підгрунтя сучасних форм мистецького життя. З'ясовано, що характерною рисою сучасної культури краю є те, що в ній збереглося чимало елементів, які своїм початком сягають часів формування Київської Русі як держави. Цим традиційно-побутова культура сучасної Рівненщини (як і загалом Полісся в сукупності регіональних різновидів та місцевих своєрідностей) залишається феноменом, що відрізняється від інших етнографічних регіонів України. Вона базується на міцних фольклорних традиціях, що знаходить свій вияв у мистецтві - фольклорні гурти, осередки декоративно-прикладного мистецтва, народні хори, а також у високій активності населення щодо сприйняття зразків народного мистецтва. В області діє 213 фольклорно-етнографічних колективів (2500 учасників); 188 гуртків декоративно-прикладного мистецтва; працюють 1354 майстра народної творчості; 172 художники-аматори взято на облік при місцевих РБК; відроджено виробництво народної іграшки, писанкарства, художніх виробів зі шкіри, бурштину, дерева та каменю, чорнодимленої кераміки тощо, а зразки "серпанкового" ткацтва відомі й на інших континентах.

Свідченням глибокого зацікавлення народною культурою є проведення в області міжнародних фольклорних фестивалів - "Коляда" (з 1994 р.), "Древлянські джерела" (з 1998 р.), що мають статус CІОFF та ІОF та ін., що стимулюють збереження національної культурної традиції. Запроваджено нові форми пропаганди народної культури та поширення її зразків, зокрема такі, як "Кобзарський майдан", "Музейні гостини" та ін., де демонструють традиції гри на народних інструментах, зразки національного костюму, обрядової культури. Відновлено міжнародний огляд-конкурс дитячої творчості "Котилася торба. . . " (з 1999 р.) - традиційні дитячі ігри, лічилки, колективні обряди зустрічі весни, птахів. Створено десятки нових оригінальних художніх колективів з орієнтацією на фольклор - "Хутірські музики", "Наспів", "Джерело", "Маланка" тощо.

У третьому підрозділі "Національно-культурні меншини як фактор оптимізації духовного життя" - висвітлюється місце та роль діяльності національно-культурних товариств у духовному житті області, подаються результати аналізу діяльності Товариства польської культури, Російського культурного центру, Дубенського чеського товариства "Стромовка", земляцтва німців "Відергебург", Товариства російської культури ім. О. Пушкіна, обласної вірменської громади, відділення всеукраїнської громадської організації "Руський рух України", Рівненської єврейської громади та ін. З'ясовано, що найбільш популярними напрямами їх роботи є відродження власних національних традицій в українському етнокультурному контексті, що знаходить вияв у створенні гуртків із вивчення рідної мови, фольклорних колективів, що є постійними учасниками фестивального руху у Луцьку, Львові, Житомирі, Кракові, Москві тощо; постійно-діючі книжкові експозиції, святкування ювілеїв діячів національної культури, організація науково-практичних конференцій, спрямованих на ознайомлення з культурами національних меншин, щорічні міжнародні фестивалі культури і традицій країн Західної і Східної Європи у рамках Тижнів польської культури, видання різноманітної інформаційної літератури про культурні здобутки національних меншин тощо. Одним з інтегральних показників роботи з представниками національних меншин є ставлення їх до мови титульної нації. Українську мову вважають рідною 16% етнічних росіян; серед представників білоруського етносу такою її визнають 80,0% (а 8,7% російську); подібно й у чехів - (81,4% та, відповідно, 6,6%) і поляків (80,3%) (російську - 9,5%). Серед німців українську вважають рідною 52,4% (російську - 40,5%). І лише представники вірменської спільноти майже порівну визначили своє ставлення до української і російської мов як рідних (25,8% та 22,3%). Діяльність цих товариств не лише урізноманітнює культурне життя, сприяє консолідації народів, але й усуває можливий культурний дисбаланс, дає змогу органам державної влади швидко реагувати на проблеми того чи іншого етносу, а представникам іншомовних культур повноцінно розвиватися.

Четвертий підрозділ "Музейна мережа як форма збереження історико-культурної пам'яті" присвячений аналізу діяльності музеїв області та місця і ролі їх у культурно-мистецькому житті регіону. З'ясовано, що музейна мережа має потужний культурний потенціал, що сприяє збереженню культурно-мистецьких цінностей, впливає на формування національної свідомості населення, особливо молоді. Це 11 державних (та декілька їх відокремлених структур) музеїв, національні історико-культурних заповідники в Дубно (21061 од. осн. ф.) та Острозі (64736 од. осн. ф.), Національний історико-меморіальний комплекс "Поле Берестецької битви" (3287 од. осн. ф.), Рівненський ОКМ (142209 од. осн. ф.), Костопільський (5622 од. осн. ф.), Березнівський (5639 од. осн. ф.), Радивилівський (1045 од. осн. ф.), Зарічненський (525 од. осн. ф.), Млинівський (5998 од. осн. ф.) районні краєзнавчі та Корецький історичний (2677 од. осн. ф.), Дубровицький історико-етнографічний (115 од. осн. ф.) музеї. Загальна кількість експонованих зразків - 238. 9 тис. одиниць. Крім цього, в кожному районі області створено специфічні зібрання: художній музей НУ "Острозька академія", музей фольклорно-етнографічного ансамблю "Горина" (РДГУ), скульптора Т. Бриж (с. Бережниця), музей Т. Штейнгеля (Рівненський), дерев'яної хати і мистецтва вулиці (Гощанський), музей "Олесі" О. Куприна в Сарненському р-ні тощо. Загалом на Рівненщині нараховується 447 музеїв; на обліку - 3. 258 пам'яток історії та культури. Серед помітних музейних заходів - проведення виставок "Мистецтво одного села" з широкою репрезентацією форм художньої діяльності мешканців переважно в ділянці фольклору, художніх промислів і ремесел, місцевого костюму, засобів художнього виробництва тощо; "Музейних гостин", численних експонувань, реставраційна робота.

Музейна мережа зберігає унікальні зразки матеріальної культури і при відповідній її реорганізації та технічному оснащенні стане потужним чинником організації дозвілля й виховання загалом. Перші кроки у цьому напрямі зроблено створенням Консорціуму "Історична Волинь".

У висновках до розділу зазначається, що умовами сучасного культурного процесу на Рівненщині є усвідомлення населенням важливості збереження національних культурних традицій, виявлених у фольклорній творчості, популярності мистецьких заходів, базованих на народній культурі

У розділі Ш - "Сучасні форми культурно-мистецької активності в краї", що складається з 4-х підрозділів, подаються результати вивчення стану, проблем та тенденцій у досліджуваній сфері.

Підрозділ 3. 1 - "Творчі здобутки у сфері музичного життя" присвячений аналізу місця і ролі музики у побуті та духовному житті місцевого населення. З'ясувалося, що у цій царині успішно співіснують й творчо конкурують як форми традиційного, так і сучасного національного музикування, водночас поряд із колективами традиційного хорового співу та ансамблів інструментальної музики популярністю у слухачів користуються гурти альтернативної музичної культури, що підтверджується проведенням різноманітних джазових фестивалів та ін. заходів, спрямованих на поширення нових стильових форм.

Стимулятором художньої діяльності став фестивальний рух, поширений на західноукраїнських землях загалом і Рівненщині зокрема, свідченням чого є як Всеукраїнські й Міжнародні фестивалі молодіжної культури "Сурми", "Я і гітара", "Тарас Бульба", "Конкурс молодих виконавців на духових і ударних інструментах ім. В. Старченка", "Art jazz Corporations-2010", "Академія лауреатів Шевченківської премії", так і заходи, орієнтовані на зразки високої класики ("Дивовижний світ органа", "Великодні піснеспіви", "Церковні піснеспіви", "Шедеври вокального мистецтва", "Весняні дзвіночки"); або автентичні фольклорні зразки ("Древлянські джерела", "Коляда", "Творче жниво", "Купальська ніч", "З народного джерела") тощо. Подібна форма збереження і поширення культурних зразків, заснованих вже на новій основі, представлена в дослідженні й на прикладах театральної творчості та кіно-фото мистецтва ("Театр просто неба", "Театр на Боярці", театр "Від ліхтаря", міжнародні фотосалони "На Покрову-2006-2010", "Шоу-Західний регіон", міжнародний живописний пленер "Історичні та природні перлини Рівненщини"); низки обласних заходів: "Перло многоцінне" (літературний конкурс), "Проблеми України очима дітей" (образотворче мистецтво) тощо, відображених у підрозділах 3.2 і 3.3.

Фестивальна практика (25 заходів щорічно) важлива не лише у збереженні традицій виконавства; вона сприяє залученню широких верств (а надто молоді) до участі у подібних колективах; долучає до ознайомлення з кращими артефактами культури, базованої як на мистецьких вітчизняних, так і зарубіжних зразках, сприяє формуванню не лише толерантності, а й сприйняття та розуміння високих форм мистецтва. І перенесення заключних заходів фестивалів на районний рівень та, частково, у сільську місцевість допомагає покращенню духовного клімату українського села, розширює можливості культурного обслуговування населення.

Окреслена вище система організації культурного життя в краї супроводжується проведенням науково-практичних конференцій, що створює не лише наукове підгрунтя заходам, але й сприяє обговоренню їх науковцями, стає надбанням громадськості і таким чином стимулює пошук шляхів розвитку того чи іншого жанру (виду) мистецтва. Важливість згаданих культурно-мистецьких ініціатив полягає в тому, що вони сприяють організації нових типів і форм культурного дозвілля (міжнародний "Осінній художній салон", організатором якого є місцеве відділення НСХУ, постійнодіючі виставки фотомистецтва та фотосалони, ініціаторами яких виступають члени фотоклубів; Клуб творчої молоді; серед засновників - обласний центр народної творчості, фестивальний рух та ін.), що знаходить вияв в активізації мистецьких вечорів, творчих зустрічей, експонувань в Арт-кав'ярнях, театрах тощо, в яких беруть участь усі бажаючі.

У підрозділі 4 - "Тенденції культурно-мистецького процесу" йдеться про виникнення нових форм діяльності, однією з яких є створення Консорціуму "Історична Волинь", спрямованого на широкий доступ населення до пам'яток через переведення їх у цифровий формат; зародження некомерційних недержавних об'єднань у середовищі творчих спілок, мета яких - вивчення і пропаганда мистецьких рухів минулого (Інститу дослідів Волині); розширення жанрового розмаїття заходів, яким надається державна підтримка: "Забезпечення населення Рівненщини українською книгою", "Підтримка обдарованої молоді", галузеві премії: ім. Г. Леончик, ім. І. Свєшнікова, ім. Світочів, щорічні стипендії Голови Рівненської ОДА, відзнаки Облради; підведення наукової бази під культурно-мистецьку діяльність, що виявляється у науково-практичних конференціях, друці краєзнавчої, мистецтвознавчої літератури; культурна взаємодія мистецьких гуртів із художніми колективами інших регіонів та країн у розробці спільних культурних проектів; перенесення центру ваги на сільське населення, що покращує його культурне обслуговування, впливає на підвищення культури; заохочення творчої діяльності майстрів за допомогою різноманітних форм: "Алея майстрів", "Музейні гостини", мистецькі міжнародні Осінні салони - "Золота ЗУЗА"; місцевої реклами, участі у конкурсах та фестивалях; підвищення ролі дитячої творчості в суспільстві за допомогою не лише шкіл естетичного виховання, але й розширення концертної діяльності у формі конкурсів "Висока муза"; започаткування Школи універсального журналіста, учасників якої обирають із місцевої молоді, обізнаної з культурно-мистецькою ситуацією тощо.

Провідна роль у стимулюванні культурно-мистецької діяльності в краї, відзначено у висновках до розділу, належить як органам державного управління, місцевого самоврядування, їх методичним службам, так і місцевій інтелігенції, сформованій вищенаведеною системою організації культурного життя, освіти, ментальністю та тими процесами, що виникли в час соціально-економічних перетворень, у зв'язку з проголошенням республіки незалежною.

Висновки

рівненщина мистецький традиція фестивальний

1. Національно-державні зрушення, започатковані проголошенням незалежності України, активізували соціальну активність її громадян, культурно-мистецький чинник, стимулювали появу різноманітних культурних ініціатив, рухів, формування нових культурологічних об'єднань, творчих спілок тощо, що сформувало різноаспектну джерельну базу дослідження: архіви установ культури, статистичні звіти, репертуарні, біографічні збірники, цикли теле-радіопередач, зб. "Новинки краєзнавчої літератури", каталоги експонувань, мистецькі альбоми, звіти творчих спілок, програми фестивалів тощо. Однак культурно-мистецький процес на Рівненщині цієї доби ще не ставав предметом комплексного аналізу, хоча непоодинокі розвідки мали місце у всеукраїнських часописах, регіональних наукових зб. ("Народна творчість та етнографія", "Українська культура", "Актуальні питання вітчизняної і всесвітньої історії", "Вісник НУ "Острозька академія" і ін.), монографічно-довідкових виданнях, періодиці.

2. Умовами високого духовного рівня і активності культурно-мистецького життя сучасної Рівненщини стало відкриття в місті 1960р. музичного училища та 1971р. культурно-освітнього факультету Київського інституту культури, викладацький склад якого створив потужне культурне середовище, заклав грунт культурологічної та мистецької освіти, сформував кадровий корпус фахівців, здатних очолити художні колективи краю, розгорнути культурно-дозвіллєву і виховну діяльність, заклав основу культурних перетворень на західноукраїнських теренах, що повною мірою реалізувалися у сучасних умовах.

3. Художньо-стилістичну основу культурного розвитку Рівненщини складає фольклор, що знаходить вияв у побутуванні фольклорних гуртів, народних хорів, високій активності населення у сприйнятті народних мистецьких композицій. Його автентичні зразки дали змогу зберегти пласт національної культури, втіленій у вокально-хорових, інструментальних, театральних, декоративно-прикладних видах творчості у попередню добу і продовжити цю практику на новій організаційно-технічній базі. Cвідченням зацікавлення народною культурою в краї є проведення міжнародних ("Коляда", "Древлянські джерела", "Котилася торба…", "На Покрову 2005-2010", "Стежками Мавки", "Тарас Бульба"), регіональних ("Творче жниво", "Різдвяні піснеспіви", "З народного джерела") фестивалів, що значно покращує рівень культурного обслуговування сільського населення, адже заключні заходи проводяться на селі.

4. Соціально-економічні перетворення в державі і західноукраїнському регіоні зокрема, сприяють активізації культурно-мистецького життя у всіх формах його виявлення: художніх колективах вокально-хорового, інструментального, хореографічного, театрального спрямування, свідчен-ням чого є практика побутування на Рівненщині таких колективів, як Заслужений ансамбль пісні і танцю "Полісянка", народний хор міського Будинку культури "Верес", Заслужений ансамбль камерної музики "Арієтта", інструментальне тріо "Срібна терція", низка художніх колективів обласної філармонії, Палацу дітей та молоді тощо. Їх концертна і студійна діяльність стимулюює участь у творчих звітах, зарубіжних гастролях, є зразком для наслідування.

5. Театральна творчість в її розмаїтті має широкі форми реалізації. Це не лише мистецька праця Академічних музично-драматичного і лялькового театрів, робота яких є складовою культурно-мистецького життя області й республіки. Це й експерименти, втілені на малій сцені, "Театрі просто неба", творчі пошуки десятків театральних труп (Театр пластики "Яблуко", "Театр на Боярці", дитячий театр А. Гаврюшенко МПК "Текстильник", СТЕМи ВНЗ, театральні гуртки установ культури, що ведуть організаційно-творчу діяльність, мета якої - збагачення художнього досвіду особи), що спираються на класичну драматургію, сучасний європейський репертуар і здобутки місцевих авторів. Їх студійна, гастрольна діяльність і, відповідно, почесні звання, ін. форми стимулювання творчої праці акторів призвели до відзначення театральних здобутків Національною премією ім. Т. Шевченка, низкою престижних відзнак на міжнародних й всеукраїнських фестивалях і конкурсах.

6. Провідними тенденціями в культурно-мистецькому житті краю є: створення як недержавних, некомерційних (Консорціум "Історична Волинь", "Центр українського кіно", Інститут дослідів Волині, "Просвіта" дирекції свят і фестивалів тощо), комерційних (Арт-кафе, мистецькі салони) структур, спрямованих на поширення інформації про культурний чинник, так і державна підтримка сфери (програми "Забезпечення населення українською книгою"; "Молоді таланти"), премії (ім. Г. Леончук, ім. Світочів, ім. І. Свєшнікова), еко-фестивалі, "зелений туризм", що стимулює культурні ініціативи, активізує музейну мережу; пам'яткоохоронну діяльність, сприяє поверненню до культурного обігу занедбаних зразків архітектури, іконопису, форм дозвілля тощо; приорітетний розвиток дозвіллєвої практики, здатної забезпечити розв'язання низки виховних проблем різних соціально-демографічних груп; жанрова розмаїтість культурно-мистецьких заходів; підведення відповідної наукової бази під культурно-мистецьку діяльність, що дозволяє усвідомити сутність культурних перетворень, їх тематичну спрямованість тощо; культурне співробітництво з країнами Європи у розробці спільних фольклорно-етнографічних і культурно-мистецьких питань; стимулювання наукового пошуку з вивчення теоретико-методологічних проблем культури, мета яких - забезпечення культурного поступу держави.

Список опублікованих праць

1. Виткалов С.В. Перспективи духовного розвитку молоді в умовах глобалізації суспільства / С.В. Виткалов // Актуальні проблеми вітчизняної і всесвітньої історії: наук. зап. РДГУ. Вип. 5. - Рівне, 2005. - С. 228-233.

2. Виткалов С.В. Культурно-мистецькі проблеми молоді як об'єкт дослідження / С.В. Виткалов // Вісник ХДАК. Вип. 25. - Х.,2008. - С. 264-271.

3. Виткалов С.В. Проблеми регіональної культури в контексті державного устрою країни / С.В. Виткалов // Аркадія: культурол. та мист. журн. - Одеса, 2008. - №2. - С. 58-61.

4. Виткалов С.В. Культурно-мистецька панорама Рівненщини періоду незалежності: за матеріалами періодичної преси / С.В. Виткалов // Аркадія: культурол. і мист. журн. - Одеса, 2009. - №2. -С. 27-33.

5. Виткалов С.В. Театральне Рівне в періодичній пресі доби незалежності / С.В. Виткалов // Актуальні питання вітчизняної і всесвітньої історії: наук. зап. РДГУ. Вип. 14. - Рівне, 2009. - С. 150-156.

6. Виткалов С.В. Волинські терени в історико-культурній ретроспективі: на прикладі аматорського мистецтва / С.В. Виткалов // Аркадія: культурол. і мист. журн. - Одеса, 2009. - №4. - С. 17-23.

7. Виткалов С.В. Музей як форма збереження історико-мистецької пам'яті в умовах сьогодення // С.В. Виткалов // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: наук. зап. РДГУ. Вип. 15, у 2-х тт. -Т. 2. - Рівне, 2009. - С. 102-110.

8. Виткалов С.В. Культурно-мистецька еволюція Рівненщини в джерелознавчій базі початку ХХІ ст. / С.В. Виткалов // Там само. - Т. 1. - С. 199-209.

9. Виткалов С.В. Тенденції в регіональній культурній політиці України (на прикладі Рівненщини) / С.В. Виткалов // Аркадія: культурол. і мист. журн. - Одеса, 2010. - № 2. - С. 43-49.

10. Виткалов С.В. Мистецька Рівненщина в монографічній літературі місцевих авторів / С.В. Виткалов // Вісник ХДАК. - Вип. 30. - Х., 2010. - С. 122-134.

11. Виткалов С.В. Національно-культурні товариства як фактор оптимізації духовного життя сучасної Рівненщини / С.В. Виткалов // Актуальні питання вітчизняної і всесвітньої історії: наук. зап. РДГУ. - Вип. 17. - Рівне: РДГУ, 2010. - С. 156-159.

Размещено на Allbest.ru