Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА ЕТНОЛОГІЇ ІМ. М.Т. РИЛЬСЬКОГО

ХАТНЄ малювання ПЕТРИКІВКИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ - ПЕРШОЇ третини ХХ століття (витоки, еволюція, художні особливості)

17.00.06. - декоративне і прикладне мистецтво

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Смолій Юлія Олександрівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у відділі декоративно-прикладного мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського Національної академії наук України.

Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, старший науковий співробітник, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, КАРА-ВАСИЛЬЄВА Тетяна Валеріївна, завідувач відділу декоративно-прикладного мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського Національної Академії наук України.

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства МАЛИНА Валерій Васильович, професор кафедри філософії Чорноморського державного університету ім. П. Могили (м. Миколаїв) кандидат мистецтвознавства МОГИЛЕВСЬКИЙ Володимир Юрійович доцент кафедри теорії та історії мистецтва Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (м. Київ).

Захист відбудеться “21“ квітня 2011 р. об 11 годині на засіданні.

Спеціалізованої вченої ради Д 26. 227. 02. в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського Національної академії наук України за адресою:01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського Національної академії наук України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4.

Автореферат розіслано “21“ березня 2011 р.

Учений секретар Спеціалізованої вченої ради, кандидат мистецтвознавства І. М. Сікорська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Село Петриківка Дніпропетровської області (територія колишньої Катеринославської губернії) - єдиний в Україні осередок, де малювання в різноманітних формах існує вже понад сто років. Твори петриківських майстрів другої половини ХХ століття набули широкого визнання та, врешті, значення одного із символів українського народного мистецтва.

Петриківському малюванню, що розвивалось у річищі радянського народного художнього промислу, присвячено багато публікацій, у більшості яких наголошується на його спадкоємності давній локальній традиції. Утім, подібні твердження мають парадоксальний і декларативний характер, оскільки проблема полягає саме в недостатній вивченості цієї традиції.

Актуальність дослідження в науковому аспекті зумовлена передовсім необхідністю створення об'єктивної загальної історії українського народного мистецтва. Матеріали з історії петриківського хатнього малювання не тільки заповнять існуючі лакуни й розширять уявлення про цей різновид традиційного мистецтва, а й нададуть можливість об'єктивніше проаналізувати наступні тенденції.

Актуальність дослідження для музейної практики спричинена загальним станом фондових колекцій, адже більшість взірців хатнього малювання Катеринославщини є неатрибутованими.

Для петриківських майстрів актуальність дослідження є очевидною від початку 1980-х років. Давня традиція хатнього малювання згасла, а її носії, старші майстрині, пішли з життя. Музейні фонди для сучасних майстрів є важкодоступними, тому інформацію з історії малювання вони черпають із публікацій.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію підготовлено у відділі декоративно-прикладного мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського Національної академії наук України в межах планових тем: “Актуальні проблеми українського образотворчого та декоративного мистецтва” (шифр 0106U002647, 2006 - 2009) та “Стильові аспекти українського декоративного мистецтва ХХ століття” (шифр 0110U001198, 2010 - 2012). У дисертації розглянуто кілька проблем цієї тематики на матеріалі петриківського хатнього малювання (у теоретичному, історичному, художньому аспектах).

Мета дослідження - виявити художню специфіку петриківського хатнього малювання другої половини ХІХ - першої третини ХХ століття як цілісного й водночас багатогранного явища традиційного українського мистецтва; визначити його витоки, форми, характер еволюції, художні особливості.

Задля досягнення мети дослідження поставлено такі завдання:

дослідити міру поширення селянського хатнього малювання на Катеринославщині, виявити й картографувати його осередки;

визначити особливості побутування й художню специфіку малювання різних осередків;

окреслити форми прояву петриківської локальної традиції, простежити характер їх функціонування на різних етапах розвитку;

з'ясувати витоки петриківського хатнього малювання;

розглянути петриківське малювання в ансамблі традиційного житла;

проаналізувати художні особливості;

виокремити корпус пам'яток, що тяжіють до станкового малювання, з'ясувати причини їх створення, проаналізувати художні особливості.

Об'єкт дослідження - хатнє малювання Петриківки (на стіні та на папері) другої половини ХІХ - першої третини ХХ століття, предмет дослідження - художня специфіка, особливості функціонування, характер еволюції цього явища українського традиційного мистецтва.

Хронологічні межі дослідження охоплюють другу половину ХІХ - першу третину ХХ століття, що зумовлено часом активного функціонування в Петриківці локальної традиції хатнього малювання. Корпус художніх пам'яток (оригінальних і копійних взірців) досліджено від 1910-х років, тобто від початку їх фіксування й збирання. Ранній етап розвитку петриківського малювання простежено пунктирно в історичному аспекті.

Територіальні межі дослідження охоплюють територію колишньої Катеринославської губернії, де було виявлене хатнє малювання (Новомосковський, Павлоградський, Бахмутський повіти на лівому березі Дніпра, Верхньодніпровський та Катеринославський - на правому). Основну увагу приділено Петриківці (в різні роки Новомосковського повіту, Катеринославської округи, Дніпропетровської округи, Царичанського району, нині районного центру Дніпропетровської області). Термін “Катеринославщина” (і подібні конструкції) вживається в дисертації в широкому (топографічному) значенні.

Методи дослідження зумовлені його метою та завданнями. Методологічною основою є принципи системності та історизму. Характер дослідження визначив як провідні історико-порівняльний метод (у його різновидах) і метод художньо-стилістичного аналізу (прямого й порівняльного). Для з'ясування топографії осередків малювання було використано також біографічний метод, для визначення ареалів його побутування - картографічний метод, для характеристики малювання в ансамблі традиційного житла - метод реконструкції.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в українському мистецтвознавстві:

комплексно досліджено петриківське хатнє малювання другої половини ХІХ - першої третини ХХ століття як художнє явище традиційного українського мистецтва;

визначено його витоки, форми, еволюцію, художні особливості;

досліджено “нетрадиційне” петриківське малювання 1910-х - 1930-х років, з'ясовано причини його виникнення, розглянуто художню специфіку;

проаналізовано хатнє малювання інших осередків Катеринославщини вказаного періоду.

У результаті дослідження вперше:

виявлено, картографовано й уведено до наукового обігу понад 50 осередків;

окреслено основні ареали побутування хатнього малювання;

атрибутовано, зафіксовано на електронних носіях, уведено до наукового обігу понад 300 пам'яток;

з'ясовано й уточнено характер збирацької діяльності та біографії збирачів;

розглянуто типи мальованих печей, розроблено класифікацію українських варистих печей.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження частково опубліковано у фундаментальної “Історії декоративного мистецтва України” (3 та 4 томи, видання ІМФЕ НАНУ), надалі їх можна використати в мистецтвознавчій роботі: створенні загальної фундаментальної “Історії українського народного мистецтва”, монографій, альбомів, посібників; викладанні курсів з історії народного та декоративного мистецтва в середніх і вищих спеціальних навчальних закладах; музейній практиці. Публікація текстових та ілюстративних матеріалів дисертації надасть можливості творчо зорієнтувати сучасних петриківських майстрів у вивченні давньої локальної традиції, стане в нагоді професійним художникам у творчій та викладацькій роботі.

Особистий внесок здобувача. Дослідження було проведено самостійно, публікації надруковано без співавторів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження виголошено на 34 наукових конференціях, у тому числі міжнародних: “Культура України і слов'янський світ” (Кам'янець-Подільський, 1992), “Мистецтво і традиційна культура українського зарубіжжя” (Івано-Франківськ, 1992), “Максим Рильський і світова культура з погляду сучасності” (Київ, 1995), “Поетика та семантика українського рушника: образ, символ, знак” (Київ, 1997), “Український килим: генеза, іконографія, стилістика” (Київ, 1998), “Колекції МУНДМ - 100 років” (Київ, 1999), “Українські термінологічні словники з мистецтвознавства й етнології” (Київ, 1999), IV Міжнародний конгрес україністів (Одеса, 2001), “Відродження визначних центрів народного мистецтва України: блеф романтиків чи прогноз аналітиків?” (Опішня, 2001), “Музейна справа та музейна політика в Україні ХХ століття” (Київ, 2002), “Роль музеїв і колекцій народного та декоративного мистецтва в збереженні й розвитку національної культури” (Київ, 2004), “Народний костюм як виразник національної ідентичності” (Київ, 2006), “Національна культура в контексті сучасних глобалізаційних процесів” (Київ, 2006), “Криза традиційних осередків народного мистецтва України: трансгресія “мистецтва сутінків” як виклик національній ідентичності” (Опішня, 2006), “Народне мистецтво як цілісна система світобачення” (Київ, 2007), “Музейні колекції: історія, дослідження, атрибуція” (Київ, 2008), “Стильова панорама українського мистецтва” (Київ, 2008).

Більшість доповідей та повідомлень опубліковано повністю або в тезах.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 56 публікацій (без співавторів), з яких 15 - у наукових виданнях, рекомендованих ВАК.

Структура дисертації. Дисертація (загальним обсягом 167 сторінок) складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (173 позиції). Додаток А містить ілюстрації, додаток Б - анотований список ілюстрацій (126 позицій).

малювання житло традиція петриківський

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У ВСТУПІ обґрунтовано значущість і актуальність обраної теми, окреслено її зв'язок із загальними науковими темами ІМФЕ НАНУ, визначено основну мету й завдання дослідження, його об'єкт і предмет, хронологічні та територіальні межі, охарактеризовано методи, висвітлено наукову новизну та практичне значення роботи, подано відомості про апробацію результатів.

Розділ 1. Історіографія проблеми, джерельна база дослідження. Проведено аналітичний огляд літературних джерел за темою дисертації, висвітлено й охарактеризовано базу джерел.

Уперше селянські стінописи Новомосковського повіту, на території якого була розташована Петриківка, коротко описано в етнографічних публікаціях В. Бабенка (1905). Мистецтвознавчі студії петриківського малювання на папері розпочала в середині 1920-х років Є. Берченко, праці якої (1927, 1928, 1930) і дотепер є єдиним фаховим дослідженням з цього питання.

Наступна серія публікацій пов'язана з проведенням І Республіканської виставки українського народного мистецтва (Київ, 1936; Москва - Ленінград, 1936 - 1937). Це путівники, каталог, альбом (1936, 1937, 1938), які містять цінні фактографічні та ілюстративні матеріали, і рецензії, з яких фаховою об'єктивністю відрізняється публікація В. М. Василенка (1937). Упродовж другої половини 1930-х років низку праць (як інформативного, так і аналітичного характеру), у яких згадано петриківське малювання, видали етнографи й архітектори І. Безпалько (1938), В. Федоренко-Коляда (1938), М. Холостенко (1938), П. Юрченко (1940, 1941). У другій половині ХХ століття архітектурний напрям досліджень продовжив В. Самойлович, праці якого цікаві вміщеними в них реконструкціями інтер'єрів (1961, 1989), пізніше реконструкції опублікували Т. Косміна (1986) та А. Данилюк (1993).

У 1950-х роках до узагальнення матеріалів з українського хатнього малювання доклали зусиль етнографи А. Бежкович (1954, 1957), Є. Бломквіст(1956), пізніше особливості декору народного житла Нижнього Подніпров'я розглядала М. Струнка (1986). Регіональні особливості малювання Півдня України досліджував В. Малина (2006). Фахові студії петриківського малювання продовжили дніпропетровські мистецтвознавці Н. Григораш (1958, 1967) та Н. Глухенька (1957, 1958, 1959, 1962, 1964, 1965), яка найбільше уваги приділяла творчості Т. Пати (1959, 1966, 1973, 1977, 1984). Петриківські розписи розглядав і Б. Бутник-Сіверський у фундаментальних монографіях з історії українського радянського народного мистецтва (1966, 1970) та науково-популярному виданні, присвяченому українському народному малюванню (1971). 1967 року вийшов друком альбом “Живопис” із серії “Українське народне мистецтво” (Б. Бутник-Сіверський, В. Нагай, В. Самойлович, 1967), де в кольорі було репродуковано низку петриківських пам'яток 1910-х - 1930-х років. Упродовж 1960-х - 1970-х років посилився інтерес до життя й творчості петриківських майстринь старшої генерації, було надруковано кілька нарисів та “ювілейних” статей (Я. Голець, 1974; М. Селівачов, 1979; Л. Данченко, 1982). Фактографічною повнотою і конкретністю вирізняються публікації О. Стативи (1961, 1962, 1966).

Наступна низка видань пов'язана з проведенням ретроспективної виставки “Петриківський розпис. Джерела та сучасність” (Дніпропетровськ - Київ, 1980 - 1981), побудованої на матеріалах фондових колекцій музеїв Дніпропетровська й Києва. Це каталог і стаття її кураторів В. Соловйова та Л. Яценко (1981, 1982), публікація І. Бариш-Тищенко (1980) і матеріали “Круглого столу” журналу “Образотворче мистецтво” (1981). За матеріалами експозиції надруковано комплект листівок, що репродукують взірці хатнього малювання Катеринославщини (1982). Пізніше ранні твори Т. Пати розглядала Г. Шамрай (1985).

Упродовж 1980-х років вийшли друком праці О. Найдена - статті (1983, 1984, 1987) і монографія (1989), написана на основі дисертації (1985). У дослідженнях, які вирізняються філософсько-культурологічним підходом, було розглянуто й петриківське малювання.

Від 1945 року матеріали з петриківського хатнього малювання увійшли до узагальнюючих праць з історії українського мистецтва, культури, орнаментики. Це авторські монографії М. Бабенчикова (1945), Б. Бутника-Сіверського (1966, 1970), М. Селівачова (2005) і колективні дослідження (Г. Нагай, 1969; Ф. Уманцев, 1970; М. Селівачов, 2005, 2006), в яких петриківське малювання розглядалось у контексті розвитку традиційної народної творчості згідно з концепцією видання.

Основним джерелом дослідження є корпус художніх пам'яток селянського малювання Катеринославщини 1910-х - 1930-х років - оригінальні та копійні взірці, що зберігаються в колекціях Дніпропетровського національного історичного музею, Російського етнографічного музею (Санкт-Петербург, Національного музею українського народного декоративного мистецтва (Київ).

Оригінальні стінописи досліджуваного періоду не збереглись. У музейних збірках репрезентовано відтворені на папері фрагменти стінописного декору 1910-х - 1920-х років (взірці, намальовані майстринями на замовлення збирачів і копійні матеріали збирачів, так звані кальки та замальовки) і малювання на папері 1910-х - 1930-х років (автентичні взірці усталеного асортименту - мальовки, стьожки, лиштви, рушники - і малювання, створене майстринями на замовлення збирачів). Цінні відомості про експонатуру містять музейні документи (інвентарні книги, списки, опубліковані звіти й каталоги). Корпус пам'яток доповнюють зроблені збирачами замальовки й фотографії архітектури, важливе значення мають їх рукописні матеріали (нотатки, спогади, листи), а також присвячені їм публікації.

З літературних джерел було використано ще кілька тематичних груп. Інформацію з історії заселення Катеринославщини містять праці істориків Д. Багалія (1920), В. Голобуцького (1961), В. Кабузана (1976); статистичні відомості й карти - видання Катеринославського губернського земства й радянських установ та організацій. Для порівнянь різного характеру залучено матеріали другої половини ХІХ - початку ХХ століття з Харківщини, Курщини, Катеринославщини (В. Іванов, 1898; В. Харузіна, 1905, 1914; Д. Яворницький, 1904; І. Рєпін, 1986) і студії дослідників 1920-х років із різних районів Поділля, Київщини, Чернігівщини, Одещини. Необхідним джерелом для з'ясування витоків петриківського малювання є матеріали про кахляні печі Харківщини й Полтавщини (М. Сумцов, 1898, 1902; С. Таранушенко, 1921, 1922; О. Пошивайло, 1993; В. Міщанин, 1999), Катеринославщини (Н. Глухенька, 1971; І. Несен, 1993).

У теоретичному, історичному, методологічному осмисленні питань і проблем, розглянутих у дисертації, автор спирався на концептуальні дослідження українських науковців Є. Антоновича, Р. Захарчук-Чугай, М. Станкевича; О. Голубця, Т. Кара-Васильєвої, О. Клименко, В. Малини, О. Найдена, О. Никорак, М. Селівачова, Р. Шмагала і російських учених П. Богатирьова, Г. Вагнера, В. М. Василенка, М. Некрасової, К. Чистова.

У дисертації використано також експедиційні матеріали автора 1991 - 2006 років.

Розділ 2. Осередки хатнього малювання Катеринославщини першої третини ХХ століття. Виявлено й картографовано осередки, окреслено основні ареали, розглянуто особливості побутування й художню специфіку малювання.

2.1. Топографія осередків: історія виявлення. З'ясовано, що для визначення топографії осередків доцільно звернутися до історії їх виявлення, що поділяється на три етапи. На першому етапі (1901 - 1906) відомості надходили від етнографів (Д. Яворницький, В. Бабенко, В. Харузіна), на другому (1905, 1911-1914) до збирання взірців приступили художники (В. Строменко, Є. Евенбах, М. Валукінський), на третьому (1920-і - початок 1930-х) розпочалися мистецтвознавчі студії (Є. Берченко), а число збирачів поповнилося музейними працівниками (К. Гололобова, В. Соляник, І. Шаповал) та представниками сільської інтелігенції (О. Горбань, О. Різник-Парченко, О. Статива, багато невідомих).

На основі аналізу джерел виокремлено понад 50 осередків, з яких 5 розташовано на території Верхньодніпровського повіту, 22 - Катеринославського, 19 - Новомосковського, 4 - Павлоградського, 1 - Бахмутського. Основні ареали його побутування на правому березі Дніпра: понизов'я Омельника - Дніпрове узбережжя; Дніпрове узбережжя від верхів'я до гирла Мокрої Сури; межиріччя Томаківки, Базавлука, Чортомлика, Солоної; на лівому березі: Дніпрове узбережжя, межиріччя Орелі, Протовчі, Самари; центральна частина Павлоградського повіту.

2.2. Особливості побутування й художня специфіка малювання. Зазвичай українське житло впорядковували чотири рази на рік - на Різдво, Великдень, Трійцю, Покрову, а також на весілля. Тоді ж його прикрашали, в тому числі й малюванням, яке існувало в двох формах - на стіні й на папері. На Катеринославщині воно виконувало суто естетичну функцію, тому його застосування було зумовлене наявністю локальної традиції, естетичними смаками й уподобаннями господарів оселі, сезонними й кліматичними факторами. Малювали жінки, рідко - чоловіки, використовували прості, доступні матеріали й приладдя - саморобні фарби з натуральних (рослинного й мінерального походження) і синтетичних (анілінових) барвників, саморобні щіточки, квачі, віхті, очеретинки, рідко - штампи.

Мальована орнаментика прикрашала екстер'єр та інтер'єр хати, естер'єри господарських будівель. Це - найповніший художній ансамбль, але він траплявся нечасто. Основну увагу приділяли хатньому інтер'єру, домінантою розписів якого була піч. Побутувало три типи мальованих печей - варисті печі, груби, кабиці. Найпишніше декорували варисті печі, які за архітектонікою поділяються на “прості” й такі, що мають прибудовані об'єми. Розроблено класифікацію (за формою і співвідношенням комина, припічка, підпіччя), за якою вони поділяються на три різновиди, кожен має кілька варіантів. На Катеринославщині побутували печі першого й другого різновиду.

Охарактеризовано стилістику малювання різних осередків, зокрема сіл Мишурин Ріг, Авули, Кам'янське, Нові Кайдаки, Лоцманська Кам'янка, Капулівка, Покровське (правобережжя); Котовка, Личкове, Спаське, Шульгівка, Могилів, Бабайківка, Губиниха, Єлисаветівка (лівобережжя).

Розділ 3. Петриківське хатнє малювання. Окреслено форми розвитку й еволюцію петриківського хатнього малювання, досліджено витоки, розглянуто його характер в ансамблі традиційного житла, проаналізовано художні особливості.

3.1. Витоки, форми, еволюція локальної художньої традиції. Встановлено, що хатнє малювання у формі стінопису існувало в Петриківці принаймні від 1860-х років, а малювання на папері - від кінця ХІХ століття. Упродовж тривалого часу вони співіснували й взаємодіяли. Загалом локальна художня традиція пройшла чотири етапи розвитку: виникнення й поширення у формі стінопису (друга половина ХІХ століття); затвердження й активізація стінопису, виникнення й поширення у формі малювання на папері (кінець ХІХ століття - 1910-і); згасання стінопису, затвердження й активізація малювання на папері (1920-і); згасання традиції хатнього малювання (1930-і - 1940-і). Прізвища майстринь досліджуваного періоду здебільшого невідомі. З'ясовано, що в другій половині ХІХ століття малювали жінки з родин Мартиненко, Дорош; наприкінці ХІХ - початку ХХ століття почали працювати П. Павленко, Т. Пата, Н. Білокінь, О. Пилипенко, Х. Дінець; у 1920-х роках - Г. Пилипенко, М. Грива, М. Клешня; у 1930-х - В. Кучеренко, П. Глущенко, сестри В. та Г. Павленко.

У дослідженні петриківського малювання однією з основних є проблема витоків. Катеринославщина - це українські землі пізнішого заселення, а мігранти несли свою духовну й матеріальну культуру. Територія Новомосковського повіту активно заселялась із часів Нової Січі, пік міграцій припадає на 1817-1849 роки, більшість переселенців виходила з Полтавської, Слобідської, Курської губерній. На Полтавщині малювання ХІХ століття не зафіксоване, але воно побутувало на Слобожанщині: у 1860-х роках у Куп'янському повіті Харківської губернії, Грайворонському повіті Курської губернії; у 1890-х - у Старобільському повіті Харківської губернії. Вірогідно, що звичай і навички хатнього малювання були привнесені вихідцями зі Слобожанщини. Архітектоніка й декор петриківських печей дозволяють припустити, що їх прототипами були печі зі Слобожанщини й Полтавщини, декоровані мальованими кахлями (зокрема роботи П. Явдака).

Встановлено, що розписи інтер'єрів здебільшого є явищем імітаційного характеру. Стінописи імітували квітчання, декор кахляних печей, текстильні вироби, фабричні шпалери; малювання на папері відтворювало фрагменти стінописів і текстильні вироби.

3.2. Малювання в ансамблі традиційного житла. Малювання є архітектурним декором, тому розглянуто ансамбль петриківської садиби, для якої характерні: відкритий тип двору з вільно поставленими спорудами, дво- або трикамерне житло, значна кількість господарських будівель. З'ясовано, що розписом декорували хату й деякі господарські будівлі, які, незалежно від конструкції (каркасної, монолітної), мазали й білили. У хатньому екстер'єрі розпис здебільшого окреслював призьбу, стріху, дверні й віконні прорізи, рідше розташовувався між вікнами. В інтер'єрі малюванням декорували печі, стіни, рідше - стелі, облямовували вікна й двері. Досліджено особливості загальної композиції розписів інтер'єру, домінантою яких була вариста піч, тому основну увагу приділено аналізу варіантів її пластичного, колористичного, мальованого декору та його взаємозв'язку із формою. Розглянуто печі 1910-х - 1920-х років, відомі за замальовками Є. Евенбах, М. Валукінського, фотографіями Є. Берченко, роботами Т. Пати та Н. Білокінь. У малюванні господарських будівель могли використовувати композиційні схеми хатніх екстер'єрів або подавати інші окремі мотиви.

3.3. Художні особливості малювання. Розглянуто матеріали й техніку розпису (на стіні й на папері), визначено основні композиційні схеми малювання рослинного характеру (“вазон”, “букет”, “гілка”, “вінок”, “квітка”, “бігунець”), окреслено репертуар його мотивів (“цибулька”, “кучерявка”, “яблуко”, “майор”, “айстра”, “будяк”, листя різного обрису, дрібні елементи), охарактеризовано специфіку колористичних рішень. Проаналізовано асортимент малювання на папері - мальовки, стьожки, лиштви, рушники, килимки. Розглянуто стилістику творів провідних майстринь осередку - Т. Пати, Н. Білокінь, О. Пилипенко та інших.

Розділ 4. “Нетрадиційне” петриківське малювання 1910-х - 1930-х років. Упродовж 1910-х - 1930-х років у творчості Т. Пати й Н. Білокінь з'явилися відмінні від хатнього малювання роботи - так звані "пейзажні", "портретні", "фігурні", "жанрові", “натюрмортні” композиції, які тяжіли до станкового малювання. З'ясовано, що цей процес був зумовлений впливом збирачів (Є. Евенбах, Є. Берченко, О. Стативи), які так чи інакше заохочували майстринь розширювати творчий діапазон. Аналіз творів доводить, що майстрині намагались опанувати нові мотиви згідно зі своєю творчою індивідуальністю. Композиціям Т. Пати притаманні живописність художнього мислення й тяжіння до новацій, а Н. Білокінь - декоративність мислення й відданість традиції. За стилістикою твори обох тяжіють до різних напрямів народного примітиву. Встановлено, що роботи Т. Пати не знайшли підтримки в осередку, тоді як композиції Н. Білокінь (зокрема «весільні поїзди») активно розроблялися надалі майстрами петриківського художнього промислу.

ВИСНОВКИ

Проведене комплексне дослідження петриківського хатнього малювання другої половини ХІХ - першої третини ХХ століття як художнього явища українського народного мистецтва дозволило зробити такі висновки:

1. На Катеринославщині селянське хатнє малювання набуло значного поширення. Виявлено, картографовано та уведено до наукового обігу понад 50 осередків, розташованих на території правобережних Верхньодніпровського й Катеринославського повітів, лівобережних - Новомосковського, Павлоградського, Бахмутського. Визначено основні ареали його побутування на правому березі Дніпра: понизов'я Омельника - Дніпрове узбережжя; Дніпрове узбережжя від верхів'я до гирла Мокрої Сури; межиріччя Томаківки, Базавлука, Чортомлика, Солоної; на лівому березі: Дніпрове узбережжя, межиріччя Орелі, Протовчі, Самари; центральна частина Павлоградського повіту.

2. Розглянуті загальні особливості побутування й стилістика малювання різних осередків (зокрема сіл Мишурин Ріг, Авули, Кам'янське, Нові Кайдаки, Лоцманська Кам'янка, Капулівка, Покровське, Котовка, Личкове, Спаське, Шульгівка, Могилів, Бабайківка, Губиниха, Єлисаветівка) дозволяють стверджувати, що петриківське малювання було органічною складовою цілісного багатогранного художнього явища народної культури. Подальший розвиток саме петриківського малювання (щоправда, в інших формах) зумовлений штучною підтримкою промислу, до чого доклали зусиль збирачі, художники, мистецтвознавці.

3. Визначено, що петриківська локальна художня традиція функціонувала у двох формах - стінопису (від 1860-х років) і малювання на папері (від кінця ХІХ століття), які впродовж тривалого часу співіснували й взаємодіяли. Загалом локальна традиція пройшла чотири етапи розвитку: виникнення й поширення у формі стінопису (друга половина ХІХ століття); затвердження й активізація стінопису, виникнення й поширення у формі малювання на папері (кінець ХІХ століття - 1910-і); згасання стінопису, затвердження й активізація малювання на папері (1920-і); згасання традиції хатнього малювання (1930-і - 1940-і).

4. Аналіз джерел довів, що звичай і навички хатнього малювання були, вірогідно, привнесені в Петриківку вихідцями зі Слобожанщини. Архітектоніка й декор петриківських печей дозволяють припустити, що їх прототипами були печі зі Слобожанщини й Полтавщини, декоровані мальованими кахлями. Встановлено, що розписи інтер'єрів здебільшого є явищем імітаційного характеру: стінописи імітували квітчання, декор кахляних печей, текстильні вироби, шпалери; малювання на папері відтворювало фрагменти стінописів і текстильні вироби.

5. Петриківське малювання є архітектурним декором, у розглянутому ансамблі петриківської садиби розписом декорували хату й деякі господарські будівлі. У хатньому екстер'єрі розпис здебільшого окреслював призьбу, стріху, дверні й віконні прорізи, рідше розташовувався між вікнами. В інтер'єрі малюванням декорували печі, стіни, рідше - стелі, облямовували вікна й двері. Домінантою інтер'єрних розписів була вариста піч; її пластичний, колористичний, мальований декор, взаємозв'язаний із формою, являє ряд різноманітних варіантів.

6. Аналіз художніх особливостей петриківського хатнього малювання (матеріали, техніка, композиційні схеми, репертуар мотивів, колористика), а також стилістики творів провідних майстринь осередку довів загально високий рівень цього художнього феномена.

7. З'ясовано, що твори Т. Пати та Н. Білокінь 1910-х - 1930-х років (так звані "пейзажні", "портретні", "фігурні", "жанрові", “натюрмортні” композиції), які мали відмінні від хатнього малювання ознаки, інспіровані збирачами, які заохочували майстринь розширювати творчий діапазон. Аналіз творів, які за стилістикою тяжіють до різних напрямів народного примітиву, довів, що майстрині намагалися опанувати нові мотиви згідно зі своєю творчою індивідуальністю. Встановлено, що роботи Т. Пати не знайшли підтримки в осередку, тоді як композиції Н. Білокінь (зокрема «весільні поїзди») активно розроблялися надалі майстрами петриківського художнього промислу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Смолій Ю. Малювання / Ю. Смолій // Історія декоративного мистецтва України: У 5-и томах. - К.: Вид. ІМФЕ НАНУ, 2009. - Т. 3. Мистецтво ХІХ ст. С. 181 - 190.

2. Смолій Ю. Петриківський розпис: до питання про функціонування локальної традиції в образотворчому фольклорі / Ю. Смолій // Українська народна творчість у поняттях міжнародної термінології (примітив, фольклор, аматорство, наїв, кітч...): Колективне дослідження за матеріалами Других Гончарівських читань. - К.: Родовід, 1996. - С. 160 - 166.

3. Смолій Ю. Генезис українських селянських стінописів: Лівобережна Катеринославщина / Ю. Смолій // IV Міжнародний Конгрес україністів: Доповіді та повідомлення. - Одеса - К.: Вид. Асоціації етнологів, 2001. - Мистецтвознавство. Кн. 2. - С. 211 - 218.

4. Смолій Ю. Мистецтвознавча неоміфологія пострадянської доби: міф про відродження народного мистецтва / Ю. Смолій // Матеріали до українського мистецтвознавства. - К.: Вид. Асоціації етнологів, 2002 - Вип. 1. - С. 210 - 213.

5. Смолій Ю. Нетрадиційне петриківське малювання 1920-х - 1930-х років / Смолій Ю. // Традиційне й особистісне у мистецтві: Колективне дослідження за матеріалами Третіх Гончарівських читань. - К.: Вид. УЦНК Музей Івана Гончара, 2002. - С. 219 - 232.

6. Смолій Ю. Петриківське малювання: народна й мистецтвознавча термінології / Юлія Смолій // Проблеми українського термінологічного словникарства в мистецтвознавстві й етнології: Наук. зб. - К.: Ред. вісника “АНТ”, 2002. - Т. 1. - С. 89 - 100.

7. Смолій Ю. Осередки селянського хатнього малювання Катеринославщини першої третини ХХ століття: до історії дослідження / Юлія Смолій // Студії мистецтвознавчі. - 2003. - Число 3. - С. 79 - 92. - Три вкладені карти.

8. Смолій Ю. Мальовані печі Катеринославщини з альбому Миколи Валукіна / Юлія Смолій // Музейна справа та музейна політика в Україні ХХ століття: Зб. наук. пр. - К.: Златограф, 2004. - С. 171 - 178.

9. Смолій Ю. Українські мальовані рушники першої третини ХХ століття: проблема імітації в народному мистецтві / Юлія Смолій // МІСТ: Наук. зб. - К.: ВХ [студіо], 2005. - Кн. 2. - С. 248 - 255.

10. Смолій Ю. Микола Валукінський: життя, творчість, дослідження / Юлія Смолій // Музеї народного мистецтва та національна культура: Зб. наук. пр. - К.: Златограф, 2006. - С. 136 - 148.

11. Смолій Ю. Мальовані печі Катеринославщини 1910-х років / Юлія Смолій //Українське мистецтвознавство: Зб. наук. пр - К.: Вид. ІМФЕ НАНУ, 2008. - Вип. 8. - С. 70 - 79.

12. Смолій Ю. Колекції хатнього малювання Катеринославщини, зібрані Євгенією Евенбах: історичний аспект / Юлія Смолій // Музейні колекції: історія, дослідження, атрибуції: Зб. наук. пр. - К.: ТОВ “ХІК”, 2010 С. 66 76.

АНОТАЦІЯ

Смолій Ю.О. Хатнє малювання Петриківки другої половини ХІХ - першої третини ХХ століття (витоки, еволюція, художні особливості). - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.06. - Декоративне і прикладне мистецтво. - ІМФЕ ім. М. Т. Рильського Національної Академії наук України, Київ, 2011.

У дисертації розглянуто петриківське хатнє малювання другої половини ХІХ - першої третини ХХ століття як цілісне багатогранне явище українського народного мистецтва. На основі матеріальних, архівних, літературних джерел досліджено його витоки, форми, еволюцію, художні особливості. Виявлено міру поширення хатнього малювання на Катеринославщині, визначено особливості його побутування й художню специфіку. Значну увагу приділено функцінуванню локальної петриківської традиції, окреслено форми її прояву, простежено розвиток. З'ясовано витоки петриківського хатнього малювання, розглянуто малювання в ансамблі традиційного житла, проаналізовано художні особливості. Досліджено корпус пам'яток, що тяжіють до станкового малювання, з'ясовано причини їх створення, проаналізовано художні особливості.

Ключові слова: хатнє малювання, стінопис, малювання на папері, традиція, художні особливості, осередки народного мистецтва, Петриківка, Катеринославщина.

АННОТАЦИЯ

Смолий Ю. А. Домовая роспись Петриковки второй половины ХІХ - первой трети ХХ столетия (истоки, эволюция, художественные особенности). - Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.06. - Декоративное и прикладное искусство. - ИИФЭ им. М. Т. Рыльского Национальной Академии наук Украины, Киев, 2011.

В диссертации рассмотрена петриковская домовая роспись второй половины ХІХ - первой трети ХХ столетия как целостное многогранное явление украинского народного искусства. На основе материальных, архивных, литературных источников исследованы его истоки, формы, характер эволюции, художественные особенности. Определена степень распространения крестьянской домовой росписи на Екатеринославщине, выявлено и введено в научный оборот более пятидесяти центров этого вида народного творчества, располагавшихся на правобережье и левобережье Днепра. Рассмотрены особенности побытования и художественная специфика росписи различных центров, введено в научный оборот более трехсот произведений. Определено три типа расписных печей, произведена искусствоведческая классификация украинских духовых (“варыстых”) печей, которые обычно являлись доминантой ансамбля интерьерных росписей, в соответствии с которой они делятся на три вида, каждый имеет несколько вариантов. Значительное внимание уделено функционированию локальной петриковской традиции, обозначены формы ее проявления, прослежено развитие. Установлены истоки петриковской домовой росписи, рассмотрена ее роль в ансамбле традиционного жилища, проанализированы художественные особенности.

Исследован корпус памятников, тяготеющих к станковым произведениям, выяснены причины их появления, проанализированы художественные особенности.

Ключевые слова: домовая роспись, стенопись, роспись на бумаге, традиция, художественные особенности, центры народного искусства, Петриковка, Екатеринославщина.

ANNOTATION

Stnoliy Y. O. Folk house painting of Petrykivka in the middle XIX -beginning first third of XX century (genesis, evolution, artistic peculiarities). Manuscript. Thesis for Candidate's degree in Art history in speciality 17.00.06. - Decorative and Applied Art. - Rylsky Institute of Art Studies, Folklore and Ethnology, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2011.

The work deals with wall-painting in Petrykivka within the second half of the ninetieth - the first third of the twentieth centuries as an entirely versatile artistic phenomena in Ukrainian folk art, with its origins, forms, the ways of evolution, along with its artistic peculiarities. On the basis of material, archive and literary sources the extend of spreading of the wall-painting in homes in Katerinoslavschina was shown, the peculiarities of its occurrences and its specific artistic character. Much attention is put to the functioning of the local Petrykivka's tradition and the forms of it expression are delineated and it development is traced. The origins of the wall-painting in houses Petrykivka is been ascertained, the painting in ensemble of traditional homes is examined, their specific artistic features are been analyzed. A body of old relics and monuments, which tend to easel painting, are been examined, factors of their developing as well as their specific artistic features.

The key words: wall-painting in homes, wall-painting, tradition local folk art, folk art expert, specific artistic peculiarities, ovens, Petrykivka, Katerinoslavschina.

Размещено на Allbest.ur