Вишивка в народному одязі українських Карпат ХХ століття (художні особливості)

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства

Вишивка в народному одязі українських Карпат ХХ століття (художні особливості)

Семчук Леся Ярославівна

Івано-Франківськ - 2009

Анотації

Семчук Л.Я. Вишивка в народному одязі Українських Карпат ХХ століття (художні особливості). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.06 - декоративне і прикладне мистецтво. - Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2008.

У дисертації розглянуто художні особливості, етномистецькі відмінності одягових вишивок Карпатського регіону України у технічному та композиційному аспектах їх творення. Удосконалено класифікацію чинників вишивки, в результаті чого визначено художньо-виражальні, орнаментотворчі пріоритети засобів вишивання. Обґрунтовано основні принципи синтезу технік, орнаменту і кольору, на основі яких проаналізовано графічно-колористичні відмінності композиційних структур, домінантних мотивів вишивок народного вбрання українських горян. Проведено порівняльний аналіз художньо-естетичної образності вишивок локальних осередків Гуцульщини, Бойківщини, Лемківщини.

Ключові слова: вишивка, засоби вишивання, фактура, ажурність, графічність, композиційні структури, мотив, колір.

Семчук Л.Я. Вышивка в народной одежде Украинских Карпат ХХ столетия (художественные особенности). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.06 - декоративное и прикладное искусство. - Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаныка, Ивано-Франковск, 2008.

В диссертации рассмотрены художественные особенности, этнотворческие отличия одежных вышивок Карпатского региона Украины в техническом и композиционном аспектах их создания. Усовершенствована классификация факторов вышивки. На основе сравнительного анализа формообразующих особенностей, доминирующих художественно-выражающих черт материалов вышивания выделены такие их типы: линейно-графические; объемно-пластические; объемно-фактурные; плоскостно-графические. Определено влияние художественных качеств (пространственный характер формы, фактура поверхности) материалов на композиционную выразительность вышивок.

Выделены технически отличные способы (заволок, затягивание, обкручивание) взаимодействия вышивальной нитки с тканью, вследствие которых образуются стежки. Уточнены формообразующие свойства стежков (длина, направление, мера затягивания), обуславливающие композиционно-творческие качества вышивальных техник в выражении графичности, ажурности, фактуры вышитых узоров. По художественно-функциональным признакам техники вышивки разделены на такие типологические группы: орнаментально-основные; композиционно-дополняющие; декоративно-утилитарные.

Обоснованы основные принципы синтеза техник, орнамента и цвета, на основании которых проанализированы графически-цветовые отличия композиционных структур, доминантных мотивов вышивок народной одежды украинских горцев. Определено, что полосковые структуры являются доминирующими в одежных вышивках лемков, гуцулов, бойков. Выделены варианты образования композиционных структур сетчатого характера, их локальные отличия в вышивках Карпатского региона. В процессе структурно-семиотического анализа определены микро- и макроструктурные взаимовлияния, сочетания орнаментальных элементов, способы интерпретации, трансформации доминантных мотивов одежных вышивок украинских горцев. Проведен художественно-сравнительный анализ мотива древа жизни, его композиционной образности, размещения на одежных компонентах гуцулов, бойков, лемков. Выяснены этнорегиональные отличия мотивов дубовых листочков, часто фигурирующих в вышивках Гуцульщины и Бойковщины. Установлено, что зооморфные мотивы наиболее распространенные в вышивках Надворнянского, Верховинского р-нов Ивано-Франковской обл., Воловецкого р-на Закарпатья.

Выделена опосредованная, но важная роль цвета в выражении графически-структурных отличий полихромных вышивок в народном одеянии украинских горцев ХХ ст. Значительное внимание уделяется роли цвета как выразителя графических точки, линии, пятна у композиционных структурах вышивок.

Выяснено, что основными выразителями художественных особенностей одежных вышивок Гуцульщины является графично-структурная образность доминантных мотивов, их цветово-тональное решение. Локальное отличие вышивок женских сорочек бойков - соединение разных техник, видов орнамента на отдельных частях одежных компонентов, использование белого фона полотна, как важного композиционного выразителя. Выяснено, что основными региональными признаками лемковских одежных вышивок являются способы их размещения, характер композиционных структур, цветово-тональная гамма.

Ключевые слова: вышивка, средства вышивания, фактура, ажурность, графичность, композиционные структуры, мотив, цвет.

Semchuk L. Embroidery in national clothes of Ukrainian Carpathians of XX century (artistic peculiarities). - A manuscript.

A dissertation for getting scientific degree of candidate of an art history by the profession 17.00.06. - decorative and applied art. - Precarpathian National University named after V. Stefanyk, Ivano-Frankivsk, 2008.

The dissertation shows the artistic peculiarities and ethno artistic differences in embroideries of Ukrainian Carpathian region clothes in technical and compositional aspects of their creation. The classification of embroidery factors are perfected, as a result, the art expressive, ornament creative priorities of embroidering tools are determined. The main concepts of synthesis engineerings of ornament and colour are well-founded, on which basis the graphic colourful differences between compositional structure and predominational motives of embroideries Ukrainian mountain residents national clothes. A comparative test of art esthetical types of embroideries in the local centres of Hutsulschyna, Boikivschyna and Lemkivschyna was carried out.

Key words: an embroidery, an embroidering tools, a texture, a transparention, a graphic, a compositional structure, a motive, an ornament, a colour.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Вишивка одягового призначення Карпатського регіону - важливе мистецьке явище в національній культурі, виразник етнорегіональних ознак духовно-матеріальної спадщини українського народу. Складною є природа її технічної, орнаментальної, графічної, колоритної образності. У народному одязі Українських Карпат вишивка найпоказовіше зберегла характерні місцеві художні ознаки, що актуалізує її комплексне дослідження.

Художні особливості вишивок українських горян розглядалися передусім у синкретичному та семантичному аспектах. Значна увага приділялася орнаментальній, колоритній образності вишитих візерунків, їх розташуванню на складових одягового комплексу. Окремі дослідження висвітлюють специфіку виконання багатьох вишивальних технік.

У мистецтвознавстві до тепер відсутні праці, які б розкривали і пояснювали причини відмінних чи спільних художніх ознак, якостей вишивок одягового призначення даного історико-етнографічного регіону України. У цьому контексті актуальним є визначення нових критеріїв дослідження вишивки, які б привертали увагу до поліфункціональності засобів вишивання як важливих виразників художньої образності вишитих композицій. Зростає необхідність обґрунтування художньо-естетичних якостей матеріалів декорування, визначення їх художньо-декоративних пріоритетів у вишивці одягового призначення Українських Карпат. Глибокого вивчення потребують орнаментотворчі, композиційно-виражальні, художньо-функціональні властивості вишивальних технік, які обумовлюють графічну, ажурну, фактурну, композиційну образність вишивок і підкреслюють їх локальні відмінності.

Сьогодні актуалізується проблема дослідження процесів, принципів, закономірностей творення вишитих композицій, що дозволить обґрунтувати художні особливості, відмінності вишивок українських горян на системному, порівняльному рівнях мистецтвознавчої науки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертація виконана згідно планів науково-дослідницької роботи Прикарпатського національного університету, а також узгоджена з планами наукових досліджень відділу народного мистецтва Інституту народознавства НАН України і відповідає науково-тематичному напрямку: «Парадигми універсального й унікального у традиційному мистецтві українців: порівняльний аспект» (шифр теми 3.3.4.19), що виконується за рішенням Бюро ВЛММ НАН України (протокол № 18 від 14.10.2003 року).

Мета даного дослідження: визначення художніх особливостей вишивок одягового призначення українців Карпатського регіону. Для досягнення мети ставились наступні завдання:

1) визначити вплив матеріалів, технік вишивання на художньо-емоційну виразність вишивок;

2) з'ясувати принципи синтезу засобів вишивання і художньо-емоційних виразників у технічному та композиційному аспектах творення вишивок;

3) охарактеризувати основні типи композиційних структур вишивок, їх розміщення на одягових компонентах;

4) простежити графічну образність домінантних мотивів, їх колористичне вирішення;

5) здійснити порівняльний аналіз художніх особливостей вишивок у народному одязі гуцулів, бойків, лемків;

6) ввести в науковий обіг досі невідомі зразки вишивок локальних осередків Карпатського регіону.

Об'єкт дослідження - вишиті композиційні системи в народному одязі українських горян Карпатського регіону України ХХ століття.

Предмет дослідження - технічний та композиційний аспекти творення вишивок, їх художні особливості та локальні відмінності.

Географічні рамки - гірські райони етнографічних земель Гуцульщини, Бойківщини, Лемківщини на території Українських Карпат, що за сучасним адміністративно-територіальним поділом розташовані в межах Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей України.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період ХХ ст., який характеризується послідовними етапами розвитку, занепаду, відродження одягової вишивки українських горян.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що:

- здійснено комплексне дослідження вишивок у народному одязі українців Карпатського регіону ХХ століття;

- вперше обґрунтовано художньо-декоративні пріоритети вишивальних матеріалів у вираженні фактури, ажурності, графічності, пластичності вишивок; визначено структурні відмінності технік, які впливають на їх орнаментотворчі якості, що дозволило удосконалити класифікацію засобів вишивання;

- вперше розкрито принципи синтезу вишивальних технік, орнаменту і кольору, як основних виразників художніх особливостей вишивок, їх етномистецьких традицій;

- виявлено причини локальних відмінностей вишивок у народному вбранні етнографічних груп гуцулів, бойків, лемків;

- визначено послідовність творення поліхромних вишивок, роль кольору у вираженні графічної образності макро- та мікроструктурних мотивів орнаменту;

- охарактеризовано основні типи композиційних структур одягових вишивок Карпатського регіону, узагальнено варіанти утворення сітчастих композицій у народному вбранні гуцулів, бойків, лемків; проаналізовано способи трансформації домінантних мотивів у вишивальному мистецтві;

- введено у науковий обіг значну кількість експедиційних фотоматеріалів автентичних зразків вишивок українських горян, у тому числі із не досліджуваних раніше музеїв, приватних збірок.

Практичне значення роботи визначається тим, що досягнуті результати можуть бути використані:

- для аналізу критеріїв дослідження художніх особливостей одягових вишивок у загальнонаціональному контексті;

- у подальших дослідженнях технічно-художнього аспекту творчих процесів вишивання;

- у навчальному процесі для підготовки фахівців, написанні навчальних посібників;

- у діяльності музейних працівників при інвентаризації фондових матеріалів, складанні каталогів, методичок екскурсій;

- у творчості народних майстрів та художників-професіоналів;

- отримані результати, висновки важливі для нових методик дослідження вишивки.

Апробація результатів роботи відбулася на засіданні кафедри теорії та історії мистецтва Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника (протокол № 3 від 14 жовтня 2008 р.). Основні теоретичні положення, результати дослідження виголошені на Міжнародній науковій конференції «Дизайн-освіта 2006: Пошуки нової естетичної парадигми в сучасному дизайні» у Харківській державній академії дизайну і мистецтв / доповідь «Традиційна народна одягова вишивка в творчості народних майстрів і художників модельєрів України»; Всеукраїнській науково-практичній конференції «Дизайн і народне мистецтво» в Івано-Франківську / доповідь «Одягова вишивка лемків в контексті національної системи дизайну»; Науково-практичній конференції «Гуцульщина і світ», присвяченій 150-річчю з дня народження Івана Франка у м. Косові Івано-Франківської області / доповідь «Одягова вишивка в дослідженнях етнографів початку ХХ століття»; щорічних науково-практичних конференціях Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника (теми доповідей: «Орнаментальні мотиви в оздобленні українського костюма», 2002; «Художні особливості одягових вишивок угорців та українців Закарпаття: порівняльний аспект», 2007).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, переліку умовних скорочень та додатків. Загальний обсяг роботи становить 185 сторінок, з яких 165 основного тексту. Другий розділ містить таблиці. Список використаних джерел поданий в алфавітному порядку (246 позицій), ілюстрації Додатку А розташовані на 154 аркушах.

вишивка художній одяговий графічний

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання, визначено об'єкт і предмет дослідження, вказано наукову новизну та практичне значення роботи, окреслено географічні та хронологічні межі.

У першому розділі «ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА, МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ» аналізуються наукові праці кін. ХІХ - ХХ ст., в яких висвітлені результати досліджень українського народного декоративного мистецтва, зокрема вишивок. Вказуються джерела, розкриваються методологічні основи дослідження.

1.1. «Огляд літератури». Перші археологічні, історичні, етнографічно-мистецтвознавчі дослідження матеріально-мистецької культури українців пов'язані з іменами науковців: Ф. Вовка, О. Косач, М. Сумцова, С. Кулжинського, Д. Щербаківського, Г. Павлуцького, М. Грушевського та ін. Важливі питання обговорювалися на археологічних з'їздах, що проводилися на території України (1874, 1899, 1902, 1905, 1908 рр.). У кін. ХІХ - на поч. ХХ ст. організовувалися численні науково-дослідні експедиції. Важливу інформацію зібрали та упорядкували в своїх працях П. Литвинова, В. Василенко, О. Сластьон, Е. Кольбенгаєр, К. Широцький, М. Самокиш, С. Васильківський та ін. Важливою була діяльність колекціонерів: В. Капніст, Н. Шабельської, К. Скаржинської, В. Ханенко. У розвиток колекціонування в Галичині великий вклад внесли Я. Головацький, В. Гнатюк, І. Франко, В. Кобринський. На поч. ХХ ст. вийшли друком дослідження українського орнаменту, зокрема у вишитих виробах, таких авторів: М. Біляшівського (1909 р.), П. Савицького (1914 р.), Є. Прибильської (1919 р.), О. Берладіної (1927, 1928 р.), В. Білецької (1934 р.). Локальні особливості одягу українських горян зафіксовані в працях С. Витвицького, В. Шухевича, М. Тумової, С. Маковського. Велику вагу для підтримки та розвитку мистецтва вишивки в 1920 - 1930-х рр. у Галичині мало періодичне видання «Нова хата», організоване Союзом українок. Співробітниками і дописувачами часопису були художники, дослідники І. Свєнціцький, Л. Бурачинська, С. Савицька, сестри Кульчицькі, Гургули.

У повоєнні роки важливі науково-дослідницькі публікації про вишивки окремих етнографічних регіонів І. Гургули, І. Симоненка, О. Кулик, Д. Гобермана, М. Костишиної, Г. Щербія та ін.

Ґрунтовні праці про народне вбрання українців були опубліковані впродовж 1980 - 1990-их років. Спільними зусиллями науковців: істориків, археологів, антропологів, мистецтвознавців - вийшли друком історико-етнографічні дослідження «Бойківщина» (1983 р.), «Гуцульщина» (1987 р.), «Лемківщина» (1988, 2002 рр.). Дослідники К. Матейко, О. Полянська, Р. Захарчук-Чугай - автори окремих статей, що стосуються народного одягу, вишивки населення Українських Карпат. У дослідженні вишивок Заходу України Р. Захарчук-Чугай вперше розглядає вишивку як художню систему, характеризуючи вишивальні матеріали, техніки у безпосередньому зв'язку з образністю композиційних структур, мотивів орнаменту. Праці Л. Ульянової, Л. Бурачинської, Л. Волинець, Т. Ніколаєвої, Г. Горинь, Т. Кара-Васильєвої, Г. Стельмащук, О. Никорак, І. Карпинець - вагомий внесок у вітчизняну народознавчу науку про народний одяг, його духовно-мистецьку сутність, вишивку як систему декорування одягового ансамблю. Важливими є ґрунтовні дослідження М. Селівачова, які стосуються орнаментики народних виробів, зокрема вишивок, праці М. Станкевича з питань теорії мистецтва.

1.2. «Джерела дослідження». Основою для даного дослідження послужили експедиційні матеріали, зібрані автором упродовж 1993-2008 рр. у гірських селах Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької та Закарпатської областей України. Численні фотоматеріали, окремі зразки автентичних вишивок, записи згідно анкет-запитальників складають інформативну та фактологічну джерельну базу для наукового аналізу.

Цінні фактологічно-інформативні матеріали опрацьовані у фондах районних музеїв міст Косова, Коломиї, Надвірної, Долини, Самбора, Турки, Монастириська, Перечина, у краєзнавчому та художньому музеях міста Івано-Франківська, Закарпатському краєзнавчому музеї, Закарпатському музеї народної архітектури та побуту, Музеї етнографії і художнього промислу Інституту народознавства НАНУ, Музеї українського народного декоративного мистецтва.

Значна кількість фотоматеріалів польових досліджень вводиться у науковий обіг уперше. Цінні відомості та ілюстративний матеріал віднайдено автором у приватних збірках, фондах окремих селищних музеїв.

1.3. «Методологічні основи дослідження». На певних етапах дослідження застосовувались як окремі методи, так і їх сукупність для визначення тих чи інших явищ, ознак, закономірностей, художніх особливостей вишивок одягового призначення Українських Карпат. На початкових етапах відбувалося нагромадження фактологічного матеріалу, його систематизація та спостереження. Важливе значення методу абстрагування, який застосовано в процесі обґрунтування засобів вишивання. У дальших процесах дослідження використовувались порівняльно-типологічний, структурний, семіотичний, генетичний, структурно-функціональний, системний, мистецтвознавчий, компаративний, культурно-історичний способи наукового пізнання.

У процесі розв'язання поставлених завдань та осмислення проблеми порушеної в дисертації теоретичною основою для автора стали праці мистецтвознавців, етнографів, дослідників народного мистецтва: Ф. Вовка, В. Шухевича, Г. Павлуцького, С. Маковського, В. Берладіної, О. Кульчицької, І. Гургули, І. Симоненка, О. Кулик, К. Матейко, Р. Захарчук-Чугай, Л. Бурачинської, Т. Кара-Васильєвої та інших.

У другому розділі «ЕТНОМИСТЕЦЬКІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ОДЯГОВИХ ВИШИВОК» визначаються художньо-виражальні переваги чинників вишивки, розглядаються закономірності творення композицій, які закладені в основі художніх відмінностей вишивок.

2.1. «Класифікація факторів вишивки». Підрозділ містить три параграфи і передбачає визначення функцій матеріалу, на якому вишивають, матеріалів, якими вишивають і прийомів вишивання.

Аналізуються фізичні та естетичні особливості вишивальних матеріалів. Просторовий характер форми, фактура поверхні ниток, кручено-плетених шнурків, косичок, китиць, бісеру, витинанок зі шкіри, тканини, металевих пластинок зумовили особливості їх застосування в оздобленні народного одягу. Відмінні формотворчі ознаки вишивальних матеріалів визначають їх художньо-декоративні переваги у творенні графічної, фактурної, пластичної виразності вишивок, частково їх ажурності. Виділено основні типи засобів вишивання:

1) лінійно-графічні (нитки);

2) площинно-графічні (шматки шкіри, тканини, металеві пластинки, лелітки).

3) об'ємно-пластичні (шнури, косички, кутасики);

4) об'ємно-фактурні (бісер, металеві капслі);

У розділі визначаються технічно відмінні та спільні ознаки прийомів вишивання, які є важливими чинниками художніх особливостей вишивок. У процесі системного аналізу значна увага приділяється стібку - єдиному структурному елементу будь-якої техніки. Визначено та охарактеризовано його формотворчі властивості: довжину, напрям, міру затягування. Кожна з них поряд з принципами метричного накладання, переплітання стібків відіграє важливу роль у формуванні структури, художньо-емоційної виразності вишивальних швів. Виявлено три технічно відмінних способи утворення стібків: 1) заволіканням; 2) затягуванням (закріпленням); 3) обкручуванням робочої нитки в структурі полотна чи на його поверхні. Охарактеризовано техніки, утворені тим чи іншим способом, виділено їх спільні структурні ознаки, функції у творенні художньої образності вишивок.

Проводиться порівняльно-типологічний аналіз технік щодо їх переваг у вираженні фактури, графічності, ажурності вишивок. За художньо-функціональними ознаками і традиціями застосування у вишивках українських горян вишивальні техніки поділено на:

1) орнаментально-основні (техніки, якими вишивають орнаментальні стрічку, сітку);

2) композиційно-доповнюючі (шви, які відмежовують або довершують орнаментальні структури);

3) декоративно-утилітарні (шви, які зумовлені необхідністю з'єднування та обметування одягу).

2.2. «Композиційні закономірності у вишивці». З позицій функціональності визначаються принципи синтезу матеріалів, технік, орнаменту і кольору у композиціях вишивок. Формотворчі ознаки вишивальних матеріалів сприяють їх трактуванню як елементів, мотивів орнаменту. Розглядаються функції технік в орнаментах, цілісних композиціях, вишитих нитками. Виділено опосередковану, але важливу роль кольору у вираженні графічно-структурних відмінностей поліхромних вишивок. Визначено основні закономірні принципи творення художніх особливостей вишивок:

1) взаємодія орнаменту і техніки вишивки, яка обумовлена їх взаємозалежністю: спосіб виконання, структура техніки впливає на графічну образність орнаментальних мотивів; орнамент уможливлює реалізацію тієї ж техніки;

2) взаємодія кольору та орнаменту відображає поетапність творення хроматичних візерунків (монохромний базовий розвід і поліхромія вишивок, як похідна від нього), визначає графічно-колористичну образність композиційних структур;

3) виділено взаємодію технік та кольору у вишивці, яка не виступає закономірним композиційно-творчим принципом - це швидше локальна традиція, яка укорінилася під впливом культурно-побутових факторів.

Розглядаються етномистецькі особливості вишивок, виконаних певними техніками нитками білого, чорного, червоного кольорів.

2.3. «Система розміщення вишивок на одягових компонентах». Розглядаються способи крою натільного одягу, що частково визначають систему розташування вишивок. Значна увага приділяється варіантам розташування візерунків обабіч розрізу пазухи, навколо вирізу горловини, на уставках, манжетах сорочок, які створюють цілісність композиційних структур вишивок. Проводиться порівняльний аналіз щодо використання з'єднувальних, обметувальних швів у народному одязі українських горян. Розглядаються локальні відмінності розміщення вишивок на головних уборах, верхньому, нагрудному, поясному одязі.

Третій розділ «ОРНАМЕНТАЛЬНО-КОМПОЗИЦІЙНА ОБРАЗНІСТЬ ВИШИВОК» присвячений системному аналізу композиційних структур вишивок, їх домінантних мотивів, ролі графічних засобів і кольору у візерунках.

3.1. «Композиційні структури вишивок». У народному одязі українських горян вишивки найширше представлені варіантами стрічкових, сітчастих, рідше концентричних і закритого характеру схем. У процесі компаративного аналізу виявлено, що стрічка - основна структурна модель одягових вишивок Карпатського регіону. Вона домінує у вишитих системах лемківського народного одягу. Сітчаста структура є похідною від стрічкової. У вишивках уставок жіночих сорочок бойків і гуцулів виявлено чітко виражені сітчасті схеми, які організовані у композиційну стрічку чи широку смугу. Узагальнено варіанти утворення сітчастих структур одягових вишивок українських горян. Найпоширеніші з них:

1. Сітчаста структура орнаментального мотиву (розвиток мотиву відбувається у чотирьох напрямках однаково). Розглядаються художньо відмінні варіанти структурної організації композиційної сітки такого типу із врахуванням кольорово-тонального вирішення графічно-тотожних мотивів.

2. Сітчаста структура рапортної стрічки (розвиток орнаментальних мотивів у чотири сторони відбувається неоднаково). Характер виражений колористично-графічною відмінністю мотивів перпендикулярного напряму. Це складний інваріант сітчастої композиції. Для вишивання народного одягу спорадично використовували композиції закритого характеру. Їх мотиви переважно фізіоморфні. Визначаються локальні відмінності.

3.2. «Орнамент - домінанта у системі декорування одягу». У процесі структурно-семіотичного аналізу визначаються мікро- та макроструктурні взаємовпливи, поєднання орнаментальних елементів, способи інтерпретації, трансформації домінантних мотивів одягових вишивок українських горян.

Згідно досліджень Б. Рибакова, ромб і квадрат - архаїчні мотиви народної творчості. Вони домінують в одягових вишивках Карпатського регіону. Аналізуються фактурна, ажурна, колористична візуальність ромба і квадрата, їх графічно-структурні інваріанти. Визначено спосіб трансформації мотиву квадрата у ромбічну форму у вишивці, який зумовлений особливістю тканої структури полотна і властивостями вишивальних стібків. Виділено ромб і квадрат як мікроструктурні елементи, що утворені внаслідок специфіки виконання технік: «ретязь», «верхоплут», «штапівка», «вирізування», «довбанка». Розглядаються прийоми утворення мотиву розетки, його графічно-колористичні відмінності та поширення у вишивках українських горян.

Аналізуються геометричні фігури трикутника, прямокутника, паралелограма; рослинні, зооморфні мотиви. Проводиться художньо-порівняльний аналіз мотиву дерева життя, його композиційної образності, розміщення на одягових компонентах гуцулів, бойків, лемків. З'ясовано етнорегіональні відміни мотивів дубових листочків, які часто фігурують у вишивках Гуцульщини та Бойківщини. Виявлено, що зооморфні мотиви найпоширеніші у вишивках Надвірнянського, Верховинського р-нів Івано-Франківської обл., Воловецького р-ну Закарпаття. Серед зображуваних переважають зозулі, орли, когути, метелики, олені, вівці, леви. Вони часто виступають локально домінуючими мотивами у вишивках жіночих сорочок.

3.3 «Композиційно-виражальна роль кольору у вишивці». Підкреслюється символічна функція кольору в одягових вишивках в обрядово-релігійному аспекті, вираженні статево-вікових ознак власника одягу. Акцентується увага на композиційну виразність автентичних вишивок, виконаних нитками білого, чорного, червоного кольорів. Важливо, що впродовж ХХ ст. одягові вишивки Карпатського регіону зберегли семантику двоколірних (червоний і чорний; червоний і синій) візерунків.

У народному одязі українських горян ХХ ст. колір - один з важливих виразників художніх особливостей вишивок. З переходом від моно- до поліхромії локальні відмінності одягових вишивок гуцулів, бойків, лемків стали виразніші. Особливе значення у даному аспекті мають фізико-естетичні властивості (забарвленість, насиченість, світлість) кольору, його емоційно-виражальні особливості (активність, пасивність). Значна увага приділяється ролі кольору як виразника графічних крапки, лінії, плями у композиційних структурах вишивок. Виявлено, що взаємодія графічності та кольору в поліхромних вишивках Карпатського регіону проявилася у відношеннях «колір-лінія» та «колір-пляма». Кольорова крапка виступає композиційно-орнаментальним довершенням у структурі узору. Проводиться порівняльний аналіз кольорово-тональних особливостей вишивок етнографічних груп Українських Карпат.

Четвертий розділ «ЛОКАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ ОДЯГОВИХ ВИШИВОК УКРАЇНЦІВ КАРПАТ» презентує художні особливості вишивок у народному одязі етнографічних груп гуцулів, бойків, лемків.

4.1. «Вишивки Гуцульщини». Проводиться художній аналіз вишивок локальних осередків. Підкреслюється, що одягова вишивка Гуцульщини впродовж ХХ ст. попри широку вживаність техніки «косий хрестик» як орнаментально-основної, зберегла досить давній прийом вишивання «низинку». Ще однією важливою особливістю, яка збереглася у декоруванні народного одягу Гуцульщини, визначено використання різноманітних вишивальних матеріалів.

Виявлено, що основними виразниками художніх особливостей одягових вишивок локальних осередків Гуцульщини є графічно-структурна образність домінантних мотивів, їх кольорово-тональне вирішення. З'ясовано, що у селах Надвірнянського р-ну серед найпоширеніших мотивів орнаментів побутували: «конюшинка», «колосковий», «трефовий», «кониковий», «слоневий», «когути», «мотилі». Кольорово-тональна гама переважає жовто-червоними відтінками із вкрапленням зеленого, синього кольорів. В окремих селах (Бистриця, Климпуші, Зелена, Пасічна) розвід виконували нитками фіолетового, рожевого, вишневого відтінків, серед уживаних - нитки зеленого, синього, жовтого, червоного кольорів. Вишивки сіл Пістинь, Шешори, Прокурава Косівського р-ну об'єднані домінуючими в орнаментиці мотивами «саморіжки», «саморіжки у вісім разів». Базовий розвід, як і в селах Надвірнянщини, вишивали нитками фіолетових, вишневих відтінків.

Підтверджуються висновки попередніх наукових досліджень, що народний одяг локальних осередків Верховинського, Косівського, Рахівського р-нів Гуцульщини впродовж ХХ ст. зберіг характерні орнамент, колорит вишивок.

4.2. «Вишивки Бойківщини». Аналізуються художні особливості бойківських вишивок північних та південних районів Карпат.

Підкреслюється важливе значення конструктивних ознак одягових компонентів. Вперше розглядаються формотворчі особливості жіночих сорочок з «відведеними» манжетами локальних осередків Рожнятівського, Долинського районів Івано-Франківської обл. Аналізуються художні особливості їх вишивок. З'ясовано, що в першій пол. ХХ ст. у селах Рожнятівського, Долинського р-нів Івано-Франківської обл. уставки чоловічих сорочок вишивали, як і в селах Турківського р-ну Львівської обл. Вперше розглядаються їх локальні конструктивні відмінності, орнаментально-колористична образність вишивок.

Акцентується увага на художній образності вишивок на «брижах» жіночих сорочок Воловецького, Міжгірського р-нів Закарпаття. Вишивання на складках-«брижах» вимагає певних технічних навиків, обмежуючи структурно-графічну образність орнаментальних мотивів. Водночас вишиті об'ємні складки посилюють декоративність звучання вишитих виробів. Побутували техніки «снованя», «прокигано», рідше «косий хрестик». Локальна відмінність вишивок жіночих сорочок закарпатських бойків - поєднання різних видів орнаменту на окремих частинах одягового компоненту. Нагрудну пілку традиційно вишивали геометричними мотивами, верх рукавів - рослинними, зооморфними образами, манжети - часто геометричними, рослинними формами.

Значну увагу приділено мистецтвознавчому аналізу художніх особливостей вишивок поясного, нагрудного одягу окремих осередків північних та південних схилів Карпат.

4.3. «Вишивки Лемківщини». Характерні художні особливості лемківських вишивок найповноцінніше збереглися в народному одязі Перечинського та гірських сіл південної частини Великоберезнянського р-нів Закарпаття. Вперше аналізуються формотворчі особливості жіночих сорочок з короткими до ліктів рукавами, які побутували у селах Зарічево, Сімерки, Турички, Тур'ї-Ремети, Туриця, Тур'я-Пасіка, Порошково Перечинського р-ну. Розглядаються способи рямування рукавів, нівелювання плечових конструктивних швів прямокутними «клатками», викінчення розрізу пазухи «защипом», розміщення вишивок на складових одягового комплексу.

Аналізуються художні особливості вишивок чоловічого натільного, поясного вбрання, нагрудного жіночого одягу - «візиток», головних уборів (чепець, хустина). Художні відмінності хустин-«кестеманів» зафіксовані у словесних визначеннях: «дуплованка» (вовняна з вінчиком), «тернувча» (чорна), «деленувча», «картунувча» (поліхромна), «гарастувка» (шерстяна хустка з квітами), «скорянча» (вишита, «пописана» хустка).

З'ясовано, що основними художніми ознаками лемківських одягових вишивок є способи їх розміщення, характер композиційних структур, кольорово-тональна гама та відсутність базового розводу композицій.

Підкреслюється, що на північному сході Великоберезнянського р-ну лемківські села межують з територіями бойківського субетносу, що зумовило глибоку асиміляцію культури та мистецтва обох етнографічних груп. У традиціях декорування народного одягу вишивкою помітні словацькі, подекуди угорські взаємовпливи.

У висновках сформульовано результати проведеного дослідження, які відповідають поставленій меті та завданням.

1. Вишивка в народному одязі перебуває у синкретичному зв'язку з його формотворенням. Способи розміщення вишивок, характер їх композиційних структур зумовлені конструктивними формами елементів одягового компоненту, які також визначають функціональність окремих вишивальних технік. Природні якості матеріалу, з якого виготовлені складові одягового комплексу, передбачають використання відповідних вишивальних матеріалів, що зумовило традиції декорування одягу нитками, кручено-плетеними шнурками, косичками, китицями, бісером, металевими пластинками, витинанками зі шкіри, тканини.

2. Основним принципом складних технічно-композиційних процесів творення вишивок у загально-мистецькому контексті є необхідний зв'язок засобів, явищ мистецтва вишивки, одні з яких виступають причинами, а інші - їх наслідками. Часто, чергуючись, причини і наслідки є об'єктивно взаємозумовленими.

3. Художні якості вишивальних матеріалів (просторовий характер форми, фактура поверхні) впливають на композиційну виразність вишивок. Нитки, витинанки з тканини і шкіри, металеві пластинки є домінантами вираження графічних крапки, лінії, плями у візерунках. Бісер, кручено-плетені шнури, косички, китиці в більшій мірі формують фактурну якість вишивок, їх пластичність.

4. Матеріали вишивання обумовлюють способи вишивання. Внаслідок технічно відмінних способів (заволікання, затягування, обкручування) взаємодії вишивальної нитки з тканиною утворюються стібки з характерними властивостями. Принципи накладання, переплітання стібків формують структурну образність швів вишивки. Властивості стібків: довжина, напрям, міра затягування визначають композиційно-творчі якості вишивальних технік у вираженні графічності, ажурності, фактури вишитих візерунків.

5. Художня образність вишивок залежить від синтезу матеріалів, технік, орнаменту і кольору. Матеріал зумовлює відповідний спосіб його прикріплення до тканини. Структурні особливості вишивальних технік, властивості стібків формують відповідну графічну, художньо-емоційну виразність орнаментальних мотивів, композиційних структур. Орнамент вишивок, у свою чергу, визначає застосування відповідних технічних способів вишивання, оскільки окремі стібки чи їх сукупність виступають його мікроструктурними елементами. Колір - важливий графічно-орнаментальний виразник у моно- та поліхромних композиціях. Його орнаментотворча роль опосередкована, але важлива і багатозначна. Він відображає поетапність творення хроматичних візерунків, визначаючи монотонний базовий розвід та композиційну поліхромію.

6. Стрічкові структури є домінуючими в одягових вишивках українських горян. Сітчасті композиції часто виражені принципом - структура в структурі. Узагальнені варіанти утворення вишитих сіток підтверджують необхідність подальших ґрунтовних досліджень композиційних структур вишивок у загально-мистецькому контексті.

7. Композиційні структури закритого характеру не зазнали широкого побутування в одягових вишивках Карпатського регіону. Найуживанішими були асиметричні букети квітів чи рослинні композиції концентричного характеру, мотиви дерева життя, які спорадично вишивали на жіночих сорочках, нагрудних, верхніх складових народної ноші Гуцульщини, Бойківщини, Лемківщини.

8. Домінантні мотиви у вишивках українських горян - ромб, квадрат, розетка. Вони лежать в основі більшості вишитих композицій. Різноманітні варіанти їх графічно-колористичних інтерпретацій, внутрішньоструктурних відношень, поєднань часто відображені у назвах орнаментальних систем вишивок: «скринькові», «фасулькові», «клевчикові».

9. Колір - одна з основних ознак локальних відмінностей одягових вишивок Карпатського регіону ХХ століття. Орнаментотворчий потенціал кольору полягає у його фізико-естетичних властивостях (забарвлення, насиченість, світлість) і в композиційному аспекті виражається відношеннями: «колір-крапка», «колір-лінія», «колір-пляма».

10. У вишивках Гуцульщини, Бойківщини, Лемківщини збережені традиційні художньо-виражальні засоби, характерні для декорування народного одягу даних історико-етнографічних районів. Частково це проявляється у використанні таких орнаментально-основних технік вишивання: у вишивках Гуцульщини - «низинка», Бойківщини - «художня гладь», «коса гладь», «низинка», локально - «вирізування», Лемківщини - різновиди гладі. З початку ХХ ст. відбулося поширення у народній вишивці техніки «косий хрестик», яка з часом стала однією з орнаментально-основних у творчості українських горян. Відповідно, наприкінці ХХ ст. художньо-емоційна образність вишивок етнографічних груп набула спільних ознак.

11. Локальні відмінності одягових вишивок ХХ ст. Гуцульщини, Бойківщини, Лемківщини більшою мірою виражені характером їх композиційних структур, варіантами орнаментальних поєднань, кольорово-тональними домінантами. Насичені, інтенсивні барви є основним виразником вишивок локальних осередків Гуцульщини. Бойківська одягова вишивка впродовж ХХ ст. зберегла в своїй художній образності традицію поєднання ниток чорного та червоного, червоного та синього кольорів. Метричні стрічкові структури вишиті нитками світлих відтінків синього, червоного, фіолетового, оранжевого, зеленого кольорів домінують у народному одязі Лемківщини.

12. Художні особливості одягових вишивок українців Карпатського регіону обумовлені процесами взаємодії художніх якостей матеріалів вишивання, структурними властивостями технік; принципами синтезу графічних засобів, фізико-естетичних властивостей кольору; варіантами художньо-емоційного вирішення орнаментальних мотивів, структур композицій, що підтверджує їх високий мистецький рівень. Одягова вишивка Карпатського регіону - унікальне мистецьке явище в культурі українського народу.

Список публікацій

3. Семчук Л. Геометричні форми у вишивках Карпатського регіону / Л. Семчук // Народознавчі Зошити. Двомісячник Інституту народознавства НАНУ. - Львів, 2002. - № 43-44. - С. 142-145.

4. Семчук Л. Вишивка - продуктивний грунт графічно-орнаментальної виразності / Л. Семчук // Мистецтвознавство '04. - Львів, 2004. - С. 99-110.

5. Семчук Л. Михайло Струтинський - колекціонер, збирач мистецько-культурних цінностей народу / Л. Семчук // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. - Івано-Франківськ, 2004. - Вип. VІІ. - С. 54-62.

6. Семчук Л. Орнаментально-технологічний потенціал швів у народній вишивці / Л. Семчук // Народознавчі Зошити. Двомісячник Інституту народознавства НАНУ. - Львів, 2004. - № 55-56. - С. 123-127.

7. Семчук Л. Художні особливості вишиваних сорочок Бойківщини / Л. Семчук // Мистецтвознавство '05. - Львів, 2005. - С. 127-136.

8. Семчук Л. Композиційно-виражальна роль кольору у вишивці / Л. Семчук // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. - Івано-Франківськ, 2007. - Вип. Х-ХІ. - С. 67-74.

Размещено на Allbest.ru