Мистецьке життя Кременеччини 20-30-х років ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

УДК 7.036.2 (477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

МИСТЕЦЬКЕ ЖИТТЯ КРЕМЕНЕЧЧИНИ 20-30-х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ

26.00.01- теорія та історія культури

ПАНФІЛОВА Олександра Георгіївна

Івано-Франківськ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, дизайну та методики їх викладання Тернопільського національного педагогічного університету

імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор, член-кореспондент Академії мистецтв України

Станкевич Михайло Євстахійович,

завідувач кафедри дизайну і мистецтво-знавства Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (м.Івано-Франківськ)

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства

Селівачов Михайло Романович, професор кафедри декоративного мистецтва Мистецького інституту художнього моделювання і дизайну (м. Київ) кандидат мистецтвознавства, доцент

Рибалко Світлана Борисівна,

професор кафедри історії та теорії мистецтва Харківської державної академії дизайну і мистецтв (м. Харків)

Захист відбудеться 9 жовтня 2009 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.08 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76025, Івано-Франківськ, вул. Т.Шевченка, 79.

Із дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (76025, Івано-Франківськ, вул. Т.Шевченка,79).

Автореферат розісланий 8 вересня 2009 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат мистецтвознавства О. Д. Чуйко

АНОТАЦІЇ

Панфілова О.Г. Мистецьке життя Кременеччини 20-30-х років ХХ століття - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01 - теорія та історія культури. - Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. Івано-Франківськ, 2009.

Дисертацію присвячено багатоплановому вивченню мистецького життя волинського осередку 20-30-х рр. ХХ століття. Культурні явища на Кременеччині розглядаються як складова українсько-польського художнього процесу. Простежується малярська, музична, театральна та фотографічна творчість на кременецьких теренах. З'ясовано роль мистецько-педагогічної, концертної та виставкової діяльності, проаналізовано діяльність аматорських колективів. Висвітлено етапи становлення та основні напрями роботи Музею Кременецької землі. Виявлено взаємозв'язок та відмінність волинських художніх тенденцій в українському та польському культуротворчих явищах на прикладі Кременеччини.

У ході викладу матеріалу здійснено мистецтвознавчий аналіз творів образотворчого мистецтва та художньої фотографії.

Ключові слова: культура, мистецтво, художнє життя, стилістичні тенденції, Кременеччина.

Панфилова А. Г. Культурно-художественная жизнь Кременецкого края 20-30-х годов ХХ века. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата искусствоведения по специальности 26.00.01 - теория и история культуры. - Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника. Ивано-Франковск, 2009.

Диссертация посвящена многоплановому изучению художественной жизни волынского края 20-30-х гг. ХХ века. Культурные явления Кременецкого края рассматриваются как часть украинско-польского художественного процесса.

Тенденции культурно-образовательного наследства Кременецкого края сложились вследствие особенностей исторического развития Волыни. Кременецкий лицей стал ключевым центром, где формировались основные художественные позиции края. Рассматривается живопись, музыкально-театральное и фотографическое творчество на территории Кременца. Решающая роль в поддержке народных традиций города пренадлежит сельским самодеятельным кружкам „Просвиты” и художественной мастерской Почаевской лавры.

Профессиональная подготовка осуществлялась благодаря мощному преподавательскому составу Кременецкого лицея. Именно их активная творческая деятельность повлекла за собой организацию Музыкальной и Художественной „каникулярных” студий. Важную роль в культурной жизни города сыграла мастерская художественной фотографии, созданная при лицее. В работе подчеркнута роль художественно-педагогической, концертной и выставочной деятельности, показаны этапы становления и основные направления работы музея.

Автором изучена взаимосвязь и различие художественных тенденций в украинско-польских культуротворческих явлениях на примере Кременецкого региона. Разностороняя структура художественной жизни края способствовала динамическому развитию и влияла на различные сферы культурной жизни не только Волыни, но и далеко за ее пределами.

Работа является одной из первых попыток реконструкции художественной жизни отдаленного от центра региона методом накапливания и аналитической обработки новой информации.

Ключевые слова: художественная жизнь, искусство, тенденции, Кременецкий край, культура.

A. Panfilova - The Life of Art in the Kremenets are a in the 20-30-ies of the XX-th century. - Manuscript.

Dissertation for Candidate in History of Art degree, speciality

26. 00. 01. - Theory and History of Culture. - Prykarpatsky Vasyl Stefanyk National University. Ivano-Frankivsk, 2009.

The following dissertation is a result of a complex research of cultural life in the Volyn' Region in the 20-30-ies of the XX-th century. In this research the object is studied as an integral part of Ukrainian-Polish cultural process. Its signs in different art events, esthetic and technological peculiarities are compared with the corresponding features of regional painting, musical, theatrical and photographical art in the Kremenets' Region. The similarities and differences between the Volyn' art tendencies and Polish art creative processes on the example of the Kremenets' Region have been revealed.

Key words: art, the Kremenets' Region, cultural life, tendency, exposition, event.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Цінність мистецтва визначають етнічні, соціальні та культуротворчі особливості. Художня культура західноукраїнських осередків у міжвоєнний період за умов перебування під владою та національною ідеологією Польщі не лише віддзеркалювала чужі надбання, але й проявилася власними яскравими рисами. Дослідження мистецької спадщини Кременеччини допоможе глибше зрозуміти залежність українських провінційних осередків від зовнішніх культурних впливів.

Актуальність теми й основний напрям наукової роботи зумовлені необхідністю опанувати культурну та мистецьку спадщину українського народу, зокрема окремих регіонів. Значимість вивчення даної проблеми визначається також культурологічним завданням та зміною пріоритетів ХХІ ст., які викликані новими тенденціями сучасної етносвідомості, глобалізаційними світовими орієнтирами.

У 20-30-ті рр. ХХ ст. культура Волині і Галичини характеризується взаємовпливами українсько-польських зв'язків. У цьому ракурсі художній та ідейний синтез двох культур є одним із найактуальніших аспектів дослідження. Культурно-мистецькі погляди характеризують не лише конкретний осередок, а й були притаманні культурі більшої частини України того часу. Художнє життя Кременця стимулювало творчість еліти міста у різноманітних видах, жанрах і стилістичних напрямах творчості, іноді провокуючи до авангардних експериментів.

Мистецтво Кременеччини як цілісне явище в історії культури Волині не було предметом спеціального вивчення і залишається маловідомим. У літературі, періодичних виданнях лише фрагментарно згадуються культурно-освітні та художні події, пов'язані із Кременцем та Волинським ліцеєм першої пол. ХІХ ст. як одним із найбільших освітніх закладів Правобережної України. Мистецьке життя на Кременеччині міжвоєнного періоду не вивчалося взагалі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертація виконана відповідно до планів науково-дослідної роботи кафедри образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, дизайну та методики їх викладання Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Тема затверджена Вченою радою Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (протокол № 10 від 25.05. 2004 року) та перезатверджена Вченою радою Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (протокол № 2 від 25.09.2007 року).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є висвітлення духовної основи культурних процесів на Кременеччині в контексті українсько-польського мистецько-освітнього руху. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

* розкрити загальну картину культурного розвитку Кременеччини у 20-30-х роках ХХ століття;

* простежити на прикладі культурно-освітніх явищ осередку особливості розвитку локальних і жанрових художніх різновидів, зв'язків із тенденціями епохи;

* виявити і охарактеризувати стилістичні особливості творів пластичного мистецтва, художніх світлин, які дійшли до наших днів;

* увести в науковий обіг відомості про найвизначніших професійних, народних митців, музикантів, акторів Кременеччини та Польщі, які працювали у цій місцевості;

* з'ясувати впливи музею Кременецької землі, освітніх закладів на соціокультурні процеси регіону;

* визначити взаємовпливи і зв'язки різних культур на Кременеччині в ракурсі художнього й ідейного синтезу в рамках окремої доби.

Об'єктом дослідження є культурні явища, розвиток і синтезування ідейно-художніх концепцій української та польської культур на території Кременеччини.

Предметом дослідження є мистецькі твори, культуротворчі та художні події в Кременецькому осередку 20-30-х рр. ХХ століття.

Територіальні межі дослідження охоплюють місто Кременець, його околиці та прилеглі села.

Часові рамки дослідження досить вузькі, стосуються років міжвоєнного періоду ХХ століття.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що уперше досліджено художнє та культурне життя Кременеччини

20-30-х рр. ХХ ст., а також аналізується його вплив на формування мистецької еліти міжвоєнної Волині. У дослідженні сформульовано ряд принципових висновків щодо місця й ролі Кременецького осередку в культурно-мистецькому та духовному житті краю. У науковий обіг уведено значну частину матеріалів Державного архіву Тернопільської області та фондів Кременецького краєзнавчого музею, які стосуються дисертаційної теми. Наукову новизну роботи характеризують наступні показники:

- виявлено та висвітлено мистецькі тенденції, які домінували на Кременеччині у міжвоєнний період;

- із комплексних позицій досліджено й уведено у науковий обіг широкий спектр творів малярства та художньої фотографії Кременеччини, котрі не згадуються у мистецтвознавчій і культурологічній літературі;

- уточнено та повернено із забуття імена митців, які працювали в осередку в досліджуваний період.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати дисертації можуть бути використані мистецтвознавцями для розкриття питань мистецької освіти в Україні, при вивченні регіональної та локальної культурології у шкільних і вузівських курсах, працівниками музеїв Волині та Польщі. Розділи дисертації можуть залучатися для підготовки узагальнюючих праць із культурології та мистецтвознавства Західної України, довідкової літератури, у тому числі біографічного словника. Текстовий та ілюстрований матеріал може стати основою монографічного й альбомного видання, дозволить подальші розробки історико-мистецьких досліджень Волині та Тернопільщини.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження апробовано у виступах автора на IV Міжнародній науковій конференції „Реклама і дизайн ХХІ сторіччя”, доповідь „Дизайн інтер'єру Почаївської лаври” (Київ, 2003), всеукраїнській науково-практичній конференції „Духовна культура як домінанта українського життєтворення”, доповідь „Культурно-мистецька діяльність

Ю.Пічмана у Кременецькому ліцеї” (Київ, 2005), Міжнародних науково-практичних конференціях „Мистецька освіта в культурній політиці держави”, доповідь „Мистецтво фотографії на Кременеччині у міжвоєнний період” (Львів, 2007) та „Кременецький ліцей у контексті розвитку освіти й культури на Волині в 20-30-х роках ХХ століття”, доповідь „Мистецька освіта та художні явища на Кременеччині у міжвоєнний період” (Кременець, 2008), щорічних конференціях професорсько-викладацького складу Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка (Кременець, 2006-2009), а також на засіданнях кафедри образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, дизайну та методики їх викладання Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (Тернопіль, 2007-2009).

Структура роботи. Робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, фотографічних додатків, словника визначних постатей Кременеччини 20-30-х років, а також списку використаних архівних джерел та літератури - 261 позиція. Основний зміст дослідження викладено на 159 сторінках, загальний обсяг -

183 сторінки. Альбом ілюстрацій містить 118 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У „Вступі” обґрунтовано тему дослідження, її актуальність, визначено головну мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, його часові й територіальні межі, аргументовано наукову новизну і практичну цінність роботи, подано інформацію про апробацію дисертації.

У першому розділі „МИСТЕЦТВО КРЕМЕНЕЧЧИНИ -- ІСТОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ ТА ДЖЕРЕЛА” розкрито ступінь наукового вивчення проблеми в українській та польській науковій літературі, зазначено найсуттєвіші архівні джерела.

У підрозділі 1.1 охарактеризовано та проаналізовано в ретроспективі стан культурно-освітнього розвитку Кременеччини. У системі польської освіти осередок найчастіше згадують завдяки створеному у ХІХ ст. провідному навчальному закладу - Кременецької гімназії. Діяльності цього закладу, згодом перейменованого в ліцей, в історичному контексті волинського шкільництва та культурних реалій неодноразово торкались польські, російські та українські дослідники ще у ХІХ столітті. Наявна історіографія представлена переважно дослідженнями з проблем освіти, рідше працями історико-краєзнавчого змісту. Поряд із розвідками російських та українських критиків найбільш значне місце посідають праці польських дослідників ХІХ - першої пол. ХХ століть. Це біографічні словники, у яких знайдено стислі відомості про перебування i творчу діяльність відомих художників ХІХ ст. у Кременці. Існують загальні публікації Л. Орди (1903), А. Бауфельда (1914), З. Кукульського (1914), A. Бопре (1916), Б. Адамовича (1921), Л. Яновського (1923), які присвячені історії освіти, науки і просвітництва на основі Кременецького ліцею ХІХ ст. як базового центру культурного розвитку Волині. Серед них чільне місце належить працям М. Ролле (1906, 1913). У ХХ ст. слід відзначити публікації критика М. Данилевич-Зелінської (1933, 1937).

Культурні зв'язки польських митців з українськими розглядаються у працях мистецтвознавців Л. Тананаєвої (1968),

О. Федорука (1971, 1976), Н. Свириди (1978), К. Митаревої (1978). До окремого блоку джерел можна віднести роботи, присвячені історичним проблемам мистецької освіти України, які здійснили науковці: Р. Шмагало (1999, 2000, 2005), А. Чебикін (1999),

І. Небесник (2000), О. Іванкова-Стецюк (2003).

У другій половині ХХ ст. з'являються колективні узагальнюючі праці, як-от: „Історія міст України: Тернопільська область”, „Історія українського мистецтва” в 6-ти томах (1966-1970), „Словник художників України”, „Митці України. Енциклопедичний довідник”, „Енциклопедія українознавства”, де знаходимо стислі відомості про мистецькі події на Кременеччині. З українських авторів уперше до питання кременецької художньої школи звертається

Г. Островський (1969). Лише деякі фрагменти з художнього життя містечка можна почерпнути із праць краєзнавця Г. І. Чернихівського (1989, 1992), у яких дослідник відроджує незаслужено забуті імена кременчан, нагадує про історичні факти, які замовчувалися науковцями у радянські часи. Важливим внеском у висвітлення життя Кременеччини як провідного мистецького осередку Волині є збірна праця „Krzemieniec. Ateny Juliusza Sіowackiego” (2004) під редакцією

С. Маковського. Ці публікації стосуються лише культурних подій

ХІХ ст., тоді як період розквіту художнього життя осередку у міжвоєнні роки ХХ ст., практично не висвітлюється у літературі.

Окрему групу складають монографії, присвячені конкретним митцям, вихідцям із Кременеччини. Наприклад, праця В. Павлова „Іван Хворостецький. Життя та творчість” (1981) та сучасна колективна монографія „Олекса Сміх-Шатківський. Графіка” (2006).

Аналіз історіографії свідчить, що хоча поодинокі вияви художнього життя регіону розглядалися в літературі, але комплексний культурологічний аналіз феномену Кременецького мистецького осередку науковцями не здійснювався. Відповідно, у дослідженні задіяно чимало архівних матеріалів.

У підрозділі 1.2 висвітлюються основні методи, використані автором у ході дослідження. Культурологічний аналіз мистецьких подій і явищ на Кременеччині як цілісного художнього процесу початку ХХ ст. у контексті українського мистецтвознавства здійснено із використанням сукупності методів і методичних підходів. Науковий розгляд базується на системному, порівняльно-історичному та генетичному методах, мистецтвознавчому аналізі та культурологічному синтезі, типологічному, структурно-семіотичному, графічному аналізах і принципах логічної послідовності й історизму.

Підрозділ також аналізує джерельну базу дослідження. Цінну інформацію щодо розкриття окремих аспектів теми містять каталоги виставок, щоденники, путівники, краєзнавча література та фонди музеїв, окремі фонди Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника, Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, Ягеллонської бібліотеки (Краків, Польща). Основу джерельної бази склали архівні матеріали, зосереджені у фондах державних архівів Тернопільської та Волинської областей, Кременецького краєзнавчого та Почаївського історико-художнього музеїв.

Найважливішим джерелом є Державний архів Тернопільської області; залучено матеріали фондів 2, 131, 228, 258, 348, 351. Зокрема, фонд 131 „Кременецький ліцей” містить матеріали, що стосуються усіх закладів, які входили в структуру ліцею протягом

1922-1939 років, та налічує 790 одиниць збереження. Серед документів знайдено відомості про прийом на роботу численних митців, їх освіту та посаду у ліцеї, загальні справи про організацію курсів для учителів музики й образотворчого мистецтва середніх і загальних шкіл, диригентів народних та церковних хорів, протоколи засідань місцевого фототовариства. Подібну інформацію подає фонд 228 „Гімназія ім. Т. Чацького”. Цінним також є фонд 348 „Кременецьке повітове управління українського товариства „Просвіта”, у якому сконцентровано справи про діяльність цієї організації, представлено звіти про роботу культурно-освітньої ради керівників мистецьких гуртків товариства, програми проведених виступів, концертів та театральних дійств аматорських колективів. Фонд нараховує 475 одиниць збереження, які охоплюють період із 1919 по 1939 роки.

Джерельну базу дослідження доповнюють матеріали Державного архіву Волинської області. Із матеріалів фонду 77 „Головне управління Товариства по розповсюдженню театральної культури на Волині, м. Луцьк” вдалося почерпнути інформацію про розповсюдження театральної культури на Волині, гастролі у Кременці творчих колективів, їх списки і звіти.

У фондах Кременецького краєзнавчого музею віднайдено матеріали, пов'язані із роботою місцевої фотомайстерні, нагороди учасників різноманітних художніх конкурсів, програми вищих учительських курсів. Із періодичної літератури найбільш глибоко відтворює міжвоєнні культурно-мистецькі події осередку часопис „Їycie Krzemienieckie”.

Другий розділ „ОСОБЛИВОСТІ КРЕМЕНЕЦЬКОГО МАЛЯРСТВА” складається із чотирьох підрозділів. Різні соціально-економічні, політичні й загальнокультурні умови визначили характер розвитку живопису на західноукраїнських територіях. Митці, що працювали на Волині, найчастіше були вихованцями європейських художніх академій - Варшавської, Краківської, Віденської. Звідси їхні тісні зв'язки із мистецтвом Центральної Європи.

У підрозділі 2.1 розглянуто освітні тенденції іконописної майстерні та рисувальної школи Почаївської лаври. У 20-30-х рр.

ХХ ст. саме цей осередок із-поміж інших частин Кременеччини залишався місцем зосередження, підтримання та продукування українського традиційного мистецтва завдяки заснованованому тут Успенському монастирю. Ще у XVIIІ ст. при монастирі виникають численні майстерні, які з часом починають виконувати значну культурну роль для регіону. У ХІХ ст. Почаїв уже славився на всю Україну та поза її межами художніми виробами лаврської майстерні. Автор розглядає діяльність трьох талановитих українських художників - І. Хворостецького, О. Шатківського та О. Якимчука, чия творчість тісно пов'язана із Почаївською іконописною майстернею початку ХХ століття. У роботі розглядається участь майстерень у регіональних та загальнопольських виставках.

Простежуються навчальний процес рисувальної школи, особливості викладання, матеріальна база. Основним контингентом її були місцеві жителі та вихідці з віддалених куточків Волині. Відтворено та проаналізовано важливі моменти функціонування цього мистецького закладу у складі іконописної майстерні, його значення для сільського населення регіону та роль у підтриманні національних традицій Волині. Встановлено, що мистецько-педагогічна діяльність рисувальної школи в Почаєві мала традиційний характер початкової мистецької освіти.

Підрозділ 2.2 простежує становлення мистецької школи Кременця. Художні потреби і вподобання краю розвивалися нерівномірно до різних видів мистецтва. Музично-театральний та фотографічний рухи виникли кількома роками раніше та на момент появи пленерів та художніх студій уже досягли чималих висот. Відродження традицій образотворчого мистецтва у Кременці було пов'язане з іменем відомого польського пейзажиста В. Галімського, випускника Петербурзької академії мистецтв, який прибув у місто у зв'язку з відкриттям ліцею. В осередку він створює єдину на той момент картинну галерею, працює над організацією виставок, як персональних, так і загальних учнівських.

Продовжує справу, розпочату Галімським, запрошений із Кракова професор С. Схейбаль, талановитий художник та фотограф. Саме завдяки його активній творчій і громадській діяльності художнє життя Кременця завирувало з новою силою. Обидва митці доклали чимало зусиль для організації перших художніх виставок у провінційному містечку, залучення студентів краківської та варшавської художніх шкіл до участі в кременецьких пленерах, впровадження стипендій їх учасникам. Серед славетних художників у місті часто бували М. Самлицький (1878-1945), К. Мондрал мистецький волинський кременеччина

(1880-1957), С. Осостович (1906-1939), Т. Данбровський (1895-1939).

Результатом цих подій став переїзд на постійне проживання до Кременця С. Щепанського, Еміля Крхи, Я. Цибіса, Г. Заремби, C. Осостовича, Є. Васильковського, які поєднали свою творчу діяльність із містом.

У підрозділі 2.3 охарактеризовано діяльність започаткованої у 1936 р. провідними викладачами Кременецького ліцею єдиної у Польщі Художньої канікулярної студії. Вивчення учнівського та педагогічного складу здійснено за архівними матеріалами. Викладачами студії стали відомі польські художники: Л. Ормезовський, С. Щепанський, Г. Рудзька - Цибіс, В. Стапінський, Г. Вольф, К. Рутковський, Ч. Жепінський, А. Гержабек, Є. Васильковський, Г. Заремба, С. Схейбаль, Я. Цибіс, Е. Крха, М. Внук та І. Карпінська - випускники провідних європейських художніх вузів. Найчисленнішу групу кадрового складу студії становили художники-колористи, представники різноманітних мистецьких рухів 30-х рр. ХХ століття. Простежується їх творча доля аж до появи у Кременецькому ліцеї. У повоєнні роки їх творчість стане визначальною для польського мистецтва.

Автор розглядає основні завдання та методи художнього навчання студії, досягнення учнів, побутові умови проживання слухачів. Навчання здійснювалось шляхом поєднання практичних та лекційних занять у літні місяці та кореспонденційного курсу в зимовий період. Проаналізовано територіальні масштаби студії - найчисельнішу групу становили жителі Волинського, Львівського, Віленського, Люблінського воєводств, Варшави, Кракова, Мінська, Жешува, Грубешова, Томашова, Гродно тощо.

У підрозділі 2.4 висвітлено організацію та проведення художніх виставок в осередку. Розглядається активне пленерне життя Кременця, тісно пов'язане із появою художньої студії. Запроваджується традиція демонстрації результатів щорічних пленерів студентів та художників різних мистецьких шкіл. Охарактеризовується перша рухома виставка, яка відбулася у Кременці в 1932 р. і орієнтувалася на шкільну молодь. Згодом одна за одною проводяться виставки учнів та викладачів студії, кременецьких художників-аматорів, живописців „Краківської групи”, збірні виставки варшавських художників, українського мистецького об'єднання „Спокій”, краківського та варшавського Товариств професійних художників, учнів Варшавської школи декоративного мистецтва, творчої групи „Blok”, персональні виставки Є. Васильковського, Е. Крхи та ін. Рівень художніх якостей осередку у міжвоєнний період за своїм розмахом та видовою багатогранністю значно перевищив здобутки періоду започаткування Волинської гімназії.

Таким чином, констатується, що Кременецький ліцей як одна з провідних навчальних установ у системі польської освіти та створена ним атмосфера відіграв провідну роль у мистецькому розвитку осередку.

У третьому розділі „МУЗИКА І ТЕАТР НА КРЕМЕНЕЧЧИНІ” проаналізовано музичні та театральні явища, здійснено порівняльну характеристику професійних та аматорських колективів осередку. Складні й суперечливі процеси соціокультурного життя мали ряд позитивних ознак, які стали основою у формуванні Кременеччини як окремого територіально чітко окресленого мистецького середовища із рисами, що відповідають загальній картині художніх процесів Волині міжвоєнного періоду.

Підрозділ 3.1 розглядає значення музично-концертної діяльності організації „Просвіта” для осередку. Усі вагомі українськомовні музично-театральні події регіону пов'язані саме із діяльністю цієї організації. Автор розглядає діяльність провідних музичних та театральних аматорських колективів на Кременеччині. Простежується гастрольна діяльність у краї окремих бандуристів: Д. Гонти, Д. Щербини, К. Місевича та аматорських колективів, серед яких особливо виділявся почаївський. Найбільшого розмаху культурно-просвітянська робота досягла у селах, де була створена ціла мережа гуртків за вподобанням.

У підрозділі 3.2 основна увага зосереджена на функціонуванні та ролі Музичної канікулярної студії. Підвищення кваліфікаційного рівня спеціалістів (вчителів, музикантів, диригентів) та розвиток творчості і мистецького смаку учнів досягались завдяки впровадженню різноманітних культуротворчих інституцій, організацій, гуртків та курсів, які фінансувались Кременецьким ліцеєм. Відтворюється картина професійної підготовки музикантів на різноманітних курсах. Ініціаторами програми були професори

Б. Рутковський, Т. Охлевський та К. Сікорський. Програма розраховувалась на два роки і охоплювала три канікулярні курси та регулярну самостійну роботу. Значним кроком уперед було запровадження в програму студій ознайомлення слухачів із музичними шедеврами різних епох і стилів, учасниками якої стали видатні польські віртуози: Б. Кон, Є. Умінська-Яворська, Є. Гаче, С. Корвін-Шимановська, З. Думмек, Т. Ковальський та ін. Розглянуто та проаналізовано репертуари музичних вечорів, їх послідовність і значення для провінційних учителів.

Підрозділ 3.3. характеризує самодіяльні музично-театральні групи Кременеччини. Найбільша кількість непрофесійних колективів належала кременецькій філії організації „Просвіта”, одній із найбільш дієвих на Тернопільщині. Висвітлено найтиповіші концертні репертуари колективів. Найактивніші аматорські театральні трупи діяли у селах Бережці, Млинівці, Вишнівець, Дермань, Вишгородок, Борщівка, містечках Почаїв, Шумськ, Ланівці.

Підрозділ 3.4 висвітлює особливості професійного театрального руху в осередку. Кременець кардинально відрізнявся від навколишніх сіл спрямуванням культуротворчого потенціалу. В основному це було зумовлено намаганням влади закріпити свої ідейні впливи на місцеве населення. Проте, окрім негативних наслідків подібних культурних виявів, існував і позитивний бік. Підняття загального естетичного рівня населення, залучення професійних виконавців, мистецько-педагогічна діяльність викладачів мали ексклюзивний якісний підхід. Аналізується репертуар, значення та вплив творчості колективів театру „Reduta”, Польського волинського театру ім. Ю. Словацького, Українського волинського театру та колективів різноманітних культурних організацій міста. Розглядається творчість театральних гуртків шкіл ліцею.

Четвертий розділ „РОЗВИТОК ХУДОЖНЬОЇ ФОТОГРАФІЇ” складається з трьох підрозділів. У ньому проаналізовано особливості розвитку Кременецької фотошколи, її діяльність у межах та поза осередком.

У підрозділі 4.1 розкрито значення художньої світлини краю у міжвоєнний період. Визначаються рушійні сили фотографічного руху осередку, який розпочався у 1928 році; роль започаткованої С. Схейбалем фотомайстерні ліцею. Кременецька школа художньої фотографії відображає період бромолійного способу виконання світлини, який домінував у цей час. Окрім Схейбаля, у майстерні викладали: С. Михайловський, Л. Гроновський, Г. Германович. Популярності сприяли започатковані при майстерні курси художньої фотографії. Основною тематикою учнівських світлин були архітектурні мотиви історичної частини міста та панорамні пейзажі навколишніх гір. Показово, що започаткуванню та стрімкому злету Кременецької фотошколи осередок завдячує полякам.

Підрозділ 4.2 з'ясовує принципи організації фотовиставок, аналізує їх тематику та рівень. У 1930 р. з ініціативи знову ж таки С.Схейбаля у Кременці почало функціонувати Польське фототовариство. Спочатку воно нараховувало 25 членів, а згодом збільшилось до 40 осіб. Найактивнішу групу Товариства становили вчителі Кременецького ліцею, а також аматори-кременчани. Відстежена виставкова діяльність 20-30-х рр. ХХ ст. як періоду розквіту художньої світлини в регіоні. Кременецьке фототовариство поєднало чимало талановитих митців і стало одним із найжвавіших центрів художньої фотографії у Польщі. Світлини місцевих майстрів були визнані на численних міжнародних та регіональних виставках. Активність Кременця у цій галузі мистецтва неодноразово ставила місто на перше місце у Польщі.

П'ятий розділ „МУЗЕЙ КРЕМЕНЕЦЬКОЇ ЗЕМЛІ ІМЕНІ Д-РА ВІЛЛІБАЛЬДА БЕССЕРА” характеризує етапи заснування та поступового розширення цієї установи.

Підрозділ 5.1 окреслює діяльність мистецької секції організації громадського об'єднання. Автор акцентує увагу на її меті та основних завданнях: влаштуванні у місті видовищ, концертів, виставок живопису і фотографії; проведенні театрально-літературних та музичних конкурсів; створенні художніх колективів за участі великої кількості аматорів; організації лекцій, курсів та музично-літературних вечорів стосовно всіх напрямків мистецтва.

Підрозділ 5.2 аналізує процес зародження музейництва на Кременеччині. Музей було започатковано у 1937 р. і завдяки копіткій праці археолога та географа Ф. Мончака, геолога З. Опольського, біолога О. Дуди, археолога О. Цинкаловського перетворено на історико-культурний та архітектурний заповідники. Закладом проводилась активна співпраця з іншими подібними установами України та Польщі. Діяльність музею була спрямована на накопичення матеріалів, створення перших експозицій, проведення розкопок на теренах повіту. Частково фонди були розширені за рахунок експонатів періоду Кременецького ліцею ХІХ століття. Силами науковців установи були взяті під опіку держави найцінніші пам'ятки, складені рельєфні карти міст і сіл повіту.

Висновки. Огляд художнього процесу волинського осередку дозволив розкрити усі переваги і недоліки, пов'язані з ідеологічним підґрунтям культуротворчих явищ 20-30-х рр. ХХ століття. Естетичні смаки того часу наклали виразний відбиток на волинську культуру, звужуючи ріст її традиційного напрямку та водночас поширюючи академізм і новаторські пошуки. Не дивлячись на суперечливість і неспівмірність культуротворчих практик, польські художні впливи неможливо не визнати об'єктивно прагматичними. Сприймання цих явищ населенням було поступовим і дуже обережним.

Європейські освітні тенденції, хоч і опосередковано, все ж мали певний вплив на становлення професійного мистецтва на Волині, оскільки більшість митців та педагогів отримали освіту у провідних європейських вузах. Проблема традицій та прагнення новизни внесли загострення у систему художнього мислення і найчастіше досягали компромісного вирішення питання, поєднуючи у собі елементи культури обох держав - Польщі та України.

Завдяки поглибленому вивченню діяльності митців на території Волині у діахронічному аспекті було встановлено беззаперечний факт існування українсько-польських художньо-освітніх традицій, які тривали кілька сот років. Художні тенденції, які домінували у досліджуваному мистецькому осередку, дають підстави виокремити певні етапи та парадигми його розвитку:

1. Тенденції культурно-освітньої спадщини Кременеччини зумовлені особливостями історичного розвитку Волині та її культури; діяльність майстерень Почаївської лаври, у тому числі й іконописної, лише частково заповнювала існуючу прогалину у професійному традиційному художньому навчанні на Кременеччині;

2. Вирішальна роль у підтриманні та розвитку народних традицій окремих видів мистецтва належить аматорським сільським гурткам „Просвіти”, у творчості яких пересічний волинянин відкривав для себе кращі твори української літератури і драматичного мистецтва й отримував можливість задіяти свої обдарування і здібності; майже усі об'єднання були змушені припинити свою діяльність через упередженість польської влади; важливий етап у розвитку художнього життя регіону пов'язаний із діяльністю місцевого населення (найчастіше сільського): перебуваючи під тиском влади, воно відстоювало власні культурні переконання шляхом посилення творчої активності аматорських просвітянських колективів (драматичні трупи і студії, хори, оркестри, танцювальні гуртки);

3. Кременецький ліцей став ключовим чинником для формування основних художніх позицій краю; завдяки державній фінансовій підтримці він сприяв появі професійних навчальних установ, які визначили поступове вирішення проблем малоосвіченості населення, піднесення культури осередку, одночасний розвиток кількох мистецьких напрямків;

4. Мета новостворених інституцій - підтримання та пропагування польського мистецтва без залучення давніх українських традицій, що надавало цим інституціям ідеологічного забарвлення; форма організації інституцій мистецького спрямування, будучи єдиною для всієї тодішньої території Польщі, мала значення найефективнішої моделі і була пов'язана із використанням індивідуальних методик Кременецького ліцею;

5. Освітній та виховний процес у навчальних закладах Кременецького ліцею був тотожним до освітніх процесів на теренах етнічної Польщі; основними напрямками художньої освіти осередку стали музика, театральне мистецтво, фотографія, малярство, які були спрямовані на ціннісні орієнтири епохи та успадкували основні європейські освітні тенденції;

6. Високофаховий учительський склад Кременецького ліцею, до якого увійшли талановиті педагоги з України та Польщі, сприяв значному підйому усіх вищезазначених художніх напрямків;

7. Участь місцевого населення у культурних дійствах - музичних вечорах, театральних виставах, виставках малярства та художньої фотографії, - підтримання та розвиток творчих починань молоді досягались завдяки посиленій увазі до виховних процесів та позаурочної роботи у Кременецькому ліцеї;

8. Музей Кременецької землі став суттєвим доповненням до загальної картини всебічного розвитку осередку, а спрямована діяльність провідних працівників забезпечувала збір, дослідження і збереження історії та культури Кременеччини;

9. Різностороння структура художнього життя осередку сприяла динамічному розвитку та вагомо впливала на різні сфери культурного життя не лише Волині, але й далеко за її межами. Перспективу вивчення цієї теми слід пов'язати з фольклорними явищами та ідеологічними тенденціями радянської влади в культурному житті Кременеччини другої половини ХХ століття.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Панфілова О. Канікулярна художня студія польських та українських митців у Кременецькому ліцеї 1930-х років / О. Панфілова // Мистецтвознавство'05 : наук. збірник. - Львів, 2005. - С. 109-118.

2. Панфілова О. Мистецтво фотографії на Кременеччині у 1920-1930-х роках / О. Панфілова // Мистецтвознавство'06 : наук. збірник. - Львів, 2006. - С. 143-150.

3. Панфілова О. Мистецтво та художній процес Кременеччини 1920-30-х років: предмет наукового дослідження / О. Панфілова // Мистецтвознавство'07 : наук. збірник. - Львів, 2007. - С. 115-122.

4. Панфілова О. Кременець у творчості польських художників-колористів / О. Панфілова // Мистецтвознавство'07 : наук. збірник. - Львів, 2008. - Вип.2. - С. 109-118.

5. Панфілова О. Кременецький культурно-освітній осередок: музейний аспект / О. Панфілова // Мистецтвознавство'08 : наук. збірник. - Львів, 2008.- С. 191-198.

6. Панфілова О. Музика та театральне мистецтво на Кременеччині / О. Панфілова // Мистецтвознавство: Вісник Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника. - Івано-Франківськ: Плай, 2009. - Вип. 15-16. - С. 99-103.

7. Панфілова О. Роль аматорських колективів у підтриманні культурно-освітніх традицій Кременеччини 20-30-х років /

О. Панфілова // Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. : наук. збірник. - Х., 2009. - № 13. - С. 96-100.

Размещено на Allbest.ru

...