Кам’яні хрести в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства

КАМ'ЯНІ ХРЕСТИ В УКРАЇНІ

Спеціальність: Теорія та історія культури

Малина Валерій Васильович

Харків, 2009 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В Українi вiдроджується iнтерес до типу знання, що пiдіймається вiд емпiричної реальності до iдей i опускається знову до чуттєвого свiту. Формується ментальна атмосфера, що стає причиною створення таких iнтелектуальних систем, котрi можуть охопити всi гранi духовного життя українського народу, зокрема релiгiйну. Нинi, за умов поширенняння в суспiльствi стандартних аргументiв напіввіри, важливо знати першодумки про першотвори, володіти достовiрною iнформацiєю про “предмети в оригiналi”, а не про їх спотворенi соцiологiзованi вiдбитки.

Теперішні часи в Україні зламні за багатьма параметрами. Духовно-моральні та знаннєво-світоглядні сфери життя не можуть бути до кінця проявлені в межах лише раціональної діяльності. Повсякчас необхідно зважати на досвід попередників, на власну пам'ять, а надто - на колективний “запас вражень”. Пам'ять, як відомо, одних рятує і підносить, інших - зраджує і губить. Одні виштовхують прожиті образи, давноминулі події, інші - їх зберігають. Ніхто не знає, чому, в одному випадку, наявне в дійсності врізається в пам'ять, пригадується, в іншому - стирається, забувається. За чиєю волею людина втрачає здатність утримувати в пам'яті перейдене?

Життя християнина скероване, перш за все, на згадування про скорботний шлях Ісуса Христа на Голгофу, про Його добровільну смерть на хрещатому стовпі заради людського спасіння. Боголюдськими знаками такої пам'яті в суверенній Україні є виняткові за формами кам'яні хрести. Через них осягається культура незалежного українського народу. Процес витісування хрещатих каменів - це не історичні шкіци про “артистів-каменярів”, а, скоріше, упредметнена духовна діяльність без імен.

Народна релiгiя i тiсно пов'язане з нею народне кам'яне хресторобство є одним із значущих роздiлiв давньоукраїнської культури. За межами її витокiв неможливо збагнути привiд для масового хрестотворення протягом тисячоліття, особливо враховуючи майже чотиривiкову затамованiсть етнофольклорної та релігійної традицiй. Кам'яний хрест виконує в сучаснiй українськiй культурi семiотичну функцiю нацiональної iдентифiкацiї. Він нiчого конкретного не зображає, тому що являє царство Христове i свiдчить про вiчнiсть. Будова хреста, його оздоби вiдкривають богооткровенну iстину. Кам'яний хрест вiдтворює - stavros, продовжує його, оскільки є упредметненим Логосом.

У кам'яному хресторобстві України немає досконалих і недосконалих хрестокаменів, завершених і незавершених форм, адже, за теологічним догматом, - “хрест будь-якої форми є істиний хрест”. Ось чому ми розглядаємо християнське пам'ятникарство як унікальне фольклорно-релігійне явище, багатовікову історію “говоріння кам'яними формами цілого народу”. Таке пластичне мовлення, як і вербальне, не тільки збереглося в умовах нищення і заборон, але й удосконалилося, завдяки багатоманіттю “креативних структур художнього тексту” (М. Станкевич), конструкційних елементів і оздоб хрестокаменя.

Духовна потреба сприяє народженню в пластичному мистецтвi перехрещених, національно “забарвлених” форм, саме вони стають загальною метою при релiгiйних вiдправах.

Смисловi центри кам'яного хреста виникають на стиках i перехрестях вертикалi й горизонталi, там, де стягуються рiзноспрямованi потоки творчої енергiї. Взаємодiя абстрактних форм зумовлює iснування “чистої” конструкцiї, а бiльш розвиненi iзоморфнi структури, вiдтворюючи картинку життя, репрезентують витвiр теургічного ремесла, що може бути iдентифiкований за образною стилiстикою з конкретною церквою, етносом, регiоном тощо.

Мета і завдання дослідження. Стратегічна мета роботи полягає в тому, щоб достовірно й науково обґрунтовано проаналізувати кам'яне хресторобство України XVIII-XX ст. як явище національної культури та феномен християнського пам'ятникарства, дослідити образну стилістику регіональних осередків народного каменярства, окреслити джерела, що спричинили становлення й розвиток тих чи інших конструкційних схем stavros'a, художніх форм хреста, його оздоб тощо.

Поставлена мета зумовила вирішення наступних завдань:

- синхронізувати релігійне пам'ятникарство в західній і східній традиціях;

- з'ясувати передумови філософії хрестотворення;

- виявити композиційний стрій та внутрішню будову хрестокаменя, взаємодію матеріалу й форми, живі зв'язки частин і цілого;

- довести, що художньо-естетична типологізація, як засіб абстрагування, може не лише виявляти ритуальну природу хреста, але й сприяти проявленню етнорегіонального в народній творчості;

- встановити взаємодію фольклорно-апокрифічних та міфопоетичних традицій в українському народному пам'ятникарстві з давньоукраїнською стовпоподібною скульптурою, християнським догматичним богослов'ям і відповідним мистецьким каноном;

- обґрунтувати гіпотезу про відмінність (неповторність) народних кам'яних хрестів як одну з передумов становленя й розвитку національних шкіл релігійного пам'ятникарства;

- відтворити християнський поховально-поминальний ритуал “несення й зупинки хреста” як художньо-естетичну когерентність релігійно-магічних локусів, морально-етичних норм, поведінчастих стереотипів - моделей людського життя.

Об'єктом дослідження є масив українських кам'яних хрестів XVIII-XX ст. в їх родовидовому, символічному і функціональному поєднанні між собою в часі і просторі.

До порiвняльного аналiзу були задіяні пам'ятники, що знаходяться нинi в державних кордонах Польщi, Словаччини, Угорщини, Росiї. Крiм того для пошуку вiдмiнностей (розрядка авт.) мiж кам'яними хрестами в Українi i тими, що побутують на теренах Європи, були залученi данi про кам'яне i дерев'яне хресторобство Польщi, Болгарії, Росiї, Литви, Угорщини, Чехiї, Словаччини, Нiмеччини, Швецiї, Боснiї i Герцеговини, Iрландiї, Вiрменiї, iнших країн.

Предмет дослідження - художньо-естетичні, теологічні, морально-етичні й етнокультурні аспекти функціонування кам'яних хрестів у народно-релігійних містеріях.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та вирішення основних завдань дослідження ми задіяли відповідні наукові методи і використали підходи, зокрема: діалектичний, історико-теоретичний, культурологічний, порівняльний, когнітивний, евристичний, системно-функціональний, художньо-естетичний, комеморативний тощо.

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації викладені в 4 монографіях та 24 одноосібних публікаціях. Усі вони зараховані ВАК України як фахові (лист ВАК України №01-76-06/770 від 30.03.2009 року). Кандидатська дисертація на тему “Народне мистецтво Півдня України. Кінець XІХ - початок ХХ ст.: На матеріалах Миколаївської, Одеської, Херсонської областей” захищена в 1999 році. Матеріали кандидатської дисертації в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Структура дисертації визначається комплексом проблем дослідження, його метою і завданнями. Дисертація складається зі вступу, дванадцяти підрозділів, висновків і списку використаної літератури (273 позиції). Загальний обсяг - 393 сторінки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтувано необхідність дослідження кам'яних хрестів, окреслено його мету й завдання. Визначено об'єкт і предмет розвідок та їх методологію, встановлено хронологічні межі, вмотивовано наукову новизну і практичне значення роботи, намічено основні положення, що виносяться на захист. Напрями розгляду кам'яного хресторобства, або аспекти наукового вивчення ставрології, відповідають назвам розділів і підрозділів дисертації та монографії. Сприймаються як форми розпредметнення “тіла” хрестокаменя, складові «мерехтливої» галузі наукових знань - ставрології, багатозначні образи stavros'а, сторінки життя християнської спільноти і т. ін.

Перший розділ - «Християнське пам'ятникарство в дослідженнях учених». Кам'яне хресторобство, з усіма його ознаками, належить не лише до сфер релігійно-мистецького, естетико-психологічного, культурно-етичного, історико-філософського, національно-етнічного, фольклорно-міфологічного, але й науки. Воно розглядається як світоглядне явище, що самоорганізується в межах синергетичної наукової парадигми.

Невиразність сучасної картини світу зумовлена кризовим станом індивідуальних проявів розуму й волі, колективної пам'яті етносів, існуючого корпусу народної меморіальної пластики.

Порушення симетрії в кам'яному хресторобстві на регіональному рівні компенсується впорядкованістю більш високого порядку - на загальнонаціональному і є передумовою саморозвитку традиції християнського пам'ятникарства України. Поєднавши матеріали польових розвідок з документальними й науковими, опрацювавши релігійну, філософську, історичну, культурологічну, мистецтвознавчу літературу, рукописні фонди, приватні й музейні колекції, ми досягли початків художньо-релігійних образів, дослідили процеси їх змін, розробили схеми й моделі типологічних порівнянь конфесійних відгалужень народної комеморативістики із загальнохристиянською на ґрунті етноеволюційних, фольклорно-апокрифічних традицій, богословських регламентів, канонів церковного культу та ставрографії.

Дослідженню інтелекту, що дарує життя кожній речі і є “давцем форм”, присвячена книга Дж. Бруно “Про причину, початок, єдине”. Про загальне поняття колективного духу, його зв'язок з актуалізацією духовної причинності в індивідуальних душах, про питання безсмертя та бачення тутешнього в потойбічному пишуть у своїх трактатах В. Вундт, В. Віндельбанд, Л. Фейєрбах, Р. Арнхейм, Р. Гаман, М. Лоський, А. Бергсон. Про тих, хто забуває минуле і не хоче знати майбутнє, про складові сакральної та позасакральної культури, про двоплановість містеріальної поведінки, роздвоєність між цілим і подрібненим у мистецтві, про архітектонічну творчість як таку, метафору як архетип сталої структури універсального порядку і єдину ціннісну силу художньо-символічного дізнаємося з праць А. Августина, Л. Гумільова, М. Поповича, А. Гулиги, М. Кагана, О. Федорука.

Причини занепаду народного хресторобства розкривають статті відомого релігійного діяча й ученого архімандрита Макарія (Миролюбова). Він вважає неприйнятними для РПЦ фольклорно-апокрифічні та міфопоетичні прояви народної свідомості в хресторобській практиці і засуджує, зокрема, “произвол в форме крестов на храмах” та відхилення від ставрографічних канонів при здвиженні поклінних, обітних, поминальних хрестів. Основи спеціалізованого вивчення хресторобства України заклали В. Свєнціцька, К. Широцький і Г. Колцуняк. Дерев'яні ручні хрести XVII-XX ст. В. Свєнціцька класифікує за відповідними прикметами та поділяє весь корпус “ручників” на чотири групи. К. Широцький і Г. Колцуняк визначають принцип типологізації за геральдичними та функціональними ознаками. Характеризують основні хрестові форми, намагаються визначити й описати типовий народний пам'ятник.

Певний інтерес, з огляду на тему дослідження, становлять розвідки Д. Щербаківського про символіку в українському сакральному мистецтві. Своє бачення еволюції християнського пам'ятникарства на теренах Російської Федерації висловлюють по різному Г. Вагнер, Л. Беляєв, Г. Корзухіна, А. Пєскова. Відомості про дерев'яні і кам'яні хрести в Європі знаходимо в публікаціях зарубіжних учених Л. Арнтца, І. Єнчева-Видю, І. Любенової, Й. Грабовськи, С. Кжиштофович, Р. Райнфуса, К. Хцрмана.

Вагомим доробком у становлення хрестології, як «осібного предмета дослідження та окремої галузі науки», виявилася наукова конференція 1996 р. з ретроспективною виставкою “Хрест в українському мистецтвi” (Львiв, Музей етнографiї та художнього промислу). Фундаментальним питанням типології і структури художнього тексту хреста, давнім синкретичним мотивам і генезису гуцульських надгробних інсигній присвячені праці М. Станкевича і С. Боньковської, проблемам історії і теорії кам'яних “фігур”, присадибних і придорожніх хрестів - стаття М. Моздира. Про історико-етнографічне трактування хреста в реаліях життя і світогляді українського селянина, про погляд на хрест, як символ віри в народних тканинах, ідеться в статтях Г. Горинь, Р. Захарчук-Чугай, О. Олійник. Про особливості іконографії Розп'яття в народній гравюрі розмірковує О. Шпак. Як зазначає в Передмові до спеціального випуску «Народознавчих Зошитів» М. Станкевич, “хрест, як концептуальна тема і родова структура, значною мірою показує характер національної етномистецької своєрідності”.

Про хрестограми (хресмони), хризми, монограми імені Сина Божого і як Його знамення, монографічні хрести, хрестограми у вінку, імпліцитні образи хреста та його семантику, про хресні знамення, іконічні знаки і символи Христа, про еволюції форм їх накреслення й утілення в різних матеріалах, про “орнаментальний хрестовий окультизм” пишуть П. Флоренський, Т. Кара-Васильєва, М. Селівачов, М. Кондаков, С. Гнутова, М. Троїцький, М. Мільчик, Т. Левіна, В. Овсянніков, Т. Чукова.

Отже, попередній аналіз історіографії дослідження підтверджує наше припущення про багатовікову наукову і практичну зацікавленість людей знаком хреста, вертикалізованими хрестокаменями і самим мінералом - божественним уречевлювачем форм.

У другому розділі - «Ставрологія - вчення про екуменічний хрест», що складається з трьох підрозділів, автор, застосовуючи наукову аргументацію, доводить, що українське кам'яне хресторобство і теологічні доктрини про боговтілення й спокутування органічно поєдналися, сформувавши новітню гілку наукових знань - ставрологію. Вона не віддзеркалює фантазійний світ, не вивищується над ним, а творить суверенне, безвідносне до людського життя, співзвуччя частин і цілого, конкретного і загального, людського і божественного. Stavros має власну духовну природу, оскільки визначається теургічним ремеслом як умінням продукувати в художніх образах естетико-психологічну примарність людського буття. Формування внутрішньо диференційованої і, разом з тим, цілісної теоретичної системи ставрології сприяє злагодженому переходу практичного хресторобства на теоретичну стадію, поглиблює її евристичні можливості. Наприклад, розширення й удосконалення поняттєвого апарату ставрології, викликало до життя не тільки нові логічні форми, такі, як: stavros, екуменічний хрест, архетип, архітектоніка, акт і потенція, типологія, символіка, пластичний етнофольклор, структура функцій, філософія ставротворення, stavros i Via Dolorosa, хрестокамінь і некрополь, stavros і мораль, але й нові, ті, що вийшли далеко за межі узагальнення і зіставлення емпіричних даних, змісти. Визначальними аспектами дослiдження теоретичної основи ставрологiї:

- вiдображення хреста - на етапах виготовлення й сприйняття - у вiдповiдних формах миследiяння, тобто формування релiгiйно-мистецького образу пам'ятника через проектування;

- надбання stavros'ом теургiчних властивостей Хреста Iсусового, котрий безперестанку витесують, несуть, на якому розпинають, який невпинно зводять і час від часу викорінюють;

- усвiдомлення знаннєвих i цiльових компонентiв хрестокаменя, за допомогою якого вiруючий набуває здатності охоплювати етнофольклорну традицiю в межах церковної громади;

- звернення подумки до знаряддя спокутної смерти як причини вищого смислу й мети особистого життя;

- перманентне намагання поєднати в стоячому хрестi Боже знамення й персональний символ Христової вiри;

- конструювання в процесi миследiяння iмплiцитних образiв stavros'а у виглядi знакiв, знамень, схем, графем, емблематiв, моделей, мiфологем, стилiстичних фiгур тощо.

Iдеальною моделлю свiтоустрою, за християнською системою поглядiв, є екуменiчний хрест. Долiшня частина триярусної вертикалi - це старозавiтний хрест на шiсть кiнцiв, чотири з яких розпросторюють рамена за горизонталлю, два - знизу-догори. Схематично вiн виглядає, за нашим уявленням, як прямолiнiйна, з прямокутними координатами, необмежена фiгура, що iснує в трьох вимiрах простору. Нагадує нанизаний на вертикальну вiсь середохрестям “лежачий” хрестовий знак. Кожен з його кiнцiв визначає напрям зародкової потенцiї за горизонталлю й вертикаллю. Животворний рух починається одночасно з долiшньої частини пiдземних обширiв, а також з його бокiв у напрямi центра, тут стихiя чотирьох вiтрiв земного життя заплiднюється нижнiм потоком енергiї спадковості i пам'яті. Iмпульсами поштовхами поривається догори подiбно вихору, зливаючись з небесним вiтром, щоби породити космiчний дух.

Горiшньою частиною “космiчного перехрестя”, тобто новозавiтним хрестом, або stavros'ом Iсуса можна вважати той, що розквiтнув одразу пiсля стражденної смерті Мiстичного Тiла, трансформувавшись у животворний i спасенний хрест. Витесаний з каменю має вигляд двовимiрного утворення з правим та лiвим раменами, а також з горiшнiм i долiшнiм кiнцями.

Хресторобство та хрестологiя - поняття, що не вiдповiдають фактичному спiввiдношенню й сутi позначуваних ними явищ. Пам'ятникарство i слово про нього - це вся дiяльнiсть релiгiйної громади. Ставротворенням перекодовуються мовнi аспекти потенцiй, закладених у структурi богослов'я. Хрестотворення тотожне мовленню i є загальною сферою знань, у першому випадку, ставрологiї, у другому - лiнгвiстики. Основою ставрологiї може бути лише теологiя.

У третьому розділі - «Типологізація і типізація в кам'яному хресторобстві України», що складається з трьох підрозділів, зазначається, що типологiзацiя, як засiб абстрагування, може використовуватися в науковому пiзнаннi, коли завдання полягає не в знаходженнi, а в конструюваннi загального. Наприклад, маючи три кам'янi хрести з нюансними вiдхиленнями форми, визначити загальний тип можна за ознаками, властивими всiм виробам. Типологiчний образ у хресторобствi - це багатопланове, з розкритою структурою, вiдтворення хреста. Воно менш схематичне, нiж типовий образ i, разом з тим, ємніше. Конкретнiсть у типологiчному образi не стiльки зникає, скiльки втрачає долю наочності. Stavros є одночасно витвором абстрактним i поодиноким, його типологiчний образ рухається вiд безпосереднього й предметного модусу через культ i ритуал назустрiч самосвiдомостi. У християнському пам'ятникарствi дослiджується один хрест, а висновок робиться про iнший. Stavros, що є безпосереднiм об'єктом дослiдження, має назву моделi, а той, на який переноситься здобута в процесi вивчення моделi iнформацiя, називається зразком, оригiналом, аналоговою сутністю. Оскiльки йдеться про перенесення вiдношень з моделi на протопласт, аналогiя через iзоморфiзм у кам'яному хресторобствi є насправдi аналогiєю вiдношень, тому що iснує типологiчна спiльнiсть, як у моделi, так i в прототипi. Розмаїття типiв у християнському пам'ятникарствi вможливлюється лише за умов, якщо кожен новостворений stavros, залишаючись хрестокаменем, виявляється неповторним навiть у межах ставрографiчного канону. Такий вирiб має сприйматися як чергове одкровення Бога, матерiал для релiгiйних переживань. А для наукових дисциплiн прикладного характеру актуальними можуть стати регiональнi традицiї i такi чинники, як: матерiал, будова хреста, його оздоби, форми країв рамен, середохрестя, конфiгурацiя голгофи, елементи симетрiї тощо.

Досліджений репертуар форм кам'яного хресторобства, його типологія, декор, рівні функціонування підтверджують, з одного боку, наслідування протягом ХVIIІ - початку ХХ ст. мистецько-релігійних традицій - від горизонтально зорієнтованого старозавітного хреста - через протопласт Голгофи - римський криж - візантійський променистий - києворуський епіграфічний - уніатський восьмираменний з розп'яттям - аж до умоглядного образу екуменічного хреста, з іншого - критичну розбалансованість між християнським богослов'ям і народною хресторобською традицією. Саме тому дослідження може стати в нагоді, як посібник для відтворення каменярської практики і формування національного осердя християнської знаннєвої культури.

У четвертому розділі - «Символіка в кам'яному хресторобстві України», що складається з трьох підрозділів, йдеться про знаки традицiйної культури, науки, ремесел, духовної практики, які не можуть замiнити пiзнавальнi акти, однак вони є, за домовленістю поколінь, ключами до шифру часу. Умовивiд з наукового першоджерела ХV ст., наприклад, про будову Всесвiту, нинi може здатися наївнопримiтивним за суттю, але не за духом. Символи, iншi стилiстичнi фiгури в рiзнi епохи органiчно втiлювали iдеї та емоцiї свого часу, найповнiше виражаючи сутнiсть образного мислення. Роль знака, за теорiєю знакових систем, полягає в тому, щоб замiщувати ту чи iншу рiч, виступаючи її субститутом для свiдомості.

Символи не дають культурi розпастися. Вони переносять з одного хронологiчного пласта в iншi архаїчнi тексти, сюжетнi схеми, конструкцiї, структури, архетиповi фiгури тощо. Символ хреста став домiнуючим в Українi, багато в чому визначивши географiчнi межі нацiональної культури. Символи, як i все у свiтi, переживають фази розквiту й занепаду. Можуть бути випадковими, тимчасовими, зникати в одному мiсцi, воскресати в iншому. Існування символу, рiвнi побутування визначаються багатьма чинниками, найважливiшим з яких залишається естетичний. Практика пiдтвердила припущення про те, що життєздатнiсть конвенційного знака залежить вiд ясності форми, рiвня iзоморфності, структури тощо.

У п'ятому розділі - «Структура функцій кам'яного хреста», що складається з трьох підрозділів, простежено еволюцію функцій кам'яного хреста, в якому віддзеркалюються релiгiйнi, етичнi, етнiчнi, естетичнi риси хрестороба і тих, на кого вирiб спрямований. Щоб оцiнити хрест як явище, треба знати особливостi ритуальної культури народу. Будова, матерiал виробу та його функцiональна структура пов'язанi мiж собою. Наприклад, у намогильному хрестi, призначення якого - засвiдчити перехiд в iншi вимiри буття конкретної особи християнина, - чiтко вираженi елементи хреста, його оздоби, тексти тощо. Тип i розмiри хреста визначають його функцiю, однак i функцiя впливає на морфологiю кам'яного надгробка.

Процеси масового хрестотворення в часi i просторi регулюються в рiзних контекстах за допомогою системи алгоритмiв. Наприклад, у цвинтарному пам'ятникарствi України вихiднi данi кам'яного хреста за десять столiть iстотно змiнилися, однак лише в установлених пiдсвiдомiстю межах, коли кам'яна заготовка в руках хрестороба обов'язково мала стати знаком Бога. Результативнiсть алгоритму цього ремесла пов'язується через послiдовнi етапи народження виробу, а його масовiсть - через вирiшення загальної проблеми ставрологiї.

Християнському пам'ятнику непритаманна сингулярна функцiя, тому що каменярі й боговiрні надiляють його значною кiлькiстю обґрунтувань на користь свого iснування. З помiж полiарних функцiй кам'яного хреста найрухливішою залишається ситуативна. Призначення хреста може розгляддатись i з мiркувань наслiдкiв, викликаних перемiною параметрiв хреста або якоїсь величини, що зумовлює виникнення сакрального локусу. Фiлософiя прекрасного в кам'яному хрестi формується i сприймається за принципом антиномiї, тому що структура пам'ятника впорядкована за ознаками опозицiйності: вертикаль-горизонталь, симетрiя-асиметрiя, долiшнiй-горiшнiй, правий-лiвий, матерiал-форма, лежачий-стоячий, оздоблений-неоздоблений і т. iн.

Без Богової печатки у виглядi окультних знакiв-слiдiв вiд цвяхiв, списа, драбини, хризмiв, повздовжнього й поперечних брусiв, середохрестя, stavros не мав би сили знаряддя спасiння людського духу ще й тому, що хрест будь-якого типу з будь-якими оздобами сприймається з великим натхненням, оскільки розпiзнається, класифiкується i тлумачиться за iндивiдуальними, генетично успадкованими програмами, на розсуд i смак кожного українця.

Досконалiсть образу stavros'a зростає в такiй самiй пропорцiї, в якiй утiлюється необхiднiсть i творча свобода хрестороба, релiгiйний догмат i хресторобський канон, істина і красота. Шляхом майстерного копiювання природи каменяр вiдтворює тiльки природу, але не Божественне в її проявах. Така правда не є красою в мистецтвi i не є релiгiйною iстиною, так само як добро, не втiлене в красi, не є абсолютним добром.

Зрештою iстини без краси, як i правди без краси не буває, вони являють собою єдине цiле. Кам'яний хрест, зведений на узвишшi, - це абсолютний твiр мистецтва у вiчнiй красотi, в ньому упредметнені Божий замiр i необхiднiсть абсолютного.

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи в загальних положеннях результати дослідження кам'яного хресторобства України XVIII-XX ст., автор привертає увагу до первообразу знаряддя спокутування - зведеного людьми стовпа на Голгофі - stavros'а як витвору боголюдського духу. Вперше у вітчизняному мистецтвознавстві християнське пам'ятникарство розглядається в сув'язі з міфологією, теологічними догматами, канонами церковного мистецтва, регламентами морального богослов'я, науковими положеннями, категоріями й поняттями філософських дисциплін, мистецтвознавства, лінгвістики, точних наук, теорії та історії культури, етнофольклористики тощо. Ми зробили спробу впорядкувати розпорошену інформацію про кам'яні хрести в Україні, систематизувати її, адаптувати до теми наших розвідок, перетворити «архітектонічну інформацію» в наукове пізнання істин християнства, узагальнити тисячолітню хресторобську практику шляхом цілеспрямованого збирання артефактів та їх описування, включення їх у систему понять для визначення об'єкта і предмета дослідження, провести внутрішню диференціацію народного пам'ятникарства, розкрити закономірності функціонування хрестокаменів у ритуальному контексті і т. ін.

Зародження вчення про екуменічний хрест відбувається паралельно й синхронно з розробкою логіко-методологічних принципів теорії і практики ставрології. культура ритуальний хресторобство

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Малина В.В. Кам'яні хрести в Україні. XVIII-XX ст.: Онтологія. Типологія. Символіка. Функція / В.В. Малина. - Миколаїв: Артіль “Художній крам”. - 2009. - 864 с.

2. Малина В.В. Кам'яні хрести в Україні та їх прообрази / В.В. Малина. - Миколаїв: Артіль “Художній крам” - 2006. - 128 с.

3. Малина В.В. Архітектоніка хрестокаменя / В.В. Малина. - Миколаїв: Артіль “Художній крам”. - 2006. - 128 с.

4. Малина В.В. Кам'яні розп'яття в Україні / В.В. Малина. - Миколаїв: Артіль “Художній крам”. - 2006. - 176 с.

5. Малина В.В. Материал - камень / В.В. Малина // Декоративное искусство СССР. - 1984. - №6. - С. 23.

6. Малина В.В. Истоки самодеятельного творчества / В.В. Малина // Декоративное искусство СССР. - 1985. - №8. - С. 16.

7. Малина В.В. Кам'янi хрести Пiвдня України / В.В. Малина // Образотворче мистецтво. - 1991. - №4. - С. 13-15.

8. Малина В.В. Оздоблення кам'яних хрестiв / В.В. Малина // Родовiд. - 2002. - №1-2. - С. 95-107.

9. Малина В.В. Народне кам'яне хресторобство / В.В. Малина. Народне мистецтво Півдня України. Кінець ХІХ - початок ХХ ст.: На матеріалах Миколаївської, Одеської, Херсонської областей. - Миколаїв: Артіль “Художній крам”. - 2006. - С. 331-388.

10. Малина В.В. Ставрологія - вчення про екуменічний хрест / В.В. Малина // Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистецтв. - Х.: ХДАДМ, 2007. - №10.

11. Малина В.В. Типологізація у кам'яному хресторобстві як мистецький прийом / В.В. Малина // Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистецтв. - Х.: ХДАДМ, 2007. - №11. - С. 57-81.

Размещено на Allbest.ru