Музичні програми регіонального телебачення в інформаційному просторі сучасності (на прикладі програм Львівського телебачення)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Музичні програми регіонального телебачення в інформаційному просторі сучасності (на прикладі програм Львівського телебачення)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Однією з істотних рис становлення і розвитку телебачення є те, що воно з'явилось практично останнім в ряду новітніх мас-медійних засобів. Тому синтезувавши кращі риси преси, радіо, кінематографа, телебачення стало особливим, своєрідним видом комунікації, який має змогу вельми активно впливати на суспільну свідомість і формувати певні запити, смаки, потреби, уявлення не лише в соціально-економічній, але й в духовно-мистецькій сфері. Адже телебачення володіє максимально дієвими засобами і методами інформаційного, публіцистичного та художнього впливу на телеглядачів і стало найбільш популярним серед усіх видів мас-медіа. Насиченість телепростору залежить від політичних, соціальних, економічних чинників, причому вони впливають не лише на відповідні блоки програм, але відображаються у стратегії та спрямованості культурно-мистецьких програм.

Очевидним є брак систематизуючих наукових праць, в яких розглядалась би діяльність різних телекомпаній та телеканалів під кутом зору їх мистецьких інтересів та пріоритетів, внаслідок якого випускається з уваги ряд важливих для духовного розвитку українського суспільства проблем, серед них - невідповідність змісту більшості вказаних програм реальним і доцільним - з позиції формування національної свідомості громадян - завданням пропаганди культурно-мистецьких надбань України.

У виборі ЛТБ як конкретного прикладу вказаних процесів варто враховувати тематичну багатоманітність культурно-мистецьких програм, які пропонує сучасне українське телебачення, в тому числі і Львівське регіональне телебачення. Панораму культурно-мистецьких передач складає великий пласт, присвячений народній творчості; значна увага відводиться професійній музиці з найрізноманітнішими її жанрами - головно опері, але й симфонічній, камерній, портретам композиторів і виконавців, визначним подіям музичного життя краю, як фестивалі, конкурси, ювілейні святкування тощо. В культурно-мистецьких програмах постійно висвітлюються події театрального мистецтва, анонсуються і обговорюються прем'єри, знакові гастрольні вистави, відбуваються «театральні вітальні». Ряд постійних тематичних програм присвячені образотворчому мистецтву, різним його видам і жанрам; постійно транслюються літературні передачі, що представляють новинки української поезії і прози, а також звертаються до видатних українських і зарубіжних літераторів минулого, в зв'язку з ювілеями або під іншими приводами.

Інший важливий чинник діяльності сучасного телебачення загалом та його культурно-мистецьких програм зокрема полягає в появі в останні десятиліття XX століття численних інноваційних технічних засобів, які нерідко стають самодостатнім фактором виразу. У пошуках найцікавіших технічних ефектів навіть у «серйозних» культурологічних телепередачах нерідко може загубитись глибший етично-духовний сенс. Крім того спостерігаємо велику обмеженість музичних програм у ЗМІ, з яких практично зникла серйозна музика.

Вищевказані аспекти загалом і стали визначальними у мотивації теми дисертації та обумовили необхідність розглянути мистецькі програми ЛТБ як невід'ємної частки духовно-мистецького простору галицького краю в періоди найбільш стрімкої історико-політичної еволюції, тобто протягом другої половини ХХ ст. - від початків «хрущовської відлиги» попри брежнєвську стагнацію, період «перебудови» - до спалаху національного романтизму, здобуття Україною Незалежності, перші кроки на шляху до формування незалежного від московського центру телебачення, кризові явища телебачення молодої держави - аж до сьогодення з його багатовекторністю, невизначеністю духовних орієнтирів, комерціалізацією мистецької діяльності.

Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно планів науково-дослідницької роботи кафедри історії музики, відповідає темі №3 «Українська музика в контексті світової музичної культури» перспективного тематичного плану науково-дослідницької діяльності ЛНМА ім. М.В. Лисенка, тема затверджена на засіданні Вченої Ради 29 травня 2007 р. (протокол №9).

Об'єктом дослідження є традиція музичних телепрограм в сучасному телеінформаційному просторі.

Предметом дослідження є музичні програми Львівської обласної держтелерадіо компанії протягом 50-ти років з часу заснування.

Метою роботи - сформулювати основні соціокультурні принципи мистецьких, зокрема музичних програм телебачення на прикладі регіональної студії Львівського телебачення та проаналізувати історичну зміну їх тенденцій відповідно до традицій краю і загальних засад діяльності культурно-мистецьких програм ЗМІ.

Основні завдання дисертації:

– розглянути засади радянського телебачення, насамперед художніх програм московського ЦТ і виявити його вплив на розвиток регіональних каналів;

– проаналізувати становлення і розвиток музичних програм ЛТБ у мас-медійному просторі України;

– дослідити феномен блоку художніх (передусім музичних) програм регіонального Львівського телебачення як специфічного регіонально-суспільного явища, в якому відображаються певні історико-культурні традиції краю, відмінні від інших регіонів України;

– виявити сприйнятливість музичних передач ЛТБ до специфіки духовно-культурної традиції краю;

– провести соціокультурний аналіз історичних етапів музичних програм ЛТБ у співвіднесенні з аналогічними етапами музичних програм московського центрального телебачення (у радянський період).

– провести соціологічне опитування львівських телеглядачів на предмет їх оцінки музичних програм ЛТБ і здійснити аналіз аксіологічної парадигми львівської публіки відносно до запропонованих домінант музичного блоку регіонального телебачення.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених в роботі завдань застосовувались емпіричні й теоретичні методи дослідження. Серед емпіричних методів - ті, які передбачають процес накопичення фактів: спостереження - для систематичного і цілеспрямованого вивчення об'єкта; порівняння - для встановлення подібності та відмінностей досліджуваних предметів та явищ; експеримент - для перевірки правильності теоретичних побудов та виявлення раніше невідомих властивостей дослідженого предмета ми провели роздаткове анкетування глядачів музичних програм Львівського регіонального телебачення, а пізніше опрацювали отримані дані шляхом статистичної обробки та на їх основі виробили певні рекомендації.

Серед методів теоретичних досліджень застосувались наступні: аксіоматичний - для побудови наукової теорії, окремі твердження якої приймаються без доведень, а решта виводяться відповідно до певних знань; гіпотезу та припущення - для осмислення фактичного матеріалу, перевірки отриманих результатів на практиці та їх уточнення; історичний - для дослідження виникнення, розвитку і формування описуваних процесів, виявлення внутрішніх і зовнішніх зв'язків та закономірностей; системний підхід - для комплексної обробки і вивчення соціологічної, музикознавчої, культурологічної, філософської та довідкової літератури; аналіз і синтез - для дослідження властивостей і відношень як складових частин предмету, так і в його цілісності; метод моделювання - для перенесення знання з ідеальної моделі на реальні отримані дані експериментального дослідження; метод крос-культурного аналізу - для встановлення специфіки культурно-мистецьких домінант львівського телебачення у порівнянні з загально радянським телебаченням.

Теоретичною базою дослідження стали крос-культурні дослідження Дж.В. Беррі, А.Х. Пуртінги, М.Х.Сігала, П.Р. Дасена, J. Altarriba, H. Bernard, A.P. Fiske, праці з загальної соціології та соціології культури (або її окремих розділів, передусім музичних) Алана Г. Джонсона, І. Безгіна, Є. Борінштейна, Г. Головинського, В. Гошовського, С. Грици, О. Гриценко, К. Жоля, Л.Іоніна, М. Кагана, Л. Кадцина, Ю. Капустіна, Н. Кобрин, І. Кононова, О. Костюка, С. Леша, П. Павліченка, Д. Литвиненка, Н. Победи, О. Семашка Б. Слющинського, П. Сорокіна, А. Сохора, М. Спиллейна, В. Цуккермана, Л. Черкашиної, Н. Черниш, K. Blaukopf, A. Czekanowskiej, O. Kaden, B. Schдffer, D. Uchida та ін.; праці з теорії комунікації, телекомунікації (кіно) і ролі культури в ній О. Ваганова, З. Дмитровського, Р. Клера, М. Маклюена, І. Мащенка, О. Паламарчук, Г. Почепцова, І. Щербака, J. Bernads, N. Carroll та ін.; культурології та літературознавчих досліджень (насамперед українських) І. Дзюби, М.Ільницького, О. Забужко, С. Кримського, Ю. Лотмана, І. Ляшенка, І.Мірчука, О. Пахльовської, Ентоні Д. Сміта, О. Соболя, В. Шейка, B. Pociej.

Використані дослідження з дотичних дисциплін: з філософії, психології культури та естетики, пов'язані з визначенням українських культурно-ментальних домінант праці М. Афасіжева, Л. Виготського, С. Гатальської, С. Гудимової, Т. Гуменюк, Т. Гундорової, Р.Інгардена, О. Кульчицького, А. Маленко, А. Мосейка, Д. Наливайка, Х. Ортега-і-Гассета, В. Петрова, Д. Чижевського, М. Глобенка, В. Роменеця, О. Самойленко, Є. Сверстюка, В. Суханцевої, С. Удовик, В. Храмової, Б. Цимбалістого, М. Шлемкевича, О. Шпенглера, У. Еко, В. Яніва, A. Wellek, J. Wierszyіowski; праці, присвячені спеціально питанням культурних цінностей, В. Ващенюка, А. Здравомыслова, К. Мацуура, І. Набока, О. Научителя, К. Рейнольдса, Л. Сокурянської, Г. Тарасова, С. Хобти та ін.; музикознавчі праці В. Медушевського, Н. Горюхіної, М. Загайкевич, В. Задерацького, О.Зінькевич, Л. Кияновської, О. Козаренка, Л. Мазепи та Т. Мазепи, О. Маркової, В. Медушевського, Є. Назайкінського, С. Павлишин О. Пилатюк, Б. Сюти, Н. Харнонкурта, В. Холопової, Т. Чередниченко, І. Чернової, Я. Якубяка, Z. Lissa, H. Motte-Haber, W. Wiora та ін.

Окрім того, предмет дослідження передбачав звернення до широкого музично-інформаційного масиву, який складався із записів музичних творів, сучасної дискографії, відеофільмів, репрезентуючи творчість музикантів-виконавців, окремих творчих колективів, ансамблів, фольклорних груп тощо, інтерв'ю та бесіди з учасниками програм, з журналістами - авторами програм, з глядачами і симпатиками мистецького блоку ЛТБ різних вікових груп та ін.

Наукова новизна. Дисертаційна робота є першою спробою концептуального культурологічного дослідження стану і тенденцій розвитку мистецьких програм в регіональній українській телевізійній журналістиці другої половини XX століття. Її інноваційність полягає у зверненні до проблеми мистецького медіапростору у регіональних рамках Львівщини крізь призму крос-культурної психології, яка поки що не застосоувавалась до дослідження мистецьких програм в засобах масової інформації. На цій основі була створена авторська концепція соціокультурної функції мистецьких програм у духовному житті краю.

Практичне значення дослідження. Дисертація містить важливий матеріал для напрацювання методологічної і практичної бази створення культурологічних телепрограм на регіональному телебаченні. Основні положення дослідження сприятимуть розв'язанню різноманітних дискусійних питань щодо підбору і інформаційного-аналітичного трактування культурологічної тематики в регіональних масмедійних засобах. Матеріали дисертації можуть використовуватись у практичній роботі музикознавців, мистецьких критиків, викладачів мистецьких вишів і теоретиків сучасної журналістики, у курсах культурології вищих навчальних закладів.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри історії музики Львівської Національної музичної академії імені М.В. Лисенка. Основні теоретичні та методичні положення дисертаційного дослідження були винесені на Всеукраїнські, міжнародні та вузівські науково-теоретичні конференції зокрема: Міжнародна конференція «Людина і музика» (4-5 жовтня 2005 р., Львів), Міжнародна наукова конференція «В.А. Моцарт: погляд з ХХІ сторіччя» (7-10 квітня 2006 р., м. Львів), Музикознавчий конгрес «Львів музичний протягом століть» (28 вересня - 2 жовтня 2006 р.), Конференція молодих вчених в ЛДМА ім. М. Лисенка (15-16 лютого 2007 р.), наукова конференція «Духовна культура України: позиція і сучасність» (2-3 жовтня 2007 р., м. Київ).

Публікації. Основні теоретичні та практичні положення дисертації висвітлені в 4 статтях у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і двох додатків, в яких зібраний опис найцікавіших музичних програм за 1968-1999 рр. (Додаток), а також відповіді на анкети, дані львівськими телеглядачами в 2007 р. Обсяг основного тексту становить 172 сторінки, список використаних джерел - 234 позиції, в тому числі і електронних джерел інформації. Додаток становить 176 стор.

Основний зміст дослідження

музичний львівський програма медійний

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, окреслено об`єкт та предмет дослідження, сформульовано мету і основні завдання, методологічні засади, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, подано класифікацію використаних наукових джерел, відомості щодо апробації результатів дослідження.

Розділ 1. Витоки культурно-мистецьких програм Львівської держтелерадіо компанії складається з трьох підрозділів.

1.1. Головні засади культурно-мистецьких (музичних) програм регіональної телекомунікації в соціо-психологічному дискурсі сучасних ЗМІ. Підрозділ стисло окреслює основні напрямки розвитку регіонального телебачення, як специфічної форми масової комунікації, спрямованої на вирішення проблем даного регіону, та такої, яка спирається передусім на власні регіональні традиції як частки загальнонаціональної духовної спадщини.

Як і телекомунікації загалом, система регіонального телебачення виконує ряд необхідних функцій в системі суспільного інформування і вироблення суспільної думки: інформативну, аналітичну, культурно-просвітницьку і розважальну. На цьому тлі особливе значення - передусім в періоди суспільної нестабільності, зміни соціо-політичних векторів тощо - набуває соціокультурна функція. Адже регіональне телебачення справляє великий вплив на ціннісні орієнтації аудиторії, її ідеали, стремління, навіть на моделі поведінки.

Одночасно з вирішенням нагальних соціально-політичних проблем регіональне телебачення отримує і ширше поле впливу на соціо-культурні процеси краю. Адже, спираючись на добре знання місцевих традицій і звичаїв, культурно-мистецькі та просвітницькі передачі апелюють до національних цінностей, історичної пам'яті, працюють з такими соціалізованими почуттями глядачів, як «ностальгія», «національна (регіональна) гордість», «прив'язаність до рідного краю», «відповідальність перед пам'яттю предків» та ін.

Тому нерідко від провінційного телебачення залежить, які ідеали будуть закладені в основу його подальшої діяльності, які духовні цінності і потреби виступатимуть на перший план в даному регіоні. У зв'язку з цим осмислюється цикл музичних програм регіонального телебачення як відображення духовних процесів певного краю.

З розвитком технічної бази, удосконаленням фахової підготовки тележурналістів, зрештою, з усвідомленням своєї всезростаючої ролі в суспільному житті телебачення все більше виробляє власні прийоми і апробує інноваційні засоби впливу на аудиторію. Самобутність телевізійної системи виразовості, яка в чомусь споріднена з новітніми мистецькими школами і техніками, проявилися у створенні ряду характерних лише для телебачення прийомів, котрі вже довели не лише свою спроможність особливим чином впливати на сприйняття глядачами сюжетів і інформативних блоків, але й репрезентували специфічну природу виразовості завдяки ряду прийомів

В сучасних умовах засоби масової інформації, а насамперед телебачення, як найбільш могутній і дієвий з них у впливі на свідомість реципієнта, перебирає на себе найбільшу частку тих завдань, які державні структури відводять інструментам впливу на масову свідомість. Культурно-мистецький блок телевізійних програм відіграє в цьому процесі одну з першорядних ролей.

На тлі загальної мережі засобів масової інформації виділяється регіональне телебачення, яке виконує ряд суспільних функцій, обумовлених його місцем і роллю у бутті певного краю. Об'єднуючи загальнодержавні, загальнонаціональні та специфічні для даного регіону системи інтересів, цінностей, пропагуючи рівночасно актуальні для всієї нації і для даного регіону традиції і духовні устої, регіональні програми володіють більшою гнучкістю, більше здатні пристосуватись до потреб конкретного соціуму.

1.2. Специфіка радянського телепростору як частини ідеологічної системи тоталітарного суспільства і його вплив на діяльність українського центрального та регіональних ТРК. Розглядаються історико-політичні обставини формування телебачення в колишньому СРСР та визначаються механізми державного управління ним в рамках тих ідеологічних завдань, які для нього призначались.

Три основні передумови, які визначають специфіку розвитку мистецьких телепрограм України на етапі становлення вітчизняного ТБ у порівнянні з іншими аналогічними студіями радянських республік та радянського центрального телебачення, були закладені як в ментальних витоках нації, так і в особливостях історичного розвитку далекої і близької перспективи:

1) якщо для центрального радянського телебачення принципи комуністичної ідеології формувались як вираз панівного світогляду і були фактором, утверджуючим успадковану ще від царської Росії метрополійність Москви, то в національних і регіональних його осередках вони сприймались як нав'язані згори і відтак мали меншу силу сугестії, оскільки виступали свідченням поневолення. Це несприйняття радянських догм особливо відчувалось у новоприєднаних територіях, таких, як Західна Україна і Прибалтика;

2) в національних та регіональних телестудіях відповідно зростала роль популяризації питомої традиції, прямо чи опосередковано постульованої в культурно-мистецьких програмах з цілком «невинними» назвами і навіть «пролетарськими» та «загальнонародними» за змістом;

3) передачі розважально-популярного плану в республіках, зокрема й естрадні музичні, часто ґрунтувались не стільки на творчості, що тільки й виключно наслідувала швидкоплинну моду Заходу, скільки на оновлених відповідно до тієї ж моди фольклорних зразках свого народу, а отже, й результат їх впливу на масову аудиторію був зовсім іншим, ніж в центрі.

Ці своєрідні ознаки національних телепрограм, особливо культурно-просвітницького змісту, значно яскравіше проступили після розпаду Радянського Союзу, а відтак українське телебачення у своїх художніх блоках, а надто - музичних програмах після 1991 р. більшою мірою репрезентувало питомі риси національної культури.

В підрозділі 1.3. Традиції галицької культури та її вплив на становлення культурно-просвітницького блоку Львівського телебачення класифікуємо ті основні риси галицького середовища (тобто потенційних і реальних реципієнтів культурно-мистецьких телепередач), які зумовили особливості діяльності новітніх електронних засобів масової комунікації як в період тоталітарного режиму, так і в час переходу від тоталітарного до незалежного телебачення. Ці риси вирізняються як внаслідок ментальних засад нації, так і в результаті історичного розвитку галицького регіону.

Серед інших важливих ментальних рис українського характеру слід виділити кордоцентризм, тобто схильність передусім до емоційного співпереживання і суб'єктивно-експресивної рецепції оточуючого світу і подій. Самосвідомість українців в Галичині завдячує не в останню чергу потужному хоровому рухові, а в Східній Україні варто підкреслити надзвичайно важливу роль «театру корифеїв». Отже, ця передумова передбачає виняткову вагу мистецьких програм у «рідному» телепросторі для широкого кола глядачів у формуванні системи їх цінностей, духовних пріоритетів.

Ця ж обставина спричиняє виняткову роль міфологізованої історії у соціальній свідомості на різних історичних етапах розвитку. Посттоталітарні суспільства на загал прагнуть відродити і піднести на п'єдестал героїв, гнаних попереднім режимом, але в Україні відбудеться певне суміщення реальних постатей і фольклорних артефактів, закріплених в обрядах та звичаях, коли переслідуванню піддається не лише конкретна персона, але і вертепи, народні пісні певного змісту чи елементи обрядовості.

Разом з тим відносно більш плавний, безкровний перехід від тоталітарного режиму до незалежної держави в Україні не дозволив радикально змінити весь устій і тим самим спричинив живучість і поступову активізацію старих ідеологічно-пропагандистських форм - не лише в політиці, але й в культурному континуумі телебачення.

Розділ 2. Музичні програми Львівського телебачення як частина культурно-мистецького процесу краю містить два підрозділи.

2.1. Загальні тенденції розвитку культурно-мистецьких програм Львівського телебачення в еволюційному процесі. За свою майже п'ятдесятирічну історію існування Львівська державна телерадіокомпанія завжди посідала одне з провідних місць в медійному просторі України. Культурологічний блок ЛТБ, що виник одночасно з першими його політичними та іншими програмами у 1957 році, не трансформувався безпосередньо у канал. Слід врахувати складні політичні умови існування регіональних телестудій, особливо ж у такому «націоналістичному» центрі, яким завжди залишався Львів. Це утруднювало роботу всього колективу, а від авторів культурно-мистецьких програм вимагало дипломатичності, вміння говорити «езоповою мовою», шукати способів приховання важливих духовних домінант за маскою зовні нейтральних розважальних чи «народно-етнографічних» показів. Але цензурні утиски і переслідування послужили опосередкованим стимулом створення самобутніх мистецьких програм на ЛТБ. Редакція художніх програм розвивалась на ЛТБ достатньо динамічно. Починаючи з 60-х років вона складалася з трьох відділів: літературно-драматичних програм, музичної, дитячої.

В еволюційному процесі культурно-мистецьких програм ЛТБ відзначимо кілька важливих стабільних ознак:

1) мистецька лінія програм ЛТБ протягом півстолітнього періоду розвивалась не завжди рівномірно, в її еволюції відзначаємо певну хвилеподібну динаміку;

2) культурно-мистецький блок ЛТБ завжди був тісно пов'язаний з культурними традиціями краю, «завуальовуючи» необхідні і питомі для них теми в різний спосіб, всупереч ідеологічним обмеженням. Вдаючись до особливих асоціативно-змістовних конструкцій у подачі «недозволених» тем і таким чином переводячи їх в розряд «дозволених», авторський колектив зумів накопичити чималий досвід у збереженні і пропаганді національних духовних цінностей навіть в найбільш суворі в ідеологічному сенсі часи.

3) існування певних історичних періодів у діяльності ЛТБ, природно пов'язаних з етапами розвитку суспільства та з відповідною до них політикою культурних програм: 50-і - 60-і роки - початок діяльності студії та пошук нових шляхів національного мистецтва і його зображення на екрані, сплеск культурної активності в час «хрущовської відлиги»; 70-і - 80-і роки - брежнєвська стагнація та особливо сильний ідеологічний тиск; 90-і роки - період «національного романтизму» та відродження духовно-культурних цінностей, що особливо сильно відбилось у формуванні культурних програм; сучасний етап визначається неухильною комерціалізацією культурних блоків, множинністю змістів та ідей, що стало наслідком постійної конкуренції з комерційними приватними телекомпаніями і студіями.

2.2. Автори - творці культурно-мистецького блоку Львівського телебачення (рецепція та авторецепція). Звертаючись до історії Львівського телебачення крізь призму його культурно-мистецьких програм, доводиться констатувати їх здебільшого «авторський» характер: майже кожен зі знакових артефактів цієї редакції був пов'язаний з творчою інтенцією автора і позначений неповторністю авторського задуму.

Способи і методи пристосування реальних потреб національної культури до цензурних вимог тоталітарної системи, були яскраво індивідуальними. В історії становлення і розвитку культурно-мистецького блоку ЛТБ відзначимо декілька знакових постатей редакторів та режисерів, завдяки яким відбулись музичні передачі, записані як вагомі художні звершення в історію львівської культури: Мирослав Скочиляс, Роман Олексів, Оксана Паламарчук, Любов Козак, Леся Котюк, Галина Ярема.

Наведені в підрозділі міркування провідних авторів та режисерів культурно-мистецького блоку, як і загальний огляд його еволюційного процесу дозволяють підтвердити узагальнюючі постулати щодо найважливіших принципів і механізмів його формування:

– він одразу задумувався і розвивався як багатоаспектний і багатовекторний, що охоплював різні мистецькі площини, апробував різні телевізійні жанри - авторські передачі, дайджести мистецького життя, музичні фільми, циклічні передачі певного змісту тощо;

– уникаючи конфліктних ситуацій з ідеологічним керівництвом комуністичної держави, автори культурно-мистецьких передач виробили комплекс прийомів «езопової мови», завдяки яким втілювали національно-патріотичні концепції, апелювали до звичаєвої традиції, пропагували кращі зразки національної мистецької класики;

– доводиться слушність висунутої вище гіпотези про яскраво індивідуальний характер більшості програм художнього змісту, що склали золотий фонд української телекультури.

Розділ 3. Основні етапи соціо-історичного становлення і розвитку музичних програм Львівського телебачення складається з чотирьох підрозділів.

Підрозділ 3.1. Період зародження (кінець 50-х - 60-і роки) розглядає роль, яку відіграло ЛТБ в культурній історії нашого краю на початку свого існування, головно в 60-х роках. Культурно-мистецький блок Львівського телебачення на цьому етапі всупереч тиску відповідних ідеологічних відділів ЦК, обкомів та райкомів, шукав можливості висвітлення на екрані не лише неординарних мистецьких подій і постатей минулого і сучасності, але й аналітично-критичного погляду на мистецький процес. Тим самим він порушував тогочасні ідеологічні стереотипи програм культурологічного спрямування. Світогляд «шістдесятництва» виявився вирішальним фактором формування перших мистецьких програм на ЛТБ, істотно вплинув на їх концепцію і зміст. Оскільки тоді «у записі» не виходила жодна програма, усе транслювалося у прямому ефірі, збереглося лише кілька музичних фільмів, які творилися під беззаперечним впливом руху шістдесятництва і в руслі регіональних мистецьких традицій. Проте національно-патріотичне спрямування, плекання духу національної культури не могли висловлюватись відверто, тим більше, що вони адресувались надто широкому колу глядачів. Такі програми створювалися помірковано і обережно з огляду на цензуру.

Після загальних міркувань щодо спрямованості діяльності редакції культурно-мистецьких програм, аналізуються музичні телефільми «Залицяльники» (1969) та «Сійся, родися…» (1969).

3.2. Період стагнації (70-і - початок 80-х років). У 70-ті і 80-ті роки змінюється політична ситуація в колишньому СРСР, і, відповідно - стратегія діяльності редакції культурно-мистецьких програм ЛТБ. На зміну патріотичним програмам приходять ідеологічно заангажовані передачі: боротьба з націоналізмом набуває свого апогею. Це не могло не позначитись на характері музичних програм. Але редакція художньо-мистецьких програм ЛТБ намагалась зберегти те, що можна було репрезентувати як національне досягнення, навіть якщо доводилось обирати опосередковану форму подачі.

Переломним етапом в культурно-просвітницькій діяльності Львівської студії телебачення стали музичні фільми редактора М. Скочиляса та режисера Р. Олексіва - «Червона рута» (1971) та «Пісня буде поміж нас» (1971). В цей час колектив музичної редакції ЛТБ працює здебільшого над циклами, що мають в ідеологічному сенсі нейтральну назву: «Акорди», «У мажорі і мінорі» (редактори Л. Козак, режисер Г. Ярема), що не шкодить змістові і багатогранному висвітленню мистецького професійного життя Львова.

З огляду на політичну ситуацію для цього часу притаманний акцент на професійному академічному музичному мистецтві: фольклорні передачі втрачають своє пріоритетне значення, адже за них можна було отримати звинувачення в буржуазному націоналізмі, естрадна музика концентрується передусім в недільних концертах-вітаннях.

3.3. Львівське телебачення періоду Незалежності: від національного романтизму (кінець 80-х - початок 90-х років) до сучасного прагматизму. Одним з найважливіших історичних періодів, коли саме львівське телебачення відіграло надзвичайно важливу роль у формуванні певної духовної аури суспільства, що істотно підважувала ідеологічні настанови комуністичної влади, стали доленосні 1989-1991 рр.

Програми тих років ще не можна виділити у традиційні, циклічні, з періодичним виходом у ефір. Але вони характеризуються завидною різноманітністю та активністю появи у ефірі. Для зацікавленого телеглядача цей період відкриває численні мистецькі шедеври класичної і сучасної української музики. Відродження історичної пам'яті крізь призму музичного мистецтва, як класичного, так і народного, спонукає до пошуку нових творчих концепцій, нових програм і циклів передач. Зазначається їх дидактично-просвітницька спрямованість на глядача, який з допомогою ТБ почув заборонену і замовчувану раніше мистецьку спадщину нації. До цих програм залучались найкращі сили ЛТБ, їх намагались забезпечити в технічному плані і ретельно продумували режисерське рішення. Коротко окреслюються постійні культурно-мистецькі, музичні програми, які з'явились на ЛТБ в період Незалежності. Як конкретний приклад нової музичної телепродукції розглядається музичний телефільм за симфонією-кантатою Віктора Камінського на слова Ігоря Калинця «Україна. Хресна дорога».

3.4. Соціо-культурний аналіз музичних потреб, інтересів і смаків львівської аудиторії на сучасному етапі. На завершення роботи подається стислий соціо-культурний аналіз музичних інтересів і смаків львівської аудиторії, висувається гіпотеза про те, що весь попередній період розвитку культурно-мистецьких програм ЛТБ сформував певні художні, духовні пріоритети і, ймовірно, залишив позитивний слід у культурній свідомості громади краю. Соціо-культурний зріз проводився серед глядачів/слухачів молодшого і середнього віку: більшість опитуваних з 500 реципієнтів склали чоловіки і жінки віком від 30 до 55 років, а також студенти вищих навчальних закладів Львова.

Класифікація глядачів здійснювалася за принципами, запропонованими В.Кісєлєм. Переважна більшість опитуваних визнала культурно-мистецькі програми ЛТБ найсильнішими у порівнянні з передачами інших блоків регіонального каналу і відзначила їх за цікаві змістовні знахідки, хоч і з неодмінним побажанням удосконалення технічного рівня та пошуку цікавіших режисерських рішень.

У Висновках дисертації стверджується, що на підставі історичної реконструкції та соціокультурного аналізу здійснено аналіз формування на регіональній студії певної стратегії мистецьких, насамперед музичних, телепередач, обумовленої актуальними соціологічними та культурознавчими дослідженнями.

Найважливішими новими результатами праці стали наступні:

– цілісно досліджено етапи розвитку культурно-мистецьких (музичних) програм в сітці мовлення радянських центральних та українських регіональних масмедійних засобів на прикладі програм Львівського телебачення;

– розкрито історико-культурологічні засади та передумови програм циклу;

– висвітлено особливості музичних програм Львівського телебачення в контексті запитів і потреб місцевого глядача;

– здійснено соціокультурний аналіз музичних програм ЛТБ у порівнянні із аналогічними програмами та циклами центрального телебачення;

– визначено ставлення сучасної львівської аудиторії до музичних програм ЛТБ.

В результаті порівняння мистецьких та культурно-просвітницьких телепередач ЛТБ на різних соціоісторичних етапах вперше пропонується узагальнення ролі і місця телебачення як найбільш популярного ЗМІ в контексті регіональної культури Галичини, розроблено теоретичне підґрунтя для виявлення особливостей культурно-історичних умов формування своєрідної «телекультури» в Україні - не уніфікованої для всіх, а специфічної, враховуючої особливості духовного розвитку західного краю.

Визначення загальних засад сучасної телекомунікації, особливо в її культурно-мистецькому сегменті, аналіз комунікативних прийомів електронних ЗМІ, передусім телебачення в контексті глобалізаційнх процесів згортається в аналітичному дискурсі роботи, по-перше, на специфіку регіонального телебачення як культурно-інформаційного феномену загалом з урахуванням законів теорії комунікації, по-друге, на особливості історичного розвитку телебачення в тоталітарній радянській державі, що теж наклали істотний відбиток на розвиток регіональних програм телебачення, в першу чергу - культурно-просвітницького і музичного циклу, яке не могло не реагувати на вказівки, що регламентували і обмежували напрями його діяльності.

Тільки з усвідомленням всіх загальних регулюючих механізмів масової комунікації в сучасному соціумі і регламентуючих суспільних та державних факторів в СРСР стала можливою побудова реальної моделі Львівського регіонального телебачення, конкретно - блоку його культурно-мистецьких, музичних програм, у діяльності якого діалектично перехрещуються кілька основних векторів:

– органічні, питомі традиції як загальнонаціональної української культури, так і регіонального її різновиду;

– нав'язані «згори» комуністичні ідеологічні догми, які трансформувались на місці, використовуючи різні форми і способи часткової нейтралізації їх принципів, протилежних до національних традицій та цінностей;

– вплив сучасних світових тенденцій розвитку ЗМІ, передусім у висвітленні культурно-мистецької тематики.

Дисертаційне дослідження дало змогу виокремити головні ідеї роботи, резюмувати їх та сформулювати висновки щодо перспективи їх використання в майбутніх наукових дослідженнях. Отож:

1. Неодмінно слід продовжити і зробити періодичними соціологічні опитування телеглядачів стосовно різних аспектів діяльності місцевого телебачення;

2. Необхідно максимально позбуватись «комплексу провінційності», чужого українській культурній традиції, який залишився у масовій свідомості ще з часів СРСР. «Провінційність» варто декларувати як важливе і виключно позитивне надбання української духовної традиції. Культурно-мистецькі передачі телебачення, в першу чергу, здатні підкреслити ці властивості.

3. Спираючись на багаті і цінні історичні напрацювання культурно-мистецького блоку Львівського телебачення, слід особливу увагу приділити корекції художнього рівня масової музичної продукції. Адже естрада, популярна пісня зовсім не повинна бути низькопробною;

4. Слід максимально доцільно використати навіть невелике зростання інтересу масової аудиторії до серйозної художньої культури. Вихід на екран в прайм-таймі мобільних, яскравих, захоплюючих передач про події сучасної серйозної культури змогло б суттєво сприяти подальшому зростанню рівня духовних запитів громади Галичини;

5. Враховуючи специфіку львівської традиції музично-мистецьких передач, побудованих здебільшого на індивідуальних творчих концепціях, слід більше уваги приділяти авторським програмам, ініціювати і підтримувати появу на екрані відомих постатей західноукраїнської культури в якості авторів власних програм, активніше розвивати напрям «авторського мистецького телебачення».

Список публікацій за темою дисертації

1. Скорик А.Я. Проблеми музичних програм регіонального телебачення в добу становлення національної держави / А.Я. Скорик // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: зб. наукових праць Київського національного університету ім. Т. Шевченка. - Київ, 2007. - Вип. ХІХ. - С. 137-140.

2. Скорик А.Я. Музичні програми Львівської держтелерадіофікації як дзеркало національно-культурних процесів регіону у радянський період / А.Я. Скорик // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: зб. наукових праць Київського національного лінгвістичного університету. - Київ: видавничий центр КНЛУ, 2007. - Вип. 20. - С. 199-205.

3. Скорик А.Я. Роль культурологічних програм Львівської державної телерадіокомпанії у пропаганді українського мистецтва (60-і роки ХХ ст.) / А.Я. Скорик // Культура і сучасність: Альманах Державної академії керівних кадрів культури і мистецтва. - Київ: Міленіум, 2007. - №2. - С. 163-168.

4. Скорик А.Я. Культурні програми Львівського телебачення: історичні витоки, етапи становлення / А.Я. Скорик // Наукові збірки ЛНМА ім. М.В. Лисенка: Музикознавчі студії. - Львів: Сполом, 2008. - Вип. 18. - С. 29-38.

Размещено на Allbest.ru