Тенденції сучасного музично-виконавського мистецтва Львова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівська національна музична академія ім. М.В. Лисенка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Спеціальність 26.00.01. - теорія та історія культури

Тенденції сучасного музично-виконавського мистецтва Львова

Грабовська Оксана Степанівна

Львів 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії музики Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка.

Науковий керівник: кандидат мистецтвознавства, доцент Катрич Ольга Тарасівна, доцент кафедри загального та спеціального фортепіано Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка (Львів).

Офіційні опоненти:

доктор мистецтвознавства, професор Самойленко Олександра Іванівна, проректор з наукової роботи Одеської державної музичної академії імені А.В. Нежданової (Одеса),

кандидат мистецтвознавства, доцент Мельник Лідія Олександрівна, доцент кафедри композиції Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка (Львів).

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат мистецтвознавства, професор Т.М. Старух.

Анотація

Грабовська О.С. Тенденції сучасного музично-виконавського мистецтва Львова в аспекті академічного камерно-ансамблевого виконавства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01. - Теорія та історія культури (мистецтвознавство). - Львівська національна музична академія ім. М.В. Лисенка. - Львів, 2008.

У дисертаційному дослідженні виявлено основні тенденції сучасного музично-виконавського мистецтва, означено осередки, етапи становлення і розвитку професійної музично-виконавської діяльності Львова. Аналізується творчість колективів та виконавців Львова, мистецька діяльність яких стала основою для висвітлення домінуючих процесів сучасного камерно-ансамблевого музикування. Запропоновано науково-теоретичний підхід щодо осмислення актуальних тенденцій розвитку музично-виконавського мистецтва окремо взятого культурного центру України - Львова, крізь призму жанрової специфічності - камерності, як традиційно домінуючої, історично-тривалої сфери реалізації професійно-виконавського потенціалу. Дисертаційне дослідження розширює усвідомлення львівського музично-виконавського мистецтва в європейському контексті та деталізує особливості. Обґрунтовує роль сучасних досягнень львівського камерного виконавства у подальшому розвитку українського музичного мистецтва.

Ключові слова: тенденції, академічне камерно-ансамблеве музикування, сучасне музично-виконавське мистецтво, професійне виконавство, львівські виконавці.

Аннотация

Грабовская О.С. Тенденции современного музыкально-исполнительского искусства Львова в аспекте академического камерно-ансамблевого музицирования. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 26.00.01. - Теория и история культуры (искусcтвознание).- Львовская национальная музыкальная академия им. Н.В. Лысенко. - Львов, 2008.

В диссертационном исследовании выявлены основные тенденции современного музыкально-исполнительского искусства Львова, определены центры, этапы формирования и развития профессиональной музыкально-исполнительской деятельности Львова. Анализируется творчество коллективов и исполнителей Львова, деятельность которых стала основанием для характеристики современного камерно-ансамблевого музицирования. Предложено научно-теоретический подход относительно осмысления актуальных тенденций развития музыкально-исполнительского искусства отдельно взятого культурного центра Украины - Львова, сквозь призму жанровой специфичности - камерности, как традиционно доминирующей, исторически-длительной сферы реализации профессионально-исполнительского потенциала.

В первой части охарактеризированы этапы формирования и развития профессиональной музыкально-исполнительской деятельности Львова до 1991 года. Во второй части выявлены основные тенденции львовского камерного исполнительства современности, как доминирующей сферы реализации исполнительского потенциала города. Наблюдается возрождение ценностей и достижений национальной культуры, развитие тех сфер исполнительства, которые подверглись идеологическим запретам советского режима. Изучаются давние традиции украинской и мировой музыкальной культуры, зарубежное авангардное музыкальное искусство ХХ века и новейшие примеры украинского композиторского творчества, вводятся в исполнительскую практику произведения “запрещенных композиторов”, духовная музыка разных эпох. Создаются серии телевизионных монографических программ, переиздаются научные работы, мемуарные материалы деятелей украинской музыкальной культуры. Рассматривается интеграция львовского камерного исполнительства в европейское музыкальное пространство (гастрольная деятельность, сотрудничество с диаспорой, участие в международных проектах). Обращается внимание на развитие разнообразных львовских фестивалей и конкурсов, взаимодействие камерного исполнительства и меценатства.

В третьей части анализируется деятельность коллективов, исполнителей Львова, значение их творчества для слушателей конца ХХ-начала ХХІ столетия - периода, в котором возникли их интерпретации. Диссертационное исследование расширяет осмысление львовского музыкально-исполнительского искусства в европейском контексте и детализирует особенности, обосновывает значение музыкальных современных достижений, их влияние на дальнейшее развитие украинского музыкального искусства.

Ключевые слова: тенденции, академическое камерно-ансамблевое музицирование, cовременное музыкально-исполнительское искусство, профессиональное исполнительство, львовские исполнители.

Аnnotation

Hrabovska O.S. Tendencies of modern musical performing art of Lviv in the aspect of academical chamber ensemble performance. - Manuscript.

Dissertation in order to achieve scientific degree of Philosophy Doctor Candidate in music in specialty 26.00.01. - theory and history of culture (art criticism) - Lviv National Musical Academy dy M.V. Lysenko. - Lviv, 2008.

In dissertation research it is found out main tendencies of modern musical performing art, stated medium and stages of establishing and development of professional musical performance activity in Lviv city. Art of ensembles and individual performers of Lviv city who's artistic activity served as a basis for exploration of dominant processes in modern musical performing art is being analyzed. Scientific analytical approach is offered in order to concertualize of actual tendencies of development of modern musical performing art of separate cultural center of Ukraine - the city of Lviv by means of genre specialty of chamber music, as traditionally dominant, historically prolonged sphere of realization of professional performing potential. Dissertation in broadening recognition of Lviv musical performing art in European context and itemizes the peculiarities. It is justifying role of contemporary achievements of Lviv chamber performance in farther development of music art of Ukraine.

Key words: tendencies, academical chamber ensemdle performance, modern musical performing art, professional performance, Lviv performance.

1. Загальна характеристика роботи

Становлення і розвиток української незалежної держави кінця ХХ-поч. ХХІ століття супроводжується складним і багатогранним процесом відродження національної свідомості та історичної пам'яті народу. В його основі - звернення до витоків, до історичних коренів національного буття, відновлення призабутих споконвічних традицій і духовних цінностей. Митець 90-х рр. ХХ ст. переживає період активного самопізнання, по-новому усвідомлюючи власний творчий потенціал, вивчаючи долю свого народу та його культуру.

З цього погляду дослідження, аналіз і вихід на узагальнення витоків, історії, традицій, сучасних проблем і тенденцій та перспектив камерного виконавства Львова постає важливим і актуальним завданням. Вибір саме академічної камерної сфери виконавської діяльності зумовлений тим, що від своїх засад у аматорській та професійній концертній практиці міста вона є знаковою, провідною і визначальною.

Актуальність обраної теми зумовлена відсутністю спеціальних теоретичних досліджень сучасного камерного виконавства Львова присвячених осмисленню векторних спрямувань у розвитку цієї галузі творчої діяльності, міжрегіональних національно-мистецьких зв'язків у контексті європейської культури, особливостей перехрещення та симбіозу традицій, здобутків і надбань представників музичного виконавства, педагогіки і композиторської творчості.

Теоретичну базу дослідження складають наукові дослідження, в яких здійснюється історичний та культурологічний аналіз процесів, пов'язаних з музичним мистецтвом Львова, а саме:

1. Окремі аспекти становлення та розвитку музичної культури Галичини та Львова зокрема, стали предметом спеціальних наукових розвідок З. Лиська, Б. Кудрика, Т. Залеського, В. Барвінського, В. Витвицького, Ф. Стешка, С. Павлишин, Й. Волинського, С. Грици, М. Білинської, Л. Ханик, Ю. Булки, М. Бурбана, Л. Мельник, М. Загайкевич, Л. Мазепи і Т. Мазепи, Л. Кияновської, Т. Старух та ін.

2. Теоретичне обґрунтування загальних принципів та закономірностей камерного виконавства, особливостей внутрішньої організації камерного ансамблю, характеру взаємодії камерного колективу та слухацької аудиторії окреслюють праці М. Преторіуса, М. Херда, М. Буковцера, О. Зав'ялової, Т. Даптакішвілі, А. Алєксєєва та інших. Основні методологічні підходи щодо аналізу камерно-ансамблевого виконавства розроблені у докторській дисертації І. Польської.

3. Окремим галузям львівської камерної виконавської традиції присвячені публікації Н. Кашкадамової, Т. Молчанової, А. Микитки, та дисертаційні дослідження Н. Дикої, А. Карп'яка, Т. Куржевої, Г. Жук, Б. Мочурада, О. Осадці, М. Жишкович, З. Жмуркевич та інших.

4. Цінним джерелом інформації про історично віддалені, актуальні мистецькі події та явища є спогади музикантів-виконавців, письменників, акторів, композиторів (О. Бандрівської, П. Кармалюка, В. Чайки, І. Романовського, І. Косинина та ін.), а також відгуки тих митців, які виступали на сторінках періодики.

5. Суттєву інформацію про музичні події минулого і сучасності містять академічні та енциклопедичні видання, збірки музикознавчих праць НТШ, ЛНМА ім.М.Лисенка та НМАУ ім. П. Чайковського, ТПУ ім. В. Гнатюка, альманахи, матеріали конференцій, часописи, архівні дані.

6. Актуальна тенденція дослідження „білих плям” виконавського мистецтва Львова знайшла своє втілення у наукових працях, які характеризують мистецьке життя у суміжних видах творчості (О. Ноги, В. Гайдабури, О. Паламарчук).

7. Джерелом інформації є матеріали особистих інтерв'ю з львівськими виконавцями.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертацію виконано згідно з темою № 6 („Музично-виконавське мистецтво: історія, теорія, практика”) перспективного плану наукової дослідницької діяльності ЛНМА ім. М.В. Лисенка на 2007-2012 рр.

Метою дослідження є виявити основні тенденції і здобутки сучасного львівського камерного музично-виконавського мистецтва крізь призму тривалої взаємодії впливів європейського музичного мистецтва та національних музичних традицій, встановити „знакові”, пріоритетні культурно-історичні процеси розвитку музичного мистецтва Львова як одного з центрів української національної культури.

Відповідно до поставленої мети в роботі вирішуються наступні завдання:

Розкрити історичні передумови, шляхи становлення музичної культури Львова.

Проаналізувати основні етапи розвитку музичного фахового освітньо-виховного процесу та камерної концертно-виконавської практики.

Детально розглянути камерно-інструментальне виконавське мистецтво Львова кінця ХХ-початку ХХІ століття, діяльність окремих колективів і визначних виконавців-солістів та ансамблістів.

Простежити за характером міжнародних музичних контактів.

Систематизувати матеріал за хронологічним принципом, здійснити вивчення та аналіз зібраних джерел та їх теоретичне узагальнення.

Об'єктом дослідження є музично-культурне життя Львова кінця ХХ-початку ХХІ століття, як результат тривалого процесу становлення і розвитку концертної практики та професійної музичної освіти у галузі камерно-ансамблевого (інструментального та вокального) музикування.

Предметом дослідження є сучасне камерне виконавство у Львові, його внесок у розвиток львівської виконавської традиції в аспекті реалізації провідних тенденцій музично-культурного життя міста.

Методологічну базу дисертації забезпечує комплексне застосування наступних методів дослідження: аналітичний метод - при вивченні наукової літератури; ретроспективний та структурно-системний при аналізі джерел; теоретичний - у вивченні концептуальних засад творчої діяльності, що проявляються у взаємозв'язку музично-виконавської майстерності, педагогічної, організаційної та інших видів діяльності львівських представників камерного виконавства; історичний - при аналізі мистецько-культурного життя Львова досліджуваного періоду.

Наукова новизна дослідження: у дисертації вперше в українському музикознавстві запропоновано власний теоретичний підхід, щодо осмислення актуальних тенденцій розвитку музично-виконавського мистецтва окремо взятого культурного центру України (Львова), крізь призму жанрової специфічності - камерності, як традиційно домінуючої, історично-тривалої сфери реалізації професійно-виконавського потенціалу.

Практична цінність дослідження полягає у можливості використання його матеріалів при підготовці лекційних матеріалів з культурології, історії української музики, історії виконавства різних напрямків, у спецкурсах тощо.

Особистий внесок здобувача. Вперше до наукового обігу вводиться систематизація даних про камерне виконавство Львова вказаного періоду і характер міжнародних мистецьких контактів.

Окремі теоретичні та методичні положення дисертації пройшли апробацію на засіданні кафедри історії музики ЛНМА ім. М.В. Лисенка, а також на:

Міжнародній науково-теоретичній конференції Національної Академії наук України, Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України «Українська культура в контексті світових глобалізаційних процесів» (Київ, 2004); Конференції молодіжної секції Музикознавчої комісії Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка (Львів, 2006); Міжнародному музикознавчому конгресі «Львів музичний протягом століть» (Львів, 2006); Науковій конференції «Музикознавчі студії - 2007» (Львів, 2007), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Музичне виконавство України: національні, регіональні та інтегративні аспекти» (Івано-Франківськ, 2007).

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і переліку використаних джерел, що містить 188 позицій, 2 таблиці, основний текст - 172 с., загальний обсяг - 189 с.

2. Основний зміст дослідження

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, викладено методологічні засади й методи вивчення, подано огляд джерел за обраною темою, розкрито наукову новизну отриманих результатів, їх практичне значення.

У розділі 1. Львів як один із центрів музично-виконавського мистецтва в Україні означено провідні тенденції, основні осередки музично-виконавського мистецтва Львова до 1991 року. Висвітлено етапи становлення і розвитку музично-виконавської діяльності, її професіоналізація. 1.1 Історичні передумови формування та розвитку традицій музично-виконавського мистецтва у Львові. Церква і початки становлення музично-виконавської культури. Показана хронологічна послідовність етапів становлення виконавського музичного професіоналізму, який тісно пов'язаний з церковною музичною традицією полінаціонального та поліконфесійного Львова.

Особливу увагу приділено діяльності Успенського ставропігійського братства. Завдяки йому розвивається українська культурно-освітня практика, книго і нотодрукування, музична наука, шкільництво, зростає рівень хорового виконавства, проходить стадії становлення і поширення традиція партесного багатоголосного співу. Поряд з цим власне собори стають першими осередками концертного життя. Так, у катедрі св. Юра у ХVІІІ ст. (період єпископства Л. Шептицького, П. Білянського, М. Скородинського) та Домініканському соборі відбувалися перші публічні концерти у Львові з участю хору і оркестру собору та домініканської капели. У підрозділі 1.2 Осередки музично-виконавського мистецтва у Львові виділено найбільш важливі осередки розвитку львівського музичного виконавства. Музичні товариства, організації та їх діяльність. Розглядаються найістотніші чинники формування музичних товариств, які функціонували задля об'єднання зусиль багатьох професіоналів та аматорів, для реалізації мистецьких акцій та проектів, нотовидавничої справи. Необхідність організації осередків музичної освіти і формування стабільних виконавських колективів привели до утворення музичних товариств, серед яких першими і найважливішими за значенням у культурному житті міста стали “Товариство святої Цецилії”(“Cдcilienverein”, діяло з 1826 по 1928 рр.) засноване Ф.К. Моцартом та “Товариство друзів музики” (“Verein der Musikfreuden” - 1834 р., з 1838 року змінює назву на “Галицьке Музичне Товариство”, інші його тимчасові назви в різні роки - “Товариство для розвитку музики в Галичині”, “Польське Музичне Товариство” - з 1919 р.) під керівництвом піаніста, композитора, організатора і громадського діяча Й. Рукгабера.

Як хоровий спів, так і камерно-ансамблеве музикування належало до традиційних об'єднуючих форм виконавства, що віддавна культивувались у Львові. Виконання та популяризація українського доробку у камерній музиці провадилися, насамперед, у збірних концертах “Бояна”(переважала хорова музика), українського мистецько-хорового товариства, що мало численні філії по всій Галичині. Вершиною фахової організації українського музичного життя дорадянського періоду став СУПроМ (Союз Українських професійних музик). Ініціатор і глава об'єднання В. Барвінський.

Особливості концертно-камерного виконавства у Львові кінця ХІХ-ХХ ст. Національно-культурне значення Шевченківських концертів. Концертне виконавство у Львові від середини ХІХ до початку ХХ ст. мало типовий для тогочасної загальноєвропейської практики аматорський характер. Його формували смаки і потреби аристократичних та заможних міщанських родин, а великі мистецькі проекти і окремі напрями професійної музичної освіти плекали численні співочі, хорові, музичні товариства та спілки. І лише початок ХХ століття є періодом фахового переорієнтування цього виду діяльності. Засноване концертне бюро ГМТ (з 1908 року воно змінює назву на “Галицьке концертне бюро”, а частіше називають іменем його талановитого керівника - концертним бюро М. Тюрка) сприяє зростанню інтенсивності, професійності, мистецькому рівню, різноманітності концертного фортепіанного виконавства міста. А у вересні 1902 р. за ініціативи Л. Геллера виникає ще одна концертна організація, що діяла на приватних засадах - “Львівська філармонія”.

Що стосується камерного виконавства, то його відрізняють трансформації загальної картини рольової взаємодії музичних інструментів - учасників виконавського процесу (передусім, остаточне утвердження панування фортепіано, а також істотне посилення самостійної ролі віолончелі та альта), відбуваються процеси подальшого вдосконалення інструментів, що сприяло розширенню їх виконавського потенціалу. 20-30 роки ХХ ст.-період виняткової активності гастрольного життя та місцевої концертної практики, що відрізняється високим мистецьким рівнем та організаційним професіоналізмом. У 1927 на афішах з'явилося тріо, у якому брали участь М. Дембровський (ф-но), М. Бауер (скрипка) і А. Шмар (віолончель). Від 1929 до 1939 діяв Львівський квартет (до його складу увійшли: М. Бауер - 1 скрипка, З. Прайвз навперемін з Мундом - 2 скрипка, М. Польяк - альт, А. Шмар - віолончель), а з 1931 до 1939 було утворене Тріо Польського музичного товариства в складі: Г. Ґюнсберг (ф-но), З. Кребс (скрипка) і А. Шмар (віолончель), а також Польський струнний квартет у складі: Й. Цетнер (1 скрипка), Я. Волянек (2 скрипка), М. Лобажевський (альт) і Д. Данчовський (віолончель).

Шевченківські вечори як на батьківщині, так і в українських культурних осередках за кордоном стали важливим початком професійного виконавського та композиторського становлення для цілого ряду українських митців, а також засобом популяризації найцінніших надбань рідної культури. У програмах Шевченківських вечорів у Празі та у Львові вперше виступив В. Барвінський, окраса європейських оперних сцен О. Мишуга, С. Крушельницька, М. Левицький та славнозвісний віртуоз гри на цитрі Є. Купчинський. В. Барвінський спрямував свою творчість, і творчий пошук своїх вихованців та колег-композиторів на створення українського камерного репертуару найрізноманітніших жанрів.

У 30-х рр. стрімко змінюються співвідношення аматорського та професійного начал у камерному жанрі, його побутово-салонне призначення відходить на задній план, поступаючись віртуозно-концерному стилю. Першою з галицьких піаністів, що виступали з сольними програмами стала В. Божейко (1921 р.), а українські програми одного виконавця практикувались від 1931 року (Г. Левицька), серед віолончелістів ці сміливі новації здійснив Б. Бережницький у спільних виступах разом з В. Барвінським. Важливу роль у галицькому концертному середовищі 30-х років відіграє фортепіанне тріо сестер Левицьких у складі: Галя Левицька-Крушельницька (славетна українська піаністка), Стефа Левицька (скрипка), Марія Левицька-Юзвак (віолончель). Пізніше, вже у повоєнні роки Г. Левицька виступала також у тріо з І. Гольфельдом (скрипка) і П. Пшеничкою (віолончель).

П. Пшеничка був учасником багаточисельних камерних ансамблів, серед яких: тріо з Р. Савицьким (фортепіано) і Р. Криштальським (скрипка), струнного квартету з викладачів консерваторії ПМТ, до якого входили Й. Цетнер (перша скрипка), А. Солтис (друга скрипка), А. Лобожинський (альт), брав участь у квартеті при Музичному товаристві ім. М. Лисенка (його склад: Є. Перфецький, Р. Криштальський, І. Поляк) й у секстеті, до складу якого входили також Р. Савицький, Р. Криштальський, Є. Козулькевич (друга скрипка), Б. Задорожний (альт) та Н. Горницький (контрабас).

Етапи професіоналізації львівського камерного виконавства до 1991 року (театральні та концертні осередки, професійні установи). Відзначено основні етапи становлення виконавського музичного професіоналізму у театральних установах, львівській філармонії, спеціалізованих навчальних закладах, на львівському радіо і телебаченні. Український музичний та оперний театри у Львові. Розглянуто етапи становлення і розвитку львівської вокальної школи, яка до середини ХХ століття прийшла з потужними традиціями, вона займала істотне місце у суспільно-культурному житті міста і великою мірою формувала особливості його театральної та камерно-концертної практики. У 1920-30 рр. у Львові діяли малий і великий театри та десятки менших - українських, польських, єврейських. У 30-ті роки театральні установи переживали серйозну кризу (це був загальноєвропейський процес, пов'язаний з всесвітньою економічною кризою), що зумовила камернізацію форм музичного театру. Активізується діяльність театрів мініатюр, у репертуарі яких були невеликі одноактні п'єси та інші види т. з. малих форм (монолог, куплет, естрадний танець, цирковий номер, пантоміма, пародія, програми-огляди).

Львівська філармонія. У 1921 році “Польська спілка музикантів” зі складу виконавців, що входили до оркестрів ГМТ-ПМТ та Великого театру (львівської опери) організувала постійно діючий професійний симфонічний оркестр, який з 1933 р. став називатися оркестром “Львівської філармонії” (початок діяльності цієї інституції датується 1932 р.). Серед камерних колективів на особливу увагу заслуговує квартет Львівської філармонії “Кантабілє”, заснований у 1985 році. Виступи квартету у Львові і регіонах мали культурно-просвітницький характер.

Таким, зокрема, став цикл концертів “Скарби музичного мистецтва”, до програм якого увійшла стародавня камерна музика (Ф. Тості, Д. Перголезі, Д. Дуранте, Д. Аларі, Т. Джордані, композиції Й. Баха і Ф. Шуберта), а також твори українських композиторів (М. Лисенка, Д. Січинського, С. Людкевича, Р. Сімовича, М. Колесси, В. Верховинця, Л. Левітової, Б. Фільц, М. Скорика та інших). Особливим творчим здобутком, що мав великий суспільний резонанс було виконання ансамблем старовинної музики ХVІ сторіччя - трьох фантазій з “Львівських табулатур”, знайдених та аранжированих М. Скориком. Філармонічний камерний колектив “Львівські смички” (1983, художній керівник - А. Білинський) нетипового виконавського складу (11 віолончелістів і фортепіано - М. Попіль), відрізняла особлива репертуарна спрямованість (творчий доробок композиторів найрізноманітніших стилів і напрямків). Музична освіта і виховання. Важливим чинником у розвитку вокального оперного та камерно-виконавського мистецтва у Львові були спеціалізовані навчальні заклади при товариствах для підготовки аматорських сил (хористів та солістів) до участі у мистецьких проектах значного фахового рівня.

Перше двадцятиліття ХХ ст. є новим етапом у музичному житті міста. Консерваторія ГМТ стає повноцінним вищим навчальним закладом з потужним і численним фортепіанним та рядом інструментальних факультетів. Концерти камерної музики нерідко відбуваються за участю викладачів консерваторії, колективів з професорів та учнів вищих курсів. Так, наприклад, К. Мікулі влаштовував регулярні концерти камерної музики, у яких сам виступав як піаніст-віртуоз, композитор і учасник камерного ансамблю з іншими викладачами польської консерваторії Й. Вольманом (віолончель), З. Брукманом (скрипка), Й. Черни (контрабас) та іншими. У 1902 році у Львові виникає ще один вищий приватний навчальний заклад - Вищий музичний інститут А. Нємєнтовської (з 1931 року - Львівська музична консерваторія ім. К. Шимановського), а з 1903 р. - Вищий музичний інститут при Союзі співацьких і музичних товариств (згодом - ВМІ ім. М. Лисенка). Завдяки цьому стає можливою професійна музична освіта українських музикантів у Львові і численних філіях по всій Галичині, розширено мережу осередків початкової музичної освіти.

Із середини 20-х років працює когорта молодих фахівців: Т. Шухевич, Г. Левицька, Р. Савицький (піаністи); А. Рудницький, Н. Нижанківський, Б. Кудрик, М. Колесса, Р. Сімович (композитори), В. Витвицький, З. Лисько (музикознавці); Р. Любінецький, Д. Бандрівська, М. Свірська (співаки) та інші. Це були талановиті музиканти і справжні ентузіасти своєї справи, сповнені бажання творити і пропагувати українську музику. Завдяки їм по всій Галичині активну діяльність розгорнув Вищий музичний інститут імені М. Лисенка. У радянський період відбулась значна реорганізація навчальних закладів і реструктуризація системи музичної освіти, діяльності театральних та концертних установ. Це значною мірою порушило існуючу структуру підготовки музикантів-фахівців, змінило напрями сценічної практики, але, водночас, відкрило нові можливості і перспективи.

Осередком музичного професіоналізму у Львові стає Львівська державна консерваторія ім. М.В. Лисенка, яка створена у 1939 році. Під керівництвом ректора В. Барвінського працювали: Ю.Кофлер (заступник), декани А. Солтис (диригентський факультет), Р. Савицький (ф-но), З. Лісса (музикознавстсво та композиція), П. Пшеничка (оркестровий факультет), завідувачі кафедрами А. Хибінський (історія музики), С. Людкевич (теорія музики), Л. Мюнцер (спец. ф-но), М. Бауер (оркестрова кафедра), Г. Левицька (заг. ф-но). Кращі надбання львівської педагогіки були доповнені потенціалом цілої групи нових педагогів, які приступили до викладання у новоствореній Львівській державній консерваторії ім. М.В. Лисенка. Після звільнення Львова від фашистів 27 липня 1944 року, вже у серпні почалося поновлення діяльності ряду мистецьких установ і творчих колективів. Довоєнний педагогічний склад консерваторії був суттєво змінений: багатьох педагогів консерваторії єврейського походження фізично винищили фашисти, велика частина фахівців-поляків виїхала з країни у ході репатріації. Протягом першого повоєнного десятиліття чимало представників української інелігенції було депортовано, ув'язнено і вислано. У цей період до роботи у закладі, окрім представників довоєннного складу, були запрошені як місцеві фахівці молодшого покоління, так і преставники консерваторій Києва, Харкова, Москви, Ленінграда, Одеси, Свердловська, Ростова-на-Дону.

Львівське радіо і телебачення. Відзначено роль Львівського радіо і телебачення, яке починає свою діяльність у Львові від 1930 року (польська радіостанція), а про регулярні радіопередачі української музики є відомості від середини 30-х років. У цей час українську музику можна було чути не тільки з Львівського радіо, але й з Віденського. Від 1936 р. СУПроМ бере на себе планування радіопередач української музики у Львові. При радіокомітеті працював хоровий колектив, організований М. Колессою, створений у 1937 році для виконання європейської та новітньої вітчизняної музики найвищого рівня складності. У повоєнний час працював новостворений хор Є. Козака та оркестр радіокомітету. Висновки. Від самих початків своєї історії місто було осередком багатьох національностей, конфесій, що вплинуло на культуру міста взагалі, в тому числі і на музичну. Тут поєднується відчуття своєї приналежності, як до загальноєвропейського, так і до українського національного культурного процесу, толерантне ставлення до різнонаціональних культурних традицій.

Львів - це унікальне явище “полістилістики”, сформоване на перетині музично-мистецьких впливів Заходу і Сходу, зокрема таких відомих центрів музичного виконавства, як Відень, Берлін, Мюнхен, Краків, Прага, а згодом, у 50-70-х роках - Ленінград, Москва, Одеса, Харків, Свердловськ, Ростов-на-Дону. Різноманіття стилів проявляється у всіх культурних сферах міста - старовинній архітектурі, великій кількості театрів, малих музичних сцен (зали навчальних закладів, музеїв, товариств), художніх салонів, букіністичних та антикварних крамниць. Все це створює „домашню” атмосферу камерного Львова. Саме з камерною сферою пов'язані й найбільші досягнення наших сучасників - музикантів-львів'ян, та вихованців львівських навчальних закладів на батьківщині і за рубежем солістів, учасників та керівників найрізноманітніших камерних складів (як, наприклад, С. Турчак, Ю. Башмет, О. Слободяник, О. Басистюк, Й. Ермінь, О. Козаренко, камерні оркестри INSO, “Leopolis”, „Віртуози Львова”, камерні хори ”Gloria”, “Da capo”, камерні ансамблі „Кластер” і “Rcercare”, вокальні ансамблі “Kблпцщхйб” та „Орфей” і численні інші).

Винятковому значенню цієї форми виконавства сприяла й відсутність у Львові великих концертних залів (за винятком залів театру графа Скарбка, а з поч. ХХ ст. - оперного театру та залу консерваторії ГМТ), а численні малі естради мистецьких товариств, літературно-мистецьких казино, клубів і навчальних закладів створювали атмосферу музичної вітальні чи салону, що психологічно, акустично й естетично відповідає потребам камерно-інструментального музикування. З іншого боку перебування Львова у складі Польщі та Австрії, економічні кризи ХІХ ст. та штучна провінціалізація міста у радянські часи зумовили численні труднощі у реалізації організаційно-складних, коштовних (і тому, як правило, особливо строго контрольованих державним апаратом, підпорядкованих актуальним ідеологічним вимогам) масштабних мистецьких проектів, грандіозних сценічних, оркестрових чи кантатно-ораторійних виконань, і в свою чергу, викликали необхідність і потребу мистецького самовиразу через більш пластичні - камерні форми музикування, демократичніші і, водночас, відкриті для вишуканого інтелектуального, духовного, естетичного наповнення і свободи творчого експерименту.

Великою мірою тяжіння до камерної виконавської культури обумовлене винятковою роллю у розвитку національного музично-культурологічного процесу цілого ряду музичних династій Львова та їх взаємодією, існуванням потужної прадавньої традиції родинного ансамблевого музикування з виходом від домашнього до салонного і, далі - до його концертного різновиду. Серед них: сестри Колесси, сестри Левицькі, представники різних поколінь родин Бережницьких, Криштальських, Савицьких, Шухевичів, Солтисів, Козаків, Крушельницьких-Бандрівських-Скорик, Нижанківських, у др. п. ХХ століття - сестри Байко, О. і Б. Которовичі, О. та Б. Криси, представники родин Крих-Цайтц, Жук, Швець-Савицьких, Шутко, Пилатюк, Кушплер, Полянських, на поч. ХХІ ст. - Н. і Г. Дацко, М. і А. Драган та О. Рапіта і ін.

У розділі 2. Музично-виконавське мистецтво Львова кінця ХХ-початку ХХІ століття (провідні тенденції) означено провідні тенденції львівського камерного виконавства сучасності, як домінантної сфери реалізації виконавського потенціалу міста. Тенденції музично-виконавське мистецтво Львова кінця ХХ-початку ХХІ століття. Втілення національної ідеї через характер виконавської практики. Прагнення надати цілісності сучасному музично-виконавському процесові в історичному та інтерпретаційному аспектах спонукали львівських музикантів до вивченя та освоєння пластів найдавнішої української і світової музичної культури. Так, духовий камерний ансамбль квінтет сопілкарів „Дудаліс” опановує невідомі для українського слухача пласти стародавньої музики.

Вокальний ансамбль „а cappella Leopolis” спеціалізується на вивченні давніх манер вокального виконавства, насамперед періоду раннього бароко. Основу репертуару вокального ансамблю Львівської національної музичної академії ім. М.В. Лисенка “Kблпцщхйб” складають твори української духовної спадщини ХVІ-ХVІІ століття (зразки української богослужебної монодії, духовні канти, партесні мотети). Ансамбль „Ricercare” (входять виконавці на старовинних майстрових інструментах XVII-XVIII ст. німецького та італійського походження) об'єднує музикантів-ентузіастів, що прагнуть досліджувати та виконувати музику Східної і Західної Європи XIII-XVIII століть, пропагувати твори маловідомих, у т. ч. й українських композиторів (як, наприклад, польсько-українська барокова збірка „Muzyzcne silva rerum” та львівський нотодрук „Ірмологіон”).

У Львові засновано й Фестиваль давньої музики (започаткував Р. Стельмащук у 2003 році) - один із перших в Україні (з 1997 р. проводяться фестивалі давньої музики в Ужгороді). Тут виконуються твори середньовіччя, ренесансу, раннього барокко. Спостерігаються переосмислення відомих явищ культури в новому прочитанні та опанування невідомого (а це не тільки нові імена, а й нові твори). Твори “заборонених композиторів” звучать у репертуарах львівських виконавців уже в кінці 80-х - на початку 90-х років. До цього переліку входить, насамперед, В. Барвінський. У культурний контекст сучасності наново вводиться творчість Л. Колесси, Р. Савицького та багатьох інших українських музикантів, які свого часу виїхали за кордон і через це були зігноровані, а їх діяльність замовчувалася. Взаємодія між побутово-традиційним і новаторсько-професійним у мистецтві, культурі - це дослідницька призма, крізь яку розглядається творчість регіональної виконавської школи. Синтез і взаємовплив професійного мистецтва академічних, ужиткових та „легких” жанрів (музика для театру, танцювальна музика, масова та естрадна пісня, джазові та рок-композиції) характерна для творчості львівських митців і в наші дні. Наприклад „Рапсодія” на тему пісень ансамблю „Бітлз”, „Лист з альбому” М. Скорика та інші твори, виконуються камерним оркестром ЛНМА ім. М.В. Лисенка поруч з класичною музикою.

Звучать найновітніші приклади композиторської творчості, серед яких значне місце у концертних програмах належить першопрочитанню. Вагомим виявом визнання виконавської майстерності львівських музикантів є написання композиторами творів спеціально для певних виконавців, нерідко з присвятами. Так, Й. Ерміню присвячено третій фортепіанний концерт А. Нікодемовича, концерт для фортепіано з оркестром І. Щербакова, „Постлюдія” В. Сильвестрова, „Клавірштюк” Б. Фроляк, Л. Шутко присвячено „Sonata quasi una Fantasia” О. Козаренка. Та ж тенденція притаманна й ансамблевому камерному виконавству - спеціально для Львівського квартету флейт під орудою А. Карпяка написані „Flauti dolci” цього ж автора та Квартет для флейт Л. Сидоренко; численні композиції І. Небесного призначені для виконання ансамблем сучасної музики „Кластер”; ряд творів І. Щербакова виникли у співпраці з Й.Ермінем, Б. Которовичем, В. Сивохіпом та іншими львівськими виконавцями; Б. Сегін адресував прем'єрне виконання своєї композиції „Stabat Mater” камерному хору „Gloria” та оркестру „Leopolis”; Камерна симфонія № 5 для скрипки та мішаного хору В. Губаренка присвячена В. Сивохіпу.

Спільні ознаки духовного відродження: церква і розвиток музично-виконавського мистецтва Львова кінця ХХ-початку ХХІ століття. 16-ліття незалежності нашої держави не тільки посприяло відродженню втрачених національних традицій, а й уможливило органічне входження професійного та аматорського сакрального виконавства у виконавську практику. Михайлом Перуном, автором і продюсером проекту “Духовна музика України”, до співпраці залучені потужні професійні мистецько-виконавські сили: окрім заслуженої капели України “Трембіта”, численні камерні колективи, серед яких мішаний духовний хор “Осанна” (диригент-постановник о. прот. М. Кузьмич), християнсько-молодіжну спільноту “Небесне воїнство” під проводом диригента-постановника Л. Футорської, октет студентів Вищої Львівської Духовної Семінарії Святого Духа (диригент - Р. Грех), вокально-інструментальний ансамбль “Ave Maria” (диригент - Б. Криницький), зразковий дитячий хор “Радуниця” під проводом Н. Манько, вокальний ансамбль “KблпцщхЯб” (диригент-постановник - о. диякон Т. Грудовий) та інші. У межах цього проекту протягом десяти років записано 18 компакт-дисків та 9 аудіо-касет, що включають твори для хору a capella та оркестрово-хорові композиції, шедеври світової і української, класичної та найсучаснішої музики.

Духовна музика різноманітних жанрів звучить на львівських фестивалях, конкурсах, концертах. Так, камерний хор „Gloria” після століть забуття виконав „Службу” та „На Кресті Тя возвишена” (аноніми ХVІІ ст.), „Канон на Великдень” М. Дилецького, повернув у виконавську практику невідомі та рідковиконувані твори Мартина Леороліти (Мартина зі Львова), М. Березовського, Д. Бортнянського, М. Лисенка, М. Вербицького. Є в репертуарі колективу твори західної церковної традиції; хор нерідко виступає і в цій сфері першовиконавцем творів для українського слухача. Так, прозвучали „Страсті за Іоаном”, Мотети та Меса № 4 Баха, „Маgnificat Introduzione e Gloria” Вівальді та інші.

Постійне накопичення виконавської майстерності призводить до утворення нових і зростання виконавського рівня існуючих камерних церковних хорів, низки дитячих камерних вокальних ансамблів та хорів, що діють під патронатом храмів. Рівень і характер їх діяльності демонструє щорічний фестиваль „Велика коляда” у храмі Пресвятої Євхаристії, що об'єднує у період з 6 до 21 січня численні професійні й аматорські камерні колективи Львівщини, а також гостей з інших областей України і ближнього зарубіжжя. Професіоналізація камерного хорового виконавства зростає з відкриттям у 2001 році регентського відділення на кафедрі музичної україністики, де вивчають теорію і практику церковного співу. Інтеграція львівського камерного виконавства у європейський мистецький простір (гастрольна діяльність, співпраця з діаспорою, участь у міжнародних проектах). Охарактеризовано основні явища музично-виконавського мистецтва Львова, які є свідченням поступової, все більш органічної інтеграції українського мистецько-виконавського процесу в сучасний єврпейський контекст, осягненя у ньому львівськими виконавцями і виконавськими колективами свого особливого місця і статусу.

Зацікавлення музикою композиторів-емігрантів спостерігається у 1991 році на фестивалі “Музика українського зарубіжжя”, присвяченого 100-річчю української еміграції. У виконанні Й. Ерміня звучать твори М. Кузана, В. Грудина, М. Фоменка, А. Рудницького, Н. Нижанківського та багатьох інших українських композиторів із різних кінців світу. Взаємини з іноземними виконавцями не односторонні. Визначальною є роль камерного виконавства, як форми обміну культурними цінностями і налагодження культурних взаємозв'язків та способів співпраці. Львівські митці - активні учасники міжнародних фестивалів, конкурсів, де демонструють свою майстерність. Камерний ансамбль „Кластер”, наприклад, своєю метою ставить першопрочитання та популяризацію новітньої української музики за рубежем (зеокрема, у виконанні колективу українські твори звучали у Голандії, Польщі, Литві, Словенії, Австрії) та сучасного європейського музичного мистецтва в Україні, тісно співпрацює з виконавцями і композиторами ряду європейських країн. Камерний оркестр „Leopolis” з 2000 року співпрацює з польським кларнетистом і диригентом Войтком Мрозеком у галузі звукозапису.

Доволі часто проводяться відкриті лекції і майстер-класи провідних українських та іноземних виконавців в Україні та за її межами. Після відвідин майстер-класів солістки нью-йоркської філармонії Дж. Бакстрессер у Ваймарі квартет флейт під орудою А. Карпяка з її ініціативи і сприяння у США видав збірку творів з репертуару колективу „Encore Arrangements for Flute Quartet (Arranged by Andriy Karpyak)”. Камерне виконавство у програмах фестивалів та конкурсів. Львівські фестивалі яскраво відображають сучасний стан музично-виконавського мистецтва, у якому вагомою є частка камерного виконавства - адже жодна епоха не володіла таким різнобарв'ям сольних та ансамблевих музичних творів, камерних колективів та окремих виконавців як музично-інтерпретаторське мистецтво ХХ-початку ХХІ століть.

Серед найбільш резонансних львівських музичних фестивалів, у яких питома частка академічного камерного виконавства є значною: „Львівська золота осінь”, „Музика тисячоліття”, фестиваль „Музика українського зарубіжжя” приурочений до 100-річчя української еміграції (1991 р.), фестиваль польської культури в Україні (з 1996 року), міжнародний фестиваль музичного мистецтва „Віртуози” („Віртуози країни”), міжнародний фестиваль сучасної музики „Контрасти”, фестиваль давньої музики у Львові, фестиваль диригентського мистецтва, міжнародний фестиваль „Ренесанс”, міжнародний фестиваль органної музики „ДІАПАЗОН” та ін.

Доброчинність як актуальна тенденція музичного життя Львова та роль камерного виконавства у цьому процесі. Розглядаючи взаємозв'язок камерного виконавства і меценатства та спонсорства, відзначено два протилежні вектори. Перший - історична тяглість традиції благодійних виступів виконавців і камерних колективів, які здійснюються для збору коштів на мистецькі, культурні потреби, чи безоплатні концертні програми, призначені для забезпечення соціальних і виховних цілей. Другий - численні коштовні мистецькі задуми, програми, цикли концертів, фестивалі, гастрольні подорожі чи реалізація аудіозаписів нерідко здійснюються завдяки патронату визначних суспільно-громадських діячів, фінансової та організаційної підтримки бізнесменів, культурно-освітніх установ, центрів духовної культури, державних структур. У розділі 3 Музично-виконавська діяльність колективів як актуальна площина реалізації провідних тенденцій розвитку музичного життя Львова кінця ХХ-початку ХХІ століття (камерний аспект) аналізується виконавська діяльність мистецьких колективів, виконавців та значення їх творчості для слухачів кінця ХХ-початку ХХІ століття - періоду, в який постали їх інтерпретації.

Концертна діяльність колективів Львова. Виділяється комплекс факторів, які створюють специфічну цілісну єдність - виконавський стиль львівських камерних колективів. Це, насамперед, вплив аури камерного Львова, що породжує специфічну духовну інтенцію, переконливу виконавську концепцію; особлива орієнтація на сприйняття слухачів, обмін нюансами почуттів, дар налаштування слухачів різних прошарків на діалог з музикою; вплив атмосфери „полістильового” Львова на світовідчуття колективів постмодерного часу, які виконують музику різних культурних традицій; участь у багаточисельних концертах, фестивалях, конкурсах, що відіграє важливу роль у розвитку інтенсивного музично-виконавського мистецтва не тільки у регіоні, а й далеко за його межами.

Камерні оркестри. Розглянуто творчі досягнення окремих камерних оркестрових колективів, які відзначаються варіативністю складу, можливістю формування ансамблів солістів з числа їх учасників. Участь у них стає і прекрасною школою опанування навичками виконавської майстерності для молодих талановитих львівських музикантів, і мірилом певного фахового престижу, свідченням осягнення належного професійно-мистецького рівня.

Власне тому у львівській виконавській традиції домінує функціонування саме камерних оркестрових колективів - Львівського камерного оркестру, створеного зі студентів, аспірантів Львівської консерваторії ще 1959 року, камерного оркестру „PERPETUUM MOBILE” (1992 р.), камерно-симфонічного оркестру „Leopolis” (1996 р.), камерного оркестру „Віртуози Львова ” (1994 р.). Камерні хорові колективи. Хорова традиція споконвіку була визначальною для українського, і зокрема, галицького музичного виконавства. Однак в останні десятиліття вона набула певних особливостей. Передусім - це помітна тенденція до функціонування камерних хорових колективів як самодіяльного, так і професійного плану, але найчастіше - проміжних, напіваматорських колективів, у яких беруть участь фахові музиканти, студенти музичних навчальних закладів разом з обдарованими аматорами хорового співу інших професій та спеціальностей. Це численні камерні колективи, серед яких Архикатедральний хор собору Св. Юра, чоловічі хори “Благовіст” та “Надія церкви”, зразковий дитячий хор “Радуниця” та багато інших. З іншого боку, сучасному хоровому руху Львівщини притаманний процес більш помітної поляризації виконавських стилів хорових колективів на академічний та фольклорний, спрямований на відродження манери автентичного виконання.

Ще однією тенденцією останніх років є широке розповсюдження високо-мобільних у творчому плані, невеликих за складом камерних лабораторій, де постійно підтримується творча співпраця з сучасними композиторами. Розглянуто колективи різної природи, функційного призначення та стилю, які самі себе ідентифікують як камерні хори у Львові: камерний хор „Gloria” львівської організації Спілки композиторів України, львівський камерний хор „Молодь Христові”, Галицький камерний хор п. о. В.Яциняка, камерний чоловічий хор професорсько-викладацького складу Львівської академії мистецтв, камерний хор „Євшан”, ансамбль української національної пісні „Вірли” (камерний хор) на базі фольклорно-етнографічної секції Товариства Лева.

Камерні ансамблі. Серед львівських камерно-ансамблевих колективів відзначено три типи складів, що мають різні акустичні, естетичні, репертуарні особливості, цілі і завдання: 1) склади традиційного, класичного плану (струнний квартет В. Дуди, Квартет флейт, квінтет сопілок „Дудаліс”, Класичний духовий квінтет, Брас квінтет); 2) експериментальні, мобільні за структурою формації, які відповідають потребам виконавства новітніх зразків вітчизняного та світового музичного мистецтва. Вони трактуються як ансамбль солістів, нерідко зі зміною інструментів одним виконавцем, або запрошеними солістами до основного складу-ядра колективу (наприклад, “Viola +”, ансамбль „Кластер”; чоловічий вокальний октет "ОРФЕЙ"); 3) ансамблі старовинної музики, які спеціалізуються в опануванні малознаних пластів музичного репертуару, способів виконання, вокальних манер стародавніх епох, оволодінні автентичними інструментами чи їх копіями (вокальний ансамбль „Менестрелі”, вокальний ансамбль “Kблпцщхйб”, ансамбль давньої музики “Grоund-Folk”).Творча діяльність виконавців Львова. Розглядається звернення львівських виконавців-солістів до галузі камерного виконавства.

Концертне життя Львова представляють музиканти кількох поколінь, різних стилів та індивідуальностей. Серед старшого покоління виконавців - О. Криштальський, М. Крушельницька, М. Байко, Л. Шутко, В. Ігнатенко, І. Кушплер; середнє покоління - Ю. Ланюк, Й. Ермінь, Е. Чуприк, О. Козаренко, М. Драган і зовсім молоді - А. Савицька, О. Шутко, А. Пилатюк, М. Брилинський, О. Каськів, Д. Онищенко, В. Дудар, Я. Боженко, А. Ковалко та інші.

Висновки

На підставі аналізу творчих процесів, притаманних камерному виконавству Львова кінця ХХ-поч. ХХІ століть зроблено ряд узагальнень. Саме камерне виконавство стає тією музично-інтонаційною площиною, в якій знаходять свою реалізацію як давні традиції, частково перервані подіями радянського періоду, так і новітні тенденції розвитку виконавського потенціалу Львова. Розглядаючи характер діяльності різнопланових виконавських колективів та окремих виконавців у Львові слід зазначити, що львівському виконавському мистецтву загалом притаманні усі найважливіші соціальні функції (згідно класифікації сформульованої І. Польською) камерно-ансамблевої культури:

комунікативна (зумовлена глибоким рівнем мистецького спілкування, співтворчості учасників камерного колективу у процесі виконання) - сама ідея виникнення цілого ряду колективів, породжена спорідненістю мистецьких устремлінь і пошуків власної неповторної спрямованості у виконавській діяльності;

ігрова (спрямована на різні рівні рольового самовиразу і типи взаємодії у колективі) - використання елементів театралізації у програмах колективів - учасників фестивалів давньої музики (наприклад ансамблю давньої музики “Grоund-Folk”, ансамблю „Кластер”, „Ricercare”), мобільне трактування складу оркестрових колективів, що виступають і як симфонічні, і як камерні та як ансамблі солістів (камерно-симфонічний оркестр „Leopolis”, камерний оркестр „Віртуози Львова ”та інші);

етико-соціальна (вияв ансамблевості як форми співдружності) - функціонування колективів, які поєднують педагогів та студентів або виконавців різних країн з метою певного мистецького завдання (спостерігається у творчості Й. Ермінь, який співпрацює з такими відомими музикантами як А. Лисий, В. Буймістр, В. Возняк, В. Морозек, В. Ланюк, С. Сондецкіс, Я. Кренц та іншими, у діяльності українсько-швейцарського оркестру INSO під орудою Г. Маттеса);

консолідуюча (прагнення до активного особистісно-психологічного зближення і творчого єднання) - прикладом може послужити утворення колективів з викладачів-музикантів, які ставлять за мету окрім професійно-педагогічного спілкування реалізувати свій потенціал у спільному камерному виконавстві (Львівський камерний оркестр, камерний оркестр „PERPETUUM MOBILE” створені зі студентів, аспірантів, викладачів ЛНМА ім. М. Лисенка), чи першовиконанні колективами творів митців-львів'ян, нерідко учасників виконавських складів (першовиконання творів А. Карпяка Львівським квартетом флейт (мистецький керівник А. Карпяк) та І. Небесного ансамблем „Кластер” (організатор та керівник І. Небесний, диригент А. Юркевич) тощо);