Культурно-стильова своєрідність образа кримської природи (на прикладі образотворчого мистецтва середини ХІХ–ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

УДК 008:502.054:7.03"18/19"(477.75)

26.00.01 - теорія та історія культури

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата культурології

культурно-СТИЛЬОВА СВОЄРІДНІСТЬ ОБРАЗа КРИМСЬКОЇ ПРИРОДИ (на прикладі образотворчого мистецтва середини ХІХ - ХХ ст.)

ЗОЛОТУХІНА

НАТАЛЯ АНАТОЛІЇВНА

Сімферополь

2009



ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана на кафедрі культурології Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

Воєводін Олексій Петрович,

завідувач кафедри культури і культурології

Східноукраїнського національного

університету ім. Володимира Даля

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Левчук Лариса Тимофіївна, професор кафедри етики, естетики і культурології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка;

доктор філософських наук, доцент Федь Ігор Анатолійович, завідувач кафедри культурології і кіно-, телемистецтва Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка

Захист відбудеться "18" вересня 2009 р. о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої заради К 52.051.09 Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (95007, м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 20)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (95007, м. Сімферополь, просп. Вернадського, 4)

Автореферат розіслано "13" серпня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І.О. Кур'янова



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Зміст поняття "культура" - неоднозначний. Відомі різні, навіть взаємовиключні тлумачення цього терміна, безліч різнопланових підходів, визначень, що охоплюють всі області людської діяльності - як матеріальної, так і духовної. Імовірно, всі вони можуть бути об'єднані протиставленням штучного (культура) і природного (природа), відповідно до вихідних світоглядних і методологічних позицій учених - філософів і культурологів.

Д.С. Лихачов визначив культуру як "дім" людства, та висунув поняття "екологія культури", яким позначив свою тривогу про положення культури у світі глобалізації, визнання самоцінності всіх типів культури, важливість їхнього збереження та розвитку в повсякденному бутті людей.

Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю рішення цієї проблеми, але якщо питання про збереження природи ставиться перед суспільством (хоча це не означає його рішення), то питання про збереження культурного середовища піднімається тільки ентузіастами.

Сучасний етап розвитку теорії культури в Україні актуалізує аналіз національних художніх традицій, різноманіття напрямків, шкіл, творчих манер, культурно-стильової своєрідності вітчизняного мистецтва.

До зазначеної проблеми має безпосереднє відношення необхідність вивчення творів мистецтва, присвячених Криму, створених видатними майстрами, представниками різних поколінь, які зробили значний внесок у формування вітчизняної культури. Одне із провідних місць у цьому ряді займає жанр кримського пейзажу, що одержав яскраве втілення в образотворчому мистецтві Росії та України. Виразна природа Криму, що різко відрізняється характером ландшафту від інших не менш своєрідних регіонів України, з початку XVІІІ століття викликала інтерес багатьох закордонних і вітчизняних художників.

Актуальність дисертаційного дослідження, на наш погляд, визначена також необхідністю поглиблення культурологічних знань, звертання до інтенцій теорії та історії вітчизняної культури, пов'язаних з художнім втіленням проблеми "Людина та Природа", "Людина та Світ". Творчість художників, які звернулися до кримського пейзажу, дає чудовий матеріал для культурологічного аналізу цих проблем.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертаційна робота виконана в рамках досліджень кафедри культурології Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського по вивченню планової теми "Культура народів Причорномор'я" (реєстраційний номер 0101U05977). Тему затверджено на засіданні вченої ради Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (протокол № 5 від 12 червня 2003 року).

Мета дисертаційної роботи: обґрунтувати визначальну роль культурно-стильової своєрідності кримської тематики пейзажного живопису середини XIX - XX ст. у рішенні проблеми співвідношення природи та культури.

Для досягнення сформульованої цілі були поставлені наступні завдання:

- розглянути співвідношення природи й культури як онтологічну основу процесу художнього освоєння світу людиною, створення творів пейзажного жанру образотворчого мистецтва;

- проаналізувати сутність художньо-стильових модусів як формотворних факторів, що визначають характер образа природи в художньому творі;

- розкрити своєрідність художньо-стильових епох в історії культури й у розвитку пейзажного жанру;

- визначити особливості художніх картин світів, втілених у творчості російських та українських пейзажистів, що звернулися до кримської тематики в середині XIX - XX ст.;

- відтворити творчі портрети видатних майстрів кримського пейзажу цієї епохи: Ф. Захарова, Я. Басова, В. Толочка, В. Бернадського та інших;

- обґрунтувати визначну роль кримських майстрів образотворчого мистецтва в збереженні та розвитку культурного поля України на сучасному етапі.

Об'єктом дослідження є кримський пейзаж у вітчизняній художній культурі середини XIX - XX століть.

Предметом дослідження виступає культурно-стильова своєрідність образу кримської природи у вітчизняному образотворчому мистецтві середини XIX - XX століть.

Теоретико-методологічною основою дослідження є культурно-історичний метод, що дає можливість проаналізувати історію художньо-стильових систем у пейзажному жанрі вітчизняного образотворчого мистецтва, простежити розвиток кримської тематики в художній культурі Криму та України. Метод системного аналізу дозволяє розглядати культурні процеси у взаємодії й взаємозумовленості. Найважливішим теоретико-методологічним напрямком дисертаційного дослідження в цьому плані є зв'язок філософських, культурологічних і мистецтвознавчих методик, що дозволяє досить глибоко представити художньо-стильову своєрідність кримського пейзажного живопису та її роль у розвитку культури України. Метод порівняльного аналізу лежить в основі відтворення творчих портретів діячів образотворчого мистецтва, виявлення своєрідності та індивідуальності їхніх художньо-стильових модусів у створенні образу кримського пейзажу.

На формування концептуальної позиції автора вплинув аксіологічний підхід до аналізу явищ образотворчого мистецтва, що обумовив визначення значної ролі змістів та артефактів культури у формуванні національної картини світу на сучасному етапі.

Методологічна основа дослідження цього питання закладена в творах діячів російської та української культури минулого й сьогодення: В. Соловйова, О. Потебні, П. Флоренського, М. Бердяєва, В. Антоновича, М. Драгоманова, І. Франка, І. Костомарова, С. Кримського, А. Бичко, М. Кагана та інших. Роль культури як найважливішого компонента в розвитку духовних аспектів національного життя як на рівні націй, так і на рівні конкретної особистості, розкривається в дослідженнях О. Афанасьєва, О. Воєводіна, М. Криволапова, О. Федорука, А. Чебикіна, А. Швецової та інших.

Аналізом пейзажного живопису стосовно кримської тематики в цій області, займалися відомі теоретики мистецтва: М. Алпатов, М. Барсамов, О. Бенуа, І. Грабар, В. Кравченко, В. Манін, Л. Пророкова, О. Федоров-Давидов та інші. Безсумнівний інтерес представляє серія "Майстри мистецтв про мистецтво"; міркування про мистецтво Т. Шевченка, Т. Яблонської, М. Самокиша, композитора Б. Асаф'єва, листи І. Крамського, І. Рєпіна, Ф. Васильєва та інших художників. Серед названих авторів варто виділити М. Барсамова, художника та мистецтвознавця, який 45 років очолював Феодосійську картинну галерею ім. І.К. Айвазовського та опублікував кілька книг, присвячених аналізу кримської тематики в живописі та графіці.

Про творчість художників ХХ століття, особливо про наших сучасників, літератури значно менше, або вона зовсім відсутня. Так, до аналізу кримських пейзажів Ф. Захарова звернулися у своїх статтях Е. Афанасьєв і Р. Подуфалий, акварелей Я. Басова - В. Голубєв і Л. Ширяєва, картин В. Толочка - О. Старшинова, творів В. Бернадського - І. Міщенко. Особливе місце в цьому ряді займає стаття В. Бернадського про Ф. Захарова - спогади й міркування про творчість друга.

Найбільш глибокі роботи присвятила кримській тематиці мистецтвознавець Р. Бащенко; слід зазначити не тільки її оглядову статтю "Кримський пейзаж", але й монографію "К.Ф. Богаевский", що містить багатоаспектний аналіз творчості художника та публікацію його листів, що представляють значний інтерес.

Наукова новизна дослідження полягає в наступному:

- уперше вивчено та проаналізовано системи культурно-стильових модусів російського та українського пейзажного живопису середини XIX - XX століть, присвяченого кримській тематиці;

- культурна значимість і своєрідність кримських пейзажів розкриті в контексті співвідношення природи та культури як онтологічної основи художнього образа;

- своєрідність картини миру в творах російських та українських художників-пейзажистів розглянуто у зв'язку з концепцією "екології культури" (Д. Лихачов);

- доведено, що культурологічні інтенції кримських пейзажів обумовлені символічним характером художнього образа, особливостями просторово-тимчасових відносин у творах образотворчого мистецтва;

- на основі порівняльного аналізу виявлені культурно-стильові особливості художніх картин світу видатних майстрів української культури: Ф. Захарова, Я. Басова, В. Толочка, В. Бернадського.

Теоретичне значення дисертації визначається тим, що результати аналізу образа кримської природи у творчості російських та українських художників середини XIX - XX ст. є певним внеском у розвиток культурологічних досліджень художньої культури, що має велике значення для кримської регіональної культурології. Поглиблюється ряд концептів культурологічного аналізу творів образотворчого мистецтва: художньо-стильовий модус, хронотоп, композиція, символ, художня картина світу.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що матеріали дисертації можуть бути використані в екскурсійній діяльності, в освітньому процесі для підготовки курсів із культурології, історії української та зарубіжної культури, історії мистецтва, естетики та інших.

Особистий внесок здобувача. Дисертація та тексти публікацій написані здобувачем самостійно.

Апробація результатів дисертаційного дослідження: основні положення дисертації було апробовано в ході обговорення на засіданні кафедри культурології Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського, опубліковані в наукових статтях і викладені у виступах на міжнародних читаннях "Культура народів Причорномор'я з найдавніших часів до наших днів" у Таврійському національному університеті (Сімферополь, квітень - листопад 2005 - 2008 рр.); на міжнародному симпозіумі "Людина і християнський світогляд" (Сімферополь, 2005 р.), на Всеукраїнської науково-практичної конференції "Духовна культура як домінанта українського життєтворення" (Київ, 22 - 23 грудня 2005 р.), на міжнародної науково-практичної конференції "Україна - Світ: від культурної своєрідності до спорідненості культур" (Київ, 25 - 26 травня 2006 р.).

Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображено в 8 статтях, із них 7 надруковано у провідних наукових фахових виданнях ВАК України.

Структура дисертації. Структура та обсяг дисертації відповідають меті та завданням дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які діляться на параграфи, висновків, списку використаних джерел (183 найменування), ілюстрацій. Загальний обсяг роботи становить 189 сторінок, із них - 172 сторінки основного тексту.



Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, формулюються мета та завдання дослідження, об'єкт і предмет аналізу, основні положення, що характеризують наукову новизну роботи, визначено теоретико-методологічні основи, теоретичну та практичну значимість роботи, наведено данні щодо апробації результатів дослідження.

У першому розділі "Художньо-стильові модуси як цілісна система в пейзажному жанрі образотворчого мистецтва", який складається із трьох підрозділів, розглянуто проблему єдності культури та людини, розкрито значення категорій художнього модусу та художнього образу, проаналізовано культурно-стильову своєрідність образу кримської природи у творчості українських живописців середини XIХ - початку ХХ ст.

У підрозділі 1.1. "Культура та природа: драматизм співвідношень" аналізується проблема зв'язку культури та природи як першої, основної форми буття. Відзначається, що природа виявляє собою ту основу, на якій формується життя людського суспільства, яка створює "другу природу" - культуру.

Розглядаються культурологічні погляди мислителів, які зверталися до даної проблеми. Так, І. Кант, встановлюючи зв'язок між світом природи та світом волі (культури), затверджує панування в культурі морального обов'язку; світ природи та світ волі злиті воєдино у світовідчуванні людини. Величезна роль у досягненні єдності культури та людини належить Красі як символу моральності. Визначається уявлення Канта про символічну діяльність свідомості в процесі осмислення світу ("Критика чистого розуму" та інші).

У дисертації проаналізовано культурологічні концепції мислителів ХХ століття - вітчизняних та зарубіжних: О. Потебні, М. Бердяєва, П. Сорокіна, Г. Рікерта, О. Шпенглера, Д. Бідні, Л. Уайта, Г. Гачева, А. Фліера, М. Кагана та інших, що звернулися до опозиції природа / культура.

У підрозділі 1.2. "Художньо-стильові модуси як формотворний фактор в образотворчому мистецтві" аналізується специфіка образної системи мальовничого твору, а саме, художньо-стильова своєрідність пейзажу як жанру і його буття в історії культури.

Розглядається художній твір як форма існування мистецтва, модель світу та особистості художника, образне втілення навколишньої дійсності й, у той же час, відображення життя духу, як своєрідний текст, система знаків і символів, створених на "даній мові" (Ю. Лотман) мистецтва. Робиться звертання до проблеми художньо-стильових модусів у пейзажному жанрі: "модус" розглядається як фундаментальна категорія ("спосіб існування, вид і характер буття або події" - Філософський енциклопедичний словник, 1997), в образотворчому мистецтві - певний емоційний і ритмічний лад, що обумовлює специфіку образної системи, авторську концепцію, згідно з Пуссеном - всю систему композиційного рішення. Обґрунтовується поняття "художньо-стильової епохи" (М. Криволапов), що дає можливість охарактеризувати своєрідність певного типу культури, художньої школи, напрямку в мистецтві.

До категорії стилю зверталися різні мислителі, позиції яких розглядаються в дисертації (А. Кребер "Стиль і цивілізація", І. Вінкельман "Історія мистецтва стародавності", У. Еко "Відкритий твір", В. Власов "Стилі в мистецтві", Ю. Борев "Естетика" та інші): стиль у підсумку визначається як система внутрішніх зв'язків між всіма компонентами творчого процесу - змістом, формою, ідеєю, темою, сюжетом, технікою виконання, прийомами та іншім.

Доведено, що основне значення категорія художнього модусу здобуває у визначенні національно-стильових особливостей культури, що розглядається в дисертації на основі аналізу національних аспектів українського мистецтва (національний характер, національні цінності, особливості духовного життя, національна та індивідуальна гідність, відношення до природи та ін.). Образне втілення цих рис розкривається на основі аналізу творів різних напрямків у творчості українських живописців.

У підрозділі 1.3. "Втілення образу кримської природи в різні художньо-стильові епохи (середина XIХ - початок ХХ ст.)" розглядається ряд культурологічних питань, пов'язаних з категорією художнього образа. Відмічено, що в концепції О. Потебні обґрунтовується положення про символічну природу мистецтва ("Про деякі символи в слов'янській народній поезії", "Думка й мова" та ін.), про суперечливість і багатозначність образа-знака, що має й конкретний зміст, і "нескінченну безліч обрисів". Знаменні висновки О. Потебні про співвідношення природи та культури: природа не щось зовнішнє стосовно людини, а "саме наше я, ... сплетення наших душевних процесів" ("Із записок по теорії словесності").

Із цих позицій аналізується культурно-стильова своєрідність образу кримської природи у творчості українських живописців: М. Пімоненка, С. Свєтославського, В. Орловського, П. Левченка, С. Васильківського, І. Труша та інших. У дисертації обґрунтовано положення про яскраву індивідуальність цих художників, що проявилася й у кримських пейзажах. Так, майстром ліричного пейзажу став П. Левченко; тонко вловлював стан повітряного середовища І. Похітонов, який писав пейзажі в стилі, близькому до мініатюри. Особливе місце в цьому ряді належить В. Орловському, у живописі якого академічний художньо-стильовий модус не порушив тенденції до спостереження природи та її реалістичного зображення. Сполучення академізму з поетичністю, почуттям гармонії із природою вирізняє його пейзаж "Вид на Ай-Петрі". У роботах С. Васильківського злилися жанрові й пейзажні початки, що відобразилося й у творах кримській тематиці ("Отара в горах", "Таврида", "Ай-Петрі"). У пейзажах використані різні художньо-стильові прийоми: монументалізм і риси імпресіонізму, контраст композиційний та тональний, втілення стану природи. Мальовничі узагальнення вирізняють роботи І. Труша - пейзажиста та портретиста ("Південний пейзаж з горами"). Екзотика півдня відбита в картині І. Крачковського "Мигдаль у цвіті".

Розходження художньо-стильових манер говорить про багатоплановість образа кримської природи в творах українських живописців, випускників Петербурзької академії мистецтв.

Позначається, що особливе місце серед пейзажистів другої половини XIX століття займає І. Айвазовський, творчість якого присвячена відтворенню цілісного і всеосяжного образа морської стихії. Синтез романтичних і реалістичних художньо-стильових прийомів, індивідуальна манера відтворення образа моря у будь-яких його станах, - своєрідна імпровізація, естетична реальність, що символізує особливий світ - морський Всесвіт, - риси художньо-стильового модусу Айвазовського. Розглядається вплив Айвазовського на формування образних систем художників наступних поколінь: А. Фесслера, Л. Лагоріа, О. Ганзена та інших.

Другий розділ "Різноманіття художніх світів у кримській пейзажній тематиці кінця XIХ - початку ХХ сторіч" складається із трьох підрозділів, в яких розглянуто новаторство Ф. Васильєва в створенні образа кримської природи та її символічне зображення у творчості О. Купріна, проаналізовано художньо-стильову своєрідність кримських мотивів на прикладі творів І. Левітана, А. Куінджі, М. Латрі, К. Богаєвського, М. Волошина, М. Барсамова та М. Самокиша.

Підрозділ 2.1. "Новаторство Ф. Васильєва в створенні образа кримської природи" присвячений аналізу художньо-стильових модусів творчості Ф. Васильєва, що відноситься до кримського періоду. Обґрунтовується зв'язок між своєрідністю творчої особистості художника та образом природи, відтвореній на його полотнах. Розглядається особливість категорії "простір" стосовно мальовничого твору і її втілення у творчості Ф. Васильєва. Особлива увага приділяється символічному характеру образа природи (символ дороги, дерева, і ін.), явищам синтезу мистецтв (музикальність мальовничих образів) і іншим особливостям кримських пейзажів Ф. Васильєва, у тому числі - рисам імпресіонізму, що не було зрозуміло та оцінено його сучасниками. Визначено, що художньо-стильова система, до якої прийшов Васильєв, дозволила йому створити пейзаж, наповнений глибоким збагненням природи, співвідношенням людини та світу - "світу "дольного", та світу "горного" ("У Кримських горах").

У підрозділі 2.2. "Художньо-стильова своєрідність кримських мотивів в образотворчому мистецтві кінця XIХ - початку ХХ сторіч" розглядається соціокультурна своєрідність епохи рубежу століть і її зв'язок з художньо-стилістичними пошуками вітчизняного мистецтва цього періоду. Відзначається різноманіття й багатоплановість у творчості російських та українських художників цього періоду, що відбилося в створенні картини світу кримської природи, де міра художнього зображення співвідноситься з мірою людського буття. Аналізуються кримські етюди І. Левітана ("На березі моря. Крим", "Крим. У горах" та ін.), романтичний світ пейзажів А. Куінджі ("Туман на морі", "Узун-Таш. Крим", "Штиль" та ін.), збагачених елементами імпресіонізму та неоромантизму, художньо-стильові модуси пейзажів М. Латрі (вечірні види мису Апчак), що вирізняються ритмічним та інтонаційним багатством.

Відзначено особливе значення кримських пейзажів К. Коровина, імпресіоністська художньо-стильова манера якого пов'язана з національною специфікою осмислення життя і її образним втіленням в мистецтві ("На березі моря в Криму", "Гавань у Севастополі" та ін.).

Розкрито епічний характер історичних пейзажів К. Богаєвського ("Тавроскіфія", "Вечірнє сонце"), у яких створений героїчний образ кримської землі. Природа східного Криму, види міст цього краю знайшли образне втілення в графічних роботах К. Богаєвського, що стали епохою в розвитку графічного мистецтва.

Відзначено новаторську художньо-стильову спрямованість творчості поета-художника М. Волошина (акварелі "Затоки гучні землі глухій та древньої", "Пагорби з мармуру та гори зі скла" та інших із серії пейзажів Коктебеля), зв'язок поетичних і мальовничих мотивів, ритмічне та колірне різноманіття.

Обґрунтовано провідну роль М. Самокиша не тільки як художника-новатора, але й як організатора школи кримського образотворчого мистецтва (створення художнього училища, що носить його ім'я й сьогодні). Розкрито своєрідність пейзажного жанру в сполученні з батальною темою ("Атака", "Похід запорожців на Крим", "Абордаж турецької галери запорожцями" та ін.), розвиток традицій Т. Шевченка (альбом "З української старовини"). Художник і мистецтвознавець, перший дослідник кримського пейзажного живопису М. Барсамов, що показан як прихильник художньо-стильових модусів реалізму ("Схід місяця у Феодосії", "Прибій у берегів Феодосії", "Відновлення Феодосійського порту" та ін.). Таким чином розкрито художньо-стильові образні засоби в кримських пейзажах кінця XIX - початку ХХ ст.

Підрозділ 2.3. "Символічне зображення Криму у творчості О.В. Купріна" присвячений аналізу художньо-стильових модусів, що визначають характер образа кримської природи в творах видатного художника ХХ століття.

Розкрито своєрідність пейзажів Купріна як сполучення загального та одиничного, синтез епічного-узагальнюючого образа, що піднімається до загальнолюдських почуттів і настроїв, і ліричного-поетичного, схвильованого, глибоко особистого вираження світосприймання художника. Відзначено закономірність формування художньо-стильового модусу у творчому шляху Купріна, що знайшло втілення в символічному образі кримської природи. Особливе значення мають роботи, присвячені темі Бахчисарая та його околиць ("Бахчисарай. Сутінки", "Бахчисарай. Занедбана мечеть" та ін.), у яких знайшов прояв синтез природи та архітектури ("архітектурний пейзаж") у сполученні з тонкою поезією.

Відзначено головну тему багатьох кримських пейзажів Купріна - небо, якому додане особливе композиційне значення. Небо поєднує пейзажі Купріна в єдину симфонію, будучи своєрідною узагальнюючою ідеєю - символом, що розкриває філософську глибину образного мислення художника. Небо та земля - дерева, камені, дороги - символічний образ Буття, особливо значимо втілений в етапному творі О. Купріна - "Беасальська долина". Розкрито органічний зв'язок живопису майстра з іншими видами мистецтва, зокрема, з музикою, що допомагало йому відтворювати у живопису світ природи, в якому сполучалися думки та емоції, мелодії та колір, струга архітектоніка й безпосередність натхнення.

У третьому розділі "Творча індивідуальність та її образне втілення в творах сучасних кримських художників", що складається з трьох підрозділів, проведено аналіз картин світу та культурно-стильових особливостей творчого методу видатних майстрів - Народних художників України Ф. Захарова, Я. Басова, В. Толочка, В. Бернадського.

Підрозділ 3.1. "Своєрідність творчого світу Ф. Захарова" у певній мері заповнює відсутність аналітичних робіт, що розкривають своєрідність творчості великого, значного майстра сучасного мистецтва - цілої епохи в розвитку не тільки кримського, але й східноєвропейського живопису.

У дисертації розглядається еволюція художньо-стильової манери Ф. Захарова, збагнення їм своєрідності кримської природи, що вразила його новою колірною тонікою. Крим став тим простором, який вимагав підкреслення нових цінностей, збагнення іншого культурно-стильового модусу, що дає можливості реалізувати особливості пленерного живопису (повітряної перспективи) на площині картини. Аналіз ряду робіт Ф. Захарова дозволив зробити висновок про синтез реалізму та імпресіонізму в його творчій манері ("Кримський дворик. Гурзуф", "Південна ніч", "Весна", "Дощовий вечір", "У каменів" та ін.), позначити вплив на нього "російського імпресіоніста" - К. Коровина. Простота мотиву та гармонія кольорів - особливість пейзажів Ф. Захарова ("Тиша", "Дощовий ранок", "Човна. Початок осіни" та ін.).

Творчість Ф. Захарова розглядається в контексті культурологічних проблем вітчизняного пейзажного живопису, що звернувся до основ Світобудови. У пейзажах Ф. Захарова немає зображення людини, але вона незримо присутня: побудова простору, колірна гама, що дає можливість показати простір як середовище відтворення художнього образа, має не тільки формальний, але й глибокий внутрішній зміст: зображення картини світу, побаченої й образно втіленої художником.

У підрозділі 3.2. "Романтичний образ кримської природи в акварелях Я. Басова" розглядається проблема формування поетичного образа Криму в акварелях Народного художника України Я. Басова, уродженця м. Сімферополя, який все своє творче життя віддав кримському пейзажу.

Визначається місце Басова в історії розвитку російсько-української традиції акварельного письма, відмічена роль Т. Шевченка, що відтворив ліричні пейзажі України, російських художників (М. Врубеля, Г. Остроумової-Лебедевої, В. Борисова-Мусатова та ін.). Підкреслюється визначальна роль у формуванні Басова-художника зустрічі з М. Самокишем: основи реалістичної майстерності Вчителя, що розкрили образну мову мистецтва, метафоричну та символічну. Міркування про суть символу в мистецтві стали основою книги Я. Басова "Творчість - це доля" і художнього втілення символу в пейзажах майстра.

Аналізуючи художньо-стильове різноманіття творчого модусу Басова, автор вступає в полеміку з В. Голубєвим, що визначив ряд етапів у розвитку Басова-акварелиста та зазначив імпресіонізм як основу його художнього методу. Не заперечуючи проти рис імпресіонізму, визначимо художньо-стильовий модус Я. Басова як романтичний. Саме так визначає його сам художник, помічаючи такі особливості, як емоційність, своєрідну "недосказанність", метафоричність і символічний характер - своєрідний "ключ", що розкриває стан пейзажу.

Відзначається визначальна роль кольору і світла, їхньої гармонії й ритмічної організації в пейзажах Басова. Аналізуються основні функції кольору у живопису, що мають трансцендентальну сутність, і майстерність Басова, який використовував колір для передачі різних станів природи ("Весна й сонце", "Морські камені", "Море кличе", "Ранок" і багато інших). Виділяється одна акварель - "Вічність", що символізує уявлення автора про світобудову: Небо та Земля, Сонце та Дерева, Море та Камені - символи Сущого, у преклонінні перед ними - своєрідний пантеїзм автора.

Підрозділ 3.3. "Творчий портрет В. Толочка та В. Бернадського в контексті сучасної художньої культури" побудований на розгляді своєрідності картин світу видатних майстрів, Народних художників України. Визначається спільність життєвих установок - гуманізм, почуття прекрасного, любов до природи, натхненність й, у той же час, своєрідність творчих манер.

Обґрунтовується індивідуальний характер стилю пейзажного живопису В. Толочка. Ідучи від щирості пленеру, В. Толочко однак звертається до монументалізму, що виражає міць землі, велич гір і моря. Відзначається, що його художньо-стильовий модус побудований на протиставленні й сполученні одиничного і загального: лаконізм - і речовинна міць, локальні колірні плями - і гранично узагальнений образ ("Кримська сосна", "Будиночок у Казантипі", "Осінній мотив" та інші). Розкривається визначальна роль кольору у створенні пейзажного простору ("Голубий пейзаж", "Жовтогарячі човни", "Зелений пейзаж" та ін.), що викликає асоціації з А. Матісом. Особливість пейзажного образа В. Толочка - синтетичність, що знайшла втілення у використанні образотворчих засобів різних мистецтв (живопис, музика, поезія). Узагальнюючий характер образної системи В. Толочка відбився в пейзажах "Сапун-гора", "Казантип" та інших.

Відзначається еволюція художньо-стильового модусу В. Толочка, зміна мальовничої манери, що виявилася у своєрідних історичних пейзажах майстра: "Місця заповідні", "Чуфут-Кале", "Ностальгія. Атлантида", "Велич пагорбів" та інші - "Планета Кіммерія", узагальнена багатогранна картина світу якої відтворена у творчості В. Толочка.

Розглянуто художньо-стильові особливості творчого методу В. Бернадського, для якого, як і для В. Толочка, Крим став малою батьківщиною. Художник багатоплановий (портрет, натюрморт, пейзаж), В. Бернадський - спадкоємець російської академічної школи - завжди з гордістю називає себе реалістом. Як і Ф. Захаров, він стояв у джерел формування післявоєнного кримського пейзажного живопису. На основі аналізу творчості В. Бернадського, у дисертації обґрунтоване положення про те, що твір образотворчого мистецтва відтворює екзистенціальну сутність людини й світу, створюючи світ уперше, тут і зараз. Для цього процесу необхідний об'єкт - природа та суб'єкт - людина, художник, творець своєї картини світу. Основна проблема, що ставить у своїй творчості В. Бернадський - художня правда, синонім краси, що визначає зміст і форму його творів. Цю правду майстер зв'язує з особистістю творця, здатного зрозуміти цінність людини та світу ("Стара вулиця в Гурзуфі", "Краснокам'янка", "Хмурий день", "Стежка", "Дорога на Карадаг", "Сіло Скелясте" та інші).

Творчі досягнення, своєрідність художньо-стильових манер В. Толочка та В. Бернадського зробили визначальний вплив на плеяду їхніх послідовників.

Дисертація завершується висновками, у яких узагальнено результати дослідження. Культурологічний аналіз теми "Культурно-стильова своєрідність образу кримської природи (на прикладі образотворчого мистецтва середини ХІХ - ХХ ст.)" дозволяє зробити наступні висновки:

1. Онтологічною підставою образа природи в образотворчому мистецтві є співвідношення природи та культури, яке має драматичний характер, що особливо гостро проявляється в епоху глобалізації та екологічної кризи. Ця проблематика розроблялася І. Кантом, О. Шпенглером, М. Бердяєвим, Г. Спенсером, Г. Рікертом, Л. Уайтом, Г. Гачевим, М. Каганом та іншими. "Тільки гармонія культури та природи здатна бути альтернативою самогубству культури, а значить - загибелі людства" (М. Каган). Значна роль належить художньому освоєнню світу людиною, у тому числі образотворчому мистецтву, де співвідношення людини та світу природи втілюється в жанрі пейзажу.

2. Специфіку образа природи в пейзажному жанрі образотворчого мистецтва визначають художньо-стильові модуси, що обумовлюють авторську концепцію та систему образотворчих засобів. На основі аналізу творчості російських та українських пейзажистів, які звернулися до кримської тематики (І. Айвазовського, С. Свєтославського, В. Орловського, С. Васильківського, І. Труша та інших), визначена категорія стиля як феномена, що лежить в основі формування цілісної образної системи освоєння світу, способу художнього узагальнення принципів естетичної оцінки дійсності.

3. Системи художньо-стильових модусів створюють художньо-стильові епохи, відмінні риси яких знаходять прояв у романтичних, реалістичних, імпресіоністичних та інших картинах світу у творчості російських та українських представників пейзажного жанру. Особливості національного світосприймання, втіленого в пейзажах українських живописців, починаючи з Т. Шевченка, одержали розвиток у картинах кримської природи Трутовського, Похітонова, Васильківського, Левченка, Крачковського та інших. Це етичні та естетичні ідеали українського народу, що відбили лірико-поетичне сприйняття природи, прагнення до єднання людини із природою як умову щасливого повноцінного буття. Особлива роль належить теоретичним поглядам О. Потебні в розробці навчання про "духовне життя", у якому він затверджував, що вивчення "зовнішньої природи є таємниця вивчення людського духу", концепції знаково-символічної природи художнього образа.

4. Пейзажний живопис представляє значне явище російського та українського образотворчого мистецтва, що виховує почуття любові до природи, малій батьківщині, що сприяє формуванню ментальності народу, а, в остаточному підсумку, національного характеру та національної ідеї. Цей висновок зроблено на основі аналізу художньо-стильових модусів кримських пейзажів майстрів російського та українського мистецтва: В. Орловського ("Вид на Ай-Петрі"), С. Васильківського ("Таврида", "Ай-Петрі"), І. Труша ("Південний пейзаж з горами"), І. Крачковського ("Мигдаль у цвіту"), "марин" І. Айвазовського та інших. Пошуки художньо-стильових прийомів у творчості Феслера, Лагоріа, Ганзена та інших обумовлені розвитком традиції І. Айвазовського та індивідуальним світосприйняттям авторів..

5. Різноманіття художніх світів у кримській тематиці другої половини XIX - початку ХХ ст. обумовлено теоретичними та художніми концепціями рубежу століть. Філософською поглибленістю у рішенні тем "Людина та природа", "Людина та світ" ("У Кримських горах") позначено новаторство Ф. Васильєва, своєрідність художньо-стильового модусу його кримських пейзажів, збагачення реалізму елементами імпресіонізму. Романтичними рисами відрізняється картина світу кримських пейзажів А. Куінджі ("Туман на морі", "Узун-Таш. Крим" та ін.), особливості імпресіоністського модусу проявилися в художнім світосприйманні К. Коровина ("Гурзуф" та ін.), своєрідність художньо-стильових варіацій на тему "Схід" втілилися у композиціях М. Казаса (етюд "Скіфи" та ін.), епічний характер знайшов вираз у пейзажних композицій К. Богаєвського ("Тавроскіфія"), синтез поезії та живопису - в кримських пейзажах М. Волошина.

Одними із засновників традицій кримської пейзажної школи стали М. Самокиш і М. Барсамов, художня та педагогічна творчість яких виховала плеяду кримських пейзажистів.

Художньо-стильові модуси кримських пейзажів О. Купріна: синтез живопису та архітектури в зображенні Бахчисарая та інших місць Криму, символічний характер пейзажних образів, у яких знайшли втілення онтологічні підстави (етапна картина "Беасальська долина" та ін.), втілили зображення зовні об'єктивного світу, що знайшов змісто- та художньо-оформлений образ відповідно суб'єктивного внутрішнього світу, самосвідомості автора.

Художньо-стильові модуси в творчості кримських художників обумовили гуманістичну природу пейзажного живопису, її значну роль у формуванні культури - своєрідного "дому" людства (Д.С. Лихачов) і Криму як дома для всіх народів, що живуть тут.

6. Рішення нових художньо-стильових завдань у творчості сучасних художників дало можливість розкрити високий рівень вітчизняної художньої культури нашого часу. Аналіз кримських пейзажів сучасних майстрів - Народних художників України: Ф. Захарова, Я. Басова, В. Толочка та В. Бернадського - показав багатогранність та індивідуальний характер їхніх образних світів, спільність долі - всі вони учасники Великої Вітчизняної війни, що пройшли зі своїм народом нелегкий життєвий шлях, і в той же час - яскраві, самобутні особистості, що створили своїми пейзажами узагальнений, але й багатоплановий образ неповторної кримської природи.

7. Пейзажний живопис Ф. Захарова, що виріс з імпресіонізму, з'явився новим словом у створенні художньо-стильової системи, що стала основою для створення образа кримського пейзажу. Особливості просторово-часових цінностей у пейзажах Ф. Захарова, багатство предметно-світлового середовища ("Кримський дворик. Гурзуф", "Південна ніч", "У каменів", "Прибій" та ін.) обумовили в образному світі майстра втілення основ буття - "світа горного" та "світа дольного", що дає можливість визначити картину світу Захарова як цілісний образ природи, ствердження ідеї добра, любові до своєї землі та людини, що живе на ній.

8. Новаторство художника-аквареліста Я. Басова, пошук нових художньо-стильових засобів обумовили різноманіття його сюжетних і колористичних рішень, дали можливість створення єдиного всеосяжного образа, в основі якого - ліричне почуття художника, а також метафоричний та символічний модус мальовничої мови ("Блакитна стихія", "Осінній Крим", "Морські камені", "Весна й сонце" та ін.). Наведені в тексті дисертації міркування Я. Басова про мистецтво (книга "Творчість - моя доля") і аналіз його акварелей розкривають філософську глибину творів видатного майстра ("пейзаж - пісня землі, її творіння, її відновлення"), комунікативний характер творчості художника, його преклоніння перед життям, сонцем і світлом, особливості образної системи, що втілила в Митях - Вічність.

9. Особливо значима роль у контексті розвитку української культури видатних майстрів-живописців, Народних художників України В. Толочка та В. Бернадского, творчість яких сполучає вірність натурі та волю творчої уяви. Художньо-стильова системи В. Толочка відрізняється багатогранністю та багатоплановістю, значущістю тематики, монументалізмом образів, узагальненістю локальних колірних плям, ритмічним багатством ("Казантип", "Тарханкут", "Ведмідь-гора", "Голубий день" та ін.). Еволюція пейзажного живопису В. Толочка, художньо-стильових модусів його творчості обумовила цілісність бачення природи, поглиблення епічного початку, збагачення колірної палітри й т.п.

10. Своєрідність вирізняється картина світу пейзажного живопису В. Бернадського, який продовжив традиції російської реалістичної школи й, у той же час, знайшов свій шлях у створенні образу кримської природи. Художньо-стильовий модус творчості В. Бернадського заснований на відтворенні в живописі багатогранного буття, головна проблема - втілення художньої правди, що зіставляється зі збагненням краси. Відзначено, що в пейзажному живописі В. Бернадського проявляється єдність матеріального та духовного, об'єкта - природи й суб'єкта - самого майстра, його сприйняття світу ("Збір винограду", "Осіння пора", "Дорога на Карадаг" та інші).

Так вирішується в культурно-стильовій своєрідності пейзажного живопису, що відтворює образ кримської природи, проблема співвідношення натури/культури, що дозволяє зробити висновок про значну роль мистецтва у формуванні особистості людини, яка будує свій дім - культуру. Одна з найважливіших особливість образу кримської природи у творчості російських та українських художників середини XIX - ХХ ст. - філософська поглибленість, що знаходить втілення в рішенні проблем: Людина та Природа, Людина та Світ.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Золотухина Н.А. Поэтическая одухотворенность крымского пейзажа в акварелях Якова Басова / Н.А. Золотухина // Культура народов Причерноморья. - 2005. - № 66. - С. 88 - 91.

2. Золотухина Н.А. Крым в творчестве художников конца XIX века /Золотухина Н.// Вісник Харківської академії дизайну і мистецтв. Мистецтвознавство. Архітектура. - 2005. - № 4. - С. 52 - 61.

3. Золотухина Н.А. Крымские пейзажи Ф. Захарова /Золотухина Н.А.// Вісник Харківської академії дизайну і мистецтв. Мистецтвознавство. Архітектура. - 2005. - № 8. - С. 35 - 41.

4. Золотухіна Н.А. Кримський пейзаж у творчості О.В. Купріна /Наталія Золотухіна // Мистецькі обрії' 2004: Альманах: Науково-теоретичні праці та публіцистика/ Академія мистецтв України, 2005. - К: ВВП "Компас". - С. 129 - 134.

5. Золотухіна Н.А. Кримська тематика у творчості Федора Васильева / Наталія Золотухіна // Українська академія мистецтва. Дослідницькі та наукові праці. - 2005. - № 12. - С. 341 - 347.

6. Золотухина Н.А. Пейзажная живопись В. Бернадського / Золотухина Н.А.// Вісник Харківської академії дизайну і мистецтв. Мистецтвознавство. Архітектура. - 2007. - № 8. - С. 37 - 42.

7. Золотухина Н.А. Культура и природа: драматизм соотношений / Н.А. Золотухина // Культура народов Причерноморья. - 2009. - № 164. - С. 10 - 13.

8. Золотухіна Н.А. Художньо-стильові модуси як цілісна система українського мистецтва / Н.А. Золотухіна // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції Україна - Світ: від культурної своєрідності до спорідненості культур. Частина І. - Київ, 2006 - С. 130 - 132.



АНОТАЦІЯ

Золотухіна Н.А. "Культурно-стильова своєрідність образа кримської природи (на прикладі образотворчого мистецтва середини ХІХ - ХХ ст.)". - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата культурології за фахом 26.00.01 - теорія та історія культури. - Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського. - Сімферополь, 2009.

У дисертації досліджуються художньо-стильові модуси в образі кримської природи у творчості художників XІХ - ХХ століть. Розглянуто проблему зв'язку культури та людини, людини та природи як першої, основної форми буття. Розкрито значення категорії художнього образу, обґрунтовується думка про художньо-стильові модуси як основу формування цілісної художньої системи освоєння світу.

Основна увага приділена образу Криму в творчості українських і російських художників, що представляє значне явище в культурному полі України (І. Айвазовський, С. Свєтославський, С. Васильківський, В. Орловський, І. Труш, А. Куінджі, К. Богаєвський, М. Волошин та ін.). Розглянуто новаторство Ф. Васильєва та О. Купріна в створенні символічного образу кримської природи. Обґрунтовано провідні ролі М. Самокиша, організатора школи кримського образотворчого мистецтва, і М. Барсамова, першого дослідника кримського пейзажного живопису.

Розглянуто творчі портрети видатних кримських художників: Ф. Захарова, Я. Басова, В. Толочка, В. Бернадського. Аналіз робіт Ф. Захарова дозволив зробити висновок про синтез реалізму й імпресіонізму в його художній картині миру, що розкриває глибокий зв'язок Людини й Природи. Обґрунтовано художньо-стильове різноманіття творчого методу Я. Басова, романтичний модус його акварелей. На основі культурологічного аналізу творчості В. Толочка й В. Бернадського розкрито гуманістичний характер їхнього образного миру, основа якого - художня правда, що розуміється як синонім краси. художній кримський модус захаров

Ключові слова: культурно-стильова своєрідність, модус, кримський пейзаж, творча манера, картина світу.



АННОТАЦИЯ

Золотухина Н.А. Культурно-стилевое своеобразие образа крымской природы (на примере изобразительного искусства середины ХІХ - ХХ вв.). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата культурологии по специальности 26.00.01 - теория и история культуры. - Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского. - Симферополь, 2009.

В диссертации анализируется проблема связи культуры и природы как первой, основной формы бытия. Рассматриваются взгляды мыслителей, обращавшихся к этой проблеме (И. Канта, А. Потебни, П. Сорокина, Риккерта, О. Шпенглера, Д. Бидни, Л. Уайта, Г. Гачева, А. Флиера, М. Кагана и др.). Исследуются проблемы отечественной культуры, связанные с воплощением художественно-стилевых модусов в образе крымской природы, воссозданном в творчестве художников XIX - ХХ столетий. Обосновывается мысль о художественно-стилевых модусах как основе формирования целостной художественной системы освоения мира, обусловившей гуманистическую природу пейзажной живописи, ее значительную роль в формировании культуры - своеобразного "дома" человечества (Д. Лихачев) и Крыма как дома для всех народов, живущих в нем. Обосновано значение таких категорий, связанных с своеобразием художественного образа, как пространство и время, символ, авторская концепция и др. Подчеркнута роль А. Потебни в формировании отечественной теории культуры.

Системы художественно-стилевых модусов создают художественно-стилевые эпохи, отличительные особенности которых находят проявление в романтических, реалистических, импрессионистических и других картинах мира в творчестве русских и украинских представителей пейзажного жанра. Проанализированы картины мира украинских и российских художников-пейзажистов, обратившихся к крымской тематике, представляющих значительное явление в культурном поле Украины (И. Айвазовский, С. Светославский, С. Васильковский, В. Орловский, И. Труш, А. Куинджи, Ф. Васильев, К. Богаевский, М. Волошин и др.). Обосновывается связь между своеобразностью творческой личности художника и образом природы, воспроизведенной на его полотнах.

Рассмотрено новаторство Ф. Васильева в создании образа крымской природы и ее символическое изображение в творчестве А. Куприна. Особое внимание отводится символическому характеру образа природы (символ дороги, дерева, и др.), явлениям синтеза искусств (музыкальность живописных образов) и другим особенностям крымских пейзажей Ф. Васильева. Раскрыто своеобразие пейзажей Куприна как слияния общего и единичного, синтез эпически-обобщающего образа, который поднимается к общечеловеческим чувствам и настроениям, и лирико-поэтического, взволнованного, глубоко личного выражения мировосприятия художника. Обоснованы ведущие роли Н. Самокиша, художника-новатора, организатора школы крымского изобразительного искусства, и Н. Барсамова, приверженца художественно-стилевых модусов реализма, первого исследователя крымской пейзажной живописи.

Культурно-стилевое своеобразие пейзажей, посвященных образу Крыма, отличает творчество значительных художников ХХ века, в котором воплотился высокий уровень отечественной художественной культуры нашего времени - это Народные художники Украины Ф. Захаров, Я. Басов, В. Толочко, В. Бернадский. Анализ работ Ф. Захарова позволил сделать вывод о синтезе реализма и импрессионизма в его художественной картине мира, раскрывающей глубокую связь Человека и Природы. Обосновано художественно-стилевое многообразие творческого метода Я. Басова, романтический модус его акварелей. На основе культурологического анализа творчества В. Толочко и В. Бернадского раскрыт гуманистический характер их образного мира, основа которого - художественная правда, понимаемая как синоним красоты.

Художественно-стилевые модусы в творчестве крымских художников обусловили гуманистическую природу и философскую углубленность пейзажной живописи, ее значительную роль в формировании культуры. Одна из важнейших особенностей картины мира крымской природы в творчестве отечественных художников середины XIX - XX столетий - решение проблемы Человек и Природа, Человек и Мир.

Ключевые слова: культурно-стилевое своеобразие, модус, крымский пейзаж, творческая манера, картина мира.



SUMMARY

Zolotukhina N. Cultural and Stylistic Originality of the Crimean Nature Image (on the example of the fine art of the middle of the XIX - XX-th centuries. - Manuscript.

Thesis for candidate degree in cultural studies, specialty 26.00.01 - Theory and History of Art. V.I. Vernadski Tavrida National University. - Simferopol, 2009.

The problems of the stylistic art modi in the image of the Crimean nature in the works of the painters of the XIX - XX-th centuries have been analyzed in the thesis. The problem of the relationship of the cultures and man, man and nature as the first and main form of being has been considered. The importance of the category of the artistic image has been revealed, the idea of the stylistic art modi as the base of the forming of the integral art system of the world learning has been grounded.

The main attention has been paid to the works of the Ukrainian and Russian painters who recreated the image of the Crimea that represents the significant phenomenon in the cultural field of the Ukraine (I. Aivazovskiy, S. Svetoslavskiy, S. Vasilkovskiy, V. Orlovskiy, I. Troush, A. Kouindji, K. Bogaevskiy, M. Voloshin and others). The innovations of F. Vasiliev and A. Kouprin in the creation of the symbolic Crimean nature image have been considered. The leading roles of N. Samokish, organizer of the Crimean art school, and N. Barsamov, the first Crimean landscape painting researcher, have been analyzed.

The creative portraits of the Crimean painters: F. Zakharov, Y. Bassov, V. Tolochko, V. Bernadskiy have been made. The analysis of F. Zaharov's paintings has allowed to draw a conclusion about syntheses of the realism and impressionism in his artistic picture of the world, which reveals the deep relationship of the Man and Nature. The stylistic variety of Y. Bassov's creative method, the romantic modus of his watercolors have been discussed. On base of the cultural analysis of the creative activity of V. Tolochko and V. Bernadskiy the humanistic nature of their world based on the artistic truth that is understood as the synonym of the beauty has been revealed.

Key words: cultural and stylistic originality, modus, Crimean landscape, artistic manner, picture of the world.

Размещено на Allbest.ru

...