Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Національна бібліотека України

імені В.І. Вернадського

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Кирилична рукописна книга XVI ст. в історико-культурному процесі в Україні

Спеціальність 27.00.03 - книгознавство,

бібліотекознавство, бібліографознавство

Кольбух Марія Михайлівна

Київ-2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського

Науковий керівник:

доктор історичних наук, член-кореспондент НАН України, професор ДУБРОВІНА ЛЮБОВ АНДРІЇВНА, Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, директор Інституту рукопису

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Омельчук Володимир Юхимович, Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, заввідділом національної бібліографії

кандидат історичних наук Старков Валерій Андрійович, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України, провідний науковий співробітник відділу пам'яток духовної культури

Захист відбудеться 23 жовтня 2008 р. о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.165.01 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук у Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського за адресою: 03039, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 3

З дисертацією можна ознайомитися у читальному залі бібліотекознавчої літератури Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського за адресою: 03039, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 3

Автореферат розісланий 22 вересня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук А.О. Чекмарьов

Загальна характеристика роботи

1. Дослідити історію формування фондів ЛННБУС, що містять КРК, та долю цих книг у складі збірок.

2. Виявити КРК та провести їх комплексний кодикологічний опис із застосуванням методів спеціальних історичних дисциплін, атрибутувати КРК XVI ст. з різних фондів ВР ЛННБУС.

3. Зробити аналіз складу виявлених КРК XVI ст., провести тематико-типологічний аналіз репертуару, встановити виникнення та поширення пам'яток в українській писемності.

4. Визначити специфічні особливості КРК XVI ст. як компонента рукописної книжкової культури України означеного періоду.

Об'єктом дослідження дисертації є 303 КРК та фрагменти кодексів XVI ст., більшість з яких були створені та побутували у західному регіоні України, а тепер зберігаються у ВР ЛННБУС.

Предметом дослідження є історія створення та побутування КРК XVI ст. в Україні, формування збірок і колекцій КРК в історико-культурному контексті.

Методи дослідження. У роботі використано принцип історизму та загальнонаукові методи - порівняльно-історичний, хронологічний, статистичний, структурно-функціонального аналізу, а також спеціальні - кодикологічний, джерелознавчий, текстологічний та палеографічний із залученням літературознавчого та мовознавчого аналізу КРК.

Хронологічні межі дослідження - XVI ст. як один з важливих періодів формування та розвитку української рукописної книжності, а також XVII - початок XXI ст. - час побутування КРК XVI ст., укладання їх у збірки та колекції.

Джерельною базою дослідження є у фондах ВР ЛННБУС збірки та колекції українських і польських бібліотек наукових, культурно-освітніх, релігійних установ м. Львова, приватних осіб та збірки сформовані з придбаних ЛННБУС книг: А.С. Петрушевича, бібліотеки Ґ. Павліковського, Богословської академії, Інституту Народний дім, Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, Національного закладу ім. Оссолінських, Бібліотеки фундації Віктора гр. Баворовського, Центрального василіанського архіву та бібліотеки у Львові, збірки окремих надходжень, збірки рукописних книг та фрагментів.

Наукова новизна дисертації полягає у виявленні та атрибутуванні усіх КРК XVI ст., що зберігаються у ВР ЛННБУС; встановленні та уточненні їх назв, датування, змісту, осіб переписувачів та власників книг, локалізації, мовних редакцій; визначенні особливостей репертуару КРК XVI ст. у контексті рукописно-книжкової культури України; дослідженні історії формування збірок і колекцій КРК, що зберігаються в ЛННБУС.

Практичне значення дослідження. Результати дослідження є новим знанням для подальшого об'єктивного дослідження процесів історичного розвитку української книги, писемної культури України, що може бути використаним при підготовці відповідних вузівських курсів та спецкурсів з книгознавства та бібліографознавства. Вони стануть у пригоді при створенні праць з історії мови та літератури, палеографії, текстології, історії українського народу та його духовної культури. Практичне значення узагальнено також в опублікованому дисертантом у співавторстві науковому каталозі "Кириличні рукописні книги у фондах Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України: каталог. Т.1: XI-XVI ст.".

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні особливостей репертуару КРК XVI ст., встановленні місця їх створення та побутування, реконструкції історії формування збірок та колекцій КРК, що зберігаються в ЛННБУС. Викладені у дисертації положення та висновки належать дисертанту особисто.

Апробації результатів роботи. Наукове дослідження проводилося впродовж 1994-2008 рр. Основні положення дослідження апробовані на наукових, у т. ч. міжнародних, конференціях: "Рукописна україніка у фондах Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України та проблеми створення інформаційного банку даних" (Львів, 1996), "1000-річчя літописання і книжкової справи в Україні" (Київ, 1998), "Бібліотеки на західноукраїнських землях в контексті історії" (Львів, 2000), "Бібліотеки на західноукраїнських землях: сторінки історії" (Львів, 2004), "Другі "Ольжині читання" (Пліснеськ; Львів, 2007), "Рукописна і стародрукована книга" (Львів, 2006, 2008), на методологічних та науково-практичних семінарах ЛННБУС.

Публікації. Основні положення та висновки дисертації відображено в каталозі "Кириличні рукописні книги у фондах Львівської наукової бібліотеки ім.В. Стефаника НАН України: каталог. Т.1: XI-XVI ст." (Львів, 2007) та в 9 одноосібних публікаціях у фахових виданнях, 5 з яких вийшли друком у виданнях, рекомендованих Вищою атестаційною комісією України для публікування матеріалів дисертаційних досліджень. 4 доповіді опубліковані у збірниках матеріалів конференцій.

Структура дисертації обумовлена специфікою проблеми, метою та завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури, а також додатків. Загальний обсяг дисертації становить 177 сторінок, список використаних джерел (архівних та опублікованої літератури) налічує 693 позиції.

Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, новизну, окреслено стан наукової розробки теми, сформульовано об'єкт, мету та завдання роботи, охарактеризовано джерельну базу дисертації та методи її опрацювання, обґрунтовано теоретичне та практичне значення одержаних результатів роботи, вказано на її зв'язок з науковими планами і програмами ЛННБУС та ЦНБУВ і подано історіографію даного питання.

У першому розділі - "Історія формування зібрання КРК відділу рукописів ЛННБУС" - розглянуто історію зібрання КРК відділу рукописів ЛННБУС, створеного у 40-х рр. XX ст. із збірок та колекцій провідних українських та польських наукових, культурно-освітніх, релігійних установ та товариств м. Львова, що функціонували у XIX ст. - першій половині XX ст. (до 1939 р.) та придбань ЛННБУС. Подано також історію формування збірок та колекцій, що ввійшли до ЛННБУС.

У першому підрозділі "Історія створення монастирських збірок КРК" зазначено, що формування монастирських збірок КРК безпосередньо пов'язане із виникненням монастирів, бібліотеки яких спочатку складалися здебільшого з богослужбових книг та поповнювалися четіїми книгами. Окремі монастирі - львівські (св. Онуфрія та св. Юрія), Городиський, Добромильський, Лаврівський, Унівський - беруть свій початок із княжих часів. Однак більшість кириличних пам'яток з перших віків існування обителей із зрозумілих причин до наших днів не збереглася. До нашого часу дійшли лише окремі з них - Городиський Апостол XII ст., Городиське Євангеліє XII-XIII ст., Пандекти Антиоха Чорноризця 1307 р. з Унівського монастиря. Значно більше КРК, датованих XVI-XVIII ст., що безпосередньо пов'язано із збільшенням кількості монастирів та розширенням репертуару рукописної книжності.

До ВР ЛННБУС збірки КРК галицьких василіанських монастирів надійшли у 1946 р. із Центрального василіанського архіву і бібліотеки у Львові, створеного на початку XX ст. на основі бібліотеки Святоонуфріївського монастиря у Львові, до якого увійшли рукописні пам'ятки з ліквідованих австрійською владою у кінці XVIII ст. та приєднаних до нього на початку XIX ст. львівських монастирів св. Йоана та св. Юрія, Віцинського монастиря. За постановою Кристинопільського собору 1909 р. на зберігання до Центрального василіанського архіву та бібліотеки у Львові було передано у 20-х рр. XX ст. найцінніші книги та документи з галицьких василіанських монастирів, зокрема численні та цінні збірки КРК Жовківського, Крехівського (до нього увійшли книги після закриття у 1739 р. Домашівського, у 1810 р. Верхратського та у 1905 р. Добромильського монастирів), Кристинопільського (після його заснування передано книги з Городиського та у 1784 р. з Домашівського монастирів), Лаврівського, Підгорецького монастирів. По декілька книг надійшло з Гошівського, Бучацького, Яворівського, Задарівського, Дрогобицького, Краснопущанського, Станіславівського, Тернопільського, Улашковецького та ін. василіанських монастирів. Збірка фонду містить також придбані Святоонуфріївським монастирем у Львові Збірник житій та повчань XVII ст. з Києво-Печерського монастиря та Ліствицю Йоана Ліствичника 1604 р. з Межигірського монастиря. Декілька набутих книг походять із російських обителей.

кирилична рукописна книга україна

Подано коротку історичну довідку про вищеназвані монастирі, їх бібліотеки зі збірками КРК, зроблено спробу реконструкції кількісного і якісного складу збірок у різні періоди функціонування. Встановлено втрати у збірках КРК, з'ясовано причини втрат.

Другий підрозділ - "Шляхи формування збірок КРК бібліотек наукових, культурно-освітніх та релігійних установ і товариств м. Львова, приватних осіб" - висвітлює історію та основні шляхи комплектування збірок КРК українських наукових, релігійних та культурно-освітніх установ та товариств м. Львова (Наукового товариства ім. Шевченка, Інституту "Народний Дім", товариства "Студіон", Богословської академії, створеної на основі Богословського наукового товариства та Греко-католицької духовної семінарії), які формувалися у другій половині XIX - першій половині XX ст., - дари членів товариств, працівників установ, громадськості. Науковим товариством ім. Шевченка у Львові значну кількість книг було куплено у приватних осіб та антикварнях Львова, придбано в наукових експедиціях, обміняно на видання товариства.

Вагомою складовою зібрання ВР ЛННБУС є колекція КРК церковного та політичного діяча А.С. Петрушевича (1821-1913), яку він сформував із придбань у монастирях і церквах Галичини, Буковини, Закарпаття і у 1885 р. заповів Народному дому.

КРК до збірок польських установ - Національного закладу ім. Оссолінських у Львові, бібліотек Ґ. Павліковського та фундації В. Баворовського, - що формувалися у ХІХ - першій половині ХХ ст., придбано після ліквідації галицьких монастирів та у приватних осіб. Зокрема, Оссолінеумом у 1876 р. куплено збірку Августа Бельовського, а в 1936 р. відомим істориком, колекціонером Олександром Чоловським подаровано закладу рукописну збірку, яка містила декілька КРК XVII-XIX ст.

У третьому підрозділі - "Зібрання КРК відділу рукописів ЛННБУС (1940 р. - початок XXI ст.) " - зазначається, що основа зібрання КРК ЛННБУС сформувалась із рукописних фондів бібліотек наукових, культурно-освітніх і релігійних установ та товариств м. Львова, що функціонували до 1939 р., і з яких внаслідок централізації бібліотек у 1940 р. було створено філію Бібліотеки Академії наук УРСР, тепер ЛННБУС. У 1946 р., після ліквідації василіанських монастирів, до ВР ЛННБУС надійшла багата кириличними рукописними пам'ятками збірка Центрального василіанського архіву і бібліотеки у Львові.

Невелика кількість КРК надійшла до фондів ВР ЛННБУС з нових надходжень до бібліотеки. Зокрема, у 1955 р. одержано два кириличні кодекси разом з архівом і бібліотекою академіка М.С. Возняка. Фонд окремих надходжень, створений на початку 1950-х рр. із конфіскованих радянською владою невеликих рукописних зібрань приватних осіб й установ Львова та області, що поповнюється пожертвуваннями або придбаннями до бібліотеки, містить декілька кириличних манускриптів. Фонд під назвою збірка рукописних книг і фрагментів, створений із незаінвентаризованих фрагментів пергаментних аркушів рукописних книг різних бібліотек, також формується з придбаних ЛННБУС кириличних пам'яток.

У даному підрозділі вказано на втрати, які понесли збірки та колекції КРК у складі ВР ЛННБУС у 40-х - 70-х рр. ХХ ст.

У другому розділі - "Історія створення та побутування КРК XVI ст. (на матеріалах фондів ЛННБУС) " - на основі старих інвентарів бібліотек, документальних свідчень про книги, опублікованих дослідниками, та покрайніх записів на пам'ятках із історичними відомостями про них - колофона та інших записів переписувача, а також дарчих, вкладних, записів візитаторів, дослідників, у тому числі й екслібрисів, відтисків штампів та старих шифрів - подано історичні відомості про КРК XVI ст., що зберігаються у ВР ЛННБУС.

У першому підрозділі "Творці рукописних кодексів" зазначається, що особлива роль у створенні КРК належить переписувачам, які часто були також і редакторами, і укладачами, і коментаторами текстів пам'яток. Традиційно переписуванням займалися ченці, які зазвичай робили копії для монастирських бібліотек. Процес виготовлення манускриптів в обителях відбувався систематично та організовано, тут їх писали, перекладали, тексти укладали у збірники. Саме монахи-переписувачі забезпечили тяглість розвитку книжної культури протягом століть. Авторами копій були також представники білого духовенства (священики та дяки), які поєднували основну діяльність з книгопереписуванням. Вони робили копії манускриптів як для церков, у яких служили, так і в дарунок чи на продаж іншим храмам, а також на замовлення парафіян. Проте у XVI ст. серед переписувачів переважали світські особи, що було зумовлено поширенням в Україні освіти і книгопереписування. Вони забезпечували книгами духовну та світську сфери, зокрема судочинство. Окремі копіїсти (світські та духовні особи) у покрайніх записах на книгах фігурують як професійні переписувачі. Однак більшість переписувачів побажали залишитися анонімами.

У процесі виготовлення книг, крім переписувачів, брали участь й інші майстри рукописної книги - художники, інтроліґатори, реставратори, майстри з виготовлення окладів оправ тощо. Проте відомостей про них майже не збереглося, що загалом характерно для української рукописної книжності впродовж усього періоду її існування.

Другий підрозділ "Побутування КРК" містить дані про замовників, дарителів, власників кодексів, їх використання, географію поширення.

Замовниками КРК для українських церков та монастирів були настоятелі, ігумени та єпископи. Парафіяни церков, церковні та професійні братства одночасно були і замовниками, і дарителями книг храмам.

Авторами вкладів пам'яток до церков і василіанських монастирів, придбаних здебільшого у населених пунктах, розміщених неподалік від їх місця написання, є ченці монастирів, у тому числі ігумени, а також парафіяни храмів як осібно, так і сім'ями або й цілими громадами. Світські особи, а також представники білого духовенства, постачали книгами церкви сусідніх, рідше - віддалених парафій. В аналізований період книги були великою матеріальною цінністю (найдорожчими із них були Євангелія тетр, які у XVI ст. коштували 5-6 золотих, у XVII ст. - 8-12 золотих, у XVIII ст. - 23-30 золотих, вартість інших книг була значно меншою, відповідно - 3, 5, 10-20 золотих), однак до їх вкладів у церкви та монастирі дарителів спонукала турбота про спасіння душі, спокута за вчинені гріхи та довічно задокументована на книгах пам'ять про жертводавців.

Власниками кириличних рукописних манускриптів були монастирі та церкви, представники українських шляхетських родів, посадові особи держави, вище та парафіяльне духовенство, ченці. Представники білого духовенства купували здебільшого богослужбові книги для особистого службового користування та передавали їх у спадок своїм нащадкам. Окремі священичі роди мали досить численні та цінні бібліотеки. Зокрема про це свідчать фрагменти бібліотеки родини священиків Свідзінських з Перемишльщини, у яких вона, крім релігійної, широко також була представлена і світською літературою XVII-XVIII ст. - художньою, історичною, природознавчою, астрологічною, медичною, сільськогосподарською тощо.

КРК XVI ст. позичали, віддавали, продавали, дарували, обмінювали на інші кодекси. У церков відкуповували книги здебільшого парафіяни навколишніх поселень. Окремі манускрипти мігрували від обителі до обителі з їх власником-ченцем і залишалися в одному з монастирів після його смерті.

Використовувалися КРК XVI ст. відповідно до їх призначення: літургійні книги - для здійснення обряду богослужіння у храмі та поза його межами, юридичні кодекси - для здійснення церковного та світського правосуддя, четії книги - для духовного збагачення, морального вдосконалення читачів, розширення їх світогляду, формування літературного смаку під час індивідуального та колективного читання після богослужіння в келії та домашнього читання мирян. Зокрема наявний джерельний матеріал засвідчує, що для навчання та розширення світогляду своїх дітей світські особи купували агіографічні пам'ятки - Прологи. Крім цього, з навчальною метою книгами користувалися у школах, що діяли при церквах та монастирях. Ними послуговувалися при створенні перекладів національною мовою, підготовці нових рукописів та видань.

Більшість КРК, що складають збірку ВР ЛННБУС, яка налічує понад тисячу книг і фрагментів, найдавніші з яких - фрагменти книг XI-XIII cт., - були переписані та побутували здебільшого у західному регіоні України - галицьких церквах та василіанських монастирях. Частина манускриптів належала церквам і монастирям Закарпаття. Окремі пам'ятки представляють Волинь, Київщину та південь України. Є у збірці й болгарські (XIV ст.), молдавські, сербські та російські манускрипти.

У третьому розділі - "Особливості тематико-типологічного репертуару української книжності XVI ст. " - на основі виявлених та атрибутованих 303 кодексів та фрагментів КРК XVI ст., встановлених та уточнених їх назв, дат створення, локалізації, змісту та репертуару КРК означеного періоду, зроблено детальний аналіз КРК XVI ст. за тематичними групами: біблійна, богослужбова (літургійна), тлумачна (екзегетична), повчальна, агіографічна, правова (церковного та світського права), апокрифічна та полемічна літератури. Подано визначення типових назв творів зазначених типів, історію їх створення, перекладу та поширення, визначено редакції творів, охарактеризовано списки, представлені в ЛННБУС, зосереджено увагу на їх змісті та розкритті основних закономірностей розвитку української книжності XVI ст. завдяки практичному застосуванню методів кодикології, палеографії, історії мови та літератури.

Українська рукописна кирилична книжність XVI ст. традиційно найчисленніше представлена біблійними книгами. Серед аналізованих пам'яток 27 % складають Євангелія тетр та 11 % - Апостоли, які у другій половині XVI ст. остаточно витіснили тексти апракосних Євангелій та Апостолів. Необхідність мати в Україні повне зібрання творів Старого Завіту (історико-юридичних, поетично-літургійних та пророчих) зумовила переписування їх із зібраних, перекладених з Чеської Біблії з використанням церковнослов'янських перекладів та виданих більшості із них Франциском Скориною у 1507-1525 рр. в Празі та Вільно, причому й неопублікованих ним строзавітніх книг. Одразу ж після видання Апостолів Франциска Скорини 1525 р. та Івана Федорова 1574 р. створено їх рукописні копії, що свідчить про особливий попит на ці книги.

Західноєвропейські реформаційні впливи сприяли перекладу в XVI ст. книг Святого Письма національною мовою. Крім перекладів Пересопницького Євангелія, Нового Завіту в перекладі В. Негалевського та ін., у 1560-1570-х рр. на Волині здійснено переклад українською мовою Апостола та Апокаліпсиса. В основу перекладу покладено польське протестантське видання т. зв. Радзивилівської Біблії 1563 р. Ця визначна пам'ятка української мови із глосами на полях аркушів книги відома як Крехівський Апостол.

Поряд із книгами Святого Письма, які використовували як для читання, так і богослужіння, кирилична рукописна книжність XVI ст. представлена традиційно богослужбовими книгами: Мінеї - загальні, місячні та святкові, Октоїхи, у тому числі їх різновиди - Шестоднев службовий і Богородичник, Служебники, Требники, Тріоді - пісні й цвітні, Часослови, церковні та монастирські Устави. XVI ст. для богослужбових книг знаменне тим, що упродовж століття у них відбувався процес стабілізації текстів, що завершився з появою перших друкованих видань. Це передусім стосується тих богослужбових книг, що мали непостійну додаткову частину (Октоїхи, Часослови). Інтенсивного стильового оновлення серед богослужбових книг в Україні наприкінці XVI ст. - початку XVII ст. зазнають Ірмолої - книги, які репрезентують українське гимнографічне мистецтво. При збереженні у них візантійсько-слов`янської основи під впливом західноєвропейської гимнографічної книги відбувається зміна знаменної нотації на п'ятилінійну, яка з незначними відмінностями існує й досі.

Екзегетичні твори представлені Псалтирем тлумачним, Євангелієм тлумачним Феофілакта Болгарського та Бесідами Йоана Златоустого на Євангелія у перекладі грецького богослова Максима Грека та його учнів, за редакцію російського книжника князя Андрія Курбського.

У XVI ст. в зв'язку з розвитком освітнього процесу значного розповсюдження набуває література повчального змісту - Богословіє Йоана Дамаскина, перекладене у другій половині XVI ст. на Волині князем Андрієм Курбським, Пандекти Никона Чорногорця, Паренезис Єфрема Сирина, Повчання авви Дорофея, Повчання оглашенним Кирила Єрусалимського. Серед повчальної (учительно-проповідницької) літератури у книжності XVI ст. наявні також рукописні списки доповненого коментарями Євангелія учительного, опублікованого в 1569 р. у Заблудівській друкарні Івана Федорова та Петра Мстиславця коштом гетьмана Григорія Ходкевича.

Завдяки реформаційним процесам в Україні у XVI ст., наслідком яких було впровадження у богослужіння живої народнорозмовної мови, в останній чверті XVI ст. на західноукраїнських землях виникли і набули значного поширення нові книги повчального змісту - Євангелія учительні, написані староукраїнською мовою. Нові анонімні оригінальні твори створено за зразком церковнослов'янських текстів Євангелій учительних (під такою ж назвою та із запозиченням структури тексту, зібраними текстами уставних уривків євангельських читань на святкові дні, неділі та катихизмових читань) та подано розлогі пояснення змісту євангельських уривків. При їх написанні використано церковнослов'янські тексти збірників усталеного змісту, польські протестантські та католицькі джерела.

Особливо популярними і поширеними у рукописній традиції аналізованого періоду були четії збірники уставних читань творів, слів та повчань отців церкви, подані за календарним принципом - пасхальним циклом - Златоуст, Студит, Торжественник тріодний. Наявні також збірники, що забезпечували систему читань мінейного циклу, - Торжественник мінейний, а також некалендарні четії збірники повчального змісту - Ізмарагд і Златоструй, списки Ізборника Cимеона-Святослава 1073 р. Особливістю для цього корпусу книг є те, що у першій половині XVI ст. у південно-західному регіоні України виникла та набула поширення нова редакція збірника, орієнтованого для домашнього читання світських осіб, - Ізмарагд т. зв. південно-західного типу. Великий за обсягом збірник був сформований на базі основного типу Ізмарагду з широкого корпусу дидактичних перекладних пам'яток, творів візантійських, південнослов'янських та давньоруських книжників. Тенденція енциклопедичності, універсальності, характерна для XVI ст., відображена й у Студиті та Торжественнику мінейному. В той же час в аналізований період спостерігається створення редакцій збірників невеликого обсягу з мінімальним набором статей. Виникає нова редакція Торжественика мінейного, за жанром наближена до Пролога. Торжественик тріодний, який остаточно сформувався у кінці XV - на початку XVI ст., впродовж XVI ст. зазнає значних змін: число статей у першій його редакції зменшується, значного поширення набуває друга редакція, розвивається Торжественник п'ятдесятний.

У слов'янських народів XVI cт. великою популярністю користувалися агіографічні твори повчального змісту - Пролог (існував у двох редакціях та особливому різновиді - стишний), Патерик Скитський, Торжественник мінейний, найпопулярніший житійний роман усієї світової духовної літератури - Повість про Варлаама і Йоасафа. У Прологах та Торжественниках мінейних XVI cт., що побутували на наших землях, характерним було включення житій та читань на дні пам'ятей українських та інших слов'янських свят і святих.

В Україні в XVI cт. використовували збірки канонічних правил церковного права, прийнятих на вселенських та помісних соборах, якими керувалися при управлінні церквою і в церковному суді, - Кормчі (Номоканони) сербської редакції, до яких додавали місцеві канонічні тексти. Тут також був відомий канонічний юридичний кодекс з алфавітним покажчиком - Синтагма Матвія Властаря, пристосований у Молдавії в середині XVI cт. до місцевих умов, який під час пересилання до Москви затримався у Львівському монастирі св. Онуфрія.

В рукописних списках на литовських, білоруських і українських землях в обігу були кодекси цивільного права - Перший (1529 р.), Другий (1566 р.) та Третій (1588 р.) Литовські Статути, у більшості списків яких до поданих систематизованих юридичних норм включали також поправки та рішення сеймів, привілеї, конституції та ін.

У збірниках XVI cт. поміщали апокрифи - твори, що мали переважно характер повістей, які церква вилучала з обігу і забороняла як єретичні. Вони здобули на наших землях широку популярність, їхні мотиви стали темою оповідань на біблійні теми, казок і народних пісень, їх перекладали українською мовою. Відомий, зокрема, український переклад популярного в Європі твору св. Бонавентури, зроблений з польського видання Бальтазара Опеця.

У репертуарі літератури релігійного змісту XVI ст. також був розповсюдженим жанр полемічної літератури, твори якого знаходимо у збірниках релігійної полеміки, Кормчих та Служебниках. На відміну від попереднього століття, ці твори переписувалися у великій кількості як окремо, так і у компілятивних збірниках постійного та змішаного змісту, і були надійним засобом у конфесійній боротьбі, зміцнюючи позиції православ'я.

Основні результати та висновки